Wax silhouettes of egoists Воскові силуети егоїстів

Like dead figures Наче мертві фігури

In the shop window of life На вітрині життя
They are beautifying themselves Красуються
The coldness of their own hearts Холодом власних сердець
Like exhibits Немов експонати
In a museum that stands quietly В музеї, що тихо стоять
waiting Чекаючи,
When they become unnecessary Коли стануть не потрібними
And they will be thrown away, written off І їх викинуть, списавши
From the book "Life" Із книжки «життя»
Erasing from memory Стираючи з пам’яті
Their names... and hiding Їх імена… й скриваючи
A miserable end Жалюгідний кінець

Wax silhouettes of egoists Воскові силуети егоїстів

In the cold delirium of self-deception
existing
They are beautifying themselves
Empty of your own mind.
Oh, those unfortunate exhibits
As if in a museum, waiting for their end,
When they are finally thrown out after using them
From the book called "LIFE".
And will be erased from the memory of others
Their names are…
In the captivity of illusions, their miserable end
Wax silhouettes of egoists - who are they?
Why do people become so cold?
Leaving judgment on yourself for the end of the
day!
Because their hearts were eaten by cursed gold.
В Холодному марені самообману
існуючи
Красуються
Порожнечею власного розуму.
О, ці нещасні експонати
Наче в музею, чекають свого кінця,
Коли їх використавши нарешті викинуть із
Із книжки під назвою «життя».
І зітруть з пам’яті інших
Їх імена…
В полоні ілюзій їх жалюгідний кінець
Воскові силуети егоїстів - хто вони?
Чому люди стають холодними такими ?
Залишивши суд над собою на кінець дня!
Бо їхні серця з'їло прокляте золото.