Professional Documents
Culture Documents
2014 04 29 Zakon Polic
2014 04 29 Zakon Polic
2
3) участі в розслідуванні кримінальних правопорушень в порядку, визначеному
Кримінальним процесуальним кодексом;
4) здійснення охорони і забезпечення безпеки:
а) органів державної влади (Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України),
дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України,
закордонних дипломатичних установ України;
б) окремих посадових осіб держави на строк виконання їх повноважень (Президента
України, Голови Верховної Ради України, його заступників, Прем’єр-міністра України, Голови
Верховного Суду України) і членів сімей;
в) учасників кримінального провадження.
5) конвоювання взятих під варту і засуджених осіб.
4. Служба оперативного реагування Адміністративної поліції уповноважена здійснювати
невідкладні заходи з припинення масових заворушень.
5. Кількісний склад Адміністративної поліції становить не більше 30 тисяч
поліцейських, в тому числі не більше 2 тисячі поліцейських в службі оперативного реагування.
§ 1. Поліцейські заходи
8
1. Поліція має право проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого
рішення суду лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та
цінного майна.
Поліцейський уповноважений відкривати закриті приміщення, сховища, а також
забороняти будь-яким особам вчиняти дії, що перешкоджають проникненню в житло чи інше
володіння особи.
2. Після врятування життя людей чи цінного майна поліцейський зобов’язаний
запросити не менше двох незаінтересованих осіб для складання протоколу. Запрошені особи
мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу.
Особі, якій належить житло чи інше володіння або у володінні якої воно знаходиться,
надається копія протоколу. У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія протоколу
повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи.
Після проникнення до житла чи іншого володіння особи і до його залишення
поліцейський зобов’язаний забезпечувати схоронність майна, що знаходиться у житлі чи
іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.
3. Під житлом особи у цьому Законі розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у
постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового
статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а
також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально
призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону.
Під іншим володінням особи у цьому Законі розуміються транспортний засіб, земельна
ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського,
виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у постійному чи тимчасовому
володінні особи.
§ 2. Заходи примусу
11
2. Превентивність полягає в тому, що поліція застосовує кожен захід примусу (за
винятком необхідності відбиття раптового нападу на поліцейського), а також поліцейський
захід у вигляді обмеження доступу у визначені місця, проникнення до житла чи іншого
володіння особи і затримання особи тільки після попередження про необхідність припинення
протиправних дій і намір використання заходу примусу.
Попередження може бути зроблено голосом, а при значній відстані або зверненні до
великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку
українською, а також бажано рідною мовою осіб, щодо яких ці заходи застосовуватимуться не
менше ніж 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення протиправних дій.
Попередження поліцейського починається зі слів: «Поліція! Іменем Закону!».
3. Винятковість полягає в тому, що поліція застосовує заходи примусу лише після
вичерпання всіх інших можливостей для припинення протиправних дій виключно з метою
подолання протидії законній вимозі поліції, якщо така протидія здійснюється із застосуванням
сили щодо поліцейського або інших осіб.
Поліції заборонено:
1) застосовувати захід примусу до моменту вчинення особою протиправного діяння,
замаху на його вчинення;
2) застосовувати захід примусу до жінки з явними ознаками вагітності, особи віком до 14
років, особи похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності, крім випадків вчинення
ними групового нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей, в тому числі поліцейських, або
збройного нападу чи збройного опору, а також у невідкладних випадках, пов’язаних із
врятуванням поліцією життя людей, в тому числі поліцейських.
4. Пропорційність полягає в тому, що поліція зобов’язана застосовувати найм’якіший
захід примусу, який не завдасть або завдасть найменше шкоди здоров’ю, правам та інтересам
особи і, водночас, дозволить досягнути очікуваного результату відповідного заходу.
Найбільш суворим заходом примусу є застосування вогнепальної зброї.
Поліція зобов’язана застосовувати один вид заходу примусу до моменту досягнення
очікуваного результату, або до моменту, коли виявиться, що його неможливо досягнути і
необхідно застосовувати більш суворий захід примусу.
5. Поліцейський зобов’язаний:
1) невідкладно у письмовій формі повідомити безпосереднього керівника про
застосований захід примусу (крім наручників і засобу зв’язування) і його результати;
2) при завданні шкоди здоров’ю особи надати їй невідкладну допомогу.
13
2. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після
попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу
примусу, передбаченого частиною другою статті 32 цього Закону. Зазначеним попередженням
може бути також постріл в повітря.
Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю без зазначеного
попередження лише у невідкладних випадках, пов’язаних із рятуванням життя людей.
3. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою
завдання такої шкоди особі, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного
відвернення чи припинення нападу або втечі.
Спроба особи із вогнепальною зброєю в руках наблизитись до поліцейського,
скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до вогнепальної зброї, дають
поліцейському право застосувати вогнепальну зброю на ураження.
Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю з метою заподіяння
смерті особі тільки у випадку збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного
нападу неможливо досягнути іншими засобами.
4. Поліції заборонено застосовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей,
якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Попередження поліції, передбачене частиною другою цієї статті, повинно містити
пропозицію стороннім особам відійти у безпечне місце.
14
2) у базі, зазначеній у пункті 6 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом одного
року з моменту накладення адміністративного стягнення;
3) у базах, зазначених у пунктах 7-9 частини другої статті 38 цього Закону, – до
закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;
4) у базі, зазначеній у пункті 10 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом трьох
років з моменту застосування відповідного заходу;
5) у базі, зазначеній у пункті 11 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом трьох
років з моменту відповідного перебування;
6) у базі, зазначеній у пункті 12 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом трьох
років з моменту відповідного перетинання;
7) у базі, зазначеній у пункті 13 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом
строків дії відповідного рішення.
2. Поліція зобов’язана видалити і знищити дані у відповідній базі після завершення
строків, зазначених у частині першій цієї статті.
19
2. Рішення про призначення на посаду приймається на підставі і в межах подання
відповідної Поліцейської комісії після закінчення строку на оскарження результатів конкурсу, а
у разі оскарження результатів конкурсу – після прийняття рішення за скаргою.
3. Службові відносини особи, яка вступає на службу до поліції, розпочинаються з
моменту призначення на посаду поліцейського. Статус поліцейського особою, яка вступає на
державну службу, службу в органах місцевого самоврядування вперше, набувається нею з
моменту публічного складення присяги.
§ 1. Поліцейське звання
20
5. Поліцейський після припинення служби у відповідному спеціальному званні
перебуває у цьому званні довічно.
21
2) при робочій зміні більше 8 годин – одна перерва протягом однієї години, а інші
перерви не більше 30 хвилин.
Перерва для відпочинку і харчування може бути зроблена не пізніше чотирьох годин
після початку роботи.
Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.
2. Час безперервного відпочинку поліцейського між окремими робочими змінами
повинен тривати не менше десяти годин. У випадку виконання надурочних робіт тривалість
безперервного відпочинку не може бути менше шести годин.
3. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку при виконанні надурочних робіт
не може бути менше 12 години.
24
§ 5. Особливості оплати праці, заохочень поліцейського
28
Стаття 74. Проведення дисциплінарного розслідування
1. Дисциплінарне розслідування, яке є попереднім збором інформації про обставини
справи щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку, проводиться керівником
підрозділу поліції або особою (комісією), уповноваженою ним чи Поліцейською комісією.
Комісія для проведення дисциплінарного розслідування обов’язково утворюється у разі
невиконання або неналежного виконання повноважень, перевищення повноважень, що
призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній
особі, державі або громаді.
Порядок проведення дисциплінарного розслідування комісією визначається Кабінетом
Міністрів України.
2. Дисциплінарне розслідування проводиться протягом одного місяця. У разі потреби
зазначений строк може бути продовжено дисциплінарним органом, що призначив
дисциплінарне розслідування, але не більш як до двох місяців.
3. До участі у проведенні дисциплінарного розслідування не повинні залучатися
посадові особи підрозділу поліції, особисто заінтересовані у його результатах.
4. Особи, які проводять дисциплінарне розслідування, несуть персональну
відповідальність за повноту, всебічність і об’єктивність його висновків та нерозголошення
інформації, що стосується цього розслідування.
5. Комісія або особа, яка проводить дисциплінарне розслідування, має право:
1) одержувати пояснення від поліцейського, щодо якого проводиться дисциплінарне
розслідування, та інших осіб щодо обставин справи;
2) одержувати у підрозділах поліції чи за запитом у інших органах необхідні документи
або їх копії та долучати до матеріалів справи;
3) отримувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються
дисциплінарного розслідування.
6. Поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, має право:
1) давати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються
обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів,
одержання додаткових пояснень осіб, які мають відношення до справи;
3) бути присутнім при виконанні відповідних заходів;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять дисциплінарне розслідування.
7. Складовою частиною дисциплінарного розслідування є тестування поліцейського на
поліграфі, яке проводиться з метою з’ясування факту вчинення ним дисциплінарного проступку
і в порядку, передбаченому статтею 49 цього Закону.
Негативні результати тестування на поліграфі не можуть бути єдиною підставою для
притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Результати тестування на поліграфі не можуть бути використані для обвинувачення
поліцейського у вчиненні кримінального, адміністративного правопорушення чи іншого
дисциплінарного проступку.
8. За результатами дисциплінарного розслідування складається висновок, який у межах
строку розслідування разом з дисциплінарною справою передається керівнику підрозділу
поліції чи Поліцейській комісії, які призначили дисциплінарне розслідування.
30
Поліцейський, особа, яка подала заяву, скаргу чи повідомлення, повідомляються про час,
дату та місце розгляду справи Поліцейською комісією не пізніше ніж за три дні та у письмовій
формі.
6. Рішення про накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення чи закриття
дисциплінарного провадження за відсутності дисциплінарного проступку приймається
Поліцейською комісією шляхом таємного голосування простою більшістю голосів від її складу
і оформляється як подання.
7. У разі рівного розподілу голосів голос голови Поліцейської комісії є вирішальним.
8. Під час розгляду справи секретарем Поліцейської комісії, а у разі його відсутності –
іншим членом комісії ведеться протокол засідання, який долучається до матеріалів справи.
9. Подання Поліцейської комісії невідкладно направляється керівнику підрозділу поліції.
32
Стаття 83. Відставка поліцейського
1. Відставкою є припинення повноважень поліцейського за його письмовою заявою.
2. Підставою для відставки поліцейського є стан здоров’я, що перешкоджає виконанню
службових обов’язків (за наявності медичного висновку).
3. У разі відставки поліцейського, який не досяг пенсійного віку, передбаченого законом,
але має страховий стаж для чоловіків – не менше 15, для жінок – не менше 10 років і
відпрацював на посаді поліцейського не менше 5 років, орган, який прийняв рішення про
відставку, виплачує щомісяця 2/3 від розміру його заробітної плати до досягнення пенсійного
віку або до працевлаштування, але не довше ніж протягом шести місяців.
4. У разі припинення особою, яка перебуває у відставці, громадянства України або
вчинення ним умисного злочину, здійснення виплат, передбачених частиною третью цієї статті,
припиняється.
33
2) одна особа (депутат), обрана відповідною місцевою радою, обласною радою,
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Київською міською радою, Севастопольською
міською радою;
3) одна особа (авторитетний правозахисник), обрана відповідною місцевою радою,
обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Кримі, Київською міською радою,
Севастопольською міською радою;
4) одна особа (авторитетний адвокат), обрана радою адвокатів відповідного регіону;
5) одна особа (авторитетний правозахисник), призначена Уповноваженим Верховної
Ради України з захисту прав людини.
2. При розгляді Поліцейською комісією дисциплінарної справи до її складу включається
поліцейський, обраний на загальних зборах поліцейських відповідного підрозділу поліції
таємним голосуванням.
Поліцейський, проти якого ведеться дисциплінарна справа, не може бути членом
Поліцейської комісії при її розгляді.
Керівник підрозділу поліції не може бути обраний до Поліцейської комісії.
3. Членом Поліцейської комісії не може бути призначений, обраний народний депутат
України, представник Кабінету Міністрів України, центрального чи місцевого органу
виконавчої влади, суддя, працівник правоохоронного органу чи органу державного нагляду
(контролю).
4. Поліцейська комісія є повноважною за умови призначення до її складу не менше
чотирьох членів.
5. Члени комісії на першому засіданні таємним голосуванням обирають її голову та
секретаря.
6. Засідання Поліцейської комісії є правочинним, якщо на ньому присутні не менше
чотирьох її членів.
Прикінцеві положення
Перехідні положення
36
мали спеціальне звання старшого начальницького, вищого начальницького складу або з 6 до 1
рангу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
Призначеним на посаду поліцейського особам, не передбаченим абзацом 1, 2 цього
пункту, автоматично присвоюється поліцейське звання молодший інспектор поліції, молодший
детектив поліції.
4. Доплати за вислугу років становитимуть для:
1) молодшого інспектора поліції, молодшого детектива поліції, який до призначення на
посаду поліцейського мав спеціальне звання рядового, молодшого начальницького, середнього
начальницького складу або з 15 до 7 рангу державної служби, служби в органах місцевого
самоврядування – 15 відсотків посадового окладу;
2) інспектора поліції, детектива поліції, який до призначення на посаду поліцейського
мав спеціальне звання старшого начальницького, вищого начальницького складу або з 6 до 1
рангу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування – 20 відсотків посадового
окладу.
5. До стажу поліцейської діяльності зараховується робота особи до дня набрання
чинності цим Законом на посаді судді, прокурора, слідчого, працівника міліції та іншого
правоохоронного органу.
6. Кабінету Міністрів України до дня набрання чинності цим Законом забезпечити:
1) ліквідацію структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ, територіальних та
структурних підрозділів Головних управлінь, Управлінь Міністерства внутрішніх справ,
Управлінь Міністерства внутрішніх справ на залізниці, державної автомобільної інспекційї,
ветеринарної міліції, судової міліції, спеціальних підрозділів міліції, територіальних та
структурних підрозділів Управління державної охорони України, спеціальних підрозділів
Державної пенітенціарної служби України, підрозділів конвоювання Науціональної гвардії
України;
2) утворення Поліції правопорядку, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції;
3) передання приміщень, транспорту, матеріально-технічних засобів та обладнання, що
перебували у користуванні органів державної влади, які ліквідовуються, до утворених органів
поліції з урахуванням специфіки їх попереднього використання у користування:
а) до Адміністративної поліції – від Управління державної охорони України, спеціальних
підрозділів Державної пенітенціарної служби України, підрозділів конвоювання Національної
гвардії України, Державної автомобільної інспекції, транспортної міліції, ветеринарної міліції,
судової міліції, спеціального підрозділу Державної служби охорони, спеціального підрозділу
міліції громадської безпеки;
б) до районних, районних в містах, міських підрозділів Поліції правопорядку – від
районних, районних в містах, міських підрозділів внутрішніх справ;
в) до місцевої поліції (з часу її утворення) – від районних, районних в містах, міських
підрозділів Поліції правопорядку;
г) до Кримінальної поліції – від слідчих підрозділів, підрозділів боротьби з
організованою злочинністю, боротьби з торгівлею людьми, боротьби з незаконним обігом
наркотиків, боротьби з кіберзлочинністю, кримінальної міліції у справах дітей, карного
розшуку, оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України, підрозділів
боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України;
ґ) до Фінансової поліції – від Державної служби боротьби з економічної злочинністю,
податкової міліції, оперативних підрозділів Державної митної служби України, підрозділів
контррозвідувального захисту економіки держави Служби безпеки України;
д) до Прикордонної поліції (з часу її утворення) – від Державної прикордонної служби
України;
е) до Військової поліції – від Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України;
є) до Поліцейських шкіл – від шкіл, училищ міліції;
4) реорганізацію Державної служби охорони МВС України (крім спеціального
підрозділу) в державне підприємство;
37
5) позбавлення органів внутрішніх справ повноважень:
а) щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;
б) у сфері дозвільної системи;
в) щодо державної реєстрації та обліку транспортних засобів і видання відповідних
реєстраційних документів;
г) щодо контролю за торгівлею транспортними засобами, підготовкою, перепідготовкою
і підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів;
ґ) щодо прийняття іспитів на право керування транспортними засобами і видання
посвідчень водія;
д) щодо ліцензування господарської діяльності;
е) щодо надання дозвільних документів у сфері безпеки дорожнього руху;
6) знищення баз даних органів внутрішніх справ, не передбачених цим Законом;
7) зупинення набору курсантів, слухачів, студентів, ад’юнктів, докторантів до інститутів,
університетів, академії внутрішніх справ з дня набрання чинності цим Законом;
8) передання закладів охорони здоров’я зі сфери управління МВС України до сфери
управління міністерства, відповідального за державну політику у сфері охорони здоров’я;
9) прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
10) приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
11) приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади у відповідність із цим Законом;
12) внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення
законодавчих актів України у відповідність із цим Законом.
7. Заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, подані до органів
внутрішніх справ до набрання чинності цим Законом і відомості щодо яких не внесені до
Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, повинні бути передані протягом 24 годин
до відповідного підрозділу поліції для їх внесення до Єдиного державного реєстру досудових
розслідувань згідно зі статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України.
8. Матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом
перебувають у органі внутрішніх справ на стадії досудового розслідування, повинні бути
передані до відповідного підрозділу поліції для продовження провадження протягом десяти
днів з дня набрання чинності цим Законом.
9. Заяви та повідомлення, звернення органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, подані до органів
внутрішніх справ до набрання чинності цим Законом і щодо яких не прийнято рішення повинні
протягом 24 годин бути повернуті заявникам або передані до відповідного підрозділу поліції
для їх внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань згідно зі статтею 214
Кримінального процесуального кодексу України.
38