А.

Ліппіус під подружньою зрадою розуміє добровільний зв'язок з позашлюбним

партнером, в яку один з подружжя вступає таємно. Автор також виділяє обов'язкові
ознаки зради: секс з іншим партнером, зустрічі повинні бути таємними; заборона на це з
боку шлюбного партнера; наявність емоційного зв'язку необов'язково.
Таким чином, зрада - це один з видів подружньої деструкції, порушення нормального,
здорового функціонування подружньої системи, що є, як правило, ознакою подружньої
дисгармонії.
На нашу думку секс не є обов’язковою ознакою зради, так як зради бувають різні
далі ми це розглянемо. Також варто зазначити, що зрада в першу чергу – це
порушення домовленостей та заборон.

Зрада може бути складною і багатогранною ситуацією, і її причини можуть варіюватися

від особистих до соціокультурних чинників. Ось деякі загальні причини, які можуть
впливати на те, чо043Cипу люди обирають зраду:

1. Несприятливі умови відносин: Конфлікти, непорозуміння і відсутність емоційного

підтримання можуть призвести до пошуку утіхи чи підтримки у інших відносинах

2. Нещасливий шлюб або відносини: Якщо одна зі сторін вважає, що вона не отримує
достатньої уваги, підтримки або задоволення від свого партнера, це може призвести до
зради.

3. Нестабільна особистість: Люди з нестабільною особистістю, психіатричними

діагнозами можуть зраджувати

4. Відсутність комунікації: Не можливість відкрито спілкуватися та висловлювати свої

потреби може привести до розладу відносин і стимулювати зраду.

5. Вплив зовнішніх факторів: Стресові ситуації, такі як фінансові труднощі чи проблеми

на роботі, можуть підштовхнути людей до неправильних вчинків, включаючи зраду.

6. Бажання випробувати нове: Люди можуть шукати нових емоційних або фізичних
вражень, що може вести до неправдоподібних відносин.

7. Необдумані вчинки: Іноді зрада може бути результатом необдуманих рішень або
імпульсивних вчинків.

Важливо зауважити, що зрада завжди є вибором і уникнути її можна підтримуючи

гармонійні стосунки та проговорюючи конфлікти.

Зрада може виявлятися в різних формах, і її можна класифікувати за різними

критеріями. Ось деякі види зради:

Фізична зрада (зрада в сексуальних відносинах): Це включає фізичні дії, такі як статеві
відносини з іншою людиною, не зважаючи на існуючі романтичні чи сексуальні
відносини.

Емоційна зрада: Цей вид зради відбувається, коли партнер поділяє свої емоційні
відчуття, інтимні та особисті речі з іншою людиною, порушуючи тим самим довіру та
інтимність відносин.
Фінансова зрада: Якщо один з партнерів витрачає спільні фінансові ресурси без відома
чи згоди іншого, це також може вважатися формою зради.

Технологічна зрада (зрада в Інтернеті): З використанням сучасних технологій, таких як

соціальні мережі чи онлайн-комунікації, люди можуть займатися зрадою через Інтернет.

Спіритуальна зрада: Якщо для пари важливі спільні релігійні чи духовні цінності, зрада
може включати відмову від цих цінностей або відносин з кимось, хто не дотримується
їхніх спільних переконань.

Професійна зрада: Це може відбуватися, коли один з партнерів вступає в неприпустимі

відносини колегою на роботі.

Важливо зауважити, що сприйняття зради може бути індивідуальним, і те, що одна

людина може вважати зрадою, інша може не вважати. Кожна ситуація унікальна, і
важливо враховувати контекст та особистість кожної пари при розгляді зради.

Вплив зради на подружжя

 Порушення довіри
 Емоційні наслідки: Обидва партнери можуть відчувати широкий спектр емоцій,
таких як гнів, сором, розчарування, туга та відчуття втрати. Ці емоції можуть
впливати на психічне здоров'я та загальний стан емоційного благополуччя.
 Психологічні труднощі дітей: Якщо є діти в сім'ї, то зрада може вплинути на їх
психологічне благополуччя та відносини з батьками. Діти можуть відчувати стрес і
невпевненість у відносинах.
 Потреба в терапії: Терапевти можуть допомогти партнерам зрозуміти причини
зради, вирішити конфлікти та працювати над відновленням довіри.

"В підручнику “Психологія сім’ї” авторства Р. П. Федоренко згадувався цікавий

експеримент в якому вчені запропонували групі досліджуваних, що складалась із
чоловіків і жінок, пороздумувати про власні любовні взаємини та подумки
намалювати картину зради партнера, після чого досліджувані повинні були
відповісти на таке питання: Що вам завдало б більше болі:

А) партнер міцно прив'язався до суперника на емоційному рівні.

Б) партнер підтримує із суперником пристрасні сексуальні відносини.

В результаті дослідження чоловіки відзначали, що статеві взаємини їхніх супутниць

життя виявилися б для них зрадою набагато значущішою, ніж емоційні загравання.
А ось жінки реагували інакше: хвилювання їхнє було значно сильнішим, коли
уявляли емоційну зраду партнера, ніж тоді, коли думали про його сексуальну зраду.
Подібні свідчення повністю відповідали очікуванням дослідників, що підтвердило
гіпотезу про те, що чоловіки схильні до сексуальних, а жінки – до емоційних
ревнощів."

На нашу думку, причина такого результату є суто соціальною. Так як жінка через
виховання є більш емоційною, жінці говорили що вона має бути ніжна, добра і
підтримувати свого чоловіка емоційно. В той час як сексуальні стосунки були для жінки
табуйованими «Треба берегти себе».

Чоловіків же виховували як «Здобувача» і велика кількість сексуальних контактів була

гордістю, адже він «заволодів черговою здобиччю». Можливо, сексуальна зрада дружини
несвідомо навіть розцінювалась як суперництво. До того ж з дитинства емоції для
чоловіків є наче забороненими, тому вони применшують роль емоцій прирівнюючи їх
ледь не до чогось непотрібного тож емоційну зраду вони не бачать загрозою.

Трикутник як одиниця оцінки сімейної системи

Боуен, а за ним і ряд інших авторів пропонують використовувати поняття трикутника як

одиницю аналізу сімейних структур.

У загальному випадку трикутники - це будь-які взаємини з трьома каналами зв'язку. У

кожному кутку може перебувати індивідуум, група людей, неживий предмет чи
діяльність. Основний сімейний трикутник складається з батька, матері і дитини.
Основною гіпотезою є припущення про те, що взаємовідношення будь-яких двох
учасників трикутника залежать від його третьої сторони. Чим більше дистанція між
подружжям, тим ближче один з них до третього учаснику трикутника, наприклад, до
дитини або до когось з власних батьків. Чим ближче один з батьків до дітей, тим далі вони
обидва від другого з батьків. Якщо дитина спробує змінити це положення, то порушить і
свої стосунки з ближчим з батьків, і стосунки обох батьків між собою.

Пропоную далі це не вставляти в презентацію, може вона потім задасть таке питання

Переваги трикутника в контексті сімейних систем:

1. Спрощення аналізу - Трикутники дозволяють спростити складні сімейні відносини та

роздивитися їх на більш маленькі та зрозумілі одиниці.

2. Пояснення динаміки: - Аналіз трикутників допомагає розуміти, як зміни взаємодії між

трьома членами сім'ї можуть впливати на всю систему.

3. Ідентифікація взаємодії - Трикутники допомагають ідентифікувати конкретні взаємодії

між особами, які можуть стояти за конфліктами чи проблемами.

4. Виявлення стратегій виживання - Дослідження трикутників може розкрити стратегії

виживання, які використовуються членами сім'ї для регулювання напруги та вирішення
конфліктів.

Недоліки трикутника в контексті сімейних систем:

1. Суб'єктивність інтерпретації - Одні й ті ж трикутники можуть інтерпретуватися різними

спостерігачами по-різному, залежно від їхнього підходу та досвіду.

2. Занадто спрощена модель - Модель трикутника може бути занадто спрощеною для
врахування всіх нюансів та складнощів сімейних відносин.

3. Неповнота врахування всіх факторів - Трикутники не враховують всіх можливих

взаємодій та впливів, які можуть виникати в сімейних системах.
4. Статичність - модель трикутника може не враховувати динаміку та зміни в сімейних
відносинах з часом.

5. Відсутність урахування контексту - Трикутники можуть не враховувати зовнішні

фактори чи контекст, які можуть впливати на динаміку сімейних відносин.

Необхідно пам'ятати, що теорія трикутника є лише однією з концепцій сімейної терапії і

не повністю відображає всю складність та унікальність сімейних систем. Вона може бути
корисною як інструмент для розуміння деяких аспектів взаємодії в родині, але не повинна
вважатися єдиною правильною або повною моделлю.