МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Кафедра політології та міжнародних відносин

Реферат з дисципліни

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ТА

МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
на тему:

«SWOT-аналіз відносин України з НАТО»

Виконала:
ст. групи МВМВ-11з
Бакуліна А. М.

Перевірила;
к. політ. н., асист.
Лукач Н. М.

Львів - 2021
 ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................................................................3
1. Поточний стан відносин Україна-НАТО...........................................................................................4
2. SWOT-ANALYSIS ВІДНОСИН УКРАЇНИ З НАТО.....................................................................15
2.1. Сильні сторони співпраці...........................................................................................................15
2.2. Слабкі сторони співпраці................................................................................................................17
ВИСНОВКИ.................................................................................................................................................19
 ВСТУП

На сьогодні, в контексті глобалізації, питання безпеки стає одним з

найбільш актуальних для більшості країн, в тому числі й України. Велика
кількість загроз та необхідність протидії їм спонукають країни до налагодження
співпраці, прийняття спільних рішень та впровадження нових інституційних
інструментів. Ефективність впровадження цих рішень можлива лише за
координації спільних зусиль. Для України, наприклад, це взаємодія з НАТО.
На сучасному етапі НАТО є одним з найавторитетніших міжнародних
воєнно-політичних блоків. Причиною збільшення рівня спіробітництва України
та НАТО є західний курс зовнішньої політики нашої країни, довіра до
стандартів альянсу. Участь українських військовослужбовців в операціях та
миротворчих місіях НАТО, а саме виконання мирної угоди і стабілізація в
Боснії і Герцеговині (IFOR/SFOR), участь в тренувальній місії ТМН-І в Іраку,
підтримання миру в Косово (KFOR), сприяння безпеці в Афганістані (ISAF),
участь в операції «Активні зусилля» і боротьбі з піратством. Активна участь
України у цих процесах значно підвищила авторитет Української держави на
міжнародній арені, забезпечила визнання її як впливового чинника і суб’єкта
в новостворюваних системах безпеки.
 1. Поточний стан відносин Україна-НАТО.

Розвиток громадянського суспільства, незалежного правосуддя та

свободи слова, приведення політичної, правової, соціально-економічної та
оборонної систем країни до євроатлантичних стандартів є запорукою значного
посилення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору. У
теперішній час європейська політика НАТО здебільшого зосереджена на
безпекових питаннях, а також на розширенні діалогу як з державами-членами,
так і з країнами-кандидатами. З огляду на появу нових викликів і загроз,
укріплення безпеки і оборони постає як одне з ключових завдань для Альянсу.
Для України тема НАТО є актуальною та важливою, враховуючи
умови, в яких вона перебуває. Агресія Російської Федерації проти України,
незаконна анексія Криму, військове втручання у східних регіонах, ведення
«гібридної війни», постійний військовий, економічний, політичний та
інформаційний тиск з боку Росії зумовлюють необхідність пошуку
ефективніших гарантій незалежності, суверенітету, безпеки та територіальної
цілісності України. Саме тому необхідність співпраці з Альянсом є одним з
ключових питань безпеки української держави.
Вже пройшло майже 25 років з часу підписання у 1997 році в Мадриді
«Хартії про особливе партнерство» між НАТО та Україною. Амбіційна мета –
отримати чітку перспективу членства країни в Організації
Північноатлантичного договору залишається незмінною і по сьогоднішній день.
Сам Альянс досить суттєво змінився і продовжує змінюватися. У період
«холодної війни» це була організація, що забезпечувала основу колективної
оборони та спільної безпеки держав–членів, зберігаючи стратегічний баланс у
Європі [44, с. 120]. З еволюцією «Стратегічних концепцій» НАТО постає як
надійна військова система, беручи на себе ідеологію неоліберального
інституціоналізму, який визначає для організації миротворчу діяльність, навіть
поза межи своєї зони відповідальності. Згодом концепція трансформувала
Альянс в головного ініціатора миротворчих операцій.
Варто відзначити те, що для України співпраця з Альянсом, як із
системою колективної оборони, має важливе значення з огляду на те, чи
спроможна наша держава самостійно реформувати збройні сили та
підтримувати їхню боєздатність на необхідному рівні відповідно до стандартів.
Таким чином, співпраця з НАТО значно підвищить ефективність у першу чергу
в оборонному комплексі, ліквідації залишкових та застарілих боєприпасів, а
також у вирішенні проблеми закриття військових баз [44, с. 136].
У 2014 році питання членства України в Альянсі стало найбільш
актуальним, з часів проголошення незалежності. Це було пов’язано
безпосередньо з початком агресії РФ на території Криму та окремих районів
Донбасу. Вже в тому ж році був проведений оглядів усіх секторів, що
безпосередньо пов’язані з безпекою України. Як результат, вже в 2015 році була
розроблена нова стратегія у цьому напрямку.
Серед цілей було названо «забезпечення інтеграції України до
Європейського Союзу та формування умов для вступу в НАТО» [42].
Станом на 2020 рік було прийнято ще кілька актуальних документів
щодо подальшої інтеграції: поправки до законів України «Про основи
національної безпеки України», «Про засади внутрішньої та зовнішньої
політики»; прийняття Воєнної доктрини України; затвердження Щорічних
національних програм під егідою Комісії Україна-НАТО. 2015 року 5-й
Президент України Порошенко Петро Олексійович заявив про те, що у рамках
реалізації стратегічного наміру щодо набуття членства в організації, Україна
перейде на стандарти НАТО до 2020 року [13].
Основне завдання – стандартизувати Збройні сили України до
Збройних сил НАТО, що сприяє підвищенню ефективності оборонної сфери та
підтверджує постійний курс України на вступ до НАТО. Слід підкреслити, що
політика стандартизації не відкриває дверей для членства в Організації
Північноатлантичного договору, але перехід до стандартів НАТО та взаємодія
армій-членів є основою безпеки Альянсу.
Розвиток Збройних Сил України розпочався відповідно до цілей та
завдань, затверджених Президентом України у Стратегічному оборонному
бюлетені України, який був остаточно запроваджений у 2016 році, та Державній
програмі розвитку Збройних Сил України до 2020 року. Результатами завдань є
впровадження 16% стандартів НАТО станом на весну 2019 року, що є дуже
позитивним показником серед країн–партнерів організації [6, с. 4].
Щодо цих показників існує велика розбіжність, оскільки досі немає
механізму якісного моніторингу та оцінки цілей стандартизації Збройних Сил
України. Загалом, є деякі досягнення від запровадження стандартів НАТО в
Україні: введення Глосарію скорочень НАТО, Генеральний штаб переходить до
структури J (обов’язкова структура штаб-квартири НАТО), створення спільного
цивільно-військового співробітництва. Також існують перешкоди у виконанні
затверджених завдань, такі як: недостатня кількість «експертів з предметів»
(висококласних фахівців у конкретних областях) для вивчення стандартів та їх
виконання; незнання англійської мови серед військового корпусу,
відповідального за розробку стандартів; відсутність системи в організації
впровадження стандартів; немає встановленого механізму для чіткого аналізу та
оцінки впровадження та переходу до стандартів НАТО [1, с. 66].
Підтвердженням того, що співпраця України з НАТО набуває нового
характеру, є той факт, що країна використовує інструмент щорічних
національних програм під егідою Комісії Україна-НАТО. Проект РНП-2019
створив логічний ланцюжок (стратегічна ціль – цілі на його досягнення –
пріоритетні завдання на поточний рік – заходи, спрямовані на досягнення
пріоритетних завдань), що дозволяє відкинути недоречні, зайві та другорядні
елементи реформи вже на етап підготовки [41].
 У дипломатичному плані Альянс зазначає, що досягнутий якісний
прогрес у реалізації Цілей партнерства, хоча і не у відношенні всіх взятих
зобов'язань. З тих пір, як Російська Федерація розпочала свої дії, що
дестабілізували ситуацію на сході України, держави-члени НАТО
дотримуються чіткої позиції щодо суверенітету та територіальної цілісності
України в межах, визначених міжнародним кордоном. «Усі союзники НАТО, з
Європи та Північної Америки, засуджують дії Росії. Ми закликаємо Росію
припинити підтримку бойовиків на Донбасі…». Таким чином, Україна
заручилася підтримкою міжнародної спільноти та, безпосередньо, Організації
Північноатлантичного договору [59].
Цей крок підтвердив готовність держав-членів співпрацювати в
консультаціях з конкретних питань оборони та військової політики, а також
розвивати партнерські відносини на регіональному та стратегічному рівнях.
Ведеться активний військово-політичний діалог з оборонними відомствами
США, Канади, Федеративної Республіки Німеччина, а також з деякими
країнами–партнерами та контактними особами. Двостороннє співробітництво із
Сполученими Штатами Америки характеризується досить високою
інтенсивністю на всіх рівнях за участю керівництва Міністерства оборони,
Збройних Сил, Конгресу США. Триває фінансування заходів з реалізації
проектів в Україні. Канада залишається стратегічно важливим партнером з
питань оборони та безпеки.
Країна допомагає у професійній підготовці українських
військовослужбовців, зокрема за сприянням канадської військово-тренувальної
місії України UNIFIER. Двостороння співпраця з країнами-членами та країнами-
партнерами дозволяє Україні розвивати та модернізувати сектор безпеки і
оборони країни відповідно до стандартів НАТО. Наприклад, з 2018 року
Україна активізувала співпрацю з Федеративною Республікою Німеччина у
галузі кібербезпеки; Грузія бере участь у спільних з Україною навчаннях та
організовує навчання українських військовослужбовців на гірських навчальних
курсах у Центрі гірських тренувань Збройних сил Грузії; підтримується
позитивна динаміка у співпраці України з Румунією, а саме в проведенні
спільних морських навчань [1, с. 139].
12 червня 2020 року Україна отримала статус члена Програми
розширених можливостей (ПРМ). Це новий етап співпраці для країни, яка з
якихось причин не є членом НАТО, але готова продовжувати співпрацювати з
організацією, взаємодіяти та брати участь у спільних операціях з Альянсом.
Статуc партнерства в ПРМ дає старт процесу, який зробить співпрацю України з
НАТО ще більш ефективною.
На сучасному етапі консультації та взаємодії між українською
стороною та Альянсом пов’язують все більшу кількість галузей, починаючи від
операцій з підтриманням миру, реформуванням структур безпеки і оборони,
безпосереднього військового співробітництва та озброєнь до планування на
випадок надзвичайних станів цивільного характеру, науки й довкілля
громадської дипломатії. Співробітництво з Альянсом у багатьох галузях
активізується з метою підвищення здатності України гарантувати національну
безпеку, з огляду на конфлікт з Росією.
Підтримка вступу України до НАТО з боку громадян країни відіграє
велику роль та де-факто легалізує цей вектор у зовнішній плітиці та є значним
аргументом у міжнародних переговорах щодо перспектив інтеграції України,
однак аж ніяк не вирішальним інструментом для практичної реалізації сучасних
євроатлантичних прагнень України.
З метою збільшення громадської підтримки державної політики у сфері
євроатлантичної інтеграції та рівня довіри громадськості до НАТО як
ключового інституту зміцнення міжнародної безпеки, у 2017 році було
затверджено Концепцію вдосконалення інформування громадськості щодо
співробітництва з НАТО [31].
 Її реалізація покликана гарантувати продуктивне розповсюдження
важливої інформації серед громадськості щодо питань, які пов’язані з
інтеграцією до НАТО, шляхом наведення ключових переваг, які надає подібна
інтеграція до кожного українця. Концепцією було передбачено проведення
різного роду брифингів та конференцій, в межах яких у форматі круглого столу,
представники усіх сторін могли б обговорювати нагальні проблеми, що
пов’язані зі вступом України до НАТО.
У Концепції також було запропоновано радіо- та телепрограм з питань
української політики відносно інтеграції до Альянсу, а також підготовка
спеціальних навчальних матеріалів, курсів, необхідних для спеціалістів та
студентів[31].
Реальній перспективі членства України в НАТО, крім просвітницької
кампанії, повинні передувати важливі та системні реформи. І на даному етапі
постав цілий спектр прикладних завдань з реформування сектору і оборони,
покликаних наблизити Україну до стандартів НАТО. За останні роки Україна
впровадила більше реформ, ніж за весь період незалежності, враховуючи те, що
у країні йде конфлікт.
Питання реформування сектору безпеки й оборони містить у собі
схвалений урядом проект Указу Президента «Про затвердження Річної
національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО» на кожен рік,
починаючи з 2017. Цей документ створює платформу для досягнення Україною
євроатлантичних стандартів. Нові підходи у командуванні і забезпеченні,
ефективна зброя, якісне надання медичної допомоги, вишкіл особового складу
українського війська в Альянсі – це тільки частина завдань, які реалізуються у
рамках цієї програми.
Основна мета програми – досягти сумісності з країнами-членами
Альянсу та їхніми збройними силами. Також важливим є те, що необхідно
наближати до стандартів і законодавство з питань безпеки і оборони.
 На сайті Міністерства соціальної політики Україні можна знайти звіти
щодо діяльності та виконання Річної національної програми співробітництва
України та НАТО, де проаналізовано, чого вдалося досягнути, описано основні
аспекти і досягнення.
У контексті даного питання варто згадати те, що на думку багатьох
іноземних партнерів у відносинах України з НАТО все досить добре, адже
Україна – це єдина країна, яка глибоко занурена в заходи НАТО, хоча не є
членом Альянсу.
Ще одним важливим напрямом співпраці є нарощування співпраці між
збройними силами України та НАТО, в межах різного роду навчань та спільних
програм. Подібні навчання нададуть військовий досвід реагування на агресію зі
сторони Російської Федерації, можливим сценаріям протидії.
Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про
схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил
інших держав на територію України у 2021 році для участі у
багатонаціональних навчаннях», який Верховна Рада ухвалила 26 січня 2021
року [32].
Всього передбачається проведення восьми багатонаціональних навчань
на території України, до участі в яких планується залучити близько 21 тисячі
українських військовослужбовців та близько 11 тисяч іноземних учасників,
зокрема: багатонаціональних навчань з підготовки підрозділів збройних сил,
українсько-американських навчань «Репід Трайдент – 2021», українсько-
британських навчань «Козак Мейс – 2021», українсько–американських навчань
«Сі Бриз – 2021», українсько-румунських навчань «Ріверайн – 2021»,
українсько-британських навчань «Воріер Вотчер – 2021», українсько-польських
навчань «Три Мечі – 2021» та «Сільвер Сейбер – 2021».
 Крім того, документ містить план участі українських військових у 17
багатонаціональних навчаннях поза межами України, зокрема за участю країн
НАТО та Грузії [32].
При цьому всі зусилля Командування спрямовані на підвищення
боєготовності та сумісності Збройних Сил з підрозділами держав-членів НАТО,
підготовку штабів усіх рівнів відповідно до вимог і стандартів НАТО, а також
індивідуальну та колективну підготовку спеціальних сил відповідно до вимог та
стандартів Альянсу.
Виконуючі наведені завдання, ЗСУ мають можливість реалізувати увесь
потенціал власної взаємодії з НАТО. Як приклад, можна сказати про військовий
діалог, що відбувається в межах щорічних засідань, які організовані Військовим
комітетом НАТО. Крім цього, в останній час, представники ЗСУ на регулярній
основі долучаються до програм, що впроваджені безпосередньо Альянсом.
До таких програм, наприклад, можна віднести ті програми, що пов’язані
з розвитком військової освіти, та удосконаленням професіоналізму військових
структур., стажуванням, участю в конференціях, лекціях тощо.
Ключовою складовою взаємодії України та НАТО є можливість для
українських військових діяти згідно тих стандартів, що сформовані у найбільш
міцній військовій організації Світу.
З початку 2008 року ЗСУ активно приймають участь у Програмах
НАТО, що пов’язані з розповсюдженням інформації щодо повітряної
обстановки. Станом на 2021 рік, обмін даними відбувається на регулярній
основі в рамках південного та західного районів.
Таким чином, багатонаціональні військові навчання – це комплексні
заходи міжнародного військового співробітництва, які дозволяють в умовах,
максимально наближених до реальних, всебічно підвищувати рівень бойової
підготовки підрозділів Збройних Сил та набувати рівня сумісності та
боєготовності, необхідних для миротворчих, гуманітарних , пошуково-
рятувальні та інші завдання. Міжнародне навчання – це гарна можливість
запозичити відповідний досвід у закордонних партнерів, які завжди боролись не
кількісно, а якісно.
Ефективність спільних військових навчань з країнами-членами НАТО
доведена на етапі залучення Збройних Сил до виконання завдань в рамках
Антитерористичної операції на Сході. Високий рівень підготовки та
боєздатності продемонстрували ті підрозділи, які регулярно брали участь у
багатонаціональних навчаннях та операціях під проводом НАТО.
Варто зазначити, що гібридний характер агресії Росії проти України
довів, що військова сила не відіграє вирішальної ролі, і тому протидія агресії
має бути комплексною, використовуючи широкий спектр невійськових засобів.
Як результат, найбільший рівень професіональних якостей демонстрували ті
підрозділи, які активно залучаються до спільних програм з НАТО.
Також ще одним кроком на зустріч НАТО є те, що Верховна Рада
підтримала у другому читанні законопроєкт №2247, яким змінюються військові
звання вищого офіцерського складу, відповідно до стандартів країн-членів
НАТО. Зокрема, в Україні з'явиться звання бригадний генерал та коммодор.
Водночас, більше не буде «генерал-полковників» та «генералів армії України»,
натомість залишаться лише «генерали» та «адмірали».
13 квітня 2021 року у штаб-квартирі НАТО відбулося зібрання Комісії
Україна – НАТО, де було розглянуто стан безпеки в країні, та навколо. Серед
іншого, міністр МЗС Кулеба ознайомив представників НАТО з тими подіями,
що відбулися в країні за останній час. В свою чергу, члени Альянсу
підтверджують щодо продовження непохитної підтримки права України на
власну цілісність та захист суверенітету. Також, в межах цієї зустрічі, було
досліджене питання щодо збільшення російської агресії, близько до кордонів
України, а також порушення, зі сторони окупантів, режиму припинення
активних військових дій. Зокрема, Генсек Альянсу Єнс Столтенберг визначив
позицію НАТО щодо продовження тиску на Росію з ключовим закликом щодо
зменшення військової присутності, біля України. Крім того, він зазначив, що
представники НАТО продовжують не визнавати Крим, як територію Росії.
Головною складовою цього засідання був максимальний тиск на Росію, та
вимоги виконувати Мінські угоди, пов’язані з припиненням агресії. Крім того,
представники НАТО закликали Російську сторону до більш активної участі в
діях ОБСЄ, та надання їм реальної інформації щодо військової активності. Як
результат, Україна отримала високі оцінки щодо протидії російським
провокаціям [16].
Як результат, Альянс продовжує залишатися одним з ключових
союзників України щодо питання російської агресі, а тому наша країна отримує
регулярну практичну підтримку.
«Ми підтримуємо широкомасштабні реформи, які роблять Україну
стійкішою і допомагають досягти її євроатлантичних прагнень. Ми і надалі
посилюватимемо нашу співпрацю з Україною і Грузією з питань безпеки на
Чорному морі і ми працюємо над тим, щоб повною мірою скористатись
статусом України як партнера з розширеними можливостями»,  –  сказав
Генеральний секретар [16].
Як результат, представники Альянсу зазначили, що Україна якісно
виконує реформи, та значно збільшує власні шанси щодо вступу в НАТО.
Наприклад, Генсек зауважив, що реформи дають змогу наблизити українську
сторону до повноцінного вступу, при цьому сказавши, що представники НАТО
підтримують рішення, що мали місце на Бухарестському саміті Альянсу.
Найближчим часом, 14 червня, у Брюсселі відбудеться саміт НАТО, де у
порядку денному є питання можливого отримання Україною ПДЧ. ПДЧ
у НАТО – символічний крок вперед, який матиме реальну користь, адже країна
з ним отримує такі ж самі стандарти й процедури, як НАТО. Це відрізняє країни
з ПДЧ від партнерів, адже партнерство саме по собі ні до чого не зобов'язує.
Фінальним результатом ПДЧ може бути лише членство, жодного іншого
варіанту не передбачено. Розглядаючи можливі перспективи співпраці України
з НАТО, можна виділити два варіанти. Перший – продовження та впровадження
реформ. У результаті, згідно з рішенням держав-членів НАТО, Україна зможе
отримати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) після ще деяких змін у
секторі безпеки і оборони. Впровадження та реалізація реформ, тобто перехід до
стандартів НАТО та підвищення рівня демократизації в країні, займає багато
часу. Хоча Україна не має реальних перспектив отримати членство в організації
найближчим часом, це не обмежує її у виведенні співпраці з НАТО на якісно
новий рівень. Якщо врахувати, скільки часу знадобилося іншим країнам, то в
середньому через 10–15 років основних реформ вони змогли вступити до
НАТО. Для України надання ПДЧ прогнозується не раніше 2023 року [48].
 2. SWOT-ANALYSIS ВІДНОСИН УКРАЇНИ З НАТО

2.1. Сильні сторони співпраці

Проаналізувавши поточний стан відносин України та НАТО, ми
можемо виділити сильні та слабкі сторони співпраці. Отже, сильними
сторонами співпраці України з НАТО є:
1) Позитивні реформи України задля вступу. Співпраця України з
НАТО є важливим аспектом для самої організації, оскільки, по-перше,
вступ України до НАТО автоматично розширює демократичну зону
більшої частини Європи, і країна виступає як основний бар'єр проти
Російської Федерації, що є загрозою для країн. В 2020 році згідно із
рейтингом «Global Firepower» Україна посіла 27 місце серед 138 країн
світу, це вище ніж у деяких країн-членів НАТО, наприклад, Греція (33
місце) та Албанія (115 місце). Такий показник є результатом проведених
реформ та прийняття відповідних документів щодо розвитку сектору
оборони та безпеки України. Основною метою залишається запобігання
«згортання» цих реформ, які були прийняті для отримання ПДЧ.
2) Розширене співробітництво у різних галузях. На сучасному етапі
консультації та співробітництво між Україною та НАТО охоплюють
широке коло галузей, починаючи від операцій з підтриманням миру,
реформуванням структур безпеки і оборони, безпосереднього військового
співробітництва та озброєнь до планування на випадок надзвичайних
станів цивільного характеру, науки й довкілля громадської дипломатії.
Співробітництво з Альянсом у багатьох галузях активізується з метою
підвищення здатності України гарантувати національну безпеку, з огляду
на конфлікт з Росією.
 3) Щорічні національні програми. Саме завдяки використанню
інструменту щорічних національних програм під егідою Комісії Україна-
НАТО співпраця України з НАТО набуває нового характеру. Проект
РНП-2019 створив логічний ланцюжок (стратегічна ціль – цілі на його
досягнення – пріоритетні завдання на поточний рік – заходи, спрямовані
на досягнення пріоритетних завдань), що дозволяє відкинути недоречні,
зайві та другорядні елементи реформи вже на етапі підготовки.
4) Активний військово-політичний діалог. Він ведеться з
оборонними відомствами США, Канади, Федеративної Республіки
Німеччина, а також з деякими країнами–партнерами та контактними
особами. Двостороннє співробітництво із Сполученими Штатами
Америки характеризується досить високою інтенсивністю на всіх рівнях
за участю керівництва Міністерства оборони, Збройних Сил, Конгресу
США. Триває фінансування заходів з реалізації проектів в Україні. Канада
залишається стратегічно важливим партнером з питань оборони та
безпеки. Країна допомагає у професійній підготовці українських
військовослужбовців, зокрема за сприянням канадської військово-
тренувальної місії України UNIFIER. Двостороння співпраця з країнами-
членами та країнами-партнерами дозволяє Україні розвивати та
модернізувати сектор безпеки і оборони країни відповідно до стандартів
НАТО. Наприклад, з 2018 року Україна активізувала співпрацю з
Федеративною Республікою Німеччина у галузі кібербезпеки; Грузія бере
участь у спільних з Україною навчаннях та організовує навчання
українських військовослужбовців на гірських навчальних курсах у Центрі
гірських тренувань Збройних сил Грузії; підтримується позитивна
динаміка у співпраці України з Румунією, а саме в проведенні спільних
морських навчань [1, с. 139].
 2.2. Слабкі сторони співпраці
1) Необізнаність українців щодо діяльності НАТО.  Саме Альянс серед
усіх міжнародних організацій надає найбільшу допомогу Україні, а пересічні
громадяни знають про такі факти дуже мало. Потрібно передбачити, з огляду на
особливу небезпеку для України у військовий час, відповідальність за
розповсюдження заздалегідь брехливої інформації, а також дезінформації, які
направлені проти державних інтересів і обороноздатності країни. Зараз багато
хто сприймає НАТО тільки як військову організацію. Насправді Альянс виконує
набагато ширші функції, які важливі для України. Тільки поєднання успішної
просвітницької кампанії і реальних дій і успіхів усередині країни буде
гарантувати результат, який дозволить використовувати дані волевиявлення
громадян для зміцнення позицій України на міжнародній арені.
2) Низька ефективність координації діяльності українських
міністерств щодо співробітництва з НАТО. Вказаний чинник традиційно
здійснював негативний вплив на реалізацію планів співробітництва України з
Альянсом. Цій тенденції мав покласти край Указ Президента України «Про
забезпечення продовження конструктивного партнерства України з
Організацією Північноатлантичного договору», спрямований на створення
системи координації співробітництва України з НАТО. Однак за оцінками
експертів, реалізувати таку мету повною мірою і досі не вдається.
3) У випадку вступу України в НАТО, можуть виникнути також
проблеми такого типу:
-  збільшення соціальної напруги серед військовослужбовців, зумовленої
значним скороченням чисельності збройних сил. Вхід України до системи
інфраструктурних зв’язків НАТО, що обіймає величезні території, може
спричинити злам не лише державного апарату, а й певним чином може змінити
внутрішню сутність українського народу, його духовність, суспільну свідомість,
якою б «еластичною» вона не була;
 - членство в НАТО, ймовірно, зажадає змін в Конституції України в
частині, що стосується іноземного військового базування на території України і
умов застосування Україною військової сили. На тлі ще не завершеного процесу
конституційних змін у зв'язку з реформою влади, це є чинником, що
перешкоджає політичній консолідації;
- певне збільшення терористичної загрози проти України, яка в результаті
вступу до НАТО стає частиною Європи.
 ВИСНОВКИ

Таким чином, аналізуючи усе викладене, можна зробити висновок, що

НАТО на сьогодні залишається єдиною потужною міжнародною структурою,
здатною реально гарантувати безпеку своїх членів. Вона виконує цю функцію з
1949 року і вже переконливо довела свою життєздатність. Це зайвий раз
підкреслює та трансформація, якої зазнала НАТО у XXIстолітті при цьому
залишившись найголовнішим гравцем безпеки та оборони євроатлантичної
зони.
Співробітництво з НАТО є стимулюючим фактором для проведення
внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного
життя, гармонізації законодавства з правовими нормами та демократичними
принципами країн-членів НАТО, прискорення трансформації Збройних Сил
України, встановлення цивільного демократичного контролю над оборонним та
безпековим секторами держави.
Україна, як важливий партнер Альянсу братиме безпосередню участь у
процесах формування європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише
стосуються інтересів національної безпеки України та НАТО, але й формують
сучасне середовище євроатлантичної безпеки, включаючи безпеку України.
Україна отримає безпрецедентні додаткові можливості забезпечення
державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних
кордонів.
Поглиблення співробітництва України з НАТО і процес всеосяжних
реформ сприятиме покращенню інвестиційної привабливості країни в очах
міжнародних інвесторів. Неможливо назвати точну цифру фінансових вливань,
які може отримати Україна, проте досвід країн Центральної та Східної Європи
свідчить про значне зростання прямих закордонних інвестицій.
НАТО надає допомогу Україні у вирішенні проблем звільнених у запас
військовослужбовців.
Саме завдяки НАТО було збережено найбільший у Європі полігон
“Яворів” у Львівській області, до забезпечення діяльності якого залучається
велика кількість цивільних осіб приватних компаній малого та середнього
бізнесу, отримуючи постійну роботу та замовлення на надання побутових та
інших послуг.
Співпраця України з НАТО матиме глибоке цивілізаційне значення для
нашої країни. Адже співробітництво з Альянсом означає для нас, перш за все,
приєднання до сім’ї націй, що мають спільні демократичні цінності, які цілком
поділяє український народ. Національним інтересам України відповідає
взаємодія з країнами-членами НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму,
розповсюдження зброї масового знищення, нелегального обігу наркотиків,
торгівлі людьми, в питаннях захисту навколишнього середовища, становлення
громадянського суспільства тощо.