НАВОЛОВСЬКОГО ОРЕСТА, 8117

Тема: «Проблема залежності. Загальні питання наркології. Психічні та

поведінкові розлади у наслідок вживання алкоголю»

1. Створити діагностичний алгоритм алкоголізму у соматично хворих.

-Збір анамнезу хвороби і життя.
Під час першої зустрічі алкоголіка можна розрізнити за візуальними
ознаками та особливостями поведінки. Для захворювання властивий
розвиток абстинентного синдрому, сомато-неврологічні розлади і психічна
деградація. Втрачається ситуаційний контроль, коли людина не може
визначити ні час, ні місце, ні людей, що оточують його. Кількісний контроль
також втрачається. Постійні думки про спиртне: за роботою, в розмовах з
друзями, навіть запрошення поспілкуватися за обідом є лише одним із
приводів для вживання чергової дози. Характерно, що до регулярного
вживання алкоголю у людини зазначалося швидке сп'яніння, процес якого
згодом уповільнюється. Така підвищена витривалість організму до етанолу
свідчить про ще один симптом алкоголізму - зростання толерантності до
алкоголю. Характерним є придушення блювотного рефлексу.

- Комплекс діагностичних заходів

-Лабораторні дослідження:
Загальний аналіз крові, що виявляє більшість відомих на сьогодні
захворювань і показує стан організму в цілому.
Клінічний аналіз сечі відображає роботу нирок і стан сечових шляхів.
Біохімічний аналіз крові демонструє діяльність органів і систем організму.
Обстеження імунологічного статусу хворого здійснюється для оптимізації
плану лікування, так як внаслідок алкогольної інтоксикації спостерігається
зниження опірності до інфекцій.
Серологічний аналіз крові спрямований на розпізнавання інфекційних та
вірусних захворювань, а також включає дослідження на ВІЛ і сифіліс.
 Реакції Рапопорта, Мохова-Шинкаренка – діагностика алкогольного
сп’яніння.
- Інструментальна діагностика алкоголізму.
Електрокардіографія (ЕКГ) дозволяє виявити захворювання серцево-судинної
системи, в разі наявних болів в серці і його збільшенні в розмірах, порушення
серцевого ритму
Ультразвукове дослідження (УЗД) використовується для розпізнавання
структурних змін і їх вплив на організм
Реоенцефалографія (РЕГ) дає можливість оцінити структуру судинної системи
головного мозку

Встановити такий діагноз як алкоголізм на перших етапах хвороби є не зовсім

простим завданням через відсутність чітко виражених клінічних ознак хвороби.
Проведення скринінгових тестів, дає можливість лише виявити стан ризику
виникнення залежності від алкоголю. Так, найбільш надійними і придатними до
застосування опитуваннями є МАSТ, САGЕ і опитувальник Мортімера-
Філкінса.

2. Створити реферативний огляд іноземної літератури за 3 останніх роки

на тему «Депресивні розлади у хворих на алкоголізм».
Депресивні розлади (ДР) при ВАШН (вживання алкоголю зі шкідливими
наслідками) в науковій літературі детально не описані. Доступні публікації
переважно містять тлумачення цього поняття, наголошують на актуальності
зазначеної проблеми, але не дають достатньої інформації щодо можливих
шляхів її вирішення, не містять інформації відносно алгоритмів і цілісної
системи лікувально-діагностичної та профілактичної допомоги в подібних
випадках. Проте, як свідчить клінічний досвід, ці порушення слід вважати
одним із основних об’єктів ранньої діагностики та профілактики більш
потужних аддиктивних, психічних, у тому числі афективних, а також
соматичних і неврологічних розладів. Саме особи з ВАШН є потенційними
хворими на алкогольну залежність (АЗ) — F1.2, згідно критеріїв МКХ-10.
Надзвичайно показовою є статистична інформація щодо соматичної
патології в багатопрофільному стаціонарі, виникнення та розвиток якої
пов’язані зі вживанням алкоголю. Термічна травма виникає в 26%, гостре
отруєння етанолом — у 23%, отруєння іншими речовинами — у 9%,
травми — у 14% (переломи кісток — у 7%, черепно-мозкова травма — у 7%,
травма ока — у 1%), колото-різані поранення — у 11%, шлунково-кишкова
кровотеча — у 3%, загострення панкреатиту та панкреонекроз — у 7%,
алкогольний цироз печінки — у 2%, стенокардія та інфаркт міокарда —
у 4%, пневмонія — у 2%, інсульт — у 1% таких пацієнтів. У середньому
13% усіх випадків стаціонарного лікування в загальносоматичній лікарні
пов’язані зі вживанням алкоголю.
Результати проведених досліджень свідчать про взаємозв’язок алкогольних
патернів із самогубством: 52% суїцидентів вживали спиртні напої в день або
напередодні суїциду, 57% (за даними анамнезу) — хронічно випивали.
Більшість самогубств здійснено з п’ятниці на суботу, в неділю та понеділок,
що може бути пов’язане з підвищенням частоти та кількості вживаного
алкоголю.
Проблема депресивних, соматичних і неврологічних порушень у структурі
ВАШН, а також їх суїцидологічних і економічних наслідків — надзвичайно
актуальна. Діагностика цих станів передбачає виявлення біологічних,
психологічних та соціальних чинників, клінічних варіантів розвитку,
вираженості та реєстру зазначеної патології. Профілактика цих порушень
має здійснюватися у три етапи (1 — купірування поточної депресії та
патологічного потягу до алкоголю, 2 — стабілізувальна терапія з корекцією
особистісних та когнітивних розладів, 3 — протирецидивна терапія,
спрямована на усунення чинників ризику зазначеної патології), бути
ситемною, комплексною і поєднувати фармакотерапевтичні,
психотерапевтичні та за наявності показань — соматотропні лікувальні
впливи та психоосвітню роботу з пацієнтом, його близькими та широкими
верствами населення. Профілактику і реабілітацію слід спрямовувати
на корекцію стану здоров’я цих осіб і недопущення його погіршення
 (формування синдрому АЗ, більш тяжких форм депресії, коморбідних
соматичних і неврологічних розладів), підвищення рівня життєдіяльності
цієї численної групи населення.

3. Створити алгоритм невідкладної допомоги хворого з алкогольним

делірієм.
Передусім слід обстежити хворого, щоб виключити у нього наявність інфекцій
і переломів. Потрібна також корекція порушення електролітного балансу,
особливо магнію і калію. Внутрішньом'язове введення 10–20 мг діазепаму
сприяє купіруванню алкогольного делірію і знижує вірогідність розвитку
епілептоїдного припадку. Традиційний метод купірування психомоторного
збудження і усунення безсоння – призначення 0,5–0,7 г барбамілу і 100 мл 40
% спирту. Сильні нейролептики типу аміназину і тизерцину слід
застосовувати з обережністю, враховуючи їх гіпотензивну дію і ризик
розвитку колапсу. Безпечніше і ефективне внутрішньовенне або
внутрішньом'язове введення еленіуму (100–150 мл/добу) або феназепаму (до
10 мг/добу). Застосовують також комбінації препаратів : 0,6 г барбаміла і 50
мг димедролу внутрішньом'язово; 50 мг димедролу і 50 мг дипразину
внутрішньом'язово; 30–40 мл 20 % розчину натрію оксибутирата
внутрішньовенно повільно і 20–40 мг седуксену внутрішньом'язово.
Одночасно з психотропними засобами вводять 1 мл 0,06 % розчину корглікону
або 1 мл 0,025 % розчину дигоксину і 10 мл 20 % розчину глюкози
внутрішньовенно, а також 2 мл 20 % розчину камфори підшкірно. Доцільне
призначення 40–80 мг преднізолону всередину і великих доз вітамінів: 5 мл 5
% розчину тіаміну броміду (вітаміну В,) 3–4 рази на день внутрішньом'язово
або внутрішньовенно, одночасно – 1–2 мл 1 % розчину нікотинової кислоти,
1–2 мл 5 % розчину піридоксину гідрохлориду (вітаміну В6), а також 20–50 мг
ціанокобаламіну (вітаміну В12) внутрішньом'язово, 0,05 г вітаміну В15 2–3
рази на день усередину. При вираженому делірії через небезпеку розвитку
колапсу нікотинову кислоту слід застосовувати обережно, доцільніше ввести
2–3 мл 1 % розчину нікотинаміду. Одночасно внутрішньовенно вводять 40 %
розчин глюкози і 10 % розчин натрію тіосульфату (по 10 мл). При наростанні
церебральної гіпертензії повторно призначають внутрішньовенно 10–12 мл 10
% розчину натрію хлориду. Для усунення набряку головного мозку у важких
випадках застосовують сечовину або манітол.