МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ТА БІЗНЕСУ

Кафедра банкіської справи та фінансових технологій

Курсова робота
з дисципліни „Банківські операції”

Операції банків з векселями, порядок їх оформлення.

(тема)

Виконав (ла) студент (ка) Шляхта Михайло Вікторович

(прізвище., ім'я, по батькові)

_____________________________________

Курс, група 3 курс, група 301-ФБ___________________

Спеціальність Фінанси, банківська справа та страхування__

Керівник старший викладач Шейко О. П.

2021
ЗМІСТ
 2

ВСТУП ..………….…………..……………………………………….………. 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЕКСЕЛЬНОГО 6
ОБІГУ…………….
1.1. Історичний розвиток 6
1.2. векселів........................................................ 11
Характеристика та види
векселів……….......................................
1.3. Організація вексельного обігу в 18
Україні………………………...
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З 23
ВЕКСЕЛЯМИ………………...
2.1. Загальні правила оформлення кредитних операцій банків
з векселями……………………………………………………….. 23
2.2. Особливості проведення комісійних операцій банків
з векселями та їх 31
документообіг…………………………………
2.3. Оцінка сучасного стану операцій банків з 37
векселями…………..
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ………………………… 44

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….….. 49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….. 53
 3

ВСТУП

Сучасні умови економіки України засвідчують про високу актуальність

розвитку вексельних операцій банків. Згідно з світовим досвідом використання
векселів через їх специфіку найбільш корисне та ефективне в кризових умовах
економіки: вони замінюють банківське короткострокове кредитування
комерційним, а також знижують рівень дебіторської та кредиторської
заборгованостей між суб'єктами господарювання.
Поширення використання вексельної форми розрахунків на українських
підприємствах та в банківських установах, здатне зіграти винятково важливу роль
у їх подальшому розвитку. Саме поширення вексельних розрахунків сприяє
зниженню рівня ризику на вексельному ринку, відновленню позитивного іміджу
векселя за рахунок публічності та відкритості інформації про обіг векселів,
підвищенню вексельної обізнаності учасників вексельного ринку, а також
забезпечує торгівлю векселями на спеціальних майданчиках.
Запровадження розрахункових операцій з використанням векселів, як
універсальних фінансових інструментів, є на сьогодні перспективним напрямом
розвитку. Цей напрям дає можливість підприємствам-продавцям підвищити
рівень гарантованості оплати за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані
послуги, Це в свою чергу, в глобальному ,забезпечує підвищення платіжної
дисципліни у розрахунках між підприємствами та установами України.
Будучи ринковим інструментом управління, вексель та розрахунки за ним
дозволяють підприємству, по-перше, продовжити термін платежу за векселем
відповідно до потреб підприємства, по-друге, сприяють підвищенню вартості
 4

фірм за рахунок зниження обсягів простроченої заборгованості та зростання

оборотності дебіторсько - кредиторської, по-третє, заборгованість за векселем є
більш надійною, оскільки він є найбільш ліквідним фінансовим інструментом
(може бути реалізований в будь-який момент часу).
Застосування векселя також дозволяє залучати до розрахунків не лише осіб,
пов’язаних з операціями купівлі-продажу продукції, а й інших, у тому числі й
фінансових посередників, що, в свою чергу, прискорює сам процес вексельних
розрахунків.
Об’єктом дослідження є аналіз та оцінка операцій банків з векселями.
Предметом дослідження є проблеми та перспективи розвитку вексельних
операцій банків
Мета курсової роботи полягає в підвищенні результативності та
ефективності використання вексельних операцій в банківських установах та на
українських підприємствах , удосконаленні методів впливу даного інструменту на
суб'єктів господарювання та технології його використання в банківській
діяльності. Також у роботі ставиться за мету розгляд характеристик та видів
векселів, висвітлення організації їхнього обігу в Україні.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
- викладено історичний розвиток векселів;
- досліджено характеристику та види векселів;
- розглянуто організацію вексельного обігу в Україні;
- наведено загальні правила оформлення кредитних операцій банків з
векселями;
- висвітлено особливості проведення комісійних операцій банків
- з векселями та їх документообіг;
- проведено оцінку сучасного стану операцій банків з векселями;
- досліджено  проблематику та перспективи розвитку
- вексельних операцій банківських установ.
 5

Інформаційною базою для виконання курсової роботи є: законодавчі та

нормативно-правові акти, інструкції, положення, монографії, літературні джерела
з даної проблематики, статистичні, періодичні видання, фінансові звіти банків.
Найбільш ґрунтовно проблеми вексельного обігу досліджено у працях
Батлера Б., Доунса Д., Гурмана Ж., Дегтярова О.І., Демківського В.А., Барвенка
С.Н., Яроцького В.Л., Єргашева Х.Х. та інших фахівців, які пропонують
механізми удосконалення вексельного обігу, ефективного проведення вексельних
операцій та покращення законодавства з метою максимального розкриття
властивостей векселя, завдяки яким він став першокласним фінансовим
інструментом ринкової економіки в світі.
Структура курсової роботи складається з трьох розділів.
В 1 розділі розглянуто теоретичні основи вексельного обігу, його
історичний розвиток та характеристики. З’ясовано, що на сучасному етапі
розвитку економіки України значного поширення набуває проблема забезпечення
умов ефективного функціонування вексельного ринку та здійснення заходів щодо
вдосконалення вексельного обігу.
В 2 розділі проведено аналітичну оцінку сучасного стану операцій банків з
векселями, представлено особливості їх проведення в банківських установах.
Виявлено, що метою забезпечення доступу бізнесу до фінансів на сьогодні банки
пропонують інноваційні продукти фінансування для фізичних та юридичних осіб,
що мають власний бізнес, у тому числі для вексельних розрахунків, роз'яснюючи
потенційні можливості їх використання та переваги.
В 3 розділі запропоновано шляхи вирішення проблем та розглянуто
перспективи розвитку операцій з векселями. Аналіз ситуації в сфері вексельного
обігу вказує на те, що активізації цивілізованого вексельного обігу в Україні
заважають численні зловживання окремих суб’єктів вексельного обігу (зокрема
через застосування фіктивних фірм у вексельних розрахунках), та недостатній
рівень регулювання та контролю, що призводить до формування негативного
іміджу векселя як платіжного інструменту.
 6

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ

1.1 Історичний розвиток векселів

Історично, виникнення векселя сягає античності. Перші згадки зв'язані з

Древньою Грецією, у якій спостерігалися дуже міцні зв'язки між обмінювачами в
різних містах. Дослідники вважають, що вексельні операції відомі були ще
римлянам і древнім грекам, а вексель з’явився в Італії в другій половині XII ст.
[14].
Причиною його появи була необхідність у розміні й переказі грошей.
Вірогідно, вексель походить із обміну при зміні характеру цієї операції. Розмін
монет перетворився в переказ грошей з однієї місцевості в іншу. Справа в тому,
що перевозити гроші в умовах небезпеки на торгових шляхах було не тільки
ризиковано, але й незручно, оскільки металеві монети були дуже важкими.
Крамарі стали звертатися до послуг мінял, з якими вони укладали договори про
переказ грошей. Це було вигідно як крамарям, так і міняйлам, які могли брати
велику плату за свої послуги. У підтвердження факту укладання угоди видавалася
розписка. Вважається, що ця розписка і стала прототипом переказного векселя.
[23] Нестача наявних грошей, а також розуміння небезпеки тривалих переходів
 7

призвели до того, що купець одержував розписку від одного обмінювача в тому,

що він одержить борг в іншому місті у іншого обмінювача, а потім з цією
розпискою обмінювач зможе повернути собі гроші у того хто видав розписку. По
своїй суті така розписка була переказним векселем. Такі векселі широко
використовувалися в Італії із середини XII до середини XVII ст., коли вона
вважалася центром господарської і фінансової діяльності. Саме тому, Італія і
вважається батьківщиною векселів. Якщо спочатку вексель гарантував одержання
готівки в іншому місці, то пізніше він став виступати фактом обміну товару на
гроші, які продавець одержував пізніше з врахуванням або без врахування
затримки - безвідсотковий і відсотковий векселі. Прикладом першого, що дійшов
до наших часів, може бути відсоткова розписка 1339 р. (рис 1.1).

Рис 1.1. Відсоткова розписка 1339 р. [19]

У розвитку вексельних відносин можна виділити декілька періодів. Перший

період історії векселя може бути названий італійським, італійський він не тільки
через те, що відбувається в Італії, але і з іншої причини: практика векселя,
знаходилась в руках італійських обмінювачів-банкірів. А тому до італійського
періоду повинна бути віднесена і подальша епоха в розвитку векселя, - епоха
ярмарків у Шампані (XIII ст.), та особливо ярмарків Бургундії (у Ліоні) і ярмарків
у Безансоні (XIV - XVI ст.). До кінця італійського періоду, тобто до кінця XVI -
початку XVII ст., вексель майже цілком сформувався. Та незважаючи на це, при
всій сформованості, до кінця італійського періоду вексель не має однієї
властивості - рухливості, переказуваності; він ще не папір, що здатний
переходити від однієї особи до іншої, змінювати своїх кредиторів. Виражена в
ньому сума прикріплена до визначених осіб. До настання терміну платежу
вексель залишається незмінно в тих самих руках - в руках пред'явника, і тільки на
 8

момент платежу, при особистій присутності і при участі всіх згодних на це осіб,
може перейти від одного боржника до іншого. Необхідну переказуваність вексель
знаходить вже в новому періоді свого розвитку, коли він стає надбанням усього
торгового люду.
Новий період у розвитку векселя - період індосаменту, цієї спрощеної
форми і своєрідного способу передачі векселя. Сцена нового періоду вже не
Італія, а центр та північ Європи, насамперед Франція, а потім Голландія,
Німеччина й Англія. Індосамент визволив вексель із рук банкірів і передав його в
розпорядження торговців як знаряддя торгового кредиту. Відтепер головна
функція векселя - покривати платежі, відстрочені (кредитовані) при покупці
товарів, і таким чином сприяти обігу грошей (цінностей).
В Німеччину вексель занесений з Італії і Франції. Італійський вплив можна
побачити не тільки в термінології старих вексельних статутів Німеччини, але
також і в тому, що в Лейпцизі ще в 1711 році біржовий бюлетень вексельних
курсів складався італійською мовою. Вексель з'явився в Німеччині поза тією
обстановкою та поза тією технікою, у яких він виник в Італії, а потім розвивався у
Франції. З усіх особливостей векселя привертало увагу те, що:
- це письмове документоване грошове зобов'язання;
- воно наділене особливою швидкістю і суворістю стягнення;
- таку суворість можна додати всякому борговому документу, досить
лише позначити його векселем.
Отже вся сила, у позначці - вексель, її однієї досить, щоб перетворити у
вексель будь-який письмовий документ, що містить в собі зобов'язання на гроші.
Такі три періоди в історії векселя. В Росії вексель почав діяти за часів Петра I,
який через безладдя пошти та небезпечність доріг, знайшов можливим
застосовувати векселі для переказу казенних грошей з одного міста в інші міста за
участю купців. Вже при Петрові II, у виданому при ньому вексельному статуті,
векселі поділяються на казенні та приватні. Зазначений вексельний статут і є
перший, введений у Росії, за розпорядженням уряду, у вигляді твору, виданого 16-
го травня 1729 р. німецькою та російською мовами. В основу цього статуту
 9

покладено сучасні йому німецькі вексельні статути, із яких запозичено багато

визначень і майже вся термінологія векселя. Основна увага в Статуті 1729 р.
приділена переказному векселя, а про простий згадано лише мимохіть.
Необхідним визнається вказівка валюти векселя - одержання еквівалента (товарів
або грошей) за боргове зобов'язання. Зобов'язуватися векселями дозволено
купцям і особам, які вступають з ними в договірні відносини.
Перший вексельний статут проіснував більше століття, в нього 70 разів
вносилися зміни і доповнення, поки нарешті був прийнятий новий Статут про
векселі від 25 червня 1832 р., складений на основі як французького, так і
німецького вексельних законодавств. Суттєві зміни в нього вніс закон від 3
грудня 1862 р., яким вексельна дієздатність була розширена до
загальногромадської дієздатності, з винятками по відношенню до осіб духовних,
нижніх військових чинів, селян, що не мають нерухомої власності і торгових
свідоцтв та заміжніх жінок без згоди чоловіків.
Вже в 40-х роках XIX ст. було підняте питання про перегляд вексельного
законодавства. Одночасно з виданням в Німеччині вексельного статуту (1847 р.,
вступив у дію з 1848 р.) питання про перегляд підіймається офіційно. Відтоді було
складено декілька вексельних проектів (1860, 1880, 1884, 1890, 1895 р.)
підготовлених під впливом німецького права. І тільки 27 травня 1902 року був
затверджений новий Статут про векселі, що вступив у дію з 1 січня 1903 року, а
законом від 5 жовтня 1906 року з селян знята заборона зобов'язуватися векселями.
Характерними рисами російського вексельного обігу в період після
скасування кріпосного права (1861 р.) і до жовтневої революції (1917 р.) були:
- довгостроковість векселів (3,6, 12 і більше місяців);
- велика валюта векселів;
- панування у внутрішньому обігу простих векселів;
- Переказні векселі використовувалися, як правило, у зовнішній
торгівлі та при одержанні закордонних банківських кредитів;
- велика питома вага банківського капіталу в кредитуванні вексельного
обігу.
 10

Статут про векселі 1903 року був останнім вексельним статутом Росії. Після
жовтня 1917 року він втратив силу поряд з усіма іншими законами
дореволюційного часу. Однак потреба у векселях відчувалась навіть під час
"військового комунізму" і вони виписувались по старих зразках (на вексельному
папері для боргових зобов'язань). Згодом такі векселі були визнані радянськими
судами лише в якості боргових розписок [19].
З переходом до нової економічної політики стала відчуватися потреба в
боргових зобов'язаннях, які б могли забезпечити швидке стягнення боргу, на
відміну від боргових розписок і інших боргових зобов'язань.  Тому в 1922 році
було прийнято "Положення про векселі". В його основу були покладені Статут
1903 року і німецьке вексельне законодавство, що разом із так званими
бременськими правилами склало основу подальшого розвитку і європейського
вексельного обігу. Але Положенню судилося коротке життя - до фінансово-
кредитної реформи 1930 - 32 р.
Вексельний обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся
великими розбіжностями часом навіть у країнах, зв'язаних між собою
багатовіковими економічними і культурними традиціями. З метою уніфікації
вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів було проведено
декілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930 році у
Женеві. В результаті її роботи були вироблені три вексельні конвенції:
- Конвенція № 358, що встановлює Однаковий закон про
переказний і простий вексель;
- Конвенція № 359, що має на меті вирішення деяких колізій
законів про переказні і прості векселі;
- Конвенція № 360 про гербовий збір по відношенню до
переказних і простих векселів.
Країни, що приєдналися до першої із зазначених конвенцій (спочатку їх
було 25), взяли на себе зобов'язання ввести в дію на своїй території Однаковий
закон про переказний і простий вексель (далі по тексту - ОВЗ). До женевських
вексельних конвенцій 25 листопада 1936 року приєднався Радянський Союз, а
 11

Постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від 7 серпня 1937 року на території
СРСР введено в дію Положення про переказний і простий вексель, що за текстом
майже співпадає з ОВЗ. Однак на практиці векселі на радянському ринку до 1990
року не використовувалися. Таким чином, можна підсумувати, що вексельний
обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся великими розбіжностями
часом навіть у країнах, зв'язаних між собою багатовіковими економічними і
культурними традиціями.

1.2 Характеристика та види векселів

Вексель має низку цінних характеристик. Цей банківський продукт

одночасно виступає в ролі інструменту вкладення засобів, засобом платежу і, крім
того, може бути забезпеченням при оформленні кредиту. Велика
функціональність векселя, зручність і простота розрахунків сприяють величезній
його популярності[18].
Зарубіжні науковці розглядають вексель як документ, який засвідчує
заборгованість боржника перед кредитором. На думку Батлера Б., вексель −
безумовний наказ у письмовій формі, який адресований однією особою
(трасантом) іншій особі (трасату), підписаний особою, яка його видала, та вимагає
від трасата сплатити після пред’явлення в установлений або належний
визначенню день конкретну суму грошей певній особі (отримувачу платежу) чи
пред’явнику векселя. Доунс Д. та Гурман Ж. трактують вексель як документ, який
є доказом боржника перед кредитором.
Вітчизняні ж вчені-економісти розглядають вексель суто як боргове
зобов’язання. Дегтярова О.І. під векселем розуміє письмове боргове зобов’язання,
складене у встановленій законом формі й надає його володільцю безумовне право
вимагати при настанні вказаного у векселі строку з особи, яка видала чи
акцептувала зобов’язання, сплатити обумовлену в ньому суму. На думку
 12

Демківського В.А., вексель – встановленого зразка абстрактний письмово

оформлений борговий документ, за яким одна сторона угоди зобов’язується
заплатити іншій певну суму грошей у визначений термін .Такі автори, як
Барвенко С.Н., Яроцький В.Л. розглядають вексель як цінний папір, який регулює
відносини векселезобов’язаних осіб, являє собою безумовне, абстрактне,
виражене у встановленій формі одностороннє зобов’язання сплатити певну
грошову суму в термін векселедержателю чи його представнику і володіє
особливою «вексельною строгістю». Єргашев Х.Х. зазначає, що вексель − це
цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця
сплатити після настанні терміну певну суму грошей векселедержателю.
Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання
векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу
визначену суму власнику векселя (векселедержателю) [2].
В Україні використовуються два види векселів:
- простий;
- переказний (тратта).
Вексель переказний - вексель, який містить письмовий наказ однієї особи
(юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену
суму грошей третій особі. Вексель простий - вексель, який містить зобов’язання
векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику
векселя (векселедержателю).
Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя розрізняють:
- комерційний;
- фінансовий.
Комерційний вексель з’являється в обігу в результаті реальної угоди з
купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Звідси походять
синоніми комерційного векселя: товарний, торговий. Фінансовий вексель виникає
внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики. Векселі, в
основу яких покладено реальні фінансові угоди і котрі виписані (акцептовані)
авторитетними особами, передусім банками, мають досить широку сферу обігу. В
 13

обігу, однак, можуть з’являтись і фіктивні, безгрошові векселі, до яких належать

так звані:
- дружні;
- бронзові;
- підроблені векселі.
Підроблений вексель - це вексель, в якому міститься підроблений підпис
векселедавця або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк
погашення. Підробка здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний
вексель. Дружній (приятельський) вексель також не передбачає реальної
кредитної операції. Він акцептується з метою надання допомоги в отриманні
кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб’єкти угоди
акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит
у банку. Такі векселі, коли кілька суб’єктів виступають то векселедавцем
(платником), то векселедержателем (покупцем) називають зустрічними. Однак
зустрічні векселі не завжди є фіктивними (дружніми чи бронзовими), оскільки
вони можуть з’являтись і в результаті реальних торгових відносин між
контрагентами. Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель виписується на ім’я
неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є
отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для
того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб
перейти у власність реальних кредиторів. На відміну від дружнього векселя, в
якому особа, що його акцептувала (підписала) бере на себе вексельні
зобов’язання, бронзовий вексель виникає для обману кредиторів. Проблема,
однак, у тому, що, незважаючи на економічну дефективність дружніх та
бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки підписи не
фіктивні, наявні усі реквізити. Це вимагає підвищеної уваги з боку працівників
банку до здійснення вексельного кредитування [36].
Можна говорити про обов'язкові (необхідні) і додаткові реквізити векселя.
За відсутності будь-якого з необхідних реквізитів документ знаходиться поза
 14

полем чинності вексельного закону. Окрім необхідних вексельний закон

передбачає і додаткові реквізити, що мають вексельне значення.
До числа обов'язкових реквізитів векселя відносяться:
- Вказівка місця укладання векселя (за відсутності особливої вказівки
вексель вважається складеним в місці, вказаним поруч з найменуванням
векселедавця);
- Вказівка дати укладання векселя;
- Найменування платника (для переказного векселя);
- Вексельна мітка;
- Нічим не обумовлене доручення (для перевідного) або обіцянка від
свого імені (для простого векселя) сплатити;
- Сума;
- Найменування того, кому або наказу кого повинен бути зроблений
платіж;
- Вказівка місця платежу (за відсутності особливої вказівки простий
вексель вважається підлягати оплаті по місцю складання, а перевідний в
місці, вказаним поруч з найменуванням платника);
- Підпис векселедавця.
До числа додаткових реквізитів векселя відносяться:
- Термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті після
пред'явлення);
- Обмеження в термінах пред'явлення до платежу в невизначено-
негайних векселях;
- Застереження про пред'явлення тратти в певний термін до акцепту;
- Вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти;
- Вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місця
проживання платника, для одержання платежу;
- Вказівка особливого місця платежу, яке не співпадає з місцем
знаходження трасата або місцем укладання простого векселя, так званий
доміцілій. Такі векселі також називаються доміцільованими;
 15

- Вказівка особи, окрім платника, у якого слідує отримати платіж -

доміціліат;
- Вказівка посередника в акцепті або платежу;
- Застереження ефективного платежу;
- Відсоткове застереження;
- Застереження векселедавця “не наказу”;
- Застереження про нездійсненність протесту.
За відсутності будь-якого реквізиту або при невідповідності його нормам,
встановлених законом, документ позбавляється вексельної сили. Значна
особливість векселя, вексельна мітка - слово “Вексель” [20]. Слово “Вексель” має
бути включене в текст документа та написано на тій мові, на якій складений
документ.
До необхідних реквізитів векселя відноситься зобов'язання продавця
заплатити певну грошову суму в простому векселі або пропозиція заплатити
трасату в перевідному. Абстрактність векселя не припускає включення в ці
зобов'язання продавця формуліровки, що ставить здійснення платежу по векселю
в залежність від настання тієї або іншої події. Абстрактність не означає, що
неможливо включати в вексель що-або примітки. Але включати їх потрібне дуже
обачливо, керуючись тим, що будь-яка спроба ускладнити платіж або поставити
його під умову може призвести до його недійсності. Спроба придати юридичне
значення підставам видачі векселя не може призвести до дефекту форми.
Обов'язковим реквізитом векселя є дата його укладання. Причиною проставлення
дати заповнення векселя є визначення терміну закінчення річної давності для
векселів, виписаних "за пред’явою". Відсутність дати укладання векселя наводить
до його недійсності. Місце укладання векселя необхідно, оскільки воно же є і
місцем платежу по простому векселю, якщо в векселі не вказане інше місце
платежу. В перевідному, де платником є акцептант, місце платежу є і місцем
проживання платника (за винятком особливого місце платежу) і вказується поруч
з найменуванням платника. Вказівка місця видачі векселя пов'язана з тим, що
кредитор в термін платежу по векселю сам з’являється до платника, а тому має
 16

знати, де його знайти. Відсутність в векселі місця платежу, також як і включення

в вексель декількох місць платежу, призводить до його недійсності. В випадку
коли по векселю виступає декілька платників, він повинен бути доміцільованим.
Отже, місце платежу по векселю повинно бути єдиним і чітко певним. Сума
векселя може бути позначена і в валюті, але платіж буде здійснюватися в
відповідності з діючими правилами розрахунку в місці платежу. Форми
розрахунку діюче Положення про перевідний і простий вексель не встановлює.
Заради зручності сума векселя, позначена цифрами, виноситься також в заголовок
документа.
Під терміном векселя розуміється дата платежу по ньому. Вона повинна
бути точно вказана. Засіб призначення терміну платежу по векселю під загрозою
недійсності останнього повинен строго відповідати встановленим, а саме, він
повинен бути одним з наступних:
- в день пред'явлення;
- в такий-то термін від дня пред'явлення;
- в такий-то термін від дня укладання;
- в певний день.
До позначення місця платежу подаються ті самі вимоги, що і до місця
складання векселя. В місці платежу вексель повинен бути поданий до оплати
платнику. Якщо місце платежу інше, ніж місце знаходження платника, то вексель
носить назву доміцільованого. Припускається, що платник сам з'явиться в місце
платежу (що в цьому випадку носить назву доміцілій). Вексель, як і будь-який
документ, повинен бути підписаний особою, його що видають. Підпис особи
повинний бути власноручним, на відміну від основного тексту векселя, що може
бути завданий як друкарським, так і прописним засобом, а також штемпелем. При
підписі векселя за дорученням повинна бути вказівка на те, хто є векселедавцем.
В випадку відсутності нотаріального засвідчення підпису до векселя повинне
прикладатися доручення.
Тепер необхідно розглянути процес передачі векселя. Кожний вексель може
бути переданий іншій особі шляхом індосаменту. Це одне з основних
 17

властивостей векселя. Термін "індосамент" походить від лат. (на спині), т. б. за

старовинною традицією він пишеться на звороті векселя. Індосамент повинен
бути виконаний на звороті векселя або на додатковому листі (аллонже). За своїм
змістом індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим. Шляхом
передачі індосаменту надписатель (індосант) приймає на себе абстрактні
зобов'язання продавця, подібні тому, як це робить векселедавець при видачі
векселя. Внаслідок цього індосат (той, хто отримує вексель) одержує самостійне
право вимоги по векселю. За формою передачі індосамент може бути: або
іменним, або бланковим.
Цессія – це також передача прав, але цессія завжди іменна, а індосамент
може бути і бланковим. Порівняльний аналіз індосаменту і цессії:
- цессія регулюється нормами цивільного права, індосамент же -
вексельного.
- цессія - це двосторонній договір, тоді як індосамент - це одностороння
угода.
При передачі по цесії позначкою про передачу є договір про уступку права
вимоги. Цесія може бути вчинена і окремо від вексельного документа. Однак за
указом Президента України №146 від 4 березня 1998 р. цессія на території
України заборонена. Акцепт векселя – ще одна операція, що пов’язана із
процесом обігу векселів. В той час як для простого векселя самий факт його
видачі автоматично є згодою зробити по ньому платіж, з перевідним векселем в
силу його специфіки питання вирішується інакше. Для одержання згоди на оплату
векселя він повинен бути поданий до акцепту платнику (за винятком випадків,
коли в векселі стоїть застереження, яке забороняє акцепт). Акцепт перевідного
векселя є згодою оплатити вексель. Платником по перевідному векселю є не
самий векселедавець (трасант), а особа, на яку переказав він свій борг (трасат), та
акцептант може і не дати згоду на акцепт векселя. Отже, трасат буде зобов'язаною
по векселю особою тільки зі дня акцепту. До цього моменту він є абсолютно не
причасним до вексельних зобов'язань продавця. Акцепт може бути зроблений в
будь-який термін до оплати векселя, якщо тільки він не скорочений
 18

векселедавцем або індосантами. Для векселів по пред'явленню термін акцепту

складає один рік.
Аваль - це поручительство по векселю, у зв'язку з яким аваліст приймає на
себе відповідальність за виконання вексельних обов'язків особи, за яку він дав
аваль. Регресс - це вимога векселедержателя до всіх солідарно відповідальних
осіб (за винятком основного боржника) сплатити позначену в векселі суму. Щодо
кількості примірників та копій векселів, то для зручності передбачено, що
перевідний вексель може бути виданий в декількох примірниках (вони
обов'язково повинні бути пронумеровані, інакше це будуть різні векселі), з
векселя можуть також зніматися копії. Акцептувати слід лише один примірник, бо
акцептант відповідальний по всім акцептованим і не поверненим йому
примірникам. Для простого векселя не передбачене видавання у декількох
примірниках. На основі всього вищевикладеного можна зробити висновок, що
векселем є письмове, за встановленою законом формою, одностороннє,
абстрактне і безумовне грошове зобов'язання, що передається за спрощеним
порядком по передавальному напису і що перебуває під солідарною
відповідальністю всіх причетних осіб, яке підлягає платежу законному
векселедержателю проти пред'явлення самого векселя під загрозою процесуально
суворого і спрощеного стягнення.

1.3 Організація вексельного обігу в Україні

На сучасному етапі розвитку економіки України значного поширення

набуває проблема забезпечення умов ефективного функціонування вексельного
ринку та здійснення заходів щодо вдосконалення вексельного обігу. Адже в
умовах фінансової нестабільності, скорочення обсягів інвестицій та кредитування
саме вексель здатний забезпечити вирішення низки складних господарських та
фінансових питань, а саме таких проблем, як стримування надмірно високих
 19

темпів інфляції, подолання неплатоспроможності, підвищення оборотності

обігових коштів та інших суттєвих проблем.
Вексельний обіг - одне з найскладніших питань у теорії і практиці
управління, адже вексель, будучи ринковим інструментом управління, дає
підприємству змогу, по-перше, продовжити термін платежу за векселем
відповідно до потреб підприємства; по-друге, сприяє підвищенню вартості фірми
за рахунок зменшення обсягів простроченої заборгованості та зростання
дебіторсько-кредиторської оборотності; по-третє, заборгованість за векселем є
надійнішою, оскільки він - найбільш ліквідний фінансовий інструмент (може бути
реалізований у будь-який момент) [30]. Завдяки зазначеним властивостям вексель
набув широкого застосування у світі, необхідним стало його використання в
національній економіці.
Таким чином, у ході свого історичного розвитку вексель перетворився на
універсальний інструмент, роль і значення якого в сучасних умовах
господарювання значно зростає. Це пояснюється насамперед функціями, які він
виконує. Однією з головних функцій вексельного обігу є оформлення
короткотермінового кредиту. Ця функція починає діяти в момент зацікавленості
постачальника продукції реалізувати її покупцеві, але на час укладання угоди
покупець не має належної суми грошей, тому виписує вексель як гарант
здійснення майбутнього платежу, тобто боргове зобов'язання, сума якого з
урахуванням відсотка за кредит і терміну платежу, як правило, перевищує
величину суми укладеної угоди. Крім того, вексель виконує функцію платежу,
адже він дає змогу отримати гроші ще до настання терміну платежу (вексель
можна продати або закласти під заставу в комерційному банку). При цьому банки,
отримавши вексель до настання терміну платежу, виконують функцію кредитора,
утримують його в себе, стягуючи при цьому обліковий відсоток.
Окрім зазначених функцій, вексель здійснює виконує контролю за
виконанням зобов'язань між суб'єктами господарювання, скорочення грошово-
кредитної маси в обігу, а відтак і стримування темпів інфляції. Нормативно-
правовою базою вексельного обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти,
 20

розроблені відповідно до положень Уніфікованого закону про переказні та прості

векселі, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 р. Цей закон
регулює випуск, обіг, погашення векселів та стягнення за векселем, а також
повністю забезпечує права всіх сторін вексельного обігу.
Одним із наслідків неналежної організації вексельного обігу в Україні є
загострення проблеми масових зловживань та махінацій на вексельному ринку
України. Розглянемо основні різновиди зловживань, можливих під час
проведення вексельних операцій.
Поряд із комерційними та фінансовими векселями, які є законними
фінансовими інструментами, значного поширення набувають так звані фіктивні, а
саме: бронзові, дружні та зустрічні векселі. Бронзові векселі можуть
використовуватись при банкрутствах з метою штучного збільшення боргів
потенційного банкрута шляхом видачі векселя на ім'я фальшивого кредитора.
Також ці векселі можуть використовуватися з метою поповнення власних коштів
шляхом їх обліку в банках. Як приклад можна навести видачу
неплатоспроможним підприємством без реальних на це підстав векселя на
користь іншого підприємства, яке перебуває в тісних з ним стосунках. Після
офіційного оголошення підприємства банкрутом, отримувач цього векселя може
претендувати на частину майна банкрута, оскільки це підприємство-банкрут не
може погасити борг за векселем.
Проте значно більш поширеними на практиці є дружні векселі. Прикладом
використання дружніх векселів з метою незаконного отримання коштів може бути
обмін акцептами. Саме завдяки таким векселям у трасата або трасанте з'являється
можливість отримати в банку дешевий кредит шляхом обліку або застави такого
векселя. Причому в основу виписки дружніх та зустрічних векселів не закладено
реальних розрахунків векселедавця за товарними чи кредитними угодами. Отже,
явище використання на ринку цінних паперів фальшивих векселів.
Розвиток вексельного обігу неможливий без забезпечення законодавчої
бази, що визначає механізм дії та сферу застосування векселів. Законом України
“Про обіг векселів в Україні” передбачено, що векселі можуть видаватися лише
 21

для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги [1]. Отже,
необхідною умовою для видачі векселя покупцями є наявність фактичної
заборгованості перед постачальниками, підрядниками. Крім того, в статті 4
зазначеного Закону сказано, що при видачі векселя як засобу платежу за
договором припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором і
виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Так, вексель виступає
засобом платежу при розрахунках з постачальниками і підрядниками за отримані
товари, роботи, послуги на умовах передбачених договорам. У процесі здійснення
господарської діяльності нерідко виникають ситуації, коли потрібно
розрахуватися з постачальниками та підрядниками і не вистачає грошових коштів.
Під час реалізації продукції компанії вимагають передоплату, без неї вони
стримують свою діяльність, відмовляються від реалізації за наявності товару,
готової продукції на складі з метою запобігання виникненню сумнівної, а в
майбутньому, можливо, безнадійної заборгованості. Світова криза зменшила
можливості банків надавати підприємствам кредити, змушує підприємства
відмовлятися від реалізації продукції на умовах після оплати [15]. За таких умов
доцільне застосування вексельної форми розрахунків. Вексельна форма
розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і
покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються
векселем. За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його
абстрактність полягає в тому, що він не обумовлений попереднім виконанням
будь-яких договірних зобов'язань. Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів
ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове
зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над
паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу
обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не
знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують
потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його
[26]. Розглянемо можливі варіанти використання векселів суб'єктами
господарської діяльності для розрахунків з постачальниками і підрядниками та за
 22

іншими операціями. За умови використання простих векселів у

підприємства-покупця тимчасово зменшується потреба в грошових коштах, до
строку сплати, вказаного у векселі, немає потреби отримувати кредит, у
підприємства - продавця збільшується впевненість у погашенні заборгованості,
зникає необхідність за такою заборгованістю розраховувати резерв сумнівних
боргів. При використанні переказного векселя зменшується потреба в грошових
коштах, оскільки у сторін заборгованість зараховується частково коштами,
частково - взаємозаліком [9]. Вексель сприяє не лише зменшенню обсягів
простроченої кредиторської заборгованості. Відповідно до потреб підприємства
існує можливість використання векселя і в інших операціях. Наприклад, вексель
може бути викуплений векселедавцем (емітентом) для його подальшої передачі
іншому векселедержателю, а не для погашення [10]. Векселі також
застосовуються для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької
діяльності, що значно прискорює здійснення фінансових операцій та полегшує
процедуру розрахунків між контрагентами. Варто відмітити важливе значення
вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності підприємств.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про обіг векселів в Україні” визначено
використання векселів у іноземній та національній валюті для розрахунків з
нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Це значно
прискорює розрахунки з іноземними постачальниками та розширює можливості
збуту вітчизняних виробників на світовому ринку. Стає зрозумілим, що вексельна
форма розрахунків має неабияке значення в загальній структурі розрахунків між
суб'єктами господарювання. Про це свідчить простота організації та використання
векселів, швидкий та недорогий спосіб отримання необхідних для підприємства
товарів, робіт, послуг, а також можливість залучення коштів на відкритому
борговому ринку тощо. Проте відсутність достатніх юридичних та економічних
знань з вексельного обігу, недостатньо конструктивна нормативна база, яка
регламентує вексельне право, гальмують розвиток вексельного обігу, що
ускладнює можливість швидкої реалізації продукції, подолання кризи неплатежів,
 23

зменшення обсягів простроченої заборгованості і покращення загального

фінансового стану підприємств.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ

2.1 Загальні правила оформлення кредитних операцій банків з векселями

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно до

Законів України "Про цінні папери і фондовий ринок" (Закон України «Про ринки
капіталу та організовані товарні ринки»), "Про обіг векселів в Україні" та
“Положення про операції банків з векселями”, згідно з якими, у загальному
значенні, вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання
векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику
векселя (векселедержателю). Також законом передбачено функціонування векселя
виключно у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від
 24

підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною

комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним
банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути
переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).
Вище вказані Закони визначають особливості обігу векселів в Україні, які
полягають у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з
векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності,
відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований
закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень,
обумовлених додатком 2 до цієї Конвенції. Обіг векселів в Україні має наступні
особливості, визначені Законом "Про обіг векселів в Україні":
- видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення
грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані
послуги;
- платіж за векселем на території України здійснюється тільки в
безготівковій формі;
- забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду
господарського товариства;
- зміни до тексту векселя можуть вноситися з ініціативи його держателя
виключно векселедавцем (трасантом) через закреслення старого реквізиту
та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням;
- сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може
бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день
настання строку платежу чи в іноземній валюті з додержанням вимог
валютного законодавства України тощо.
Важливою особливістю вексельного права є наявність солідарної
відповідальності кожної з осіб, котрі поставили свої підписи на векселі. Як
наслідок, перед векселедержателем несе відповідальність не лише акцептант, а й
усі векселедержателі та гаранти. Організаційне забезпечення проведення операцій
з векселями визначається банком. У банках, які активно використовують векселі,
 25

як правило, створюються спеціалізовані структурні підрозділи. Розглядаючи

класифікацію операцій банку з векселями, слід звернути на балансові (основні)
операції з векселями, до яких відносяться кредитні вексельні операції, пов'язані зі
наданням або залученням коштів проти векселів чи під їх забезпечення, а також
торговельні операції з купівлі або продажу векселів. В загальній структурі
кредитні операції з векселями поділяються на активні (врахування векселів,
надання кредитів під заставу векселів та придбання векселів) та пасивні
(переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів та
продаж придбаних векселів). Угоди про кредитні, торговельні та гарантійні
операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін
векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій
формі з урахуванням вимог чинного законодавства. Розрахункові операції можуть
здійснюватися без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів,
актів тощо).
У цілому, слід враховувати, що під час проведення операцій з векселями
банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, процентний,
операційний. Для зниження вказаних ризиків у договори банк може включати
відповідні додаткові умови. Більш докладний розгляд банківських операцій з
векселями варто розпочати з кредитних операцій банків з векселями. Як уже
зазначалося до активних кредитних операцій відносять операції з врахування
векселів та надання кредитів під заставу векселів. За економічним змістом
операція з врахування (дисконтування) векселя являє собою трансформацію
комерційного кредиту у кредит банківський, адже купівля банком векселя
рівнозначна кредитуванню векселедержателя на строк, що залишився до
погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом.
Дисконтування векселів полягає в тому, що банк, купуючи вексель,
терміново сплачує його вартість пред'явникові за вирахуванням певного процента
від суми номіналу векселя, що називається обліковим процентом. Дисконтуючи
вексель, банк здійснює операцію рефінансування, а сам отримує платіж лише з
настанням указаного у векселі терміну. Економічна суть даної операції полягає у
 26

достроковій грошовій реалізації векселя його тримачем банкові та перетворенні

комерційного кредиту на банківський. Це - прибуткова операція, яка забезпечує
отримання доходу банком від тимчасового володіння вексельним зобов'язанням у
вигляді різниці між вартістю, за якою вексель було куплено, і вартістю його
погашення. Скидка з номінальної суми векселя, що привласнюється банком або
іншим кредитно-фінансовим закладом, і є величиною дисконтного процента.
Термін "дисконт" якраз і означає скидку". Потреба у дисконті векселів об'єктивно
виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселетримачем, через
нерівномірність надходжень і видатків у процесі своєї діяльності досить часто
відчуває нагальну необхідність більш ліквідної форми капіталу, ніж вексель [21].
Для розрахунків зі власними постачальниками чи банком він, не чекаючи
настання терміну платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила чуже
зобов'язання. Таким покупцем боргів переважно виступає комерційний банк.
Схема документообігу при дисконтуванні банком векселів наведена на рис.
2.1.

Рис. 2.1. Схема документообігу при дисконтуванні банком векселів [21],

де 1 – здійснення індосування; 2 – платіж за векселем сумою, що зменшена
відрахуванням суми дисконту від номінальної суми векселя; 3 – складання
відомості облікованих векселів; 4 – передання відомості до сховища (каси) банку;
5 – передання відомості до операційного відділу; 6 – пред’явлення векселя до
платежу векследавцеві чи акцептантові; 7 – погашення векселя.

Векселедержатель, який має бажання пред'явити векселі до врахування,

подає в банк заяву за встановленим банком зразком. До такої заяви на вимогу
банку можуть додаватися інші документи, що, зокрема, характеризують
фінансове становище векселедержателя, його кредитоспроможність, а також
 27

угоди, на підставі яких придбавалися векселі, тощо. Рішення про можливість

прийняття векселів до врахування (відмову у врахуванні) приймається
уповноваженим органом банку або уповноваженою на це банком особою.
Урахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем
договору про їх урахування. Векселі подаються пред'явником до врахування з
реєстром пред'явлених до врахування векселів, форма якого встановлюється
банком, щонайменше у двох примірниках. Під час приймання реєстрів банк
перевіряє відповідність даних пред'явника реквізитам векселя. Реєстри з
неправильними даними повертаються на переоформлення [5]. Після прийняття
банком позитивного рішення про врахування всіх або окремих векселів
установлюється сума дисконту та інших утримань з клієнта за кожним векселем,
а з клієнтом укладається договір про врахування векселів.
До врахування вексель приймається лише після скрупульозного аналізу всіх
його фінансово-економічних факторів та перевірки репутації зобов'язаних осіб.
Масштабність і відповідальність цієї роботи потребує високої фахової підготовки.
Вона охоплює повсякденне ведення активних і пасивних операцій, у тому числі
прийняття на себе комерційними банками різноманітних вексельних зобов'язань -
виступати платниками, індосантами, авалістами, посередниками. Задля того
комерційні банки в залежності від потреб формують робочі групи вексельних
експертів, а то й створюють спеціальні вексельні відділи.
Врахування (дисконт) векселів - це операція, що полягає у купівлі банком
векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку
платежу. Ураховуючи вексель банк надає векселедержателю-пред'явнику
строковий кредит.
При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й
обов'язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму
векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається
дисконтом, а також - накладних витрат на здійснення операції. Сума, яка підлягає
утриманню на користь банку від врахування (дисконтування) векселя складається
 28

з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів - також порто

(поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів).
Дамно мінімальне - це винагорода яка утримується банком в процентному
відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на
кожний пункт. Порто - це винагорода, яка утримується банком у визначеному
розмірі на кожний пункт. У разі позитивного рішення щодо врахування векселів у
банку, клієнту відкривається ліміт кредитування. Розмір ліміту кредитування
залежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може перевищувати
загальної кредитоспроможності останнього. Оскільки врахування векселів,
поданих клієнтом, здійснюється виключно в межах установленого ліміту,
працівники банку провадять облік заборгованості клієнта, вираховуючи вільний
залишок заборгованості. При врахуванні векселів ліміт кредитування
зменшується, а при погашенні векселів - зростає.
Як правило, банки здійснюють операції врахування векселів під
забезпечення. Лише в окремих випадках допускається врахування векселів без
забезпечення, при цьому розрахунок ліміту кредитування проводиться з
урахуванням діючих лімітів незабезпечених зобов'язань даного клієнта перед
банком, у тому числі кредитів у формі овердрафту. Векселі, що подаються до
врахування, повинні мати не менше двох підписів: векселедавця та першого
векселедержателя. Більша кількість передавальних підписів засвідчує вищу
надійність векселя. Допускається наявність на векселі безоборотних
передавальних написів (за винятком напису позичальника) за умови, що, крім
них, наявні, як мінімум, два підписи. Що стосується строків вексельних
зобов'язань, то банки надають перевагу короткостроковим векселям (зазвичай
строком до 90 днів), оскільки вони менше залежать від змін у платоспроможності
клієнта і загальної економічної кон'юнктури. З цієї причини банки часто
відмовляються враховувати векселі зі строком за поданням. Банки не приймають
до врахування векселі, подані юридичними особами, векселі яких хоч би раз були
опротестовані, а за менш строгими правилами кредитної політики -
опротестовувались протягом останніх шести місяців.
 29

Кредити під заставу векселів можуть надаватися в розмірі 60 - 90%

номінальної суми векселя у вигляді: 1) строкових кредитів, тобто позик, дата
погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальниками. Такі позики, як
правило, є разовими. Строк кредиту встановлюється відповідно до терміну
погашення векселем (векселів), а заборгованість за такою позикою обліковується
на простому кредитному рахунку; 2) кредитів до запитання (онкольних кредитів),
коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання
строку погашення векселів із застави. Онкольні кредити під заставу векселів
призначені для задоволення постійної потреби клієнтів в обігових коштах.
Спеціальний онкольний позичковий рахунок є рахунком до запитання, оскільки
банк, у свою чергу, не встановлює для клієнта терміну погашення заборгованості
та має активно - пасивний характер, тобто передбачає можливість виникнення як
дебетового так і кредитового сальдо.
Пасивними кредитними операціями з векселями є операції з переврахування
придбаних векселів та одержання кредитів під заставу векселів. У разі
виникнення потреби у додаткових ліквідних коштах, наприклад, у випадку
несподіваного вилучення клієнтами депозитів (коштів на розрахункових,
поточних та інших аналогічних рахунках), банк для збереження своєї ліквідності
може рефінансуватися в установах Національного банку України або в інших
банках на умовах переврахування та перезастави векселів, іншими словами -
врахування уже врахованих банком векселів. Використання переврахування в
інших, окрім забезпечення ліквідності, цілях менш доцільне, бо в результаті його
здійснення знижується дохідність банку від облікової операції. Методологія
здійснення операції переврахування аналогічна врахуванню банками векселів.
Розгляд позабалансових операцій з векселями починають з гарантійних
(авалювання векселя та видача гарантії під забезпечення векселя), розрахункових
операцій з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних
векселів та інші) та з розрахунків з використанням векселів. Гарантійні вексельні
операції - це операції, які супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань
платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в
 30

обумовлений строк [29]. Вексельні гарантії можуть мати явний або прихований
вигляд. Приховані вексельні гарантії банків надаються як гарантії платежу
(гарантійні листи), шляхом надпису банку на векселі як однієї із зобов'язаних за
векселем осіб, крім аваліста. В явному вигляді надається аваль.
До позабалансових також відносять розрахункові вексельні операції, які
поділяються на:
- операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування
переказних векселів банком; видача банку простих векселів боржником
банку);
- операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж
банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).
Найбільш поширеними розрахунковими вексельними операціями є надання
банківських акцептів під якими розуміють акцептовані векселі, за якими банк
гарантує оплату поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом здійснення
власного акцептування замість клієнта переказного векселя. Мова йде про
наявність подвійної гарантії оплати: імпортера (платника), який надає кошти на
оплату векселя, і банку, що гарантує і здійснює безпосередній платіж. Векселі,
акцептовані банком через свою високу ліквідність та надійність виступають як
міжнародний платіжний засіб.
До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської
заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. їх
сутність полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-
боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем.
Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя,
придбаного банком-боржником, кредитору банку. До операцій за розрахунками
векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком належать
вексельні платежі боржника на користь банку. їх суть полягає в тому, що банк-
кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого
(вексельного) зобов'язання від платника за векселем.
 31

До цього же сфера вексельного обігу є дуже привабливою для банку,

оскільки дозволяє розширити коло своєї діяльності, а відповідно з'являються
більш широкі можливості для отримання додаткового прибутку. Таким чином,
можна дійти висновку, що поєднуючи фактори привабливості сфери вексельного
обігу для банків й виключну її важливість для всієї економічної системи, можна
говорити про те, що робота банку з векселями у сучасний період набуває певної
значимості і потребує більш детального вивчення.

2.2 Особливості проведення комісійних операцій банків з векселями та їх

документообіг

Основними принципами здійснення комісійних операцій є: чіткість

виконання доручень клієнта; своєчасність; платність або передбачуваність витрат.
Інкасування векселів разом із супровідними комерційними документами полягає у
здійсненні банком за дорученням векселедержателя операцій з векселями та
супровідними документами на підставі одержаних інструкцій з метою одержання
платежу та/або акцепту, передавання векселів і комерційних документів проти
платежу та/або акцепту, передавання векселів та комерційних документів на
інших умовах. В банківській практиці інкасо може бути:
- чисте - інкасо фінансових документів, векселів, чеків та інше;
- документарне - інкасо фінансових документів, які супроводжуються
комерційними документами, а також інкасо комерційних документів.
При здійсненні інкасування векселів банк відповідає лише за своєчасність,
правильність вчинення дії та точність виконання доручення клієнта. Операції
 32

інкасування здійснюються на підставі укладеного між векселедержателем та

банком договору про інкасування векселя. Договір повинен містити повні та точні
інструкції векселедержателя щодо проведення операції. Векселедержатель
повинен вчасно звертатися до банку для проведення операції інкасування з
врахуванням нормативу обігу платіжного документу згідно з постановою
Верховної Ради України « Про норматив обігу платіжних документів в Україні» в
межах України - 7 днів, в межах області - 3 дні. При інкасуванні за межами
області вексель приймають не пізніше ніж за 10 днів до настання строку платежів.
В межах області не пізніше ніж за 5 днів. Після укладення договору про
інкасування вексельний підрозділ банку повинен подати векселедержателю для
заповнення бланки доручення на інкасування з реєстром векселів.
Векселедержатель повинен заповнити бланки документів та надати в банк
оригінали векселів з правильно оформленим індосаментом на банк. При настанні
строку платежу за векселем банк пред'являє вексель платнику і фіксує це у
письмовій формі. Пред'явлення документу платнику може бути зроблене: - в місці
платежу чи акцепту шляхом складання акту пред'явленого, до платежу (акцепту)
та реєстру векселів, що пред`явлені до оплати; - листок з фотографією векселів та
реєстру векселів, якщо їх декілька. У разі оплати векселя платником. банк
перераховує кошти і зараховує їх на рахунок векселедержателя, який вказаний у
дорученні. Схема документообігу при інкасуванні банком векселів наведена на
рис. 2.2.

Рис. 2.2. Схема документообігу при інкасуванні банком векселів [17],

де 1 - надання документів для розгляду питання про інкасування векселя; 2
- видача розписки про отримання векселя; 3 - повернення векселя для оформлення
індосаменту або у випадку прийняття рішення про відмову в інкасуванні; 4 -
укладення договору про прийняття векселя на інкасо; 5 - підписання акту про
 33

прийняття - передавання векселя; 6 - реєстрація векселя в книзі обліку

інкасованих векселів; 7 - пред'явлення векселя до платежу; 8 - підписання акта
пред'явлення векселя до платежу; 9 - погашення векселя; 10 - перерахування
платежу за векселем; 11 - оплата комісійної винагороди.

Усі документи, що передаються банку для інкасування, мають

супроводжуватися дорученням на інкасування, у якому мають бути точні та
повні інструкції принципала. Банку дозволяється діяти тільки відповідно до
таких доручень. Доручення на інкасування векселів повинно мати реєстр або
опис векселів.
Доміциляція векселя - це призначення за векселем особливого місця
платежу, відмінною від місця знаходження особи, яка зазначена як платник за
векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. Ця операція не
вважається ризиковою, оскільки оплата векселя, в яких банк виступає особливим
платником - це здійснення банком за дорученням довірителя (платника за
векселем) операцій з векселем на підставі одержаних від довірителя інструкцій:
- приймання векселя до платежу від векселедержателя;
- здійснення платежу за векселем;
- передавання векселя платнику після повної оплати векселя.
Банк може бути призначений особливим платником за простим і
переказним векселем. Зовнішньою ознакою доміцильованого векселя є напис на
лицьовому боці векселя:
- доміцильований + «назва банку»;
- підлягає оплаті в + «назва банку»;
- платник + «назва банку».
Банк виступає як особливий платник і не ризикує, оскільки оплачує вексель
лише в сумі коштів, наданих йому для цього довірителем. Операції здійснюються
на основі договору про доміциляцію векселя. Після укладання договору
довіритель повинен до настання строку платежу перерахувати на спеціальний
рахунок 2901 кошти для оплати векселя. Банк приймає до оплати лише оригінали
 34

векселів і платіж здійснюється проти оригіналу векселів. Банк не несе

відповідальності за несплату чи часткову оплату векселя у разі недостатності
коштів і відповідає лише за належне виконання вказівок довірителя, які
обумовлені в договорі. В роботі з клієнтами важливо те, що послуга, яка
надається банком, повинна розглядатись з точки зору залучення грошових потоків
клієнтів. В окремих випадках основним критерієм може бути не дохідність
операцій, а залучення грошових потоків клієнтів та їх партнерів. Схема
документообігу при доміциляції банком векселів наведена на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Схема документообігу при доміциляції банком векселів [17],

де 1 - надання документів для розгляду питання про доміциляцію векселя; 2
- укладення договору на доміциляцію векселя; 3 - оплата комісійної винагороди; 4
- видача векселя з відміткою про місце платежу; б - реєстрація векселя в книзі
обліку доміцильованих векселів; 6 - пред'явлення векселя до платежу; 7 -
підписання акта пред'явлення векселя до платежу; 8 - оплата вексельної суми (і
процентів, якщо вони передбачені) за рахунок векселедавця.

На вимогу законного векселедержателя банк приймає до оплати і здійснює

платіж за векселем за умови пред'явлення оригіналу векселя і супровідного
реєстру пред'явлених до оплати векселів. Здійснення платежу за копією
векселя забороняється. Оплата переказних векселів, складених у кількох
примірниках, здійснюється за тим акцептованим і належним чином індосованим
примірником векселя, який пред'явлений до оплати першим. А також наявності на
відповідному рахунку коштів для оплати векселя [5]. Платіж за векселем може
здійснюватися повністю - у разі наявності достатньої суми коштів і частково в
межах наявних коштів - у разі їх недостатності для оплати векселя в повній сумі.
 35

Аваль - гарантійна операція банку з векселями, яка полягає у тому, що банк

здійснює повну чи часткову гарантію платежу за векселем. Авалювання - це
взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю чи частково за
одну із зобов'язаних за векселем осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк чи
неможливо одержати платіж за векселем у строк. Аваль може бути наданий на
частину суми векселя і у будь-який час при складанні, видаванні та на будь-якому
іншому етапі обігу векселя. В авалі повинна бути зазначена особа, за яку він
наданий. Якщо вона не зазначена, то аваль наданий до векселедавця, тобто
трасанта. Аваліст бере на себе таку ж відповідальність як і особа, зобов'язання
якої він забезпечив. Аваль оформляється словами на лицьовому боці векселя чи
на алонжі (додатковий бланк):
- вважати за аваль «назва банку»;
- як аваліст за «назва особи, на яку наданий аваль»;
- авальований «назва банку».
Згідно із Законом України «Про обіг векселів в Україні» зобов'язуватись і
набувати права за векселями можуть юридичні і фізичні особи. Банкам дозволено
авалювання податкових векселів під грошові зобов'язання, якими можуть
виступати: - застава ощадних сертифікатів банку; - депозити; - банк може укласти
угоду щодо грошового забезпечення авалю і заблокувати кошти на період дії
авалю на рахунку 2612. Авалювання векселів може бути здійснено під заставу
високоліквідного майна та/або інших цінних паперів. Авалювання здійснюється
на підставі укладеного договору про авалювання. Виділяють два типи договорів:
- договір, що може укладатися на певний термін - генеральна угода про
авалювання;
- договір, що може укладатися на авалювання на визначений вексель -
окремий договір про авалювання.
До обов'язків банку як аваліста належить лише оплата векселя в тій сумі, на
яку банк видав аваль. Банкам дозволено авалювання податкових векселів під
грошове зобов'язання. Грошовим забезпеченням може вважатися: 1) Застава
ощадних сертифікатів банку. При цьому укладається договір застави ощадних
 36

сертифікатів банку на суму сертифікатів не меншу, ніж номінал векселя, що

пропонується до авалювання. 2) Депозит. Клієнт підписує з банком або філією
договір застави майнових прав на депозит та договір уступки прав вимог. Сума
депозиту (без врахування відсотків), що передається в заставу, не повинна бути
менша, ніж номінал векселя, що пропонується до авалювання. 3) Банк може
укласти угоду щодо грошового забезпечення авалю та заблокувати кошти на
період авалю на рахунках в банку [24]. Клієнт, який бажає пред'явити податкові
векселі до авалювання, подає до банку відповідну заяву, до заяви додаються:
- оригінали векселів, які пропонуються до авалювання;
- акти прийому-передачі векселів;
- реєстри векселів.
Пред'явлені векселі перевіряються з точки зору їх юридичної недійсності.
Аналізується фінансовий стан векселедавця. Після надання авалю зобов'язання
банку обліковуються на рахунку 9023. Зобов'язання банку як аваліста та підстави
для їх припинення такі: банк зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на
яку він дав аваль. Відповідальність банку як аваліста припиняється у разі:
- оплати векселя платником;
- оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше особи, за
яку наданий аваль;
- закінченням строку позовної давності проти банку-аваліста.
Документом, що підтверджує погашення податкового векселя, є лист
податкової адміністрації, або копія векселя із штампом «погашено». Банк сплачує
суму авалю у таких випадках:
- мала місце повна або часткова відмова від платежу - проти
пред'явлення опротестованого в неплатежі векселя;
- оголошення трасата банкрутом - проти рішення суду про оголошення
банкрутом.
Щодо авалювання векселів, виданих на суму ПДВ, то при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України у день оформлення ввізної
митної декларації у підприємстві імпортерів виникають зобов'язання щодо сплати
 37

податку на додану вартість. За окремими операціями сплату податку можна

відстрочити шляхом видачі податкового векселя. Податковий вексель може бути
видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам:
- є платником податку на додану вартість;
- зареєстрована як платник податку на додану вартість та внесена до
реєстру платників податку на додану вартість;
- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику
податку на додану вартість;
- здійснює ввезення товарів за прямими договорами для власних
виробничих потреб;
- має право на відшкодування податку на додану вартість, з бюджету за
результатами попереднього звітного періоду, якщо така заборгованість з
відшкодування податку на додану вартість на день видачі податкового
векселя не погашена (ця вимога не поширюється на осіб що ввозятъ сиру
нафту).
Особи, які не відповідають, хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують
податок на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну
територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.
Заборонено оформляти ПДВ векселем підприємствам з іноземними інвестиціями,
а також тим, що ввозять підакцизні товари крім тютюнової сировини.
Також існують основні вимоги щодо оформлення векселів, виданих на суму
ПДВ. Сума податкового зобов'язання за однією вантажною митною декларацією
не може бути частково оплачена векселем, а частково коштами. Вексель
видається на повну суму податкового зобов'язання, нарахованого чи вантажною
митною декларацією, і окремо для кожної вантажної митної декларації. Строк, на
який видається податковий вексель, як правило, не може перевищувати 30 днів,
включаючи дату його видачі. Вексель видається у гривнях, за курсом НБУ на дату
оформлення векселя, в трьох примірниках, перший з яких надсилається органом
митного контролю не пізніше ніж на третій день від дати видачі податковій
адміністрації, другий залишається в органі митного контролю, а третій
 38

залишається у платника податку. Документом, що підтверджує погашення

податкового векселя, є лист податкової адміністрації, або копія векселя із
штампом «ПОГАШЕНО».

2.3 Оцінка сучасного стану операцій банків з векселями

З метою забезпечення доступу бізнесу до фінансів на сьогодні банки

пропонують інноваційні продукти фінансування для фізичних та юридичних осіб,
що мають власний бізнес, у тому числі для вексельних розрахунків, роз'яснюючи
потенційні можливості їх використання та переваги. Згідно з інформацією,
розміщеною на офіційних інтернет-сторінках, банки пропонують своїм клієнтам
послуги з врахування, авалювання, доміциляції, інкасування векселів, виписаних
юридичними та фізичними особами в розрахунок за поставлений товар, надані
послуги та виконані роботи. Зокрема банки надають послуги з надання
вексельного поручительства (авалю):
- комерційних (торгових) векселів - оформлених за операціями купівлі
продажу товарів/послуг (у тому числі в рамках контактів на придбання
насіння, добрив і засобів захисту рослин. В результаті такого авалювання
банк приймає на себе ризики невиконання клієнтом -
сільськогосподарським виробником своїх платіжних зобов'язань перед
дистриб'ютором або світовим постачальником зазначених товарів);
- векселів для ввезення на митну територію України або реалізації
вироблених в Україні бензинів авіаційних або палива для реактивних
двигунів;
- податкових векселів на суму акцизного збору для підприємств, що
використовують спирт та інші підакцизні товари/сировину у поточній
діяльності.
На сьогодні банківським законодавством не встановлено обмежень для
підприємств щодо інструментів фінансування, разом з цим вибрати найбільш
 39

прийнятний із запропонованих банком підприємство має самостійно, а працівник

банку може надати спектр послуг в межах законодавства та відповідну
консультацію. У цьому випадку основними проблемами є:
- рівень фінансової грамотності менеджменту підприємств;
- підприємства не виходять на вексельний ринок, з огляду на незначну
зацікавленість партнерів їх цінними паперами та невпевненість у
достатній платоспроможності;
- не всі постачальники готові прийняти до оплати вексель, оскільки,
малі та середні підприємництва (далі - МСП) постійно відчувають нестачу
ресурсів для забезпечення операційної діяльності.
У зв' язку з цим, вважається, що прозорості та розвитку вексельного ринку в
Україні сприятиме створення Єдиного державного реєстру виданих векселів на
базі інформації, яка міститься у реєстрах векселедавців, та забезпечення доступу
до нього державних органів [22].
Також, відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння та
співробітництво між Національним банком України, Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку, Національною комісією, що здійснює
державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фондом гарантування
вкладів фізичних осіб та Міністерством фінансів України з питань підготовки та
впровадження Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025 року
Правлінням Національного банку України було прийнято рішення від 26.12.2019
№ 1010-рш "Про затвердження Стратегії розвитку фінансового сектору України
до 2025 року", яка містить заходи, спрямовані на розвиток кредитування МСП,
зокрема щодо підтримки кредитування МСП та адаптації до застосування в
Україні квазікапітальних інструментів міжнародних фінансових організацій.
Державна підтримка кредитування реального сектору економіки, передусім малих
та середніх підприємств, залишається фрагментованою та недостатньо
ефективною. Підтримкою розвитку підприємництва в Україні, передусім малого
та середнього, опікуються переважно ЄС та міжнародні фінансові організації, які
надають, у тому числі й кредитну підтримку (ЄБРР, ЄІБ, Світовий банк, Кредитна
 40

установа для відбудови (KfW) тощо). На державному рівні програми кредитної

підтримки пріоритетних областей стосуються насамперед агропромислового
комплексу, молодіжного будівництва та енергоефективності. Не запроваджено
повною мірою механізм надання кредитних гарантій та агрострахування з
державною підтримкою. Фактично не діють державні інституції розвитку [34].
Стратегією розвитку фінансового сектору України до 2025 року встановлено ряд
дій на виконання зазначених заходів. Так, з метою реалізації підтримки
кредитування МСП та адаптації до застосування в Україні квазікапітальних
інструментів міжнародних фінансових організацій визначено ряд дій, зокрема:
- запровадити публікацію щорічного звіту про кредитування МСП
(висвітлення змін в обсягах кредитування, попиті на кредити, цілях
фінансування та джерелах інвестицій, пропозиції та вартості кредитів,
ефективності кредитування);
- впровадити нові форми статистичної звітності МСП;
- надавати консультаційну підтримку банкам з метою розвитку або
удосконалення системи кредитування МСП;
- удосконалити роботу єдиного кредитного реєстру для підвищення
достовірності його інформації;
- створити єдиний портал з інформацією про всі програми з підтримки
фінансування МСП;
- уніфікувати критерії сегментації МСП, що застосовуються банками та
Національним банком України під час підготовки статистичної звітності;
- реалізувати проект з надання часткових кредитних гарантій суб'єктам
МСП;
- запровадити державну програму пільгового мікрокредитування в
національній валюті;
- розвинути моделі кредитування МСП у національній валюті;
- трансформувати Німецько - Український фонд в Установу з підтримки
фінансування МСП за принципом "другого рівня" для реалізації
 41

державних та міжнародних програм з розвитку МСП через банки-

партнери, лізингові компанії, кредитні спілки;
- залучити міські та обласні адміністрації до реалізації спільних
програм з компенсації процентних ставок за кредитами МСП.
За своєю історією, вексель не зазнав великої популярності в Україні,
кількість здійснюваних операцій з його допомогою - відносно мала. Протягом
десятирічь роль векселів стабільно скорочувалася з 68,7% у 1999 році до 0,2% у
2013 р.
Дані щодо стану векселів на фондовому ринку наведено на рис. 2.4.
Протягом періоду 2014 – 2018 років показник векселя в структурі обсягу торгів на
ринку цінних паперів становив у більшості випадків 3%, винятком стали позиції
2014 та 2016 років, які відповідно дорівнювали 0,1% та 2%.

Рис. 2.4. Структура обсягу торгів на ринку цінних паперів з фінансовими

інструментами у 2014 – 2018 роках в Україні [32], %

Проте, використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного

розвитку ще й досі не набуло значного поширення, про що свідчать статистичні
дані. Так, питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості за векселями
в загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і склала у
2019 р. 4,2% та 7,7%, в тому числі простроченої - 0,6% та 1,9% дебіторської та
кредиторської заборгованості відповідно. В той час, як питома вага простроченої
заборгованості за товари, роботи, послуги, яка не оформлена векселями становить
 42

55,3% та 56,4%, що значно вище ніж за векселями. Вищенаведені факти свідчать

про необхідність формування більш потужного вексельного ринку в Україні [1].
У процесі становлення ринку та підвищення динамічності нашої економіки
вексель знову опиняється в центрі уваги з цілого ряду причин: по-перше, він за
своєю природою є цінним папером, який дозволяє швидко вирішувати багато
складних господарських та фінансових проблем; по-друге, комерційні банки та
комерційні структури вже накопичили певний досвід проведення господарських
операцій з використанням векселів; по-третє, вексель розглядається урядом
України як один з головних засобів проведення взаєморозрахунків боргів
підприємств і виходу з платіжної кризи В Україні, на жаль, склалася досить
несприятлива ситуація щодо розвитку вексельного обігу, на це впливає низка
чинників:
- низька платоспроможність більшості підприємств; - низький розвиток
фінансово-кредитних інститутів;
- не розповсюдженість інформації про емітентів векселів, що зумовлює
правопорушення у сфері вексельного обігу, зокрема обіг дружніх та
бронзових векселів [16].
Основними проблемами вексельного обігу в Україні є:
- векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;
- часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже
добре знати і дотримуватися процедури пред’явлення векселя до оплати й
протесту;
- арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача,
якщо він припустився грубої не обережності;
- ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні [12].
Широкому впровадженню в Україні вексельного обігу перешкоджає
відсутність практичного досвіду в його організації. Відсутні відповідні фахівці, а
також налагоджені організаційні й правові інститути, немає в достатній кількості
спеціальної економічної і юридичної літератури з цих проблем.
 43

Використання векселя в господарській діяльності вітчизняних підприємств

сприятиме розв’язанню проблеми нестачі обігових коштів, кредитних та
інвестиційних ресурсів, допоможе побудувати систему взаєморозрахунків між
компаніями в кризових умовах. Для забезпечення ефективності використання
векселя в економіці нашої країни необхідно: знизити рівень ризику на
вексельному ринку; відновити позитивний імідж векселя за рахунок публічності
та відкритості інформації про обіг векселів; підвищити вексельну обізнаність
учасників вексельного ринку; організувати торгівлю векселями на спеціальних
майданчиках [11]. Запровадження розрахункових операцій з використанням
векселів, як універсальних фінансових інструментів, є на сьогодні перспективним
напрямом розвитку. Він дає можливість підприємствам-продавцям підвищити
рівень гарантованості оплати за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані
послуги [35]. Таким чином, можна підсумувати, що використання вексельної
форми розрахунків на українських підприємствах здатне зіграти винятково
важливу роль у її подальшій діяльності. Адже вексель, будучи ринковим
інструментом управління, дозволяє підприємству, по-перше, продовжити термін
платежу за векселем, по-друге, сприятиме підвищенню вартості фірми. У зв'язку з
цим, можна вважати, що використання вексельної форми потребує від суб'єкта
господарювання формування нових підходів до оновлення концепції управління
підприємством [8].
 44

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ

У процесі свого історичного розвитку вексель перетворюється на

універсальний інструмент, роль і значення якого в сучасних умовах
господарського управління значно зростає. Сьогодні розвиток вексельного обігу
неможливий без забезпечення законодавчої бази, що визначає механізм дії та
сферу застосування таких цінних паперів, як вексель. Особливості, які властиві
векселю, накладають певний відбиток на обсяг обігу векселів порівняно з іншими
цінними паперами. Зокрема, предметом переказного векселя можуть бути лише
гроші [13]. Вексель як фінансовий інструмент використовується як на товарному
ринку, так і на фондовому ринку. У першому випадку він опосередковує
розрахункові відносини, у другому – інвестиційні [7]. Отже, вексель є складним
 45

механізмом, який діє водночас як борговий інструмент, платіжний інструмент і

форма розрахунків. Вексель відрізняється від інших цінних паперів тим, що всі
особи, які підписали вексель, несуть солідарну відповідальність. Вексель може
виступати об’єктом різних операцій із купівлі-продажу. Використання векселя
дасть змогу видавати комерційний кредит без укладення додаткових угод. Крім
того, вексель може бути зарахований на депозитний рахунок банку або нотаріуса.
Однак використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного
розвитку ще не набуло широкого розповсюдження, про що свідчать низка
досліджень [6].
Законодавство України щодо вексельного обігу складно назвати
довершеним, існує багато конфліктних і невирішених проблем, що призводять до
певних суперечностей. Спроба кодифікувати вексельний обіг відображена в
Господарському кодексі України, але низка проблемних питань залишається
невирішеною й потребує подальшої кодифікації [28]. Аналіз особливостей
формування законодавства, що спрямоване на врегулювання вексельного обігу в
Україні, свідчить про складність цього процесу. На сучасному етапі велике
значення має повернення векселя в економіку України. Сьогодні його
використання в основному здійснюється в рамках кредитних розрахункових
операцій. Проте за допомогою векселя можуть бути вирішені більш важливі
завдання, зокрема проблема реформування відносин власності. Властивості
векселя як цінного папера дають змогу максимально прискорити економічні
процеси в країні. Юридичне оформлення векселя як цінного папера дає йому
можливість більш ефективно виконувати свої фінансові функції порівняно з
іншими цивільними зобов’язаннями. За наявності досить конструктивного
механізму переходу від фінансової відповідальності до власності створюються
умови, за яких векселі стають одним із ефективних інструментів ринкової
економіки. Ситуація ускладнюється тим, що учасниками вексельного обігу є
підприємства, організації та громадяни, які не мають спеціальних знань і досвіду
в цій сфері. У більшості випадків практика стикається з тим, що підприємства та
громадяни не можуть самостійно реалізувати свої права за векселем. Українське
 46

законодавство, що регулює обіг векселів, суперечить низці норм Женевських

конвенцій 1930 року, які є першоосновою законодавства. Крім того, національне
законодавство містить багато правил, які суперечать один одному. Варто
зазначити, що широке впровадження векселів в Україні ускладнюється
відсутністю практичного досвіду в його організації [25]. Створення системи
вексельного обігу й арбітражу векселів в Україні починається практично заново.
Немає відповідних фахівців, а також усталених організаційно-правових
інститутів.
Аналіз ситуації в сфері вексельного обігу вказує на те, що активізації
цивілізованого вексельного обігу в Україні заважають численні зловживання
окремих суб’єктів вексельного обігу (зокрема через застосування фіктивних фірм
у вексельних розрахунках), та недостатній рівень регулювання та контролю, що
призводить до формування негативного іміджу векселя як платіжного
інструменту [31].
Заходи, спрямовані на подолання проблем, що заважають розвитку
вексельного ринку, передбачають:
- приведення національного законодавства, що регулює обіг
векселів, у відповідність до Женевських вексельних конвенцій 1930 р.;
- гармонізацію національного законодавства;
- вдосконалення нормативної бази НБУ і НКЦПФР з метою
зниження непродуктивних витрат, спрощення та скорочення процедур
проведення операцій і збільшення обсягів операцій;
- збільшення частки організованого фондового ринку України
шляхом повернення на нього векселів та організації процедури торгів
векселями.
У якості важливого напряму розвитку вексельних операцій банків, може
слугувати ідея, щодо забезпечення нових форм банківського кредитування
підприємницьких структур. Можна було б запропонувати так звану "комбіновану"
форму кредитування, яка б поєднувала різні методи надання позичок клієнтам,
полегшуючи останнім доступ до кредитних ресурсів банку та спрощуючи
 47

загальну процедуру організації кредитних відносин. Які ж базові методи

кредитування можна було б використати у якості формоутворюючих для
"комбінованого" кредитування підприємницької діяльності? Насамперед мова
може йти про поєднання в рамках одного кредитного договору у взаєминах із
конкретним позичальником наступних форм кредитування: вексельного кредиту і
кредиту за кредитною лінією або ж поєднання вексельного кредиту із
револьверним способом надання позичок. Вексельний кредит може стати досить
зручним способом організації кредитування підприємств за умови активного
розвитку і належного нормативно - правого забезпечення усіх процедур, що
супроводжують обіг векселів в країні. При цьому банк достроково викуповує
(тобто обліковує) вексель, а векселедержателю надається кредит у розмірі суми
визначеної номіналом векселя за мінусом облікового процента і банківської
комісії. Спрощення процедури при такому способі кредитування полягає у тому,
що забезпеченням слугує сам вексель, а оцінка кредитоспроможності
позичальника суттєво полегшується за умови надійності векселедавця. За
подібних умов "комбінована" форма кредитування полягає у тому, що
позичальнику, котрий регулярно користується вексельними кредитами банку,
може бути автоматично відкрита кредитна лінія, величина ліміту за якою може
визначатися як обсяг середньомісячного, середньоквартального або
середньорічного (залежно від конкретних обставин) обороту даного підприємства
за вексельними операціями. При цьому величина плати за користування
кредитною лінією може бути встановлено на рівні, аналогічному до процентної
ставки за вексельним кредитом або нижчому за неї, що суттєво спрощує процес
організації кредитного забезпечення підприємств. Ще більш простим способом
організації "комбінованого" кредитування можна вважати поєднання вексельного
і револьверного методів надання позичок. За таких умов сума вексельного
кредиту слугує основою для визначення початкового ліміту видачі позичок,
котрими клієнт може користуватися певний період часу відповідно до
попередньої домовленості із банком про револьверний кредит (або взагалі без
обмежень часу при збереженні певних умов надійності позичальника).
 48

Підприємство може вільно користуватися кредитом у межах ліміту без

додаткових переговорів та оформлень, а періодичне погашення позичок
автоматично відновлює вільний ліміт кредитування [33].
Поширення використання вексельної форми розрахунків на українських
підприємствах та в банківських установах, здатне зіграти винятково важливу роль
у їх подальшій діяльності. Адже вексель, будучи ринковим інструментом
управління, дозволяє підприємству, по-перше, продовжити термін платежу за
векселем відповідно до потреб підприємства, по-друге, сприяє підвищенню
вартості фірми за рахунок зниження обсягів простроченої заборгованості та
зростання оборотності дебіторсько-кредиторської, по-третє, заборгованість за
векселем є більш надійною, оскільки він є найбільш ліквідним фінансовим
інструментом (може бути реалізований в будь-який момент часу). Застосування
векселя також дозволяє залучати до розрахунків не лише осіб, пов’язаних з
операціями купівлі-продажу продукції, а й інших, у тому числі й фінансових
посередників, що, в свою чергу, прискорює сам процес вексельних розрахунків,
підвищує ступінь взаємовідповідальності за здійснення угод [27]. Також
варіантом покращення системи є розв’язання проблем вексельних розрахунків із
позиції бухгалтерського обліку, яке сприятиме широкому використанню цього
фінансового інструменту вітчизняними підприємствами, забезпечить подолання
кризи неплатежів та підвищення ділової активності суб’єктів господарювання.
Згідно з світовим досвідом використання векселів через їх специфіку найбільш
корисне в кризових умовах: вони замінюють банківське короткострокове
кредитування комерційним, а також знижують рівень дебіторської та
кредиторської заборгованостей між суб'єктами господарювання. А міжнародне
вексельне право (до якого в 1999 р. приєдналася й Україна) максимально захищає
всіх учасників вексельного обігу, що забезпечує довіру до цього інструменту в
світі. Яскравим підтвердженням є те, що країни-учасниці ЄС в кризових умовах
виходили на ринок зовнішніх запозичень саме з векселями.
Таким чином, слід зауважити, що під час фінансової кризи вексель як інструмент
 49

комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на

внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки.
Також для подальшого розвитку ринку векселів в Україні, доцільно
здійснити певні заходи:
- спрямовані на захист прав векселедержателів, оскільки саме ці
суб’єкти вексельного обігу є найменш захищені;
- використати досвід США, де ринок векселів не розвивався до початку
80-х років, поки не були зроблені важливі нововведення;
- проведення в Україні комплексної реформи вексельного
законодавства.
Без здійснення вказаних заходів справне функціонування вексельного обігу
в Україні вбачається досить проблематичним, а існуючі прогалини в
законодавстві
можуть призвести до значних зловживань, що у свою чергу, підірве довіру
до векселя, як цінного паперу. Однак, можна зі впевненістю прогнозувати, що по
мірі посилення правового поля, яке б забезпечувало процедуру стягнення боргів
за векселями, ліквідність українського вексельного ринку різко зросте, як і
кількість векселів з твердими котировками.

ВИСНОВКИ

Проведені під час роботи дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Вексельні операції відомі були ще римлянам і древнім грекам, а вексель
з’явився в Італії в другій половині XII ст. Причиною його появи була необхідність
у розміні й переказі грошей. Вірогідно, вексель походить із обміну при зміні
характеру цієї операції. Розмін монет перетворився в переказ грошей з однієї
місцевості в іншу. Справа в тому, що перевозити гроші в умовах небезпеки на
торгових шляхах було не тільки ризиковано, але й незручно, оскільки металеві
монети були дуже важкими. Крамарі стали звертатися до послуг мінял, з якими
 50

вони укладали договори про переказ грошей. Це було вигідно як крамарям, так і
міняйлам, які могли брати велику плату за свої послуги. У підтвердження факту
укладання угоди видавалася розписка. Вважається, що ця розписка і стала
прототипом переказного векселя
2. Вексель має низку цінних характеристик. Цей банківський продукт
одночасно виступає в ролі інструменту вкладення засобів, засобом платежу і, крім
того, може бути забезпеченням при оформленні кредиту. Велика
функціональність векселя, зручність і простота розрахунків сприяють величезній
його популярності.
3. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання
векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу
визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
4. Векселем є письмове, за встановленою законом формою, одностороннє,
абстрактне і безумовне грошове зобов'язання, що передається за спрощеним
порядком по передавальному напису і що перебуває під солідарною
відповідальністю всіх причетних осіб, яке підлягає платежу законному
векселедержателю проти пред'явлення самого векселя під загрозою процесуально
суворого і спрощеного стягнення.
5. Однією з головних функцій вексельного обігу є оформлення
короткотермінового кредиту. Ця функція починає діяти в момент зацікавленості
постачальника продукції реалізувати її покупцеві, але на час укладання угоди
покупець не має належної суми грошей, тому виписує вексель як гарант
здійснення майбутнього платежу, тобто боргове зобов'язання, сума якого з
урахуванням відсотка за кредит і терміну платежу, як правило, перевищує
величину суми укладеної угоди. Крім того, вексель виконує функцію платежу,
адже він дає змогу отримати гроші ще до настання терміну платежу (вексель
можна продати або закласти під заставу в комерційному банку). При цьому банки,
отримавши вексель до настання терміну платежу, виконують функцію кредитора,
утримують його в себе, стягуючи при цьому обліковий відсоток.
 51

6. Було з’ясовано, що розвиток вексельного обігу неможливий без

забезпечення законодавчої бази, що визначає механізм дії та сферу застосування
векселів. Законом України “Про обіг векселів в Україні” передбачено, що векселі
можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та
надані послуги.
7. Отримано результати, які свідчать про особливості, які накладають
специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними
паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений
договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового
обороту і прискорюють його.
8.  У цілому, слід враховувати, що під час проведення операцій з векселями
банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, процентний,
операційний. Для зниження вказаних ризиків у договори банк може включати
відповідні додаткові умови.
9. Дисконтування векселів полягає в тому, що банк, купуючи вексель,
терміново сплачує його вартість пред'явникові за вирахуванням певного процента
від суми номіналу векселя, що називається обліковим процентом. Дисконтуючи
вексель, банк здійснює операцію рефінансування, а сам отримує платіж лише з
настанням указаного у векселі терміну. Економічна суть даної операції полягає у
достроковій грошовій реалізації векселя його тримачем банкові та перетворенні
комерційного кредиту на банківський. Це - прибуткова операція, яка забезпечує
отримання доходу банком від тимчасового володіння вексельним зобов'язанням у
вигляді різниці між вартістю, за якою вексель було куплено, і вартістю його
погашення.
10. До врахування вексель приймається лише після скрупульозного аналізу
всіх його фінансово-економічних факторів та перевірки репутації зобов'язаних
осіб. Масштабність і відповідальність цієї роботи потребує високої фахової
підготовки. Вона охоплює повсякденне ведення активних і пасивних операцій, у
тому числі прийняття на себе комерційними банками різноманітних вексельних
зобов'язань - виступати платниками, індосантами, авалістами, посередниками.
 52

Задля того комерційні банки в залежності від потреб формують робочі групи
вексельних експертів, а то й створюють спеціальні вексельні відділи.
11. Сфера вексельного обігу є дуже привабливою для банку, оскільки
дозволяє розширити коло своєї діяльності, а відповідно з'являються більш широкі
можливості для отримання додаткового прибутку. Таким чином, можна дійти
висновку, що поєднуючи фактори привабливості сфери вексельного обігу для
банків й виключну її важливість для всієї економічної системи, можна говорити
про те, що робота банку з векселями у сучасний період набуває певної значимості
і потребує більш детального вивчення.
12. Інкасування векселів разом із супровідними комерційними документами
полягає у здійсненні банком за дорученням векселедержателя операцій з векселями
та супровідними документами на підставі одержаних інструкцій з метою
одержання платежу та/або акцепту, передавання векселів і комерційних документів
проти платежу та/або акцепту, передавання векселів та комерційних документів на
інших умовах.
13. Доміциляція векселя - це призначення за векселем особливого місця
платежу, відмінною від місця знаходження особи, яка зазначена як платник за
векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули.
14. Вважається, що прозорості та розвитку вексельного ринку в Україні
сприятиме створення Єдиного державного реєстру виданих векселів на базі
інформації, яка міститься у реєстрах векселедавців, та забезпечення доступу до
нього державних органів.
15. Використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного
розвитку ще й досі не набуло значного поширення, про що свідчать статистичні
дані. Так, питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості за векселями в
загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і склала у
2019 р. 4,2% та 7,7%, в тому числі простроченої - 0,6% та 1,9% дебіторської та
кредиторської заборгованості відповідно. В той час, як питома вага простроченої
заборгованості за товари, роботи, послуги, яка не оформлена векселями становить
 53

55,3% та 56,4%, що значно вище ніж за векселями. Вищенаведені факти свідчать

про необхідність формування більш потужного вексельного ринку в Україні.
16. Варіантом покращення системи є розв’язання проблем вексельних
розрахунків із позиції бухгалтерського обліку, яке сприятиме широкому
використанню цього фінансового інструменту вітчизняними підприємствами,
забезпечить подолання кризи неплатежів та підвищення ділової активності
суб’єктів господарювання.
17. Міжнародне вексельне право (до якого в 1999 р. приєдналася й Україна)
максимально захищає всіх учасників вексельного обігу, що забезпечує довіру до
цього інструменту в світі. Яскравим підтвердженням є те, що країни-учасниці ЄС в
кризових умовах виходили на ринок зовнішніх запозичень саме з векселями.
Таким чином, слід зауважити, що під час фінансової кризи вексель як інструмент
комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на
внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки.
18. Можна зі впевненістю прогнозувати, що по мірі посилення правового
поля, яке б забезпечувало процедуру стягнення боргів за векселями, ліквідність
українського вексельного ринку різко зросте, як і кількість векселів з твердими
котировками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374–III

– Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2374–14.
2. Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від
23.02.2006 № 3480–IV. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480–
15/ed20170604#n341
 54

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436–IV. – Режим

доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436–15#Text
4. Положення про операції банків з векселями, затверджене постановою
Правління Національного банку України від 28.05.1999 № 258 – Режим
доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0653500–99#Text
5. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в
національній валюті на території України, затверджене постановою Правління
Національного банку України від 16.12.2002 № 508 – Режим
доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0174–03#Text
6. Галушка Н.Й. Проблеми становлення вексельного ринку в Україні в
умовах загострення фінансової кризи. Економічний простір. 2016. № 22. С. 138–
146.
7. Ємельсон А.С. Шляхи удосконалення правового регулювання обігу
векселів у сфері господарювання. Вісник Донецького національного університету.
2016. № 1. С. 469–477.
8. Ємельянов А. С. Правовий статус векселів та їх види / А. С.
Ємельянов // Форум права. – 2013. – №1. – С. 290–293.
9. Єрмак О., Басенко О. Бухгалтерський облік розрахунків з
векселями//Науково–практичний журнал: Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. –
№10. – С. 29–33.
10. Золотухін О. Вексельний облік на підприємстві// Універсальний
журнал для бухгалтерів і керівників агро– підприємств: Баланс–Агро. – 2011. –
№18. – С. 16–19.
11. Лучко М. Вексель в господарській діяльності підприємств України /
М. Лучко // Соціально–економічні проблеми і держава. – 2011. – Вип. 2
12. Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок. Навчальний посібник.
Четверте видання. – К. : «Каравела», 2008. – 288 с.
13. Скочило Н. Вексельний обіг в Україні: Проблеми становлення і
розвитку. Українська наука: минуле сучасне, майбутнє. 2015. № 13. С. 113–117.
 55

14. Снигирѐв В.И. Дружеские и бронзовые векселя. Историческое,

бытовое и юридическое исследование / В.И. Снигирѐв // – СПб., 1911. – С. 4.
15. Шевченко Я. Оптимізація на шляху створення нових бізнес–моделей/
Я. Шевченко //Мій бізнес. – 2010, січень. – №6. – С. 16.
16. Асавелюк О. М., Сьомченков О. А. Векселі: Проблеми в Україні /
[Електронний ресурс] // Вінницький торговельно–економічний інститут КНТЕУ.
– Режим доступу: http://intkonf.org/asavelyuk–om–somchenkov–oa–vekseli–
problemi–v–ukrayini/
17. Безготівкові розрахунки: суть, значення, класифікація та принципи
організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: –
https://pidru4niki.com/15310511/bankivska_sprava/bezgotivkovi_rozrahunki_sut_znac
hennya_klasifikatsiya_printsipi_organizatsiyi
18. Важна В. Вексель – характеристика та види [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://libfor.com/index.php?newsid=3521
19. Вексель: історія виникнення та розвиток [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/econom_pidpr/20279/
20. Види векселів та їх сфера, умови обігу [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/bank/20470/
21. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДИСКОНТНИХ ОПЕРАЦІЙ [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://pidru4niki.com/10310208/ekonomika/
diskontuvannya_vekseliv
22. Звернення Торгово – промислової палати України до Національного
Банку України від 11.12.2019 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://abmd.org.ua/images/docs/phovx22366a30764.pdf
23. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА
ЗАСТОСУВАННЯ ВЕКСЕЛЯ У БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ А.О. Ткаченко,
к.і.н., С.В. Мирославський [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream–download/123456789/56242/1/
Tkachenko_banking_activities;jsessionid=9A95C42A640DE29A89A14EC796B46DE9
 56

24. Конспект лекцій з дисципліни « Банківські операції » (Частина 3) /

[Електронний ресурс] // Укл.: О.Ф. Андросова – Запоріжжя: Запорізька
політехніка, 2019. – 109 с. – Режим доступу: http://eir.zntu.edu.ua/bitstream/
123456789/5644/1/KL_Androsova.pdf
25. Маланчук Т.В., Даценко О.І. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВЕКСЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В
УКРАЇНІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lsej.org.ua/
2_2019/41.pdf
26.  Н. П. Самохвал. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
АМИ ВЕКСЕЛЬНОЇ ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.investplan.com.ua/pdf/22_2011/19.pdf
27. Н.Галушка. Вексель в обліково–аналітичній практиці / Н.Галушка /
[Електронний ресурс] // Галицький економічний вісник. – 2013. –
№2(41). – с.110 – 118. – Режим доступу: https://galicianvisnyk.tntu.edu.ua/pdf/
41/327.pdf
28. Олійник І.І. Значення та проблеми вексельного обігу в Україні
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://libfor.com/index.php?newsid=2739.
29. Операції банків з векселями [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://pidru4niki.com/1365071452651/bankivska_sprava/operatsiyi_bankiv_vekselyam
i
30. Особливості вексельного обігу в Україні [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://pidru4niki.com/90664/finansi/osoblivosti_vekselnogo_obigu_u
krayini 
31. Печончик І.Ю. Проблеми та перспективи вексельного обігу в Україні
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://libfor.com/index.php?newsid=3292
32. Річний звіт НКЦПФР за 2018 рік [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.nssmc.gov.ua/wp–content/uploads/2019/08/zvit_2018–1.pdf
33. С. В. Ведернікова. УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН 
МІЖ БАНКАМИ ТА ПІДПРИЄМСТВАМИ [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.economy.in.ua/pdf/2_2015/18.pdf
 57

34. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ ДО

2025 РОКУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/
admin_uploads/article/Strategy_FS_2025.pdf?v=4
35. Федорченко В. А., Шуплат О. М. CУТЬ ТА ПРОБЛЕМИ
ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://economics.net.ua/files/science/innov_roz/2019/218.pdf
36. Характеристика та види векселів [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://studentam.net.ua/content/view/5010/132/

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА
БІЗ1НЕСУ

Кафедра банкіської справи та фінансових технологій

Рецензія
на курсову роботу
Студент((ка)
_Шляхта Михайло Вікторович_____________________________________
 58

(прізвище, ім’я, по батькові повністю)

__ Операції банків з векселями, порядок їх оформлення _______________________________
(назва теми)
_____________________________________________________________________________________________

Спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування

Зміст курсовоїроботи___________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Наявність практичної частини роботи і відповідність її темі
роботи:________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Недоліки курсової роботи:_______________________________________________

______________________________________________________________________
______________________________________________________________________

Оформлення роботи і відповідність встановленим вимогам:___________________

______________________________________________________________________
______________________________________________________________________

Висновки про допуск до захисту і оцінка курсової роботи:____________________

______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Керівник курсової роботи:

________________________________________________
( прізвище, ім. я, по батькові)
«______» _________________________________2021_р.
_____________
( підпис)

Відмітка про захист курсової роботи

Курсову роботу захищено „_____” ______________ 2021 р.

з оцінкою _____________________

Комісія:
 59

1. ________________ ________________________________________________
(підпис) (ПІБ, посада, науковий ступень
2. _______________ ________________________________________________
(підпис) (ПІБ, посада, науковий ступень)
3. ________________ ________________________________________________
(підпис) (ПІБ, посада, науковий ступень)