Біографія Лесі Українки

підготував презентацію
студент 10 групи
Одеського Обласного Базового Медичного Фахового Коледжу
Шашков Георгій
Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. (Мати
– Олена Пчілка, Батько — високоосвічений поміщик, дядько –
Михайло Драгоманов). У будинку Косачів часто збиралися
письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і
домашні концерти.
Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати.
1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. Тяжко хвора
Леся вивчає класичні мови (грецьку і латинську).
Восени 1883 року Лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили
кістки, уражені туберкульозом.У грудні Леся повертається з Києва
до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері
Леся вивчає французьку і німецьку мови.
Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія»,
«Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі
«Зоря» . Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».
1885 року у Львові вийшла збірка її перекладів творів
Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом
Михайлом). Українка багато перекладала (М. Гоголя, А.
Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюґо, Гомера)
Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому
віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня
історія східних народів».Побувавши 1891 в Галичині, а
пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма
визначними діячами Західної України ( І. Франком, М.
Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О.
Маковеєм, Н. Кобринською.)
1894 рік — навчання в художній школі М. І. Мурашка в
Києві. У травні поетеса вирушає за кордон до дядька М.
Драгоманова. Вимушені потребою лікування подорожі до
Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові
перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та
сприяли розширенню кругозору письменниці.
1902 рік поетеса провела на лікуванні в Сан-Ремо (Італія),
живе в Одесі, Києві. У Чернівцях вийшла її збірка поезій
1903 драматична поема «Вавілонський полон»,
вірш «Дим».1904-1905 рр. — поезії «Дочка Ієфая»,
«Напис в руїні» та ін. Друге видання збірки «На
крилах пісень». «Осіння казка», «Пісні з
кладовища», «Пісні про волю», вірші «Мріє, не
зрадь!», «Упоєні на бенкетах кривавих…», діалог
«Три хвилини».
На початку березня 1907 року Леся Українка
переїжджає з Колодяжного до Києва.
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка
офіційно оформили шлюб у церкві, живуть в
Криму. Поетеса завершує драматичну поему
«Кассандра». Жандармами вчинено обшук на
квартирі Косачів, конфісковано 121 книжку. Л.
Українку разом із сестрою Ольгою заарештовано.
У 1908 році Леся Українка
перебувала в Ялті, Києві, Одесі,
Євпаторії, Батумі, Тбілісі. їздила до
Берліна на консультацію з
професором щодо операції на
нирках.
Останні роки життя Л. Косач-Квітки
пройшли в подорожах на лікування
до Єгипту й на Кавказ.
Померла 1 серпня 1913 року в
Сурамі у віці 42 років.
Київ
 Гетьте, думи, ви хмари осінні!
«Соntra spem spero!» То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Рік написання – 1890. Поштовхом до написання поезії “Contra
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
spem spero” стало нестерпне загострення хвороби. Серед лиха співати пісні,
Збірка – “На крилах пісень” Без надії таки сподіватись,
Літературний рід: лірика. Жити хочу! Геть, думи сумні!
Вид лірики: особиста та філософська. Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
За жанром Contra spem spero: ліричний вірш. Буду сіять квітки на морозі,
Художній напрям, стиль – модернізм, неоромантизм Буду лить на них сльози гіркі.
Тема вірша: роздуми про негаразди у житті та сподівання на І від сліз тих гарячих розтане
краще. Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Головна ідея: заперечення тужливих настроїв, протиприродних Ще й для мене весела весна.
молодості. Я на гору круту крем’яную
Головна думка: Буду камінь важкий підіймать
Так! Я буду крізь сльози сміятись, І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Серед лиха співати пісні,
В довгу, темную нічку невидну
Без надії таки сподіватись, Не стулю ні на хвильку очей —
Буду жити! Геть думи сумні! Все шукатиму зірку провідну,
Провідний мотив: оптимізм людини за будь-яких життєвих Ясну владарку темних ночей.
обставин Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Віршовий розмір Contra spem spero:тристопний анапест. Без надії таки сподіватись,
«І все-таки до тебе думка
лине...»
І все-таки до тебе думка лине, Автор – Леся Українка
Мій занапащений, нещасний краю, Рік написання – 1895
Як я тебе згадаю, Цикл – «Невільничі пісні», збірка «Думи і мрії»
У грудях серце з туги, з жалю гине. (1895)
Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, Жанр вірша “І все-таки до тебе думка лине”:
А тяжчого від твого не видали, громадянська лiрика
Вони б над ним ридали, Тема вірша “І все-таки до тебе думка лине”:
Та сором сліз, що ллються від вiдтворення картин рiдного краю,ностальгiя за
безсилля. Батькiвщиною.
Ідея “І все-таки до тебе думка лине”:
О, сліз таких вже вилито чимало, — Провідною думкою поезії є вболівання за долю
Країна ціла може в них втопитись; рідного народу.В
Доволі вже їм литись, — іршовий розмір – п’ятистопний ямб
Що сльози там, де навіть крові мало! Римування: суміжне
«Слово, чому ти не твердая криця»
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш...
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Автор – Леся Українка
Рік написання – 1896
Збірка – “Думи і мрії”
Рід – лірика
Вид лірики – громадянська
Жанр – ліричний вірш
Напрям – модернізм
Тема — звернення до слова, як до могутньої зброї в руках
людини.
Ідея — уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих
руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається
до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона
може добитися справедливості. Лірична героїня прагне
удосконалити його й передати «месникам дужим».
Провідний мотив – мотив боротьби узгоджується з мотивом
творчості.Г
оловна думка: “Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні
загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти
кращим мечем на катів..”Основна ідея вірша “Слово, чому
ти не твердая криця”: слово – гостра й іскриста зброя, яка
допомагає в боротьбі проти насильства в умовах тотального
національного та соціального пригнічення народу.

«Мріє, не зрадь!»
“Мріє не зрадь” рік написання -1905
Жанр: ліричний монолог
Літературний рід – лірика
Вид лірики – філософська
Літературний напрям – модернізм
Тема: зображення сильної волі та віри,
самозречення заради високої
мети.Ідея: заклик до боротьби за
навколишнім та своїм внутрішнім
світом заради досягнення цілей,
заради здійснення мрій.
Основна думка: “Мріє хочу дихать
вогнем, хочу жити твоєю весною, а як
прийдеться згинуть за теє — дарма!
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!
Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.
Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.
Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.
Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє — дарма!
«Все, все покинуть, до тебе полинуть»
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!
Стать над тобою і кликнуть до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.
Автор – Леся Українка
Рік написання: 1900
Історія написання: Поза збірками;
написана 16 листопада 1900р.,уперше
опублікована у виданні «Л.Українка.
Неопубліковані твори».
Рід рітератури – лірика
Жанр – інтимна лірика
Тема “Все, все покинуть до тебе
полинуть”: Хвилювання за долю
коханого, прагнення допомогти
подолати хворобу.
Ідея “Все, все покинуть до тебе
полинуть” – показати красу почуттів
кохання, готовність закоханих пройти
крізь будь-які труднощі.
«Стояла я і слухала
весну»
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
Автор – Леся Українка
Рік написання – 1895
Збірка «Думи і мрії», цикл «Мелодії»
Жанр “Стояла я і слухала весну”. Поезія
поєднує в собі особливості пейзажної та
інтимної лірики.
Ідея “Стояла я і слухала весну”:
возвеличення почуття кохання, що дає
людині радість, мрію,надію; уміння
ліричної героїні жити в гармонії зі світом
природи.
Тема “Стояла я і слухала
весну”: Зображення весняного
відродження природи, сподівання
ліричної героїні на щастя і сум через його
недосяжність, через утому від життєвих
змагань.