РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ ДОСДЖЕННЯ ЗАМКІВ ЗАКАРПАТТЯ

На Закарпатті збериглись 12 замків, дев’ять з них руїни. Єдині замки,

які майже ідеально збереглись це – Ужгородський, Мукачівський та
Чинадієвський.

Багато місцевих дослідників почали вивчати архітектурні пам’ятки

саме після революції 1848-1849 рр.[1]

1.1. Мукачівський замок Паланок.

Почнемо з найбільш відвідуваної фортеці в регіоні.[2] Мукачівський

замок «Паланок» розташований на горі, яка має вулканічне походження. Її
висота сягає 188 метрів на рівнем моря.[3] Назва замку – «Паланок»
походить від частоколу, який колись оточував й захищав фортецю. Перші
письмові згадки про споруду зустрічаються в документах, які датуються ХІ
століттям.

Першим зміцнювати стіни замку почав угорський король Стефан І

Святий, а продовжив цю справу Ласло І. У 1086 році половці хотіли
захопити фортецю, проте не змогли. Цей же результат чекав у 1241 році
армію монгольського хана Батия.

З 1396 по 1414 рік замком власником замку був Федір Корятович.

Зробивши цитадель своєю резиденцією, володар набагато збільшив та
укріпив її. Навколо фортеці створили сухий рів, а замковий двір захистили
10-ти метровою кам’яною стіною. Було викопано колодязь глибиною 85 м.

У XV – XVI століттях у замку було багато господарів.

 У 1595 році власником фортеці став трансільванський воєвода
Жигмонд Ракоці. Майже 100 років «Паланком» володіла династія Ракоці.
Вони добре укріплювали та розбудовували замок. Саме вони збудували
«Нижній» та «Передній» замки. У 1685 році, коли другий чоловік Ілони
Зріні Імре Текелі був в Туреччині, фортецю взяли в облогу австрійці. 27
місяців жінка успішно вела оборону замку. Проте австрійці підробили лист
її чоловіка, в якому зазначили, що потрібно здати «Паланок». Таким чином
закінчилось правління династії Ракоці мукачівським замком.

З 1688 рокі «Паланок» опинився під владою австрійців. Вони

проводили реконструкцію фортеці відповідно до епохи, тому знесли башти
та змістили систему оборони.

Проте у 1704 році Ференц ІІ Ракоці відвоював замок. Вже в

наступному році Мукачево стало столицею Трансільванії. Але у 1711 році
захисники фортеці капітулювали.

200 років замок був під владою Австрії.[4] В другій половині XVIII
століття у фортеці відкрили політичну в’язницю.

За часів Чехословаччини у замку розміщувались війська.

Під час Другої Світової війни у фортеці були угорські війська.

Після переходу Закарпаття до Радянської України у стінах замку було

розташоване профтехучилище.

На даний час в Мукачівському замку розміщений історичний музей.[5]

Дослідниками Паланку були: відомий археолог Тиводар Легоцький,

дослідник угорських замків Елемир Шовш.[6]

1.2. Ужгородський замок.

 Ужгородський замок розташований в центрі міста Ужгород. Перші
згадки про споруду відносяться до ІХ століття. Про замок у своїх літописах
зазначили Нестор Літописець та «Геста Гунгарорум».

На той час це була дерев’яна фортеця, яка складалась з дитинця та

частоколу і була під владою Лаборця. Проте в кінці ІХ століття на замок
напали угорці. Вони спалили замок та вбили князя. Після цього фортеця
була під владою Угорського королівства.

Той факт, що у 1086 році половецька орда не змогла взяти замок,

свідчить про те, що у Х – ХІ століттях замок мав сильну оборонну систему.
Боячись наступних навал король Бела IV наказав зміцнити замок.

У 1312 році фортецею почали володіти брати Другети. Замок був під
їхньою владою 350 років. У XVI столітті фортецю було реконструйовано
італійськими інженерами. Було вимурувано міцніші стіни, на кожному розі
збудували ромбоподібні бастіони висотою 10 – 15 метрів. На майданчиках
бастіонів знаходились гармати. Через рельєф гори замок був неправильної
чотирикутної форми. Фортеця була оточена ровом глибиною 8 – 10 метрів.
У 1652 році в замку відбулась ще одна реконструкція. Про це свідчить
збережена дата на північній стіні.[7]

На рубежі ХVІІ – ХVІІІ століть 13 років замком володіли Міклош

Берчені та Крістіна Чакі. В замку часто проводились бали.

У 1703 році замок активно готувався до облоги. Восени цього ж року

почалась облога фортеці русинськими селянами. У 1704 році захисники
капітулювали.

У 1711 році замок перейшов у володіння Австрії.

У 1775 році Марія-Терезія передала фортецю Мукачівській греко-

католицькій єпархії.
 Починаючи з 1947 року замок використовується як краєзнавчий
музей.[8]

На території замку було виявлено руїни церкви.

Перші розкопки проводились у 1978 році під керівництвом С. Пеняка.

Розчищення фундаментів проводилось до 1987 року. За цей час було
розкопано апсиду, сакристію та менше половини площі прямокутного нефу
й крипту.

У 2018 археолог В. Мойжес з групою дослідників УжНУ продовжив

розкопки середньовічної церкви. Розкоп був закладений в апсиді. Було
знайдено уламки посудин, кахлів, скляних виробів та залізні цвяхи, дві
монети ХVІ століття та церковний медальйон ХVІІІ століття. Також було
знайдено декілька захоронень. Одні були зроблені приблизно у ХV – ХVІ
ст., інші – після побудови крипти – у ХVІІ ст.[9]

У 2019 році розкопки продовжились. Було виявлено 54 поховання,

деталі одягу, зброю, прикраси, монети, побутові предмети, натільні
хрестики, медальйони та два уламки від середньовічного надгробку.[10]

1.3. Невицький замок.

В Ужгородському районі поряд із селом Кам’яниця розташований

Невицький замок. Він знаходиться на горі вулканічного походження, висота
якої 125 метрів.[11] Перша письмова згадка про фортецю датується 1322
роком.[12]

У ХІІ столітті починається історія замку. На той час це було земляне

городище. Його оборонна система складалась з валів та ровів.

У 1241 році городище зруйнували монголо-татари. В другій половині

цього ж століття замок був відновлений.
 В 1279 році король Ласло ІV передав фортецю трансільванському
воєводі Фінті. Після його смерті до 1311 року замком володів брат воєводи
– Омодей. На рубежі ХІІІ – ХІV століть замок укріплюють: руйнують вежу,
а на її місці зводять чотирикутний донжон. У 1317 році син Омодея Ласло
повстав проти королівської влади, але заколот придушили королівські
війська, які штурмом взяли фортецю.

У XIVстолітті замок переходить у власність роду Другетів, які в той час

вже володіли Ужгородським замком. У 1343 році дарчу грамоту
підтверджує угорський король Людовік І Великий. Вони починають
перебудову: замість дерев’яної будують кам’яну фортецю. У ХV столітті в
Угорщині почалась громадянська війна. Для укріплення замку Другети
частково перебудовують замки. Через поширення вогнепальної зброї
почалось укріплення стін та зведення триповерхової вежі, яка з’єднувалась з
центральним замковим двориком завдовжки 35 метрів.

У ХVІ – ХVІІ століттях у роді Другетів почались міжусобні війни.[13]

Врешті-решт замок був зруйнований військами Дьордя ІІ Ракоці.[14]

У 1879 році поряд із фортецею було створено сад Ваґнера.

11 березня 2019 року внаслідок сильного буревію стеля донжону

завалилася.

У 2018-2020 роках в замку проводились реставраційні роботи.[13]

У 1991 – 1992 роках в замку проводились розкопки. Було досліджено

замковий дворик, підступи до городища. Археологи знайшли уламки
кераміки, бронзову булавку, монету з Іллірійської Аполонії – ІІ ст. до н.е.
Було виявлено залишки двох веж.[15]

Також розкопки проводились в 2020 році. Було знайдено багато кахлів

та наконечник арбалетної стріли.[16]
 За часи розкопок було знайдено частину механізму водогону, який
наповнював рів навколо замку. Будівельники водогону використали закон
сполучених посудин, який буде відкритий вченим Б. Паскалем через
декілька століть.[17]

1.4. Королівський замок Нялаб.

У Берегівському районі в селищі міського типу – Королево знаходяться

руїни замку Нялаб. Вони розташовані на горі висотою 52 метри. У 1262 році
вперше селище згадується письмово. Дослідник Комаромі вважає, що замок
будувався в період війни Ласло ІV та Андроша ІІІ. Як доказ своєї гіпотези
вчений спирається на грамоту, видану королем Ласло 18 червня 1290 року, в
якій йдеться про призначення Убульфіо Мігая наджупаном комітату.[18]

Замок мав військове значення. Разом з Хустським та Виноградівським

замки охороняли безпечний сплав солі по торговому шляху, який проходив
неподалік селища Королево (на той час – Кіральгаза).[19]

Також замку проводились культурні роботи: переписували «Королівське

Євангеліє», перекладали Біблію, писали балади.[20]

Неможливо визначити точний рік початку будівництва фортеці, тому що

немає документів, які свідчать про дану подію. Окремі історики вважають,
що замок почали будувати при правлінні Іштвана V, а закінчили приблизно
у 1315 році. В документах цього періоду фортеця зазначається під назвою
«Нялаб».

Замок належав династії Арпадів. Коли їхній рід перестав існувати

фортеця належала династії Анжу. Феодали разом з Беке Боршо, який
сховався в Нялабі, почали повстання проти короля. Угорські війська в 1315
році взяли замок в облогу і через деякий час він був захоплений.
 Як зазначено в документі 25 листопада 1320 року, фортецю почали
відбудовувати та покращувати.

У 1378 році замок було передано воєводі Драгу. Під його владою Нялаб
перебував 27 років.

12 березня 1405 року король віддав замок Петру Перені. Володар боявся
нападу попередніх власників, тому почав зміцнювати фортецю. Він почав
перебудовувати дозорну вежу та зводити замкову капличку.

У 1467 році угорський король Матяш І Корвін запросив італійського

архітектора Арістотеля Фіоравенті. Під його керівництвом Нялаб востаннє
був модернізований. Будівельники звели кілька нових споруд та потужну
вежу.

У 1515 році почалось повстання селян під проводом Дьордя Кермеша.

Вони спалили будівлі, які знаходились біля замку, та взяли Нялаб в облогу.
Повстанці не змогли захопити маєток, тому що швидко прийшла підмога
захисникам замку.

1661 року до Кіральгази увірвались татари. Вони взяли фортецю в

облогу, але не змогли захопити, тому розграбувавши містечко вони втекли.

Коли Закарпаття потрапило під владу австрійської корони, було

повстання проти Габсбургів. Тоді імператор Леопольд І надіслав свої
війська на територію Закарпаття.

Під час чергового повстання у 1672 році було прийнято рішення –

зруйнувати замок.[21]

У 2007 році замок Нялаб досліджувався експедицією УжНУ.

Дослідниками було закладено два шурфи 3×2 м: на території замкової
споруди та в улоговина на дорозі за межами укріплень.

В шурфі №1 було знайдено наконечники арбалетських стріл, цілу

посудину та фрагмент стакана. Найбільше подібних стаканів було знайдено
у Моравії в Лоштицях. На більшій глибині було знайдено ще один фрагмент
стакана, вінчик та бронзову монету. Це монета угорського короля Альберта.
Було виявлено багато будівельного сміття серед якого траплялись уламки
віконних вітражів. Це свідчить про те, що будівельне сміття залишилось з
часів перебудови замку, а не його первинного будівництва.

В шурфі №2 виявлено багато кісток, уламків кераміки та дві монети.

Перша монета – денар 1553 року, номінал Фердинанда І. Друга монета –
денар 1577 року, номінал Максиміліана ІІ. Також було знайдено фрагмент
угорської монети – денар 1482-1490 рр., номінал Матяша Корвіна. В
результаті даного дослідження науковці припустили, що замок
функціонував з ХІV – ХVІІ.[22]

У 2011 році дослідження продовжились. Були вибрані ділянки в

основній замковій споруді: шурф №3 та №4 та біля другої оборонної лінії –
шурф 5.

Площа шурфа №3 - 6×4 м. Значну частину площі займають два

спорудження. З їх допомогою можна реконструювати підлогу та дізнатись
час використання приміщення – ХVІ. Дослідниками було виявлено уламки
кераміки, плитки для підлоги, кахеля. Також виявлено кам’яне мушкетне
ядро діаметром 1,2 см, наконечники арбалетних стріл та цвяхи довжиною до
6,7 см. Аналіз даного шурфа дає змогу говоритим про будівлі, які
розміщувались на цій території в ХVІ столітті, заповнені будівельним
сміттям, ймовірно, при кінцевому знищенні замку.

Площа шурфа №4 - 3×2 м. На цій території були знайдені кістки тварин,

уламки кераміки: горшків, кахлів, сосудів, скляну бусину, цвяхи, скляний
стакан. Дослідження даного шурфа вказують на використання замка в ХVІ –
ХVІІ століттях.

Площа шурфа №5 - 4×4 м. Було знайдено фрагменти керамічного

посуду, кахля, плитки для підлоги. Також було виявлено залізне мушкетне
ядро діаметром 2,1 см, бронзову пластинку з фігурними краями, цвяхи,
бронзову булавку довжиною 3,7 см, бронзовий медальйон вагою 1,78 г.
Також було виявлено чотири монети: польський полугрош Александра
Ягелончика, квартинг Сигизмунда, Братицький денар 1447-1452 рр., фальц
денара Фердинанда ІІ.[23]

У 2012 році експедиція УжНУ продовжила дослідження. Біля південно-

східної стіни основного замкового приміщення дослідники заклали розкоп І
площею 4×4 м. Науковцями були виявлені уламки керамічного посуду,
кахеля, наконечники арбалетських стріл, денар Фердинанда І 1536 року.
Також було знайдено фрагменти скляних віконних вітражів, бронзову
пластину з трьома заклепками та багато цвяхів.

Дослідники виділили 15 типів кахеля. Аналіз знайдених матеріалів

дозволяє казати, що в замку використовувалась кахельна піч в ХVІІ столітті.
[24]

1.5. Виноградівський замок.

Поряд з містом Виноградів знаходяться руїни замку. Він мав

чотирикутну форму. Фортеця налічувала п’ять веж: одна над брамою та
чотири по кутах.

Походження назви замку має три гіпотези. Згідно першої: після династії
Арпадів замком володів розбійник на ім’я Канко. Друга гіпотеза розповідає,
що ченці замку носили одяг з овечої вовни, який називався «канко». Третя
версія розповідає нам про угорське слово, яке перекладається «кам’яна
брила».

Перша письмова згадка про замок датується 903 роком у хроніці Ґеста
Хунґарорум. На той час це було укріплене городище.
 Коли ця територія була приєднана до Угорського королівства, в ХІ
столітті, місцевий феодал збудував на цьому місці лицарський замок.
Військовим обов’язком фортеці було оберігати «соляний» шлях.

У 1307 році Карл І Роберт дарує Виноградів разом із замком казначею

Беке Барші. Згодом власник фортеці переходить на бік повстанців, які
боролися з королем. Внаслідок бойових дій замок зазнав великої кількості
ушкоджень.

Після реконструкції замку король дарує його королеві Марії.

29 серпня 1399 року король Сигізмунд передає Канків барону Перені.

Новий власник замку починає його перебудовувати: зносити дерев’яні
споруди, а на їх місці бувати кам’яні.

Потім барон дарує фортецю монахам-францисканцям, які перетворили

Канків на монастир. Вони переносять туди прах Яноша Капистрана.

Під час Реформації нащадок Перені став протестантом. Він у 1556 році
штурмом взяв замок і кинув у колодязь вбитих монахів. Проти нього
послали загін імператорських військ під командуванням воєводи Телекеші.
У 1557 році військо зруйнувало замок.

У ХVІ столітті наказом австрійської влади замок було повністю

знищено.[25]

У 2007 році експедиція УжНУ провела розкопки у Виноградівському

замку. Було закладено три шурфа (площею 2×3 м) в замковому дворі та
один (2×2,5) в капличці.

Шурф №1 закладений біля північно-західної стіни внутрішнього

дворика на верхньому ярусі замку. Тут було знайдено фрагменти ліпного
посуду бронзової епохи, уламки кераміки культури Станово, підкову та
цвях.
 Шурф №2 закладений на нижньому ярусі основної палацової споруди, в
західному куті північного бастіону. Дослідники виявили уламки ліпного
посуду та кам’яний ідол бронзової епохи, фрагменти глечиків, залізні цвяхи,
фрагменти обробленої кам’яної плитки.

Шурф №3 закладений біля стіни протилежної до 1 шурфу. Знахідки

подібні до шурфу №1: уламки ліпкого посуду.

Шурф №4 закладений в західному куті каплички. Було знайдено

фрагменти кераміки та частини завалених стін.

В кожному шурфі було знайдено будівельне сміття, жовтий щебень та

штукатурку.[26]
 ДЖЕРЕЛА

[1] – Прохненко І., Жиленко М., Мойжес В. Замки Закарпаття: від

Боржави до Тиси (оборонні споруди на соляному шляху) / ДВНЗ
«Ужгородський національний університет» факультет історії та
міжнародних відносин кафедра археології, етнології та культурології
археологічний музей ім. Проф. Е. Белагурі. Ужгород Поліграфцентр «Ліра»
2020. 24 с.

[2] – Мукачівський замок торік відвідали майже 200 тисяч туристів //

Мультимедійна платформа іномовлення України / УКРІНФОРМ. URL:
https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/3406775-mukacivskij-zamok-torik-
vidvidali-majze-200-tisac-turistiv.html

[3] – Мукачівський замок Паланок // Туристичний веб-сайт / Подорожі

Карпатами. URL: https://karpatium.com.ua/pamyatky-arkhitektury/zamok-
palanok

[4] – Замок Паланок // Туристичний веб-сайт / Snap.com.ua. URL:

https://snap.com.ua/travel/zamok-palanok

[5] – Замок Паланок // Інтернет-енциклопедія / Wikipedia. URL:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%BE
%D0%BA_%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BE
%D0%BA

[6] – Замок «Паланок»: реальні факти й вигадані чутки про відому

закарпатську фортецю // веб-сайт / Uzhgorod.net.ua. URL:
https://uzhgorod.net.ua/news/173223

[7] - Ужгородський замок // Веб-сайт / KOLYBA. URL:

https://www.kolyba.org.ua/unikalne-zakarpattja/pamjatki-i-zapovidni-teritorii/
941-uzhhorod-castle
[8] – Ужгородський замок // Інтернет-енциклопедія / Wikipedia. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE
%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA
%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BA

[9] – Мойжес В.В. Результати досліджень зруйнованих церков Ужгорода //

Археологічні дослідження в Україні 2018. Київ: ІА НАН України, 2020. –
С.38-41.

[10] – Мойжес В. Продовження дослідження руїн церкви на території

Ужгородського замку у 2019 р. // Археологічні дослідження в Україні 2020
р. – Київ: Інститут археології НАН України, 2022. – С. 42–44.

[11] – Невицький замок // Туристичний веб-сайт / Подорожі Карпатами.

URL: https://karpatium.com.ua/pamyatky-arkhitektury/nevytskyi-zamok

[12] – Надії Невицького замку // Інтернет-газета / Закарпаття онлайн. URL:

https://zakarpattya.net.ua/News/36471-Nadii-Nevytskoho-zamku

[13] – Невицький замок // Інтернет-енциклопедія / Wikipedia. URL:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D
%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA
%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BA

[14] – Невицький замок // Туристичний веб-сайт / Karpaty.ua. URL:

https://guide.karpaty.ua/uk/places/nevuzkyj-zamok

[15] - Дзембас, О. В. Хронологічні горизонти та етапи забудови Невицького

замку / О. В. Дзембас // Carpatica - Карпатика / ред.кол.: М. М. Вегеш, С. В.
Віднянський, Д.Д. Данилюк та ін. – Ужгород : УжНУ, 2001. – №Вип. 13 :
Давня історії України і суміжних регіонів. – С. 249-256. – Бібліогр.: с. 251. –
Рез. рос.
[16] - Мойжес В., Дзембас О. Дослідження центральної вежі Невицького
замку // Археологічні дослідження в Україні 2020 р. – Київ: Інститут
археології НАН України, 2022. – С. 45–48.

[17] – Facebook-пост. URL:

https://www.facebook.com/100008829166036/videos/1841715469342022

[18] - Міговк, Р. Ю. Королівський замок "Ньолаб" у дзеркалі джерел (1262–

1515) / Р. Ю. Міговк // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія:
Історія / М.М. Вегеш, С.В. Віднянський, В.Є. Задорожний, І.М. Ліхтей. –
Ужгород: Видавництво УжНУ "Говерла", 2013. – Вип. 1(30). – С. 159–162.

[19] – Королівський замок Нялаб // Туристичний веб-сайт / Закарпаттячко.

URL: https://zakarpattyachko.com.ua/2011-07-23-12-53-53/2011-07-25-20-44-
03.html

[20] – Королівський замок «Нялаб» // Туристичний веб-сайт / Подорожі

Карпатами. URL: https://karpatium.com.ua/pamyatky-arkhitektury/korolivskyi-
zamok-nialab

[21] – Історія та легенди Королівського замку «Нялаб» на Закарпатті //

Інформаційний веб-сайт / Карпатський об’єктив. URL:
http://istoria.ko.net.ua/?p=3112

[22] - Прохненко И.А., Гомоляк Е.М., Мойжес В.В. Результати дослідження

Виноградівського і Королівського замків // Археологічні дослідження в
Україні 2006 – 2007 рр. – Київ: «Академперіодика», 2009. – С.296-301.

[23] - Прохненко, И. А. Результаты исследования Королёвского замка в 2011

году [Текст] / И. А. Прохненко, В. В. Мойжес, Е. М. Гомоляк // Карпатика /
редкол.: М.М. Вегеш, Д.Д. Данилюк та ін. – Ужгород : Вид-во УжНУ
"Говерла", 2011. – Вип. 40. – С. 213-232.

[24] - рохненко, И. А. Результаты исследования Королевського замка Нялаб

в 2012 году [Текст] / И. А. Прохненко, В. В. Мойжес, М. А. Жиленко //
Карпатика / ред. кол.: М.М. Вегеш, Д.Д. Данилюк, В.Є.Задорожний та ін.;
відп. ред. В.Г. Котигорошко. – Ужгород : Вид-во УжНУ "Говерла", 2012. –
№Вип. 41. – С. 204–251.

[25] – Виноградівський замок // Інтернет-енциклопедія / Wikipedia. URL:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BE
%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C
%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%BE
%D0%BA

[26] - Прохненко И.А., Гомоляк Е.М., Мойжес В.В. Результати дослідження

Виноградівського і Королівського замків // Археологічні дослідження в
Україні 2006 – 2007 рр. – Київ: «Академперіодика», 2009. – С.296-301.