ПРАВОПИС РОСІЙСЬКИХ ВЛАСНИХ НАЗВ В УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ

ВІД ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В

УКРАЇНУ
Харчук Наталія
Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк
Постановка наукової проблеми. Сумно це визнавати, але завдяки
повномасштабному російському вторгненню нині панує мода на все
українське, і на мову також. Мова фіксує настрої, події, вчинки. Усе, чим
послуговуються носії мови, та популяризують серед інших мовців, згодом
може стати словниковою нормою. Щоб полегшити сприйняття війни,
українці розмежувують своїх та ворогів. Так ми починаємо морально
знижувати значущість противника, по-іншому його ідентифікуємо. Інакше
охарактеризовуємо недругів у правописному вимірі, пишучи російські власні
назви з малої літери. Не всі українські ЗМІ погоджуються писати власні назви
країни-агресорки у такий спосіб. Написання російських власних назв таким
способом у медіатекстах становить актуальну наукову проблему, яка поки що
не є вивченою.
Аналіз досліджень. Росія. Назву цієї країни почали писати з малої
літери з 24 лютого 2022 року. Про доречність такого написання
висловлювалися телеведучий «Ранок на Суспільному», автор проєкту
«Українська мова», філолог за освітою Віктор Дяченко, автор підручників з
української мови та літератури, доцент Київського університету імені Бориса
Грінченка Олександр Авраменко, голова Українського інституту національної
пам'яті, кандидат філософських наук Антон Дробович, літературна
редакторка Ольга Васильєва. Проте єдиного, узгодженого між засобами
масової інформації, написання російських назв не існує й досі, хоча минуло
вже 14 місяців від початку повномасштабної російсько-української війни.
Метою цього дослідження є аналіз написання російських назв
українськими інформаційними агенціями та новинними виданнями.
Результати. Росія – ворог, до якого виявляється лише ненависть та
зневага. Майже вся українська спільнота вважає агресором не лише
російського президента, а й самих росіян. У росіян панує українофобська
культура. Вони зневажають все, що пов’язане з Україною та її культурою, але
й цілком впевнено привласнюють собі те, що ніколи їхнім не було. До того ж
їхня хамовитість та зневага домінують на шпальтах газет, онлайн-виданнях,
телебаченні. Наприклад, форма «на Україні» вживалася і продовжує
вживатися росіянами, хоче існує лише одне правильне написання – «в
Україні». Робиться це для того, щоб принизити цінність українського народу,
переконати світ, що української нації не існує.
На веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України навіть
було створено петицію із проханням писати слова «росія» та «путін»
виключно з малої букви. Щоправда петиція набрала лише 12 голосів із 25 000
необхідних.
У березні 2022 року Олександр Авраменко на національній освітній
платформі «Всеосвіта» розмістив допис у формі тестового завдання до
зовнішнього незалежного оцінювання. У ньому він запропонував писати
назву країни-агресора з маленької літери.
Пізніше в ефірі телемарафону він обґрунтував свою пропозицію: «Насправді
правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з
малої літери. І це правило давнє. Наприклад, гітлери, путіни ми можемо
спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А
щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на
ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї».
Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» сміливо вживає
російські назви з малої літери. За аналогією працює й аналітичний портал
«Слово і Діло», хоча інколи назва країни-агресорки вживається і з великої
літери: наприклад, на початку речення, або ж у середині контексту нехтують
уніфікацією і деколи пишуть то з великої, то з малої букви. Портал
оперативних новин «Varta1», «Бабель» - суспільно-політичне видання, «mind»
та неприбуткова незалежна громадська організація «hromadske» доповнюють
список цих видань.
Редакторка Ольга Васильєва пояснила, що в українській мові існує прийом
виразності – антономазія (коли власну назву вживають замість загальної).
Тому, як наслідок, слова пишуть з малої літери. Цей прийом характеризується
якоюсь відповідною ознакою, стає приміткою до цієї ознаки й пишеться з
малої букви: ванька — пересічний росіянин; гітлер/путін — вбивця століття;
росія — країна-терорист тощо.
Вона також зауважила, що апелятив працює і у зворотний бік: приміром, з
великої букви пишемо Безсмертний Кобзар (про Тараса Шевченка), Великий
Каменяр (про Івана Франка) і подібні.
Хтось може бити ворога зброєю, а хтось - словом. Ворог не заслуговує на
пестливо-зменшувальні слова. Для опису ворога послуговуються грубою
формою слів, лайкою. У текстах не знайдеться ніжних слів «гітлереня»,
«колаборенятко» «фашистеня», і подібних. Навіть такі форми мають
негативне забарвлення.
Щодо написання слова «росія» з малої літери, то це взаємна символічна
зневага до країни-агресорки, і водночас спосіб дістати ворога. Росіяни не
один десяток років прикривалися нормами свого правопису, щоб не писати «в
Україні», як просили українці, а писати «на Україні», як у них, вочевидь, було
заведено з часів імперії. 
У такому написанні «росії» прослідковується асиметрична відповідь на
ігнорування прохання співбесідника. Це також свого роду психологічна
стабілізація, психологічний захист, невелика компенсація людського болю та
страждань. Не кожен українець має змогу розправитись з російською
ненавистю фізично, але кожен, хто вміє писати, може завдати їй удару.
І тут, до речі, варто не забувати про історичне походження назви сусідньої
держави. Адже «росія» - по своїй суті суржик, вкрадене слово «Русь». Це
слово було калькою з грецького слова «Руссія» (грец. Ρωσία), яким у
середньовічній Візантії позначали Русь з центром у Києві. Виходить, що нам
пропонується писати його з малої літери, висловлюючи зневагу й
презирство. З такого кута зору – це зневага до територій України.
Написання власних імен та назв з великої літери є звичайною нормою
письма, але свідоме написання з маленької літери стає каменем спотикання,
на який читач звертає увагу. У таких контекстах автор хоче дати якусь
негативну оцінку.
Це теж війна, але у мовному вимірі. Адже загальні іменники на позначення
територій не пишемо з великої літери: дорога, автомагістраль, село, місто
тощо. Слово «росія» почали писати аналогічно. Є думки, що писати назву
ворога з малої літери – це прояв інфантилізму, слабкості. Віктор Дяченко
вважає, що писати назву ворога з малої літери в особистих соціальних
мережах, приватному листуванні, публічних заявах – допустимо. Щоправда,
український правопис цю норму ще не зафіксував, тому під час складання
іспитів таке написання буде помилкою.
Чи дотримуватися правил про написання власних назв із великої літери, чи ні
– це вже авторський погляд та редакційна політика кожного видання. Але
слідування правописним нормам забезпечує нейтральність тексту, особливо
новин. Медіа можуть використовувати написання з маленької літери як
стилістичний прийом, але здебільшого це рекомондується робити, якщо так
диктує контекст матеріалу. При цьому редакціям варто чітко повідомити
аудиторії про такі зміни та причини рішення.
Усе-таки таких видань, що не нехтують правилами українського правопису
значно більше. Серед таких «Українська правда» - найбільше онлайн-медіа в
Україні, сфокусоване на новинах політики та соціальних питаннях, «Радіо
Свобода» - служба Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (РВЄ/РС), яка є
незалежною медіакорпорацією, «Суспільне», «НВ», «Дзеркало тижня»,
«Ліга», «Еспресо», «Главком». І цей список можна ще продовжувати.
 Висновки. Отже, якщо говорити з позиції справедливості, то
написання з маленької літери російських назв цілком виправдане. З малої
букви можемо писати у множині: гітлери, сталіни, путіни, пригожини,
суворови, пушкіни та подібні, оскільки це відповідає вимогам чинного
правопису. Краще, звісно Московія, а не «росія» (це стосується як
історичного контексту, так і правопису). Усі російські власні назви в однині
маємо писати з великої літери. На сьогодні це більше питання громадянської
позиції, яка щодня стає більш категоричною до всього російського.

Список використаних джерел

1. Дяченко В. https://suspilne.media/238617-blog-dacenka-mova-pid-cas-vijni/
2. Букет Є. https://armyinform.com.ua/2022/03/16/znevazhlyva-gramatyka-
vijny-vlasni-nazvy-ta-imena-agresora-lyshe-z-maloyi-litery/
3. Дробович А. https://www.pravda.com.ua/columns/2022/05/15/7346243/
4. Васильєва О.
https://m.facebook.com/olha.vasylieva.litred/photos/a.178666367581592/32
2431963205031/
5. Тест https://www.instagram.com/p/CauvAyNqCnp/?
utm_medium=copy_link
6. https://www.vectornews.net/exclusive/206305-ne-rosya-a-moskovya-pishi-
lteru-veliku-y-malenku-abo-ne-pro-movu-promova.html
7. Петиція https://petition.president.gov.ua/petition/137106