1 ДМ до СТІ 000Г.

04Л

ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВЕ
СПІВРОБІТНИЦТВО
(ОЗНАЙОМЧИЙ КУРС)

Наказ №35 від 17.03.2020  року

ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
обмежень для розповсюдження немає.
ЦЕНТР ОПЕРАТИВНИХ СТАНДАРТІВ І МЕТОДИКИ ПІДГОТОВКИ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СПІЛЬНО З ГОЛОВНИМ
УПРАВЛІННЯМ ДОКТРИН ТА ПІДГОТОВКИ ГЕНЕРАЛЬНОГО
ШТАБУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
1

Довідковий матеріал
викладачам (інструкторам) для
підготовки до проведення
занять з цивільно-військового
співробітництва
1
ДМ до СТІ 000Г.04Л
ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВЕ
СПІВРОБІТНИЦТВО
(ОЗНАЙОМЧИЙ КУРС)
Наказ №35 від 17.03.2020  року
ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
обмежень для розповсюдження немає.
ЦЕНТР ОПЕРАТИВНИХ СТАНДАРТІВ І МЕТОДИКИ
ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СПІЛЬНО З
ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДОКТРИН ТА ПІДГОТОВКИ
ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
 2

Перелік скорочень та умовних позначень

Скорочення та
умовні Повне словосполучення та поняття, що скорочуються
позначення
1 2
ЗС України Збройні Сили України
ЦВС Цивільно-військове співробітництво ЗС України
РОВ Російські окупаційні війська
НЗФ Незаконно створені збройні формування
АТО Антитерористична операція
НАТО Організація Північноатлантичного договору

Тема 1: Цивільно-військове співробітництво (CIMIC): мета та

ключові види діяльності.
Заняття 1. Основні завдання цивільно-військового співробітництва.
Досвід цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України під час
ведення бойових дій в районі проведення антитерористичної операції.

1.1. Основні завдання цивільно-військового співробітництва

1.1.1. Цивільно-військове співробітництво Збройних Сил України –

систематична, планомірна діяльність Збройних Сил України по взаємодії з
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими
об’єднаннями, організаціями та громадянами у районах дислокації військових
частин та підрозділів Збройних Сил України з метою формування позитивної
громадської думки про діяльність Збройних Сил України і забезпечення
сприятливих умов для виконання покладених на них завдань та функцій.

1.1.2. Метою ЦВС ЗС України є створення сприятливих умов для

виконання покладених на Збройні Сили України завдань за призначенням,а
також недопущення перешкоджання цій діяльності з боку місцевого населення
у районах постійної дислокації військових частин та підрозділів Збройних Сил
України (далі – військові частини), на шляхах переміщення військ (сил) та під
час запровадження заходів правового режиму надзвичайного та воєнного стану,
участі в стабілізаційних (антитерористичних) операціях, операціях з
підтримання миру і безпеки – в районах відповідальності військових частин,
операційних зонах угруповань військ (сил) Збройних Сил України, інших
військових формувань та правоохоронних органів, залучених до виконання
завдань оборони, шляхом реалізації заходів ЦВС, спрямованих на формування
позитивного іміджу Збройних Сил України, пошуку ефективних форм взаємодії
з цивільним населенням та забезпечення його першочергових потреб за рахунок
військових та невійськових ресурсів, а також мінімізації негативного впливу на
місцеве населення факторів застосування військ (сил), досягнення успіху
інформаційно-психологічних та спеціальних операцій.
 3

1.1.3. Цивільно-військове співробітництво у Збройних Силах України

здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України “Про Збройні
Сили України” та інших законів України, міжнародних договорів України,
наказів та директив Міністерства оборони України, наказу Генерального штабу
Збройних Сил України від 20.12.2017 № 446 “Про затвердження Положення
про цивільно-військове співробітництво Збройних Сил України”, наказу
Генерального штабу Збройних Сил України від 02.04.2019 № 131 “Про
затвердження Тимчасової настанови з цивільно-військового співробітництва в
ході підготовки і застосування Збройних Сил України”, наказу Генерального
штабу Збройних Сил України від 24.04.2019 № 159 “Про затвердження
Тимчасової інструкції з оцінки цивільного середовища”

1.1.4. Основними завданнями ЦВС ЗС України є:

здійснення аналізу суспільно-політичної обстановки у районах дислокації
(застосування) підрозділів Збройних Сил України, проведення навчань
(міжнародних навчань), розташування підрозділів збройних сил інших держав,
зосередження і застосування військ (сил) та узагальнення цієї інформації;
оцінка цивільного середовища, міжконфесійних та міжетнічних відносин
з метою визначення дестабілізуючих факторів у зоні діяльності підрозділів
Збройних Сил України, прогнозування впливу на виконання ними завдань;
здійснення впливу на цивільне населення з метою нівелювання
дестабілізуючих факторів та забезпечення сприятливих умов для виконання
покладених на підрозділи Збройних Сил України завдань шляхом планування,
організації та здійснення заходів ЦВС ЗС України.

1.1.5. Основними завданнями підрозділів ЦВС в районі проведення

бойових дій є:
1) організація взаємодії штабів військових частин Збройних Сил України
з керівництвом обласних та районних державних адміністрацій, військово-
цивільних адміністрацій всіх рівнів, місцевих органів самоврядування,
цивільним населенням, міжнародними урядовими, неурядовими, релігійними та
іншими організаціями, установами, засобами масової інформації;
2) збір та узагальнення інформації щодо суспільно-політичної,
економічної, релігійної, демографічної, екологічної, санітарно-епідеміологічної
обстановки, стану міжконфесійних та міжетнічних відносин, нагальних потреб
місцевого населення, міграції (переміщень) населення, присутності та
діяльності вітчизняних і міжнародних урядових, неурядових, релігійних і інших
організацій та засобів масової інформації, стану місцевої інфраструктури (у
тому числі визначення критичних об’єктів інфраструктури, які можуть бути
зруйновані від час ведення бойових дій);
3) проведення комплексу заходів з формування позитивної громадської
думки щодо діяльності ЗС України, інших військових формувань та
правоохоронних органів в районі проведення бойових дій та забезпечення
сприятливих умов для виконання військовими частинами (підрозділами)
 4

Збройних Сил України покладених на них завдань (роз’яснення ролі і завдань

Збройних Сил України в районі проведення бойових дій, руйнування “міфів”
про українських військовослужбовців (рисунок 1);

Рисунок 1 – формування позитивної громадської думки щодо діяльності

Збройних Сил України.

4) централізація та визначення пріоритетних напрямків гуманітарної

допомоги та сприяння органам виконавчої влади і місцевому населенню у
відновленні пошкодженої і зруйнованої інфраструктури регіону (рисунок 2);

Рисунок 2 – надання гуманітарної допомоги місцевому населенню.

5) організація та координація виконання заходів щодо відновлення

пошкодженої і зруйнованої інфраструктури регіону (під час проведення робіт у
безпосередній близькості до лінії зіткнення, у разі необхідності –
супроводження ремонтних бригад до місць проведення робіт та їх охорона)
(рисунок 3);
 5

Рисунок 3 – супроводження ремонтних бригад до місць проведення

робіт та їх охорона.

6) проведення комплексу заходів з попередження випадків блокування

військових колон представниками місцевого населення під час переміщення
військ (сил) на маршрутах слідування, а у разі виникнення таких випадків –
активна участь у вжитті заходів щодо їх якнайшвидшого розблокування та
продовження руху колон;
7) участь в оповіщенні місцевого населення про пункти збору тимчасово
переміщених осіб та евакуації місцевого населення з районів проведення
бойових дій;
8) участь в організації і проведенні комплексу заходів, у тому числі
переговорів з представниками російських окупаційних військ та незаконно
створених збройних формувань, з питань пошуку, вилучення та повернення тіл
(останків) загиблих, передачі тіл (останків) загиблих представників РОВ та
НЗФ на тимчасово неконтрольовану територію, повернення осіб, які незаконно
утримуються представниками РОВ та НЗФ, пошуку осіб, які зникли безвісти,
тощо (рисунок 4);

Рисунок 4 – пошук, вилучення та повернення тіл (останків) загиблих.

9) участь у проведенні заходів щодо попередження людських втрат серед

 6

цивільного населення;
10) організація та проведення в дошкільних та навчальних закладах
занять з протимінної діяльності щодо навчання ризикам, пов’язаним з
вибухонебезпечних предметів, а також інформування цивільного населення
щодо зазначених ризиків тощо (рисунок 5).

Рисунок 5 – проведення занять з протимінної діяльності.

1.1.6. Відповідно до покладених завдань структурні підрозділи ЦВС ЗС

України приймають участь у:
зборі, аналізі та узагальненні інформації щодо політичної, економічної,
релігійної, демографічної, екологічної, санітарно-епідеміологічної обстановки,
стану міжконфесійних та міжетнічних відносин, нагальних потреб місцевого
населення, міграції (переміщень) населення, присутності та діяльності
вітчизняних і міжнародних урядових, неурядових, релігійних і інших
організацій, стану місцевої інфраструктури (у тому числі визначення критичних
об’єктів інфраструктури), рівня корупції з метою прогнозування їх впливу на
виконання військовими частинами завдань за призначенням;
вивченні можливостей місцевих органів влади, громадських, релігійних,
міжнародних організацій щодо надання необхідної допомоги цивільному
населенню у районах дислокації військових частин;
вивченні, аналізі форм та методів здійснення інформаційного
(психологічного) впливу на цивільне населення в районах проведення операцій
(бойових дій), знаходженні шляхів мінімізації цього впливу;
підготовці та наданні висновків з оцінки суспільно-політичної обстановки
(цивільного середовища) в місцях постійної дислокації військових частин,
можливих районах операцій (бойових дій) та інших регіонах;
розробленні оперативних (бойових) документів щодо планування,
застосування військ (сил) з урахуванням факторів цивільного населення та
навколишнього середовища;
організації взаємодії командування з цивільним населенням, місцевими
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими
організаціями в районі виконання завдань за призначенням та у місцях
постійної дислокації;
плануванні заходів ЦВС у взаємодії з органами державної влади і
місцевого самоврядування, військовими формуваннями та правоохоронними
 7

органами, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, збройними

силами інших держав в мирний та воєнний час;
організації супроводження виконання заходів ЦВС в Україні та країнах
перебування українського національного контингенту, проведенні оцінки
результативності та вжиття заходів щодо підвищення їх ефективності;
плануванні та проведенні інформаційних (психологічних) операцій;
проведенні заходів Типового плану запровадження та забезпечення
заходів правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях;
координації діяльності органів військового управління, з’єднань,
військових частин, військових навчальних закладів та установ Збройних Сил
України з питань ЦВС (зв’язків з громадськістю);
реалізації стратегічних комунікацій у Збройних Силах України;
налагодженні співпраці з цивільним населенням, місцевими органами
влади, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями, а також
релігійними та іншими організаціями у районах дислокації військових частин
та підрозділів Збройних Сил України;
організації проведення комплексу заходів, спрямованих на
популяризацію Збройних Сил України та формування у населення України
позитивної громадської думки про діяльність Збройних Сил України, зокрема
під час участі в стабілізаційних (антитерористичних) операціях, під час
введення правового режиму надзвичайного чи воєнного стану, операціях з
підтримання миру і безпеки та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
координації проведення заходів з питань відновлення пошкодженої
(зруйнованої) інфраструктури у регіоні та забезпеченні стабільності і
нормалізації життя цивільного населення;
координації зусиль місцевих органів влади, громадських і міжнародних
організацій щодо збалансованого використання наявних ресурсів для
забезпечення допомоги цивільному населенню під час введення правового
режиму надзвичайного чи воєнного стану, участі в стабілізаційних
(антитерористичних) операціях, операціях з підтримання миру і безпеки та
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
організації та координації проведення комплексу заходів щодо
запобігання випадкам блокування військових колон представниками місцевого
населення під час переміщення військ (сил) на маршрутах слідування;
оповіщенні місцевого населення про пункти збору тимчасово
переміщених осіб та евакуації місцевого населення з району проведення
бойових дій;
організації і проведенні заходів з пошуку, вилучення (ексгумації) та
транспортування тіл (останків) зниклих безвісти (загиблих)
військовослужбовців Збройних Сил України;
проведенні заходів щодо обміну (поверненню) незаконно позбавлених
волі (полонених) військовослужбовців Збройних Сил України;
організації роботи з сім’ями військовослужбовців, зниклих безвісти
(загиблих) під час запровадження заходів правового режиму надзвичайного та
 8

воєнного стану, стабілізаційних (антитерористичних) операціях, операціях з

підтримання миру і безпеки;
організації та проведенні занять з протимінної діяльності щодо навчання
ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами (залишками війни);
координації проведення заходів щодо гуманітарного розмінування;
організації проведення уроків мужності та заходів щодо військово-
патріотичного виховання молоді у дусі готовності до захисту своєї
Батьківщини;
підготовці пропозицій щодо залучення спеціалістів (у тому числі
міжнародних), організацій, підприємств України та країн перебування
українських національних контингентів (країн, де планується використання
національних контингентів) для виконання заходів (проєктів) ЦВС, із
подальшим супроводженням та координацією їх діяльності;
розробці пропозицій щодо проведення заходів (акцій, проєктів) ЦВС з їх
фінансово-економічним обґрунтуванням та організовують залучення
громадських організацій, благодійних та гуманітарних фондів до проведення
цих заходів;
розробці, організації проведення заходів співробітництва Збройних Сил
України з органами державної влади, міжнародними та неурядовими
організаціями, координації дій щодо реалізації програм гуманітарної
(благодійної) допомоги та здійсненні прогнозування можливих проблем
гуманітарного характеру із наданням пропозицій щодо локалізації,
нейтралізації або запобігання на ранніх стадіях;
здійсненні в межах компетенції міжнародного співробітництва із
збройними силами інших держав, забезпеченні підготовки та участі фахівців
підрозділів цивільно-військового співробітництва національних контингентів і
національного персоналу Збройних Сил України у міжнародних операціях з
підтримання миру і безпеки;
організації застосування підрозділів ЦВС ЗС України для забезпечення
сприятливих умов військовим частинам (підрозділам) Збройних Сил України
для виконання завдань за призначенням, а також мінімізації негативного
впливу на місцеве населення факторів застосування військ (сил) (військових
контингентів);
наданні допомоги керівникам органів військового управління,
командирам військових частин (підрозділів) Збройних Сил України,
командуванню національних контингентів в організації роботи з питань ЦВС,
вивченні можливостей цивільної інфраструктури, що може бути використана в
інтересах застосування військових частин Збройних Сил України, національних
контингентів, визначенні морально-психологічного стану населення й оцінки
його впливу на умови виконання покладених завдань;
здійсненні аналізу та оцінювання ефективності проведених заходів ЦВС
та плануванні перспективи розвитку діяльності підрозділів ЦВС ЗС України.
 9

1.1.7. Порядок спілкування з місцевим населенням

До технологій впливу на цивільне середовище належить сукупність

методів, процесів, засобів та матеріалів, які можуть бути використані для
вирішення певної проблеми у цивільному середовищі основною з яких є
технологія ведення спілкування та перемовин з об’єктами цивільного
середовища.

1.1.7.1. При спілкування з місцевим населенням необхідно враховувати

наступне:
цивільна громада складається з громадян, які можуть не мати офіційного
представництва, реєстрації або юридичного статусу, що визначають їх, як
представників місцевої адміністрації або уповноваженої організації в зоні
проведення військової операції;
для ефективного виконання поставлених завдань в регіоні дуже важливим
є знання місцевих уявлень, традицій та звичаїв, особливо щодо ставлення до
уряду, збройних сил, представників великого бізнесу;
у кожній цивільній громаді є особистості (лідери), які мають неофіційну
владу, контролюють рішення спільноти, ресурси, вплив та керують думками
та діями громади, а також можуть бути кращими експертами з питань системи
влади та впливу, ніж представники офіційної цивільної влади;
у цивільній громаді зазвичай є особи (громадські активісти), які
генерують ідеї розвитку суспільного життя або висвітлюють актуальні
проблеми місцевої громади перед офіційними органами влади, але ця
категорія має обмежений вплив на громаду (вони можуть бути експертами, як
правило, лише в одній сфері).

1.1.7.2. При спілкування з місцевим населенням необхідно дотримуватись

загальних вимог до спілкування:
під час розмови намагатися бути ввічливим;
поважати співрозмовника, бути уважним, доброзичливим;
уважно слухати того, з ким розмовляєш, не перебивати його без
вибачення;
спілкуючись з іншими намагатися не виявляти свого поганого настрою;
не розмовляти без потреби голосно, не вживати грубих слів;
під час розмови не викрикувати й не розмахувати руками.

1.1.7.3. Результатом ведення бойових дій може бути залишення

населенням його місця знаходження – як добровільно, так і примусово. Така
категорія населення відноситься до переміщених осіб.
Такими особами є:
тимчасово переміщена особа – особа, яка переміщена в межах країни, є
персоною, яка була вимушена покинути свій дім або місце проживання негайно
або непередбачено в зв’язку із збройним конфліктом, систематичним
 10

порушенням прав людини, природним стихійним лихом або лихом, яке

створено людиною, та яка не перетнула адміністративних кордонів країни;
біженець – особа, яка боїться переслідування з боку певних соціальних
або політичних груп за расовими, релігійними, національними ознаками та
знаходиться за межами країни, громадянином якої вона є, неспроможна
отримати захист з боку цієї країни або не має громадянства і знаходиться
за межами країни свого минулого місця проживання та не в змозі повернутися.

1.1.8. Порядок спілкування з засобами масової інформації

1.1.8.1. Для покращення іміджу Збройних Сил України потрібно

залучати представників засобів масової інформації, при цьому головне
пам’ятати, що ЦВС допомагає засобами масової інформації, а не навпаки.
Проте особовому складу інтерв’ю для засобів масової інформації дозволяється
давати лише в присутності представника прес-служби.

1.1.8.2. При спілкуванні з представникам засобів масової інформації

необхідно врахувати / з’ясувати:
наявність у журналістів акредитації та дозвільних документів (прес-карта
— це персоналізований документ, що підтверджує акредитацію представників
цивільних засобів масової інформації на виконання редакційних завдань в
районі проведення операції);
тематику інтерв’ю та приблизні запитання;
власну компетенцію у висвітленні інформації;
необхідність надання додаткового часу на підготовку до виступу та
консультацій щодо визначених запитань;
основні аспекти, які варто донести до аудиторії.

1.1.8.3. При спілкуванні з представникам засобів масової інформації

необхідно дотримуватись наступних вимог:
виділяти пріоритетну інформацію;
уникати надмірно широких відповідей чи коментарів;
речення мають бути короткими і зрозумілими;
говорити чітко, робити паузи між відповідями, не поспішати;
уникати жаргону та професіоналізмів;
не соромитись уточнювати запитання;
уникати вживання надмірної термінології;
зберігати витримку, якими б провокаційними не були запитання;
якщо відповідь на запитання не відома, не соромитись про це сказати;
при необхідності запропонувати дати час на уточнення інформації;
говорити правду, бути доброзичливим;
уникати надмірної жестикуляції, але не будьте занадто скутими у рухах;
подякувати представникам засобів масової інформації за розмову.
 11

1.2. Досвід цивільно-військового співробітництва Збройних Сил

України під час ведення бойових дій в районі проведення
антитерористичної операції

1.2.1. Досвід застосування Збройних Сил України показав, що цивільне

населення справляє величезний вплив на хід ведення бойових дій. Аналогічний
висновок було зроблено закордонними військовими спеціалістами задовго до
початку військового конфлікту в Україні у другій половині 80-х років ХХ
століття у зв’язку з численними міжетнічними конфліктами на територіях країн
Південної та Східної Європи, для врегулювання яких залучалися міжнародні
миротворчі контингенти.
Одним з ключових уроків, який винесено з аналізу дій
багатонаціональних сил у минулому є необхідність створення структур
цивільно-військового співробітництва в органах військового управління.
Наявні виклики і загрози потребують постійного моніторингу цивільного
середовища, всебічного вивчення і прогнозування впливу громадянського
суспільства на дії збройних сил. Саме це забезпечує ефективне проведення
заходів цивільно-військового співробітництва під час застосування збройних
сил. Зокрема, у Стратегічній концепції НАТО, прийнятій на Вашингтонському
саміті 23-25 квітня 1999 року, зазначено: “Взаємодія між об’єднаними
збройними силами і цивільним оточенням (включаючи урядові і неурядові
організації) в операційній зоні є головною умовою успіху операцій”.

1.2.2. За час існування підрозділи ЦВС вже довели свою ефективність при
їх застосуванні у миротворчих операціях і набули унікального досвіду, який,
безумовно був використаний під час ведення бойових дій в районі проведення
антитерористичної операції.

1.2.2.1. Під час ведення бойових дій в районі проведення

антитерористичної операції структурними підрозділами ЦВС:
створена система цивільно-військового співробітництва;
організовано взаємодію між органами військового управління угрупувань
військ (сил), військовими частинами та підрозділами Збройних Сил України з
центральними, місцевими органами влади, міжнародними, неурядовими,
громадськими організаціями та цивільними населенням;
налагоджена постійна робота з відновлення інфраструктури у районі
проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської
областей;
організована координація надання гуманітарної допомоги Збройних Сил
України та цивільному населенню (з боку міжнародних гуманітарних
організацій тощо);
розгорнуто систему підготовки офіцерів, які відряджалися в район
проведення ООС (АТО) на курсах ЦВС;
 12

в рамках гуманітарного проекту “Евакуація-200ˮ здійснюється

перевезення тіл загиблих військовослужбовців та робота з сім’ями загиблих.
Примітка. Під час проведення АТО перевезено:
2014 – 205 тіл та фрагментів тіл загиблих;
2015 – 487 тіл та фрагментів тіл загиблих;
2016 – 368 тіл та фрагментів тіл загиблих;
2017 – 336 тіл та фрагментів тіл загиблих;
2018 – 108 тіл та фрагментів тіл загиблих;
всього – 1504 тіл та фрагментів тіл загиблих.

1.2.2.2. За координацією структур ЦВС в районах проведення АТО:

а) налагоджено постійну взаємодію між органами військового управління
та органами місцевого самоврядування у 8-ох районах Донецької області та
5-ти районах Луганської області;
Примітка. Бахмутський (Артемівський), Волноваський, Володарський,
Константинівський, Лиманський (Красноармійський), Мар’янський, Мангушський
(Першотравневий), Слов’янський райони — Донецької області, Кременський,
Новоайдарський, Станично-Луганський, Старобільський, Попаснянський райони —
Луганської області.
б) організована постійна взаємодія з міжнародними гуманітарними
організаціями щодо відновлення знищеної ворогом інфраструктури, відбудови
приватного житла та об’єктів цивільного середовища;
в) скоординовано заходи гуманітарного розмінування;
Примітка. В наслідок розмінування очищено від вибухонебезпечних предметів
більше 26 тис. га території. Лише за перший квартал 2018 року знешкоджено 21 383
вибухонебезпечних предметів.
г) розповсюджено гуманітарну допомогу серед місцевого населення;
Примітка. у 2014 році – не менше 428 т;
у 2015 році – не менше 1588,1 т;
у 2016 році – не менше 2410,5 т;
у 2017 році – не менше 788 т;
у 2018 році – не менше 214,3 т;
всього: не менше 5428,9 т.
д) опрацьовано більше 80 тис. звернень громадян;
е) проведено та взято участь у більше ніж 600 патріотичних заходах;
ж) розповсюджено більше 2,5 млн. примірників друкованих видань
України.
Примітка. Газети “Голос Україниˮ, “Факти-Донбасˮ, “Донбас Информ”, “Вісті
Донбасу”, “Схід та Захід Разом”, “Мирноевремя” тощо.

1.2.3. Враховуючи зазначене, завдання цивільно-військового

співробітництва в Збройних Силах України є актуальними і їх потрібно
вирішувати.
Для цього необхідно створювати систему управління ЦВС,
налагоджувати взаємодію та накопичувати ресурси (продовольство, товари
 13

першої необхідності тощо) для виконання завдань в рамках ЦВС.

Відшуковувати ресурси можливо також шляхом налагодження взаємодії з
органами державної влади, громадськими об’єднаннями та фондами,
волонтерами або раціонального перерозподілу власних.
Слід пам’ятати, що в сучасних реаліях світу проблематика цивільно-
військових відносин громадянського суспільства із силовим сегментом
державної влади виходить на принципово новий політико-політологічний
рівень. При цьому модель цих відносин поступово набуває міжнародних та
історико-культурних аспектів ЦВС.
Хоча обстановка залишається складною, непередбачуваною та
небезпечною, популярність і авторитет Збройних Сил України мають
неухильно зростати. З цією метою потрібно використовувати існуючу
соціально-психологічну закономірність (ефект), коли чим вищий ступінь
занепокоєння суспільства власною безпекою, тим популярнішою стає армія й
тим більшої значущості вона набуває в очах населення. В цьому аспекті
неприпустимо зволікати і втрачати в очах суспільства авторитет Збройних Сил
України, якого вони реально заслуговують.
14