МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Інститут людини
Кафедра практичної психології

ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ КЛІЄНТОМ ТА

ПСИХОЛОГОМ

Курсова робота

Студентки 3-го курсу

групи САРПб-1-20-4.0д
спеціальності «Соціальна робота»
освітньої програми «Соціальна педагогіка»
першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
Черікалової Анастасії Вікторівни

Науковий керівник
Доктор філософії, старший викладач
кафедри практичної психології
Нікольська Анна Дмитрівна
 2

Київ - 2023

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ КЛІЄНТА ТА
ПСИХОЛОГА..................................................................................................................4
1.1. Дослідження особливостей взаємодії між клієнтом і психологом у науковій
літературі.....................................................................................................................4
1.2. Чинники ефективності консультаційного процесу......................................4
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПСИХОЛОГА ТА
КЛІЄНТА.........................................................................................................................4
2.1. Типи клієнтів у комунікації з психологом......................................................4
2.2. Ролі та позиції психолога у спілкуванні з клієнтом......................................4
ВИСНОВКИ....................................................................................................................6
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................7
 3
ВСТУП
Актуальність роботи пов’язана зі зростаючим попитом на надання
психологічної допомоги населенню, проте, не завжди комунікація спеціалістів і
клієнтів є вдалою.
Перш за все, ефективна взаємодія між клієнтом і психологом є ключовим
елементом успішної психотерапії, оскільки вона забезпечує підтримку та допомогу
клієнту у вирішенні його проблем та досягненні психологічного благополуччя.
Крім того, у сучасному світі стає все більше психологічних проблем, які
вимагають професійної допомоги психолога, таких як стрес, депресія,
тривожність, проблеми відносин та багато інших. У таких ситуаціях ефективна
взаємодія між клієнтом і психологом є основним фактором, що забезпечує
позитивний результат психотерапії.
Також варто відзначити, що сьогодні зростає популярність онлайн-
консультування та психотерапії, що робить ефективну взаємодію між клієнтом і
психологом ще більш важливою, оскільки вона впливає на результативність
психотерапії в онлайн-форматі.
Отже, можна стверджувати, що тема роботи є дуже актуальною і має
важливе значення для сучасної психології та психотерапії, оскільки вона впливає
на результативність психотерапії та допомагає клієнтам досягати психологічного
благополуччя. Таким чином, необхідність підвищення якості надання
психологічної допомоги населенню привела нас до вибору теми дослідження
«Особливості ефективної взаємодії між клієнтом і психологом».
Об’єктом дослідження є процес взаємодії між клієнтом і психологом.
Предмет - аналіз та вивчення особливостей ефективної взаємодії між
клієнтом і психологом, зокрема, факторів, які впливають на побудову
психотерапевтичного процесу та взаємодії між психологом і клієнтом.
Мета роботи: теоретично та емпірично дослідити особливості побудови
ефективної взаємодії між клієнтом і психологом.
 4
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
1. Дослідити особливості взаємодії між клієнтом і психологом у науковій
літературі;
2. Проаналізувати чинники ефективності консультаційного процесу;
3. Провести дослідження ефективності взаємодії між клієнтом і
психологом;
4. Надати рекомендації для покращення взаємодії між клієнтом та
психологом.
Методи дослідження: Для досягнення поставлених завдань, була
використана наукова література, що розглядала особливості взаємодії між клієнтом
і психологом. Були враховані теоретичні концепції та методики, описані в
літературі, що стосується цієї теми. Крім того, враховувались реальні життєві
ситуації, які надали практичні приклади взаємодії між клієнтами та психологами.
Теоретична основа дослідження була побудована на аналізі наукової
літератури, що описує особливості взаємодії між клієнтом і психологом. Були
враховані концепції ефективності консультаційного процесу, фактори, що
впливають на взаємодію, та інші відповідні теорії та концепції, які висвітлюють
цю тему в науковій літературі.
Дослідження базувалось на аналізі наукової літератури та використанні
життєвих ситуацій, що надали практичні приклади взаємодії між клієнтами та
психологами. Аналізувались реальні досвіди, описані у літературі, щоб з'ясувати
особливості та фактори, що впливають на цю взаємодію.
Структура роботи: робота складається з двох розділів та підрозділів,
висновків та списку використаної літератури, загальний обсяг роботи – 28
сторінок.
 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ КЛІЄНТА ТА
ПСИХОЛОГА

1.1. Дослідження особливостей взаємодії між клієнтом і психологом у

науковій літературі
Контакт психолога і клієнта зазнавав змін протягом усього часу існування
психологічної і психотерапевтичної практики. Ця взаємодія є одним з
найважливіших аспектів психотерапії та психологічної консультації. Вона
забезпечує ефективність і результативність процесу допомоги людині в подоланні
своїх проблем.
Як зазначає Г.П. Васянович, в сучасній психологічній науці існують різні
підходи щодо розуміння психології як науки (Васянович, 2012). Відповідно до
цього можуть різнитися і методи психологічної діяльності, психотерапевтичні
підходи, що призводить до виникнення різних стилів взаємодії між клієнтом та
психологом. Розглянемо основні з них:
Посилання на необхідність глибокого контакту психотерапевта з клієнтом
можна знайти у райхіанськи орієнтованих терапевтів, Фрідріха Перлза і звичайно
Карла Роджерса (Perls F , 1969; Rogers , 1951).
1. Гуманістичний підхід, на думку багатьох дослідників, ставить взаємодію
між клієнтом і психологом на основу взаємної поваги, довіри та співпраці.
Зокрема, Карл Роджерс, видатний американський психолог, який значною мірою
сформував гуманістичний підхід до психотерапії, демонструє важливість
"невпливної активності" в контексті взаємодії між психологом та клієнтом
(Роджерс, 1961). Він підкреслює, що психолог повинен ставитися до клієнта з
розумінням, підтримкою та емпатією, що створює основу для успішної
психотерапевтичної взаємодії.
2. Поведінковий підхід, який розробив Б.Ф. Скіннер, видатний
американський психолог, акцентує увагу на формуванні поведінки та навчанні
 6
нових навичок (Скіннер, 1953). Він доводив, що поведінкові зміни можуть бути
досягнуті через використання позитивного та негативного посилення. Цей підхід
спрямований на конкретні поведінкові зміни у клієнта та на розвиток практичних
навичок, які можуть допомогти в подоланні проблем (Бандура, 1977; Ватсон,
2000). Багато досліджень підтверджують ефективність методів і технік
поведінкової терапії у зміні поведінкових шаблонів та розвитку навичок (Грінберг,
2006; Левітан, 2010; Маккабе, 2015).
3. Щодо психодинамічного підходу, Зигмунд Фрейд, відомий австрійський
психолог, став основоположником цього напрямку, акцентуючи увагу на вивченні
несвідомих проявів особистості та дитинства клієнта (Фрейд, 1920). Науковці
підкреслюють, що розуміння дитинства та вивчення несвідомого можуть
допомогти клієнту в подоланні проблем (Грінберг, 2002). Багато наукових робіт
продовжують досліджувати та розробляти цей підхід (Голдберг, 2017).
В останній десятилітті науковці постійно акцентували увагу на вагомості
робочого альянсу між психологами та їхніми клієнтами (Horvath 2011; Flückiger та
ін., 2018; Tschuschke та ін., 2020 ). Виходячи з цього, зазначає O'Connor, якість
терапевтичних стосунків виступає як сильний предиктор терапевтичного
результату (O'Connor , та ін. 2019),.
Водночас дослідники все більше фокусуються на вивченні особистісних
характеристик психологів і клієнтів. Так, Marmarosh досліджує стилі прихильності
психологів і клієнтів, Goldberg підкреслює важливість професійного досвіду
психологів, тоді як Wampold & Brown, Baldwin & Imel, та Berglar зосереджуються
на ефективності психологів (Marmarosh, 2014; Goldberg , 2016; Wampold & Brown ,
2005; Baldwin & Imel , 2013; Berglar , 2016; та інші).
Роль віртуозності у міжособистісному спілкуванні та вербальних здібностях
терапевтів і клієнтів демонструють у своїх дослідженнях Wampold , в той час як
важливість прихильності у лікуванні доводять Tschuschke та Kivlighan (Wampold,
2017; Kivlighan 2019; Tschuschke , 2015).
 7
При цьому, на думку Kivlighan та Zilcha-Mano та інші, важливе місце в
процесі терапії займає робочий альянс між клієнтом і терапевтом (Kivlighan , 2014;
Zilcha-Mano ,2020 та інші).
Хоча багато дослідників оцінювали робочий альянс з точки зору
психологаабо клієнта (Kivlighan 2019, та ін), існують розумні аргументи для
дослідження якості робочого альянсу як співпраці між клієнтами та психологами.
Останніми роками були підняті дослідницькі питання щодо методологічних
обмежень і можливостей вимірювання досвіду альянсу (Tryon, 2007; Falkenström,
2017; Zilcha-Mano, 2017 та ін). Обмеження стосувалися вимірювання альянсу
переважно і виключно на стороні клієнта і лише протягом кількох сеансів,
переважно на початку лікування, а не протягом усього лікування. Таким чином, це
дослідження спрямоване на дослідження оцінок альянсу як клієнтом, так і
психологом протягом тривалості лікування, щоб визначити, яка сторона
зближується чи роз’єднується з враженням альянсу з іншої сторони. За останні 10
років також зріс дослідницький інтерес до розривів альянсів та їх відновлення
(Coutinho , 2014 ; Eubanks, 2018 ; Horvath, 2018 та ін. ).
Дослідники виявили, що серйозність психологічного стресу клієнтів сильно
вплинула на якість терапевтичного альянсу. Крім того, більш успішні методи
лікування характеризувались здатністю терапевтів адаптувати власне відчуття
терапевтичного альянсу, наближаючись до рівня альянсу своїх клієнтів у міру
прогресування лікування (Tschuschke, 2020).
На думку Карла Роджерса, клієнт є експертом свого життя і має внутрішній
потенціал для зміни (Роджерс, 1980). Роджерс демонструє свій підхід до
психотерапії, відмовляючись від активної ролі в психотерапевтичному процесі,
зосереджуючись на емпатії, співчутті, та безумовному прийнятті клієнта - підхід
відомий як "невпливна активність".
Б.Ф. Скіннер, з свого боку, акцентує увагу на вивченні взаємозв'язку між
зовнішніми стимулами та поведінкою (Скіннер, 1974). Він розробляє методики
 8
навчання та зміни поведінки, використовуючи позитивне та негативне посилення
для стимулювання або позбавлення від певних типів поведінки.
Зигмунд Фрейд, як зазначає в своїх працях, розглядає психологію через
призму взаємодії свідомих та несвідомих процесів в людині (Фрейд, 1920). Фрейд
підкреслює, що багато конфліктів та проблем виникає через несвідомі бажання та
пристрасті, які не можуть бути свідомо визнані, і тому він пропонує підходи,
спрямовані на розуміння цих несвідомих факторів.
Альберт Елліс, в свою чергу, розробив терапевтичний підхід, який
спрямований на раціональне мислення та розвиток позитивних вірувань (Елліс,
1977). Він розробляє Раціонально-Емоційну Терапію (РЕТ) з метою допомогти
клієнтам змінити негативні установки та думки, які викликають стрес та депресію.
Елліс підкреслює активну роль психолога, який використовує різноманітні техніки
для допомоги клієнту зрозуміти та змінити свої негативні думки та переконання.
Джон Баулбі, на думку якого, взаємодія між батьками та дітьми відіграє
ключову роль у розвитку психіки людини, розробив відповідну теорію взаємодії
(Баулбі, 1969). Він доводить, що батьки мають відповідати на потреби своїх дітей у
взаємодії, створюючи безпечне емоційне середовище для їхнього розвитку.
Ерік Бернс, з іншого боку, зазначає, що він створив теорію транзактного
аналізу, яка сприяє розумінню впливу комунікації на поведінку та емоції людей
(Бернс, 1961). Цей підхід дозволяє психологам зосередитися на розумінні та
покращенні взаємодії між людьми, включаючи взаємодію між психологом та
клієнтом.
Таким чином, взаємодія між психологом та клієнтом, як підкреслюється в
науковій літературі, є складним процесом, який вивчається з різних точок зору та
підходів. Розуміння цього процесу є важливим для психологів, що розробляють
ефективні методики терапії і допомагають клієнтам подолати різноманітні
проблеми.
 9
1.2. Чинники ефективності консультаційного процесу
Консультування, терапія та психологія часто стереотипно сприймаються
суспільством через хибні уявлення та стигму. Однак ефективна терапія, якісне
консультування та психотерапія стосуються стосунків, розвитку навичок, навчання
технікам і покращення уявлення про себе та світ навколо нас.
Ефективне консультування допомагає полегшити страждання, розвинути
стійкість, підвищити самооцінку та, зрештою, покращити життя.
Консультування — це процес між клієнтом і терапевтом, спрямований на
дослідження труднощів, навчання чітко бачити речі та сприяти позитивним змінам
(Sexton, 1996).
Процес будується на відносинах довіри, конфіденційності та взаємної
поваги. Практика консультування має коріння в гуманістичних, поведінкових і
когнітивних традиціях. Усе це також видно і використовується в позитивній
психології .
Існує багато досліджень, які підтверджують практичні підходи до
консультування. Термін «найкраща практика» означає, що емпіричні дані
підтверджують ефективність конкретних підходів і методів.
Ламберт виявив, що 30% ефективних результатів консультування походять
від «загальних факторів» – 15% від очікувань клієнта та 15% від конкретних
психологічних технік (Ламберт, 1991).
Загальні фактори можна розділити на три широкі групи:
1. Значення навчання або психоосвіти. Це робиться через афективні
переживання, корекцію емоційних переживань і набуття навичок.
2. Підтримуюча цінність консультаційних стосунків у співпраці або
терапевтичному альянсі.
3. Зміна поведінки, створення успішного досвіду, регулювання поведінки
та майстерність.
Психоосвіта
 10
Психоосвіта - це процес надання інформації особам у терапії. Коли люди
розуміють стан психічного здоров’я, переваги певних методів лікування та
дослідження, що підтримують методи подолання, вони розвивають внутрішній
локус контролю, щоб працювати над психічним та емоційним благополуччям.
Більшість клієнтів мало знають про психічне та емоційне здоров'я, а також
про те, чого очікувати від терапії. Базова освіта психічних і емоційних проблем
може привести до кращого розуміння того, як можна застосувати техніки для
полегшення дистресу та покращення загального самопочуття.
Консультанти можуть надати таку освіту шляхом поєднання особистого
навчання та навчання навичкам, а також заохочуючи своїх клієнтів брати участь
у психоосвітніх втручаннях між сеансами консультування. У цьому сенсі
психоосвіта може служити доповненням і підтримкою аспектів процесу
консультування.
Терапевтичний альянс
Карл Роджерс у 1957 році визначив ключові чинники для формування
терапевтичного альянсу (Роджерс, 1957). Він підкреслює, що терапевт або
консультант повинен бути щиро залучений у терапевтичні стосунки, проявляти
безумовне позитивне ставлення, відчувати та виявляти емпатію до клієнта.
Терапевтичний альянс також описується як фактор відносин у
консультуванні, який включає консенсус мети, співпрацю завдань, пов’язаних із
консультуванням, та емоційний зв’язок (Meyers, 2014). Було показано, що перше
враження та раннє формування терапевтичного альянсу є одними з найважливіших
предикторів успіху психотерапії.
Цей позитивний зв’язок передбачає взаємну довіру, симпатію, повагу та
турботу, а також встановлення цілей терапії, досягнення яких обидві сторони
однаково прагнуть. Це створює відчуття спільної відповідальності та інвестицій у
процес.
 11
Крім того, Хілл і Нокс пояснюють, що ці відносини розвиваються, коли
консультант використовує відповідні методи, які посилюють залучення клієнта,
посилюють вплив терапевта і, таким чином, зміцнюють альянс (Хілл і Нокс,
2001). Підтримуючі та захоплюючі процедури дозволяють клієнту стати більш
залученим у процес.
Зміна поведінки
Зміна поведінки є критично важливим компонентом процесу
консультування. Створення стратегії зміни поведінки є ключовим компонентом
кожного встановленого типу терапії. Зміна поведінки може бути досягнута через
емоційне збудження, прихильність і регулювання середовища.
Підвищення свідомості є чудовою відправною точкою для клієнтів. Цей
підхід запрошує клієнтів досліджувати, де вони знаходяться, як їхні дії та
ставлення впливають на їхні емоції та здоров’я та ким вони хочуть стати.
Ще один ефективний спосіб змінити поведінку – це самооцінка. Вивчення
основних переконань клієнта за допомогою цього аркуша основних переконань є
чудовим способом почати самооцінку.
Існує шість особистісних характеристик, які є критично важливими для
хорошого психолога, і їх слід постійно вдосконалювати.
До них належать хороші навички міжособистісного спілкування, надійність,
гнучкість, надія/оптиміст, культурна чутливість і самосвідомість.
1. Навички міжособистісного спілкування
Консультанти повинні вміти висловлюватися чітко та ефективно. Важливо не
тільки мати можливість навчати клієнтів терапевтичним темам, але й оцінювати
розуміння клієнтом у будь-який момент часу.
Здатність відчувати, що думають і відчувають клієнти, і ставитися до них,
виявляючи теплоту, прийняття та співчуття, є наріжним каменем ефективної
терапії.
2. Довіра
 12
За словами Хілла та Нокса, більшість людей визначають, чи можуть вони
довіряти комусь протягом 50 мілісекунд після зустрічі (Хілла та Нокса,
2001). Консультанти повинні вміти вербально і невербально повідомити, що вони
заслуговують довіри.
Клієнти повинні відчувати себе комфортно, ділючись приватною,
конфіденційною інформацією та частинами себе, які часто невідомі іншим. Віра в
якість стосунків і конфіденційність того, що розкривається, призводить до
глибшого зв’язку з терапевтом.
3. Гнучкість
Хороший консультант складе значущий план лікування, індивідуальний для
кожного клієнта. Це означає, що консультант не повинен дотримуватися жорсткого
графіка лікування або мати підхід «універсальний для всіх».
4. Надія та оптимізм
Надія — чудовий мотиватор. Ефективні консультанти можуть знайти баланс
між реалізмом і надією. Хороший консультант поставить реалістичні цілі, які
зацікавлять клієнта та надихнуть на більш оптимістичний погляд.
У міру досягнення досяжних цілей у клієнтів розвиватиметься відчуття
стійкості та впевненості, які можуть допомогти в усіх сферах життя. Саме через ці
риси позитивна психологія є таким ефективним методом покращення емоційного
здоров’я.
5. Мультикультурна чутливість
Працюючи з клієнтами, важливо бути освіченим і чутливим до питань раси,
статі, етнічного походження, сексуальної орієнтації, релігії та культурного
походження.
6. Самосвідомість
Ефективний консультант може відокремити особисті проблеми від проблем
клієнта. Контрперенос — це явище, описане Фрейдом, коли проблеми, висловлені
клієнтом, призводять до емоційної реакції терапевта.
 13
Коли консультанти можуть визначити та керувати відповідями на власні
проблеми, вони будуть менш схильні реагувати на них під час сесій, і це усуне
будь-які шкідливі наслідки для терапії.
Частиною самосвідомості є здатність знати, скільки інформації слід
розкрити клієнтам. Це змінюватиметься в кожному конкретному випадку, але
професійні межі, особисте розуміння та здатність читати інших є невід’ємними
частинами цього.
Клієнти вносять у терапевтичні стосунки суму свого досвіду, а також свій
поточний стан. Очікування, поведінка та дії клієнтів безпосередньо залежать від
того, наскільки ефективним буде для них консультування.
Темперамент клієнта, знання стосунків, здатність довіряти, рівень
стресу/толерантності та культурні норми відіграють важливу роль у процесі
консультування. Хоча раса, стать, культура та релігія є важливими «загальними»
характеристиками клієнта, є кілька тонких характеристик, про які консультанти
повинні знати на початку терапії.
Готовність до змін
Одним із найважливіших предикторів успішної терапії є готовність клієнта
до змін. Прохаска та Норкросс розробили транстеоретичну модель терапевтичних
змін, яка проходить через попереднє споглядання, споглядання, підготовку, дію та
підтримку (Прохаска та Норкросс, 2001). Науковці рекомендують, щоб терапевти
оцінювали стадію змін у клієнта та відповідно пристосовували втручання.
За їхніми оцінками, 10–20% клієнтів готові до дії, 30–40% перебувають у
стані споглядання, а 50–60% перебувають на стадії передспоглядання та
потребують психопросвіти перед будь-якими терапевтичними втручаннями .
У терапевтичних відносинах консультант зазвичай вважається більш
експертом, ніж клієнт, що створює динаміку влади. Ця динаміка часто не
помічається в дослідженнях консультування та освіті.
 14
Шанобливе ставлення до консультанта є способом клієнта захистити
терапевтичний альянс, але це може бути згубним, якщо придушується думка та
бажання клієнта.
Самосвідомість клієнта відіграє значну роль у міцності терапевтичного
альянсу та успіху терапії.
Самосвідомість дозволяє клієнтам встановлювати досяжні цілі на основі
їхніх особистих сильних і слабких сторін. Це також дозволяє клієнтам внести
позитивні зміни в поведінку та покращити особисті та міжособистісні стосунки.
Більшості людей важко поділитися складними частинами себе. Тим не менш,
щоб отримати будь-який результат у консультуванні, клієнт повинен бути готовим
самостійно розкрити особисту інформацію, почуття та ідеї.
Чим довше клієнт перебуває на консультуванні і чим міцнішим стає
терапевтичний альянс, тим більше він буде охоче розкривати інформацію.
Н. В. Самоукіна, видатна учена у галузі психології, окреслила ряд
специфічних позицій психолога в процесі консультування (Самоукіна, 2003):
 "Нейтральний порадник". Уважно слухає, запитує, дає рекомендації.
Нейтральний не означає байдужий. Він підтримує, співпереживає
клієнту, але при цьому зберігає об'єктивність.
 "Програміст". Вивчає історію клієнта і складає для нього програму.
Консультант ставить запитання і допомагає клієнту зрозуміти - що,
коли і як можна зробити для вирішення проблеми.
 "Слухач". Уважно й активно слухає, співпереживає. Мінімум
рекомендацій і запитань. Допомагає клієнту відчути себе зрозумілим і
прийнятим. В атмосфері підтримки клієнт сам знаходить рішення
проблеми.
 "Дзеркало". Об'єктивно описує ситуацію клієнта і його роль у ній.
Людина збоку дивиться на себе, своє життя і проблему - помічає те, що
вислизало раніше, і знаходить рішення.
 15
 "Каталізатор". Визначає слабке місце клієнта (те, що заважає йому
діяти) і допомагає знайти в цьому ресурс. Якщо клієнт розуміє, що
йому потрібно зробити для розв'язання проблеми, але не може
зважитися через невпевненість у собі, консультант допомагає йому
знайти її.
У стосунках між психологом і клієнтом головне - взаєморозуміння. Це
важливо для створення терапевтичного альянсу - довірчих стосунків, які засновані
на емпатії та спільній меті. А мета - розв'язання проблеми клієнта.

Отже, ефективність консультаційного процесу включає в себе:

1) Комунікацію: ефективне спілкування між консультантом та клієнтом є
ключовим фактором в консультаційному процесі. Якщо комунікація є чіткою,
зрозумілою та ефективною, то шанс успіху процесу збільшується.
2) Знання та досвід: консультант повинен мати достатні знання та досвід у
відповідній галузі, щоб надати якісну консультацію клієнту.
3) Сприйняття: консультант повинен бути в змозі почути та зрозуміти
потреби та очікування клієнта, а також врахувати їх під час розробки
консультаційного плану.
4) Планування: добре спланований консультаційний процес, який враховує
потреби клієнта та забезпечує зрозумілість та чіткість, може збільшити
ефективність процесу.
5) Реалізацію: відповідна реалізація консультаційного процесу та виконання
запланованих дій є важливим фактором, що забезпечує успіх.
6) Оцінку: оцінка ефективності консультаційного процесу та визначення
проблем, що виникають, може допомогти в покращенні майбутніх консультацій.
Врахування цих факторів може допомогти забезпечити ефективний
консультаційний процес, що задовольняє потреби клієнта та забезпечує його успіх.
Отже, важливими чинними ефективної взаємодії між клієнтом та психологом є
 16
забезпечення комфортної та безпечної атмосфери під час консультаційного
процесу, емпатія психологом, здійснення активного слухання та розуміння потреб
клієнта, а також позитивне та довірливе взаємовідношення між клієнтом та
психологом.
 17

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПСИХОЛОГА ТА

КЛІЄНТА

2.1. Типи клієнтів у комунікації з психологом

Психологи відповідають за надання послуг у сфері психічного здоров’я
клієнтам, якими можуть бути окремі особи, пари, сім’ї чи групи. Їхні стосунки з
клієнтами можуть бути досить складними та багатогранними, включаючи кілька
важливих особливостей, які допомагають керувати процесом терапії. Взаємодія
між психологом і клієнтом передбачає, серед іншого, розуміння, співчуття, повагу
та конфіденційність.
Коли йдеться про типи клієнтів, які спілкуються з психологом, їх можна
розділити на різні категорії залежно від віку, типу проблем, з якими вони мають
справу, та умов, у яких відбувається спілкування.
Діти та підлітки : маленькі клієнти вимагають особливої уваги через їхній
етап розвитку. Їм можуть знадобитися більш творчі або ігрові терапевтичні
техніки, і їхні законні опікуни, як правило, певною мірою повинні брати участь у
процесі терапії.
Дорослі : дорослі клієнти можуть звертатися за психологічними послугами з
різних причин, починаючи від змін у житті та закінчуючи психічними
захворюваннями. Їхня терапія може бути зосереджена на індивідуальних
проблемах, стосунках або стресі, пов’язаному з роботою, серед іншого.
Люди похилого віку : люди похилого віку можуть звертатися за допомогою
до лікування проблем, пов’язаних із старінням, таких як зниження когнітивних
функцій, горе або перехід до пенсії. Їм також може знадобитися більше медичної
координації через проблеми з фізичним здоров’ям.
 18
Пари та сім’ї : у цій ситуації клієнт – це не окрема особа, а стосунки.
Психолог працює з парою або сім’єю в цілому, допомагаючи їм покращити
взаємодію та спілкування.
Групи : деякі психологи проводять терапевтичні групи, де кілька клієнтів
збираються разом. Ці групи можуть зосереджуватися на певній проблемі, як-от
тривога, або вони можуть бути більш загальними.
Організації та компанії . Психологи також працюють з організаціями,
надаючи такі послуги, як програми допомоги працівникам, коучинг керівників або
організаційний розвиток.
Варто пам’ятати, що кожен клієнт унікальний і потребує індивідуального
підходу з урахуванням його конкретних потреб та обставин. Категорії вище є
широкими, і фактичні клієнти можуть охоплювати кілька категорій або не ідеально
підходити до однієї категорії.
Стосунки між психологом і клієнтами є водночас делікатними та важливими,
вимагаючи ретельного дотримання кордонів, конфіденційності, співпереживання
та поваги. Це альянс, побудований на довірі та співпраці, спрямований на
створення безпечного та сприятливого середовища, де клієнти можуть
досліджувати свої почуття, кинути виклик своїм моделям мислення та внести
позитивні зміни у своє життя.
Безумовно, клієнти також можуть відрізнятися за своїми рисами особистості,
стилями спілкування та механізмами подолання. Два приклади — люди, яких
можна віднести до категорії «нервових» або «інтровертів». Кожна категорія має
свої унікальні характеристики та способи взаємодії, які вимагають різного підходу
від психолога.
Нервові клієнти : ці люди можуть виявляти ознаки тривоги або нервозності
під час сеансів. Вони можуть боротися зі страхами, надмірно хвилюватися або
відчувати такі фізичні симптоми, як прискорене серцебиття, пітливість або
тремтіння. Роль психолога тут полягає у створенні безпечного, спокійного
 19
середовища, де ці клієнти можуть відчувати себе комфортно, висловлюючи свої
страхи та тривоги. Когнітивно-поведінкові техніки, вправи на уважність і
релаксацію зазвичай використовуються, щоб допомогти цим клієнтам впоратися зі
своєю тривогою. Психологи також повинні запевнити цих клієнтів у
конфіденційності їхніх сеансів і допомогти їм виробити механізми подолання своєї
тривоги.
Клієнти-інтроверти : люди-інтроверти зазвичай більш стримані, віддають
перевагу самотній діяльності та потребують часу на самоті, щоб відновити сили.
Їм може бути складно виражати свої емоції або говорити про свої думки під час
занять. Роль психолога тут полягає в тому, щоб бути терплячим і розуміючим,
даючи цим клієнтам час, необхідний для відкриття. Терапевт також може
використовувати такі методи, як ведення журналу або арт-терапія, щоб допомогти
цим клієнтам виразити себе невербальними способами. Важливо пам’ятати, що
інтровертність не є психологічним розладом; це риса особистості. Дуже важливо
поважати межі цих клієнтів і потребу в особистому просторі.
Кожен тип клієнта вимагає індивідуального підходу та розуміння з боку
психолога. Гнучкість у методах спілкування та терапії може сприяти
продуктивним стосункам, дозволяючи клієнту почуватися комфортно та
підтримувати його в терапевтичному процесі. Це, у свою чергу, може збільшити
шанси на досягнення бажаних терапевтичних результатів.
Зрештою, психологи повинні усвідомлювати різноманіття своїх клієнтів – не
лише з точки зору демографічних показників, але й стилів особистості, уподобань
у спілкуванні та потреб у психічному здоров’ї. Вони повинні бути здатними
коригувати свої методи та підходи, щоб найкраще обслуговувати кожного
окремого клієнта, визнаючи та поважаючи їхній унікальний досвід та погляди.
Розуміння цих відмінностей є ключовим для надання ефективної, індивідуальної
психологічної допомоги.
 20
Звичайно, є кілька інших типів характеристик або категорій клієнта, які
можуть суттєво вплинути на динаміку між психологом і його клієнтом. Деякі з них
включають:
Клієнти з депресією : люди, які страждають на депресію, часто борються з
почуттям смутку, безнадійності та відсутності інтересу чи задоволення від
діяльності. Їм може бути важко зосередитися, спати або їсти, а в деяких можуть
виникати думки про смерть або самогубство. Ці клієнти можуть потребувати
більш негайного втручання або ліків на додаток до терапії. Тут вирішальне
значення мають підтримуючі терапевтичні стосунки без засудження разом із
такими методами, як когнітивна поведінкова терапія чи міжособистісна терапія.
Люди, які пережили травму : клієнти, які пережили значні травматичні
події, можуть боротися з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР),
включаючи спогади, кошмари та сильну тривогу. Їм також може бути важко
довіряти іншим, включаючи терапевта. З такими людьми часто використовується
допомога з інформацією про травму, яка включає створення безпечного простору,
зміцнення довіри та м’яке ведення клієнта через його травматичні спогади.
Люди, які зловживають психоактивними речовинами: клієнти, які
страждають від зловживання психоактивними речовинами, часто вживають
наркотики чи алкоголь, щоб впоратися з глибинними психологічними проблемами.
Ці клієнти можуть мати справу з фізичними симптомами відміни, тягою та
рецидивами, а також почуттям сорому чи провини. Психолог може
використовувати мотиваційне інтерв'ю, когнітивно-поведінкові техніки або
групову терапію, щоб підтримати цих осіб.
Клієнти з розладами особистості : ці люди часто борються з моделями
мислення, почуттів і поведінки, які суттєво відрізняються від культурних
очікувань і можуть викликати дистрес або проблеми з функціонуванням. Це може
включати такі розлади, як прикордонний розлад особистості, нарцисичний розлад
 21
особистості або антисоціальний розлад особистості. Ці клієнти можуть
потребувати тривалої терапії та високоструктурованого терапевтичного підходу.
Клієнти з розладами харчової поведінки : ці люди борються з серйозними
порушеннями харчової поведінки та пов’язаних думок і емоцій. Це може включати
такі стани, як нервова анорексія, нервова булімія або розлад переїдання. Ці клієнти
часто потребують мультидисциплінарного підходу, який включає медичну
допомогу та консультування щодо харчування разом із психологічною терапією.
Клієнти з психічними розладами : ці люди можуть відчувати такі
симптоми, як галюцинації, марення, дезорганізоване мислення або негативні
симптоми, такі як відсутність мотивації чи емоційного вираження. Це може
включати такі захворювання, як шизофренія. Ці клієнти часто потребують ліків, і
терапія зазвичай зосереджується на управлінні симптомами, покращенні
функціонування та підтримці клієнта в їх одужанні.
Варто зауважити, що категорії, описані вище, спрощені для розуміння.
Кожна людина унікальна, і її досвід і труднощі неможливо чітко класифікувати.
Психолог повинен завжди підходити до своїх клієнтів як до особистості,
пристосовуючи свою терапію та комунікаційний підхід до потреб і обставин
кожного клієнта. Важливо також пам’ятати, що відносини клієнт-терапевт повинні
будуватися на взаємній повазі, довірі та емпатії.

2.2. Ролі та позиції психолога у спілкуванні з клієнтом

Ролі і позиції психолога в спілкуванні зі своїми клієнтами багатогранні.
Психолог виступає в якості провідника, системи підтримки, професіонала та
партнера протягом усього терапевтичного процесу.
Терапевт : Найбільш очевидною роллю психолога є роль терапевта. Вони
використовують доказові методи та терапевтичні втручання, щоб допомогти
клієнтам керувати своїми думками, емоціями та поведінкою. Вони можуть
 22
допомогти клієнтам у вирішенні проблем, навичках подолання та інших стратегіях
для зміцнення психічного здоров’я.
Активний слухач : одна з найважливіших ролей психолога – бути активним
слухачем. Це передбачає не тільки чути слова, які говорить клієнт, але й розуміння
та інтерпретацію основних емоцій, думок і тем. Це допомагає клієнту відчути себе
почутим і визнаним.
Посібник : психолог часто виступає в якості провідника, допомагаючи
клієнту орієнтуватися в емоційному ландшафті та працювати над досягненням
цілей. Вони можуть надавати вказівки, поради чи вказівки на основі потреб
клієнта, але вони також заохочують клієнта знаходити свої рішення, коли це
доречно.
Адвокат : психологи можуть виступати в якості адвокатів своїх клієнтів,
особливо тих, хто належить до маргіналізованих або недостатньо обслуговуваних
спільнот. Це може включати роботу з іншими професіоналами чи системами,
такими як школи чи суди, від імені клієнта.
Педагог : як викладач, психолог надає інформацію та навчає клієнтів про
психічне здоров’я, стратегії подолання, характер їхнього стану та процес терапії.
Вони також можуть допомогти клієнту зрозуміти зв’язок між думками, емоціями
та поведінкою та як ними керувати.
Фасилітатор інсайту : психолог допомагає клієнтам зрозуміти свої думки,
почуття та поведінку. За допомогою таких методів, як рефлексивне слухання,
психолог може допомогти клієнту побачити закономірності, зрозуміти його
мотивацію та відкрити нові способи мислення чи поведінки.
Зберігач конфіденційності : психолог несе відповідальність за збереження
конфіденційності терапевтичного процесу, гарантуючи, що особиста інформація
клієнта та її розкриття залишаються конфіденційними, якщо не надано згоди або
немає проблем з безпекою.
 23
Співробітник : психолог співпрацює з клієнтом, щоб встановити цілі
терапії, прийняти рішення про втручання та оцінити прогрес. Вони також можуть
працювати з іншими фахівцями, залученими до догляду за клієнтом, такими як
лікарі чи соціальні працівники.
Зразок для наслідування : часто психологи служать взірцями для
наслідування, демонструючи ефективне спілкування, емоційну регуляцію та
навички вирішення проблем.
Встановлювач меж : психолог встановлює та підтримує професійні межі
для захисту терапевтичних стосунків. Це може включати управління контактами
поза сеансами, забезпечення безпечного простору в терапевтичній кімнаті та
запобігання подвійним стосункам, які можуть зашкодити клієнту або
терапевтичному процесу.
Оцінювач/оцінювач : психолог оцінює психічне здоров’я клієнта,
діагностує умови, коли це необхідно, і відстежує прогрес протягом терапії. Вони
використовують різноманітні інструменти та техніки оцінювання, щоб зібрати
інформацію про думки, почуття, поведінку, історію та життєві обставини клієнта.
Ці ролі можуть бути різноманітними та гнучкими залежно від потреб і
контексту клієнта. Психолог повинен адаптуватися та змінювати ролі, щоб
ефективно підтримувати психічне здоров’я та благополуччя клієнта. Міцний
терапевтичний альянс часто залежить від здатності психолога виконувати ці ролі
компетентно та з емпатією, визнаючи індивідуальність кожного клієнта та
унікальні вимоги його терапевтичного шляху.
На основі проведеного аналізу та огляду літератури, а також розгляду
життєвих ситуацій, можна запропонувати наступні рекомендації для покращення
взаємодії між клієнтом та психологом:
Розвиток емпатії: Психологи можуть активно працювати над розвитком своїх
навичок емпатії. Це означає здатність почувати і розуміти емоційний стан та
переживання клієнта, несхвалюючи або неосудливо реагуючи. Шляхи розвитку
 24
емпатії можуть включати саморефлексію, навчання активного слухання та
спостереження за невербальними сигналами.
Встановлення довіри: Важливо побудувати довірливі стосунки з клієнтом,
створюючи атмосферу безпеки та конфіденційності. Психологи можуть
використовувати техніки встановлення довіри, такі як чітке пояснення процесу
терапії, установлення границь та повільне розкриття особистої інформації.
Використання активного слухання: Психологи повинні бути вправними в
активному слуханні, що означає уважну увагу до словесної та невербальної
комунікації клієнта. Це допомагає виявити глибинні потреби та переживання
клієнта, а також створює відчуття бути почутим та зрозумілим.
Проявлення емоційної підтримки: Психологи можуть проявляти емоційну
підтримку шляхом позитивного вираження реакцій на емоційні висловлювання
клієнта, підтримки у складних ситуаціях та заохочення вираження емоцій без
страху перед судженням.
Забезпечення ясного спілкування: Важливо, щоб психологи використовували
просту та доступну мову, уникавши фахового жаргону. Ясне спілкування
допомагає клієнтам легше розуміти і взаємодіяти з процесом терапії.
Гнучкість та індивідуалізація: Психологи повинні бути гнучкими в своїй
практиці, адаптуючи підходи та методики до потреб та особистості кожного
клієнта. Індивідуалізований підхід допомагає створити більш ефективну
взаємодію.
Саморефлексія та професійний розвиток: Психологи повинні постійно
працювати над своїм особистим та професійним розвитком. Саморефлексія, участь
у навчанні, супервізія та професійні конференції допомагають психологам
покращувати свої навички та ефективність взаємодії з клієнтами.
Ці рекомендації виокремлюють основні аспекти, які можуть сприяти
покращенню взаємодії між клієнтом та психологом. Застосування цих практик
може сприяти створенню підтримуючого та ефективного терапевтичного
 25
середовища, де клієнти можуть отримати необхідну допомогу для свого
психологічного благополуччя та зростання.
Підсумовуюючи другий розділ, можна сказати, що динамічні та заплутані
стосунки між психологом і клієнтом ґрунтуються на багатогранних ролях і
етичних принципах у поєднанні з унікальними характеристиками самих клієнтів.
Цей зв’язок проявляється через калейдоскоп професійних позицій, починаючи від
терапевта, провідника, адвоката, вихователя, фасилітатора інсайту, прикладу для
наслідування, до оцінювача тощо.
Гнучкість і адаптивність психолога в адаптації своєї ролі з урахуванням
індивідуальних потреб клієнта має вирішальне значення для терапевтичного
процесу. Незалежно від того, чи йдеться про освіту щодо проблем психічного
здоров’я, активне слухання для розуміння досвіду клієнта, збереження
конфіденційності, встановлення належних меж або спільне встановлення
терапевтичних цілей, ці ролі об’єднуються, щоб створити підтримуючий,
співчутливий та професійний терапевтичний альянс.
Водночас різноманітність характеристик клієнта, починаючи від рис
особистості, таких як нервозність і інтроверсія, до таких станів, як депресія,
зловживання психоактивними речовинами та розлади особистості, вимагає від
психолога чутливості та адаптивності в їхньому підході. Унікальне поєднання
особистості, досвіду та обставин кожного клієнта визначає його терапевтичні
потреби та цілі, тим самим керуючи характером взаємодії та спілкування з
психологом.
Таким чином, складний танець між психологом і його клієнтом у
терапевтичному альянсі є багатогранним, складним та індивідуальним. Це
професійні стосунки, які вимагають емпатії, здатності пристосовуватися, поваги та
розуміння, структурованих у межах професійних кордонів та етики. Поєднання
ролей психолога та відмінних рис клієнтів тче гобелен терапевтичного
 26
спілкування, сприяючи ефективній психологічній допомозі та психічному
благополуччю.
 27
ВИСНОВКИ

Взаємовідносини між психологом і клієнтом є важливою складовою

терапевтичного процесу. Ці стосунки, сформовані міцною основою професійної
етики, конфіденційності, емпатії та взаємної поваги, служать основою для
ефективного терапевтичного втручання.
Безліч ролей, які виконує психолог, включаючи, але не обмежуючись ними,
терапевта, активного слухача, провідника, адвоката та вихователя, відіграють
важливу роль у керуванні процесом терапії. Коригуючи свої ролі відповідно до
потреб клієнта, психолог створює атмосферу підтримки, співчуття та розуміння,
забезпечуючи при цьому дотримання професійних кордонів та етичних принципів.
Ця гнучкість має вирішальне значення для підтримки продуктивного
терапевтичного альянсу та має центральне значення для надання персоналізованої
допомоги.
Водночас різноманітні характеристики клієнтів, залежні від їхніх
особистісних рис, етапів розвитку, життєвих обставин і психологічних розладів,
підкреслюють необхідність індивідуального підходу до терапії. Психолог
відповідає за коригування свого стилю спілкування та терапевтичних стратегій,
щоб найкраще обслуговувати кожного клієнта, визнаючи та поважаючи його
унікальний досвід і перспективи.
Підсумовуючи, стосунки між психологом і клієнтом, багаті багатогранними
ролями, характеристиками клієнта та етичними міркуваннями, утворюють
наріжний камінь психологічної допомоги. Цей заплутаний альянс, який
характеризується взаємною повагою, співчуттям і співпрацею, прокладає шлях до
терапевтичного зростання та покращення психічного здоров’я. Завдяки
безперервному дослідженню цього зв’язку та його тонкощів ми покращуємо наше
розуміння терапевтичного спілкування, таким чином стимулюючи еволюцію
практик психологічної допомоги.
 28
Сучасні суспільні виклики, такі як конфлікти, війни та соціально-політичні
потрясіння, суттєво впливають на ландшафт психічного здоров’я та, відповідно, на
динаміку відносин психолога та клієнта. Ці проблеми погіршують існуючі стани
психічного здоров’я та сприяють виникненню нових, що призводить до
збільшення потреби в підтримці психічного здоров’я та втручанні.
Війна та конфлікт, наприклад, можуть призвести до травматичних
переживань, що призводить до посттравматичного стресового розладу, тривоги,
депресії та безлічі інших психологічних розладів. Ті, хто безпосередньо
постраждав від таких конфліктів, у тому числі біженці та ветерани, часто
потребують спеціалізованої допомоги з інформацією про травми, що створює
потребу в тому, щоб психологи володіли необхідними навичками та знаннями.
Крім того, вплив цих суспільних проблем не обмежується тими, хто
безпосередньо залучений. Непрямий стрес геополітичної напруженості та
конфліктів може впливати на психічне здоров’я людей у глобальному масштабі,
викликаючи почуття страху, безпорадності та тривоги.
У цьому мінливому ландшафті психологи повинні орієнтуватися в цих
складнощах з чутливістю та адаптивністю, демонструючи культурну
компетентність, розуміючи вплив соціально-політичних факторів на психічне
здоров’я та застосовуючи засновані на доказах терапевтичні стратегії, які
вирішують ці унікальні проблеми. Це означає, що роль психолога виходить за межі
індивідуальної терапії, стаючи вирішальною фігурою в громадських ініціативах у
сфері психічного здоров’я, роботі з адвокації та зміні політики.
Крім того, зі збільшенням взаємозв’язків нашого світу різноманітність
клієнтів, з якими може працювати психолог, значно зросла. Вони повинні бути
готові працювати з клієнтами з різного культурного, соціального та політичного
середовища та бути чутливими до того, як ці фактори можуть вплинути на
терапевтичний процес.
 29
Підсумовуючи, сучасні виклики конфліктів, війн та інших суспільних
проблем додають додатковий рівень складності стосункам психолог-клієнт і сфері
психічного здоров’я в цілому. Коли ми справляємося з цими викликами, здатність
до адаптації, культурна компетентність і навички захисту інтересів психологів
стають дедалі важливішими. Завдяки своїй багатогранній ролі психологи не лише
сприяють психічному благополуччю своїх клієнтів, але й відіграють важливу роль
у вирішенні ширших суспільних потреб психічного здоров’я у все більш
складному світі.
 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Васянович П. Основи психології : навч. посіб. Київ : Пед. думка, 2012.
114 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/9961/1/Васянович%20(2).pdf (дата звернення:
22.05.2023).
2. Самоукіна, Н. В. (2003). Психологія професійної діяльності: Учб.
посіб. для студ. непсихол. вищ. навч. закл. (2-е вид.). Санкт-Петербург: Пітер. 220
с.
3. Alliance in individual psychotherapy. / A. O. Horvath et al. Psychotherapy.
2011. Vol. 48, no. 1. P. 9–16. URL: https://doi.org/10.1037/a0022186 (date of access:
23.05.2023).
4. Bandura A. Self-efficacy: toward a unifying theory of behavioral
change. Psychological review. 1977. Vol. 84, no. 2. P. 191–215.
URL: https://doi.org/10.1037/0033-295x.84.2.191 (date of access: 23.05.2023).
5. Berglar, J., Сrameri, A., Von Wyl, A., Koemeda-Lutz, A., Köhler, M.,
STaczan, P., Schulthess, P. & Tschuschke, V. (2016). Therapist Effects on Treatment
Outcome in Psychotherapy: A Multilevel Modelling Analysis. International Journal of
Psychotherapy, 20 (2), pp. 61-80.
6. Comparison of proposed diagnostic criteria for pathological grief using a
sample of elderly bereaved spouses in Denmark: perspectives on future bereavement
research / M. O'Connor et al. Journal of affective disorders. 2019. Vol. 251. P. 52–59.
URL: https://doi.org/10.1016/j.jad.2019.01.056 (date of access: 23.05.2023).
7. Coutinho J. F., Silva P. O., Decety J. Neurosciences, empathy, and healthy
interpersonal relationships: recent findings and implications for counseling
psychology. Journal of counseling psychology. 2014. Vol. 61, no. 4. P. 541–548.
URL: https://doi.org/10.1037/cou0000021 (date of access: 23.05.2023).
8. David W. Mood and temperament. New York : Guilford Press, 2000. 340 p.
9. David W. Mood and temperament. New York : Guilford Press, 2000. 340 p.
 31
10. Davison T. E., McCabe M. P. Adolescent body image and psychosocial
functioning. The journal of social psychology. 2006. Vol. 146, no. 1. P. 15–30.
URL: https://doi.org/10.3200/socp.146.1.15-30 (date of access: 23.05.2023).
11. Dynamic models of individual change in psychotherapy process research. /
F. Falkenström et al. Journal of consulting and clinical psychology. 2017. Vol. 85,
no. 6. P. 537–549. URL: https://doi.org/10.1037/ccp0000203 (date of access:
23.05.2023).
12. Ellis A. Why rational-emotive therapy to rational emotive behavior
therapy?. Psychotherapy: theory, research, practice, training. 1999. Vol. 36, no. 2.
P. 154–159. URL: https://doi.org/10.1037/h0087680 (date of access: 23.05.2023).
13. Ellis, A. (1977). Fun as psychotherapy. Rational Living, 12(1), 2–6.
14. Evaluating an e-mental health program (“deprexis”) as adjunctive treatment
tool in psychotherapy for depression: design of a pragmatic randomized controlled
trial / T. Krieger et al. BMC psychiatry. 2014. Vol. 14, no. 1.
URL: https://doi.org/10.1186/s12888-014-0285-9 (date of access: 23.05.2023).
15. Goldberg A. A self psychology perspective. Psychoanalytic inquiry. 1987.
Vol. 7, no. 2. P. 181–187. URL: https://doi.org/10.1080/07351698709533670 (date of
access: 23.05.2023).
16. Greenberg L. S., Pascual-Leone A. Emotion in psychotherapy: a practice-
friendly research review. Journal of clinical psychology. 2006. Vol. 62, no. 5. P. 611–
630. URL: https://doi.org/10.1002/jclp.20252 (date of access: 23.05.2023).
17. Hill, C. E., & Knox, S. (2001). Self-disclosure. Psychotherapy: Theory,
Research, Practice, Training, 38(4), 413–417. https://doi.org/10.1037/0033-
3204.38.4.413
18. Kivlighan D. M., Marmarosh C. L., Hilsenroth M. J. Client and therapist
therapeutic alliance, session evaluation, and client reliable change: a moderated actor–
partner interdependence model. Journal of counseling psychology. 2014. Vol. 61, no. 1.
P. 15–23. URL: https://doi.org/10.1037/a0034939 (date of access: 23.05.2023).
 32
19. Levitan J., Levitan M. Investigating student stressors within a canadian
post-secondary professional program. The international journal of learning in higher
education. 2016. Vol. 23, no. 4. P. 21–30.
URL: https://doi.org/10.18848/2327-7955/cgp/v23i04/21-30 (date of access:
23.05.2023).
20. Mindfulness-based interventions for psychiatric disorders: a systematic
review and meta-analysis / S. B. Goldberg et al. Clinical psychology review. 2018.
Vol. 59. P. 52–60. URL: https://doi.org/10.1016/j.cpr.2017.10.011 (date of access:
23.05.2023).
21. Perls F. S. In and out the garbage pail. [Lafayette, Calif : Real People Press,
1969.
22. Prochaska, J. O., & Norcross, J. C. (2001). Stages of
change. Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training, 38(4), 443–
448. https://doi.org/10.1037/0033-3204.38.4.443
23. R R. C. Person to person: the problem of being human: a new trend in
psychology. [Walnut Creek, Calif : Real People Press, 1967. 276 p.
24. Rogers C. R. Client-centered therapy: its current practice, implications and
theory. London : Constable, 1951. 560 p.
25. Rogers С. On becoming a person: a therapist’s view of psychotherapy. :
книга. Boston. : Houghton Mifflin, 1961. 420 p. URL: https://books.google.cz/books?
id=0yHBXXhJbKQC&printsec=frontcover&hl=uk&source=gbs_ge_su
mmary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false (date of access: 22.05.2023).
26. Sexton H. Process, life events, and symptomatic change in brief eclectic
psychotherapy. Journal of consulting and clinical psychology. 1996. Vol. 64, no. 6.
P. 1358–1365. URL: https://doi.org/10.1037/0022-006x.64.6.1358 (date of access:
23.05.2023).
27. Shick Tryon G., Collins Blackwell S., Felleman Hammel E. A meta-
analytic examination of client–therapist perspectives of the working
 33
alliance. Psychotherapy research. 2007. Vol. 17, no. 6. P. 629–642.
URL: https://doi.org/10.1080/10503300701320611 (date of access: 23.05.2023).
28. Sigmund F. A general introduction to psychoanalysis. The journal of
nervous and mental disease. 1920. Vol. 52, no. 6. P. 548–549.
URL: https://doi.org/10.1097/00005053-192012000-00047 (date of access:
23.05.2023).
29. Skinner B. F. Science and human behavior. New York : Macmillan, 1953.
461 p.
30. Sroufe L. A. Appraisal: bowlby's contribution to psychoanalytic theory and
developmental psychology; attachment: separation: loss. Journal of child psychology
and psychiatry. 1986. Vol. 27, no. 6. P. 841–849. URL: https://doi.org/10.1111/j.1469-
7610.1986.tb00203.x (date of access: 23.05.2023).
31. The effect of alliance-focused training on a cognitive-behavioral therapy for
personality disorders. / J. C. Muran et al. Journal of consulting and clinical psychology.
2018. Vol. 86, no. 4. P. 384–397. URL: https://doi.org/10.1037/ccp0000284 (date of
access: 23.05.2023).
32. The Impact of Patientsʼ and Therapistsʼ Views of the Therapeutic Alliance
on Treatment Outcome in Psychotherapy / V. Tschuschke та ін. The journal of nervous
and mental disease. 2020. Т. 208, № 1. С. 56–64.
URL: https://doi.org/10.1097/nmd.0000000000001111 (дата звернення: 23.05.2023).
33. The insecure psychotherapy base: using client and therapist attachment
styles to understand the early alliance. / C. L. Marmarosh et al. Psychotherapy. 2014.
Vol. 51, no. 3. P. 404–412. URL: https://doi.org/10.1037/a0031989 (date of access:
23.05.2023).
34. Therapist–client agreement about their working alliance: associations with
attachment styles. / S. O'Connor et al. Journal of counseling psychology. 2019. Vol. 66,
no. 1. P. 83–93. URL: https://doi.org/10.1037/cou0000303 (date of access: 23.05.2023).
 34
35. Wampold B. E., Brown G. S. (. Estimating variability in outcomes
attributable to therapists: a naturalistic study of outcomes in managed care. Journal of
consulting and clinical psychology. 2005. Vol. 73, no. 5. P. 914–923.
URL: https://doi.org/10.1037/0022-006x.73.5.914 (date of access: 23.05.2023).
36. What characterizes effective therapists? / B. E. Wampold et al. How and
why are some therapists better than others?: understanding therapist
effects. Washington. P. 37–53. URL: https://doi.org/10.1037/0000034-003 (date of
access: 23.05.2023).
37. Zilcha-Mano S., Errázuriz P. Early development of mechanisms of change
as a predictor of subsequent change and treatment outcome: the case of working
alliance. Journal of consulting and clinical psychology. 2017. Vol. 85, no. 5. P. 508–
520. URL: https://doi.org/10.1037/ccp0000192 (date of access: 23.05.2023).
38. Zilcha-Mano S., Ramseyer F. T. Innovative approaches to exploring
processes of change in counseling psychology: insights and principles for future
research. Journal of counseling psychology. 2020. Vol. 67, no. 4. P. 409–419.
URL: https://doi.org/10.1037/cou0000426 (date of access: 23.05.2023).