1 Залежна поведінка є однією з форм девіантної поведінки з формуванням

прагнення до відходу від реальності за допомогою вживання деяких речовин

або з постійною фіксацією уваги на певних видах діяльності з метою роз-
витку і підтримки інтенсивних емоцій

2.Стадії формування залежності

Перша стадія, коли залежність проявляє себе у вигляді психологічного потягу до
предмету залежності, їм може бути як наркотик, так і форма поведінки. Перша
стадія залежності дає про себе знати, коли людина психологічно вже сприймає
свою залежність як щось необхідне, а сам предмет залежності в міру її розвитку
приносить все менше і менше задоволення через звикання. Відбувається поступове
збільшення зусиль і часу, витрачених на залежна поведінка. Це виражається в
збільшенні частоти дози і частоти прийому наркотиків у наркомана або ж
збільшенні годин і зусиль, витрачених Лудомания на гру. При незадоволенні своєї
залежності і в цілому знижується емоційний настрій, тонус і працездатність
людини. Перша стадія залежності триває відносно не довго, від декількох тижнів
до півроку.

Під час другої стадії формується синдром фізичної та психологічної залежності від
наркотику або предмета залежності. Друга стадія залежності починається тоді,
коли організм і психіка хворого пристосовуються до залежного поведінки, і воно
вже не приносить задоволення. Скасування ж залежної поведінки веде до
різноманітних болючим дисфункциям організму – абстинентному синдрому. Цей
синдром характерний як для хімічної залежності, так і для поведінкової.

Початок третьої стадії відбувається, коли залежність починає завдавати сильний

видимий і всебічний шкоду життю і здоров’ю хворого. Організм слабшає,
відбувається безліч соматичних захворювань, що провокуються видом залежності.
Поведінка і спілкування залежного в цій стадії нерозважливо, а всі відносини з
оточуючими людьми руйнуються.

3..Особливості людини, що можуть сприяти виникненню залежної поведінки

Б. В. Карвасарський звертає увагу на такі людські особливості:
● занижена здатність долати труднощі повсякденного життя
● прихований комплекс меншовартості в поєднанні з демонстрацією переваги
● зовнішня комунікабельність у поєднанні зі страхом перед стійкими емоційними
контактами
● прагнення брехати

● прагнення звинувачувати інших, знаючи, що вони невинні

● прагнення знімати з себе відповідальність у прийнятті рішень
● несамостійність як риса характеру
● тривожність

4. Вчені виділяють чотири форми залежної поведінки як відходу від реальності:

1. відхід у тіло – прагнення до безмежного фізичного або психічного «удосконалення»
себе;
2. відхід у роботу – надлишкова концентрація на службових справах (навчанні);
3. відхід у контакти або самотність – постійне прагнення до спілкування або, навпаки, до
усамітнення;
4. відхід у фантазії – життя у світі ілюзій та фантазій.

5. ВИДИ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ
Основні види залежностей:
● хімічні (Залежність від психоактивних речовин): алкоголь; наркотики; ліки
(транквілізатори); нікотин
● нехімічні (Об’єктом залежності стає поведінковий паттерн (модель, механізм, схема)):
переїдання; голодування; колекціонування; сексуальна залежність, азартні ігри;
комп’ютерні ігри; інтернет; релігійний фанатизм; спорті; перегляд серіалів, ток-шоу;
співзалежність тощо.

Однією з вагомих причин появи залежності є спроба адиктивних осіб змінити свій спосіб
життя, який найчастіше визначається ними в поняттях «сірий», «нудний», «монотонний»,
«апатичний», «бездушний».

6. Виділяють декілька основних різновидів мотивації до хімічної залежності

● 1. Мотивація прагнення пом’якшити або усунути явища емоційного
дискомфорту (душевного неблагополуччя, страху, тривоги тощо).
● 2. Гедоністична мотивація – якщо в попередньому випадку йдеться про
приведення емоційного стану в норму з пониженого, то гедонізм сприяє
підвищенню нормального (непониженого) настрою. Спрямованість гедонії
виявляється в отриманні задоволення, переживання почуття радості.
● 3. Мотивація активації поведінки – головна мета вживання психоактивних
речовин – не отримання ейфорії, а активація діяльності. Залежна людина
намагається вивести себе зі стану пасивності, байдужості, апатії і бездіяльності за
допомогою речовин, що провокують незвичайну, позамежову жвавість реакції і
активність, у тому числі – ризиковану поведінку. Наприклад, вживання
психостимуляторів може призводити до стимуляції сексуальної активності і
досягнення «рекордних результатів» в інтимній сфері.
● 4. Мотивація під тиском інших – відображає нездатність людини відмовитися від
пропонованого оточуючими алкоголю або наркотичних речовин і обумовлюється
залежними рисами (боязкістю, соромливістю, піддатливістю, тривожністю,
обережністю в спілкуванні), при яких індивід прагне уникати ситуацій осуду
(зокрема, за небажання «за компанію» спожити спиртні напої).
● 5. Псевдокультурна мотивація – ґрунтується на світоглядних установках і
естетичних пристрастях особи. Людина розглядає вживання алкоголю або
наркотичних речовин крізь призму «вишуканості смаку», причетності до кола
«обраних». Тут більшою мірою важливе не саме вживання речовин, а демонстрація
цього процесу оточуючим.
Також виділяють біологічні та соціальні чинники:
● біологічні чинники : спадковість, стать, вік, стан здоровя, вага, толерантність
 ● соціальні чинники: сімя, неформальна група, вплив макросередовища, навчально-
професійні колективи, доступність наркотичних речовин, легковажність
інформаційних компаній

7. КОМП’ЮТЕРНА ТА НТЕРНЕТ- ЗАЛЕЖНОСТІ

Одним із видів, який з’явився не так давно є комп’ютерна залежність та її підвид інтернет-
залежність – неконтрольована потреба знаходитися весь час у режимі on-line.
Спеціалісти відмічають ряд характеристик людей із цією залежністю:
● нездатність і небажання відволіктися навіть на короткий час від інтернету;
● негативні емоції через необхідність залишити інтернет і нав’язливі думки про
інтернет у ці періоди, вільні від нього;
● ейфорія, збудження, коли особа знаходитися в мережі – зміна настрою;

● нездатність управляти часом перебування в інтернеті;

● готовність приховувати від близьких справжню тривалість перебування в мережі;
● нехтування своїми обов’язками, важливими зустрічами, кар’єрою;
● готовність миритися із втратою друзів і близьких через захоплення комп’ютером;
● нехтування власним здоров’ям (уникнення фізичної активності або прагнення
скоротити її; забування про їжу, задоволення голоду випадковою і однотипною
їжею без відриву від комп’ютера тощо);
● не здатність контролювати кошти, витрачені на утримання комп’ютера й мереж.
.
8. ПОРУШЕННЯ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ
Для людей із цим видом залежності характерні заклопотаність контролем ваги власного
тіла, спотворення образу свого тіла, зміна цінності харчування в ієрархії цінностей.
Найбільш поширеними видами цієї адикції є:
● нервова анорексія – психічний розлад, за якого характерне прагненням до максимальної
худоби і втрати ваги. Як правило, цей розлад починає виявлятися у 14–19 років.
Причиною часто є незадоволеність собою, почуття меншовартості, прагнення до
контролю і досконалості (перфекціонізму);
● булімія є протилежним до анорексії видом харчових порушень. Для цього стану
характерна обжерливість, за якою настає штучне викликання блювоти, прийом
проносних засобів або засобів для зниження апетиту тощо. Як правило, розлад починає
виявлятися у 15–21 рік і пов’язаний із проблемами у стосунках із батьками, страхом
бути покинутим, почуттям меншовартості тощо.
У роботі з цими залежностями пропонується комплексний підхід: медичний супровід
разом із серйозною психотерапевтичною роботою. Рекомендується одночасно проводити
роботу з батьками.
9. Ще одним видом залежності є сексуальні (парафілії) – це порушення статевої поведінки,
що характеризуються постійними й інтенсивними сексуальними імпульсами, фантазіями
або поведінкою, яка пов’язана з використанням неживих предметів, тварин, дітей,
дорослих, які байдужі до цієї людини. Або коли людина отримує сексуальне задоволення
від власних страждань або приниження інших.
Вчені у своїх дослідженнях виявили кілька фаз сексуальної залежності:
1. Надмірна зайнятість думками на сексуальну тематику, що носить нав’язливий характер.
2. Стадія ритуалізації поведінки з напрацюванням схем, що дозволяють реалізувати
сексуальну поведінку. Існує певна послідовність подій. Адикція включає сексуальні
реалізації і стає повсякденним ритуалом, за якого для її здійснення виділяється
спеціальний час.
3. Фаза компульсивної сексуальної поведінки з втратою контролю, що властиво і для
інших адикцій. Її поведінка може призвести до розкриття себе, нанесення собі
психологічної або фізичної шкоди. Посилюється комплекс меншовартості.
4. Етап катастрофи або відчаю, який є наслідком неприємних подій (покаранням за
протиправні дії, розлученням, захворюваннями, втратою друзів). Зростає негативне
ставлення до себе, можуть з’явитися думки про самогубство.
До цього типу розладів відносяться гіперсексуальність, фетишизм, трансвестичний
фетишизм, ексгібіціонізм тощо. Потрібно зазначити, що такі особи здатні до порушення
закону
10.Методи лікування залежностей:
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Зосереджена на зміні шкідливих думок та
паттернів поведінки, пов'язаних із залежністю.
Мотиваційний співрозмовник (МСР): Здійснення співбесіди для підтримки особи у
прийнятті рішення щодо зміни своєї поведінки.
12 кроків програми: Участь у програмах, таких як Анонімні Алкоголіки чи Наркотики
Анонімні, що базуються на принципах самодопомоги.
Групова терапія для залежних: Допомагає поділитися досвідом та знаходити підтримку
серед інших, які переживають схожі проблеми.
Сімейна терапія: Вирішення проблем залежності у контексті відносин сім'ї.
Консультування з питань залежності: Індивідуальні консультації для розуміння причин
та розвитку стратегій подолання.
Ці методи можуть використовуватися окремо або в комбінації для ефективного
управління залежністю.
І ще такі
Краткотермінова психотерапія: Орієнтована на розв'язання конкретних проблем та
надання короткострокової підтримки.
Системна терапія: Розглядає залежність як частину системи взаємодії та сприяє змінам в
цій системі.
Екзистенційна терапія: Допомагає особі знаходити сенс та значення у житті, що може
сприяти подоланню залежності.
Інтегративна терапія: Комбінує різні підходи та методи, щоб забезпечити комплексний
підхід до лікування.
Терапія акцептансу і зобов'язаності (АКЦЗ): Зосереджена на прийнятті ситуації та
зобов'язаності до змін для досягнення здоров'я.

11. ПЕРЕВІР СЕБЕ

Якщо виникла підозра у схильності до будь-якої із залежностей, варто перш за все
поставити собі ряд запитань:
● Хто з рідних страждає від Вашої залежності?
● Що станеться, якщо Вас звільнять із роботи чи відрахують із навчального закладу?
● Хіба не можна раціональніше розпорядитися своїм часом, силами, енергією, загалом –
життям?
● Чи дійсно Ви прагнете стати зовсім іншою особистістю ніж та, яка була до появи
залежності?
● Чи насправді Ви хочете приділяти своїй залежності стільки часу?
Чесна відповідь на ці запитання дозволить усвідомити проблему і шукати адекватні шляхи
її подолання.