МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Контрольна робота

З дисципліни: «»
Тема: «Інклінометри, особливості їх використання на
робочому місці»

Виконав: ст.гр.
Пушкар М.М.
Перевірив:

Івано-Франківськ

2015
 ЗМІСТ

ВСТУП
1 ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНКЛІНОМЕТРИ ТА
ІНКЛІНОМЕТРІЮ
2 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНКЛІНОМЕТРІВ НА
РОБОЧОМУ МІСЦІ

ВСТУП

У процесі буріння необхідно контролювати положення осі

свердловини в просторі з метою: визначення справжнього стану корисної
копалини і правильної побудови геологічного розрізу і визначення
положення вибою свердловини.
Наявність фактичних координат свердловини дає підставу судити
про якість проводки свердловини і точно визначати точки перетину
свердловиною різних ділянок геологічного розрізу, тобто встановити
правильність буріння в заданому напрямку, що дозволяє правильно
оцінювати запаси родовищ за даними бурової розвідки і вибирати
раціональну систему їх розробки.
Такі дані одержуються при проведенні інклінометрії.
Інклінометрія - це методика визначення кута відхилення осі
свердловини (він утворюється в результаті перетину осі свердловини і
абсолютної вертикалі) і азимута її викривлення по відношенню до гирла.
Для проведення даного роду вимірювань необхідно використання
спеціального приладу - інклінометра і додаткового устаткування
каротажной станції.
В даній роботі буде розглянуто основні відомості про інклінометри
та особливості їх застосування безпосередньо на робочому місці.
 1 ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНКЛІНОМЕТРИ ТА
ІНКЛІНОМЕТРІЮ

Свердловини проектуються вертикальними або похило-

направленими. У процесі буріння стовбур свердловини відхиляється від
заданого напрямку з ряду причин геологічного та технічного характеру.
Фактичне відхилення осі свердловини від вертикалі в будь-якому
напрямку називається викривленням свердловини. Воно визначається
кутом викривлення  і магнітним азимутом викривлення  (рис. 1). Кут
нахилу свердловини вимірюється між віссю свердловини і горизонтальною
площиною та дорівнює (90° – ). Магнітний азимут викривлення
визначається кутом між напрямком на магнітний північ і горизонтальною
проекцією осі свердловини, яка взята у бік збільшення глибини
свердловини. Площина, що проходить через вертикаль і вісь свердловини у
визначеному інтервалі глибин, називається площиною викривлення.
Дані про викривлення свердловини необхідні для визначення
глибини розташування вибою та дійсних глибин залягання пластів,
розрахунку нормальної потужності пластів, для здійснення контролю за
викривленням свердловини та виявленням ділянок різких відхилень
стовбура свердловини, що можуть ускладнити спуск бурового
інструмента, геофізичних приладів, обсадних труб і свердловинних
фільтрів.
 а) б)
П н.
h i-1 П н.м

A hi


h i-1
hi
П д. м
l i sin  i
П д.

li – довжина свердловини; hi, (li-1) – глибина розташування вибою й

абсолютна оцінка устя; А – вісь свердловини; Пнм, Пдм – магнітні
північний та південний полюси
Рисунок 1 – Проекція ділянки стовбура свердловини: а - проекція на
вертикальну площину; б - проекція на горизонтальну площину

Вимірювання кута й азимута викривлення свердловини здійснюється

спеціальними приладами - інклінометрами, які можна об’єднати в три
групи:
- інклінометри з дистанційним електричним вимірюванням;
- фотоінклінометри;
- гіроскопічні інклінометри.
В інклінометрах перших двох груп елементи викривлення
свердловини визначаються за допомогою земного магнітного поля та сили
тяжіння. Робота інклінометрів третьої групи заснована на гіроскопічному
ефекті. Більш детально розглянемо роботу інклінометрів з дистанційним
електричним вимірюванням.
Найбільш розповсюдженими інклінометрами цієї групи є такі: ІШ-2,
ІШ-3, ІШ-4, ІШ-4Т конструкції І. В. Шевченка; ІК-2, ІТ-200, УМІ-25, ЗІ-
1М та І-7.
 Головна механічна частина приладів – обертова рамка, вісь якої
збігається з головною віссю інклінометра (рис. 2). Центр ваги рамки
зміщений так, що площина її завжди розташовується перпендикулярно до
площини викривлення свердловини. В рамці містяться датчики азимута і
кута викривлення свердловини.

1
2
3

5
4
6
7
8
9

10

11

13 12
14
16
15

Рисунок 2 – Схема вимірювальної частини інклінометрів типу ІШ і

ІК: 1 – підшипник; 2 – контактні кільця колектора; 3 – колектор; 4 –
магнітна стрілка; 5 – пружинні контакти стрілки; 6 – азимутальний
реохорд; 7 – контактне кільце; 8 – вістря; 9 – вантаж бусолі; 10 –
дугоподібний важіль; 11 – схил; 12 – струмопровідний провід датчика
кута; 13 – стрілка схилу; 14 – кутовий реохорд; 15 – вантаж, що орієнтує
рамку; 16 – керн рамки.

Датчик азимута складається з бусолі, магнітної стрілки, яка

переміщується над круговим реостатом. Бусоль підвішена на двох
закріплених у рамці півосях так, що вістря, на якому обертається магнітна
стрілка, розташовується вертикально, а колодка з азимутальним реохордом
– горизонтально. При вимірюванні азимута, магнітна стрілка, за
допомогою встановлених на ній пружинних контактів, з’єднує
струмопровідне кільце з однією з точок реохорда. У вимірювальне коло
вводиться ділянка азимутального реохорда, опір якого пропорційний
величині азимута викривлення.
Датчик кута викривлення складається з дугового реостата, який
розміщений напроти кінця стрілки та важеля, з яким скріплена стрілка.
Важіль і стрілка знаходяться в площині викривлення, яка перпендикулярна
до осі рамки. При вертикальному положенні приладу кінець стрілки
важеля знаходиться напроти початку реохорда. При нахилі приладу
стрілка відхиляється відносно цього положення на кут, який дорівнює куту
відхилення свердловини від вертикалі. При замиканні живлячого кола
кінець стрілки притискається до кутового реохорда. У вимірювальне коло
при цьому вводиться ділянка кутового реохорда, опір якого пропорційний
величині кута викривлення.
Електричні схеми інклінометрів наведено на рис. 3.
Інклінометр ІК-2 призначений для роботи з одножильним кабелем.
Його електрична схема складається з комбінації електричних схем
інклінометрів ІШ-3 та ІШ-4. Перемикання позицій для вимірювання кута й
азимута викривлення виконується за допомогою електромагніта L - за
допомогою зміни полярності джерела живлення. Живиться прилад від
джерела постійного струму напругою 140 В. Для вимірювання елементів
викривлення свердловини застосовується мостова схема. Міст
урівноважується круговим реохордом R. Відлік величин азимутів і кутів
викривлення здійснюється безпосередньо за градуйованою шкалою.
Універсальним малогабаритним інклінометром УМІ-25 вимірюють
кути й азимути викривлення не обсаджених глибоких нафтових і газових
свердловин, свердловин алмазного буріння, а також викривлення
елементів свердловин у процесі їх буріння. За конструкцією та
електричною схемою він аналогічний розглянутим інклінометрам (рис. 3).
На відміну від інклінометрів типів ІШ і ІК прилад забезпечує роботу в
буровому інструменті й в обсаджених свердловинах, де діаметр прохідного
отвору не менш 30 мм. Прилад УМІ-25 може експлуатуватися з
одножильним і трижильним кабелем.

а) б)

РП
П2
РП

П1 ОК ЦЖК
R аз

L Д1 Д2
К аз
R аз
Д3
Раз

К ку т К аз

R ку т
К ку т
R кут
Рку т

Raз, Rкут – азимутальний і кутовий реохорди; Paз, Pкут – реле азимута і

кута; Kaз, Kкут – азимутальне і кутове кільця; П1, П2 – перемикачі; Д1-Д3 –
діоди; РП – прилад, який реєструє

Рисунок 3 – Електричні схеми інклінометрів: а - ІШ-2; б - ІК-2

Інклінометри ІТ-200 і І-7 застосовуються для дослідження глибоких і

надглибоких свердловин. За конструкцією вони аналогічні інклінометрам
типів ІШ, ІК та УМІ.
Кожухи всіх інклінометрів виготовлені з латуні або з немагнітної
сталі. Вони заповнені на 75 % об’єму сумішшю трансформаторного масла
з лігроїном або гасом для змащення вузлів і забезпечення загасання руху
частин перемикаючого механізму та вимірювальної частини приладу.
Вимірювання кута й азимута викривлення цими інклінометрами можливо
тільки в не обсаджених свердловинах. Похибки визначення кута й азимута
викривлення свердловин пов’язані з порушенням ізоляції кіл і жил кабелю,
відхиленням сили струму живлення від необхідного значення,
непаралельністю осей інклінометра і свердловини, недостатньо точним
регулюванням механічних і електричних схем приладу. Непаралельність
осей свердловини і приладу обумовлена наявністю каверн і нерівномірної
товщини на стінках свердловин глинистої кірки. Для зменшення похибок
вимірювання кута викривлення -  і азимута -  в останньому випадку
збільшують довжину приладу шляхом приєднання до нього подовжувача,
який служить як вантаж і дозволяє зберегти положення приладу
паралельно осі свердловини. Опір ізоляції кіл приладу і жил кабелю
повинний бути не менший 2 МОм.
Технічні характеристики деяких типів інклінометрів наведено в
табл.1.

Таблиця1 - Технічні характеристики інклінометрів

Кут Похибка вимірю-

Марка інклінометра

Межі вимірювання

Гранична темпера-
Число жил кабелю

викривлення,
тиск, Па·108
кута, градус
Довжина, мм

Ази- градус
Діаметр, мм

Граничний

вання
тура, С
Маса, кг

мут
ІШ-2 60 1516 21 3 0 100 0,50 ± ±5
-48 0,25
ІШ-4 65 1516 28 1 0 100 0,50 ± ±4
-50 0,5
ІК-2 55 1830 30 1 0 120 0,65 ± ±4
-50 0,5
УМІ- 25 1110 12* 1; 3 0 150 0,65 ± ±5
25 -50 0,5
ІГ-200 74 1927 36 1 0 200 1,20 ± ±4
-50 0,5
І-7 60 2300 37 1 0 250 1,20 ± ±5
-45 0,8
ІФ-6 86 2360* 40* 1 0 100 0,60 + ±4
-90 0,5
*Разом з подовжувачем.

Для задавання певного азимута і кута викривлення застосовують

установочний стіл УСІ-2. Стіл із затискачем для інклінометра має дві осі
обертання – горизонтальну і вертикальну. Щоб задати інклінометру
положення в тому чи іншому азимуті, його обертають у затискачі біля
вертикальної осі до одержання потрібного показу на лімбі; кут
викривлення задається обертанням затискача навколо горизонтальної осі,
де є шкала для відліку кута.
Перед градуюванням стіл регулювальними гвинтами встановлюється
в горизонтальне положення. Кути викривлення, що задаються на
установчому столі, контролюються більш точним приладом – кутоміром-
квадрантом. При градуюванні інклінометрів поблизу (до 5 м) не повинно
бути предметів з магнітних матеріалів.
Представлення даних інклінометрії.
Дані інклінометрії представляють у вигляді таблиці значень кута
викривлення , магнітного азимута  і директивного кута  напрямку
викривлення свердловини. Значення ,  і  відповідають визначеній
глибині вимірювання.
Директивний кут – кут між північним кінцем осьового меридіана
(або віссю Х географічної координатної сітки даної зони) і заданим
напрямком; він відраховується від північного кінця меридіана за
годинниковою стрілкою. Величина директивного кута визначається
співвідношенням

    D, (1)

де  – кут зближення (кут між осьовим меридіаном і меридіаном у

даній точці; він може бути додатнім або від’ємним); D – магнітне
відхилення (східне – зі знаком плюс, західне – зі знаком мінус).
Таким чином, для одержання директивного кута викривлення
свердловини необхідно до значення вимірюваного магнітного азимута 
додати деякий кут  ± D, величина якого звичайно вказується на
географічних картах.
 За даними вимірюваного кута викривлення свердловини та
визначеного директивного кута будується інклінограма – проекція осі
свердловини на горизонтальну площину (рис. 4). Інклінограму
свердловини одержують шляхом послідовної побудови горизонтальних
проекцій окремих ділянок свердловини, починаючи з найменшої глибини.
При цьому значення  і  визначають в окремих точках і умовно
приймають як середні для інтервалу між двома сусідніми точками.
Горизонтальна проекція i-го інтервалу з кутом викривлення 
визначається як

li  li sin i , (2)

де li = Hi-(Hi-1) – довжина інтервалу: (Hi-1) і Hi – глибини

розташування верхньої і нижньої точок інтервалу.

C
04
 r4 = r4 sin 4
r5 =r5 sin 5 5
05
0 3

4


ю

3
вибо

 r3 = r3 s in 3
ення

02
З м iщ

2
 r2 =r2 sin 2

01
1
 r1 = r1 sin  1
0
Ю

Рисунок 4 – Приклад побудови інклінограми

 Визначивши послідовно за формулою горизонтальні проекції
окремих інтервалів, відклавши їх значення в масштабі за напрямками
директивних кутів і з’єднавши початкову точку першого інтервалу з
кінцевою точкою останнього інтервалу, одержують загальну
горизонтальну проекцію свердловини або загальне зміщення осі
свердловини від вертикалі на дослідженій ділянці. Величина зміщення і
його напрямок позначають на плані. Інклінограму будують в масштабі
1:200.
 2 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНКЛІНОМЕТРІВ НА
РОБОЧОМУ МІСЦІ

Найбільшого поширення в даний час у нас в країні отримали

інклінометри, що опускаються в свердловину на кабелі. При їх
застосуванні на виміри параметрів викривлення потрібен додатковий час,
але такі інклінометри прості за конструкцією і мають низьку вартість. За
способом вимірювання азимута їх можна поділити на прилади для
вимірювання в немагнітної середовищі, в яких азимут вимірюється за
допомогою магнітної стрілки, і прилади для вимірювання в магнітному
середовищі.
Інклінометри ІТ-200 і І-7 застосовуються для дослідження глибоких і
надглибоких свердловин. За конструкцією вони аналогічні інклінометрам
типів ІШ, ІК та УМІ.
Кожухи всіх інклінометрів виготовлені з латуні або з немагнітної
сталі. Вони заповнені на 75 % об’єму сумішшю трансформаторного масла
з лігроїном або гасом для змащення вузлів і забезпечення загасання руху
частин перемикаючого механізму та вимірювальної частини приладу.
Вимірювання кута й азимута викривлення цими інклінометрами можливо
тільки в не обсаджених свердловинах. В обсаджених свердловинах
сталевими колонами можна вимірювати тільки кут викривлення.
Похибки визначення кута й азимута викривлення свердловин
пов’язані з порушенням ізоляції кіл і жил кабелю, відхиленням сили
струму живлення від необхідного значення, непаралельністю осей
інклінометра і свердловини, недостатньо точним регулюванням
механічних і електричних схем приладу. Непаралельність осей
свердловини і приладу обумовлена наявністю каверн і нерівномірної
товщини на стінках свердловин глинистої кірки. Для зменшення похибок
вимірювання кута викривлення - y і азимута - j в останньому випадку
збільшують довжину приладу шляхом приєднання до нього подовжувача,
який служить як вантаж і дозволяє зберегти положення приладу
паралельно осі свердловини. Опір ізоляції кіл приладу і жил кабелю
повинний бути не менший 2 МОм.
Перед початком вимірювання в свердловині необхідно перевіряти
правильність показів інклінометра здійснюючи градуювання. Градуювання
приладу полягає в узгодженні значень магнітного азимута і кута
викривлення свердловини, що вимірюються за допомогою інклінометра, із
заданими значеннями азимута і кута.
За способом вимірювання та передачі інформації на поверхню
інклінометри поділяються на забійні, що виробляють вимірювання і
передачу інформації в процесі буріння, автономні прилади, що
опускаються всередину колони бурильних труб і видають інформацію
тільки після підйому інструменту, і інклінометри, що опускаються в
свердловину на кабелі або тросі.
У першому випадку інформація від забійних датчиків по каналу
зв'язку передається на поверхню, де і розшифровується. В даний час
використовуються як провідні, так і бездротові канали зв'язку. Дротовий
канал зв'язку широко використовується з електробура, так як в цьому
випадку можлива передача сигналу з вибою по силовому кабелю. На цьому
принципі працює телесистема СТЕ. Існують системи з вбудованими в
кожну бурильну трубу кабелями, що з'єднуються роз'ємами, лінії з
індукційної зв'язком і лінії з цілісного скидного кабелю. Такі лінії зв'язку
забезпечують високу передавальну здатність, але вони досить дорогі,
ускладнюють спуско-підйомні операції, мають низьку стійкість через
зношування кабелю, створюють перешкоди при ліквідації обривів
бурильних труб.
До бездротових каналах зв'язку відносяться гідравлічний,
електричний, акустичний і деякі інші. У гідравлічному каналі інформація
передається по промивної рідини у вигляді імпульсів тиску, частота, фаза
або амплітуда яких відповідає величині переданого параметра.
Бездротовий електричний канал зв'язку заснований на передачі
електричного сигналу по породі і колоні бурильних труб. Однак у цьому
випадку із збільшенням глибини свердловини відбувається значне згасання
і спотворення сигналу. На цьому принципі працює система ЗІС-4 і її
модифікації.
Інші канали зв'язку поки не знаходять широкого застосування.
Забійні інклінометричні системи дозволяють постійно контролювати
положення свердловини в просторі, що є їх безперечною перевагою. Крім
вимірів зенітного кута і азимута за допомогою таких систем одночасно
вимірюються безпосередньо на вибої свердловини та інші параметри
процесу буріння, а також характеристики прохідних порід. Однак
застосування телеметричних систем істотно збільшує собівартість робіт.
Автономні інклінометри опускаються (кидаються) всередину колони
бурильних труб і здійснюють вимірювання зенітного кута і азимута в
процесі буріння, але інформація на поверхню не передається, а
зберігається в пам'яті приладу і зчитується з неї після підйому колони
бурильних труб. Сигналом для заміру є, як правило, зупинка процесу
буріння, а при бурінні інклінометр відключається. За один спуск
інструменту може бути вироблено до 50 замірів в залежності від типу
інклінометра.

ВИСНОВКИ: в даній роботі розглянуто основи інклінометрії,

описано принцип роботи найбільш поширених інклінометрів та
особливості їх застосування.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Блюменцев А. М., “Метрологическое обеспечение геофизических

исследований бурових”, Москва, “Недра”, 1991 р.

2. Комаров З. М., “Геофизические методы исследования бурових”, Москва,

“Недра”,1973г.