Untitled

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АЕРОКОСМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М.Є. ЖУКОВСЬКОГО
“ХАРКІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ”
ВТОРИННЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ
(МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ)
Під редакцією професора О.І. Сухаревського
Харків
2022
УДК 621.396.96 Рекомендовано до друку
В21 вченою радою
Національного аерокосмічного
університету ім. М.Є.
Жуковського “Харківський
авіаційний інститут”
(протокол № 3 від 20.10.2021)
Рецензенты
В.К. ВОЛОСЮК, доктор технічних наук, професор
С.П. ЛЕЩЕНКО, доктор технічних наук, професор
В.В. ПАВЛІКОВ, доктор технічних наук, професор
В21 Вторинне випромінювання безпілотних літальних апаратів

(математичне моделювання): монографія / О.І. Сухаревський,
I.В. Калужинов, В.О. Василець та ін. // Під ред. О.І. Сухаревського. – Х.:
ХАІ, 2022. – 270 с., іл.
ISBN 978-966-
У монографії розроблено методи отримання характеристик розсіювання

безпілотних літальних апаратів, запропоновано засоби зниження їх радіолокаційної
помітності, а також наведено результати розрахунку вторинного випромінювання
деяких безпілотних літальних апаратів.
Для наукових співробітників, які спеціалізуються в галузі розсіяння
електромагнітних хвиль безпілотними літальними апаратами, та інженерів, які
займаються розробкою алгоритмів виявлення та розпізнавання повітряних цілей.
SCATTERING CHARACTERISTICS OF UNMANNED AERIAL

VEHICLES (MATH MODELING)
Edited by Prof. Oleg Sukharevsky
In monograph, the methods for scattering characteristics of unmanned aerial vehicles
have been obtained, as well as the ways for reducing its radar visibility. Also book consists of
the data about scattering characteristics of some unmanned aerial vehicles.
This book will be suited for the scientists who specialize in area of electromagnetic wave
scattering by unmanned aerial vehicles and for engineers who work with radar detection and
recognition algorithms for aerial radar targets.
УДК 621.396.96
ISBN 978-966- © Сухаревський О. I., Калужинов І.В.,

Василець В.О., Горєлишев С.А.,
Залевський Г.С., Ряполов І.Є., 2022
© Національний аерокосмічний
університет ім. М.Є. Жуковського
“Харківський авіаційний інститут”,
2022
3
ЗМІСТ
Відомості про авторів …………………………………………………………. 6

Список скорочень ……………………………………………………………… 7
Вступ ...…………………………………………………………………………. 8
1. Теоретичні основи розрахунку вторинного випромінювання
безпілотного літального апарату (високочастотне наближення)………. 11
1.1. Метод розрахунку розсіювання електромагнітної хвилі на
багатошаровій плоскопаралельній діелектричній конструкції ...... 21
1.2. Метод розрахунку розсіювання електромагнітної хвилі на
дзеркальній антені з загостреним обтічником .…………………... 32
1.3. Високочастотний метод розрахунку вторинного
випромінювання моделі фюзеляжу безпілотного літального
апарату ………………………………………………………………. 44
1.4. Метод оцінки впливу тонких провідників, які перебувають під
діелектричної оболонкою (крилом), на вторинне
випромінювання об'єкта …………………………………………… 55
1.5. Аналіз розсіювання металевої кулі, що знаходиться під
діелектричної оболонкою (зокрема, багатошаровою) і способи
зниження ефективної поверхні розсіяння зазначеної конструкції. 61
2. Зниження радіолокаційної помітності елементів конструкції
безпілотного літального апарату в сантиметровому і дециметровому
діапазонах довжин хвиль…………………………………………………….. 70
2.1. Дослідження шляхів зниження радіолокаційної помітності
фюзеляжу безпілотного літального апарату ……………………… 70
2.1.1. Дослідження форми перетину ідеально провідного фюзеляжу
безпілотного літального апарату ………………………………….. 71
2.1.2. Дослідження радіолокаційних характеристик розсіювання різних
варіантів ідеально провідного фюзеляжу безпілотного
літального апарату зі зниженою радіолокаційною помітністю….. 86
2.2. Дослідження шляхів зниження радіолокаційної помітності крил і
оперення безпілотного літального апарату ……………………….. 118
2.2.1. Вибір матеріалу і способу побудови поверхні крила…………….. 119
2.2.2. Вибір форми ідеально провідного обтічника для пристрою
управління елеронів………………………………………………… 125
2.2.3. Оптимізація прокладання тонких проводів всередині
радіопрозорого крила.………………………………………………. 126
3. Радіолокаційна помітність деяких окремих елементів безпілотного
літального апарату в сантиметровому і дециметровому діапазонах
довжин хвиль …………………………………………………………………. 136
4 Зміст
3.1. Радіолокаційні характеристики розсіювання штирьових антен
зв'язку .…..…………………………………………………………… 136
3.2. Радіолокаційні характеристики розсіювання фюзеляжу
безпілотного літального апарату з зовнішнім блоком
відеофіксації ………………………………………………………… 143
4. Приклади розрахунків радіолокаційних характеристик розсіювання
електромагнітних хвиль різними безпілотними літальними апаратами
в сантиметровому і дециметровому діапазонах довжин хвиль …………. 159
4.1. Радіолокаційні характеристики розсіювання багатоцільового
безпілотного літального апарату “Орлан-10”.…..………………… 160
4.2. Радіолокаційні характеристики розсіювання дальнього
розвідувального безпілотного літального апарату RQ-1
“Predator” ……………………………………………………………. 164
4.3. Радіолокаційні характеристики розсіювання висотного
розвідувального безпілотного літального апарату RQ-4 “Global
Hawk” .…..…………………………………………………………… 168
4.4. Радіолокаційні характеристики розсіювання середнього
тактичного розвідувального безпілотного літального апарату
RQ-7 “Shadow”.…..………………………………………………….. 172
4.5. Радіолокаційні характеристики розсіювання розвідувально-
ударного безпілотного літального апарату Bayraktar TB2..……… 176
4.6. Радіолокаційні характеристики розсіювання безпілотного
літального апарату моніторингу земної поверхні ЕКО-1.…..……. 180
4.7. Радіолокаційні характеристики розсіювання безпілотного
літального апарату Електра.…..……………………………………. 184
5. Методи інтегральних рівнянь для розрахунку радіолокаційних
характеристик розсіювання безпілотних літальних апаратів
резонансних розмірів ………………………………………………………… 189
5.1. Розрахунок радіолокаційних характеристик розсіювання
металевих (ідеально провідних) елементів конструкції
безпілотного літального апарату ….…………………..…………... 193
5.1.1. Постановка задачі…………………………………………………… 193
5.1.2. Математичні співвідношення для розв’язання інтегрального
рівняння магнітного поля для щільності електричного струму на
поверхні ідеально провідного об'єкта …………………………….. 194
5.1.2.1. Допоміжні електромагнітні поля, що використовуються ……………. 194
5.1.2.2. Інтегральне рівняння магнітного поля для щільності електричного
струму на поверхні ідеально провідного резонансного об'єкта ……… 196
Зміст 5
5.1.2.3. Усунення неоднозначних розв'язків інтегрального рівняння
магнітного поля, обумовлених власними коливаннями внутрішньої
області ідеально провідного об'єкта ………………………………….. 207
5.1.2.4. Метод розв'язання інтегрального рівняння магнітного поля для
щільності електричного струму на поверхні ідеально провідного
резонансного об'єкта ………………………………………………….. 209
5.2. Розрахунок радіолокаційних характеристик розсіювання
діелектричних елементів конструкції безпілотного літального
апарату ………………………………………………………………. 214
5.2.1. Постановка задачі…………………………………………………… 214
5.2.2. Математичні співвідношення для розв’язання системи
інтегральних рівнянь типу Мюлера для еквівалентних струмів на
поверхні діелектричного об'єкта ………………………………….. 215
5.2.2.1. Допоміжні електромагнітні поля, що використовуються …………… 215
5.2.2.2. Інтегральні рівняння для щільностей еквівалентних струмів на
поверхні діелектричного резонансного об'єкта………………………. 217
5.2.2.3. Метод розв’язання системи інтегральних рівнянь для щільностей
еквівалентних струмів на поверхні діелектричного резонансного
об'єкта ………………………………………………………………..... 224
5.3. Врахування електромагнітної взаємодії між металевими і
діелектричними елементами конструкції безпілотного
літального апарату ………………………………………………….. 227
6. Порівняльна характеристика інтенсивності вторинного
випромінювання моделі тактичного безпілотного літального апарату
у метровому, дециметровому і сантиметровому діапазонах хвиль ……... 231
6.1. Модель безпілотного літального апарату………………………….. 231
6.2. Радіолокаційні характеристики розсіювання моделі безпілотного
літального апарату у метровому, дециметровому і
сантиметровому діапазонах хвиль…………………………………. 234
6.3. Радіолокаційні характеристики розсіювання елементів
конструкції безпілотного літального апарату, що вносять
максимальний вклад у сумарний відгук у метровому і
дециметровому діапазонах хвиль………………………………….. 239
6.4. Радіолокаційні характеристики розсіювання моделей гвинтів у
дециметровому і сантиметровому діапазонах хвиль …………….. 241
6.5. Можливі шляхи зменшення радіолокаційної помітності
резонансних елементів конструкції безпілотного літального
апарату у метровому і дециметровому діапазонах хвиль………… 252
Висновки ...……………………………………………………………………... 255
Література ……………………………………………………………………… 257
6
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
Сухаревський Олег Ілліч – провідний науковий співробітник Наукового

центру Повітряних Сил Харківського національного університету Повітряних
Сил імені Івана Кожедуба, доктор технічних наук, професор. Закінчив
Харківський державний університет ім. А.М. Горького. Наукові інтереси –
математична теорія дифракції, дослідження характеристик розсіювання
радіолокаційних цілей.
Калужинов Ігор Володимирович – провідний науковий співробітник

Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського
“Харківський авіаційний інститут”, кандидат технічних наук, старший науковий
співробітник. Закінчив Харківський авіаційний інститут ім. М.Є. Жуковського.
Наукові інтереси – проектування та створення безпілотних літальних апаратів.
Василець Віталій Олексійович – провідний науковий співробітник

Наукового центру Повітряних Сил Харківського національного університету
Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, доктор технічних наук, старший науковий
співробітник. Закінчив Житомирське вище училище радіоелектроніки ППО.
Наукові інтереси – дослідження характеристик розсіювання радіолокаційних
цілей.
Горєлишев Станіслав Анатолійович – старший науковий співробітник

науково-дослідного центру Національної академії Національної гвардії України,
кандидат технічних наук, доцент. Закінчив Житомирське вище училище
радіоелектроніки ППО. Наукові інтереси – дослідження характеристик
розсіювання радіолокаційних об'єктів.
Залевський Геннадій Станіславович – професор Харківського

національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, доктор
технічних наук, старший науковий співробітник. Закінчив Житомирське вище
училище радіоелектроніки ППО. Наукові інтереси – дослідження характеристик
розсіювання радіолокаційних об'єктів.
Ряполов Іван Євгенович – старший науковий співробітник Наукового

центру Повітряних Сил Харківського національного університету Повітряних
Сил імені Івана Кожедуба, кандидат технічних наук. Закінчив Харківський
військовий університет. Наукові інтереси – дослідження характеристик
розсіювання безпілотних літальних апаратів.
7
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
АВЧМ – асимптотичні високочастотні методи;

АС – антенна система;
БЛК – безлунна камера;
БПЛА – безпілотний літальний апарат;
ГО – геометрична оптика;
ЕД – електричний диполь;
ЕМП – електромагнітне поле;
ЕМХ – електромагнітна хвиля;
ЕПР – ефективна поверхня розсіювання;
ІП – ідеально провідний;
ІР – інтегральне рівняння;
ІРЕП – інтегральне рівняння електричного поля;
ІРКП – інтегральне рівняння комбінованого поля;
ІРМП – інтегральне рівняння магнітного поля;
МД – магнітний диполь;
НЕПР – некогерентна ефективна поверхня розсіювання
ППО – протиповітряна оборона;
РЕБ – радіоелектронна боротьба;
РЛС – радіолокаційна станція;
РЛХ – радіолокаційні характеристики;
РПМ – радіопоглинаючий матеріал;
РПП – радіопоглинаюче покриття;
СІРМ – система інтегральних рівнянь типу Мюлера;
СЛАР – система лінійних алгебраїчних рівнянь;
ФО – фізична оптика.
8
ВСТУП
Безпілотні літальні апарати (БПЛА) для розвідки та повітряного
спостереження широко і успішно застосовуються в цивільних і військових
цілях. Прогрес в області нових конструкційних матеріалів, силових
установок, джерел живлення, мікроелектроніки та інформаційних технологій
забезпечив можливість застосування безпілотної авіації для вирішення
широкого кола затребуваних завдань, де використання пілотованої авіації
економічно недоцільно або практично неможливо.
Сучасний безпілотний літальний апарат є найбільш перспективною
складовою засобів дистанційного зондування і аерокосмічного моніторингу.
У порівнянні з традиційними засобами розвідки та повітряного
спостереження літаками і вертольотами БПЛА має ряд істотних переваг:
– низькі капітальні та експлуатаційні витрати;
– висока мобільність і повна автономність;
– відсутність ризику для екіпажу;
– простота експлуатації.
У комплексі завдань по забезпеченню безпеки застосування БПЛА одне з
провідних місць посідає зниження радіолокаційної помітності безпілотних
літальних засобів.
Помітність - якість БПЛА, що характеризує можливість його виявлення.
Зниження помітності (більш вузьке поняття маскування) – комплекс
технічних рішень і тактичних прийомів, що забезпечують зниження
ймовірності виявлення на заданій дальності, або зниження дальності при
заданій ймовірності виявлення.
Результати досліджень свідчать про активні розробки засобів
радіолокаційного виявлення і ураження БПЛА. Для протидії засобам
виявлення противника слід розвивати засоби зниження помітності своїх
БПЛА. При цьому слід враховувати асиметричність протидії, оскільки
витрати на зменшення помітності на порядок менше витрат на розробку нових
радіолокаційних систем виявлення і боротьби з БПЛА.
Тому робота в області розробки і оснащення літальних апаратів засобами
маскування (зниження помітності) актуальна і повинна вестися паралельно
розробці нових засобів радіолокаційного виявлення. На сьогоднішній день
Вступ 9
необхідно відзначити недостатню оснащеність БПЛА сучасними засобами
маскування. Все це в разі застосування БПЛА в умовах активного
радіолокаційної протидії може привести до втрат БПЛА, яких частково можна
уникнути, якщо застосовувати хоча б елементарні методи і засоби зниження
помітності в тому чи іншому діапазоні.
Метою цієї роботи є розробка методів і засобів зниження радіолокаційної
помітності безпілотних літальних апаратів для сучасних засобів виявлення.
У першому розділі приведено методи розрахунку (у тому числі
оригінальні, розроблені авторами), що використовуються для оцінювання
вторинного випромінювання БПЛА або окремих елементів його конструкції.
Зокрема, наведено метод розрахунку розсіювання електромагнітної хвилі на
багатошаровій діелектричній конструкції, що дозволяє оцінювати поле в
будь-якій точці кусково-однорідного простору.
Наведено розроблений авторами метод розрахунку електромагнітної хвилі
на дзеркальній антені, що знаходиться під носовим загостреним обтічником.
Метод враховує електродинамічну взаємодію між дзеркалом антени та
обтічником. Вторинне випромінювання носової антенної системи може
призводити до суттєвих змін вторинного випромінювання всього
аеродинамічного об'єкта.
Метод розрахунку вторинного випромінювання фюзеляжу БПЛА
(металеві елементи під діелектричною оболонкою), базувався на інтегральних
уявленнях, отриманих за допомогою леми Лоренца, при використанні методів
короткохвильової дифракції для розрахунку полів, які входять до цього
уявлення.
Особливу увагу в монографії приділено методу розрахунку характеристик
розсіювання тонких провідників, що розміщені під діелектричною оболонкою
(наприклад, в крилі БПЛА). Метод базується на поєднанні інтегральних
уявлень електродинаміки (що витікають з леми Лоренца), та рівняння
Поклінгтона для тонкопровідних антен. Розроблений метод дозволяє оцінити
оптимальне розміщення тонких провідників в крилі БПЛА з метою
зменшення вторинного випромінювання всієї конструкції крила.
Другий розділ присвячено дослідженню шляхів зменшення
радіолокаційної помітності фюзеляжу БПЛА за рахунок вибору форми його
поперечного перерізу. Також у розділі аналізується матеріал та спосіб
побудови поверхні крила, і приводяться розрахунки, пов'язані з оптимізацією
(з точки зору мінімізації вторинного випромінювання) прокладки тонких
проводів у крилах БПЛА.
У третьому розділі досліджуються радіолокаційна помітність штирьових
антен зв'язку та фюзеляжу БПЛА із зовнішнім блоком відеофіксації.
У четвертому розділі наведено приклади розрахунків радіолокаційних
характеристик розсіювання – кругової діаграми ефективної поверхні
розсіювання (ЕПР), середніх та медіанних значень ЕПР у різних кутових
діапазонах – для деяких БПЛА. Розглянуто характеристики розсіювання
10 Вступ
багатоцільового БПЛА “Орлан-10”, дальнього БПЛА RQ-1 “Predator”,
висотного розвідувального БПЛА RQ-4 “Global Hawk”, середнього
тактичного розвідувального БПЛА RQ-7 “Shadow”, розвідувально-ударного
БПЛА Bayraktar TB2, БПЛА моніторингу земної поверхні ЕКО-1, БПЛА
Електра.
П'ятий розділ присвячено методам інтегральних рівнянь (IP) для
розрахунку радіолокаційних характеристик розсіювання БПЛА резонансних
розмірів. Викладена побудова поверхневих IP для металевих (рівняння
магнітного поля) та діелектричних (рівняння типу Мюлера) об'єктів
резонансних розмірів. Приділено велику увагу чисельним методам
розв’язання отриманих IP.
Актуальність цих досліджень обумовлена широким використанням
радіолокаційних станцій метрового діапазону арміями різних країн.
Основною перевагою таких радіолокаторів, перш за все, є порівняно низька
чутливість електромагнітних хвиль метрового діапазону до погодних і
кліматичних умов, а також менші (у порівнянні з хвилями дециметрового та
сантиметрового діапазону) згасання у середовищі поширення.
В останньому, шостому, розділі пропонується порівняльна
характеристика інтенсивності вторинного випромінювання тактичного БПЛА
в метровому, дециметровому та сантиметровому діапазонах хвиль. Наведені
результати розрахунків дозволили сформулювати можливі шляхи зменшення
радіолокаційної помітності БПЛА у метровому та дециметровому діапазонах
хвиль.
Представлені в монографії методи чисельного розрахунку та відповідні
результати моделювання представляють практичний інтерес як при створенні
перспективних вітчизняних БПЛА різних класів, так і для отримання
необхідної інформації на етапах проектування перспективних засобів
радіолокаційного спостереження БПЛА різних типів.
11
Розділ 1
Теоретичні основи розрахунку
вторинного випромінювання
безпілотного літального
апарату (високочастотне
наближення)
Розрахунок і точне визначення основних показників радіолокаційної

помітності, і, зокрема, ЕПР являє собою окрему складну проблему, для
вирішення якої розроблені теоретичні [1-18] і експериментальні методи [19-30].
Важливу роль при створенні малопомітних літаків грає наявність надійних
чисельних методів визначення радіолокаційних характеристик (РЛХ). До
теперішнього моменту накопичено значний досвід визначення рівня ЕПР
літаків, до яких не пред'являлися вимоги щодо забезпечення малої помітності.
Однак стосовно малопомітних літаків не можна не враховувати той факт, що
похибка деяких методів може значно перевищувати самі рівні ЕПР для
окремих діапазонів ракурсів опромінення. Рівень ЕПР у спеціальних
малопомітних аеродинамічних об'єктів на два порядки нижче, ніж у
звичайних об'єктів, що накладає особливі вимоги на абсолютну похибку
методів розрахунку ЕПР, обумовлює необхідність їх розвитку. Крім того,
12 Високочастотні методи
різноманітність аеродинамічних схем, конструкцій і матеріалів бойових

літаків істотно ускладнюють розрахунок розсіювання електромагнітних
хвиль на різних аеродинамічних об'єктах, тому в електродинаміці такі задачі
виділяють в окремий розділ.
На рис. 1.1 наведені основні методи визначення характеристик
розсіювання електромагнітних хвиль на різних аеродинамічних об'єктах.
Рис. 1.1. Сучасні методи визначення характеристик розсіювання

електромагнітних хвиль на складних тілах
Представлена схема носить умовний характер, оскільки одні методи

практично є складовими частинами інших реально використовуваних
методів.
З розвитком електронно-обчислювальних машин з'явилася можливість
безпосереднього чисельного рішення рівнянь Максвелла, при цьому складний
Багатошарова плоскопаралельна діелектрична конструкція 13
об'єкт необхідно ділити на частини [31], фізика процесів розсіювання на яких

різна (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Схема найбільш загальних механізмів розсіювання

електромагнітних хвиль на літаку
Отже, для розрахунку діаграм ЕПР кожної частини доцільно

застосовувати свій індивідуальний метод. Одна з перших методик оцінки
рівня ЕПР об'єкта, що розроблена М.А. Моніним в кінці 70-х – початку 80-х
років, лягла в основу керівництва для конструкторів. У цій методиці вперше
був застосований комплексний підхід, коли весь об'єкт поділявся на частини,
фізика процесів розсіювання на яких різна. При цьому діаграма ЕПР кожної
частини розраховується своїм методом на основі напівемпіричних
залежностей, проте зазначена методика дозволяла вирішувати завдання, де
рівень ЕПР об'єкта був більше 10 м2. Наявність в даній програмі спрощеного
урахування розсіювання другорядних елементів (неоднорідності поверхонь,
передкрилки, закрилки, ліхтар та ін.) і наближеність моделювання
радіопоглинаючих матеріалів (РПМ) на поверхні виключило її застосування
для визначення рівня ЕПР малопомітних літаків.
Проведений аналіз цих та інших найбільш використовуваних методів
електродинаміки дозволяє визначити їх придатність для визначення ЕПР
аеродинамічного об'єкта складної форми.

Слід зазначити, що експериментальні методи придатні для вимірювання
ЕПР будь-яких об'єктів, крім вимірювання ЕПР окремих неоднорідностей на
поверхні. Експеримент має важливу перевагу перед розрахунком – це
можливість вимірювання діаграми ЕПР всього складного об'єкта цілком. При
вимірі ЕПР літака складної форми враховуються і всі перевідбиття між
різними частинами конструкції, які важко врахувати при розрахунку
(рис. 1.2). Без експерименту не можна обійтися в разі тестування
розрахункових методів і програм, а також, коли необхідно проводити
вимірювання ЕПР передсерійного літака. Отже, вирішення проблеми
достовірного визначення характеристик радіолокаційної помітності тільки
теоретичними методами не представляється можливим.
Найбільш достовірні характеристики радіолокаційної помітності
літальних апаратів отримуються в натурному експерименті з використанням
спеціальних полігонів для дослідження характеристик розсіювання
радіолокаційних об'єктів [32].
Поширені два основних типи полігонних експериментів:
– статичні (вимірювання на спеціальному полігоні, коли ціль встановлена
на поворотному пристрої, трохи піднятому над землею);
– метод обльоту, коли радіолокатор супроводжує пролітаючу ціль,
одночасно вимірюючи її радіолокаційні характеристики.
У методі обльоту дослідження проводяться в реальних умовах при впливі
всіх істотних для радіолокації факторів: реальної потужності радіолокатора,
типу зондуючого сигналу, методу його обробки, наявності паразитних
відбить, реальної завадової обстановки. Однак труднощі у виконанні
необхідного маневру, спрямованого на отримання потрібних ракурсів
опромінення цілі, неточність визначення цього ракурсу, великі відстані,
висока вартість, низька точність і відтворюваність результатів не дозволяють
широко використовувати цю методику.
Все різноманіття типів радіолокаційних полігонів може бути розділене на
дві категорії:
– полігони, в яких земля не бере участь при формуванні розсіяного поля,
тобто полігони вільного простору;
– полігони з використанням поверхні землі в якості екрануючої площини.
У першому випадку необхідно вживати заходів до усунення відбить від
землі, що досягається підняттям антени і цілі на максимально можливу висоту
та встановленням спеціальних екранів. У другому випадку, навпаки, антена
розташовується поблизу землі, а досліджуваний об'єкт піднімається на висоту
першого інтерференційного максимуму. Цей підхід дозволяє значно

зменшити розміри полігону, однак при експлуатації таких полігонів
виникають суттєві складнощі при вимірах для горизонтальної і кругової
поляризації сигналу, тому в даний час вимірювання проводяться на полігонах
вільного простору [33].
Спочатку створювалися полігони з горизонтальною орієнтацією променя.
Однак при цьому розміри полігону виявлялися обмеженими внаслідок того,
що для усунення неприпустимої інтерференції за рахунок багатопроменевого
поширення хвилі між антеною і ціллю кут місця цілі повинен бути більше
півширини діаграми спрямованості антени. Тому пізніше будувалися
полігони з похилим і навіть вертикальним положенням променя.
Для кріплення досліджуваного об'єкта на поворотному пристрої
використовується один з двох способів: або маловідбиваюча колона, або
система нейлонових шнурів. Кожен з цих способів має свої переваги і
недоліки. Традиційно, колони використовуються тільки для об'єктів
невеликої ваги, але з досить великою ЕПР. Більш важкі цілі підвішуються на
шнурах. Однак в цьому випадку максимальні габарити цілі обмежені
десятком метрів, вага – декількома тонами. У той же час підвіска з шнурів не
має достатньої жорсткості і при використанні на відкритому повітрі схильна
до впливу метеорологічних факторів, таких, як вітер, що вносять додаткову
похибку у результати вимірювань. Для ще більш важких цілей, таких, як літак,
доводиться використовувати металеві колони, вкриті РПМ, що відразу знижує
діапазон вимірюваних ЕПР в області малих величин.
Для визначення характеристик радіолокаційної помітності літальних
апаратів широко застосовуються безлунні камери. Безлунною камерою (БЛК)
називається приміщення, облицьоване зсередини РПМ з метою зменшення
відбиття від стін і забезпечення в деякому обсязі камери – безлунній зоні –
заданого малого рівня відбить, тобто умов, що наближаються до умов
"вільного простору". У БЛК також можуть бути виконані майже всі види
радіовимірів, зокрема, вимірювання параметрів антен, характеристик
розсіювання радіолокаційних цілей, випробування радіотехнічних
комплексів: радіоапаратури, яка встановлюється на літальному апараті, та
інше. У багатьох випадках випробування в БЛК дозволяють різко скоротити
або повністю виключити натурні випробування, що призводить до значної
економії коштів і часу.
Радіовимірювання в екранованих камерах повністю вільні від різних
природних і штучних радіо- і електрозавад, що дозволяє виконувати точні
вимірювання.
Широке застосування БЛК пов'язано з тенденцією ускладнення і

збільшення точності антенних вимірювань і стендових випробувань
радіокомплексів. Цьому ж сприяла розробка нових широкосмугових РПМ,
теорії і методів проектування БЛК.
Розрахунок характеристик розсіювання об'єктів складної форми таких, як
БПЛА, за допомогою теоретичних методів включає складання математичної
моделі поверхні досліджуваного об'єкта, вибір методу розрахунку в
залежності від параметрів математичної моделі поверхні, розрахунок
характеристик розсіювання (ЕПР, діаграми зворотного вторинного
випромінювання та інше).
Вторинне випромінювання радіолокаційного об'єкту повністю
характеризується величиною  , що називається ЕПР цілі:
 
 
 2
p пр  E пр R r 0
  lim 4 R 2 , (1.1)
p  E R 0 
R     2
 
 
де E R 0 – вектор напруженості електричного поля плоскої електромагнітної

хвилі, що поширюється в напрямку орта - R 0 ;

  
E пр R r 0 – вектор напруженості електричного поля електромагнітної хвилі,

розсіяною об'єктом в напрямку орта r 0 і прийнятої радіолокаційною
станцією (РЛС), що розташована на відстані R від досліджуваного об'єкта;
 
p пр , p – орти поляризації, відповідно, приймальної і передавальної антен.
З урахуванням прийнятої часової залежності exp  j t  , рівняння
 
 
Максвелла, що використовуються для розрахунку E пр R r 0 приймають
вид [34]:
  
rotE  j H , div  E   ,
    (1.2)
rotH   j E  J , div H  0 .

Тут J – щільність електричного струму,  – щільність електричного
заряду,  і  - абсолютні діелектрична і магнітна проникності середовища.
У разі однорідного середовища з комплексними проникностями  і  ,
 
вільної від зарядів, кожен з векторів поля E и H задовольняє векторному
рівнянню Гельмгольца [35]
 
rot rot F  k 2 F , (1.3)
  
де F – або E , або H ; k 2  2   .
Рішення задачі розсіювання полягає в знаходженні рішення рівняння (1.3),
що задовольняє заданим граничним умовам на поверхні розсіювача і має
відповідну поведінку на нескінченності. Якщо розсіювач, поміщений у
вільний простір, має кінцеву провідність, то позначивши поле всередині

 

 
 
розсіювача через Ei , Hi , а поза ним через Ee , H e , можна записати граничні
умови на поверхні розсіювача

  
  

n  Ee  Ei  0, n  H e  H i  0,
     
      (1.4)
n  Ee  Ei  0, n  H e  H i  0,

де n – орт зовнішньої нормалі до поверхні розсіювача. У разі ідеально
провідних розсіювачів (провідність нескінченно велика) поле всередині
розсіювача дорівнює нулю і умови (1.4) зводяться до наступних:
n  Ee  0,  
n  He  0 . (1.5)
В ході вирішення задач розсіювання істотним є співвідношення довжини

хвилі зондуючого сигналу  і характерного розміру досліджуваного об'єкта
L . З цього співвідношення зазвичай розрізняють три характерні області:
релеївську – L /   1 , резонансну - L /   1 , квазіоптичну (високочастотну)
– L /   1 .
Характерними для радіолокації аеродинамічних об'єктів (наприклад,
БПЛА) є ситуації, коли розміри розсіювача значно більше довжини хвилі
зондування. Тому, з огляду на співвідношення довжини хвилі зондуючого
сигналу і геометричні розміри літального апарату, особливий інтерес
представляють методи розрахунку характеристик розсіювання саме для
квазіоптичної області.
Перш за все, розрізняють методи точного і наближеного рішення. До
методів точного рішення дифракційних задач відносять: метод власних
функцій і метод IP [36-43]. Основні труднощі застосування методу власних

функцій полягає в обмеженнях, що накладаються на форму розсіювача, і в разі
об'єктів складної форми метод практично не реалізується. Його сфера
застосування обмежується розсіювачами простої форми (куля, еліпсоїд та
інше), поверхня яких є сукупністю ділянок координатних поверхонь.
Застосування методу IP для розрахунку вторинного випромінювання об'єктів,
геометричні розміри яких набагато більше довжини хвилі зондуючого
сигналу, обмежена труднощами обчислювального характеру [35]. Внаслідок
перерахованих причин наведені точні методи розрахунку розсіювання на
об'єктах складної форми в квазіоптичній області не знайшли широкого
застосування.
До найбільш поширених наближених методів в квазіоптичній області
можна віднести наступні променеві методи: геометрична оптика, геометрична
теорія дифракції, та струмові методи: фізична оптика, фізична теорія
дифракції. Також широко застосовуються гібридні методи, які частково
спираються на променеві, а частково на струмові трактування процесів
розсіювання.
В основі методу геометричної оптики (ГО) лежить припущення про те, що
розсіювання електромагнітних хвиль відбувається за законами променевої
оптики, тобто падаючий і відбитий промені лежать в одній площині і локальні
кути падіння і відбиття рівні. Це еквівалентно припущенню, що відображення
від кожної точки поверхні розсіювача відбувається таким чином, як якщо б ця
точка була розташована на нескінченній площині, дотичній до поверхні
розсіювача. Якщо на поверхні розсіювача відсутня дзеркальна точка, що
відповідає даному напрямку, то згідно геометричній оптиці, розсіяне в цьому
напрямку поле дорівнює нулю. Подібні міркування можна застосувати і до
розсіювачів з багаторазовими перевідбиттями. В цьому випадку для кожного
променя необхідно простежити всі відбиття, щоб з'ясувати, чи дає він внесок
до розсіювання в заданому напрямку. Особливо це актуально при розрахунку
розсіювання на діелектричних об'єктах, так як при цьому облік багаторазових
відображень стає дуже трудомістким. Метод ГО може бути застосований в
умовах, коли поверхня розсіювача "гладка", тобто не містить кромкових
ділянок, електромагнітні параметри середовища практично не змінюються на
відстані порядку довжини хвилі, розсіювач розглядається на досить великій
відстані, яке можна вважати дальньою зоною.
Під терміном "гладка поверхня" зазвичай розуміють, що мінімальний
радіус кривизни поверхні  мін досить великий у порівнянні з довжиною хвилі
зондуючого сигналу  . Існує наступна нерівність, що характеризує область
застосування ГО:    мін [18].

Одним з поширених методів наближеного розрахунку вторинного
випромінювання об'єктів є метод фізичної оптики (ФО). Цей метод вирішення
дає в більшості випадків більшу точність без істотних аналітичних труднощів.
Якщо ГО наближено описує розсіяне поле, то ФО дає наближений опис
джерел розсіяного поля. При цьому область застосування ФО дещо ширше,
ніж ГО, оскільки нерівність, що характеризує область застосовності ФО, має
вигляд 2  2мін [44]. У наближенні ФО щільність струму на поверхні
ідеально провідного об'єкта має вигляд:
 
 2  n  H 0  , в "освітленій " області,
J    (1.6)
 0 , в зоні тіні,
 
де H 0 – вектор магнітної напруженості падаючого поля; n – орт нормалі до
поверхні в даній точці. При цьому, розсіяне поле, обумовлене щільністю

струму J , може бути виражено в явному вигляді через падаюче поле за
допомогою векторного наближення Кірхгофа:

HФО 
1  0

2 S
 
n  H  grad
exp  jkr 
r
dS , (1.7)
де r – відстань між точкою інтегрування і точкою спостереження, S –


поверхня розсіювача, на якій обчислюється щільність струму J .
Останнім часом досить широкого поширення набули різні гібридні методи
розрахунку задач розсіювання [45]. Наприклад, якщо розсіювача поверхня
(розміри якої лежать в квазіоптичній області) локально має досить складну
конфігурацію і, при цьому, окремі елементи поверхні мають резонансні
розміри, застосування високочастотних методів в чистому вигляді
неправомірно. У цих випадках зазвичай застосовується метод IP або метод
власних функцій в поєднанні з асимптотичними методами високочастотного
розсіювання. Однак метод власних функцій стає непридатним для об'єктів,
розміри яких значно перевищує резонансні, так як число невідомих у
відповідній завданню зоні на порядок перевищує відношення розмірів
розсіючого об'єкта до довжини хвилі.
Аеродинамічні об'єкти є об'єктами з поверхнями складної форми, які, як у

випадку БПЛА, мають багатошарові діелектричні оболонки, деталі, повністю
або частково виконані з діелектрика, а також можуть бути забезпечені
радіопоглинаючими покриттями (РПП). Розміри БПЛА, як правило, багато
більше довжини хвилі зондування, також як і радіуси кривизни гладких
ділянок поверхні. При цьому необхідно враховувати електродинамічні
взаємодії багатошарової діелектричної оболонки фюзеляжу з внутрішнім
обладнанням та агрегатами, поверхня яких в загальному випадку може бути
забезпечена РПП. У поєднанні з необхідністю врахування вкладу
діелектричних елементів конструкції БПЛА (крила, хвостове оперення),
розрахунок вторинного випромінювання в такий ускладненій постановці є
дуже складною і трудомісткою процедурою, що вимагає застосування
спеціальних методів.
Розробка методів розрахунку вторинного випромінювання
радіолокаційних об'єктів проводиться починаючи з 30 - 40-х років 20 століття
[34-46]. У наведених роботах найчастіше розглядаються гладкі ідеально
провідні об'єкти. Облік впливу РПМ на характеристики розсіювання
проводиться тільки для модельних об'єктів простої форми. Не розглядається
вплив багатошарових діелектричних оболонок на характеристики
розсіювання інших елементів конструкції. Тобто для розрахунку розсіювання
об'єкта складної форми (в нашому випадку – БПЛА), виконаного із
застосуванням діелектричних і композитних матеріалів, не запропоновано
методу, який враховував би основні чинники, що формують вторинне
випромінювання.
Аналіз існуючих теоретичних методів розрахунку характеристик
розсіювання сучасних повітряних об'єктів показує необхідність розробки
методу розрахунку вторинного випромінювання таких складних
радіолокаційних об'єктів, як БПЛА, з урахуванням основних факторів, що
впливають на величини вторинного випромінювання і рівень радіолокаційної
помітності.
Багатошарова плоскопараллельна діелектрична конструкція 21
1.1. Метод розрахунку розсіювання

електромагнітної хвилі на багатошаровій
плоскопаралельній діелектричній конструкції
При проектуванні радіолокаційних засобів виявлення і визначенні
ефективності їх роботи, для оцінки радіолокаційної помітності
аеродинамічних об'єктів та проведення заходів з її оптимізації отримання
апріорної інформації про радіолокаційні характеристики таких об'єктів в
даний час отримує широкий розвиток.
Існує два найбільш відомих способи отримання радіолокаційної
інформації про об'єкти. До них відносяться натурні (фізичні) експерименти і
математичне моделювання вторинного випромінювання повітряних об'єктів.
Кожен із запропонованих способів пов'язаний з певними труднощами.
Так, при проведенні натурних (фізичних) експериментів необхідною умовою
є здійснення колосальних витрат на матеріальні, організаційні та тимчасові
витрати.
Основні труднощі при математичному моделюванні вторинного
випромінювання моделей повітряних об'єктів пов'язані з точністю розробки
самої моделі і правильністю її математичного опису.
Розрахунок характеристик розсіювання порожнистих неідеально
відбиваючих об'єктів є актуальним при вирішенні задач електродинаміки в
радіолокації. Прикладом такого завдання може бути розрахунок
характеристик розсіювання діелектричних частин моделі БПЛА (наприклад,
лівої і правої консолей крила).
Найчастіше планер БПЛА має змішану конструкцію, центральна частина
крила (центроплан) і хвостові балки виконані з металу, інші частини
виготовлені з тришарового (у загальному випадку) склопластику з
наповнювачем з пінопласту.
Будемо вважати, що поле, розсіяне порожнистою поверхнею, можна
отримати за допомогою квадратур, знаючи значення тангенціальних
  

складових повного поля E Т , H Т на поверхні об'єкту. З огляду на те, що в
радіолокаційному випадку зазвичай характерні розміри гладких ділянок
об'єктів набагато більше довжини хвилі опромінення (високочастотний
 
діапазон), природно знаходити значення E Т , H Т наближено. Поле, розсіяне

на поверхні діелектричного об'єкта S в напрямку r 0 (проекція на напрямок

p ), за допомогою леми Лоренца може бути представлено у вигляді [47]:
  e jk0 R

p ES   jk0 
4R
(1.8)
  
 0   
   
  0     jk0 r 0  x
p H  pr  E e ds,
S  0 
  
де R – відстань від об'єкта до точки спостереження, E   n  E Т ,
  
 
  
H   n  H Т , E,H – повне поле на поверхні S , n - орт зовнішньої нормалі
до поверхні інтегрування S , що охоплює даний об'єкт. У наближенні ФО
    ~ 
E   x  , H  x  можуть бути замінені відповідними значеннями E  x  ,
~  
H  x  на поверхні підлаштованої дотичним чином до S в точці x плоскої
~  ~ 
нескінченної тришарової структури і, таким чином, E   x  , H  x  можуть
бути наближено обчислені в результаті рішення модельної задачі про
розсіяння електромагнітної хвилі на зазначеній плоскій структурі.
Зупинимося докладніше на вирішенні зазначеної модельної задачі для
тришарового діелектрика (рис. 1.3). Рішення може бути отримано, як окремий
випадок задачі, розглянутої в [10].
Рис. 1.3. Модель тришарової діелектричної конструкції
Структура, зображена на рис. 1.3, з півпростору G 0 опромінюється

плоскою хвилею:
0 
E x   p e

 
  jk0 R 0  x
,
0 
H x    

0   0  jk0 R 0  x
pR e ,  (1.9)
0

Без обмеження спільності передбачається, що x  x,0, z  , тобто
опромінення проводиться в площині x0 z . Введемо позначення:
 
R0   sin ,0, cos  , R1   sin ,0, cos  . Таким чином, будемо припускати,

що поширення плоскої хвилі (1.9) відбувається в напрямку  R 0 . Відносна
проникність шарів: i  i / 0 , i  i / 0 i  1,2,3 , де 0 ,0 – проникності
вільного простору. При цьому фаза дорівнює

 


0 ( x )   R0  x  x sin   z cos  .
Існує ряд підходів до вирішення вказаної задачі. Наприклад, може бути
застосований метод, що засновано на геометро-променевих уявленнях [48],
який використовує поняття імпедансу шарів. З огляду на специфіку
застосування модельної задачі, більш доцільним є підхід, який використовує
4
безпосереднє рішення граничних задач для рівнянь Максвелла в області  Gi
i 0
[44,49]. Відзначимо також, що для тришарової конструкції, використовуваної
в БПЛА, 1  3 , 1  3 .
Зауважимо, що на відміну від підходу роботи [48] запропонований метод
дозволяє розраховувати рівень поля і всередині кожного з шарів.
Відбиту хвилю в півпросторі G 0 будемо шукати у вигляді:
1 
E x   p e

 
1  jk 0 R1  x
,
1 

H x   p R e 

 0 1 1  jk 0 R1  x  
,
(1.10)
0
   
 
де вектор p1 підлягає знаходженню, а фаза 1( x )   R1  x  x sin   z cos  .
Хвилю в області G4 будемо шукати у вигляді:
 
E 4  x   p 4e jk 4  x sin 4  z cos  4  ,

 
H 4 x    
0  4  4 jk 4  x sin  4  z cos  4 
0
p R e ,
(1.11)
де k4  k0   00  2 /  .

Знаходженню підлягають комплексні величини p 4 і 4 , а також

комплексний (взагалі кажучи) вектор R 4   sin 4 ,0, cos 4  . Зауважимо,

 
 
 
 
 

що p  R0  p1  R1  p 4  R4  0 .
Отримаємо диференціальні рівняння для знаходження поля в областях
G1, G2 , G3 . Рівняння Максвелла для області з проникністями ,  :
  
jH    E 
   (1.12)
 jE    H 
або

jk0H 
1  
W0
 E   

 (1.13)

 jk0E 
1  
W0
 H  

де    / 0 ,    / 0 – відносні проникності області, W0   0  0 –

    
хвильовий опір вільного простору,   e z  ex – оператор Гамільтона.
z x
        
Крім того, введемо позначення: B  e z  B , BT  B  ez  B  B  ez .

Домножаючи зліва рівняння (1.13) на ez векторно, отримаємо рівняння, котрі
пов'язують тангенціальні по відношенню до межі поділу середовищ
 
компоненти векторів E и H :
 
 ET  E z 
jk0W0 H     ex 
z x 
   (1.14)
1  H   H z 
jk0 ET    ey
W0 z x 
Далі,
 
  
jk0W0 H z    E  ez 
 
 
    E  ET
 ez    E  e y
x
 ey
x
і, отже,

 ET
jk 0W0 H z  e y . (1.15)
x
Аналогічно, отримуємо

1  H 
jk0 E z  ex .
W0 x
Поле всередині шарів природно шукати у вигляді:
     
 jk0 R 0  x 
E  x   E ( z )e z  0  E ( z )e jk0 x sin  ,
  
H  x   H ( z )e jk0 x sin  .
   
Якщо ввести позначення ET ( z )  u ( z ), H  ( z )  v ( z ), то після нескладних
перетворень можна отримати векторну систему звичайних диференційних
рівнянь:

1 du  sin 2     
 v  ex ex  v ,
jk0W0 dz  
  (1.16)
 sin 2    
W0 dv

jk0 dz
 u 

 
ey ey  u ,   


 
а для нормальних компонент E z , H z – система:
 W0 sin ex  v ,

 
Ez
 
. (1.17)
Hz 
sin   
W0

ey  u ,  

   
Якщо розкласти u и v по координатним ортам ex , ey :
  
u  u1( z )ex  u2 ( z )e y ,
  
v  v1( z )ex  v2 ( z )e y ,
то система (1.17) приймає вигляд:
W0 
Ez  sin v1 ( z ),
 
 (1.18)
sin 
Hz  u 2 ( z ), 
 W0 
а система (1.16) розпадається на дві системи:
1 du1  sin 2   
 1  v1,
jk0W0 dz    
   (1.19)
W0 dv1 
 u1. 
jk0 dz 
1 du 2 
 v 2 , 
jk 0W0 dz

2   (1.20)
W0 dv2  sin   
 1  u2 .
jk 0  dz    
 
Якщо ввести матриці:

 W0 2 
 0  
jk 0  
A1   ,
 jk 0  
 W0
0 
 
 0  jk 0W0 
 2 
A2    ,
 0 
 jk 0W0 
 
де  2  k0 2   sin 2  і відповідні значення
Ak (l )  Ak  l , ( k  1,2; l  1,2,3) ,

    l
то рішення систем (1.19), (1.20) для шару l 1  z  l , (l  1,2,3) може бути

записано у вигляді:
uk (z)   sinl z  l -1

   I cosl z  l -1  Ak (l) 
 vk (z)   l 
(1.21)
uk (0)
 Bk (l -1)   , k  1, 2 ; l  1, 2, 3 ,
 vk (0) 
 1 0
де  l    , , I    ,
l l 0 1
l -1 sini i  i-1 (i) 

Bk(l -1)  I cosi i  i-1  Ak , k 1, 2 ; l 1, 2, 3 .
i 1 i 
Наприклад,
 uk (3 )   u (0) 
   Bk (3)  k  . (1.22)
 vk (3 )   vk (0) 
У рівняннях (1.21), (1.22) величини uk (0), vk (0) невідомі заздалегідь і

підлягають знаходженню з граничних умов.
Розглянемо граничні умови при z  0 . З (1.14) при z  0 (  1) маємо:

jk0  0 1
W0
ET  ET  
  
  0  1   H z0  H 1z
H   H   ey .
 
z x
Спрямувавши тут z  0 , отримаємо:
W0

jk0  0 1
ET E T   
z
H0  H1  jk0 cosH0  H1 
(1.23)

  0 1
 jk0 sin e y H z  H z .
Скориставшись (1.18) і тим, що:
     
H z0  H 1z  H z , H0  H 1  H ,

де H - поле при z  0 , отримаємо для z  0 :

v cos  
1 
W0
   



u  sin 2 e y e y  u  2 H 0 cos . (1.24)
Отримаємо співвідношення аналогічне (1.24), але для z  3 . Поле при

z  3 описується рівняннями (1.11). При 2  z  3 будемо шукати поле у
вигляді:
   
E  x   E z e jk 0 x sin  ,
   
H  x   H  z  e jk 0 x sin  .
Також, як і раніше, вводяться позначення:
   
u ( z )  ET ( z ), v ( z )  H  ( z ).
Тоді граничні умови при z  3 матимуть вид:
u ( )e jk0 x sin   pˆ e jk 4 x sin 4 , (1.25)

 3 T

v
 3(  ) 
4 
4
e 
z 
ˆ  4
p R ,  (1.26)

 
де pˆT  p 4e jk 43 cos 4 . Але, з огляду на, що  4   0 ,  4   0 , отримаємо:
u ( )  pˆ , (1.25' )

 3 T

v ( 3 ) 
 0 
 0
   
e z  pˆ  R 0 .  (1.26' )


Виключимо невідомий вектор p̂ з (1.25`), (1.26`), використовуючи той
 
факт, що вектора p̂ и R0 ортогональні:
0
0
    

cos v  u  sin 2 e y u  e y .  (1.27)
Тут ми врахували те, що k0 sin   k4 sin 4 і, отже sin 4  sin  , тобто

4   . Перепишемо співвідношення (1.24) для z  0 в наступному вигляді:
0 
0
   

v cos   u  sin 2 e y e y  u  
(1.24')

   
 2 cos  ez  p  R 0 . 
Векторна система рівнянь (1.27), (1.24) спільно з системою (1.22) дозволяє
знайти величини u1(0), v1(0), u2 (0), v2 (0) . Після цього, можна обчислити за
формулою (1.21) величини uk ( z ), vk ( z ) (k  1, 2) , що дозволить обчислити
 
поле E ( x), H ( x) в будь-якому шарі.

Компоненти вектора p 4 , необхідні для знаходження поля в G4 ,
визначаються в такий спосіб:
 
pТ4  u (3 )e jk03 cos  , (1.28)

 

pz4   pT4  ex  tg . (1.29)

Зауважимо також, що компоненти вектора p1 , які використовуються для
знаходження відбитого поля в G0 , находяться за формулами:
  
pT1  u (0)  pT ,
  

p1z  pT1  ex  tg .
При цьому,
  
p1  pT1  ez p1z . (1.30)
Таким чином, необхідне для вирішення основного завдання поле, відбите

від тришарової діелектричної структури, може бути знайдено за допомогою
співвідношень (1.10), (1.30).
Як приклад розглянемо розсіювання електромагнітної хвилі (довжина
хвилі   0,03 м ) на сферичної тришарової діелектричної оболонці, зовнішні
шари якої мають однакову товщину 1 мм і однакові, але змінні відносні
проникності i (i  1,3) , а проникність середнього шару (пінопласту) –
2  1,05 .
Були проведені розрахунки залежностей ЕПР сферичної оболонки від
величини   1  3 , що змінюється від 2 до 7 при різних товщинах
середнього шару. Результати наведені на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Залежність ЕПР від відносної діелектричної проникності

зовнішніх шарів сферичної оболонки (крива 1 – d  0,003 м ,
крива 2 – d  0,005 м , крива 3 – d  0,007 м )
Результати розрахунків показали, що залежності мають різний характер, і

для товщини до d  4 мм опуклі вгору, а при d  4 мм виявляються
монотонно зростаючими (опуклі вниз).
На рис. 1.5 представлені залежності ЕПР оболонки від товщини
середнього шару d при фіксованій  .
Рис. 1.5. Залежність ЕПР від товщини середнього шару сферичної

оболонки (крива 1 –   2 , крива 2 –   3,5 , крива 3 –   7 )
Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок про те, що

існують оптимальні (з точки зору мінімізації ЕПР) товщини середнього шару,
що змінюються в інтервалі 0,0038 м  d  0,0065м (в залежності від
проникності зовнішніх шарів).
У точках мінімумів наведених кривих значення ЕПР мають значення
менші ніж 0,01 м2.
Таким чином, використання рішення розглянутої модельної задачі може
дозволити мінімізувати внесок порожнистих діелектричних елементів в
загальну ефективну поверхню розсіювання безпілотних літальних апаратів за
рахунок вибору товщини шарів діелектричної оболонки.
1.2. Метод розрахунку розсіювання

електромагнітної хвилі на дзеркальній антені з
загостреним обтічником
Більшість аеродинамічних цілей (літаки, зенітні керовані ракети з
головками самонаведення) мають гострі носові обтічники, що закривають
дзеркальну антену (рис. 1.6). Наявність такої антенної системи вносить
істотний внесок у вторинне випромінювання всього аеродинамічного
об'єкта [50,51].
а б
Рис. 1.6. Використання дзеркальних антенних систем з діелектричним
обтічником на літаках (а) і керованих ракетах (б)
У зв'язку з цим розробка методів розрахунку і отримання оцінок

вторинного випромінювання (зокрема, ЕПР) антенних систем з
обтічником є досить актуальною при створенні алгоритмів виявлення
зазначених об'єктів. Внутрішньосистемні взаємодії, що виникають при
опроміненні системи "антена-обтічник", призводять до вельми складних
розрахункових алгоритмів. Геометрооптичні методи розрахунку
вторинного випромінювання таких систем [52], які зазвичай
використовуються на практиці, в більшості своїй не враховують зазначені
взаємодії (перевідбиття між дзеркалом антени і обтічником). У той же час
наявність електродинамічної взаємодії між дзеркалом і обтічником може
приводити до дуже помітних змін (найчастіше, резонансного характеру)
ЕПР всієї антеною системи [54], а, отже, і ЕПР всього аеродинамічного
об'єкта в цілому. Запропонований в [53] ітераційний метод для системи
"антена-обтічник" розроблений при наступних обмежувальних
припущеннях: по-перше, всі розгляди проводяться для двовимірних
моделей, по-друге, форма обтічника принципово передбачається
слабковигнутою. В [54] роль обтічника виконувала кінцева діелектрична
пластина. Таким чином, виникає необхідність в розробці наближеного
Дзеркальна антенна з загостреним обтічником 33
методу розрахунку ЕПР тривимірної моделі дзеркальної антенної системи

з конічним діелектричним обтічником, який враховував би, принаймні,
одноразові перевідбиття між дзеркалом антени і обтічником. У роботах
[55-62] описані деякі розрахункові моделі для розрахунку характеристик
випромінювання радіолокаційних антен з діелектричними обтічниками.
Однак у відомих нам публікаціях недостатньо результатів з
характеристиками розсіювання антен з носовими обтічниками.
Розглянемо модель дзеркальної антенної системи з конічним
обтічником (рис. 1.7), на яку ззовні падає плоска електромагнітна хвиля
0 
E x   p e

 jk0 R 0  x 
,
   
0  
0  0  jk0 R 0  x (1.31)
H x   R p e ,
0
де k0 – хвильове число у вільному просторі ( k0  2  ,  – довжина

падаючої монохроматичної хвилі), 0 , 0 – абсолютні діелектрична і магнітна

проникності вакууму, x – радіус-вектор поточної точки.
 
Застосування леми Лоренца до шуканого повного поля ( E, H ) і
 
 
допоміжного поля ( Eˆ , Hˆ ( x x0 , p)) , що породжене електричним диполем
 
(ЕД), розміщеним в точці x0 , з вектор-моментом p , при наявності одного
лише обтічника, дозволяє отримати інтегральне уявлення для шуканого
поля:
     рас     T    
jp  E ( x0 )  jp  Eобт ( x0 )     ( x )  Ê ( x x0 , p )  ds , (1.32)
L 
 рас  
де Eобт ( x0 ) – поле, розсіяне одним лише обтічником,  (x) – щільність
поверхневого струму в точках дзеркала антени.
Рис. 1.7. Система "антена-обтічник"
Інтегральний член виразу (1.32) являє собою відгук дзеркала антени на

зондуючу хвилю з урахуванням електродинамічної взаємодії з обтічником.
 
Призначивши x0  rR 0 і спрямувавши r   , отримаємо вираз для
повного поля, розсіяного системою "антена-обтічник" в дальній зоні:

  0   рас  0 e jk0r 0     
p  E ( R ) ~ p  Eобт ( R )  jk0   Ê( x )   ( x ) ds . (1.33)
4r 0 L 


Тут Ê( x ) – поле, породжене вихідною плоскою хвилею (1.30) в точках
дзеркала L при наявності одного лише обтічника. Це поле будемо
розраховувати в наближенні геометричної оптики.
 
У розглянутому наближенні  Ê( x ), Hˆ ( x )  представляється у вигляді суми
 
 
поля, що пройшло на дзеркало безпосередньо через освітлену поверхню
обтічника (шлях 1 на рис. 1.8), і поля, що потрапило на дзеркало після
однократного відбиття від внутрішньої поверхні обтічника (шлях 2 на рис.
1.8).
Рис. 1.8. Шляхи поширення падаючої хвилі
Так, поле, що відповідає шляху 1 на рис. 1.8 може бути представлено у

вигляді:
     
   
  
Eˆ1 ( x )    p e  ll pll R 0  e exp jk 0 R 0  x , (1.34)
      
    
  
Hˆ 1( x )  0  p R0  e  ll plle exp jk0 R0  x , (1.35)
0
де
 
 R0  n 
e    , ell  R
0 
 e , p 
 
p  e  , pll  
 
p  ell  ,
R0  n

n – вектор нормалі в точці поверхні обтічника.
Комплексні величини   , || являють собою коефіцієнти проходження
плоскої електромагнітної хвилі через плоско-паралельний шар з параметрами
обтічника на двох взаємно ортогональних поляризаціях. Під ll (паралельною)
поляризацією розуміється ситуація, коли вектор електричної напруженості


падаючої хвилі належить площині, що проходить через вектор R 0 и нормаль

n в даній точці поверхні обтічника. Відповідно,  (перпендикулярна)
поляризація відповідає ситуації, коли вектор електричної напруженості
падаючої хвилі перпендикулярний зазначеній площині. Загальний вираз для
коефіцієнта проходження можна представити у вигляді
 j   j  
    cos   sin    cos   sin   exp jk0 cos  , (1.36)
 c   c  
де  – комплексний коефіцієнт відбиття від плоско-паралельного шару з

параметрами обтічника, який може бути представлений в наступному вигляді:
 
j c 2  1 sin 
2c cos   j c  1sin 
 2 2
. (1.37)
Тут c 
  sin 2 
 cos 
 
  
 2
,   k0   sin 2  , cos   R 0  n , sin 2   1  R 0  n ,
 – відносна діелектрична проникність матеріалу обтічника,  - товщина
стінки обтічника.
1 для  поляризації,
 
  для ll поляризації.
В разі  поляризації    ,    , а в разі ll поляризації   ll ,   ll .

Якщо промінь, що перетинає обтічник в деякій точці x0 , не потрапляє на

дзеркало, то він повинен перетнути обтічник ще і в деякій точці x1 . В такому
  
випадку, знайшовши   , || ,   , || , e , e|| в точці x0 можна обчислити вектор

напруженості електричного поля, що пройшло через обтічник в точці x0 і

падаючого на внутрішню поверхню обтічника в точці x1 :
  
p1    p e  || p||e|| . (1.38)
   
Цей вектор p1 , напрямок опромінення R0 і нормаль n ( x1 ) до внутрішньої

поверхні обтічника S1 в точці x1 можуть бути використані для знаходження
 
1  , 1|| ,  1  , 1|| , e1 , e1|| за допомогою формул (1.36), (1.37). Вираз для поля,

відбитого в точці x1 від внутрішньої поверхні обтічника і падаючого на
дзеркало антени (шлях 2 на рис. 1.8) представляється в наступному вигляді:
      
      
 
Eˆ 2 ( x )  1  p1 e1   1 ll p1 ll R1  e1  exp jk0 R 0  x1  R1  x , (1.39)
      
      
 0 
Hˆ 2 ( x )   1 ll p1 lle1   1  p1  R1  e1  exp jk0 R0  x1  R1  x , (1.40)
0
      

де R1  R0  2n ( x1) R0n ( x1) . 
Необхідно відзначити, що при відбитті плоскої електромагнітної хвилі
від внутрішньої поверхні обтічника можливе утворення каустичної поверхні.
Розрахунок каустичної поверхні, що утворюється при похилому падінні
плоскої хвилі на діелектричний конусний обтічник, був проведений в [63].
При проходженні променя через каустичну поверхню, що утворюється, фаза
сигналу змінюється на  2 [6,64], що потрібно враховувати для хвилі, що
падає на дзеркало антени після відбиття від внутрішньої поверхні обтічника.
 
Щільність поверхневого струму на дзеркалі антени  (x ) у виразі (1.33)
розраховується у вигляді суми струмів, що наводяться на поверхні антени
полями "прямої" і "перевідбитої" хвиль (шляхи 1 і 2 на рис. 1.8). У наближенні
фізичної оптики щільність поверхневого струму може бути представлена у
вигляді
    
 ( x )  2 N  Hˆ  , (1.41)
 
 
де N – вектор нормалі в точці поверхні антени, а Hˆ обчислюється як сума
напруженостей магнітного поля для першого і другого шляхів поширення
падаючої хвилі відповідно до виразів (1.35) і (1.40).
  рас  0
Поле, розсіяне обтічником, p  Eобт ( R ) , може бути розраховане в
наближенні Кірхгофа
  рас  0 e jk 0 r
p  Eобт ( R )   jk0 
4r
(1.42)
 
    
   p  n  H ( x )   
0      0 
0
    

 E ( x )  n  p  R  exp jk0 R 0  x ds.
S осв  

 

Тут E , H  – поле на (поблизу) "освітленої" поверхні обтічника, яке в
наближенні Кірхгофа може бути представлено у вигляді
     1 
R  n    R
E( x )   ( x ) p ( x )    ll ( x ) pll ( x ) 

1 1  
 R n     1 



R1
 n R1



R 1  
 n
exp jk 0 R  x , (1.43)
  1   
H ( x )    E ( x ) , (1.44)
j0
 

    

де R1  R 0  2n R 0  n , n  n  x  – нормаль до зовнішньої поверхні обтічника
S 2 . Для діелектричного обтічника конічної форми уявлення (1.37) можна
спростити і перетворити до однократного інтегралу по кутовій координаті
 , пов'язаної з "освітленій" поверхнею обтічника:
  рас  0 e jk0 r sin  1

p  Eобт ( R )   jk0   ()d , (1.45)
4r cos 2  
0
де
 h exp j 2k0h  exp j 2k0h   1
    F    ,
 2 jk0  4k022   
   

F        p2    ||   p||2   R 0  n   ,
 
   tg  R10 cos   R20 sin   R30 ,  0  arcctg

2
, 1  2    0 ,
1 
tg 
 ,
tg 
h – висота обтічника,  – кут напіврозкриву конуса обтічника,  – кут між
 
віссю обтічника і вектором R 0 , n   – вектор нормалі до зовнішньої поверхні
обтічника S 2 .
В якості розрахункової моделі обрана антенна система з наступними
параметрами (рис. 1.9): вершина конуса обтічника розташована на початку

системи координат, а його вісь збігається з віссю Oz . Висота обтічника h  1м,
кут напіврозкриву (кут між віссю і твірною конуса)   20  , відносна
діелектрична проникність матеріалу обтічника   7, відстань між вершиною
конуса і центром параболічного дзеркала d  0,75м, радіус апертури дзеркала
антени a  0,25 м. Антена може змінювати своє положення, повертаючись

щодо осі Oy . Вектор напрямку поширення падаючої хвилі R0 розташований

в площині Oxz ( R0  sin ,0, cos ).
У процесі математичного моделювання були розглянуті три види антен –
з практично плоскою поверхнею (фокальний параметр q  10 м, глибина
дзеркала – близько 3 мм), антена з фокальним параметром q  1 м, (глибина
дзеркала – близько 3 см) і "глибока" антена (фокальний параметр q  25 см,
глибина дзеркала – близько 12 см).
Рис. 1.9. До опису розрахункової моделі антенної системи
На рис. 1.10 показана залежність ЕПР антени з фокальним параметром q 

1м від кута опромінення  за відсутності обтічника. Довжина падаючої хвилі
 =3 см. Дзеркало антени повернуто на кут   45 в площині Oxz . На рис.

1.11 показана залежність ЕПР дзеркала антени від кута опромінення  при
наявності обтічника товщиною 5,6 мм (товщина стінки узгоджена для кута
падіння 20º). Вектор поляризації падаючої хвилі перпендикулярний площині
Oxz ( u  поляризація). Суцільна чорна лінія відповідає внеску в ЕПР антени
поля, безпосередньо падаючого на дзеркало (шлях 1 на рис. 1.8). Пунктирна
чорна лінія відповідає внеску в ЕПР антени поля, що падає на дзеркало після
відбиття від задньої стінки обтічника (шлях 2 на рис. 1.8). Суцільною жирною
сірою лінією показана сумарна ЕПР дзеркала антени з урахуванням
електромагнітної взаємодії з обтічником.
ЕПР, м2
10,0000
1,0000
0,1000
0,0100
0,0010
0,0001
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
, град.
Рис. 1.10. ЕПР дзеркала антени при відсутності обтічника
ЕПР, м2
10,000000
1,000000
0,100000
0,010000
0,001000
0,000100
0,000010
0,000001
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
, град.
Рис. 1.11. ЕПР дзеркала антени при наявності обтічника ( u  поляризація)
На рис. 1.12 показана залежність ЕПР системи "антена-обтічник".

Суцільною тонкою чорною лінією показана ЕПР дзеркала антени з
урахуванням електродинамічної взаємодії з обтічником. Пунктирна чорна
лінія показує внесок відбиття від обтічника в сумарну ЕПР системи "антена-
обтічник", яка на графіку позначена суцільною жирною сірою лінією.
ЕПР, м2
10.000000
1.000000
0.100000
0.010000
0.001000
0.000100
0.000010
0.000001
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
, град.
Рис. 1.12. ЕПР системи "антена-обтічник" ( u  поляризація)
Аналіз рис. 1.11, 1.12 і їх порівняння з ЕПР антени без обтічника, показує,
що узгоджений обтічник якісно не змінює залежність ЕПР в досить широкому
діапазоні кутів опромінення. Однак для деяких ракурсів опромінення
врахування впливу обтічника істотно змінює кінцеву величину ЕПР. Так при
куті зондування 45º (дзеркало антени зондується уздовж його осі) наявність
обтічника призводить до суттєвого, в 7 разів, зниження ЕПР дзеркала антени
і ЕПР всієї системи. Врахування поля, що падає на дзеркало після відбиття від
задньої стінки обтічника, при кутах зондування більше 60º значно змінює ЕПР
дзеркала антени. Відбиття від обтічника дає істотний внесок в ЕПР системи
при малих кутах зондування, а також при  =70º, коли вектор падаючої хвилі
перпендикулярний твірній конуса обтічника.
Залежності, аналогічні наведеним на рис. 1.11, 1.12, але для ситуації, коли
вектор поляризації падаючої хвилі лежить в площині Oxz ( v  поляризація),
представлені на рис. 1.13, 1.14, відповідно.
При v  поляризації вплив обтічника на ЕПР системи знижується. Це
виражається в зниженні вкладу поля, що падає на дзеркало після відбиття від
задньої стінки обтічника, в зниженні відбиття безпосередньо від обтічника, а
також в загальному характері поведінки ЕПР системи: при v  поляризації
ЕПР системи "антена-обтічник" ближче до ЕПР антени без обтічника, ніж при
u  поляризації. Так, при куті зондування  =45º ЕПР системи при v 

поляризації практично не відрізняється від ЕПР антени без обтічника для того
ж ракурсу.
ЕПР, м2
10,000000
1,000000
0,100000
0,010000
0,001000
0,000100
0,000010
0,000001
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
, град.
Рис. 1.13. ЕПР дзеркала антени при наявності обтічника ( v  поляризація).
ЕПР, м2
10,000000
1,000000
0,100000
0,010000
0,001000
0,000100
0,000010
0,000001
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
, град.
Рис. 1.14. ЕПР системи "антена-обтічник" ( v  поляризація).
Для оцінки впливу обтічника на ЕПР системи при вісному зондуванні

дзеркала антени розглянемо залежність ЕПР від глибини дзеркала антени
(рис. 1.15). Глибина дзеркала  змінюється від 3 см (довжина хвилі
зондування) до 10,5 см (3,5 довжини хвилі зондування). Зміна фокального
параметра проходить від q  1 м до q  0,3 м. Жирною лінією сірого кольору
позначена залежність ЕПР антени від глибини дзеркала під час відсутності
обтічника. Чорна суцільна лінія відповідає ЕПР антени з обтічником при v 
поляризації падаючої хвилі, пунктирна лінія – ЕПР антени з обтічником при

u  поляризації.
ЕПР, м2
10,0000
1,0000
0,1000
0,0100
0,0010
0,0001
0,03 0,045 0,06 0,075 0,09 0,105
, м
Рис. 1.15. ЕПР антени при зміні її глибини.
Графіки залежностей ЕПР при наявності обтічника зрушені вправо по

відношенню до графіку ЕПР однієї лише антени. Причому залежність при u 
поляризації зрушена істотніше. При вісному зондуванні параболічної антени
на її поверхні утворюються зони Френеля, які аналогічні зонам Френеля на
опуклих об'єктах (наприклад на кулі). ЕПР в цьому випадку залежить від
складання полів, розсіяних першою і останньою зонами Френеля на поверхні
антени. Зміна глибини дзеркала призводить до появи або зникнення зон
Френеля на краю антени. Відповідно, періодичність зміни ЕПР пов'язана з
величиною довжини хвилі зондуючого сигналу. Як показують залежності,
наведені на рис. 1.15, обтічник помітно впливає на формування зон Френеля,
причому при u  поляризації вплив обтічника істотніше.
Аналіз результатів розрахунку ЕПР системи з плоским дзеркалом ( q 
10 м) показав ті ж тенденції що і для антени з q  1м – істотний внесок
відбиття від обтічника і перевідбиття від задньої стінки обтічника в загальне
розсіяне поле для окремих діапазонів кутів опромінення. При цьому
залежність ЕПР має гострий пік при куті опромінення 45º, що викликано
геометрооптичним відбиттям від практично плоского круглого екрану, в який
вироджується дзеркало антени. ЕПР системи з "глибокою" антеною
( q  0,25м) у всьому діапазоні кутів зондування (от 0 до 90º) коливається від
1 до 10 м2. При цьому вплив перевідбиття електромагнітної енергії від задньої
стінки практично не позначається на ЕПР антени.
Облік електромагнітних взаємодій між антеною та обтічником дозволяє
істотно точніше розраховувати ЕПР системи "антена-обтічник" і ЕПР всього
об'єкта, на якому розташована антена з обтічником. Залежності ЕПР від кутів

опромінення та інших факторів є швидкоосцилюючими і змінюються в
широких межах. Тому при обліку впливу антенних систем з обтічником на
ЕПР аеродинамічних об'єктів для отримання стійких значень необхідно
усереднювати значення ЕПР у відповідних діапазонах кутів зондування.
1.3. Високочастотний метод розрахунку

вторинного випромінювання моделі фюзеляжу
безпілотного літального апарату
Отримання апріорної інформації про радіолокаційні характеристики
повітряних об'єктів необхідне при проектуванні радіолокаційних засобів
виявлення і оцінки ефективності їх роботи, для оцінки радіолокаційної
помітності аеродинамічних об'єктів та проведення заходів по її оптимізації.
Отримання радіолокаційної інформації про об'єкти за допомогою проведення
натурних і фізичних експериментів пов'язано зі значними матеріальними,
організаційними і часовими витратами, тому одним з перспективних
напрямків є розробка методів математичного моделювання вторинного
випромінювання повітряних об'єктів.
Розрахунок характеристик розсіювання ідеально провідних об'єктів, які
розміщено усередині діелектричної оболонки малої товщини є актуальним
при вирішенні задач електродинаміки в радіолокації. Прикладом такого
завдання може бути розрахунок характеристик розсіювання вторинного
випромінювання моделі БПЛА, фюзеляж якого виконаний з тонкого
склопластику і всередині містить ідеально провідні елементи [65].
В існуючих сучасних методах розрахунку радіолокаційних характеристик
об'єктів [44, 45] передбачено врахування деяких основних факторів, що
впливають на зворотне розсіювання, проте загальним їх недоліком є
відсутність комплексного врахування всієї сукупності домінуючих факторів.
У попередньому підрозділі запропонований метод розрахунку ЕПР
антенної системи з носовим діелектричним обтічником. Оцінено вплив
обтічника на ЕПР параболічної антени, що знаходиться під ним.
Запропоновану методику можна узагальнити і поширити на задачі розрахунку
вторинного випромінювання (ЕПР) моделей БПЛА, що представляють собою
ідеально провідні об'єкти, які знаходяться всередині діелектричної оболонки
(фюзеляжу БПЛА). Отримання інформації про характеристики розсіювання
Фюзеляж БПЛА 45
подібних об'єктів дозволить виявити ділянки поверхні об'єкта, що вносять

домінуючий внесок у вторинне випромінювання об'єкта в цілому, оцінити
ефективність передбачуваних заходів по оптимізації радіолокаційних
характеристик як всього об'єкта, так і окремих його елементів.
Планер літака має змішану конструкцію, центральна частина крила
(центроплан) і хвостові балки виконані з металу, інші частини виготовлені зі
склопластику з наповнювачем з пінопласту. Приклад компонування БПЛА
зображений на рис. 1.16.
Рис. 1.16. Модель БПЛА.
У середній частині фюзеляжу знаходиться обладнання (бортове і цільове),

яке може бути змодельовано металевими (ідеально провідними) ящиками
різної форми. Основними розсіюючими елементами моделі фюзеляжу БПЛА
є ідеально провідні об'ємні об'єкти, що знаходяться під діелектричної
оболонкою.
Скористаємося способом моделювання як діелектричних, так і ідеально
провідних ділянок поверхні фюзеляжу. Методика апроксимації такої поверхні
була запропонована в [47].
Всі розсіюючі елементи металевої поверхні об'єкта розбиваються на кілька
груп: гладка частина поверхні і кромкові ідеально провідні локальні ділянки
розсіювання.
Гладка частина поверхні апроксимується ділянками тривісних еліпсоїдів
[47]. Кількість використовуваних еліпсоїдів для кожного досліджуваного
об'єкта вибирається індивідуально в залежності від складності поверхні
об'єкта і необхідного ступеня деталізації, яка визначається довжиною хвилі
зондуючого сигналу при математичному моделюванні характеристик
вторинного випромінювання об'єкта.
Крайкові локальні ділянки досліджуваних об'єктів моделюються за
допомогою опису лінії зламу поверхні [47]. Передбачається, що лінія зламу

поверхні – ділянка плоскої кривої. При цьому, ребро криволінійного зламу
апроксимується ділянкою еліпса, а ребро прямолінійного зламу – відрізком
прямої.
Нижче викладено метод розрахунку полів, розсіяних обладнанням БПЛА,
які перебувають під діелектричної оболонкою. Схематично цей елемент
конструкції БПЛА зображений на рис. 1.17.
Рис. 1.17. Модель елемента конструкції БПЛА
Будемо вважати, що об'єкт, який зображено на рис. 1.17, опромінюється

плоскою хвилею (1.31). Введемо поле допоміжного точкового джерела (ЕД) в
     
присутності лише області V 2 (тобто фюзеляжу): E x x0 , p , H x x0 , p  . Тут x 0


– точка розташування джерела, p – його вектор-момент. У роботах [47, 66]
досліджувалося вторинне випромінювання дзеркальної антени, розташованої
під конічним обтічником. Можна скористатися методом отримання
необхідних інтегральних уявлень полів, викладеним в цих роботах.
Застосувавши послідовно лему Лоренца [67] в областях V1 (границя S  S1
 
), V 2 (границя S1  S 2 ), V3 (границя S 2 ) до шуканого повного поля E, H і 
 
 
поля введеного допоміжного джерела E , H , і підсумувавши отримані

рівності, введемо інтегральне уявлення для поля E( x0 ) в будь-якій точці
 
простору. Поклавши в цьому інтегральному уявленні x0   RR0 і
спрямувавши R   , остаточно отримаємо вираз для поля E р  R 0 ,

 
 

розсіяного в напрямку  R 0 :
  
 
  
p  E p ( R 0 )  p  E  R 0 
1     0 
j S

I  x   E x R , p dS .  (1.46)
 
 
Тут E  R 0 – поле, розсіяне в зворотному напрямку одним лише
фюзеляжем за відсутності ідеально провідного обладнання під ним;

   

E x R 0 , p – тангенціальна складова (по відношенню до поверхні) поля

плоскої хвилі, що розповсюджується в напрямку R 0 і пройшла крізь
  
фюзеляж, в точці x на поверхні обладнання S ; I x  – щільність
 
поверхневого струму на S , наведена плоскою хвилею E 0 , H 0 , що пройшла

 
крізь фюзеляж; p – орт напрямку поляризації плоскої хвилі.
Інтегральне уявлення (1.46) і є основним розрахунковим співвідношенням
для отримання розсіяного поля від розглянутого елемента конструкції БПЛА.
Інтегральний член в (1.46) дає внесок обладнання (під фюзеляжем) в поле,
розсіяне елементом "фюзеляж-обладнання", з урахуванням
внутрішньосистемних електродинамічних взаємодій. Формула (1.46) – точна.
З огляду на великі електричні розміри фюзеляжу і обладнання, складові
правої частини, можуть бути обчислені приблизно, використовуючи методи
короткохвильового дифракції. Зупинимося на обчисленні першого доданка.
У разі відсутності обладнання, застосовуючи лему Лоренца в області V3
(зовнішньої по відношенню до фюзеляжу) до шуканого поля і поля
допоміжного точкового ЕД у вільному просторі, отримаємо інтегральне
 
 
уявлення для поля E  R 0 :
 
 
0
pE  R 
  jk0 
e jk 0 R     
  H1 ( x )  p  0      0

 E1 ( x ) p  R  e
 
jk 0 R 0  xds ,  (1.47)
4R S  0
2


  
  
  
 

де H1  n  H1 , E1  n  E1 , E1, H1 – поле поблизу (на) поверхні S 2
фюзеляжу в відсутності обладнання під ним.
 
Якщо скористатися наближенням Кірхгофа, то поле E1, H1 в кожній точці  
"освітленої" частини поверхні S 2 може бути наближено замінено полем на
поверхні плоского еквідистантного діелектрика, дотичним чином
підлаштованого у відповідній точці до фюзеляжу. Позначимо це поле

 
E~ ~ 
 1, H1  . Надалі нас будуть цікавити коефіцієнти відбиття і проходження
 
через таку конструкцію при довільному куті падіння на двох ортогональних
поляризаціях.
Якщо ввести розкладання орта поляризації приймальної (передавальної)
антени
  
p  pe0  pllell0 , (1.48)

 

 0 R0  n 0
де e    , ell 
0 0
R e , 
 
  
 
  
p  p  e0 , pll  p  ell0 , n  n (x ) – орт
R0  n 
  
 ~ ~ 
зовнішньої (стосовно області V2 ) нормалі в точці x , то поле  E1, H1  може
 
бути записано таким чином:

~ 
   1 
E1 ( x )    ( x ) p ( x )e   ll ( x ) p ll ( x )ell  e 

 1 jk 0 R1  x
,  (1.49)
   
  
~  1  ~  0   1   1 jk0 R1 x
H1( x )    E1( x )   ( x ) p ( x )ell  ll ( x ) p ll ( x )e  e , (1.50)
j0 0
 
де
1 R1  n
e    ,
R1  n
  
  

    
 
ell1  R1  e1 , R1  R 0  n ( x ) R 0  n ( x ) – орт напрямку
поширення плоскої хвилі, відбитої від плоского шару.

 
~ ~
Якщо підставити наближені вирази E1, H1 (1.49), (1.50) в (1.47) замість
 

E1, H1 , то після елементарних перетворень отримаємо остаточно:
 R 0   2 jk0 e4R   p2  || p||2  R 0  n e2 jk R x ds.

jk 0 R 0 
 

p E 0 (1.51)
S 2 осв
Тут враховано, що для плоскопаралельного шару (дотичного до S 2 ) в

 
точках S 2 R1  x  S
 
 R0  x  S
. Зауважимо, що визначення "освітленої"
2 осв 2 осв
частини поверхні S 2 проводиться методом, заснованим на трасуванні

променів [47, 68]. Знаходження ж коефіцієнтів відбиття   , || і відповідних
коефіцієнтів проходження  , || для розглянутої плоскої тришарової
конструкції може бути здійснено, наприклад, за допомогою
геометропроменевої методики [48]. Однак більш універсальною, на наш
погляд, є методика, заснована на безпосередньому вирішенні граничних задач
для рівнянь Максвелла [49] і викладена у підрозділі 1.1 монографії для
випадку тришарової діелектричної оболонки. Ця методика вільна від
наявності невизначеностей, що виникають при напрямках опромінення,
близьких до нормальних відносно поверхні опромінення.
Для оцінки вкладу обладнання в розсіяне поле (другий доданок в правій
частині (1.46)) необхідно оцінити (в наближенні Кірхгофа) щільність
 
поверхневого струму I  x  на S . Врахування кромкових локальних центрів
розсіювання на поверхні S треба проводити окремо на основі методу,
викладеного в [47].
За аналогією з методом, викладеним у підрозділі 1.2, поле, що породжує
 
струм I  x  наближено можна уявити (в променевому трактуванні) у вигляді

 

суми двох полів: поля E 2 , H 2 , що пройшло через фюзеляж і потрапило на
 
 
поверхню обладнання S і E 3 , H 3 , одноразово перевідбитого внутрішньою
поверхнею фюзеляжу.
 
 
Легко бачити, що поле E 2 , H 2 може бути записано у вигляді:
 
 0



 0 jk 0 R 0  x
E 2 ( x )    p e   ll p llell e , (1.52)
 
H2 ( x) 
0
0

 
  
0 
 pell0   ll p lle0 e jk0 R  x (1.53)

при x S .
Так само, як і в підрозділі 1.2, під ll -ю поляризацією розуміється випадок,
коли вектор напруженості електричного поля паралельний площині падіння
(щодо плоскопараллельного шару, підлаштованого дотичним чином до
"освітленої" частини фюзеляжу), під  -ю поляризацією розуміється ситуація,
коли цей вектор перпендикулярний площині падіння.
Можлива ситуація, коли промінь, що пройшов через фюзеляж, не
потрапляє безпосередньо на поверхню S , а виявляється на ній тільки після
перевідбиття від внутрішньої поверхні фюзеляжу. Цікавляча нас компонента


H3 цього поля може бути представлена у вигляді:
 
H3 ( x ) 
0
 1 1 2 1 1 2

 ll plle    p ell  e      
 
jk 0 R1  x1  R 0  x
, (1.54)
0
 
де 1ll , pll1, 1 , p1 , e2 , ell2 – величини, що відповідають точці перевідбиття на

внутрішній поверхні фюзеляжу. При цьому точка x  S (поверхня
  
обладнання), а вектор p1  p1e2  pll1ell2 є комплексною амплітудою плоскої
хвилі, що пройшла крізь фюзеляж.
 
В такому випадку щільність поверхневого струму I  x  на S може бути в
наближенні Кірхгофа записана у вигляді:
 
 
    
I  x   2 N  H2 ( x)  H3( x)  (1.55)
 
при x S . Зауважимо, що в разі фюзеляжу БПЛА поле H3 істотно менше по

амплітуді, ніж H 2 в силу досить хорошої радіопрозорості фюзеляжу і з
високим ступенем точності можна покласти:
 
  
I x   2 N  H 2 ( x ) , (1.56)

де N – зовнішня до S одинична нормаль.
При цьому метод враховує перевідбиття між гладкими частинами
відбиваючого об'єкта. Для цього гладкі частини поверхні об'єктів
розбиваються на трикутні фацети.
Для кожної i-ої фацети k-ого елемента поверхні об'єкта знаходиться
  
нормаль n і напрямок дзеркального відбиття R 1 , що відповідає напрямку R 0
падаючої на фацету плоскої хвилі. З кожної вершини i-ої фацети проводяться

промені з напрямним ортом R 1 з метою пошуку перетину променів
перевідбиття з іншими елементами поверхні об'єкта. Якщо відбувається
перетин всіх трьох променів з одним елементом поверхні, на цьому m-му
елементі формується j-а фацета с вершинами в точках перетину поверхні

m-ого елемента і трьох променів з напрямним ортом R 1 , проведених з вершин
i-ої фацети. В якості додаткового падаючого поля, що приходить з напряму


R 1 , для j-ої фацети береться перевідбита плоска хвиля з, взагалі кажучи,

комплексним вектором поляризації p1 , отриманим за допомогою
наближення Кірхгофа для i-ої фацети. Також додаткове поле, падаюче на j-ту
фацету, має додатковий набіг фази, пов'язаний з перевідбиттям від i-ої фацети.
Додатковий набіг фази визначається аналогічно з ситуацією набігу фази при
визначенні поля падаючого на наземний об'єкт при перевідбитті
електромагнітної хвилі від підстильної поверхні [47]. Поле, розсіяне j-ою

фацетою в напрямку прийому r 0 (для суміщеного прийому збігається з
 
напрямком  R 0 ), з урахуванням додаткової падаючої хвилі з напряму R 1
розраховується за допомогою наближення ФО. Алгоритм подальшого
перевідбиття може бути повторений з метою обліку багаторазових
перевідбить.
Реалізація запропонованого методу дозволяє враховувати багаторазові
(зокрема, дворазові) перевідбиття між елементами поверхні об'єкту. Це дає
можливість оцінити вторинне випромінювання таких об'єктів, як тригранний
кутовий відбивач.
Як випливає з інтегральних уявлень, отриманих в [47], основний внесок в
поле, розсіяне БПЛА – ідеально провідним об'єктом в тонкій діелектричній
оболонці – вносить саме поверхня внутрішніх металевих елементів. Одним із
способів зниження ЕПР такого БПЛА є використання РПП на внутрішніх
елементах конструкції. Метод, запропонований нижче, є розвитком методу
розрахунку впливу тонкої діелектричної оболонки на розсіювання ідеально
провідного об'єкта [79] і дозволяє оцінювати розсіяне поле в разі неідеально
відбиваючого об’єкту, що знаходиться всередині тонкої діелектричної
оболонки.
На рис. 1.18 представлена модель досліджуваного об'єкта. S0 – поверхня
внутрішнього неідеально відбиваючого об’єкту; S1 – зовнішня поверхня
 
діелектричної оболонки V товщини  ; R 0 , r 0 – напрямки опромінення і
прийому, відповідно.
Рис. 1.18. Неідеально відбиваючий об'єкт в тонкій діелектричної оболонці

 
Застосуємо узагальнену лему Лоренца [67] до шуканого поля E , H ,  
породженого плоскою монохроматичною хвилею (1.31), а також до поля
  

E  x | x0 , p , H x | x0 , p  , розсіяного об'єктом (без діелектричної оболонки)
при опроміненні його точковим електричним диполем, розташованим в точці
 e 
x 0 з вектор-моментом p і породженим струмом J 0   jp( x  x0 ) :

  
 


 E ( x | x0 , p) H ( x)  E ( x)H ( x | x0 , p) dS 


S0
  
  j  0   E ( x | x0 , p) E ( x)dV 
V
    
  J e ( x ) E ( x | x0 , p ) dV   J e ( x ) E ( x )dV . (1.57)
V V

Тут J e (x) – об'ємна щільність струму, що породжує поле опромінення
об'єкта.
Використовуючи принцип суперпозиції і фільтруючу властивість
 -функції, перетворимо вираз (1.57) до виду
 
 
   
jp E ( x0 )  E ( x0 )   j   0   E ( x | x0 , p) E ( x)dV 
V

     
  E  ( x | x0 , p ) H  ( x )  E  ( x)H  ( x | x0 , p ) dS .  (1.58)
S0

Тут E  x0  – повне дифраговане поле, розсіяне всією системою “об'єкт-

оболонка”; E x 0  – відповідне поле, що виникає в результаті дифракції на
неідеально відбиваючому об'єкті (за відсутності діелектричної оболонки).

Якщо спрямувати точку спостереження до нескінченності в напрямку r 0 :
 
x0  Rr 0 , R   ,
то вираз (1.58) може бути перетворено до виду

    
    
jp E (r 0 )  E (r 0 )   j  0   E ( x | r 0 , p) E ( x)dV 
V

       

  E  ( x | r 0 , p ) H  ( x)  E  ( x ) H  ( x | r 0 , p ) dS , (1.59)
S0
   
де E (r 0 ), E (r 0 ) – діаграми розсіювання всієї системи і об'єкта без
    
діелектричної оболонки, відповідно, в напрямку r 0 . Тут E , H ( x | r 0 , p) –
  
поле, аналогічне полю E , H  x | x0 , p  , але породжене плоскою хвилею

 
  
    
E e0 x | r 0 , p  k 02  0 p  exp  ik0 r 0  x
0
,
(1.60)
e 
 
   
 
H 0  x   k02  r 0  p exp  ik 0 r 0  x .
Співвідношення (1.59) можна перетворити до вигляду

    
    
p E (r 0 )  E (r 0 )  k03   1  E ( x | r 0 , p) E ( x)dV 
V
k2
 0
j
0  
0 S
 
E  ( x |
0   
r , p ) H ( x ) 

E ( x )
 
H
 

 ( x | r 0 , p) dS . (1.61)
0
   
Тут поле E , H ( x | r 0 , p ) (без урахування розсіювання діелектричної
оболонкою) породжене хвилею

  
 
   ,
 
E 0e x | r 0 , p  p  exp  ik0 r 0  x
H e x | r 0 , p    p  r exp  ik0 r 0  x .

   0   0  
0
0
В [66] показано, що поле, розсіяне об'єктом в присутності діелектричної

оболонки несуттєво відрізняється від поля розсіювання без діелектричної
оболонки:
 
E ( x0 )  E ( x0 )  O   при   0 . (1.62)
В цьому випадку (   0 ) вираз (1.61) може бути перетворено до виду

    
    
p E (r 0 )  E (r 0 ) ~ k03  1  E ( x | r 0 , p) E ( x)dS 
S1
 jk02
0  
0 S
 E ( x |
0   
r , p ) H ( x ) 

E ( x )
 
H
 

 ( x | r 0 , p) dS . (1.63)
0
Поле E ( x), H ( x) породжене первинною плоскою хвилею (1.31) без
урахування діелектричної оболонки і може бути розраховане, наприклад, за
допомогою методу, запропонованого в [8].
 
 
У разі суміщеного прийому R 0  r 0 застосування наближення ФО до
   

інтеграла по S0 , тобто заміна полів E , H  и E , H на поверхні S0 їх  
значеннями в наближенні Кірхгофа (на значення поля на поверхні
підлаштованого у відповідній точці дотичного плоско-паралельного шару на
металевій підкладці або на поверхні підлаштованого дотичним чином
півпростору з відповідного матеріалу) призводить до того, що другий інтеграл
в (1.63) перетворюється на нуль.
У разі рознесеного прийому, після заміни підінтегральної функції в
інтегралі по S0 на її фізоптіческое наближення, перетворюється на нуль
головний член стацфазної асимптотики для цього інтеграла (при k 0 a   ,
a – характерний розмір розсіювача S0 ).
Таким чином, інтегральне уявлення (1.63) дозволяє асимптотично оцінити
поле, розсіяне неідеально відбиваючим об'єктом з діелектричної оболонкою,
використовуючи лише знання поля, розсіяного цим об'єктом без оболонки.
Відзначимо, що практичне використання співвідношення (1.63) вимагає не

тільки малості  в порівнянні з довжиною хвилі зондуючого сигналу, але і
малості добутку   1 .
1.4. Метод оцінки впливу тонких провідників, які

перебувають під діелектричної оболонкою
(крилом), на вторинне випромінювання об'єкта
Більшість безпілотних літальних апаратів мають діелектричну оболонку
аеродинамічної форми, всередині якої розміщені металеві елементи. При
цьому зниження радіолокаційної помітності зазвичай розглядається тільки
для фюзеляжу БПЛА, де знаходяться обладнання, системи управління і
двигун. Необхідно відзначити, що крила БПЛА з проводами, розміщеними
всередині них, також можуть давати суттєвий внесок в загальне розсіяне поле.
У зв'язку з цим розробка методів розрахунку і отримання оцінок вторинного
випромінювання (зокрема, ЕПР) тонких провідників всередині діелектричної
оболонки є досить актуальною при створенні алгоритмів виявлення
зазначених об'єктів або зниженні їх радіолокаційної помітності. Зазвичай
завдання розсіювання на електрично тонких провідниках вирішується за
допомогою рівняння Поклінгтона [69-75]. При цьому розглядаються як
прямолінійні провідники, так і зігнуті. Однак у доступній авторам літературі
немає інформації про дослідження тонких провідників, розміщених всередині
радіопрозорих або діелектричних структур.
У зв'язку з цим виникає необхідність в розробці методу розрахунку
характеристик розсіювання, який би враховував взаємодію між діелектричної
оболонкою і тонкими провідниками у зазначеній вище конструкції (крила
БПЛА з розташованими всередині провідниками). При цьому питання
надання провідникам вигину з метою зниження середнього рівня вторинного
випромінювання цих провідників може служити предметом дослідження [76].
Будемо розглядати опромінення плоскою хвилею (1.31) тонкого
провідника (або декількох провідників), які перебувають під діелектричною
оболонкою (крилом БПЛА) (рис. 1.19а).
а б
Рис. 1.19. До опису тонких провідників, що знаходяться всередині
діелектричної оболонки
Залежність від часу передбачається e  jt  .

На рис. 1.19б зображено поперечний переріз даної структури.
Введемо поле допоміжного точкового джерела (ЕД) в присутності лише
        
діелектричної оболонки (область V2 ): E x | x0 , p  , H x | x0 , p  . Тут x0 – точка

розташування диполя, p – його вектор момент (одиничний вектор).
Застосування леми Лоренца в різних зонах простору до шуканого повного
   
полю ( E , H ) і поля допоміжного джерела ( E , H ) дозволяє отримати
 
інтегральне уявлення для вектора E x0  в будь-якій точці простору.
 
Поклавши в цьому інтегральному уявленні x0   RR 0 і спрямувавши R  
  
отримаємо вираз для розсіяного в напрямку  R0 поля E  R 0 [47]:  
 
   
 
pE  R 0  pE  R 0 
1     0 
j S
 
J  x   E x | R , p ds , (1.64)
де  
 
E  R0 – поле, розсіяне в зворотному напрямку однією лише
  
 
діелектричною оболонкою; E x | R0 , p – поле плоскої хвилі, що

розповсюджується в напрямку R 0 і тією що пройшла через оболонку, в точці
  
x на поверхні провідника S ; J  x  – щільність поверхневого струму на S ,
  
наведена плоскою хвилею ( E , H ), що пройшла через оболонку; p – орт
поляризації приймальної антени.
Таким чином, інтегральний член в (1.64) дає внесок провідників (під
Тонкі провідники всередині діелектричної оболонки 57
оболонкою) в сумарне розсіяне поле з урахуванням внутрішньосистемних

взаємодій. Формула (1.64) – точна. З огляду на великі електричні розміри і
маленькі кривизни оболонки, поле, відбите оболонкою (або те, що пройшло
крізь оболонку), можна розраховувати, використовуючи методи
короткохвильового дифракції. Крім того, так як оболонка є радіопрозорою,
впливом перевідбиттів від неї на щільність поверхневого струму можна
знехтувати.
Отже, для обчислення інтегрального члена в (1.64) досить розрахувати
щільність поверхневого струму на провіднику S , яка породжена
електромагнітної хвилею (асимптотично плоскою), що пройшла крізь
оболонку.
 
Розрахунок щільності струму J  x  на S
З огляду на те, що діаметр провідників істотно менше довжини хвилі і
довжини провідника, можна застосувати рівняння Поклінгтона [69-75] (в
припущенні, що струм має лише повздовжню складову). Введемо параметр 
(рис. 1.20):
 2
   x  a2 ,
 
де a – радіус провідника; x – точка спостереження, а  – проекція точки
 
інтегрування (на S ) на вісь провідника; l , l 0 – дотичні до осі провідника орт
   
в відповідних точках. Введемо параметризацію провідника: x  r t0  ,   r t 

, r t   t , t , 0 T 0  t  T  .
О
Рис. 1.20. Геометрія задачі розсіювання на тонкому дроті
Тут зроблено припущення, що провідник лежить на площині. тоді

 
l  t , t , 0 T , l 0  t0 , t0 , 0T , а щільність струму може бути

  I x  
записана у вигляді J  x   l .
2 a

При цьому, рівняння Поклінгтона для I x  приймає наступний вигляд:
1 0 T
 I t  2 t   2 t dt  F t0  . (1.65)
jk0 0 0
Тут
  
F t0   l 0  E x t0  , (1.66)
 
E  x  – вектор електричної напруженості поля, що пройшло через
діелектричну оболонку;
  ll 0 ,

  k02 g  l 0  l
 2 g
(1.67)
1 e jk0
g   ,
4 
    
2g    x  0    x       x    0
 
  g     
ll 0    l    l   g  D , D   x    l   l .
    
Провівши дискретизацию в ІР (1.65) методом середніх прямокутників,

одержимо систему алгебраїчних рівнянь щодо значень Ii  I ti  i  1,..., N  .
Знайшовши Ii i  1,..., N  , можна обчислити інтегральний член в (1.65).
Розрахунок внеінтегрального члена в (1.64)
У разі відсутності провідників, застосуємо лему Лоренца в області V3
(зовнішньої по відношенню до оболонки) до шуканого поля і поля
допоміжного точкового ЕД у вільному просторі [47]. Віддаляючи, далі, точку

спостереження на нескінченність в напрямку  R 0 , отримаємо:
Тонкі провідники всередині діелектричної оболонки 59
 
  0
 
e jk0 R       0      0  jk0 R 0  x
 H1 x   p  E1  x  p  R  e

   
4R S 
pE  R   jk0 ds , (1.68)
0 

2
         
 
де H1  x   n  H1 , E1  x   n  E1 , E1 , H1 – поле поблизу (на) поверхні S 2
оболонки під час відсутності проводів під нею; R – відстань до точки
спостереження.
 

У наближенні Кірхгофа поле E1 , H1 в кожній точці "освітленої" частини
поверхні S 2 може бути наближено замінено полем на поверхні плоско-
паралельного шару діелектрика, підлаштованого дотичним чином у
 
 ~ ~ 
відповідній точці оболонки. Позначимо це поле  E1 , H1  . Надалі нас будуть
 
цікавити коефіцієнти відображення  , || і проходження   , || через такий
шар при довільному куті падіння на двох ортогональних поляризаціях. Під ||
-ю поляризацією розуміється випадок, коли вектор напруженості
електричного поля паралельний площині падіння (щодо підлаштованого
плоскопаралельного шару), під  -ю поляризацією розуміється ситуація, коли
цей вектор перпендикулярний площині падіння.
Якщо ввести розкладання орта поляризації приймальної (передавальної)
антени:
  
p  p e0  p||e||0 ,
 
0 R0  n 0  0 0  

    

де e    , e||  R  e , p  p  e0 , p||  p  e||0 , n  n  x  – орт  
R0  n
  
 ~ ~ 
зовнішньої (стосовно V 2 ) нормалі в точці x (рис. 1.18б), то поле  E1 , H1 
 
може бути записано таким чином
   
 
~    1   1 jk 0 R1  x
E1  x      x  p x e  ||  x  p||  x e|| e , (1.69)
 1 jk R  x 
 x  p x e||  || x  p|| x e e
 
~  0   1  1
H1  x   , 0 (1.70)
 0
 
де
1 R1  n
e    ,
  1
e||1  R1  e ,
      

R1  R 0  n  x  R 0  n  x   – орт напрямку
R1  n
поширення плоскої хвилі, відбитої від плоскопараллельного шару.
 
Якщо підставити вирази (1.69), (1.70) в (1.68) замість E1 , H1 , то можна  
отримати остаточно:
 
  0 e jk 0 R 2
   

2 0  2 jk 0 R 0  x
  
4R S 
pE  R  2 jk0  p  || p|| R  n e ds . (1.71)
2осв
Тут враховано, що для плоскопараллельного шару (дотичного до S 2 ) в

точках на поверхні S 2 виконується рівність
R1  xS 2осв

 

 R0  x S
2осв
.
Зауважимо, що визначення "освітленої" частини оболонки проводиться

методом, заснованим на трасуванні променів [68].
Знаходження ж коефіцієнтів відбиття і проходження може бути здійснено
за допомогою геометропроменевої методики, або за допомогою
безпосереднього вирішення граничних задач для рівнянь Максвелла [49, 77].
Остання методика може бути використана і для випадку, коли оболонка являє
собою багатошарову конструкцію.
 
Поле E  x  , що пройшло крізь оболонку і використовується в рівнянні
(1.66) може бути записано за допомогою коефіцієнтів проходження
наступним чином:
   
  0 
0 0 
E  x     p e  || p||0 e||0 e jk 0 R  x , (1.72)

 
 
 
де p0  p 0  e0 , p||0  p 0  e||0 .
  

Аналогічно може бути розраховане поле E x | R0 , p , яке також пройшло 
крізь оболонку і використовується при розрахунках в (1.64).
 
Таким чином, розрахувавши щільність струму J  x  на провіднику за
допомогою рівняння Поклінгтона (1.65) і, маючи вираз для поля, розсіяного
оболонкою у відсутності провідника, за допомогою співвідношення (1.64)
можна розрахувати поле, розсіяне провідником (провідниками),
розташованим всередині діелектричної оболонки.
Куля всередині діелектричної оболонки 61
1.5. Аналіз розсіювання металевої кулі, що

знаходиться під діелектричної оболонкою
(зокрема, багатошаровою) і способи зниження
ефективної поверхні розсіяння зазначеної
конструкції
Збільшення масштабів застосування БПЛА при виконанні ними бойових
завдань тягне за собою розробку методів розрахунку полів розсіювання та
пошук шляхів зниження радіолокаційної помітності даних літальних апаратів
для засобів виявлення супротивника.
Як правило, планер БПЛА має змішану конструкцію, центральна частина
крила (центроплан) і хвостові балки виконані з металу, інші частини
виготовлені з тонкого діелектрика (наприклад, тришарового склопластику з
наповнювачем з пінопласту). У середній частині фюзеляжу знаходиться
обладнання (бортове і цільове), яке може бути промодельоване металевими
(ІП) ящиками різної форми, також, як і відсік силової установки, що
знаходиться в задній частині фюзеляжу. Таким чином, можна вважати, що
основними розсіюючими елементами моделі БПЛА є ідеально провідні
об'ємні об'єкти, що знаходяться під діелектричної оболонкою, ідеально
провідний центроплан і елементи, що значно слабше розсіюють
електромагнітне випромінювання – консолі крил, хвостове оперення та інші
частини БПЛА, цілком виконані з діелектрика .
У підрозділі 1.3 запропоновано асимптотичний метод розрахунку
вторинного випромінювання моделі фюзеляжу безпілотного літального
апарату.
Метод заснований на інтегральних представленнях класичної
електродинаміки (які можуть бути отримані за допомогою леми Лоренца) і
короткохвильових асимптотик полів, що входять до них. При цьому
розроблений метод враховує електродинамічні взаємодії між діелектричної
оболонкою і ідеально провідним об'єктом, що знаходиться всередині неї.
На підставі розробленого в п. 1.3 методу в цьому підрозділі вирішена
модельна задача з розрахунку характеристик розсіювання металевої кулі, що
знаходиться під діелектричної оболонкою [78].
Дана задача є модельною для розрахунку характеристик розсіювання
фюзеляжу БПЛА.
У цьому підрозділі проаналізовано вплив діелектричної оболонки на ЕПР
ідеально провідної кулі, що знаходиться всередині неї, а також способи
зниження радіолокаційної помітності даної конструкції.

На рис. 1.21 представлена геометрія ідеально провідної кулі великих
електричних розмірів (радіус 1 м при довжині зондуючого сигналу
  0,03 м ), що знаходиться під діелектричної оболонкою.
Рис. 1.21. Ідеально провідна куля, що знаходиться

під діелектричної оболонкою
ЕПР в наближенні фізичної оптики такої кулі (без діелектричної оболонки)

становить π м2 [47].
Для оцінки впливу діелектричної оболонки на ЕПР кулі розглянемо такі
види конструкцій:
1. Ідеально провідна куля знаходиться всередині одношарової
діелектричної оболонки з відносною діелектричною проникністю  і
товщиною оболонки d (Модель №1).
2. Ідеально провідна куля знаходиться всередині тришарової
діелектричної оболонки. Причому, відносна діелектрична проникність
зовнішніх шарів оболонки   1  3 , як і товщина цих шарів d зовн  d1  d 3
. Відносна діелектрична проникність внутрішнього шару (пінопласту) –
2  1,05 . Його товщина становить d 2  3 мм. (Модель №2).
Розглянемо розсіювання електромагнітної хвилі на ідеально провідній
кулі, що оточена одношаровою сферичною діелектричною оболонкою зі
змінною відносною діелектричною проникністю  . При цьому, між
сферичної оболонкою і кулею знаходиться повітряний прошарок товщиною
d в  0,1 м.
Результати розрахунків для різних значень товщини діелектричної
оболонки d (рис. 1.22) показали, що мінімальне значення ЕПР для кривої 1
досягається при   4,4 , для кривої 2 – при   2 і для кривої 3 – при   7 .
Рис. 1.22. Залежність ЕПР моделі №1 від відносної

діелектричної проникності сферичної оболонки (крива 1 – d = 3 мм,
крива 2 – d = 5 мм, крива 3 – d = 7 мм)
На рис. 1.23 представлені залежності ЕПР ідеально провідної кулі під

одношаровою сферичною оболонкою від товщини шару d при різних
фіксованих значеннях  . Між сферичної оболонкою і кулею також
знаходиться повітряний прошарок товщиною d в  0,1 м.
Рис. 1.23. Залежність ЕПР моделі №1 від товщини шару сферичної

оболонки (крива 1 –   2 , крива 2 –   3,5 , крива 3 –   7 )
Аналіз отриманих результатів (рис. 1.23) дозволяє зробити висновок про

те, що існують оптимальні (з точки зору мінімізації ЕПР) товщини
діелектричного шару d . Так, для значення відносної діелектричної
проникності   2 (крива 1) товщина шару становить d = 3,8 мм, для значення
  3,5 (крива 2) – d = 3 мм, а для   7 (крива 3) графік має два мінімуму:
при d = 2 мм (ЭПР біля 3,4 м2) і при d = 8 мм (ЭПР біля 3,35 м2).
У точках мінімумів наведених кривих 1 і 2 значення ЕПР мають значення
менші 3,4 м2.
Для моделі №2 були проведені розрахунки залежностей ЕПР кулі, що

оточена тришаровою сферичною діелектричною оболонкою. При цьому, між
оболонкою і металевою кулею також знаходиться повітряний прошарок
товщини d в  0,1 м.
Результати розрахунків (рис. 1.24) показали, що залежності мають
осцилюючий характер. При відносній проникності зовнішніх шарів   5,5
знайдено найменше значення ЕПР, яке для d зовн  3 мм (крива 1) складає
3,24 м2, для d зовн  5 мм (крива 2) – 3,15 м2, для d зовн  7 мм (крива 3) –
3,35 м2.
Рис. 1.24. Залежність ЕПР моделі №2 від відносної діелектричної

проникності сферичної тришарової оболонки (крива 1 – d зовн  3 мм, крива
2 – d зовн  5 мм, крива 3 – d зовн  7 мм)
На рис. 1.25 представлені залежності ЕПР металевої кулі під тришаровою

сферичною оболонкою від товщини шару d зовн при фіксованих значеннях 
.
Рис. 1.25. Залежність ЕПР моделі №2 від товщини зовнішніх шарів

сферичної оболонки (крива 1 –   2 , крива 2 –   3,5 , крива 3 –   7 )
Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок про те, що

існують оптимальні (з точки зору мінімізації ЕПР) товщини зовнішніх шарів
d зовн . Так, для значення відносної діелектричної проникності   2 (крива 1)
становить d зовн  6,7 мм, для   3,5 (крива 2) – d зовн  5,2 мм, для   3,5
(крива 3) – d зовн  6 мм. У точках мінімумів наведених кривих 1 и 2 значення
ЕПР мають значення менші 3,4 м2.
Представляють інтерес результати дослідження залежності ЕПР металевої
кулі під тришаровою сферичною оболонкою від товщини повітряного
прошарку d в при фіксованій діелектричній проникності зовнішніх шарів 
розглянутої оболонки.
Результати розрахунків (рис. 1.26) при відносної діелектричної
проникності зовнішніх шарів   5,5 показали, що залежності мають
немонотонний характер. Знайдено найменше значення ЕПР, яке для
d зовн  3 мм (крива 1) становить 3,19 м2 при товщині повітряного прошарку
d в = 5,1 мм; для d зовн  5 мм (крива 2) – 3,16 м2 при d в = 5 мм; для
d зовн  7 мм (крива 3) – 3,13 м2 при d в = 10 мм.
Рис. 1.26. Залежність ЕПР моделі №2 від товщини повітряного прошарку при
  5,5 (крива 1 – d зовн  3 мм, крива 2 – d зовн  5 мм,
крива 3 – d зовн  7 мм)
Аналіз графіків (рис. 1.22 - 1.26) показує, що використання діелектричної

оболонки над ідеально провідною кулею в середньому призводить до
збільшення ЕПР конструкції.
Для того, щоб знизити ЕПР всієї конструкції можна скористатися
наступними двома способами:
– по-перше, за допомогою безпосереднього зниження ЕПР металевої кулі;
– по-друге, за допомогою підбору геометричних і електродинамічних
параметрів діелектричної оболонки, які призводять до зниження загальної

ЕПР.
Розглянемо перший із зазначених вище способів зниження
радіолокаційної помітності і проведемо розрахунок розсіяного поля ідеально
провідною кулею, вкритою РПМ, що розміщена всередині тришарової
діелектричної оболонки.
Для розглянутого діапазону довжин хвиль (   0,03 м ) можна
використовувати такі види РПМ:
– нікель кобальтовий оксид NiCo2O4, сполучною основою, якого є смола
ЕД-20, який має наступну відносну діелектричну і магнітну проникності:
  5,85  j1,836 і   1,23  j2,97 10-5 (РПМ №1);
– вуглець, покритий залізом, сполучною основою, якого є акрил-оксид, що
має наступну відносну діелектричну і магнітну проникності:
  1,68  j16,038 і   0,67  j1,26  10-7 (РПМ №2);
– радіопоглинаючий матеріал резонансного типу ВРП-3, сполучною
основою якого є каучук з наповнювачем з карбонільного заліза, що має
наступну відносну діелектричну і магнітну проникності:   20  j0,1 і
  1,35 j0,8 (РПМ №3).
ЕПР ідеально провідної кулі радіуса 1 м з нанесеним на нього зазначених
РПМ оптимальної товщини (з точки зору максимального поглинання) під час
відсутності діелектричної оболонки наведені в Таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 ЕПР металевої кулі при використанні різних РПМ на його
поверхні
δ, мм NiCo2O4 Вуглець, покритий залізом ВРП - 3
1,3 - - 0,10
3 0,22 - -
3,1 - 1,61 -
Результати досліджень (табл. 1) показують, що максимальне зниження

радіолокаційної помітності (ЕПР до 0,1 м2) металевої кулі досягається при
використанні РПМ ВРП-3 з товщиною шару 1,3 мм.
Розглянемо розсіювання електромагнітної хвилі на металевій кулі,
вкритому РПМ зазначеної товщини, що розміщена всередину сферичної
тришарової діелектричної оболонки. Зовнішні шари оболонки мають товщину
d зовн  1 мм и однакові відносні діелектричні проникності 1 ,3  3 , відносна

діелектрична проникність внутрішнього шару (пінопласту) – 2  1,05 . Його
товщина становить d 2  3 мм (Модель №3).
Для даної конструкції були проведені розрахунки залежностей ЕПР від
товщини повітряного прошарку між сферичної оболонкою і внутрішнім
об'єктом.
Можемо відмітити (рис. 1.27), що для покриття РПМ №3 (ВРП-3) значення
ЕПР досить сильно відрізняються від значень для металевої кулі з РПМ без
тришарової сферичної оболонки. При використанні РПМ таких як РПМ №1 і
РПМ №2 значення приблизно відповідають значенням ЕПР для металевої кулі
з РПМ без тришарової сферичної оболонки.
Рис. 1.27. Залежність ЕПР моделі №3 від товщини

повітряного прошарку при (крива 1 – РПМ №1,
крива 2 – РПМ №2 , крива 3 – РПМ №3)
В якості альтернативного способу зниження радіолокаційної помітності

можна запропонувати наступне: металева куля, що оточена тришаровою
діелектричною оболонкою, зовнішні шари якої мають відносну діелектричну
проникність 1 ,3  3 з однаковою товщиною d зовн  1 мм. Замість
внутрішнього шару (пінопласту) пропонується використовувати РПМ
зазначеної товщини (Модель №4).
Для цієї конструкції були проведені розрахунки залежностей ЕПР від
товщини повітряного прошарку між сферичної оболонкою і внутрішнім
об'єктом.
Покриття резонансного типу (ВРП-3) розроблено для нанесення на метал,
і, як видно (рис. 1.28), не дає такого ефекту в цьому випадку. А інші два
матеріали дають позитивний ефект, причому нікель кобальтовий оксид (РПМ
№1) дає помітний виграш.
Рис. 1.28. Залежність ЕПР моделі №4 від товщини повітряного прошарку, як

середній шар якої використовується РПМ (крива 1 – РПМ №1, крива 2 –
РПМ №2, крива 3 – РПМ №3)
Викликає інтерес аналіз впливу товщини внутрішнього шару тришарової

сферичної діелектричної оболонки (в якості якого пропонується
використовувати РПМ) на ЕПР металевої кулі під зазначеною оболонкою.
Аналіз отриманих результатів (рис. 1.29) дозволяє зробити висновок про
те, що зниження ЕПР досліджуваного об'єкта при використанні способу
зниження радіолокаційної помітності шляхом впровадження в якості
внутрішнього шару тришарової сферичної діелектричної оболонки РПМ №1
знижується до рівня 0,6 м2, що дозволяє здійснити виграш в 3,14/0,6≈5,2 разів
в порівнянні з ЕПР металевої кулі радіуса 1 м. При цьому, величина ця
залежить від товщини середнього шару, а не від відстані між діелектричною
оболонкою і металом (повітряного прошарку).
Що ж стосується РПМ №2, то мінімум досягається на рівні товщини
середнього шару 1,3 мм, але для зниження ваги об'єкта можливим є
використання даного шару з товщиною 1 мм, з огляду на те, що величина ЕПР
змінюється незначно.
Рис. 1.29. Залежність ЕПР моделі №4 від товщини внутрішнього шару,

в якості якого використовується РПМ (крива 1 – РПМ №1,
крива 2 – РПМ №2)
Таким чином, в цьому підрозділі проаналізовано вплив діелектричної

оболонки на характеристики розсіювання ідеально провідної кулі, що
знаходиться всередині неї.
Показано, що використання діелектричної оболонки призводить до
збільшення ЕПР ідеально провідного об'єкта, що знаходиться всередині.
Запропоновано спосіб зниження радіолокаційної помітності, що
складається у використанні РПМ в якості одного з шарів діелектричної
оболонки.
Слід зазначити, що величина ЕПР слабо залежить від відстані між
діелектричною оболонкою і ідеально провідним об'єктом всередині. Дана
властивість дозволить використовувати змінні об'єкти різних розмірів, не
змінюючи параметрів і характеристик діелектричної оболонки при
малозмінній ЕПР всієї конструкції.
Так, у разі використання РПМ нікель кобальтового оксиду (РПМ №1)
вдається знизити ЕПР кулі в 5,2 рази в широкому діапазоні значень величини
повітряного прошарку.
70
Розділ 2
Зниження радіолокаційної
помітності елементів конструкції
безпілотного літального апарату
в сантиметровому і
дециметровому діапазонах
довжин хвиль
2.1 Дослідження шляхів зниження радіолокаційної

помітності фюзеляжу безпілотного літального
апарату
В даному підрозділі досліджуються різні варіанти перетину фюзеляжу
БПЛА з метою вибору перетину з найменшими значеннями ЕПР в заданих
ракурсах опромінення. Далі на основі вибраного перерізу будуються різні
варіанти ідеально провідних фюзеляжів зі зниженою радіолокаційною
помітністю і аналізуються отримані результати розрахунків.
Зниження помітності фюзеляжу БПЛА 71
2.1.1. Дослідження форми перетину ідеально провідного

фюзеляжу безпілотного літального апарату
В даному підрозділі аналізувалися кілька форм перетину ідеально провідного
циліндричного фюзеляжу. Розраховувалися значення ЕПР такого
циліндричного об'єкта довжиною 1м при зондуванні перпендикулярно
твірним фюзеляжу для кутів місця 0 ... -20 градусів (зондування в площині
крила і з нижньої півсфери) і частоти зондування 10ГГц (довжина хвилі 3 см).
Розрахунки проводилися відповідно до методу, викладеному в [47]. Для
більшості розглянутих перетинів проводився аналіз впливу радіусів
закруглення гострих кромок на ЕПР об'єкта. Кромки всіх різновидів
фюзеляжу можуть мати закруглення радіусу від 6 до 15 мм..
Квадрат. Розглянуто фюзеляж квадратного перетину, наведеного на
рис. 2.1.
Рис 2.1. Квадратний перетин фюзеляжу
Отримані значення середньої і медіанної ЕПР такого фюзеляжу,

усереднені в діапазоні кутів місця 0 ... -20 градусів, наведені в Таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 Значення середньої та медіанної ЕПР з різними варіантами

закруглень кромок.
Радіус закруглення середня ЭПР (м2) медіана ЭПР (м2)
Гостра кромка (горизонтальна 48,797 9,130
поляризація)
Гостра кромка (вертикальна 51,534 10,966
6мм 57,194 4,460
9мм 56,198 4,917
12мм 54,779 5,410
15мм 53,409 6,438
72 Зниження радіолокаційної помітності елементів конструкції БПЛА
На рис. 2.2 наведена залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця зондування
для різних варіантів круглення кромок.
Рис 2.2. Залежність ЕПР фюзеляжу квадратного перетину від кута місця
Коло і еліпс. Розглянуто також фюзеляжі круглого і еліптичного перетинів

(рис. 2.3).
Рис 2.3. Круглий і еліптичний перетин фюзеляжу
Отримані значення середньої і медіанної ЕПР таких фюзеляжів,

Таблиця 2.2 Значення середньої та медіанної ЕПР фюзеляжів круглого і

еліптичного перетинів.
вид перетину середня ЕПР (м2) медіанна ЕПР (м2)
коло 22,693 22,693
еліпс 8,398 8,307
На рис. 2.4 наведена залежність ЕПР фюзеляжів круглого і еліптичного

перетинів від кута місця зондування.
Рис 2.4. Залежність ЕПР фюзеляжів круглого і еліптичного перетинів від

кута місця
Трикутник. Розглянуто фюзеляж трикутного перетину (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Трикутний перетин фюзеляжу


Радіус закруглення середня ЭПР (м2) медіанна ЭПР (м2)
Гостра кромка 5,651 5,274
(горизонтальна поляризація)
6мм 0,929 0,845
9мм 1,542 1,535
12мм 2,320 2,335
15мм 2,929 2,922
для різних варіантів закруглень кромок.
Рис. 2.6. Залежність ЕПР фюзеляжу трикутного перетину від кута місця
Трапеція №1. Розглянуто фюзеляж трапецієподібного перетину (рис.

2.7).
Рис. 2.7. Трапецієподібний перетин фюзеляжу (трапеція №1)


6мм 1,220 1,224
9мм 1,612 1,591
12мм 1,791 1,752
15мм 2,663 2,625
На рис. 2.8 приведена залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця зондування
Рис. 2.8. Залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця (трапеція №1)
Трапеція №2. Розглянуто також фюзеляж трапецієподібного перетину,

наведений на рис. 2.9.

Таблиця 2.5 Значення середньої та медіанної ЕПР моделі фюзеляжу з

різними варіантами закруглень кромок.
6мм 1,156 0,996
9мм 1,824 1,836
12мм 2,294 2,261
15мм 2,820 2,865
Трапеція №3. Розглянуто фюзеляж трапецієподібного перетину,

наведеного на рис. 2.11.


6мм 1,009 0,987
9мм 1,838 1,807
12мм 2,596 2,579
15мм 3,310 3,278
Фюзеляж типу "Predator" №1. Розглянуто фюзеляж перетину,

Рис. 2.13. Перетин фюзеляжу (фюзеляж типу "Predator" №1)


6мм 1,781 1,284
9мм 2,532 1,997
12мм 2,868 2,315
15мм 3,029 2,520
Рис. 2.14. Залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця (фюзеляж типу
"Predator" №1)
Фюзеляж типу "Predator" №2. Розглянуто фюзеляж перетину, наведеного

на рис. 2.15.



6мм 1,025 0,949
9мм 1,642 1,551
12мм 2,389 2,341
15мм 2,919 2,897
Рис. 2.16. Залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця (фюзеляж типу
"Predator" №2)

на рис. 2.17.


6мм 0,930 0,763
9мм 1,639 1,426
12мм 2,430 2,252
15мм 3,251 3,154
На рис. 2.18 приведена залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця

зондування для різних варіантів закруглень кромок.
Рис. 2.18. Залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця (фюзеляж типу "Predator" №3)

на рис. 2.19.


6мм 1,025 0,976
9мм 1,488 1,502
12мм 2,309 2,300
15мм 2,811 2,891


на рис. 2.21.


6мм 1,017 0,901
9мм 1,636 1,548
12мм 2,402 2,334
15мм 3,153 3,066

Фюзеляж типу “Predator” №6. Розглянуто фюзеляж перетину,



6мм 1,076 1,055
9мм 2,289 2,267
12мм 2,665 2,623
15мм 3,056 3,094

на рис. 2.25..


6мм 1,056 1,062
9мм 1,502 1,524
12мм 2,042 2,093
15мм 2,902 2,933
Фюзеляж типу “Predator” №8. Розглянуто фюзеляж перетину,



6мм 0,631 0,647
9мм 1,346 1,342
12мм 1,941 1,945
15мм 2,735 2,757
Рис. 2.28. Залежність ЕПР фюзеляжу від кута місця (фюзеляж типу “Predator” №8)
Аналіз характеристик розсіювання фюзеляжів різних форм показує, що

фюзеляжі квадратного, круглого і еліптичного типу мають дуже велику ЕПР
і є неприйнятними. Для інших фюзеляжів найкраще використовувати
загругленння кромок радіусом 6 мм.
Найменші значення ЕПР мають фюзеляжі типу "Predator" №№3,4,6. Саме
фюзеляжі таких перетинів будуть використані для подальших досліджень
характеристик розсіювання фюзеляжів зі зниженою радіолокаційною
помітністю.
2.1.2. Дослідження радіолокаційних характеристик

розсіювання різних варіантів ідеально провідного фюзеляжу
безпілотного літального апарату зі зниженою радіолокаційною
помітністю
В даному підрозділі розглядаються характеристики розсіювання декількох
варіантів моделей ідеально провідних фюзеляжів БПЛА зі зниженою
радіолокаційної помітністю. Були отримані наступні РЛХ: кругові діаграми
ЕПР, графіки залежності ЕПР від азимута зондування, середні і медіанні
значення ЕПР для 45-ти і 20-градусних діапазонів азимутів зондування.
Медіанне значення ЕПР - значення ЕПР, що використовується для визначення
дальності виявлення об'єкта РЛС з ймовірністю 0,5.
Розрахунки проведені для частот зондування 10ГГц (довжина хвилі 3 см)
і 3ГГц (довжина хвилі 10 см). Параметри зондування: центральний кут місця
зондування -3 градуси щодо площини крила (зондування з нижньої півсфери),
крок зміни азимута зондування 0,1 градуса, значення кута місця для кожного
азимута зондування змінювалося по рівномірному закону в межах ± 4 градуси
щодо центрального кута місця. Азимут відраховувався в градусах від
носового ракурсу (0 градусів - зондування в ніс, 180 градусів – зондування в
хвіст). Всі значення ЕПР наведені в квадратних метрах.
Відзначимо, що для отримання стійких оцінок ЕПР необхідно усереднювати
значення розсіяних полів в деякому частотному або кутовому діапазоні. Це
призводить до значного збільшення часу розрахунку. Одним з факторів, які
роблять ЕПР швидкоосцилюючою функцією частоти або ракурсу зондування, є
залежність від цих параметрів різниць фаз, з якими складаються відгуки від
різних ділянок поверхні об'єкту. Для отримання стійкої оцінки ЕПР можна
використовувати суму ЕПР окремих ділянок поверхні об'єкту. Така оцінка
виявляється близькою до оцінок, отриманих в результаті усереднення, а
оскільки зазначена сума не враховує фазових набігів від різних ділянок поверхні
об'єкта, то таку оцінку ЕПР будемо називати "некогерентною" ЕПР (НЕПР).
Фюзеляж №1. Зовнішній вигляд моделі фюзеляжу наведено на рис. 2.29.

Довжина моделі – 1,746 м, ширина – 0,226 м, висота – 0,118 м.
Рис. 2.29 Модель поверхні фюзеляжу №1
Частота зондування 10ГГц (довжина хвилі 3 см).

На рис. 2.30 приведена кругова діаграма ЕПР фюзеляжу для
горизонтальної поляризації. На рис. 2.31 приведена кругова діаграма НЕПР
фюзеляжу для горизонтальної поляризації. Значення ЕПР і НЕПР для
вертикальної поляризації зондуючого сигналу для всіх розглянутих моделей
слабо відрізняються від аналогічних даних для горизонтальної поляризації, і
тут не наводяться.
Середня ЕПР фюзеляжу для горизонтальної поляризації складає 0,0089 м2.
Кругова медіанна ЕПР (значення ЕПР, що використовується при розрахунках
дальності виявлення БПЛА з ймовірністю 0,5) для горизонтальної поляризації
складає 0,0012 м2 .
Рис. 2.30. Кругова діаграма ЕПР Рис. 2.31. Кругова діаграма НЕПР
моделі фюзеляжу моделі фюзеляжу
На рис. 2.32 наведені гістограми середньої та медіанної ЕПР моделі

фюзеляжу, отримані в 20-градусних азимутальних секторах. На рис. 2.33
наведені гістограми середньої та медіанної НЕПР моделі фюзеляжу, отримані
в 20-градусних азимутальних секторах.
Рис. 2.32. Гістограми середньої та медіанної ЕПР моделі фюзеляжу в

20-градусних азимутальних секторах
Рис. 2.33. Гістограми середньої та медіанної НЕПР моделі фюзеляжу в


фюзеляжу для горизонтальної поляризації.
Кругова медіанна ЕПР для горизонтальної поляризації складає 0,0010 м2.
Рис. 2.34. Кругова діаграма ЕПР Рис. 2.35 Кругова діаграма НЕПР

фюзеляжу, отримані в 20-градусних азимутальних секторах.

На рис. 2.37 наведені гістограми середньої та медіанної НЕПР моделі



Рис. 2.38. Модель поверхні фюзеляжу №2

Середня ЕПР фюзеляжу для горизонтальної поляризації складає
0,01644 м2. Кругова медіанна ЕПР для горизонтальної поляризації складає
0,00005 м2.








Фюзеляж №3. Зовнішній вигляд моделі фюзеляжу з двох частин наведено

на рис. 2.47. Загальна довжина моделі – 1,736 м, ширина – 0,226 м, висота –
0,118 м.






фюзеляжу для горизонтальної поляризації. Значення ЕПР і НЕПР для
вертикальної поляризації зондуючого сигналу слабо відрізняються від
аналогічних даних для горизонтальної поляризації, і тут наведені не були.

Кругова медіанна ЕПР для горизонтальної поляризації складає 0,0041 м2 .


Рис. 2.55 Гістограми середньої та медіанної НЕПР моделі фюзеляжу в



Кругова медіанна ЕПР для горизонтальної поляризації складає 0,0014 м2 .











Середня ЕПР фюзеляжу для горизонтальної поляризації складає
0,000049 м2.












фюзеляжу для горизонтальної поляризації. Середня ЕПР фюзеляжу для
горизонтальної поляризації складає 0,0109 м2. Кругова медіанна ЕПР для
горизонтальної поляризації складає 0,000128 м2.




















Фюзеляж №7, зменшений на 20 відсотків. Зовнішній вигляд моделі

фюзеляжу наведено на рис. 2.92. Довжина моделі – 1,395 м, ширина – 0,181 м,
висота – 0,094 м.
Рис. 2.92. Модель поверхні фюзеляжу №7, зменшеного на 20 відсотків









Фюзеляж №7, збільшений на 20 відсотків. Зовнішній вигляд моделі

фюзеляжу наведено на рис. 2.101. Довжина моделі – 2,093 м, ширина –
0,272 м, висота – 0,142 м.
Рис. 2.101. Модель поверхні фюзеляжу №7, збільшеного на 20 відсотків.



20-градусних азимутальних секторах.





20-градусних азимутальних секторах.


Аналіз отриманих результатів показав, що завдяки зміні форми можна

істотно знизити ЕПР фюзеляжу. Так, для фюзеляжу № 7 кругова медіанна
ЕПР становить 0,001...0,002 м2 для різних частот, для носових ракурсів
приблизно дорівнює тієї ж величині. Найменші значення ЕПР досягнуті для
фюзеляжу №5. Однак ромбовидна форма фюзеляжу оставляє мало місця для
внутрішнього обладнання. Також малі кругові середні і медіанні значення
ЕПР отримані для фюзеляжу №4, проте фюзеляж такої форми має великі
значення ЕПР з передніх ракурсів зондування. Складений фюзеляж №3 за
рахунок інтерференції між двома частинами має досить високий рівень
віддзеркалення для будь-якого азимута зондування, що не є прийнятним.
Таким чином можна зробити висновок, що найбільш придатними є довгі
витягнуті фюзеляжі з округленими крайками і судженим носом для зниження
ЕПР з передніх ракурсів зондування.
2.2 Дослідження шляхів зниження радіолокаційної

помітності крил і оперення безпілотного
літального апарату
В даному підрозділі досліджуються різні варіанти побудови поверхні
крила з одношарових та тришарових матеріалів. Розглядаються кілька
варіантів ідеально провідних обтічників механізмів приводу площин
оперення, що відхиляються. Також розглядається вплив наявності тонких
проводів всередині радіопрозорого крила і оптимізація їх прокладання.
Зниження помітності крил і оперення БПЛА 119
2.2.1 Вибір матеріалу і способу побудови поверхні крила.

В даному підрозділі аналізуються одно- і тришарові варіанти побудови
поверхні крила і даються рекомендації по вибору варіанту з найнижчою
радіолокаційної помітністю.
Одношаровий матеріал. Розглянуто одношаровий діелектрик з
мінімальною товщиною 0,3 мм з наступними параметрами:
– відносна діелектрична проникність  =3,2+j0,1; відносна магнітна
проникність  =1;
проникність  =1.
На рис. 2.110 ... 2.115 наведені залежності коефіцієнта віддзеркалення від
кута падіння для одношарового матеріалу на двох частотах. Дані наведені для
двох поляризацій.
К горизонтальна поляризація вертикальна поляризація
1
0.8
0.6
0.4
0.2
0
0 15 30 45 60 75 90
кут падіння, град.
Рис. 2.110. Залежність коефіцієнта віддзеркалення одношарового матеріалу від
кута падіння для частоти зондування 10ГГц (довжина хвилі 3 см),  =3,2+j0,1.
1
0.8
0.6
0.4
0.2
0
0 15 30 45 60 75 90
1
0.8
0.6
0.4
0.2
0
0 15 30 45 60 75 90
1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0 15 30 45 60 75 90
1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0 15 30 45 60 75 90
1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0 15 30 45 60 75 90
Коефіцієнт віддзеркалення для частоти зондування 10ГГц (довжина хвилі

3 см) не перевищує 0,07 при нормальному падінні і знижується при зменшенні
реальної частини відносної діелектричної проникності. Для частоти
зондування 3ГГц (довжина хвилі 10 см) коефіцієнт віддзеркалення ще нижче,
оскільки зі збільшенням довжини хвилі розглянутий шар діелектрика стає
електрично тонше.
Тришаровий матеріал. Розглянуто тришаровий діелектричний матеріал, у
якого внутрішній шар – пінопласт, а зовнішні шари – діелектрик з товщиною
0,1 мм і наступними параметрами:
проникність  =1.
Товщина внутрішнього шару пінопласту змінювалася від 3 до 5 мм. На
рис. 2.116 ... 2.123 наведені залежності коефіцієнта віддзеркалення від кута
падіння для тришарового матеріалу на двох частотах. Дані наведені для двох
поляризацій падаючої хвилі.
Коефіцієнт віддзеркалення для частоти зондування 10ГГц (довжина хвилі
3 см) не перевищує 0,05 при нормальному падінні і знижується при зменшенні
реальної частини відносної діелектричної проникності. Коефіцієнт
віддзеркалення практично не залежить від товщини внутрішнього шару з
пінопласту.
1
0.8
0.6
0.4
0.2
0
0 15 30 45 60 75 90
Рис. 2.116. Залежність коефіцієнта віддзеркалення тришарового матеріалу від
кута падіння для частоти зондування 10ГГц (довжина хвилі 3 см),
 =3,2+j0,0032 , товщина пінопласту 3мм.
1
0.8
0.6
0.4
0.2
0
0 15 30 45 60 75 90
 =3,2+j0,0032, товщина пінопласту 5мм.
1
0.8
0.6
0.4
0.2
0
0 15 30 45 60 75 90
1
0.8
0.6
0.4
0.2
0
0 15 30 45 60 75 90
1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0 15 30 45 60 75 90
1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0 15 30 45 60 75 90
1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0.00001
0 15 30 45 60 75 90
1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0.00001
0 15 30 45 60 75 90
Для частоти зондування 3ГГц (довжина хвилі 10 см) коефіцієнт

віддзеркалення ще нижче (<0,02) з тих же причин, що і для одношарового
матеріалу (зменшення електричної товщини конструкції). Різниця в
значеннях коефіцієнта відбиття для одношарового і тришарового матеріалів
швидше за все пов'язана із загальною товщиною електрично щільних шарів
(0,3 мм для одного шару і 0,2 мм для трьох шарів). У будь-якому випадку,
значення коефіцієнтів відбиття для будь-яких розглянутих матеріалів є
прийнятними з точки зору зниження радіолокаційної помітності конструкцій,
які з них виконані. Але тришаровий матеріал має деяку невелику перевагу
перед одношаровим за рахунок меншої товщини електрично щільних шарів.
2.2.2 Вибір форми ідеально провідного обтічника для

пристрою управління елеронів.
Крила майже кожного БПЛА мають механізацію, зокрема, забезпечені
елеронами. У крилах зазвичай розташовані пристрої управління елеронів, які
представляють собою діелектричну або металеву коробочку, всередині якої
розташований мікродвигун і шестерні передач зусилля на елерон.
Теоретичний розрахунок розсіювання на таких структурах досить складний,
а точність отриманих результатів є невисокою. Оцінити вторинне
випромінювання такого об'єкта можна за допомогою експериментальних
досліджень. Якщо результати оцінки покажуть, що ЕПР подібного пристрою
перевищує необхідні значення, можна використовувати ідеально провідні
обтічники для зниження рівня ЕПР. Розрахунку ЕПР таких обтічників
присвячено даний підрозділ.
Були розглянуті обтічники 4 різних форм (Рис. 2.124) – усічена піраміда,
прямокутний паралелепіпед, сегмент і бісегмент.
усічена піраміда прямокутний паралелепіпед
сегмент бісегмент
Рис. 2.124. Фоми досліджених обтічників
Кожна форма була досліджена в трьох розмірах.

Усічена піраміда:
– довжина 9,4 см, ширина 5,3 см, висота 1,7 см;

– довжина 18,8 см, ширина 10,6 см, висота 3,4 см,
Прямокутний паралелепіпед:
– довжина 8,0 см, ширина 6,0 см, висота 2,0см,
Сегмент:
– довжина 20,0 см, ширина 13,2 см, висота 5,0см,
Бісегмент:
– довжина 15,0 см, ширина 10,0 см, висота 4,0см.
Розміри обтічників обрані такими, щоб можна було приховати пристрій
управління в формі прямокутного паралелепіпеда певного розміру.
Розрахунки були проведені для двох частот (3ГГц і 10ГГц). Найменшими
значеннями кругової медіанної ЕПР в горизонтальній площині має обтічник у
вигляді усіченої піраміди. Так, для піраміди меншого розміру кругова
медіанна ЕПР становить 7*10-5 м2 для частоти 10ГГц (довжина хвилі 3 см) і
4*10-4 м2 для частоти 3ГГц (довжина хвилі 10 см). Однак для окремих
напрямків значення ЕПР можу перевищувати 1*10-3 м2. Якщо необхідно
виключити такі ситуації, то можна використовувати сегмент або бісегмент, у
яких кругова медіанна ЕПР вище (1 ... 4*10 -4 м2 для обох частот), але
максимальні значення ЕПР нижче 1*10-3 м2 .
2.2.3 Оптимізація прокладання тонких проводів всередині

радіопрозорого крила.
На основі запропонованого в п.1.4 методу оцінки впливу тонких
провідників, які знаходяться під діелектричної оболонкою (крилом), на
вторинне випромінювання об'єкта в даному підрозділі проведено дослідження
впливу форми прокладання проводу на його ЕПР при різних значеннях висоти
h (див. табл.2.15) в разі відсутності оболонки (крила).
Також досліджувався взаємний вплив двох проводів на їх ЕПР в разі
відсутності оболонки (крила). При цьому всі дослідження проводилися в
припущенні, що прокладки проводів являють собою плоскі криві. І нарешті,
проведені оцінки залежностей ЕПР від кута опромінення порожнистої
діелектричної моделі крила з різною формою прокладання провідників. Всі
розрахунки проводилися при довжині зондуючої хвилі  0  0,03 м.

Були розглянуті кілька варіантів прокладання проводів між двома
точками, розташованими на відстані 0,5 м одна від одної, і отримані значення
ЕПР провідників в залежності від його форми і ракурсу опромінення. Всі
розглянуті варіанти прокладки проводів наведені в таблиці 2.15. Під
подовженням проводу розумілася безрозмірна величина, що дорівнює
відношенню довжини проводу до відстані a .
Таблиця 2.15. Варіанти прокладання проводів між двома точками

Форма проводу Відстань Висота Довжина Подовження
a, м h, м проводу, проводу
м
Пряма лінія
0,5 0 0,5 1
Один півперіод функції 0,5 0,05 0,51 1,02

sin(x) 0,5 0,10 0,55 1,09
0,5 0,15 0,59 1,19
0,5 0,20 0,66 1,32
Два півперіода функції 0,5 0,01 0,502 1,004
sin(x) 0,5 0,025 0,51 1,02
0,5 0,05 0,55 1,09
0,5 0,075 0,59 1,19
0,5 0,10 0,66 1,32
0,5 0,15 0,81 1,62
0,5 0,20 0,97 1,95
Три півперіода функції 0,5 0,01 0,504 1,009
sin(x) 0,5 0,025 0,53 1,05
0,5 0,05 0,59 1,19
0,5 0,075 0,69 1,39
0,5 0,10 0,81 1,62
0,5 0,15 1,06 2,13
0,5 0,20 1,33 2,67
При розрахунках розглядався провід з площею круглого перетину 0,1 мм2,

що відповідає радіусу перетину дроту 0,178 мм.
Зондування здійснювалося в площині проводу, а також для кутів місця 10
і 20 градусів відносно площини проводу.
Азимути 0 і 180 градусів відповідають зондування уздовж лінії, що з'єднує
кінці проводу. Азимут 90 градусів відповідає зондування перпендикулярно
лінії, що з'єднує кінці проводу.
На рис. 2.125 наведені результати розрахунків ЕПР для проводу, вигнутого
в вигляді одного півперіоду синусоїди для декількох величин висоти h (див.
Табл.2.15) при зондуванні в площині проводу. В якості контрольних значень
тонкої чорною лінією наведена залежність ЕПР від азимута опромінення для
прямого проводу. Штриховою лінією наведена залежність ЕПР для проводу з
висотою h  5 см, жирною лінією позначена залежність ЕПР для проводу з
висотою h  10 см.
ЕПР, м2 висота, м 0 0.05 0.1

1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0.00001
0.000001
0 30 60 90 120 150 180
азимут, град.
Рис. 2.125. ЕПР проводу у вигляді півперіода синусоїди
Аналогічні залежності ЕПР для проводу, вигнутого у вигляді двох

півперіодів синусоїди, представлені на рис 2.126.
Аналіз результатів, наведених на рис. 2.125, 2.126, показує, що рівень
максимального відбиття від проводу падає при його згині на один-півтора
порядки. При цьому діапазон азимутів з максимальними значеннями ширше
для проводу, вигнутого у вигляді двох півперіодів синусоїди. Крім того,
залежність ЕПР для такого проводу несиметрична щодо азимута 900. Це
ускладнює оптимізаційні заходи. Для проводу, вигнутого у вигляді трьох
півперіодів синусоїди, залежність ЕПР від азимута має ще більш складний
характер. Тому при подальших розгляданнях будемо оцінювати

характеристики розсіювання проводу, вигнутого в вигляді одного півперіоду
синусоїди.
ЕПР, м2 висота, м 0 0.05 0.1

1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0.00001
0.000001
0 30 60 90 120 150 180
Рис. 2.126. ЕПР проводу у вигляді двох півперіодів синусоїди
Варто відзначити, що при зміні кута місця зондування до 20 градусів

відносно площини проводу, залежності ЕПР ні якісно, ні кількісно істотно не
змінюються.
Були розглянуті характеристики розсіювання двох проводів, спочатку
розташованих паралельно один одному, а потім синхронно згинаних у вигляді
півперіода синусоїди. Тут у нас з'являється додаткова ступінь свободи –
початкова відстань між проводами.
На рис. 2.127 наведені залежності ЕПР двох проводів площею перерізу по
0,1 мм2 для відстані між проводами 0,0075 м при зондуванні в площині
проводів. В якості контрольних значень тонкої чорною лінією приведена
залежність ЕПР від азимута опромінення для двох прямих проводів.
Штриховий лінією приведена залежність ЕПР для проводу з висотою
h  10 см, жирною лінією позначена залежність ЕПР для проводу з висотою
h  20 см.
Аналогічні залежності ЕПР для відстані між проводами 0,015 м
представлені на рис 2.128.
Аналіз результатів, наведених на рис. 2.127, 2.128, показує, що рівень
максимального відбиття від двох проводів падає при їх згині на величину від
половини до одного порядку. Це менше, ніж для одного проводу.
ЕПР, м2 висота, м 0 0.1 0.2

1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0.00001
0.000001
0 30 60 90 120 150 180
Рис. 2.127. ЕПР двох проводів у вигляді півперіода синусоїди для відстані
між ними 0,0075 м
ЕПР, м2 висота, м 0 0.1 0.2

1
0.1
0.01
0.001
0.0001
0.00001
0.000001
0 30 60 90 120 150 180
Рис. 2.128. ЕПР двох проводів у вигляді півперіода синусоїди для відстані
між ними 0,015 м
Діапазон азимутів з істотними значеннями ЕПР суттєво розширюється в

порівнянні з залежностями ЕПР для двох прямолінійних проводів. В цьому
випадку необхідно відзначити, що, якщо стоїть завдання зниження ЕПР
проводів нижче певного рівня в усьому діапазоні ракурсів опромінення,
потрібно згинати дроти з метою зниження їх максимального значення ЕПР.
Якщо ж радіолокаційний об'єкт містить інші розсіювачі з більшою
радіолокаційною помітністю, залежність ЕПР яких від ракурсу змінити не
можна, краще розташувати прямолінійні дроти так, щоб максимум їх ЕПР по
ракурсу збігався з максимумами розсіювання таких локальних розсіювачів.

Кінцевою метою дослідження було отримання залежностей ЕПР проводів,
розташованих усередині порожнистого діелектричного крила літального
апарату, наприклад, БПЛА.
На рис. 2.129 приведена модель крила БПЛА довжиною 0,94 м, шириною
0,25 м і товщиною 0,03 м. При цьому необхідно було з'єднати проводом корінь
крила і точку біля задньої кромки, розташовану на відстані 0,5 м від кореня
крила. На рис. 2.129 в якості прикладу взято прямолінійний провід (біла лінія),
розташований уздовж задньої кромки крила.
Рис. 2.129. Модель крила з прямолінійним проводом вздовж задньої кромки
В якості оболонки крила при розрахунках використано одношаровий

матеріал товщиною 0,873 мм, з відносними діелектричною проникністю
 =3,2+j0,1 і магнітною проникністю  =1.
На рис. 2.130 представлена залежність ЕПР проводу в крилі від азимута
при зондуванні в площині крила. Площа перетину дроту 0,1 мм2. Провід
розташований уздовж задньої кромки крила. Азимут 0 градусів відповідає
зондуванню перпендикулярно передній кромці крила (і самому проводу).
Азимут 90 градусів відповідає зондуванню уздовж передньої кромки крила. В
якості порівняння тонкою лінією приведена залежність ЕПР того ж проводу
за відсутності крила.
При такому розташуванні проводу в крилі загальна ЕПР об'єкта мало
відрізняється від ЕПР власне проводу за винятком околу нульового ракурсу,
коли передня кромка крила вносить істотний внесок в сумарну ЕПР (яка в
цьому азимутальному діапазоні менше, ніж ЕПР власне проводу).
ЕПР, м2 провід провід у крилі

1.00E-01
1.00E-02
1.00E-03
1.00E-04
1.00E-05
1.00E-06
1.00E-07
1.00E-08
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
Рис. 2.130. ЕПР прямолінійного проводу в крилі (провід вздовж задньої
кромки)
На рис. 2.131 наведено крило з проводом в формі півперіода синусоїди

довжиною 0,59 м і висотою h  0,1 м. Провід розташований так, що кінці
дроту знаходяться в 0,03 м від задньої кромки крила на відстані 0,5 м один від
одного (так само, як і в попередньому випадку з прямим проводом).
Рис. 2.131. Модель крила з синусоїдальним проводом уздовж задньої кромки
На рис. 2.132 представлена залежність ЕПР цього проводу в крилі від

азимута при зондуванні в площині дроту.
Як випливає з рис. 2.132, для більшості ракурсів саме провід визначає
сумарну ЕПР досліджуваного об'єкта. Винятком є окіл нульового ракурсу (для
яких ми знизили ЕПР проводу, але ЕПР передньої кромки крила залишається
суттєвою) і азимути більше 65 градусів, коли провід практично нічого не дає,
а округла закінцівка крила має ЕПР 0,00001 ... 0,0001 м2. З отриманих даних
виходить, що крило з такою формою і розташуванням дроту дозволяє знизити
ЕПР крила з проводом або до рівня ЕПР крила без проводу, або до величини
0,0003 м2 (для азимутів 30...50 градусів), що також є досить низьким
значенням.

1.00E-01
1.00E-02
1.00E-03
1.00E-04
1.00E-05
1.00E-06
1.00E-07
1.00E-08
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
Рис. 2.132. ЕПР вигнутого проводу в крилі (провід вздовж задньої кромки)
На рис. 2.133 наведено крило з прямим проводом довжиною 0,52 м. Провід

розташований так, що дальній від фюзеляжу кінець проводу знаходиться на
відстані 0,03 м від задньої кромки крила, а ближній до фюзеляжу кінець
проводу знаходиться на відстані 0,18 м від задньої кромки крила.
Рис. 2.133. Модель крила з прямолінійним проводом від передньої до задньої

кромки крила
На рис. 2.134 представлена залежність ЕПР даного проводу в крилі від

азимута при зондуванні в площині крила.

1.00E-01
1.00E-02
1.00E-03
1.00E-04
1.00E-05
1.00E-06
1.00E-07
1.00E-08
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
Рис. 2.134. ЕПР прямолінійного проводу в крилі (провід від передньої до
задньої кромки)
Залежності на рис. 2.134 показують, що тепер є два потужних сплески

відбитого сигналу. Перший, поблизу нульового ракурсу, викликаний
розсіюванням на передній кромці діелектричного крила. Другий, для азимутів
близько 17 градусів, визначається відбиттям від проводу всередині крила і
відповідає напрямку, перпендикулярному проводу. Навряд чи ця ситуація
може бути прийнятною для конструктора БПЛА.
На рис. 2.135 представлено крило з проводом в формі півперіода синусоїди
довжиною 0,60 м, висотою півперіода 0,1 м. Провід розташований так, що
далекий від фюзеляжу кінець дроту знаходиться на відстані 0,03 м від задньої
кромки крила, а ближній до фюзеляжу кінець проводу знаходиться на відстані
0,18 м від задньої кромки крила. Відстань між кінцями проводу 0,52 м.
На рис. 2.136 представлена залежність ЕПР проводу в крилі від азимута
при зондуванні в площині проводу.
Таке розташування проводу також призводить до появи істотної
протяжної області підвищених значень ЕПР, викликаних відбиттям від
проводу (азимути 15...22 градуси).
Аналіз наведених графіків для різних способів розташування проводу в
діелектричному полому крилі БПЛА показує, що оптимальним з точки зору
мінімізації ЕПР є використання вигнутого дроту з кінцями на задній кромці
крила (рис. 2.131). З одного боку, знижується ЕПР досліджуваного об'єкта при
нульових ракурсах, з іншого боку, не підвищується істотно ЕПР для інших
ракурсів зондування.
Рис. 2.135. Модель крила із зігнутим проводом від передньої до задньої

кромки крила

1.00E-01
1.00E-02
1.00E-03
1.00E-04
1.00E-05
1.00E-06
1.00E-07
1.00E-08
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
Рис. 2.136. ЕПР вигнутого проводу в крилі (провід від передньої до задньої
кромки)
Таким чином, використовуючи розроблену методику оцінки вторинного

випромінювання діелектричної оболонки (крила БПЛА) з прокладеними
всередині проводами, проведено дослідження ЕПР зазначеної структури для
різних значень параметрів, що характеризують форму прокладання, і
взаємного впливу її елементів. При розрахунках використовувалися
інтегральні уявлення, отримані у підрозділі 1.4 за допомогою леми Лоренца,
а також рівняння Поклінгтона для антен у вигляді тонких провідників.
Зроблені деякі зауваження з приводу оптимального (з точки зору мінімізації
ЕПР) прокладання проводу в крилі БПЛА.
136
Розділ 3
Радіолокаційна помітність деяких
окремих елементів безпілотного
літального апарату в
сантиметровому і дециметровому
діапазонах довжин хвиль
3.1. Радіолокаційні характеристики розсіювання

штирьових антен зв'язку
Модель штирьової антени БПЛА представлена на рис. 3.1. Антеною є два
циліндра різних (в загальному випадку) діаметрів і однакової довжини.
Розглянуто циліндри довжиною 13, 31, 62 і 82 мм. Тобто довжина розглянутих
антен становила 26, 62, 124, 164 мм, відповідно. Для кожної довжини антени
розглянуті три варіанти діаметрів циліндрів: обидва циліндра мають діаметр
0,5 мм; обидва циліндра мають діаметр 4 мм; нижній циліндр має діаметр 4
мм, верхній циліндр має діаметр 0,5 мм. ЕПР циліндра розраховувалася за
допомогою методу, що використовує рівняння Поклінгтона і викладеного в
[76]. Розрахунки проводилися при частоті зондування 10 ГГц (довжина хвилі
Штирьові антени зв’язку 137
3 см) і поляризації зондуючого сигналу, вектор якої лежав в площині, що

проходить через вісь антени і орт опромінення (паралельна поляризація, що
дає найбільший відгук від тонких протяжних об'єктів). Відлік кутів
зондування вівся від більш товстого кінця антени.
Рис 3.1. Модель штирьової антени БПЛА
На рис. 3.2 наведені залежності ЕПР від кута опромінення для антен
довжиною 164 мм (82 + 82 мм).
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5

3.50E‐02
3.00E‐02
2.50E‐02
2.00E‐02
1.50E‐02
1.00E‐02
5.00E‐03
0.00E+00
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
кут зондування, град.
Рис 3.2. Графіки залежності ЕПР антени від кута зондування (довжина
антени 164 мм)
Сірою лінією позначена залежність для антени, обидві половини якої

мають діаметр 4 мм, штриховою лінією позначена залежність для антени,
обидві половини якої мають діаметр 0,5 мм, чорної жирною лінією позначена
138 Радіолокаційна помітність деяких елементів БПЛА
залежність для антени, в якій нижній циліндр має діаметр 4 мм, а верхній
циліндр має діаметр 0,5 мм.
На рис. 3.3 наведені ті ж залежності, але в логарифмічному масштабі.
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5
1.00E+00
1.00E‐01
1.00E‐02
1.00E‐03
1.00E‐04
1.00E‐05
1.00E‐06
1.00E‐07
1.00E‐08
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
антени 164 мм, логарифмічний масштаб)
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5

1.80E‐02
1.60E‐02
1.40E‐02
1.20E‐02
1.00E‐02
8.00E‐03
6.00E‐03
4.00E‐03
2.00E‐03
0.00E+00
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5

1.00E+00
1.00E‐01
1.00E‐02
1.00E‐03
1.00E‐04
1.00E‐05
1.00E‐06
1.00E‐07
1.00E‐08
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5

4.50E‐03
4.00E‐03
3.50E‐03
3.00E‐03
2.50E‐03
2.00E‐03
1.50E‐03
1.00E‐03
5.00E‐04
0.00E+00
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5

1.00E+00
1.00E‐01
1.00E‐02
1.00E‐03
1.00E‐04
1.00E‐05
1.00E‐06
1.00E‐07
1.00E‐08
1.00E‐09
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5

1.20E‐03
1.00E‐03
8.00E‐04
6.00E‐04
4.00E‐04
2.00E‐04
0.00E+00
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
ЕПР, м2 0.5 4 4‐0.5

1.00E+00
1.00E‐01
1.00E‐02
1.00E‐03
1.00E‐04
1.00E‐05
1.00E‐06
1.00E‐07
1.00E‐08
1.00E‐09
1.00E‐10
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
Аналіз наведених графіків показує, що зі зменшенням загальної довжини

антени знижуються максимальні значення ЕПР, які зазвичай відповідають
зондуванню перпендикулярно антени (кут зондування 90 градусів). У той же
час значення ЕПР з бічних кутів зондування починають зростати, а при
довжині антени 26 мм навіть перевищують ЕПР при куті зондування
90 градусів.
різної довжини, в яких нижній циліндр має діаметр 4 мм, а верхній циліндр
має діаметр 0,5 мм. Це найбільш поширена форма штирьової антени БПЛА.
Штриховою лінією позначена залежність для антени довжиною 164 мм
(82 + 82 мм), сірої лінією позначена залежність для антени довжиною 124 мм
(62 + 62 мм), чорною жирною лінією позначена залежність для антени
довжиною 62 мм (31 + 31 мм), а чорною тонкою лінією позначена залежність
для антени довжиною 26 мм (13 + 13 мм).
Максимальне значення ЕПР (0,018 м2) досягається для антени довжиною
164 мм при зондуванні перпендикулярно антені (кут зондування 90 градусів).
Найменші максимальні значення ЕПР отримані для антени довжиною 26 мм
– 0,001 м2.
ЕПР, м2 82+82 62+62 31+31 13+13

2.00E‐02
1.80E‐02
1.60E‐02
1.40E‐02
1.20E‐02
1.00E‐02
8.00E‐03
6.00E‐03
4.00E‐03
2.00E‐03
0.00E+00
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
Рис 3.10. Графіки залежності ЕПР антени від кута зондування (антени
комбінованої товщини)
На рис. 3.11 приведені ті ж залежності, але в логарифмічному масштабі.
ЕПР, м2 82+82 62+62 31+31 13+13

1.00E+00
1.00E‐01
1.00E‐02
1.00E‐03
1.00E‐04
1.00E‐05
1.00E‐06
1.00E‐07
1.00E‐08
1.00E‐09
1.00E‐10
0 15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 165 180
Рис 3.11. Графіки залежності ЕПР антени від кута зондування (антени
комбінованої товщини, логарифмічний масштаб)
Таким чином, можна відмітити, що штирьові антени зв'язку можуть

вносити істотний внесок в ЕПР (до сотих часток квадратного метра) всього
БПЛА. Якщо потрібно знизити ЕПР БПЛА, а заходи щодо зниження
радіолокаційної помітності інших елементів конструкції виконані, необхідно
знижувати ЕПР штирьових антен шляхом зменшення їх довжини до тих
значень, поки антена виконує свої завдання за призначенням.

фюзеляжу безпілотного літального апарату з
зовнішнім блоком відеофіксації
При дослідженні характеристик розсіювання блоку відеофіксації в якості
його носія прийнятий ідеально провідний фюзеляж довжиною 1744 мм,
шириною 268 мм і висотою 118 мм (фюзеляж №7 з п.2.1.2). Характеристики
розсіювання цього фюзеляжу без блоку відеофіксації наведені на рис.2.84 ...
2.91.
Фюзеляж БПЛА з блоком відеофіксації №1. На рис. 3.12. наведено
зовнішній вигляд фюзеляжу з блоком відеофіксації №1 – півсферою
діаметром 130 мм, прикріпленою до нижньої поверхні фюзеляжу.
Рис 3.12. Модель поверхні фюзеляжу БПЛА з блоком відеофіксації №1


На рисунку 3.13 наведена кругова діаграма ЕПР фюзеляжу БПЛА з блоком
відеофіксації №1 для горизонтальної поляризації (паралельній площині
крила). На рисунку 3.14 наведена кругова діаграма НЕПР фюзеляжу БПЛА з
блоком відеофіксації №1 для горизонтальної поляризації. Значення ЕПР і
НЕПР для вертикальної поляризації зондуючого сигналу слабо відрізняються
від аналогічних даних для горизонтальної поляризації, і тут наведені не були.
Як було зазначено вище, значення НЕПР є хорошою і достатньо стійкою
оцінкою ЕПР в певному діапазоні зондуючих частот і ракурсів опромінення
цілі. Значення ЕПР наведені в квадратних метрах.
Середня ЕПР БПЛА фюзеляжу БПЛА з блоком відеофіксації №1 для
горизонтальної поляризації складає 0,0140 м2. Кругова медіанна ЕПР
(значення ЕПР, що використовується при розрахунках дальності виявлення
БПЛА з ймовірністю 0,5) для горизонтальної поляризації складає 0,0071 м2.
моделі фюзеляжу БПЛА з блоком моделі фюзеляжу БПЛА з блоком
відеофіксації №1 відеофіксації №1

фюзеляжу БПЛА з блоком відеофіксації №1, отримані в 20-градусних
азимутальних секторах. На рис. 3.16 наведені гістограми середньої та
медіанної НЕПР моделі фюзеляжу БПЛА з блоком відеофіксації №1, отримані
Фюзеляж БПЛА з зовнішнім блоком відеофіксації 145
Рис. 3.15. Гістограми середньої та медіанної ЕПР моделі фюзеляжу

БПЛА з блоком відеофіксації №1 в 20-градусних азимутальних секторах
Рис. 3.16. Гістограми середньої та медіанної НЕПР моделі фюзеляжу


відеофіксації №1 для горизонтальної поляризації. На рисунку 3.18 наведена
кругова діаграма НЕПР фюзеляжу БПЛА з блоком відеофіксації №1 для
горизонтальної поляризації.



Фюзеляж БПЛА з блоком відеофіксації №2. На рис. 3.21. наведено

діаметром 130 мм, поєднаної з циліндром висотою 30 мм. Вся конструкція
прикріплена до нижньої поверхні фюзеляжу. Відстань від нижньої точки
фюзеляжу до нижньої точки блоку відеофіксації становить 95 мм.










Фюзеляж БПЛА з блоком відеофіксації №3. На рис. 3.30 наведено

діаметром 170 мм, втопленою всередину фюзеляжу. Відстань від нижньої
точки фюзеляжу до нижньої точки блоку відеофіксації становить 56 мм.









Фюзеляж БПЛА з блоком відеофіксації №4. На рис. 3.39 наведено

діаметром 270 мм, втопленою всередину фюзеляжу. Відстань від нижньої
точки фюзеляжу до нижньої точки блоку відеофіксації становить 56 мм.









Аналіз результатів, наведених вище, показує, що найбільш вдалими з

точки зору зниження радіолокаційної помітності є блоки відеофіксації №3 і №4.
Так для частоти зондування 10 ГГц (довжина хвилі 3 см) ці блоки збільшують
середню ЕПР фюзеляжу БПЛА на 3-5%, а медіанну ЕПР на 25-50%. У той же
час для частоти зондування 3 ГГц (довжина хвилі 10 см) ці блоки збільшують
середню ЕПР фюзеляжу БПЛА на 10-20%, а медіанну ЕПР в 2-3 рази. Таким
чином, якщо необхідно використовувати зовнішній блок відеофіксації, то
краще використовувати блок з формою півсфери, втопленою всередину
фюзеляжу. Однак навіть таке виконання блоку відеофіксації призводить до
значного збільшення радіолокаційної помітності БПЛА, особливо для частоти
зондування 3 ГГц (довжина хвилі 10 см). Якщо існує можливість повного
вбудовування блоку відеофіксації всередину фюзеляжу, це необхідно зробити.
159
Розділ 4
Приклади розрахунків
радіолокаційних характеристик
розсіювання електромагнітних
хвиль різними безпілотними
літальними апаратами в
сантиметровому і дециметровому
діапазонах довжин хвиль
У цьому розділі розглянуто РЛХ (а саме, ЕПР, НЕПР, середні та медіанні
значення ЕПР у певних діапазонах ракурсів опромінення) низки БПЛА при
зондуванні на кутах місця, близьких до площини горизонту.
Дані наведені для наступних частот опромінення: 10 ГГц (довжина хвилі
3 см) та 3 ГГц (довжина хвилі 10 см). Кут місця зондування –3±4 градуси
відносно площини горизонту, азимут відраховується від носового ракурсу (0
градусів – зондування в ніс, 180 градусів – зондування у хвіст). Оскільки
залежність кругових діаграм ЕПР від поляризації зондуючого сигналу є
досить слабкою, в розділі приведені результати тільки для горизонтальної
160 Приклади розрахунків радіолокаційних характеристик БПЛА
поляризації. Значення НЕПР є доброю та достатньо стійкою оцінкою ЕПР в
певному діапазоні зондуючих частот та ракурсів опромінення цілі. Значення
ЕПР та НЕПР наведені в квадратних метрах.

багатоцільового безпілотного літального
апарату “Орлан-10”
“Орлан-10” (рис. 4.1) – багатоцільовий БПЛА. Перший політ відбувся у
2010 році.
Характеристики “Орлан-10” [80]: розмах крила – 3,10 м, довжина – 1,80 м,
маса – 18 кг, тип двигуна – 1 ДВС, крейсерська швидкість – 100…150 км/год,
практична стеля – 6000 м, радіус дії – 50…120 км.
У відповідності з конструкцією “Орлан-10” для проведення розрахунків
РЛХ (зокрема, ЕПР) була побудована модель його поверхні, яка представлена
на рис. 4.2. При моделюванні гладка частина поверхні БПЛА була
апроксимована за допомогою ділянок 45 тривісних еліпсоїдів. Зломи поверхні
були промодельовані за допомогою 16 прямих кромкових ділянок розсіяння.
Рис. 4.1. Багатоцільовий БПЛА Рис. 4.2. Модель поверхні

“Орлан-10” багатоцільового БПЛА “Орлан-10”
РЛХ моделі БПЛА “Орлан-10” при частоті опромінення 10 ГГц

(довжина хвилі 3 см).
На рис. 4.3 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА “Орлан-10” для
БПЛА “Орлан-10” для горизонтальної поляризації.
Середня ЕПР БПЛА “Орлан-10” для горизонтальної поляризації складає
Радіолокаційні характеристики “Орлан-10” 161
0,22 м2. Кругова медіанна ЕПР (значення ЕПР, яке використовується при
розрахунках дальності виявлення БПЛА з ймовірністю 0,5) для
Рис. 4.3. Кругова діаграма ЕПР моделі Рис. 4.4. Кругова діаграма НЕПР
БПЛА “Орлан-10” моделі БПЛА “Орлан-10”
На рисунках 4.5, 4.6 наведені середні та медіанні значення ЕПР та НЕПР

для діапазонів у 20 градусів.
Рис. 4.5. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА “Орлан-10” для

двадцятиградусних діапазонів азимутів опромінення
Рис. 4.6. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА “Орлан-10” для

РЛХ моделі БПЛА “Орлан-10” при частоті опромінення 3 ГГц

На рис. 4.7 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА “Орлан-10” для
БПЛА “Орлан-10” для горизонтальної поляризації.
Рис. 4.7. Кругова діаграма ЕПР моделі Рис. 4.8. Кругова діаграма НЕПР
БПЛА “Орлан-10” моделі БПЛА “Орлан-10”
Радіолокаційні характеристики “Орлан-10” 163
Середня ЕПР БПЛА “Орлан-10” для горизонтальної поляризації складає
0,03 м2.
Рис. 4.9. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА “Орлан-10” для

Рис. 4.10. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА “Орлан-10” для


дальнього розвідувального безпілотного
літального апарату RQ-1 “Predator”
RQ-1 “Predator” (рис. 4.11) – дальній розвідувальний БПЛА. Перший політ
відбувся у 1994 році.
Характеристики RQ-1 [81]: розмах крила – 14,84 м, довжина – 8,23 м,
висота – 2,21 м, маса – 430…1 020 кг, тип двигуна – 1 ПД Rotax 914 UL,
крейсерська швидкість – 110…130 км/год, дальність польоту – 740 км,
практична стеля – 6 000 м.
У відповідності з конструкцією RQ-1 для проведення розрахунків РЛХ
(зокрема, ЕПР) була побудована модель його поверхні, яка представлена на
рис. 4.12. При моделюванні гладка частина поверхні БПЛА була
апроксимована за допомогою ділянок 26 тривісних еліпсоїдів. Злами поверхні
були промодельовані за допомогою 15 прямих кромкових ділянок розсіяння.
Рис. 4.11. Дальній розвідувальний Рис. 4.12. Модель поверхні дальнього

БПЛА RQ-1 “Predator” розвідувального БПЛА RQ-1
“Predator”
РЛХ моделі БПЛА RQ-1 “Predator” при частоті опромінення 10 ГГц

На рис. 4.13 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА RQ-1 “Predator” для
БПЛА RQ-1 “Predator” для горизонтальної поляризації.
Середня ЕПР БПЛА RQ-1 “Predator” для горизонтальної поляризації
складає 3,33 м2. Кругова медіанна ЕПР для горизонтальної поляризації
складає 1,05 м2.
Радіолокаційні характеристики RQ-1 “Predator” 165
моделі БПЛА RQ-1 “Predator” моделі БПЛА RQ-1 “Predator”

Рис. 4.15. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА RQ-1 “Predator” для
Рис. 4.16. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА RQ-1 “Predator” для
РЛХ моделі БПЛА RQ-1 “Predator” при частоті опромінення 3 ГГц

На рис. 4.17 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА RQ-1 “Predator” для
БПЛА RQ-1 “Predator” для горизонтальної поляризації.
моделі БПЛА RQ-1 “Predator” моделі БПЛА RQ-1 “Predator”
Радіолокаційні характеристики RQ-1 “Predator” 167
Середня ЕПР БПЛА RQ-1 “Predator” для горизонтальної поляризації
складає 2,6 м2. Кругова медіанна ЕПР для горизонтальної поляризації складає
0,97 м2.
Рис. 4.19. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА RQ-1 “Predator” для
Рис. 4.20. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА RQ-1 “Predator” для

висотного розвідувального безпілотного
літального апарату RQ-4 “Global Hawk”
RQ-4 “Global Hawk” – висотний розвідувальний БПЛА (рис. 4.21). Перший
політ відбувся у 1994 році.
висота – 4,70 м, площа крила – 50,00 м2, маса – 6 781…14 628 кг, тип двигуна
– 1 ТРДД Allison AE3007H, крейсерська швидкість – 639 км/год, радіус дії –
4 445 км, практична стеля – 18 288 м.
Відповідно до конструкції RQ-4 для проведення розрахунків РЛХ
рис. 4.22. При моделюванні металеві поверхні БПЛА були апроксимовані за
допомогою ділянок 50 тривісних еліпсоїдів. Діелектричні поверхні БПЛА
були апроксимовані за допомогою ділянок 29 тривісних еліпсоїдів.
Рис. 4.21. Висотний розвідувальний Рис. 4.22. Модель поверхні

БПЛА RQ-4 “Global Hawk” висотного розвідувального БПЛА
RQ-4 “Global Hawk”
РЛХ моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” при частоті опромінення

10 ГГц (довжина хвилі 3 см).
На рис. 4.23 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА RQ-4 “Global Hawk”
для горизонтальної поляризації. На рис. 4.24 приведена кругова діаграма
НЕПР БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для горизонтальної поляризації.
Середня ЕПР БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для горизонтальної поляризації
Радіолокаційні характеристики RQ-4 “Global Hawk” 169
моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk”

Рис. 4.25. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для
Рис. 4.26. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для
РЛХ моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” при частоті опромінення 3 ГГц
На рис. 4.27 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА RQ-4 “Global Hawk”
для горизонтальної поляризації. На рис. 4.28 приведена кругова діаграма
НЕПР БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для горизонтальної поляризації.
моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk”
Радіолокаційні характеристики RQ-4 “Global Hawk” 171
Середня ЕПР БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для горизонтальної поляризації
Рис. 4.29. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для
Рис. 4.30. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА RQ-4 “Global Hawk” для

середнього тактичного розвідувального
безпілотного літального апарату RQ-7
“Shadow”
RQ-7 “Shadow” (рис. 4.31) – середній тактичний розвідувальний БПЛА.
Перший політ відбувся у 1994 році.
висота – 0,91 м, маса – 75…149 кг, тип двигуна – 1 ПД AR-741, максимальна
швидкість – 227 км/год, дальність польоту – 125 км, практична стеля –
4 570 м.
Відповідно до конструкції RQ-7 для проведення розрахунків РЛХ
допомогою ділянок 57 тривісних еліпсоїдів. Діелектричні поверхні БПЛА
були апроксимовані за допомогою ділянок 37 тривісних еліпсоїдів.
Рис. 4.31. Середній тактичний Рис. 4.32. Модель поверхні

розвідувальний БПЛА RQ-7 середнього тактичного
“Shadow” розвідувального БПЛА
RQ-7 “Shadow”
РЛХ моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” при частоті опромінення 10 ГГц

На рис. 4.33 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА RQ-7 “Shadow” для
БПЛА RQ-7 “Shadow” для горизонтальної поляризації.
Середня ЕПР БПЛА RQ-7 “Shadow” для горизонтальної поляризації
Радіолокаційні характеристики RQ-7 “Shadow” 173
моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” моделі БПЛА RQ-7 “Shadow”

Рис. 4.35. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” для
Рис. 4.36. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” для
РЛХ моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” при частоті опромінення 3 ГГц

На рис. 4.37 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА RQ-7 “Shadow” для
БПЛА RQ-7 “Shadow” для горизонтальної поляризації.
моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” моделі БПЛА RQ-7 “Shadow”
Радіолокаційні характеристики RQ-7 “Shadow” 175
Середня ЕПР БПЛА RQ-7 “Shadow” для горизонтальної поляризації

Рис. 4.39. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” для
Рис. 4.40. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА RQ-7 “Shadow” для

розвідувально-ударного безпілотного
літального апарату Bayraktar TB2
Bayraktar TB2 (рис. 4.41) – розвідувально-ударний БПЛА, створений
турецькою компанією “Baykar Makina”, що стоїть на озброєнні Збройних Сил
України. Перший політ відбувся у 2009 році.
Характеристики Bayraktar TB2 [84]: розмах крила – 12,0 м, довжина –
8,5 м, максимальна маса – 650 кг, тип двигуна – поршневий Rotax 912 ,
швидкість – 130…250 км/год, радіус дії – 150 км, тривалість польоту – 24 год,
практична стеля – 7300 м.
У відповідності з конструкцією Bayraktar TB2 для проведення розрахунків
РЛХ (зокрема, ЕПР) була побудована модель його поверхні, яка представлена
на рис. 4.42. Поверхня БПЛА виконана з вуглепластику, тому при розрахунках
вважалась ідеально провідною. Для її апроксимації використано ділянки 64
тривісних еліпсоїдів та 12 прямих кромок.
Рис. 4.41. Розвідувально-ударний Рис. 4.42. Модель поверхні

БПЛА Bayraktar TB2 розвідувально-ударного БПЛА
Bayraktar TB2
РЛХ моделі БПЛА Bayraktar TB2 при частоті опромінення 10 ГГц

На рис. 4.43 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА Bayraktar TB2 для
БПЛА Bayraktar TB2 для горизонтальної поляризації.
Середня ЕПР БПЛА Bayraktar TB2 для горизонтальної поляризації складає
0,94 м2.
Радіолокаційні характеристики Bayraktar TB2 177
моделі БПЛА Bayraktar TB2 моделі БПЛА Bayraktar TB2

Рис. 4.45. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА Bayraktar TB2 для
Рис. 4.46. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА Bayraktar TB2 для
РЛХ моделі БПЛА Bayraktar TB2 при частоті опромінення 3 ГГц

На рис. 4.47 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА Bayraktar TB2 для
БПЛА Bayraktar TB2 для горизонтальної поляризації.
моделі БПЛА Bayraktar TB2 моделі БПЛА Bayraktar TB2
Радіолокаційні характеристики Bayraktar TB2 179
Середня ЕПР БПЛА Bayraktar TB2 для горизонтальної поляризації складає
0,71 м2.
Рис. 4.49. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА Bayraktar TB2 для
Рис. 4.50. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА Bayraktar TB2 для

безпілотного літального апарату моніторингу
земної поверхні ЕКО-1
ЕКО-1 (рис. 4.51) – експериментальний БПЛА моніторингу земної
поверхні, розроблений у Харківському авіаційному інституті.
Характеристики ЕКО-1 [85]: розмах крила – 1,57 м, довжина – 0,95 м, маса
– 12,5 кг, тип двигуна – 1 поршневий ДВС, швидкість – 130 км/год, дальність
зв’язку – 50 км, тривалість польоту – 2 год, практична стеля – 3000 м.
У відповідності з конструкцією ЕКО-1 для проведення розрахунків РЛХ
допомогою ділянок 177 тривісних еліпсоїдів та 56 прямих кромок.
Діелектричні поверхні БПЛА були апроксимовані за допомогою ділянок 56
тривісних еліпсоїдів.
Рис. 4.51. БПЛА моніторингу земної Рис. 4.52. Модель поверхні БПЛА
поверхні ЕКО-1 моніторингу земної поверхні ЕКО-1
РЛХ моделі БПЛА ЕКО-1 при частоті опромінення 10 ГГц (довжина

хвилі 3 см).
На рис. 4.53 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА ЕКО-1 для
БПЛА ЕКО-1 для горизонтальної поляризації.
Середня ЕПР БПЛА ЕКО-1 для горизонтальної поляризації складає
0,089 м2.
Радіолокаційні характеристики ЕКО-1 181
моделі БПЛА ЕКО-1 моделі БПЛА ЕКО-1

Рис. 4.55. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА ЕКО-1 для

Рис. 4.56. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА ЕКО-1 для

РЛХ моделі БПЛА ЕКО-1 при частоті опромінення 3 ГГц (довжина

хвилі 10 см).
На рис. 4.57 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА ЕКО-1 для
БПЛА ЕКО-1 для горизонтальної поляризації.
моделі БПЛА ЕКО-1 моделі БПЛА ЕКО-1
Радіолокаційні характеристики ЕКО-1 183
Середня ЕПР БПЛА ЕКО-1 для горизонтальної поляризації складає
0,171 м2.
Рис. 4.59. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА ЕКО-1 для

Рис. 4.60. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА ЕКО-1 для


безпілотного літального апарату Електра
Електра (рис. 4.61) – експериментальний БПЛА у формі літаючого крила,
розроблений у Харківському авіаційному інституті.
Характеристики Електра [86]: розмах крила – 1,574 м, довжина – 0,764 м,
маса – 4 кг, тип двигуна – 1 електричний , швидкість – 50…110 км/год,
дальність зв’язку – 20 км, тривалість польоту – 2 год, практична стеля –
3000 м.
У відповідності з конструкцією Електра для проведення розрахунків РЛХ
допомогою ділянок 80 трьохвісних еліпсоїдів та 4 прямих кромок.
Діелектричні поверхні БПЛА були апроксимовані за допомогою ділянок 30
трьохвісних еліпсоїдів.
Рис. 4.61. БПЛА Електра Рис. 4.62. Модель поверхні БПЛА

Електра
РЛХ моделі БПЛА Електра при частоті опромінення 10 ГГц (довжина

хвилі 3 см).
На рис. 4.63 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА Електра для
БПЛА Електра для горизонтальної поляризації.
Середня ЕПР БПЛА Електра для горизонтальної поляризації складає
0,011 м2.
Радіолокаційні характеристики Електра 185
моделі БПЛА Електра моделі БПЛА Електра

Рис. 4.65. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА Електра для

Рис. 4.66. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА Електра для

РЛХ моделі БПЛА Електра при частоті опромінення 3 ГГц (довжина

хвилі 10 см).
На рис. 4.67 приведена кругова діаграма ЕПР БПЛА Електра для
БПЛА Електра для горизонтальної поляризації.
моделі БПЛА Електра моделі БПЛА Електра
Радіолокаційні характеристики Електра 187
Середня ЕПР БПЛА Електра для горизонтальної поляризації складає
0,015 м2.
Рис. 4.69. Середні та медіанні ЕПР моделі БПЛА Електра для

Рис. 4.70. Середні та медіанні НЕПР моделі БПЛА Електра для

У приведених розрахунках ЕПР БПЛА змінювалась від десятих часток
квадратного метра до сотень квадратних метрів (RQ-4 “Global Hawk”) та від
сотих часток квадратного метра до десятих часток квадратного метра
(Електра). Як і слід було сподіватися, для всіх моделей БПЛА кругові
діаграми ЕПР для частоти зондування 3 ГГц є значно менш порізаними, ніж
на частоті зондування 10 ГГц. При цьому слід враховувати, що залежність
кругових діаграм ЕПР від поляризації зондуючого сигналу є досить слабкою.
189
Розділ 5
Методи інтегральних рівнянь для
розрахунку радіолокаційних
характеристик розсіювання
безпілотних літальних апаратів
резонансних розмірів
У даний час існує потреба у створенні БПЛА із низькою радіолокаційною

помітністю у різних діапазонах радіохвиль, зокрема й у метровому діапазоні
[87]. Метрові РЛС широко застосовуються арміями країн світу. Основними
перевагами таких радіолокаторів є порівняно низька чутливість
електромагнітних хвиль (ЕМХ) метрового діапазону до погодних і
кліматичних умов, менше у порівнянні із хвилями дециметрового і
сантиметрового діапазонів загасання у середовищі розповсюдження
[88…90]. При цьому зазначені РЛС мають достатньо просту конструкцію і,
як наслідок високу надійність, при порівняно невеликій вартості
виробництва і експлуатації. Недоліком РЛС метрового діапазону є великі
електричні розміри антен, необхідні для забезпечення точності вимірювання
кутових координат.
190 Методи інтегральних рівнянь
Разом з цим завдяки розвитку елементної бази надвисокочастотних
приладів у даний час з’являються нові (модернізовані) твердотільні мобільні
РЛС метрового діапазону хвиль із достатньо високими показниками якості
виявлення і супроводження повітряних цілей при невеликому часі
розгортання (згортання) РЛС, що підвищує їх живучість. Підприємства
оборонно-промислового комплексу України не є винятком і мають досвід
модернізації РЛС метрового діапазону хвиль П-18 (РЛС “Малахіт-М”
виробництва “Холдингової компанії “Укрспецтехніка” (м. Київ) [91], РЛС П-
18МА Науково-виробничого підприємства “Аеротехніка-МЛТ” (м. Київ)
[92]). Крім того вітчизняними підприємствами здійснюється розробка нових
радіолокаторів (РЛС МР-1, Казенне підприємство “Науково-виробничий
комплекс “Іскра” (м. Запоріжжя) [93], РЛС “Бурштин-1800”,
“Аеротехніка-МЛТ” [92]).
Окремо необхідно зупинитися на ще одній важливій перевазі
використання ЕМХ метрового діапазону. Характерні розміри елементів
конструкції таких складних для радіолокації об’єктів, як БПЛА середньої і
великої дальності (малі, середні і важкі БПЛА) часто є співрозмірними із
довжиною зондувальної хвилі.
Зазначені об’єкти при застосуванні зондувальних сигналів метрового
діапазону хвиль є об’єктами резонансних розмірів. Як наслідок при
правильному обранні частотного діапазону можна забезпечити підвищений
рівень вторинного радіолокаційного випромінювання повітряних об’єктів,
що розглядаються.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що
сучасні мобільні РЛС метрового діапазону хвиль можуть забезпечити якісне
виявлення БПЛА середньої і великої дальності на значних дальностях та
достатньо високу точність вимірювання дальності та азимуту. У зв’язку з
цим при розробці перспективних БПЛА не слід зневажати заходи щодо
зниження радіолокаційної помітності у даному діапазоні хвиль.
Практика створення БПЛА показує, що зменшення радіолокаційної
помітності може суперечити вимогам аеродинаміки і льотно-технічних
характеристик. Дана проблема має вирішуватись у комплексі – зменшення
радіолокаційної помітності БПЛА середньої і великої дальності у метровому,
дециметровому і сантиметровому діапазонах хвиль при забезпеченні
необхідних аеродинамічних і льотно-технічних характеристик БПЛА.
Як вже раніше відзначалось, для дослідження характеристик
радіолокаційного розсіювання реальних повітряних об’єктів на даному етапі
розвитку комп’ютерної техніки широко застосовуються обчислювальні
Методи інтегральних рівнянь 191
методи, які у порівнянні з фізичним моделюванням, не потребують суттєвих
фінансових і ресурсних витрат [89, 94, 95].
Математичні методи дозволяють без значних матеріальних і часових
витрат моделювати розсіювання ЕМХ БПЛА різної форми та матеріалів, а
також для різних сценаріїв радіолокаційного зондування. Найбільш широке
застосування у випадку електрично великих розсіювачів знаходять
асимптотичні високочастотні методи (АВЧМ), детально описані у першому
розділі монографії [47, 96…98] та інші [99…102], а також методи, засновані
на розв’язанні поверхневих ІР [10, 100, 103…117] у випадку, коли розміри
об’єкта малі або порівняні із довжиною хвилі (рис. 1.1).
У останній час з’явилося багато публікацій, присвячених дослідженням
характеристик радіолокаційного розсіювання квадрокоптерів. Зокрема, у
[107, 113, 118…124] представлені результати моделювання та вимірювання
ЕПР квадрокоптерів у різних смугах частот. Ці роботи досліджують
частотно-часові параметри відбитих сигналів, включаючи спектри модуляції
гвинта. У розділах 1-4 монографії (математичне моделювання) та у роботі
[125] (фізичне моделювання) досліджуються характеристики
радіолокаційного розсіювання тактичних БПЛА у Х-діапазоні, у якому вони
можуть вважатись електрично великими розсіювачами. У той же час
характеристики розсіювання БПЛА середньої і великої дальності у
метровому і дециметровому діапазонах вивчено меншою мірою. У
зазначених діапазонах хвиль елементи конструкції малих, середніх і важких
БПЛА мають резонансні розміри. Тому для математичного моделювання їх
радіолокаційного розсіювання доцільно використовувати методи, засновані
на поверхневих ІР. Слід відзначити, що ІР у задачах розсіювання ЕМХ
зазвичай вирішуються за допомогою методу моментів (MoM) [100, 107,
111…114, 126…130], який належить до класу проекційних методів.
Сьогодні методи, засновані на MoM, дозволяють з прийнятною точністю
розрахувати характеристики радіолокаційного розсіювання ІП,
діелектричних та комбінованих об'єктів складної форми. Однак їх
застосування вимагає великого обсягу комп’ютерної пам’яті і потребує
ретельного підбору базових та тестових функцій, вид яких суттєво залежить
від складності форми об’єкта. З певного моменту метод поверхневих ІР
також застосовується для розрахунку характеристик розсіювання
електрично великих об'єктів [126…130]. У той же час використання АВЧМ
[47, 96…98], позбавлене складності, пов'язаної із розв'язанням ІР, є більш
переважним у випадку великих розсіювачів.
У даному розділі поверхневі ІР застосовуються для математичного
моделювання характеристик радіолокаційного розсіювання БПЛА у
метровому і дециметровому діапазонах хвиль. Застосовуються добре відомі
поверхневі ІР другого роду, що гарантує збіжність схем дискретизації. В
обох випадках дискретизація ІР здійснюється за допомогою методів
інтерполяції, які, на наш погляд, мають певні переваги порівняно з МoМ-
подібними проекційними методами [110, 116, 131].
Новизна запропонованих методів полягає у сукупності запропонованих
алгоритмів інтегрування ядер ІР, методів виділення особливостей ядра та
способі вибору інтервалу дискретизації, при якому вузли щільності струму
генеруються пропорційно радіусам кривизни у околиці елемента поверхні
об’єкта.
Запропоновані рішення дозволяють раціонально використовувати
необхідну пам’ять комп’ютера та часові ресурси. Виграш розроблених
алгоритмів є найбільш суттєвим у випадку, коли елементи площі розсіювача
мають малі радіуси кривизни та електрично тонкі, зокрема двигунна система
та діелектричний гвинт БПЛА.
Запропоновані методи, засновані на розв'язанні ІР, застосовувались
раніше авторами для розрахунку характеристик розсіювання таких об'єктів
резонансного розміру, як крилаті ракети, металеві та діелектричні міни [104-
106, 110], антенні обтічники [115] та ін. БПЛА, як розсіювачі ЕМ хвиль,
мають свої особливості. Для таких об'єктів параметри алгоритмів вимагають
уточнення для підвищення точності розрахунку.
У роботі [116] наведено основні математичні співвідношення
запропонованого методу та стислий опис алгоритму розрахунку. У розділі
запропоновано детальну характеристику чисельного методу, заснованого на
розв’язанні ІР магнітного поля (ІРМП) [10, 96, 104, 105, 110, 116] для
отримання характеристик розсіювання металевих елементів конструкції
БПЛА та системи ІР типу Мюллера (СІРМ) [10, 106, 110, 115, 116] для
моделювання характеристик розсіювання його діелектричних елементів.
Розроблений метод математичного моделювання і результати, які він
дозволяє отримувати, доцільно застосовувати на етапі проектування
вітчизняних БПЛА різних класів із низькою радіолокаційною помітністю та
при розробці перспективних радіолокаторів виявлення і супроводження
таких об’єктів.
Характеристики розсіювання металевих елементів 193
5.1. Розрахунок радіолокаційних характеристик

розсіювання металевих (ідеально провідних)
елементів конструкції безпілотного літального
апарату
5.1.1. Постановка задачі

Розглянемо модель розсіювання ЕМХ об’єктом резонансних розмірів,
зображеним на рис. 5.1. У вільному просторі V1 з відносною діелектричною
проникністю 1 =1, знаходиться тривимірний розсіювач, що займає область V2
із границею у вигляді ІП поверхні S . Усі матеріали (середовища), що
використовуються у розділі, мають відносну магнітну проникність μ=1.
Центру об’єкта V2 відповідають координати x=y=z=0. Поверхня S об’єкту V2
задовольняє умовам Ляпунова [132, 133]:
Рис. 5.1. Тривимірний ІП об’єкт у вільному просторі
Об’єкт опромінюється електромагнітним полем (ЕМП) з напруженостями

 
електричного E10 і магнітного H 10 полів, збудженим стороннім джерелом.
Центрам суміщених або у загальному випадку рознесених передавальної і
приймальної антенних систем (АС) відповідають точки
 
Q prob  x prob , y prob , z prob , Qsc  xsc , ysc , zsc  відповідно. На рис. 5.1 показано
 
одиничні вектори p prob , p sc , що вказують орієнтацію вектора напруженості
магнітного поля опромінення і розсіяного поля відповідно.
Всі ЕМП, що використовуються у розділі, відповідають часовій залежності
exp jt  (де   2f – циклічна частота, f – лінійна частота, t – поточний
час), задовольняють рівнянням Максвелла [67, 95, 131] у будь-якій точці
вільного простору, де діелектрична і магнітна проникності є неперервними
функціями координат. На поверхнях розриву електрофізичних параметрів
поля, що розглядаються, задовольняють граничним умовам [67, 100, 103, 131].
У випадку ІП об’єкту тангенціальна складова напруженості електричного
поля на його поверхні тотожно дорівнює нулю. Окрім граничних умов, ЕМП,
що розглядаються, відповідають умовам випромінювання на нескінченності
[67, 100, 103, 131].
У даному розділі розробляється метод розв’язання ІРМП для щільності
електричного струму на поверхні резонансного ІП об’єкту у вільному
просторі при заданих умовах радіолокаційного зондування: поляризації,
просторових і часово-частотних параметрах зондувального сигналу, як при
суміщеному, так і при рознесеному прийомі.
В основу методу, що розробляється, покладено методи розв’язання
поверхневих ІР у частотній області (ІР Фредгольму 2-го роду [10, 18, 96, 104,
105, 110, 116, 131]). Використовуються результати класичної теорії
потенціалів [131, 132].
5.1.2. Математичні співвідношення для розв’язання

інтегрального рівняння магнітного поля для щільності
електричного струму на поверхні ідеально провідного об’єкта
5.1.2.1. Допоміжні електромагнітні поля, що використовуються

Для опромінення розсіювача, розташованого у дальній зоні АС РЛС,

використовується ЕМП плоскої хвилі у точці Q  x, y , z вільного простору
V1 [47, 67]:

  
 0

E 01 Q r 0 , p 0   p t1
01
 
  
exp jk1 r 0  Q , (5.1)

 0  0  0 t2
  
H1 Q r , p  p exp jk1 r 0  Q ,   (5.2)
де
 

  

p t1  p 0  r 0 p 0  r 0 ; (5.3)
 
 
pt2  r 0  p0 ;  (5.4)

p 0 – одиничний вектор, що визначає поляризації ЕМХ;

r 0 – одиничний вектор, що вказує напрямок розповсюдження ЕМХ;
k1    0 1 0  2 1 – хвилеве число у вільному просторі V1 з відносною
проникністю 1 ( k     0    0 у однорідному просторі V з   );
1 – довжина хвилі у V1 ;
0  361  109 Ф/м,  0  4 107 Гн/м – абсолютні діелектрична і
магнітна проникності вільного простору.
У розділі використовується ЕМП точкового магнітного випромінювача
(МД), що являє собою ІП електрично тонкий короткий циліндр, що
обтікається еквівалентним магнітним струмом з комплексною амплітудою I m
і постійною вздовж циліндра щільністю. При прагненні радіуса циліндра і
його довжини l до нуля зазначеному диполю відповідає щільність магнітного
струму [67]:

   
   

J dm Q Q0 , p m   jp m Q  Q0 ,  (5.5)
де
 I ml  0
pm  p – (5.6)

магнітний вектор-момент диполя;


p 0 – одиничний вектор, що вказує орієнтацію вектор-момента у просторі;
 
 
 Q  Q0 – дельта-функція Дірака [67].
Компоненти ЕМП введенного магнітного джерела у однорідному
просторі V (   1, 2 ) можуть бути поданими у наступному вигляді [67, 95,
100, 110, 131]:

    
 
  
Em Q Q0 , p m   j p m  G (Q0 , Q) ,  (5.7)

   
 
     
  
H m Q Q0 , p m   01 p m k2G (Q0 , Q)   p m  G (Q0 , Q) ,  (5.8)
де
  exp jk R 
G (Q0 , Q)  G ( R)  , (5.9)
4R
  
R  R  Q  Q0   x  x0 2   y  y0 2   z  z 0 2 . (5.10)
I ml
Рахуючи розмірну величину в (5.6) постійною, рівною одиниці,

   
вектор-момент p m будемо характеризувати вектором p 0 ( p m  p 0 ).
Компоненти ЕМП МД у вільному просторі, отримані за допомогою виразів
(5.7) – (5.10), використовуються у даному розділі у якості ядра ІРМП.
Розглянуте поле МД може також застосовуватись для опромінення об’єктів, а
також при створенні моделей різних АС.
5.1.2.2. Інтегральне рівняння магнітного поля для щільності

електричного струму на поверхні ідеально провідного резонансного
об'єкта
З достатньою для практики точністю радіолокаційний розсіювач із
металевою поверхнею може бути представлений у вигляді ІП об'єкта. Для
розв'язання більшості граничних задач електродинаміки ІР складаються
шляхом застосування відповідних граничних умов до вихідних джерельних
подань ЕМП, що задовольняють рівнянням Максвелла (хвильовому рівнянню)
і умові випромінювання на нескінченності [67, 131]. Зокрема для отримання
необхідних математичних співвідношень може бути використана інтегральна
лема Лоренця [10, 67, 110, 103]:
 E

2 

H  
1 
 
E1  H 2 


 ds 
e 

 1 2
J E 
e 
J 2  E1 

m 
J 1  
 H 2 
m 
J   
2  H 1 dv , (5.11)
S V
де ЕМП E , H 
1 збуджується джерелами, яким відповідають щільності
1
 
   
еквівалентних електричного J 1e і магнітного J1m струмів, а E 2 , H 2
 
джерелами, що характеризуються J 2e и J 2m ;
V – довільний об’єм з обмежувальною поверхнею S ;

 – внутрішня до поверхні S нормаль.
Застосуємо інтегральну лему Лоренця (5.11) у просторі V1 , що містить ІП
 
 
розсіювач V2 з поверхнею S (рис. 5.1), до шуканого повного поля E , H і

 
 
поля МД E1m , H 1m , уведеного у підпункті 5.1.2.1. Рахуючи, що Q0  V2 U S ,
використовуючи фільтруючу властивість дельта-функції [67] (яку містить
щільність струму диполя (5.5)) і принцип суперпозиції [133], у результаті
отримаємо інтегральне подання [110, 116]:

  
   
 
  
      
  
jp 0  H Q0  H10 Q0  jp 0  H sc Q0    E 1m Q Q0 , p 0  J e Q dsQ , (5.12)
S
 
де Q0 , Q – точки спостереження і інтегрування відповідно;
 
       
 
H sc Q0  H Q0  H10 Q0 – магнітна складова ЕМП, розсіяного ІП об’єктом;
 
    
J e Q    H Q – невідома щільність поверхневого електричного струму;
 
 
H 10 Q0 – напруженість первинного магнітного поля.

Для того, щоб за допомогою (5.12) обчислити магнітну складову H sc
ЕМП, розсіяного ІП об’єктом V2 , необхідно знайти невідому щільність

електричного струму J e на його поверхні S .
ІР для шуканої щільності електричного струму може бути отриманим у такий

спосіб. Спочатку розмістимо точку спостереження Q0 у безпосередній близькості
 
від S і введемо точку Q0 – проекцію Q0 на цю поверхню у напрямку внутрішньої
   
нормалі  0 , як показано на рис. 5.2. У точці Q0 введемо два дотичних орти 10 , 20
  

так, щоб вектори 10 ,  20 ,  0 утворювали праву трійку (рис. 5.2).

Тоді у точці Q0 між розглянутими векторами існує наступний зв'язок:

0 0  0
1   2   , (5.13)
  

 20   10   0 ,  (5.14)
0  
  
     
 
1  H Q0   20   0  H Q0   20  J e Q0 ,   (5.15)
  
    
 20  H Q0   10  J e Q0 .   (5.16)
З урахуванням (5.13) – (5.16) інтегральне подання (5.12) запишемо у

проекціях:
0 e 
  
     
        
  
2  J Q0   j1  E m1 Q Q0 , 10  J e Q dsQ  20  0  H10 Q0  10  H10 Q0 , (5.17)  
S
  
  
     
     

  
 
 10  J e Q0   j1  E m1 Q Q0 , 20  J e Q dsQ  10  0  H10 Q0  20  H10 Q0 . (5.18)  
S
  
Рис. 5.2. Вектори 10 ,  20 ,  0 у точці Q0 поверхні S
Для того щоб знайти невідому щільність струму у поданнях (5.17), (5.18)

точку спостереження Q0 потрібно спрямувати на поверхню S. У цьому
 
  
випадку, оскільки функція E1m Q Q0 , 10( 2) при збігові точок спостереження Q0

та інтегрування Q має особливість, інтеграли у лівих частинах (5.17) і (5.18)

стають невласними. Можна показати, що при Q0  S дані інтеграли мають сенс
[100, 105, 110, 131]. При цьому будемо опиратися на відомі результати
класичної теорії потенціалу [131, 132].
Розглянемо інтеграл у лівій частині (5.17). Згідно (5.13):

     
       

I   j1  E 1m Q Q0 , 10  J e Q dsQ    10  G1 Q0 , Q  J e Q dsQ .     (5.19)
S S
Використовуючи співвідношення [134]:
     
G1 (Q0 , Q)  G1 ( R)  G1 ( R)R  G1 ( R )r 0 , (5.20)
де штрихом позначена похідна по R,

0  R
r  R   , (5.21)
R
  
R  Q  Q0 ,
і формулу (5.13), запишемо (5.19) у вигляді:

   
  
 
   
  
I    G1 R  10  r 0  J e Q dsQ   G1 R  r 0   20   0  J e Q dsQ 
S S
 
  
 
  
  
 
  G1 R   20 r 0   0   0 r 0   20  J e Q dsQ . (5.22)
S
Далі подамо інтеграл (5.22) у вигляді суми I  I s0  I S  s0 , де I s0 – інтеграл

по s0 – ділянці S, що лежить усередині сфери з радіусом  0 , багато меншим

за довжину хвилі, і центром у точці Q0 , а I S  s0 – інтеграл по іншій поверхні
S , що не містить особливості. Будемо наближено вважати, що ділянка s 0 у
зв'язку з малими розмірами є плоскою і являє собою коло радіуса 0 . Тоді на
 
s 0 щільність струму можна вважати постійною J e Q  J e Q0
 
та   
 
 

 0  J e Q  0 . При зроблених допущеннях:
 
  
 
    
   
  
  
 

I s0   G1R 20 r 0  0  0 r 0  20  J e Q dsQ  20  J e Q0  G1R r 0  0 dsQ . (5.23)
s0 s0
Диференціювання функції (5.9) дає:
exp jk1R 
G1R    jk1R  1 . (5.24)
4R 2

У межах s0 ( Q  s0 ): k1 R  1 . Тому
G1 R  ~  4R 2 
1
. (5.25)
У результаті (5.23) можна подати у наступному вигляді:
I s0  
  
 20  J e Q0   
 
r 0  0 
4
 dsQ . (5.26)
s0 R2
Функція

 0 r 0

в (5.26) являє собою ядро нормальної похідної потенціалу
R2
простого шару, властивості якої описані, наприклад, у роботі [132].
Уведемо локальну прямокутну систему координат u1 , u 2 , u3  із
 
центром у точці Q0 (рис. 5.3). Вісь Q0 u3 направимо по нормалі, щільність

струму на s0 постійна і орієнтована у площині u1 Q0 u2 . У координатах рис.

 
 
5.3: Q0  0, 0, Q0 u3 , Q  Qu1 , Qu 2 , 0   cos,  sin , 0, 
 Q0 u3
r 0 
 0  R
0, (5.27)
R   2  Q0 u23 , (5.28)
 2
 
 0  e  0 2   Q
  J Q0 0 u3   J Q0
 d d   2
 
 0  e  0  Q
0 u3
d  
I s0   
4 2
0 0  Q
2
 0 u3 
1,5
2 2
0  Q 2
0 u3 
1,5

   
 
20  J e Q0  Q0 u3

Q0 u3 
. (5.29)
2  2 
  Q0 u23 Q0 u3
 0 
  
Спрямуємо тепер точку спостереження Q0 на S по нормали ( Q0  Q0 ) і
обчислимо границю:
 Q Q0 u3 
lim     1.
0 u3
 (5.30)
Q0u 0  
 2  Q0 u23 Q0 u3
 0 
3
Рис. 5.3. Плоска околиця s 0 особової точки і локальна система координат,

зв’язана з нею
 
Таким чином, при Q0  Q0 інтеграл (5.26) прагне до значення [100, 132]:
I s0  2
 
0 e 
  J Q0
, (5.31)
2
що відповідає відомій властивості нормальної похідної потенціалу

простого шару [132].
Здійснивши перетворення, аналогічні (5.19)…(5.30) з інтегралом у лівій
частині рівняння (5.18), одержимо систему скалярних ІР для компонентів
щільності електричного струму на поверхні ІП об'єкта:
 
 0 e 

2  m   0 e 
   
0  0 
 2  J Q0  j  E1 Q Q0 , 1  J Q dsQ  21  H1 Q0 , 
   
S  
Q0  S . (5.32)
 
 1  J Q0 

0 e 2
  
 m   0 e 
 
0  0 
 E1 Q Q0 , 2  J Q dsQ  22  H1 Q0
j S
 
Пряме значення інтеграла (5.26), що обчислюється при Q0 = Q0 , у
розглянутому випадку, коли ділянка s0 плоска, дорівнює нулю [100, 132].
Тоді систему (5.32) можна записати наступним чином:
 0 e 
 2  J Q  
0 
2
 E 1 
 m   0 e 
Q Q ,
0 1  
J Q dsQ  2
0  0 
  
1  H1 Q0 ,
j S  s0
 
 
    Q0  S , (5.33)
 
 1  J Q0 

0 e 2  m



 
0 e  0 0
 E1 Q Q0 , 2  J Q dsQ  22  H1 Q0
j S  s 0
 
 
або з урахуванням (5.13) – (5.16) у більш компактному вигляді:
 0
  
  
 q0  J e Q0 
2
 1
j S  s 0
E  Q Q ,
0 q  
 m   0 e 
  J Q dsQ  2    Q  S , (5.34)
0  0 
q  H1 Q0

0
де q=1, 2.
Рівняння (5.34) є неоднорідним ІР Фредгольму 2-го роду і являє собою ІР
В. О. Фока [18, 100, 110] або ІРМП у частотній області [100], яке записане у
 
проекціях на напрямки дотичних до поверхні S векторів 10 , 20 (рис. 5.2).
Поверхня реальних об’єктів містить ділянки з малими радіусами кривизн.
На таких ділянках s0 не можна вважати плоским. Використовуючи класичну
теорію потенціалу [100, 131, 132], можна показати, що інтеграл (5.23) у

випадку неплоского s 0 має таке ж граничне значення (5.31) при прагненні Q0

 Q0 у напрямку внутрішньої нормалі, якщо поверхня S задовольняє умовам
Ляпунова. Однак пряме значення розглянутого інтеграла (5.23) у цьому
випадку не дорівнює нулю. Для того щоб обчислити пряме значення інтегралу
у (5.23) розглянемо опуклу ділянку s 0 , що міститься усередині сфери радіуса

0  1 із центром у точці Q0  x0 , y0 , z 0  .
Уведемо локальну прямокутну систему координат u1, u2 , u3  , як показано
  
на рис. 5.4. Вісь Q0 u3 спрямуємо по внутрішній нормалі, а Q0 u1 , Q0 u2 у
  
дотичній площині, колінеарно векторам 10 , 20 відповідно. У площині u1 Q0 u2
введемо полярну систему координат (, φ), як показано на рис. 5.4.

У координатах цього рисунку: Q  u1 , u 2 , u3    cos ,  sin  , u3 ,
   
Q  Q0  u3 0  T , (5.35)
  
де T  u110  u2 20 – тангенціальний вектор.
Рис. 5.4. Опукла околиця s 0 особової точки і локальна система координат,

що з нею пов’язана


Припустимо, що F Q  0 – рівняння поверхні об’єкту V2 . Розкладемо

 
функцію F Q у ряд Тейлора [134] у малій околиці s 0 точки Q0 :
   
   
F Q  F Q0  Q  Q0   F Q 
T
 
Q Q0     
1   T   
2

Q  Q0 F1 Q0 Q  Q0 , (5.36)
де
 
 


  2 F Qu1 , u 2 , u3 
F1 Q0  

u1u 2   . (5.37)
  Q Q0

 
У центрі системи координат F Q0 =0. Тоді рівняння поверхні у межах s 0 :
Q  Q    F Q 

0
T
 
Q Q0
2

1   T   
  
Q  Q0 F1 Q0 Q  Q0 
 
   F Q     
  T  1  T   
 u3  0  T  
Q Q0  u3 0  T F1 Q0 u3 0  T  0 . (5.38)
2
Згрупувавши члени при u3 , отримаємо:

 
 

u3   F Q  
Q  Q 0

2

u3  T   
   
 0 F1 Q 0  0 
1  T  
2
    
  
 0 F1 Q 0 T  T T F1 Q 0  0     
 

2

1 T   
T F1 Q0 T .   (5.39)
Враховуючи малі розміри s 0 , рівняння цього елементу поверхні можна

подати наступним чином:
u3 
1
T F Q  T  o T
T 2 

 
2 F Q   
Q  Q0
1 0


1

 u  0  u  0  F Q  u 
T 0 

 u 2  20  
 
2 F Q   
Q Q0
 1 1 2 2 1 0 1 1

 c11u12  2c12 u1u 2  c22 u 22   2 A , (5.40)
де oa  – означає величину більш високого порядку малості, ніж a при a→0
( oa  зневажливо мала у порівнянні з a при a→0) [134],
c pq 
1
τ 0T
p F1   
  0
Q0 τ q , (5.41)
 
2 F Q   
Q Q0
p=1, 2; q=1, 2,
A  c11 cos 2   2c12 cossin   c22 sin 2  . (5.42)
Зокрема, якщо s 0 являє собою ділянку еліпсоїда з напівосями a1 , a2 , a3 ,

  
паралельними осям координат Q0 u1 , Q0 u 2 и Q0 u3 відповідно, тоді у головних
координатах:
F Q   
Q  Q 0 
x0 2 y0 2 z 0 2
a12
 2  2 1,
a2 a3
(5.43)
 2 x 2 y  2 z  
 F Q 
 
Q  Q0   20 , 20 , 20  , (5.44)
 a1 a 2 a3 

 
F Q  
Q  Q0
2
x0 2
a14

y0 2
a 24

z 0 2
a34
, (5.45)
 a12 
 
 
   2 
F1 Q0  2 I  a2  , (5.46)
  2 
 a3 
де I – одинична матриця;
3  0
p
  

 e j q0  e j 

j 1 a 2j
c pq  , (5.47)
x2 y2 z2
2 04  04  04
a1 a2 a3

де e j – орти головної прямокутної системи координат ( j  1, 3 ).
Таким чином, ділянка поверхні s 0 являє собою поверхню 2-го порядку
(ділянка параболоїда).
  
Знову спрямуємо точку спостереження Q0 на S по нормалі ( Q0  Q0 ).
Використовуючи перетворення (5.19) – (5.24), подамо інтеграл по s 0 у першому
рівнянні (5.32) у вигляді:
I s0 
  
 
20  J e Q0 exp jk1R
  jk1R 1 r0   0 dsQ .   (5.48)
2 s0 R 2
На малій ділянці s 0 , використовуючи введені локальні системи координат (рис.

5.4), можна записати:
  2
R  Q  Q0  T  u32  u12  u22  u32  2  u32   1  o  2   . (5.49)   
З урахуванням (5.21), (5.35) і (5.49):
 
 0  0 u3 0  T  0 u3
r       A . (5.50)
 
Використовуючи формули (5.24), (5.42), (5.49) і (5.50), інтеграл (5.48) можна

наближено обчислити аналітично:
I s0 

 0
2  
 
 J e Q0 2 0  exp jk1
  

 jk1  1 
2 0 0   2


 c11 cos 2   2c12 cossin   c22 sin 2   2 dd  

   c c
 
 20  J e Q0 11 22  jk10  2 exp jk10   2 .
2ik1
(5.51)
Увівши позначення

 
c c
 s0 Q0  11 22  jk10  2 exp jk10   2,
2 jk1
(5.52)
і здійснивши перетворення, аналогічні (5.51) з інтегралом у другому рівнянні

(5.32), дану систему подамо наступним чином [10, 110, 116]:
 0 e 
  2  J Q0  
1   s 0

Q 0   
2

j S  s 0
E 
 m   0 e 
1 Q Q0 , 1  J Q dsQ  


   
  
 2 10  H10 Q0 ,   (5.53)
 
 10  J e Q0 1   s Q0 
 0

 
2

 m   0 e 
 1 Q Q0 , 2  J Q dsQ 
j S  s 0
E  


  
 2 20  H10 Q0 ,  

де Q0  S .
Систему (5.53) можна подати у компактному вигляді:
 0
  
   
 q0  J e Q0 1   s0 Q0 
2
   m   0 e 

 1 Q Q0 , q  J Q dsQ 
i S  s 0
E  
  Q S.
   
 2q0  H10 Q0 0 (5.54)
Рівняння (5.54) являє собою модифіковане ІРМП у просторово-частотному

поданні (у проекціях) для випадку ІП об’єкта, поверхня якого містить
елементи з малими радіусами кривизн (краї).
Очевидно:
  

lim  s0 Q0  0 . (5.55)
 0 0
Крім того з (5.41) і (5.47) витікає, що величина коефіцієнтів c11 , c22

зменшується із ростом радіусів кривизн локальної ділянки поверхні S. На гладких
ділянках поверхні c11 , c22 близькі до нуля і рівняння (5.54) переходить у (5.34).
Таким чином, рівняння (5.54) особливості не має і може бути розв’язаним
чисельно шляхом зведення до системи лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР).
Розв'язавши зазначену систему, можна знайти дотичні компоненти щільності
електричного струму на поверхні ІП об'єкта.
Слід зазначити наступну особливість ІРМП (5.54). Якщо поверхня ІП
об'єкта плоска, інтеграл у цьому рівнянні обертається у нуль. Отже, ІРМП
доцільно використовувати для тіл з малою кривизною [131]. У випадку, коли
ІП об'єкт містить електрично тонкі елементи конструкції при розв'язанні
ІРМП слід застосовувати спеціальні методи. Далі у підпункті 5.1.2.4 буде
описано метод розв'язання ІРМП (5.54) [110, 116], у тому числі і для випадку
електрично тонких елементів конструкції.
5.1.2.3. Усунення неоднозначних розв'язків інтегрального рівняння

магнітного поля, обумовлених власними коливаннями внутрішньої
області ідеально провідного об'єкта
Для ІРМП (5.54) справедливі теореми Фредгольма, що визначають умови
існування і одиничності розв'язків даного рівняння. У роботах [100, 131]
досить докладно описаний процес виникнення неоднозначних розв'язків
ІРМП, обумовлених власними коливаннями внутрішньої області ІП об'єкта.
Дані небажані розв'язки виникають на певних частотах і є наслідком
недосконалості математичного апарата. Фізично наявність неоднозначних
розв'язків пояснюється виникненням струмів, зумовлених власними
коливаннями внутрішньої області ІП об'єкта без порушення граничних умов,
які складаються зі струмами на поверхні об'єкта [131]. Таке додавання
викликає велику помилку при розрахунках щільності поверхневого струму.
Небажані неоднозначні розв'язки виникають не тільки при використанні
ІРМП, а й також при використанні ІР електричного поля (ІРЕП) [100, 131].
Для усунення зазначених неоднозначних розв'язків може
використовуватися метод, як правило застосовуваний при розв'язанні ІРМП,
заснований на введенні додаткової умови рівності нулю ЕМП усередині ІП
об'єкта [100, 104, 105, 110, 116, 131]. Недоліком даного методу є необхідність
уведення додаткових вузлів усередині об'єкта. Іншим методом усунення
небажаних резонансів є використання ІР комбінованого поля (ІРКП) [100,
135]. Перехід до ІРКП не вимагає збільшення розмірності ІР. Однак при його
реалізації збільшується об'єм обчислень (їх тривалість), необхідно
враховувати особливості обох типів рівнянь ІРМП та ІРЕП. При цьому
методи, засновані на застосуванні ІРКП, не вирішують проблеми, що
виникають при розрахунках характеристик розсіювання складних об'єктів, що
містять елементи конструкції різної форми з невеликими кривизнами і
електрично тонкі частини.
Враховуючи сказане вище, у роботі віддається перевага методу усунення
неоднозначних розв'язків, заснованому на введенні додаткових вузлів
усередині ІП об'єкта, у яких ЕМП дорівнює нулю. Така умова рівносильна
введенню додаткових рівнянь [100, 104, 105, 110, 116, 131]:

j S

1  m   0 e 
    
 
E 1 Q Q0 , q  J Q dsQ  q0  H10 Q0 , (5.56)

де Q0 V2 \ S .
Після об'єднання рівнянь (5.54), (5.56) та їх дискретизації шукана
щільність електричного струму може бути обчислена шляхом розв'язання
перевизначеної системи рівнянь, яка вирішується за допомогою методу
найменших квадратів [136…138].
Аналіз відомої літератури, у якій розглядається застосовуваний метод
усунення неоднозначних розв'язків, зокрема [100, 131], свідчить про
необхідність детального дослідження і обґрунтування способу генерування
додаткових внутрішніх вузлів і їх необхідної кількості для досягнення заданої
точності розв'язання ІРМП. Таке обґрунтування може бути здійсненим
шляхом чисельного моделювання характеристик розсіювання ІП циліндрів і
еліпсоїдів з використанням різних варіантів уведення додаткових вузлів, про
що піде мова у наступному підпункті.

Після того, як щільність електричного струму J e на поверхні ІП об'єкта
знайдена, напруженість магнітного поля, розсіяного шуканим об'єктом у
вільному просторі, може бути обчислена за допомогою інтегрального подання
(5.12), яке з урахуванням позначень, уведених на рис. 5.1, можна записати у
наступному вигляді [10, 104, 105 110, 116]:

  
   
    
  
   
 
 
jp sc  H Qsc  H10 Qsc  jp sc  H sc Qsc    E1m Q Qsc , p sc  J e Q dsQ , (5.57)
S
 
де Qsc  V1 ( Qsc  V2 U S ) – точка, у якій обчислюється розсіяне поле.
Таким чином, розв'язавши ІРМП (5.54), з урахуванням додаткових рівнянь

(5.56), за допомогою подання (5.57) можна обчислити магнітну складову H sc
ЕМП, розсіяного резонансним ІП об'єктом у вільному просторі при заданих
поляризації, просторових і часово-частотних параметрах зондувального
сигналу.
5.1.2.4. Метод розв'язання інтегрального рівняння магнітного поля

для щільності електричного струму на поверхні ідеально провідного
резонансного об'єкта
Розв'язання поверхневого ІР починається з дискретизації інтеграла.
Поверхня більшості радіолокаційних об'єктів може бути апроксимована
ділянками тривісних еліпсоїдів, параметризація яких не викликає труднощів.
Такий підхід при розв'язанні більшості задач визначення характеристик
радіолокаційного розсіювання реальних об’єктів дозволяє прискорити та
уніфікувати процеси завдання моделі поверхні і обчислення поверхневого
інтеграла як на етапі обчислення щільності струму, так і при знаходженні
розсіяного ЕМП [104, 105, 110, 116]. Враховуючи сказане вище, у роботі
такому методу апроксимації віддається перевага у порівнянні з моделями, що
складаються з поверхонь різних типів (сфер, циліндрів, конусів, пластин
тощо) [89, 94, 95, 99].
Таким чином, у розробленому методі передбачена апроксимація поверхні
ділянками ІП тривісних еліпсоїдів [104, 105, 110, 116]. Для проведення більш
тонких досліджень є можливість апроксимації циліндричними поверхнями і
пластинами, а також лінійчатими поверхнями. Після апроксимації ділянками
еліпсоїдів створена модель зв'язується з єдиною прямокутною системою
координат (рис. 5.1) і дискретизується. У результаті поверхня розсіювача S
подається у вигляді суми N електрично малих ділянок s n ( n  1, N ). Кожному

s n відповідає точка Qn  xn , yn , zn  – вузол струму. У вузлах задаються
параметри поверхні. У випадку тривісного еліпсоїда це його півосі,
координати центру, кути, що визначають його орієнтацію у просторі,
  
координати точки Qn , складові двох дотичних векторів 1, n , 2, n (рис. 5.2).
На кожній ділянці sn (з урахуванням її малих електричних розмірів)
 

  
 
щільність електричного струму вважається постійною ( J e Q  J e Qn  J ne ).
Для раціонального використання пам'яті розмір s n обирається пропорційно
радіусам кривизн поверхні у даній точці, тобто на ділянках з меншими
радіусами кривизн розмір s n також обирається меншим.
Увівши індекси точки спостереження n0  1, N та інтегрування n  1, N , а
також подавши шукану щільність струму двома компонентами
 
J1e( 2), n  1( 2), n  J ne , систему скалярних рівнянь (5.54) перепишемо у
наступному вигляді [104, 105, 110]:
 e
 J 2 , n0
A12
n ,
0 0 n  
N
 
J 1e, n An110 , n  J 2e, n An120 , n  B1, n0 ,
n 1
 ( n  n0 )
 (5.58)
 0 0 0
N

 J1e, n An21, n   J1e, n An21, n  J 2e, n An22, n  B2, n ,
0 0
 0
n 1
 ( n  n 0 )
де

 2
 1 1   n0  i 
q
   E Q Q ,  ds , n  n ,
q , n0
m
1 n0 p , n0 Q 0
 s n0  s 0
Anpq0 , n  (5.59)


2 

j s n

q , n  E1m Q Q ,  ds , n  n ,
n0 p , n0 Q 0
p=1, 2; q=1, 2,

 
n0   s0 Qn0 обчислюється за формулою (5.52),
  
 
B p , n0  2  p , n0  H10 Qn0 . (5.60)
Таким чином, розв'язання ІР може бути зведеним до розв'язання СЛАР.

Елементами матриці ядер A є інтеграли від напруженості електричного поля
допоміжного МД по ділянках малих електричних розмірів s n .
Зупинимося докладніше на обчисленні елементів цієї матриці, поданих
формулою (5.59). Для виділення особливості і обчислення Anpq0 , n
застосовується наступний алгоритм [104, 105, 110, 116]. Елемент поверхні
sn0 , що містить особливу точку, подається у вигляді сукупності N 0 ділянок
N0
sn0   sg (рис. 5.5).
g 1
Ділянки sg , що знаходяться поза малою околицею s 0 особливої точки, для
яких виконується умова:
k10 g   0 , (5.61)

де  0 g – відстань між центрами ділянок sn0 ( Qn0 ) і sg (рис. 5.5),  0 =0,01
(визначене за результатами обчислень для об'єктів простої форми [104, 105]),
становлять площу поверхні sn0 , по якій інтеграл від функції

   

q , n0  E1m Q Qn0 ,  p , n0 визначається чисельним методом.
Інтеграл (який входить до (5.51)) по малій околиці s 0 особливої точки, що
включає ділянки sg , для яких умова (5.61) не виконується ( k1 0 g   0 ,
рис. 5.5), заміняється значенням  n0 , знайденим по формулі (5.52).
Рис. 5.5. Ділянка поверхні розсіювача, що містить особливу точку

( k101   0 , k102   0 )
Поверхневі інтеграли у (5.59) без особливих складностей можуть бути

представлені у параметричному вигляді і обчислюються за допомогою
складової п’ятиточкової формули Гауса [134].
Загалом кажучи, інтеграл по всій ділянці s n може бути обчислений за
0
допомогою складової формули Гауса, однак це приведе до збільшення часу

обчислень.
Якщо ділянка поверхні s0 (рис. 5.3 і 5.4) досить плоска, то значення  n0
мале і їм можна зневажити. Крім того, якщо елементи поверхні s n досить
малі, тоді при n  n0 інтеграл у (5.59) також малий і значення Anpq
0 , n0
по
модулю близькі до одиниці.
Якщо поверхня об'єкта досить гладка, об'єкт не містить елементи з малими
радіусами кривизн, то для елементів матриці ядер Anpq0 , n замість (5.59) можна
записати більш просту формулу:
  1q , n  n0 ,

Anpq0 , n  2 
 j  
q , n 
m   
E  
1 Qn Qn0 ,  p , n0 sn , n  n0 ,
(5.62)

де sn – площа елементарної ділянки s n .

Тобто у розглянутому випадку інтеграли від поля допоміжного ЕД

заміняються його значенням у точці Qn , помноженим на площу sn . Такий
підхід знижує об'єм проведених обчислень і час рахунку. Однак формулу
(5.62) можна використовувати тільки для простих моделей [104, 105, 110]. Якщо
поверхня ІП розсіювача містить ділянки з малими радіусами кривизн, електрично
    
 
тонкі елементи, функцію q , n0  E1m Q Qn0 ,  p , n0 , не можна вважати постійною, і
для обчислення елементів матриці ядер Anpq

0,n
слід використовувати формулу (5.59)
[104, 105, 110].
Запропонований метод розв'язання ІРМП є різновидом
інтерполяційних методів [131].
Результати математичного моделювання характеристик розсіювання ІП
об'єктів простої форми свідчать про те [104, 105, 110], що якщо електричні
розміри ІП об'єкта у трьох вимірах a g ( g  1, 3 ) менші за 0,61, тоді для
знаходження щільності поверхневого електричного струму досить розв'язати
СЛАР (5.54), яка подається у матричному вигляді:
 
A J e  B . (5.63)
У іншому випадку [104, 105, 110], якщо ( min a g   0,61 ) ІРМП може мати
неоднозначні розв'язки, зумовлені власними коливаннями внутрішньої
області ІП об'єкта. Як було відзначено раніше, для усунення впливу
небажаних резонансів додатково вводяться рівняння (5.56) і подаються
аналогічно (5.58) у вигляді:
 N e 11
 
  J 1, n An01 , n  J 2, n An01 , n  B1, n01 ,
e 12
n 1 (5.64)
 N
 n 1
 01 01

  J1e, n An21 , n  J 2e, n An22 , n  B2, n ,
01
де
Anpq01 , n 
1 

j s n
 
   

q , n01  E1m Q Qn01 ,  p , n01 dsQ , (5.65)
p=1, 2; q=1, 2,

 
 
B p , n01   p , n01  H10 Qn01 , (5.66)

Qn01 – точки усередині об’єкта V2 ,
n01  N  1, N  1  N1 ,
N1 – кількість додаткових точок усередині об’єкта.
Інтеграли у (5.65) як і раніше обчислюються за допомогою складової
п’ятиточкової формули Гауса.
Для знаходження щільності електричного струму необхідно розв'язати
систему (5.63), яка у цьому випадку є перевизначеною і має розмірність (
2( N  N1 )  2 N ).
Для усунення неоднозначних розв’язків ІРМП додаткові вузли наносились
на аналітичному продовженні поверхні ІП об’єкта на відстані (0,1…0,2)1 від
основної поверхні. Шляхом математичного моделювання встановлено, що для
забезпечення збіжності розробленого алгоритму кількість додаткових вузлів
має складати величину N1 =(10…15)% від кількості основних вузлів на
поверхні об’єкта N.
У роботах [105, 110] проведено верифікацію результатів отриманих за
допомогою розроблених алгоритмів шляхом порівняння їх із даними відомих
фізичних експериментів та результатами, отриманими іншими методами для
ряду модельних розсіювачів. Електричні розміри елементів конструкції БПЛА
у метровому і дециметровому діапазонах можуть змінюватись у широких
межах. Для отримання точних усталених значень ЕПР об’єктів, що
розглядаються, параметри алгоритму розрахунку мають бути уточненими.
Зокрема, у L та S діапазонах крок між вузлами струму на поверхнях металевих
елементів БПЛА (рушійна установка) обирався ra  0,02...0,09 1 .
У метровому діапазоні елементи конструкції БПЛА можуть бути
дискретизованими із таким же кроком. Мінімальна кількість вузлів струму для
електрично малих розсіювачів обмежується необхідністю коректного опису
поверхні.
Якщо поверхня розсіювача має ребра, проводиться їх згладжувальна
апроксимація. Як зазначалося вище, в околицях країв або у частинах з малими
радіусами кривизни поверхня дискретизується з меншими інтервалами. Такий
підхід дозволяє точно розрахувати щільність струму на поверхнях ІП об'єктів
з великим і малим радіусами кривизни, включаючи поверхні з ребрами.
Визначені експериментально параметри алгоритму (кількість додаткових
внутрішніх вузлів N1 , крок між вузлами струму ra ) дозволяють отримувати
електромагнітні відгуки БПЛА середньої і великої дальності у метровому, L
та S діапазонах із внутрішньою збіжністю порядка (1…3)%.
5.2. Розрахунок радіолокаційних характеристик

розсіювання діелектричних елементів
конструкції безпілотного літального апарату
5.2.1. Постановка задачі

Модель розсіювання ЕМХ діелектричним об’єктом резонансних розмірів,
зображено на рис. 5.1. У вільному просторі V1 з відносною діелектричною
проникністю 1 =1 (довжина хвилі 1 ), перебуває тривимірний однорідний
діелектричний розсіювач V2 із поверхнею S . Області V2 відповідає
комплексна відносна діелектрична проникність  2  2  j2 (довжина хвилі
 2 ), яка у загальному випадку є функцією частоти. Усі матеріали
(середовища), що розглядаються у даному підрозділі, мають відносну
магнітну проникність μ=1. Центру об'єкта V2 відповідають координати
x=y=z=0. Поверхня S об'єкта V2 задовольняє умовам Ляпунова [131, 132].
 
 
Об'єкт опромінюється ЕМП E10 , H10 . Суміщені (або у загальному випадку
рознесені) передавальна і приймальна АС із центрами у точках
 
 
Qprob  x prob , y prob , z prob і Qsc  xsc , ysc , zsc  відповідно можуть перебувати як
 
у далекій, так і у близькій зоні відносно об’єкта. Одиничні вектори p prob , p sc
(рис. 5.1) вказують орієнтацію вектора напруженості магнітного поля
Характеристики розсіювання діелектричних елементів 215
опромінення і прийнятого поля відповідно.
Як і раніше усі ЕМП, що розглядаються, відповідають часовій залежності
exp jt  , задовольняють рівнянням Максвелла [67, 95, 131] у будь-якій
точці вільного простору, де діелектрична і магнітна проникності є
неперервними функціями координат. На поверхнях розриву електрофізичних
параметрів розглянуті поля задовольняють граничним умовам, що полягають
у неперервності тангенціальних складових ЕМП на зазначених поверхнях [67,
95, 131, 139]. Крім граничних умов ЕМП, що розглядаються у розділі,
задовольняють умовам випромінювання на нескінченності [67, 95, 131, 139].
У підрозділі 5.2 розробляється метод розрахунку складових ЕМП
s  0  s   0

E  E  E1 , H  H  H1 , розсіяного діелектричним об’єктом резонансних
розмірів у вільному просторі, при заданих умовах радіолокаційного
зондування: поляризації, просторових і часово-частотних параметрах
зондувального сигналу, як при сполученому, так і рознесеному прийманні.
В основу методів, що розробляються покладено метод розв'язання
поверхневих ІР у частотній області (ІР Фредгольма 2-го роду [10, 106, 110, 116]).
Використовуються результати класичної теорії потенціалів [10, 131, 132,
140…142].
5.2.2. Математичні співвідношення для розв’язання системи

інтегральних рівнянь типу Мюлера для еквівалентних струмів
на поверхні діелектричного об’єкта
5.2.2.1. Допоміжні електромагнітні поля, що використовуються

У розрахунковому методі, що розробляється, використовуються наступні
допоміжні ЕМП.
Для опромінення розсіювача як і раніше при розгляданні металевих
об’єктів, використовується ЕМП плоскої хвилі [47, 67], компоненти якого
подаються у вигляді формул (5.1) і (5.2).
У розділі використовується ЕМП допоміжних точкових випромінювачів.
Поле МД описане раніше у підпункті 5.1.2.1 і подається у вигляді формул (5.7)
і (5.8). Аналогічно введемо ЕД, що являє собою короткий у порівнянні із
довжиною хвилі   (α=1, 2) тонкий ІП циліндр із центром у точці

Q0  x0 , y0 , z0 , по якому протікає електричний струм з комплексною
амплітудою I e і постійною уздовж циліндра щільністю. При прагненні радіуса
і довжини циліндра l до нуля вказаному диполю відповідає розподіл щільності

струму у точці Q :

   
 
  
J de Q Q0 , p e   jp e Q  Q0 , (5.67)
де
 e I el  0
p  p – (5.68)

електричний вектор-момент.
Компоненти ЕМП ЕД у однорідному просторі V , якому відповідає  ,
можуть бути поданими наступним чином [67, 95, 106, 110, 131]:

   
 
     
  

Ee Q Q0 , p e  0 1 p e k2G (Q0 , Q)   p e  G (Q0 , Q) , (5.69)

   
 
   
H e Q Q0 , p e  j p e  G (Q0 , Q) ,  (5.70)
 
де G (Q0 , Q) та R подаються за допомогою формул (5.9) і (5.10) відповідно.
I el I m l
Рахуючи розмірні величини , у (5.6) і (5.68) постійними, рівними
 
  
одиниці, вектор-моменти p e , p m будемо характеризувати вектором p 0
      
( p e  p 0 , p m  p 0 ). Далі у тексті залежність Eα(e)m , H α( e) m від положень Q0 ,
  
Q та від орієнтації вектор-моментів p e , p m для компактності не показується,
за винятком випадків, коли ця залежність є принциповою.
 
 
Компоненти ЕМП точкових ЕД і МД Ee( m) , H e( m) у однорідному середовищі
V (з відносною діелектричною проникністю   ), що описуються формулами
(5.7), (5.8) і (5.69), (5.70), використовуються у даному розділі у якості ядер СІРМ.
Розглянуті поля ЕД і МД можуть також застосовуватись для опромінення об’єктів,
а також при створенні моделей різних АС.
 
 
Як і раніше у випадку ІП об’єкту, шукане повне поле позначається E , H .
5.2.2.2. Інтегральні рівняння для щільностей еквівалентних струмів
на поверхні діелектричного резонансного об’єкта
Фрагмент діелектричного розсіювача зображено на рис. 5.6. На відміну від

ІП об’єкту нормаль до його поверхні  є зовнішньою, точки спостереження
 
та інтегрування як і раніше позначаються Q0 , Q відповідно (рис. 5.6).
Застосуємо лему Лоренца в інтегральній формі (5.11) ([67, 103, 110])
послідовно:
 
 
– до шуканого поля E , H і поля допоміжного точкового електричного

 

джерела E e1, H e1 у області V1 ;
   
   
– до полів E , H і E e2 , H e2 у області V2 .
  
Рис. 5.6. Вектори 10 ,  20 ,  0 у точці Q0 поверхні S діелектричного об’єкта

За умови, що Q0 V2 \ S , враховуючи фільтруючу властивість дельта-
функції [67, 131, 134], що міститься у виразі для щільності струму ЕД (5.67),
і принцип суперпозиції [133], отримаємо:
  
 
 
   
       
 
 
jp 0  E Q0  E 01 Q0   H 2e Q Q0 , p 0  H1e Q Q0 , p 0  J m Q    
S
 
       
    
 
 E e2 Q Q0 , p 0  E e1 Q Q0 , p 0  J e Q dsQ , (5.71)
 
 
де E 01 Q0 – напруженість первинного електричного поля,

    
     
 
J m Q   E Q , J e Q   H Q – щільності еквівалентних поверхневих
магнітного і електричного струмів відповідно.
   
   
Далі застосуємо лему Лоренца (5.11) до полів E , H і E1m , H1m в області
  


   
V1 та до E , H і E1m , H m1 у V2 . При Q0 V2 \ S отримаємо:

  
   
    
         
 jωp 0  H Q0  H10 Q0   H 2m Q Q0 ,p 0  H1m Q Q0 ,p 0  J m Q     
S
 
    

 E2m Q Q0 , p 0  E1m Q Q , p  J Q  ds ,
0
0 e
Q (5.72)
 
 
де H10 Q0 – напруженість первинного магнітного поля.
Для спрощення подальшого аналізу перейдемо у поданні (5.71) від векторів
 
напруженості електричного поля до векторів електричної індукції ( E  D ,
   
E10  D10 , Eαe  Dαe ), скориставшись відомою формулою [67]:
 
D  0 E . (5.73)
З урахуванням граничної умови на S :

 
Dt S  Dt S
 , (5.74)
1 2
 
де Dt – тангенціальна компонента вектора D , S  (  ) – позначають
зовнішню (внутрішню) по відношенню до об’єкту V2 поверхню S , замість
(5.71) отримаємо інтегральне подання:
  
   
     
 ε       

jωp0  D Q0  D01 Q0     H 2e Q Q0 ,p0  1 H1e Q Q0 ,p 0   J m Q ε0ε2 
ε2
  
S  
   
 
      

  D e2 Q Q0 ,p 0 D e1 Q Q0 ,p 0   J e Q  dsQ .  (5.75) 
  
Уведемо позначення:
 
  
J m Q  J m Q  0 2 ,  (5.76)
ΔH 21 
 e   0
 e 0
Q Q0 , p  ΔH 21  
   

ε    
p  H 2e Q Q0 , p 0  1 H1e Q Q0 , p 0 ,
ε2
   (5.77)

 e   0
ΔD21 
 e 0
Q Q0 , p  ΔD21  
       

p  D2e Q Q0 , p 0  D1e Q Q0 , p 0 ,    (5.78)
ΔH 21 
 m   0

 m 0
Q Q0 , p  ΔH 21   
   
 
   
p  H 2m Q Q0 , p 0  H1m Q Q0 , p 0 ,  (5.79)
m
ΔE21 Q Q , p   ΔE p   E Q Q , p  E Q Q , p .
0
0 m
21
0 m
2 0
0 m
1 0
0
(5.80)
З урахуванням введених позначень перепишемо (5.72) і (5.75) у більш

компактному вигляді:
  
   
  
 e 0  m 
jωp 0  D Q0  D10 Q0   ΔH 21  
 e  0 e 
p  J  Q  ΔD21 
p  J Q dsQ ,     (5.81)
S

  
   
  
 m  0 m 
 jp 0  H Q0  H10 Q0   H 21   
 m  0 e 
p  J Q  E21 p  J Q dsQ .     (5.82)
S
Для того, щоб за допомогою (5.81), (5.82) знайти складові

  sc   0  sc   0

E  E  E1 , H  H  H1 ЕМП, розсіяного діелектричним об’єктом V2 ,

необхідно знайти невідомі щільності еквівалентних електричного J e і

магнітного J m струмів на його поверхні S .
Для отримання необхідних ІР, як і у випадку ІП об’єкта, розмістимо точку
 
спостереження Q0 у безпосередній близькості до S і уведемо точку Q0 –
 
проекцію Q0 на цю поверхню у напрямку зовнішньої нормалі 0 (рис. 5.6). У точці
 
     
Q0 введемо два дотичних орти 10 , 20 так, що вектори 10 ,  20 ,  0 утворюють
праву трійку.

Тоді у точці Q0 справедливі формули (5.13) – (5.16) і додатково:
  
  

 
  
   
10  D Q0   20   0  2 E Q0   0   20  J  m Q0 ,   (5.83)
  
 
  
 
 20  D Q0   10  J  m Q0 . (5.84)
З урахуванням (5.13) – (5.16) і (5.83), (5.84) інтегральні уявлення (5.81) і

(5.82) запишемо у проекціях:
   J Q  i  H   J Q  D   J Q ds
0
q
0 m
0
1 e 0
21 q
m e 0
21 q
e
Q
  
 
 q0  D10 Q0 , (5.85)
S
   
   
 m 0  m 
 q0  0  J e Q0  i  H21
1
  
 m 0  e 
q  J Q  E21
  
   
q  J Q dsQ  q0  H10 Q0 , (5.86)  
S
де q=1, 2.
Для того щоб знайти невідому щільність струму у поданнях (5.85), (5.86)

точку спостереження Q0 потрібно спрямувати на поверхню S. У цьому
e e m m
випадку, різниці H 21 , D21 , H 21 , E21 , що містять величини (5.7) – (5.10),
 
(5.69), (5.70), при збігові точок спостереження Q0 та інтегрування Q мають
особливість, інтеграли у лівих частинах (5.85), (5.86) стають невласними.

Покажемо, що при Q0  S інтеграли у (5.85) і (5.86) мають сенс [10, 131, 140].
При цьому, як і у випадку ІП об'єкта, будемо використовувати відомі результати
класичної теорії потенціалу [131, 132], а також результати, отримані раніше у п.
5.1.2.2 розділу.
  
Спрямуємо тепер точку спостереження Q0 на S по нормалі ( Q0  Q0 ,
рис. 5.6). Виділимо на поверхні S малу ділянку s 0 , що розташована усередині
сфери радіуса  0   2 (оскільки дійсна частина діелектричної проникності
матеріалу об’єкту  2 у випадках, що розглядаються у роботі, за модулем
завжди більша за проникність вільного простору 1 , тоді завжди λ2<λ1) з

центром у точці Q0  x0 , y0 , z 0  , як показано на рис. 5.6. Після цього
представимо інтеграли у (5.85) і (5.86) у вигляді суми I  I s0  I S  s0 , де I s0 –
інтеграл по s 0 , а I S  s0 – інтеграл по решта поверхні S, що не містить
особливості.
Розглянемо інтеграли:
  
 e 0  m 
I s0 11   j  H21
1
q  J  Q dsQ 
s0

      
  

     
  
  j   H 2e Q Q0 , q0  J m Q dsQ  1  H1e Q Q0 , q0  J m Q dsQ  , (5.87)
1
 2 s0
 s0 
I s0 22   j  E21
1
  
 m 0 e 
q  J Q dsQ 
s0

      
  
     
  
  j   E2m Q Q0 , q0  J e Q dsQ   E1m Q Q0 , q0  J e Q dsQ  .
1
(5.88)
 s0 s0 
 
Виразимо H1e( 2) у (5.87) за допомогою формули (5.70), а E1m( 2) у (5.88) за
допомогою (5.7). Якщо ділянка s 0 плоска, тоді здійснивши над (5.87) і (5.88)
перетворення, аналогічні формулам (5.19) – (5.31), проведені у підпункті
5.1.2.2, можна отримати [10]:
   
0  0  m 
 1  q    J  Q0 
Is0 11  1   , (5.89)
 2  2 

Is0 22  

   
    
   
    0 .
 q0  0  J e Q0 q0  0  J e Q0
(5.90)
 2 2 
 
Отримані результати відповідають відомій властивості нормальної

похідної потенціалу простого шару [10, 106, 131, 132]. Формули (5.89) і (5.90)
представляють граничні значення інтегралів I s0 11 і I s0 22 при прагненні точки
  
спостереження Q0 на S по зовнішній нормалі ( Q0  Q0 ).
Згідно із класичною теорією потенціалу [131, 132, 139, 141] якщо поверхня
 
S задовольняє умовам Ляпунова [131, 132], при прагненні Q0  Q0 у
напрямку зовнішньої нормалі інтеграли I s0 11 і I s0 22 мають такі ж граничні
значення ((5.89) і (5.90) відповідно) у випадку неплоскої s 0 (рис. 5.4). Прямі
значення розглянутих інтегралів I s0 11 і I s0 22 можна одержати,
використовуючи рис. 5.4 (з урахуванням зовнішньої нормалі), формули (5.35)
– (5.48), отримані у підпункті 5.1.2.2, і здійснивши над (5.87) і (5.88)
перетворення, аналогічні формулам (5.49) – (5.52).

Таким чином, інтеграли I s0 11 та I s0 22 обмежені при Q0  S .
Розглянемо тепер інтеграли:
I s0 12   j  D21
1
  
 e 0 e   e t 0 e 
q  J Q dsQ   j  D21
1
q  J Q dsQ    
s0 s0

      
  
     
 

  j   D2e t Q Q0 , q0  J e Q dsQ   D1e t Q Q0 , q0  J e Q dsQ  ,
1
(5.91)
 s0 s0 
 j1  H21m q0  J m Q dsQ   j1  H21m t q0  J m Q dsQ 
     
I s0 21 
s0 s0
 

    
       
 
  j   H 2m t Q Q0 , q0  J m Q dsQ   H1m t Q Q0 , q0  J m Q dsQ  , (5.92)
1
 
 s0 s0 

де індекс "t" означає вектор, тангенціальний до поверхні S у точці Q .
Слід відзначити, що перехід у поданнях (5.91) і (5.92) до тангенціальних
складових полів точкових джерел є правомірним, оскільки щільності
 
еквівалентних струмів J e і J m , що утворюють з ними скалярні добутки, мають
тільки тангенціальні ненульові компоненти.
 et
Виразимо функції D 21 у (5.91) за допомогою (5.69):
D21e t q0   q0 k22G2 R  k12G1R  q0  G2 R  G1R
   t


  
   
    
  
   q0   k22G2 R   k12G1R      q0     G2 R   G1R , (5.93)
де G1( 2 ) R  визначається формулою (5.9).
Використовуючи у (5.93) розкладання функції G1( 2 )  R  у межах малої


околиці s 0 точки Q0 у ряд Тейлора [134] (при R  0 ), отримаємо [10]:

 e t 0 q0  k22  k12
         
    k 8k  

2 2
D21 q ~   i k23  k13  OR  0   q0  0   2 1
R  O R2  
4  R   
   
k 22  k12  0  0  0  0  0  0  0
8R

 q   q  R R     R  O 1 .  (5.94)
де Oa  – означає величину не нижчого порядку малості, ніж a (величина Oa 

обмежена a зверху) [134]. Таким чином, отриманий результат (5.94) свідчить про

те, що інтеграл I s0 12 обмежений при Q0  S .
 
З урахуванням формул (5.69) і (5.73) для D1e( 2 ) і (5.8) для H1m( 2 ) ці функції з
точністю до константи рівні, а це означає, що й інтеграл I s0 21 обмежений при

Q0  S .
З урахуванням формул (5.73), (5.76) і отриманих результатів (5.89), (5.90),
(5.94) остаточно запишемо систему ІР для щільностей еквівалентних

електричного і магнітного струмів на поверхні діелектричного об’єкту ( Q0  S )
[10, 106, 110, 116]:


   
0  0 m 
q    J Q0 1   2  
 
     
   
   
 2 j1  H e  0  J m Q    1D e  0  J e Q ds  2  0  E 0 Q ,
 21 q 2 0 21 q Q 1 q 1 0  
S

 (5.95)

    
0  0 e 
 q    J Q0 

   j  
1
 

H   
m 0
21 q 

J m
Q   

 
 m 0 e 
E 21 q  J Q dsQ 
0  0 
q  H1 Q0 .  
 S

Поверхневі інтеграли у (5.95) обмежені при Q0  S і дана система ІР може
бути вирішена чисельно [10, 106, 110, 116].
Система (5.95) являє собою СІРМ [10, 106, 110, 116, 131, 140, 142].
Отримана система містить щільності поверхневих еквівалентних
електричного і магнітного струмів, задовольняє граничним умовам для
тангенціальних компонентів напруженостей електричного і магнітного поля
[67, 131, 139…141]. Отже розглянута СІРМ має єдиний розв'язок на всіх
частотах [140, 142] на відміну від ІРМП і ІРЕП для щільності електричного
струму на поверхні ІП розсіювача.
Після розв'язання СІРМ (5.95) ЕМП, розсіяне діелектричним об’єктом у
вільному просторі, можна знайти, підставивши знайдені у результаті
щільності поверхневих еквівалентних струмів в інтегральні подання (5.71) і
(5.72). Використовуючи позначення, уведені на рис. 5.1, запишемо ці подання
у вигляді [10, 106, 110, 116]:

    
      
 
jp sc  E Qsc  E10 Qsc  jp sc  E sc Qsc 
e

  H 21 p  J Q   E p  J Q  ds
sc m e
21
sc e
Q, (5.96)
S

    
      
 jp sc  H Qsc  H10 Qsc  ip sc  H sc Qsc   

m
  H 21 p  J Q   E p  J Q  ds ,
sc m m
21
sc e
Q (5.97)
S
 
де Qïð  V1 ( Qïð  V2 U S );
 
 e  sc
E21
   
  
   
p  E2e Q Q0 , p sc  E1e Q Q0 , p sc .  (5.98)
Таким чином, розв'язавши СІРМ (5.95), за допомогою уявлень (5.96) і

(5.97) можна обчислити компоненти ЕМП, розсіяного резонансним
діелектричним об'єктом в однорідному просторі, як у дальній, так і у ближній
зоні АС РЛС. Подання (5.96) і (5.97) дозволяють обчислювати характеристики
розсіювання діелектричних об’єктів при заданих поляризації, просторових і
часово-частотних параметрах зондувального сигналу.
Далі докладно розглядається запропонований метод розв'язання СІРМ
(5.95) [106, 110, 116].
5.2.2.3. Метод розв’язання системи інтегральних рівнянь для

щільностей еквівалентних струмів на поверхні діелектричного
резонансного об’єкта
Для розв'язання СІРМ (5.95) поверхневі інтеграли, що в неї входять,
дискретизуються аналогічно тому, як це робиться у випадку ІП об’єкта
(п. 5.1.2.4). Поверхня діелектричного розсіювача у загальному випадку
апроксимується ділянками тривісних еліпсоїдів. Для проведення досліджень
передбачена також апроксимація циліндричними поверхнями і пластинами.
Потім модель поверхні зв'язується з єдиною системою координат (рис. 5.1) і
дискретизується. Поверхня діелектричного об'єкта S представляється у
вигляді суми N електрично малих ділянок s n . На кожному з них щільності
еквівалентних струмів вважаються постійними.
Введемо знову індекси точки спостереження n0  1, N та інтегрування
n  1, N . Подамо шукані щільності еквівалентних струмів двома
    
компонентами J1m( 2), n  1( 2), n  J nm , J1e( 2), n  1( 2), n  J ne ( 1( 2 ), n – одиничні

вектори, дотичні до S у точці Q n , рис. 5.1). У результаті СІРМ (5.95) може
бути поданою у наступному вигляді [106, 110]:

 N m 11
  J1, n An0 , n  J 2, n An0 , n  J 1, n An0 , n  J 2, n An0 , n
m 12 e 13 e 14
 B 1, n0 ,
 nN1
n 1

  J 1m, n An21, n  J 2m, n An22, n  J1e, n An23, n  J 2e, n An24, n
0 0 0 0
 B 2 , n0 ,
N (5.99)

  J1m, n An31, n  J 2m, n An32, n  J1e, n An33, n  J 2e, n An34, n
 n 1 0 0 0 0
 B 3, n0 ,

 N m 41
  J 1, n An0 , n  J 2, n An0 , n  J1, n An0 , n  J 2, n An0 , n
m 42 e 43 e 44
 B 4 , n0 ,
n 1
де для p=1, 2; q=1, 2:

  1q
1   2  
2 2
j s n


 q , n0   H 
e   
21

Q Qn0 ,  p , n0 dsQ , n  n0 , 

Anpq0 , n  0
(5.100)


2  2
j s n


 q, n  

e   
H
21
Q Q n0 ,  
p , n0 dsQ , n  n
0 ;
для p=1, 2; q=3, 4:
Anpq0 , n 
2

j 0 s n

    

q  2, n  D e Q Qn0 ,  p , n0 dsQ ;
21
 (5.101)
для p=3, 4; q=1, 2:
1 

   

Anpq0 , n   j  q , n  H m Q Qn0 ,  p  2, n0 dsQ ;
21
 (5.102)
sn
для p=3, 4; q=3, 4:
 0 21

  
0

 1q 1   j1  q  2, n  E m Q Qn ,  p  2, n dsQ , n  n0 ,
0

s n0
Anpq0 , n 


 j  1 
 
 q  2, n  E
 m
21

Q Q

n0 ,

 
p  2, n0 dsQ , n  n0 ; 
(5.103)
sn

 
 
 21 p , n  E10 Qn , p  1, 2,
 0 0
B p , n0   (5.104)
 
0 
  p , n0  H1 Qn0 , p  3, 4.
Розглянемо інтеграли по sn0 у (5.100) – (5.103). Для виділення особливості

і обчислення інтегралу може бути застосованим наступний алгоритм.
Елемент поверхні sn0 , що містить особливу точку, подається у вигляді
N0
сукупності N 0  N  N  ділянок sn0   sg (рис. 5.7). Значення N  , N 
g 1

обираються парними. При такому виборі центр елемента sn0 точка Qn0
знаходиться на краю сусідніх елементів площі sg (рис. 5.7). Далі для
обчислення інтегралу по s n у формулах (5.100) – (5.103) на кожній ділянці
0
sg застосовується п’ятиточкова формула Гауса [134].
Рис. 5.7. Ділянка поверхні sn0 діелектричного розсіювача, яка містить

особливу точку
Для обчислення інтегралів у (5.100) – (5.103) при n  n0 може бути також

застосована складова п’ятиточкова формула Гауса [110, 115].
Далі розв’язання СІРМ зводиться до СЛАР (5.99):
 A11 A12 A13 A14   J1m   B1 

     
 21 24   m 
A A 22 A 23 A   J 2   B2 
  , (5.105)
 31 34   e   
A A32 A33 A   J1   B3 
 41     
A A 42 A 43 A 44   J 2e   B4 
де елементи матриць і векторів, що входять до системи (5.105),
визначаються за допомогою формул (5.100)…(5.104). СЛАР (5.105) має
розмірність ( 4 N  4 N ).
Значення кроку дискретизації ra на ділянках поверхні діелектричного
об'єкта з різними радіусами кривизн визначалося за результатами
математичного моделювання характеристик розсіювання діелектричних
об’єктів різної форми і електричних розмірів (сфери, тривісного еліпсоїда,
циліндра) з різними діелектричними проникностями.
Результати розрахунку характеристик розсіювання діелектричних об'єктів
показують, що для забезпечення внутрішньої збіжності алгоритму (1…3) % на
досить гладких ділянках їх поверхні (діелектричний паливний бак) середня
відстань між вузлами струму повинна становити величину порядку
ra  (0,02...0,3)1 . На елементах поверхні з малими радіусами кривизн
(діелектричний гвинт) крок обирається меншим і для забезпечення такої ж
точності внутрішньої збіжності (1…3) % повинен становити величину
ra  0,01...0,081 [116].
Слід зазначити, що отримані значення ra (при яких забезпечується внутрішня
збіжність алгоритму порядка (1…3) %) у випадку діелектричного об'єкта менші
за аналогічні величини для ІП розсіювачів.
Таким чином у підрозділі 5.2 отримано основні розрахункові
співвідношення для розрахунку ЕМП, розсіяного діелектричним об’єктом
(елементом конструкції БПЛА – гвинт, паливний бак) у вільному просторі.
Метод базується на розв’язанні СІРМ. Описано також метод розв’язання
отриманої системи рівнянь.
5.3. Врахування електромагнітної взаємодії між

металевими і діелектричними елементами
конструкції безпілотного літального апарату
Обрання конкретного методу моделювання характеристик розсіювання
радіолокаційних об’єктів визначається складністю їх конструкції, матеріалів,
з яких виготовлені елементи конструкції об’єктів та їх електричними
розмірами. Тому проаналізуємо конструкцію БПЛА з точки зору
електродинамічного розрахунку для конкретизації математичних методів, які
доцільно застосовувати для моделювання їх радіолокаційного розсіювання.
БПЛА середньої і великої дальності (середні, тяжкі БПЛА) різного
призначення можуть мати фюзеляж, крила, стабілізатори і кіль, виготовлені з
металу або вуглепластика. Їх поверхню із достатньою для практики точністю
можна вважати ІП, і якщо розміри БПЛА відносяться до резонансної області
для розрахунку його радіолокаційного розсіювання доцільно застосовувати
розроблений у роботі метод, заснований на розв’язанні ІРМП.
Тактичні БПЛА (БПЛА середньої дальності) за наявними даними можуть
мати довжину фюзеляжу і розмах крил до порядка 2 м. Фюзеляж, крила і
стабілізатори як правило виготовляються з діелектричного матеріалу і мають
тонкі стінки (до 5 мм). Тому слід очікувати, що у метровому і дециметровому
діапазонах фюзеляж БПЛА буде радіопрозорим. Про це додатково свідчить
той факт, що під ним як правило розташовуються антени системи управління,
зв’язку та передачі даних. Основний вклад у сумарне розсіяне БПЛА поле у
даних частотних діапазонах будуть вносити наступні елементи конструкції:
елементи з металевою поверхнею – рухова установка (двигун із глушником),
блоки управління і корисного навантаження; діелектричні елементи –
паливний бак, що має тонкі стінки, наповнений бензином, який як наслідок
можна вважати однорідним діелектричним об’єктом із діелектричною
проникністю бензину та діелектричний гвинт. Розміри перерахованих
елементів складають одиниці – десятки сантиметрів. Тактичний БПЛА є
об’єктом складної форми, що має металеві і діелектричні елементи
конструкції. У метровому і дециметровому діапазонах хвиль тактичні БПЛА
є об’єктами резонансних розмірів і тому для розрахунку їх характеристик
розсіювання доцільно застосовувати методи, засновані на розв’язанні ІР.
Для розрахунку ЕМП, розсіяних резонансними металевими елементами
конструкції БПЛА, у підрозділі 5.1 запропоновано алгоритм, заснований на
застосуванні електродинамічного методу розрахунку, що передбачає
обчислення щільності електричного струму на поверхнях металевих
розсіювачів шляхом розв’язання ІРМП [116].
У випадку резонансних діелектричних елементів конструкції БПЛА у
підрозділі 5.2 запропоновано електродинамічний метод, заснований на
розв’язанні СІРМ для обчислення щільностей еквівалентних електричного і
магнітного струмів на поверхні діелектричних розсіювачів [116].
ЕМП, розсіяне таким складним розсіювачем, як БПЛА, необхідно
обчислювати із урахуванням електромагнітної взаємодії металевих і
діелектричних елементів конструкції. Електромагнітний відгук БПЛА, як
комплексного об’єкту, у метровому і дециметровому діапазонах хвиль може
бути розрахованим як когерентна сума полів, розсіяних його металевими і
Врахування взаємодії між металевими та діелектричними елементами 229
діелектричними елементами конструкції. Сума розсіяних ЕМП з урахуванням
їх фази дозволяє врахувати електромагнітну взаємодію окремих металевих і
діелектричних елементів конструкції. Використовуючи інтегральні подання
для компонентів полів, розсіяних металевими (5.57) і діелектричними (5.97)
об’єктами, вираз для напруженості магнітного поля, розсіяного БПЛА, за

умови рівності нулю первинного поля у точці прийому Qsc можна записати у
наступному вигляді:
  
  

 sc 
p sc  H sc Qsc  p sc  H met   sc 
Qsc  H diel  
Qsc , (5.106)
де  
 sc 
H met Qsc ,  
 sc 
H diel Qsc – напруженості магнітного поля, розсіяного
металевими і діелектричними елементами конструкції відповідно у точці

прийому Qsc :

 
 sc 
p sc  H met Qsc  
1

j S met

   
  

E1m Q Qsc , p sc  J emet Q dsQ , (5.107)

 
 sc 
p sc  H diel Qsc  
1
j S
H 21  
 m  sc  m 

p  J diel Q  E21  
 m  sc  e 
 
p  J diel Q dsQ , (5.108)
diel
Smet , S diel – сукупність поверхонь металевих і діелектричних елементів

конструкції відповідно;
e
J met – щільність електричного струму на поверхнях металевих елементів
конструкції БПЛА;
 m
J ediel , J diel – щільності еквівалентних відповідно електричного і магнітного
струмів на поверхнях діелектричних елементів конструкції БПЛА.
Для більш детального врахування електромагнітної взаємодії металевих і
діелектричних елементів конструкції БПЛА можуть застосовуватись
ітераційні методи, зокрема описаний у роботах [143…145].
У загальному випадку для точного врахування електромагнітної взаємодії
різнорідних елементів необхідно отримати відповідну систему ІР.
Застосування ітераційних методів, зокрема [143…145], та систем рівнянь,
що описують щільності струмів на поверхнях реальних комбінованих
об’єктів, пов’язані із значними часовими витратами і потрібними
комп’ютерними ресурсами. Проведені дослідження електромагнітної
взаємодії окремих елементів конструкції літальних апаратів [104, 110, 116,
146] показують, що застосування метода розрахунку ЕМП, розсіяного
комбінованим БПЛА, заснованого на використанні ІРМП (5.54), СІРМ (5.95)
та інтегральних подань (5.106)… (5.108) забезпечує достатньо високу точність
моделювання характеристик розсіювання БПЛА, які містять металеві і
діелектричні елементи конструкції у метровому і дециметровому діапазонах
хвиль.
Можливі випадки, коли різні елементи конструкції повітряного об’єкту
можуть належати до різних областей (релеївської, резонансної і
високочастотної). У цьому випадку для отримання необхідної високої
точності обчислень і прийнятного часу на моделювання характеристик
розсіювання доцільно застосовувати комбіновані методи, що передбачають
наприклад застосування АВЧМ розрахунку ЕМП, розсіяних електрично
великими елементами конструкції і методу, заснованого на розв’язанні ІР для
компонентів, розміри яких належать до резонансної області і подальшим
врахуванням електромагнітної взаємодії між зазначеними елементами
конструкції. Зокрема такий підхід описаний у роботах [143…145].
Таким чином у даному розділі запропоновано метод моделювання
характеристик радіолокаційного розсіювання БПЛА, що містить металеві і
діелектричні елементи конструкції, який передбачає обчислення сумарного
розсіяного поля як когерентної суми вкладів металевих і діелектричних
елементів. Даний метод дозволяє достатньо точно розраховувати
характеристики радіолокаційного розсіювання комбінованих БПЛА у
метровому і дециметровому діапазонах хвиль при прийнятній тривалості
проведення розрахунків. При необхідності більш детального врахування
електромагнітної взаємодії металевих і діелектричних елементів конструкції
можуть бути застосованими ітераційні методи, описані у роботах [143…145].
Застосування запропонованих методів передбачає створення цифрових
моделей поверхонь різнорідних елементів конструкції у загальній системі
координат, пов’язаній з БПЛА та узгодження умов радіолокаційного
опромінювання і спостереження.
У наступному розділі демонструються результати розрахунку моделі
тактичного БПЛА у метровому і дециметровому діапазонах хвиль, отримані
за допомогою алгоритму, розробленого у п’ятому розділі. Отримані
характеристики розсіювання моделі БПЛА порівнюються із даними,
розрахованими за допомогою АВЧМ, розроблених у першому розділі для
сантиметрового діапазону хвиль.
231
Розділ 6
Порівняльна характеристика
інтенсивності вторинного
випромінювання моделі
тактичного безпілотного
літального апарату у метровому,
дециметровому і сантиметровому
діапазонах хвиль
6.1. Модель безпілотного літального апарату

Найважливішою складовою частиною математичних методів розрахунку
характеристик розсіювання ЕМХ радіолокаційними об’єктами є тривимірні
цифрові моделі їх поверхонь. Для проведення моделювання розроблено
методи створення моделей поверхонь розсіювачів складної форми,
232 Порівняння радіолокаційних характеристик БПЛА у різних діапазонах
адаптовані до створених у роботі методів розв'язання ІР. Основний метод
створення моделі поверхні розсіювача базується на апроксимації ділянками
тривісних еліпсоїдів. Він застосовувався при створенні цифрових моделей
поверхонь таких елементів конструкції БПЛА, як рухова установка, блоки
управління і корисного навантаження, паливний бак, гвинт. Якщо форма
об’єкта є достатньо складною, у розробленому чисельному алгоритмі можуть
проводитись інші види апроксимації. Зокрема при проведенні розрахунків у
даному розділі застосовувався інший метод, який базується на поданні
поверхні об’єкту у вигляді лінійчатих ділянок. У цьому випадку поверхня
задається вузловими точками. Сусідні точки з’єднуються, утворюючі
лінійчаті поверхні, на яких наносяться вузли струму.
Застосування такого методу ефективне при параметризації складних
(скручених) поверхонь, зокрема лопатей гвинтів.
На підставі аналізу конструкцій декількох тактичних БПЛА створено
узагальнену цифрову модель поверхонь окремих елементів такого об’єкта.
Розроблену модель БПЛА [98, 116] наведено на рис. 6.1. Для апроксимації
діелектричної оболонки було використано частки 36 тривісних еліпсоїдів.
Відносна діелектрична проникність матеріалу оболонки складала
 2  3,2  j 0,07 . Матеріал, з якого виготовлено фюзеляж, крила і
стабілізатори вважався одношаровим діелектриком. Носова частина
фюзеляжу, що вміщує двигун під обтічником, а також крила і стабілізатори
були виконані з пластику товщиною 1 мм. Середня і кормова частини
фюзеляжу, у яких розміщалися паливний бак, блоки управління і корисного
навантаження, були виконані з пластику товщиною 2 мм.
Рис. 6.1. Модель поверхні БПЛА

Модель БПЛА 233
Далі на рис. 6.2 наведено цифрові моделі окремих елементів конструкції
БПЛА, а на рис. 6.3 і 6.4 детальний опис геометрії моделей. Розміри складових
елементів вказано у міліметрах. Паливний бак при моделюванні розглядався,
як однорідний діелектричний об’єкт з відносною діелектричною проникністю
бензину  2  2,3  j 0,03 .
Модель гвинта являла собою однорідний діелектричний розсіювач із
комплексною відносною проникністю, яка приймала значення  2  2  j 0,03
і  2  4  j 0,03 .
Рис. 6.2. Моделі елементів конструкції БПЛА
а б
Рис. 6.3. Опис геометрії ІП моделі рухової установки БПЛА (а – вигляд
збоку; б – вигляд спереду. Складові, що входять до моделі: 1 – ділянка
еліпсоїда; 2 – диск; 3-5, 7-9 – циліндри; 6 – куб)
Рис. 6.4. Геометрія елементів конструкції БПЛА (елементи, що входять до

конструкції: 1 – паливний бак (діелектричний паралелепіпед з відносною
діелектричною проникністю  2  2,3  j 0,03 , ширина і висота 160 мм); 2 – блок
управління (ІП паралелепіпед з шириною 150 мм і висотою 30 мм); 3 –
корисне навантаження (ІП паралелепіпед з шириною 150 мм і висотою 90 мм))
Необхідно відзначити, що характерні геометричні розміри елементів

конструкції БПЛА співрозмірні з довжинами хвиль (10…30) см.
Для демонстрації можливостей розроблених методів моделювання далі
наводяться результати розрахунку ЕПР моделі БПЛА та його окремих
конструкційних складових для різних умов радіолокації.

моделі безпілотного літального апарату у
метровому, дециметровому і сантиметровому
діапазонах хвиль
Розрахунки проведено для трьох частот зондувального сигналу:
f =180 МГц (довжина хвилі 1 =1,67 м, метровий діапазон), f =3 ГГц ( 1 =10 см,
дециметровий діапазон) і f =10 ГГц ( 1 =3 см, сантиметровий діапазон).
За допомогою описаних у попередніх розділах чисельних методів
проведено розрахунок моностатичної ЕПР  тактичного БПЛА для заданих:
- ракурсів об’єкту відносно точки стояння РЛС у азимутальній
(горизонтальній) і кутомісній (вертикальній) площинах, які характеризуються
кутами , ла відповідно (значення =0, ла=0 відповідають носовому ракурсу
– зондуванню вздовж осі об’єкта, спереду, а =90 град. відповідає боковому
ракурсу при зондуванні об’єкта);
Радіолокаційні характеристики БПЛА у трьох діапазонах хвиль 235
– частоти зондувального сигналу f (довжини ЕМХ 1 );

– поляризації зондувального сигналу (у підрозділах 6.2 і 6.3
горизонтальній поляризації відповідає зондувальний сигнал, вектор

напруженості електричного поля E якого лежить у азимутальній площині, а

при вертикальній E орієнтований у кутомісній площині, перпендикулярно
напрямку зондування).
Всі значення ЕПР наведено у квадратних метрах. При розрахунках ЕПР
БПЛА на всіх частотах кут  змінювався із кроком 0,1 град. Кожному
фіксованому значенню  відповідав випадковий кут місця, розподілений за
рівномірним законом у діапазоні ла= –3±4 град. (від’ємний кут місця ла
відповідає зондуванню з нижньої півсфери). Таким чином враховано
випадкові зміни ракурсу об’єкта у польоті, які мають місце на практиці.
Для моделювання діаграм ЕПР БПЛА, модель якого подано на рис.
6.1…6.4, у метровому і дециметровому діапазоні довжин хвиль
застосовувався метод, заснований на розв’язанні ІР, описаний у розділі 5
[116]. Тонка діелектрична оболонка, з якої виконано фюзеляж, крила,
стабілізатори і кіль, у метровому і дециметровому діапазонах довжин хвиль є
радіопрозорою, вносить незначний вклад у сумарне розсіяне ЕМП і тому при
моделюванні не враховувалась. На даному етапі також не враховувались
кабелі. У даних частотних діапазонах основний вклад у розсіяне БПЛА ЕМП
вносять рухова установка, блоки управління і корисного навантаження, а
також паливний бак.
Для моделювання у сантиметровому діапазоні застосовувався АВЧМ,
описаний у розділі 1 [98]. У даному випадку ЕМП, розсіяне БПЛА,
розраховувалось як сумарне поле, розсіяне всіма елементами конструкції з
урахуванням впливу тонкої діелектричної оболонки, що утворює фюзеляж,
крила, стабілізатори і кіль.
Враховуючи електричні розміри гвинта, його ЕПР розраховувалась за
допомогою методу, заснованого на розв’язанні СІРМ, описаного у розділі 5.
Діаграми ЕПР моделі тактичного БПЛА подано на рис. 6.5…6.7. Наведені
діаграми дозволяють судити про характер вторинного випромінювання
розглянутої моделі БПЛА у трьох діапазонах довжин хвиль. Як і очікувалось,
при збільшенні частоти діаграми ЕПР стають більш зрізаними. При цьому
зменшуються відмінності залежностей ЕПР від азимутального ракурсу на
двох ортогональних поляризаціях.
а б
Рис. 6.5. ЕПР БПЛА при частоті опромінення 180 МГц (а – горизонтальна
поляризація, б – вертикальна поляризація)
а б
Рис. 6.6. ЕПР БПЛА при частоті опромінення 3 ГГц (а – горизонтальна
а б
Рис. 6.7. ЕПР БПЛА при частоті опромінення 10ГГц (а – горизонтальна

Далі у табл. 6.1–6.3 наводяться значення ЕПР БПЛА сер, усереднені у

азимутальних секторах, відповідних круговому сектору (=0–360 град.),
носовому (=045 град.), боковому (=45–135 град., =225–315 град.) і
хвостовому (=135–225 град.) ракурсам. У цих же таблицях наведено
медіанні значення ЕПР (мед) для азимутальних секторів, що розглядаються.
Таблиця 6.1. Середні і медіанні значення ЕПР моделі тактичного БПЛА у

азимутальних секторах, у метровому діапазоні довжин хвиль ( f =180 МГц)
ЕПР, м2
горизонтальна вертикальна
Азимутальний сектор
поляризація поляризація
сер мед сер мед
Круговий сектор
0,0158 0,0074 0,0126 0,0120
(0–360 град.)
Носовий ракурс
0,0067 0,0064 0,0114 0,0118
(=045 град.)
Боковий ракурс
(=45–135 град.) 0,0250 0,0091 0,0131 0,0071
(=225–315 град.)
Хвостовий ракурс
0,0066 0,0061 0,0129 0,0130
(=135–225 град.)

азимутальних секторах, у дециметровому діапазоні довжин хвиль ( f =3 ГГц)
ЕПР, м2
0,1666 0,0915 0,1708 0,0725
(0–360 град.)
0,0987 0,0762 0,0859 0,0495
(=045 град.)
(=45–135 град., 0,2198 0,1116 0,2421 0,0999
=225–315 град.)
0,1282 0,0808 0,1129 0,0555
(=135–225 град.)

азимутальних секторах, у сантиметровому діапазоні довжин хвиль (f=10 ГГц)
ЕПР, м2
0,3965 0,0390 0,3928 0,0379
(0–360 град.)
0,2377 0,0341 0,2334 0,0355
(=045 град.)
(=45–135 град.б225– 0,5143 0,0459 0,5005 0,0450
315 град.)
0,3197 0,0270 0,3365 0,0276
(=135–225 град.)
Порівняння діаграм, наведених на рис. 6.5…6.7 і даних табл. 6.1…6.3,

вказує на те, що рівень вторинного випромінювання досліджуваного БПЛА у
дециметровому і сантиметровому діапазонах більш ніж у 10 разів перевищує
відповідний рівень у метровому діапазоні.
Інтенсивність вторинного випромінювання БПЛА у дециметровому та
сантиметровому діапазонах одного порядку. Менша зрізаність діаграми ЕПР
БПЛА у дециметровому діапазоні вказує на те, що відповідні РЛС можуть
забезпечити більш стійке супроводження БПЛА у порівнянні з сантиметровим
діапазоном.
При більш детальному аналізі практично важливого носового ракурсу

(=045 град.) слід відзначити, що більші середні значення ЕПР БПЛА у
даному випадку відповідають сантиметровому діапазону. У той же час
медіанні значення ЕПР БПЛА у дециметровому діапазоні перевищують
аналогічні величини для сантиметрового діапазону. Такі величини середніх і
медіанних ЕПР можна пояснити більшою зрізаністю діаграми ЕПР БПЛА у
сантиметровому діапазоні.
Порівнюючи отримані результати з даними, представленими у [97], можна
відзначити, що середні значення ЕПР тактичного БПЛА для кутів носового
ракурсу приблизно у 100 і у 800-1400 разів нижчі, ніж ЕПР літака-
винищувача, у дециметровому і метровому діапазонах відповідно.

елементів конструкції безпілотного
літального апарату, що вносять
максимальний вклад у сумарний відгук у
метровому і дециметровому діапазонах хвиль
На рис. 6.8 і 6.9 наведено діаграми ЕПР металевих елементів конструкції
(чорна суцільна лінія) БПЛА (рухова установка, блоки управління та
корисного навантаження) і паливного баку (сіра штрихова лінія) на двох
ортогональних поляризаціях. Перелічені елементи конструкції вносять
максимальний вклад у розсіяне БПЛА ЕМП. Дані відповідають частотам
зондування f=180 МГц (рис. 6.8) і f=3 ГГц (рис. 6.9). Наведені графіки
дозволяють оцінити окремий вклад металевих елементів і діелектричного
баку у сумарний відгук БПЛА.
У метровому діапазоні (1=1,67 м) всі розглянуті елементи конструкції
БПЛА мають достатньо малі електричні розміри. ЕПР діелектричного баку на
порядок менша за ЕПР сукупності металевих елементів конструкції БПЛА,
які визначають сумарну діаграму вторинного випромінювання.
Діаграма ЕПР металевих елементів має три максимуми. Їх вторинне
випромінювання у даному діапазоні хвиль за характером близьке до
“вібратору”.
Форма діелектричного баку (паралелепіпед) визначає його діаграму ЕПР,
яка має максимум при опроміненні перпендикулярно стінці бака.
У дециметровому діапазоні (1=10 см) всі елементи конструкції БПЛА є
резонансними розсіювачами. Рівні вторинного випромінювання металевих

елементів і діелектричного баку співрозмірні. І металеві елементи і
діелектричний бак вносять вклад у сумарний електромагнітний відгук БПЛА.
У діаграмах спостерігається максимум інтенсивності вторинного
випромінювання при =90 град. ЕПР металевих елементів при азимутальних
кутах, близьких до носового, лише незначно менша у порівнянні із боковим
ракурсом. Локальні максимуми діаграми ЕПР паливного баку при носових у
бокових ракурсах відрізняються більш суттєво.
а б
Рис. 6.8. ЕПР елементів конструкції БПЛА при f=180 МГц (а – горизонтальна
а б
Рис. 6.9. ЕПР елементів конструкції БПЛА при f=3 ГГц (а – горизонтальна
Радіолокаційні характеристики елементів конструкції БПЛА 241
Зазначені особливості вказують на резонансний характер вторинного

випромінювання при 1=10 см.
З наведених даних можна зробити висновок, що зниження радіолокаційної
помітності досліджуваного БПЛА у метровому діапазоні хвиль, враховуючи
малі електричні розміри окремих елементів конструкції ускладнене.
Можливо лише зменшення рівня зворотного вторинного випромінювання у
певному секторі кутів за рахунок відмови від плоских поверхонь. При цьому
слід враховувати, що плоскі поверхні при напрямках опромінювання,
відмінних від нормалі до них, можуть відводити енергію опромінення від
напрямку зворотного відбиття.
У дециметровому діапазоні елементи конструкції БПЛА є резонансними
розсіювачами. Зменшення рівня вторинного випромінювання є можливим як
за рахунок оптимізації форми поверхні елементів конструкції, так і уникнення
електричних розмірів елементів, що зумовлюють резонансний характер
розсіювання у заданій полосі частот.

моделей гвинтів у дециметровому і
сантиметровому діапазонах хвиль
Для дослідження особливостей вторинного випромінювання гвинтів
БПЛА у дециметровому і сантиметровому діапазонах хвиль було обрано дві
моделі. Діаметр гвинтів однаковий. Обидва гвинта мали по дві лопаті із
приблизно однаковими характерними розмірами. У той же час форма лопатей
відрізняється. Геометрія лопатей гвинта 1 суттєво простіша ніж у гвинта 2.
Лопаті моделі 2 на відміну від першої моделі “скручені” відносно напрямної
і електрично тонші, ніж у моделі 1. Співставлення характеристик вторинного
випромінювання двох таких гвинтів дозволяє дослідити вплив їх форми на
інтенсивність вторинного випромінювання при різних ракурсах.
У якості моделі 1 використано гвинт (рис. 6.10), що складається із
центральної втулки у вигляді циліндру із діаметром підстави d1 =4,66 см і
висотою d2 =2 см (рис. 6.10а). Лопать гвинта утворена поверхнями ділянок
чотирьох еліпсоїдів. Поверхня лопаті убік напрямку руху опукла, задня
сторона плоска. Максимальна товщина лопаті складає d3 =2 см, а її
максимальна ширина d4 =4,6 см (рис. 6.10б). Кожна лопать повернута
відносно площини обертання на 10 град. Діаметр гвинта складає D p =52 см.
Відносна діелектрична проникність матеріалу гвинта при розрахунках

обиралась рівною  2  2  j 0,03 .
Друга модель гвинта показана на рис. 6.11. Апроксимація гвинта
здійснювалась лінійчатими поверхнями. Максимальна товщина гвинта
складала d2 =2 см, максимальна ширина d4 =4,6 см. Діаметр гвинта D p =52 см
(рис. 6.11а). Лопаті мали “скручену” форму (рис. 6.11б). Розрахунки
проводились для відносних діелектричних проникностей матеріалу гвинта
 2  2  j 0,03 і  2  4  j 0,03 .
Моделювання ЕПР  гвинтів у залежності від його ракурсу проводилось
відповідно до рис. 6.12.
б
Рис. 6.10. Модель гвинта 1
б
Рис. 6.11. Модель гвинта 2
Радіолокаційні характеристики гвинтів БПЛА 243
Рис. 6.12. Зміна положення точки спостереження відносно гвинта і

орієнтація векторів електричного і магнітного поля
Кут , який характеризує положення лопатей гвинта у площині його

обертання, приймав дискретні значення від 0 до 180 град. із кроком 0,1 град.
Значення =0 відповідає вертикальному положенню гвинта. Кут , що
відліковувався від осі обертання гвинта, приймав значення від 0 до 30 град.
(рис. 6.12).
Розрахунки проведено для довжин хвиль зондування 1 =10 см (частота
f =3 ГГц) і 1 =3 см ( f =10 ГГц). Характерні розміри гвинтів є
співрозмірними із розглянутими довжинами хвиль (гвинти є резонансними
розсіювачами). Тому для моделювання застосовувався електродинамічний
метод, що базується на розв’язанні СІРМ, описаний у підрозділі 5.2.
Результати моделювання отримано для суміщеного опромінення і
приймання, на двох ортогональних поляризаціях:

горизонтальна – вектор E орієнтований у площині обертання гвинта,
(перпендикулярно осі Oz (тобто лопатям гвинта) при  =0 і паралельно цій
осі (лопатям) при  =90 град.);

вертикальна – вектор E орієнтований у площині, утвореній віссю

обертання гвинта і вектором R 0 , що вказує напрямок зондування,
ортогонально цьому вектору.
На рис. 6.13…6.15 показано ЕПР гвинта 1. На рис. 6.13 наведено

залежність ЕПР гвинта 1 від кута  при =0 і при f =3 ГГц ( 1 =10 см).
Середнє значення ЕПР у даному випадку складає величину сер=0,052 м2.
Поперечні розміри лопатей менші за довжину хвилі і максимум ЕПР
спостерігається у випадках, коли вектор напруженості електричного поля
паралельний відрізку, що з’єднує кінці лопатей.
На рис. 6.14 зображено аналогічні залежності при f =10 ГГц ( 1 =3 см) і
=0, а на рис. 6.15 при =30 град. Середнє значення ЕПР гвинта 1 при 1 =3 см
і =0 складає величину сер=0,063 м2. Ширина лопатей гвинта 1 у цьому
випадку перевищує довжину хвилі і максимум ЕПР зсунутий на 10 град.
відносно напрямку, коли орієнтація вектора напруженості електричного поля
співпадає з відрізком, що з’єднує кінці лопатей.
Рис. 6.13. ЕПР гвинта 1 при зондуванні уздовж його осі на частоті 3 ГГц
(чорна тонка лінія – горизонтальна поляризація, сіра жирна – вертикальна)
Рис. 6.14. ЕПР гвинта 1 при зондуванні уздовж його осі на частоті 10 ГГц
(чорна тонка лінія – горизонтальна поляризація, сіра жирна – вертикальна)
Рис. 6.15. ЕПР гвинта 1 при зондуванні під кутом =30 град. від його осі на
частоті 10 ГГц (чорна тонка лінія – горизонтальна поляризація, сіра жирна –
вертикальна)
При відхиленні напрямку зондування на =30 град. (рис. 6.15) залежність

ЕПР від кута обертання  має більш складну структуру. Рівень вторинного
випромінювання суттєво зменшується у порівнянні із осьовим зондуванням.
Середні значення ЕПР складають величини сер=2,05310-3 м2 на
горизонтальній поляризації і сер=1,47910-3 м2 на вертикальній поляризації.
Далі на рис. 6.16, 6.17 подано ЕПР гвинта 2 з 2=2+j0,03, а рис. 6.18, 6.19
відповідають 2=4+j0,03. Розрахунки проведено для значень кута  0, 5 град.,
10 град., 20 град. і 30 град. (на рис. 6.16 додатково показано ЕПР при
=2 град.). На рис. 6.20 для зручності порівняння показано ЕПР гвинтів 1
(штрихові лінії) і 2 (суцільні лінії) при осьовому зондуванні.
На рис. 6.21…6.24 подано ЕПР гвинта 2, усереднені у двадцятиградусних
секторах кута . У табл. 6.4 і 6.5 подано ЕПР гвинтів, усереднені при зміні
кута  від 0 до 180 град. Для порівняння у табл. 6.6 подано ЕПР моделі
тактичного БПЛА, усереднені у азимутальному секторі 45 град. від носового
ракурсу. При частоті f =3 ГГц ( 1 =10 см) поперечний розмір лопатей
менший за довжину хвилі, і при осьовому зондуванні (=0, рис. 6.16, 6.18)
гвинт у електродинамічному плані веде себе як “вібратор”. Максимуми ЕПР
спостерігаються коли вектор напруженості електричного поля паралельний
відрізку, що з’єднує кінці лопатей (напрямна лопатей). При зондуванні на f
=10 ГГц ( 1 =3 см) поперечний розмір лопаті перевищує довжину хвилі. Гвинт
має достатньо великі електричні розміри у двох вимірах (окрім товщини
лопатей). Максимуми при осьовому зондуванні спостерігаються при куті між

напрямною лопатей і вектором E близько 12-18 град. (рис. 6.17, 6.19, 6.20).
а б
Рис. 6.16. ЕПР гвинта 2 (  2  2  j 0,03 ) на частоті 3 ГГц (а – горизонтальна
поляризація, б – вертикальна)
а б
а б
а б
а б
Рис. 6.20. ЕПР гвинтів 1 і 2 (  2  2  j 0,03 ) при осьовому зондуванні (а –
частота 3 ГГц, б – 10 ГГц; чорні тонкі лінії – горизонтальна поляризація, сірі
жирні – вертикальна; штрихові лінії – гвинт 1, суцільні лінії – гвинт 2
а б
Рис. 6.21. ЕПР гвинта 2 (  2  2  j 0,03 ) на частоті 3 ГГц, усереднена у 20-
градусних секторах кута  (а – горизонтальна поляризація, б – вертикальна)
а б
а б
Рис. 6.23. ЕПР гвинта 2 (  2  4  j 0,03 ) на частоті 3 ГГц), усереднена у 20-
а б
Дані, наведені на рис. 6.20а, показують, що ЕПР обох гвинтів при 1 =10 см
(поперечний розмір лопатей гвинтів менший за довжину хвилі) максимальна коли

вектор E паралельний напрямній гвинта. У той же час при 1 =3 см (рис. 6.20б,
поперечний розмір лопатей співрозмірний із довжиною хвилі) максимум ЕПР
зсунутий у напрямку повороту лопатей гвинтів відносно напрямної. З графіків
рис. 6.20 і табл. 6.4, 6.5 видно, що при 1 =10 см середня кругова ЕПР гвинта 1
(лопаті мають більшу площу поверхні) перевищує у 4,7 рази середню ЕПР гвинта 2.
При 1 =3 см різниця менш суттєва, і середня кругова ЕПР гвинта 1 перевищує
аналогічне значення ЕПР гвинта 2 у 1,17 разу.
Таблиця 6.4. ЕПР гвинта 1, усереднена по куту =[0, 180 град.]

Діелектрична Середня ЕПР сер, м2
Довжина
проникність, Поляризація Кут , град.
хвилі, см
2 0 30
горизонтальна –
10 0,052
вертикальна –
2+ j0,03
горизонтальна 2,0510-3
3 0,063
вертикальна 1,4810-3
Таблиця 6.5. ЕПР гвинта 2, усереднена по куту =[0, 180 град.]

проникність, 2 Середня ЕПР сер, м2
Діелектрична
Поляризація
Кут , град.
Довжина
хвилі, см
0 5 10 20 30
гориз. 6,3610-3 3,2910-3 1,7210-3 1,0110-3

10 0,011
верт. 5,5710-3 2,4610-3 1,1810-3 6,3710-4
2+ j0,03
гориз. 0,016 7,6710-3 3,8710-3 1,2710-3
3 0,054
верт. 0,014 7,5010-3 3,6710-3 1,1810-3
гориз. 0,027 0,015 7,1710-3 3,9810-3
10 0,051
верт. 0,025 0,012 4,3610-3 2,2210-3
4+j0,03
гориз. 0,061 0,040 9,3110-3 5,0510-3
3 0,027
верт. 0,076 0,034 0,011 5,6210-3
Таблиця 6.6. ЕПР моделі тактичного БПЛА, усереднена у носовому секторі

азимутальних ракурсів 45 град.
ЕПР сер, м2
Довжина
хвилі, см горизонтальна поляризація вертикальна поляризація
10 0,099 0,086
3 0,238 0,233
При зміщенні точки спостереження від осі обертання гвинта його ЕПР
швидко зменшується. Виняток становить лише ЕПР гвинта 2 з діелектричною
проникністю  2  4  j 0,03 при 1 =3 см (рис. 6.19). У цьому випадку
залежність ЕПР гвинта 2 від кута обертання  має вузькі максимуми, у яких
ЕПР значно перевищує аналогічні значення при осьовому зондуванні.
Отримані результати, подані на рис. 6.13–6.24 та у табл. 6.4–6.6,
дозволяють зробити наступні висновки.
1. Основними факторами, що впливають на інтенсивність вторинного
випромінювання гвинтів є площа поверхні лопатей, орієнтація гвинта
відносно вектора напруженості електричного поля і діелектрична
проникність матеріалу, з якого виготовлений гвинт. Вибір форми і розміру
лопатей буде впливати на ЕПР гвинта і БПЛА у цілому. У зв’язку з цим при
конструюванні БПЛА доцільно проводити заходи, спрямовані на зменшення

рівня вторинного випромінювання гвинтів.
2. При відхиленні точки радіолокаційного спостереження від осі
обертання гвинта (носового ракурсу БПЛА) у основному його ЕПР швидко
падає.
3. Разом з цим, як показують отримані дані та їх порівняння із
інтенсивністю випромінювання БПЛА (табл. 6.6) гвинти БПЛА у
дециметровому і сантиметровому діапазонах довжин хвиль можуть
зумовлювати рівень вторинного випромінювання, порівняний із
інтенсивністю відбиття від інших конструкційних елементів. Враховуючи
складний характер електромагнітної взаємодії гвинта, що обертається та
інших елементів конструкції БПЛА, вторинне випромінювання гвинтів
доцільно розглядати при моделюванні спектрів гвинтової модуляції БПЛА.
Параметри зазначених спектрів можуть застосовуватись для підвищення
показників якості радіолокаційного виявлення, супроводження і
розпізнавання тактичних БПЛА на фоні потужного відбиття від місцевих
предметів.
6.5. Можливі шляхи зменшення радіолокаційної

помітності резонансних елементів конструкції
безпілотного літального апарату у метровому
і дециметровому діапазонах хвиль
Дані, які дозволяють отримувати розроблені у п’ятому розділі
електродинамічні методи розрахунку характеристик розсіювання БПЛА,
зокрема наведені у шостому розділі, дозволяють зробити спробу з’ясування
шляхів вирішення складної задачі розробки технічних заходів щодо
зменшення радіолокаційної помітності БПЛА середньої і великої дальності у
метровому і дециметровому діапазонах хвиль.
Про зменшення радіолокаційної помітності БПЛА великих електричних
розмірів ішла мова у 1-4 розділах монографії. У даній частині роботи
зупинимось на БПЛА малих і резонансних розмірів.
1. Як відомо, електрично малі радіолокаційні об’єкти самі по собі
володіють малою радіолокаційною помітністю. До таких об’єктів можна
віднести тактичні БПЛА у метровому діапазоні хвиль. Враховуючи активний
розвиток і застосування мобільних твердотільних РЛС метрового діапазону у
Зменшення радіолокаційної помітності елементів БПЛА 253
останні десятиліття, такі об’єкти, як тактичні БПЛА (об’єкти малих

електричних розмірів) слід розглядати як об’єкти локації зазначених засобів.
Взагалі зменшення рівня вторинного випромінювання тактичних БПЛА у
метровому діапазоні хвиль є складною задачею і не першочерговою. За
необхідності практично важливо зменшувати вклад електрично малих
компонентів у сумарне розсіяне поле. Зокрема до таких заходів слід віднести
зменшення рівня зворотного вторинного випромінювання у певному секторі
кутів за рахунок відмови від плоских поверхонь, що можуть зумовити
підвищену інтенсивність зворотного випромінювання.
Крім того у метровому діапазоні, у якому об’єкти мають менші електричні
розміри порівняно з дециметровим і сантиметровим, ускладнена реалізація
широкополосного зондування, яке призводить до згладжування провалів у
діаграмах зворотного вторинного випромінювання літальних апаратів і тим
самим ускладнює проведення технічних заходів щодо зниження
радіолокаційної помітності.
2. До об’єктів резонансних розмірів можна віднести різні типи БПЛА у
метровому і дециметровому діапазоні. У якості прикладів резонансного
розсіювання можна навести діаграми ЕПР паливного бака БПЛА
(досліджуваного у даному розділі) у метровому діапазоні (рис. 6.8), діаграми
ЕПР БПЛА і його складових у дециметровому діапазоні (рис. 6.6, 6.9). Ефекти
резонансного розсіювання описувались при дослідженні характеристик
вторинного випромінювання гвинтів. Таким об’єктам притаманний складний
характер вторинного випромінювання. Зменшення рівня їх радіолокаційної
помітності може бути досягнутим у першу чергу за рахунок уникнення
резонансних розмірів елементів конструкції. Дана задача може бути
вирішеною шляхом узагальнення несучих частот існуючих РЛС і
виключенням відповідних геометричних розмірів елементів конструкції
БПЛА. Дана процедура має здійснюватись узгоджено, з урахуванням усіх
трьох частотних діапазонів, не збільшуючи радіолокаційну помітність в
одному з них.
3. Під радіопрозорим фюзеляжем БПЛА можуть знаходитись резонансні
елементи конструкції. Завдяки складній формі вони можуть бути джерелами
достатньо потужного вторинного випромінювання. Одним з варіантів
усунення такого недоліку може бути перехід до застосування металевого або
вуглепластикового фюзеляжу, який скриє небажані вторинні випромінювачі.
Разом з цим дану задачу також слід вирішувати так, щоб не підвищити рівень
вторинного випромінювання на інших частотах.
4. Як вже відмічалось у підрозділі 6.4 спектр модуляції гвинта БПЛА може

використовуватись для радіолокаційного розпізнавання в умовах впливу
інших заважаючих сигналів (пасивні радіозавади, відбиття від птахів).
Оскільки гвинт може обумовлювати рівень відбиття, співрозмірний з іншими
елементами конструкції БПЛА, даний важливий елемент конструкції також
має розроблятись з урахуванням вимог щодо рівня радіолокаційної
помітності.
Усі перелічені технічні рішення мають реалізовуватись за умов
забезпечення (збереження) заданих аеродинамічних, льотно-технічних
характеристик БПЛА.
У розділі обговорено характеристики радіолокаційного розсіювання

моделі тактичного БПЛА у метровому, дециметровому і сантиметровому
діапазонах хвиль. Об’єкт дослідження має металеві і діелектричні елементи
конструкції, які є резонансними розсіювачами у метровому і дециметровому
діапазонах хвиль. Для моделювання у зазначених діапазонах застосовувались
електродинамічні методи, засновані на розв’язанні поверхневих ІР, описані у
п’ятому розділі. Для моделювання характеристик розсіювання БПЛА у
сантиметровому діапазоні хвиль, у якому його можна вважати об’єктом
великих електричних розмірів, застосовано АВЧМ, поданий у першому
розділі роботи.
Проведено порівняльний аналіз діаграм ЕПР моделі БПЛА у метровому,
дециметровому і сантиметровому діапазонах хвиль, стисло обговорено
основні особливості вторинного випромінювання досліджуваного об’єкта та
окремих його конструкційних елементів (рухова установка, блоки управління
і корисного навантаження, паливний бак, гвинт) у зазначених трьох
діапазонах.
Отримані дані дозволили сформулювати можливі шляхи зменшення
радіолокаційної помітності БПЛА у метровому і дециметровому діапазоні
хвиль.
Розроблені електродинамічні методи чисельного розрахунку та
результати моделювання, які вони дозволяють отримувати мають практичний
інтерес при створенні перспективних вітчизняних БПЛА різних класів. Крім
того розроблені методи дозволяють отримувати важливу інформацію,
необхідну на етапі творення перспективних засобів радіолокаційного
спостереження БПЛА різних типів.
255
ВИСНОВКИ
У роботі викладені основні методи розрахунку вторинного
випромінювання БПЛА в сантиметровому, дециметровому і метровому
діапазонах довжин хвиль. Запропоновані методи дозволяють визначити ЕПР
сучасних БПЛА, а також оперативно визначити ЕПР перспективних і
розроблюваних БПЛА ще на етапі формування вигляду, проводити
розрахунки можливих модифікацій з точки зору зменшення радіолокаційної
помітності або отримання заданих характеристик помітності. Оперативність
методів розрахунку ЕПР дозволяє значно прискорити проектування нових
БПЛА з заданими характеристиками помітності, що дозволяють обійти
сучасні засоби радіолокаційного виявлення і виконати поставлене перед ними
завдання.
Наведені приклади розрахунків ЕПР сучасних багатоцільових БПЛА,
таких як RQ-4 "Global Hawk", RQ-1 "Predator", Bayraktar TB2 показують, що
сучасними засобами радіолокаційного виявлення вони будуть помічені на
значній відстані, що дозволить застосувати проти них засоби РЕБ і ППО.
Безпілотні літальні апарати, розроблені без урахування методів зниження
радіолокаційної помітності, такі як "Орлан-10", RQ-7 "Shadow", ЕКО-1 за
своїми характеристиками ЕПР також будуть виявлені сучасними
радіолокаторами і поставлені завдання виконати не зможуть. Результати
розрахунків показують, що при проектування перспективних БПЛА
необхідно обов'язково враховувати вимоги малої радіолокаційної помітності.
В роботі запропоновані і підтверджені розрахунками основні шляхи
зниження радіолокаційної помітності, засновані на особливостях
проектування БПЛА:
– розробка не багатоцільових, а спеціалізованих БПЛА дозволяє значно
зменшити розміри, а значить і радіолокаційну помітність;
– використання останніх досягнень в області електроніки (оптико-
електронні системи спостереження, бортові автопілоти, лінії передачі даних
та інше), двигунів, джерел живлення;
256 Висновки
– щільна компоновка бортового обладнання з урахуванням

електромагнітної сумісності окремих елементів;
– всі елементи БПЛА, виготовлені з радіовідбиваючих матеріалів: корпуси
приладів і обладнання, кабелі, проводи, двигуни, сервоприводи, – повинні
бути розміщені під радіовідбиваючим стелс-чохлом. Наприклад: розміщені в
фюзеляжі, що має стелс-форму і покритий радіовідбиваючим покриттям;
– для БПЛА літакової схеми мінімальне ЕПР з носового і хвостового
ракурсів буде для фюзеляжу в формі швейної голки в планової проекції і
поперечного перерізу в формі сочевиці з гострими гранями;
– вибір оптимальної форми фюзеляжу проводиться на основі розрахунків
ЕПР для сантиметрового, дециметрового і метрового діапазонів довжин
хвиль, аеродинамічних розрахунків, вимог компонування обладнання,
міцності, експлуатаційних вимог і інше;
– інші частини конструкції БПЛА, що не містять радіовідбиваючого
обладнання: крило, оперення виконуються з матеріалів з мінімальним
віддзеркаленням радіохвиль, наприклад, з склопластику або органопластику;
– виступні елементи конструкції БПЛА: антени зв'язку, зовнішні блоки
відеофіксації, - застосовуються у виконанні, при якому ЕПР не збільшується;
– для метрового діапазону довжин хвиль особливо важливий розрахунок
резонансних розмірів ідеально провідних елементів конструкції БЛА.
Розроблено методи чисельного розрахунку, засновані як на
асимптотичних методах короткохвильової дифракції (сантиметровий і
дециметровий діапазони довжин хвиль), так і на методах поверхневих
інтегральних рівнянь (метровий діапазон довжин хвиль). Проведене на основі
цих методів математичне моделювання може бути використано при створенні
вітчизняних БПЛА різних класів і для отримання апріорної інформації при
створенні засобів радіолокаційного виявлення і супроводження БПЛА.
257
ЛІТЕРАТУРА
1. Василец В. А. Снижение средней эффективной поверхности рассеяния

объекта сложной формы при оптимальном распределении ограниченного
количества радиопоглощающего материала на его поверхности / В.А. Василец
// Радиотехника. – 2002. – Вып. 129. – С. 69-72.
2. Математическое моделирование радиолокационных характеристик
элементов поверхности объектов сложной формы / О. И. Сухаревский,
В. А. Василец, К. И. Ткачук и др. // Радиотехник: Всеукр. межвед. науч.-техн.
сб. – 2004. – Вып. 136. – С. 81-85.
3. Лесняк В. В. Развитие методов и программ расчета ЭПР тел сложной
формы / В. В. Лесняк // Проблемы создания перспективной авиационно-
космической техники. – М.: ФИЗМАТЛИТ, – 2005. – Вып. 12. – С. 450-465.
4. Методы и техника противодействия радиолокационному распознаванию
объектов [Электронный ресурс] - Режим доступа:
http://www.cplire.ru/ioined/iectionl.
5. Keller J. B. Geometrical Theory of Diffraction / J. B. Keller // Journal of The
Optical Society of America. – 1962. – V. 52, № 2. – P. 116-130.
6. Боровиков В. А. Геометрическая теория дифракции / В. А. Боровиков,
Б. Е. Кинбер. – М.: Связь, 1978. – 248 с.
7. Уфимцев П. Я. Теория дифракционных краевых волн в электродинамике /
П. Я. Уфимцев. – М.: Бином, 2007. – 366 с.
8. Расчет рассеяния электромагнитной волны на идеально проводящем
объекте, частично покрытом радиопоглощающим материалом, с помощью
триангуляционных формул / О. И. Сухаревский, В. А. Василец, А. З. Сазонов,
К. И. Ткачук // Радиофизика и радиоастрономия. – 2000. – Т. 5, № 1. – С. 47-54.
9. Сухаревский О. И. О строгом и приближенном расчете эффективной
поверхности рассеяния (ЭПР) трехмерных объектов / О. И. Сухаревский,
С. А. Горелышев, А. З. Сазонов // Збірник наукових праць, Харьков, ХВУ,
2000. Випуск 4(30). -С. 53-63.
10. Фундаментальные и прикладные задачи теории рассеяния
электромагнитных волн / Ю. К. Сиренко, И. В. Сухаревский,
О. И. Сухаревский, Н. П. Яшина. – Х.: Крок, 2000. - 344 с.
11. Computer simulation of aerial target radar scattering, recognition, detection and
tracking / Y.D. Shirman Editor. Boston, London. Artech house, 2002. - 294 c.
12. Метод расчета ЭПР наземного объекта с неидеально отражающей
поверхностью / О. И. Сухаревский, В. А. Василец, А. З. Сазонов, К. И. Ткачук
258 Література
// Межведомственный тематический научный сборник "Рассеяние

электромагнитных волн". – Таганрог: ТГРУ. – 2003. – Вып. 12. - С. 9-15.
13. Расчет излучения антенной решетки с носовым диэлектрическим
обтекателем / С. В. Кукобко, С. В. Нечитайло, А. З. Сазонов,
О. И. Сухаревский // Радиофизика и радиоастрономия. – 2003. – Т. 8, № 3. – С.
287-295.
14. Kukobko S. V. Mathematical simulation of near radiation fields for reflector-
type antenna with sharp nose radome (two-dimensional problem) / S. V. Kukobko,
A. Z. Sazonov, O. I. Sukharevsky // Proc. Int. Conf. Antenna Theory Technique. –
2007. – P. 390-392.
15. Уфимцев П. Я. Краевые волны в теории дифракции: дис. доктора физ.-мат.
наук: 05.12.07 / Уфимцев Петр Яковлевич. – Горький, 1969. – 439 с.
16. Марков Г. Т. Математические методы прикладной электродинамики /
Г. Т. Марков, В. И. Васильев. – М.: Советское радио, 1970. – 120 с.
17. Василец В. А. Выбор оптимальной формы фюзеляжа беспилотного
летательного аппарата с целью снижения его ЭПР / В. А. Василец //
Радиотехника: Всеукр. межвед. научн.-техн. сб. – 2003. – Т. 8, №2. – С. 217-223.
18. Вычислительные методы в электродинамике / [Тил Г. А., Уотерман П. С.,
Поджо А. и др.]; под ред. Р. Митры. – М.: Мир, 1977. – 487 с.
19. Майзельс Е. Н. Измерение характеристик рассеяния радиолокационных
целей / Е. Н. Майзельс, В. А. Торгованов. – М.: Советское радио, 1972. – 232 с.
20. Akinshin N. S. Experimental Research on Detection and recognition of Ground
Objects on the basic of Polarization Parameters / N. S. Akinshin, Y. T. Antifeev,
A. B. Borsov // Proc. MWS Kharkov. – 1998. – P. 485-491.
21. Staraj R. Experimental study of curvature and line width effects on
characterization of printed antennas fed by a microstrip lines / R. Staraj, G. Ghio. J-
P. Damiano // International Symposium on Antennas JINA’96, 12-14 November
1996. – Nice, France, 1996. – P. 368-371.
22. Curved edge modification of compact range reflector / W. D. Burnside,
M. C. Gilreath, B. M. Kont, G. L. Clerici // IEEE Trane. Antennas and Propag. –
1987. – №2. – P. 176-182.
23. Мицмахер М. Ю. Качество современных безэховых камер и
радиопоглощающие материалы / М. Ю. Мицмахер // Антенны. – М.: Связь. –
1980. - Вып. 28. – С. 147-164.
24. Торгованов В. А. Безэховые камеры: обзоры / В. А. Торгованов //
Зарубежная радиоэлектроника. – 1974. – № 12. – С. 20-46.
25. Куммер В. Х. Антенные измерения / В. Х. Куммер, Э. С. Джиллеспи //
ТИИЭР. – 1978. – Т. 66, №4. – С. 143-173.
Література 259
26. Мицмахер М. Ю. Обобщенный коэффициент отражения при дифракции

плоской электромагнитной волны на импедансном клине / М. Ю. Мицмахер //
Известия вузов. Радиофизика. – 1976. - Т. XIX, №10. – С. 1518-1522.
27. Шапиро Д. Н. Электромагнитное экранирование / Д.Н. Шапиро. –
Долгопрудный: Издательский Дом "Интеллект", 2010. – 120 с.
28. Garretson Н. С. Radar cross section testing / H. C. Garretson // AIAA Paper. –
1986. – № 1770. – P. 27-34.
29. Орєхов С. В. "Уявна" ефективна поверхня розсіювання безлунних камер
надвисоких частот, методика й визначення та зменшення / С. В. Орєхов,
С. В. Нечитайло, К. В. Садовий // Системи обробки інформації, , Харьков,
ХУПС, – 2005. – Вип. 6(46). – С. 119-122.
30. Радциг А. Н. Экспериментальная гидроаэромеханика / А. Н. Радциг. – М.:
МАИ, 2004. – 296 с.
31. Аэродинамический облик, радиолокационная и инфракрасная заметность
самолетов военного назначения при их обнаружении /Анипко О.Б,
Башинский В.Г., Украинец Е.А./Монография- Запорожье: изд. АО “МОТОР
СИЧ”, 2013 г.-250 с.
32. Дополнительное сравнение теории пограничного слоя с решениями
уравнений Навье-Стокса в приближении тонкого слоя / Чжень К.,
Алемдарожу А., Мехта У., Себечи Т. // Аэрокосмическая техника. – 1988. –
№12. – С. 203-207.
33. Ваганов Р. Б. Основы теории дифракции / Р. Б. Ваганов,
Б. З. Каценелембаум. – М.: Наука, 1982. – 272с.
34. Вайнштейн Л. А. Электромагнитные волны / Л. А. Вайнштейн. – М.:
Радио и связь, 1988. – 440 с.
35. Бэрет С. Перспективы исследований и разработок в области
радиолокационного отражения / С. Бэрет.,А. Слэттен // ТИИЭР. – 1965. – Т.
53, № 8. – С. 908-919.
36. Кинг Р., Смит Г. Антенны в материальных средах / Р. Кинг, Г. Смит; пер. с
англ. – М.: Мир, 1984. – 824с. В 2-х томах
37. Нефедов Е. И. Дифракция электромагнитных волн на диэлектрических
структурах / Е. И. Нефедов. – М.: Наука, 1979. – 271 с.
38. Захаров Е.В. Численный анализ дифракции радиоволн / Е.В. Захаров,
Ю. В. Пименов. – М.: Радио и связь, 1982. –184 с.
39. Виноградова М. Б. Теория волн / М. Б. Виноградова, О. В. Руденко,
А. П. Сухоруков. – М.: Наука, 1979. –383 с.
40. Фелсен Л. Излучение и рассеяние волн / Л. Фелсен, Н. Маркувиц; пер. с
англ. – М.: Мир, 1978. – Т.2. – 556с.
41. Дмитриев В. И. Интегральные уравнения в краевых задачах

электродинамики / В. И. Дмитриев, Е. В. Захаров. – М.: МГУ, 1987. – 167 с.
42. Каценеленбаум Б. З. Высокочастотная электродинамика /
Б. З. Каценеленбаум. – М., Наука, 1966. – 240 с.
43. Beckmann P. The Depolarisation of Electromagnetic Waves / P. Beckmann. –
The Golem Press, Boulder, Colorado, 1968. – 163 р.
44. Мартынов Н. А. Оценка характеристик рассеяния электромагнитных волн
на сложных телах, частично покрытых радиопоглощающими материалами /
Н. А. Мартынов, Г.Н. Мироненко // Радиотехника. – 1996. – № 6. – С. 102-105.
45. Юссеф Н. Н. Эффективная площадь отражения сложных
радиолокационных целей / Н. Н. Юссеф // ТИИЭР. – 1989. – Т. 77, № 5. – С.
100-112.
46. Цифровое моделирование полей рассеяния коротких радиоволн
элементами сложных радиолокационных сцен / А. Б. Борзов, Э. А. Засовин,
А. В. Соколов, В. Б. Сучков // Радиоэлектроника. – 1999. – № 12. – С. 21-29.
47. Electromagnetic Wave Scattering by Aerial and Ground Radar Objects / S. V.
Nechitaylo, V. M. Orlenko, O. I. Sukharevsky, V. A. Vasilets; // edited by O. I.
Sukharevsky. - Boca Raton, USA: SRC Press Taylor & Francis Group, 2014. - 334 p.
48. Бреховских Л.М. Волны в слоистых средах. – М.: Наука, 1973. - 343 с.
49. Sukharevsky O.I., Gorelyshev S. A. Passing the Ultra-Wideband Signal in
Layered-Uniform Half-Space with the Parameters of the Ground // J. Electromagn.
Waves Appl., vol. 11, 8, pp. 1091-1102.
50. Михайлов Г.Д., Сергеев В.И., Соломатин Э.А, Воронов В.А. Методы и
средства уменьшения радиолокационной заметности антенных систем //
Зарубежная радиоэлектроника. – 1994. - №4-5. - С. 54-59.
51. Kozakoff, D. J., Analysis of Radome-Enclosed Antennas, 2nd ed., Artech
House, Inc., 2010. 294p.
52. Пригода Б.А., Кокунько В.С. Обтекатели антенн летательных аппаратов. –
М.: Машиностроение, 1978. – 120 с.
53. Михайлов Г.Д., Кутищев С.Н., Кирьянов О.Е. Эффективная площадь
рассеяния зеркальной антенны с диэлектрическим обтекателем. // Изв. ВУЗов.
Радиофизика. 1999, т.XLII, №9 С.879-885.
54. Замятин В.И., Сухаревский О.И. Обратное рассеяние волн сторонних
источников зеркальной антенной с диэлектрической оболочкой. В сб.:
Антенны, вып.37.,Радио и связь, 1990, С.78-87.
55. J. Lansink Rotgerink, H. van der Ven, T. Voigt, E. Jehamy, M. Schick, H.
Schippers. Modelling of effects of nose radomes on radar antenna performance.
10th European Conference on Antennas and Propagation (EuCAP), 2016, pp.1-5.
56. Liu Shangji, Zhou Huiyuan, Ding Chang, Song Lizhong. Electrical properties
analysis of conical radome. 2016 IEEE International Conference on Ubiquitous
Wireless Broadband (ICUWB), 2016, pp.1-4.
57. Branko Lj. Mrdakovic, Branko M. Kolundzija. A method for full wave analysis
of electrically large transparent radomes. 2016 IEEE International Symposium on
Antennas and Propagation (APSURSI), 2016, pp.1331-1332.
58. Tamara Sheret, Clive Parini, Ben Allen. Efficient design of a radome for
minimized transmission loss. IET Microwaves, Antennas & Propagation. 2016, v.
10, issue 15, pp.1662-1666.
59. Jae-Won Rim, Il-Suek Koh, Kwang Sik Choi. IPO analysis of performance of
arbitrary shaped radome. 10th European Conference on Antennas and Propagation
(EuCAP), 2016, pp.1-5.
60. R. U. Nair, M. Suprava, R. M. Jha. Graded dielectric inhomogeneous
streamlined radome for airborne applications. Electronics Letters. 2015, v 51, issue
11, pp. 862-863.
61. Ji Hyung Kim, Yong Bae Park, Sung-Chan Song. Electromagnetic analysis of a
tangent-ogive dielectric radome with a metallic cap. 2015 International Workshop
on Antenna Technology (iWAT), 2016, pp. 367-368.
62. Surabhi Dwivedi, Vivekanand Mishra. Numerical analysis for directivity
improvement of radome structure. 2013 IEEE Applied Electromagnetics
Conference (AEMC), 2013, pp.1-2.
63. Сухаревский О.И., Василец В.А., Сазонов А.З., Ткачук К.И. Расчет
каустической поверхности, образующейся при наклонном падении плоской
волны на диэлектрический конусный обтекатель. // Радиотехника: Всеукр.
межвед. науч.-техн. сб. 2004. Вып. 139. С. 15-19.
64. Sukharevsky I.V., Vashinski S.E. About the stationary phase points and caustic
influence on lateral radiation of antenna systems with radomes. MMET-98.
Conference Proceedings. Kharkov, 1998, vol.2, pp.537-539.
65. Высокочастотный метод расчета вторичного излучения модели фюзеляжа
беспилотного летательного аппарата / И. Е. Ряполов, В. А. Василец, О.И.
Сухаревский, К. И. Ткачук // Системи озброєння і військова техніка. – 2014. –
Вип. 1(37). – С. 222-225.
66. Сухаревский О.И., Василец В.А. Вторичное излучение зеркальной
антенной системы с коническим диэлектрическим обтекателем // Сборник
научных трудов ОНИИ ВС. – Харьков: ОНИИ ВС, 2005. – Вып. 1(1). –
С. 92-100.
67. Никольский В.В., Никольская Т.И. Электродинамика и распространение
радиоволн. – М.: Наука, 1989. – 544 с.
68. Роджерс Д. Алгоритмические основы машинной графики. – М.: Мир,

1989. – 512 с.
69. D. Wilton ; C. Butler, “Efficient numerical techniques for solving Pocklington's
equation and their relationships to other methods,” IEEE Transactions on Antennas
and Propagation, Vol. 24, Issue: 1, 83 – 86, Jan 1976, DOI:
10.1109/TAP.1976.1141286.
70. J. Sosa-Pedroza, V. Barrera-Figueroa, J. López-Bonilla, “Pocklington equation
method versus curved segments technique for the numerical study of circular
antennas,” Apeiron, Vol. 13, No. 2, 260-273, April 2006.
71. V. Barrera-Figueroa, J. Sosa-Pedroza, J. López-Bonilla, “Pocklington Equation
via Circuit Theory,” Apeiron, Vol. 16, No. 1, 45-69, January 2009.
72. J. Sosa-Pedroza, V. Barrera-Figueroa and J. Lуpez-Bonilla, “Pocklington
equation and the method of moments,” Proc. Pakistan Acad. Sci., 42(4),
243-247, 2005.
73. Y. Tretiakov, G. Pan, “Malvar Wavelet Based Pocklington Equation Solutions
to Thin-Wire Antennas and Scatterers,” Progress in Electromagnetics Research,
PIER 47, 123–133, 2004.
74. Xavier Claeys, “On The Theoretical Justification of Pocklington's Equation,”
Mathematical Models and Methods in Applied Sciences, 1325-1355, Vol. 19, No.
8, 2009.
75. Cecilia Marasini, Efficient computation techniques for Galerkin MoM antenna
design, 262 - Eindhoven: Technische Universiteit Eindhoven, 2008. ISBN 978-90-
386-1874-6.
76. Scattering Characteristics of Thin-Wire Conductors Placed inside Dielectric
Shell. / Sukharevsky O.I., Vasilets V.A., Nechitaylo S.V. // Telecommunications
and Radio Engineering, 2018. 77(8). – P.671-687.
77. James D. Taylor, et al., Ultrawideband Radar: Applications and Design, 520,
James D. Taylor (ed.), CRC Press, 2012.
78. Расчет характеристик рассеяния идеально проводящего шара под
сферической диэлектрической оболочкой / И. Е. Ряполов, В. А. Василец, О. И.
Сухаревский // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. –
2014. – Вип. 2 (15). – С. 74-78.
79. Сухаревский О.И., Василец В.А., Сазонов А.З. Метод расчета
влияния тонкой диэлектрической оболочки на рассеяние волн идеально
проводящим объектом // Радиотехника: Всеукр. межвед. науч.-техн. сб. –
2003. - Вып. 131. - С. 30-33.
80. Орлан-10. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.airwar.ru/enc/bpla/orlan10.html — Назва з екрана.
81. RQ-1 Predator. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

http://www.airwar.ru/enc/bpla/rq1.html — Назва з екрана.
82. RQ-4 Global Hawk. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
83. RQ-7 Shadow. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
84. Bayraktar TB2. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.airwar.ru/enc/bpla/tb2.html — Назва з екрана.
85. Безпілотні авіаційні комплекси для вирішення екологічних завдань / В. М.
Кобрін, М. В. Нечипорук, Н. В. Кобріна / Екологічна безпека, № 2/2014 (18),
С. 43-50.
86. Методика определения дальности обнаружения беспилотных летательных
аппаратов по их трехмерным моделям / С. Абрамов, В. Абрамова, К.
Абрамов, И. Калужинов // Авиационно-космическая техника и технология :
Научно-технический журнал. - 2017. - № 5. - С. 85-91.
87. Markarian G. Countermeasures for Aerial Drones / G. Markarian, A. Staniforth
– Boston, London : Artech House, 2021. – 350 p.
88. Barton D. K. Radar System Analysis and Modeling / D. K. Barton –
Norwood, USA : Artech House, Inc., 2005. – 566 p.
89. Радиоэлектронные системы : Основы построения и теория. Справочник /
под ред. Я. Д. Ширмана. – 2-е изд. – М. : Радиотехника, 2007. – 512 с.
90. Radar Handbook / M. I. Skolnik ed. – 3d ed. – New York : McGraw-Hill,
2008. – 1348 p.
91. Ukrspetstechnika. РЛС “Малахіт-М” – Режим доступу :
http://ust.com.ua/ru/item/rls-malaxit-m/ – Дата доступу : 14.12.2020. – Назва з
екрану.
92. Aerotechnika. Продукція – Радіолокаційні системи – Бурштин-1800 –
Режим доступу : https://www.aerotechnica.ua/ua/radiolokaczionnyie-sistemyi-ua/
– Дата доступу : 14.12.2020. – Назва з екрану.
93. Науково-виробничий комплекс “Іскра”. МР-1 – високомобільний радар
метрового діапазону радіохвиль – Режим доступу :
https://iskra.zp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=42&Itemid=1
44&lang=ua – Дата доступу : 14.12.2020. – Назва з екрану.
94. Knott E. F. Radar Cross Section / E. F. Knott, J. F. Shaeffer, M. T. Tuley – 2nd
ed. – Boston, London : Artech House, 1993. – 611 p.
95. Львова Л. А. Радиолокационная заметность летательных аппаратов /
Л. А. Львова. – Снежинск : РФЯЦ – ВНИИТФ, 2003. – 232 с.
96. Sukharevsky O. I. Electromagnetic Wave Scattering by Aerial and Ground
Radar Objects / O. I. Sukharevsky, V. A. Vasilets, G. S. Zalevsky // [Electron

resource] : 2015 IEEE International Radar Conference, 10-15 May, 2015 : Proc. –
Arlington VA, USA, 2015. – P. 162-167. – 1 CD-ROM.
97. Сухаревський О. І. Довідник характеристик розсіювання повітряних та
наземних радіолокаційних об’єктів / О. І. Сухаревський, В. О. Василець,
С. В. Нечитайло. – Х.: ХНУПС, 2019. – 304 c. + 1 електрон. опт. диск
(CD-ROM).
98. Sukharevsky O. Radar Scattering Characteristics of a UAV Model in X-band /
O. Sukharevsky, V. Vasilets, V. Orlenko, I. Ryapolov // IET Radar, Sonar &
Navigation. – Apr. 2020. – Vol. 14, No. 4. – P. 532-537.
99. Shirman Ya. D. Computer Simulation of Aerial Target Radar Scattering
Recognition, Detection and Tracking / Ya. D. Shirman ed. – Norwood, USA :
Artech House, 2002. – 382 p.
100.Gibson W. C. The Method of Moments in Electromagnetics / W. C. Gibson. –
Boca Raton, London, New York : Chapman & Hall / Taylor & Francis Group,
2008. – 288p.
101.Rosa G. S. A High-Frequency Uniform Asymptotic Solution for
Electromagnetic Field Scattering by a PEC Wedge Including Grazing Incidence
Scenarios / G. S. Rosa, F. J. V. Hasselmann // IEEE Trans. Antennas Propag. – 2020.
– Vol. 68, No. 8. – P. 6296-6305.
102.Aktepe A. Transient Analysis of Scattering from Impedance Surfaces Using
Physical Optics Approximation / A. Aktepe, H. Serim, H. Ülkü // IET Microwaves,
Antennas & Propagation. – 2020. – Vol. 14, No. 15. – P. 2020-2026.
103.Volakis J. L. Integral Equation Methods for Electromagnetics / J. L. Volakis,
K. Sertel. – Raleigh, NC, USA : SciTech Publishing, Inc., 2012. – 391 p.
104.Залевский Г. С. Расчет характеристик рассеяния воздушных
радиолокационных объектов резонансных размеров, основанный на
итерационном алгоритме / Г. С. Залевский, О. И. Сухаревский // Известия
вузов. Радиоэлектроника. – 2014. – Т. 57, № 6. – С. 13-25.
105.Zalevsky G. S. Secondary Radiation of Resonance Perfectly Conducting
Objects // G. S. Zalevsky, O. I. Sukharevsky, V. A. Vasilets, S. V. Nechitaylo //
Journal of Communications Technology and Electronics. – 2014. – Vol. 59, No. 12.
– P. 1321-1332.
106.Залевский Г. С. Метод расчета характеристик рассеяния диэлектрических
объектов резонансных размеров / Г. С. Залевский // Збірник наукових праць
Харківського університету Повітряних Сил. – 2014. – Вип. 2(39). – С. 66-69.
107.Numerical and experimental radar cross section analysis of the quadrocopter
DJI Phantom 2 / A. Schröder, M. Renker, U. Aulenbacher, et al. // Proc. IEEE
Radar Conf., Johannesburg, South Africa, Oct. 2015. – P. 463-468.

108.Sukharevsky I. Manipulation of Backscattering from a Dielectric Cylinder of
triangular Cross-Section using the Interplay of GO-Like Ray Effects and
Resonances / I. Sukharevsky, A. Nosich, A. Altintas // IEEE Trans. Antennas
Propag. – 2015. – Vol. 63, No. 5. – P. 2162-2169.
109.Nystrom Method for the Muller Boundary Integral Equations on a Dielectric
Body of Revolution: Axially Symmetric Problem / P. Sewell, A. Vukovic,
V. Bulygin, et al. // IET Microwaves, Antennas & Propagation. – 2015. – Vol. 9,
No. 11. – P. 1186-1192.
110.Sukharevsky O. I. Modeling of Ultrawideband (UWB) Impulse Scattering by
Aerial and Subsurface Resonant Objects Based on Integral Equation Solving /
O. I. Sukharevsky, G. S. Zalevsky, V. A. Vasilets // Advanced Ultrawideband
Radar: Signals, Targets, and Applications / Edited by J. D. Taylor. – Boca Raton
London New York: CRC Press Taylor & Francis Group, 2016. – Chapter 5. – P.
195-235.
111.Y. Liu. A Memory Saving Augmented EFIE With Modified Basis Functions
for Low-Frequency Problems / Y. Liu, X.-Y. Guo, H.-J. Zhou // IEEE Trans.
Antennas Propag. –2018. – Vol. 66, No. 3. – P. 1359-1365.
112.Surface Integral Equation-Based Characteristic Mode Formulation for
Penetrable Bodies / P. Ylä-Oijala, H. Wallén, D. Tzarouchis, et al. // IEEE Trans.
Antennas Propag. – 2018. Vol. 66, No. 7. – P. 3532-3539.
113.Optimized Radar Waveform Parameter Design for Small Drone Detection
Based on Echo Modeling and Experimental Analysis / T. Li, B. Wen, Y. Tian, et al.
// IEEE Access. – 2019. – No. 7. – P. 101527-101538.
114.Simulation of 3-D electromagnetic scattering and inverse scattering by
arbitrary anisotropic dielectric objects embedded in layered arbitrary anisotropic
media / J. Wang, J. Li, Y. Chen, et al. // IEEE Trans. Antennas Propag. – 2020. –
Vol. 68, No. 8. – P. 6473-6478.
115.Zalevsky G. Numerical Modeling of Electromagnetic Scattering and Radiation
Characteristics of Antenna in Dielectric Radome of Resonant Size / G. Zalevsky, O.
Turinskyi, O. Sukharevsky // 2020 IEEE Ukrainian Microwave Week (UkrMW-
2020) : 21-25 Sept., 2020 : Proc. Vol. 1, 2020 IEEE 12th International Conference
on Antenna Theory and Techniques (ICATT). – Kharkiv, 2020. – P. 170-173.
116.Zalevsky G. S. Integral Equation Modelling of Unmanned Aerial Vehicle
Radar Scattering Characteristics in VHF to S Frequency Bands / G. S. Zalevsky, O.
I. Sukharevsky, V. A. Vasilets // IET Microwaves, Antennas & Propagation. –
2021. Vol. 15, No. 10. – P. 1299-1309.
117.Hu J. A Chebyshev-Based High-Order-Accurate Integral Equation Solver for
Maxwell’s Equations / J. Hu, E. Garza, C Sideris // IEEE Trans. Antennas Propag. –

2021. – Vol. 69, No. 9. – P. 5790-5800.
118.Ritchie M. Micro-Drone RCS Analysis / M. Ritchie, F. Fioranelli, H. Griffiths
// Proc. IEEE Radar Conference. Johannesburg, South Africa. – 2015. – P. 452-456.
119.Patel J. Review of Radar Classification and RCS Characterisation Techniques
for Small UAVs or Drones / J. Patel, F. Fioranelli, D. Anderson // IET Radar,
Sonar & Navigation. – 2018. – Vol. 12, No. 9. – P. 911-919.
120.Cui Z. Low-Altitude UAV Air-Ground Propagation Channel Measurement and
Analysis in a Suburban Environment at 3.9 GHz / Z. Cui, C. Briso, K. Guan, et al.
// IET Microwaves, Antennas & Propagation. – 2019. – Vol. 13, No. 9. – P. 1503-
1508.
121.Gong J. Interference of Radar Detection of Drones by Birds / J. Gong, J. Yan,
D. Li // Progress in Electromagnetics Research. – 2019. – No. 81. – P. 1-11.
122.Patel J. Multi-Time Frequency Analysis and Classification of a Micro-Drone
Carrying Payloads Using Multistatic Radar / J. Patel, C. Al-Ameri, F. Fioranelli, et
al. // The Journal of Engineering. – 2019. No. 20. – P. 7047-7051.
123.Khristenko A. Magnitude and Spectrum of Electromagnetic Wave Scattered by
Small Quadcopter in X-Band / A. Khristenko, M. Konovalenko, M. Rovkin, et al. //
IEEE Trans. Antennas Propag. – 2018. – Vol. 66, No. 4. – P. 1977–1984.
124.Experimental Analysis of Fully Polarimetric Radar Returns of a Fixed-Wing
UAV / Y. Yang, Y. Bai, J.-N. Wu, et al. // IET Radar, Sonar & Navigation. – 2020.
– Vol. 14, No. 4. – P. 525–531.
125.Laučys A. Low-Altitude UAV Air-Ground Propagation Channel Measurement
and Analysis in a Suburban Environment at 3.9 GHz / A. Laučys, S. Rudys,
M. Kinka / Aviation. – 2019. – Vol. 23, No. 2. – P. 48-53.
126.A discontinuous Galerkin surface integral equation method for scattering from
multiscale homogeneous objects / B.-B. Kong et al. // IEEE Trans. Antennas Propag.
– 2018. – Vol. 66, No. 4. – P. 1937-1946.
127.A Wavelet-Enhanced PWTD-Accelerated Time-Domain Integral Equation
Solver for Analysis of Transient Scattering From Electrically Large Conducting
Objects / Y. Liu, A. C. Yücel, H. Bağci, et. al. // IEEE Trans. Antennas Propag. –
2018. – Vol. 66, No. 5. – P. 2458-2470.
128.Tasic M. S. Method of Moment Weighted Domain Decomposition Method for
Scattering From Large Platforms / M. S. Tasic, B. M. Kolundzija // IEEE Trans.
Antennas Propag. – 2018. – Vol. 66, No. 7. – P. 3577-3589.
129.Kalfa M. Error Control of Multiple-Precision MLFMA / M. Kalfa, Ö. Ergül,
V. B. Ertürk // IEEE Trans. Antennas Propag. – 2018. – Vol. 66, No. 10. – P. 5651-
5656.
130.Multilevel Fast Multipole Algorithm Enhanced Characteristic Mode Analysis

for Half-Space Platform / Q. Zhang, B.-Y. Wu, Y. Gao, et al. // IEEE Trans.
Antennas Propag. – 2020. – Vol. 68, No. 11. – P. 7711-7716.
131.Васильев Е. Н. Возбуждение тел вращения / Е. Н. Васильев. – М. : Радио и
связь, 1987. – 272 с.
132.Смирнов В. И. Курс высшей математики : монография в 5 т. Т. 4. /
В. И. Смирнов. – М. : Гос. изд-во тех.-теор. лит., 1957. – 812 с.
133.Марков Г. Т. Возбуждение электромагнитных волн / Г. Т. Марков,
А. Ф. Чаплин. – М. : Радио и связь, 1983. – 296 с.
134. Корн Г. Справочник по математике для научных работников и инженеров
/ Г. Корн, Т. Корн. – М. : Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1984. – 832 с.
135.Ergül Ö. Linear-linear basis functions for MLFMA solutions of magnetic-field
and combined-field integral equations / Ö. Ergül, L. Gürel // IEEE Trans. Antennas
Propag. – Apr. 2007. – Vol. 55, No. 4. – P. 1103-1110.
136.Хемминг Р. В. Численные методы / Р. В. Хемминг; пер. с англ. под ред.
Р. С. Гутера. – М. : Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1972. – 400 с.
137.Лоусон Ч. Численное решение задач метода наименьших квадратов /
Ч. Лоусон, Р. Хенсон; пер. с англ. – М. : Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1986. –
232 с.
138.Военно-технические вопросы высшей математики и математические
основы военной кибернетики / С. И. Гринберг, Л. И. Иванова, И. М. Сливняк,
И. В. Сухаревский; под ред. И. В. Сухаревского. – Х. : ВИРТА, 1979. – 383 с.
139.Дмитриев В. И. Интегральные уравнения в краевых задачах
электродинамики / В. И. Дмитриев, Е. В. Захаров. – М. : МГУ, 1987. – 167 с.
140.Müller C. Foundations of the Mathematical Theory of Electromagnetic Waves
/ C. Müller. – Berlin : Springer, 1969. – 356 p.
141. Колтон Д. Методы интегральных уравнений в теории рассеяния / Д. Колтон,
Р. Кресс ; пер. с англ. под ред. А. Г. Свешникова. – М. : Мир, 1987. – 311 с.
142.Harrington R. F. Boundary Integral Formulations for Homogeneous Material
Bodies / R. F. Harrington // Journal of Electromagnetic Waves and Applications. –
1989. – Vol. 3, No. 1. – P. 1–15.
143.Комбинированный метод расчета характеристик рассеяния объектов
сложной формы и его применение для моделирования спектров винтовой
модуляции вертолетов / Г. С. Залевский, М. М. Бречка, В. А. Василец,
О. И. Сухаревский // Системи обробки інформації. – 2014. – Вип. 4(120). – С. 80–
85.
144. Sukharevsky O. I. Iterative Algorithm for Simulation of EM Scattering by Objects,
Contained Constructive Elements of Different Electric Sizes / O. I. Sukharevsky,
G. S. Zalevsky, V. A. Vasilets // 2017 XXIInd International Seminar/Workshop on Direct

and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory (DIPED), Sept. 25
– 28, 2017: Proc. – Dnipro, Ukraine. 2017. – P. 190-193.
145.Combined Calculation Method for the Scattering Characteristics of Complex
Shaped Objects and Its Application to Model Helicopter Rotor Modulation Spectra
/ G. Zalevsky, M. Brechka, V. Vasilets, et al. // 2020 IEEE Ukrainian Microwave
Week (UkrMW-2020) : 21-25 Sept., 2020 : Proc. Vol. 2, 2020 IEEE 6th
International Symposium on Microwaves, Radar and Remote Sensing (MRRS). –
Kharkiv, 2020. – P. 473-477.
146.Залевський Г. С. Оцінка відстані між об’єктами, при якій їх
електромагнітною взаємодією можна зневажити, проведена методом
інтегральних рівнянь / Г. С. Залевський // Системи озброєння і військова
техніка. – 2007. – Вип. 2(10). – С. 59–63.
Наукове видання
СУХАРЕВСЬКИЙ Олег Ілліч

КАЛУЖИНОВ Ігор Володимирович
ВАСИЛЕЦЬ Віталій Олексійович
ГОРЄЛИШЕВ Станіслав Анатолійович
ЗАЛЕВСЬКИЙ Геннадій Станіславович
РЯПОЛОВ Іван Євгенович
ВТОРИННЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ
(МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ)
Під редакцією професора О.І. Сухаревського
Техн. редактор Т. В. Василенко

Відповідальний за випуск В. О. Василець
Комп’ютерне верстання В. О. Васильця
Комп’ютерний дизайн обкладинки О. О. Сухаревського
Підписано до друку .01.2022. Формат 60×84/8. Папір офсетний.

Гарнітура “Times New Roman”. Друк цифровий. Ум. друк. арк. 31,39.
Тираж 300 прим. Зам. №
Видавець і виготовлювач
Харківський національний університет
Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
61023, Харків, вул. Сумська, 77/79
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 5370 від 30.06.2017
ДЛЯ НОТАТОК

Untitled

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Untitled

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АЕРОКОСМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Під редакцією професора О.І. Сухаревського

В21 Вторинне випромінювання безпілотних літальних апаратів

У монографії розроблено методи отримання характеристик розсіювання

SCATTERING CHARACTERISTICS OF UNMANNED AERIAL

ISBN 978-966- © Сухаревський О. I., Калужинов І.В.,

Відомості про авторів …………………………………………………………. 6

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Сухаревський Олег Ілліч – провідний науковий співробітник Наукового

Калужинов Ігор Володимирович – провідний науковий співробітник

Василець Віталій Олексійович – провідний науковий співробітник

Горєлишев Станіслав Анатолійович – старший науковий співробітник

Залевський Геннадій Станіславович – професор Харківського

Ряполов Іван Євгенович – старший науковий співробітник Наукового

АВЧМ – асимптотичні високочастотні методи;

Теоретичні основи розрахунку

Розрахунок і точне визначення основних показників радіолокаційної

різноманітність аеродинамічних схем, конструкцій і матеріалів бойових

Рис. 1.1. Сучасні методи визначення характеристик розсіювання

Представлена схема носить умовний характер, оскільки одні методи

об'єкт необхідно ділити на частини [31], фізика процесів розсіювання на яких

Рис. 1.2. Схема найбільш загальних механізмів розсіювання

Отже, для розрахунку діаграм ЕПР кожної частини доцільно

аеродинамічного об'єкта складної форми.

першого інтерференційного максимуму. Цей підхід дозволяє значно

Широке застосування БЛК пов'язано з тенденцією ускладнення і

В ході вирішення задач розсіювання істотним є співвідношення довжини

функцій і метод IP [36-43]. Основні труднощі застосування методу власних

застосування ГО:    мін [18].

де r – відстань між точкою інтегрування і точкою спостереження, S –

Аеродинамічні об'єкти є об'єктами з поверхнями складної форми, які, як у

1.1. Метод розрахунку розсіювання

Рис. 1.3. Модель тришарової діелектричної конструкції

Структура, зображена на рис. 1.3, з півпростору G 0 опромінюється

де    / 0 ,    / 0 – відносні проникності області, W0   0  0 –

Поле всередині шарів природно шукати у вигляді:

 W0 sin ex  v ,

то система (1.17) приймає вигляд:

а система (1.16) розпадається на дві системи:

Якщо ввести матриці:

Ak (l )  Ak  l , ( k  1,2; l  1,2,3) ,

то рішення систем (1.19), (1.20) для шару l 1  z  l , (l  1,2,3) може бути

uk (z)   sinl z  l -1

l -1 sini i  i-1 (i) 

У рівняннях (1.21), (1.22) величини uk (0), vk (0) невідомі заздалегідь і

Розглянемо граничні умови при z  0 . З (1.14) при z  0 (  1) маємо:

Спрямувавши тут z  0 , отримаємо:

Отримаємо співвідношення аналогічне (1.24), але для z  3 . Поле при

Також, як і раніше, вводяться позначення:

u ( )e jk0 x sin   pˆ e jk 4 x sin 4 , (1.25)

u ( )  pˆ , (1.25' )

Тут ми врахували те, що k0 sin   k4 sin 4 і, отже sin 4  sin  , тобто

Таким чином, необхідне для вирішення основного завдання поле, відбите

Рис. 1.4. Залежність ЕПР від відносної діелектричної проникності

Результати розрахунків показали, що залежності мають різний характер, і

Рис. 1.5. Залежність ЕПР від товщини середнього шару сферичної

Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок про те, що

1.2. Метод розрахунку розсіювання

У зв'язку з цим розробка методів розрахунку і отримання оцінок

методу розрахунку ЕПР тривимірної моделі дзеркальної антенної системи

де k0 – хвильове число у вільному просторі ( k0  2  ,  – довжина

Рис. 1.7. Система "антена-обтічник"

Інтегральний член виразу (1.32) являє собою відгук дзеркала антени на