Бокс

Виконала:
Ганжа Анастасія
Група СО-1
 Вступ

Бокс - спортивний вид боротьби кулаками. До

програми сучасних Олімпійських ігор включений
1904 року.
Можливо, люди використовували кулаки, щоб
улагодити суперечки протягом багатьох сторіч, перш
ніж хтось подумав про організацію боїв для розваги
інших.
  Історія зародження боксу
Мається свідчення того, що бокс як кулачний вид єдиноборств існував приблизно десь 1500
року до нашої ери на острові Крит. Сучасні дослідження дозволяють також стверджувати,
що цей вид єдиноборства був відомий в Африці набагато раніше, зокрема в Ефіопіі.
Ієрогліфічні записи, що датуються 4 тисячоліттям до нашої ери, свідчать про поширення
цього спорту по всій долині Нілу і в Єгипті після завоювання Єгиптом Ефіопії.
Бокс поширювався разом з єгипетською цивілізацією через Середземномор'я і Близький
Схід. 686 року до нашої ери він настільки удосконалився, що був включений до
Олімпійських Ігор.
Однак боксом, в сучасному розумінні цього слова, той вид єдиноборства назвати було важко.
Поєдинки проходили просто неба.
Глядачі були межею арени, на якій боксували спортсмени. Боротьба тривала доти, доки один
з учасників був не в змозі продовжувати поєдинок. Перші боксери змагалися насамперед за
славу, однак переможець одержував також золото, домашню худобу або інші трофеї.
Щоб захистити руки і зап'ястя, борці обмотували свої кулаки, а іноді й дві третини передпліч
тонкими м'якими смужками шкіри. В 4-му тисячолітті до нашої ери смужки виготовлялися з
твердої шкіри. Вони не тільки захищали руки, але й перетворювали їх на зброю. Пізніше, в
Римській імперії на смужки шкіри надягалися спеціальні мідні чи залізні накладки, щоб
вести гладіаторські бої, які зазвичай закінчувалися смертю одного з бійців.
 Розвиток боксу в нашу еру
З розвитком християнства і падінням Римської імперії кулачні бої як розвага віджили своє і
були забуті на кілька сторіч.
Перша формальна зустріч була зареєстрована в Англії в 1681 році. А з 1698 року в
Королівському Театрі Лондона проводилися регулярні боксерські змагання. Поступово Лондон
розростався, і провінційні чемпіони приїжджали сюди, щоб у двобоях здобути славу і гроші.
Це стало поштовхом до розвитку боксу саме в Лондоні. У цих двобоях були погоджені
грошові винагороди кожному з боксерів, а також відсоток від ставок, які робили глядачі. Бійці
билися без рукавичок і, головним чином, без правил. Вагових категорій не існувало, що
визначало тільки одного чемпіона. Природно, боксери більш легкої ваги дуже часто
програвали. І хоч раунди були позначені, зазвичай бій тривав доти, доки один із суперників не
міг продовжувати поєдинок. Не заборонялося нападати на супротивника і після його падіння
на землю. Так продовжувалося до середини шістнадцятого століття. Поєдинок проходив на
квадратному ринзі площею 24 фути (7,32 кв. м.), який був обмежений з чотирьох сторін двома
канатами. Коли один з бійців опускався на підлогу рингу, раунд вважався закінченим.
Протягом 30 секунд йому надавали необхідну допомогу в кутку рингу. По закінченні 30
секунд суперники повинні були зайняти місце в центрі рингу один проти одного, тоді і
починався наступний раунд. Якщо протягом восьми додаткових секунд один із суперників не
виходив у центр рингу, він визнавався переможеним. У ринзі заборонялися сварки, лайка,
удари ногами і головою, а також удари нижче пояса. Усе це було оголошено неприйнятним під
час проведення поєдинку.
 Професійні боксерські організації

У світовому професійному боксі не існує єдиної організації, що здійснює контроль за аматорським і

професійним боксом.
У Сполучених Штатах у 1920 році були засновані дві організації:
- Національна Асоціація Боксу (National Boxing Association) - недержавна організація;
- Нью-Йоркська Державна Спортивна Комісія (New York State Athletic Commission) - державна
організація.
Розподіл контролю призвів до ситуації, коли конкуруючі між собою організації іноді присуджували
різним боксерам однакові титули.
У Європі організацією, що керувала професійним боксом, став Міжнародний Боксерський Союз
(International Boxing Union), що у 1948 році трансформувався в Європейський Боксерський Союз
(European Boxing Union).
У 1991 році з'явилася ще одна структура - Міжнародна Боксерська Організація (IBO), яка
використовує незалежний комп'ютерний рейтинг.
Протягом дев'ятнадцятого і початку двадцятого сторіччя поступово формувалася класифікація
вагових категорій. Поштовхом до цього стало те, що боксер важкої ваги завжди мав перевагу над
суперником легшої ваги. Класифікація вагових категорій була розроблена в США й Англії.
  Ринг, правила, екіпірування

Оскільки в професійному й аматорському боксі відсутня єдина контролююча

організація, то відсутні і єдині правила проведення боксерських поєдинків,
використовуваного устаткування й інвентарю. Власні правила проведення
боксерських поєдинків мають Сполучені Штати Америки, а також різні держави.
Боксерські поєдинки проводять в квадратному ринзі, сторона якого може
змінюватися від 18 до 22 футів (від 5 м 49 см до 6 м 71 см). Ринг оточений трьома
натягнутими канатами.
Правила, що регулюють проведення аматорських боксерських поєдинків, єдині в
усьому світі. Аматорські боксерські поєдинки тривають чотири раунди, що
перериваються трьома однохвилинними перервами. Тривалість одного раунду три
хвилини. Боксери повинні мати спеціальний шолом, що захищає голову. Суддя в
ринзі (рефері) контролює дотримання правил проведення поєдинку. Оцінку
аматорських поєдинків проводять від трьох до п'яти суддів, які знаходяться біля
рингу. Вони і вирішують, хто з боксерів виграв поєдинок. Правила проведення
аматорських боксерських поєдинків суворо дотримуються. Аматорські правила
істотно відрізняються від тих, якими керується професійний бокс.
 Стиль

У минулому, коли боксери проводили поєдинки без рукавичок, боротьба

акцентувалася тільки на потужності нанесеного удару. Такого стилю суперники
дотримували доти, доки один з них був не в змозі продовжувати поєдинок. Руки
боксера не мали визначеної поставленої позиції, а робота ніг практично була
відсутня. З появою боксерських рукавичок і можливості перемоги за пунктами,
техніка боксування, що включає не тільки роботу рук, але й ніг, стала більш
важливою. Брати Кличко теж внесли в техніку боксу свій стиль. Використовуючи
свої фізичні дані, а саме високий зріст і велику довжину рук, вони тримають
суперника на далекій дистанції, завдаючи серії ударів лівою рукою і
використовуючи праву руку для нанесення удару, що зазвичай відправляє суперника
в нокаут. Хоча і удари лівою рукою неодноразово відправляли їхніх суперників на
помост рингу.
Вибір стилю індивідуальний для кожного боксера, однак двома найбільш важливими
аспектами сучасної техніки боксу залишаються швидке пересування спортсмена по
рингу і комбінації ударів руками.
Дякую за увагу!