Євген Петрушевич: життєвий шлях

та громадсько-політична діяльність

Презентацію підготувала учениця 31 групи Костюченко Наталія

 Народився Євген 3 червня
1863 р. у містечку Буську на
Львівщині в сім’ї
священника греко-
католицької церкви. Батько
був знавцем історії й
літератури, людиною
широкого духовного
світогляду, глибокої
національної свідомості.
 Навчався у Львівській
гімназії, потім на
юридичному факультеті
Львівського
університету. Вже в
студентські роки став
одним із лідерів
молодіжного руху,
очолював “Академічне
братство”.
 Отримав диплом юриста, поселився в м.
Сокаль.Де виявив себе талановитим
організатором громадсько-політичного та
культурно-освітнього життя у віддаленому від
галицької столиці повіті: був головою повітової «
Просвіти», закладав мережу її осередків у
регіоні, заснував повітову касу ощадності, бурсу
для дітей «Шкільна поміч», очолював боротьбу
проти москвофільства. За сприяння Євгена
Петрушевича було збудовано«Народний дім» у
Сокалі
 1899 р. Євген
Петрушевич вступив до
Української національно-
демократичної партії
(УНДП), його
однопартійцями стали М.
Грушевський, К.
Левицький, І. Франко, Ю.
Романчук, В. Нагірний та
інші відомі політики.
 Навиборах до
парламенту у травні
1907 р. талановитого
адвоката обрали
послом від виборчої
округи Сокаль–
Радехів–Броди. Він
став одним із лідерів
Українського клубу.
 Діяльність в парламенті 1907-1918рр.

 критика політики австрійського

уряду в національному питанні,
 захист української мови, бідноти,
 наполегливо вимагав
впровадження реформ,
насамперед щодо виборів до
Галицького крайового сейму,
очолював боротьбу за новий
виборчий закон
 У цей час багато
спілкувався з
наддніпрянськими
політемігрантами,
членами Союзу
визволення України
(СВУ, заснований 4
серпня 1914 р.).
 Парламентську діяльність Є.
Петрушевича високо оцінив
К. Левицький, з яким
неодноразово сперечався.
 “Євген Петрушевич виявляв
велику енергію у важнійших
хвилинах наших визвольних
змагань. Поміж послами
належав до діячів
гострішого тону”.
 Президент та уповноважений
Диктатор ЗУНР
 9 червня1919р Є. Петрушевичу були
надані диктаторські права, які означали
сумісництво обов’язків Президента й
голови уряду. Це рішення було
схвалено галицьким суспільством, але
керівництво УНР розцінило його як
недемократичне, вбачаючи у ньому
сепаратистські тенденції. Тоді Є.
Петрушевича усунуто із Директорії, а
щоб утримувати вплив на регіон, при
уряді УНР 4 липня утворено
Міністерство для Галичини на чолі з
соціалістом Семеном Вітиком. У
результаті – взаємини Є. Петрушевича з
С. Петлюрою загострилися.
 Генерал М. Капустянський, який брав участь у
переговорах з диктатором, зауважив: “На
всіх нас зробив великий сильне враження
доктор Євген Петрушевич. Велика, поважна
постать, замислене обличчя, добре розвинене
підборіддя – ознака сильної волі – гордий
погляд. До справи ставився він з незвичайною
увагою. Почувалось, що ця людина добре
знає, яка величезна на ньому одному лежить
відповідальність”. 16–17 липня 1919 р.“
 Еміграція. Діяльність у Відні(1919-1923 рр.)

 Створення Уряду в екзилі

 Боротьба за відновлення незалежності ЗУНР на міжнародній арені.  
 Делегації на міжнародні переговори з Лігою Націй в Ригу та
Женеву
 проект конституції Української Галицької Республіки, що була
орієнтована на західні демократії й надавала широкі права й свободи
усім національностям краю. 
 акції бойкоту виборів до польського сейму та призову до війська
 У квітні 1922 р. Петрушевич особисто очолив галицьку делегацію на
конференцію до Генуї 
 рішення ради послів Антанти в  Парижі від  1923 р., за яким Галичина
відійшла до Польщі. Проголошені Варшавою закони залишилися на
папері.
 у травні 1923 р. уряд ЗУНР в екзилі розпущений, ліквідовані
дипломатичні представництва та місії за кордоном. 
Уряд ЗУНР у Відні
Берлінський період 1923-1940
 видавав газету «Український прапор», 
 продовжив дипломатично-пропагандистські акції на захист
поневоленого народу,
 поширював ноти протесту проти діяльності польських
окупаційних властей, 
 підпав під вплив ілюзій щодо зміни національної політики
радянської влади в Україні в період «українізації». 
  Політбюро ЦК КП(б)У 1925 р. прийняло постанову про Є.
Петрушевича; було визнано доцільним тимчасово
підтримати Петрушевича з тим, щоб він письмово звернувся
до РНК УСРР з викладом своєї позиції щодо ставлення до
радянської влади,
 Є. Петрушевич співпрацював з Українським Національним
Об'єднанням (УНО), іншими емігрантськими організаціями. 
 Був похований на берлінському цвинтарі катедри
св. Ядвіги представниками УНО, які згодом
встановили на могилі пам’ятник. 1 листопада 2002
року перепохований на Личаківському кладовищі
у Львові.