Негативний вплив наркотиків,

алкоголю та куріння на здоров'я

людини зі сторони психології

Сорока Віолетта, Алпатова Софія, Лисенко

Ірина, Кондрашов Дмитро, Череп Ігор.
 План
1)Що таке залежність?
2)Наркоманія
3)Алкоголізм
4)Куріння
 Що таке залежість?
Залежність — це набута гостра потреба
здійснювати якісь дії або вживати якісь
речовини. У практиці, цей термін має кілька
значень.

У повсякденній мові термін «залежність»

використовується в основному стосовно людей,
які вживають наркотики, алкоголь та
сигарети.
Існує ряд звичок, що є шкідливими для організму
людини. Вони перешкоджають людині розвиватися
як розумово, так і фізично. Серед цих звичок
виділяють декілька найбільш шкідливих - це
наркоманія, алкоголізм, токсикоманія та
тютюнопаління. Кожна з цих звичок викликає
залежність людини від тієї чи іншої речовини, яку
вона вживає.
Багато шкідливих звичок мають характер
залежності, тобто людина знає про шкоду звички,
але не може від неї позбутися через те, що вона
приносить короткочасне задоволення або
полегшення. Деякі шкідливі звички зберігаються,
тому що людина не підозрює про свою звичку або
не вважає її шкідливою.
 Дія наркотиків на психіку та, як лікувати психічні розлади

Під час систематичного прийому хімічних і природних наркотичних засобів в першу чергу
страждає саме психіка людини. Зміни на перший погляд можуть бути абсолютно
непомітними, але з часом вони стають більш вираженими, а отже, і небезпечними.
Перебуваючи в хімічній залежності, хворий часто здається досить щасливою людиною. Він
радіє простим дрібницям життя, виконує всі свої обов’язки, насолоджується улюбленою
роботою. Але через деякий час моральні принципи наркомана дуже змінюються. Думки,
які ще вчора здавалися неприпустимими і жахливими, сьогодні сприймаються як прийнятні
і досить зрозумілі. Саме ця дія наркотику на мозок є найбільш небезпечною.
Незважаючи на той факт, що психоз являє собою дуже складну групу захворювань, до якої
входять стани різноманітного походження, принцип його лікування завжди однаковий.
Найефективнішим і самим дієвим способом лікування наркотичного психозу у світі є
медикаментозна терапія. Під час її проведення ніколи не застосовують певний шаблон. Все
відбувається в індивідуальному порядку з урахуванням віку пацієнта, супутніх
захворювань, статі.
Головним завданням фахівця при лікуванні виявляється встановлення тісного контакту з
підопічним. Вкрай важливо вселити в пацієнта віру в те, що можливість одужати дуже
висока. Переконати в тому, що лікування не надає його організму ніякої шкоди, а зовсім
навпаки. Варто передати свою стовідсоткову впевненість в ефективності всіх маніпуляцій,
що проводяться. Створити умови для систематичної підтримки правильного існування в
умовах звичного домашнього життя.
Наркоманія — складна хвороба, яка призводить до
порушень психіки. На перший план виходить наявність
фізичної залежності, ці симптоми більше помітні
оточуючим і самому хворому. До моменту їхньої появи
психологічна залежність остаточно сформувалася. Саме
тому короткочасна тверезість, забезпечена зняттям
гострого стану, закінчується новим зривом.

Лікування залежності — тривалий багатофакторний

процес, де медикаментозна терапія — початок шляху
одужання. Подальша психологічна допомога залежним
спрямована на те, щоб відновити повноцінну особистість,
повернути людину до здорового соціального життя.
Психологічна допомога в центрі реабілітації
Психолог, психотерапевт центру — це не тільки
моральна підтримка на початку реабілітації. Мета
психологічної допомоги:
підвищити мотивацію до лікування, бажанням бути
тверезим;
супровід у проходженні програми «12 кроків», яка
підвищує усвідомленість залежного;
опрацювати причини адиктивної поведінки, попередити
розвиток нових залежностей;
відновити емоційно-вольову сферу, навчити заново
відчувати емоції та почуття без допінгу;
налагодити спілкування з оточуючими, побороти
співзалежні відносини.
 Дія алкоголю на людину
Існує хибне уявлення, що алкоголь може допомагати у боротьбі зі
стресом та тривогою. Проте насправді алкоголь може бути дуже
небезпечним, а стан сп’яніння стати загрозою життю, як самої
сп’янілої людини, так і інших людей.

Вживання спиртних напоїв суттєво впливає на настрій, поведінку та

нервово-психічний стан людини. Попри думку, що вживання
алкоголю є засобом розслаблення, наслідками сп’яніння є посилення
занепокоєння, тривоги та стресу, особливо в умовах постійних
психоемоційних переживань.

Алкоголь є сильним депресантом центральної нервової системи. Він

уповільнює роботу мозку та нервову активність, впливаючи на хімічні
речовини у нервових клітинах. Ефект пригнічення може навіть
призводити до таких порушень як: нечітке мовлення, нестійкі рухи,
порушення сприйняття та нездатності швидко реагувати. Крім того,
знижується здатність людини мислити раціонально та спотворюється
судження.
 Вчені довго б'ються над питанням, чому люди випивають.
Зрозуміло, що є певні особисті причини: урочистий привід, звичка,
розставання з коханою людиною, досягнення на роботі/навчанні
тощо. Проте дослідники з Університету Лондона (University of
London), Великобританія, вирішили систематизувати всі можливі
нагоди випити, щоб створити зрозумілу структуру мотивації.
Результати їх роботи опубліковані в журналі Scientific Reports.

Керівники дослідження Еммануель Куні (Emmanuel Cunei) та Сара

Калінан (Sarah Kalinan) вважають, що розуміння мотивації в
даному питанні важливіше, ніж причина. У своєму експерименті
вчені опитали 746 дорослих людей, які випивають регулярно, так і
тих, хто п'є спиртне 1-2 рази на рік і виключно з серйозного
приводу.

Свою роботу вони назвали Мотиваційною моделлю вживання

алкоголю (Motivational model of drinking alcohol). Відповідно до неї
всі інші фактори — такі як генетика, особистість або навколишнє
середовище — є лише причинами і формують подальші мотиви. На
думку авторів роботи, всі мотиви вживання алкоголю
потрапляють до однієї з чотирьох категорій мотивації.
Для створення або покращення настрою

Така мотивація найчастіше властива підліткам та молодим людям (при досягненні

зрілого віку це найчастіше проходить), а також екстравертам та імпульсивним чи
агресивним персонам.
Такий тип людей (переважно це чоловіки) хочуть почуватися п'яними, щоб підняти
настрій. Але є й інші, небезпечніші наслідки, до яких наводить така мотивація: у
людини прокидається схильність до ризикованих дій. Якщо він піддається такому
імпульсу, наслідки може бути досить трагічними.

Причини, пов'язані із соціальним аспектом

У такій моделі вживання алкоголю тісно пов'язане із соціальним аспектом (у різних

культурах та країнах різна культура пиття) і, як правило, призводить до помірного
вживання алкоголю. Прикладами такої мотивації найчастіше є вживання спиртного
на ділових зустрічах, домашніх та робочих гуляннях, різних святах тощо. Дослідники
вважають, що у таких випадках знизити загальне споживання алкоголю можливо,
зосередившись на соціальній політиці на державному рівні: пропагувати здоровий
спосіб життя, повідомляти про шкоду регулярного вживання алкоголю.
Забути, щоб тимчасово уникнути проблем

Люди, які випивають за такими мотивами, часто мають вищий рівень

невротизму та занижену самооцінку. Вони вдаються до алкоголю при
тривогах та депресії. Не дивно, що в таку групу частіше входять жінки,
вони, як правило, мають більше проблем, пов'язаних з алкоголем.

Щоб «вписатися» в компанію, відповідати оточенню

Такі люди зазвичай п'ють менше, ніж представники з вищеописаних груп.

Найчастіше вони можуть потягувати 1 келих вина цілий вечір. Або взяти
фужер шампанського лише для тосту. Часто вони просто тримають у руці
напій протягом усього вечора, так і не зробивши ні ковтка - така поведінка
дозволяє почуватися як усі і не виділятися з натовпу.
 Незважаючи на вищезгадані мотиви, дослідники не зменшують вплив
інших важливих факторів у розвитку алкоголізму. Є конкретні
генетичні чинники, які роблять деяких людей схильнішими до розвитку
залежності від алкоголю.
За даними кількох наукових праць, у сім'ях, де батьки мали досвід
вживання наркотиків чи спиртного, діти стають залежними від цих
шкідливих звичок у 6 разів частіше. Ще один важливий фактор – ранній
контакт з алкоголем. Результати дослідження показують, що люди, які
почали вживати алкоголь до 15 років, частіше відзначають алкоголізм.
Вчені вважають, що використання наведеної моделі дозволить
удосконалити методи лікування та психотерапії та сприятиме
зниженню рівня вживання алкоголю серед пацієнтів.
 Психологія алкогольної залежності
Справжні причини пияцтва лежать у галузі психології:
для зловживання спиртним зазвичай є реальні чи
надумані причини. З часом і прогресуванням
захворювання особистісні проблеми починають
виявлятися дедалі яскравіше. Саме тому психологічна
допомога в період реабілітації важлива в лікуванні не
менше, ніж медикаментозна терапія.
Психологічні причини алкоголізму
Одна з причин формування алкогольної залежності — захисна реакція
психіки, прагнення уникнути проблем чи реальності через зміну свідомості.
Спиртне дозволяє розкріпачитися та притуплює душевні страждання –
так і формується звичка. Якщо людина неспроможна впорається зі своїми
проблемами без чарки, разом із фізіологічною сприйнятливістю це може
сформувати важку залежність.

Серед психологічних причин алкоголізму можна назвати такі:

незадоволеність життям;
нав'язане місце роботи;
відсутність довірчих та близьких відносин;
наявність комплексів, невпевненість у собі;
залежність від громадської думки;
надмірно занижена завищена самооцінка.

Доведено, що найбільш схильні до розвитку залежності люди, які зазнають

труднощів у спілкуванні. Алкоголь на якийсь час усуває внутрішні бар'єри,
дозволяє більш вільно висловлювати свої думки, почуття та емоції, дає
уявну впевненість у собі, що веде до більш частого вживання та формує
думку, що тільки під час розпивання спиртних напоїв людина отримує
задоволення від спілкування та взаємодії з іншими. людьми.
 Особливості психології алкогольної залежності
Заперечення проблеми та впевненість у тому, що зав'язати з
алкоголем можна будь-якої миті – типова помилка у мисленні
залежного. Звичайно, існує певний відсоток людей з сильною волею, які
дійсно здатні відмовитися від будь-чого назавжди. Але, як правило,
залежна людина може протриматися лише якийсь час, після чого
алкоголь знову повертається до його життя.
Зазвичай алкоголік вирішує не пити протягом якогось певного періоду,
щоб довести, що не втратив контроль, наприклад, під впливом
обіцянки, даної близьким, або від сорому за вчинене. Але так чи інакше,
через місяць чи рік, він знову почне пити. Сама суть захворювання в
тому, що людина має ілюзію контролю.

Психологи виділяють такі ознаки алкоголіка:

людина повертається до випивки навіть після тривалої помірності;
алкоголік не може уявити собі життя без спиртного та шукає причини,
щоб випити (стрес, свята, важка доля тощо);
безконтрольне розпиття - не може обмежитися 1 чаркою або келихом;
звичка опохмелятись, яка веде до запою;
агресія, провокація конфліктів;
надмірно емоційна реакція на події в житті - як привід випити;
егоїзм;
 Етапи розвитку залежності від алкоголю
З погляду психології алкогольної залежності можна виділити кілька стадій
формування згубної пристрасті та тих змін в особистості, які вона несе:
Перша стадія . Звуження кола інтересів, усі захоплення чи хобі
замінюються тими, де є можливість випити. Вихідні та свята незмінно
супроводжує алкоголь. Усвідомлення проблеми як такої немає, але є
критичне мислення, залишається вина в тому випадку, якщо людина
перебрала, розуміння, що у великій кількості алкоголь шкідливий.
Друга стадія . Проблема не усвідомлюється яскраво. Емоційні реакції
притуплюються, у компанії людини залишаються виключно товариші по
чарці. Алкоголік часто шукає прийменники, щоб піти з дому та випити,
починає пропадати зв'язок із сім'єю. На цьому етапі характерний пошук
виправдань для вживання алкоголю. Людина ніби страждає на роздвоєння
особистості — у пияцтві вона одна, у тверезості — зовсім інша.
Третя стадія . Перехід до хронічного алкоголізму , початок деградації
особистості. Побутові питання не хвилюють, все крутиться довкола
випивки. Сімейні цінності втрачають значення, проявляється агресивна
поведінка, жорстокість. Почуття провини пропадає, як і почуття міри.
Починаються запої.
Швидкість розвитку хвороби варіюються залежно від соціального
середовища, достатку, оточення, причин, з яких людина випиває, та
загального стану нервової системи. Найчастіше, від початку до важкої
стадії минає десятиліття, або навіть кілька. Але буває так, що людина
спивається за кілька років.
Професійна допомога психолога дозволяє:
тверезо оцінити ситуацію, знайти мотивацію для боротьби;
вирішити внутрішній конфлікт, що спричинив пияцтво;
навчитися отримувати задоволення від життя та спілкування без алкоголю;
створити комфортні умови для одужання.
Найчастіше людині важливо знати — вона не сама зіткнулася з подібною
проблемою, саме тому групова терапія на певному етапі не лише бажана, а й
обов'язкова.
У клініці надають всебічну та комплексну допомогу у боротьбі із залежністю
від алкоголю. лікарі-наркологи індивідуально підбирають тактику та стратегію
лікування як медикаментозного, так і психотерапевтичного характеру.
Фахівці працюють як із пацієнтом, так і з його близькими, які перебувають у
співзалежності. Бо згодом проблеми виникають і в сім'ї. Неважливо, хто п'є –
чоловік чи жінка – близькі та особливо діти відчувають через це тривожність
та почуття провини.

Сучасний підхід до лікування – це тривалий, безперервний та комплексний

процес із кількох етапів:
стабілізація емоційного стану
відновлення функціонування внутрішніх органів
формування позитивної установки на тверезість
реабілітація
 Куріння
Закурілі дорослі рідко можуть пояснити причину першої
затяжки і мотиви куріння. Але психологи легко виявляють
ланцюг попередніх подій, що складаються з гострих психічних
травм (втрата близьких, несподівана втрата роботи та ін.).
Особливу небезпеку таять у собі затяжні стресові умови
(погіршення якості життя, поява невиліковного захворювання
або інвалідності). Іноді зовні благополучні дорослі люди
вганяють себе в депресію і тугу. Психічний розлад може стати
провокуючим фактором куріння, а сигарета першим-ліпшим під
руку ліками. При важких переживаннях людина не в змозі
аналізувати рішення, а результат куріння є лише ілюзією
полегшення. Сигарети, наркотики, алкоголь не вирішують, а
поглиблюють проблеми, відбираючи здоров’я і несучи мільйони
життів. Ситуації, з яких складно вийти, допомагають
вирішувати фахівці (психотерапевти, психологи), але ніяк не
сигарети.
 Психологи виділили основні причини куріння:
Стимуляція: палять вірять, що сигарета допомагає підбадьоритися, зняти
втому. У таких людей з’являється психологічна залежність від нікотину. Вони не
можуть плідно працювати без сигарет.
Розслаблення: за допомогою сигарети можна розслабитися, відпочити. Людина
палить з насолодою, отримує при цьому задоволення, підвищене почуття
комфорту, відпочиває. Таким людям дуже складно відмовитися від куріння.
Психологічна підтримка: курець використовує сигарету для зниження емоційної
напруги. Він не може обійтися без затягування в стресовій ситуації, коли потрібно
швидко відреагувати, прийняти важливе рішення. Сигарета допомагає впоратися з
гнівом, агресією, сумом, зняти душевний дискомфорт, подолати боязкість ітд.
Гра: Для людини куріння — це гра. Важливі аксесуари куріння — дорогі запальнички,
попільнички, певні сорти тютюну. Часто курці випускають дим колечками або
мають свою своєрідну манеру паління. Вони люблять курити за компанію і
викурюють не більше 2-3 сигарети в день.
Фізична залежність: цей тип куріння зумовлений фізичною залежністю від
нікотину. Курець буде курити незважаючи ні але що, коли рівень нікотину знизитися
в крові до критичного рівня. Від фізичної залежності легко позбутися, якщо не
курити хоча б пару тижнів.
Рефлекторне куріння: людина курить несвідомо, як би не помічаючи сам процес
куріння і не надаючи йому особливого значення. Для нього це просто повсякденна
звичка, як їсти і пити. Такі курці палять багато, в основному в робочий час, але не на
відпочинку.
Окрім того, що існують асоціації між курінням та
емоціями чи почуттями, також існують асоціації
між курінням та переконаннями. Такі переконання
можуть включати (але не обмежуватися)
твердження:
•«Куріння допомагає мені розслабитися»
•«Куріння недуже шкідливе»
•«Курити круто»
•«Куріння допомагає не набирати вагу» тощо.
Для того, аби не дозволити таким переконанням, а
вірніше міфами, завадити реалізації вашого рішення
кинути курити, важливо пам’ятати та постійно
нагадувати собі про ризики від куріння та переваги
від припинення. Ви можете придумати для себе
прості і позитивні тези, як-то: «Відмова від
куріння допоможе зберегти моє здоров’я та гроші»,
«Відмова від куріння – це добре для моїх рідних»
тощо для того, аби розірвати асоціації між
курінням та негативними переконаннями.