Психологічні особливості

особистості, що визначають
ефективність комунікації

Підготувала студентка групи

4ПІ-20Б
Борисова Катерина
Форми та результати процесу комунікації
значною мірою визначаються
характеристиками особистостей. У свою
чергу, ці характеристики цілком
визначаються нормами та цінностями тієї
культури, представником якої є людина.
Адже особистісні характеристики є
результатом інкультурації та соціалізації.
Від цього залежить спосіб мислення,
самовідчуття, способи вираження емоцій,
звички. Відповідно до норм і цінностей
культури людина діє, грає певні соціальні
ролі і виявляється здатною більшою чи
меншою мірою спілкуватися з іншими
людьми.
 ОСОБИСТІСНІ ФАКТОРИ, ЩО
ЗУМОВЛЮЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ
СПІЛКУВАННЯ

комунікативна авторитет конформність

довіра-
культура людини, що реципієнта;
недовіра до
учасників здійснює навіюваність і
джерела
спілкування вплив у негативізм
інформації
спілкуванні реципієнта
Ефективність спілкування, перш за все,
залежить від комунікативної культури його
учасників, що визначається як сукупність
культурник норм, культурологічних знань,
цінностей і значень, використовуваних у
процесі спілкування й комунікації.
 Перша група – правила комунікативного етикету.
Вони визначають порядок звернення, його вибір та
багато іншого. Етикетні правила не мають прямого
зв'язку з ефективністю спілкування, але їх часткове
або повне ігнорування відсторонює людину від
участі в спілкуванні.

Виділяють три групи правил, які Друга група – правила узгодження комунікативної
визначають сутність взаємодії. Вони задають тип спілкування: світське,
ділове, ритуальне, інтимно-особистісне і т. д.
комунікативної культури:

Третя група – це правила самоподачі (самопрезентації).

Вони не визначають тип спілкування й не впливають на
загальну для всіх ефективність, але визначають
індивідуальний успіх окремих учасників спілкування.
Правила самоподачі спрямовано на створення у інших
певного враження про себе.

Авторитетом у певній сфері
життя й діяльності називають
людину, до думок якої
прислуховуються, яку
намагаються наслідувати і якій
довіряють вирішення тих чи
інших питань. Людина, яка є
авторитетом для когось, має
сильний вплив на нього. Більш
того, авторитету легко
підкоряються, не думаючи в цей
час, правий він чи ні, коли дає те
чи інше розпорядження.
авторитет авторитет віку:
професіонала, якщо старший за віком
залежить від знань і володіє в очах
умінь спеціаліста як молодих людей
представника тієї чи авторитетом як більш
іншої професії; досвідчена людина;
моральний авторитет
авторитет посади,
тобто більш високого як людини; його
соціального статусу з відсутність може
усіма відповідними звести нанівець усі інші
компоненти авторитету
правами й
спеціаліста.
обов'язками;
У деяких випадках, незважаючи на
наявність усіх компонентів, людина не може
необхідним чином впливати на інших
людей. Відбувається це з двох причин. По-
перше, ця людина нехтує зовнішнім
оформленням своєї поведінки. Вона
дозволяє собі ображати інших людей злим
жартом, запізнюється на роботу або
приходить незібраною. По-друге, вона
нерідко не вміє оформити свою поведінку.
 Конформність – це нахил людини до
добровільної усвідомленої зміни своїх
очікуваних реакцій для зближення з реакцією
інших у результаті визнання їх правоти.
Іншими словами, це властивість людини
легко змінювати свою точку зору, установку
на щось під впливом групової думки.

Конформність
Якщо конформність є властивістю людини, то
конформізм – це поведінка, яка може бути
викликана конформністю, а може бути й не
пов'язана з нею. Учені виділили дві форми
конформізму – поступливість і схвалення.
Якщо людина схильна постійно
погоджуватися з думкою групи, вона
належить до конформістів; якщо ж
має тенденцію не погоджуватися з
думкою, яка їй нав'язується, – до
неконформістів.

Розрізняють зовнішню та внутрішню

конформність. У разі зовнішньої
конформності людина повертається
до своєї думки, як тільки груповий
тиск на неї знижується. За
внутрішньої конформності людина
зберігає прийняту групою думку і тоді,
коли тиску на неї не відбувається.
 Навіюваність та негативізм
Навіюваність – це схильність суб'єкта до некритичної піддатливості впливам інших людей,
їхнім порадам, вказівкам, навіть якщо вони суперечать його власним переконанням та
інтересам.

На навіюваність впливають такі особистісні характеристики, як низька самооцінка й почуття

власної неповноцінності, покірність і відданість, нерозвинуте почуття відповідальності,
довірливість, завищена емоційність і вразливість, забобони, замріяність, нахил до
фантазування, нестійкі переконання та некритичність мислення.

Негативізм – це опір людини, який не має розумних основ, психічним впливам на неї.
Негативізм виникає як захисна реакція на впливи, які суперечать потребам суб'єкта. Тому
відмова від виконання вимоги або прийняття поради є способом виходу з внутрішнього
конфлікту та звільненням від його травматичного впливу.
Ефективність деяких форм впливу на людину
(переконування, порада, хвальба, чутки)
залежить від того, чи довіряє вона джерелу
впливу. Більшість дослідників визначають
довіру як упевнено позитивні чи оптимістичні
очікування відносно поведінки іншого, а
недовіру – як упевнено негативні очікування.
Довіра недовіра проявляються за умови
відкритості людини в ситуації невизначеності,
уразливості. Деякі вчені довіру й недовіру
розглядають як протилежні і, відповідно,
взаємопов'язані соціально- психологічні
феномени, інші доводять, що довіра й недовіра
незалежні один від одного.
Дякую за увагу!