1.

Безпекове співтовариство є важливою складовою міжнародних

відносин і відіграє ключову роль у забезпеченні стабільності та безпеки в
сучасному світі. Це організація, що об'єднує країни з метою підтримки
міжнародного миру та забезпечення безпеки. Безпекові співтовариства
можуть мати різні цілі, такі як військове співробітництво, політична
стабільність, економічний розвиток та захист прав людини.

Різновиди безпекових співтовариств:

 Організація Об’єднаних Націй (ООН).

Роль цієї організації :підтримувати міжнародний мир та безпеку;

розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу
рівноправ’я і самовизначення народів; здійснювати співробітництво для
розв’язання міжнародних проблем економічного, соціального,
культурного і гуманітарного характеру та для заохочення і розвитку
поваги до прав людини і основних свобод; організовувати і погоджувати
дії націй для досягнення цих спільних цілей ;суверенна рівність усіх
держав-членів; вирішення країнами-членами своїх міжнародних спірних
питань мирними засобами і так, щоб не загрожувати миру, безпеці та
справедливості; утримання будь-якої держави від загрози силою або
застосування сили проти інших держав.

 Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), що раніше

називалася Нарадою з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), було
започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли
країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки.
  Європейський союз

Він спрямований на забезпечення стабільності та розвитку членів через

економічну, політичну та соціальну співпрацю. Роль Європейського
Союзу в міжнародних відносинах виходить далеко за межі позицій та дій
щодо Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. ЄС – це ще й
найбільший суб’єкт світової торгівлі. Він також є найбільшим фінансовим
донором для країн, що розвиваються, та одним з найбільших – для
Близького Сходу. Крім того, Європейський Союз надає найбільше коштів
для фінансування міжнародних зусиль, спрямованих на створення умов
для тривалого миру в колишній Югославії. Багато інших галузей політики,
яку проводить Європейський Союз, такі, як сільське господарство та
рибальство, також мають важливий зовнішній вимір. Роль ЄС у зовнішніх
відносинах ще більше посилиться після створення Європейського
економічного і монетарного союзу та введення єдиної валюти.
Європейський Союз приділяє велику увагу забезпеченню відповідності
Спільної зовнішньої політики та політики безпеки усім іншим аспектам
політики ЄС, що мають зовнішній характер.

Безпекові співтовариства мають велике значення для світового порядку,

оскільки вони сприяють підтримці стабільності та миру в різних регіонах
світу. Їхня роль полягає в координації зусиль країн-учасниць для захисту
від загроз зовнішнього та внутрішнього характеру, а також у вирішенні
міжнародних конфліктів та загроз безпеці.

2. Концептуалізація поняття «Захід» в безпековому контексті є складною

та постійно розвивається. У загальному сенсі Захід розглядається як група
країн, які поділяють спільні цінності та інтереси, такі як демократія, права
людини та ринкова економіка. Ці країни також, як правило, мають тісні
зв’язки між собою, такі як військові союзи та економічні угоди.
"Захід" приділяв мало концептуальної уваги у сфері міжнародних
відносин . Тоді як посилання на західну установи, західні цінності або
західний спосіб життя як більш широка ціль терористичних загроз
поширюються, ми говоримо про "Захід", ніби це було безпроблемна та
прийнята як належна сутність. Наскільки там було спроби розпакувати
значення, ідентичність та кордони "Захід", Вони значною мірою були
побудовані на онтологічному розумінні "Західна Цивілізація "як дана
сутність з певними суттєвими характеристиками . Розповідь Самуеля
Хантінгтона про "зіткнення цивілізацій" дає найбільш очевидний приклад
такої есенціалістичної концептуалізації, де "Захід" тлумачиться як коаліція
держав, об'єднаних загальною культурною спадщиною. Вивчення Заходу
характерно не організовано в поля розслідування, оскільки "Захід" точно
стосується того, що рідко ставлять під сумнів і звичайно сприймається як
належне. Він залишається дифузно пов'язаним з такою різною поняття як
сучасність, капіталізм та ліберальна демократія, цивілізація (у єдиний, але
оснащений уявним про географічне розмежування), а також імперіалізм,
расизм та «західне» панування Посилання на "Захід" є всюдисущими як у
політичному, так і в науковому дискурсі, Кожен з них передає деяке
уявлення про те, що означає Захід. Мотивований Реконструктивний
інтерес, ми пропонуємо зосередитись на перформативних ефектах ці
посилання. Ми спеціально зацікавлені в інституційних наслідках
Семантики безпеки, в якій "Захід" вважає загрозливим, але сумно
розпливчастим референтним об'єктом, який повинен бути захищений від
передбачуваних викликів. Політичне утворення або порядок, який
називається "Захід", можна зрозуміти як Контингент домовленості про
такі інституційні наслідки - домовленість, що постійно складається,
відтворюється і перетворюється, наприклад, мовленням Дії сек'юритизації.
Отже, наскільки сек'юритизація стала більш важливим механізмом
відтворення Заходу в останні роки можна сказати ,що "Захід" справді
забезпечений сек'юритизуванням самого свого існування. Враховуючи, що
стандартний образ західної спільноти цінностей пов'язаний.

3. За судженням про те, що зазвичай представлено як характерний і

визначений набор взаємодії в літературі про трансатлантичні відносини та
"Західний порядок". Більшість науковців у цій галузі стверджують, що для
того, щоб оцінити поточну динаміку конфлікту та співпраці в
трансатлантичних відносинах і для того, щоб оцінити статус "Заходу" як
спільноти безпеки, один доведеться вирішити щонайменше три суттєві
питання.

По-перше, потрібно було б дослідити вплив поточного «переходу

потужності», коли Азія поступово витісняє Європу та Північну Америку
як Центр світової політики. Зовсім недавно дебати перетворилися на
більше явне питання про те, що б "зростання" таких держав, як Китай та
Росія означає для майбутнього "Заходу" та того, чи "ліберальний
міжнародний порядок" могло «вижити», коли зіткнутися з «авторитарним
капіталізмом» як альтернативою моделі ліберальної демократії.

Друге питання, нинішній стан трансатлантичних відносин - це опорний

статус НАТО. Чи розглядається він як міждержавний альянс, який втратив
своє призначення , як громада безпеки ліберальних демократій або ж як
адаптований заклад управління безпекою .Кожна концептуалізація
передбачає діагноз основних факторів трансатлантики. Тенденція до
зв’язку ймовірності НАТО або навряд чи виживання з "майбутнім Заходу"
Третя видатна тема в наукових дискусіях про "Захід" стосується відповіді
на глобальний тероризм після 11 вересня. Часто інтерпретується як
прямий напад на "Захід" та його "спосіб життя", терористичні напади в
Нью -Йорку, Вашингтон, Лондон та Мадрид відповіли таким чином
підриває самі нормативні основи, які вони призначені для захисту.Вчені та
журналісти зазначили, що законодавчі, військові заходи, що
застосовуються у "війні з терором", безпосередньо призупиняють
громадянські права та суперечать демократичним ідеалам "Захід"
претендує на себе.

4. Головною метою НАТО є захист свободи і безпеки всіх її членів

політичними та військовими засобами відповідно до Статуту ООН. З
самого початку існування Альянс працює над установленням
справедливого і тривалого мирного порядку в Європі на засадах загальних
демократичних цінностей, прав людини та верховенства права. Ця головна
мета Альянсу наповнилась новим змістом по закінченні холодної війни,
оскільки вперше у повоєнній історії Європи перспектива її досягнення
стала реальністю.

Для досягнення своєї головної мети Альянс виконує такі основні завдання
в галузі безпеки:

 Безпека: закладає необхідне підґрунтя для стабільного клімату

безпеки в Європі на основі зміцнення демократичних інститутів і
прагнення до розв’язання суперечок мирним шляхом. Він
намагається створити такі умови, за яких жодна країна не могла б
вдаватись до залякування чи тиску, спрямованих проти будь-якої
іншої держави, через загрозу силою, або загрозу застосування сили.
 Консультації: відповідно до Статті 4 Вашингтонського договору
Альянс є трансатлантичним форумом для проведення спільних
консультацій з будь-яких питань, що впливають на життєво важливі
інтереси його членів, зокрема з приводу нових подій, які можуть
становити загрозу їхній безпеці. Він також сприяє координації їхніх
зусиль у галузях, що становлять спільний інтерес для всіх членів
Альянсу.
  Стримування і оборона: забезпечує стримування та захист від будь-
якої форми агресії, спрямованої проти будь-якої держави - члена
НАТО, відповідно до Статей 5 і 6 Вашингтонського договору.

Нині діяльність Альянсу дедалі розширюється, охоплюючи співпрацю з

Україною, Росією та іншими державами, які не входять до складу НАТО, а
також зусилля, спрямовані на те, щоб зробити Альянс здатним запобігати
новим викликам у галузі безпеки, які властиві ХХІ століттю, як,
наприклад, міжнародний тероризм та поширення зброї масового
знищення. Щоб зберегти свою ефективність стосовно захисту та
зміцнення безпеки за умов нинішнього швидко змінюваного середовища
безпеки, Альянс нині запроваджує ґрунтовну трансформацію, яка охоплює
усі аспекти його діяльності й передбачає запровадження нових завдань,
вступ нових членів, вдосконалення військового потенціалу, розбудову
нових партнерських відносин та новий спосіб ведення справ.

5. У міжнародному праві розрізняють два види системи колективної

безпеки: універсальну і регіональну. Поняття національної безпеки
держави.Проблема національної безпеки України має кардинально
важливе значення в контексті загального розвитку країни та її інтеграції до
євроатлантичних структур і у світове співтовариство.У Законі України
«Про національну безпеку України» зазначено, що національна безпека —
це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності,
демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів
України від реальних та потенційних загроз.Відповідно до цього Закону
державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на
захист:

• людини і громадянина — їхніх життя і гідності, конституційних прав і

свобод, безпечних умов життєдіяльності;
• суспільства — його демократичних цінностей, добробуту та умов для
сталого розвитку;

• держави — її конституційного ладу, суверенітету, територіальної

цілісності та недоторканності;

• території, навколишнього природного середовища — від надзвичайних

ситуацій.

Основними принципами, що визначають порядок формування державної

політики у сферах національної безпеки і оборони, є:

 верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та

дотримання засад демократичного цивільного контролю за
функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили;
 дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у
міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних
системах та механізмах міжнародної колективної безпеки;
 розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту
реалізації державної політики у сферах національної безпеки і
оборони.

Державна політика у сферах національної безпеки і оборони

спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної,
економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України
тощо. Стратегія національної безпеки України визначає:

1) пріоритети національних інтересів України та забезпечення

національної безпеки, цілі, основні напрями державної політики у сфері
національної безпеки;
2) поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним
інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх
умов;

3) основні напрями зовнішньополітичної діяльності держави для

забезпечення її національних інтересів і безпеки;

4) напрями та завдання реформування й розвитку сектору безпеки і

оборони;

5) ресурси, необхідні для її реалізації.

Список літератури :

1. Мітряєва С.І. навчальний посібник серія: «Євроінтеграція: український

вимір»
2. Гбур З.В. : ”Роль НАТО як оборонного союзу в безпеці Європи ”

3. Захід: спільнота сек'юритизаторів?/ Гюнтер Хельманна, Бенджамін

Герборт, Габі Шлагц , Крістіан Вебердa

4.Ендрюс Т.С.: Міцний альянс. Історія НАТО й глобального післявоєнного

порядку

5.Ніл Фергюсон : Цивілізація. Як Захід став успішним