НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО

_________________________________________________

БІБЛІОТЕКА ОФІЦЕРА

Цивільно-військове співробітництво за
стандартами НАТО
(Civil-Military Cooperation)

Затверджено
начальником Національного університету
оборони України імені Івана Черняховського
як навчальний посібник для науково-педагогічних працівників,
слухачів та ад’юнктів

Видання університету
Київ – 2015

1
УДК 159.9:355 (075.8) Цивільно-військове співробітництво за
ББК – 88.4 стандартами НАТО: навчальний посібник. –
О – 79 К. : НУОУ ім. Івана Черняховського, 2015. –
87 с.

Авторський колектив: кандидат військових наук, професор,

заслужений працівник освіти України генерал-лейтенант В.М. Тарасов,
кандидат військових наук, доцент, полковник С. М. Салкуцан, полковник
О.М. Мильченко, кандидат технічних наук, полковник О. О. Оліфіров,
кандидат філологічних наук, полковник Н. В. Васюкова, полковник
В. В. Хміль, підполковник Р. М. Лиман.
За загальним керівництвом доктора військових наук, професора,
заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії у
сфері оборони генерал-лейтенанта В. М. Телелима.

УДК 159.9:355 (075.8)

ББК – 88.4
О – 79

У навчальному посібнику представлено цивільно-військове

співробітництво за стандартами НАТО як окремий вид оперативного
забезпечення, розкрито його основні функції у розрізі процесу управління
кризовими ситуаціями, зокрема під час міжнародних операцій з підтримання
миру та безпеки, розглянуто міжнародний досвід застосування підрозділів
цивільно-військового співробітництва та їх діяльність у зоні проведення
операцій під егідою НАТО (Ірак, Афганістан). Навчальний посібник
призначений для широкого кола читачів, в першу чергу, офіцерів усіх ланок
військового управління для ознайомлення з досвідом налагодження
цивільно-військового співробітництва з перспективою його втілення на усіх
рівнях управління у Збройних Силах України.

2
 Перелік умовних скорочень

АТО – атитерористична операція

АТЦ – антитерористичний центр
ГРП – Група реконструкції провінції
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗСУ - Збройні Сили України
ІВФ – інші військові формування
ІРА – Ісламська Республіка Афганістан
КШН – командно-штабне навчання
МКЧХ – Міжнародний Комітет Червоного Хреста
МЛ – місцеві лідери
МО – міжнародна організація
МО ПМБ – міжнародні операції з підтримання миру та безпеки
МССБ – міжнародні сили сприяння безпеці
НУО – неурядова організація
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОГВ – оперативні групи взаємодії
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СОТ – Світова організація торгівлі
УМК – український миротворчий контингент
УМП – український миротворчий персонал
УО – урядова організація
ЦВВ – цивільно-військові відносини
ЦВК – цивільно-військова координація
ЦВО – цивільно-військові операції
ЦВС – цивільно-військове співробітництво

3
 ВСТУП
Щошвидше я зможу позбутися питань поза межами військової сфери,
тим щасливішим я буду! Іноді мені здається, що я проживаю десять років
щотижня, дев’ять з яких витрачаються на вирішення політичних та
економічних питань, а ще відсутність водопостачання, харчування, палива, і
трупи по всьому місту ...” (генерал Д. Ейзенхауер: “Хрестовий похід до
Європи”). Така ситуація типова для будь-якої території, ураженої як
збройним конфліктом (внутрішнього чи зовнішнього характеру), так і будь -
якою надзвичайною ситуацією. Військові, задіяні до виконання
безпеосередньо військових задач, мають безліч супутніх проблем, які
доводиться вирішувати самостійно або з залученням цивільних (місцевого
населення, представників органів місцевої влади, місцевих неформальних
лідерів, міжнародних або неурядових організацій). Розуміння необхідності
налагодження та підтримання взаємодії військового та цивільного
компонентів у зоні конфлікту забезпечує якнайшвидший перехід від
виконання військовими нетипових для них задач та функцій, що, в свою
чергу, суттєво підвищує ефективність виконання поставленої військової
задачі, прискорює досягнення кінцевої мети та, таким чином, скорочує період
перебування у зоні конфлікту та пов’язані з цим витрати.
Матеріал посібника описує предмет цивільно-військового
співробітництва (далі - ЦВС) за стандартами НАТО, який є невід’ємною
складовою сучасних операцій під егідою НАТО, ЄС та ООН та є важливим
інструментом командира у досягненні кінцевої мети операції за рахунок
вирішення гуманітарних питань, локалізації спірних питань та протиріч між
військовими та цивільними у зоні конфлікту.
Автори розглянули найважливіші аспекти організації взаємодії між
цивільними та військовими на всіх етапах управління кризами та проведення
міжнародних операцій з підтримання миру та безпеки (далі – МО ПМБ).
Посібник посилається на керівні документи НАТО, США, Канади,
збройних сил Королівств Норвегії, Данії, Швецїї з питань ЦВС. До того ж
наводиться короткий історичний екскурс щодо досвіду участі офіцерів ЗСУ у
МО ПМБ в Республіках Ірак та Афганістан. Авторами розглянуто питання
щодо підходів до підготовки фахівців з ЦВС в країнах НАТО та створення
системи підготовки фахівців ЦВС у ЗСУ.
Посібник може призначатися для викладачів ВВНЗ, слухачів НУОУ,
курсантів ВНЗ, командирів та офіцерів штабів при плануванні та проведенні
операцій, допоможе краще зрозуміти етапи оперативного планування НАТО
з урахуванням компоненту ЦВС.

4
1. ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЗА СТАНДАРТАМИ
НАТО

Стратегічний контекст ХХІ століття містить велику кількість етнічних,

релігійних, ідеологічних та функціональних викликів, що вимагає від країн,
виснажених конфліктами, стихійними лихами чи катастрофами пошуку
підходів раціонального їх вирішення. Але такого вирішення неможливо
досягти виключно військовими засобами. Внеском НАТО у концепцію
комплексного підходу (англ. comprehensive approach) вважають
налагодження взаємодії з цивільним сектором через систему цивільно-
військового співробітництва. Така взаємодія надає можливість військовим
досягти бажаного кінцевого результату шляхом координації дій,
синхронізації зусиль та уникнення або вчасного вирішення конфліктних
ситуацій між цивільними та військовими, поєднуючи, таким чином, військові
операції та процес досягнення мети шляхом політичного врегулювання.

1.1 Цивільно-військове співробітництво як вид оперативного

забезпечення військ (сил)
Цивільно-військове співробітництво, як одна з функцій військового
компоненту, є невід’ємною частиною сучасних багатовимірних операцій
(англ. multidimensional operations), охоплює усі співпрацюючі сторони,
задіяні у вирішенні конфлікту, та сприяє взаємній підтримці цивільного та
військового компонентів. Головний задум такої взаємодії – досягти мети,
поставленої та очікуваної всіма сторонами, з урахуванням інтересів
місцевого населення, усіх цивільних гравців (представників міжнародної
спільноти, міжнародних та неурядових організацій), і, в тому числі, Альянсу.
Запорукою успіху такого співробітництва буде розуміння особливостей
процесу планування та діяльності кожної зі сторін.
На тактичному рівні військові виконують завдання ЦВС, сприяючи
військовим зусиллям безпосередньо у районі виконання завдань. Процес
планування також вимагає внеску з боку ЦВС, так само як і з боку усіх
складових військового компоненту. Широкий спектр діяльності під час
сучасної військової операції знаходиться під впливом ЦВС, оскільки значна
увага військових зосереджена на цивільному секторі. Звісно, не вся
діяльність військових стосується ЦВС, проте без нього втілення концепції
комплексного підходу вважається неможливим.
ЦВС не розглядається як універсальний інструмент для досягнення
перемоги, але він надає усім учасникам процесу відновлення миру ряд
переваг для можливості вирішення комплексних проблем.
Застосування підрозділу ЦВС відбувається з урахуванням таких
принципів:
1) представник підрозділу ЦВС є посадовою особою штабу, повністю
обізнаний з оперативно-тактичною обстановкою та уповноважений
координувати діяльність підрозділу ЦВС, в тому числі проведення проектів
(швидкого впливу) у зоні проведення об’єднаних бойових операцій;

5
 2) діяльність підрозділу ЦВС є невід’ємною частиною плану
командувача об’єднаними силами, сприяє виконанню ними завдань з метою
якнайшвидшого ефективного досягнення бажаного результату;
3) сили НАТО, зі свого боку, намагаються узгоджувати свою діяльність з
представниками цивільного сектору з метою досягнення бажаного
результату;
4) діяльність підрозділу ЦВС як, наприклад, проведення проектів
швидкого впливу або інших, що здійснюються з метою сприяння розвитку,
носить тимчасовий характер та має на меті своєчасну передачу зобов’язань
відповідним цивільним організаціям чи місцевій владі.

1.1.1 Цивільно-військове співробітництво та управління кризами.

Класичний варіант військового та кризового управління у стабілізації
ситуації – це довгостроковий період, який триває до 10 років (рис.1), а іноді
більше, і включає в себе три етапи.

Початок бойових дій ВІЙСЬКОВЕ ТА КРИЗОВЕ

(війна), переговори УПРАВЛІННЯ

Взаємодія військових та
2.2.1. Етапи кризи та кризове управління
Невідкладна допомога
цивільних органів
Кризове управління з боку
цивільної влади

1 етап 2 етап 3 етап

У середньому
Етапи – 10 років
кризи та управління кризами

Рис. 1 Варіант кризового управління у стабілізаційній операції

Перший етап. Запровадження миру. Як правило, включає:

- розмежування сторін;
- стримування;
- демонстрацію сили;
- бойові дії;
- захист цивільного населення;
- надання невідкладної допомоги;
- підготовку до діяльності та створення органів ЦВС.
Другий етап. Підтримка миру:
- стабілізація ситуації та обстановки;
- стримування;
- бойові підрозділи як фактор стримування та безпеки в зоні конфлікту;
- розбудова громадянського суспільства, створення цивільно-військових
адміністрацій.
Третій етап. Виведення військ:
- дієве громадянське суспільство;
- мінімальне стримування;
- наявність міжнародних спостерігачів;
6
 - підзвітність місцевій владі.
Сфера інтересів та напрямки діяльності ЦВС у ході операції включають:
- налагодження комунікації з ключовими гравцями цивільного
компоненту;
- налагодження та підртимку обміну інформацією;
- координацію діяльності військового компоненту та координацію
цивільно-військового співробітництва;
- укладення угод, проведення оцінки та відслідковування погоджених
проведених робіт та інші види діяльності.
Налагодження комунікації (діалогу) – це фундаментальний напрямок
ЦВС, який найчастіше здійснюється через центри ЦВС, обладнані поза
межами дислокації військових частин та підрозділів, доступ до яких відкрито
для місцевого населення та представників цивільних організацій.
Комунікація відбувається шляхом координаційних зустрічей, під час
звернення громадян тощо.
Обмін інформацією – одна з функцій ЦВС для забезпечення командира
достовірною, оновленою інформацією щодо діяльності цивільних гравців,
організацій, які мають або можуть мати вплив на хід операції. Обмін
інформацією відбувається також на рівні місцевих адміністрацій та органів
управління, міжнародних організацій, урядових та неурядових організацій з
метою створення сприятливих умов для планування та координації їх
діяльності з діяльністю військовго компоненту. Обмін та поширення
інформації відбувається через ЗМІ, радіо та телебачення з метою
інформування місцевого населення та інших представників цивільного
сектору щодо присутності та діяльності військових для запобігання протидії
з їх боку.
Координація діяльності – ЦВС координує свою діяльність з усіма
гравцями у зоні конфлікту та на всіх рівнях: місцевими адміністраціями,
цивільними організаціями та населенням з метою об’єднання зусиль для
оптимального та ефективного використання усіх можливих ресурсів.
Укладення угод пов’язане з діяльністю ЦВС через можливу участь в
організації закупівель та прямому або опосередкованому наданні послуг,
разом з бізнес-партнерами та іншими структурами. Укладення угод в рамках
підтримки приймаючої країни (англ. – Host Nation Support) разом зі
спеціалістами з логістики має відбуватися у присутності або за погодженням
з військовими юрисконсультами. Особовий склад підрозділу ЦВС може
також укладати трудові угоди з місцевим населенням.
Підрозділом ЦВС проводиться постійна оцінка з метою
відслідковування “настроїв” серед цивільного сектору загалом та місцевого
населення зокрема з приводу присутності військ, їх діяльності, таким чином,
підтримуючи обізнаність командира щодо ситуації навколо та надаючи йому
можливість приймати вчасні та ефективні рішення з убезпечення своїх
підрозділів.
Інші види діяльності пов’язані з:
- присутністю біженців та вимушених переселенців, які завжди
пристуні у зоні конфлікту. Відповідно до Конвенції ООН від 1951 року – це
7
сфера відповідальності агенції ООН з питань біженців (англ. UNHCR – United
Nations High Commissioner for Refugees). Але часто виконання завдань цією
організацією відбувається за підтримки військових: ЦВС здійснює
координацію та забезпечує транспортування, супроводження військовими
конвоїв з біженцями, забезпечує підтримку тимчасових таборів для біженців
та вимушених переселенців;
- наданням гуманітарної допомоги: ЦВС виконує функції координації
та забезпечення транспортування, супроводження військовими конвоїв,
доставки до місць призначення гуманітарних вантажів та, іноді,
розповсюдженням гуманітарної допомоги;
- евакуацією цивільного населення. Хоча це, насамперед, завдання
місцевих органів влади та міжнародної поліції, проте військові формування
також виконують це завдання за умов надзвичайних обставин;
- процесом роззброєння, демобілізації та реінтеграції (англ. DDR –
disarmament, demobilization and reintegration). Цей процес відіграє життєво
важливу роль у стабілізації зони конфлікту для ідентифікації колишніх
учасників бойових дій та їх реінтеграції, повернення у суспільство та до
мирного життя. Процес роззброєння, демобілізації та реінтеграції базується
на співпраці та координації спільних дій цивільними та військовими:
реінтеграція – це прерогатива цивільних, тоді як роззброєнням та
демобілізацією опікуються, найчастіше, військові. Як правило, успішне
завершення такого процесу забезпечує підгрунтя для проведення виборів;
- проведенням виборів. Підготовка та проведення виборів – це сфера
відповідальності цивільних, але за підтримки військових у процесі їх
підготовки. У Європі, зазвичай, цю функцію покладають на ОБСЄ, тоді як на
світовому рівні – це прерогатива ООН. У процесі підготовки до виборів та їх
проведення, за рішенням командира, представники ЦВС надають підтримку
щодо налагодження та підтримання контактів з ОБСЄ, ООН та органами
місцевої влади, визначення приміщень для проведення виборів, порядок
транспортування та наявність транспорту для переміщення та доставки
виборців, організації тренувань для забезпечення безпеки виборів, підтримки
зв’язку та організації взаємодії зі штабом ОБСЄ, безпеки виборчих дільниць
та виборців, забезпечення охорони транспортування виборчих бюлетенів до
центральних виборчих дільниць для їх підрахунку.

1.1.2 Цивільно-військове співробітництво на різних етапах

проведення операції.
Діяльність та виконання завдань ЦВС в операціях під приводом НАТО
розглядається на трьох етапах операції: під час підготовки, безпосередньо під
час операції та після її завершення (постконфліктний період).
Найважливішим вважається застосування ЦВС під час проведення операції
та у постконфліктний період (рис. 2).

8
 Реалізація плану підтримки цивільного
сектору

ВІЙСЬКОВІ ВІЙСЬКОВА
ОПЕРАЦІЯ
КРИЗА - СТАБІЛІЗАЦІЯ

Збереження Підтримка Економічна та

життя життєдіяльності соціальна
ЦИВІЛЬНІ

цивільного підтримка
населення

1 ЕТАП 2 ЕТАП 3 ЕТАП

ДО ОПЕРАЦІЇ В ХОДІ ОПЕРАЦІЇ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ
(перехідний період)

Рис. 2. Фази операції.

Перший етап: перед початком операції. Завдання ЦВС на цьому етапі

полягають у зборі інформації про ситуацію в районі розгортання з метою
покращення підготовки до виконання першочергових завдань. Ця інформація
використовується в процесі оперативного планування, в організації
підготовки частин та підрозділів для майбутньої операції.
У ході процесу оперативного планування використовується інформація,
яка зібрана та оброблена (проаналізована) підрозділом ЦВС, а саме:
- структура місцевих цивільних органів управління – на регіональному
та місцевому рівнях;
- поточна ситуація з біженцями та вимушеними переселенцями;
- інформація щодо наявних міжнародних та неурядових організацій та
сфери їх відповідальності у зоні проведення операції;
- кліматичні умови та їх вплив на місцеве населення;
- релігійні та культурні аспекти;
- наявні цивільно-військові структури, аналіз їх діяльності.
Відповідно до зібраної інформації, підрозділ ЦВС розробляє додаток до
оперативного плану операції (відомий як Annex W).
Планування діяльності ЦВС здійснюється у комплексі з іншими видами
бойового забезпечення. Наприклад, співробітництво з розвідкою (G2/S2)
може відбуватися з огляду на встановлення контактів з невійськовими
гравцями у зоні операції, налагодження дієвих контактів з представниками
місцевих органів влади, а за їх відсутності або неефективності, – створення

9
належних умов та прийняття участі у створенні цивільно-військових
адміністрацій в районі конфлікту.
Другий етап: у ході операції. Під час проведеня операції, підрозділ
ЦВС може виконувати завдання як загальні, визначені командиром, так і суто
специфічні, нехарактерні для інших підрозділів.
Основним завданням ЦВС є налагодження усіх можливих контактів з
представниками цивільного сектору у зоні проведення операції з метою
створення сприятливих умов для виконання суто військових завдань.
Зокрема, підрозділ ЦВС:
- забезпечує необхідною інформацією штаб, частини та підрозділи, які
приймають участь в операції;
- налагоджує зв’язки та координує заходи щодо задоволення потреб
місцевого населення за підтримки представників цивільних організацій в
районі операції;
- налагоджує та підтримує контакти з міжнародними та неурядовими
організаціями у зоні конфлікту, ініціює та проводить зустрічі для
встановлення дружніх стосунків, з метою обміну інформацією, для
координації спільної діяльності та для сприяння роботи цих організацій в
районі проведення операції;
- відслідковує присутність, кількість міжнародних та неурядових
організацій, напрямки їх діяльності та потенціальну спроможність, виділяє
найвагоміших акторів та визначає пріоритети співробітництва з ними;
- інформує місцеве населення про існуючі чи можливі ризики та загрози,
наприклад щодо мінної небезпеки, необхідності дотримання санітарно-
гігієнічних вимог у разі погіршення умов зовнішнього середовища та інших
специфічних питань, які виникають під час ведення бойових дій;
- приймає участь у зустрічах та переговорах;
- оцінює вплив та сприйняття місцевим населенням діяльності
державних агенцій та міністерств на стабілізацію ситуації, а також на
присутність і діяльність військ у районі проведення операції;
- збирає інформацію щодо кількості релігійних конфесій, громад,
релігійних лідерів та організовує взаємодію з ними, оцінює вплив релігійних
конфесій на думки та свідомість місцевого населення;
- виявляє етнічні особливості, культурні аспекти, суспільно-політичну
обстановку регіону (країни);
- оцінює кліматичні умови регіону та їх вплив на виконання завдань
військами;
- вивчає санітарно-епідеміологічну ситуацію та її вплив на виконання
завдань;
- аналізує та оцінює ситуацію з вимушеними переселенцями та
біженцями, оцінює ресурси та можливість надання допомоги для їх
підтримки та забезпечення життєдіяльності, координує зусилля та діяльність
міжнародних організацій щодо допомоги для поліпшення ситуації у районі
проведення операції;
- оцінює наявність та стан історичних та релігійних об’єктів, які
підлягають захисту відповідно до Женевської конвенції;
10
 - створює та постійно оновлює бази даних щодо специфічних потреб
військ, наприклад, питної води, ліків, майна, обладнання тощо, організовує та
надає допомогу військам за рахунок інших джерел постачання, якщо вони не
в змозі виконувати завдання своїми силами та засобами.
До специфічних завдань ЦВС відносять:
- оцінку ризиків для населення щодо надання громадських послуг
(виплата пенсій, захист найменш захищених прошарків населення);
- заходи щодо охорони здоров’я та надання медичних послуг населенню;
- оцінку стану існуючої інфраструктури (водопостачання, шляхів
сполучення, електропостачання, наявність запасів на зимовий період);
- інформування цивільного населення про небезпеку та наявність
вибухонебезпечних предметів;
- збір та розповсюдження відповідної інформації щодо діяльності
цивільних органів та установ;
- організацію та допомогу у проведенні регулярних зустрічей керівників
і представників влади;
- пошук додаткових можливостей для забезпечення військ за рахунок
цивільних ресурсів;
- узгодження заходів з підтримки цивільної влади, надання допомоги та
розвитку тощо.
Третій етап: після операції – перехідний (постконфліктний) період.
Протягом заключного етапу військова присутність помітно знижується,
закінчуються активні бойові дії. У цей період зростає роль цивільних гравців.
Перехідний період передбачає передачу повноважень військових цивільним,
впродовж цієї фази військові не залучаються до проведення проектів,
надання гуманітарної допомоги. Якщо проекти під приводом військових не
завершено, то вони закриваються або передаються для завершення місцевим
цивільним структурам або міжнародним та неурядовим організаціям.

1.2. Керівні документи з цивільно-військового співробітництва.

Основою для впровадження концепції ЦВС на оперативно-тактичному
рівні в рамках НАТО послугував досвід збройних сил США зі створення
центрів ЦВС у північному Іраку (1991 р.), Сомалі (1993-1994 рр.), Руанді
(1994 р.) і на Гаїті (1993-1995 рр.). Ці центри функціонували як “місця
зустрічі представників збройних сил, урядових служб США, місцевої влади,
міжнародних, регіональних організацій, а також неурядових і приватних
організацій та місцевого населення”1 для обміну інформацією та координації
зусиль з надання гуманітарної допомоги. Американська військова доктрина
не встановлювала жорсткої структури для таких центрів – їх розмір і склад
варіював, залежно від ситуації та потреб.
Після узагальнення досвіду участі у військових операціях в різних
куточках світу було з’ясовано важливість та необхідність організації
взаємодії цивільних і військових гравців у зоні конфлікту – розпочалася
розробка доктринальної бази ЦВС в арміях провідних країн світу та,

1 NATO AJP-9
11
безпосередньо, у НАТО при застосуванні військ під час проведення
міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки.
У першому офіційному документі НАТО з цього питання – директиві
Військового комітету НАТО, прийнятій у серпні 1997 року, ЦВС
визначається як “військова операція, основним завданням якої є підтримка
цивільної влади, населення, міжнародних та урядових організацій, що
сприятиме досягненню військових цілей та реалізації завдань”2. Це пов’язано
з тим, що при плануванні військової операції або операції з підтримання
миру та безпеки, слід враховувати “цивільний вимір”, тому такий обов’язок
покладається на кожного командира.
Відповідно до доктрини НАТО, система ЦВС під час будь-яких операцій
під егідою НАТО має відповідати таким принципам3:
- пріоритет військових цілей і завдань;
- підтримання системи керівництва і контролю на всіх рівнях;
- економність (мінімальне використання військових ресурсів при
максимальному використанні цивільних, до того ж важливо не допустити
виснаження цивільних ресурсів, оскільки це негативно вплине на
підтримання життєдіяльності місцевого населення);
- концентрація ресурсів на небагаточисельних, але об’ємних
пріоритетних проектах;
- військові гуманітарні зобов’язання (дотримання зобов’язань,
визначених міжнародним правом).
Для цивільно-військового співробітництва в “операціях невоєнного
типу” додатково застосовуються ще й такі принципи:
- визначення спільної мети та завдань для військових і цивільних
учасників операції;
- визначення спільної відповідальності;
- розподіл відповідальності за успішну/неуспішну діяльність між
військовими і цивільними структурами;
- налагодження чіткої системи зв’язку і координації між військовими і
цивільними учасниками;
- прозорість дій;
- обізнаність з місцевою культурою.
З цього очевидно, що принципи ЦВС мають бути насамперед
військовими, оскільки структура ЦВС має військове керівництво, пов’язана
із виконанням військової задачі. Проте, не слід лишати осторонь цивільну
перспективу такого співробітництва, оскільки існує пріоритет вирішення
гуманітарних питань у разі відсутності необхідних цивільних акторів, а в
рамках проведення проектів увага зосереджується на економічну сферу та
необхідність виконання юридичних зобов’язань.
У директиві МС-411 були окреслені принципи та підходи до концепції
ЦВС у НАТО. Ці принципи були відображені та детально пояснені у 2003
році у доктрині ЦВС (AJP-09), переглянутій у 2013 році (AJP-3.4.9) з метою

2
NATO Civil-Military Cooperation (CIMIC) Policy. MC 411. — Brussels, Aug. 1997.
3
NATO AJP-9

12
пристосування до сучасних викликів та вимог, а також внесення необхідних
змін у бачення ЦВС.
Слід зауважити, що директива стосується стратегічного рівня ЦВС,
доктрина охоплює оперативний рівень його застосування, а на тактичному
рівні засади ЦВС визначені у тактиці, методах та процедурах (англ. ТТР –
tactics, techniques and procedures)4. Еволюція поглядів на ЦВС у сучасних МО
ПМБ прослідковується під час порівняння змісту доктрин від 2003 та 2013
років.
Таблиця 1
Порівняння змісту доктрин ЦВС 2003 та 2013 років
AJP-09 (2003) AJP-3.4.9 (2013)
Розділ 1. Місце ЦВС у МО ПМБ під Розділ 1. Стратегічний контекст
егідою НАТО. ЦВС
Передумови Загрози ХХІ ст.
Визначення Реагування Альянсу на загрози
Мета ЦВС Зміни у стратегічному оточенні
Ключові функції Складність оперативного середовища
Функціональні можливості ЦВС Роль розвідки
Колективна відповідь на кризові
ситуації
Внеско НАТО у комплексний підхід
Управління ризиками
Бажаний результат
Розмаїття виконуваних функцій
Миротворчість
Примусове встановлення миру
Розділ 2. Принципи ЦВС. Розділ 2. ЦВС на театрі воєнних дій
Принципи військової складової ЦВС. та в операціях.
Принципи цивільно-військової Визначення та сфера застосування
взаємодії. ЦВС
Мета ЦВС
Задачі ЦВС
Ключові функції ЦВС
Компоненти ЦВС
Розділ 3. Оперативне середовище Розділ 3. Принципи ЦВС.
та ЦВС. Принципи ЦВС
Задачі ЦВС
Стаття 5 – операції з колективної
оборони
Операції з уладнання кризових
ситуацій
Розділ 4. Координація та Розділ 4. Планування та
застосування цивільних ресурсів. проведення ЦВС.
ЦВС – спільна функція
4
AM 86-1-1 2004 CIMIC Tactics, Techniques and Procedures (ACO Manual). SHAPE, dated 10 May 2004.
AM 86-1-1 2012 CIMIC Tactics, Techniques and Procedures (ACO Manual). SHAPE, dated 26 Jul 2012.
13
 Оцінка ЦВС
ЦВС і процес планування
Проведення ЦВС
Фінансування, пов’язане з ЦВС
Узагальнення досвіду застосування
ЦВС
Розділ 5. Оганізація та управління Розділ 5. Навчання та підготовка
підрозділу ЦВС.
Управління
Особовий склад ЦВС у вищому штабі
Розділ 6. Обов’язки ЦВС та Розділ 6. Цивільні актори.
оперативні завдання ЦВС. Гуманітарні принципи
Стратегічний рівень Міжнародні організації
Рівень регіонального командування МКЧХ
Задачі стратегічного рівня на Неурядові організації
підтримку операцій Урядові організації
Цивільна поліція
Співпраця з цивільними акторами
Проблемні питання
Розділ 7. ЦВС у процесі
оперативного планування НАТО.
Розділ 8. Цивільні організації.
Види, ролі та мандати
Агенції-лідери
Принципи
Співпраця між цивільними
організаціями, урядом та військовими
Очевидним є детально проведений аналіз усіх сучасних загроз та
порядок реагування на них з боку НАТО. Розширення тематики щодо
цивільних акторів свідчить про урахування фактору їх присутності,
значущості у процесі відновлення миру та безпеки, а також необхідності
розуміння ролі усіх акторів у цьому процесі, налагодження та підтримання
взаємодії між ними.

14
 2. ТИПОВА СТРУКТУРА ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНО-
ВІЙСЬКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО.
ОБОВ’ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЦВС.

2.1 Типова структура секції ЦВС

Організаційно-штатна структура відділу (групи, секції) ЦВС в операції
встановлюється залежно від поставлених завдань та особливостей операції.
Чисельність особового складу залежить від завдань, кількості проектів тощо.
Наприклад, на стратегічному рівні, структура управління ЦВС Об’єднаного
командування ЗС НАТО “Брюнссум” включає два відділи (рис. 3):
- відділ планування та договірної діяльності.
- відділ оперативної діяльності та взаємодії.
Загальна чисельність управління – 8 чоловік. Керівник управління –
полковник, заступник – підполковник, офіцери – майор/підполковник (6
чоловік) та одна сержантська посада.

Начальник управління

Відділ планування та договірної Відділ оперативної діяльності та

діяльності взаємодії

Рис.3 Управління ЦВС ОК ЗС НАТО “Брюнссум”

Завданням органів управління та підрозділів ЦВС є відстеження, аналіз

та оцінка політичної та економічної ситуації в зоні відповідальності,
розробка рекомендацій командиру щодо необхідних дій з використання
національних ресурсів (цивільних та/або військових), моніторинг за ходом
гуманітарних проектів та, за необхідності, забезпечення їх підтримки.
На оперативному і тактичному рівнях підрозділ ЦВС
комплектуватиметься виключно виходячи з потреб в межах їх
функціональних обов’язків. Мінімальною вимогою до штабів усіх рівнів є
наявність персоналу, який пройшов підготовку з питань ЦВС, причому
організаційно-штатна структура такої секції буде щоразу різною. В будь-
якому випадку, існує посада офіцера зв’язку для налагодження взаємодії з
цивільними організаціями.
Для забезпечення ефективного виконання заваднь ЦВС у зоні
проведення операції можуть бути створені/призначені додаткові
групи/підрозділи:
група ЦВС – підрозділ ЦВС, який може розгортатися у складі
національного контингенту або багатонаціональних об’єднаних сил. За своїм
складом ця група може бути багатонаціональною або суто національною,
15
проте головною вимогою буде належна підготовка усього її особового
складу. Група може мати штаб, штабну роту та кілька рот підтримки ЦВС.
Основне завдання такої групи – забезпечити ієрархічну цілісність при
виконанні завдань ЦВС. До її складу мождуть входити або придаватися за
потребою спеціалісти у питаннях цивільної адміністрації, цивільної
інфраструктури, гуманітарної допомоги, економіко-торгівельних питань і
питань культури.
- функціональні спеціалісти – залучаються для виконання специфічних
завдань, які виникли в процесі оцінки. Їх залучають на термін виконання
окремого завдання. Ці експерти можуть бути як військовими, так і
цивільними (безпосередньо з країни чи регіону, де розгорнуті сили). В
кожному випадку залучення таких осіб має бути закріплено юридично. Ці
спеціалісти мають постійно бути в стані готовності для прибуття у визначене
місце за необхідності. Іноді висувається вимога до груп ЦВС мати у своїй
структурі таких експертів у вузькоспеціальних галузях;
- військовий підрозділ – може визначатися командиром зі складу своїх
сил для виконання завдань з цивільно-військового співробітництва.

2.2 Обов’язки посадових осіб підрозділу ЦВС.

Функціональні обов’язки офіцера ЦВС включають основні та додаткові
завдання.
Основні обов’язки:
1. Забезпечувати взаємодію на своєму рівні та підтримувати гарні
відносини з представниками місцевої влади, громадськими організаціями та
місцевим населенням у зоні відповідальності.
2. Постійно відслідковувати ситуацію, проводити оцінку та вчасно
надавати інформацію старшому групи ЦВС.
3. Збирати інформацію у зоні відповідальності своїх сил, надавати її для
обробки, урахування, архівації та узагальнення досвіду.
4. Відслідковувати та аналізувати ситуацію щодо таборів для цивільного
населення, вимушених переселенців, біженців у зоні відповідальності.
5. Надавати рекомендації старшому групи ЦВС щодо налагодження
цивільно-військової взаємодії.
6. Аналізувати громадську думку про присутність сил (в т.ч. надавати
інформацію про цивільне населення, органи місцевої влади, про інших
гравців у зоні відповідальності та їх відношення до присутності військ/сил).
7. Виявляти необхідність та проводити цивільні проекти, здійснювати
контроль за їх виконанням, оцінювати їх ефективність та доповідати про
результати старшому групи ЦВС.
8. Готувати інформацію стосовно питань ЦВС для щотижневих
брифінгів, доповідей у вищий штаб та проводити оцінку ситуації.
9. Виконувати інші завдання, пов’язані з цивільно-військовим
співробітництвом.
10. Приймати участь у проведенні операцій разом з іншими
підрозділами відповідно до порядку підпорядкування.

16
 11. Налагоджувати та підтримувати позитивні відносини з
представниками місцевого уряду, місцевими лідерами, представниками
міжнародних, урядових та неурядових організацій.
12. Виконувати інші завдання, пов’язані з діяльністю групи ЦВС.
Додаткові обов’язки:
Виконувати завдання, поставлені старшим групи ЦВС.
Вимоги до офіцера ЦВС.
Загальні:
1. Мати досвід на посаді командира взводу.
2. Знати процес оперативного планування.
3. Досвід служби у штабі на посаді офіцера ЦВС або повний цикл
підготовки для призначення у роту ЦВС.
4. Знати “Стандартні оперативні процедури” місії.
5. Мати схольність та здатність до аналізу, обробки інформації, бути
спроможним робити висновки, надавати пропозиції у галузі ЦВС, втілювати
проекти швидкого впливу.
Курсова підготовка:
1. Базовий курс ЦВС.
2. Курс надлання першої медичної допомоги.
3. Основи місцевої мови.

2.3 ЦВС у процесі планування.

Відділ чи група ЦВС на стратегічному, оперативно-тактичному,
тактичному рівнях є елементом штабу та приймає участь у загальному
процесі планування.
Планування дій у сфері ЦВС здійснюється у комплексі з іншими видами
бойового забезпечення.
На стратегічному рівні на прикладі структури об’єднаного
командування ЗС НАТО взаємодія відділу ЦВС відбувається з секціями J5
(оборонне планування), J3 (оперативний відділ) та іншими структурними
підрозділами штабу.
На оперативно-тактичному рівні (бригадний рівень) – це взаємодія з
відділом S3 (відділ оперативного планування).
На тактичному рівні в межах своєї діяльності відділ ЦВС тісно
співпрацює з іншими структурними підрозділами штабу: J2 (S2) розвідка, J4
(S4) логістика, фінансовий відділ J8(S8), а також з підрозділом
інформаційних операцій, який є окремим елементом в структурі штабу та
замикається безпосередньо на командира.
На схемі (рис.4) визначено місце та роль ЦВС у процесі прийняття
рішення командиром.

17
 ЦВС

1. ГОЛОВНИЙ (базовий)

Визначення головних напрямків взаємодії та ключових гравців у зоні проведення

операції для організації співробітництва та збору інформації

Оцінка цивільного сектору

Постійне відслідковування ситуації
цивільного сектору

2. РЕЗУЛЬТАТ
Поради та пропозиції щодо рішення командира
(розробка додатку ЦВС до плану операції)

Діяльність ЦВС Ефективне ведення операції

Виконання та підтримка
проектів ЦВС

3.МЕТА
Досягнення кінцевої мети операції (стабілізація
обстановки)

Рис. 4. Місце та роль ЦВС у процесі прийняття рішення

Урахування діяльності ЦВС у процесі оперативного планування за

стандартами НАТО передбачає виконання певних процедур на кожному з
його етапів (рис.5).
На початковому етапі (ініціювання), персонал ЦВС на будь-якому
рівні проводить оцінку цивільного середовища. Продуктом цього процесу є
початкова оцінка ЦВС, яка надає загальне уявлення про поточний стан
цивільного сектора і, таким чином, робить більш цілісною загальну
оперативну картину.
Ця оцінка і надалі є базовим документом на всіх етапах планування.

18
 Процес оперативного планування
Підготовка
 Отримати попередній наказ
 Створити групу оперативного
планування під керівництвом відділу
планування, з можливим залученням впливом на проведення операцій.
спеціалістів з окремих питань.
 Взаємодія з вищими та підлеглими
групами оперативного планування, а
також основними міжнародними
організаціями на відповідному рівні.
 Інформація з планування.
Оперативне планування включає
збір, аналіз, обмін інформацією та
управління інформаційними
потоками.
Формальний початок планування.
Початковий етап (ініціювання)
включає формальну вказівку для
початку оперативного планування.
Перехід на етап ІІ до
аналізу задачі
Практичне керівництво з
планування ЦВС
 Провести оцінку цивільного сектору
для детального ознайомлення з
цивільною ситуацією у зоні
відповідальності та її можливим
Проводиться спільно з групою
оперативного планування.
Оцінка цивільного сектора
1. Вступ
2. Макрооцінка
3. Географія
4. Сфера культури
5. Гуманітарна підтримка та
планування на випадок
надзвичайних ситуацій
6. Інфраструктура
7. Звязки з громадськістю
8. Економіка та торгівля
9. Міжнародні та неурядові
організації
10. Управління цивільними
ресурсами
Початкова оцінка ЦВС
Ідентифікація широкого
спектру завдань, які можуть
бути пов’язані з ЦВС. Є
базовим документом для усіх
наступних етапів планування.

Рис. 5. ЦВС у процесі оперативного планування.

На етапі орієнтування аналізуються усі можливі військові та політичні
ускладнення, вказані у початковій директиві.
На цьому етапі визначається характер проблеми та підтверджується
очікуваний результат, вказується що саме необхідно зробити для виконання
поставленої задачі.
З перспективи ЦВС, етап аналізу задачі має відображати поставлену
задачу, замисел, очікуваний результат і складається з таких елементів:
1. Огляд ситуації та ознайомлення з замислом вищого командування.
19
 2. Огляд обмежень та застережень (можуть бути політичні, культурні чи
соціальні фактори).
3. Огляд припущень (невідомих фактів, які можуть реалізуватися і лягти
в основу майбутнього планування).
4. Огляд вразливих факторів (зовнішніх факторів, які можуть чинити
вплив на розвиток ситуації).
5. Визначення “центру тяжіння” (англ. – centre of gravity, – критичного
фактору, який може повністю змінити перебіг операції).
6. Порівняння цілей командира з цілями інших гравців у зоні
відповідальності з метою визначення зони потенційного конфлікту.
7. Визначення наявних військових сил та засобів (наявність та необхідні
підготовка сил для здійснення ЦВС).
Інші фактори для врахування:
- можливі шляхи евакуації та можливі пункти збору для цивільних;
- наявні сили та засоби приймаючої країни для опікування проблемами
цивільного населення;
- оцінка цивільної ситуації (використання початкової оцінки ЦВС);
- список цілей, які перебувають під захистом;
- оцінка сил та засобів міжнародних та неурядових організацій у зоні
відповідальності.
На етапі розробки замислу проводять оцінку впливу цивільного
оточення на проведення військової операції та які наслідки для цивільного
сектору загалом може мати проведення військових дій (рис. 6).
Процес оперативного планування Практичне керівництво з
планування ЦВС
Аналіз факторів, які впливають на
розробку порядку дій.
Це продовження оцінки, яка
проводиться тепер на етапі
орієнтування. Спираючись на чітке
розуміння завдань, важливих для
виконання поставленої задачі, група
оперативного планування зосереджує
увагу на факторах, які створюють
несприятливі умови для успішного їх
вирішення. Така оцінка вимагає
більш ретельного вивчення часових,
просторових та військових факторів у
можливій зоні проведення операції, а
також вивчення усіх вимог у різних
галузях, які будуть висуватися для
виконання поставленої задачі. Такі
оцінки проводяться для різних ЦВС
спеціалізованих галузей і, як правило, Оцінка ЦВС містить інформацію
включають: щодо найбільш ймовірного впливу з
боку цивільного оточення на
20
 Аналіз факторів проведення військової операції і
1.розвідка наслідків проведення такої операції
2.оперативний відділ на цивільний сектор.
3.логістика
4.перевезення
5.система зв’язку та
інформації
6.фінансовий контроль
7.ЦВС
Розробка порядку дій
1.Початковий порядок дій
2.Початкова перевірка порядку дій
3. Оновлення порядку дій з Порядок дій, розроблений з
урахуванням зауважень командира урахуванням виміру ЦВС. Кожен
4. Відпрацювання порядку дій пов’язаний з потенційним завданням
5. Аналіз завдань, поставлених ЦВС:
підрозділам
Аналіз порядку дій Взаємодія Підтримка Підтримка
1. Перевірки на рівні штабу своїх сил цивільних
2. КШН. Як мінімум один порядок акторів
дій має пройти випробування під час - Задача 1 - Задача 3 - Задача 5
КШН на предмет виявлення найбільш - Задача 2 - Задача 4 - Задача 6
вірогідного та найбільш небезпечного
порядку дій.
а. Підготовка КШН
б. Проведення КШН
в. Документування результатів
г. Синхронізація
д. Відповідність наявних сил
Порівняння порядку дій
Брифінг для прийняття рішення
Вибір більш відповідного порядку дій
Розробка задуму операції
Надати на погодження
Рис. 6. Алгоритм процесу оперативного планування з перспективи ЦВС
На етапі розробки плану представникам підрозділу ЦВС важливо мати
готову концепцію цивільно-військової підтримки з метою її повного
включення у замисел операції. Якщо діяльність ЦВС не відображено в
основній частині оперативного плану, кінцевим результатом цього етапу
буде додаток ЦВС.
Під час КШН підрозділ ЦВС має виявити критично необхідні вимоги
щодо підтримки військовими цивільного сектору, а також цивільними
гравцями – військових. Додаток ЦВС розробляють з метою підтримки
оперативного плану, тому він не повинен містити окремих, не пов’язаних з

21
загальним планом, видів діяльності. Цивільна обстановка змінюється стрімко
і постійно, тому підрозділ ЦВС має постійно проводити переоцінку та
переробляти свої плани з метою максимального наближення до реальної
ситуації. На цьому етапі зміни, виявлені у оперативній обстановці,
враховуються та синхронізуються зі змінами в оперативному плані. В такому
разі розробляється частковий наказ.

2.4. Центри цивільно-військового співробітництва

Цивільно-військова взаємодія охоплює усі види відносин між
військовим компонентом і цивільним сектором у мирний час або час
конфлікту і проводиться з метою налагодження співпраці та координації,
необхідної для підтримки та виконання військової задачі.
Часто відсутність такої взаємодії чинить негативний вплив на усіх
учасників у зоні вирішення конфлікту. Тому центри ЦВС вважаються
необхідним, а іноді, надзвичайно важливим засобом у загальній структурі
цивільно-військової взаємодії.
Потреба у створенні центрів ЦВС як додаткового військового
компоненту базується на таких принципах:
- сприяння ефективному управлінню та потоку інформації між
цивільною та військовою спільнотами, з метою надання командирові
більшого об’єму інформації для більш повного уявлення про цивільну
ситуацію;
- сприяння довірі до присутності військових;
- доступ до інформації, важливої для діяльності ЦВС, та в зонах інтересу
підрозділу ЦВС;
- сприяння інформаційним операціям, які проводяться у зоні
відповідальності.
Створюючи центр ЦВС, слід ураховувати наступні фактори:
загальні підготовчі
- місце розташування - заключення контракту/угоди про
- засоби зв’язку оренду нерухомості
- доступність - особовий склад
- забезпечення безпеки - підготовка особового складу
- утримання - засоби зв’язку
- інфраструктура: санітарно- - офісні меблі та супутнє приладдя:
гігієнічні потреби, каналізація, столи, стільці, місце (сейф) для
вода, електропостачання, збір зберігання зброї, дошки для
та вивезення сміття презентацій,
- робочі зони: приймальня, кондиціонери/обігрівачі/вентилятори
кімната для проведення - транспортні засоби
зустрічей, конференц-кімната, - приміщення для зберігання
кімната для перекладачів, - обладнання для фінансового відділу
кімната для відвідувачів, - реклама
парковка - перекладачі
- зона для проживання о/с: - медичне обладнання
місце для сну та відпочинку, - альтернативні джерела
22
 їдальня, кухня, душова, енергопостачання
туалети, пральня - запаси провізії
- фінансування - засоби пожежогасіння
- транспорт - організація прибирання
- план на випадок надзвичайних - карти
ситуацій (в т.ч. план евакуації)
- робочі/приймальні години
- розташування поруч з
основними цивільними
організаціями
2.5 Взаємодія з міжнародними, урядовими та неурядовими
організаціями
Важливість військового або цивільного комопненту носить
непостійний характер з перспективи актуальності на тому чи іншому етапі
вирішення конфлікту. На початкових етапах надзвичайно важлива
присутність та ефективна діяльність військових, насамперед, для
забезпечення безпеки та створення належних умов для діяльності цивільних
гравців.
На цьому етапі військові часто беруть на себе функції, притаманні, за
звичайних умов, цивільним – місцеве управління, надання гуманітарної
допомоги тощо.
Проте така нетипова діяльність має зніматися з військових
щонайшвидше, як тільки безпекова ситуація дозволить безпечне розгортання
гуманітарних організацій та зробить можливим їх діяльність (рис. 7).
Військове втручання

Цивільні

Ступінь
активності

Військові

Час

Рис. 7. Етапи активізації діяльності військових та цивільних залежно

від стадії безпекової ситуації.
В будь-якому разі, за сучасних умов, уникнути цивільно-військового
діалогу та взаємодії практично неможливо. Запорукою успіху такої взаємодії
є взаєморозуміння учасників, розуміння задач та функцій один одного.
Діяльність цивільних організацій зосереджена, насамперед, на наданні
23
гуманітарної допомоги5 і, відповідно, підпорядковується гуманітарним
принципам:
- гуманність (має на меті полегшити страждання людини будь-де та за
будь-яких умов, особлива увага приділяється вразливим групам населення –
дітям, жінкам та людям похилого віку);
- нейтралітет (гуманітарна допомога надається без втручання у
протистояння та активні дії та за принципом непідтримання жодної зі сторін
конфлікту з огляду на політичні, релігійні чи ідеологічні питання);
- неупередженість (гуманітарна допомога має надаватися без
дискримінації за етнічними, гендерними, національними, політичними,
расовими та релігійними ознаками).
Існує загальноприйнята класифікація цивільних організацій, а саме:
міжнародні, урядові та неурядові організації (МО, УО, НУО).
Міжнародна організація – це міжурядова, регіональна чи світова
організація, яка керується міжнародним правом і створюються групою
держав на основі міжнародних угод (ООН, ОБСЄ, ЄС, СОТ).
Неурядова організація – це приватна, неприбуткова організація, яка не
належить жодному з урядів та може створюватися на місцевому,
регіональному чи міжнародному рівнях. Проте, в порівнянні з міжнародними
організаціями, НУО вирішують менші за масштабом завдання, мають
менший бюджет та можливості, але, водночас, є більш гнучкими у процесі
прийняття рішень та можливості розгортання (мобільності). Найвідомішими
є “Лікарі без кордонів”, “Права людини”, МКЧХ та багато інших.
Урядові організації фінансово залежать від спонсоруючих їх урядів, чиї
зусилля вони підтримують у зоні проведення операції. Їх діяльність
вузьконправлена – сфера управління, охорони здоров’я, економічного
розвитку, відновлення інфраструктури, освіти тощо (CIDA – Організація зі
сприяння розвитку, Канада; GTZ – Організація з технічної співпраці,
Німеччина).
Надання підтримки цивільним організаціям охоплює широкий ряд
діяльності підрозділу ЦВС. Іноді для цього задіють багато військових
ресурсів: особовий склад, матеріально-технічене забезпечення, обладнання,
засоби зв’язку, надання експертної допомоги. Наприклад, супроводження
гуманітарних конвоїв не є суто військовою задачею, проте може покладатися
на військових у таких винятках:
- якщо органи місцевої влади не бажають або не в змозі забезпечити
безпечне проходження гумконвою без використання військового супроводу;
- якщо гуманітарна ситуація у зоні відповідальності склалася таким
чином, що без цієї допомоги місцеве населення зазнає значних втрат;
- залучення військових не компрометуватиме діяльність організації та
дотримання нею гуманітарних принципів.
Взаємодія з цивільними організаціями може відбуватися у зоні
стихійних лих та надзвичайних ситуацій. В таких випадках військові

5 Гуманітарна допомога – це допомога, яка надається населенню в зоні лиха, та націлена, насамперед на
врятування життя та полегшення страждання цивільних.
24
здійснюють підтримку місцевої влади і їм ставляться чітко визначені
завдання в межах наявних сил та засобів, а координація здійснюється через
військові органи управління.

Рис. 8. Взаємодія підрозділів ЦВС з цивільними організаціями

3. ОЦІНКА ЦИВІЛЬНОГО СЕКТОРУ ПІДРОЗДІЛОМ ЦВС

(ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО)
Для ефективного функціонування підрозділу ЦВС була розроблена
методика проведення оцінки цивільного сектору та підготовки іншої
інформації, що входить до сфери інтересів ЦВС та використовується під час
доповідей, а також для оптимізації та підвищення ефективності управління,
для визначення ступеню важливості інформації, що може мати вплив на
виконання задач підрозділом.

Формат
Методика проведення оцінки містить такі розділи:
Розділ 1. Концепція системи доповідей та моніторингу
Розділ 2. Доповіді
Розділ 3. Оцінка цивільного сектору
Розділ 4. Брифінг командування
Розділ 5. Застосування системи доповідей та моніторингу

Концепція системи доповідей та моніторингу.

Система доповідей та моніторингу – це узагальнюючий термін, що
складається з чотирьох складових. Ці складові доповнюють одна одну і
формують систему, яка дає змогу персоналу ЦВС та іншому персоналу
штабу розглядати інформацію, пов’язану з ЦВС, в загальному ракурсі
простим та прозорим способом. Це дає можливість швидкої ідентифікації
основних сфер оперативних ризиків та інтересів. В загальному вигляді,
система доповідей та моніторингу складається з:
доповідей – першочерговий документ, який надає змогу командиру
готувати та враховувати відповідні оцінки щодо стану цивільного сектору та
робити з них висновки;
оцінки цивільного сектору – це оперативний інструмент, який
візуалізує огляд основних сфер інтересів ЦВС в межах цивільного сектору у
визначеній зоні відповідальності. Для цього використовується система
кольорового кодування визначених сфер інтересів з метою забезпечення
25
широкого спектру оцінки ситуації. Підготовка оцінки цивільного середовища
безпосередньо пов’язана з підготовкою доповідей та становить їх основу;
брифінг командування – це стандартизований брифінг, який
забезпечує візуалізацію командиру основних сфер інтересів та оперативних
ризиків всередині визначеної зони відповідальності.
Кольорове кодування
Система доповідей та моніторингу використовує кольорове кодування за
принципом “Системи світлофора” для того, щоб унаочнити сфери
оперативних ризиків та інтересів.
Кожна сфера оперативного інтересу має окремий перелік критеріїв-
індикаторів застосування певного кольору при визначенні оцінки. Вибір
кольору, що використовується, повністю залежить від того, хто проводить
оцінку.
Кольорові показники, що використовуються:

ЗЕЛЕНИЙ: ВІДСУТНІСТЬ ЗНАЧНИХ ПРОБЛЕМ

ЖОВТИЙ: ОБМЕЖЕНІ / НАРОСТАЮЧІ ПРОБЛЕМИ

ЧЕРВОНИЙ: ЗНАЧНІ ПРОБЛЕМ

Персонал ЦВС може також використовувати знак “?”, якщо інформація

відсутня.
Останній рядок в оцінці кожної сфери інтересів резервується для оцінки
представниками інших підрозділів. Персонал вищого штабу може додати
власну оцінку кожної сфери (що базуватиметься на ширшому обсязі наявної
інформації) оперативної картини і балансу сфери інтересів та пріоритетів
відповідно.
Доповідь
Доповіді щодо стану ЦВС безпосередньо пов’язані з оцінкою цивільного
сектора й охоплюють чотири основні сфери. Формат доповідей розроблений
таким чином, щоб спростити та уніфікувати їх процедуру. Доповідається
лише найважливіша інформація, і стандартизована форма доповіді допомагає
це зробити.
Хоча формат доповідей стандартний, проте він може бути змінений з
урахуванням вимог до проведення оцінки цивільного сектору та специфіки
операції чи сфери інтересів.
У Додатку 1 наведено форму доповіді за результатами зустрічі з
місцевими лідерами та форму стандартизованого протоколу такої зустрічі.
Оцінка цивільного сектора
Така методика у спрощеній формі унаочнює оцінку ситуації в зоні
відповідальності через визначені сфери оперативних інтересів ЦВС. Сфери
оперативних інтересів розподіляються за системою кольорового кодування
(“Принцип світлофора”). Детальніша інформація надається у спеціальних
формах встановленого зразка (Додаток 2 – Оцінка цивільного сектора).
Стандартні групи доповідей:
26
 група А – Забезпечення першочергових потреб цивільного оточення.
група Б – Гуманітарні питання.
група В – Основна цивільна інфраструктура.
група Г – Цивільна адміністрація.
Сфери оперативних інтересів, що відображаються в доповіді:
А) забезпечення першочергових потреб цивільного оточення:
- енергоресурси;
- вода;
- санітарно-епідеміологічний стан;
- продукти харчування;
- здоров’я;
- інше (зазначити).
Б) гуманітарні питання:
- помешкання;
- цивільне розмінування території;
- свобода пересування;
- захист та безпека цивільного населення;
- меншини та групи людей, що потребують особливого захисту;
- пересування біженців та переміщених осіб;
- центри допомоги біженцям та переміщеним особам;
- інше (зазначити).
В) основна цивільна інфраструктура:
- мережа автомобільних доріг;
- залізнична мережа;
- інфраструктура цивільної авіації;
- громадський транспорт;
- внутрішні водні сполучення / порти;
- об’єкти цивільної інфраструктури;
- інше (зазначити).
Г) цивільна адміністрація:
- законність та правопорядок;
- органи внутрішніх справ;
- інфраструктура утримання затриманих та ув’язнених
- прикордонний та митний контроль
- пісцева влада
- панківська система та економіка
- телекомунікації та засоби масової інформації
- служби надання екстреної допомоги
- інше (зазначити)
В пункті “Інше (зазначити)” надаються інші важливі показники та
характеристики, після чого детальніше інформація розкривається в доповіді.
Брифінг командування
Брифінг дає можливість консолідувати інформацію, що надається через
систему доповідей та моніторингу ЦВС, і представити її у вигляді, що
відображає оцінку ситуації ЦВС в зоні відповідальності. Стандартизований
брифінг забезпечує командира розширеною інформацією щодо основних
27
сфер оперативних інтересів та ризиків цивільного сектора та визначенні
головних проблем та завдань.
Як правило, брифінг складається з 7 частин (слайдів):
1. Оцінка цивільного сектора. Загальний огляд чотирьох сфер інтересів
ЦВС із застосуванням кольорового кодування.
2. Зосереджує увагу командира на групі сфер інтересів щодо
забезпечення першочергових потреб цивільного життя.
3. Висвітлює гуманітарні питання.
4. Стосується основної цивільної інфраструктури.
5. Розкриває проблеми цивільної адміністрації.
6. Визначає оперативні ризики і проблеми.
7. Відображає оцінку та містить попередньо надану інформацію з
урахуванням впливу на військову ситуацію, а також іншу інформацію, що
стосується ЦВС.
Застосування системи доповідей та моніторингу
Система доповідей та моніторингу підпорядковується таким принципам:
Гнучкість. Система доповідей та моніторингу забезпечує практичний
гнучкий підхід до доповідей, моніторингу та надання іншої інформації, що
стосується ЦВС.
Послідовність. Головною перевагою Системи є те, що вона дає змогу
частинам та підрозділам прогнозувати ступінь послідовності в зоні
відповідальності.
Наочність. Форма підготовки та надання інформації ЦВC дає чітку
картину цивільної ситуації і дає змогу персоналу зосередити увагу на
головних сферах інтересів та проблем.
Простота. Система забезпечує достатньо простий та прагматичний
підхід щодо підготовки та обробки інформації і подає її в простому вигляді
для того, щоб не тільки персонал групи, але й інші могли чітко зрозуміти
суть проблем і завдань.
Доцільність. Інші доповіді ЦВC готуються і відправляються лише за
вимогою вищого командування.
Критерії оцінки цивільного сектора наведені у Додатку 3.

4. ДОСВІД ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ У ЗАСТОСУВАННІ

ПІДРОЗДІЛІВ ЦВС
Концепція цивільно-військового співробітництва не нова для багатьох
провідних армій світу. Розглядаючи різноманітні національні підходи до
підготовки та принципів застосування підрозділів ЦВС, можна багато чому
навчитися, у тому числі на чужих помилках. Безумовно аналіз та
накопичення такого досвіду стане беззаперечним внеском у розвиток
системи цивільно-військового співробітництва у ЗС України та виведе їх на
рівень взаємосумісності під час проведення багатонаціональних операцій,
навчань тощо.
Розмаїття національних підходів до ЦВС обумовлене різним досвідом
тієї чи іншої країни за останні десятиліття, а також відображає

28
різноплановість їх особистих, національних інтересів. Отже, попередній
досвід участі країни в певному конфлікті та сукупність її національних
інтересів впливають на вироблення поглядів на систему цивільно-
військового співробітництва та особливості її функціонування. Тобто йдеться
про раціонально-культурну сукупність змінних у формуванні концепції ЦВС,
де раціональне формується на основі чітко визначених національних
інтересів, а культурна складова формується набуттям нового досвіду,
вивченням нової культури тощо.

4.1 США та Канада

Еквівалентом ЦВС у доктринах США та Канади є цивільно-військові
операції (далі – ЦВО). Суміжні поняття – взаємодія з цивільними, цивільно-
військові операції – мають такі визначення у ЗС США:
Взаємодія з цивільними – увесь особовий склад, який перебуває на
дійсній службі або в резерві отримує повною мірою необхідну підготовку для
здійснення взаємодії з цивільними та підтримки ЦВО. Така діяльність: (1)
посилює взаємини між військовими та представниками місцевої влади у зоні
відповідальності військ (сил); (2) надає можливість залучення цивільних
експертів для підвищення ефективності ЦВО.
ЦВО – діяльність командира з метою налагодження, підтримання
відносин, здійснення впливу чи прагматичного використання відносин між
військовими, урядовими та неурядовими цивільними організаціями,
представниками влади, цивільним населенням на території проведення
операції з позитивним, нейтральним або ворожим відношенням до військової
присутності. Це здійснюється для полегшення військових операцій,
консолідації зусиль та досягнення оперативних цілей США. ЦВО може
здійснюватися визначеними цивільними гравцями, іншими військовими або
поєднанням цих компонентів.
Проте існує концептуальна відмінність між доктриною США у галузі
цивільно-військової взаємодії та доктриною ЦВС НАТО. НАТО вбачає у
ЦВС, насамперед, можливість покращення координації з цивільним
компонентом, а також доктрина НАТО не зосереджена суто на проведенні
проектів, хоча можливість здійснення гуманітарних проектів у підтримку
своїх сил не виключається. Підхід США зосереджується насамперед на
здійсненні впливу на цивільне оточення з метою підтримки своїх сил. Під час
ЦВО військові можуть виконувати функції цивільних органів влади та
організацій. Тобто, принцип США передбачає певне пристосування
цивільних до потреб військових.

4.2 Королівство Данія

У ЗС Королівства Данія ЦВС відбувається за стандартами НАТО.
Найширше вони застосовували ЦВС під час операцій по боротьбі з
повстанцями (англ. – COIN, counterinsurgency) в Афганістані (провінція
Хельманд, серпень 2008 р. - лютий 2009 р.).
Операції по боротьбі з повстанцями відрізняються від традиційних
бовойих дій тим, що ані повстанці, ані ті, хто їм протистоїть, не мають на
29
меті відвоювати територію, поте намагаються відвоювати згоду та довіру
місцевого населення, яке проживає на цій території. Це схоже на політику –
два кандидати, що протистоять, всіма засобами намагаються переконати
цивільних “стати на їх сторону”.
Ще однією особливістю боротьби з повстанцями є те, що це
протистояння відбувається в цивільному середовищі, а точніше, серед
місцевого населення. Це ускладнює проведення військової операції, адже
місцеве населення, “серця” якого намагаються завоювати (англ.WHAM –
Winning Hearts and Minds), може легко надати притулок чи прихисток
повстанцям. Дуже важко розділити – хто повстанець, а хто просто місцевий
житель, але саме це і треба зробити під час проведення операції по боротьбі з
повстанцями.
Ще однією поганою новиною є те, що у такій операції час працює проти
борців з повстанцями. Вважається, що перемогти у такій операції можна
лише презентуючи себе як позитивну альтернативу повстанцям. Тому в ній
не слід вдаватися виключно до військових засобів, а це надає широке коло
можливостей для використання ЦВС.
Тісна взаємодія з представниками міжнародних, неурядових та інших
організацій надає місцевому населенню те, за чим воно зазвичай звертається
до свого уряду та представників безпекового сектору: можливість
економічного розвитку та безпечне середовище, що є доброю альтернативою
неспокою, який сіють повстанці.
Саме в такому середовищі доводилося працювати датським підрозділам
ЦВС. Залежно від присутності представників цивільних організацій,
підрозділи ЦВС часто були єдиним інструментом командира у плануванні та
проведенні некінетичних операцій (операцій без використання летальної
зброї та прямих боєзіткнень). До того ж, це був чи не єдиний підрозділ,
особовий склад якого пройшов спеціальну підготовку та мав необхідні сили
та засоби, щоб адекватно та ефективно відповідати на запити та потреби, які
надходили від цивільного населення у зоні їх відповідальності.

4.3 Королівство Норвегія

У виданні Білої книги Норвегії за 2000-2001 роки були представлені такі
основоположні елементи концепції оборони: 1) сучасна та гнучка система
оборони, 2) співробітництво у галузі оборони між союзниками та на
міжнародному рівні, 3) строкова служба, 4) цивільно-військова співпраця.
Проте останній елемент (цивільно-військову співпрацю) не слід
ототожнювати з ЦВС за стандартами НАТО, оскільки під такою співпрацею
розуміють необхідність залучення цивільних і військових ресурсів для
підтримання належного забезпечення інтересів та рівня безпеки країни.
Разом з тим Норвегія має досвід розгортання підрозділів ЦВС у
операціях за стандартами НАТО з 2002 року, отож операції в Боснії, Косово,
Іраку, Афганістані відбувалися за участю норвезьких підрозділів ЦВС. Окрім
підтримки цивільних зусиль, направлених на допомогу місцевому
населенню, відбудову інфраструктури та цивільних інституцій, Норвегія

30
розглядала використання ЦВС у Іраку та Афганістані як важливий засіб у
боротьбі з терором.
Збройні сили Норвегії забезпечують дотримання стратегії держави з
виконання міжнародних зобов’язань шляхом участі у МО ПМБ, балансуючи
між політичними цілями, військовими засобами та виділеним бюджетом.
ЦВС, як військовий інструмент, розглядається економічно вигідним, до того
ж, такий досвід надавав можливість здобуття безцінного досвіду для ЗС. Як
згодом було відображено у Білій книзі 2002-2003 років, міжнародні військові
зобов’язання, зокрема участь підрозділів ЦВС у МО ПМБ, сприяли
підвищенню компетентності та покращенню якості ЗС загалом.

5. УКРАЇНА У МО ПМБ (ДОСВІД ЦВС)

5.1 Ірак
Участь ЗС України в операції коаліційних сил в Іраку розпочалась у
квітні 2003 року з направлення до Держави Кувейт 19 окремого батальйону
РХБ захисту загальною чисельністю 448 осіб.
У серпні 2003 року в Іраку було розгорнуто український миротворчий
контингент у складі 5 окремої механізованої бригади (5 омбр), групи
офіцерів штабу Багатонаціональних сил (корпусу) у Іраку (БнС(К)-І) та групи
офіцерів штабу Багатонаціональної дивізії “Центр Південь” (БнД “ЦП”),
загальною чисельністю 1667 військовослужбовців.
Відповідно до Указу Президента України від 13.04.05 № 633/2005
наприкінці листопада 2005 р. почалися заходи із підготовки до виведення
УМК з Іраку. Повне виведення українського контингенту з Іраку завершено
30 грудня 2005 року.
Другим напрямком участі України в операції коаліційних сил в Іраку
була участь у якості українського миротворчого персоналу (УМП).
У відповідь на запит Уряду Іраку, 17.11.04 під час засідання
Північноатлантичної ради було затверджене рішення щодо започаткування
Тренувальної місії НАТО в Іраку (ТМН-І) . Наказом ВГК ОЗС НАТО в Європі
від 16.12.04 було фактично створено зазначену місію.
Участь Збройних Сил України у діяльності ТМН-І розпочалася з
направлення у лютому 2006 року до Іраку 3 офіцерів Збройних Сил України
відповідно до Указу Президента України від 30.11.05 № 1675/2005 – який
визначав направлення до Іраку миротворчого персоналу України загальною
чисельністю до 50 військовослужбовців.
Командування Місією здійснювалось Верховним головнокомандувачем
стратегічного командування НАТО з операцій. Під час виконання бойових
завдань у складі коаліційних сил найважливішим елементом є досягнення
взаємосумісності, тобто спроможність сумісно виконувати завдання за
призначенням. Для цього потрібно було мати підготовлений особовий склад,
спроможний працювати в багатонаціональному середовищі за процедурами
НАТО та мати відповідно організаційно-штатну структуру, в першу чергу
своїх штабів та частин й підрозділів.
Для українських миротворців в Іраку це стало новою сторінкою
післявоєнної дипломатії, адже робота в такому підрозділі вимагала
31
спеціальних професійних навичок і досвіду. Українські офіцери, які
працювали в Косово, мали певне уявлення про його специфіку. Але
зіткнутися з повним обсягом завдань у цьому відділі їм вперше довелося саме
в Іраку.”6
Роль та місце ЦВС при виконанні бойових завдань у ході операції
коаліційних сил в Іраку.
Районом оперативного призначення українського контингенту було
визначено провінцію Васіт.

Рис. 9 Карта Республіки Ірак з визначенням зони відповідальності

українського контингенту (провінція Васіт)
Провінція Васіт
Столиця – Аль-Кут ~381,500 мешканців
Точна демографічна інформація відсутня
Основне віросповідання – шиїти.
Проти Режиму Саддама
Нейтральні
Про-режим
Не визначено

Рис. 10 Провінція Васіт

6
“CIMIC”: Иракский опыт военной дипломатии Андрей Лысенко, 4 декабря, 2003

32
 Завдання підрозділів ЦВС були визначені також, виходячи із завдань
нашої бригади, що увійшла до складу багатонаціональної дивізії “Центр-
Південь” Коаліційних сил в Іраку.
Основними завданнями бригади було визначено: врегулювання
ситуації в зоні відповідальності – провінції Васіт, забезпечення безпеки і
стабільності, створення умов для нормального функціонування місцевого
уряду, відновлення економіки, соціальної та матеріальної інфраструктури,
надання гуманітарної допомоги місцевому населенню. Однак успіх
виконання цих завдань залежав в тому числі і від якості роботи підрозділів
ЦВС, яка була спрямована на встановлення скоординованої співпраці з
місцевим урядом провінції, урядовими, неурядовими та міжнародними
організаціями, лідерами політичних партій та релігійних рухів, з метою
популяризації міжнародної присутності в провінції і максимального
зменшення ризику для українських військовослужбовців, ефективного
використання усіх інструментів ЦВС для здійснення аналізу соціально-
політичної, економічної, релігійної, демографічної, екологічної обстановки,
санітарно-епідеміологічної ситуації в своїй зоні відповідальності, для
врахування всіх дестабілізуючих факторів та стабілізації ситуації в районі
виконання завдань. Тому, виходячи з завдань та стандартів НАТО, було
побудовано організаційно-штатну структуру спільних штабів військового
управління.
Введення штабного елементу ЦВС J9/G9/S9/N9/A9 повинно було
відповідати вимогам щодо оперативного забезпечення операцій з
підтримання миру і безпеки під приводом НАТО. Цей елемент мав
виконувати такі функції: оцінка громадської обстановки та розробка планів
ЦВС; контроль громадської ситуації; взаємодія та узгодження операцій з
цивільними органами влади та іншими цивільними організаціями;
консультативна допомога командувачу.
Ціллю партнерства вимагалось ввести відповідні функції та посади для
штабів на бригадному рівні та вище, а також, іноді, на рівні батальйону, у
залежності від специфіки проведення окремих операцій:
- політичний радник;
- юридичний радник;
- офіцер по зв’язках з громадськістю;
- спеціаліст ЦВС (на рівні батальйону);
- офіцер інформаційних операцій (включаючи психологічні операції)
,відповідно до процедур, описаних у публікації НАТО AJP 3.7 “Доктрина
психологічних операцій НАТО”;
- спеціалісти по зв’язкам з колишніми супротивними сторонами –
учасницями конфлікту.
Для забезпечення ЦВС станом на серпень 2003 року було створено
штабні елементи БНД “Центр-Південь”.
Як видно зі схеми рис. 11, структурні підрозділи ЦВС українського
контингенту було створено на тактичному та оперативно-тактичному рівні. В
управлінні бригади – відділ ЦВС, чисельністю 9 чоловік; у 51-му, 52-му, 19-
33
му механізованих батальйонах – відділи (групи ЦВС) у складі 6-7 чоловік з
підпорядкуванням відділу ЦВС J9 штабу БНД “Центр-Південь”.

Штаб БНД
«Центр-Південь»

G-9/Відділ ЦВС
20

Польська бригада Іспанська бригада Українська бригада

Відділ CIMIC (S-5) Відділ ЦВС 7 Відділ ЦВС (S-5) 9
6

GST (PL) GTS (SP) GST (PL)

AL HILLAH 12 DIWANIYAH AL KUT 12
12
GST (PL)
KARBALA 12 GTS (SP) 51 батальйон
AN NAJAF Відділ ЦВС (S-
12 5)
Польський батальйон 6
Відділ ЦВС (S-5) 4 Підрозділ CIMIC
12 52 батальйон
Відділ ЦВС
Польський батальйон (S-5)
Відділ ЦВС (S-5) 4 Підрозділ CIMIC 6
12
19 батальйон
Бельгійський Відділ ЦВС
GST - Урядова група
батальйон (S-5)
підтримки
Група ЦВС (S-5) 2 7

PL Air Bn (S-5)
SECTION 4

Рис. 11 Штабні елементи БНД “Центр-Південь” для забезпечення ЦВС

Відповідно до Цілі партнерства G 3783 було створено “Групу

спеціалістів з цивільно-військового співробітництва”. Україна зобов’язалась
надавати у розпорядження командирів миротворчих контингентів НАТО
групи спеціалістів з ЦВС з метою забезпечення співпраці з цивільним

34
населенням, включаючи як органи національної та місцевої влади, так і
міжнародні та неурядові організації7.
Завдання груп включали: відстеження, аналіз та оцінку політичної та
економічної ситуації в зоні відповідальності, розробку рекомендацій
командиру щодо необхідних дій з використання цивільних та/або військових
ресурсів, моніторинг за ходом гуманітарних проектів та забезпечення, за
необхідності, їх підтримки.
Склад груп було визначено відповідно до Цілі G 3783 “Військові
завдання з досягнення взаємосумісності”, у яку мали входити спеціалісти у
наступних сферах: державне управління та виконавча влада, безпека (армія,
поліція, охорона державного кордону, митниця тощо), освіта, захист
навколишнього середовища, право, банківська та судова системи, охорона
здоров’я, транспорт, зв’язок, комунальні послуги, соціальний захист,
економічний розвиток, енергетика, сфера соціальних послуг, пальне, харчова
промисловість та сільське господарство, меліорація, торгівля, історичні
пам’ятки, архіви, міжрелігійні (міжконфесійні) відносини, лінгвістичні
послуги, міжетнічні міжрегіональні відносини.8
Наступним кроком українського контингенту щодо створення структури
ЦВС у зоні відповідальності було введення в організаційно-штатну структуру
бригади провінційних груп підтримки та зв’язку (відділу підтримки урядових
структур). Згодом, наказом штабу Коаліційних Сил ці групи було
трансформовано в провінційні групи підтримки з такими функціями:
об’єднуюча роль між представниками влади провінції, місцевими і
релігійними лідерами та командуванням бригади, а також представництвом
Офісу Держдепартаменту США “Південь-Центр”, встановленому в провінції;
співпраця з місцевими органами влади та підтримка їхніх дій як
консультативного елементу в сфері стабілізації та відбудови провінції;
відстеження та аналіз політико-економічної ситуації в провінції;
дорадча функція в сфері адміністрації, публічної безпеки, соціальних
служб і відповідних сфер народного господарства в залежності від потреб
провінції;
виявлення дестабілізуючих факторів (соціально-політичних,
економічних, релігійних, демографічних, екологічних, санітарно-
епідеміологічних тощо), які мають вплив на безпеку коаліційних сил в
провінції;
координація співпраці між місцевим урядом провінції та
представниками національних дипломатичних представництв;
співпраця з Офісом координації проектів при Офісі Держдепартаменту
США “Південь-Центр”, м. Аль-Хілла, та Офісом менеджменту проектів при
Посольстві США в Іраку, м. Багдад, в сфері відбудови провінції;

7Військові завдання з досягнення взаємосумісності “Цілі партнерства 3783 “Група спеціалістів з цивільно-військових відносин”.
8Військові завдання з досягнення взаємосумісності “Цілі партнерства 3783 “Група спеціалістів з цивільно-військових відносин”.

35
 співпраця з місцевими ЗМІ з метою створення позитивного іміджу
коаліційних сил;
Зміст зазначених завдань ще раз свідчить про нагальну необхідність
наявності, у структурі не тільки військових, а і цивільних фахівців для
досягнення максимальної ефективності діяльності підрозділу.
Організаційно-штатна структура української провінційної групи
підтримки та зв’язку - Відділ підтримки урядових структур 7 омбр (81
тгр)

Начальник відділу
22 1

Відділення цивільних Відділення з відновлення

відносин соціальної та матеріальної
інфраструктури
10 11

1. Начальник відділення цивільних 1. Начальник відділення з

відносин - помічник начальника
відділу за правових питань – 1 ос.
2. Старший офіцер з фінансової
допомоги – 1 ос.
3. Старший офіцер з медичної
допомоги – 1 ос.
4. Старший офіцер взаємодії – 2 ос.
5. Перекладач за англійської
мови – 1 ос.
6. Перекладач з арабської
мови – 1ос.
7. Водій – 3ос.
відновлення соціальної та
матеріальної інфраструктури – 1ос.
2. Інженер-будівельник – 1ос.
3. Інженер-сантехнік – 1 ос.
4. Інженер-електрик – 1 ос.
5. Інженер-механік – 1 ос.
6. Інженер-будівельник – 1 ос.
7. Бухгалтер – 1 ос.
8. Перекладач за англійської
мови – 1 ос.
9. Перекладач з арабської
мови – 1ос.
10. Водій – 2 ос.

Рис. 12. Відділ підтримки урядових структур 7 омбр (81 тгр)

Відповідно до вимог керівних документів НАТО з ЦВС були визначені
напрямки діяльності та завдання відділу підтримки урядових структур:
надання консультативної допомоги та забезпечення безпеки проведення
демократичних виборів в провінції Васіт;
вивчення поточного стану управління, інфраструктури та служб у
провінції;
підготовка та впровадження проектів, враховуючи інтереси коаліційних
сил;
організація чергування в центрі ЦВС у провінції;
організація розгляду звернень, що надходили на адресу командира
українського контингенту від представників місцевих урядових структур,
місцевого населення;

36
 організація надання кваліфікованої медичної допомоги місцевому
населенню;
організація розгляду звернень, що надходили на адресу командира
Українського контингенту від представників місцевих урядових структур,
місцевого населення;
організація надання кваліфікованої медичної допомоги місцевому
населенню.9
Організація ЦВС в зоні відповідальності українського контингенту
миротворчих сил в Іраку відображена на Рис. 13. Слід зазначити, що робота,
система управління, організація взаємодії органів та підрозділів ЦВС
українського контингенту виконувались у суворій відповідності до
Стандартних операційних процедур за стандартами НАТО.
Іноді, виконання завдань ЦВС було ускладнене: офіцери, як правило,
володіли англійською мовою, тоді як комунікація з місцевим населенням,
релігійними лідерами, старійшинами общин, представниками місцевих
адміністрацій велась через перекладачів з арабської мови. Але через
відсутність або дефіцит в українському контингенті перекладачів з арабської
мови, цю функцію виконували найняті по контракту місцеві іракці зі знанням
англійської мови. Спроби використання у якості перекладачів жінок мали
негативний ефект (іноді – агресію та небажання вести переговори) з боку
іракців, у зв’язку з мусульманськими релігійними традиціями та законами
шаріату. Тому перевага під час найму за контрактом надавалася чоловікам.
Також доводилося враховувати небезпеку роботи цих фахівців з
військовими. За ними стежили, збирали інформацію про їх родичів та місце
їх постійного проживання, застосовувались погрози фізичної розправи з
ними та їх родинами. Тому усі перекладачі працювали під вигаданими
іменами (псевдонімами) та доводилось вживати заходи для забезпечення їх
безпеки .

9
Понад 30 Документів відповідно до Військових завдань з досягнення взаємосумісності Цілі
партнерства 3783 «Група спеціалістів з цивільно-військових відносин».

37
 Посольство
2ВСТ
України
BAGDAD Торговельна місія
Відділ
Посольство США підтримки
урядових IRAN
Офіс менеджменту проектів структур
Відділ взаємодії S-5
PL Air Bn
S-5

MND
CS HO AL KUT Центр цивільно- USAID
Консульство США
AL HILLAH військових
Центр
J-9
CIMIC
операцій NGOs
KARBALA
координації UN
проектів Губернаторство провінції
Регіональний Центр Васіт IMAMS
Координації AN NAJAF AD DIWANIYAH
гуманітарної Sheikhs
допомоги
ICRC

Головний Центр
Координації
Гуманітарної
SAUDI допомоги
ARABIA KUWAIT CITY
Рис. 13 Схема організації ЦВС в зоні відповідальності українського контингенту миротворчих сил в Іраку

38
 Рис. 14 Участь українських військових в організації проведення
демократичних виборів у провінції Васіт

Важливим аспектом роботи ЦВС було надання консультативної

допомоги та забезпечення безпеки під час проведення демократичних
виборів у провінції Васіт. Під час підготовки була зібрана оперативна
інформація про: кількість, реєстраційні номера та місця розташування
виборчих дільниць; кількість виборців, які зареєструвалися для голосування
(по кожній виборчій дільниці); кількість політичних партій та рухів, які
братимуть участь у виборах до Національної асамблеї та Ради провінції;
встановлений порядок проведення виборів.
Поточні завдання охоплювали: розробку плану заходів застосування
підрозділів під час виборів; розробку плану дій у передвиборчий та виборчий
період; забезпечення взаємодії незалежної виборчої комісії Іраку та сил
швидкого реагування; приведення до готовності за розпорядженням надати
39
допомогу в забезпеченні доставки виборчих матеріалів; проведення
комплексної оцінки безпеки виборчих дільниць; підготовка звітів за
результатами виборів. Під час чергування в Провінційному центрі ЦВС
неодноразово відбувалися зустрічі з представниками урядових структур
провінції (губернатором, його заступниками, головою ради провінції), з
головами родин (шейхами), з начальником поліції, з працівниками
провінційного бюро Незалежної комісії по виборах в Іраку, з громадянами
провінції Васіт.

Рис. 15 Центр ЦВС у провінції Васіт.

Рис. 16. Зустріч з місцевим лідером у центрі ЦВС.

Другим важливим напрямком роботи ЦВС було впровадження в життя
проектів стосовно вирішення соціально-економічних проблем місцевого
населення, відновлення інфраструктури – шкіл, лікарень, дитячих садочків,

40
доріг тощо. Все це позитивно впливало на імідж українських миротворців у
зоні виконання завдань.
З метою налагодження взаємовигідних контактів, вирішення соціально-
економічних проблем місцевого населення, відділом підтримки урядових
структур було започатковано 58 пропозицій, по реалізації проектів, загальна
сума яких складала 2 502 332 $ доларів США, з них реалізовано 55 проектів
на суму 2 399 832 $ доларів США, 3 контракта на суму 182 500 $ доларів
США.

Рис. 17 Проведення проектів та залучення до них місцевого населення

41
 Для місцевого населення, було додатково створено більш 2300 робочих
місць. Було виконано роботу з планування та підготовки документації 191
проекту на загальну суму 11 768 771 $ доларів США. Створено та
впроваджено проектів на суму 800 000 $ доларів США , що дозволило ще
додатково створити до 4000 робочих місць.
Результат роботи відділу підтримки урядових структур 7 омбр

Загалом за ротацію – 58 проектів на загальну суму 4млн. 817 тис. 625 $

З 15.10.04 по 20.12.04 реалізовано 18 проектів загальною
Ремонт школи сумою 1 034 931 $
Аль Щаоб
ЕС Сувейра
Ремонт школи Водопостачання та
Аль Гасажия санітарія – 2
Електрика – 2
Правопорядок – 4
Ремонт школи
Аль Диджла

Центральна станція
водопостачання
Побудовано полігон питної води
для підготовки
поліції та ІНГ
Відремонтована
школа Аль Турас

Ремонт школи
Аль Ярмук

Освіта – 2
(Закупали обладнання
для шкіл)
Станція водопостачання Станція водопостачання
місцевого значення місцевого значення
Аль Шум

Відремонтовано медичну
клініку Аль Фараздак

Рис. 18 Результати роботи ЦВС 7 омбр загалом за ротацію

5.2 Афганістан
Участь українського національного персоналу (УНП) у складі
Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) розпочалась 11 травня 2007 року
з направлення одного офіцера медичної служби (лікаря-анестезіолога) для
проходження служби у литовському госпіталі.
У листопаді 2008 року до складу Групи реконструкції провінції (ГРП)
Гор було включено офіцерів ЦВС та помічника командира роти.
В 2009 році до Кабулу були направлені офіцери з безпеки литовського
Національного елементу забезпечення.
У грудні 2012 року кількість офіцерів штабу МССБ збільшена до
чотирьох.
У вересні 2013 року прибуло два офіцери до штабу Об’єднаного
командування МССБ.
42
 У вересні 2013 року у зв’язку із виводом Литовської ГРП та закриттям
бази в місті Чагчаран, основна частина УНП в ІРА була передислокована з
міста Чагчаран до міста Герат для виконання завдань у складі італійського
військового контингенту.
У складі італійського контингенту:
Регіональне командування (РК) “Захід” очолювалось представниками
збройних сил Італійської Республіки з багатонаціональним штабом, у складі
якого ключові посади та відділи (розвідка, інформаційний та аналітичний
відділи) займались переважно представниками італійських збройних сил.
Штаб мав логічно наповнену посадову структуру відповідно до стандартів
НАТО та був розташований у м. Герат.
Структура підрозділу ЦВС не була фіксованою та змінювалася,
відповідно до реалій поточної обстановки. Незмінним залишався напрям
діяльності, розподілений на поточні та майбутні операції, які були тісно
пов’язані з процесом планування від регіонального рівня до головного
об’єднаного штабу та командування (м. Кабул). У цьому процесі існували
відповідні цілі та рівні, яких потрібно було досягти за відповідний час.
Підрозділ ЦВС включав також групу офіцерів США, які працювали над
проектом роззброєння та реінтеграції місцевого населення. Фінансування
проекту повністю виконувалось за програмами США.
Група впровадження проектів швидкого впливу перейшла до структури
підрозділу ЦВС після скасування ГРП у 2014 році та мала на меті довести до
кінця проекти, розпочаті до прийняття рішення командуванням МССБ про
завершення їхньої роботи.
Окрім зазначеного, на офіцерів підрозділу ЦВС покладалися напрями
роботи по досягненню цілей, визначених у процесі планування: забезпечення
закону та провопорядку в ІРА, проведення навчальних курсів ЦВС для
Афганської Національної армії, координація дій на випадок надзвичайних
ситуацій з представниками місцевих силових структур та представництв,
заявлених для надання допомоги, робота з міжнародними організаціями,
присутніми в зоні відповідальності Регіонального командування “Захід”,
аналіз та супроводження виборчого процесу.
Завдання, які виконувались на посаді офіцера ЦВС (J9) з планування
майбутніх операцій:
забезпечення оперативної готовності планів J9 відділу та моніторинг їх
виконання;
планування майбутніх операцій ЦВС на 48 годин;
надання інформації щодо майбутніх планів відділу ЦВС відділу
планування штабу для їхньої реалізації;
участь у колегіальній роботі штабу від відділу ЦВС;
забезпечення необхідною інформацією штабу у ході процесу планування
операцій;
консультації відділу ЦВС щодо планування заходів цивільно-
військового співробітництва;
звітування, аналіз та планування ЦВС у тісній співпраці з відділом ЦВС.

43
 Завдання, які виконувались на посаді офіцера ЦВС (J9) з поточних
операцій:
моніторинг, узагальнення та аналіз результатів заходів ЦВС проведених
підрозділами РК “Захід”;
щоденне інформування зацікавлених підрозділів МССБ щодо статусу
проектів з розвитку інфраструктури в провінціях зони відповідальності
регіонального командування “Захід”, а також результатів зустрічей та
запланованих заходів з підтримки органів місцевого самоврядування за
останні 24 години;
здійснення координації з міжнародними, урядовими та неурядовими
організаціями в зоні відповідальності.

Рис. 19 Офіцери ЦВС в Афганістані

Рис. 20 Надання медичної допомоги групою офіцерами УНП, провінція

Чагчаран, Афганістан
44
 Досвід, отриманий при виконанні бойових завдань ЦВС в Іраку та
Афганістані у подальшому було враховано та впроваджено в навчальний
процес підготовки фахівців ЦВС на базі ННЦММД, було розроблено
відповідні навчально-методичні матеріали “Курсу цивільно-військового
співробітництва (для участі у в міжнародних операціях з підтримання миру і
безпеки та антитерористичних операціях)” за стандартами НАТО, який
щорічно проводився на базі центру з 2004 року англійською мовою.
6. ЦВС У ЗСУ
6.1 Концепція
Фахівцями з розробки доктринальних документів Об’єднаного
командування ЗС НАТО Брюнссум, у рамках надання дорадчої допомоги з
підготовки фахівців ЦВС, було запропоновано бачення системи ЦВС (для
національних потреб) у ЗС України, оптимізоване для сучасних викликів та
загроз.
Ці пропозиції спиралися на такі фактори:
- ЦВС у ЗС України носить “внутрішній”, національний характер (на
відміну від ЦВС у МО ПМБ);
- проте такому ЦВС будуть притаманні ті ж функції, що і ЦВС за
стандартами НАТО: в зоні першочергової уваги буде місцеве населення та
органи місцевої влади, незалежно від їх ставлення (нейтрального чи
агресивного) до представників ЗС України. У свою чергу, військові мають
враховувати специфіку регіону – делікатні теми для обговорення, релігійні
чи культурні фактори, під час контактів з цивільним населенням та
представниками місцевої влади;
- на державну владу покладаються обов’язки з організації, координації
та проведення програм, направлених на надання гуманітарної допомоги, як
це покладається на приймаючу країну у зоні проведення МО ПМБ.
Застосовується принцип: що більш розвинені та налагоджені державні
структури, тим більш керівну роль вони відіграватимуть у цьому процесі;
- координація діяльності з міжнародними та неурядовими організаціями
залишається такою ж, як в МО ПМБ та має на меті мінімізацію або
уникнення конфліктних ситуацій.
Оскільки налагодження ЦВС в Україні відбувається у національному
масштабі, то питання координації зусиль та пов’язану з цим діяльність між
усіма міністерствами, відомствами на державному та регіональному рівнях
слід максимально спростити.
Слід оптимізувати міжвідомчу співпрацю, проте її ефективність
залежить від швидкості прийняття рішень на кожному рівні. Тому необхідно
скоротити агенції чи відомства, які дублюють діяльність одне одного. Це
сприятиме оптимізації процесу прийняття рішень, що особливо важливо у
виникненні надзвичайної ситуації.

45
 Generic Disaster Management
structure Development
IO/NGOs
Armed Forces National Level
Commander Ministerial
Council

Hum Assistance
National IO/NGOs
Armed Forces Emergency Ops National Level
Operations Staff Centre

Development
IO/NGOs
Regional Regional level
Deployed Council
Forces HQ

Regional Hum Assistance

Emergency Ops IO/NGOs
Centre Regional Level
Planning
Operations

Такий підхід включає два найвищі рівні – державний та міжвідомчий

(міжміністерський), проте, існує і третій – місцевий (муніципальний). Його
структура буде схожа на дві попередні та очолюватиметься мером або
місцевим головою. Для військової структури – це рівень батальйона.
Органи прийняття рішень на рівні міністерств або регіональних рад,
зазвичай, зосереджуються на довгостроковому плануванні, тоді як на
тактичному рівні оперативні центри задіяні у безпосоердньо втілення та
проведення короткострокового планування.
Проте слід зауважити про рівень кожного такого оперативного центру
– урядові оперативні центри відповідають за координацію усіх урядових та
цивільних гравців, тоді як на тактичному рівні оперативні центри
зосереджені на військових операціях. Тісна співпраця між такими
оперативними центрами (яка може забезпечуватися через офіцерів зв’язку
або, як мінімум, групу ЦВС, що складається з офіцера зв’язку та офіцера
оперативної групи) необхідна для забезпечення комплексного підходу під час
одночасного проведення військових та цивільних дій.
На всіх рівнях мають бути представлені підрозділи ЦВС та
інформаційних операцій, які висвітлюватимуть для населення порядок,
структуру та підходи, які використовуються у боротьбі з кризовими

46
ситуаціями. (Довідково: у системі стратегічних комунікацій НАТО, ЦВС та
психологічні операції є складовою інформаційних операцій).
Оскільки проведення програм з надання гуманітарної допомоги,
реконструкції та розвитку можливе лише після досягнення певного ступеня
стабільності та безпеки в регіоні, тоді планування такої діяльності слід
здійснювати заздалегідь, перед початком військової операції.
Таким чином, мінімізується виникнення небажаних часових інтервалів
у період між закінченням військової фази та початком стабілізаційного
процесу. Важливо, щоб такі програми носили комплексний характер та щоб
усі відповідні міністерства зробили свій внесок у їх планування, особливу
увагу приділяючи системі управління, безпеки, законності та верховенству
права.
До початку військової операції слід розробити необхідну
інфраструктуру та спалнувати всі засоби, які можуть знадобитися для
мінімізації кількості жертв та постраждалих з боку цивільного населення.
Внесок та задіяність представників міжнародних та неурядових
організацій мають бути максимально включені у загальний міжвідомчий
план у структурі управління надзвичайними ситуаціями.

6.2 Система підготовки фахівців ЦВС

6.2.1 Система підготовки з ЦВС в ЗС України
В сучасних умовах для випускників навчальних закладів особливо
важливим має бути розуміння соціального значення своєї професії і,
відповідно, розуміння свого місця в системі соціальних відносин, а також
здатність до критичної оцінки свого життєвого та професійного досвіду,
свідомого вибору шляхів та методів удосконалення своїх особистих і
професійних якостей.
Своєчасна організація взаємодії на стратегічному, оперативному,
тактичному рівнях допомагає одержати підтримку з боку цивільного
населення, місцевих органів влади, міжнародних урядових і неурядових
організацій, а також релігійних та інших організацій та агенцій і створює
передумови для успіху операції в цілому.
Основне завдання структур ЦВС – організація взаємодії військового
командування з центральними та місцевими органами виконавчої влади,
об’єднаннями громадян, міжнародними організаціями для створення
сприятливих умов виконання покладених на Збройні Сили України завдань,
забезпечення своєчасного реагування на появу дестабілізуючих факторів, що
негативно впливають на підготовку та застосування військ (сил).
Тобто, система підготовки офіцерів до виконання завдань у галузі ЦВС
спрямована на опанування випускниками системою умінь та набуття
відповідних компетенцій, які дозволять вирішувати типові задачі діяльності
під час здійснення певних виробничих функцій.
Поняття компетенцій включає знання і розуміння (теоретичне знання
галузі застосування ЦВС, здатність знати і розуміти), знання як діяти
(практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій),

47
знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття та життя
з іншими в соціальному контексті).
Стандарти підготовки фахівців ЦВС в ЗС України розробляє Управління
ЦВС та затверджує його начальник. Така підготовка здійснюється згідно з
майбутнім посадовим призначенням та на ступінь вище від займаної посади,
з урахуванням завдань, що вирішуються, і складається з детально
продуманого, планового і системного навчання військовослужбовців
(цивільних осіб), злагодження груп (підрозділів) ЦВС та їх органів
управління. Основна увага в підготовці фахівців ЦВС приділяється її
практичній спрямованості.
Відповідно до керівних документів, система підготовки фахівців
цивільно-військового співробітництва включає:
- індивідуальну підготовку;
- підготовку груп (підрозділів);
- підготовку старших груп (підрозділів);
- підготовку органів управління.
Підготовка фахівців для проходження служби на посадах ЦВС може
здійснюватися у військово-навчальних закладах під час спеціалізованої
підготовки курсантів для проходження служби на первинних посадах
офіцерів ЦВС, а також на курсах підвищення кваліфікації для офіцерів, які
вже мають військову освіту.
За час підготовки офіцери повинні отримати наступні уміння:
- проводити заходи з формування позитивної громадської думки щодо
діяльності Збройних Сил України, зокрема під час участі в стабілізаційних
(антитерористичних) операціях, під час введення правового режиму
надзвичайного чи воєнного стану та ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій;
- здійснювати оцінку розвитку політичної, соціально-економічної,
екологічної, санітарно-епідеміологічної ситуації, міжконфесійних та
міжетнічних відносин з метою визначення дестабілізуючих факторів у зоні
діяльності військових частин та підрозділів Збройних Сил України і
прогнозування їх впливу на умови виконання завдань;
- здійснювати аналіз місцевих політичних, культурних, історичних,
етнічних особливостей, стану національного та місцевого управління,
економічного розвитку, потреб місцевого населення, міграції (переміщення)
населення, присутності і діяльності міжнародних урядових і неурядових
організацій, а також релігійних та інших організацій і агенцій;
- організовувати співпрацю з цивільним населенням, місцевими
органами влади, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями, а
також релігійними та іншими організаціями й агенціями в зоні діяльності
військових частин та підрозділів Збройних Сил України з метою створення
сприятливих умов виконання завдань;
- організовувати взаємодію з місцевими органами влади щодо надання в
установленому порядку військовим частинам та підрозділам Збройних Сил
України підтримки у формі робіт, послуг і матеріальних засобів;

48
 - надавати допомогу місцевим органам влади в зоні діяльності
військових частин та підрозділів Збройних Сил України з питань відновлення
інфраструктури, забезпечення стабільності і безпеки, нормалізації життя
цивільного населення;
- визначати можливості місцевих органів влади, громадських,
релігійних, міжнародних організацій щодо надання допомоги цивільному
населенню в зоні діяльності військових частин та підрозділів Збройних Сил
України;
- координувати зусилля місцевих органів влади, громадських і
міжнародних організацій щодо збалансованого використання ресурсів для
відновлення об’єктів цивільної інфраструктури та забезпечення допомоги
цивільному населенню в зоні діяльності військових частин та підрозділів
Збройних Сил України;
- сприяти створенню робочих місць для місцевого населення у сфері
відновлення цивільної інфраструктури, підготовці відповідних
кваліфікованих кадрів у взаємодії з місцевими органами влади,
міжнародними та іншими організаціями;
- координувати надання гуманітарної допомоги цивільному населенню в
зоні діяльності військових частин та підрозділів Збройних Сил України;
- співпрацювати з місцевими лідерами, місцевим населенням у зоні
діяльності військових частин та підрозділів Збройних Сил України з метою
формування позитивної громадської думки щодо діяльності Збройних Сил
України;
- сприяти та приймати участь в організації переговорного процесу з
метою конструктивного вирішення конфліктних питань;
- інформувати про здобутки України в економічній, політичній,
соціальній, культурній сферах з метою розвитку міждержавних двосторонніх
відносин на місцевому та державному рівнях.
При організації підготовки фахівців ЦВС враховуються такі вимоги:
- максимальне охоплення навчанням особового складу;
- тісне погодження тематики занять із завданнями, які вирішуються
групами (підрозділами) цивільно-військового співробітництва;
- особиста участь старших командирів (начальників) у підготовці,
проведенні та контролі за якістю занять;
- використання у системі підготовки засобів автоматизації,
ел/обчислювальної техніки, тренажерів, технічних засобів навчання, нових
досліджень в галузі педагогіки і психології.
Іншим аспектом підготовки офіцерів до виконання обов’язків є
підготовка до виконання завдань ЦВС під час участі у операціях з
підтримання миру і безпеки.
Для цього залучаються сили та засоби ЦВС Збройних Сил України,
склад яких визначається, виходячи з поставлених завдань та на підставі
аналізу ситуації щодо політичних, культурних, історичних, етнічних
особливостей, стану національного та місцевого управління, економічного
розвитку регіону, потреб місцевого населення, міграції (переміщень)

49
населення, присутності і діяльності міжнародних урядових та неурядових
організацій.
Метою підготовки офіцерів є досягнення наступних умінь:
- планувати заходи ЦВС УНК/УНП під час операції з підтримання
миру і безпеки;
- організовувати та підтримувати співпрацю з цивільним населенням,
місцевими органами влади, міжнародними урядовими та неурядовими
організаціями, а також релігійними й іншими організаціями та агенціями в
районах (зонах) розташування (відповідальності) УМК;
- керувати підпорядкованими підрозділами, які забезпечують
виконання завдань ЦВС;
- сприяти налагодженню контактів між населенням конфліктуючих
сторін;
- надавати консультації місцевим органам влади в зоні виконання
миротворчих завдань щодо відновлення законності і правопорядку та
функціонування державних установ та організацій;
- організовувати і проводити переговори та інші заходи, які сприяють
мирному врегулюванню конфлікту;
- організовувати забезпечення військ інформацією щодо ЦВС в зоні
відповідальності УМК.

6.2.2 Система підготовки у ЗС країн НАТО

Підготовка офіцерів ЦВС країн НАТО здійснюється відповідно до
Концепції підготовки з питань ЦВС, за виконання якої відповідають
Командування Об’єднаними Збройними Силами НАТО у Європі та в
Атлантиці.
Відповідно до цієї концепції, система підготовки з питань ЦВС
розробляється для стратегічного, оперативного та тактичного рівнів.
Відповідно до необхідного рівня підготовки розробляються програми, які
можуть поєднувати різноманітні напрями - від суто військових тем до
специфічних цивільних напрямів підготовки. Комбінація тем та занять у
послідовну та комплексну освітню структуру підготовки до виконання
завдань у складі підрозділів ЦВС також координується з підлеглими штабами
для досягнення найбільшого успіху.

50
 Розробка навчальних програм з питань ЦВС складається з 5 етапів:

Цей етап визначає персонал, який

1. Ідентифікація потребує навчання та необхідні напрями
підготовки.

Цей етап визначає доступні навчальні

2. Визначення матеріали (курси) та навчальні матеріали,
які необхідні розробити для досягнення
мети навчання.

Цей етап наповнює структурну схему

підготовки для досягнення вимог до
3. Розробка навчання. Визначає складові частини,
умови, вимоги до процесу навчання,
відповідальних осіб та вартість навчання

Під час цього етапу проходить наповнення

навчальними матеріалами програми
4. Створення підготовки фахівців шляхом використання
існуючих матеріалів, внесення змін або
розробки нових навчальних матеріалів для
досягнення цілей навчання та створення
діючої програми підготовки

Під час цього етапу (раз на рік)

5. Оцінка проводиться перегляд та оцінка існуючих
програм навчання з метою корегування
змісту та внесення змін.

Рис. 21 Етапи розробки навчальних програм з питань ЦВС

6.3 Досвід застосування груп ЦВС в АТО

АТО, яка проводиться на території Донецької та Луганської областей,
не повною мірою відповідає класичній АТО, визначення якої наведено в
Законі України “Про боротьбу з тероризмом”:
АТО – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на
попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності
звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження
терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності10. Порядок
залучення сил та засобів до проведення АТО, визначений діючими
нормативно-правовими актами України, складний, має декілька етапів і,
через це, досить тривалий.

10
(Закон України № 1313-VІІ 1313-18) від 05.06.2014.

51
 Виходячи із поставлених задач та їх обсягів, штаб АТО, за погодженням
з ГШ ЗСУ, надає пропозиції щодо залучення необхідного складу сил і засобів
до АТЦ при СБУ.
Особливості участі військових частин та підрозділів ЗСУ в АТО та
інших бойових і спеціальних діях на півдні та сході України, коли війська
розгорнуті на значних територіях, підрозділи діють у віддаленості від штабів
бригад, постійно змінюючи місце дислокації, окреслили суттєве проблемне
питання в організації взаємодії між командирами підрозділів, іншими
військовими формуваннями (далі – ІВФ), місцевими органами
самоврядування та населенням у районах виконання завдань.
Досвід участі УНК та персоналу у МО ПМБ дозволив дійти висновку,
що в теперішніх умовах застосування військ на Донбасі найбільш
прийнятною формою створення необхідних передумов щодо забезпечення
безпекового середовища для успішного виконання поставлених завдань
підрозділами є застосування принципів ЦВС.
Аналіз результатів виконання завдань військами в АТО в перший місяць
операції вказав на критичний стан ситуації щодо налагодження взаємодії між
командирами підрозділів ЗС України та місцевими органами
самоврядування, ІВФ та місцевим населенням: негативне ставлення місцевих
до присутності ЗСУ, перешкоджання їх пересуванню у зоні проведення
операції, самоусунення органів місцевої влади від виконання своїх
функціональних обовязків, неспроможність або небажання силових структур
(міліції, територіальних органів СБУ, підрозділів МЧС) виконувати завдання
за функціональним призначенням.
З метою подолання зазначених недоліків керівництвом МО України
було прийнято рішення щодо направлення в райони виконання завдань
підрозділів оперативних груп взаємодії (ОГВ) з питань ЦВС. Слід зазначити,
що до початку проведення АТО система ЦВС в ЗС України не була створена,
а в організаційно-штатних структурах органів військового управління,
військових частин та підрозділів Збройних Сил України посади офіцерів
ЦВС були відсутні. Отже, постало нагальне питання щодо налагодження
ЦВС у зоні конфлікту, а для цього в терміновому порядку організувати
підготовку та направлення для виконання завдань оперативних груп
взаємодії (далі – ОГВ) з питань ЦВС у військові частини Збройних Сил
України.
Відповідно до рішення виконуючого обов’язки Міністра оборони
України від 05 травня 2014 року № 5508/з на базі навчально-наукового
центру міжнародної миротворчої діяльності Національного університету
оборони України імені Івана Черняховського було започатковано проект
Генерального штабу Збройних Сил України щодо підготовки
військовослужбовців ЗСУ в рамках створення системи ЦВС Збройних Сил
України, підготовки та направлення оперативних груп взаємодії у військові
частини Збройних Сил України, які виконують завдання у південно-східному
регіоні.
Під час підготовки зазначених груп на базі навчально-наукового центру
міжнародної миротворчої діяльності Національного університету оборони
52
України імені Івана Черняховського офіцери та цивільні засвоюють зміст,
принципи та функції ЦВС, пов’язують їх з особливостями оперативно-
тактичної обстановки в районах виконання завдань, отримують методичні та
практичні рекомендації щодо організації роботи з питань ЦВС. Також
обговорюються питання щодо організації управління, взаємодії та
забезпечення ОГВ з урахуванням досвіду попередніх ротацій. Протягом
2014-2015 років у процесі підготовки груп ОГВ приймали активну участь
мобільні групи інструкторів з питань ЦВС з Об’єднанного Командування ЗС
НАТО “Брюнссум”, центру ЦВС Нідерландів, об’єднаного центру ЦВС
Італії, 204-го окремого батальйону ЦВС ЗС США.
З урахуванням досвіду кожної ротації, вносились зміни до підготовки
фахівців з ЦВС, зокрема, крім теоретичної частини було включено практичну
фазу підготовки (психологічні тренінги та психологічний відбір, практичний
тренінг з медичної підготовки, вогнева підготовка, тренінг щодо перебування
в заручниках та полоні, тренінг з пракичного ведення переговорів). В
результаті, термін підготовки було збільшено до двох тижнів.
Початкова структура ЦВС мала вигляд:

Рис. 22 Структура ЦВС станом на 1 січня 2015 року

Станом на січень 2015 року у структурі ЦВС у зоні АТО виконувало

завдання 42 офіцера та 4 цивільних, в органах упрвління ЦВС – 16 офіцерів.
На протязі 2015 року ця структура змінювалась, було збільшено також
кількість особового складу як органів управління ЦВС на усіх рівнях, так і
кількість особового складу, які безпосередьно виконували завдання у зоні
операції.
З урахуванням попереднього досвіду участі у МО ПМБ, аналізу
структур ЦВС інших країн, а також з нетиповими задачами, з якими
зіткнулися групи ЦВС у АТО, прийшли висновку, що до складу груп мають
входити спеціалісти з таких питань: державне управління та виконавча влада,
безпека (армія, поліція, охорона державного кордону, митниця тощо), освіта,
захист навколишнього середовища, право, банківська та судова справи,
53
охорона здоров’я, транспорт, зв’язок, комунальні послуги, соціальний захист,
економічний розвиток, енергетика, сфера соціальних послуг, пальне, харчова
промисловість та сільське господарство, меліорація, торгівля, історичні
пам’ятки, архіви, міжрелігійні (міжконфесійні) відносини, лінгвістичні
послуги, міжетнічні міжрегіональні відносини, фахіфці з питань права
(юрісти) тощо. Структура підроздлу ЦВС сектору, залежно від поставлених
задач, може включати до 8-10 чоловік:
- командир групи (політичний радник);
- юридичний радник;
- офіцер по зв’язках з громадськістю (та релігійними організаціями);
- офіцер з питань ЦВС (на рівні батальйону);
- офіцер з інформаційних операцій (включаючи психологічні операції) ;
- спеціалісти по зв’язкам із супротивними сторонами – учасницями
конфлікту;
- офіцер по зв’язкам зі ЗМІ;
- офіцер з питань безпеки;
- офіцер з питань логістики;
- водій.
Слід зазначити, що структура та кількість фахівців у кожному секторі
може відрізнятися, залежно від спеціфики виконуваних задач.
До штабу кожного військового формування, починаючи з батальйону і
вище, повинно входити відділення (відділ) ЦВС. Організаційно-штатна
структура ЦВС на тактичному та оперативно-тактичному рівнях залежатиме
від специфіки виконання завдань конкретного району (сектору) проведення
операцї.

Рис. 23 Група координації ЦВС штабу АТО м. Краматорськ

Враховуючи ситуацію, що склалася із вирішенням завдань ЦВС,

керівництвом Генерального штабу ЗС України було прийнято рішення щодо
54
безпосереднього підпорядкування груп ЦВС Генеральному штабу
(традиційно, в МО ПМБ групи ЦВС підпорядковуються командиру
контингенту), а координацію їх діяльності здійснювати на всіх рівнях: на
тактичному – з командирами бригад, на оперативному – з оперативним
командуванням “Південь” та 8 армійським корпусом, на стратегічному – з
ГШ ЗС України через Головний командний центр. У січні 2015 року,
відповідно до рішення Начальника ГШ ЗСУ було створено управління ЦВС
ЗСУ.

55
 ДОДАТОК 1
ПРОТОКОЛ ЗУСТРІЧІ З _____________________________________
(вказати особу, з якою відбулася зустріч)

Місце, дата та час зустрічі Назва заходу (зустріч, переговори,

посередництво тощо)

Учасники з боку ЗСУ (в/зв., посада ПІБ) Учасники, з якими проводився захід
(посада, неофіційна роль, ПІБ)

Питання, що обговорювалися (вкажіть всю інформацію, отриману протягом заходу)

Про що погодилися сторони (вкажіть всі погоджені позиції)

Особиста оцінка заходу (перебіг заходу, атмосфера під час заходу, коментування досягнутих
домовленостей)

Рекомендації (особисті рекомендації на майбутнє)

(посада) (в/звання) (ПІБ) (підпис) (дата)

56
 Доповідь за результатами зустрічі з місцевими лідерами (МЛ)
Дата зустрічі
Учасники зустрічі з боку ЗСУ

ПІБ МЛ, з яким була проведена

зустріч ( в т.ч. назва організації,
до якої він/вона належить)
Контактні дані МЛ (адреса,
телефон тощо)

Питання, що обговорювалися

Основні сигнали

Оцінка перебігу зустрічі позитивна нейтральна негативна

Оцінка ставлення МЛ позитивна нейтральна негативна

Запланована наступна зустріч

так (вказати дату) ні (вказати причини)

Питання наступної зустрічі

57
 ДОДАТОК 2

ОЦІНКА ЦИВІЛЬНОГО СЕКТОРА

СТАНОМ

А - ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРШОЧЕРГОВИХ ПОТРЕБ Б – ГУМАНІТАРНІ ПИТАННЯ

Зона ЕНЕРГОРЕСУР
СИ
ВОДА САНІТАРНО-
ЕПІДЕМІОЛОГІ
ПРОДУКТИ
ХАРЧУВАН
ЗДОРОВ’
Я
ІНШЕ
(ЗАЗНАЧИТ
ЗАГАЛЬНА
ОЦІНКА
ЗОНА
ВІДПОВІДАЛЬ
ПОМЕШКА
ННЯ
ЦИВІЛЬНЕ
РОЗМІНУВАНН
СВОБОДА
ПЕРЕСУВА
ЗАХИСТ ТА
БЕЗПЕКА
МЕНШИНИ ТА
ГРУПИ, ЩО
ПЕРЕСУВА
ННЯ
ЦЕНТРИ
ДОПОМОГИ
ІНШЕ
(ЗАЗНАЧИТИ ЩО В
ЗАГАЛЬНА
ОЦІНКА
відповідал ЧНИЙ СТАН НЯ И ЩО В НОСТІ Я ТЕРИТОРІЇ ННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОТРЕБУЮТЬ БІЖЕНЦІВ БІЖЕНЦЯМ ТА РАЗІ
ьності РАЗІ
ЗАПОВНЕН
НАСЕЛЕННЯ ОСОБЛИВОГО
ЗАХИСТУ
ТА
ПЕРЕМІЩЕ
ПЕРЕМІЩЕНИМ
ОСОБАМ
ЗАПОВНЕННЯ)

НЯ) НИХ ОСІБ

(1) (2) (3) (4) (5) (6) (7) (1) (2) (3) (4) (5) (6) (7) (8) (9)

ЗАГАЛЬНА ЗАГАЛЬНА
ОЦІНКА ЗА ОЦІНКА ЗА
ПОКАЗНИКАМ ПОКАЗНИКАМ
И И

В – ЦИВІЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА Г – ЦИВІЛЬНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ЗОНА МЕРЕЖА ЗАЛІЗНИЧН ІНФРАСТРУ ГРОМАДСЬКИ ВНУТРІШНІ ОБ’ЄКТИ ІНШЕ ЗАГАЛЬНА ЗОНА ЗАКОНН ПОЛІЦІ ІНФРАСТРУ ПРИКОРДОНН ОРГАНИ БАНКІВСЬК ТЕЛЕКОМУ СЛУЖБИ ІНШЕ OVERALL
ВІДПОВІДАЛЬНОС АВТОМОБІ А МЕРЕЖА КТУРА Й ТРАНСПОРТ ВОДНІ ЦИВІЛЬНОЇ (ЗАЗНАЧИТ ОЦІНКА ВІДПОВІДАЛЬ ІСТЬ ТА Я КТУРА ИЙ ТА МІСЦЕВОЇ А НІКАЦІЇ ТА НАДАННЯ (ЗАЗНАЧИТ DIV
ТІ ЛЬНИХ ЦИВІЛЬНОЇ СПОЛУЧЕННЯ/ ІНФРАСТРУ И ЩО В НОСТІ ПРАВОП УТРИМАНН МИТНИЙ ВЛАДИ СИСТЕМА ЗАСОБИ ЕКСТРЕНОЇ И ЩО В ASSESMENT
ДОРІГ АВІАЦІЇ ПОРТИ КТУРИ РАЗІ ОРЯДОК Я КОНТРОЛЬ ТА МАСОВОЇ ДОПОМОГИ РАЗІ
ЗАПОВНЕН ЗАТРИМАН ЕКОНОМІК ІНФОРМАЦ ЗАПОВНЕН
НЯ) ИХ ТА А ІЇ НЯ)
УВ’ЯЗНЕНИ
Х

(1) (2) (3) (4) (5) (6) (7) (8) (1) (2) (3) (4) (5) (6) (7) (8) (9) (10)

ЗАГАЛЬНА ЗАГАЛЬНА
ОЦІНКА ЗА ОЦІНКА ЗА
ПОКАЗНИКАМИ ПОКАЗНИКАМ
И

Оцінки З Немає значних проблем Ж Незначні/Наростаючі проблеми Ч Значні проблеми ? Немає даних

58
 ДОДАТОК 3
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЦИВІЛЬНОГО СЕКТОРА

Сфери інтересів цивільно-військового співробітництва, які вивчаються

та на підставі оцінки яких оцінюється цивільний сектор, поділяються на
чотири основні групи:

Забезпечення першочергових потреб цивільного життя

Ця група включає:
Енергоресурси
Вода
Санітарно-епідеміологічний стан
Продукти харчування
Здоров’я

Гуманітарні питання
Ця група включає:
Помешкання
Цивільне розмінування території
Свобода пересування
Захист та безпека цивільного населення
Меншини та групи людей, що потребують особливого захисту
Пересування біженців та переміщених осіб
Центри допомоги біженцям та переміщених особам

Основна цивільна інфраструктура

Ця група включає:
Мережа автомобільних доріг
Залізнична мережа
Інфраструктура цивільної авіації
Громадський транспорт
Внутрішні водні сполучення / Порти
Об’єкти цивільної інфраструктури

Цивільна адміністрація
Ця група включає:
Законність та правопорядок
Органи внутрішніх справ
Інфраструктура утримання затриманих та ув’язнених
Прикордонний та митний контроль
Місцева влада
Банківська система та економіка
Телекомунікації та засоби масової інформації
Служби надання екстреної допомоги
59
Забезпечення першочергових потреб цивільного життя
1. Енергоресурси
оцінки:
Зелений: Функціонування інфраструктури постачання енергоресурсів в
зоні відповідальності без значних проблем.
Жовтий: Функціонування інфраструктури постачання енергоресурсів з
обмеженнями в одному районі зони відповідальності по
незначним причинам.
Червоний: Значні проблеми інфраструктури постачання чи забезпечення
енергоресурсів.

Критерії оцінки:
Кількість об’єктів енергопостачання в зоні відповідальності
Тип об’єктів
Розгалуження мережі енергопостачання
Рівень залежності
Потужність суб’єктів енергопостачання та мережі
Проблеми електропостачання
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози
Питання охорони та безпеки
Критичні перебої з енергопостачанням
Забезпечення спеціалістами

2. Вода
Примітка: Термін вода в цьому контексті включає в себе обслуговування,
забезпечення та розподільчу систему

Визначення оцінки:
Зелений: Інфраструктура водопостачання функціонує належним чином для
того, щоб забезпечувати мінімально-необхідний рівень для
забезпечення першочергових потреб населення в зоні
відповідальності.
Жовтий: Інфраструктура водопостачання функціонує належним або
частково належним чином, що забезпечує обмежене
водопостачання та не ставить під сумнів здатність забезпечення
першочергових потреб населення і не призведе до підвищення
рівня захворюваності, пов’язаної з якістю води.
Червоний: Значні проблеми інфраструктури водопостачання, що завдають
значної шкоди здоров’ю населенню і серйозно впливають на
ситуацію в регіоні.

60
Критерії оцінки:
Кількість об’єктів водопостачання в зоні відповідальності
Тип об’єктів водопостачання
Мережа водопостачання
Рівень залежності
Спроможність об’єктів та мережі водопостачання
Проблеми електропостачання
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози
Питання охорони та безпеки
Критичні перебої з водопостачанням
Забезпечення спеціалістами

3. Санітарно-епідеміологічний стан
Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних санітарно-епідеміологічних проблем в зоні
відповідальності, санітарно-епідеміологічна інфраструктура
функціонує належним чином.
Жовтий: Санітарно-епідеміологічна інфраструктура в цілому функціонує
та в окремих районах існують певні проблеми з медичним
забезпеченням та високий рівень імовірності підвищення
захворюваності та погіршення санітарно-епідеміологічного стану.
Червоний: Значні санітарно-епідеміологічні проблеми, які несуть реальну
загрозу здоров’ю військовослужбовцям та цивільним громадам і
потребують значних військових ресурсів для усунення проблем.

Критерії оцінки:
Кількість об’єктів санітарно-епідеміологічного забезпечення в зоні
відповідальності
Тип об’єктів санітарно-епідеміологічного забезпечення
Місцезнаходження об’єктів
Рівень залежності
Спроможність об’єктів санітарно-епідеміологічного забезпечення та їх
мережі
Проблеми електропостачання
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози
Питання охорони та безпеки
Критичні перебої з санітарно-епідеміологічним забезпеченням
Забезпечення спеціалістами

4. Продукти харчування

61
Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем з гуманітарним забезпеченням
продуктами харчування, спроможність забезпечення і розподілу
продуктів харчування достатня для забезпечення першочергових
потреб цивільного життя.
Жовтий: Мережа розподілу продуктів харчування має обмежену
спроможність та здатна забезпечувати першочергові потреби
населення, частково використовуючи військову підтримку.
Червоний: Значні проблеми мережі забезпечення продуктами харчування,
що потребує широкого використання військових ресурсів задля
покриття недостатнього постачання продуктів харчування
міжнародними та неурядовими організаціями.

Критерії оцінки:
Мережа зберігання та розподілу продуктів харчування міжнародних та
недержавних організацій
Тип засобів зберігання та розподілу продуктів харчування та їх
місцезнаходження
Рівень залежності
Спроможність засобів зберігання та розподілу продуктів харчування та їх
мережі
Структура та інфраструктура система управління та контролю
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Критичні перебої з забезпеченням продуктами харчування та спроможність
покриття недостатнього їх постачання
Обмеження свободи пересування
Питання охорони та безпеки
Питання логістики
Забезпечення спеціалістами
Спроможність самозабезпечення продуктами харчування
Безпека перевезень продуктів харчування
Планування діяльності міжнародних та неурядових організацій

5. Здоров’я

Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча інфраструктура охорони здоров’я здатна задовольняти
першочергові потреби без значних проблем чи підтримки.
Жовтий: Існуюча інфраструктура охорони здоров’я має обмежену
спроможність задовольняти першочергові потреби, що
призводить до незначних оперативних ризиків
Червоний: Значні проблеми інфраструктури охорони здоров’я щодо
задоволення першочергових потреб, що суттєво впливає на як на
цивільне населення, так і на військовослужбовців.
62
Критерії оцінки:
Кількість установ охорони здоров’я в зоні відповідальності
Тип установ
Місця розташування установ
Рівень залежності
Спроможність установ охорони здоров’я та їх мережі
Проблеми електропостачання
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози
Медичні витрати
Інфраструктура поховань
Задоволення першочергових потреб (Резервні генератори для хірургії тощо)
Питання охорони та безпеки / Групи людей, що потребують особливого
захисту
Критичні перебої з медичним забезпеченням
Забезпечення спеціалістами

ГУМАНІТАРНІ ПИТАННЯ
1. Помешкання

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем щодо потреб гуманітарних помешкань в
зоні відповідальності.
Жовтий: Тенденція наростання потреби щодо колективних гуманітарних
помешкань в зоні відповідальності.
Червоний: Значні проблеми щодо колективних помешкань під час гострої
гуманітарної потреби в зоні відповідальності. Існують значні
проблеми в спроможності міжнародних та неурядових
організацій задовольняти потреби помешкань під час
гуманітарних криз. Міжнародні та неурядові організації
потребують додаткових ресурсів для подолання гуманітарної
кризи. Військові все більше втягуються в проблеми, пов’язані з
гуманітарною кризою, і неспроможні самостійно стабілізувати
ситуацію.

Критерії оцінки:
Рівень руйнування існуючих помешкань в зоні відповідальності
Негативні фактори щодо відновлення помешкань (міни, вибухонебезпечні
предмети або інші перешкоди)
Місцезнаходження запланованих та діючих колективних гуманітарних
помешкань
Критичні ситуації щодо потреб гуманітарних помешкань

63
Інфраструктура забезпечення першочергових потреб центрів колективного
проживання
Варіанти альтернативних помешкань, проживання у сім'ях чи колективних
центрах
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ізольовані громади
Безпека та охорона груп людей, що потребують особливого захисту
Обмеження свободи пересування
Планування, розподіл часу та реалізація завдань/цілей міжнародними та
неурядовими організаціями
Вплив сезонних умов реалізації проектів (короткострокові та довгострокові
проекти). Врахування зимових погодних умов
Центри допомоги біженцям та переміщеним особам, підтримка

2. Цивільне розмінування території

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблеми, які пов’язані з цивільним
розмінуванням території в зоні відповідальності.
Жовтий: Обмежена спроможність цивільного розмінування в зоні
відповідальності, яка спричиняє потребу військової допомоги при
розмінуванні та надання інформації при підтримці діяльності
цивільного розмінування.
Червоний: Значні проблеми цивільного розмінування. Наростаюча потреба
військової підтримки по розмінуванню шляхів пересування
міжнародних та неурядових організацій, шкіл або медичних
установ (в разі неспроможності міжнародних та неурядових
організацій самостійно вирішити ці проблеми).

Критерії оцінки:
Чи ведеться розмінування за чітко визначеним планом з зазначенням
територій розмінування?
Засоби і організації, що займаються розмінуванням
Їх місцезнаходження
Рівень залежності
Спроможність розмінування територій
Структура управління і контролю.
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози
Забезпечення першочергових потреб (заправка паливом, генератори).
Питання охорони та безпеки
Критичні перебої з веденням розмінування
Забезпечення спеціалістами
Спроможність самозабезпечення ведення розмінування
64
3. Свобода пересування

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем зі свободою пересування в зоні
відповідальності.
Жовтий: Обмеження свободи пересування в окремих місцях з оперативних
міркувань (зазначте місцезнаходження, дороги, сезонність,
наявність мін та інших вибухонебезпечних пристроїв, безпека,
питання ресурсопостачання тощо).
Червоний: Значні обмеження свободи пересування з оперативних міркувань
(зазначте причини). Значні та наростаючі потреби військової
підтримки для компенсації неспроможності міжнародних та
неурядових організацій самостійно вирішити ці проблеми.

Критерії оцінки:
Чи є території обмеженої свободи пересування в зоні відповідальності, що
викликають занепокоєння міжнародних та неурядових організацій щодо
забезпечення першочергових потреб ізольованих громад?
Визначення ступеня проблеми
Місцезнаходження
Рівень залежності
Чи спроможні міжнародні та неурядові організації мінімізувати вплив
обмежень свободи пересування в короткий термін?
Визначте тенденції збільшення або зменшення потреби військової підтримки
Чи налагоджена система оперативного обміну інформацією щодо свободи
пересування (а саме: система взаємодії, оперативне інформування, стан доріг,
брифінги головних цивільних учасників Місії щодо стану безпеки)?
Чи проводяться спільні зустрічі головних учасників місії для узгодження
планування дій?
Інформаційні та освітні програми щодо впливу на ситуацію з метою її
покращення або погіршення
Сезонний вплив на свободу пересування
Імовірний політичний та медійний вплив на свободу пересування

4. Захист цивільного населення та безпека

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем, пов’язаних з захистом цивільного
населення в зоні відповідальності.
Жовтий: Окремі випадки порушення захисту цивільного населення в
зоні відповідальності, збільшення їх кількості.

65
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з захистом цивільного населення.
Збільшення випадків порушень захисту цивільного населення
і сприйняття цивільної незахищеності викликає потребу
військової підтримки по забезпеченню захисту і безпеки.
Місцева влада та міжнародні та неурядові організації не здатні
забезпечити захист і безпеку цивільного населення або їх
можливості обмежені.

Критерії оцінки:
Визначте рівень виконання завдань, пов’язаних з забезпеченням безпеки в
зоні відповідальності, що виконуються військовослужбовцями
Тип завдань охорони (територія, що охороняється, патрулювання, місця
підрозділів охорони, обладнання та підтримання безпечних шляхів, конвої)
Тенденції або приклади випадків, пов’язаних з захистом та охороною
Групи людей, що потребують особливого захисту, а також питання, пов’язані
з захистом та охороною (а саме, найбільш важливі об’єкти та споруди)
Громадська думка щодо рівня безпеки в регіоні та присутності військових
взагалі
Проблеми місцевої влади, а також міжнародних та неурядових організацій по
забезпеченню безпеки
Випадки або ознаки ворожого чи негативного ставлення до міжнародних та
неурядових організацій, військових або окремих місцевих громад
Чи проводяться або заплановані заходи відповідного впливу конфіденційного
характеру
Імовірний політичний та медійний вплив на проблеми захисту та
підтримання безпеки в регіоні

5. Меншини та групи людей, що потребують особливого захисту

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем з меншинами та групами людей, що
потребують особливого захисту.
Жовтий: Тенденція збільшення проблем з меншинами та групами
людей, що потребують особливого захисту.
Червоний: Значне збільшення випадків/проблем, пов’язаних з етнічними
та групами людей, що потребують особливого захисту, що
потребує збільшення військової підтримки.

Критерії оцінки:
Рівень проблем
Визначення проблеми
Місцезнаходження проблемних територій
Рівень або напрямок військової підтримки
Тип підтримки (захист, інженерні споруди, логістика)
66
Спроможність самозабезпечення меншин та груп людей, що потребують
особливого захисту (з врахуванням сезонного впливу)
Ставлення меншин та груп людей, що потребують особливого захисту, до
військових, а також міжнародних та неурядових організацій
Чи проводяться спільні зустрічі головних учасників місії для узгодження
планування дій?
Інформаційні та освітні програми щодо впливу на ситуацію з метою її
покращення або погіршення
Рівень доступної інформації для меншин та груп людей, що потребують
особливого захисту
Поточні та заплановані заходи відповідного впливу конфіденційного
характеру
Головні проблеми меншин та груп людей, що потребують особливого
захисту
Імовірний політичний та медійний вплив на проблеми меншин та груп
людей, що потребують особливого захисту

6. Пересування біженців та переміщених осіб

Визначення оцінки:
Зелений: На даний час немає значних проблем, пов’язані з пересуванням
біженців та переміщених осіб в зоні відповідальності.
Жовтий: Тенденція збільшення проблем з пересуванням біженців та
переміщених осіб в зоні відповідальності.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з пересуванням біженців та
переміщених осіб в зоні відповідальності. Пересування біженців
та переміщених осіб негативно впливає на свободу пересування
військових та дотримання права війни і потребують значних
військових ресурсів, щоб контролювати цей процес та
мінімізувати їх вплив на свободу пересування військових.

Критерії оцінки:
Розташування зосередження біженців та переміщених осіб
Маршрути пересування біженців та переміщених осіб
Імовірність пересування біженців та переміщених осіб
Планування діяльності міжнародних та неурядових організацій, а також
місцевої влади
Сфери неспроможності міжнародних та неурядових організацій, а також
місцевої влади вирішити проблеми біженців та переміщених осіб
Ступінь проблем
Чи налагоджена співпраця головних учасників місії для узгодження
планування дій?
Який вплив має пересування біженців та переміщених осіб на військовий
компонент місії?
67
Що здатні зробити військові по мінімізації цього впливу або по наданню
допомоги місцевій владі?
Сезонний вплив на пересування біженців та переміщених осіб (забезпечення
першочергових потреб)
Заходи по забезпеченню безпеки шляхів пересування біженців та
переміщених осіб
Інформаційна кампанія

7. Центри допомоги біженцям та переміщеним особам

Визначення оцінки:
Зелений: На даний час немає значних проблем з центрами допомоги
біженцям та переміщеним особам в зоні відповідальності.
Жовтий: Зростання проблем, пов’язаних з центрами допомоги біженцям та
переміщеним особам в зоні відповідальності.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з центрами допомоги біженцям та
переміщеним особам в зоні відповідальності (зазначте
детальніше).

Критерії оцінки:
Розташування центрів допомоги біженцям та переміщеним особам
Спроможність Центрів по наданню допомоги біженцям та переміщеним
особам
Альтернативні місця розміщення додаткових центрів допомоги біженцям та
переміщеним особам в разі потреби
Планування та спроможність прийняття біженців та переміщених осіб в разі
потреби
Сфери неспроможності міжнародних та неурядових організацій, а також
місцевої влади вирішити проблеми центрів біженців та переміщених осіб
Ступінь проблем
Чи налагоджена співпраця головних учасників місії для узгодження
планування дій?
Який вплив має діяльність центрів пересування біженців та переміщених осіб
на військовий компонент місії?
Що здатні зробити військові по мінімізації цього впливу або по наданню
допомоги місцевій владі (зазначте детальніше)?
Сезонний вплив на пересування біженців та переміщених осіб (забезпечення
першочергових потреб)
Чи є вади в спроможності сил та засобів або в плануванні, які можуть суттєво
впливати на військових?
Інформаційна кампанія
Чи достатньо ресурсів, щоб гідно протистояти можливим загрозам
надзвичайних ситуацій та проводити відповідні заходи?
Сприйняття ситуації біженцями та переміщеними особами
68
ЦИВІЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА

1. Мережа автомобільних доріг

Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча мережа автомобільних доріг здатна забезпечувати
відповідний рівень свободи пересування в зоні відповідальності
без значних проблем.
Жовтий: Існуюча мережа автомобільних доріг в зоні відповідальності
забезпечує обмежений рівень свободи пересування.
Червоний: Значні проблеми мережі автомобільних доріг спричиняють
критичні перебої в пересуванні вантажів цивільного і військового
призначення.

Критерії оцінки:
Пошкодження мережі автомобільних доріг
Стан мостів, дамб, головних стічних каналів та тунелів
Безпека пересування
Спроможність та заходи по забезпеченню контролю за безпекою дорожнього
руху
Заходи по знешкодженню мін та вибухонебезпечних пристроїв
Перешкоди, ризики та загрози
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Сезонний вплив
Питання безпеки та охорони
Ремонт головних доріг
Забезпечення спеціалістами
Вплив на рух транспорту військового та цивільного призначення
Планування дій місцевої влади щодо використання автомобільних доріг під
час надзвичайних ситуацій та їх функціональний стан
Ступінь проблеми
Вплив на військові операції

2. Залізнична мережа

Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча залізнична мережа здатна забезпечувати відповідний
рівень свободи пересування в зоні відповідальності без значних
проблем.
Жовтий: Існуюча залізнична мережа в зоні відповідальності забезпечує
обмежений рівень свободи пересування.

69
Червоний: Значні проблеми залізничної мережі спричиняють критичні
перебої в пересуванні вантажів цивільного і військового
призначення.

Критерії оцінки:
Пошкодження залізничної мережі
Стан мостів, дамб, головних стічних каналів та тунелів
Стан рухомого залізничного складу
Надійність залізничних перевезень
Спроможність перевезень важких вантажів
Спроможність перевезень пасажирів та вантажів
Заходи по знешкодженню мін та вибухонебезпечних пристроїв
Перешкоди, ризики та загрози
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Сезонний вплив
Питання безпеки та охорони
Ремонт головних залізничних сполучень
Забезпечення спеціалістами
Вплив на рух транспорту військового та цивільного призначення
Планування дій місцевої влади щодо використання залізниць під час
надзвичайних ситуацій та їх функціональний стан
Ступінь проблеми
Вплив на військові операції

3. Цивільна авіація

Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча інфраструктура цивільної авіації дозволяє здійснювати
регулярні рейси цивільної та військової авіації.
Жовтий: Існуюча інфраструктура цивільної авіації дозволяє обмежено
здійснювати рейси цивільної та військової авіації з обмеженим
впливом на виконання завдань.
Червоний: Значні проблеми існуючої інфраструктури цивільної авіації,
пов’язаних з цивільною авіацією спричиняють критичні перебої
в пересуванні вантажів цивільного і військового призначення.

Критерії оцінки:
Спроможність інфраструктури аеропортів
Працездатність навігаційної допомоги та кваліфікація персоналу
Спроможність перевезень пасажирів та вантажів
Надійність авіаційних перевезень
Заходи по знешкодженню мін та вибухонебезпечних пристроїв
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Сезонний вплив
70
Питання безпеки та охорони
Ремонт головних об’єктів авіаційних сполучень
Забезпечення спеціалістами
Вплив на рух транспорту військового та цивільного призначення
Планування дій місцевої влади щодо використання аеропортів під час
надзвичайних ситуацій та їх функціональний стан
Ступінь проблеми
Вплив на військові операції

4. Громадський транспорт

Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча інфраструктура громадського транспорту забезпечує
відповідний рівень свободи пересування в зоні відповідальності
без суттєвих проблем.
Жовтий: Існуюча інфраструктура громадського транспорту обмежено
забезпечує свободу пересування.
Червоний: Значні проблеми інфраструктури громадського транспорту
спричиняють критичні перебої свободи пересування.

Критерії оцінки:
Планування дій місцевої влади щодо використання громадського транспорту
під час надзвичайних ситуацій та його функціональний стан
Ступінь проблеми та недоліки
Пошкодження інфраструктури громадського транспорту
Безпека пересування громадським транспортом військових
Спроможність та заходи здійснення контролю за безпекою дорожнього руху
Заходи по знешкодженню мін та вибухонебезпечних пристроїв
Перешкоди, ризики та загрози
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Сезонний вплив
Питання безпеки та охорони
Ремонт головних доріг та рухомого складу громадського транспорту
Забезпечення спеціалістами
Вплив на пересування цивільних та на діяльність міжнародних та неурядових
організацій
Вплив на військові операції
Можливість використання місцевих ресурсів
Врахування можливостей громадського транспорту під час планування
заходів в разі виникнення надзвичайних ситуацій

5. Внутрішні водні шляхи / Порти

Визначення оцінки:
71
Зелений: Інфраструктура внутрішніх водних сполучень та портів в зоні
відповідальності функціонує без суттєвих проблем.
Жовтий: Інфраструктура внутрішніх водних сполучень та портів в зоні
відповідальності забезпечує місцеві потреби в обмеженому
обсязі.
Червоний: Значні проблеми інфраструктури внутрішніх водних сполучень та
портів викликають загрозу цивільному населенню та
військовослужбовцям або ведуть до збільшення залежності
місцевого населення від військових ресурсів.

Критерії оцінки:
Кількість об’єктів інфраструктури внутрішніх водних сполучень та портів в
зоні відповідальності
Тип об’єктів
Місцезнаходження
Рівень залежності
Спроможність мережі та об’єктів інфраструктури внутрішніх водних
сполучень та портів
Вплив на перевезення вантажів та пасажирів
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози забруднення навколишнього середовища
Стан портів.
Питання безпеки та охорони
Критичні перебої в функціонуванні інфраструктури внутрішніх водних
сполучень та портів
Забезпечення спеціалістами
Вплив приливів та відливів на функціонування інфраструктури внутрішніх
водних сполучень та портів

6. Об’єкти цивільної інфраструктури.

Примітка: Поняття об’єктів цивільної інфраструктури досить широке і

так само може бути віднесене до цивільної адміністрації або гуманітарних
питань.

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем з функціонуванням об’єктів цивільної
інфраструктури в зоні відповідальності.
Жовтий: Тенденція до збільшення проблем та інцидентів стосовно
об’єктів цивільної інфраструктури в зоні відповідальності.
Червоний: Значні проблеми (зазначте детальніше) стосовно об’єктів
цивільної інфраструктури в зоні відповідальності.

Критерії оцінки:
72
Місцезнаходження об’єктів цивільної інфраструктури
Типи об’єктів цивільної інфраструктури
Категорія сайтів
Проблеми, пов’язані з об’єктами цивільної інфраструктури (охорона,
пошкодження, етнічний склад тощо)
Нові або тимчасові сфери інтересів (медичні установи, центри допомоги
біженцям та переміщеним особам тощо)
Ризики та загрози
Ставлення місцевого населення до об’єктів цивільної інфраструктури
Суть військових інтересів або участь
Чи функціонує місцева влада?
Що можуть зробити військові (зазначте детальніше), щоб мінімізувати вплив
або допомогти місцевій владі?
Розв’язання конфліктів навколо об’єктів цивільної інфраструктури для
військових потреб, маневру, досягнення інших цілей тощо
Питання безпеки та охорони
Інформаційна кампанія
Політичні та етнічні проблеми, вирішення яких потребує особливої
делікатності та виваженості.

Усі об’єкти цивільної інфраструктури умовно можна розділити на дві

основні групи:
головні об’єкти цивільної інфраструктури;
другорядні об’єкти цивільної інфраструктури.

Головні об’єкти цивільної інфраструктури: Це об’єкти, що з ряду

причин мають таке оперативне значення, що їх знищення чи пошкодження:
потенційно може нанести шкоду Військовим Силам або виконанню
покладених на них завдань;
серйозно може загрожувати післяопераційному відновленню країни
проведення операції;

може нанести відчутної шкоди забезпеченню першочергових потреб

цивільного життя.

Примітка: Наступні об’єкти, як правило, відносяться до головних об’єктів

цивільної інфраструктури:

Електростанції/підстанції
Заводи та інші підприємства по очищенню та розподілу води
Дамби та резервуари
Небезпечні промислові чи комерційні підприємства (хімічні чи атомні)
Головні культурні чи релігійні пам’ятники чи споруди
Пам’ятки, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО
73
Місця розташування міжнародних та неурядових організацій (Табори
біженців)
Табори в’язнів війни

Другорядні об’єкти цивільної інфраструктури. Ці об’єкти в разі знищення чи

пошкодження:
можуть викликати різке погіршення ставлення цивільного населення;
матимуть негативний вплив на забезпечення першочергових потреб
цивільного населення;
заважатимуть післяопераційному відновленню країни.

Примітка: Наступні об’єкти, як правило, відносяться до другорядних

об’єктів цивільної інфраструктури:

Місця богослужіння
Громада, що використовує інфраструктуру цивільної адміністрації (а саме,
муніципалітет міста, громадський центр)
Місця охорони здоров’я (госпіталі, клініки, станції надання невідкладної
медичної допомоги)
Енергоносії (лінії міських електропередач)
Санітарно-епідеміологічний стан (спроможність санітарно-
епідеміологічної служби міста)
Культурні місця історичного чи релігійного значення

ЦИВІЛЬНА АДМІНІСТРАЦІЯ

1. Законність та правопорядок

Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча інфраструктура забезпечення законності і правопорядку
в зоні відповідальності функціонує без суттєвих проблем.

Жовтий: Існуюча інфраструктура забезпечення законності і правопорядку

в зоні відповідальності функціонує, але є тенденція збільшення
інцидентів , що потребують участі і підтримки військових.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з низькою спроможністю існуючої
інфраструктури забезпечувати законність та правопорядок в зоні
відповідальності, що суттєво впливає на здатність військового
компоненту виконувати завдання.

Критерії оцінки:
74
Інфраструктура забезпечення законності та правопорядку в зоні
відповідальності
Розташування та головні дійові особи забезпечення законності та
правопорядку
Сфери неспроможності забезпечення законності та правопорядку
Тенденції проблем та інцидентів
Головні причини та джерела проблем
Стан функціонування органів законності та правопорядку
Сприйняття органів законності та правопорядку місцевою владою
Сприйняття органів законності та правопорядку місцевим населенням
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Здатність діяти в екстремальних ситуаціях
Питання безпеки та охорони
Критичні перебої діяльності органів забезпечення законності та
правопорядку
Забезпечення спеціалістами
Вплив на військові операції та цивільне середовище
Неупередженість діяльності
Ефективність діяльності правової системи

2. Органи внутрішніх справ

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем, пов’язаних з органами внутрішніх справ,
законністю та правопорядком, які впливали б на військові
ресурси або інтереси.
Жовтий: Обмежена спроможність органів внутрішніх справ. Обмеженість
ресурсів та відповідно спроможності веде до збільшення
залучення військових ресурсів в забезпеченні законності та
правопорядку.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з діяльністю органів внутрішніх
справ. Через неспроможність міліції підтримувати законність та
правопорядок та збільшення кількості випадків насилля широко
залучаються військові ресурси для виконання міліцейських
завдань.

Критерії оцінки:
Чи функціонує система органів внутрішніх справ в зоні відповідальності?
Ступінь проблем
Місцезнаходження проблемних територій (якщо такі виявлені)
Критичні випадки, викликані неспроможністю міліції забезпечувати
законність та правопорядок
Що може спровокувати виникнення проблем (етнічне насилля, організована
злочинність)?
75
Чи достатньо ресурсів (людських та матеріальних)?
Структура управління та контролю
Чи є свідчення вакууму влади чи індикатори ескалації організованої
злочинності
Чи відомі випадки корупції (визначте її рівень)?
Чи достатньо ресурсів для утримання під контролем дії натовпу і чи міліція
спроможна це зробити в разі потреби?
Питання безпеки та охорони
Оцінка засобів, обладнання та екіпіровки міліції
Інформаційна кампанія

3. Інфраструктура утримання затриманих та ув’язнених

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем, пов’язаних з інфраструктурою
утримання затриманих та ув’язнених в зоні відповідальності.
Жовтий: Тенденція збільшення проблем та інцидентів, пов’язаних з
інфраструктурою утримання затриманих та ув’язнених в зоні
відповідальності.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з інфраструктурою утримання
затриманих та ув’язнених в зоні відповідальності (зазначте
детальніше).

Критерії оцінки:
Місця розташування об’єктів інфраструктури утримання затриманих та
ув’язнених
Кількість осіб, що може утримуватись на даних об’єктах
Головні проблеми функціонування інфраструктури утримання затриманих та
ув’язнених
Доступність
Міни, мінні та вибухонебезпечні пристрої
Рівень проблем
Структура управління та контролю
Що може впливати на військовий компонент?
Що можуть зробити військові (зазначте детальніше), щоб мінімізувати вплив
або надати допомогу цивільному населенню?
Сезонний вплив (забезпечення першочергових потреб цивільного життя)
Головні проблемні території
Ресурси та спроможність утримувати під контролем дії натовпу в разі
потреби
Питання безпеки та охорони
Корупція

4. Прикордонний та митний контроль

76
Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча система прикордонного та митного контролю
функціонує без особливих проблем.
Жовтий: Незначні проблеми питаннями прикордонного контролю в зоні
відповідальності.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані зі здійсненням прикордонного,
митного контролю та імміграційної служби в зоні
відповідальності.

Критерії оцінки:
Визначте кордон за допомогою як встановлених, так і не встановлених
пунктів його перетину
Розташування та тип об’єктів прикордонного та митного контролю
Свідчення послідовної політики щодо покращення імміграційного, митного
та прикордонного контролю
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Оцінка перетинання кордону транспортними засобами
Торгові шляхи та їх вплив
Проблеми безпеки
Ризики, загрози та перешкоди
Забезпечення першочергових потреб (забезпечення паливом, генератори,
освітлення)
Оперативний статус (спроможність здійснювати прикордонний та митний
контроль цілодобово)
Критичний стан прикордонного та митного контролю
Забезпечення спеціалістами
Оцінка надійності охорони кордонів
Спроможність утримувати під контролем дії натовпу в разі потреби
Спроможність здійснити медичну евакуацію
Озброєння, забезпеченість приладами нічного бачення

5. Місцева влада

Визначення оцінки:
Зелений: Існуюча інфраструктура місцевої цивільної влади в зоні
відповідальності не має особливих адміністративних проблем в
межах їх повноважень.
Жовтий: Повноваження місцевої цивільної влади в зоні відповідальності
обмежені, що викликає потребу військової підтримки для
вирішення адміністративних питань або покращення безпекової
ситуації.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з неспроможністю місцевої влади
вирішувати адміністративні питання місцевого населення.
77
Критерії оцінки:
Структура місцевої влади в зоні відповідальності
Розташування та головні представники місцевої влади
Недоліки в спроможності здійснювати керівництво
Рівень залежності
Функціональний статус
Оцінка місцевої влади
Оцінка місцевого населення
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Спроможність діяти в надзвичайних ситуаціях
Питання безпеки та охорони
Критичний стан щодо функціонування органів місцевої влади
Забезпечення спеціалістами
Спроможність самостійно вирішувати проблеми керівництва
Неупередженість діяльності

6. Банківська система та економіка

Визначення оцінки:
Зелений: На даний час немає значних проблем, пов’язаних з банківською
системою та економікою, що впливали б на військові операції.
Жовтий: Збільшення проблем, пов’язаних з банківською системою та
економікою в зоні відповідальності.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з банківською системою та
економікою, що впливає на військову діяльність або збільшує
оперативні ризики та загрози.

Критерії оцінки:
Сутність та тенденції розвитку проблем
Рівень проблем
Вплив проблем на цивільне середовище та виконання військових завдань
Здатність цивільної влади вирішувати ці проблеми
Що є головною причиною або джерелом цих проблем?
Оцінка місцевої влади
Оцінка місцевого населення
Джерела виникнення міжетнічних напружень
Чи задовольняє банківська система потреби місцевого населення?
Чи проводиться відповідна інформаційна та медіа кампанії по інформуванню
суспільства?
Чи здійснюється фінансова підтримка банківської системи та економіки з
боку донорських організацій?
Чи є свідчення корупції та організованої злочинності?
78
Коротко та довготерміновий вплив на економічну стабільність в зоні
відповідальності
Яким чином військові можуть посприяти налагодженню та розвитку
банківської системи та економіки?

7. Телекомунікації та засоби масової інформації

Визначення оцінки:
Зелений: Немає значних проблем, пов’язаних з телекомунікаціями та
засобами масової інформації.
Жовтий: Обмежена функціональна спроможність роботи телекомунікацій
та засобів масової інформації.
Червоний: Значні проблеми, пов’язані з телекомунікаціями, які впливають
на військову діяльність або які викликають збільшення
оперативних ризиків та загроз або значних проблем з
телевізійним мовленням, радіопередачами чи друкованими
матеріалами, що матиме значний вплив на стан цивільно-
військового співробітництва.

Критерії оцінки:
1) телекомунікацій:
Головні місця та об’єкти телекомунікацій та засобів масової інформації
Енергопостачання
Природа та ступінь залежності
Стан телекомунікаційного обладнання
Вплив проблем на цивільне середовище та виконання військових завдань
Спроможність місцевої цивільної влади вирішувати проблеми
телекомунікацій та засобів масової інформації
Основні проблеми телекомунікацій та засобів масової інформації
Безпека та охорона об’єктів телекомунікаційних мереж
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Кваліфікація спеціалістів
Головні засоби зв’язку (провідний та мобільний зв’язок)
Лояльність керівництва об’єктів телекомунікацій до військових
Спроможність мереж та підстанцій здійснювати прийом-передачу
телевізійного мовлення
Залежність
Випадки використання телекомунікацій для передачі інформації ворожого
або негативного характеру
Вплив проблем (якщо є) на планування заходів дій в надзвичайних ситуаціях

2) засобів масової інформації:

Природа та рівень проблем
Вплив на військові операції
79
Площа розповсюдження радіомовлення та друкованих матеріалів
Стійкість радіопередачі та випуску друкованих матеріалів
Стан станцій та офісів
Стан обладнання
Випадки використання радіоефіру та засобів масової інформації для передачі
інформації ворожого або негативного характеру (інформаційні операції)
Використання матеріалів підривного характеру
Оцінка та протидія інформаційним операціям
Лояльність керівництва об’єктів радіопередачі та засобів масової інформації
до військових
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Енергопостачання
Мова радіопередач та публікацій
Основні проблеми радіопередачі та виробництва друкованих матеріалів
Забезпечення спеціалістами
Вплив на місцеву громадську думку
Можливість ведення громадських та аматорських радіопередач та випуску
друкованих матеріалів

8. Служби надання екстреної допомоги

Визначення оцінки:
Зелений: Служби надання екстреної допомоги функціонують в зоні
відповідальності без особливих проблем.
Жовтий: Обмежена спроможність надання екстреної допомоги
відповідними службами.
Червоний: Значні проблеми спроможності надання екстреної допомоги
відповідними службами, що несе в собі значний ризик та загрозу
для цивільного населення та військовослужбовців і викликає
зростаючу залежність від військових ресурсів.

Критерії оцінки:
Пожежної служби:
Кількість об’єктів пожежної служби в зоні відповідальності
Тип об’єктів та обладнання
Розташування
Рівень залежності
Стан об’єктів та обладнання пожежної служби
Структура та інфраструктура управління та контролю
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози
Забезпечення першочергових потреб (забезпечення паливом, генератори)
Питання безпеки та охорони
Основні проблеми пожежної служби
80
Забезпечення спеціалістами
Спроможність самостійно вирішувати проблеми пожежогасіння

Надання невідкладної медичної допомоги:

Кількість об’єктів надання невідкладної медичної допомоги в зоні
відповідальності
Тип об’єктів та обладнання
Розташування
Рівень залежності
Стан об’єктів та обладнання служби невідкладної медичної допомоги
Структура та інфраструктура управління та контролю
Потреба ресурсів (людських та матеріальних)
Ризики та загрози
Забезпечення першочергових потреб (забезпечення паливом, генератори)
Питання безпеки та охорони
Основні проблеми служби невідкладної медичної допомоги
Забезпечення спеціалістами
Спроможність самостійно вирішувати проблеми надання невідкладної
медичної допомоги

81
 Література:
1. Army Doctrine Publication 6-22. Army Leadership. Headquarters.
Department of the Army, August 2012
2. Army Doctrine Reference Publication No 6-22 (FM 6-22). Army
Leadership. Headquarters. Department of the Army, Washington, DC, 10
September, 2015
3. Field Manual No 6-22. Leader Development. Headquarters. Department
of the Army. Washington, DC, June 2015.
4. ACO CIMIC Tactics, Techniques and Procedures, 2009.
5. AJP-3.4.9, NATO Civil-Military Co-operation (CIMIC) Doctrine, 2009.
6. Directives for Disciplinary Matters Involving Military Members of
National Contingents, DPKO/MD/03/00993. – United Nations Department of
Peacekeeping Operations, New York, 2003.
7. Handbook Civil-Military Co-operation (CCOE Publications,
Netherlands), 2012.
8. MC 411/1, NATO Military Policy on Civil-Military Co-operation
(CIMIC), 2001.
9. NATO glossary of terms and definitions (English), NACC/PFP SANS
CLASSIFICATION.
10. NATO Handbook, 2009 (NATO publications).
11. NORDCAPS PSO Tactical Manual (Volume I, II). 4th Ed., Kaarina,
2007.

82
 ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень 3
Вступ 4
ГЛАВА 1. Цивільно-військове співробітництво за стандартами НАТО …. 5
1.1 Цивільно-військове співробітництво як вид оперативного
забезпечення військ (сил)………………………………………………….. 5
1.1.1 Цивільно-військове співробітництво та управління кризами…… 6
1.1.2 Цивільно-військове співробітництво на різних етапах проведення
операції………………………………………………………………………. 8
1.2 Керівні документи з цивільно-військового співробітництва………… 11
ГЛАВА 2. Типова структура органів управління цивільно-військового
співробітництва за стандартами НАТО. Обов’язки посадових осіб ЦВС 15
2.1 Типова структура секції ЦВС………………………………………….. 15
2.2 Обов’язки посадових осіб підрозділу ЦВС…………………………... 16
2.3 ЦВС у процесі планування ……………………………………………. 17
2.4 Центри цивільно-військового співробітництва………………………. 22
2.5 Взаємодія з міжнародними, урядовими та неурядовими організаціями 23
ГЛАВА 3. Оцінка цивільного сектору підрозділом ЦВС (за стандартами 25
НАТО) ………………………………………………………...
ГЛАВА 4. Досвід провідних країн світу у застосуванні підрозділів ЦВС 28
4.1 США та Канада ……………………………………………………….. 29
4.2 Королівство Данія ……………………………………………………. 29
4.3 Королівство Норвегія ………………………………………………… 30
ГЛАВА 5. Україна у МО ПМБ (досвід ЦВС)……….…………….. 31
5.1 Ірак……………………………………………………………………… 31
5.2 Афганістан …………………………………………………………….. 43
ГЛАВА 6. ЦВС у ЗСУ …………………………………………………….. 46
6.1 Концепція ……………………………………………………………….. 46
6.2 Система підготовки фахівців ЦВС ……………………………………. 47
6.2.1 Система підготовки з ЦВС в ЗС України …………………………... 47

83
6.2.2 Система підготовки у ЗС країн НАТО ……………………………… 50
6.3 Досвід застосування груп ЦВС в АТО ……………………………….. 51
Додатки 56

БІБЛІОТЕКА ОФІЦЕРА
“Вивчаємо оперативні стандарти НАТО”

84
 Навчальний посібник

Цивільно-військове співробітництво за
стандартами НАТО
(Civil-Military Cooperation)

Підписано до друку Формат 60х84 1/16

Папір офсетний. Обл.-вид.арк. Друк. арк.
Зам. Вид. № . Тираж 50 прим.

85
 Надруковано в друкарні Національного університету оборони України
імені Івана Черняховського
03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 28

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців,

виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції,
Серія ДК № 2205 від 02.06.2005 р.

86