Міністерство освіти і науки України 

Національний університет “Львівська політехніка” 

Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій 
Кафедра систем автоматизованого проектування

Есе
Дисципліна “Історія державності та культури України”
Тема: ” Історія моєї родини на тлі культурно-історичних процесів ХХ –початку
ХХІ ст.”

Виконав: 
Студент групи ПП-15 
Мінчук Роман 
Прийняв: 
Боляновський А.В. 
 
 
 

2022
 Невеличка передмова
У школі ми вивчали важливі історичні події нашої країни і ніколи не
замислювалися над тим, як ці події впливали на історію окремо взятій сім’ї.
Через роки, коли приходить зрілість та усвідомлення всього, що відбувається,
мимоволі замислюєшся, а як жила моя сім’я в далекому минулому? Що
хвилювало, що турбували в той час моїх предків?

Родове дерево

Вітка батька

Примітка: оскільки моя бабуся не дуже хотіла розповідати про смерті родичів,
можна сказати, що про смерть у цих сім’ях не було принято говорити.

Прабабуся(мати бабусі)
Солонар(Гловацька) Марія Павлівна народилася 25 грудня 1918року у місті
Кременці. За походженням була українкою. Марія Павлівна не мала освіти,
була швачкою, мала 4 класи гімназії, приватно вчилася шити та вишивати.
Відомо, що мала прийомних батьків Гловацьких Павла та Ганну, які
народились та проживали у Кременці, це дозволяє розширити родове дерево.
 Марія Павлівна

Марія Павлівна у шкільному віці(посередині)

Прадідусь(батько бабусі)
Солонар Борис Іванович народився 22 лютого 1908року у Могилянах
Рівненської області, але за національністю був росіяном. З 1916 року по 1921
навчався у російській гімназії у місці Острог. У 1925 році переїхав у
Кременець. У 1926 році разом з пекарями організували профспілку пекарів, був
членом правління. 1929 року був призваний до польської армії. У 1931році
повернувся назад, продовжив працювати пекарем, вів активне громадське
життя(брав участь у забастовках( після цього його не брали на роботу)1931 -
1933 рр). З 1939 року по 1941 працює завідуючим пекарнями(референт
хлібокомбіната). Пізніше, у 1941 його забрали у російську армію, служив в 75
ОСБН, певний час жив у городі Новосибірську, пізніше був біля китайської
границі. Повернувся у 1945 році та працював головним бухгалтером табачної
фабрики, був нагороджений грамотами за працю.
 Борис Іванович у польській(ліворуч) та російській(праворуч) арміях

Батьки Бориса Івановича

Борис Іванович мав автобіографію та ось яка інформаціє є про батьків : «Батьки
були з Хмельницька, батько був офіцером 126 піхотного полка. У 1915 році
батька вбили, а в 1923 померла мама»

Бабуся
Мінчук(Солонар) Людмила Борисівна народилася 1 листопада 1949 року у
Кременці, школу закінчила у 1965 році з золотою медаллю, а у 1970 році
закінчила Тернопільський медичний інститут за спеціальністю «Фізика та
математика», за роботу одержала знак відмінник освіти України.Усю кар'єру
Людмила Борисівна працювала вчителем, так у Старому Селі під Львовом вона
викладала з 1972 до 1977, потім у Дубно 1977-1980, пізніше повернулася до
Кременця. Після 1980 року не змінювала місце проживання, а лише навчальні
заклади: Кременецьке педагогічне училище(1980-1988), ліцей імені Нестора
Літописця(1988-2010), ліцей імені Уласа Самчука(2010-2015).Попри такий
шлях, моя бабуся все ж продовжує давати уроки, але тепер у гімназії №3.
 Атестат та диплом Людмили Борисівни про закінчення навчальних закладів

Людмила Борисівна

Дідусь
Мінчук Михайло Степанович народився 29 жовтня1948 року у Кременці, про
дитинство мало що відомо.
З 1970 року по 1972 був у армії під Ленінградом у селі Пері, пізніше, у 1978
році закінчив Львівську політехніку за спеціальністю «Автомобільне
господарство». Після навчання повернувся до Кременця, праюцював у
Кременецькій автошколі ДТСАФ начальником колони і завідуючим з 1978 по
2000 роки. Потім мігрував за кордон на заробітки.
У 2020році Михайло Степанович помер.
На диво, але батьки дідуся Степан Петрович та Єфросинія Василівна була
однофаміляцями, проте про їхнє життя мало що відомо.
Точно відомо, що Степан Петрович був фронтовиком, служив під Ленінградом,
мав нагороди Червона зірка та інші).
 Диплом Михайла Степановича про закінчення Львівської політехніки

Єфросинія Василівна та Степан Петрович

«Прапрадіди жили в окупації, допомагали євреям, приносили хліб, з німцями

ніхто не співпрацював»

Батько
Мінчук Олександр Михайлович народився 15 березня 1979 року у Кременці,
закінчив школу, пізніше, у 1996р, - Тернопільский радіотехнікум.

Вітка мами

Прадідусь(батько бабусі)
Боболінський Степан Максимович народився 23 лютого 1930 року у селі
Старий Олексинець та весь час перебував там. Працював директором
Староолексинецього Будинку Культури. Помер 14 червня 2009 року.

Прабабуся(мати бабусі)
Боболінська(Капшук) Антоніна Дем’янівна народилась 20 лютого 1928року у
селі Ротовка, що у Сумській області, Путівльський район. Про ранні роки мало
що відомо. У Старий Олексинець Антоніна Дем’янівна переїхала у 1950-тих
роках, але навчалася у Кременецькому Педагогічному інституті на факультеті
«Вчитель молодших класів». Пізніше працювала вчителькою
Староолексинецької середньої школи. Померла 7 Червня 2005 р.
 Боболінський Степан Максимович та Капшук Антоніна Дем’янівна

Прадідусь(батько дідуся)
Лахміцький Ігор Володимирович народився 12 грудня 1940 року у місті
Кременці, за професією був мотористом-слюсарем, працював у Кременецькому
автобусному парку. Проживши лише 48 років, помер 4 листопада 1989 року.

Лахміцький Ігор Володимирович

Прабабуся(мати дідуся)
Лахміцька(Ахтаніна) Надія Миколаївна народилася 13 грудня 1943 року у місті
Почаїв, але пізніше після навчання у Львівському технікумі легкої
промисловості на факультеті «Офіціант», переїхала у Кременець.

Бабуся
Лахміцька(Боболінська) Леся Степанівна народилася у селі Старий Олексинець
30 травня 1963року.У 1981 році переїхала в Кременець. Закінчила Кременецьке
педагогічне училище 1983року за спеціальністю «Дошкільне виховання»,
пізніше працювала там лаборантом.

Дідусь
В’ячеслав Лахміцький Ігорович народився 5 листопада 1964 року у місті
Кременець, закінчив Кременецьке ПТУ за спеціальністю
«Електрозварювальник» у 1983, пізніше перебував в армії з 1984 року по 1986 у
Чернівцях, має звання рядового.

Лахміцький В’ячеслав Ігорович та Боболінська Леся Степанівна

Мати
Мінчук(Лахміцька) Зоряна В’ячеславівна народилась 27 квітня 1984 року.
Закінчила Кременецьку школу №5 у 1999р, після 9 класу поступила у коледж
на спеціальність «Образотворче мистецтво» та провчилась там 5 років, потім
провчилась ще рік у Кременецькому педагогічному інституті(«Образотворче
мистецтво»).
Мінчук Роман Олександрович
Народився 6 липня 2005 року у Кременці, навчався у ліцеї імені Нестора
Літописця, закінчив академічний Кременецький ліцей імені Уласа Самчука у
2021 році.У 2022 році поступив у Львівську політехніку на спеціалість
«Комп’ютерні науки».

З інтерв’ю за бабусею можу сказати, що родичі гілки моєї мами не брали участі
у війнах, не перебували довгостроково в армії, за словами бабусі вони були
«тихі».

Висновок: на диво, але моїх родичів історія(війни, голоди) ніяк не зачепила,

також я помітив щодо вибору моєї спеціальності є цікава історія, моя
бабуся(Людмила Борисівна) хотіла піти на медика, але на той час це було
майже нереально, прийшлось би заплатити немалі гроші, щоб навчатись,
натомість вона була тісно пов’язана з математикою та фізикою. У дитинстві, та
навіть зараз, я дуже часто ходжу до бабусі, але саме тоді вона допомогла
вивести мій рівень математичних знань на високий рівень, що у подальшому
визначило мій напрям у академічному ліцеї(Фізмат або філолог). За допомогою
цього та аналізу актуальних професій мій вибір впав на спеціальність, яка
пов’язана з комп’ютерами та математикою.

Джерела: інтерв’ю з бабусями(Мінчук Людмила Борисівна та Лахміцька Леся

Степанівна) та з мамою(Мінчук Зоряна В’ячеславівна) м.Кременець 11.12.2022