Павла Скоропадського можна назвати однією з найбільш

суперечливих постатей в історії України – досі не стихають

дискусії щодо оцінок його як політичного й державного діяча.
Найбільш палкі суперечки точаться довкола грамоти П.
Скоропадського про федерацію України з Росією.
Тож наслідки власних політичних рішень дорого коштували колишньому гетьманові:
оголошений поза законом, майже однаково чужий всім політичним силам і залишений
ними напризволяще разом зі своїми федералістськими переконаннями, він був змушений
шукати притулку за кордоном.
Інші міністри були членами російських партій, в основному-партії кадетів.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з

Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією,
Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта,
орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.

У цілому в Україні вдалося досягти стабілізації економіки, дати могутній імпульс розвитку
української культури, досягла успіхів у зовнішній політиці.

Реставрація дореволюційних порядків на селі, оорієнтація гетьманату на великих землевласників і

буржуазію відштовхувати від нього селянство, інтелігенцію, робітників. Опора на німецьку
військову адміністрацію не виправдала сподівань П. Скоропадського – Німеччина програвала
війну й на її території зріла революція.