Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та

Природокористування
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Індивідуальне науково-дослідне завдання

З теми:
«Економічні наслідки торгівлі зброєю»
Дисципліна:
«Вступ до фаху і академічна доброченість»

Виконав:
Студентка групи МЕ-11
Тарара Олександра
Перевірив:
Доц.к.т.н. Вашай Ю.В

Рівне - 2022
 Зміст
Вступ...................................................................................................................................................2

1 Історичні шляхи утворення ринку зброї та поняття «Міжнародної торгівлі зброєю»..........3

1.1 Основні етапи-передумови створення сучасного ринку зброї....................................3

1.2 Визначення сутності поняття «міжнародна торгівля зброєю»....................................3

1.2.1 Поняття та особливості воєнно-промислового комплексу.....................................3

1.2.2 Визначення поняття «Ринок озброєння»..................................................................4

2 Аналіз статистичних показників, що впливають на обсяги ВПК...........................................8

3 Політика різних країн у сфері ВПК.........................................................................................13

3.1 Процеси демілітаризації та система функціонування ВПК США.............................13

3.2 Структура ВПК та процеси демілітаризації Китаю....................................................13

3.3 Структура та особливості ВПК країн Європейського союзу.....................................15

Висновок...........................................................................................................................................16

Список використаних джерел.........................................................................................................17

1
 Вступ
З огляду на повномасштабне вторгнення Росії на територію України 24
лютого 2022 року, тема міжнародного ринку зброї, а також процесів торгівлі та
обміну зброєю стала дуже актуальною.
У такого типу зносинах завжди існує як мінімум дві сторони: країни-
виробники зброї та країни-імпортери. Для того щоб зрозуміти ази
функціонування цього ринку, та, відповідно, наслідки такого функціонування
потрібно:
– Розібрати основну суміжну термінологію цієї теми та дати
визначення поняттю «Міжнародна торгівля зброєю».
– Визначити характерні риси та відмінності ринку торгівлі зброєю.
– Прослідкувати історичні шляхи переходу від мілітаризації до
цивільного виробництва.
– Визначити, які підходи та ставлення існують до видатків на воєнно-
промисловий комплекс.
– Визначити, що мотивує країни виробляти зброю, чи є це вигідним
капіталовкладенням.
– Проаналізувати ринки зброї, а також суміжні статистики, та
виокремити основні критерії, що визначають обсяги виробництва
оборонно-військової техніки країни.
– Проаналізувати системи військово-промислового комплексу інших
країн та визначити їх переваги і недоліки функціонування, а також
залежності, що вплинули на формування цієї структури.
Так у світі сформувалося два основних підходи до видатків на ВПК:
марксистський, який стверджує, що такі асигнування є лише викиданням
ресурсів на вітер, стає тригером до розпалювання міждержавної ворожнечі та
другий, який визначає військову галузь мотиватором збільшення національного
попиту і основним осередком розвитку науково-технічної сфери. Отож, щоб
осягнути дійсні наслідки здійснення процесу торгівлі зброєю та визначити їх
корисність або навпаки шкоду для держави було проведене дане дослідження.

2
1 Історичні шляхи утворення ринку зброї та поняття «Міжнародної
торгівлі зброєю»
1.1 Основні етапи-передумови створення сучасного ринку зброї
Після Першої світової війни видатки на утримання армії й розробку
нових видів зброї суттєво збільшилися. До початку Другої світової війни
країни, що виступали на боці агресора - Німеччини, розвивали саме військову
промисловість, відтак їх економіка в основі мала мілітаризацію.
Друга світова війна (далі ДСВ) стала основним каталізатором технічного
прориву у 20ст. саме завдяки обширній переорієнтації виробництва на
виготовлення продукції військово призначення. Численні дослідження у
медичній, фармакологічній, біологічній сфері (у тому числі розробка зброї
масового ураження), а також удосконалення знарядь часів Першої світової
війни завдяки дослідженням у математичній, хімічній, фізичній сферах були
вирішальними факторами у ДСВ.
Підтвердженням сили впливу саме цього чинника є також гонка озброєнь
між США та СРСР 1947–1991 рр. На потреби військово-промислового
комплексу витрачалися захмарні суми. Витрати на армію в СРСР досягали 15–
20 % державного бюджету, а Сполучені Штати Америки витрачали на
озброєння в середньому 25 % бюджетних коштів. Такі суми також говорять про
те наскільки важливим був воєнно-промисловий комплекс(ВПК) як чинник
авторитетності країни.
Таким чином можемо простежити один з найвизначніших етапів
зародження ринку зброї та його значення для повсякденності, адже саме
історична мілітаризація стала основою сучасного процесу міжнародної торгівлі
зброєю.
1.2 Визначення сутності поняття «міжнародна торгівля зброєю»
1.2.1 Поняття та особливості воєнно-промислового комплексу
Для того щоб детально ознайомитися із терміном “Міжнародна торгівля
зброєю” потрібно попередньо ознайомитися з визначенням “воєнно-
промисловий комплекс”, що згадувався в пункті 1 та його класифікацію.
3
 Воєнно-промисловий комплекс (далі ВПК) є сукупністю підприємств і
організацій тієї чи іншої країни, які виготовляють озброєння і військову техніку
(далі ОВТ) для потреб збройних сил (далі ЗС) своєї держави та на експорт.
Отож, до сучасного військово-промислового комплексу будь-якої
держави входять:
1. Організації-замовники (в основному, це державні установи, що
представляють різні військові й силові структури. Вони займаються
розміщенням на виробничих підприємствах державних оборонних замовлень,
переозброєнням армії, затвердженням серійного виробництва нових різновидів
озброєнь).
2. Науково-дослідні інститути й конструкторські бюро (спеціальні
організації закритого типу, що розробляють нові озброєння. Здебільшого це
приватні установи, що працюють за держзамовленнями).
3. Виробничі підприємства (фабрики, заводи, що виготовляють і
випробовують різні види зброї та військової техніки).
4. Спеціальні підрозділи збройних сил (їх основними завданнями є
проведення військових випробувань, зберігання застарілої зброї й забезпечення
озброєння новими зразками).
5. Міжнародна торгівля зброєю (проводиться спеціалізованою державною
організацією).
Отож міжнародна торгівля зброєю є лише складовою частиною воєнно-
промислового комплексу світу.
1.2.2 Визначення поняття «Ринок озброєння»
«Ринком зброї» або «ринком озброєнь і військової техніки» у
міжнародній практиці прийнято називати ринок на якому функціонує процес
торгівлі зброєю.
Найширше поняття, яке позначає повну номенклатуру усіх товарів, що
обертаються на легальному ринку зброї, – це «продукція військового,
подвійного і спеціального призначення» (ПДС). Структура «Продукції
військового призначення»(далі ПВП) наведена на Error: Reference source not
found. Поняття ж «Озброєння і військова техніка» включає в себе лише

4
звичайні види озброєння (Рис 1 .1)

ПВП

Роботи/послуги Інформація у
Звичайні види Вибухові
Боєприпаси військового військово- Амуніція
озброєння(ОВТ) речовини
призначення технічній області

Техніка РАВ
(радіоактивні Бронетехніка
відходи)

Техніка ПВО
Авіаційна техніка (протиповітряна
оборона)

Вертольотна Безпілотні
техніка літальні апарати

Військово-
морська техніка

Рис 1.1 Види продукції військового призначення

Основними особливостями цього виду ринку(ринку озброєнь) є:

1. Поєднання значної кількості аспектів міжнародних і
внутрішньодержавних питань.
2. Залежність попиту від політичної ситуації у світі. Політична
нестабільність в якомусь регіоні, взаємні територіальні претензії
низки країн, протистояння військово-політичних союзів, зміна
зовнішньої політики держав або ж військові конфлікти між
державами або всередині країни - це чинники, що спонукають до
підвищення активності фірм, які виробляють зброю, або стають
посередниками у процесі торгівлі. Саме тому навіть попри малу
частку в об'ємі світової торгівлі - всього 0,4%, спостерігається
постійна тенденція на збільшення обсягів ВПК (за даними
Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру ця
тенденція спостерігається з 2016 р.)
3. Значущість ринку озброєння в основі має не лише обсяги
експорту/імпорту, а і сутність інструменту зовнішньої політики,

5
 який сприяє просуванню інтересів країни-експортера по всьому
світу.
4. Міжнародна торгівля зброєю контролюється та здійснюється
державою(спеціальними державними установами).
Звичайно ринок зброї у 21 столітті значно відрізняється від часів
Холодної війни. Тому доцільно згадати і про особливості функціонування саме
сучасного ринку зброї :
– Більш вимоглива політика країн-імпортерів, що виявляється у
такому собі «поєднанні» інтересів покупця та експортера, який
готовий інвестувати частину прибутку від проданого товару в
національну економіку країни-покупця (в тому числі шляхом
компенсаційних закупівель місцевих товарів). Така стратегія
стосується передусім країн “третього світу”, які таким чином
планують залучити іноземні інвестиції до розвитку власних
економік.
– Фірми стали дедалі більшою мірою враховувати міркування
міжнародного характеру, віддаючи їм перевагу перед вітчизняними
інтересами.
– Одним з найголовніших чинників міжнародного ринку озброєння
стають економічні інтереси. Це означає, що сам процес торгівлі
військовою технікою все більше нагадує торгівлю цивільними
товарами, а ціна та післяпродажне обслуговування стають
вирішальними на даному ринку.

Насправді сучасний світовий ринок озброєння є досить складною сферою

системи торгівлі. Як уже раніше зазначалося, післяпродажне обслуговування є
досить важливим показником для ПВП з огляду імпортера. З іншого боку, для
експортера це також надзвичайно вигідно, адже, попри те що військова техніка
досить довго працює без збоїв, вона все ж потребує певного ремонту з часом.
Таким чином покупка зброї стає своєрідною довготривалою прив’язкою країни-
імпортера до країни-експортера. А це в свою чергу формує ще одне

6
підтвердження того, що виготовлення озброєння та військової техніки є досить
прибутковою нішою економіки.
Таким чином, давши визначення поняттям «ринок озброєння», «воєнно-
промисловий комплекс», «продукція воєнного призначення», можна дати
визначення поняттю «міжнародна торгівля зброєю» - це складова воєнно-
промислового комплексу світу, яка функціонує на ринку озброєння, та, по суті,
є переміщенням ПВП через митні кордони різних держав у вигляді товару.

7
2 Аналіз статистичних показників, що впливають на обсяги ВПК
Говорячи про міжнародну торгівлю зброєю, а відповідно і про
виробництво ОВТ, потрібно аналізувати усі фактори, що впливають на
продуктивність та ефективність діяльності даної галузі, а саме: площу території
і протяжність кордонів країн, міжнародні відносини із сусідніми державами,
чисельність і склад населення, соціально-економічний устрій та інституційну
систему, передусім виходячи із положень Конституції. Постає питання: чи
існує залежність між економічним рівнем країни та її асигнуваннями у
військовій сфері?
Отож, щодо показників, то більш ніж третя частина світових витрат на
ВПК припадає на США - 38%; на Китай – 14%; на Індію – 3,6%; на Росію –
3,1%; частки Франції, Німеччини, Саудівської Аравії, Японії та Південної Кореї
- в межах 2-3 %; Італії, Австралії, Канади, Ірану та Ізраїлю – 1-2%; Іспанії,
Бразилії, Туреччини, Нідерландів та Польщі становлять менше 1%. На всі інші
країни припадає 14,6% усіх витрат(Рис 2 .2Рис 1 .1).
38%

40%

35%

30%

25%

20%

15%
14%

15%

10%
4%

3%

5%
3%
3%

3%

3%

3%

2%

2%

2%

1%

1%

1%

1%

1%

1%

1%

1%

0%
і
А ай ія ВБ нція ина авія онія рея алія трія ада Іран аїль анія илія ина нди ьща осія Інш
СШ Кит Інд а ч ч р п к о Іт в с а н р п з ч ч ла л Р
Із с а
Фр іме ка А Я а А К І
Бр уре дер По
Н сь енн Т Ні
ів вд
а уд Пі
С

% від світових витрат на ВПК

Рис 2.2 Країни з найбільшими частками інвестицій у розвиток

світового ВПК, %, у 2021 р. Взято з джерела [1]
Цікаво, що лідери змінюються, коли ми говоримо про видатки на ВПК
відносно ВВП: Саудівська Аравія (6,6%), Ізраїль (5,2%), Росія (4,1%), США
(3,5%) та Південна Корея (2,8%) при середньосвітовій частці витрат у 2,2 %
(Рис 2 .3). Так серед країн-лідерів є країни, що розвиваються (Саудівська

8
Аравія і Іран), нові індустріальні країни (Південна Корея), розвинені країни
(Ізраїль та США), країни із перехідною економікою (РФ). Отож ми можемо
стверджувати, що рівень розвитку виробництва ОВТ не залежить від загального
рівня розвитку країни.
Саме тому, щоб зрозуміти роль ВПК в економіці світу, потрібно
7.00% 6.60%

6.00%
5.20%
5.00%
4.10%
4.00% 3.50%

3.00% 2.70% 2.80%

2.20% 2.30% 2.10% 2.10%2.20%
1.90% 2.00%
2.00% 1.70% 1.50% 1.40%
1.30% 1.30% 1.40%
1.10% 1.20%
1.00%

0.00%
А ай ія ВБ осія нція ина авія онія рея алія алія ада Іран аїль анія илія ина нди ьща ому
СШ Кит Інд Р ра чч р Яп Ко Іт стр н з ч а л
Ф іме ка А а в Ка Ізр Ісп ра реч ерл Пол у ці
нн А Б у д т
Н сь Т і і
в де Н Св
уді Пів
Са

% від ВВП

Рис 2.3 Країни за часткою витрат на ВПК у ВВП, %, у 2021 р. Взято з

джерела [1]
проводити порівняння показників реального доброту населення; рівня
економічного забезпечення держави та їх тенденцій росту; рівня розвитку усіх
суспільних інститутів держави та, безпосередньо, рівня воєнної міці країни.
Наявно оцінити стан цих явищ у світі допоможе співставлення рейтингів країн
світу за середньодушовим ВВП (в дол. за ПКС), Індексом глобальної
конкурентоспроможності (IMD World Competitinevess (загальний та цифровий),
GCI WEF) та Індексом військової сили (GFP – Global Firepower), що наведені в
Таблиця 2 .1
Світовий індекс конкурентоспроможності за методикою Інституту
розвитку менеджменту (IMD) визначається на основі показників державної
ефективності, аналізу економічних показників ефективності бізнесу та розвитку
інфраструктури, до рейтингу включені 64 країни [1].
Світовий індекс цифрової конкурентоспроможності IMD (IMD World
Digital Competitiveness) визначається на основі аналізу рівня розвитку освіти,
адаптивності бізнесу в сфері цифрових технологій та освітніх інвестицій.

9
Рейтинг IMD WDC розглядає здатність країн впроваджувати новітні технології
у виробництво як ключовий фактор економічних перетворень у бізнесі, уряді та
суспільстві в цілому.
Глобальний індекс конкурентоспроможності країн (GCI) за методикою
Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) складається зі 113 змінних,
поєднаних у 12 контрольних показників якості. Він «оцінює спроможність
країн забезпечити високий рівень процвітання власних громадян» [1].
Індекс GFP визначає стан військово-економічної потужності в країнах.
Він створюється на основі аналізу більше 50 показників( військової складова,
географічно-стратегічні показники місцевості, володіння стратегічними
ресурсами, видатки бюджету на оборону, розвиток необхідної інфраструктури
тощо).
Таблиця 2.1
Рейтинги країн-лідерів за ВВП на одну особу, Індексами глобальної
конкурентоспроможності (IMD WCI загальним і цифровим, GCI WEF) та
Індексом військової сили GFP.
Взято з джерела [1]
за Індексом глобальної
за ВВП на за
конкурентоспроможності
одну Індексом за Індексом
IMD
Позиція

особу в військової глобальної

(64 країни)
долл. сили конкурентоспроможності(141
США за ПКС (142 країна)
Загальний Цифровий
(185 країн) країни)
1 Люксембург Швейцарія США США Сінгапур
ОАР
2
Сінгапур Швеція Гонконг РФ США
3 Ірландія Данія Швеція Китай Гонконг
4 Катар Нідерланди Данія Індія Нідерланди
5 Швейцарія Сінгапур Сінгапур Японія Швейцарія
Півд.
6
Бермуди, ВБ Норвегія Швейцарія Корея Японія
О.Кайман, ОАР
7
ВБ Гонконг Нідерланди Франція Німеччина
Тайвань, Тайвань, Вел.
8
ОАЕ Кит. Кит. Британія Швеція
Макао,
9
Китай ОАЕ Норвегія Пакистан Велика Британія
10 Норвегія США ОАЕ Бразилія Данія
11 США Фінляндія Фінляндія Італія Фінляндія
12 Бруней Люксембург Півд. Корея Єгипет Тайвань
13 Гонконг, Ірландія Канада Туреччина Півд.Корея

10
 Кит.
14 Сан-Марино Канада В. Британія Іран Канада
15 Данія Німеччина Китай Індонезія Франція
16 Нідерланди Китай Австрія Німеччина Австралія
Вел.
18
Ісландія Британія Німеччина Ізраїль Люксембург
22 Німеччина Австралія Люксембург Україна Бельгія
28 Франція Таїланд Японія В’єтнам Китай
29 Вел.Британія Франція Катар Таїланд Катар
31 С. Аравія Японія Іспанія Алжир Естонія
38 Японія Латвія Таїланд Румунія Мальта
42 Естонія Угорщина РФ Сінгапур Словакія
43 Іспанія Індія Кіпр Мексика РФ
45 Польща РФ Угорщина Венесуела Бахрейн
46 Угорщина Греція Індія Бангладеш Мальта
59 РФ Хорватія Колумбія Австрія Греція
68 Аргентина Еквадор Індія
80 Китай Ємен Ямайка
133 Індія Панама Венесуела

Дані таблиці вказують на те, що відповідність позицій всіх рейтингів є

радше співпадінням, аніж правилом. Такі рівні позицій притаманні лише
Сполученим Штатам Америки, які посідають 1 і 2 місце у трьох з п’яти
рейтингах. Проте високі позиції індексу військової сили та цифрового IMD
США дають підстави вважати, що саме рівень технологічного розвитку є
ключовим фактором високих обсягів виробництва ПВП. До того ж подібна
ситуація простежується у відповідних рейтингах Південної Кореї
(спостерігається невеликий розрив в одну позицію), яка також має значну
частку у виготовленні світового ОВТ. Такі дані свідчать на користь військово-
продуктивної теорії розвитку ВПК.
З іншого боку аналіз таблиці показав, що країни з високими індексами
конкурентоспроможності (IMD і GCI), займають низькі позиції у рейтингу
військової сили (Швейцарія та Швеція), що говорить про те що високий рівень
життя може бути гарантований і без військової авторитетності країни, а це в
свою чергу виступає підтвердженням марксистської теорії.
В аналізі є також ряд країн, що мають ще одну, окрему специфіку позицій
у рейтингу. Це країни з відносно низьким рівнем конкурентоспроможності та
прибутків, що, попри це, мають високі показники військової сили. До них
відносяться Індія та Росія. Такі дані свідчать про намагання цих країн

11
підвищити міжнародний авторитет саме завдяки ринку зброї , що, очевидно, є
не найкращим з точки зору соціального добробуту.
Ще одна категорія – країни, що мають незначний розрив між
показниками GFP та GCI і високі позиції у відповідних рейтингах, але великий
розрив із показниками IMD та ВВП на душу населення(Велика Британія та
Японія). Такі показники свідчать про високий рівень розвитку країн в цілому (з
огляду на основні 12 інститутів) та високий рівень обороноздатності, що знову
ж таки може бути свідченням позитивного впливу ВПК на наукову галузь.
Із результатів даної таблиці випливає, зокрема, що кожна країна сама
обирає свій рівень обороноздатності, він в свою чергу може впливати і на
науково-технічний прогрес, і на прибуток, і на добробут споживача, проте цей
показник не є вирішальним, а є лише засобом досягнення певного рівня
розвитку країни.

12
3 Політика різних країн у сфері ВПК
3.1 Процеси демілітаризації та система функціонування ВПК США
Повертаючись до діяльності США, як країни з найбільшими видатками на
ОВТ, цікавими в її діяльності є практики диверсифікації і конверсії виробництв
ВПК, тобто розширення асортименту і випуску продукції для цивільних потреб.
Така діяльність великих оборонних установ стимулює розвиток усіх галузей
економіки Сполучених Штатів Америки. Завдяки новітнім дослідженням у
галузях військової авіації, військово-морського флоту та ракетних систем вони
мають чудову базу для розвитку приладобудування, електротехніки,
машинобудування.
З іншого боку така універсальність виробництв викликана тим, що
кількість співробітників, задіяних у ВПК США, нараховує понад 3,2 млн осіб.
Опираючись на цей факт, можна стверджувати, що економіка США залежна від
військово-промислового комплексу. Хоча ця галузь є надзвичайно
прибутковою і привабливою для нових виробників (так серед 5 найбільших
оборонних компаній світу, компанії США займають 4 місця) з огляду на
причини, що, зокрема, були описані в першому розділі, основним чинником
таких масштабів її розвитку та постійних вдосконалень є потреба в уникненні
підняття рівня безробітності серед осіб, що задіяні у сфері виготовлення ОВТ.
3.2 Структура ВПК та процеси демілітаризації Китаю
Цікавою є також практика КНР: після завершення Другої світової війни й
до початку 80-х рр. минулого століття економіка Китаю була орієнтована в
основному на військові потреби. Країна володіла найбільшою у світі армією,
мала велику кількість військових ресурсів та виробництв цієї галузі
промисловості. Зміни відбулися після приходу до влади Ден Сяопіна, який
почав проведення масштабної переорієнтації оборонних підприємств. Так,
якщо в 1978 р. китайський ВПК випускав лише 10 % продукції цивільного
призначення, то наприкінці 80-х рр. цей обсяг становив 30 %, наприкінці 90-х –
50 % і зараз військово-промисловий комплекс Китаю випускає близько 80 %
продукції для цивільних потреб (Рис 3 .4). На нього припадає 23% вироблених
13
автомобілів КНР та значні частки обсягів виготовлених супутників, кораблів,
радіотехнічних приладів та літаків цивільного призначення. При цьому, за
потреби, у разі переходу економіки на воєнний стан підприємства ВПК Китаю
зможуть практично відразу збільшити рівень випуску військової продукції в 7–
8 разів.

90%
80%
70%
60%
50%
40%
30%
20%
10%
0%
Кінець 70-х Кінець 80-х Кінець 90-х 2010-ті

Характерною ознакою процесу конверсії підприємств з виготовлення

Рис 3.4 Частка ВПК КНР к виготовленні речей цивільного призначення
Побудовано за джерелом [2]
ОВТ у Китаї був чіткий поетапний план, якого, до прикладу, не було під час
демілітаризації у СРСР, що призводило до збоїв у роботі, псуванні виробничої
техніки та травм серед персоналу.
До того ж, на відміну від простої концерн-системи США, ВПК КНР
поділений на 11 великих корпорацій, що управляються державою [2]:
– Перша корпорація авіаційної промисловості;
– Друга корпорація авіаційної промисловості;
– Корпорація ядерної промисловості;
– Корпорація з будівництва об’єктів ядерної промисловості;
– Корпорація аерокосмічної науки й техніки;
– Корпорація аерокосмічної науки й промисловості;
– Корпорація електронної науки й техніки;
– Корпорація суднобудівної промисловості;
– Корпорація важкого суднобудування;
– Північна промислова корпорація;
– Південна промислова корпорація.

14
 Така система є досить ефективною, особливо з огляду на процеси
демілітаризації виробництва та ефективності переходу до мілітаризації за
надзвичайних станів.

3.3 Структура та особливості ВПК країн Європейського союзу

На відміну від часток ВВП виділених на виробництво ОВТ США, країни
ЄС мають мізерні видатки на військовий сектор. До того ж існуючі концерни та
установи орієнтовані здебільшого на експорт, тобто виробництво зброї існує як
суто економічний сектор. Такі позиції мотивовані малою чисельністю армій
країн ЄС. До того ж, на відміну від Сполучених штатів, соціальна ситуація в
країнах Європи не є залежною від ВПК, а обороноздатність цих країн вимагає
значно менше ресурсів. Так армія Великобританії є найчисельнішою в Європі і
налічує 220 тис. військовослужбовців, але вона все ще є втричі меншою
регулярної американської армії, не говорячи вже про співвідношення з
урахуванням резервістів та нацгвардії США.
Характерною особливістю європейського ринку озброєнь є поступове
поглинання одних компаній іншими, тому в більшості країн ЄС виробництвом
озброєння займаються 1–2 концерни. Це наочний приклад тенденції: чим
більше імпортерів, тим менша кількість експортерів. Або іншими словами:
спостерігається тенденція на зосередження промисловості в руках невеликої
кількості країн-експортерів [3]. У Франції – це Thales і Snecma, , у
Великобританії − BAE Systems, в Італії – Finmeccanica, у Швеції − Saab і Volvo.
Виключенням є лише Німеччина, де на ринку озброєння працює багато
маленьких дочірніх компаній великих концернів, таких як Krauss-Maffei
Wegmann, Rheinmetall AG та ThyssenKrupp AG.
Таким чином, попри менші видатки на ВПК країни Європи все ж
займають значну частку в обігу ресурсів міжнародної торгівлі зброєю.
Загальний обіг європейського ВПК оцінюється приблизно в 150 млрд євро. На
підприємствах працює більше 620 тис. осіб. [2]

15
 Висновок
Згідно із сучасними тенденціями розвитку сфери ВПК та згідно аналізу
основних факторів розвитку цієї сфери, поведінки країн різного рівня розвитку
економіки можна виокремити наступні економічні наслідки міжнародної
торгівлі зброєю:
– Залучення іноземних інвестицій до розвитку економік країн-
експортерів. Це стосується країн “третього світу”.
– Наявність значного обсягу робочих місць і утримання економічного
рівня деяких країн.
– Наявність підґрунтя для розвитку інноваційних технологій, що
використовуються, зокрема, і у виробництві цивільних товарів.
– Вплив рівня розвитку цієї галузі на авторитет країни-експортера.
– Міжнародна торгівля зброєю є досить прибутковою нішою
економіки для країн-експортерів.
Таким чином, саме через специфіку цього ринку: змішаного контролю
держави та приватних установ, залежності цього економічного сектору від
політичних настроїв та ситуацій, функціонування на межі державних та
економічних інтересів – він є унікальним явищем, що, в залежності від рівня
розвитку, може вносити значні корективи в економічну ситуацію держави.
Звичайно кожна країна сама обирає собі структуру обороноздатності, але навіть
у цьому процесі простежуються тенденції та впливи інших складових
державної політики та економіки.
Неможливо здійснити остаточний вибір між марксистськими поглядами
на ринок ВПК та поглядами науковців, які стверджують, що військовий
комплекс є «найважливішою формою державного регулювання економіки,
стабілізації економічної кон’юнктури, забезпечення високої зайнятості» [1],
адже попри значну кількість переваг, фактори демотивації мають все ж суттєве
значення. Проте, з огляду на нинішню ситуацію в нашій країні та світі, було б
доцільно провести більш комплексну інтеграцію України в цей ринок та
відповідні дослідження тенденцій розвитку процесів міжнародної торгівлі
зброєю.

16
 Список використаних джерел

[1] К. Т. Іванівна та У. Ю. Максимівна, «ВІЙСЬКОВО-

ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС У СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ
ЕКОНОМІЦІ: ПЕРЕДУМОВИ, ФАКТОРИ, ТЕНДЕНЦІЇ
РОЗВИТКУ,» ЕКОНОМІКА ТА СУСПІЛЬСТВО, 2022.
[2] С. Т. Полторак, «ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ,» в Державне управління у сфері
державної безпеки та митної справи, 2017, pp. 144-149.
[3] М. І. Юрійович та К. К. Володимирівна, «СВІТОВОВИЙ
РИНОК ОЗБРОЄНЬ:,» Економіка та управління національним
господарством, pp. 32-40, 2011.

17