ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ № 4

з розділу 4. Військово-технічна та військово-спеціальна підготовка

модуль 4.2. Побудова ПЗРК військ ППО СВ.
Змістовий модуль 4.2.1.2 Будова та функціонування пускової труби наземного блоку
живлення та пускового механізму
Заняття 2. Наземний блок живлення

Навчальний потік: 328 н.гр.

Час: 2 години..
Місце: навчальна аудиторія № 215
.
НАВЧАЛЬНІ ТА ВИХОВНІ ЦІЛІ
1. Ознайомити курсантів з заходами безпеки при експлуатації ПЗРК.
2. Дати курсантам коротку характеристику елементів ПЗРК
3. Прищепити навички самостійної роботи.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗПОДІЛЕННЯ ЧАСУ

№ з/п Навчальні питання Час

Вступ. Інформування ООС. 25 хв.

1.
1. Призначення та склад наземного блоку живлення. 30 хв.
2.
2. Характеристики складових частин НБЖ 30 хв.
Висновки та відповіді на запитання. 5 хв.

НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Комп*ютер.
2. Слайди, стенди, альбоми.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Побудова та функціонування ЗРК (ЗАК) ближньої дії. Частина 3. Побудова та
функціонування ПЗРК Игла та ЗУ 23 . Єрмаков Г.В., Борисенко К.В., Кадубенко С.В.,
Шевченко А.Ф., Яловега М.О.,Куценко В.В. ;-Х. ХУ ПС, 2017. 149 с.(осн.)
2. Інформаційних бюлетень ГШ ЗСУ (АТО). Т.1. Харків: ХУПС, - 256с. (дод.).
3. ТТХ зразків ОВТ та тактика дій штатних підрозділів на них. (Засоби повітряного
нападу, вертольоти, БПЛА). ГШ ЗСУ. ГКЦ, 2014.- 99 с. (дод.).
 1. Призначення та склад наземного блоку живлення

Наземний блок живлення (одноразової дії) призначений для постачання

холодоагентом ТГСН і забезпечення електроенергією комплексу в період підготовки до
пуску ракети.
Наземний блок живлення (НБЖ) (рис. 1.27) складається з балона 13, наповненого
стисненим газом, і батареї 1 з твердим електролітом. Балон призначений для тривалого
зберігання стисненого газу тиском і являє собою металеву кульову ємкість. У порожнині
балона розміщений порожній стрижень 11. Один кінець стрижня з’єднується зі штуцером
10, через який здійснюються заправлення та вихід газу при проколі мембрани 4, а на
інший кінець нагвинчується батарея. Батарея складається із з’єднаних у змішаний
послідовно-паралельний ланцюг електрохімічних елементів з розміщеними між ними
піротехнічними нагрівачами.

Рис. 1.27. Наземний блок живлення 9Б238:

1 – батарея; 2 – капсуль-запальник; 3 – контакти; 4 – мембрана;
5 – захисний ковпак;
6 – ковпачок; 7 – бойок; 8, 10 – штуцери; 9 – рознімання; 11 –
стрижень; 12 – бойок; 13 – балон;
14 – штифт; 15 – сорочка; В та Г – канали; Д – зуб
Приведення в дію наземного блока живлення робиться шляхом проколу мембрани 4
бойком 7 при його переміщенні. Після наколювання мембрани газ через канал В в штуцері
й далі по трубці, надходить в охолоджуючий пристрій ТГСН , а через канал Г у стрижні
надходить до бойка 12. При досягненні певного зусилля зрізається стопорний штифт 14,
бойок, переміщаючись із великою швидкістю, наколює капсюль-запальник 2 батареї. При
цьому виникає полум’я, від якого запалюються всі піротехнічні нагрівачі. Теплом, що
виділяється при згорянні нагрівачів, електроліт електрохімічних елементів
розплавляється, батарея приводиться в робочий стан.
Виводи батареї з’єднані проводами з контактами 3 рознімання 9, що служить для
електричного зв’язку батареї з пусковою трубою. Штуцер з розніманням закриті захисним
ковпаком 5. За зовнішнім виглядом ковпачка 6 можна визначити, приводився чи не
приводився в дію наземний блок живлення. Після приведення наземного блока живлення
в дію на ковпачку з’являється характерний слід (рис. 1.27, вид А) від штовхача пускової
труби.
 Технічні характеристики наземного блока живлення:

Час виходу на режим в інтервалах температур, с:

від –20 до +50 °С 1
від –20 до +50 °С 1,3

2. Характеристики складових частин НБЖ

Після приведення в дію наземного блока живлення стиснутий газ надходить одночасно
в охолоджувальний пристрій ТГСН і канал наколу батареї. Батарея спрацьовує,
напруга з неї надходить у блок датчиків труби, електронний блок ПМ і ТГСН. Ротор
гіроскопа ТГСН розганяється та аретується, при цьому відбувається узгодження його
оптичної осі з віссю прицілу пускової труби. З ТГСН на вхід АРП надходять сигнали
від цілі (за наявності її в полі зору ТГСН) і від фону.
Пуск ракети по цілі можливий у режимі автоматичного захоплення і пуску (режим
АВТОМАТ) або в режимі ручного захоплення і пуску (режим РУЧНОЙ).
У режимі АВТОМАТ після приведення в дію наземного блока живлення,
прицілювання та переведення гачка ПМ у положення до упору ротор гіроскопа ТГСН
розаретується, з’являються сигнали звукової та світлової інформації.
Пуск в режимі АВТОМАТ можливий, якщо протягом 0,8 с після натискання на
пусковий гачок до упору будуть виконуватися такі умови:
– сигнал від цілі перевищує сигнал від фону;
– ТГСН стежить за ціллю, що має кутову швидкість не менше 4 град/с;
– кутова швидкість лінії візування „ракета – ціль” не більше 12 град/с і кут між осями
ротора гіроскопа та прицілу труби менше 2° (при точному сполученні осі прицілу з лінією
візування „ракета – ціль”);
– відсутня відповідь „свій” від цілі (ціль „чужа”).
При виконанні всіх перелічених умов напруга з АРП надходить на блок реле, а з нього
– на електрозапалювач ПАТ і блок зведення. Через час затримки, необхідний для виходу
на режим БДЖ, напруга подається на електрозапалювач стартового заряду. Спрацьовує
стартовий двигун, що надає ракеті необхідну швидкість вильоту з труби і обертання
відносно поздовжньої осі.
При русі ракети всередині труби відбувається зрізання трубки, підведення стиснутого
газу від балона до ТГСН, розстикування розетки ракети й вилки бортрознімання труби, а
також обрив проводів контактного зв’язку РУ.
Стартовий двигун закінчує свою роботу в пусковій трубі й затримується в ній за
допомогою уловлювальної втулки, розташованої на ньому, і розтискного кільця, що
зупиняє, натягнутого на втулку. При русі ракети всередині труби кільце западає в кільцеву
проточку в передній частині труби та зупиняє втулку, в якій затримується стартовий
двигун. При подальшому русі ракети всередині труби із зупиненої втулки виходить
розтискне кільце, що з’єднує стартовий двигун з криловим блоком, після чого
відбувається їх роз’єднання. Ракета вилітає з труби, при цьому відбувається розкриття
рулів РМ, пластин дестабілізатора і крилового блока.
У режимі РУЧНОЙ після приведення в дію наземного блока живлення, прицілювання
й переводення гачка ПМ у середнє положення ротор гіроскопа розаретується, з’являються
сигнали звукової та світлової інформації.
Пуск у режимі РУЧНОЙ можливий, якщо протягом 0,6 с після натискання гачка ПМ
до середнього положення розаретування будуть виконуватися такі умови:
– сигнал від цілі буде перевищувати сигнал від фону;
– ТГСН буде стежити за ціллю, що має кутову швидкість не менше 4 град/с;
 – кутова швидкість лінії візування „ракета – ціль” буде не більше 12 град/с і кут
між осями ротора гіроскопа й прицілу – менше 2° (при точному суміщенні осі прицілу з
лінією візування „ракета – ціль”).
Через 0,6 с після розаретування ротора гіроскопа ТГСН з АРіП видається запит на
НРЗ. Якщо ціль не відповідає (ціль „чужа”), то через 0,2 с інформація про це надходить з
НРЗ на АРП. При переведенні пускового гачка ПМ із середнього положення до упору
напруга з АРП надходить на блок реле, після чого відбуваються процеси, аналогічні
режиму АВТОМАТ.
У випадку втрати цілі ротор гіроскопа ТГСН автоматично аретується в обох режимах.
Якщо на запит НРЗ ціль відповідає кодом „свій”, АРП в обох режимах видає заборону
на пуск, при цьому звуковий сигнал періодично переривається, а лампа (вклейка 4)
світлової інформації мигає із частотою 12,5 Гц до повернення пускового гачка ПМ у
вихідне положення.

Після спрацьовування стартового двигуна, вильоту ракети з труби і віддалення її на

безпечну для стрільця-зенітника відстань (не менше 5,5 м) від променевого запалювача
вповільненої дії загоряється заряд маршового двигуна. Рушійна установка розганяє ракету
до маршової швидкості та підтримує її в польоті, при цьому обертання ракети на
траєкторії забезпечується за рахунок нахилу пластин дестабілізатора і крилового блока.
При розкритті рулів РМ відбувається замикання контактів розмикача, напруга з
конденсаторів С1 і С2 блока зведення надходить на електрозапалювач ЕЗ1 підривача і
ПКД, а плюсовий вивід БДЖ підключається до підривача. При спрацьовуванні
електрозапалювача ЕЗ1 підривача одночасно запалюються піротехнічний запобіжник і
піротехнічний механізм самоліквідації підривача. При спрацьовуванні електрозапалювача
ПКД запалюється заряд ПКД, порохові гази якого, проходячи через розподільну втулку
РМ і сопла, здійснюють розворот ракети на початковій ділянці траєкторії за командами
ТГСН, що забезпечує необхідні кути випередження й піднесення.
На початковій ділянці траєкторії під дією осьового прискорення від роботи РУ стопор
підривача, що блокує, осідає і не перешкоджає розвороту поворотної втулки. Через 1,0 –
1,9 с після пуску прогоряє піротехнічний запобіжник, поворотна втулка під впливом
пружини розвертається в бойове положення, при цьому вісь капсуля-детонатора збігається
з віссю детонатора підривача, контакти поворотної втулки замикаються, підривач
підключається до БДЖ ракети й готовий до дії. У цей же час продовжує горіти
піротехнічний механізм самоліквідації, а БДЖ підживлює конденсатори С1 і С2 підривача
протягом усього польоту.
У процесі спостереження за ціллю ТГСН формує сумарний командний сигнал, що
надходить на РМ, які забезпечують керування ракетою в польоті.
При влученні ракети в ціль підривач підриває БЧ, детонація передається до заряду
підривного генератора, при цьому відбуваються його спрацьовування й підрив залишків
палива РУ (за їх наявності).
У випадку невлучення ракети в ціль через 14 – 17 с прогоряє піротехнічний механізм
самоліквідації, викликаючи дію детонатора і підрив БЧ з підривним генератором.