Глобальні проблеми людства.

Проблема війни і миру.

війна в україні.
Глобально постала в наш час
геополітична проблема збереження миру.
Воєнні конфлікти існували завжди. Але
вони ніколи так не загрожували всьому
людству, як нині. У другій половині XX ст.
у зв’язку з подальшим удосконаленням
ядерної зброї і ракетної техніки,
нагромадженням інших засобів масового
знищення (хімічних і біологічних) виникла
реальна можливість знищення цілих
країн і континентів у випадку
розв’язання третьої світової війни. В
арсеналах найбільших країн світу
зосереджена така кількість зброї, якої
достатньо, щоб знищити все живе на
планеті. Атомні й водневі бомби, якщо
вибухнуть одночасно, здатні розірвати
Землю на шматки.
Сукупний світовий запас ядерної зброї становить близько 15 тис. мегатонн, що
приблизно дорівнює більш як 1 мли бомб, аналогічних тій, що була скинута на Хіросіму.
І хоча ядерна зброя більше не застосовувалась, викликає занепокоєння прагнення
окремих держав до безконтрольного з боку міжнародного співтовариства володіння
зброєю масового знищення. Нині налічується щонайменше сім “ядерних держав”, у т. ч.
й таких, що конфліктують між собою (Індія та Пакистан). Ще ряд країн веде активні
роботи щодо створення ядерної зброї.

У кінці 80-х – на початку 90-х років XX ст. з

припиненням “холодної війни” між двома
суспільними системами була знята загроза
світового ядерного конфлікту. Однак значна
небезпека криється також у локальних конфліктах,
що можуть мати регіональне поширення. Так,
міжнародні договори про нерозповсюдження
ядерної зброї чи про повне припинення виробництва
хімічної зброї підписані далеко не всіма країнами
світу.
Величезними є також економічні втрати людства від гонки озброєнь. Після Другої
світової війни всі країни світу витратили вже близько 10 трлн доларів США на озброєння
й утримання армії. Цю величезну суму можна було б використати набагато
продуктивніше, наприклад на ліквідацію глобальних проблем людства. Але до цього
все ще далеко.Загальна зацікавленість держав у справі збереження міжнародного
правопорядку сприяла створенню системи колективної безпеки.
Колективна безпека представляє систему спільних
дій держав, встановлену Статутом ООН із метою
підтримки міжнародного миру і безпеки, запобігання
або придушення актів агресії.Колективна безпека як
система спільних дій держав включає такі
елементи:1) загальновизнані принципи сучасного
міжнародного права, найважливішими з яких є
принцип незастосування сили або загрози силою,
непорушності кордонів, територіальної цілісності,
невтручання у внутрішні справи;2) колективні
заходи для запобігання й усунення загрози миру
та актів агресії;3) колективні заходи з обмеження та
скорочення озброєнь, аж до повного роззброєння.
Ряд учених-суспільствознавців пояснюють причини воєн уродженою властивістю
людини до насильства, інстинктом руйнування, агресивністю щодо подібних собі. Але
хіба люди споконвіку не прагнули до добра, злагоди, солідарності? Конкретні прояви
тих чи інших психологічних рис людей у кінцевому підсумку обумовлені реально
існуючими економічними та соціально-політичними відносинами.Світогляд війни і
насилля тримається на поділі світу й людей на "наших" і "чужих", на "добрих" і "злих".

Ці примітивні підходи, особливо коли вони

"майстерно" поширюються засобами масової
інформації, формують у суспільній свідомості
"образ ворога", від якого до ескалації ворожості і
війни - лише один крок.
Сучасна науково-технічна
революція призвела до якісних
змін у засобах ведення війни: у
50-ті роки з'явилися ракетно-
ядерна зброя,
міжконтинентальні балістичні
ракети, які здатні досягти будь-
якої точки земної кулі. У цих
умовах війна з матеріально-
технічної точки зору стала
безглуздою: її початок означав
би знищення всього людства в
цілому.У другій половині XX
століття величезних масштабів
набула гонка озброєнь.
Гігантський маховик з випуску
зброї працював набагато
ефективніше, ніж інші галузі
суспільного виробництва.
Гонка озброєнь - це неминучі величезні витрати інтелектуальних і фізичних сил людства,
матеріальних і фінансових ресурсів, вона перешкоджає позитивному вирішенню
найважливіших проблем людей, підвищенню рівня їх життя. Лише п'ятої частини
загальноосвітніх воєнних витрат було б досить, аби до кінця століття повністю
розв'язати проблему голоду на Землі.Людству стає все більш зрозумілим, що не в
нарощуванні військового потенціалу слід шукати шляхи до міцного миру та загальної
безпеки. Вихід - у політиці розумної військової достатності, довіри між країнами і
народами, здорового глузду в міжнародних відносинах.

Ось чому таке важливе значення має проведення

конверсії суспільного виробництва, перехід від
мілітаризації економіки до економіки роззброєння,
переключення військового виробництва на випуск
мирної продукції.
Розв'язати глобальні проблеми силами однієї держави чи групи держав - неможливо.
Тут потрібні співробітництво в загальносвітовому масштабі й тісна конструктивна
взаємодія всіх країн. Спільність глобальних проблем для всього людства зумовлює й
спільність в їх розв'язанні.

Глобальні питання вимагають

глобальних відповідей: вони
вирішуються усім світом на
основі інтернаціоналізації дій.
Центральна роль тут,
безперечно, має належати
Організації Об'єднаних Націй та
її інститутам. Саме ця
міжнародна організація може
реально об'єднати зусилля всіх
країн на розв'язання всього
комплексу глобальних проблем
сучасності.
війна в україні
Від 24 лютого 2022 року триває масштабна агресія
Росії проти України. Російська армія, не досягнувши
на початку вторгнення заявлених Кремлем цілей,
веде головні бойові дії на Донбасі, а також щоденно
обстрілює цивільне населення.

Росія з весни 2021 року нарощувала війська біля

українського кордону і на території Білорусі. Ударне
угруповання сягнуло щонайменше 150 тисяч.

Розвідки США і Британії попереджали, що президент

Росії Володимир Путін готує масштабне вторгнення,
щоб змістити законно обрану владу України.

24 лютого Росія напала на Україну по всій довжині

спільного кордону, з території Білорусі й окупованого
Криму.
Армія Росії обстріляла прикордонні застави,
завдала удари з повітря по понад 40 об'єктах
військової інфраструктури майже усіх регіонів
України. Розпочався рух танкових колон і живої
сили.

Путін назвав це «спецоперацією» з метою

«демілітаризації і денацифікації України».

Армія України, Нацгвардія, поліція, Тероборона

чинять запеклий опір.

В Україні оголосили воєнний стан і загальну

мобілізацію. Президент Володимир Зеленський
заявив: «Українці на своїй землі і нікому її не
віддадуть».

Країни Заходу застосовують все більше санкцій

проти Росії і надають зброю Україні.
Загальні бойові втрати росіян від початку вторгнення
в Україну, за даними Генштабу, станом на ранок 30
квітня 2023:

особового складу – близько 190510 осіб (приблизно +470

за попередню добу);
танків – 3 699 (+2);
бойових броньованих машин (ББМ) – 7 189 (+5);
артилерійських систем – 2914 (+6) ;
реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 544 (+1);
засобів протиповітряної оборони – 295 (+1);
літаків – 308 (+0);
гелікоптерів – 294 (+0);
безпілотників оперативно-тактичного рівня – 2475 (+4);
крилатих ракет – 932 (+0);
катерів/кораблів – 18 (+0);
автомобільної техніки і цистерн з паливом – 5842 (+6) ;
Основна мета України у війні – звільнення всіх українських територій від російських
загарбників та вихід на кордони 1991 року.

Про це повідомив керівник Офісу президента Андрій Єрмак у Telegram.

За його словами, необхідно продовжувати докладати зусиль щодо санкційної ізоляції росії,
руйнування економіки країни-агресора.

Серед основних завдань керівник ОП назвав наступні:

гарантії безпеки для України та подальший вступ до НАТО,

членство України в ЄС,
міжнародний суд над російськими військовими злочинцями.
На переконання Єрмака, необхідно забезпечити відповідальність росіян та компенсацію
українцям за всі злочини та геноцид, які поширяться на кілька поколінь росіян.

Важливим аспектом є відновлення історичної справедливості. У цьому контексті чиновник

згадав про «розвінчання та забуття російських історичних міфів щодо України та нашого
народу; поширення величної української історії та правди про дрібну російську».