Короткий

фізичний довідник

Додаток до видання:
І. М. Гельфгат.
Повний курс шкільної фізики в тестах
(Х. : Вид-во «Ранок», 2013. — 384 с.)

1
 Розділ 1. Основи кінематики l l1 + l2 + ...
 Середня шляхова швидкість: v = = ,
 ∆s  t t1 + t2 + ...
Миттєва швидкість руху: v = , де ∆s —
∆t де l — загальний шлях, прой­дений тілом за
переміщення тіла за малий інтервал часу ∆t. час t; l1 , l2 … — довжини окремих ділянок
  траєкторії, які тіло проходило за інтервали
Прямолінійний рівномірний рух: s = vt , де
  часу t1 , t2 …
s — переміщення тіла за час t; v — швид­
1. Основи кінематики

1. Основи кінематики
кість руху тіла.   
Закон додавання швидкостей: vтіло_НСВ = vтіло_РСВ + v
Проекція переміщення на вісь Ox: sx = vx t ,   
vтіло_НСВ = vтіло_РСВ + vРСВ_НСВ , де НСВ — нерухома си­
де vx — проекція швидкості руху на вісь Ox.
стема відліку; РСВ — рухома система відліку.
Координата тіла: x = x0 + vx t , де x0 — почат­
кова координата тіла. 
 ∆v 
Прискорення: a = , де ∆v — зміна швид­
Середня швидкість нерівномірного руху: ∆t
   кості руху тіла за малий інтервал часу ∆t .
 s s + s + ... 
v= = 1 2 , де s — загальне перемі­
t t1 + t2 + ... Прямолінійний рівноприскорений рух:
щення тіла за час t, яке складається з перемі­ vx = v0 x + ax t , де vx , v0x , ax — проекції на
 
щень s1 , s2 , ..., що відбувалися за інтервали вісь Ox відповідно швидкості руху тіла, його
часу t1 , t2 … . початкової швидкості та прискорення.

2 3
 ax t
2
v0 x + v x
2 2
v x − v0 x 2πR
sx = v0x t + = t= , де sx — Лінійна швидкість руху: v = ωR = = 2πnR ,
2 2 2ax T
проекція переміщення тіла на вісь Ox. 1
де T — період; n = — обертова частота.
T
ax t 2
x = x0 + sx = x0 + v0x t + , де x, x0 — відпо­ v2
2 Доцентрове прискорення: a = ωv = = ω2R .
відно координата тіла та початкова координа­ R
1. Основи кінематики

1. Основи кінематики
та тіла.
Рух тіла, яке кинули горизонтально:
Рівномірний рух по колу радіусом R:
y y
h
 α
a  0 L x 0 L x
v

2h
vx = v0 , vy = − gt , L = v0 , де v0 — модуль
g
початкової швидкості руху; g — прискорення
∆ϕ
Кутова швидкість руху: ω = , де ∆ϕ — кут вільного падіння; L — горизонтальна даль­
∆t ність польоту тіла.
повороту радіуса за малий інтервал часу ∆t.

4 5
 Рух тіла, яке кинули під кутом до горизонту:  
Перший закон Ньютона: v = const за умови
y y F = 0 (за відсутності зовнішніх сил або за
h умови їх взаємної компенсації тіло перебуває
α в спокої або рухається за інерцією прямолі­
0 L x 0 L x нійно рівномірно).

2
2v0 x v0 y v0 sin 2α
1. Основи кінематики

Другий закон Ньютона: прискорення тіла

2. Основи динаміки
vx = v0x , vy = v0 y − gt , L = = , де 
g g  F 
α — кут, який утворює початкова швидкість a= , де F — рівнодійна прикладених до
m
руху із горизонтальною площиною; v0 — мо­ тіла сил; m — маса тіла.
дуль початкової швидкості руху; L — даль­
ність польоту тіла.  
Третій закон Ньютона: F1−2 = − F2−1 (під час
взаємодії двох тіл виникають сили, рівні за
модулем і напрямлені вздовж однієї прямої
Розділ 2. Основи динаміки в протилежних напрямках).

     
Рівнодійна F сил F1 , F2 , ..., прикладених до Сила тяжіння: Fтяж = mg , де g — прискорен­
   ня вільного падіння.
матеріальної точки: F = F1 + F2 + ...

6 7
 
Закон всесвітнього тяжіння: F = G
m1m2
, де Закон Гука: Fx = −kx , де F — сила пруж­
r
2 ності; k — жорсткість пружини або стерж­
F — сила гравітаційної взаємодії двох матері­ ня; x — видовження пружини або стержня
альних точок масами m1 і m2 ; G — гравіта­ ( x = l − l0 , де l, l0 — відповідно довжина де­
ційна стала; r — відстань між матеріальними формованого та недеформованого тіл).
точками.
Сила тертя ковзання: Fтер = µN , де µ — кое­
2. Основи динаміки

2. Основи динаміки

M фіцієнт тертя; N — сила нормального тиску.
Перша космічна швидкість: vI = G , де
R
Сила тертя спокою: Fтер  µN .
M, R — відповідно маса та радіус планети.
Умови рівноваги тіла, на яке діє кілька сил:
 
1) F1 + F2 + ... = 0 ;
Вага тіла, яке рухається з прискоренням:
    2) M1 + M2 + ... = 0 , де M = ± Fl — момент
P = m ( g − a ) , де a — прискорення руху тіла. сили; l — плече сили. Знак «+» відповідає

()
Якщо a напрямлене вгору ↑ : P = m ( g + a ) . моменту сили, яка намагається обертати тіло
проти ходу годинникової стрілки; знак «–»

()
Якщо a напрямлене вниз ↓ : P = m ( g − a ) . відповідає моменту сили, яка намагається
обертати тіло за ходом годинникової стрілки.

8 9
 Розділ 3. Закони збереження в механіці Теорема про кінетичну енергію: A = ∆Wк (за­
  гальна робота сил, які діють на тіло, дорів­
Імпульс тіла: p = mv . нює зміні кінетичної енергії тіла).

Імпульс сили: Ft , де t — час дії сили.
Потенціальна енергія тіла в полі тяжіння:
3. Закони збереження в механіці

3. Закони збереження в механіці

Другий закон Ньютона в імпульсній формі: Wп = mgh , де h — висота тіла над вибраним
 ∆p нульовим рівнем.
F= .
∆t 
  Потенціальна енергія пружно деформованого
Закон збереження імпульсу: p1 + p2 + ... = const
(загальний імпульс замкненої системи тіл за­ kx 2
тіла: Wп = , де k — жорст­кість тіла (пру­
лишається незмінним). 2
жини або стержня); x = l − l0 — деформація
Механічна робота:
   тіла (l, l0 — довжини відповідно деформова­
 A = F ⋅ s = Fs cosα , де α — кут F ного та недеформованого тіла).

між напрямком сили F і на­ 
 α s
прямком переміщення s . Робота сили тяжіння або пружності: A = −∆Wп .

Кінетична енергія тіла (енергія тіла, яке ру-

Механічна енергія: W = Wк + Wп .
 mv 2
хається зі швидкістю v ): Wк = .
2
10 11
 Закон збереження механічної енергії: Розділ 4. Елементи механіки рідин і газів
W = Wк + Wп = const (у замкненій си­с темі 
F
тіл, що взаємодіють тільки силами тяжіння Тиск на поверхню: p = , де F — сила, що
та пружності, механічна енергія не зміню­ S
діє по нормалі до поверхні; S — площа по­
ється).

4. Елементи механіки рідин і газів

3. Закони збереження в механіці

верхні.
Коефіцієнт корисної дії (ККД) механізму:
Тиск стовпа рідини: p = ρgh , де ρ — густина
Aкор
η= ⋅ 100 %, де Aкор і Aвик — відповідно рідини; h — висота стовпа рідини.
Aвик
корисна та виконана роботи. F2 S2
Для ідеальної гідравлічної машини: = ,
F1 S1
Пружне зіткнення тіл: Wк1 + Wк2 + ... = const
де F1 , F2 — модулі сил, що діють на поршні;
(внутрішній стан тіл не змінюється, кінетич­
S1 , S2 — площі відповідних поршнів.
на енергія не переходить в інші форми).
Н е п р у ж н е зіткнення тіл: Wк (почат) = Wк (кінц) + Q Сила Архімеда в рідині: FA = ρgV , де ρ —
Wк (почат) = Wк (кінц) + Q , де Q — енергія, яка перей­шла густина рідини; V — об’єм зануреної частини
в інші форми (зазвичай це кількість теплоти, тіла (об’єм витісненої рідини).
що виділяється внаслідок зіткнення тіл).
Сила Архімеда в газі: FA = ρgV , де ρ — гус­
Абсолютно непружне зіткнення тіл: кінцеві тина газу; V — об’єм тіла.
швидкості руху тіл однакові.

12 13
 Умова плавання тіла в рідині або газі: N m
FA = mg . Кількість речовини: ν = = , де N —
NA M
Для суцільного тіла густиною ρ у рідині гус­ кількість молекул.
5. Основи молекулярно-кінетичної теорії

5. Основи молекулярно-кінетичної теорії

тиною ρ рід : Маса речовини: m = m0 N = νM .
ρ < ρ рід тіло плаває на поверхні рідини;
N
ρ = ρ рід тіло плаває всередині рідини, повні­ Концентрація молекул: n = , де V — об’єм
речовини. V
стю занурившись;
ρ > ρ рід тіло тоне. m
Густина речовини: ρ = = nm0 , де n — кон­
центрація молекул. V

Розділ 5. Основи Основне рівняння МКТ ідеального газу:

молекулярно-кінетичної теорії
1 2
Молярна маса: M = m0 N A , де m0 — маса мо­ p = nm0 v 2 = nW к , де p — тиск газу; W к —
3 3
лекули; N A — стала Авогадро. середня кінетична енергія поступального руху
молекул.
m0
Відносна молекулярна маса: Mr = ,
m0 ( C ) 12 Зв’язок W к з абсолютною температурою T:
де m0 — маса молекули; m0 ( С ) — маса ато­ 3
ма Карбону. Wк = kT , де k — стала Больц­мана.
2
14 15
 Середня квадратична швидкість молекул: Газові закони (виконуються для ізопроцесів):
3kT 3 RT Закон Бойля — Маріотта: pV = const , якщо
vкв = = , де R = kN A — універ­ T = const (ізотермічний процес).
m0 M
5. Основи молекулярно-кінетичної теорії

5. Основи молекулярно-кінетичної теорії

сальна газова стала. V
Закон Гей-Люссака: = const , якщо p = const
T
(ізобарний процес).
Тиск ідеального газу: p = nkT , де n — кон­
центрація молекул; k — стала Больцмана; p
Закон Шарля: = const , якщо V = const (ізо­
T — абсолютна температура. T
хорний процес).
Рівняння стану ідеального газу: Схематичні графіки ізопроцесів:
Рівняння Клапейрона:
p V p Ізо
pV
= const за незмінної кількості газу, де Ізо
T
p — тиск газу; V — об’єм газу; T — абсолют­ Ізо
на температура газу. O Т O Т O V

Рівняння Менделєєва — Клапейрона: p V p Ізотермічний

m Ізобарний
pV = RT , де m і M — відповідно маса та мо­ Ізохорний
M
O Т O Т O V
лярна маса газу; R — універсальна газова стала.

16 17
 Розділ 6. Основи термодинаміки
Внутрішня енергія одноатомного ідеального
3 m
газу: U = ⋅ RT , де m і M — відповідно
2 M
6. Основи термодинаміки
маса та молярна маса газу; R — універсаль­
на газова стала; T — абсолютна температура
газу.
Кількість теплоти:
Q = cm∆t , Q = ±λm , Q = ± Lm , Q = qm , де c —
питома теплоємність; m — маса речовини;
∆t — зміна температури; λ — питома те­
плота плавлення; L — питома теплота па­
роутворення; q — питома теплота згоряння.
Знак «+» вибирають, коли Q > 0 (зокрема,
при плавленні та пароутворенні), знак «–»
вибирають, коли Q < 0 (зокрема, при криста­
лізації та конденсації).
18
Робота газу при ізобарному процесі:
A = p∆V (робота зовнішніх сил A ′ = − A ). Тут
p — тиск газу; ∆V — зміна об’єму газу.
Графічне визначення роботи газу (тільки за
графіком у координатах p, V):
6. Основи термодинаміки
p pp p
О V ОО VV О V
 Перший закон термодинаміки: ∆U = Q + A ′ = Q − A
∆U = Q + A ′ = Q − A , де ∆U — зміна внутрішньої енергії тіла;
Q — отримана тілом кількість теплоти; A ′ —
робота зовнішніх сил; A — робота тіла (газу).
Рівняння теплового балансу: Q1 + Q2 + ... = 0 ,
де Q1 , Q2 ... — кількості теплоти, отримані
частинами 1, 2… замкненої системи під час
теплопередачі.
19
 Qнагр − Qхол ператури; p і ρ — відповідно тиск і густина
ККД теплової машини: η = ⋅ 100 %, водяної пари в повітрі.
Qнагр
де Qнагр — кількість теплоти, віддана нагрів­ Поверхнева енергія: Wп = σS , де σ — поверх­

7. Властивості пари, рідин і твердих тіл

ником; Qхол — кількість теплоти, отримана невий натяг рідини; S — площа поверхні рі­
холодильником. дини.
6. Основи термодинаміки

Tнагр − Tхол
ККД ідеальної теплової машини: ηmax = ⋅ 100 %
Tнагр − Tхол Tнагр Сила поверхневого натягу рідини: Fпн = σl , де
ηmax = ⋅ 100 %, де Tнагр і Tхол — абсо­ l — довжина межі поверхні рідини.
Tнагр
лютна температура відповідно нагрівника та 2σ
холодильника. Висота підіймання рідини в капілярі: h = ,
ρgr
де ρ — густина рідини; r — радіус капіляра.
Розділ 7. Властивості пари,
рідин і твердих тіл Відносне видовження (стержня або пружини):
∆l
ε= , де ∆l = l − l0 — видовження тіла; l0 ,
p ρ l0
Відносна вологість повітря: ϕ = ⋅ 100 % = ⋅ 100 % l — довжина відповідно недеформованого та
pн ρн
деформованого тіла.
і густина насиченої водяної пари за даної тем­

20 21
 F  модуль сили кулонівської взаємодії; r — від­
Механічна напруга: σ = , де F — сила, яка стань між точковими зарядами; ε 0 — елек­
S
діє уздовж осі стержня; S — площа попере­ трична стала.
чного перерізу стержня. 
 F
Напруженість електричного поля: E = ,
qпр
Закон Гука: σ = E ε , де E — модуль пруж­ 
8. Основи електростатики

8. Основи електростатики
де F — сила, з якою поле діє на пробний за­
ності (модуль Юнга); ε — відносне видовжен­ ряд qпр .
ня тіла.
  
Принцип суперпозиції полів: E = E1 + E2 + ...,

Розділ 8. Основи електростатики де E — напруженість електричного поля, ство­
 
реного системою точкових зарядів; E1, E2 ,... —
Закон збереження електричного заряду: напруженості електричних полів, створених
q1 + q2 + ... = const (електричний заряд замкне­ у даній точці точковими зарядами q1 , q2 ...
ної системи тіл є незмінним).
Wп
Закон Кулона (для точкових зарядів q1 і q2 Потенціал електричного поля: ϕ = , де
qпр
q1 ⋅ q2 q1 ⋅ q2 Wп — потенціальна енергія проб­ного заряду
у вакуумі): F = k = , де F —
r
2
4πε 0 r 2 qпр у даній точці поля.

22 23
 Різниця потенціалів: U = ϕ1 − ϕ 2 , де ϕ1 , ϕ 2 — Напруженість поля точкового заряду q
потенціал електричного поля відповідно в точ­ q q
в діелектрику: E = k = , де ε — ді­
ці 1 і точці 2. εr
2
4πε 0 εr
2

електрична проникність діелектрика.

Робота електричного поля: A = qU , де q —
електричний заряд, який рухається в елек­ q
Електроємність конденсатора: C = , де
8. Основи електростатики

8. Основи електростатики
тричному полі; U — різниця потенціалів між U
q — заряд конденсатора (модуль заряду од­
початковою та кінцевою точками траєкторії
нієї його обкладки); U — різниця потенціалів
руху електричного заряду.
між обкладками.
Зв’язок між різницею потен-  Електроємність плоского конденсатора:
ціалів і напруженістю одно- E ε 0 εS
рідного поля: U = ϕ1 − ϕ 2 = Ed , C = , де ε — діелектрична проникність
d
де d — проекція переміщення діелектрика всередині конденсатора; S —
заряду на напрямок силових площа однієї з обкладок, d — відстань між
ліній поля (див. рисунок). обклад­ками.
Напруженість поля точкового заряду q Енергія зарядженого конденсатора:
q q
у вакуумі: E = k = . CU 2 q2
r 2
4πε 0 r
2 W= = .
2 2C

24 25
 З’єднання конденсаторів (C — загальна елек­ U
троємність): Закон Ома для ділянки кола: I = , де I —
R
сила струму в провіднику; R — електричний
опір провідника; U — різниця потенціалів
(напруга) на кінцях провідника.

9. Закони постійного струму

9. Закони постійного струму

Паралельне з’єднання  Послідовне з’єднання Послідовне з’єднання провідників:
1 1 1
C = C1 + C2 + ... = + + ...
C C1 C2
I = I1 = I2 = ...; U = U1 + U2 + ...; R = R1 + R2 + ...

Розділ 9. Закони постійного струму Паралельне з’єднання провідників:

∆q  U = U1 = U2 = ...; I = I1 + I2 + ...;
Сила струму: I = , де ∆q — електричний
∆t 1 1 1
заряд, який проходить через поперечний пе­ = + + ...
реріз провідника за інтервал часу ∆t. R R1 R2
l Для паралельного з’єднання двох провідни-
Опір провідника: R = ρ , де ρ — питомий
S R1 R2
опір; l — довжина провідника; S — площа ків: R = .
R1 + R2
поперечного перерізу провідника.

26 27
 Робота електричного струму: A = UIt , де I — E
сила струму в ділянці кола; U — напруга на Закон Ома для повного кола: I = , де
R+r

10. Електричний струм у різних середовищах

ділянці кола; t — час протікання струму. E і r — відповідно ЕРС і внутрішній опір
джерела струму; R — опір зовнішнього кола.
Закон Джоуля  —  Ленца: Q = I 2 Rt , де Q —
9. Закони постійного струму

кількість теплоти, що виділяється в провід­ Наслідок із закону Ома для повного кола:
нику опором R за сили струму I протягом U = E − Ir .
часу t.

A
Потужність струму: P = = UI . Розділ 10. Електричний струм
t
у різних середовищах
Потужність струму для ділянки кола без сто-
U2 Сила струму: I = q0 nvS , де q0 — заряд віль­
ронніх сил: P = UI = I 2 R = .
R ної зарядженої частинки, n — концентрація
Aст таких частинок, v — середня швидкість упо­
Електрорушійна сила (ЕРС): E = , де рядкованого руху таких частинок; S — пло­
q
Aст — робота сторонніх сил при переміщенні ща поперечного перерізу провідника.
по ділянці кола заряду q.

28 29
 Залежність опору провідника від температу-
ри: R = R0 (1 + αt ) , де R0 — опір провідника
10. Електричний струм у різних середовищах
за температури 0  °C; α — температурний ко­
ефіцієнт опору.
Перший закон електролізу: m = kq = kIt , де
m — маса речовини, що виділилася при елек­
тролізі; k — електрохімічний еквівалент ре­
човини; q = It — заряд, що пройшов через
електроліт.
1 M
Другий закон електролізу: k = ⋅ , де
eN A n
k — електрохімічний еквівалент речовини;
e — елементарний електричний заряд; N A —
стала Авогадро; M — молярна маса речови­
ни; n — модуль заряду йона в елементарних
електричних зарядах (валентність речовини).
Умова йонізації електронним ударом:
Wк  Aй , де Wк — кінетична енергія елек­
трона; Aй   — робота йонізації.
30
Розділ 11. Магнітне поле,
електромагнітна індукція
11. Магнітне поле, електромагнітна індукція
Сила Ампера, яка діє на провідник зі стру-
мом з боку магнітного поля:

FА = BIl sinα , де B — магнітна індукція
поля; I — сила струму; l — довжина про­
відника; α — кут між магнітною індукцією
поля та напрямком струму.
Сила Лоренца, яка діє на рухому заряджену
частинку з боку магнітного поля:

FЛ = q vB sinα , де q — заряд частинки; v —
швидкість руху частинки; α — кут між
магнітною індукцією та напрямком руху
частинки.
31
 Правило лівої руки (дозволяє визначити на­ Правило свердлика (встановлює зв’язок між
прямок сили Ампера або сили Лоренца): напрямками струму та магнітного поля цього
I
струму):
11. Магнітне поле, електромагнітна індукція

11. Магнітне поле, електромагнітна індукція

B
I
B

B
I
v
I I I
B
Магнітна проникність речовини: µ = , де
Відігнутий великий палець лівої руки по­ B0
казує напрямок сили (для негативно заря­ B0 і B — магнітна індукція поля, яке ство­
дженої частинки напрямок сили буде проти­ рюється тим самим струмом відповідно у ва­
лежним). куумі та в речо­вині.
v
I 32 33
 Магнітний потік через замкнений контур:
Φ = BS cosα = Bn S , де Bn — проекція магніт­
 
11. Магнітне поле, електромагнітна індукція

Ei = vBl sinα , де B — індукція магнітного
поля; α — кут між напрямком руху провід­

11. Магнітне поле, електромагнітна індукція

ної індукції B на вектор n нормалі до пло­ ника та індукцією магнітного поля.
щини контуру; S — площа контуру; α — кут
 
між напрямками B і n . Φ
Індуктивність замкненого контуру: L = ,
I
∆Φ
Закон електромагнітної індукції: Ei = − , де Φ — магнітний потік через замкнений
∆t контур, зумовлений протіканням у контурі
де E1 — ЕРС індукції в контурі; ∆Φ — зміна струму, якщо сила струму дорівнює І.
магнітного потоку через цей контур за інтер­
вал часу ∆t.
∆I ∆I
ЕРС індукції в провіднику довжиною l, який ЕРС самоіндукції: Eis = − L , де — швид­
∆t ∆t
рухається зі швидкістю v в магнітному полі: кість зміни сили струму.

v LI 2
Енергія магнітного поля струму: W = .
2

34 35
 Розділ 12. Механічні коливання і хвилі Максимальна швидкість руху при гармоніч-
Рівняння гармонічних коливань: них коливаннях: vmax = ω 2 xmax .
x = xmax cos (ωt + ϕ 0 ) , де x — зміщення тіла g
при коливаннях; xmax — амплітуда коли­ Для математичного маятника: ω = ;
l
12. Механічні коливання і хвилі

12. Механічні коливання і хвилі

вань; ω — циклічна частота коливань; t — l
T = 2π , де l — довжина маятника.
час; ϕ 0 — початкова фаза коливань. g

Для гармонічних коливань (і тільки для них): k

Для пружинного маятника: ω = ,
ax = −ω 2 x , де ax — проекція прискорення m
m
тіла на вісь Ox. T = 2π , де m — маса вантажу; k — жор­
k
2π сткість пружини.
Період гармонічних коливань: T = , де
ω v
ω — циклічна частота коливань. Довжина хвилі: λ = vT = , де v — швид­
ν
1 кість хвилі; T і ν — відповідно період і час­
Частота коливань: ν = . тота хвилі.
T
Циклічна частота гармонічних коливань: λ
2π
ω = 2πν = .
T

36 37
 Розділ 13. Електромагнітні Коефіцієнт трансформації трансформатора:
коливання і хвилі E1 N1 U1
K= = ≈ , де E 1, E 2 — діюче зна­
E2 N2 U2
Формула Томсона для коливального контуру:
13. Електромагнітні коливання і хвилі

13. Електромагнітні коливання і хвилі

чення ЕРС у відповідній обмотці; N1, N2 —
 1 
T = 2π LC  ω = кількість витків у відповідній обмотці; U1,
  , де T і ω — відповідно
LC U2 — діюче значення напруги у відповідній
період і циклічна частота вільних коливань обмотці.
у коливальному контурі; L — індуктивність
котушки; C — електроємність конденсатора.
Довжина електромагнітної хвилі у вакуумі:
Зв’язок між амплітудними значеннями на- c
λ = cT = , де c — швидкість електромаг­
пруги UM та сили струму IM в ідеальному ν
2 2 нітних хвиль (швидкість світла) у вакуумі;
CUM LIM UM L
контурі: = , звідки = . T і ν — відповідно період і частота хвилі.
2 2 IM C

Діючі значення сили струму та напруги:

IM UM
I= ; U= .
2 2

38 39
 Розділ 14. Оптика ломлення двох середовищ; v1 і v2 — швид­
Відбивання та заломлення світла
кість світла відповідно в першому та другому
середовищах.
Граничний кут повного відбивання на межі
1
з вакуумом: sinα гран = .
n
1
 Оптична сила лінзи: D = , де F — фокусна
14. Оптика

14. Оптика
Падаючий, відбитий і заломлений промені F
відстань лінзи;
лежать у площині, перпендикулярній до межі
двох середовищ. збиральна лінза : D > 0, F > 0;
sin α n2 v1
α=β, = n2−−1 = = , де α — кут
sin γ n1 v2
розсіювальна лінза : D < 0, F < 0.
падіння, β — кут відбивання, γ — кут залом-
­лення променя; n2−−1 — показник заломлен- 1 1 1
Формула тонкої лінзи: + = = D (тут d —
d f F
ня середовища 2 відно­с но середовища 1;
відстань між лінзою та предметом; f — від­
c c стань між лінзою та зображенням; для уявно­
n1 = і n2 = — абсолютні показники за­
v1 v2 го зображення f < 0 ).

40 41
 f Формула дифракційної ґратки: d sinϕ = kλ ,
Лінійне збільшення тонкої лінзи: Γ = . де d — період дифракційної ґратки; ϕ — кут

15. Елементи теорії відносності. Світлові кванти

d
відхилення світла; k = 0, 1, 2 , ... — порядок
Різниця ходу когерентних світлових хвиль: максимуму; λ — довжина хвилі світла.
∆d = d1 − d2 .

Розділ 15. Елементи теорії відносності.

Світлові кванти
14. Оптика

Джерело 1 Джерело 2 Релятивістський закон додавання швидко-

v1 + v2
Умова інтерференційних максимумів: стей: v = , де c — швидкість світла
v1v2
∆d = kλ , де λ — довжина хвилі; k = 0, 1, 2,... 1+ 2
c  
у вакуумі; швидкості v1 і v2 напрямлені
Умова інтерференційних мінімумів: в один бік.

∆d =
(2k + 1) λ Релятивістське скорочення довжини в на-
, де λ — довжина хвилі;
2 v2
k = 0, 1, 2 , ... прямку руху: l = l0 1 − 2
, де l0 — довжина
c

42 43
 тіла у власній системі відліку; l — довжина Кінетична енергія тіла, яке рухається зі
тіла в системі відліку, відносно якої воно ру­ mc 2
− mc2 (за малої
15. Елементи теорії відносності. Світлові кванти

15. Елементи теорії відносності. Світлові кванти

хається зі швидкістю v . швидкістю v : Wк =
2
v
1−
t0 c2
Релятивістська зміна ходу часу: t = ,
v2 mv 2
1− 2 швидкості руху Wк = ).
c 2
 де t0 — тривалість події у власній системі mv
відліку; t — тривалість тієї самої події в «не­ Імпульс тіла, яке рухається: p = .
2
рухомій» си­стемі відліку. v
1− 2
c
2
Енергія спокою тіла: W0 = mc , де m — маса Енергія фотона: W = hν , де h — стала План­
тіла. ка; ν — частота електромагнітного випро­
мінювання.
Енергія тіла, яке рухається зі швидкістю v :
mc 2 h W
W= . Імпульс фотона: p = = , де λ — довжина
2
λ c
v
1− хвилі випромінювання; W — енергія фотона.
c2

44 45
 Рівняння Ейнштейна для фотоефекту:
hν = A + Wк , де A = hν min — робота виходу;

Випромінювання
c

Поглинання
ν min = — червона межа фотоефекту;
λ max
mv 2
Wк = = eUзатрим — максимальна кінетич­
2
16. Атом і атомне ядро

16. Атом і атомне ядро

на енергія фотоелектронів; Uзатрим — затри­
муюча напруга. −
t
Закон радіоактивного розпаду: N = N0 ⋅ 2 T ,
де N і N0 — відповідно кінцева та початкова
Розділ 16. Атом і атомне ядро кількості атомів; T — період піврозпаду.

Частота випромінювання, яке відповідає пе- Дефект мас ядра: ∆m = Zm p + Nmn − Mядра = Zm p + Nmn
Wk − W∆m = Zm + Nm − M ядра = Zm p + Nmn + Zme − Mатома , де Z і N — кіль­
реходу між станами атома: νkn = n
, де p n
h кість відповідно протонів і нейтронів у ядрі,
Wk, Wn — відповідно енергія початкового та m p , mn і me — маси протона, нейтрона,
кінцевого стану атома; h — стала Планка. електрона відповідно.

46 47
 Енергія зв’язку ядра: Wзв = ∆m ⋅ c2 , де ∆m —
дефект мас ядра.

Wзв
Питома енергія зв’язку: , де A = Z + N —
A
масове число ядра (загальна кількість нукло­
16. Атом і атомне ядро

нів у ядрі).

Енергетичний вихід ядерної реакції: ∆W = Mдо реакції − (

( )
∆W = Mдо реакції − Mпісля реакції c2 . Якщо ∆W > 0, то
в ядерній реакції енергія виділяється, якщо
∆W < 0, то енергія поглинається.

48