Модуль 1

1. Визначити співвідношення категорій «Міжнародний порядок» й

«Міжнародна система».
Світовий порядок найчастіше використовується як публіцистичне кліше,
своєрідна вказівка на наявність того, хто цей порядок підтримує. Зазвичай
це або держава-гегемон, або коаліція великих держав. Світовий порядок
формується на великих міжнародних конгресах або конференціях, його
основні положення закріплюються у фундаментальних угодах, слугуючи
своєрідною "конституцією" світової політики на певний період часу.
На відміну від світового порядку, термін міжнародна система має
відчутніше наукове забарвлення та вимагає більшої чіткості у
застосуванні. Використання цього терміна свідчить, насамперед, про за
стосування системного методологічного підходу, який вимагає визнання
системності досліджуваного об'єкта та розкриття його системної якості.
Для міжнародних відносин це означає визнання цілісності комплексу
зв'язків між акторами, увагу до системного рівня дослідження, висунення
гіпотез саме на цьому рівні та застосування специфічної системної
методології. Зазвичай міжнародна система характеризується своєю
структурою, елементами, різноманітними зв'язками та середовищем - і ці
атрибути мають бути розкритими. Поняття міжнародна система
розповсюджується разом з активнішим використанням системної
методології, а особливої поширеності набуває в межах структурного
реалізму або неореалізму.
На відміну від світового порядку, міжнародна система змінюється не
водночас, а постійно перебуває у процесі розвитку, виконуючи основну
системну функцію, реагуючи на виклики середовища, трансформуючи
структуру тощо.
2. Довести чи спростувати тезу, що «Сучасний міжнародний порядок
зруйновано».
Незважаючи на деякі виклики та конфлікти, багато міжнародних
організацій, таких як ООН, НАТО, Міжнародний валютний фонд та
Світова торговельна організація, продовжують працювати для
забезпечення міжнародної стабільності та співпраці.
Існує активна дипломатична діяльність між країнами для вирішення
конфліктів, укладання міжнародних угод та співпраці в різних сферах,
включаючи торгівлю, клімат, безпеку та економіку.
Сучасний міжнародний порядок може ставити перед собою великі
виклики, такі як пандемія COVID-19, кліматичні зміни та тероризм, проте
реакція на ці виклики може вказувати на працездатність міжнародного
співтовариства.
Існує міжнародне право, яке регулює поведінку країн та забезпечує
стабільність та передбачуваність у міжнародних відносинах.
Отже, не дивлячись на існуючі виклики та конфлікти, сучасний
міжнародний порядок не можна вважати зруйнованим, оскільки існують
активні механізми співпраці, дипломатії та правового регулювання,
спрямовані на забезпечення стабільності та співробітництва між країнами.

3. Визначити контури майбутнього міжнародного порядку з позицій:

реалізму; лібералізму; структуралізму; конструктивізму.
З погляду реалізму майбутній міжнародний порядок буде визначений
стрімкими змінами у силових відносинах між державами. Система буде
хаотичною, а конфлікти між державами залишаться основним фактором
формування порядку. Саме сила та безпека будуть ключовими
пріоритетами, а договори та міжнародні інституції будуть виглядати як
інструменти для досягнення національних інтересів.
Лібералізм: З точки зору лібералізму, майбутній міжнародний порядок
буде орієнтований на співпрацю, відкритість і залучення. Міжнародні
інституції будуть відігравати важливу роль у вирішенні спільних проблем,
таких як зміна клімату, боротьба зі світовими хворобами та економічний
розвиток. Пріоритет буде надано правам людини, економічному
зростанню та відкритому доступу до ринків.
Структуралізм: З погляду структуралізму, майбутній міжнародний
порядок буде визначений суспільно-економічними структурами та
нерівностями. Засоби вирішення міжнародних проблем будуть спрямовані
на більшу рівноправність у глобальних економічних відносинах,
врахування потреб країн з економіками, що розвиваються та боротьбу зі
структурною нерівністю в світовому порядку.
Конструктивізм: З точки зору конструктивізму, майбутній міжнародний
порядок буде формуватися на основі соціальних конструкцій, спільних
цінностей та ідентичностей. Зміна національних переконань та
ідентичностей може призвести до нових форм співпраці та конфліктів.
Міжнародні стосунки будуть визначені взаємодією між акторами та їх
спробами конструювати спільні пріоритети.
 Загалом, майбутній міжнародний порядок буде результатом взаємодії
різних сил і тенденцій у світі, і реалізм, лібералізм, структуралізм і
конструктивізм пропонують різні оцінки та підходи до його розуміння.
4. Основні напрями глобального управління.
Глобальне управління охоплює широкий спектр напрямів і проблем, оскільки
воно стосується координації дій та прийняття рішень на міжнародному рівні.
Основні напрями глобального управління включають.
Міжнародні відносини та дипломатія: Розвиток взаємовідносин між
країнами, укладання міжнародних угод і договорів, вирішення міжнародних
конфліктів.
Міжнародне право: Створення та забезпечення виконання міжнародних
правових норм і стандартів, включаючи права людини, міжнародне
гуманітарне право, права біженців та інші.
Глобальна економіка та торгівля: Управління глобальною економікою,
включаючи міжнародні фінансові інституції, торгові угоди, регулювання
міжнародної торгівлі.
Соціальний розвиток і боротьба з бідністю: Здійснення програм та
проектів з метою зменшення нерівності, підтримки розвитку, забезпечення
освіти, охорони здоров'я, соціального захисту.
Глобальне середовище і збереження природних ресурсів: Зменшення
впливу людської діяльності на довкілля, боротьба зі зміною клімату, охорона
біорізноманіття, забезпечення доступу до чистої води та повітря.
Безпека та боротьба з тероризмом: Запобігання конфліктам, миротворчі
операції, боротьба з терористичною загрозою, контроль зброї масового
знищення.
Технології та інновації: Управління розвитком та використанням
технологій, захист прав інтелектуальної власності, забезпечення доступу до
технологій для всіх країн.
Громадянське суспільство та глобальна участь громадян: Залучення
громадянського суспільства до процесів прийняття рішень на міжнародному
рівні, підтримка громадянських ініціатив та організацій.
Ці напрями взаємопов'язані і вимагають співпраці між країнами,
міжнародними організаціями, громадськими організаціями та приватним
сектором для досягнення спільних цілей і вирішення глобальних викликів.