Хімічна реакція

Хімічний зв'язок
Хімі́чна реа́кція — це перетворення речовин, при
якому молекули одних речовин руйнуються і на їхньому місці
утворюються молекули інших речовин з іншим атомним
складом. Усі хімічні реакції зображують хімічними рівняннями.

Вихідні речовини, що вступають у хімічну реакцію,

називаються реактантами (реагентами), а нові, які утворюються
внаслідок такої реакції, — продуктами реакції.

Розрізняють реакції сполучення (в ході яких із декількох речовин утворюється

одна складна сполука), реакції розкладу (коли з однієї речовини утворюється
кілька сполук), реакції заміщення (реакції, в ході яких більш проста речовина
заміщує у складнішій якусь із її складових частин), реакції обміну (коли дві
речовини обмінюються своїми складовими частинами).

При хімічних реакціях загальна кількість атомів та ізотопний склад хімічних елементів не
змінюються. Хімічні реакції можуть протікати мимовільно за звичайних умов, при нагріванні, за
участі каталізаторів, при дії світла (фотохімічні реакції), електричного струму, іонізуючого
випромінювання, механічних впливів, в низькотемпературній плазмі (плазмохімічні реакції) і т. д.
 Хімічні реакції завжди супроводжуються фізичними
ефектами, що називаються ознаками хімічної реакції. До
ознак хімічних реакцій, що зустрічаються найчастіше,
належать:
• поглинання або виділення теплоти;
• зміна забарвлення реакційної суміші;
• утворення або розчинення осаду;
• виділення або поглинання газу;
• поява або зникнення запаху;
• виділення світла (світіння).

Реакції можуть відбуватися як без зміни валентності елементів, що реагують, так і зі зміною валентності (так
звані окисно-відновні реакції — вони супроводжуються переходом електронів від одного атома до іншого. Процес
віддачі електронів називають окисненням, а приєднання їх — відновленням. Атоми, молекули та йони, які віддають
електрони, називають відновниками, а ті, які приймають електрони — окисниками.
Розрізняють також прості і складні (зокрема ланцюгові) хімічні реакції. Крім того,
існують необоротні та оборотні реакції.
За агрегатним станом розрізняють газо-, рідинно- та твердофазні хімічні реакції. Якщо вихідні речовини та продукти
реакції знаходяться в одній фазі, реакцію називають гомогенною, якщо в різних — гетерогенною. Особлива група
хімічних реакцій — топохімічні реакції, які протікають на поверхні розділу твердої фази.
Хімі́чний зв'язоќ — це взаємодія між атомами, яка утримує їх
у молекулі чи твердому тілі.
Хімічні зв'язки є результатом взаємодії електронів та ядер атомів і
описуються квантовою механікою. В першій третині XX ст. зародилася
окрема галузь хімії, предметом якої є вивчення структури молекул і
кристалів за допомогою квантово-механічних розрахунків: квантова
хімія. Ця галузь набула особливо інтенсивного розвитку протягом
кількох останніх десятиріч.

Сучасного вигляду теорія хімічного зв'язку почала набувати після того, як Г. Льюїс та В. Коссель у 1916 р. відзначили,
що атоми утворюють хімічний зв'язок для того, щоб доповнити свою електронну оболонку до певної «магічної»
кількості електронів. Для гідрогену це число дорівнює 2, для атомів другого періоду — 8, третього — 18. Якщо
розглядати лише зовнішню електронну оболонку, то для більшості елементів це число становитиме 8 (правило
октету). Таке доповнення відбувається двома шляхами:
• повна передача одного чи більше електронів від одного атома до іншого. Утворюються різнойменно заряджені
іони, які притягуються електростатичними силами (іонний зв'язок);
• усуспільнення атомами одної чи більше електронної пари. Згодом було з'ясовано, що ці усуспільнені електрони
накопичуються здебільшого між ядрами, які й притягуються до накопиченого негативного заряду (ковалентний
зв'язок).
Можливі два способи розриву ковалентного зв'язку, які різняться
фінальним розподілом двох електронів, що складали спільну електронну
пару, між атомами:
• гомолітичний. Електронна пара ділиться порівну, кожен із атомів
отримує по одному електрону, утворюються дві незаряджені частинки,
що несуть по неспарованому електрону — вільні радикали;
• гетеролітичний. Один із атомів отримує обидва електрони спільної
електронної пари, інший — жодного. Утворюються різнойменно
заряджені частинки — іони.
Коли ковалентний зв'язок утворюється між незарядженими частинками
за другою схемою, атоми, які усуспільнили електронну пару, набувають
(часткового) електричного заряду. Цей механізм називають донорно-
акцепторним механізмом утворення ковалентного зв'язку. Найпростіший
приклад дає катіон амонію NH+4.
Серед типів хімічного зв'язку розрізняють:
• Ковалентний зв'язок. Характеризується направленістю та насичуваністю.
• полярний
• неполярний
• Іонний зв'язок. Направленість і насичуваність непритаманні.
• Металічний зв'язок. Виникає внаслідок усуспільнення електронів великою
кількістю атомів, утворюється електронний газ.
• Донорно-акцепторний зв'язок, а радше, механізм утворення ковалентного
полярного зв'язку. Веде до перевищення формальної валентності елементу,
знайденої за періодичною системою.
• Водневий зв'язок. Може бути класифікований як сильна невалентна
взаємодія, направленість та насичуваність притаманні лише частково.
• Ван дер Ваальсів зв'язок. Невалентна взаємодія молекул. Насичуваність не
притаманна, направленість — лише певною мірою.
• Розрізняють також ацетиленовий зв'язок, банановий зв'язок, поліцентровий
зв'язок, семіполярний зв'язок, багатоцентровий хімічний зв’язок.
Найпростіший одноелектронний хімічний зв'язок створюється
єдиним валентним електроном. Виявляється, що один електрон
здатний утримувати як одне ціле два позитивні іони. В
одноелектронному зв'язку кулонівські сили відштовхування
позитивно заряджених частинок компенсуються кулонівськими
силами притягання цих частинок до негативно зарядженого
електрона. Валентний електрон стає спільним для двох ядер
молекули, що є типовою ознакою ковалентного зв'язку.
Приклад такого зв'язку надають молекулярні
іони: H+2, Li+2, Na+2, K+2, Rb+2, Cs+2
Існування молекулярних йонів водню і лужних металів, у яких хімічний
зв'язок створює єдиний валентний електрон, розширює і доповнює
поняття хімічного зв'язку. Це найпростіший приклад
дробового порядку зв'язку. Єдиний зв'язувальний електрон
локалізується в просторі між ядрами атомів і утримує їх як єдине ціле,
утворюючи стійку хімічну систему
Одинарний ковалентний хімічний зв'язок створюється
зв'язувальною електронною парою. У всіх чинних
теоріях (теорія валентних зв'язків, теорія
молекулярних орбіталей, теорія відштовхування
валентних електронних пар, борівська модель
хімічного зв'язку) зв'язувальна електронна пара
знаходиться в просторі між атомами молекули.
Розрізняють полярний та неполярний ковалентний
зв'язок.
Неполярний ковалентний зв'язок присутній в
гомоядерних двоатомних молекулах, у яких
зв'язувальна електронна пара рівновіддалена від обох
ядер молекулярної системи (рис.2). Відстань d між
атомними ядрами можна розглядати як
суму ковалентних радіусів відповідних атомів.
Відстань між атомними ядрами в одинарному
двохелектронному ковалентному зв'язку менша, ніж
аналогічна відстань у найпростішому
одноелектронному хімічному зв'язку.
Приклад кратних ковалентних зв'язків надають ненасичені органічні
сполуки, зокрема, ненасичені вуглеводні: вони
містять подвійний і потрійний хімічні зв'язки. Для опису природи
зв'язків у ненасичених сполуках Л.Полінг ввів поняття сигма- і π-
зв'язків, гібридизації атомних орбіталей.
Гібридизація Полінга для s - і p - електронів зняла протиріччя між
просторовою спрямованістю p-орбіталей та просторовою будовою
молекул. Вона дозволила певною мірою пояснити спрямованість
хімічних зв'язків, зокрема тетраедричну конфігурацію
молекули метану. Для пояснення структури етилену з чотирьох
рівноцінних sp3-електронів атома вуглецю доводиться
виокремлювати один p-електрон для утворення додаткового
зв'язку, що отримав назву π-зв'язку. При цьому решта три sp2-
гібридні орбіталі розташовуються в площині під кутом 120° і
утворюють σ-зв'язки, наприклад, плоску молекулу етилену