Державний Університет “Житомирська політехніка”

Факультет публічного управління та права

Кафедра іноземних мов

Студентки:
1 курсу
Групи СО-1
Ганжи Анастасії
Перевірила:
Тростенюк Тетяна Михайлівна

Житомир – 2022р.
 Варіант 1

1. Проаналізуйте поняття “етика”, “мораль”.

Етика вивчає та упорядковує закономірності й принципи
моралі, досліджує походження, розвиток та її функції, роль та
практичне застосування у повсякденному житті окремого
індивіда
і суспільства в цілому. Створення етики не йде шляхом теоретичн
их інтересів до окремих областей дійсності, що спостерігається у
більшості наук, передумовою цьому стає самий факт існування
людини у суспільстві.
Виникнення моралі як явища не являється подією певного
періоду в історії, адже мораль притаманна суспільству протягом
усього часу його багатовікового розвитку. З давніх давен і до
сучасності дійсність людини, що перебуває серед подібних собі,
поєднувалася моральними канонами найрізноманітнішої суті і
змісту, маючи вигляд традицій та звичаїв, державних чи релігійн
их постулатів. Розуміння й з’ясування етики як предмету передба
чає надання йому принципово інакшого смислу замість традиційн
ого.
Етика як галузь філософського знання надає системності
в становленні моралі в історії культурного процесу, узагальнює
розвиток концептуальних теорій етики, якими намагалися обґрун
тувати природну сутність, специфічні категорії моралі, закономір
ності взаємозв’язку з різними аспектами духовного й матеріально
го життя суспільства.
Мораль – універсальний соціально-регулятивний метод, од
на з найдавніших форм духовного життя. Їй притаманний
загальнолюдський смисл і конкретний актуально-
історичний зміст. Рівень моральної освіченості дозволяє дати пра
вильнішу оцінку рівню людяності у суспільстві та окремої особис
тості.
Найрізноманітніші умови й чинники впливають та ставлять в
залежність від них цей моральнісний рівень.
2. Обґрунтуйте необхідність соціальної відповідальності
бізнесу.
Складова соціальної відповідальності бізнесу викликає най
більшу кількість суперечок щодо формування відносин бізнесу на
засадах соціальної відповідальності. Деякі експерти вважають,
що діяльність компанії у сфері, що належить до зовнішньої
соціальної
відповідальності, як правило, не регулюється чинним законодавст
вом, а відбувається на основі існуючих в країні традицій. До зовні
шньої соціальної відповідальності бізнесу можна віднести такі
складові як:
1) сприяння охороні навколишнього середовища (визнання
та впровадження організацією в свою діяльність екологічних
принципів. Перевагами соціально відповідального ставлення до
екологічних проблем стане підвищення ефективності використан
ня ресурсів, зниження витрат на споживання води й електроенерг
ії, одержання переваг від переробки вторинної сировини);
2) готовність брати участь в кризових ситуаціях (надання
допомоги постраждалим в результаті стихійного лиха – надання
теплих речей, можливості зв’язку з родичами, надання транспорт
них засобів, надання матеріальної допомоги через перерахування
грошових коштів до спеціального фонду та ін.);
3) спонсорство і корпоративна благодійність (всі експерти
відзначають, що благодійність є однією із складових соціальної
відповідальності бізнесу);
 4) взаємодія з місцевим співтовариством і місцевою
владою;
5) відповідальність перед споживачами товарів і послуг (ви
пуск якісних товарів, розумні та доступні ціни, якість обслуговув
ання);
6) охорона праці та здоров’я працівників;
7) інформування про ризики, пов’язані з діяльністю
компанії;
8) допомога при катастрофах та стихійних лихах;
9) встановлення та дотримання більш високих стандартів
діяльності ніж вимагають закони.
3. Яка роль етики та етикету у взаєминах керівника та
підлеглих?
Ефективність, успіх роботи організації багато в чому залеж
ать від її керівників, визначаються їхніми поведінкою і моральни
ми якостями. Не випадково американці кажуть, що краще витрат
ити десять тисяч доларів на пошуки розумного, вихованого менед
жера, який вміє працювати з людьми, аніж потім витрачати сто
тисяч доларів через поганого керівника, який не може встановити
нормальні стосунки з працівниками та клієнтами.
Існує два підходи до оцінки діяльності керівника. Перший
(класичний підхід) полягає в тому, що керівники оцінюються за
професійними і діловими якостями. Другий – акцентує увагу на
особистісних якостях керівника, стилі його поведінки.
Абсолютизація того чи іншого підходу призводить до зниження
управлінської діяльності та ефективності діяльності організації в
цілому. Поєднання професійних, ділових та особистісних якостей
є умовою успішної діяльності менеджера (керівника).
Однією з найважливіших умов успішності керівника є його 
комунікативна компетентність, яка визначається тим, як він
вміє приваблювати до себе інших людей, викликати у них
симпатію; зацікавлювати їх своєчасною і корисною інформацією;
аргументовано переконувати у важливості тих чи інших дій;
впливати на інших з метою спрямування їхніх зусиль на
виконання
поставленої мети, завойовувати та підтримувати своїми діями дов
іру.
Однією з причин невиконання підлеглими поставлених завд
ань, виникнення в організації конфліктів (між керівником і підлег
лими, між підлеглими) та погіршення в ній соціально-
психологічного клімату  є відсутність взаєморозуміння, в першу
чергу між керівником і підлеглими. Тобто є проблема в
досягненні єдності у позиції менеджера та підлеглого. Для того
щоб підлеглі сприймали позицію менеджера, слід показати їм, що
дії, які він
повинен здійснити, не тільки не суперечитимуть принциповим по
глядам підлеглих, а навіть сприятимуть задоволенню певних
їхніх потреб. Крім того, люди легше сприймають і краще
виконують завдання тієї людини, до якої вони відчувають
емоційно позитивне ставлення і, навпаки, погано сприймають
завдання від людини, до якої у них негативне ставлення.
4. Яку роль у спілкуванні відіграє дистанція?
 правильно обрана дистанція спілкування задає тон усьому
процесу спілкування; коли співрозмовник перебуває занадто близ
ько ("нависає" над партнером) – це викликає відчуття психологіч
ного дискомфорту, бажання відсунутись;
 люди, що перебувають в близьких стосунках, спілкуються
на відстані 50 см (так звана інтимна дистанція); з друзями,
колегами спілкування відбувається на відстані від 0,5 до 1,5м –
особистісна дистанція;
  спілкування офіційного характеру (типу "начальник-
підлеглий") відбувається на відстані від 1,5 до 4 метрів (офіційна
дистанція). На такій відстані здійснюється формальне
спілкування всіх видів;
 при спілкуванні з аудиторією чи великою групою людей
оптимальна відстань більша за 4 м (дистанція публічних виступів
або відкрита дистанція);
 на вибір дистації спілкування впливають стать, вік,
соціальний статус співрозмовників, індивідуальні та національні
особливості учасників спілкування;
 діти і люди похилого віку прагнуть спілкуватись на меншій
відстані від співрозмовника;
 чоловіки спілкуються на більшій відстані, ніж жінки;
 врівноважені люди зменшують дистанцію спілкування, зане
покоєні та стурбовані – збільшать;
 якщо у співрозмовників приблизно однаковий соціальний с
татус, то вони намагаються наблизитись один до одного, якщо
різний – віддалитись;
 чим більший статус партнера, тим на більшій відстані з ним
спілкуються;
 легше змінює дистанцію при спілкуванні більш
авторитетна особа, яка займає домінуюче становище і має право
визначати ролі інших;
 гнучка зміна фізичної відстані між партнерами змінює і пси
хологічну дистанцію; проте занадто велика дистанція сприймаєть
ся як сигнал відстороненості, відчудження, а занадто коротка – як
нав'язування або агресивність;
 місце, яке ми обираємо або пропонуємо своєму співрозмовн
ику, справляє певний вплив на те, як буде сприйматись інформаці
я, що виходить від нас;
  позиція напроти співрозмовника має конкурентно-
оборонний характер стосовно нього, навіть якщо таке розміщення
відбувається випадково або через офіційне розташування меблів;
 люди, що перебувають при спілкуванні один напроти
одного, легше переходять в стосунки конфронтації;
 якщо ми хочемо встановити більш близькі, довірливі стосу
нки з партнером по спілкуванню, слід розміщуватись за столом
під кутом 90 градусів (стільці в кабінеті лікаря, що сприяє більш
відкритому спілкуванню з пацієнтом);
 однодумці, як правило, сідають поряд, під невеликим кутом
один до одного;
 найбільш нейтральним є взаємне розміщення партнерів по
спілкуванню під деяким кутом, щоб вони самі могли регулювати
ступінь розвороту один до одного. Саме таке розміщення буде
найбільше сприяти психологічному контакту між співрозмовника
ми.
5. Які існують причини міжособистісних конфліктів?
 В будь-якому міжособистісному конфлікті існує як
мінімум два учасники і певна конфліктна ситуація їх взаємодії, в
якій відбувається початковий інцидент і розвиваються його
наслідки. Для виявлення причин конфліктів потрібно провести
всесторонній і глибокий аналіз як дій, позицій і психологічних
особливостей його учасників, так обставин, які виникають під час
їх взаємодії.
Побачити безпосередні причини і джерела міжособистісних конф
ліктів можна, звернувшись до базових потреб людини. Мається
на увазі потреби в їжі, сексі, безпеці, самоповазі, справедливості,
доброті... Коли вони придушуються чи появляється загроза для
їхнього задоволення, виникає напруга, а як наслідок конфліктна
ситуація і конфлікт.
      Конкретні причини міжособистісних конфліктів досить різно
манітні. Дуже важко дати їм вичерпну класифікацію – скільки
шкіл і авторів, стільки і підходів до цього питання. Так, на думку
Н.В. Грішиної причини конфліктів можуть бути зведені до
основних трьох груп: по-перше, сам зміст взаємодії (сумісна
діяльність), по-друге, особливості міжособистісних відносин, по-
третє, психологічні особливості учасників (темперамент, рівень
особистісного розвитку, адекватність самооцінки, акцентуації хар
актеру). А.С Кармін при класифікації основних причин
конфліктів між особистостями виділяє такі групи причин:
      1) обмеженість ресурсів – їх якісна і кількісна сторона;
      2) різні аспекти взаємозв’язку (повноваження, влада);
      3) відмінності в цілях;
      4) відмінності в уявленнях і цінностях;
      5) відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді;
      6) незадоволення в комунікації;
      7) особистісні відмінності учасників сутички.
6. Чому співробітництво вважають основою вирішення
конфліктів?
Співробітництво вважається найбільш ефективною стратегі
єю поведінки в конфлікті. Воно припускає прагнення опонентів д
о конструктивного обговорення проблеми, розгляд іншої сторони 
не як супротивника, а як союзника в пошуку рішення.