Professional Documents
Culture Documents
СИСТЕМА СВІТОВОЇ КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ
СИСТЕМА СВІТОВОЇ КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ
Тих, хто не належить до членів НАТО і не має шансів увійти до цієї організації,
відносять до "чужих" і навіть ворожих цивілізацій. Тому інтеграція України в структури
Євросоюзу іде пліч-о-пліч з розширенням співпраці з НАТО та чіткою орієнтацією на
вступ до цього військово-політичного союзу.
Модель однополярної системи безпеки зазнає критики й у США, і в інших центрах сили
- ЄС, Японії, Китаї. До того ж, основний інструмент здійснення американського
лідерства - військово-політичні альянси - не пристосований належним чином для
вирішення сучасних проблем. Такі союзи були створені в період "холодної війни", й
основним їх призначенням було запобігання воєнним загрозам. Чимало зарубіжних
аналітиків вважають, що на адекватну відповідь на виклики з царини так званої "м'якої
безпеки" (фінансово-економічні кризи, екологічні катастрофи, тероризм, наркобізнес,
незаконна міграція, інформаційні війни тощо) військова машина, успадкована з
минулого, аж ніяк не здатна.
2. "Концерт держав".
Деякі фахівці пропонують найкращою моделлю міжнародної безпеки союз кількох
великих держав (за зразком Священного союзу 1815 р., що визначав устрій Європи
після завершення наполеонівських війн), які могли б взяти на себе відповідальність за
підтримку стабільності у світі, запобігання та врегулювання локальних конфліктів.
Прерогатива "концерту держав", на думку прихильників цієї концепції, полягає в його
кращому керуванні (адже "грають" учасники "оркестру" без диригента) і, відповідно,
більшій ефективності, адже в рамках такої конструкції легше узгодити позиції і
прийняти рішення, ніж у організаціях, які налічують десятки або навіть сотні членів
(ООН).
Нині у світі функціонують кілька варіантів таких "оркестрів" - "Велика сімка", "Велика
вісімка" та "Велика двадцятка", - які регулярно "дають" свої "концерти".
До складу "Великої сімки" (G-7) входять Німеччина, Франція, Великобританія, Італія,
Японія, Канада і Сполучені Штати Америки. Ця група держав має значний вплив на
світову торгівлю та пов'язані з цим митні питання.
Із середини 80-х років XX ст. міністри фінансів і керівники центральних банків країн з
"Великої сімки", найбільших промислово розвинених країн, систематично проводять
зустрічі. На неофіційному форумі G-7 щорічно змінюється президентство. Члени
"Великої сімки" координують свою політику щодо обміну інформацією та підготовки
загальних дій, обговорюють теми обмінного курсу, грошово-кредитної та податково-
бюджетної політики, полегшення боргового тягаря для бідних країн, а також боротьби
з відмиванням грошей. Важливим елементом функціонування G-7 є діяльність
Financial Action Task Force (FATF) - Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних
грошей.
"Велика вісімка" (G-8) об'єднує Німеччину, Францію, Великобританію, Італію, Японію,
Канаду, Росію, Сполучені Штати Америки, а також Європейський союз. Делегати G-8 у
деяких випадках є представниками експертних груп з окремих питань, таких, як
розповсюдження зброї масового знищення або міжнародної боротьби з тероризмом
та організованою злочинністю.
До складу "Великої сімки" (G-7) входять Німеччина, Франція, Великобританія, Італія,
Японія, Канада і Сполучені Штати Америки. Ця група держав має значний вплив на
світову торгівлю та пов'язані з цим митні питання.
Із середини 80-х років XX ст. міністри фінансів і керівники центральних банків країн з
"Великої сімки", найбільших промислово розвинених країн, систематично проводять
зустрічі. На неофіційному форумі G-7 щорічно змінюється президентство. Члени
"Великої сімки" координують свою політику щодо обміну інформацією та підготовки
загальних дій, обговорюють теми обмінного курсу, грошово-кредитної та податково-
бюджетної політики, полегшення боргового тягаря для бідних країн, а також боротьби
з відмиванням грошей. Важливим елементом функціонування G-7 є діяльність
Financial Action Task Force (FATF) - Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних
грошей.
3. Коопераційна безпека. Ця модель, яка набула свого розвитку з середини 90-х рр. XX
ст., на думку її прихильників, поєднує у собі кращі сторони двох попередніх концепцій.
З одного боку, вона визнає багатовимірний характер міжнародної безпеки, а з іншого -
встановлює певну ієрархію пріоритетів і націлює суб'єкти міжнародної діяльності на
вирішення першочергових завдань.