Національний університет біоресурсів і природокористування України

кафедра геодезії та картографії

МАТЕРІАЛИ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ 32

по темі «Робота на тахеометричній станції. Зйомка
рельєфу»

Виконав:
ст. 1-ЗВ-4
Радчук А.О.
Перевірила:
Малашевська О.А.

Київ 2022
 Ситуацію та рельєф знімають після створення знімального
обґрунтування або одночасно з прокладанням тахеометричних ходів

Знімання місцевих предметів, контурів і рельєфу місцевості

проводять, як правило, полярним способом, а в деяких випадках –
кутовими засічками.

Перевищення між тахеометричною станцією і точками місцевості

визначають тригонометричним нівелюванням. На рівнинній місцевості
перевищення можна визначати методом геометричного нівелювання, для
чого візирну вісь труби теодоліта встановлюють у горизонтальне
положення. Горизонтальні й вертикальні кути вимірюють при одному
положенні вертикального круга – КЛ, відстані від приладу до рейкових
точок визначають за допомогою ниткового віддалеміра.

Навколо кожної тахеометричної станції набирають рейкові (пікетні)

точки. Кількість таких точок залежить від характеру рельєфу, складності
ситуації, масштабу знімання і прийнятої висоти перерізу рельєфу. Чим
крупніший масштаб і менша висота перерізу рельєфу та складніший
характер місцевості, тим більше має бути рейкових точок. Допустимі
максимальні відстані між рейковими точками та від приладу до рейки
регламентуються інструкцією з топографічних знімань

Як і під час мензульного знімання, рейкові точки встановлюють у

характерних місцях рельєфу – на вершинах і підошвах горбів, на дні і
бровках котловин та ярів, лініями вододілів та водозливів (тальвегів), на
перегинах схилів і сідловинах, а також у характерних точках контурів і
місцевих предметів. На рис. 9.28 показано приклад вибору висотних і
контурних рейкових точок.

Для контролю та з метою уникнення пропусків (вікон) з кожної

станції рекомендується повторно знімати декілька рейкових точок, які
знімалися із сусідніх станцій.

Знімаючи контури ситуації, слід мати на увазі, що вигини контурів

менше 0,5 мм у масштабі плану спрямляють; ділянки
сільськогосподарських угідь і контури рослинного покриву площею менше
10 мм2 на плані не показують.

Виконуючи тахеометричне знімання технічними теодолітами,

рекомендується дотримуватись наступної послідовності:

теодоліт встановлюють над точкою у робоче положення,

вимірюють висоту приладу й позначають її на рейці;
за положення зорової труби КЛ суміщають нулі лімба та алідади й
обертанням лімба наводять трубу на попередню точку тахеометричного
ходу (на першій станції лімб орієнтують на наступну точку ходу) і лімб
закріплюють;

- відкріпивши алідаду, послідовно наводять зорову трубу

на рейки, які встановлюють на пікетних точках. При цьому середню нитку
сітки наводять на висоту приладу і. Якщо з якихось причин цього зробити
не можна, перехрестя сітки ниток наводять на якусь іншу висоту,
наприклад, на верх рейки. Навівши трубу, беруть відліки по нитковому
віддалеміру, горизонтальному та вертикальному кругах і записують їх у
відповідні графи польового журналу (табл. 10.6).

У графі "Примітка" журналу тахеометричного знімання вказують

місце розташування рейкової точки, характер рельєфу в даній точці та інші
відомості, необхідні при складанні плану. Якщо рейкова точка
характеризує тільки контур предмета ситуації, то при її зніманні відлік по
вертикальному кругу не беруть.

Для кожної рейкової точки за допомогою мікрокалькулятора або

тахеометричних таблиць визначають горизонтальне прокладання і
перевищення. При роботі з тахеометром-автоматом ці показники
визначають безпосередньо по рейці за номограмами.

Виконуючи тахеометричне знімання, слід контролювати стабільність

орієнтування приладу. Зміна значення орієнтирного напряму за період
знімання допускається не більше 1,5¢ при зніманні оптичними
тахеометрами та теодолітами і 20² – при роботі електронними
тахеометрами та оптичними теодолітами з світловіддалемірними
насадками.

Для контролю і запобігання пропусків (вікон) на суміжних станціях

знімання виконують з перекриттям, яке дорівнює максимальній відстані
між сусідніми пікетними точками для даного масштабу.
 Нумерація пікетних точок при тахеометричному зніманні на всіх
станціях приймається наскрізною.

У процесі знімання на кожній станції одночасно з польовим журналом

ведуть абрис – схематичне креслення місцевості. На абрис за
горизонтальними кутами й відстанями наносять усі рейкові точки й
контури місцевості, між сусідніми рейковими точками стрілками
показують напрями схилів (стоку води), пунктирами – лінії вододілів та
водозливів, горизонталями відображають окремі чітко виражені форми
рельєфу. Ситуацію на абрисах показують умовними знаками з
пояснювальними написами, приблизно дотримуючись масштабу знімання.
Для кожної станції абрис виконують на окремому аркуші паперу.

Тахеометричне знімання використовується для створення планів не-

великих ділянок та трас лінійних споруд, при зніманні забудованої терито-
рії, а також у тому випадку, коли виконання стереотопографічного або мен-
зульного знімання економічно недоцільне або технічно неможливе. Зніман-
ня рельєфу та ситуації виконують електронними тахеометрами і теодоліта-
ми Т30 та Т15. Згущення знімального обґрунтування виконують прокладан-
ням теодолітно-нівелірних або тахеометричних ходів. Густота пунктів зні-
мального обґрунтування визначається масштабом знімання

Відстані між точками тахеометричного ходу вимірюють віддалемі-

ром. При зніманні масштабу 1:500 лінії в тахеометричних ходах вимірюють
одним повним прийомом. Похибки в вимірюванні кутів в напівприйо- мах
не повинні перевищувати 30" при роботі з оптичними теодолітами та 1' -
при вимірюванні кутів теодолітом Т30. Кутові нев’язки в тахеометричних
ходах не повинні перевищувати

Таблиця 11.3 - Вимоги до знімального обґрунтування при

тахеометричному зніманні

Допустима ліпійпа нев’язка, м, пе повиппа перевищувати

 Допустима висотна пев'язка, м, пе повинна перевищувати

При урівнюванні тахеометричних ходів дирекційні кути обчислюють з

точністю до ‫'ل‬, а координати та висоти точок - до 0,01 м.

Відстані від точок знімального обґрунтування до рейкових точок та

відстані між пікетами вибирають залежно від масштабу знімання та висоти
перерізу рельєфу (табл. 11.4).

Таблиця 11.4 - Відстані від приладу до рейки та між пікетами при

тахеометричному зніманні
 Після закінчення роботи на станції перевіряють орієнтування лімба
приладу. Відхилення орієнтування за період знімання на даній станції не
повинно перевищувати 1',5. На станції ведуть польовий журнал, в який за-
писують виміряні горизонтальні та вертикальні кути та відстані до пікетних
точок, а також абрис, в якому умовними знаками, дотримуючись масштабу,
зображують ситуацію і рисують пікетні точки.

Камеральні роботи включають: перевірку польових журналів і скла-

дання детальної схеми знімального обґрунтування; обчислення координат і
висот точок знімального обґрунтування; обчислення висот всіх пікетних
точок; нанесення на план точок знімального обґрунтування та пікетних то-
чок; проведення горизонталей та нанесення ситуації.
 У результаті виконання тахеометричного знімання представляють за-
мовнику такі матеріали: схему знімального обґрунтування; відомості
обчислення координат і висот, точок знімального обґрунтування; абриси до
відповідних планшетів; журнали тахеометричного знімання; план
тахеометричного знімання; формуляр плану; акти контролю та приймання
робіт.