ІНДИВІДУАЛЬНА ТА ІНТЕРІНДИВІДУАЛЬНА ІНТИМНІСТЬ У

ПРОФІЛАКТИЦІ ПОДРУЖНІХ КОНФЛІКТІВ

 ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1..................................................................................................................6
НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ІНТИМНОСТІ У КОНТЕКСТІ
ПРОФІЛАКТИКИ ПОДРУЖНІХ КОНФЛІКТІВ................................................6
1.1 Поняття та особливості інтимності.................................................................6
1.2 Загальна характеристика профілактики подружніх конфліктів.................13
1.3 Аналіз інтимності у профілактиці подружніх конфліктів...........................25
РОЗДІЛ 2................................................................................................................32
ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТИМНОСТІ У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОДРУЖНІХ
КОНФЛІКТІВ........................................................................................................32
2.1 Організаційно-методичне забезпечення емпіричного дослідження..........32
2.2 Програма профілактики подружніх конфліктів...........................................36
2.3 Аналіз результатів дослідження....................................................................38
ВИСНОВКИ...........................................................................................................40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................43
ДОДАТКИ..............................................................................................................47
 ВСТУП

Актуальність дослідження. Наш час карантинних обмежень став

унікальним періодом для розвитку сімейних взаємин. Змінився формат і
динаміка міжособистісної взаємодії, з’явилась можливість зосередитися на
родині, більше часу проводити разом з близькими людьми. Однак внаслідок
ущільнення сімейних зав’язків спостерігаються і негативні тенденції.
Зокрема часто загострюються вже наявні проблеми, з'являються нові ризики і
нові зони подружніх конфліктів, зростають випадки домашнього насильства.
За даними соціологічних досліджень майже 78% сімей вважають, що під час
карантину їхні подружні стосунки стали вкрай негативними, напруженими і
такими, що здатні привести до розлучення. Цьому сприяють сформовані у
свідомості подружніх партнерів хибні моделі стосунків та патерни поведінки,
що призводять до регулярних конфліктів і непорозумінь. Такий стан речей
потребує нових емпіричних досліджень проблеми та теоретичних
узагальнень.
На сьогодні ситуація в умовах війни в нашій країні та небаченої
безпрецедентної масштабності і глобальності вимушених змін у зв’язку з
пандемією, що продовжуються, у соціальному функціонуванні не могла не
вплинути на інтимні відносини людей.
У 20 столітті виникли концепції, що пояснюють функціонування
сімейної системи (Ю. Альошина, М. Боуен, Е. Ейдеміллер, А. Співаковська
та ін.). Досліджено, що люди, які вміють вибудовувати якісні інтимні зв'язки
з партнерами, рідше конфліктують та здатні конструктивно вирішувати
сімейні проблеми. Вміння будувати і підтримувати надійні та близькі
стосунки, в яких є безпека, довіра, відкритість та взаємна підтримка,
позитивно впливає на якість життя та конструктивну динаміку сімейної
взаємодії. Одним з надійних критеріїв визначення здорових відносин є не
тільки наявність емоційної близькості між партнерами, включаючи такі її
аспекти як інтеріндивідуальна інтимність, але й індивідуальної близькості,
тобто близькості людини із самою собою. Ряд авторів визнають важливість
розробки способів розвитку і підтримки таких моделей взаємодії (Е.
Браунінг, Є.Калугіна С. Петрушин З. Рубін, Р. Стернберг, В. Татенко Е.
Фромм, К. Хендрик і С. Хендрик).
Однак, на сучасному етапі розвитку психології існує прогалина у
розробці проблеми функціонування близьких відносин. Так, наприклад,
феномени індивідуальної інтимності та особистих кордонів описуються
переважно у психотерапевтичній літературі, майже відсутні спеціальні
практичні науково-психологічні розробки, присвячені проблемі формування
здатності до встановлення глибокої інтимної взаємодії з подружнім
партнером, усвідомлення особистого простору та близьких стосунків людини
з собою.
Отже, значущість та недостатнє вивчення означеної вище проблеми
зумовили вибір теми нашого дослідження.
Мета дослідження: на основі теоретичного та емпіричного
дослідження проблеми індивідуальної та інтеріндивідуальної інтимності,
розробити тренінг формування у подружжя навичок побудови довірливих
стосунків з собою та партнером як умови профілактики та конструктивного
вирішення подружніх конфліктів.
Відповідно до мети визначено завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз сучасних наукових підходів до
проблеми індивідуальної та інтеріндивідуальної інтимності у контексті
профілактики подружніх конфліктів.
2. Емпірично дослідити особливості розуміння подружжям сутності та
природи інтимного життя, проаналізувати труднощі інтимно-особистісної
сфери подружніх взаємин та їх вплив на динаміку цих взаємин.
3. Розробити та апробувати тренінг формування у подружжя навичок
побудови довірливих стосунків з собою та партнером як умови профілактики
та конструктивного вирішення подружніх конфліктів.
 Об'єкт дослідження: особливості інтимності у профілактиці
подружніх конфліктів.
Предмет дослідження: індивідуальна та інтеріндивідуальна інтимність
у профілактиці подружніх конфліктів.
Шляхами реалізації мети та завдань дослідження є: узагальнення
теоретичних даних, аналіз соціологічних, психологічних праць присвячених
проблемі дослідження з метою визначення науково-теоретичного підґрунтя
розробки психологічної моделі індивідуального та інтеріндивідуального
інтимного життя подружньої пари; опитувальники, інтерв’ю, проективні
методики, спрямовані на діагностику особливостей інтимно-особистісної
сфери подружніх взаємин, кількісний та якісний аналіз отриманих даних;
тренінг формування у подружжя навичок побудови довірливих стосунків з
собою та партнером як умови профілактики та конструктивного вирішення
подружніх конфліктів.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань
використані загальнонаукові методи, що застосовуються при вивченні
суспільних відносин. При підготовці та написанні роботи, активно
використовувалися діалектичний, логічний, історичний, системний методи,
а також метод порівняння.
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів,
висновків, списку використаних джерел та додатків.
 РОЗДІЛ 1
НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ІНТИМНОСТІ У
КОНТЕКСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ПОДРУЖНІХ КОНФЛІКТІВ
1.1 Поняття та особливості інтимності

Поняття інтимності включає в себе сексуальні та особисті відносини,

що характеризуються близькістю і відкритістю. Латинський корінь «intimus»
означає «найбільш внутрішній». Отже, інтимність стосується найбільш
внутрішніх якостей людини. Інтимна близькість пов'язана з розумінням
однією людиною глибинних внутрішніх властивостей іншої. Це розуміння
конфіденційне і зазвичай приховане від публіки. Тому наукове визначення
феномена інтимності дозволяє глибше проникнути в механізми та процеси
спілкування та міжособистісних відносин [1, c. 6].
К. Прегер звертає увагу, що у спробах визначення інтимності
проблемою є віднесення цього феномену або до індивідуальної якості
особистості, або до якості її системи відносин. Інтимність часто змішують з
поняттями кохання, близькості, підтримкою, зв'язком, прихильністю та
сексуальністю. К. Прегер виділяє чотири функції, які мають виконувати
наукове визначення інтимності:
1) інтеграція різних перспектив у розумінні того, що є інтимність;
2) визначення відносин між різними компонентами близькості;
3) розрізнення власне інтимності від понять, що відносяться;
4) визнання недосяжності абсолютного визначення феномена
інтимності.
Інтимність зазвичай характеризується широким діапазоном емоцій,
включаючи доброту, ніжність, сексуальну привабливість, задоволення,
задоволення бажань і потреб іншого, радість у поділі значущих моментів,
дій, проектів.
 За Е. Гідденсом, інтимність насамперед передбачає емоційний зв'язок з
собою та іншими в контексті рівності, причому довіра повинна перемагати й
активно підтримуватися [2].
Е. Берн розглядає інтимність як особливі щирі відносини партнерів,
що знаходяться в Его-стані «Дитина», який характеризується акцентом на
чуттєвості. Е. Ерон з колегами розглядають інтимність як емоційний досвід
психологічної близькості, що сполучається залученням в особистість
партнерів ресурсів (матеріальних благ, знань (концептуальних,
інформаційних, процедурних), об'єктів соціальної сфери), перспективи та
ідентичності Іншого [3].
Р.Бергнер та Е.Бріджс виділяють такі риси, характерні для інтимності,
яка розуміється як емоційна близькість:
1) інвестиції у добробут коханого,
2) зв'язки,
3) захоплення,
4) сексуальне бажання,
5) близькість,
6) зобов'язання,
7) винятковість
8) розуміння [4, c. 199].
В результаті феноменологічного дослідження інтимності Л. Реджістер
та Т. Хенлі виділили сім компонентів, які становлять центральну структуру
інтимності:
1) невербальне спілкування;
2) існування;
3) час;
4) межі (стирання кордонів між людьми);
5) тіло (підвищення значущості тіла та тілесних дотиків);
6) доля та сюрприз (опис досвіду як незвичайного та дуже
природнього);
 7) перетворення, трансформація (щось нове через рух чи злиття) [5, c.
131].

Досвід ранжирування випробуваних категорій, що описують відносини

інтимності, виділених у процесі аналогічного дослідження, показавши, що
саморозкриття визначається як основний аспект інтимності в
міжособистісних відносинах. Вираз любові, сумісності, згуртованості,
ідентичності, і вміння вирішувати конфлікти також були виділені як важливі
аспекти інтимності. Сексуальне задоволення вважається менш важливим,
аніж попередні компоненти близькості [6, c. 225].
K. Прегер та Л. Робертс пропонують розділяти інтеракційну інтимність
та інтимні відносини. Інтеракційна інтимність пов'язана з поведінкою
саморозкриття, позитивною причетністю до Іншого та загальними угодами.
Тоді як інтимні відносини характеризуються ступенем та якістю близькості.
Поведінка саморозкриття полягає у показі персональних, приватних аспектів
особистості Іншому або у запрошенні Іншого до зони приватності, яке може
репрезентуватися через вербальну та невербальну поведінку. Позитивна
причетність у взаємодії помітна через вербальну та невербальну поведінку,
що показують позитивну безпосередність свідоцтва.
В інтимній взаємодії обидва партнери відчувають знання або розуміння
деяких аспектів внутрішнього досвіду Іншого, приватні думки, почуття, або
вірування, характерні ритми, звички, або практики, що встановилися,
приватні сексуальні фантазії та уподобання. Інтимні відносини, згідно з К.
Прегером і Л. Робертсом, складаються на основі тривалої інтеракційної
інтимності. Вони характеризуються взаємним, накопиченим, розділеним
особистісним знанням. Критерієм визначення відносин як інтимних є
континуум відносної близькості, її ступінь та якість. Інтимні відносини
розвиваються під впливом двох факторів: повноти та точності особистісної
інформації, що отримується один про одного близько взаємодіючими
партнерами.
 Для розвитку інтимних відносин необхідно, щоб пари використовували
скоординовані стратегії переміщень у континуумі інтимних взаємодій (від
особистісного зближення до особистісного віддалення). Автори, що
цитуються, виділяють три основні типи послідовностей регулювання
інтимності, що визначають частоту і зміст інтимних інтеракцій, а також
пов'язують передбачувані наслідки з доречною поведінкою.
Перший тип визначає послідовність взаємного обміну особистісною
інформацією, послідовність зближення та віддалення у динаміці розвитку
інтимних відносин. Другий тип визначає послідовність дій щодо припинення
інтимних відносин, їх зсідання через згоду на віддалення або опір. Третій тип
визначає кроки щодо зменшення ступеня близькості. Динаміка у
функціонуванні інтимних відносин неминуча, тому що потреба близькості з
Іншим перебуває у «діалектичній напрузі» з іншими потребами (наприклад, в
автономії).
Е. Коунескі та Д. Олсон стверджують, що інтимність пов'язана з
патернами гнучкості та психологічної близькості у відносинах. Близькість у
парі означає емоційну прив'язаність, можливість покластися один на одного,
підтримку, насолоду стосунками та прийняття один одного. Для оцінки
близькості в парі, зазначеними дослідниками були виділені такі категорії:
зв'язок, вирішення конфліктів, сімейство та друзі, дозвілля, сексуальні
відносини, духовність та віра, діти та виховання, фінансове управління,
проблеми індивідуальності та егалітарні ролі. У цьому інтимність
вимірюється як ступінь позитивного сприйняття відносин [7, c. 108].
Джемісон виділила шість ключових показників інтимності:
1) подібні асоціації;
2) загальне знання;
3) знання про таємні, потаємні сторони особистості один одного;
4) знання і розуміння любові і довіри;
5) турбота;
6) співучасть у житті одне одного [8, c. 22].
 Близькі відносини можуть бути успішно зрозумілі за допомогою
аналізу теорії взаємозалежності. К. Расбалт спільно з колегами
запропонувала матричну репрезентацію ситуаційної структури відносин
інтимності (на підставі розробок Тібо та Келлі). Теорія взаємозалежності
представляє логічний аналіз структури міжособистісних ситуацій та
пропонує концептуальну основу для аналізу ситуацій взаємозалежності, у
термінах перелічених вище властивостей. Автори припустили, що близькість
існує у випадку, якщо хоча б один із партнерів залежить. Комбінація
залежності та інших структурних властивостей визначає характер близької
взаємозалежності, представляючи партнерів з певними проблемами і
можливостями, дозволяючи логічно оцінити ймовірність тих чи інших
мотивів, знайти допустимі способи їх вираження. Рівень залежності визначає
ступінь, у якій індивід «покладається» на партнера чи знаходиться під
впливом дій партнера. Структури взаємозалежності визначаються такими
компонентами:
1) управління суб'єкта – вплив кожного суб'єкта на власні дії;
2) управління партнером – вплив кожного суб'єкта на результати
партнера;
3) спільне управління – вплив спільних дій суб'єкта та партнера на
результати партнера;
4) коваріація інтересів – міра, у якій результати суб'єкта та партнера
корелюють позитивно (узгоджені інтереси) або негативно (конфлікт
інтересів) [9, c. 142].
Вищеперелічені компоненти визначають чотири структурні властивості
інтимності: рівень залежності, взаємність залежності, базис залежності та
підступ інтересів. Рівень залежності визначає ступінь, у якій результати
суб'єкта залежать від дій партнера. Взаємність залежності визначає рівень
рівноцінності залежності партнерів. Базис залежності визначає спосіб впливу
партнерів на результати один одного, застосовуючи або керування
партнером, або спільне керування. Коваріація інтересів визначає міру, у якій
відповідають один одному результати партнерів.
Д. Беннет підкреслює темпоральну і динамічну складові інтимного
зв'язку і виділяє чотири форми рівнянь «інтимність-час». Перша, яка
визначається автором як найбільш популярна, показує, що реальна близькість
вимагає витрат часу: для справжньої близькості дві людини повинні бути
готові проводити час один з одним [10, c. 349].
Перша форма передбачає, що близькість прирівнюється до взаємних
обмінів саморозкриттям, уразливості чи сексуальності. Друга форма: більш
глибокий досвід близькості спричиняє переживання деякої
трансцендентності тимчасового світу. Третя форма полягає у чутливості до
природних тимчасових якостей, таких як цикли, ритми, періоди зближення та
віддалення – визначає здатність до інтимності.
Саме в мові чуттєвості та сексуального діалогу можна бачити це
рівняння найчастіше. Четверта форма полягає у переживанні часу у всіх його
особистісних аспектах і навіть у сенсі смертності залежить від пріоритетів
інтимності та проведення часу з іншими людьми. Тобто, наші соціальні
відносини, особливо ті, які ми вважаємо найінтимнішими, визначають час у
самій екзистенційній та особистісній манері. Автор також вважає, що час
минає швидше у приємному чи інтимному контакті.
Досвід четвертого рівняння переживається найбільш гостро, коли ми
чекаємо або чекали, інтимності з Іншим або коли ми викуповуємо минуле
через прощення. Близькі стосунки часто змушують розвивати чесноти
тверезості, терпіння, смирення та спокою; аттитюди, які вимагають глибшого
ставлення до часу. Досвід інтимності може формувати стосунки та відрізнити
їх від інших відносин. З іншого боку, різні форми відносин можуть
стимулювати та формувати інтимний досвід. Д. Беннет також стверджує, що
саме досвід переживання інтимності каталізує трансформацію відносин,
через зміну їх характері, в дружні, ексклюзивні, партнерські, сімейні чи
сексуально досконалі [10, c. 349].
 Г. Рейс і П. Шевер визначають інтимність як міжособистісний процес,
який включає повідомлення особистих почуттів та інформації іншій особі,
яка відповідає тепло і співчутливо.
Такий процес також є послідовним розгортанням відповідних думок,
почуттів та поведінки, кожна з яких залежить від попередніх умов та
очікуваних наслідків. Автори виділяють два важливі компоненти інтимності:
саморозкриття та живий відгук партнера. Саморозкриття категоризується як
те, що належить одному з типів: фактичному, або описовому (повідомлення
персональних фактів, інформації) та емоційному, або оціночному (зв'язок
персональних почуттів ім'я). Автори також описують інтимність як тип
близькості, наголошуючи на необхідності підтвердження правильності та
турботу. Інші типи близькості включають скоріш поведінкові форми
взаємозалежності, у яких партнери впливають поведінка друг друга. Почуття
близькості та поведінка близькості є незалежними формами близькості [11, c.
368].
У. Айкес разом із колегами у тих моделі Г. Рейс і П. Шевер розширив
визначення інтимності, включивши у ній емпатичну точність – здатність
точно вивести певний зміст думок і почуттів партнера по взаємодії.
Емпатична здатність, або точність, може впливати на ступінь вірності
інтерпретації саморозкриття іншого і, у свою чергу, відповідності шляху,
який показує вірність розуміння, турботи та прийняття партнера. Надто
високий рівень емпатичної точності може справляти негативний ефект у
вигляді підвищення конфліктності у відносинах у випадках, коли емоційні та
пізнавальні здібності партнерів включають суперечливі відмінності, які
мають залишитися невирішеними; їхня емпатична точність змінює або навіть
знищує ілюзії, які допомагали підтримувати відносини; та емпатична
точність одного партнера інтерпретується іншим як нав'язлива та
прямолінійна [12, c. 361].
Процес сприйняття партнера в процесі взаємодій може впливати на
інтерпретацію особистісної інформації, що розкривається. Р. Рейс та колеги
осмислюють роль соціального сприйняття наближеності як інтерпретують
фільтри, що використовуються індивідами для реєстрації та інтерпретації
поведінки партнера у взаємодії, включаючи мотиви та цілі, які зачіпають
види інтерпретацій та оцінок, які вже зроблено [13, c. 208].
Центральна характеристика інтимності – взаємодія. Інтимність
осмислюється як динамічний процес, що розгортається через якийсь час.
Дослідники визнають, що хоча стійкі характеристики можуть робити
відносини близькими, ступінь близькості може істотно змінюватись. Ця
модель підтверджує, що близькі відносини складаються з повторних
близьких взаємодій з часом, які роблять свій внесок у більш глобальні оцінки
якості відносин. Значення розглянутої моделі полягає у можливості вивчення
процесу близькості через оцінку саморозкриття та живого відгуку партнера
неодноразово, через певні проміжки часу у межах відносин. (
Таким чином, інтимність може бути концептуалізована безліччю
способів, заснованих на різних вимірах, що відносяться до інтимності, і
включає рівні аналізу (наприклад, рівень індивідуальності або взаємодії),
центральний компонент (наприклад, розкриття інформації та відгук
партнера) та тимчасові аспекти (статичність проти процесуальності).

1.2 Загальна характеристика профілактики подружніх конфліктів

Конфлікт – природна та невід'ємна частина повсякденного життя

людей. Конфлікт у найзагальнішому сенсі є зіткнення протилежно
спрямованих думок, переконань, цінностей тощо. Конфлікти супроводжують
людину у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі й у подружньому житті.
Розмаїття підстав, форм, рівнів і мотивів конфліктів та зумовлює
труднощі визначення його поняття та створення типології конфліктів.
Сьогодні у конфліктологічній літературі існують різні визначення конфлікту.
У найбільш загальної формі конфлікт (від лат. conflictus) визначається
психології як відсутність згоди між двома чи більше сторонами [15, c. 122].
На Заході поширене поняття конфлікту, сформульоване відомим
американським теоретиком Л. Козером. Під ним він розуміє боротьбу за
цінності та претензії на певний статус, владу та ресурси, в якій цілями
супротивника є нейтралізація, заподіяння шкоди чи усунення суперника.
Л.Г. Здравомислов: «Конфлікт – це найважливіша сторона взаємодії
людей суспільстві, свого роду клітина соціального буття. Конфлікт – це
форма відносин між потенційними чи актуальними суб'єктами соціальної дії,
мотивація яких обумовлена протистояннями цінностями та нормами,
інтересами та потребами [16, c. 96].
Н.В. Гришина: «Конфлікт визначається як зіткнення протилежно
спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок суб'єктів взаємодії, конфлікт є
біполярне явище (протистояння двох початків), що виявляє себе в активності
сторін, спрямованої на подолання протиріч, причому сторони представлені
активним суб'єктом (суб'єктами)» [17, c. 25].
ДЕ ПЕРЕХІД? Багато вітчизняних та зарубіжних дослідників
присвятили свої роботи тому, щоб визначити специфіку подружнього
конфлікту та причини, що його зумовлюють.
Л.Б. Шнейдер вважає, що подружній конфлікт – це зіткнення між
подружжям, які викликані розбіжностями в установках, цілях, ідеалах,
уявленнях і поглядах подружжя щодо певної ситуації чи предмета. Характер і
змістом конфліктних ситуацій подружжя багато в чому визначається рівнем
взаєморозуміння між ними, схожістю думок, наявності навичок вирішення
конфліктних ситуацій і т.д. [14, c. 315].
Так, А. Харчев і В. Мацковський докладно вивчили причини подружніх
конфліктів у нещодавно сформованих сім'ях і дійшли висновку, що
подружжя часто розлучається через вантаж побутового життя, який
навалюється відразу після початку спільного проживання, через появу
великої кількості нових обов'язків. Але найголовніша причина розлучень у
молодих сім'ях – це розбіжність очікувань подружжя від шлюбного життя та
його реальний зміст [18, c. 65].
Для В.А. Сисенко основні причини конфліктів між подружжям – це
зазіхання подружжя на гідність партнера, проблеми у сексуальній сфері,
переважання негативних емоцій у відносинах, девіантна поведінка одного з
партнерів, фінансові складнощі тощо [19, c. 55].
О.С. Рибас, А.Є. Тарасова порівняли причини подружніх конфліктів
людей, які перебувають у шлюбних відносинах, тих, хто вільний від відносин
і тих, хто був одружений і розлучився. Автори отримали досить цікаві
результати. Як головна причина конфліктів та подальшого розставання в
обох групах респондентів відзначено подружню невірність. Для розлучених
людей другою за значимістю причиною стали прояви фізичного насильства
на свою адресу. Наявність фінансових проблем, як причину подружніх
конфліктів, відзначив кожен четвертий одружений (заміжній) респондент,
кожен другий розлучений, проте для вільних від відносин людей ця причина
виявилася зовсім незначною. Примітно, що складнощі, пов'язані з
вихованням дітей у жодній групі респондентів, не відзначили, як суттєву
причину конфліктів між подружжям у середньому про це говорив кожен 10
респондент. Поруч із зазначено негативна тенденція у психоемоційному стані
після розлучення – догляд залежно, що підриває як життя самої людини, а й
його близьких, й суспільства загалом [20, c. 28].
Л.Г. Король як основні причини подружніх конфліктів відзначає
неузгодженість розподілу сімейних ролей, неадекватність рольових
очікувань і установок подружжя, незадоволення потреб подружжя в сім'ї,
низький рівень виховання подружжя (проблеми у спілкуванні, схильність до
образ та маніпулювання). Автор показує, що конструктивність вирішення
подружніх конфліктів визначається специфікою причин, що лежать в основі
конфлікту, особистісними особливостями та стилем поведінки подружжя [21,
c. 106].
 О.С. Бартуль отримала дані, згідно з якими в міру проходження сім'ї за
етапами життєвого циклу розвитку сім'ї, сфери подружнього конфлікту
змінюються. Для чоловіків і жінок на різних етапах життєвого циклу сім'ї
стають важливими різні сфери сімейної взаємодії, а також змінюється
ступінь включеності (активна/пасивна) та якість реагування
(позитивна/негативна) на конфліктну взаємодію в парі [22, c. 28].
Серед дошлюбних факторів = ЧОГО виділено змінні: ранній та пізній
одруження, рівень освіти подружжя, соціальне становище сім'ї, міське та
сільське походження, виховання у неповній сім'ї батьків, відсутність братів
та сестер, оцінка респондентами успішності сімейного життя батьків,
тривалість дошлюбного знайомства, наявність дошлюбного сексуального
досвіду та вагітності, негативне ставлення батьків до шлюбу, мотиви
одруження.
Шлюбні фактори ЧОГО включають: сімейний дохід у перші роки
шлюбу, наявність власного житла, професійну зайнятість жінки, споживання
спиртного на початку шлюбу, матеріальну допомогу батьків, народження
дитини на початку шлюбу, кількість дітей, репродуктивні установки,
наявність проблем у вихованні дітей, оцінку педагогічної компетентності
дружина, розподіл побутових та виховних обов'язків між батьком і матір'ю,
наявність вільного часу у подружжя, спільність проведення дозвілля,
спільність прийняття сімейних рішень, обмеженість тим спільного
спілкування, відсутність довіри з боку іншого чоловіка, втрату почуття
любові, сексуальну дисгармонію, особисті якості подружжя, спільність
шлюбних цінностей, культуру спілкування, частоту конфліктів.
Перелік чинників конфліктності подружжя був би неповним, якщо не
назвати макрофактори, тобто зміни, які відбуваються у сучасному
суспільстві, а саме: зростання соціального відчуження; орієнтація на культ
споживання; девальвація моральних цінностей, зокрема традиційних норм
сексуальної поведінки; зміна традиційного становища жінки у сім'ї
(протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки
та синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної
сфери держави [23, c. 54].
Основні соціальні чинники виникнення подружніх конфліктів:
1. Вік одруження. Соціологічні дослідження показують, що раннє
укладання шлюбу є важливим фактором, що впливає на задоволеність
відносинами у сім'ї. Під час вивчення успішних і неуспішних шлюбів
з'ясувалося, що у групі успішних сімей лише 43 % одружилися до 21 року, а
неуспішних 69 %. Успішний шлюб передбачає високий рівень соціальної та
психологічної зрілості людей, тому що для нього необхідні стійкі установки,
певні знання та вміння, чого часто немає в юнацькому віці.
2. Економічний чинник. Вивчення шлюборозлучної практики показало,
що мала зарплата, відсутність окремої квартири ніколи не називається
першопричиною розладу в сім'ї, на першому місці зазвичай стоять причини
морально-психологічного характеру, а матеріальні труднощі можуть
посилювати розбіжності і ускладнювати вже порушені відносини.
3. Житлові умови. Цей фактор пов'язаний із роздільним чи спільним
проживанням молодої пари з батьками. Дані досліджень свідчать, що молоді
сім'ї, котрі живуть разом із батьками, дещо стабільніше тих, хто живе окремо,
хоча конфлікти між молодими подружжям та його батьками при спільному
проживання виникають нерідко [23, c. 56].
Розглянемо розуміння подружніх конфліктів з погляду різних авторів із
сучасної літератури з психології. – це вступ перед чинниками. На думку В.А.
Сисенко, стан повної сімейної незадоволеності виникає внаслідок
конфліктних ситуацій, у яких проявляється помітна розбіжність між
очікуваннями індивіда стосовно сім'ї та її дійсним життям. Зазначений автор
причини всіх подружніх конфліктів поділяє на три великі категорії:
1) конфлікти на ґрунті несправедливого розподілу праці (різні поняття
прав та обов'язків);
2) конфлікти на ґрунті незадоволення будь-яких потреб;
3) сварки через недоліки у вихованні [19, c. 88].
 Ця типологія щодо конфліктів у сімейній психології є досить ранньою.
На наш погляд, у ній існує деяка критеріальна незавершеність. Так,
наприклад, конфлікти на ґрунті несправедливого розподілу праці можуть
виникати через недоліки виховання.
ДЕ перхід до блоку КЛАСИФІКАЦІЇ
Іншу класифікацію подружніх конфліктів пропонує Мю Дойч. Він
виділяє:
- Справжній конфлікт, що існує об'єктивно і сприймається адекватно
(наприклад, конфлікт щодо використання одного і того ж матеріального
ресурсу).
- Випадковий або умовний конфлікт, який легко може бути вирішений,
хоча це і не усвідомлюється його учасниками.
- Зміщений конфлікт – коли за «явним» конфліктом ховається щось
зовсім інше (предмет конфлікту лише привід, за яким стоять глибші
причини).
- Невірно приписаний конфлікт (конфлікт через помилки сприйняття
чи пам'яті).
- Латентний (прихований) конфлікт. Базується на неусвідомлюваному
подружжям протиріччі, яке об'єктивно існує.
- Хибний конфлікт, що існує лише через сприйняття подружжя, без
об'єктивних причин [24, c. 20].
Н. Пезешкіан у свою чергу виділяє два типи конфлікту – базовий та
актуальний. Актуальний характеризується актуальною структурою відносин,
проте його генезис та розвиток визначаються базовим конфліктом. Щоб
зрозуміти походження та справжні причини актуального конфлікту, потрібно
звернутися до аналізу того, як будувалися стосунки у батьківській сім'ї
кожного з подружжя. Базовий конфлікт, носієм якого є людина, є хіба що
кристалізацію історії роду. Родовий досвід актуалізується людиною у власній
сім'ї та породжує актуальний конфлікт. Утворюючими структурами базового
конфлікту є взаємини особистості з батьками, взаємини батьків між собою,
взаємини батьків та соціального оточення, світогляд батьків [25, c. 71].
В. Сатир, описуючи причини виникнення конфліктних ситуацій,
звертала увагу на ілюзії та пастки у спілкуванні. Про це писав Е.Г.
Ейдеміллер та В.В. Юстицький. Вони виділяють кілька видів «типових
порушень» комунікацій у ній, які сприяють розвитку конфліктності.
«Відхилені комунікації», які включають схильність до односторонньої
комунікації, відсутність зорового контакту, несподівані виходи з контакту.
Комунікації за типом «подвійний зв'язок», для яких характерне виникнення,
якщо одночасно по комунікаційному каналу слідують два взаємовиключні
повідомлення. Комунікації на кшталт «замаскованої комунікації» (цей вид
комунікацій було виділено спочатку Р. Леингом), у яких один член сім'ї
підтверджує зміст те, що говорить і що справді відчуває інший, але водночас
відкидає інтерпретацію, яку той пропонує [26, c. 75].
Як наголошується в психологічній літературі, у контексті сімейних
відносин конфлікт є однією з можливостей підвищити якість взаємодії
подружжя. Подружній конфлікт є різновидом міжособистісного конфлікту.
Відповідно, він також існує на трьох рівнях: когнітивному (бачення та
розуміння конфліктної ситуації), афективному (ставлення до конфліктної
ситуації), поведінковому (вчинення вчинків у конфліктній ситуації). Ця
тріада допомагає диференціювати на якому з рівнів відбувається конфліктне
неузгодженість. Втім, слід пам'ятати, що всі перераховані вище аспекти
міжособистісних відносин прагнуть внутрішньої несуперечності, що
утруднює пошук пускового механізму конфліктна [26, c. 75]. – вступ до 1.2 ,
потім класифікація, а потім чинники.
C.В. Ковальов зауважує, що щасливі сім'ї відрізняються не відсутністю
або низькою частотою конфліктів, а малою їхньою глибиною та
порівняльною безболісністю.
Інакше висловлюючись, саме собою відсутність конфліктів ще
визначає високі показники задоволеності шлюбом. Шлях до вирішення
актуального конфлікту в психотерапії лежить через об'єктивування базового
конфлікту до виявлення причин та роботи з ними у напрямку їхнього
позитивного переосмислення [25, c.91].
Отже, багато в чому конфлікти в подружньому житті пов'язані з
очікуваннями та уявленнями про потреби, які подружжя хотіло б
задовольнити у шлюбі. Якщо уявлення не збігаються, то потреби
перебувають у взаємному неузгодженні. Така неузгодженість переходить
спочатку у прихований, а потім і у відкритий поведінковий конфлікт.
Загалом можна зробити висновок, що конфлікт може і позитивно, і негативно
позначатися на подружніх відносинах.
Аналіз робіт, присвячених проблематиці подружніх конфліктів та
причин їх виникнення показав, що це питання досить обширне і зміст,
частота, тривалість подружніх конфліктів індивідуальні в кожному
конкретному випадку і багато в чому визначаються особистісними та іншими
особливостями подружжя, особливостями їх взаємовідносин.
ПІШЛА ПРОФІЛАКТИКА ЯК ЗДРАСТЄ
Профілактика - це насамперед, сукупність заходів, що запобігають
чому-небудь. Профілактика конфліктів полягає у такій організації
життєдіяльності суб'єктів соціальної взаємодії, яка виключає чи зводить до
мінімуму ймовірність виникнення конфліктів між ними.
На сьогоднішній день, молоді сім'ї визнають потребу у наданні
допомоги кваліфікованих спеціалістів, у вирішенні сімейних конфліктів.
Всім відомо, що чим раніше виявлено проблемну ситуацію, тим набагато
менше необхідно буде докласти зусиль для того, щоб вирішити її
конструктивно.
У теоретичному дослідженні проблеми нам вдалося виділити
психологічні причини подружніх конфліктів у молодій сім'ї, які ми можемо
профілактувати.
По-перше, це причини, що криються в особливості відносин між
молодим подружжям. У цю групу причин можна віднести довірливість у
спілкуванні, взаєморозуміння у спілкуванні, подібність у поглядах, легкість
спілкування, психотерапевтичність спілкування.
Друга група причин, виходячи з ступеня задоволеності у шлюбі, до неї
входять: сприйняття себе і чоловіка, сімейні настанови, задоволеність потреб
у шлюбі.
І третя група рольових очікувань та домагань у шлюбі. Ці причини, що
породжують конфлікт і за не вдалому вирішенні протиріч посилюються і
породжують деструктивніші конфлікти. ПРИЧИНИ ДО ПРИЧИН

Профілактика конфліктів у молодих сім'ях здійснюється за допомогою

соціально-психологічних зусиль, що має пріоритетний напрямок, згідно з
О.Г. Харчеву, розробка та здійснення заходів щодо зміцнення молодої сім'ї
як репродуктивної соціальної одиниці, підтримка в період адаптації
подружжя.
Методи профілактики конфліктів у молодій сім'ї виходять із
загальнотеоретичних соціально-психологічних методів подолання
конфліктного протистояння представлених у працях Є.В. Буртового, вони
описують правила, дотримуючись яких можна коригувати думки, почуття,
настрій:
- Метод згоди, що передбачає залучення потенційних конфліктуючих у
спільну справу, в процесі здійснення якого у опонентів з'являється спільне
коло інтересів, що є стимулом для пізнання один одного, потенційні
конфліктуючі знаходять досвід співробітництва та практику спільного
вирішення проблем.
- Метод доброзичливості, передбачає вираження молодим подружжям
жалю, співпереживання і готовності відгукнутися і надати дружину
практичну підтримку, що у кризових ситуаціях набуває особливого значення.
- Метод збереження репутації партнера, передбачає висловлення
належної поваги до особи чоловіка, визнання його гідності, авторитету у разі
негативного розвитку подій.
 - Метод взаємного доповнення, передбачає спрямованість, а як і
підтримку і сприяння розвитку здібностей чоловіка якими немає другий
чоловік.
- Метод недопущення дискримінації людей, що передбачає уникнення
переваги одного чоловіка над іншим, вимагає уникнення підкреслення
відмінностей, що дозволяє уникнути почуття образи у молодого подружжя.
- Метод психологічного піднесення, припускає що всі почуття та
настрій піддаються регулюванню та вимагають підтримки та насичення.
Більш розгорнуто профілактику конфліктів подружжя можна
розглянути через конкретизовані авторські методи [27, c. 64].
Метод соціальної діагностики М.А.Болдіної, яка бачить підтримку
молодої сім'ї в ранньому виявленні шляхом дошлюбного консультування,
діагностики проблем молодих сімей, розробку моніторингів, масштабне
інформування про можливі труднощі в процесі становлення молодої сім'ї.
Своєчасне застосування цього методу, на думку М.А. Болдіної, дозволить
профілактувати виникнення та загострення небажаного розвитку подій [28, c.
273].
Е.І.Іванова визначає метод конфліктологічного консультування, що
полягає у цілеспрямованому співбесіді з клієнтом для допомоги у
дослідженні проблем та рішень у конфліктній ситуації, що виникла в молодій
сім'ї [29, c. 173].
Здравомислов, виділяє метод психологічного консультування, де
організується корекція дисгармонії сімейних відносин та покращення
взаємовідносин сім'ї психологічними засобами [16, c. 55].
Психологічне консультування, на думку О.В. Рибак, Н.Г. Слєпцова,
А.Б. Федулова, Н.В. Цихончик, що складається з кількох етапів:
1. Бесіда - встановлення довірливих відносин між психологом та
молодою сімейною парою, зниження тривожності у подружжя.
 2. Діагностика - передбачається використання діагностичних методик,
для перевірки необхідності психологічного консультування та прогнозування
для молодої сім'ї.
3. Тренінг-безпосереднє програвання конфліктних ситуацій актуальних
для молодої сім'ї, пошук раціональних рішень вирішення протиріч.
4. Індивідуальна робота – опрацювання невдалих моментів на
попередніх етапах за індивідуально підібраними методиками [30, c. 44].
ВИКИНУТИ КОСНУЛЬТУВАННЯ
Реалізація методів профілактики конфліктів у молодій сім'ї на практиці
має бути об'єднана конкретною формою роботи, яку психолог може обирати
самостійно, виходячи з особливостей молодої сім'ї, а також комбінувати їх
для досягнення комплексного ефекту. Багатоваріативною формою, що
дозволяє застосовувати різні технології та безпосередньо застосувати
теоретичні навички на практиці, а так само дозволяє проявити ініціативу
молодого подружжя, непідробну зацікавленість у розвитку подружніх
відносин, дозволяє тренінг. Саме в тренінгу можливо створити ситуацію з
дотриманням усіх запропонованих правил та медіювати подружнє
спілкування за допомогою присутності психолога.
На сьогоднішній день перелік розроблених програм профілактики
конфліктів у молодих сім'ях не можна назвати широким. Проблема
профілактики конфліктів у молодій сім'ї має широку теоретичну
обґрунтованість, чого не можна сказати про практичні програми.
О.М. Єремєєва та Н.В. Осташова розробили тренінг «Молода сім'я, з
чого починати?», призначений для молодих сімейних пар, які бажають
підвищити рівень порозуміння та активувати ресурси для сімейного
розвитку. Одним із результатів такого тренінгу О.М. Єремєєва та Н.В.
Осташова бачать підвищення рівня взаєморозуміння та довірливості у
молодого подружжя.
 Інститут інтегративної сімейної терапії пропонує тренінг «Молода
сім'я», для підтримки етапу становлення молодого подружжя, оскільки саме в
цей період закладається основа, на якому надалі розвиватиметься сім'я.
Є.М. Андрійковець вважає, що сучасні заходи профілактики конфліктів
у молодій сім'ї мало ефективні і пропонує профілактувати конфлікти у
молодій сім'ї за допомогою методу «Форумтеатр». У цьому методі
використовується методика театральної сценічної дії та зворотний зв'язок з
аудиторією. Особливість даного методу полягає у відсутності рекомендацій,
як слід надходити в ситуації, що склалася, в ході вистави розігрується
проблема - повсякденний конфлікт, потім слідує драматизація і кульмінація
[31].
Н. А. Устинова та П.В. Швеців у рамках емпіричного дослідження
використання позитивного підходу у супроводі молодих сімей розробили
програму супроводу «Моя щаслива сім'я». Програма включає два розділи:
інформаційний, спрямований на підвищення психологічної компетенції
молодого подружжя у питаннях сімейних відносин; та практико-
орієнтований, спрямований на закріплення дидактичної інформації та
формування навичок ефективної взаємодії у молодій сім'ї. Очікуваними
результатами, на думку авторів, виступатиме адекватне сприйняття своїх
переваг та недоліків, сформовані навички рефлексії у молодого подружжя,
підвищення задоволеності сімейним життям, зміна деструктивних стратегій у
конфліктних ситуаціях. У ході апробації програми автори отримали дані, що
дозволяють судити про її ефективність [32, c. 340].
Таким чином, ми розглянули методи та авторські програми, спрямовані
на профілактику конфліктів у молодій сім'ї. Ні теоретично, ні практично
немає певних вимог та норм організації профілактики подружніх конфліктів
у молодій сім'ї. Але цілком очевидно, що кожна з програм та методів має на
увазі практичну орієнтованість у реалізації програми профілактики. Крім
способів профілактики, нам необхідно розглянути форми роботи педагога-
психолога в рамках профілактики конфліктів у молодій сім'ї. Під час аналізу
психолого-педагогічної літератури найчастіше зустрічається тренінгова
форма.
Я.А. Баскакова та О.В Тулупіна визначають тренінг як спосіб
перепрограмування наявної моделі управління поведінкою та діяльністю.
Робота у тренінгу передбачає практичну спрямованість, що дозволяє
занурити молодого подружжя у проблему профілактики конфліктів у молодій
сім'ї та сформувати навички поведінки, які перешкоджатимуть виникненню
конфлікту. Групова робота як друга перевага в організації роботи у формі
тренінгу. Групова робота, у разі, дозволяє наочно проілюструвати молодому
подружжю, що ці проблеми властиві як їм, а й багатьом іншим молодим
сім'ям. Це дозволить сформувати ставлення до періоду молодого подружжя
як до закономірного кризового періоду, якому властиве логічне завершення,
що також знизить тривожність молодого подружжя і сприятиме у
профілактиці конфліктів у молодій сім'ї. Третьою перевагою можна
відзначити безпосередню та цілеспрямовану роботу педагога-психолога з
молодою сім'єю, що дозволяє зосередити зусилля на формуванні у молодого
подружжя навичок ефективного взаємини, які в майбутньому будуть
основою для запобігання конфліктам у молодій сім'ї. Таким чином,
соціально-психологічний тренінг дозволяє комплексно охопити та вирішити
завдання профілактики конфліктів у молодій сім'ї [33, c. 82].
Теоретичне висвітлення феномена профілактики конфліктів у молодій
сім'ї досить широке і об'ємне, чого не можна сказати про практику.
Профілактика - це насамперед, сукупність заходів, що запобігають чому-
небудь. Профілактика конфліктів полягає у такій організації життєдіяльності
суб'єктів соціальної взаємодії, яка виключає чи зводить до мінімуму
ймовірність виникнення конфліктів між ними. Ресурсна виснаженість
практики профілактики конфліктів у молодих сімей зумовила діагностичне
дослідження та складання програми профілактики конфліктів у молодій сім'ї.
Розглянувши авторські програми та загальні рекомендації дослідників
щодо підходу профілактики конфліктів у молодій сім'ї, можна сказати, що
тренінг дозволяє ефективно підійти до питання роботи з детермінантами
конфлікту у молодій сім'ї. Ми вважаємо, що зумовити велику ефективність
дозволить комбінація тренінгу та психологічного просвітництва, як
необхідного компонента формування психологічного знання у молодого
подружжя у питанні профілактики конфліктів у молодій сім'ї. Дана стратегія
передбачає велику трудомісткість, тому доцільно поділити їх на два
компоненти: психологічне просвітництво- формування уявлень про
профілактику конфліктів у молодій сім'ї та практичне орієнтування, що
передбачає безпосередній тренінг.
При складанні програми необхідно врахувати досвід існуючих
ефективних способів профілактики конфліктів у молодій сім'ї. Програма
повинна також враховувати принципи подолання конфліктної поведінки, які
орієнтуватимуть учасників у необхідній корекції думок, почуттів, настрою:
метод згоди, метод доброзичливості, метод збереження репутації партнера,
метод взаємного доповнення, метод недопущення дискримінації людей,
метод психологічного піднесення. У програмі так само необхідно врахувати
вікові особливості молодого подружжя, їх сферу потреб та інтересів для
створення внутрішньої зацікавленості в діяльності.
Програма профілактики конфліктів у молодій сім'ї буде вважатися
ефективною в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного
способу профілактики конфліктів у молодій сім'ї, що зумовить комплексний
характер не лише організації профілактичної роботи з молодими сім'ями, а й
дозволить сформувати у подружжя вміння контролювати власну поведінку та
емоційний стан в умовах конфлікту, тим самим запобігти можливим
конфліктним ситуаціям у майбутньому.

1.3 Аналіз інтимності у профілактиці подружніх конфліктів

ВСТУП про те що 1) гарні інтимні стосунки зумовлюють зменшення
подружніх конфліктів. Інтимні стосунки – це важлива складова профілактики
подружніх состунків 2) різні автори вказують на різні фактори сімейної
міцності. Багато авторів шукали чинники сімейної міцності. де??Ряд авторів
вважає що інтимні стосунки є складовою міцних стосунків і … зумовлює
зниження конфліктності у сім’ї
Інтимність є чинником стабільності подружжя. …з найбільшою
ймовірністю призведе до того, що подружжя легше справлятиметься з
важкою життєвою ситуацією, вирішувати конфлікти, причому, у «усталеній»
властивій манері, що підходить для обох, ніж приймуть рішення розірвати
шлюб. – (киньте на вступ до 1.3)
Існують певні фактори сімейної міцності - такі типи взаємин, норми
поведінки подружжя, соціальні та психологічні характеристики, які
дозволяють говорити про відповідність сім'ї своєму призначенню. До них
відносять:
- зобов'язання подружжя (означає, що сім'я відповідальна за те, щоб
кожен член сім'ї мав можливість реалізуватися без заподіяння шкоди іншим
членам сім'ї та сім'ї в цілому);
- складні способи комунікації та позитивна поведінка в проблемних
ситуаціях (можливість спілкуватися позитивно, відверто, а також своєю
власною сімейною мовою. У міцному шлюбі подружжя здатне розуміти одне
одного з півслова, або навіть без слів, шляхом невербальних засобів
спілкування);
- спільне дозвілля (має істотний внесок для динаміки подружніх
відносин. Від якості та кількості проведеного подружжям часу разом
залежить вектор спрямованості динаміки. Подружжя, задоволені своїм
шлюбом, прагнуть проводити час разом, і отримують від цього задоволення);
- духовну близькість (як найвища досяжна форма партнерства
передбачає взаємодовіру і позитивне спілкування. Разом з тим, наявність
духовної близькості не означає повної відсутності стресів, конфліктів. Вони
присутні, але подружжя знаходить способи грамотно керувати конфліктами,
вирішувати проблеми і спільно справлятися зі стресовими ситуаціями);
- позитивна взаємооцінка (як результат усіх вищеперелічених факторів
полягає в умінні заплющувати очі на недоліки партнера та акцентувати увагу
на його перевагах та давати йому зрозуміти, що ці якості цінні для сім'ї).
Американськими авторами виділено низку психологічних факторів, що
впливають на успішність шлюбу:
- позитивність спілкування та міжособистісних відносин (стосунки
страждатимуть через надлишок критики, вимог, образ, образ тощо. Однак
найбільш правильним є баланс між двома крайнощами, оскільки відсутність
відкритого негативу також може означати, що негативні емоції наростають
усередині діади) ;
- емпатія (люди схильні почуватися добре, якщо їх партнер по-
справжньому розуміє їхні думки і почуття, висловлює співчуття);
- наявність зобов'язань подружжя у відносинах;
- прийняття (коли одна людина намагається змінити іншу, вона або
вона, як правило, зустрічають опір. Тим не менш, дослідження показали, що
зміни, ймовірніше, відбудуться, коли подружжя поважатиме і прийматиме
один одного такими, якими вони є);
- взаємна любов і повага (підкреслюється важливість того, щоб чоловік
і дружина продовжували культивувати любов і повагу один до одного
протягом усього їхнього життя);
- управління конфліктами;
- вирішення проблем;
- дружба з партнером, веселе дозвілля один з одним;
- наявність сімейних традицій;
- увага та романтика у шлюбі. ПОСИЛАННЯ
Інтимність є чинником стабільності подружжя. …з найбільшою
ймовірністю призведе до того, що подружжя легше справлятиметься з
важкою життєвою ситуацією, вирішувати конфлікти, причому, у «усталеній»
властивій манері, що підходить для обох, ніж приймуть рішення розірвати
шлюб. – киньте на вступ до 1.3
Уміння реагувати з емпатичною орієнтацією (особливо у моменти
переживання стресу) є одним із предикторів міцного шлюбу. Застосування
емпатії – одне із ефективних способів як вирішення конфліктів, а й їх
запобігання. Тому переоцінити роль емпатичного відгуку діаді неможливо.
Для врегулювання особистого або діадичного стресу співпереживання,
чуйність і чуйність подружжя служить великій кількості цілей: управління та
запобігання конфліктам, усунення натягнутості у відносинах, пов'язаних з
дистресом близьких, мінімізація негативних приписів (атрибуції),
збереження духовної та фізичної близькості, інтимності загалом для
стабільності та міцності подружніх відносин. Саме емпатичний відгук є
основою спеціального типу копінгу: орієнтованого на взаємини.
Якщо у відносинах подружжя присутня емпатія, інтимність, близькість,
відвертість, відкритість, розуміння та прийняття індивідуальності іншого
подружжя, остання стадія розвитку відносин може й не наступити. Під
впливом перерахованих вище факторів відносини будуть розвиватися, а
посилюючі аспекти (конфлікти, непорозуміння, проблеми, стресори) спільно
врегулюватися і вирішуватися.
Л.Я. Гозман, вивчаючи розвиток емоційних відносин подружжя (від
симпатії до кохання), дійшов висновку, що розвиток кохання у близьких
(подружніх/партнерських) відносинах залежить від подолання низки
фільтрів, тобто те, що заважає скорочення психологічної дистанції у
відносинах. При успішному подоланні фільтра відносини розвиваються і
зміцнюються, стають ближчими та інтимними. Інакше психологічна
дистанція збільшується, емоційні відносини руйнуються [34, c. 52].
Ступінь інтимної близькості виступає показником наскільки шлюб
задовольняє подружжя, чи є відносини гармонійними чи ні. Подружня
близькість (інтимність) характеризується довірчими стосунками, чуйністю,
духовним єднанням подружжя, емпатією, взаєморозумінням, позитивним
спілкуванням, переживанням Я-МИ, вмінням врегулювати конфлікти та
протиріччя.
Її ступінь багато в чому визначено мотивацією афіліації. Людина з
мотивацією афіліації прагне вступити у контакт, розглядаючи свого партнера
як рівного собі, пропонуючи йому відносини взаємності. Крім цього, людина,
яка прагне встановлення близьких відносин, намагається домогтися певного
співзвучності своїх переживань з переживаннями партнера, що спонукало
кожного партнера до взаємодії і відчувалося б ними як щось приємне, що
підтримує почуття власної цінності. Без такої мотивації гармонійні стосунки
з чоловіком, які задовольняють обох, неможливі [34, c. 55].
Крім того, близькість у стосунках допомагає подружжю впоратися з
наслідками стресорів, у тому числі щоденного стресу, зменшує напруженість
та тривожність у відносинах, підвищує впевненість суб'єкта у собі, у своїх
силах, а також впевненість у партнері, дає відчуття щастя, легкості у
стосунках та підвищує задоволеність шлюбом.
Проте прийнято вважати, що надмірна близькість подружжя стає
«нав'язливою» прихильністю, і призводить до дестабілізації шлюбу, оцінки
його як незадовільного, а також до «втоми» від стосунків. Така втома
супроводжується прагненням дистанціюватися, рідше проводити вільний час
разом із партнером.
Подружжя буває дуже щасливим, мати стабільні міцні відносини, якщо
їх відносини характеризуються близькістю, інтимністю, емоційною
включеністю. Разом про те, слід зазначити, що у будь-яких міжособистісних
відносинах необхідно вміти зберегти власну особистість, власний простір,
оскільки ситуація повного поглинання двох може супроводжуватися невдовзі
їх повним усуненням. Завжди потрібно залишати місце для особистого
простору, навіть перебуваючи в інтимних стосунках із кимось іншим, і не
віддаватися цим відносинам настільки, щоб втратити його. Інтимні
відносини, що поглинають більшу частину часу та емоційної енергії, можуть
бути дуже радісними, але при цьому залишати мало часу для пізнання самого
себе. Такі відносини замість того, щоб приносити задоволення, можуть
виявитися неповноцінними. Навпаки, інтимні відносини, сприяють
прийняттю себе і самопізнання, стають позитивним елементом життя.
На думку А.А. Кронік та Є.А. Кронік, у кожної людини існують свої
межі можливої міжособистісної, емоційної близькості з малознайомою
людиною, колегою, другом, чоловіком, виходячи за межі якої стосунки
стають некомфортними та обтяжливими для нього. Спілкування на
неприпустимо близької дистанції тягне у себе спад, віддалення, бажання
відсторонитися від людини [35, c. 78].
Дистанція і характер відносин взаємопов'язані. Зміна дистанції впливає
відносини, і навпаки, певний їх характер передбачає той чи інший ступінь
близькості між суб'єктами. Психологічна дистанція, об'єктивуючись у
відносинах, стає соціально-психологічною, а не лише психологічною.
Тут доречно згадати ідею В.М. Мясищева у тому, що суб'єктивне
ставлення, виявляючись у реакціях і діях, виявляє свою об'єктивність, а
индивидуально-психологическое стає соціально- психологічним. Крім того,
дистанцію зумовлює ситуацією міжособистісної взаємодії [36, c. 126].
На ступінь емоційної включеності впливає зовнішні чинники, багато в
чому- зайнятість людини роботою, справами, своїми захопленнями, хобі –
відволікають від постійного «зациклювання» іншу людину, на стосунках із
нею. На глибину інтимної близькості, безумовно, впливає також кохання,
факт надання моральної підтримки чоловікові в стресових ситуаціях, вміння
подружжя керувати конфліктами, і можливо – позитивно-спрямований
діадичний копінг. Під діадичним копінгом розуміється форма подолання
напруги, яка:
1) враховує сигнали про стрес від одного партнера та відповідну
реакцію (вербальну та невербальну) іншого партнера на ці стресові прояви;
2) передбачає поділ завдань та діяльності з партнером (делегований
діадичний копінг);
 3) включає спільний та узгоджений підхід подружжя до напруженої
ситуації (спільний діадичний копінг).
Під спільним діадичним копінгом розуміються такі спроби подолання
напруги, коли відбувається активне співробітництво та узгодження копінг-
стратегій пари. Наприклад, спільні обговорення для прийняття рішень,
спільний пошук інформації, ділова підтримка у важкій діяльності, розуміння,
порада, втішні слова, допомога у прийнятті ситуації тощо [36, c. 129].
Діадичний копінг розуміється як процес, в якому обидва учасники
включаються в спільну спробу впоратися зі стресом, що зачіпає обох
партнерів. Парні зусилля, створені задля вироблення стратегій з ослаблення
впливу непрямого стресу, який зачіпає благополуччя лише з партнерів,
можна назвати діадичним копінгом- підтримкою. У ситуації, коли обидва
партнери переживають стрес, збирають про нього інформацію, спільними
зусиллями виробляють оцінку умов, що склалися, і обидва беруть активну
участь у вирішенні скрутних обставин, емоційно підтримуючи один одного і
фокусуючись на вирішенні проблеми спільно, йдеться про власне діадичну
владну поведінку. Благополучне пристосування пари до нових умов
виражається у поверненні до достресового стану, або призводить до
подальшого розвитку відносин [37, c. 209].
Чим ближче психологічна дистанція між подружжям, тим вище рівень
їхньої задоволеності шлюбом. Адже що більше один партнер впускає,
«включає» іншого у власні думки, життя, «своє Я», тим більше глибокі,
інтимні відносини складаються в діаді, збільшується порозуміння, єдність.
Чим вище почуття взаємного визнання, відданості, ніжності, які
характеризують інтимність у відносинах, тим вище подружжя цінує свій
шлюб. Таким чином, близькість (інтимність) у шлюбі ми розглядаємо як одну
з необхідних умов гармонії у сімейних стосунках.
Переживання близькості знижує між подружжям тривожність,
пом'якшує наслідки різних стресогенних факторів, тобто також позитивно
впливає на загальний діадичний копінг. Від того, як партнери оцінюють свою
владу зі стресом як пара, чи задоволені вони практичною підтримкою один
одного і своєю спільною справою, рівень психологічної дистанції діади
також змінюється. Так, в оцінці спільного подолання стресом як
ефективного, подружні стосунки стають ближчими, і, навпаки, за низької
оцінки – психологічна дистанція між партнерами збільшується. Загальний
діадичний копінг позитивно впливає на подружню близькість. Коли обидва
партнери відчувають стрес і симетрично спільно працюють, щоб упоратися зі
стресовими ситуаціями, вони стають ближче один до одного, набуваючи
більш теплих і ніжних і довірливих відносин.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 – 3 АБЗАЦУ.1 абзац – ми розуміємо

інтимність як .. ми зупиняємось на інтимності яка включає в себе // які були
підходи? Іванов Петров вважають так? Нам близьке таке розуміння
індивідуальної інтимності та ІНТЕріндивідуальна – терміни заявлені у темі
мають бути ! + роль інтимності у профілактиці конфліктів

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТИМНОСТІ У ПРОФІЛАКТИЦІ
ПОДРУЖНІХ КОНФЛІКТІВ
2.1 Організаційно-методичне забезпечення емпіричного
дослідження

Завданням нашого емпірічного дослідження було .. проаналізувати

труднощі

Для дослідження інтимності у профілактиці подружніх конфліктів

можна використовувати наступні методики:
1. Як інструмент емпіричного дослідження був використаний
опитувальник установок до сексу Г. Айзенка [38], оскільки саме ця методика
дозволяє провести діагностику сексуальної поведінки людини в контексті
аспектів її особистості та соціального функціонування.
Особистий опитувальник установок до сексу непросто досліджує
ставлення до сексу конкретної людини — він спрямований на визначення
майбутнього задоволення шлюбними відносинами, і навіть виявлення
потенціальних і дійсних відхилень у сексуальному житті.
За допомогою даної методики може бути проведена діагностика
сексуальної особистісної поведінки, що, у свою чергу, допоможе виправити
або запобігти помилкам і зробити сексуальне життя і шлюб партнерів
щасливішим.
Всі питання сформульовані так, що підходять як для чоловіків, так і для
жінок, а відповіді на кожне питання є однозначними. Результати оцінюються
шляхом підрахунку так званих ключових форм відповідей, і вже при
підрахунку враховується стать того, хто відповідав на запитання.
Поряд із дослідженням ставлення до сексу, опитувальник орієнтований
на прогноз задоволеності шлюбом, виявлення відхилень у сексуальній
поведінці, діагностику фемінності-маскулінності. Методика дозволяє
виявити 11 основних показників та 3 додаткових:
1. Дозволеність (Permissiveness).
2. Реалізованість (Satisfaction).
3. Сексуальна невротичність (Neurotic sex).
4. Знеособлений секс (Ampersonal sex).
5. Порнографія (Pornography).
6. Сексуальна сором'язливість (Sexual shyness).
7. Зарозумілість (Prudishness).
8. Огида до сексу (Sexual disgust).
9. Сексуальна збудливість (Sexual excitement).
10. Фізичний секс (Physical sex).
11. Агресивний секс (Agressive Sex).
 В результаті аналізу інтеркореляції факторів були виділені два фактори
(шкали) вищого порядку: «сексуальний потяг» і «сексуальна задоволеність»,
прояв яких відзнався в обох статей. Додатково була виділена також шкала
«маскулінності - фемінінності», що охоплює всі ті питання, на які відповіді
чоловіків і жінок істотно різняться [39].
2. Опитувальник «Рольові очікування в шлюбі» (РОП) розроблений
О.М. Волковою і спрямований на виявлення уявлень подружжя про
значущість у сімейному житті таких аспектів, як: сексуальні відносини,
особиста спільність чоловіка та дружини, батьківські обов'язки, професійні
інтереси подружжя, господарсько-побутове обслуговування, моральна та
емоційна підтримка між подружжям, зовнішня привабливість партнера [40].
Ці показники, відображаючи основні функції сім'ї, становлять шкалу
сімейних цінностей (ШСЦ), а також уточнення уявлень подружжя про
бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при реалізації сімейних
функцій, об'єднаних шкалою ролевих очікувань і вимог (ШРОВ). Таким
чином, результати даної методики дозволяють виявити ієрархії сімейних
цінностей подружжя, і так само зробити висновок про соціально-
психологічну сумісність подружжя в сім'ї [40].
Ця методика має дві версії: чоловічу та жіночу. У кожній версії
представлені 36 тверджень. Середній час, який займає тестування за
опитувальником, становить 30 хвилин. Подружжю пропонується самостійно
ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їх статі, і висловити
своє ставлення до кожного ствердження, використовуючи такі варіанти
відповідей: "Повністю згоден", "Загалом, це вірно", "Це не зовсім так", "Це
невірно" [40].
3.Також можна використовувати тест-опитувальник «Задоволення
шлюбом» Г.П. Бутенко, Т. Л. Романової, В. В. Століна. Він призначений для
експрес-діагностики ступеня задоволеності/незадоволеності шлюбом, а
також ступеня узгодженості/неузгодженості задоволеності шлюбом у тієї чи
іншої соціальної групи. Опитувальник є одновимірною шкалою, що
складається з 24 тверджень, що належать до різних сфер: сприйняття себе і
партнера, думки, оцінки, установки і т.д.
Значення та інтерпретація підсумкових шкал:
0-16 балів – повна незадоволеність;
17-22 бали - значна незадоволеність;
23-26 балів — радше незадоволеність, ніж задоволеність.
27-28 балів - часткова задоволеність, часткова (приблизно рівною
мірою) незадоволеність.
29-32 бали - швидше задоволеність, ніж незадоволеність.
33-38 балів - значне задоволення.
39-48 балів - практично повна задоволеність.
Значення підсумкових балів у діапазоні значень від 0 до 28 говорить
нам про те, що в молодій сім'ї є конфлікт. Саме конфліктна ситуація
передбачає незадоволеність шлюбом. Що нижче значення підсумкового бала,
то сильніше виражений конфлікт у ній.
На підставі теоретичного аналізу проблеми профілактики конфліктів у
молодій сім'ї нами було організовано емпіричне дослідження, метою якого
стало розробити та апробувати програму профілактики конфліктів у молодій
сім'ї.
В емпіричному дослідженні брали участь 10 осіб, які є молодим
подружжям. Вибірка складалася з 5 сімей, що увійшли в експериментальну
групу, що брали участь у формуючому етапі експерименту. Середній вік
вибірки 30 років.
Підбір методик збору емпіричних даних здійснювався у відповідності з
метою та завданнями емпіричного дослідження, а також відповідно до
теоретичного вивчення об'єкта та предмета дослідження, надійності методик
та реальними умовами організації дослідження.
Таким чином, ми отримали такі дані для першої експериментальної
групи, представлені у відсотковому співвідношенні:
 40%

60%

Скоріше незадоволені шлюбом Скоріше задоволені шлюбом

Рис. 1 Результати за методикою задоволення шлюбом Г.П.

Бутенко, Т. Л. Романової, В. В. Століна

З результатів діагностики експериментальної групи видно, що

абсолютно задоволених і абсолютно незадоволених молодих подружжів у
шлюбі немає, проте, швидше незадоволених шлюбом молодих сімей більше,
ніж швидше задоволених - їх відсоток від вибірки становить 60%.
Таким чином, отримані нами дані свідчать про найбільш виражені
причини конфліктів у молодій сім'ї, саме на ці характеристики спілкування та
задоволеності шлюбом повинна бути спрямована програма профілактики
конфліктів у молодих сім'ях. При складанні програми слід взяти до уваги, що
значення, отримані в ході первинної діагностики молодих сімей,
безпосередньо залежать від їх рівня адаптації до подружжнього життя. Для
посилення ефективності програми варто враховувати всі результати отримані
в ході первинної діагностики.
Таким чином, вибір методик, описаних у дослідженні, обумовлений
їхньою високою надійністю, доступністю для контингенту, що вивчається,
придатністю для групового обстеження, можливістю математичної обробки
результатів. Усі методики повною мірою відповідають різному віковому та
психічному розвитку подружжя. Зазначені методики взаємодоповнюють одна
одну.

2.2 Програма профілактики подружніх конфліктів

Наше дослідження також має на меті складання програми

профілактики конфліктів у молодій сім'ї. Програма профілактики буде
спрямована на попередження причин та формування навичок і знань про
конфлікти в молодих сім'ях.
Програма включає тренінг формування у подружжя навичок побудови
довірливих стосунків з собою та партнером як умови профілактики та
конструктивного вирішення подружніх конфліктів.
Ця програма призначена для нівелювання причин конфліктів у молодих
сім'ях, а саме:
1. Низька або мало розвинена навичка міжособистісного спілкування
молодого подружжя;
2. Низька або недостатньо розвинена навичка сприйняття один одного
молодим подружжям;
3. Розбіжність рольових очікувань і вимог молодого подружжя. Мета
програми: формування у молодого подружжя необхідних навичок
саморегуляції поведінки, ефективної взаємодії в конфліктній ситуації, так
само як базових знань про природу виникнення та особливостей конфлікту,
для запобігання конфліктам у молодій сім'ї.
Завдання:
1. Формувати у молодого подружжя навички ефективного
міжособистісного спілкування;
2. Розкривати латентні особливості особистості подружжя, за
допомогою висвітлення різниці гендерного аспекту розвитку психіки;
 3. Просвітлювати молоде подружжя про особливості динаміки
розвитку сімейних відносин;
4. Формувати патерни об'єктивної поведінки у ситуації сімейного
конфлікту;
5. Оптимізувати рольові очікування та вимоги у молодій сім'ї.
У роботі важливо дотримуватися наступних принципів:
− Принцип добровільності - дає клієнту право вибору участі у
пропонованих педагогом-психологом діях.
− Принцип безоцінності - учасники програми шанобливо ставляться до
думки та висловлювання іншого та не допускають критичних висловлювань
на адресу учасників.
− Принцип інформованості - психолог повідомляє клієнтам план
роботи, вимоги та правила, необхідні для організації роботи в рамках
програми, яких повинні дотримуватися клієнти.
− Принцип конфіденційності – все, про що йдеться у групі не повинно
поширюватися третім особам, виняток становить загрозу небезпеці життя
клієнта.
Клієнти повинні орієнтуватися на такі правила:
Правило згоди, що передбачає залучення потенційних конфліктуючих
у спільну справу, в процесі здійснення якого у опонентів з'являється спільне
коло інтересів, що є стимулом для пізнання один одного, потенційні
конфліктуючі набувають досвіду співпраці та практику спільного вирішення
проблем.
Правило доброзичливості, що передбачає вираження молодим
подружжям жалю, співпереживання і готовності відгукнутися і надати
дружню практичну підтримку, що у кризових ситуаціях набуває особливого
значення.
Правило збереження репутації партнера, що передбачає вираження
належної поваги до особи, визнання його гідності, авторитету у разі
негативного розвитку подій.
 Правило взаємного доповнення, що передбачає спрямованість, як і
підтримку і сприяння розвитку здібностей партнера, яких не має другий
партнер.
Правило недопущення дискримінації людей, що передбачає уникнення
переваги одного партнера над іншим, вимагає уникнення підкреслення
відмінностей, що дозволяє уникнути почуття образи у молодого подружжя.
Правило психологічного підйому передбачає, що всі почуття і настрій
піддаються регулюванню і вимагають підтримки та насичення.
Запланованими результатами дослідження є наступні:
1. Учасники виявляють ціннісне ставлення до своїх особистісних
особливостей і до особистісних особливостей свого партнера, виявляють
щиру зацікавленість до процесу ефективної міжособистісної комунікації в
подружніх відносинах, цінують і поважають право кожного на власні емоції.
2. Вміють регулювати поведінку та емоційний стан, володіють
способами конструктивного вираження негативних емоцій, здатні самостійно
планувати свої дії в конфліктних ситуаціях.
3. Вміють вибудовувати ефективну міжособистісну комунікацію,
володіють методами ефективного вирішення конфлікту в процесі
комунікації.
4. Аналізують власну поведінку та емоційний стан.
5. Знають про причину конфліктів у молодій сім'ї, його особливості та
способи нівелювання конфлікту.
Тематичне планування роботи надамо у Додатках (Додаток А).

2.3 Аналіз результатів дослідження

Таким чином, нами була проведена апробація програми конфліктів у

молодій сім'ї, спрямована на формування у молодого подружжя навичок
саморегуляції поведінки, ефективної взаємодії в конфліктній ситуації, а
також базових знань про природу виникнення та особливості перебігу
конфлікту в молодій сім'ї .
На початку апробації програми профілактики конфліктів у молодій
сім'ї проблеми не виникали, навпаки, з реалізацією консультативного блоку
молоді сім'ї встигли познайомитися один з одним і встановити контакт.
Поступовість введення в програму профілактики конфліктів у молодій сім'ї,
зумовила нівелювання напруги, що забезпечується активними формами
роботи. У ході реалізації практичного блоку, ми все-таки зіткнулися з
напруженням, що виникло через зміни виду діяльності, але незабаром вона
була усунена за допомогою пояснення правил взаємодії в тренінговій групі і
кількома вправами, спрямованими на зняття психоемоційного напруження.
Основною складністю, що періодично виникає протягом апробації
програми профілактики конфліктів у молодій сім'ї, було сконцентрувати
молоде подружжя на асертивній технології спілкування, що передбачає
відмовитися від звичної - деструктивної. Цю складність вдалося усунути
шляхом набуття більшого досвіду спілкування в даній техніці. У ході
апробації програми профілактики конфліктів у молодій сім'ї у всіх учасників
відзначалося стабільне психоемоційне тло позитивного характеру. Учасники
були наповнені мотивацією до змін.
Внаслідок організації сприятливого психологічного впливу за
допомогою реалізації програми профілактики конфліктів у молодій сім'ї,
спостерігається тенденція поліпшення соціально-психологічної атмосфери в
молодій сім'ї.

ВИСНОВКИ
 Під час написання роботи були сформульовані наступні висновки:
1. Інтимність може бути концептуалізована безліччю способів,
заснованих на різних вимірах, що відносяться до інтимності, і включає рівні
аналізу (наприклад, рівень індивідуальності або взаємодії), центральний
компонент (наприклад, розкриття інформації та відгук партнера) та тимчасові
аспекти (статичність проти процесуальності).
2. Профілактика конфліктів у молодих сім'ях здійснюється за
допомогою соціально-психологічних зусиль, що має пріоритетний напрямок,
згідно з О.Г. Харчевим, розробка та здійснення заходів щодо зміцнення
молодої сім'ї як репродуктивної соціальної одиниці, підтримка в період
адаптації подружжя.
Програма профілактики конфліктів у молодій сім'ї буде вважатися
ефективною в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного
способу профілактики конфліктів у молодій сім'ї, що зумовить комплексний
характер не лише організації профілактичної роботи з молодими сім'ями, а й
дозволить сформувати у подружжя вміння контролювати власну поведінку та
емоційний стан в умовах конфлікту, тим самим запобігти можливим
конфліктним ситуаціям у майбутньому.
3. Якщо у відносинах подружжя присутня емпатія, інтимність,
близькість, відвертість, відкритість, розуміння та прийняття індивідуальності
іншого подружжя, остання стадія розвитку відносин може й не наступити.
Під впливом перерахованих вище факторів відносини будуть розвиватися, а
посилюючі аспекти (конфлікти, непорозуміння, проблеми, стресори) спільно
врегульовуватися і вирішуватися. Подружжя буде щасливим, мати стабільні
міцні відносини, якщо їх відносини характеризуються близькістю,
інтимністю, емоційною включеністю.
4. Для дослідження інтимності у профілактиці подружніх конфліктів
можна використовувати наступні методики:
1. Опитувальник установок до сексу Г. Айзенка.
2. Опитувальник «Рольові очікування у шлюбі» О.М. Волкової.
 3. Тест-опитувальник «Задоволення шлюбом Г.П. Бутенко, Т. Л.
Романової, В. В. Століна.
Вибір методик, описаних у дослідженні, обумовлений їхньою високою
надійністю, доступністю для контингенту, що вивчається, придатністю для
групового обстеження, можливістю математичної обробки результатів. Усі
методики повною мірою відповідають різному віковому та психічному
розвитку подружжя. Зазначені методики взаємодоповнюють одна одну.
4. Наше дослідження також має на меті складання програми
профілактики конфліктів у молодій сім'ї. Програма профілактики буде
спрямована на попередження причин та формування навичок і знань про
конфлікти в молодих сім'ях. Програма включає тренінг формування у
подружжя навичок побудови довірливих стосунків з собою та партнером як
умови профілактики та конструктивного вирішення подружніх конфліктів.
5. Нами була проведена апробація програми конфліктів у молодій сім'ї,
спрямована на формування у молодого подружжя навичок саморегуляції
поведінки, ефективної взаємодії в конфліктній ситуації, а також базових
знань про природу виникнення та особливості перебігу конфлікту в молодій
сім'ї. Внаслідок організації сприятливого психологічного впливу за
допомогою реалізації програми профілактики конфліктів у молодій сім'ї,
спостерігається тенденція поліпшення соціально-психологічної атмосфери в
молодій сім'ї.
Підсумовуючи вищезазначене, слід зазначити, що вплив як пандемії
COVID-19, так і війни в нашій країни, на психіку людини є дуже значним.
Незважаючи на те, що сьогодні в нашій країні триває війна, сильний вплив
пандемії на стан людини все ще продовжує впливати на психологічний стан
суспільства. Людям довелося повністю змінити звичний спосіб життя, що,
безсумнівно, вплинуло на їх психологічний стан.
Війна стала унікальним періодом у житті сімей. У кожного з нас є
певне уявлення про ідеальні сімейні рольові моделі, проте високий рівень
включеності в соціальні процеси, динаміка суспільних процесів багатьом не
дозволяють відтворювати ці моделі в повсякденному житті. Покращення
сексуального життя між подружжям має зняти рівень стресу та покращити
емоційне самопочуття.
Сьогодні актуальними залишаються традиційні поради фахівців-
сексологів щодо обов'язкового дотримання режиму дня, нормалізації сну та
харчування, чергування розумового та фізичного навантаження, регулярних
занять спортом, свідомого обмеження споживання порнографії та
ризикованих форм сексуальної поведінки.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Sexton R., Sexton B. Intimacy: A historical perspective. Fisher M., &

Stricker, G. (Eds.). Intimacy. New York: Plenum Press, 1982. P. 1–20.
2. Giddens E. Transformation of intimacy. Sexuality, love and eroticism in
contemporary societies reference. Stanford University Press Stanford,
California URL:
https://psipp.itb-ad.ac.id/wp-content/uploads/2020/10/Anthony-Giddens-
The-Transformation-of-Intimacy_-Sexuality-Love-and-Eroticism-in-
Modern-Societies-1992-Stanford-University-Press.pdf
3. Berne E. Sex in Human Loving. Front Cover. Eric Berne. Simon and
Schuster, 1970. 288 p.
4. Bergner R., Bridges A. The significance of heavy pornography
involvement for romantic partners: Research and clinical implications //
Journal of Sex and Marital Therapy. 2002. № 28. Р. 198–206.
5. Register L.M., Henley T.B. The Phenomenology of Intimacy. Journal of
Social and Personal Relationships. 1992. Volume 9. Issue 4. P. 124–151.
6. Waring E.M., Tillman M.P., Frelick L., Russell L., WeiszG. Concepts of
intimacy in the general population. Published as a separate and in The
Journal of Psychology. 1980. № 104. Р. 221–231.
7. Kouneski E.F., OlsonD.H. A Practical Look at Intimacy: ENRICH
Couple Typology. Handbook of Closeness and Intimacy. Mahwah, New
Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, 2004. P. 117–136.
8. JamiesonL. Intimacy: Personal relationship in modern societies. –
Cambridge, MA: Polity Press, 1999.
9. Rusbult C.E., Kumashiro M., Coolsen M.K., KirchnerJ.L. An
Attachment Theory Perspective on Closeness and Intimacy Handbook of
Closeness and Intimacy. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence
Erlbaum Associates, 2004. P. 137–163
10. Bennett Joel B. Time and Intimacy: A New Science of Personal
Relationships. Mahwah, NJ/London: Lawrence Erlbaum Associates,
2000. P. 349.
11. Reis H.T., & Shaver P.T. Intimacy as interpersonal process. In S. Duck
(Ed.), Handbook of personal relationships: Theor y, relationships, and
interventions. Chichester, England: Wiley, 1988. Р. 367–389
12. Ickes W., Hutchison J., Mashek D. Closeness as Intersubjectivity: Social
Absorption and Social Individuation. Handbook of Closeness and
Intimacy. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates,
2004. P. 357–374
13. Reis H.T., Clark M.S., Holmes J.G. Perceived Partner Responsiveness as
an Organizing Construct in the Study of Intimacy and Closeness
Handbook of Closeness and Intimacy. Mahwah, New Jersey, London:
Lawrence Erlbaum Associates, 2004. P. 201–228.
14. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций
[Текст]. М.: АпрельПресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. 512 с.
15. Петрінко В.С. Конфліктологія: курс лекцій, енциклопедія, програма,
таблиці. Навчальний посібник. Ужгород: Видавництво УжНУ
«Говерла», 2020. 360 с.
16. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. М.: Аспект Пресс, 1996.
С. 96.
17. Гришина Н. В. Опыт построения социально-психологической
типологии производственных конфликтов. Л, 1977. с. 27
18. Харчев А.Г. Современная семья и ее проблем. Ереван: Айастан,
1982. 271 с.
19. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. М.: Мысль, 1989. 173 с.
20. Рыбас Е.С. Причины межличностных конфликтов в супружеском
взаимодействии. Молодой ученый. 2018. № 1.1 (187.1). С. 27-30.
21. Король Л.Г. Супружеские конфликты: причины и возможности
управления. Экономика и управление в современных условиях.
 материалы международной (заочной) научнопрактической
конференции. Главный редактор Забуга В.Ф. 2015. С. 104-108.
22. Бартуль Е.С. Исследование супружеских конфликтов на разных
этапах жизненного цикла семьи. Международный студенческий
научный вестник. 2019. № 4. С. 28.
23. Конфліктологія: навчально-методичний посібник. Т. Ф. Матвійчук.
Львів : Вид-во «ГАЛИЧ-ПРЕС», 2018. 76 с.
24. Зеленков, М. Ю. Социальная конфликтология (базовый курс) / М.
Ю. Зеленков. М. : Юридический институт МИИТа, 2011. 272 с.
25. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни: тренинг
разрешения конфликтов. М.: Речь, 2001. 288 с.
26. Елизаров А.Н. Введение в психологическое консультирование:
учебное пособие.М.: МГОПУ им. М.А. Шолохова, Институт сферы
социальных отношений, 2002. 84 с.
27. Буртовая Е.В. Конфликтология. Е.В. Буртовая. М.: ЮНИТИ, 2002.
255 с.
28. Болдина М.А. Технологии социальной работы с молодыми семьями.
Социально-экономические явления и процессы. 2013. №5 (051). С.
261-266.
29. Иванова О. А., Суртаева Н. Н. Конфликтология в социальной
работе. Учебник и практикум для академического бакалавриата. М.:
Юрайт, 2017. 282 с.
30. Молодая семья в современном обществе : методическое пособие для
специалистов по работе с семьей и молодежью. Е.В. Рыбак, Н.Г.
Слепцова, А.Б. Федулова, Н.В. Цихончик, под общей ред. Е.В.
Рыбак. М. : ООО «ТР-Принт», 2016. 150 с.
31. Андрейковец Е.М. Использование элементов " форум-театра" в
социальной профилактике конфликтов в молодой семье.Технологии
социальной работы с молодостью. 2013. С. 179-184 URL:
 http://aids44.org/upload/iblock/ffe/ffef8772223faf03b8a70853f06302d9.
pdf
32. Устинова Н.А., Швецов П.В Использование позитивного подхода в
сопровождении молодой семьи. Психология семьи в современном
мире. 2017. С. 339-348 URL: https://surpg.ru/assets/2017/03/77.-
Psihologiya-semi_24.11.17.pdf
33. Конфліктологія: Конспект лекцій. Для підготовки магістрів усіх
форм навчання. В. Я. Галаган, В. Ф. Орлов, О. М. Отич. К.: ДЕТУТ,
2008. 293 с.
34. Гозман, Л.Я. Развитие семьи и проблемы психокоррекционной
работы. Медико-психологические аспекты семьи и брака.
Харьков.1985. 224 с.
35. Кроник А. А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я:
Психология значимых отношений. М.: Мысль. 1989. 328 с.
36. Мясищев, В.Н. Психология отношений. Избранные
психологические труды. М.: Ин-т практич. Психологии; Воронеж:
НПО МОДЭК. 1995. 223 c.
37. Родінa Н. В. Психологія копінг-повeдінки: систeмнe моделювання:
моногрaфія. Одeсa, 2011. 364 с.
38. Айзенк Г., Вильсон Г. Как измерить личность. М.: Когито-Центр,
2000. 76 c.
39. Опросник «Ролевые ожидания в браке» (РОП) разработан А.М.
Волковой URL: https://psylab.com.ua
40. Опитувальник «Рольові очікування в шлюбі» (РОП) розроблений
О.М. Волковою URL: http://www.miu.by/kaf_new/mpp/117.pdf
41. Опросник удовлетворенности браком В. В. Столина, Т. А.
Романовой, Г. П. Бутенко URL:
https://elenamatichina.ucoz.net/diagnost/oprosnik_udovletvorennosti_bra
kom.pdf
 ДОДАТКИ

Додаток А

№ Тема Мета Структура

1 Конфлікт Формувати 1. Привітання;
и у молодій базових уявленнь про
2. Основна
сім'ї конфлікт
частина;
3.Обговорення
конфлікту, його
особливостей
протікання в
молодій сім'ї;
4. Рефлексія;
5. Прощання;
2 Як я можу Формувати здатність 1. Привітання
зробити тебе до усвідомлення своїх
постановка
щасливішим? помилок у спілкуванні
теми, цілей, завдань;
з чоловіком, що
спричинили у себе 2. Вправа
деструктивний "Мозковий
конфлікт. штурм"
3. Вправа
"Робота над
помилками"
3 Я чую Вдосконалювати 1. Привітання,
тебе
навички постановка
теми, цілі,
взаєморозуміння
в завдань;
міжособистісном 2.Вправа "
у
 спілкуванні Прізвисько";
молодих подружжів
3. Вправа "
Чи правильно я
почув?";
4. Обговорення
результатів
роботи;
5. Вправа "Чого
я
уникаю";
6. Обговорення;
7. Рефлексія;
8. Прощання
4 Гросмейстер Формувати 1. Привітання,
ціннісне ставлення до
конфлікту постановка
саморегуляції
теми, цілей,
поведінки та
емоційного стану у завдань;
запобіганні сімейних 2. Вправа
конфліктів
"Сіамські
близнюки";
3. Вправа
"Список
рекомендацій";
4. Обговорення
результатів
роботи;
5.Вправа
"Нагородження"
;
6.Обговорення
результатів
роботи;
7.Рефлексія;
8. Підбиття
підсумків
тренінгу;
9. Прощання