ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ № 5

з розділу 4. Військово-технічна та військово-спеціальна підготовка

модуль 4.2. Побудова ПЗРК військ ППО СВ.
Змістовий модуль 4.2.1.2 Будова та функціонування зенітної керованної ракети(ЗКР)
живлення та пускового механізму
Заняття 1. Склад і призначення зенітної керованої ракети ЗКР 9М39

Навчальний потік: 328 н.гр.

Час: 4години..
Місце: навчальна аудиторія № 215
.
НАВЧАЛЬНІ ТА ВИХОВНІ ЦІЛІ
1. Довести до студентів склад і призначення зенітної керованої ракети ЗКР 9М39
2. Дати курсантам коротку характеристику елементів ЗКР
3. Прищепити навички самостійної роботи.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗПОДІЛЕННЯ ЧАСУ

№ з/п Навчальні питання Час

Вступ. Інформування ООС. 25 хв.

1.
1. Призначення, технічні характеристики і принцип дії ЗКР 9М39 75 хв.
2.
2. Структурна схема та функціонування складових частин ЗКР 9М39. 75хв.
Висновки та відповіді на запитання. 5 хв.

НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Комп*ютер.
2. Слайди, стенди, альбоми.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Побудова та функціонування ЗРК (ЗАК) ближньої дії. Частина 3. Побудова та
функціонування ПЗРК Игла та ЗУ 23 . Єрмаков Г.В., Борисенко К.В., Кадубенко С.В.,
Шевченко А.Ф., Яловега М.О.,Куценко В.В. ;-Х. ХУ ПС, 2017. 149 с.(осн.)
2. Інформаційних бюлетень ГШ ЗСУ (АТО). Т.1. Харків: ХУПС, - 256с. (дод.).
3. ТТХ зразків ОВТ та тактика дій штатних підрозділів на них. (Засоби повітряного
нападу, вертольоти, БПЛА). ГШ ЗСУ. ГКЦ, 2014.- 99 с. (дод.).
 1. Призначення, технічні характеристики і принцип дії ЗКР 9М39

Тактико-технічні характеристики ракети 9М39:

Калібр, мм 72,2
Маса спорядженої ракети, кг 10,6
Середня швидкість польоту на марші при
температурі 15 °С, м/с 570
Метод наведення пропорційне
зближення
Система керування одноканальна
Тип головки самонаведення теплова
слідкуюча
(пасивна)
Максимальний кут пеленга ОГС, град 38

Зенітна ракета 9М39 представлена на рис. 1.6.

Вона складається із скріплених між собою відсіків: оптичної головки самонаведення 1,
рульового відсіку 2, бойової частини 3 (з підривачем), маршового 4 і стартового 5
двигунів, крилового блока 6.

Рис. 1.6. Ракета 9М39:

1 – теплова (оптична) головка самонаведення; 2 – рульовий
відсік; 3 – бойова частина; 4 – маршовий двигун; 5 – стартовий
двигун; 6 – криловий блок
Ракета виконана за аеродинамічною схемою „вутка”. Ближче до носа, в другому
відсіці розташована одна пара рулів, які працюють в релейному режимі. У хвостовій
частині розташовані чотири крила, які складаються в пусковій трубі. У тому місці, де
встановлені крила, є пара нерухомих дестабілізаторів. Поверхні дестабілізаторів та крил
скошені за принципом „повітряного млина” для підтримки швидкості обертання ракети в
польоті відносно поздовжньої осі симетрії.
Головний (перший) відсік являє собою теплову головку самонаведення (ТГСН) 9Э410,
що конструктивно складається з координатора та електронного блока.
Координатор являє собою оптико-механічний пристрій, що складається з гіроскопа з
оптичною системою та пристроєм, що модулює, і блока котушок.
Електронний блок являє собою „етажерну” конструкцію, набрану з круглих галет.
Остання галета виконується з контактними штирями і є платою для електричного
стикування ТГСН із ракетою.
У pyльовому (другому) відсіку встановлена рульова машинка з рулями; бортове
джерело живлення (БДЖ), що складається з турбогенератора (ТГ) і стабілізатора-
випрямлювача (СВ); датчик кутових швидкocтей (ДКШ); пороховий керуючий двигун
(ПКД); розетка із блоком зведення.
Зовні рульового відсіку закріплені дестабілізатори.
У бойовому (третьому) відсіку розташовується власне бойова частина (БЧ), вибуховий
пристрій (ВП) і вибуховий генератор (ВГ). У передній частині корпусу БЧ є приливок з
отвором, куди входить стопор, що забезпечує механічне стикування ракети з трубою.
Двигуновий (четвертий) відсік являє собою сукупність стартового двигуна (СД),
дворежимного однокамерного двигуна й променевого запалювача вповільненої дії. На
зовнішній частині соплового блока закріплений рульовий блок, що, у свою чергу,
складається з корпусу, чотирьох складних крил і механізму їхнього стопоріння.

2. Структурна схема та функціонування складових частин ЗКР 9М39

Теплова головка самонаведення призначена для забезпечення захоплення й

автосупроводження цілі за її тепловим випромінюванням, для вимірювання кутової
швидкості лінії візування „ракета – ціль”  л і формування сигналів керування ракетою, у
тому числі й в умовах організованої супротивником протидії шляхом постановки
перешкод типу „хибна теплова ціль” (ХТЦ).
Теплова головка самонаведення працює за тепловим випромінюванням двигунів
літаків і вертольотів (нагрітою частиною реактивного сопла, газовим струменем
реактивного двигуна, нагрітими вихлопними патрубками поршневих і газотурбінних
двигунів і вихлопними газами).
Теплова головка самонаведення містить у собі:
– слідкуючий координатор цілі (СКЦ);
– пристрій вироблення команд (ПВК);
– систему охолодження фотоприймача основного каналу (ФПо.к).

Основні технічні характеристики ТГСН:

Чутливість ТГСН за основним каналом 3,8∙10-10
Вт/см2
Кут зору, град 1,5
Максимальна кутова швидкість відстеження град/с 12
Максимальні кути пеленга в будь-якому напрямку
щодо двох взаємно перпендикулярних осей, град ±36
Частота обертання ротора гіроскопа, Гц 100
Вид модуляції променистого потоку імпульсна

Слідкуючий координатор цілі призначений для безперервного автоматичного

визначення кута неузгодженості між оптичною віссю координатора й лінією „ракета –
ціль”, для спостереження за ціллю й вироблення сигналу, пропорційного кутовій
швидкості лінії візування „ракета – ціль”.
Пристрій вироблення команд призначений для формування сигналів керування
ракетою при її польоті в різних умовах.
Система охолодження фотоприймача основного каналу забезпечує його охолодження
до температури −200 оС. Це необхідно для того, щоб зменшити вплив внутрішніх шумів
при обробці прийнятого сигналу. При цьому максимум спектральної чутливості
фотоприймача буде знаходитись у діапазоні довжин хвиль випромінювання 3,3–5,0 мкм.
Охолодження фотоприймача допоміжного каналу непередбачене. Максимум
спектральної чутливості його лежить у діапазоні 1,8–3,2 мкм.
Структурна схема ТГСН зображена на рис. 1.7.

Слідкуючий координатор цілі

Слідкуючий координатор цілі складається із власно координатора й електронного

блока.
Координатор цілі містить у собі два основні вузли – статор і ротор (гіроскоп).
 Статор забезпечує обертання ротора гіроскопа, його електричне аретирування й
електромагнітну корекцію й складається із фланця й приклеєних до нього котушок
корекції, обертання, пеленга (аретира) і генератора опорної напруги (ГОН).
Ротор являє собою постійний кільцеподібний магніт з явно вираженими полюсами, що
обертається, установлений на кардановому підвісі, що забезпечує ротору можливість
хитатися на кути пеленга. На роторі-магніті закріплені (рис. 1.8): сферичне дзеркало,
деталі оптичної системи, два фотоприймачі (основного й допоміжного каналів) і два
передпідсилювачі (ПП) сигналів з фотоприймачів (ФП).
2 2 3 4 6 7
1 1

9 8
10

Рис. 1.8. Оптична схема координатора:

1 – обтічник; 2 – бленда; 3 – контрдзеркало; 4 – хід променів потоку основного каналу;
5 – світлоділильний (інтерференційний) фільтр; 6 – лінза; 7 – фотоприймач основного
каналу;
8 – дзеркало­магніт; 9 – хід променів допоміжного каналу;
10 – фотоприймач допоміжного каналу

Для отримання інформації про помилку неузгодженості імпульсна модуляція променевого

потоку здійснюється шляхом обертання ФПо.к і ФПд.к, які розташовані у фокальних
площинах випромінювання каналів, з кутовою швидкістю обертання гіроскопа ω г з
нанесеними на них масками певної