1.Графічне зображення динаміки статистичних показників.

Графіки, які ілюструють зміну статистичних явищ в часі називаються

динамічними. Для зображення динаміки явищ часто використовують
стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові і картинні діаграми, в яких кожний
стовпчик, стрічка, квадрат і т.д. зображають величину статистичного явища на
певну дату, або за відповідний проміжок часу.
Крім названих вище графіків нерідко застосовуються і лінійні графіки.
Лінійні графіки використовуються для характеристики зміни явищ в часі,
виявлення залежності між двома показниками і деяких інших завдань. Вони
будуються при допомозі прямокутної системи координат, на осі абсцис якої
розміщують шкалу характеристик часу, а на осі ординат – рівні ряду динаміки.
У лінійній діаграмі динаміки шкала на осі ординат повинна починатися з
нуля, інакше діаграма буде не правильно відображати характер розвитку явища.
Оскільки при великих значеннях рівні динамічного ряду діаграма з
початковим нульовим рівнем ординати буде невиразною і некомпактною, тоді
на осі ординат слід зробити розрив шкали. Для базисних характеристик
швидкості зміни досліджуваного явища початковий рівень ординати може
починатись із 100. Лінійні діаграми дають можливість наочно визначити
періоди часу, коли явища зростали (зменшувались) більш чи менш інтенсивно,
або залишались без змін.
Особливістю лінійного графіка наочного зображення даних, які
характеризують підсумки розвитку явища за певний період часу є те, що
динаміка показується у вигляді неперервної лінії, котра характеризує
неперервність процесу.
Покажемо побудову лінійного графіка на основі наступних даних:
виробництво шкіряного взуття швейним об'єднанням в 2004 р. становило 150
тис. пар, в 2005 р. – 165 тис. пар, в 2006 р. – 210 тис. пар, в 2007 р. – 270 тис.
пар і в 2008 р. –– 310 тис. пар. Зобразимо ці дані графічно:

Рис. 1. Динаміка виробництва шкіряного взуття за 2004-2008 рр

Часто на одному лінійному графіку приводиться декілька кривих, котрі
дають порівняльну характеристику динаміки різних показників або одного і
того ж показника, але різних об’єктів. В таких випадках спочатку потрібно

1
показники рядів динаміки , які будемо наносити на графік, привести до однієї
основи, тобто абсолютні показники кожного ряду замінити базисними темпами
росту, прийнявши для всіх рядів один і той же період в якості бази порівняння.
В цих графіках лінії всіх рядів розходяться із однієї точки, прийнятої за 1 або
100 %.
Розглянемо побудову такого графіка.
Таблиця 1

Темпи росту загального обсягу продукції деяких галузей легкої промисловості

за період 2001-2008 рр. (в процентах до 2000 р.):

Галузі
Рік
Бавовняна Шовкова Хутряна
2000 100 100 100
2001 114 105 115
2002 116 111 121
2003 118 122 132
2004 122 129 138
2005 124 132 162
2006 128 135 170
2007 133 140 184
2008 138 145 192

Рис. 2. Динаміка виробництва продукції бавовняною, шовковою і хутряною

галузями легкої промисловості за 2001-2008 рр.
Лінійні графіки використовують в статистиці не тільки для ілюстрації
динаміки якого-небудь явища, але і для наочного зображення рядів розподілу.
В цьому випадку на осі абсцис відкладаються варіанти, а на осі ординат –
частоти ряду розподілу.

2
 Лінійними графіками користуються також для наглядного зображення
залежності однієї варіаційної ознаки від іншої.
В статистичній практиці побудови графіків для аналізу темпів динаміки
явища використовують лінійні графіки на напівлогарифмічній сітці.
Напівлогарифмічною називається сітка, в котрій на осі абсцис
нанесений звичайний масштаб, а на осі ординат – логарифмічний.
Перевага напівлогарифмічної сітки в аналізі динаміки явища полягає в
тому, що вона дає більш коректну уяву про темпи динаміки. Діаграму на
напівлогарифмічній сітці називають ще діаграмою темпів. Для побудови
лінійного графіка з напівлогарифмічною шкалою по осі ординат замість
звичайної шкали відкладають логарифмічну з рівними інтервалами. Далі по
таблиці логарифмів, знаходять логарифми для цілих чисел, які проставляють з
правої сторони осі ординат для кращої наочності. За масштабом логарифмічної
шкали знаходять відповідні точки, які проставляють на графіку і з’єднують їх
лініями.
Різновидністю лінійної діаграми є радіальні діаграми, побудовані в
полярних координатах і призначені для відображення процесів і явищ, які
періодично повторюються в часі (переважно сезонних коливань). За вісь
ординат, в полярних координатах, приймаються радіуси, а за вісь абсцис – коло.
Пунктом відліку служить центр кола, або його окружність. Радіальні діаграми
бувають двох видів – замкнуті і спіральні.
Замкнуті діаграми відображують весь внутрішньорічний цикл зміни
явища за один рік. Для того щоб побудувати радіальну діаграму замкнутого
виду, у якої пунктом відліку служитиме центр кола, креслять коло радіусом,
рівним середньомісячному показнику. Усе коло ділять на стільки частин,
скільки внутрішньорічних періодів і відповідно їм проводять радіуси. Періоди
часу розміщують за годинниковою стрілкою, причому розміщення місяців
(якщо коло розбите на 12) аналогічне циферблату годинника. На кожному
радіусі відповідно до прийнятого масштабу відкладають від центра кола
відрізки пропорційно рівням показників конкретного місяця. Дані, які
перевищили середньомісячний рівень, відкладаються за межами кола на
продовжені радіуса. Потім кінці відрізків на радіусах з’єднуються лініями,
причому точка грудня з’єднується із точкою січня одного і того ж року.
Спіральна радіальна діаграма будується в тому випадку, коли є дані по
місяцях за ряд років. Принцип їх побудови той же, що і замкнутих, однак
різниця лише в тому, що в спіральних діаграмах грудень одного року
з’єднується не з січнем даного ж року, а з січнем наступного року, в результаті
чого виходить крива у вигляді спіралі.

3
 2.Загальні методи вивчення зв’язків.

Зв’язки і залежності суспільних явищ вивчаються різними методами, які

дають уявлення про їх наявність і характер. До цих методів відносять:
балансовий метод, метод порівняння паралельних рядів, графічний метод,
метод аналітичних групувань, індексний метод, кореляційно-регресійний аналіз
та ін.
Одним з поширених методів статистичного вивчення зв’язків суспільних
явищ є балансовий метод, як прийом аналізу зв’язків і пропорцій в економіці.
Статистичний баланс являє собою систему показників, яка складається із двох
сум абсолютних величин, зв’язаних між собою знаком рівності. а+б=в+г.
Цю балансову ув’язку можна зобразити через балансове рівняння:
залишок на початок + поступлення = видатки + залишок на кінець.
Наведена балансова рівність характеризує єдиний процес руху
матеріальних ресурсів і показує взаємозв’язок і пропорції окремих елементів
цього процесу.
Метод порівняння паралельних рядів полягає в тому, що отримані в
результаті групування і лічильної обробки матеріали статистичного
спостереження рангованими паралельними рядами за факторною ознакою.
Паралельно записуються значення результативної ознаки. Це дає можливість,
порівнюючи їх, простежити співвідношення, виявити існування зв’язку і його
напрямок.
Покажемо застосування цього методу на прикладі. Нехай маємо такі дані про
роботу десяти однотипних підприємств.
Таблиця 2
Оцінка роботи десяти однотипних підприємств
Номер підприємства 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Вартість основних 5,3 6,4 7,9 8,3 9,2 10,1 12,5 13 14,6 15,7
виробничих фондів, млн.
грн., (х)
Випуск продукції, млн. 5,8 7,6 8,7 9,1 11,9 12,3 13,8 14 15,2 17,6
грн., (у)

З таблиці видно, що із збільшенням вартості основних виробничих фондів

випуск продукції зростає.
На основі порівняння паралельних рядів вираховують напрямок і силу зв’язку
за допомогою коефіцієнта Фехнера і кореляції рангів Спірмена. Коефіцієнт
Фехнера коливається в межах від +1 до -1. При наближенні цього коефіцієнта
до +1 спостерігається пряма і сильна узгодженість, при -1 будемо мати сильну
але обернену узгодженість. При нулю, узгодженість між досліджуваними
ознаками відсутня.
Більш точно оцінює силу зв’язку коефіцієнт кореляції рангів. Цей
коефіцієнт враховує узгодженість рангів, які займають окремі одиниці
сукупності по кожній із двох досліджуваних ознак. Сукупність рангується за
факторною ознакою в порядку зростання і розставляються відповідні ранги.
4
Паралельно проставляються ранги тих же одиниць сукупності, які вони б
зайняли в рангованому ряду за результативною ознакою. Коефіцієнт кореляції
рангів запропонований американським вченим К. Спірменом має вигляд:

де – коефіцієнт кореляції рангів;

– квадрат різниці між величинами рангів в порівняльних рядах;
п – число рангів.
Існує правило, що для варіантів, які повторюються, ранг визначається як
середня арифметична відповідних рангів, наприклад, ранг однакових величин,
які займають 4 і 5 місця, дорівнює 4,5. Коефіцієнт рангової кореляції може
приймати значення в межах: −1≤ ρ ≤ +1. Коли ранги факторної ознаки Rx
повністю співпадають з рангами результативної ознаки Ry, тоді кожне значення
Rx=Ry i Σd 2 = 0 . В цьому випадку можна судити про майже повний прямий
зв'язок, ρ =1. Якщо ранги розташовані строго в протилежному напрямку, тоді
спостерігається повна обернена залежність кореляції рангів, ρ = −1.
Англійський статистик Кендел для визначення тісноти зв’язку між
корельованими ознаками запропонував свою формулу коефіцієнта кореляції
рангів:
де τ – коефіцієнт кореляції рангів Кендела;
S – фактична сума балів;
n – число рангів.
Величина S = ΣS1 − ΣS2 ,
де S1 – число рангів, які перевищують номер рангу, записаного в рангах за
результативною ознакою Ry;
S2 – число рангів менших Ry в наступних записах.
Таким чином коефіцієнт кореляції рангів Кендела оцінює зв'язок між
даними ознаками більш обережно, ніж коефіцієнт Спірмена.
Графічний метод виявлення кореляційної залежності полягає в
зображенні статистичних характеристик, отриманих в результаті зведення і
обробки вихідної інформації на графіку, яке наочно покаже форму зв’язку між
досліджуваними ознаками, та його напрямком.
Зв'язок між вартістю основних виробничих фондів і випуском продукції
можна наочно уявити, якщо побудувати графік. Нанісши на графіку точки, які
відповідають значенням «х» і «у», отримаємо кореляційне поле, де за
характером розміщення точок можна судити про напрямок і силу зв’язку. Якщо
точки розташовані хаотично по всьому полю, це говорить про відсутність
залежності між двома ознаками; якщо вони сконцентровані навколо осі, яка йде
від нижнього лівого кута до верхнього правого – це пряма залежність між
досліджуваними ознаками; якщо точки будуть сконцентровані навколо осі, яка
проляже від верхнього лівого кута до нижнього правого – маємо обернену
залежність.

5
 Метод статистичних групувань, як прийом виявлення кореляційної
залежності, відноситься до числа найважливіших прийомів дослідження
взаємозв’язків. Для виявлення залежності між ознаками за допомогою цього
методу матеріал статистичного спостереження групується за факторною
ознакою, і для кожної групи вираховуються середні значення як факторної так і
результативної ознаки. Порівнюючи зміни середніх значень результативної
ознаки в міру зміни середніх значень факторної ознаки, виявляють характер
зв’язку між ними. Статистичні групування, проведені з метою виявлення і
аналізу взаємозв’язків між ознаками, називаються аналітичними.
Групування дозволяє також виявити одночасний вплив декількох
чинників на результативну ознаку. Для цього проводять комбіновані
групування, дані яких викладають в комбінованих таблицях.
Аналітичні групування характеризують лише загальні риси зв’язку, його
тенденцію, але не дають кількісної оцінки його сили. На основі аналітичних
групувань це завдання розв’язується за допомогою розрахунку емпіричного
кореляційного відношення.
Для кількісної оцінки зв’язку між явищами на базі матеріалів
аналітичного групування вираховують коефіцієнт детермінації і емпіричне
кореляційне відношення.
Коефіцієнт детермінації показує ступінь варіації ознаки під впливом
чинника покладеного в основу групування. Він визначається як відношення
міжгрупової дисперсії до загальної:
Критерієм суттєвості і сили зв’язку між факторною і результативною
ознаками виступає емпіричне кореляційне відношення:
Для якісної оцінки сили зв’язку між досліджуваними ознаками на основі
емпіричного кореляційного відношення використовують наступну шкалу.
Величина 0,1-0,3 0,3-0,5 0,5-0,7 0,7-0,9 0,9-0,99
Сила слабкий помірний помітний сильний Дуже
зв’язку сильний

Емпіричне кореляційне відношення повинно мати високий рівень

надійності. Для оцінки надійності кореляційних характеристик використовують
критерій Фішера (F – критерій) або Стьюдента (t – критерій).
Критерій Фішера (F – критерій) визначається за формулою:

де – міжгрупова дисперсія:
– середня групова (залишкова) дисперсія;
k1, k2 – ступені вільності для великої і малої дисперсій.
В аналітичному групуванні критерій вільності обчислюються за формулами:
k1=m-1; k2=n-m, де n – кількість елементів досліджуваної сукупності; m – число

6
груп. Для оцінки отриманого відношення його порівнюють з табличним (FT)
при певній ймовірності.
До аналітичного висновку можна прийти за оцінкою надійності кореляційного
відношення за критерієм Стьюдента (t – критерій), який визначається за
формулою: .
де – середня помилка кореляційного відношення.
Вона визначається за формулою: .

Якщо критерій Стьюдента дорівнює або більший 3 (tη ≥ 3) показник

кореляційного відношення вважають вірогідним (тобто зв'язок між
досліджуваними явищами є доведеним).

3.Вибіркове спостереження та його основні завдання.

Із всіх видів несуцільного спостереження в практиці статистичних
досліджень найбільше визначення і застосування отримало вибіркове
спостереження
Вибірковим спостереженням називається такий вид несу цільного
спостереження, за характеристикою відібраної частини одиниць якого судять
про всю сукупність.
Розрізняють генеральну і вибіркову сукупності:
Генеральною сукупністю називається така маса одиниць, з якої
проводиться відбір для дослідження.
Вибірковою сукупністю називається частина генеральної сукупності
відібрана для обстеження.
Обсяг генеральної сукупності позначають через N, а вибіркової – через п.
Узагальнюючими показниками генеральної сукупності є: середній розмір
ознаки , частка р , генеральна дисперсія . Узагальнюючими показниками
вибіркової сукупності є: середня вибіркова , вибіркова частка w , дисперсія
.
Вибірковий метод відрізняється від інших видів несу цільного
спостереження двома ознаками – наперед визначають :
1)яку частину одиниць генеральної сукупності треба обстежувати;
2)послідовність відбору одиниць, який достатньою мірою відтворює
розмір середніх і відносних показників генеральної сукупності.
До вибіркового спостереження статистика вдається у випадках, коли
потрібно зекономити сили і засоби при проведенні дослідження, тобто, коли
недоцільно або неможливо проводити суцільне спостереження. Вибіркове
спостереження застосовують також у поєднанні із суцільним для поглиблення
дослідження, або уточнення і контролю результатів суцільного спостереження.
Вибіркове спостереження складається з таких етапів:
1) постановка мети спостереження;
2) складання програми спостереження і розробка відповідних даних;

7
3) вирішення організаційних питань проведення спостереження;
4) визначення відсотка і способу відбору одиниць;
5) проведення відбору;
6) реєстрація відповідних ознак у відібраних для дослідження одиниць;
7) узагальнення даних спостереження та розрахунок їх вибіркових
характеристик;
8) знаходження помилок вибірки;
9) перерахунок характеристик вибіркового спостереження на генеральну
сукупність.
Вибіркове спостереження проводиться для вирішення наступних основних
завдань:
1) визначення середнього розміру досліджуваної ознаки;
2) визначення питомої ваги (частки);
3) визначення середньої і граничної помилки вибірки;
4) знаходження меж для середньої і частки при повторному і безповторному
відборі;
5) визначення потрібної чисельності вибірки;
6) поширення даних вибіркового спостереження на всю сукупність.

8
 Задача
Даються шляхові журнали суден. Індивідуальне завдання містить
спостереження за транспортним процесом в обсязі 20рейсів .
1. Виконати зведення статистичних даних за обсягом перевозок(Q),об’єму
транспортної роботи (А), доходом від перевезень (Д), витрат по
утриманню судна (Е) ,довжини перевезень(L).
2. Здійснити контроль отриманих матеріалів.
3. Виконати групування статистичних даних за родом вантажу.
4. Розробити статистичну таблицю для уявлення отриманих матеріалів.
5. Представити отримані дані у вигляді кругових і стовпчикових діаграм .
6. Використовуючи середню величину розрахувати середній об’єм
перевезення ,середній об’єм транспортної роботи , середню довжину
перевезень ( ),середній дохід від перевезень( ),середні витрати по
утриманню суден ( ), за середньою арифметичною (простою або
зваженою).
7. Виконати економічний аналіз отриманих результатів і розрахувати
прибуток в цілому за рейс.
Розв’язання
Виконаємо зведення статистичних даних за обсягом перевозок(Q) ,об’ємом
транспортної роботи (А), доходом від перевезень (Д), витратами по утриманню
судна (Е) ,довжиною перевезень(L) та здійснимо контроль отриманих
матеріалів.
Таблиця 3
Спостереження за транспортним процесом
Відправ Призна Aтис.т
№ ник чення Рід вантажу Q(т) L(км) км D(грн.) E(грн.)
1 А Ч порожній - 126 - - 1700
Ч В гравій 2740 95 250 3800 2430
2 В У порожній - 207 - - 2240
У Ш метал 2658 298 563 15450 10730
3 Ш Г обладнання 800 49 45 2500 1920
4 Г К вугілля 3020 105 277 5440 4900
5 К Л порожній - 115 - - 510
Л А пісок 2870 254 327 1040 827

9
6 А Б МСМ 3100 47 247 2700 1020
7 Б Ч щебінь 2700 516 1300 10425 8620
8 Ч Ш метал 2650 210 574 16675 12335
9 Ш Г порожній - 115 - - 827
Г Х вугілля 2860 720 2250 13700 12900
10 Х Ч щебінь 2400 324 179 13200 8400
11 Ч Б ліс 2100 416 279 16400 14400
12 Б П порожній - 157 - - 540
13 П А руда 3400 870 435 18700 17500
14 К Р порожній - 117 - - 740
Р Ч вугілля 2850 270 415 9970 5735
15 И П порожній - 512 - - 1618
П Т руда 2742 243 386 6520 6110
16 Ч К вугілля 3158 243 470 10967 5790
17 К Ч руда 3020 243 457 11730 9567
18 Ч К вугілля 2950 243 320 9870 6024
19 К Ч порожній - 243 - - 749
Ч К вугілля 2870 243 336 5790 4250
20 Ч К порожній - 243 - - 659
К Ч руда 2770 243 310 4930 4200
Разом 20 51658 7467 9420 179807 147241

Згрупуємо статистичні дані за родом вантажу:

Таблиця 4
Групування статистичних даних за родом вантажу
Рід вантажу № Відправ Призна Q(т) L(км A(тис.ткм) Д(грн.) Е(грн.)
ник чення )
Вугілля 4 Г К 3020 105 277 5440 4900
9 Ш Г - 115 - - 827
Г Х 2860 720 2250 13700 12900
14 К Р - 117 - - 740
Р Ч 2850 270 415 9970 5735
16 Ч К 3158 243 470 10967 5790
18 Ч К 2950 243 320 9870 6024
19 К Ч - 243 - - 749
Ч К 2870 243 336 5790 4250
Разом 6 - -
17708 2299 4068 55737 41915
Руда 13 П А 3400 870 435 18700 17500
15 И П - 512 - - 1618

10
 П Т 2742 243 386 6520 6110
17 К Ч 3020 243 457 11730 9567
20 Ч К - 243 - - 659
К Ч 2770 243 310 4930 4200
Разом 4 - - 11932 2354 1588 41880 39654
Гравій 1 А Ч - 126 - - 1700
Ч В 2740 95 250 3800 2430
Разом 1 - -
2740 221 250 3800 4130
Метал 2 В У - 207 - - 2240
У Ш 2658 298 563 15450 10730
8 Ч Ш 2650 210 574 16675 12335
Разом 2 - -
5308 715 1137 32125 25305
Обладнання 3 Ш Г 800 49 45 2500 1920
Разом 1 - - 800 49 45 2500 1920
Пісок 5 К Л - 115 - - 510
Л А 2870 254 327 1040 827
Разом 1 - -
2870 369 327 1040 1337
МСМ 6 А Б 3100 47 247 2700 1020

Разом 1 - - 3100 47 247 2700 1020

Порожній 12 Б П - 157 - - 540
Разом 1 - - - 157 - - 540
Щебінь 7 Б Ч 2700 516 1300 10425 8620
10 Х Ч 2400 324 179 13200 8400
Разом 2 - -
5100 840 1479 23625 17020
Ліс 11 Ч Б 2100 416 279 16400 14400
Разом 1 - - 2100 416 279 16400 14400
Разом по
20 51658 7467 9420 179807 147241
сукупності

Для уявлення отриманих матеріалів згруповані дані розміщені у таблиці:

Таблиця 5

11
 Розподіл рейсів за родом вантажу
Рід вантажу Кількість Q(т) L(км) A(тис.км) Д(грн.) Е(грн.)

рейсів
Вугілля 6 17708 2299 4068 55737 41915
Руда 4 11932 2354 1588 41880 39954
Гравій 1 2740 221 250 3800 4130
Метал 2 5308 715 1137 32125 25305
Обладнання 1 800 49 45 2500 1920
Пісок 1 2870 369 327 1040 1337
МСМ 1 3100 47 247 2700 1020

Порожній 1 - 157 - - 540

Щебінь 2 5100 840 1479 23625 17020
Ліс 1 2100 416 279 16400 14400
Разом 20 51685 7467 9420 179807 147241
Представимо отримані дані у вигляді кругових і стовпчикових діаграм :

18000

16000

14000

12000

10000
т
8000

6000

4000

2000

0
Вугілля Руда Гравій Метал Обладнання Пісок МСМ Порожній Щебінь Ліс

Рис.3. Структура транспортних перевезень за родом вантажу і обсягом

перевозок

12
 Вугілля
Руда
Гравій
Метал
Обладнання
Пісок
МСМ
Порожній
Щебінь
Ліс

Рис.4. Структура транспортних перевезень за родом вантажу і обсягом

перевозок

2500

2000

1500

км
1000

500

0
Вугілля Руда Гравій МеталОбладнання Пісок МСМ ПорожнійЩебінь Ліс

Рис.5. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і довжиною

перевезень

13
 Вугілля
Руда
Гравій
Метал
Обладнання
Пісок
МСМ
Порожній
Щебінь
Ліс

Рис.6. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і довжиною

перевезень

4500

4000

3500

3000

2500
тис.т. км
2000

1500

1000

500

0
Вугілля Руда Гравій Метал Обладнання Пісок МСМ Порожній Щебінь Ліс

Рис.7. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і об’ємом

транспортної роботи

14
 Вугілля
Руда
Гравій
Метал
Обладнання
Пісок
МСМ
Порожній
Щебінь
Ліс

Рис.8. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і об’ємом

транспортної роботи

60000

50000

40000

30000 грн

20000

10000

0
Вугілля Руда Гравій Метал Обладнання Пісок МСМ Порожній Щебінь Ліс

Рис.9. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і доходом від

перевезень

15
 Вугілля
Руда
Гравій
Метал
Обладнання
Пісок
МСМ
Порожній
Щебінь
Ліс

Рис.10. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і доходом від

перевезень

45000

40000

35000

30000

25000
грн
20000

15000

10000

5000

0
Вугілля Руда Гравій Метал Обладнання Пісок МСМ Порожній Щебінь Ліс

Рис.11. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і витратами по

утриманню суден

16
 Вугілля
Руда
Гравій
Метал
Обладнання
Пісок
МСМ
Порожній
Щебінь
Ліс

Рис.12. Структура транспортних перевозок за родом вантажу і витратами по

утриманню суден

Середній об’єм перевезень : (т)

Середня довжина перевезень: (км)

Середній об’єм транспортної роботи: (тис. т км)

Середній доход від перевезень: (грн.)

Середні витрати по утриманню суден: (грн.)

Після проведених розрахунків можна зробити висновки, що середній

об’єм перевезень за один рейс складає 2582,9 т при середній довжині
перевезень 373,65 км. Відповідно ,середній об’єм транспортної роботи складає
471 тис. т км ,а середній прибуток за один рейс складає 8990,35-
7362,05=1628,3грн.

17
 Література:
1.Бек В.Л. Теорія статистики: Навчальний посібник. – К.: ТОВ «Центр учбової
літератури», 2002. – 288с.
2.Головач А.В., Єріна А.М. Статистика. Збірник задач. Навчальний посібник. –
К.: Вища школа, 1994. – 448с.
3.Лугін О.Є., Білоусова С.В. Статистика: Підручник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2005. – 580с.
4.Экономическая статистика: Ученик/ Под ред.. Ю.Н.Иванова. – М.: ИНФРА-
М, 1998. – 480с.
5.Статистика Підручник / С.С, Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін. –
К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
5.Теорія статистики: Навчальний посібник/ Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук
В.П., Ткач Є.І – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2004. – 320 с.

18