Новий Український правопис (5-11 класи) 2020

УДК 811.161.
2(035)
Н73
Серія «Бібліотечка школяра»

Започаткована 2016 року
Новий Український правопис: коментарі, завдан-

Н73 ня та вправи. 5–11-й класи [Текст] / упоряд. О. Г. Ку-
цінко. — Х. : Вид. група «Основа», 2019. — 175, [1] с. :
табл. — (Серія «Бібліотечка школяра»).
ISBN 978-617-00-3748-0.
Посібник складено за новою редакцією Українського правопису 2019 ро
ку. Найсуттєвіші сучасні зміни викладено докладно й водночас стисло, а та-
кож проілюстровано завданнями та вправами для закріплення здобутих знань.
Докладний зміст-покажчик наприкінці довідника допоможе якнай-
швидше віднайти потрібну інформацію.
Для здобувачів загальної середньої освіти і їхніх батьків, учителів і сту-
дентів вишів та всіх охочих опанувати або вдосконалити знання в царині
української мови.
811.161.2(035)
© Куцінко О. Г., упоряд., 2019

© Корягін В. О., макет обкладинки, 2019
ISBN 978-617-00-3748-0 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2019
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Цей довідник укладено відповідно до нової редакції Україн-

ського правопису 2019 року (схвалено Постановою Кабінету Мі-
ністрів України від 22.05.2019 р. № 437 та спільним рішенням
Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10
від 24.10.2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України
(протокол № 10/4-13 від 24.10.2018 р.), затверджено Українською
національною комісією з питань правопису (протокол № 5 від
22.10.2018 р.)).
У пропонованому виданні дібрано й систематизовано основний
теоретичний матеріал з урахуванням змін у сучасному правописі,
а також практичні завдання різних рівнів складності. Усі прави-
ла проілюстровано прикладами з творів української літератури
ХІХ — початку ХХІ ст.
Розділ I присвячено позначенню на письмі деяких голосних
і приголосних звуків, уживанню м’якого знака й апострофа, напи-
санню сполучень літер йо та ьо, чергуванню голосних і приголос
них під час словозміни й словотворення, подвоєнню та спрощен-
ню літер, правопису префіксів і суфіксів, особливостям написання
слів разом, із дефісом та окремо, правилам уживання великої літе-
ри тощо.
У розділі II розглянуто правопис закінчень відмінюваних імен-
ників, прикметників, числівників, займенників і дієслів, а також
слів іншомовного походження і т. ін.
Розділ III ознайомлює з особливостями вживання розділових
знаків.
У додатках вміщено умовні скорочення та відповіді до най-
складніших вправ.
Докладний зміст-покажчик наприкінці довідника допоможе
якнайшвидше віднайти потрібну інформацію.
Посібник стане у пригоді як учителям під час викладання на-
вчального матеріалу, так і майбутнім випускникам, що готуються
до зовнішнього незалежного оцінювання та подальшого вступу до
інших навчальних закладів, а також усім, хто тільки починає опа-
новувати основи рідної мови або прагне вдосконалити знання в цій
царині.
УМОВНІ ПОЗНАЧКИ
— Нове в Українському правописі.
— Вправи для виконання.
— Зверніть увагу!
— Запам’ятайте!
* — Див. відповідь наприкінці посібника.

І. ПРАВОПИС ЧАСТИН ОСНОВИ СЛОВА
1. ЛІТЕРНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ

ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
1.1. Правопис Е, И в словах1
Наголошені голосні е та и у вимові виразні, тому їх передаємо
тими самими літерами: далеко, високо.
Ненаголошені е та и невиразні у вимові, їх передаємо тими са-
мими літерами, що й під наголосом: великий, величезний, бо ве-
лич; держу, бо одержати; клекотіти, бо клекіт; несу, бо прине-
сений; шепотіти, бо шепіт; криве, бо криво; тримати, бо стри-
мувати та ін.
У словах із постійним наголосом невиразний звук перевіряємо
за словником: левада, кишеня, минулий.
1. Заповніть пропуски в словах.

В..ликий, д..ржу, кл..котіти, н..су, тр..мати, зел..нь, бер..г,
руч..нька, малес..нький, гр..міти, тр..вога, кр..шити, тр..мати.
2. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах.

I. А з..мля л..жить м..дова, а поля пожаті мріють, на городах
достигають гарбузи з..леноребрі (М. Р.2). Кр..ло зорі рум’янить
тучі у голубій дал..ч..ні (В. С.). З темного моря білява хв..лечка до
поб..р..жного кам..ня горнеться (Л. У.). Он зірка в небі прол..тіла,
погасла зірка в в..шині (В. С.). Т..че вода в синє море, та не в..ті
кає (Т. Ш.).
II. Сонце пр..святеє на землю радість пр..несло (Т. Ш.). На ко-
заку і рожа пр..гожа. Над лісом плив місяць-пов..нь і п..р..хлю-
пувалось ч..р..з б..р..ги б..здонне небо (Ю. З.). Плет..во торосів та
балок снується у в..ш..ні (М. Б.). Закотилось сон..чко за з..л..ний
гай (н. т.).
1
Див. § 1 нової редакції Українського правопису. Далі у подібних по-
силаннях зазначено лише номер відповідного параграфа.
2
Тут і далі: див. умовні скорочення у додатках.
6 Новий Український правопис: коментарі, завдання та вправи. 5–11-й класи
3. До лівого стовпця випишіть слова зі вставленою літерою е, до пра-

вого — з и.
Бл..зенько, в’єтнам..ць, відд..рати, дж..р..ло, дят..л, д..рек
тор, сп..нити, дал..ч, ос..литися, гр..б..лька, непр..м..ренний,
справ..дливий, сп..нити, кр..ниця, заст..лати, зат..кати, ос..ле-
дець.
1.2. Правопис О, А в словах

Звуки [о], [а] в українській мові вимовляються чітко, тож пи-
шуться згідно з вимовою. Але: богатир (силач, герой) — багатир
(багатій, заможний) — відмінність у лексичному значенні слів;
правопис подібних слів необхідно запам’ятати.
О пишемо в словах: борсук, гончар, комин, козак, коровай, крох-
маль, лопата, отаман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат.
А пишемо в словах: багаття, багатіти, багато, гаразд, га-
рячка, гарячий, кажан, калач, качан, хазяїн, халява.

Б..гатий, г..рячий, к..жан, к..лач, х..зяїн, р..зумний,
г..лубка, б..гатир (багатій), б..гатир (герой), б..рсук, допом..гати,
б..гатослівність, п..гано, см..лоскип, к..зацтво.

Народ, що вільним став, нікому не зл..мити (В. С.). Ми пол..ма
ли кайдани століть, гніту розбили твердині (М. Р.). До нитки звів-
ся мій к..зак, усе на панщині проклятій, а був х..зяїн (Т. Ш.).
Прол..милась хмара наді мною золотою чашею грози! (Л. К.) Сонце
прог..няє каламуть (М. Р.). Хоче море човна розл..мати, трощить,
л..мить, піском засипає (Л. У.).
1.3. Уживання І, И на початку слова1

На початку слова зазвичай пишемо і відповідно до вимови:
Іван, іграшка, ідол, íкати (вимовляємо і замість и), ікона, імену-
вати, ім’я, індик, іноді, іржа, існувати, істина, іти.
Деякі слова мають варіанти з голосним и: ірій і ирій, ірод і ирод
(дуже жорстока людина).
И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який
хитрий), дієслів úкати, икнути, икатися, икнутися (вимовля
ємо и замість і) та похідних від них іменників икання, икавка,
икавочка.
1
§ 2.
І. Правопис частин основи слова 7
И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних на-

звах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх ви-
мови в цих мовах: ийбен, ир, Ич-оба, Кім Чен Ин.
6. Випишіть до першого стовпця слова, які потребують літери і, до

другого — ті, що потребують літери и, до третього — слова, які мають два
варіанти написання.
..м’я, ..ндик, ..рій, ..ч-оба, ..ній, ..нколи, ..кавка, ..ноді, ..кну-
ти, ..род, ..нший, ..снувати, ..стина, ..нженер.
7. Складіть та запишіть речення зі словами, що мають варіанти

з голосними і та и.
1.4. Літери Ї, Я, Ю, Є1
Літери ї, я, ю, є, що позначають звукосполучення [й + і],
[й + а], [й + у], [й + е], пишемо:
а) на початку слова та після голосного: героїзм, їжа, їздець, їх,
мої, руїна, наївний; якість, юродивий, єство;
б) після апострофа: об’їхати, під’їзд, Захар’їн; п’ять, м’ята, в’юн;
в) ї після м’якого знака: Ананьїн, Віньї; в іншомовних словах пі
сля літери, що позначає голосний: архаїчний, егоїзм, еліпсоїд,
целулоїд.
Примітка. Літери я, ю, є позначають один звук після літери на
позначення приголосного звука для передавання його м’якості:
дядько, люди, останнє, ряд, рясно, рюкзак, рюш.
Ї не пишемо після префікса або першої частини складного сло-
ва, якщо вони закінчуються літерою, що позначає голосний, а на-
ступний склад або друга частина складного слова починаються з і:
доісторичний, заінтригувати, переінакшити, поінформувати;
новоірландський, староіндійський.
8. До лівого стовпця випишіть слова, у яких я, ю, є, ї позначають два

звуки, до правого — слова з цими літерами, що позначають один звук.
Любов, юшка, юнга, криниця, сіллю, тишею, бюст, сміють-
ся, юність, їхати, юрта, краля, єнот, маївка, лямівка, доля, на-
дія, людина, горнятко, копальня, магнолія, лялька, слоненя,
яблуневий.
9. Випишіть речення, що містять слова з літерами, які позначають два

звуки. Поясніть свій вибір.
1
§ 3, 4, 126.
На другий день, рано-вранці, Чіпка пішов до Грицька. Нова

хата, біла, чепурна, привітно виглядала з-за обголених лихою
осінньою негодою груш та рядка прутнястих верб. Двір був про-
сторий, чистий, оплетений; ззаду, на току, стояли ожереди соло-
ми; з лівого боку чорніли грядки та невеличкий молодий вишняк;
з правого — хлівець, загорода та погріб. Коло воріт над перелазом
білів новою цямриною колодязь, виглядав на шлях новим висо-
ким журавлем (П. М.).
2. ЛІТЕРНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ

ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
2.1. Літери Г, Ґ в українських та в давно запозичених словах
Літера г1 передає на письмі глотковий щілинний приголосний
звук — як в українських словах: берегти, вогонь, гадка, гукати,
жага, згин, крига, пагінець, так і в загальних та власних назвах
іншомовного походження (на місці h, g): абориген, агітація, агре-
сія, багаж, болгарин, газета, генерал, геологія, горизонт, грамо-
та, делегат, кілограм, логопед, магазин, педагог, фотографія;
Євангеліє, Гомер, Англія, Гаага.
Літера ґ2 передає на письмі задньоязиковий зімкнений приго-
лосний:
а) в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих сло-
вах: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґеґа-
ти, ґедзь, ґелґотати, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґотати, ґерґо-
тіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґельмоґель,
ґонт(а), ґрасувати, ґрати (іменник), ґречний, ґринджоли,
ґрунт, ґудзик, ґуля, ґуральня, джиґун, дзиґа, дзиґлик, дри-
ґати тощо та в похідних від них: аґрусовий, ґаздувати, ґер-
ґіт, ґвалтувати, ґратчастий, ґрунтовий, ґрунтувати(ся),
ґудзиковий, ґулька, проґавити і под.3;
б) у власних назвах — топонімах України: Ґорґáни (гірський ма-
сив), Ґорóнда, У�ґля (села на Закарпатті); у прізвищах укра-
їнців: Ґалаґан, Ґалятовський, Ґеник, Ґерзанич, Ґердан,
Ґжицький, Ґиґа, Ґоґа, Ґойдич, Ґонта, Ґриґа, Ґудзь, Ґула,
Ломаґа.
1
§ 5.
2
§ 6.
3
2.2. Літери Г, Ґ для передавання звуків [G], [H] у словах

іншомовного походження1
1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на пись-
мі літерою g, зазвичай передаємо літерою г: авангард, агітація,
агресор, блогер, генерал, гламур, графік, грог, ембарго, марке-
тинг, міграція, лінгвістика, серфінг, синагога, Вахтанг, Гайнет-
дін, Ердоган, Гвінея, Гольфстрим, Гурамішвілі, Люксембург, Ма-
гомет, Чикаго, «фольксваген» (автомобіль).
2. У прізвищах та іменах людей допускається передавання зву-
ка [g] двома способами: шляхом адаптування до звукового ладу
української мови літерою г — Вергілій, Гарсíя, Гете, Грегуар, Гул-
лівер; і шляхом імітування іншомовного [g] літерою ґ — Верґілій,
Ґарсíя, Ґете, Ґреґуар, Ґуллівер, Геґель, Ґеорґ і т. ін.
3. Звук [h] переважно передаємо літерою г: гандбол, гербарій,
гінді, гіпотеза, горизонт, госпіс, госпіталь, гумус; Гарвард, Гель-
сінкі, Гіндустан, Ганнібал, Гейне, Горацій, Люфтганза. За тра-
дицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких
східних мов, [h] і фонетично близькі до нього звуки передаємо лі-
терою х: хобі, хокей, хол, холдинг, брахмáн, джихад, моджахед,
ханýм, харакірі, хіджаб, шахід, Аллах, Ахмед, Мухáммед, Сух-
роб, Хакім, Хаммурапі і т. ін.
10. Перепишіть, заповнивши пропуски у словах літерою г чи ґ.

..ай, ..роно, ..ерли..а, ..алама..ати, ..удзик, ..валт, ..рамот-
ний, ..рунтування, ..ава, ..едзь, ..анок, а..рус, ..ражда, ..аночок,
..умка, ..уска, ..олос, ..андж, ..уля, ..ол, джи..ун, дзи..а.
11. Перепишіть речення, дотримуючись правил уживання літер г і ґ.

Крилатим (г, ґ)рунту не треба (Л. К.). (Г, Ґ)олос блиснув і спа-
лахнув, як (г, ґ)ніт (А. Г.). А (г, ґ)валту! а крику! І (г, ґ)армонія,
і сила, музика та й (г, ґ)оді (Т. Ш.). Так смолоскипно виграйнуло
сонце тривожним (г, ґ)роном форм і кольорів (І. Ж.). Вона, три-
мавшись за (Г, Ґ)ермеса, йшла — у смертнім рам’ї плуталися ноги
(Р.-М. Р., пер. В. Ст.). Вимила посуд, присіла на дзи(г, ґ)лик (І. Ж.).
(Г, Ґ)реція — вельми (г, ґ)речна країна! А може, ти, добріший,
як завжди, тримаєш дзи(г, ґ)арі в глибинах ночі? (Р.-М. Р., пер.
Д. П.). У Лондоні, на Бішопс(г, ґ)ейт-стріт, стоїть маленька цер
ква Святого Етельбур(г, ґ)а. (Г, Ґ)ала(г, ґ)ани — козацько-шля-
хетський рід, який вів початок від (Г, Ґ)ната, полковника, і його
1
§ 122.
брата Семена, миргородського наказного полковника. (Г, Ґ)рона

червоної горобини звисали, як виноград.
12. Складіть і запишіть речення з поданими словами, дотримуючи

правил уживання літер г і ґ.
(Г, Ґ)оризонт, (Г, Ґ)ор(г, ґ)ани (гірський масив), (г, ґ)остинець,
(г, ґ)авань, (Г, Ґ)оронда, У(г, ґ)ля (села на Закарпатті), (г, ґ)алка,
(г, ґ)ердана, дзи(г, ґ)а.
3. АПОСТРОФ ( ’ )
Апострофом на письмі позначається роздільність вимови я, ю,
є, ї та попереднього твердого приголосного.
Апостроф пишемо1 перед я, ю, є, ї:
1) після літер на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф:
б’ю, п’ять, п’є, в’язи, солов’ї, м’ясо, рум’яний, (на) тім’ї, жи
раф’ячий, мереф’янський; П’яста, В’ячеслав, Дем’ян, Макси
м’юк, Стеф’юк;
2) після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, (на) подвір’ї;
Валер’ян, Мар’ян, Мар’яна;
3) після к у слові Лук’ян і похідних від нього: Лук’яненко, Лук’я
нюк, Лук’янець;
4) після префіксів та першої частини складних слів, що закін-
чуються на твердий приголосний: без’ядерний, без’язикий,
від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, напів’європейський,
об’єм, під’їхати, під’юдити, роз’юшити, пан’європейський;
дит’ясла, камер’юнкер, Мін’юст;
5) у словах іншомовного походження та похідних перед я, ю, є, ї,
які позначають сполучення звука [j] з наступним голосним:
а) після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, ком
п’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, кар’єра; П’ємонт,
П’яченца, Рив’єра, Ак’я�б, Іх’ямас, Ях’я; Барб’є, Б’юкенен,
Донаг’ю, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є;
б) після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ю
тант, ін’єкція, кон’юнктура, диз’юнкція;
6) у прізвищах та іменах слов’янських народів після губних,
задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’я
нов, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський,
Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв, В’южин;
1
§ 7, 138, 144, 151.
7) у слов’янських географічних назвах апостроф ставимо в тих

самих випадках, що й у прізвищах, а в назвах неслов’янського
походження на території слов’янських країн, крім того,— пі
сля деяких інших приголосних: Скóп’є, Ак’яр, Амудар’я.
Апостроф не пишемо:
1) коли перед літерою на позначення губного звука є інша літе-
ра (крім р), що належить до кореня (основи): дзвякнути, дух-
мяний, мавпячий, медвяний, морквяний, різдвяний, свято,
тьмяний, цвях, але: арф’яр, верб’я, торф’яний, черв’як.
Коли така літера належить до префікса, то апостроф пишемо,
як і в спільнокореневих словах без префікса: зв’язок, зв’яли́ти,
підв’язати, розм’якнути, сп’яніти;
2) коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступни-
ми а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, рюмсати, крюк;
3) після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і,
е, а, о, у: безіменний, зініціювати, зекономити, загітувати,
зорієнтувати, зуміти;
4) у словах іншомовного походження, прізвищах, іменах інших
слов’янських народів та слов’янських географічних назвах:
а) перед йо: курйоз, серйозний; Воробйов, Соловйов; Муравйо-
во;
б) коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголо-
сного перед а, у: бязь, бюджет, бюро, кювет, мюрид, пю-
пітр, пюре, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюф-
фон, Вюртемберґ, Мюллер, Гюґо;
в) коли я, ю позначають сполучення м’якого або пом’якшеного
приголосного з а, у: Вязьма, Вятка, Кяхта, Крюково, Ря-
зань, Хярма; Бядуля, Пясецький, Рюмін.
13. Заповніть пропуски апострофом (за потреби).

Цв..ях, в..язи, м..ясо, мавп..ячий, ім..я, В..ячеслав, пір..я,
рутв..яний, бур..як, черв..як, під..їхати, плоскогір..я, з..єднати
ся, ін..єкція, б..язь, М..юнхен, возз..єднання, комп..ютер, інтер-
в..ю, р..юкзак, духм..яний, торф..яний, моркв..яний, сузір..я,
харків..янин.
14. Перепишіть, заповнюючи пропуски апострофом (за потреби).

Чорнолісся п..янко духм..янить доспілою суницею (М. С.). Чу-
ється подих тропічної тьм..яної, п..яної ночі (М. Р.). Ой, зв’язала
дівчинонька рутв..яний вінок, закрасила голівоньку, пішла в та-
нок (І. М.). Бджоли сонячним дощем падають на медв..яний лан
(М. С.). Цвіли бузки? То солов..ї цвіли сузір..ями ґрон, пахучим
синім димом (Є. Г.). Застоялись у високім бур..яні густі пахощі

прив..яленого сонцем полину (О. Г.). Лиш по пам..яті в людині
впізнає Людину світ (Б. О.). Поезія — це св..ято, як любов (Л. К.).
У всякому подвір..ї своє повір..я (н. т.).
15*. Виберіть рядок, усі слова якого слід писати з апострофом:

а) арф..яр, без..ідейний, в..ється, від..ємний;
б) надбрів..я, перед..ювілейний, мавп..ячий, в..язанка;
в) між..ярусний, сер..йозний, св..ятити, сім..я;
г)1 трав..янистий, пред..явник, повір..я, Лук..ян;
д) об..єм, тр..ясся, під..язичний, Монтеск..є.
16. Заповніть пропуски апострофом (за потреби). Поясніть його вжи-

вання.
Суб..єкт, б..юро, п..юпітр, ад..ютант, п..єдестал, ф..юзеляж,
кар..єра, прем..єра, б..юст, любов..ю, подвір..я, з..єднати, миш..як.
4. УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА (Ь)

Літерою Ь позначаємо на письмі м’якість приголосних звуків.
1. Ь пишемо2:
а) після д, т, з, с, дз, ц, л, н наприкінці слова та складу: мідь,
суть, наморозь, вісь, ґедзь, палець, крохмаль, кінь; дядько, мо-
лотьба, близько, восьмий, Грицько, кільце, ганьба;
б) після д, т, з, с, дз, ц, л, н, р усередині слова перед о: дьоготь,
дзьоб, тьохкати, сьомий, льон, ларьок, трьох, царьок;
в) після л перед наступною літерою на позначення приголосного:
Гальченко, Гуцульщина, їдальня, кільце, ковальський, пальці,
рибальство, сільський, спільник.
Не пишемо ь після л у сполученнях літер лц, лч, коли вони
походять із лк: балка — балці, галка — галці, галченя, На-
талка — Наталці, Наталчин, рибалка — рибалці, рибалчин,
спілка — спілці, спілчанський, але: ґулька — ґульці, шпиль-
ка — шпильці.
2. Ь також пишемо:
а) у словах на -зьк- (ий), -ськ- (ий), -цьк- (ий); -зькість, -ськість,
-цькість; -зьк- (о), -ськ- (о), -цьк- (о); -зькому, -ському, -цько-
му; -зьки, -ськи, -цьки: близький, вузький, волинський,
1
До уваги читачів: літери ґ, є, з, і, ї, й, о, ч, ь не застосовують для позна-
чення переліків, таблиць, додатків тощо.
2
§ 26.
донецький; близькість, людськість; близько, військо, багаць-

ко; по-французькому (по-французьки), по-українському (по-
українськи), по-німецькому (по-німецьки).
У словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий,
плаский (плоский), порский, різкий і похідних утвореннях бо-
язкість, в’язкість, баско, різко тощо ь не пишемо;
б) у словах на -еньк- (а), -еньк- (о), -оньк- (а), -оньк- (о); -еньк- (ий),
-есеньк- (ий), -ісіньк- (ий), -юсіньк- (ий): рученька, батенько,
голівонька, соколонько; гарненький, малесенький, свіжісінь-
кий, тонюсінький;
в) у Р. в.1 множини іменників жіночого роду м’якої групи пер-
шої відміни на -я: гривень, друкарень, їдалень, пісень, стаєнь;
крамниць, матриць, робітниць та середнього роду другої від-
міни на -нн- (я), -ц- (е): бажань, знань, кілець, місць, сердець
і серць, але: бур, зір, Мотр (після р);
г) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: будить,
будять, косить, косять, робить, роблять; будь, будьте, будь-
мо, лізь, лізьте, лізьмо, кинь, киньте, киньмо, трать, трать-
те, тратьмо;
д) у всіх словах із суфіксами -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель
та суфіксі -льник- після л перед н завжди пишемо ь2: коваль,
скрипаль; велетень, учень; борець, італієць, мовознавець;
здатність, свіжість; вихователь, любитель; волочильник,
мастильник, полільник, уболівальник.
В усному мовленні, а часом і в художньому стилі вживають та-
кож форму інфінітива на -ть, коли основа дієслова закінчуєть-
ся на голосний3: брать, казать, кинуть, терпіть, ходить;
е) у словах іншомовного походження ь пишемо4 після приголо-
сних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо: кондотьєр, конферан-
сьє, ательє, мільярд, марсельєза, бульйон, сеньйор, дуенья,
віньєтка, каньйон; В’єнтьян, Севілья, Кордильєри; Готьє, Ла-
вуазьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї; у низці слів після л пе-
ред приголосним та наприкінці деяких слів за традицією або
відповідно до вимови: альбатрос, джоуль, кольт, магістраль,
фільм, Альберта, Базель, Булонь, Дельфи, Кромвель, Нельсон,
Рафаель, Чарльз, Шампань і т. ін.
3. Суфікси у слов’янських прізвищах -ск- (ий), -цк- (ий), -ск- (і),
-цк- (і), -sk- (i), -ck- (i), -dzk- (i), -sk- (ý), -ck- (ý) та географічних
1
2
§ 32 (1, 3).
3
§ 118.
4
§ 139.
назвах1 передаємо відповідно через -ськ- (ий), -цьк- (ий), -дзьк- (ий):
Броневський, Даргомижський, Маяковський, Мусоргський, Ост-
ровський; Городецький; Грудзький, Заведзький; так само з ь пи-
шемо російські прізвища на -ск- (ой), -цк- (ой): Луговський (Лугов-
ська), Трубецький (Трубецька).
4. Твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшуємо в усіх
слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць-,
-иц- (я): Олóнець, Повенéць, Череповéць; Крáгуєваць, Стóлаць;
Дембúця, Лóмниця, Рéчиця.
5. Суфікси географічних назв -ск-, -цк- передаємо відповідно
українськими суфіксами -ськ-, -цьк-: Брянськ, Гданськ, Курськ;
Кузнецьк, Троїцьк.
Ь не пишемо2:
1) після р наприкінці складу або слова: вір, вірте, гирка, кобзар,
ларка, монастир, перевір, секретар, тюрма, Харків, царка
(від царьок);
2) після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ- (ий): кінчик,
промінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, грома-
дянський, освітянський; але: бриньчати (бринькати), донь-
чин (донька), няньчин, няньчити (нянька);
3) після всіх літер на позначення приголосних звуків, крім л,
якщо за ними стоять інші літери, що передають м’які або
напівпом’якшені приголосні: Бéршадь — бéршадський, він-
ця, дзвякнути, кінцівка, користю, ланцюжок, Прип’ять —
прип’ятський, радість, різдвяний, світ, свято, слід, сніп,
сьогодні, танцювати, цвях, щастя, але: різьбяр (і різьбар),
тьмяний і похідні від них.
Коли ь наявний у формі Н. в. іменника, то його зберігаємо
в усіх інших відмінках; коли ж у Н. в. його немає, то й в ін-
ших відмінках його не пишемо; порівняйте: кулька — кульці,
дівчинонька — дівчиноньці, письмо — (на) письмі, редька —
редьці, але: галка — галці, гілка — гілці, сторінка — сторін-
ці, пасмо — (у) пасмі;
4) після л в іменникових суфіксах -алн- (о), -илн- (о): держално,
пужално, ціпилно та ін., але в іменниках зі значенням зменше-
ності ь пишемо: держальце, пужальце й под.;
5) між двома однаковими літерами, що позначають м’які приго-
лосні: буття, волосся, галуззя, гіллястий, життя, каміння,
ллється, приладдя, сіллю;
1
§ 144 (10), 151.
2
§ 27.
6) після літер д, н, т перед суфіксами -ченк- (о), -чук-, -чишин-:

Федченко; Панченко, безбатченко; Радчук, Степанчук; Фед-
чишин, Гринчишин, але після л пишемо ь: Гальченко, Галь-
чук; Михальченко, Михальчук;
7) після літери ц у деяких вигуках (звуконаслідувальних словах):
бац, буц, гоц, клац та наприкінці іменників чоловічого роду ін-
шомовного походження: кварц, палац, паяц, Суец, шприц;
8) м’якість польських приголосних ń, ś, ć (dź) у прізвищах пе-
ред суфіксами -ськ- (ий), -цьк- (ий) і м’якими приголосними
не позначаємо ь, хоча в українській вимові в цих позиціях н,
с, ц (дз) пом’якшуються1: Виспянський, Яблонський; Свядек,
Цвік. У решті випадків м’якість попередніх приголосних пе-
редаємо літерами і, ю, я та ь (наприкінці слова): Дзісь, Дзюра-
вець, Сятковський.
5. НАПИСАННЯ ЙО, ЬО
1. Йо передає звукосполучення [й + о]2:
а) на початку слова та після літери, що позначає голосний: його,
йому, завойований, привілейований, район, чийого;
б) після літери на позначення приголосного, переважно на почат-
ку складу: батальйон, бульйон, вйокати, Воробйов, курйоз,
мільйон, Соловйов.
2. Ьо пишемо після літери на позначення м’якості приголосно-
го перед о: всього, Ковальов, Линьов, льон, льох, сьогодні, сьомий,
трьох, цього, тьохкати.
3. Російську літеру ё передаємо3:
а) сполученням літер йо на початку слова, усередині після голо-
сних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає зву-
косполучення [й + о]: Йолкін; Бугайов, Воробйова, Окайомов,
Соловйов;
б) через ьо всередині слова після приголосних, коли ё позначає
сполучення м’якого приголосного з о: Алфьоров, Верьовкін,
Дьорнов, Корольов, Новосьолов, Семьоркін, Тьоркін.
У прізвищах, утворених від спільних для української та росій-
ської мов імен, пишемо е: Артемов, Семенов, Федоров; через о під
наголосом після ч, щ: Грачов, Лихачов, Пугачов, Щипачов, Хрущов.
1
§ 144 (11).
2
§ 8.
3
§ 144 (4, 5).
4. Польське сполучення літер io передаємо:

а) сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйовський, Мйо-
дович, Пйотровський;
б) через ьо після м’яких приголосних: Аньолек, Генсьорський,
Козьолецький.
17. Заповніть пропуски у словах (за потреби).

Молод.., їдал..ня, весіл..я, т..м..ний, рибал..чин, сопіл..ці,
дон..ці, торф..яний, л..он, ручен..ка, пал..ці, Натал..ці, пис..мо,
держал..це, сторін..ці, ал..батрос, бул..йон, порт..єра, іл..юзія,
н..юанс, т..юбик.
18. Запишіть у два стовпці: 1) слова, які потребують м’якого знака;

2) слова, які не потребують м’якого знака.
Кавказ..кий, тюр..ма, астрахан..с..кий, камін..чик, емал..о-
ваний, різ..бяр, арал..с..кий, щіл..ний, ремін..чик, емул..сія,
електропаял..ник, мален..кий, волинян..ці, нян..чити, щонай-
мен..ший, шахтарс..кий, квіт..ці, бджіл..ці, кізон..ці, мис..ці,
внучен..ці, колис..ці, уман..с..кий, гуцул..с..кий, скрин..ці, ха-
тин..ці.
19. Перепишіть, заповнюючи пропуски (за потреби) м’яким знаком.

Зеленійся, рідне поле, україн..с..ка ниво! (І. Ф.) Мій народ го-
ловою підніс..я вище тисячі стратосфер (П. Т.). Велетен..с..кі бачу
цілі я на обріях с..вітів (М. Р.). На сон..ці ясени горят.., спадают..
ягоди з шовковиц.. (М. Р.). Нема ц..віту на всім с..віту, лиш на
ягідон..ці. Нема мені ніде ліпше, як при матінон..ці (н. т.). Вкло-
німося жін..ці, її материн..с..кій величності, її беззахиснос..ті
і силі, яку не здолати (Л. З.). Я бачила, як гинуло найкраще, як
родичі мої гнили по тюр..мах і як високе низ..ко упадало (Л. У.).
Під вікном билис.. і ц..вірін..кали горобці (М. К.). Простен..кі
сіл..с..кі байки, як дрібні, тонкі корін..чики, вкорінюют.. у нашій
душі любов.. до рідного слова (І. Ф.). Летіть, мої піс..ні, на крилах
марсел..єзи (В. С.). А вгорі золотим медал..йоном теплий місяц..
над морем пливе (В. С.).
20*. Виберіть рядок, усі слова якого пишуться з м’яким знаком.

а) ател..є, міл..йон, гіл..за, н..юанс;
б) філ..м; павіл..йон, дизел.., мад..яр;
в) фюзел..яж, роял.., кан..йон; магістрал..;
г) він..єтка, тюл.., магістрал.., матеріал..;
д) міл..ярд, батал..йон, марсел..єза, ал..батрос.
6. ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ
Під час словозміни або словотворення похідні звуки можуть
змінювати один одного або чергуватися. Усі історичні чергування
голосних звуків можна поділити на власне чергування та на випа-
дання (чергування голосних із нулем звука — Ø).
Чергування можуть відбуватися як під час словозміни: кінь —
коня, пес — пса, так і під час словотворення: пісня — пісенний,
входити — вхід; як у коренях слів: село — сіл, так і в інших мор-
фемах: підходити — підійти, продавець — продавця. Найпоши-
ренішими чергуваннями голосних в українській мові є: [е] — Ø;
[о] — Ø; [о] — [і]; [і] — [е] та [о] — [е].
Чергування У корені У суфіксі

звуків Під час словозміни
[е] — Ø Пес — пса, день — дня Хлопець — хлопця, чер-
вень — червня
[о] — Ø Сон — сну, посол — посла Ранок — ранку, жінка —
жінок
[о] — [і] Рік — року, ворота — воріт Ніжність — ніжності, робо-
та — робіт
[і] — [е] Нести — ніс, вигрібати — Київ — Києва, ступінь —
вигребти ступеня
[о] — [е] Виносити — винести
Під час словотворення
[е] — Ø День — днина, терен — тер- Червень — червневий, хло-
новий пець — хлопчик
[о] — Ø Сосна — сосонка, сон — за- Вінок — вінчати, жінка —
снути жіночий
[о] — [і] Виробити — виріб, сіль — Тупіт — тупотіти, робо-
солити та — робітник
[і] — [е] Межа — суміжний, село — Ступінь — ступеневий, ви-
сільський шневий — вишнівка
[о] — [е] Дзвеніти — дзвонити Бережок — бережечок
Решта чергувань трапляються зрідка.

Чергування
Приклади
звуків
[е] — [и] Вистелити — вистилати, стирати — стерти
[и] — [і] Дитина — діти, сидіти — сідати, гриміти — грім
Чергування
Приклади
звуків
[о] — [а] Схопити — хапати, зломити — зламати
[а] — [і] Лягти — ліг, вилазити — вилізти, сядь — сідати, лази-
ти — лізти
[о] — [у] Підковувати — підкувати
[а] — [е] Одяг — одежа
[и] — Ø Згинати — зігнути, збирати — зібрати, виривати — ви-
рвати
[і] — Ø Гра — ігри, відбирати — відібрати, підсилати — піді-
слати

В..ликий, д..ржу, кл..котіти, н..су, тр..мати, зел..нь, бер..г,
руч..нька, малес..нький, гр..міти, тр..вога, кр..шити, тр..мати,
ж..нити, пш..ниця, ч..решня, вар..во, печ..во, вовч..ня, вул..чка,
вогн..ще, гус..ня, міш..чок, вогн..чок.
22. Заповніть пропуски в словах. Із поданими словами складіть ре-

чення.
Д..щовий, р..зумний, г..рячий, б..гатий, к..рявий, п..ганий,
х..зяйський, груш..вий, дощ..вий, березн..вий, овоч..вий, жит-
т..вий, гай..вий.

Польова доріжка ст..лилася між високими хлібами (О. Г.). Ба-
гряні хребти підп..рали небо (О. Г.). Ум..рає зажурене літо (В. С.).
Кожного з своїх переб..рали та перет..рали пани на зубах (П. М.).
В юності нам найчастіше виб..рає дорогу серце (Ю. М.). А з..мля
л..жить м..дова, а поля пожаті мріють, на городах дост..гають гар-
бузи з..леноребрі (М. Р.). Бр..нять, як море, зорані лани (Д. П.).
З темного моря білява хвил..чка до пр..б..режного кам..ня гор-
н..ться (Л. У.). Увеч..рі, см..рком уже, в..ртаються з панщини
люди потомлені (М. В.).
24. Заповніть пропуски в словах. Правопис слів поясніть.

Ш..колад, дж..мпер, міш..ч..к, увеч..рі, пш..ничний, нар..чена,
ущ..лина, щ..знути, ч..рниця, сторож..вий, приниж..ння, ч..сати,
ч..хол, ч..рнетка, ч..біток, ч..рпак, поч..рк.

Довгі гармати з витягнутими далеко вперед ж..рлами було
закрито новими брезентовими ч..хлами (В. Соб.). Двоє хлопців,
яким прийшла ч..рга, кинулись у ч..вен і зайняли місця на ла
ві (О. Коп.). Маяли над нами метелики, маленькі, ж..вті, г..лубі,
ч..рвоні, сині (М. Р.). Сіда Чіпка коло з..млянки, виймає ч..рствий
хліб з торбини, поч..нає снідати (П. М.). Лиш трутень звик солод-
кі ж..рти соки, бдж..ла ж для меду й серце віддала (А. М.).
7. ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ
7.1. Чергування приголосних під час словозміни
Чергування Г, К, Х із м’якими З, Ц, С 1
1. У Д. і М. відмінках однини іменників жіночого роду І відмі-
ни: дугá — дузі, (на) дузі; перемога — перемозі, (у) перемозі; квіт-
ка — квітці, (на) квітці; сваха — свасі, (на) свасі.
2. У М. в. однини іменників чоловічого та середнього роду
ІІ відміни: терпýг — (на) терпузі; байрак — (у) байраці, друк —
(у) друці; кожух — (у) кожусі, вухо — (у) вусі.
Чергування Ґ із м’яким З 2
У Д. і М. відмінках однини іменників жіночого роду І відміни:
дзиґа — дзизі, (на) дзизі, ґирлиґа — ґирлизі, (на) ґирлизі, Ломáґа
(прізвище) — Ломáзі, (на) Ломáзі.
Чергування Г, К, Х із Ж, Ч, Ш 3
1. В іменниках перед суфіксами -к-, -ок-, -ин- зі значення-
ми зменшеності та пестливості: нога — ніжка, плуг — плужок;
рука — ручка, крюк — крючок; муха — мушка, горох — горошина.
2. У Кл. в. іменників чоловічого роду ІІ відміни перед закін-
ченням -е: друг — друже, луг — луже; козак — козаче, юнак —
юначе; пастух — пастуше.
3. У всіх особових формах дієслів теперішнього й майбутнього
часу док. в.4, формах наказового способу та в пасивних дієприкмет-
никах перед суфіксом -ен-: берегти — бережу, бережеш, береже,
1
§ 12.
2
§ 13.
3
§ 14.
4
бережемó, бережетé, бережуть; бережи, бережімо, бережіть, хай

(нехай) бережуть; зберегти — збережу, збережеш, збереже, збере-
жемо, збережете, збережуть; збережи, збережімо, збережіть, хай
(нехай) збережуть; збережений і под.
Чергування Д із ДЖ1
У І особі однини дієслів теперішнього й майбутнього часу док.
в. та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: садити —
саджу; посадити — посаджу, посаджений; радити — раджу; схо-
дити — сходжу, сходжений.
Чергування Т із Ч; З із Ж; С із Ш; ЗД із ЖДЖ2
У І особі однини дієслів теперішнього й майбутнього часу
док. в. та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: кру-
тити — кручу, кручений; летіти — лечу; лазити — лажу; коси-
ти — кошу, кошений; покосити — покошу, покошений; їздити —
їжджу, їжджений.
Чергування СТ зі Щ3
У формі І особи однини теперішнього й майбутнього часу
док. в. та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом -ен-: запу
стити — запущу, запущений; мостити — мощу, мощений;
простити — прощу, прощений.
Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ; Ф із ФЛ4

У І особі однини та ІІІ особі множини теперішнього й майбут-
нього часу док. в. та в пасивних дієприкметниках перед суфіксом
-ен- (причому звук [л] у згаданих звукосполученнях м’який): лю-
бити — люблю, люблять; ліпити — ліплю, ліплять, ліплений;
зловити — зловлю, зловлять, зловлений; стомити — стомлю,
стомлять, стомлений; розграфити — розграфлю, розграфлять,
розграфлений.

Смуга — на сму..і, сму..ка. Муха — му..і, му..ка. Щука —
щу..і, щу..ка. Ходити — хо..у. Ріг — на ро..і, нарі..ний. Го-
рох — у горо..і, горо..ок. Бік — на бо..і, бі..ний. Омолодити —
омоло..ений. Обмолотити — обмоло..ений.
1
§ 15.
2
§ 16.
3
§ 17.
4
§ 18.
27. Подані слова змініть так, щоб відбулося чергування приголосних.

Друг, муха, книга, яруга, подруга, молоко, ріка, вухо, око,
мряка.
28. Від поданих інфінітивів утворіть І особу однини теперішньо-

го часу.
Берегти, бігти, водити, вразити, годити, заморозити, купити,
лазити, лестити, місити, метати, мовити, носити, плакати, роди-
ти, сікти, чистити.
29. Замініть наведені слова іншими відмінковими формами або спіль-

нокореневими словами так, щоб відбулися всі можливі чергування при-
голосних.
Блюдце, брифінг, волосок, держак, друг, запах, кожух, консал-
тинг, нудьга, смокінг, туга, панчоха, поверх, ріг, старець, стріха,
швець, чоловік, Жмеринка, Краматорськ, Олег, Світязь, Солоха.

Ходить ніч по саду міся..ними кроками (П. Т.). В серде..нім
співі та розмові щирій як непомітно відпливає час (О. Ю.). Наш
серде..ний Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинув
ся (Г. К.-О.). Мати сіяла сон під моїм вікном, а вродив соня..ник.
І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман, мені — соня..но (Б. О.).
Степи стояли в соня..них шапках, чекали жнив пшени..ні й жит-
ні ниви (Д. Л.). Дачники смажили на березі ставу яє..ню, поправ-
лялися на сма..них коропах, линах і карасях (Ю. Мок.). Довкола,
скільки оком кинеш, слався безмежний моло..ний сніг (Є. Г.).
7.2. Зміни приголосних перед наступним приголосним

під час словотворення
Зміни приголосних перед -СЬК- (ИЙ), -СТВ- (О)1

Під час утворення нових слів деякі приголосні перед -ськ- (ий),
-ств- (о) змінюються:
а) к, м’який ц, ч + -ськ- (ий), -ство- (о) = -цьк- (ий), -цтв- (о): гір-
ник — гірницький — гірництво; козак — козацький — козацтво;
парубок — парубоцький — парубоцтво; молодець — молодець-
кий, молодецтво; стрілець — стрілецький; ткач — ткацький —
ткацтво;
1
§ 19.
б) г, ж, з + -ськ- (ий), -ств- (о) = -зьк- (ий), -зтв- (о): Прага —

празький; убогий — убозтво; Запоріжжя — запорізький; Зба-
раж — збаразький; боягуз — боягузький — боягузтво, але: гер-
цог — герцогський;
в) х, ш, с + -ськ- (ий), -ств- (о) = -ськ- (ий), -ств- (о): волóх — во
лóський; чех — чеський; залісся — заліський; товариш — то-
вариський — товариство; але: шах — шахський, Цюрих —
цюрихський.
У деяких власне українських та іншомовних словах спрощен-
ня не відбувається: агентство, баластний, зап’ястний, кістля-
вий, контрастний, пестливий, студентський, туристський,
хвастливий, хворостняк, шістнадцять.
Зміни приголосних у прикметниках і прислівниках

вищого ступеня порівняння1
Під час творення таких прикметників і прислівників г, ж, з змі-
нюємо на жч, а с — на щ: дорогий — дорожчий (дорожче); дужий —
дужчий (дужче); вузький — вужчий (вужче); низький — нижчий
(нижче); високий — вищий (вище), але: легкий — легший (легше).
Зміни приголосних перед суфіксом -Н-2

Приголосні звуки к, м’який і твердий ц перед суфіксом -н- змі-
нюємо на ч: безпека — безпечний; вік — вічний; рік — річний; мі-
сяць — місячний; околиця — околичний; пшениця — пшеничний;
серце — сердечний; сонце — сонячний; яйце — яєчня; звуки г, х пе-
ред цим суфіксом — на ж, ш: дорога — дорожній, перемога — пере-
можний, пиха — пишний.
Приголосний твірної основи ч зберігаємо в похідних словах:
помічний (від поміч); нічний (від ніч); я�чний, ячмíнний (від яч-
мінь).
Виняток: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний
(зі значенням бідолашний), соняшник, торішній.
Зміни приголосних перед суфіксальним голосним

під час словотворення3
Під час словотворення перед суфіксальним голосним:
а) -цьк- змінюємо на -чч-, а -ськ- — на -ч- в іменниках перед су-
фіксом -ин-: вояцький — вояччина; козацький — козаччина;
1
§ 20.
2
§ 21.
3
§ 22.
німецький — Німеччина; турецький — Туреччина (але: га-

лицький — Галичина); рéкрутський — рéкрутчина; солдат-
ський — солдатчина;
б) -ськ-, -ск- змінюємо на щ в іменниках перед суфіксом -ин-: пол-
тавський — Полтавщина; віск — вощина; пісок (піску) — пі-
щина;
в) -ск-, -шк- змінюємо на щ у прикметниках перед голосним а су-
фікса -ан-: віск — вощаний; дошка — дощаний; пісок (піску) —
піщаний;
г) -ськ-, -зьк- змінюємо відповідно на щ, жч у прізвищах перед
суфіксами -енк-, -ук-: Васько — Ващенко — Ващук; Ісько —
Іщенко — Іщук; Онисько — Онищенко — Онищук; Водолазь-
кий — Водолажченко; Кузько — Кужченко.
У присвійних прикметниках від власних імен зі сполученнями
літер -ск-, -ськ- літеру с на письмі зберігаємо, а літеру к змі-
нюємо на ч: Параска — Парасчин, Ониська — Онисьчин; -шк-
змінюємо на щ: Мелашка — Мелащин.
д) приголосні г, к, х змінюємо на ж, ч, ш у присвійних при-
кметниках перед суфіксом -ин-: Ольга — Ольжин; Натал-
ка — Наталчин, Одарка — Одарчин, дочка — доччин; Дома-
ха — Домашин, сваха — свашин та у відіменних дієсловах
перед суфіксами -и-, -а-: батіг — батожúти, друг — дружити,
крик — кричати, сухий — сушити.
31. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою су-

фікса -ськ-.
Ангола, Арциз, Волноваха, Ворзель, Вятка, Ірпінь, Ізмаїл,
Лопань, Лохвиця, Несвіж, Забайкалля, Поділля, Острог, Одеса,
Оскіл, Бершадь, Вишнопіль, Оболонь, Ільмень, Случ, Кривий Ріг.
32. Від поданих слів утворіть нові із суфіксами -ськ- (ий), -ств- (о).
Завод, чех, козак, парубок, казах, узбек, волох, таджик, чу-
ваш, Гамбург, Чигирин, Сиваш, Острог, Овруч, Рига, Галич, Вла-
дивосток, Кременчук, Запоріжжя, Казбек, Кобеляки.
33. Перепишіть, розкриваючи дужки.

Моя (солдат + -ська) доля почалася далеко-далеко від рідних
країв (П. З.). (Гігант + -ські) мечі прожекторів метушливо сікли
хмари (Л. С.). (Птах + -ство) веселе примовкло (П. Т.). Скільки
краси в (товариш + -стві), в любові людини до людини! (О. Д.) Вже
не вперше з (Запорож + -ської) Січі прилітали на Україну орли-за-
порожці на поміч поневоленим братам (А. К.).
34*. Виберіть рядок, у всіх словах якого відбулися зміни в групах при-
голосних під час додавання суфікса -ськ-:
а) миколаїв..ський, киргиз..ський, чех..ський;
б) луцьк..ський, інженер..ський, житомир..ський;
в) риг..ський, париж..ський, волох..ський;
г) чернігів..ський, черкас..ський, люд..ський.
35. Поясніть правопис поданих слів. Знайдіть слова з помилками.

Празький, ткацький, запорізький, німецький, тюрський; без-
печний, вечний, місячний, сердечний, сонячник; вищий, вузчий,
дорожчий, нищий, легший; можу, плачу, колишу, хожу, прошу,
пущу; Німеччина, Туречина, Галиччина, козаччина, солдатчина.
36. Із запропонованих варіантів творення слів виберіть правильні.

Обґрунтуйте свій вибір.
Парасчин — Паращин, поганий — поганіший — гірший, кре-
менчузький — кременчуцький, гірницький — гірникський, птах-
ство — птаство, брязчати — бряжчати, вужчий — вузчий, ска-
чу — скакаю, казахський — казаський, одеський — одесський,
людство — людцтво, їжджу — їзжу — їзджу, сивашський — си-
васький.
37. Перепишіть речення, розкриваючи дужки.

Окрім легенд, є дані наукові. Теорії (складний) теорем (Л. К.).
Мабуть, правда, що жінка в біді (дужий) за чоловіка (Ю. М.). Важ-
ка вода, та від води ще (важкий) небо (Б.-І. А.). З (глибокий) бороз-
ни хліб (високий) росте. Одна рада хороша, а дві (гарний). Хоч со-
ловейко (малий) від ворони, та пісні його (гарні) (н. т.).
7.3. Спрощення в сполученнях літер1

1. У сполученнях літер -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- у разі слово-
зміни чи словотворення на письмі випадають д і т: тиждень —
тижня — тижневий; виїздити — виїзний; вість — вісник; пер-
стень — персня; честь — чесний; лестощі — улесливий; ща
стя — щасливий.
У словах зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий,
хвастнути, шістнадцять, дев’яностники літеру т зберігаємо.
У прикметниках, утворених від іменників іншомовного по-
ходження на -ст, літеру т у сполученні літер -стн- зберігаємо,
хоча відповідний звук не вимовляємо: аванпост — аванпостний,
1
§ 28.
баласт — баластний, компост — компостний, контраст —

контрастний, форпост — форпостний.
2. У сполученнях літер -зк-, -ск- перед дієслівним суфіксом -ну-
випадає к: бризки — бризнути, брязк — брязнути, писк — писну-
ти, плюск — плюснути, тріск — тріснути, але: випуск — випуск
ний, виск — вискнути.
3. У сполученні літер -слн- випадає л: масло — масний; реме
сло — ремісник; мисль — умисний, навмисне.
38. Заповніть (за потреби) пропуски в словах. Потім до лівого стовп-

ця запишіть слова, у яких заповнювали пропуски, до правого — слова,
у яких цього не робили.
Буревіс..ник, п’я..десят, очис..ний, скатер..ка, студен..ський,
студен..ство, стис..нути, щотиж..ня, заїз..ний, їж..жу, учас..ник,
заздріс..ний, ус..ний, випус..ний, швидкіс..ний, якіс..ний, улес..ли
вий, осві..чився, хвас..ливий, контрас..ний, щас..ливий, блис..ну
ти, аген..ство, волейболіс..ці.
39. Утворіть від поданих іменників прикметники та запишіть їх.

Виїзд, масло, студент, солдат, честь, користь, пристрасть, ра-
дість, швидкість, жалість, захист, ненависть, турист, тиждень,
баласт, сонце, контраст, зап’ястя, аванпост, кількість, гігант, ін-
телігент, президент.
40*. Перепишіть речення, створюючи нові слова з поданих у дужках

слів (відповідно до змісту речень).
.. (гігант) тіні таємничо затиснулись в ущелині (О. Г.). Він
вийшов надвір проходитись, побачив .. (невістка) хату і пригадав
усе вчорашнє (П. М.). Як же чудно стало в хаті, неначе у .. (пуст-
ка)! (М. Кр.) Як це неможливо — бути .. (щастя), коли на світі
страждає хоч одна дитина! (І. Ж.) Притихлі явори стоять .. (ше-
лест) (Л. К.). Де вони проходили, ніщо не .. (брязк), не .. (тріск),
не .. (хрускіт) (О. Г.). Нестаток, і тяжка робота, і натуга зорали ..
(морщити) чоло (І. Ф.).
41. Перепишіть, заповнюючи (за потреби) пропуски в словах.

Недремним будь і пристрас..ним в турботі за мир і щастя люд-
ства на землі! (М. Н.) Століття — змор..ка на чолі Землі: всесвіт-
ні війни, революцій грози (І. Д.). А потім розмістили їх: в аре-
штан..ську всіх… (А. Г.) Барвінок цвів і зеленів, с..лався, розсти-
лався (Т. Ш.). Он на стрункій та високій осичині листя пес..ливо
тремтить (М. Ст.). Розпечене сонце на заході вже шубовс..нуло
в Дніпро (О. Дон.). Сніжну скатер..ку розстелимо в саду (М. Р.). Лег-
кові автомобілі в’їж..жають прямо під склепіння вокзалу (Л. Д.).
8. ПОЗИЦІЇ ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ

І ПРЕФІКСІВ У ТА В1
Для того щоб уникнути збігу літер, на позначення приголо-
сних звуків в українській мові вживають на письмі:
1) прийменник у та префікс у- на початку слів у таких позиціях:
а) між літерами, що позначають приголосні: Десь у житі кри-
чав перепел; Наш учитель;
б) на початку речення або слова перед літерою на позначення
приголосного, перед двома чи трьома літерами, що познача-
ють приголосні: У лісі пахло квітами; Унаслідок зливи по-
шкоджено дороги; Утроє склали папір;
в) незалежно від кінця попереднього слова перед наступними
в, ф, а також перед сполученнями літер льв, зв, св, дв, тв,
гв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Хлопчик уволю награвся; Забіг
у фоє; Діти перебували у Львові; Постукали у двері; Чужин-
ці живуть у твоєму будинку; Схили гори одягнені у хвою.
Після слова, що закінчується на голосний, у деяких дієсло-
вах, прикметниках (дієприкметниках), прийменниках та
прислівниках перед в пишемо префікс в-: Дослідниця вва-
жає експеримент успішним; Гості ввійшли до зали; Діти
ввічливі; Дитина вві сні посміхається;
г) після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з ко-
мою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед літе-
рою, що передає приголосний: До мене зайшла товаришка,
учителька із сусіднього села; Стоїть на видноколі мати —
у неї вчись (Б. О.); Це було… у Києві;
2) прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у та-
ких позиціях:
а) між літерами на позначення голосних: Вона гостювала
в Одесі;
б) на початку речення перед літерою, що позначає голосний:
В очах дівчини бриніла сльоза;
в) після слова, яке завершує літера на позначення приголосно-
го, перед словом, яке починає літера, що передає голосний:
Вартовий поглянув в отвір;
1
§ 23.
г) перед абревіатурою, у назві першої літери якої вимовляють

голосний: в НБУ (в ен бе у), в МВФ (в ем ве еф);
д) після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють
повністю з кінцевим голосним: 1990 р. (року) в місті стала-
ся незвичайна подія;
е) після літери на позначення голосного перед більшістю літер,
що передають приголосні (крім в, ф, льв, зв, св, дв, тв, гв,
хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Ш.); Вона повернула
вбік.
Можливі відхилення від цих правил уживання у, в, що
спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподо-
баннями автора;
3) деякі слова української мови — загальні та власні назви
в будь-якій позиції вживаємо або тільки з у (увага, увертюра,
ударник, указ, узбережжя, ультиматум, умова, усталення,
установа, утопія, уява; Угорщина, Удовиченко, Урал), або
тільки з в (взаємини, влада, власний, властивість, вплив,
впливовий; Владивосток, Врубель та деякі інші). У кількох
словах уживання в, у залежить від їхнього значення, пор.1:
вдача і удача, вклад і уклад, вправа і управа, вступ і уступ.
У поезії, крім узвичаєної назви Україна, уживали і вживають
Вкраїна.
9. УЖИВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ І ЧАСТОК І, Й

ТА І, Й НА ПОЧАТКУ СЛІВ2
Для того щоб уникнути збігу літер, що позначають важкі для
вимови приголосні звуки, та для досягнення милозвучності, на
письмі вживаємо:
1) І в таких позиціях:
а) між літерами на позначення приголосних: Він іде; Тут
ідеться про народні звичаї;
б) після паузи, що на письмі позначена крапкою, комою, крап-
кою з комою, двокрапкою, крапками, перед словом або
складом, які починає літера, що передає приголосний звук:
Нема вже тієї хатини, / І я в сивині, як у сні (Д. П.); Він,
імовірно, нічого не зробить;
в) на початку речення: І долом геть собі село / Понад водою
простяглось (Т. Ш.);
1
2
§ 24.
2) Й у таких позиціях:
а) між літерами на позначення голосних: У садку співали Оль-
га й Андрій; Оце й уся врода (П. М.);
б) між літерами, що передають голосний і приголосний: На-
вчає баєчка великого й малого (Л. Г.); Висока ймовірність
захворіти; Вона йде.
Трапляються відхилення від цих правил уживання і, й, що
спричинено вимогами ритму або мовними вподобаннями ав-
тора;
3) тільки і вживаємо:
а) якщо зіставляємо поняття: Дні і ночі; Батьки і діти; Прав-
да і кривда;
б) перед словом, на початку якого стоять літери й, є, ї, ю, я:
Ольга і Йосип — друзі; Світлана і Єва навчаються в коле-
джі;
4) після літер й, я, ю, є, ї вживаємо єднальні сполучники і або
та, пор.: Учні вивчили морфологію і синтаксис і Учні вивчили
морфологію та синтаксис.
42. Перепишіть, добираючи з дужок потрібні літери.

Геть, (у, в)славлений спокою! Ми (у, в) труді, (у, в) боротьбі!
(М. Р.). Вірю я (у, в) правду свого ідеалу (Л. У.). Був початок берез-
ня, (у, в)день пригрівало сонце (О. Дон.). Туман розтанув, садки
стояли (у, в)миті (і, й) святково мовчазні (Є. Г.). Яблуко (у, в)пало
м’яко (у, в) траву (О. Д.). Уже рудіють на газонах трави, (і, й) дощ
(у, в)пертий по дахах шумить (М. Р.). Я повернусь (у, в)вечері
або (у, в)ночі (Ю. С.).
43. Випишіть спочатку словосполучення, у яких нічого не потрібно

виправляти, потім ті, у яких виправте порушення милозвучності мови.
Справа йде на лад, лунає у вухах, рятуватись втечею, йдуть
в ногу, оце й усе, в усій красі, далось взнаки, над всяке сподіван-
ня, в глибині душі, один в один, мірялись силою, а мені і невтям-
ки, піді мною, так і сказали би, раз у раз, з щирою душею, от тобі
й маєш, раніше і тепер.
44*. Виберіть рядок (рядки), у якому (у яких) неправильно вжито у/в,

і/й. Свій вибір поясніть.
а) Все в нас є для щастя: море, небо, поля барвисті.
б) Перериває його перепелячий крик, зарвавшись угору (П. М.).
в) У світловій повені ранку згасали останні зорі (М. Т.).
г) Наступного разу побачимо цей хор в столиці.
д) Вони уклали тимчасову угоду про співробітництво.

е) О, сором мовчки гинути й страждати, / Як маєш у руках хоч
заржавілий меч (Л. У.).
ж) Авжеж, такий у нас ведеться звичай (Л. У.).
и) Сьогодні режисери і артисти мають відповідально ставитися до
свого мистецтва.
10. ПОДВОЄННЯ ЛІТЕР

10.1. Подвоєння літер як наслідок їх збігу1
1. Подвоєння літер на позначення приголосних звуків відбува-
ється, якщо збігаються однакові приголосні:
а) префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, заввишки, ззаду,
роззява, беззвучний, роззброїти.
Немає подвоєння літер у таких словах, як отой, отут, отак,
отам, отепер, отóді, оцей тощо;
б) кінця першої та початку другої частини складноскорочених
слів: військкомат (військовий комісаріат), міськком (міський
комітет), юннат (юний натураліст);
в) кореня або основи й суфіксів прикметників чи іменників:
день — денний, кінь — кінний; баштанник, годинник, пи
сьменник, священник; віконниця, Вінниця; дві літери н збе-
рігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках,
утворених від прикметників із двома н: законний — закон-
ність — законно, туманний — туманність — туманно.
2. Якщо збігається літера с основи дієслова минулого часу
і постфікса -ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.
3. Подвоєння літер на позначення приголосних маємо також:
а) у наголошених суфіксах -анн- (ий) (-янн- (ий)), -енн- (ий) при-
кметників, що вказують на більшу, ніж зазвичай, міру яко
сті або на можливість чи неможливість дії: невблаганний,
недоторканний, нездоланний; височенний, здоровенний, не-
здійсненний;
б) у суфіксах -енн- (ий), -янн- (ий) прикметників старослов’ян
ського походження зі значенням можливості або неможли-
вості дії благословенний, блаженний, мерзенний, огненний,
окаянний; священний, спасенний, а також у прикметнику
божественний; дві літери н зберігаємо також в іменниках та
1
§ 29.
прислівниках, утворених від таких прикметників: нездолан-

ність, нездоланно, численність, численно тощо.
Немає подвоєння н у дієприкметниках: вивершений, вихова-
ний, зроблений, поораний, сказаний, спечений; у прикметни-
ках на -ен- (ий), співвідносних із відповідними дієприкметни-
ками (що мають інший наголос): варéний (пор.: дієприкмет-
ник вáрений), печéний (пор.: дієприкметник пéчений), а також
у прикметниках віддієприкметникового походження: довго-
жданий, жаданий, навіжений, скажений, шалений.
Слід розрізняти такі слова, як здійснéнний (який може здій-
снюватися — прикметник) і здíйснений (який здійснився — діє-
прикметник), нездолáнний (непереможний) і нездóланий (якого не
подолали), незлічéнний (представлений у дуже великій кількості)
і незлíчений (не порахований) та ін.
4. Є подвоєння приголосних у словах боввáн, Ганна, лляний,
овва, ссати, а також у похідних від них словах бовваніти, Ган-
нин, виссати, ссавці та ін.
5. Подвоєння літер на позначення голосних в іншомовних
власних назвах передаємо подвоєнням відповідних українських
літер1: Аарне, Аахен, Авраам, Заале, Кааба, Куусінен, Саарбрю-
кен, Тоомінг, Ванзее.
10.2. Подвоєння літер як наслідок подовження приголосних2

Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (на письмі
їх позначаємо двома літерами), коли їх ужито після голосного:
а) перед я, ю, і, є у всіх відмінкових формах іменників середнього
роду ІІ відміни (крім форми Р. в. множини): знаряддя, знаряд-
дю, (на) знарядді та ін.; життя, життю, (у) житті; колосся,
колоссю, (у) колоссі; гілля, гіллю, (на) гіллі, а також у похідних
словах: гілля — гіллястий, гіллячка; життя — життєвий
(і життьовий), життєпис та ін.; але: знань, знарядь, піддаш,
сторіч, угідь; якщо у Р. в. множини іменники середнього роду
закінчуються на -ів, подовження зберігаємо: відкриття — від-
криттів, почуття — почуттів;
б) перед я, ю, і, е в усіх відмінкових формах деяких іменників чо-
ловічого та жіночого роду І відміни (за винятком Р. в. множи-
ни на -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, стат-
ті, статтею (але: в Р. в. множини — статей); Ілля, Іллі,
Іллю, Іллею, Ілле та ін.;
1
§ 137.
2
§ 30.
в) перед ю в О. в. іменників жіночого роду однини ІІІ відміни,

якщо в Н. в. їхня основа має один м’який або шиплячий при-
голосний: молодь — молоддю, мить — миттю, мазь — маззю,
подорож — подорожжю, ніч — ніччю, розкіш — розкішшю.
Якщо основа закінчується на два приголосні, губний або р, їх
подовження немає: молодість — молодістю, приязнь — при-
язню, повість — повістю, кров — кров’ю, матір — матір’ю,
нéхворощ — нехворощю;
г) перед я, ю в прислівниках зрання, навмання, спросоння, по-
підвіконню, попідтинню;
д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслів лити, литися:
ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють; ллється, ллються, а також
у похідних від них виллю, віділлю, наллю, розіллю; розіллєть-
ся, розіллються та ін.
Немає подвоєння літер на позначення приголосних в іменни-
ках кутя, попадя, свиня та в порядкових числівниках третя,
третє та ін.
Не подовжуються [б], [п], [в], [м], [ф], [р], [р’]: кров’ю, матір’ю,
пір’я.
В іншомовних словах — власних назвах подвоєння літер, як
і в мові оригіналу, зберігається: Руссо, Мюллер, Геннадій.
Сполучення літер ck, що в англійській, німецькій, шведській
та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо однією укра-
їнською літерою к: Дікенс, Дікінсон, Джексон, Текерей, Бекі, Бу-
кінгем, Бісмарк, Брюкнер, Брокес, Ламарк, Штокманн, Сток-
гольм, Рудбек, Шерлок.
10.3. Неподвоєні й подвоєні літери на позначення

приголосних у словах іншомовного походження1
1. У загальних назвах іншомовного походження літери на по-
значення приголосних зазвичай не подвоюємо: абат, акумуля-
тор, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват, група, гун
(гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, ко-
місія, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни),
шасі та ін.
За традицією з подвоєнням пишемо загальні назви: аннали,
бонна, білль, брутто, булла, ванна, вілла, донна, мадонна, ман-
на, мулла, панно, пенні, тонна, дурра, мірра та слово Аллах.
2. У разі збігу в загальних назвах однакових приголосних
префікса й кореня подвоєння зазвичай зберігаємо, зокрема в тих
1
§ 128.
випадках, коли в українській мові вживається непрефіксальне

слово з тим самим коренем: імміграція (пор.: міграція), інновація
(пор.: новація), ірраціональний (пор.: раціональний), ірреальний
(пор.: реальний), контрреволюція (пор.: революція), контррефор-
мація (пор.: реформація), сюрреалізм (пор.: реалізм).
Літери на позначення приголосних зазвичай не подвоюємо
в тих випадках, коли семантичний зв’язок між префіксальним
словом і словом без префікса втрачений або суттєво ослаблений:
анотація, конотація (пор.: нотація), кореляція (пор.: реляція), ко-
респондент (пор.: респондент) і т. ін.
3. Подвоєння літер на позначення приголосних зберігаємо
у власних назвах: Андорра, Бессемер, Білл, Боттічеллі, Гаронна,
Голландія, Ллойд, Марокко, Міссурі, Ніцца, Яффа; Бетті, Джон-
ні, Мюллер, Руссо, Теннессі, Смоллетт, Кіркконнелл та в загаль-
них назвах, які від них утворені за допомогою афіксів: андоррець,
бессемерівський, голландський, марокканець і т. ін. У загальних
назвах, які утворені від власних назв без додавання афіксів, літе-
ри на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор.: Ватт),
бекерель (пор.: Беккерель), гаус (пор.: Гаусс).
За усталеною традицією в деяких власних назвах подвоєння не
зберігаємо (Пенсільванія) або зберігаємо частково (Міссісіпі).
Подвоєння кк зберігаємо у власних назвах кельтського похо-
дження, де іншомовний формант Mac, Mc поєднується з основою,
що починається на [k], у тих випадках, коли за традицією їх пи-
шемо як одне слово: Маккартні, Маккензі, Маккенна, Маккін-
лі, а також у загальних назвах, що утворені від власних назв тако-
го типу: маккартизм і т. ін.
45. Випишіть слова, у яких подвоюються літери, узяті в дужки.

1. За(н)я(т)я, [багато] столі(т)ь, [перед] могутніс(т)ю, без
дорі(ж)я, [покритий] ема(л)ю, зра(н)я, дозві(л)я, [з] учас(т)ю,
І(л)іч, (л)ється, тюле(н)ячий, осер(д)я, [з] лю(т)ю, коше(н)я,
яке(н)я.
2. Доне(ч)ина, о(б)ризкати, за(б)ризкати, (с)ати, ві(д)ячити,
на(д)ворі, іме(н)ий, Туре(ч)ина, ві(д)окремити, на(д)ністрянський,
імени(н)ик, ро(з)умний, о(в)а, гайдама(ч)ина, бе(з)успішний, не
бе(з)ахисний, істи(н)ий.
46. Утворіть від поданих слів нові з подвоєнням чи подовженням при-

голосних. Зразок: туман — туманність, туманний.
Вишина, земля, дорога, коліно, мільйон, корінь, відчути, пе-
редбачити, сила, дбати, тварина, жити, надихати.
47. Перепишіть, розкриваючи дужки та (за потреби) подвоюючи літери.

Оса(н)а осені, о сум! Оса(н)а! (Л. К.). Ма(н)а з неба не па-
дає і не впаде (М. Він.). Вся величезна те(р)иторія станції була
в цей день переповнена військами (О. Г.). Цінує розум вигуки
прогре(с)у, душа скарби провічні стереже (Л. К.). Мадо(н)а — це
жінка з маленьким дитям на руках (Л. З.). Хіба мета(л) проймеш
словом? (П. М.) А там, за тим віконцем золотим, де є Іван,— там
дім обітова(н)ий (І. Ж.). Щока, та тінь, та ті(н)і очі. І ми самі на
самоті (М. Він.). Хто із вас не пам’ятає пригоди в печері, куди по-
трапили Том і Бе(к)і? Серед моїх улюблених літературних творів
особливе місце посідають твори Ді(к)енса, Ру(с)о та Ді(к)інсон.
48. Випишіть речення зі словами, у яких потрібно подвоїти приголосні.

Сірі султани пилюки, звихре(н)ої конем, осідали на скоше(н)ій
стерні (Г. Т.). Щастя! Воно прийшло, як завжди, нежда(н)о-
негада(н)о (О. Г.). Наш рідний край справді багослове(н)ий
край (Л. У.). Зоря, і сад, і спів пташи(н)ий, і щастя сльози на
очах (В. С.). Конопля(н)им чадом пахнуть береги (Г. Т.). В мо-
єму серці стільки ще пісень, ще стільки слів неска�за(н)их у сер-
ці (В. С.). Історія — це святая святих народу, недоторка�(н)а для
злодійських рук (О. Д.).
49*. Виберіть рядок, у всіх словах якого відбувається подвоєння або

подовження:
а) поден..ик, настін..ий, дерев’ян..ий, осін..ій;
б) бов..аніти, л..є, мит..ю, с..авець;
в) розумін..я, камін..я, збагачен..я, височен..ий;
г) навчан..я, попідтин..ю, заздріст..ю, стат..ю;
д) розніс..я, колос..я, повелос..я, волос..я;
е) л..яний, від..ихатися, ріл..я, зіл..я;
ж) без..вучний, закон..ий, резон..ий, міл..ю.
11. ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ1

11.1. Префікси С-, З-, ЗІ-
Префікси с-, з-, зі- пишемо:
с- — перед глухими приголосними к, п, т, ф, х: сказати, спи-
тати, стулити, сформувати, сховати;
1
§ 31.
з- (іноді зі-) — перед приголосними, окрім к, п, т, ф, х, пере-

важно в словах, корінь яких починається голосним звуком або
сполученням приголосного та голосного: зобов’язання, звабити,
зрадити, зжати, ззовні, зскочити (і зіскочити), знітитися,
зшивати;
зі- — у тих випадках, коли корінь слова починається сполучен-
ням приголосних: зітхання, зісковзнути, зімкнути, зіткнутися.
У деяких словах можна паралельно вживати префікси зі- та
зо-: зігрівати і зогрівати, зімлівати і зомлівати, зіпрівати і зо-
прівати, зітліти і зотліти.
Префікс зі- вживаємо також у словах із коренем, перший склад
якого становить звукосполучення губний + й: зів’ялий, зім’яти,
зіп’ятися (і сп’ястися).
11.2. Префікси БЕЗ-, ВІД-, МІЖ-, НАД-, ОБ-, ПЕРЕД-, ПІД-,

ПОНАД-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ-
Кінцевий дзвінкий приголосний перед наступним глухим не
змінюється: безкорисливий, відкриття, міжконтинентальний,
надпотужний, обпалити, передплатити, підтримка, понадпла-
новий, розтягнути, черезплічник.
11.3. Префікси ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-

Пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і прислів-
никах для вираження найвищого ступеня вияву ознаки: прегар-
ний, презавзятий, прекрасний, премудрий, препогано, пречудово,
а також у словах презирливий, презирство та словах старослов’ян
ського походження: преосвященний, преподобний, престол.
Для перевірки: у якісних прикметниках префікс пре- можна
замінити словом дуже.
При- пишемо переважно в дієсловах, що означають наближен-
ня, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, та в похідних
від них словах: прибігти, приборкати, прибудувати, привабити,
прикрутити, пришвидшити; приборканий, прибудований, приваб
ливий, прикручений, пришвидшення; в іменниках та прикметни-
ках, утворених унаслідок поєднання іменників із прийменником
при- та суфіксом: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний;
у прикметниках на означення неповноти ознаки: пристаркуватий.
Прі- вживаємо тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.
11.4. Префікси АРХІ-, АНТИ-, КВАЗІ-

В іменниках і прикметниках уживаємо префікс архі-: архіваж-
ливий, архімільйонер, архіскладний.
У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префік-

си архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архі
єрей, архистратиг і архістратиг та ін.
Написання префіксів анти- та квазі- не підпадає під правила
вживання голосних и, і в загальних назвах іншомовного походжен-
ня, тож написання слів з ними слід запам’ятати: антиалкогольний,
антиаргумент, антиароматичний, антиестетичний, антиурядо-
вий, антиєвропейський, антиінфляційний, антинауковий, анти-
ядерний; квазіглобальний, квазіринок, квазіобертання, квазіопти-
ка, квазіплоский, квазіпружність, квазістійкість, квазічастинка.
Для перевірки. Значення префіксів: архі- — понад; анти- —
проти; квазі- — псевдо (нібито).
50. Заповніть пропуски потрібними префіксами.

1. ..шити, ..писати, ..фокусувати, ..будити, ..різати, ..моло-
тити, ..приймати, ..колотити, ..цементувати, ..росити, ..сохнути,
..міряти, ..рвати, ..дригнутися, ..гріти, ..ховати, ..тратити, ..тис-
нути, ..косити, ..ховати, ..найти, ..хилитися.
2. ..тривожити, ..межний, ..зоряний, ..змістовний, ..білетний,
..квітнути, ..брати, ..карно, ..слати, ..мити, ..різнити, ..мліти.
3. ..вести, ..порошило, ..вітати, ..тихий, ..тихлий, ..дивний,
..йти, ..вокзальний, ..довгий, ..дивний, ..чудово, ..морський, ..крас
не, ..красити.
51. Знайдіть у поданих фразеологізмах слова з префіксами. Поясніть

правопис цих префіксів.
Відбити бебехи, підливати оливи у вогонь, не розлити і водою,
багато води спливло, притягувати за вуха, розвішувати вуха, спу
стити на гальмах, схопитися за голову, з’явитися на горизонті, об-
бити пороги, спіймати облизня, як обпльований, прирости до сер-
ця, здирати три шкури.

Ніжні мімози — і ті ро(с, з)горнули листочки гарячі. Млі-
ють без мрії… (Л. У.) За сонцем хмаронька пливе, червоні кола
ро(с, з)стеляє (Т. Ш.). Мені те кохання бе(с, з)крає ро(с, з)шарпа-
ло серце давно (Л. У.). На сонці ясени горять, (с, з)падають ягоди
з шовковиць… (М. Р.) Царя на дзиґлик посадили, а самі мовчки
о(т, д)ступили від покуття аж до дверей (І. К.). Жовті бе(с, з)смерт-
ники в лісі ро(с, з)ливають медовий свій дух (М. Р.). Тяжкий біль
бе(с, з)жальною лапою (с, з)чавлює парубоче серце (М. С.). Весна
пр(и, е)йшла так якось несподівано (Л. К.).
12. ПРАВОПИС СУФІКСІВ
12.1. Іменникові суфікси1
Суфікси -ИК-, -НИК-/-ІВНИК-, -ЛЬНИК-

У суфіксах -ик-, -ник-/-івник-, -льник- пишемо и: братик; ко-
лядник, лірник, мрійник; газівник, працівник; верстальник, регу-
лювальник.
Від українського суфікса -ик- потрібно відрізняти іншомовні
суфікси -ик-, -ік- (-їк-), у яких пишемо и або і (ї) відповідно до пра-
вил уживання и та і (ї) в словах — загальних назвах іншомовного
походження: історик, медик, романтик, фізик, але: академік, ме-
ханік, прозаїк, хімік.
У суфіксі -льник- після л перед н завжди пишемо ь: волочиль-
ник, мастильник, постачальник, уболівальник.
Суфікс -ИВ- (О)

У суфіксі -ив- (о), що виражає збірні поняття, які означають
матеріал або продукт праці, пишемо тільки и: вариво, добриво, ку-
риво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, пряди-
во, але: марево — з іншим значенням.
Суфікси -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ

У всіх словах, утворених за допомогою суфіксів -аль, -ень, -ець
(-єць), -ість, -тель, пишемо ь: коваль, скрипаль; велетень; бо-
рець, італієць, мовознавець; здатність, свіжість; вихователь,
любитель.
Суфікси -К-, -ИЦ- (Я), -ИН- (Я), -ЕС-

За допомогою суфіксів -к-, -иц- (я), -ин- (я), -ес- та ін. від імен-
ників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жі-
ночої статі:
-к- — поєднуваний з різними типами основ: авторка, дизай-
нерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігурист-
ка та ін.;
-иц- (я) приєднуємо насамперед до основ на -ник- (із відповід-
ним чергуванням): верстальниця, набірниця, порадниця та -ень:
учениця;
1
§ 32.
-ин- (я) приєднуємо до похідних основ на -ець: кравчиня, плав-

чиня, продавчиня, на приголосний: майстриня, філологиня; бой-
киня, лемкиня;
-ес- рідковживаний: дияконеса, патронеса, поетеса.
Суфікси -НН- (Я) / -ІНН- (Я), -АНН- (Я) (-ЯНН- (Я)), -ЕНН- (Я)
Суфікси -нн- (я) / -інн- (я), -анн- (я) (-янн- (я)), -енн- (я) пишемо
з двома літерами н в іменниках середнього роду:
-інн- (я) — утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі-
ти — горіння, носити — носіння, шарудіти — шарудіння;
-анн- (я) (-янн- (я)) — утворені від дієслів із голосним основи
а (я): гукати — гукання, гуляти — гуляння, зростати — зро
стання, сприяти — сприяння;
-енн- (я) — у яких наголос падає на корінь: звернення, напру-
ження, піднесення, удосконалення.
Суфікс -ИНН- (Я)

Суфікс -инн- (я) уживаємо в іменниках середнього роду, що
означають збірні поняття: бобовиння, гарбузиння, картоплиння,
павутиння.
Суфікси -ЕН- (Я) (-ЄН- (Я))

Суфікси -ен- (я) (-єн- (я)) уживаємо в іменниках середнього
роду, що означають малих істот: вовченя, гусеня, совеня, чаєня.
Суфікси -ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК- (А) (-ЄЧК- (А)),

-ЕЧК- (О) (-ЄЧК- (О)), -ИЧОК, -ИЧК- (А)
Суфікси -ечок (-єчок), -ечк- (а) (-єчк- (а)), -ечк- (о) (-єчк- (о)),
що мають зменшено-пестливе значення, пишемо з е (є): вершечок,
краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка; віконечко, словечко, яєчко.
Ці суфікси потрібно відрізняти від суфіксів -ичок, -ичк- (а)
у словах на зразок: ножичок, травичка.
Суфікси -ЕНК- (О) (-ЄНК- (О)) і -ЕНЬК- (О, А)

(-ЄНЬК- (О, А))
Правопис суфіксів -енк- (о) (-єнк- (о)) і -еньк- (о, а) (-єньк- (о, а))
залежить від значень іменників, які вони утворюють:
-енк- (о) (-єнк- (о)) вживаємо здебільшого в іменниках, що озна-
чають прізвища: Адаменко, Кравченко, Мусієнко, Олексієнко, зрід-
ка — у загальних назвах: безбатченко, безхатченко, коваленко;
-еньк- (о, а) (-єньк- (о, а)) — для утворення пестливих назв: ба-
тенько, серденько; ніженька, тополенька; заєнько.
Суфікси -ИСЬК- (О) (-ЇСЬК- (О), -ИЩ- (Е), (-ЇЩ- (Е))

Слова, утворені від іменників усіх родів за допомогою суфіксів
-иськ- (о) (-іськ- (о), -ищ- (е), (-їщ- (е)), мають переважно емоційно-
негативне забарвлення, причому після літери на позначення при-
голосного пишемо и, а на позначення голосного — ї: гноїсько, дів
чисько, хлопчисько; вогнище, побоїще.
Суфікси -ОВИЧ- (-ЬОВИЧ-), -ІВН- (А) (-ЇВН- (А))

Суфікси -ович- (-ьович-), -івн- (а) (-ївн- (а)) вживаємо для утворення:
-ович- (-ьович-) тільки чоловічих імен по батькові: Вікторович,
Васильович, Микитович, Олексійович, Юрійович;
-івн- (а) (-ївн- (а)) жіночих імен по батькові від особових імен
відповідно на приголосний та на -й: Борисівна, Ігорівна; Валеріїв-
на, Сергіївна, Юріївна.
В основі особового імені чергуємо і з о в імені по батькові: Ан-
тін — Антонович, Антонівна; Федір — Федорович, Федорівна.
Від окремих імен існують кілька варіантів по батькові: Кузь-
ма — Кузьмович (і Кузьмич), Кузьмівна; Лука — Лукич (і Лукійо-
вич), Луківна; Микола — Миколайович (і Миколович), Миколаїв-
на (і Миколівна); Сава — Савович (і Савич), Савівна; Хома — Хо-
мович (і Хомич), Хомівна.
Суфікси -ІВК- (А), -ОВК- (А)

За допомогою суфіксів -івк- (а), -овк- (а) від іменників та інших
частин мови утворюються іменники жіночого роду: голівка, долів-
ка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка;
головка (капусти), духовка.
Суфікс -ОК
В іменниках чоловічого роду після приголосних голосний о су-
фікса -ок у непрямих відмінках випадає: вершок (вершка), гайок
(гайка), кийок (кийка), кілок (кілка), лужок (лужка), стручок
(стручка); після літер на позначення м’яких приголосних перед
суфіксом -ок пишемо ь: деньок, пеньок.
Суфікси -ИР-, -ИСТ-, -ИЗМ-, -ІР-, -ІСТ-, -ІЗМ-

В іншомовних суфіксах -ир-, -ист-, -изм-, ужитих після д, т,
з, с, ц, ж, ч, ш, р, пишемо и: бригадир, касир; бандурист, пей-
зажист; класицизм, романтизм, педантизм, тероризм; після
решти приголосних пишемо -ір-, -іст-, -ізм-: банкір, пломбір; іде-
аліст, романіст; модернізм, реалізм, зокрема в утвореннях від
українських коренів: боротьбіст, побутовізм, речовізм та ін.
Після літер на позначення голосних у цих суфіксах пишемо ї:

конвоїр, ліцеїст, героїзм.

Безхатч..нко, вел..ч, верш..чок, ромб..к, дзьоб..к, вар..во, мо-
роз..во, щотижнев..к, оповз..нь, чарівнич..нько, подорожан..н,
виноград..на, солдатч..на, сел..ще, хрещен..ця, дал..ч, щебету-
ш..чка, копі..чка, дал..на, чуд..сько, засідат..ль, підвищ..ння, по
велит..ль, татар..н, майстр..ня, вузл..к, свіж..на, змі..ня.
54. Від поданих слів утворіть нові за допомогою суфіксів зі зменшу-

вально-пестливим значенням.
Дід, мати, онук, сваха, дружка, красуня, долоня, канарейка,
стрічка, горлиця, жартівниця, мавпа, коза, край, моріг, горщик,
горло, літо, дрюк, трійка, гніздо, ґудзик, сито, пиріг, серце, мрія,
місяць, келих, чуб.
55. Від поданих слів утворіть нові з емоційно-негативним забарвленням.

Вовк, гарбуз, нога, парубок, свекруха, хлопець, чудо.
56. Складіть та запишіть речення зі словами віконечко, зоренька, лі-

жечко, місяченько, ніченька, дрімотонька, ластів’ятко, голуб’ятко, сер-
денько і под.
12.2. Прикметникові та дієприкметникові суфікси1
Суфікси -Н- (ИЙ), -Н- (ІЙ)

Суфікс Особливості Приклади
-н- (ий) Від іменникових і діє Влучний, дружний (спів), західний,
слівних основ — основ згубний, мільйонний, напускний,
ний склад якісних і від- принадний, природний, холодний,
носних прикметників народний
-н- (ий) Приєднується до основ Гармонійний, емоційний, катего-
іншомовних іменників рійний, коаліційний, традиційний,
на -ія пропорційний
-н- (ій) Ужитий в небагатьох Братній, всесвітній, городній, дав-
прикметниках, переваж- ній, житній, задній, крайній, літній,
но відносних майбутній, матерній; незабутній,
освітній, пізній, ранній, самобутній,
суботній, хатній
1
§ 33.
Суфікс -н- (ій) типовий для всіх прикметників відприслівнико-

вого та відіменникового походження, що мають перед ним ж, ш:
ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній, прийдеш-
ній, сьогоднішній, тутешній, але: потужний.
Суфікси -ИЧН- (ИЙ), -ІЧН- (ИЙ) (-ЇЧН- (ИЙ))

-ичн- Після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, Історичний, класичний, мате-
(ий) р у прикметниках, утворених матичний, ортопедичний
від основ іншомовного похо-
дження
-ічн- Після приголосних, крім д, т, Академічний, анархічний, ар-
(ий) з, с, ц, ж, ч, ш, р хеологічний, епічний, ідиліч-
ний, органічний
-їчн- Після голосних Архаїчний, мозаїчний, проза-
(ий) їчний
Суфікси -ИН-, -ЇН-

У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни
-ин- Після літер на позначення Баба — бабин, мама — мамин,
приголосних (крім й) Ганна — Ганнин, Катря —
Катрин, Маруся — Марусин,
свекруха — свекрушин, тіт-
ка — тітчин
-їн- Після голосних Зоя — Зоїн, Марія — Маріїн,
Соломія — Соломіїн, Софія —
Софіїн
Суфікси -ИН- (ИЙ), -ЇН- (ИЙ)

Прикметники зі значенням присвійності, утворені від назв тварин
-ин- Після літер на позначення Бджолиний, голубиний, горо-
(ий) приголосних (крім й) биний, качиний, орлиний
-їн- (ий) Після літер, що передають го- Зміїний, солов’їний
лосний, та апострофа
Суфікси -ИСТ- (ИЙ), -ЇСТ- (ИЙ)

Позначають інтенсивний вияв ознаки
-ист- Після літер, що позначать при- Барвистий, голосистий, іскри
(ий) голосні стий, перистий (подібний до
пера; але: перістий — рябий)
-їст- Після літер на позначення го- Вибоїстий, гноїстий, оліїстий,
(ий) лосних троїстий
Суфікси -ЕВ- (ИЙ), -ЄВ- (ИЙ), -ОВ- (ИЙ)

-ев- (ий) У прикметниках, які мають Березневий, грушевий, овоче-
перед цим суфіксом літеру на вий, ситцевий
позначення м’якого або ши-
плячого приголосного і в яких
наголос падає переважно на
основу слова
-єв- (ий) Перед суфіксом стоять літери Алюмінієвий, значеннєвий,
на позначення м’яких н, т мисленнєвий, життєвий, по-
чи й няттєвий, суттєвий, дієвий,
калієвий
-ов- У прикметниках, що мають пе- Вітровий, казковий, кварцо-
(ий) ред цим суфіксом літеру, яка вий, палацовий, святковий,
передає твердий приголосний службовий
У прикметниках, що мають Біржовий, речовий, грошовий,
перед цим суфіксом літери на дощовий, нульовий, стильо-
позначення шиплячих (ж, ч, вий; бойовий, гайовий, крайо-
ш, шч), м’яких приголосних вий
або й, причому наголос у них
падає на закінчення
За цими правилами пишемо суфікси -ов-, -ев- (-єв-) у присвій-

них прикметниках жіночого та середнього роду:
-ов- уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від
іменників ІІ відміни чоловічого роду твердої групи: батько —
батькова, батькове; майстер — майстрова, майстрове; Шевчен-
ко — Шевченкова, Шевченкове;
-ев- (після голосного — -єв-) уживаємо в присвійних прикмет-
никах, утворених від іменників ІІ відміни чоловічого роду м’якої
та мішаної груп: Андрій — Андрієва, Андрієве; Ігор — Ігорева, Іго-

реве; кобзар — кобзарева, кобзареве; пісняр — піснярева, пісняре-
ве; скрипаль — скрипалева, скрипалеве; сторож — сторожева,
сторожеве; товариш — товаришева, товаришеве.
Голосні о, е суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) чергуємо в закритому скла-
ді з і: Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва —
Олексіїв.
Суфікси -УВАТ- (ИЙ) (-ЮВАТ- (ИЙ)), -ОВАТ- (ИЙ),

-ОВИТ- (ИЙ)
-уват- (ий) У прикметниках на позна- Білуватий, горбуватий, кру-
(-юват- чення неповного ступеня глуватий, синюватий, тем-
(ий)) вияву ознаки та властивості, нуватий; дуплуватий, зло-
подібності, схильності до дійкуватий, остюкуватий,
чогось піскуватий
-оват- (ий) Із наголошеним о — в неба- Плисковатий, стовбоватий
гатьох прикметниках
-овит- (ий) У прикметниках на позна- Гордовитий, грошовитий,
чення високого ступеня ви- талановитий
яву ознаки

Бездощ..вий, борщ..вий, взутт..вий, вермішел..вий, груш..вий,
марганц..вий, свинц..вий, кінц..вий, кахл..вий, несутт..вий, маг
ні..вий, квітн..вий, коч..вий, дріждж..вий, смітт..вий, лиць..вий,
плюш..вий, яблун..вий.
58. За допомогою суфіксів утворіть прикметники, поясніть їх правопис.

Буряк, глибина, голова, ведмідь, привіт, велич, гілля, хата,
правда, розмова, книжка, стіна, сонце, зірка, корова, слово, зло,
старанність, хвіст, ледар, земля.
59*. У кожному з рядків найдіть слово з помилкою, наведіть відповід-

не правило:
а) природній, дружній (погляд), дорожній, зовнішній, колишній,
справжній;
б) хвилинний, скаженний, нездола�нний, пінний, достеменний;
в) сумний, порожний, західний, качиний, потужний, звичайний,
зневірений;
г) Явдошин, Надіїн, Орисін, Нелин, Роксоланин.
60. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах. Поясніть правопис

прикметників.
Старий січовик натхнув свою душу в молод..н..ку душу онука.
Та на них [дошках] не лежало нічого — пустіс..н..кі, голіс..н..кі,
як та гола та дебела жердка. Грицько скинув із спини торбину
з сухарями, лихен..ку свитину та не кращ.. чоботи. Подмухав ві-
терець леген..кий, за слівцем шептав слівце; з рідних яблунь цвіт
білен..кий обсипав мені лице. Темна ніч, вітрець тих..с..н..кий
зашумів у моїм вікні; дощик капає дрібн..с..н..кий, у серце падає
мені (П. М.).
12.3. Дієслівні суфікси1
Суфікси -УВА- (-ЮВА-), -ОВА-

-ува- У дієсловах Керувати, міркувати; лікарю-
(-юва-) вати, учителювати
У дієприкметниках та віддіє Викручувати — викручуван-
слівних іменниках — на пер- ня, викручуваний; очікува-
ший голосний цього суфікса не ти — очікування, очікуваний
падає наголос
-ова- У дієприкметнику та зрідка Друкува�ти — друкува�ння,
в іменнику наголос падає на але: друко�ваний; малюва�ти —
перший голосний суфікса малюва�ння, але: мальо�ваний
Для перевірки: риштувати — риштування, але: риштовання

(предметне значення), риштований; упакувати — упакування,
але: упаковання (предметне значення), упакований.
Суфікси -ОВУВА- (-ЬОВУВА-)

-овува- Уживаємо в дієсловах Завойо�вувати — завойо�вування,
(-ьовува-) і похідних від них іменни- завойо�вуваний; перемальо�ву
ках та дієприкметниках; вати — перемальо�вування, пере
його перший голосний за- мальо�вуваний; скупо�вувати —
вжди наголошений скупо�вування, скупо�вуваний
1
§ 34.
Суфікси -ІР-, -ИР-

Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джере-
лі суфікс -ір-, в українській мові зазвичай утрачають цей суфікс
у всіх формах: дотувати — дотований, загітувати — загітова-
ний, закомпостувати — закомпостований, лобіювати — лобі-
йований, поінформувати — поінформований, сконструювати —
сконструйований.
У деяких дієсловах для усунення небажаної омонімії зберіга-
ємо суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-): буксирува-
ти (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірувати (бо
є полювати), репетирувати (бо є репетувати).
Суфікси -ір-, -ир- пишемо також у поодиноких дієсловах: дра-
гірувати, котирувати, лавірувати, марширувати, пікірувати,
третирувати, солірувати.
61. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах. Поставте наголоси,

поясніть написання дієслівних суфіксів.
Ангаж..вати, ангаж..ваний, вальс..вати, вальс..ваний, вгод..-
вати, вгод..ваний, випроб..вати, випроб..ваний, вислух..вати, ви-
слух..вання, відбуд..вати, відбуд..ваний, відбудов..вання, загарт..-
вати, загарт..вання, згурт..вати, згурт..вання, кредит..вати, кре-
дит..ваний.
62. Випишіть із речень слова із суфіксами іншомовного походження,

поясніть їх правопис.
Ярослава рішуче парирувала удар (Л. Д.). Літаки зробили
коло, але замість того, щоб іти на посадку, почали пікірувати
на аеродром (Ю. М.). «Сонна Чернігівщина»,— з гіркою усміш-
кою подумав він і почав лавірувати між головами, клунками,
старими дірявими чобітьми й новими личаками (Л. С.). В мені
прокидається уїдливе бажання іронізувати, внести неспокій
в цю Ґулеву певність, порушити його піднесеність, знищити
його чулість (В. Д.). Вальс неготовий, коли репетирувати — не-
відомо.
63. Складіть і запишіть рецензію на телепередачу чи фільм, викори

стовуючи запропоновані дієслова та словосполучення.
Аплодувати, переглянути, повторювати, оцінювати, жартува-
ти, міркувати, шокувати, транслювати, цитувати, розчаровувати-
ся, очікувати, друкувати, малювати, завойовувати, брати участь,
справляти враження.
13. ПРАВОПИС СЛІВ РАЗОМ,

ІЗ ДЕФІСОМ, ОКРЕМО
13.1. Загальні правила правопису складних слів.
Складні слова зі сполучними голосними звуками [О], [Е]
(графічно Е та Є) та без сполучного звука1
1. Сполучний звук [о] застосовують, коли:
а) перша частина складного слова — це основа прикметника твер-
дої групи: важкоатлет, гірничопромисловий, чорнóзем, ясно-
зорий;
б) перша частина складного слова — це основа іменника, числів-
ника або займенника, після твердого приголосного, зокрема
шиплячого: водозабір, Водохрестя, грушоподібний, душогуб,
країнознавство, одноденний, самовиховання, самовчитель,
торфоріз, цементовоз;
в) о в числівниковій основі дво- перебуває перед наступним при-
голосним, голосним та [j] у прикметниках та іменниках: дво
актний, двоєдиний, двоелектродний, двоокис, двоокисень,
двоопуклий, двоосьовий, двотижневий, двоярусний.
Якщо перша частина складного слова — основа прикметника
м’якої групи, то перед о пишемо ь: давньоруський, задньоязико-
вий, ранньостиглий, середньовіччя, середньодобовий, синьоокий.
2. Сполучний звук [е]:
а) застосовують після м’якого приголосного (неподовженого),
яким закінчується основа іменника м’якої групи: бурелом,
землемір, землетрус, киснетерапія, краплеподíбний, скеле-
лаз, а в деяких словах — і після шиплячого: ножетримач, ово-
чесховище, Січеслав;
б) після [j], яким закінчується основа іменника м’якої групи,
та після м’якого подовженого приголосного першої частини
графічно передаємо літерою є: боєздатність, краєзнавство,
націєтворення, сміттєзбиральний, хімієтерапія.
Роль сполучного звука у складних словах виконує також
останній голосний першого невідмінюваного іменника чи першої
незмінної основи іншомовного походження, переважно [о], [а]
(автовокзал, дискоклуб, Євросоюз, Європарламент, кінофільм,
наночастинки, радіокомітет, стереоапаратура; медіалінгві
стика, медіастилістика), а також голосний, яким закінчується
перше слово:
1
§ 35.
-и: всюдихід, триатомний, трикілометровий, триокисень,

чотирибальний, чотирикутник, чотириосьовий;
-е: морепродукти, сонцестояння;
-а: кількаразовий, кількаповерховий, півтораметровий, сім’я
доля, сім’япровід;
-о: дев’яносторічний, стометровий, сторіччя;
-у: двоюрідний, троюрідний.
3. Складні слова утворюємо без сполучного голосного звука,
якщо:
а) перша основа закінчується на приголосний звук або -ох, що
є закінченням родового відмінка числівників два, три, чотири
в порядкових числівниках і співвідносних із ними іменниках:
Болград, Вишгород, Миргород, крайнебо, хлорбензол; двохсо-
тий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний; двохсотріччя;
б) першу основу скорочено до приголосного: артполк, будмай
данчик, драмтеатр, завкафедри, літстудія, медзаклад, міськ
рада, але (традиційно): конов’язь, коногін, костогриз, косто-
прав, повітродув, повітрозабірник, свиноматка, свинопас.

Авт..сервіс, бо..здатність, вод..гін, вантаж..обіг, верб..лози, лег
к..атлет, електр..енергія, гідр..ізоляція, земл..робство, стал..вар,
народн..поетичний, скор..варка, чорн..ліс, філ..логія, фіт..терапія,
україн..мовний, хвил..подібний, пар..плав, ліс..степ, житт..пис,
чорн..зем, нос..ріг, дерев..обробний, загальн..науковий, сільск..-
господарський, перш..рядний, синь..окий.
65. Від поданих пар слів утворіть складні слова.

Життя, радість; багато, клітина; зуб, гострий; масло, завод;
черга, перший; око, блакитний; вода, лікування; чорний, брова;
турбіна, газ; картопля, саджати; щока, рожевий.
66*. Виберіть рядок (рядки), у якому (у яких) усі слова з’єднано голо-
сним о:
а) овоч..сховище, чорн..гуз, чорн..ліс, гурт..житок;
б) груш..подібний, дощ..мір, сам..виховання, атом..хід;
в) зерн..дробильний, картопл..саджальний, чорн..зем, м’яс..за-
готівля;
г) тепл..обмін, сам..хід, ліс..степовий, електр..силовий.
67*. Відгадайте загадки. Відповіді запишіть (відгадками мають бути

складні слова).
1. І не сонце, і не місяць, а світить ясно, як удень. 2. Хвостом

воду бере, носом випускає. 3. Посередині пічка, а по боках річка.
4. В однієї качки два дзьоби. 5. По полю повзе, траву гризе. 6. Не
вмію читати, а весь вік пишу.
13.2. Правопис слів разом
Складні слова
Разом пишемо : 1
а) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й по-

хідні від них: адмінресурс, адмінреформа, академвідпустка,
багатвечір, виконроб, власкор, держустанова, елітжитло,
інвалюта, інофірма, інтербригада, інформповідомлення, Каб-
мін, Київзеленбуд, медперсонал, Міносвіти, мультфільм,
Нацбанк, нардеп, Святвечір, епідемситуація, соцзабезпечен-
ня, спецзавдання, спецвипуск, спортмайданчик, фармпрепа-
рат, соцстрахівський;
б) слова з першими регулярно вживаними іншомовними ком-
понентами на голосний та приголосний: абро-, авіа-, агро-,
аеро-, аква-, авто- (у значенні само, автоматичний), алко-,
арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-,
геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-,
зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-,
онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-,
фіто, фолк- (фольк-), фоно- та ін.: аброморфема, авіарейс, ав-
товідповідач, агробізнес, аерометод, акватехніка, алкотест,
артринок, астрокорекція, аудіоальбом, біоцикл, бодибілдинг,
бодіарт, вебсторінка, геліоцентр, геополітика, екопродукти,
економклас, етногурт, єврозона, кібермашина, метамова,
неомодерніст, онколікарня, панамериканський, телехроніка,
фітотерапíя, фолкгурт, фолькмузика та ін.; так само слова
з питомими компонентами іно- (іншо-, інако-), лже-: іновірець,
іншовірець, інакодумець, іншодумець; лжепророк, лжесвідок;
в) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кіль-
кісний (вищий за звичайний, дуже високий або слабкий, швид-
кий або повільний і т. ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-,
гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-,
нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архі
складний, архішахрай, архидиякон, бліцопитування, гіпер
звук, екстраклас, макромолекула, максіодяг, макроекономіка,
1
§ 35 (4).
мідіодяг, мінідиск, нанокомп’ютер, наночастинки, преміум-

клас, топменеджер, ультрамодний, флешінтерв’ю та ін.;
г) слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-,
контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивірус, віцепрем’єр,
віцеконсул, ексчемпіонка, ексміністр, контрадмірал, контр-
удар, лейбгвардієць, лейбмедик, обермайстер, оберофіцер,
штабскапітан, унтерофіцер;
д) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник,
записаний словом: двадцятип’ятиповерховий, двобічний, дво-
окий, півтораметровий, п’ятсотдвадцятип’ятиріччя, сім-
сотсорокаріччя і под.
1. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного
імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Європа, псевдо-Фауст.
2. У компонентах максі-, міді- кінцевий і в позиції перед при-
голосним наступного слова не переходить в и: максімода, максі-
сукня, мідімода, мідіспідниця. Компонент топ- із числівниками
не поєднуваний.
3. Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо
з дефісом: анти-Дюринґ, екс-Югославія. У компонента анти- кін-
цевий и в позиції перед голосним наступного слова не переходить
в і: антиелектрон, антиімперіалістичний, антиінфекційний,
антиінфляційний, антиісторичний, антиокислювач.
Складні іменники
Разом пишемо складні іменники1:
а) якщо поєднані за допомогою сполучного голосного звука дві
основи, друга з яких — віддієслівного походження: водопій,
водолаз, глибиномір, глинокоп, дроворуб, лісосплав, лялько-
вод, металоріз, м’ясоїд, самохід, трубоклад, хліборіз;
б) утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за
допомогою сполучного голосного звука: білокрівці, густолісся,
дрібнóліс, жовтóцвіт, синьоцвіт, червононіжка, червонопір-
ка, чорнозем, чорнóліс, чорнослив;
в) утворені за допомогою сполучного голосного звука з двох імен-
никових основ: верболіз, газобалон, глинопісок, лісостеп,
льонолавсан, металопласт, сталебетон, тоннокілометр,
торфогній, шлакоблок, а також іменники, першою частиною
яких є незмінна основа іншомовного походження на о, а: авто-
магістраль, агрокультура, відеофільм, дискомузика, стерео-
екран, нанодіагностика, медіалінгвістика;
1
§ 36 (1).
г) утворені з дієслова у формі другої особи однини наказового

способу та іменника: горицвіт, зірвиголова, перекотиполе,
пройдисвіт; Коливушко, Перебийніс, Тягнибік, Убийвовк
(прізвища);
д) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі
Р. в. (для числівників дев’яносто, сто — Н. в.), іменникової
основи та суфікса: дванадцятитонка, шестиденка, дев’яносто
п’ятиріччя, стоп’ятдесятиріччя, трьохсотп’ятдесятиріччя;
е) утворені з трьох і більше основ: радіоспектрогеліографія, ав-
томотогурток, світловодолікування, термогідродинаміка;
ж) складні іменники з першою частиною напів-, полу-: напівав-
томат, напівімла, напівкущ, напівлюдина, напівмавпа, на-
півпітьма, напівправда; полудрабок, полукіпок, полумисок.
Якщо числівник у складних іменниках означає дво-, тризнач-
не число і записаний цифрами, то його приєднуємо до другої ча
стини за допомогою дефіса: 750-річчя, 900-річчя.
Невідмінюваний числівник пів (зі значенням половина) із на-
ступним іменником — загальною та власною назвою у формі Р. в.
однини пишемо окремо: пів аркуша, пів відра, пів години, пів лі-
тра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів
ями; пів Європи, пів Києва, пів України. Якщо ж пів із наступним
іменником у формі Н. в. становить єдине поняття та не виражає
значення половини, то їх пишемо разом: піваркуш, південь, пів-
захист, півколо, півкуля, півлітра (розм. пляшка з рідиною ємні
стю 0,5 літра), півмісяць, півоберт, півовал, півострів.

Живи, дух житт(..дайний), дух творчості людської (М. Б.).
Нема такої сили, щоб нашу правоту перемогти, щоб наш огонь
згасить мільйон(..крилий)! (М. Р.) Далек(..східна) тайга проно-
ситься під літаком тисячами кучерявих сопок (О. Д.). У середній
Україні простягнувся ліс(..степ). До армії я вчився в сільськ(..гос-
подарському) інституті (Г. Т.). Мій синочок синь(..окий) в колисці
усміхається мені (В. С.). Ревуть пар(..плави), гудуть пар(..вози),
і аер(..плани) прокреслюють слід (В. Ст.). Не знав, не знав звіздар
гостр(..бородий), що в анти(світі) є анти(..зірки), що у народах
є анти(..народи), що у століттях є анти(..віки) (Л. К.). Червон(..бо-
ким) яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий (М. Р.).
69*. Виберіть рядок, у якому всі слова пишуться разом:

а) авто(сервіс), водо(гін), вантажо(обіг), держ(установа), електро
(енергія);
б) легко(атлет), прем’єр(міністр), зірви(голова), пів(озера), напів

(фабрикат);
в) вербо(лози), (пів)Києва, трьохсот(річчя), трудо(день), тепло
(обмін);
г) учитель(історик), віце(консул), п’яти(поверховий), затули(вітер),
метео(служба).
70. Розкриваючи дужки, запишіть у два стовпці слова, які пишуться:

1) окремо; 2) разом.
(Пів)ночі, (пів)ескадрона, (пів)Миргорода, (пів)пляшки, (пів)
оберт, (пів)лимона, (пів)Венери, (пів)овал, (пів)вікна, (пів)Києва,
(пів)автомат, (пів)захист, (пів)острів, (пів)острова, (пів)аркуш,
(пів)оберт.

Якісь думки снуються в голові, (напів)журливі і (напів)свідо-
мі (М. Р.). Мавка поволі вибирає (напів)зів’ялі квітки з пожатого
жита (Л. У.). І никає помазаником Божим (пів)правда, (пів)свобо-
да, (пів)життя (М. Він.). Нам неправда ненависна як (анти)світ,
та (пів)правда — ненависна вдвічі (Б. О.). Що вчора мірою було —
(пів)міри стало нині, немов щодня нове крило дарується людині
(М. Р.). Із хаосу, із натяку, з (пів)слова народжується думка, звук,
акорд (П. Д.). (Пів)усміх викривив губи Бондаря (С. Ж.).
Складні числівники
Разом пишемо складні числівники1:
а) кількісні: одинадцять, півтора, п’ятдесят, триста (трьох-
сот, трьомстам, трьомастами, (на) трьохстах);
б) порядкові, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний,
-мільйонний, -мільярдний: дев’ятисотий; двохтисячний, де-
сятитисячний, п’ятсоттридцятитисячний; чотирьохміль
йонний, п’ятдесятимільйонний, шістдесятип’ятимільйонний;
семимільярдний.
1. Складені кількісні та порядкові числівники пишемо окре-
мо: тисяча п’ятсот тридцять вісім; мільйон трьохтисячний;
мільярд чотирьохмільйонний; тисяча дев’ятсот вісімдесят
восьмий.
2. Кількісні та порядкові числівники, складовою яких є форма
з половиною і под., також пишемо окремо: дві з половиною тися-
чі, три з половиною тисячний загін.
1
§ 38.
Займенники
Разом пишемо займенники1:
yy складні неозначені, утворені від займенників інших семантич-
них груп за допомогою словотворчих часток аби-, ані-, де-,-сь:
абихто (абикого, абикому і т. д.), абиякий (абиякого, абиякому
і т. д.), абичий (абичийого, абичийому і т. д.), аніхто (анікого,
анікому і т. д.), аніщо (анічого, анічому і т. д.), аніякий (аніяко-
го, аніякому і т. д.), анічий (анічийого, анічийому і т. д.), дехто
(декого, декому і т. д.), дещо (дечого, дечому і т. д.), деякі (де
яких, деяким і т. д.), хтось (когось, комусь і т. д.), щось (чогось,
чомусь і т. д.), якийсь (якогось, якомусь і т. д.), котрийсь (ко-
трогось, котромусь і т. д.).
Складні прикметники
Разом пишемо складні прикметники2:
а) утворені від складних іменників, які пишуть разом: агрокуль-
турний (агрокультура), електросиловий (електросила), лісо-
степовий (лісостеп), монокультурний (монокультура);
б) утворені з іменника та узгодженого з ним прикметника: висо-
коврожайний (високий урожай), західноукраїнський (Західна
Україна), зовнішньополітичний (зовнішня політика), мовно
стильовий (мовний стиль);
в) утворені з дієслова і залежного від нього безсуфіксного іменни-
ка: волелюбний, деревообробний, машинобудівний, світлопо-
глинальний, сміттєочисний, сталерозливний, струмовимірю-
вальний;
г) перший компонент яких утворений від прислівника, а дру-
гий — від прикметника: багатопрогінний, важкорозчинний,
круглообертальний, легкозаймистий, малочутливий, силь-
нодійний чи від дієприкметника: багатоспрямований, важко-
прогнозований, високооплачуваний, густозаселений, довгоочі-
куваний, маловживаний;
д) перший прислівниковий компонент яких уточнює значення
другого прикметникового компонента: округлояйцеподібний,
видовженотупоконечний, короткогрушоподібний;
е) утворені з двох або кількох компонентів, у яких основний,
переважно термінологічний зміст передає останній при-
кметник, а попередні лише звужують, уточнюють його: вузь
кодіалектне (мовне явище), глибокозадньоязиковий (звук),
1
§ 39.
2
§ 40.
давньоверхньонімецька (мова), двовуглекислий (газ), лінгво

стилістичні (особливості); також — глухонімий, сліпоглухо-
німий;
ж) першою частиною яких є іменник з основою на м’який приго-
лосний: (вуглецевмісний) та на й (кальцієвмісний, натрієвміс-
ний);
и) складні прикметники з першою іменниковою основою на при-
голосний: натрійорганічний, хлорфенольний;
к) першою частиною яких є числівник, написаний словом з осно-
вою на:
-и: двадцятиповерховий, десятиметровий, п’ятдесятитонний,
семиразовий, стодвадцятип’ятирічний, чотириколісний;
-о: двометровий, двоосьовий, столітровий;
-а: сорокагодинний, сорокаденний;
приголосний: піввідерний, півкілограмовий, півкілометровий,
півлітровий.
Примітка. Якщо друга частина походить від префіксального
дієслова, то складний прикметник пишемо з дефісом: контрольно-
вимірювальний, вантажно-розвантажувальний.
Прислівники, утворені з відносних (зрідка — якісних) при-
кметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не
зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприк-
метником: абсолютно сухий, валентно пов’язаний, вільно кон-
вертований, діаметрально протилежний, компетентнісно орі-
єнтований, науково обґрунтований, послідовно миролюбний, про-
фесійно орієнтований, соціально активний, соціально свідомий,
соціально небезпечний, суспільно корисний, суспільно необхідний,
хімічно стійкий, чітко окреслений.
Прислівники
Разом пишемо прислівники1:
а) утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині,
відтепер, донині, дотепер, забагато, занадто, набагато, навіч
но, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки,
негаразд, отак, отам, отут, повсюди, подекуди, позавчора,
позаторік, потроху, утричі.
Від таких прислівників потрібно відрізняти сполучення при-
йменників із незмінюваними словами, уживаними зі зна-
ченням іменника, які пишемо окремо: від сьогодні, до за-
втра, на завтра, на потім (пор.: не відкладайте цього до
1
§ 41.
завтра, на завтра, на потім); за багато (пор.: забагато гу-

ляєш і за багато років уперше приїхав), на багато, на добра-
ніч, на ура;
б) утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти,
вбік (убік), ввечері (увечері), вволю (уволю), вголос (уголос),
вгору (угору), вдень (удень), взимку (узимку), взнаки (узна-
ки), вниз (униз), відразу, вкрай (украй), вкупі (укупі), влітку
(улітку), внизу (унизу), вночі (уночі), восени, впень (упень),
вперед (уперед), заочі, запівніч, зараз, заразом, зверху, звіку,
згори, спереду;
в) утворені сполученням прийменника з:
yy віддієслівним коренем чи віддієслівною основою: вплав
(уплав), впам’ятку (упам’ятку), вперéміш (упереміш),
вплач (уплач), врозкид (урозкид), врозліт (урозліт), врозсип
(урозсип), врозтіч (урозтіч), навиліт, навідліг, навідріз, на-
захват, наздогад, напідпитку, напоказ, напохваті, напро-
лом, напропале, нарозхват;
yy коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє,
вручну (уручну), догола, допізна, завидна, затéмна, звисо-
ка, згарячу, злегка, зліва, зрідка, нарізно, нашвидку, побли-
зу, помалу, сповна, спроста;
yy числівником: вдвоє (удвоє), втроє (утроє), вчетверо (учет-
веро) і т. д.; вперше (уперше), вдруге (удруге), втретє (утре-
тє) і т. д.; надвоє, натроє, начетверо і т. д.; удвох, утрьох,
учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу;
yy займенником: внічию (унічию), втім (утíм), навіщо, нащо,
передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що та ін.
в ролі додатків;
г) утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): бо-
соніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь,
мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обі-
руч, очевидно;
д) утворені поєднанням словотворчих часток аби-, ані-, де-, чи-,
що-, як- зі словом будь-якої частини мови: абикуди, абияк;
аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк; дедалі,
деінде, деколи, декуди; чимало, щосили, щохвилини, якомога,
я�кось і якóсь (із різними значеннями).
Потрібно відрізняти прислівники, утворені з прийменників
або часток і слів різних частин мови (їх пишемо разом), від при-
йменників або часток та іменників, прикметників, займенників,
прислівників, що зберігають у реченні свої функції як окремі ча
стини мови (їх пишемо окремо).
Пор.: Він повернув убік і Хтось ударив спортсмена у бік. Спо-

чатку було слово і З початку розмови вони зрозуміли вашу дум-
ку. Прочитай вірш напам’ять і На пам’ять він подарував мені
книжку.
Складні прийменники
Разом пишемо складні прийменники1:
а) утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) при-
йменників зі словом будь-якої частини мови: внаслідок (уна-
слідок), вподовж (уподовж), впродовж (упродовж), замість,
навздогін, навколо, навперейми, назустріч, напередодні, на-
прикінці, повздовж;
б) утворені з двох і більше простих прийменників: задля, заради,
окрім, поза, поміж, понад, поперед, попри, посеред, проміж.
Складні сполучники
Разом пишемо складні сполучники2:
утворені внаслідок поєднання повнозначних чи службових
слів із частками або прийменниками: аніж, зате, мовби, начеб,
начебто, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито,
отож, причому, протé, себто, цебто, якби, якщо; також слова:
абощо, тощо.
Складні сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо слід від-
різняти від спільнозвучних займенників (те, що) та прислівника
(як), що їх пишуть із простими прийменниками за, про та част-
кою би (б) окремо.
Сполучники зате, проте можна замінити одним із протистав-
них сполучників (а, але, однак), тоді як прийменники за, про та
вказівний займенник те — не можна, пор.: Хоч не застав Івана
вдома, зате пройшовся і За те оповідання його похвалили.
Сполучник щоб відрізняється від займенника що із часткою б
тим, що на займенник що виразно падає логічний наголос. Пор.:
Він сказав, щоб усі прийшли і Що б ви сказали, коли б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо відрізняються від спільнозвучного
з ними прислівника як із часткою би та займенником що тим, що
вони поєднують частини в складному реченні, а на прислівник як
завжди падає логічний наголос. Пор.: Якби тут був мій товариш,
я був би щасливий і Як би краще виконати це завдання! Якщо хо-
чеш, допоможу тобі і Як що трапиться, нарікай на себе.
1
§ 42.
2
§ 43.
Частки
Разом пишемо частки1:
а) словотворчі аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі слів, належ-
них до будь-якої частини мови: абищо, абияк; аніскільки, ані-
трохи, аніяк; дедалі, деколи, декотрий, дещо; чималенький,
чимало; щовечора, щогодини, щоденник, щодня, щодоби, щоду-
ху, щонайкращий, щоправда, щоразу, щосили; якнайшвидше,
якомога та ін.;
б) би (б), то, що в складі сполучників немовби, нíби, щоб, якби;
немовбито, нібито; абощо, якщо і частку же (ж) у складі
стверджувальних часток авжеж, аякже, атож;
в) -ся (-сь) (відзайменникова частка) у зворотних дієсловах: вмив-
ся (вмивсь), одягнувся (одягнувсь), наївся (наївсь); у складі
займенників і прислівників: котрийсь, котрась, котресь,
хтось, щось, якийсь, якась, якесь; десь, звідкись, колись, ку-
дись, якось;
г) частку не, коли вона вжита на початку слова будь-якої ча
стини мови як префікс (слово без цієї частки не вживане): не-
вільник, негода, недуга, нежить, немовля, ненависть, неук;
незліченний, невпинний, невсипущий, негайний, ненависний,
ненастанний, непохитний, нестямний; неволити, незчути-
ся, ненавидіти, нестямитися, нехтувати, нездужати (хво-
ріти), непокоїтися (хвилюватися), неславити (ганьбити); не-
вдовзі, невинно, невпинно, незабаром, непорушно, непохитно,
несамовито.
Лише деякі з названих дієслів залежно від їхнього значення із
часткою не можемо писати окремо в іншому значенні: не зду-
жати (не змогти), не славити (не прославляти);
д) не в складі префікса недо-, що вказує на неповний вияв дії,
стану або якості: недобачати, недоїдати, недолюблювати, не-
дочувати; недовиконаний, недодержаний, недозрілий, недока-
заний, недооцінений, недописаний, недорослий, недочутий; не-
доїдок, недокрів’я, недоліток, недоук, недорід, недосяжність,
недоторканність.
Якщо частку не вжито для заперечення дії, вираженої дієсло-
вом із префіксом до, то її пишемо з таким дієсловом окремо,
пор.: Він недочуває і Він не дочув моїх слів;
е) не з іменниками, прикметниками, займенниками та при-
слівниками, якщо вони разом означають єдине поняття: не-
вміння, неволя, неврожай, недоля, неправда; небалакучий,
1
§ 44.
невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, не-

сміливий, неписьменний; неабихто, неабиякий; невдогад,
невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недар-
ма, недурно, нехотя, а також із прийменниками (незважа
ючи на…, невважаючи на…) та сполучниками (немов, неначе,
неначебто);
ж) не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника і не
має своїх пояснювальних слів: незакінчена праця, нез’ясовані
питання, непрочитаний текст, неспростовані факти, неза-
буті імена;
и) ні із займенниками та прислівниками: ніхто (нікого), нічий
(нічиїм), ніщо (нічого), ніякий (ніякому); нíде і нідé, нізащо,
нізвідки, нізвідкіля, нíколи і нікóли, нíкуди і нікýди, нінащо,
ніскільки, нітрохи, ніяк.
72. Випишіть слова, які потрібно писати разом.

Ново(винайдений), психічно(неповноцінний), вільно(конверто
ваний), чітко(визначений), легко(займистий), мало(досвідчений),
вугле(добувний), діаметрально(протилежний), потенційно(небез
печний), всюди(сущий), глибоко(змістовний), важко(здійсненний),
соціально(активний), емоційно(забарвлений), нижче(пойменований),
документально(точний), гідро(акустичний), кримсько(татарський),
легко(крилий), кілька(разовий).

(Від)давна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Р.).
Я єсть той, який (що)денно на будові, на посту, запалився
я вогненно і з країною росту (П. Т.). Генерал (по)довгу дивився на
свою карту (В. Соб.). Лине (з)далеку дівочий спів (О. Д.). Трясе цап
бороду, бо так звик (за)молоду (н. т.). Лізуть (в)гору довгі, подерті
шматки туману (М. К.). Краю мій! Люблю я тебе (в)день і (в)ночі,
(в)ранці і (в)вечері і не знаю краю своєї любові! (П. М.) Любіть
Україну (у)сні й (на)яву, вишневу свою Україну, красу її, вічно
живу і нову, і мову її солов’їну (В. С.). (Не)народилася і (не)наро-
диться та сила, щоб наш народ (на)вколішки поставила (М. С.). За-
гін (по)волі просувався розпеченим степом (Ю. Я.). Під ним коник
вороненький (на)силу ступає (Т. Ш.). (В)горі — перлисті переливи
хмар, яких нема на небесах чужих (М. Р.). Цілий день вітер гуде
(на)дворі; (над)вечір скресає річка (М. К.).
74. Запишіть подані складні прикметники, замінюючи словами число-

ві компоненти.
19-відсотковий, 3-колірний, 100-річний, 25-поверховий, 9-баль

ний, 75-тонний, 13-кілограмовий, 5-елементний, 50-міліметровий,
640-тисячний.
75. Знайдіть у поданих реченнях складні та складені прислівники, по-

ясніть їх правопис.
Правда горілиць лежить в траві і власну лиже кров. Дивно на
піску лежали тіні легкобоко. Вві сні наш заєць знову задрімав.
Якби не в сні, то де б йому дрімати? Додому ніч собі на небо йшла,
і на зорю дивилася мурашка… Лиш царство заяче гасає і живе,
бринить деінде безголовий сонях. Тим часом ніколи: вісімдесятим
ліком двадцятим віком почнемось — нема!.. А кавуни — вони такі
здавен: до літа допадуться і — по літі! Утрьох так плакали вони від
радості і щастя, що цей інжир їм до весни за мед солодшим здасть-
ся! (М. Він.)
76. Із поданих речень перепишіть ті, у яких усі частки не та ні потріб-

но писати разом з іншими частинами мови. Аргументуйте свій вибір.
Ще треті півні (не)співали, (ні)хто (ні)де (не)гомонів (Т. Ш.).
Перший промінь вранішнього сонця (не)сподівано заглянув у вік
но. Легенький літній вітер (не)швидко відкотив пилюку за річку
(Ю. З.). Навколо жито, тільки (не)подалік гордо височіє (не)ви-
сока крислата польова груша, кидає довгу тінь до села (Ю. З.).
Я бачу — з жил (не)впинно кров тече (Л. У.). Було щось (не)вимов-
но радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі… (О. Д.) Може,
кому то й чудо буває, а мені (ні)відкіля його ждати (П. М.). Він
ясно розумів, що порятунку вже чекати (ні)звідки (М. Тк.). На
дворі було (не)спекотно.
77*. Виберіть рядок (рядки), усі слова якого (яких) слід писати разом:
а) дев’яти(сотий), (що)денно, тепло(обмінний), чорно(зем);
б) військово(морський), військово(полонений), червоно(гарячий),
стале(вар);
в) біло(сніжний), сніжно(білий), свіжо(зрубаний), карко(ломний);
г) кілька(мільйонний), воле(любний), вузько(діалектне), глухо
(німий).
13.3. Правопис слів із дефісом
Складні слова
Із дефісом пишемо складні слова1:
а) утворені повторенням того самого дієслова, що виражають ін-
тенсивну дію: писав-писав, робив-робив, ходив-ходив; прикмет-
ника чи прислівника, що передають високий ступінь вияву
ознаки: білий-білий, багато-багато, далеко-далеко, легенький-
легенький, ледве-ледве, синьо-синьо, тихо-тихо;
б) утворені поєднанням слів-синонімів: гидко-бридко, зроду-віку,
тишком-нишком, часто-густо; слів-антонімів: більш-менш, ви-
димо-невидимо, купівля-продаж; близьких за значенням слів,
що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль
(їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями,
префіксами чи суфіксами: великий-превеликий, з давніх-давен,
з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, си-
ла-силенна, тихий-тихесенький;
в) що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-
завтра, три-чотири;
г) складні вигуки та звуконаслідування, утворені переважно
повторенням того самого звукосполучення: гей-гей, ґе-ґе-ґе,
дзень-дзелень, їй-богу, їй-право, кру-кру, ку-ку, курли-курли,
ого-го-го, ой-ой-ой, ох-хо-хо, тук-тук, тьох-тьох;
д) скорочення з належними до них цифрами: Ан-124, Ан-225,
Б-17, БУ-1, ДС-3, ЖЕК-9, Зеленбуд-4, Су-53, Ту-154, Як-42;
е) числівниково-літерні найменування класів, будинків, корпу-
сів, поштових відділень тощо: 7-А клас, 10-В клас, будинок
№ 28-Г, корпус 3-А, Київ-1;
ж) ініціальну абревіатуру, написану великими або малими літе-
рами, із будь-яким словом: ВІЛ-інфекція, ДНК-аналіз, ДНК-
експертиза, ВІП-зала, е-декларування, е-декларація; дві
ініціальні абревіатури, написані великими літерами: ВІЛ-
СНІД;
и) слова-терміни, складовою яких є літера абетки: П-подібний,
Т-подібний;
к) за традицією карт-бланш, статус-кво та ін.
Два однакових іменники або числівники, один з яких має фор-
му Н. в., а другий — О. в., пишемо окремо: кінець кінцем, честь
честю, чин чином, одним одна.
1
§ 35 (5).
Поєднання слів зі значенням приблизності або певних число-

вих меж можуть складатися також із двох числівників, позначе-
них цифрами. У такому разі між ними ставимо тире без інтервалів
з обох боків: 3—4 дні, учні 8—10-х класів.
Складні іменники
Із дефісом пишемо складні іменники1:
1) утворені з двох самостійних іменників без сполучного голосно-
го звука.
У них відмінюємо:
а) обидва іменники, якщо вони означають:
yy спеціальність, професію, наукові звання: гінеколог-ендокри-
нолог, лікар-еколог, магнітолог-астроном, художниця-кари-
катуристка, член-кореспондент;
yy протилежні за змістом поняття: купівля-продаж, розтяг-
стиск;
yy казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик, Лисичка-Се-
стричка, Цап-Відбувайло;
yy рослини: брат-і-сестра;
б) тільки другий іменник, якщо перший:
yy визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи,
явища, названих другим: бізнес-план, бізнес-проєкт, блок-
система, буй-тур, дизель-мотор, допінг-контроль, дур-
зілля, жар-птиця, інтернет-видання, інтернет-послуга,
компакт-диск, крекінг-процес, піар-акція, піар-кампанія,
розрив-трава, фан-клуб, фітнес-клуб, чар-зілля;
yy є назвою літери грецького алфавіту, що лексикалізувалася:
альфа-промені, альфа-розпад, альфа-частинка, бета-проме-
ні, дельта-функція, дельта-частинка;
yy разом із другим становить єдине найменування військово-
го звання, державної посади (генерал-лейтенант, генерал-
майор, прем’єр-міністр), одиниці вимірювання чого-небудь
(кіловат-година, мегават-година), узвичаєних музичних по-
нять (до-дієз, мі-бемоль та ін.), проміжних сторін світу (норд-
вест, норд-ост), деяких рослин (сон-трава, мати-й-мачуха);
yy є невідмінюваним іменником іншомовного походження:
суші-бар, караоке-бар;
2) складні іменники, утворені з двох самостійних слів за допомо-
гою сполучного голосного о: монголо-татари, угро-фіни, Ав-
стро-Угорщина;
1
§ 36 (2).
3) першу частину складного слова (написану разом або з дефі-

сом), за якою вжите слово з такою самою, як у першої, другою
частиною: аудіо- та відеопродукція, кулько- й роликопідшип-
ники, націє- й державотвірні процеси, радіо- й телеапарату-
ра, тепло- й гідроелектростанції.
Прикладки
Із дефісом пишемо прикладки1:
а) якщо означальний (прикладковий) іменник ужито після озна-
чуваного іменника: вовк-жаднюга, дівчина-розумниця, земля-
мати, козак-характерник, країна-інвестор, країна-кредитор,
мова-джерело, мова-посередниця, очі-намистинки, хлопчик-мі-
зинчик, Україна-ненька;
б) якщо означальним іменником є родова назва, ужита після
іменника — видової назви: Дніпро-ріка, звіробій-трава, Йор-
дан-річка, Сапун-гора;
в) якщо означуваний і означальний іменники можуть мінятися
місцями, але означальну роль виконує другий іменник: дів
чина-грузинка і грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учи-
тель, художник-пейзажист і пейзажист-художник;
г) якщо означальний іменник є складовою терміна, де він утра-
тив своє значення, унаслідок чого постав складний іменник без
сполучного звука: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-біляк, льон-
довгунець і под.
Дефіс не ставимо:
yy якщо означальний іменник ужито перед означуваним: ненька
Україна;
yy якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого
іменника — родової назви: гора Сапун, держава Україна, мі
сто Київ, ріка Дніпро, село Моринці, трава звіробій.
Порядкові числівники
Із дефісом пишемо порядкові числівники, перша частина яких
передана цифрами: 3-тисячний, 35-мільйонний, 4-мільярдний.2
Складні неозначені займенники

Із дефісом пишемо складні неозначені займенники3, що ма-
ють у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь,
1
§ 37.
2
§ 38 (2).
3
§ 39 (2).
казна-, хтозна-, бозна-: будь-хто, (будь-кого і т. д.), будь-що (будь-

чого і т. д.), будь-чий, будь-який; котрий-будь, хто-будь, чий-будь,
що-будь, який-будь; котрий-небудь, хто-небудь, чий-небудь, що-
небудь, який-небудь; казна-хто, казна-чий, казна-що, казна-
який; хтозна-який; бозна-що, але: будь у кого, будь на чому, казна
з ким, хтозна при кому, бозна в кого, тому що між часткою і за-
йменником ужито прийменник.
Складні прикметники
Із дефісом пишемо складні прикметники1:
а) утворені від складних іменників, які також пишуть із дефісом:
генерал-губернаторський (генерал-губернатор), дизель-моторний
(дизель-мотор), монголо-татарський (монголо-татари), на
ціонал-патріотичний (націонал-патріот), норд-остовий (норд-
ост), соціал-пацифістський (соціал-пацифіст), угро-фінський
(угро-фіни); івано-франківський (Івано-Франківськ), пуща-води
цький (Пуща-Водиця);
б) утворені за допомогою сполучного голосного о з двох прикмет-
никових основ, які об’єднують складні прикметники:
yy основи яких називають незалежні поняття: аграрно-проми
словий, архітектурно-будівельний, військово-морський, вій-
ськово-польовий, військово-спортивний, електронно-обчи
слювальний, киснево-водневий, крапково-штриховий, спин-
но-черевний, судинно-капілярний, сушильно-сортувáльний
і под.;
yy якщо між компонентами таких складних прикметників
можна вставити сполучник і, пор.: аграрний і промисловий,
навчальний і виховний;
yy перша основа яких закінчується на -ико (-іко): діалектико-
матеріалістичний, історико-культурний, лірико-епічний,
логіко-граматичний, медико-генетичний, механіко-матема-
тичний, політико-економічний, хіміко-бактеріологічний;
yy перша основа яких не має прикметникового суфікса, але за
змістом вона однорідна з другою основою: золото-валют-
ний, крохмале-патоковий, м’ясо-вовняний, овоче-молочний,
цукро-протеїновий;
yy основи яких означають якість із додатковим відтінком, від-
тінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному пред-
меті: блакитно-синій, гіркувато-солоний, жовто-блакитний,
кисло-солодкий, молочно-білий, сліпучо-білий, темно-зелений,
1
§ 40 (2).
жовтувато-рожевий, червоно-зелено-синій, але: жовтогаря-

чий, червоногарячий (окремі кольори);
yy складні прикметники, основи яких називають проміжні сто-
рони світу: південно-західний, південно-східний, північно-за-
хідний;
в) утворені за допомогою сполучного голосного о з двох прикмет-
никових основ, що називають поняття з уточнювальним змі
стом: всесвітньо-історичний, літературно-художній, народ-
но-визвольний, підзолисто-болотний;
г) перша основа яких є числівником, записаним цифрою, але
в його вимові наприкінці з’являється голосний и: 20-повер
ховий, 7-разовий, 125-річний, 30-кілограмовий; або о: 90-метро-
вий, 90-річний, 100-годинний; або а: 40-градусний, 40-денний.
Складні субстантивовані прикметники військовозобов’язаний,
військовополонений і прикметники, уживані як наукові терміни,
пишемо разом: головоногі.
78. Із поданими словами складіть і запишіть речення. Поясніть напи-

сання цих слів.
З(діда)(прадіда), Ан(225), Як(40), радий(радісінький), сила(си
ленна), Лисичка(Сестричка), жар(птиця), інтернет(послуга), ком
пакт(диск), Дніпро(ріка), хто(небудь), жовто(блакитний).
79. Перепишіть речення, розставляючи (за потреби) дефіси.

Особливістю Чорного моря є зараженість його вод, починаючи
з глибини 150 200 м, сірководнем. Хоч було вже пізно, величезний
16 поверховий будинок гудів, як вокзал або аеропорт (П. З.). Пере-
дові польські поети перекладали Шевченка ще з початку 60 х ро-
ків минулого століття (М. Р.). Під липою, над самим джерелом,
стояв 4 гранний камінь (І. Ф.). Попритрушувані пилом, стомлені
3 денною дорогою, вони сиділи мовчки. Вже хто зна скільки часу
минуло з тої пори. Гукати в минуле — даремна турбота, гукай
у майбутнє — хто небудь почує (О. П.). Вона не терпіла будь якого
бруду (О. Г.). Бозна коли ми знову зустрінемося.
80. Перепишіть складні прикметники, згрупувавши їх відповідно до

правил написання.
Науково(технічний), військово(зобов’язаний), культурно(освіт
ній), українсько(польський), індо(європейський), світло(зелений),
червоно(гарячий), темно(шоколадний), вельми(шановний), високо
(авторитетний), три(кутний), довідково(інформаційний), екс(чем
піонський), суспільно(політичний), професійно(кваліфікаційний),
судово(експертний), сніжно(білий), північно(західний), вогне(не

безпечний), вантажно(розвантажувальний), напів(шкіряний), дого
вірно(правовий).
81. Від поданих пар слів утворіть складні іменники. Запишіть їх у два
стовпці відповідно до написання: 1) разом, 2) із дефісом.
Рука, писати; край, знати; вода, міряти; листя, падати; крас-
но, писати; середні, віки; святий, вечір; людина, день; п’ять, ро-
ків; земля, трусити; радіо, комітет; міні, футбол; Національний,
банк; художник, пейзажист; вакуум, апарат; Європа, Азія; щастя,
доля; перекоти, поле; життя, писати; лікар, терапевт; аеро, вок-
зал; вагон, ресторан; вантаж, потік; слюсар, складальник.
82*. Виберіть рядок, у якому всі прикметники пишуться з дефісом:

а) прозоро(жовті), сіро(зелений), дво(поверховий);
б) широко(плечий), сліпучо(білий), рожево(блакитний);
в) науково(дослідний), круто(рогий), двохсот(тонний);
г) кисло(солодкий), зелено(білий), північно(західний).
Прислівники
Із дефісом пишемо прислівники1:
а) утворені від прикметників і займенників за допомогою при-
йменника-префікса по та суфіксів -ому- або -(к)и-, зрідка —
-(ч)и-, -(ж)и-: по-нашому, по-батьківському, по-бойовому, по-брат-
ньому, по-іншому, по-своєму, по-козацькому, по-українському,
по-християнському; по-братерськи, по-людськи, по-українськи; по-
заячи, по-ведмежи; також по-латині;
б) утворені за допомогою прийменника-префікса по від порядко-
вих числівників: по-перше, по-друге, по-третє і т. д.;
в) неозначені, що мають у своєму складі словотворчі частки
будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли,
будь-куди; коли-будь, куди-будь; де-небудь, коли-небудь, куди-
небудь, як-небудь; казна-де, казна-коли; аби-то, десь-то, так-
то; хтозна-де, хтозна-як;
г) утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-
інколи, сяк-так;
д) утворені повторенням слова або основи без службових слів чи
зі службовими словами між ними: далеко-далеко, ледве-ледве,
ось-ось, тихо-тихо; будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього,
де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як;
1
§ 41 (3).
е) прислівники термінологічного характеру за традицією: де-

факто, де-юре.
У прислівниках, утворених від складних прикметників,
що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-
соціалдемократичному, по-генералгубернаторському.
По батькові пишемо окремо.
Складні прийменники
Із дефісом пишемо складні прийменники, початковим компо-
нентом яких є прості прийменники з, із: з-за (із-за), з-над, з-перед,
з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж1.
Сполучники
Із дефісом пишемо сполучники отож-то, тим-то, тільки-но,
тому-то2.
Частки
Із дефісом пишемо частки : 3
а) словотворчі -бо, -но, -от, -то, -таки, коли вони підкреслюють

значення окремого слова: іди-бо; давай-но; тільки-но; так-от,
як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то, якось-то; важкий-
таки, усе-таки, дістав-таки, так-таки;
б) словотворчі будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- із за-
йменниками та прислівниками: будь-хто, будь-який, будь-де,
будь-коли; коли-будь, що-будь; хто-небудь, чий-небудь, куди-не-
будь; казна-кому, казна-де, хтозна-який, хтозна-коли, бозна-
чий, бозна-як;
в) не з власними назвами: не-Європа, але із загальними назва-
ми — разом: нелюдина, неістота, неособа.
Якщо між частками -бо, -но, -от, -то, -таки та словом, до яко-
го їх приєднують, стоїть інша частка, усі три слова пишемо окре-
мо: іди ж бо; тільки ж но (повідомили); скільки ж то (написано);
чим би то (втішити); усе ж таки (домовилися).
Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосуєть-
ся, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.
83. Перепишіть речення, розставляючи (за потреби) дефіси.

До могил героїв повік(віків) не заросте стежка. Всі дні моєї
подорожі я був віч(на)віч із народом (П. Т.). З(усіх)усюд мені
1
§ 42 (2).
2
§ 43 (3).
3
§ 44 (3).
Вітчизну видно. У тиху погоду в лісі ані шелесне: тихо(тихо), тіль-

ки коли(не)коли флейтою іволга заграє (О. В.). Рано(вранці) крізь
віконце зустрічаю я схід сонця. Не(сьогодні)завтра вітри долі за-
несуть мене в не(звідані) краї.
84. Випишіть ті прислівники, які потрібно писати з дефісом, складіть із

ними речення.
Пліч(о)пліч, кінець(кінцем), поза(вчора), врешті(решт), де(коли),
як(не)як, при(вселюдно), чим(раз), вряди(годи), без(ліку), до(за
гину), ні(на)гріш, на(дворі), на(швидку)руч, віч(на)віч, сяк(так),
десь(інколи).
85*. Виберіть рядок, усі прислівники в якому пишуться з дефісом:

а) по(українськи), близько(близько), вряди(годи), пліч(о)пліч;
б) де(не)де, день(у)день, хоч(не)хоч, сам(на)сам;
в) сяк(так), ось(ось), на(зло), по(осінньому);
г) раз(у)раз, десь(інколи), аби(то), як(таки);
д) ледве(ледве), по(знаку), далеко(далеко), де(коли).
86*. Виберіть рядок із часткою, яку слід писати через дефіс.

а) Чарівне море, та наймиліша серцю (таки)земля (Р. І.).
б) Сонце тільки(но) сіло десь за лісовими хащами (М. К.).
в) Тішся, дитино, поки ще маленька, ти(ж) бо живеш навес-
ні (Л. У.).
г) Хоч я вам кривди не робив, / Та все(ж)(таки) між вами
жив… (Т. Ш.)
д) І все(ж)(таки) ти з ним жорстоко розмовляєш (Ю. З.).
13.4. Правопис слів окремо Прислівникові сполуки
Окремо пишемо прислівникові сполуки1, які:
а) складаються з прийменника та іменника, у яких іменник за-
звичай зберігає своє конкретне лексичне значення й граматич-
ну форму (між прийменником і поєднаним із ним іменником
можливе означення, виражене прикметником, займенником,
числівником): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю,
без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пут-
тя, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без
черги, в (у) затишку, в (у) нагороду, в (у) ногу, в обмін, в об-
різ, в (у) позику, в (у) цілості, до біса, до вподоби, до загину,
до запитання, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри,
1
§ 41 (2).
до останку, до побачення, до пуття, до речі, за кордоном, за

світла, на жаль, на зло, у стократ, через силу;
б) мають значення прислівників і складаються з двох іменників
(зрідка — займенників, числівників) та одного або двох при-
йменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня
на день, один в один, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від
часу;
в) виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узго-
джуваного прикметника (числівника, займенника) та іменни-
ка: другого дня, темної ночі, тим разом, тим часом;
г) утворені сполученням прийменника по зі збірним числівни-
ком: по двоє, по троє, по четверо.
Складені прийменники
Окремо пишемо складені прийменники у (в) разі, під кінець,
під час.1
Сполучники
Окремо пишемо сполучники2:
а) із частками би (б), же (ж): коли б, коли б то, хоч би, хоча б,
або ж, адже ж, але ж, бо ж, отже ж;
б) складені: дарма що, для того щоб, з того часу як, зважаючи на
те що, з огляду на те що, незважаючи (невважаючи) на те що,
попри те що, до того як, та й, так що, тимчасом як, тоді як,
тому що, через те що й под.
Частки
Окремо пишемо частки : 3
а) не:
yy із дієсловами: не їсти, не пити; не може не бачити;
yy із дієприкметниками, що виконують функцію присудка,
з дієслівними формами на -но, -то в ролі головного члена од-
носкладного речення та з дієприслівниками: Праця не закін-
чена; Праці не закінчено; Дивитися, не підходячи близько;
Робити не поспішаючи;
yy із дієприкметниками, якщо вони мають свої пояснювальні
слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квіта-
ми; Я відклав ще не дописаний лист;
1
§ 42 (3).
2
§ 43 (2).
3
§ 44. 1.
yy зі словом, із яким воно не становить єдиного поняття,

а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить
свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений
ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання;
yy із прикметниками у функції присудка, якщо вона заперечує
ознаку, виражену ними: Ця річка не широка (заперечення),
але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (єдине поняття);
yy із прикметником, що має пояснювальний займенник або
прислівник із часткою ні, а також із прикметником, перед
яким стоять слова зовсім, аж ніяк: Ні до чого не здатна лю-
дина; Нітрохи не цікава лекція; Зовсім не великі обов’язки;
Аж ніяк не приємні спогади;
yy із підсилювальними прислівниками та незмінюваними при-
судковими словами, а також зі словами, що їх пишемо з де-
фісом: не дуже, не зовсім, не цілком, не від того, не досить,
не треба; розмовляють не по-нашому;
б) ні:
yy переважно повторювану, уживану для заперечення наявно
сті предмета чи ознаки, зокрема в деяких сталих словоспо-
лученнях без дієслова (присудка): ні живий ні мертвий, ні
кроку далі, ні на макове зерня, ні пава ні ґава, ні риба ні м’я
со, ні се ні те, ні сюди ні туди, ні так ні сяк;
yy із формами непрямих відмінків займенників, якщо між
ними є прийменник: ні в кого, ні в якому, ні до кого, ні з ким,
ні до чого, ні зá що і ні за щó (із різними значеннями), ні нá
що і ні на щó (із різними значеннями), ні на якому;
в) що, яка є складовою складених сполучників, прислівників та
інших часток: дарма що, затим що, тільки що, поки що, хіба
що, що ж до;
г) то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які
виконують функцію підсилювальних часток;
д) би (б), за допомогою якої утворено форму умовного способу ді-
єслова: зайшов би, пішла б, ходило б, співали б;
е) же (ж), що виконує видільну роль у реченні: Він же видатний
письменник; Ходи ж зі мною;
ж) то, що має у складі речення значення вказівності або визна-
чальності: Нащо то одній людині стільки грошей?
Якщо між не і відповідним прикметниковим присудком за
змістом речення можливе є (був, була тощо), частку не потрібно
писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку
не слід писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але:
Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).
87. Із поданих пар слів виберіть правильне написання прислівників.

Аргументуйте свій вибір.
Над вечір — надвечір, потретє — по-третє, будь де — будь-
де, рік-у-рік — рік у рік, устократ — у стократ, навидноті — на
видноті, поновому — по-новому, більш-менш — більш менш, аби
як — абияк, у п’ятьох — уп’ятьох, нарізно — на різно, як най-
більше — якнайбільше, мимо хідь — мимохідь, по німецьки —
по-німецьки, зновтаки — знов-таки.
88. Перепишіть, розкриваючи дужки. Знайдіть прислівники та

схожі на них сполучення слів. Поясніть причини неоднакового напи
сання.
Калина оглянулась на них раз і (в)друге (Є. Г.). Можна вируша-
ти (у)друге село (М. К.). Клекоче потік, хлеще піну (в)брід (І. Ф.).
Війська і вози (в)кількох місцях почали переходити (по)весняному
багатоводну річку (І. Л.). Неосяжне зоряне небо розкрило (в)горі
своє іскристе склепіння. Рубаймо (в)горі шаблі, щоб нам стояти
твердо і щоб дістатися (на)гору (Л. У.). Щось лізе (в)верх по стов-
буру (Т. Ш.). Лежить Семен (горі)лиць у траві, виставив (у)верх
коліно (С. В.).
89. Випишіть слова та словосполучення в три стовпці залежно від

того, як пишеться подана в дужках частина: 1) окремо; 2) разом; 3) із де-
фісом.
Написав(би), немов(би), як(небудь), економимо (чи)мало, ка
зна(що), а все(ж)таки, спотикається (що)разу, надумав(таки),
електроніка(ж), та(ж)так, (екс)чемпіон, майнув тільки(що), роз
дивився(таки), експериментують з чимо(сь), отакий(то), (ні)(до)
кого, робить (аби)як, іди(ж)бо, пішов (аби)куди, чого(б)небудь,
(ні)скільки, тільки(но), ось(так), шурхотить начеб(то), іди (що)най
швидше, (ген)далеко, ото(ж), все(таки), гойдають(ся), от(же)(ж).

Прикрашаймо(ж) землю свою, юні друзі, (що)дня, (що)годи-
ни (М. Р.). Він(таки) попогрів тут чуба, чистячи колодязь (О. Г.).
Часом і досі здається мені, що(й) зараз поклепай хто(небудь)
косу під моїм вікном, я зразу помолодшав(би), подобрішав і ки-
нувсь до роботи (О. Д.). (Ні)чого так я не люблю, як запах снопів
тільки(но) скошеного і зв’язаного хліба (І. Ц.). Хоч(би) артисту
руки відрубали, він все(таки) творить не перестане (Л. У.). І сон-
це — (хтозна)звідкіля взялось! — гарячий одсвіт кидає на сті-
ни (М. Р.). Добра жнива колись(то) будуть (Т. Ш.). (Не)втирайте(ж)
мої сльози, (не)хай собі ллються, чуже поле поливають (що)дня

і (що)ночі (Т. Ш.). Нам (ні)чого втрачать, хіба(що) кайдани! (А. Г.)

Хай розквітне веселково у (не)виданій красі наша мова калино-
ва, наче сонце у росі (П. Т.). (То)(не)просто мова, звуки, (не)слов-
никові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної
родини (П. Т.). Я винний в тім, що світ (не)ліпший, (не)розумні-
ший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття
своє (Л. П.). В дружній сім’ї (не)порозуміння тривають (не)довго.
На заході догоряла ніжна (не)смілива заграва (О. Дон.). Холод-
ні зірки мерехтіли в темному небі, і (не)скінченний Чумацький
Шлях простягся у вічність (О. Д.). Хто (не)жив (по)серед бурі,
той ціни (не)знає силі, той (не)знає, як людині боротьба і праця
милі (Л. У.). Хто голоду (не)знав, (не)звідав спраги, (не)знатиме,
який і хліба смак (П. Д.). (Не)має пісні без любові, (не)має пісні без
труда (В. С.). Засмалені матроси співають на палубі про (не)відкри-
ті ще землі, про зелені тропічні країни (О. Г.). Хто розуму (не)має,
тому й коваль (не)вкує (н. т.).
14. УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

14.1. Перше слово в реченні1
Пишемо з великої літери перше слово в реченні після крапки;
після трьох крапок, знака оклику та знака питання, коли ними за-
кінчується попереднє речення; перше слово у віршованих строфах
незалежно від наявності розділового знака наприкінці поперед
нього рядка.
Після крапок, які не закінчують речення, а стоять усередині
для позначення переривчастості мови, перше слово пишемо з ма-
лої літери: — Дивіться… он там… встає… він ще живий… Семен…
Семен… (М. К.). Зрідка після знака питання (знака оклику), що
стоїть усередині речення для надання питальної (окличної) інто-
нації, пишемо малу літеру: Раптом він чує над собою: Остапе!
Остапе! це ти? живий? (М. К.)
Коли знак оклику чи знак питання, а також крапки стоять на-
прикінці прямої мови, то наступне речення (слова автора) пишемо
з малої літери: — Так тому й буть! — усі гукнули (Л. Г.); — Що
з тобою? — допитувалась Маланка (М. К.).
1
§ 45.
14.2. У звертаннях і в ремарках

У звертаннях і в ремарках1 пишемо з великої літери:
а) перше слово після знака оклику, яким відокремлюється
звертання: Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем гово-
риш (Т. Ш.), після вигуку або окличного слова, ужитих на по-
чатку речення: — Агов! Де ти?
б) ремарки-фрази (подані в дужках), що зауважують ставлення
слухачів до слів (промови) якоїсь особи: — Ну, ось ви бачи-
ли в цій, по-моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він
справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талано-
витих і, безперечно, високоцінних для нас. (У залі гучні, захоп
лені оплески.) (М. І.) Із великої літери пишемо й інші ремарки
та посилання, узяті в дужки, що стоять після закінченого ре-
чення: [П а в л и н а.] Прощайте! (Вийшла.) (І. К.-К.)
Якщо вигук стоїть усередині речення, то наступне слово пише-
мо з малої літери: Ждемо день і другий — гай-гай! — немає Тетя-
ни (С. В.).
14.3. Після двокрапки,

на початку прямої мови, цитати
Пишемо з великої літери перше слово після двокрапки, на по-
чатку прямої мови, цитати тощо2:
а) коли це початок прямої мови: Горлиця питає: «Чи, може, хто
гніздечко зруйнував?» (Л. Г.);
б) коли цитату подано після слів автора як пряму мову, що
пов’язана зі словами автора без сполучника й наведена на по-
чатку речення.
Коли ж цитата є складовою речення як його частина або наве-
дена з середини речення, то вона переважно починається з малої
літери: Як писала автор цих рядків ще двадцятилітнім дівчись-
ком, «за століттям засунуться ковані брами і брязнуть у воду
ключі» (О. З.).
14.4. У постанові, протоколі,

ухвалі тощо
Початкове слово постанови, протоколу, ухвали тощо після
вступної (загальної) частини3 пишемо з великої літери.
1
§ 46.
2
§ 48.
3
§ 48 (2).
14.5. Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин

Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин пише-
мо з великої літери1:
а) власні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прі
звиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Ла-
риса Петрівна Косач), Нестор Літописець; також: Кобзар
(про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) та ін.;
б) у складних прізвищах, псевдонімах та іменах, що пишуться
з дефісом, кожна частина яких починається великою літерою:
Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Жан-Жак, Зиновій-
Богдан.
Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі прізвищ
та імен іншомовного походження пишемо з малої літери: Абд
ель Керім, Бретон де лос Еррерос, Варнгоґен фон Ензе, Жанна
д’Арк, Леонардо да Вінчі, Людвіґ ван Бетховен, Нур ад Дін.
У деяких власних назвах службові слова традиційно пишемо
з великої літери відповідно до написання в мові оригіналу: Ван
Ґоґ, Д’Аламбер, Ель Ґреко;
в) китайські та корейські прізвища та імена, які завжди стоять
після них: Сі Цзіньпін, Ван Мен, Лі Чжаодао, Пак Вансо,
Чхве Чхвівон, Пан Гімун; у в’єтнамських, м’янмських, тай-
ських, індонезійських і японських прізвищах та іменах усі
складники: То Хоай, Нгуен Зу, Він М’їн, Джоко Відодо, Акат
Дамкенґ, Сіндзо Абе.
Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами, пи-
шемо з малої літери: донжуан, ловелас, ментор, меценат, ро-
бінзон, браунінг (пістолет), галіфе (штани), макінтош (плащ),
максим (кулемет), рентген (апарат). Так само пишемо загаль-
ні назви, утворені від власних імен (прізвищ): франкознавець,
шевченкіана, бонапартизм.
Прізвища людей, уживані в загальному значенні, які не втра-
тили свого індивідуального значення (не стали загальними на-
звами), пишемо з великої літери: «Ці хлопці в команді — нові
Блохіни і Шевченки» (з газети). Якщо ж прізвища (імена) вжи-
вано зневажливо, їх пишемо з малої літери: азефи, квіслінґи.
Назви народів, племен, а також людей за національною озна-
кою або за місцем проживання пишемо з малої літери: латино-
американці, араби, африканці; ацтеки, ірокези, поляни; укра-
їнка, білоруска, кияни, львів’яни;
1
§ 49.
г) власні назви, які стосуються1:

yy міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіл-
лес, Венера, Молох;
yy дійових осіб у байках, казках, драматичних творах тощо: Во-
рон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелес-
ник; Котигорошко, Червона Шапочка; Будяк, Троянда, Хліб.
Родові назви, які стосуються релігії та міфології, пишемо з ма-
лої літери: ангел, архангел, демон, лісовик, муза, німфа, ру-
салка, титан, фавн, фея. Власні міфологічні назви, що пере-
творилися на загальні або вживаються в переносному значен-
ні, пишемо з малої літери: молох війни.
Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей і т. ін. вжи-
ваються як загальні, їх пишемо з малої літери: баба-яга, іван-
покиван;
д) клички свійських тварин, а також приручених або дресирова-
них звірів і птахів: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко,
Стріла (коні).
Власні назви, які вживаються як назви видів тварин, пишемо
з малої літери: У дворі гралися мурчики;
е) прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфік-
сів, якщо вони означають належність чогось певній особі: Ан-
дрієві книжки, Грінченків словник, Шевченкові поезії, Зевсова
колісниця;
ж) прикметники, які входять до складених власних назв людей
як імена-характеристики: Володимир Великий, Данило Га-
лицький, Ярослав Мудрий, Річард Левове Серце;
и) прикметники, утворені від іменників — власних назв (якщо
їх утворено словосполученнями зі значенням імені когось,
пам’яті когось): Нобелівська премія, Шевченківська премія,
Сковородинівські читання.
Із малої літери пишемо присвійні прикметники, утворені від
власних особових назв за допомогою суфіксів: шевченківський
стиль, франківські сонети, довженківські фільми; якщо вони
входять до складу стійких фразеологічних сполучень або на-
укових термінів: авгієві стайні, ахіллесова п’ята, гордіїв ву-
зол, дамоклів меч, прокрустове ложе.
14.6. Географічні та адміністративно-територіальні назви

Географічні та адміністративно-територіальні назви2 пишемо
з великої літери:
1
§ 49 (7).
2
§ 50.
а) географічні власні назви (незалежно від кількості їхніх склад-

ників), крім службових слів і родових назв (затока, мис,
море, острів, пік, хребет тощо): Азія, Антарктида, Нова Зе-
ландія, Балканський півострів, гора Говерла, Кавказький хре-
бет, пік Шевченка, озеро Світязь.
Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не
є родовим найменуванням, то його пишемо з великої літери:
Біла Церква (місто), Біловезька Пуща (заповідник), Єлисей-
ські Поля (вулиця в Парижі), Вогняна Земля (архіпелаг);
б) складники географічних назв, що називають титули, поса-
ди, фах тощо: мис Капітана Джеральда, острови Королеви
Шарлотти, вулиця Академіка Заболотного; назви зі словом
святий: острови Святої Трійці, затока Святого Лаврентія;
початкові частини Сан-, Сен-, Сент-, Санкт-, Санта- (що озна-
чають святий): Сан-Франциско, Сен-Ло, Сент-Джонс, Санкт-
Петербург.
Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі геогра-
фічних назв пишемо з малої літери й відокремлюємо дефісом:
Булонь-сюр-Мер, Порт-о-Пренс, Ріо-де-Жанейро, Франкфурт-
на-Майні, Па-де-Кале;
в) назви держав — якщо назва держави чи автономної республі-
ки складається з кількох слів, то всі слова пишемо з великої
літери: Україна, Автономна Республіка Крим, Румунія, Угор-
щина, Арабська Республіка Єгипет, Королівство Бахрейн.
У неофіційних і образних назвах держав, територій, областей,
міст, рік, місцевостей і т. ін. з великої літери пишемо перше
(або єдине) слово, а також власні назви: Піднебесна імперія або
Піднебесна (імператорський Китай), Туманний Альбіон (Ан-
глія), Золотоверхий (Київ), Вічне місто (Рим), Славутич (Дні-
про);
г) усі слова, крім родових назв, у назвах груп або союзів держав:
Антанта, Балканські країни, Скандинавські країни, Трої
стий союз;
д) перше слово у назвах адміністративно-територіальних оди-
ниць (автономних областей та округів, а також країв, обла
стей, районів, сільрад тощо): Гірсько-Бадахшанська автоном-
на область, Новомлинівська сільрада;
е) усі слова (крім тих, що позначають родові поняття) у назвах
адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав:
штат Техас (США), область П’ємонт (Італія);
ж) назви сторін світу — захід, південь, північ, схід, норд-ост, пів-
денний захід — зазвичай пишемо з малої літери; якщо ці назви
вживаються на означення країн, народів, регіонів, тоді їх пише-

мо з великої літери: країни Заходу, Далекий Схід, Західна Укра-
їна, народи Півночі, Південне Полісся, Північна Буковина;
и) назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), майданів
(площ), парків, шляхів (залізничних, морських і т. ін.), кана-
лів, течій (морських) і т. ін. пишемо з великої літери, а їхні ро-
дові найменування — з малої: Андріївський узвіз, бульвар Та-
раса Шевченка;
к) перше (або єдине слово) у назвах аеропортів, станцій метро,
зупинок наземного міського транспорту (беремо в лапки): аеро
порти «Київ», «Бориспіль»; станції метро «Академмістеч-
ко», «Університет»;
14.7. Астрономічні назви

В астрономічних назвах1 велику літеру пишемо:
у назвах небесних тіл, сузір’їв, галактик усі слова, крім родо-
вих найменувань (зоря, сузір’я, планета, галактика тощо) і по-
рядкових позначень яскравості світил (альфа, бета, гамма тощо):
Марс, Сатурн, Юпітер, зоря Альтаїр, сузір’я Великого Пса; так
само пишемо народні назви зоряних скупчень, сузір’їв і галактик:
Квочка, Великий Віз, Пасіка, Чумацький Шлях тощо.
Слова земля, місяць, сонце пишемо з великої літери тоді,
коли вживаємо їх як астрономічні назви: Навколо Сонця оберта-
ється Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі,
схід сонця.
14.8. Назви історичних подій, епох,

календарних періодів і свят,
суспільних заходів2
Із великої літери пишемо:
а) у назвах історичних подій, епох, календарних періодів і свят —
перше слово: Коліївщина, Семирічна війна, Паризька комуна;
Новий рік, День учителя, День пам’яті та примирення; Де-
кларація незалежності США;
б) назви політичних, культурних, спортивних та інших заходів
міжнародного або загальнодержавного значення: Олімпійські
ігри, Всесвітній конгрес українців, Кубок УЄФА (футбол).
Назви інших регулярних заходів, що не мають офіційного
характеру, пишемо з малої літери: день інформації, санітарний
день, суботник.
1
§ 51.
2
§ 52.
У назвах свят День Незалежності України, День Соборності

України, День Конституції України з великої літери пишемо всі
слова.
У назвах історичних подій із другим прикметником, що по-
ходить від географічної назви, де використовується дефіс, або
походить від двох географічних назв, із великої літери пишемо
обидві частини: Брест-Литовський мирний договір (від Брест-
Литовськ), Яссько-Кишинівська операція (від Ясси і Кишинів).
Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо,
які стали загальними, пишемо з малої літери: греко-перські війни,
громадянська війна, хрестові походи, доба феодалізму, античний
світ тощо.
14.9. Назви, пов’язані з релігією1

а) слова Бог, Аллах, а також імена Бога: Єгова, Саваоф, Адонай,
Елохім, імена богів і богинь у різних народів: Деметра, Вішну,
Геба, Брахма, Марс, Перун, Даждьбог. Так само пишемо імена
засновників релігій: Будда, Заратустра, Магомет; апостолів,
пророків, святих у християнстві: Іван Хреститель, Іван Бого-
слов, Микола Чудотворець, Андрій Первозваний.
Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релі-
гій пишемо з малої літери: боги Давнього Єгипту, бог Посей-
дон, богиня Гера, бог торгівлі;
б) слова: Трійця, Свята Трійця, найменування осіб Святої Трійці
(Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий) і слово Богородиця; інші
найменування Бога (Господь, Спаситель, Всевишній, Творець)
і Богородиці (Цариця Небесна, Мати Божа, Пречиста Діва);
прикметники, утворені від слова Бог, Господь (слава Божа,
воля Господня, Божий промисел).
Слова апостол, святий, преподобний, мученик та інші пише-
мо з малої літери: апостол Матвій, святий Пантелеймон,
свята великомучениця Варвара, преподобний Серафим Саров-
ський, блаженна Феодора. Але: Пресвята Богородиця, Свята
Трійця, собор Святого Петра.
У церковних і релігійних текстах із великої літери пишемо
займенники, що вживаємо замість слів Бог, Божий: Блажен
муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! (Біблія);
Нехай святиться ім’я Твоє (Біблія).
В усталених словосполученнях, що використовуються в роз-
мовній мові, де слова Бог, Господь та інші не вживаються як
1
§ 53.
найменування, пишемо з малої літери: бог зна що (невідо-

мо що), бог зна коли (невідомо коли), господь з тобою (вами)
(уживається як здивування, заперечення, докір), бог з ним
(з тобою) (уживається на знак згоди, примирення, прощення
та ін.); із малої літери пишемо вигуки боже, гоподи, їй-богу,
господи боже мій, боже збав, крім випадків, коли слова Боже,
Господи є звертанням до Бога;
в) назви релігійних свят і постів, а також окремих днів, що
стосуються цих періодів: Благовіщення, Великдень, Петра
й Павла, Покрова, Різдво, Великий піст, Різдвяний піст, Пе-
трівка, Пилипівка, Спасівка, Страсний тиждень, Страснá
п’ятниця;
г) без лапок пишемо назви культових книг: Біблія, Святе Пи
сьмо, Євангеліє, Старий Завіт, Новий Завіт, Тора, Псалтир,
Коран;
д) перше слово назв церков: Українська православна церква,
Українська греко-католицька церква, Українська лютеран-
ська церква, Римсько-католицька церква, Вірменська апо
стольська церква;
е) у повних офіційних найменуваннях найвищих церковних по-
садових осіб: Вселенський Патріарх, Папа Римський, Святій-
ший Патріарх Київський і всієї Руси-України, Католікос-Па-
тріарх усієї Грузії, Верховний Архиєпископ.
Найменування інших церковних звань і посад пишемо з малої
літери: митрополит Вінницький і Барський, архимандрит
(архімандрит), архиєпископ (архієпископ), пастор, мулла,
імам, ксьондз;
ж) усі слова, крім родових найменувань, у назвах монастирів,
церков, ікон: Володимирський собор, Кирилівська церква, Ки
єво-Печерська лавра, Михайлівський Золотоверхий монастир,
храм Христа Спасителя, ікона Матері Божої Теребовлян-
ської.
Із малої літери пишемо назви церковних служб та їхніх ча
стин: літургія, проскомидія, вечірня, утреня, хресний хід, полі
єлей, повечір’я.
14.10. Назви органів влади, установ,

організацій та ін.
У назвах органів влади, установ, організацій, товариств, партій,
об’єднань, підприємств, фірм, агенцій1 пишемо з великої літери:
1
§ 54.
а) перше слово (і всі власні назви), що є складовою назви в офі-

ційних складених назвах органів влади, установ і організацій,
товариств і об’єднань: Міністерство освіти і науки України,
Рада національної безпеки та оборони України, Прокурату-
ра міста Києва, Збройні сили України, Міжнародна асоціація
україністів, Рада Європи. Це стосується й назв державних
установ минулого: Директорія Української Народної Республі-
ки, Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд.
У назвах найвищих органів влади і державних установ Украї-
ни: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Кон-
ституційний Суд України, Верховний Суд — із великої літери
пишемо всі слова;
б) перше слово (і всі власні назви) у назвах політичних партій
і рухів: Республіканська партія США, Християнсько-демо-
кратичний союз Німеччини, Соціал-демократична партія
України.
Назви, що не є офіційними найменуваннями, пишемо з ма-
лої літери: ліберальна партія, партія консерваторів, партія
миру, партія війни;
в) перше слово (і всі власні назви) у назвах наукових і навчаль-
них закладів, театрів, музеїв, колективів: Національна
академія наук України, Національний університет «Ост-
розька академія», Гарвардський університет, Київський ака-
демічний театр ляльок, Національна бібліотека України іме-
ні В. І. Вернадського, Музей мадам Тюссо. Із великої літери
пишемо перше (або єдине) слово неповної назви, яка вживаєть-
ся у функції повної: Будинок учителя (Київський міський бу-
динок учителя), Український музей (Національний художній
музей України);
г) початкове слово, яке є складником назви промислових і тор-
гових підприємств, фінансових організацій, товариств, фірм,
організаційно-правових форм; перше слово взятої в лапки сим-
волічної (умовної) назви та власні назви: Київська фабрика
іграшок, Харківський тракторний завод, банк «Південний»,
Центральний автовокзал, компанія «Microsóft», Садове то-
вариство «Лісова поляна»;
д) за традицією всі слова в назвах Європейський Союз, Організа-
ція Об’єднаних Націй, Ліга Націй тощо;
ж) у складених назвах інформаційних агенцій усі слова, крім ро-
дового найменування, без лапок: агентство Українські Націо
нальні Новини, агентство Франс Пресс, агентство Інтер-
факс-Азербайджан.
Із малої літери пишемо:

а) родове найменування у назвах, що складаються з родового на-
йменування та найменування в лапках, у найменуванні в лап-
ках із великої літери пишемо перше (або єдине слово) і власні
назви: видавництво «Ранок», готель «Дніпро», спортивний
клуб «Сокіл»;
б) традиційні, неофіційні назви законодавчих, державних, пред-
ставницьких органів, органів міжнародних організацій, які
періодично скликаються: бундесрат, джирга, меджліс, кон-
грес, ландтаг, національні збори, парламент, сейм, сенат,
стортинг;
в) назви закладів, організацій, органів влади і т. ін., що вжива-
ються у множині: міністерства України, інститути Націо-
нальної академії наук, комітети Верховної Ради України;
г) назви частин, відділів, відділень, секторів та інших підрозді-
лів, установ, організацій, а також слова актив, збори, з’їзд,
конференція, президія, сесія, симпозіум, рада (інституту тощо):
відділ загального мовознавства Інституту мовознавства
ім. О. О. Потебні НАН України, вчена рада філологічного фа-
культету.
Назви сайтів без родового слова пишемо з малої літери: тві-
тер, ґуґл; назви сайтів з родовим словом пишемо з великої літери
та в лапках: мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»; назви
сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої літери
та без лапок: РНБО запровадила санкції проти Яндекса.
14.11. Назви документів, пам’яток і творів історії

та культури, друкованих органів тощо
У назвах документів, пам’яток історії та культури, творів лі-
тератури й мистецтва, друкованих органів тощо1 з великої літери
пишемо:
а) перше слово, власні назви, перше слово після лапок у складе-
них назвах найважливіших документів, нормативно-право-
вих актів законів: Статут ООН, Потсдамська угода, Вер-
сальський мир, Конституція України, Акт проголошення
незалежності України, Кримінальний кодекс України, Закон
України «Про пенсійне забезпечення»;
б) назви пам’яток архітектури, замків, храмів, предметів і тво-
рів мистецтва: Андріївська церква, Колізей, Почаївська лав-
ра, Хотинський замок, Ісаакіївський собор, Ейфелева вежа,
1
§ 55.
Сикстинська капела, Дев’ята симфонія Бетховена, Камерна

симфонія № 1 Євгена Станковича.
Родові найменування в подібних назвах пишемо з малої літе-
ри: собор Святого Петра, собор Сан-Марко, палац Потоць-
ких, замок Іф, пам’ятник Володимиру Великому, портрет
Мусоргського роботи Рєпіна;
в) перше (або єдине) слово в назвах художніх, наукових праць,
творів мистецтва, документів, газет, журналів тощо (беремо
в лапки): поема «Енеїда», роман «Сто років самотності», опе-
ра «Травіата», балет «Лебедине озеро», підручник «Історія
України».
У подвійних складених назвах творів, газет тощо з великої лі-
тери пишемо також перше слово другої назви: «Андрій Соло-
вейко, або Вченіє світ, а невченіє — тьма», «Глитай, або ж
Павук», «Дейлі телеграф енд Морнінґ пост».
У назвах писемних історичних пам’яток із великої літери пи-
шемо перше слово і власні назви: Реймське Євангеліє, Лавренті-
ївський літопис, Літопис Самійла Величка, «Слово о полку Ігоре-
вім», «Руська правда».
14.12. Назви посад, звань, титулів1

Із великої літери пишемо перше слово офіційних назв найви-
щих державних посад та посад керівників міжнародних організа-
цій: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Вер-
ховної Ради України, Президент Сполучених Штатів Америки,
Прем’єр-міністр Канади.
1. Назви посад, звань, наукових ступенів тощо пишемо з малої
літери: президент, канцлер, прем’єр-міністр, мер, голова, декан,
директор, міністр, ректор, секретар, академік, генерал-лейте-
нант, заслужений діяч мистецтв, народний артист України,
лауреат Державної премії України в галузі архітектури, член-
кореспондент, доктор наук.
2. Із малої літери пишемо також назви титулів, рангів, чинів:
барон, герцог, королева, імператор, князь, колезький асесор, ко-
роль, принцеса, цар, шах.
3. Назви посад міністрів, послів, президентів академій тощо
в офіційних документах, а також для підкреслення урочистості
можна писати з великої літери: Міністр освіти і науки України,
Посол Республіки Польща, Президент Національної академії
наук України.
1
§ 56.
14.13. Назви орденів, медалей, відзнак, премій1

а) перше слово і власні назви у назвах орденів, медалей, відзнак
(крім родових найменувань на зразок орден, медаль, відзнака
тощо): орден Держави, орден Свободи, орден князя Ярослава
Мудрого, відзнака Президента України — Хрест Івана Мазе-
пи, відзнака Міністерства внутрішніх справ України — на-
грудний знак «За безпеку народу».
Якщо таку назву взято в лапки, то з великої літери пишемо:
yy перше слово та власну назву: орден «Мати-героїня», орден
«За доблесну шахтарську працю», медаль «За врятоване
життя», медаль «За військову службу Україні»;
yy усі слова: орден «Золота Зірка».
Назви спортивних нагород пишемо з малої літери: золота
(срібна, бронзова) медаль, олімпійська медаль; так само: закін-
чити школу із золотою (срібною) медаллю;
б) у назвах премій перше слово і власні назви в них: Нобелівська
премія, Національна премія України імені Тараса Шевченка,
Державна премія України в галузі науки і техніки, Державна
премія України імені Олександра Довженка.
14.14. Назви товарних знаків, марок виробів2

Пишемо з великої літери:
а) торгові назви продуктових, парфумерних і т. ін. товарів, тютю-
нових виробів, вин, мінеральних вод та інших напоїв, беремо
в лапки: цукерки «Асорті», сир «Королівський», ковбаса «Кра-
ківська», шоколад «Світоч», мінеральна вода «Моршинська»,
напій «Живчик», шампунь «Оливковий», кросівки «Найк»,
взуття «Крокс»;
б) назви виробничих марок технічних виробів (машин, прила-
дів і т. ін.) беремо в лапки: автомобілі «Нісан», «Вольво»,
«Фольксваген», літак «Боїнґ 777», трактор «Слобожанець».
Назви самих виробів беремо в лапки і пишемо з малої літе-
ри: «нісан», «вольво», «фольксваген» (автомобілі), «боїнґ»
(літак),«слобожанець» (трактор);
в) перше слово в назві (і всі власні назви) у власних назвах ко-
раблів, поїздів, літаків тощо беремо в лапки: круїзний лайнер
«Гармонія морів», поїзд «Чорноморець»;
г) абревіатурні назви виробничих марок і виробів пишемо без ла-
пок: Ан-225, А-340, В-77, КрАЗ.
1
§ 57.
2
§ 58.
14.15. Назви порід тварин, видів і сортів рослин1

Із великої літери пишемо у спеціальній літературі в назвах сор-
тів рослин перше слово (і всі власні назви): смородина Софіївська,
огірок Корольок, тюльпан Рембрандта, картопля Серпанок, сли-
ва Зарічна рання.
1. Назви порід тварин пишемо з малої літери: вівчарка, спані-
єль, доберман (собаки); гонтер, мустанг (коні); кохінхін, пліму-
трок (кури); меринос, лакон (вівці).
2. У неспеціальних текстах назви сортів рослин беремо в лапки
і пишемо з малої літери (зокрема, власні назви): груша «парижан-
ка», пшениця «золотоколоса», троянда «глорія-дей», малина «ге-
ракл».
14.16. Велика літера в особливому стилістичному вживанні2

1. Із великої літери пишемо такі найменування, як Високі До-
говірні Сторони, Надзвичайний і Повноважний Посол (в актах
міжнародного значення, у дипломатичних документах), Автор,
Видавництво (в авторському договорі), Замовник, Виконавець
(в угодах) і т. ін.
2. Із великої літери пишемо займенники Ви, Ваш як форму
ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офі-
ційних документах тощо: Повідомляємо Вам…; Вітаємо Вас…;
У відповідь на Ваш запит…
3. Із великої літери пишемо деякі загальні назви в контекстах,
де наголошено на особливому змісті цих назв: Бáтьківщúна, Віт
чизна, Честь, Людина, Мати.
14.17. Велика літера у складноскорочених назвах3

1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організа-
цій тощо, утворені з частин слів, мають подвійне написання:
а) з великої літери, якщо ці слова вживано на позначення уста-
нов, які є власними назвами: Укрпрофрада, Держтелерадіо,
Укрзалізниця, Київенерго;
б) з малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: медунівер-
ситет, міськдержадміністрація, сільрада.
2. Складноскорочені назви, утворені з початкових (ініціаль-
них) літер, пишемо великими літерами: ООН, ГЕС, ЮНЕСКО,
АРК, МАГАТЕ, АТС, КНР. Під час відмінювання звукових абре-
віатур на зразок ЦУМ закінчення пишемо малими літерами та
1
§ 59.
2
§ 60.
3
§ 61.
приєднуємо до останньої літери абревіатури без будь-якого знака

(апострофа, коми): у ЦУМі, з ЦУМу, ТЮГу, ТЮГом.
Суфіксальні утворення від звукових абревіатур пишемо мали-
ми літерами: оонівський, тюгівець.
3. У префіксальних і складних словах, які пишемо разом або
з дефісом, літерні та звукові абревіатури зберігають великі літери:
УВЧ-терапія, НВЧ-випромінювання.
4. Абревіатури, які складаються з двох самостійно вживаних
ініціальних абревіатур, що є назвами різних організацій, пишемо
окремо: ІФ НАНУ (Інститут фізики Національної академії наук
України), ДА МВСУ (Державний архів Міністерства внутрішніх
справ України).
5. У складноскорочених словах мішаного типу, утворених
з ініціальних абревіатур та усічених основ, ініціальну частину за-
звичай пишемо великими літерами, а усічену — малими: КУпАП
(Кодекс України про адміністративні правопорушення), НДІхім-
маш (Науково-дослідний інститут хімічного машинобудування),
БілАЗ (Білоруський автомобільний завод). Складені назви, у яких
поєднані ініціальна частина й нескорочене слово (слова) у непря-
мому відмінку, пишемо окремо: НДІ транспорту газу, НДІ елек-
тромеханічних приладів.
6. Сполучник і в звукових абревіатурах у складноскорочених
словах передаємо малою літерою: «КіЖ» («Культура і життя»),
«СіЧ» («Слово і час»).
7. У назвах літаків, що складаються з двох перших літер прі
звища конструктора та приєднаного до нього дефісом цифрового
позначення, пишемо першу велику літеру, другу — малу: Ту-154,
Ан-22, Іл-62.
92. Поясніть відмінності в написанні пар слів. Із двома парами скла-

діть речення.
Баба яга — баба Ївга; черевичок Попелюшки — працює як
попелюшка; Чумацький Шлях — курний шлях; спалахи на Сон-
ці — променисте сонце; Курочка Ряба — курка Рябуха; Дон
Жуан — донжуан; Велика Богиня — справжня богиня; смачний
сандвіч — граф Сандвіч.
93. Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть правопис поданих назв.

(О, о)рганізація (О, о)б’єднаних (Н, н)ацій; (Р, р)еспубліка
(М, м)олдова; (В, в)олодимир (В, в)еликий; (О, о)пера «(З, з)апо-
рожець за (Д, д)унаєм»; (Б, б)удинок (Х, х)удожника; (Г, г)азета
«(В, в)ечірні (В, в)істі; (У, у)країнська (П, п)равославна (Ц, ц)ерква;
(Д, д)ід (М, м)ороз; (Б, б)удда; (П, п)резидент (А, а)кадемії (Н, н)а-
ук (У, у)країни; (М, м)авка; (В, в)еликий (К, к)івш; (П, п)резидент
(У, у)країни; (В, в)улиця (П, п)етра (С, с)агайдачного; (П, п)ерська
(З, з)атока; (М, м)іжнародний (К, к)омітет (Ч, ч)ервоного (Х, х)реста;
(М, м)іністерство (К, к)ультури (У, у)країни; (Г, г)отель «(З, з)оло-
тий (К, к)олос»; (Р, р)еспубліканське (В, в)иробниче (О, о)б’єднання
«(П, п)оліграфкнига»; (Ш, ш)оста (С, с)есія (К, к)иївської (О, о)блас-
ної (Р, р)ади; (Н, н)обелівська (П, п)ремія; (Д, д)амоклів (М, м)еч;
(Н, н)ародний (Д, д)ім; (Б, б)удинок (У, у)чителя; (С, с)свято (В, в)ели-
кодня.
94. Від поданих у дужках іменників утворіть прикметники, запишіть їх.

Поясніть правопис великої літери.
Теорема (Піфагор), лист (Катерина), твори (авторка), батіг
(Петро), місця (Шевченко), схили (Дніпро), сонати (Бетховен), ру-
кописи (Сковорода), вузол (Гордій), слово (Тичина), пісні (Кура-
ла), сюжети (Біблія), воскресіння (Христос), стиль (Рафаель), фор-
теця (Хотин), храм (Будда), ковчег (Ной), театр (Шекспір), дружи-
на (брат), премія (Нобель), бароко (Мазепа), права (конституція),
культура (Трипілля), битва (Полтава).
95. Розшифруйте абревіатури, запишіть це, поясніть уживання вели-

кої літери.
ООН, НАНУ, УНІАН, ЕОМ, ЄС, НБУ, СБУ, КС, УНР, ТЕС, ВАТ,
виш, КНУ, ВАК, неп, журфак, юрфак, райво, Держкомтелерадіо.
96*. Виберіть рядок, усі слова якого написано правильно. Виправте

помилки у решті рядків:
а) Леся українка, Панас Мирний, Жан-Жак, президент України,
Народний артист України, народи півночі;
б) Панамський Перешийок, Голова Верховної ради України, Бог-
дан, Венера, Стрийський парк, Північний полюс;
в) чумацький шлях, Львівська площа, Франкфурт-на-Майні,
Західна Україна, Генеральний прокурор України, Тарас Шев
ченко;
г) Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України, Республі-
ка Білорусь, проспект Дружби народів, Будда.
97. Перепишіть, розкриваючи дужки, ставлячи (за потреби) велику лі-

теру й лапки. Поясніть правопис власних назв.
(М, м)арія на всі боки озирається. (У, у)війшла до цер
кви, купила за копійку свічечку й сама понесла перед вівтар до
(М, м)атері (Б, б)ожої (У. С.). Тисячоліття слов’янство на (Д, д)ні-
прі благословляло подвиги потомків, і (С, с)вяті (К, к)иївські зруй-
нованої (П, п)ечерської (Л, л)аври дивилися зі своїх золочених
уламків на зелену воду великої слов’янської ріки (О. Д.). Кри-
щукові виднілося неба небагато, якась мізерія, що вміщувала-
ся у вікні, та він знав його, міг із заплющеними очима показати
(Ч, ч)умацький (Ш, ш)лях, (В, в)еликого й (М, м)алого (В, в)оза,
(П, п)олярну (З, з)ірку й (В, в)ечірню (Б. О.). Колись шукали істин
(П, п)іфагори і для жерців горів огонь наук (М. Р.). Поорані віком
смагляві лиця: (Г, г)орпини і (Т, т)еклі, (Т, т)етяни і (Г, г)анни —
(С, с)ар’яни в хустках, (В, в)ан (Г, г)оги в спідницях, (К, к)ричев-
ські з порепаними ногами (І. Д.). Першим (Р, р)ектором (К, к)иїв-
ського (У, у)ніверситету (С, с)вятого (В, в)олодимира, заснованого
в 1932 році, став видатний (У, у)країнський історик (М, м)ихайло
(М, м)аксимович, автор праць з історії (У, у)країни (О. Куч.).
98*. Виберіть рядок, який містить помилки в написанні слів із великої

літери:
а) Друга світова війна, Володимир Мономах, День пам’яті та при-
мирення, Великий Віз;
б) майдан Свободи, Шевченківська премія, ректор університету,
8 Березня, Всесвітній день поцілунку;
в) Поділля, Податок на додану вартість, Танталові муки, Тай-
вань;
г) Саксонія, Тарас Бульба, Дід Мороз, доктор наук, Чорне море;
д) універмаг, Укрсоцбанк, Ханой, хлестаковщина, яблуня «білий
налив».
15. ГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ1

Від абревіатур потрібно відрізняти умовні графічні скорочен-
ня, які вимовляємо повністю та скорочуємо лише на письмі.
1. Після скорочення зазвичай ставимо крапку. Слова скорочу-
ємо переважно після приголосного, але зрідка й після голосного.
Слова не скорочуємо на голосний, якщо він не початковий у слові,
і на ь. Наприклад, слово селянський може бути скорочене: сел., се-
лян., селянськ. За збігу двох однакових приголосних скорочення
слід робити після першого приголосного: настін. календар, ден.
норма. У разі збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення
1
§ 62.
можна робити як після першого, так і після останнього приголо-

сного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн.
(власноручний), але: тільки власт. (властивий).
2. У графічних скороченнях пропущену середню частину слова
позначаємо дефісом: гр-н (громадянин), вид-во (видавництво), ін-т
(інститут), ун-т (університет), р-н (район), ф-ка (фабрика); у таких
скороченнях після першої частини слова крапки не ставимо; та-
кож приєднуємо перші літери частин складного слова: с.-д.— соці-
ал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл.— старослов’янський,
с.-г.— сільськогосподарський, півн.-сх.— північно-східний, півд.-
зах.— південно-західний; у таких випадках після скорочених ча
стин слів ставимо крапку.
3. Скісну риску1 використовують під час скорочення слово-
сполучень, рідше — складних слів: п/в (поштове відділення), а/с
(абонентська скринька), р/р (розрахунковий рахунок), м/хв (ме-
трів за хвилину), км/год (кілометрів за годину). У таких випадках
після скорочених частин слів крапки не ставимо.
Скорочені назви одиниць вимірювання (пишемо без крапок)2:
Б — байт;
Вт — ват;
г — грам;
га — гектар;
грн — гривня;
дм — дециметр;
кБ — кілобайт;
кВт — кіловат;
кг — кілограм;
км — кілометр;
л — літр;
м — метр;
млн — мільйон;
млрд — мільярд;
мм — міліметр;
см — сантиметр;
смт — селище міського типу;
т — тонна;
трлн — трильйон;
ц — центнер.
1
Докладніше про скісну риску див. п. 10 розд. III цього довідника.
2
§ 62. 1.
16. ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ1

У видавничій справі правила переносу значно складніші.
16.1. Орфографічні правила переносу2
Частини слів з одного рядка в другий переносимо за складами:
гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.
1. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку, не пере-
носимо на наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не
Марі-я). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі
двоскладові слова, як або, моя, око, шия тощо.
2. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позна-
чають один звук, переносити можна лише так: ґу-дзик, хо-джу.
Якщо дж, дз не становлять одного звука (коли д належить до пре-
фікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний
(а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).
3. Не можна розривати сполучення літер йо, ьо. Наприклад:
па-йок, (а не пай-ок), сльо-за (а не сль-оза).
4. Апостроф, м’який знак, й при переносі не відокремлюємо
від попередньої літери: бур’-ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце),
Лук’-ян (а не Лук-’ян), низь-ко (а не низ-ько).
5. Коли корінь починається на голосний, то перенос здійсню-
ємо довільно: ро-зорати, роз-орати, ро-зо-рати; бе-зупинно, без-
упинно, безу-пинно, але коли на приголосний, то від кореня його
не відриваємо: до-зрівати (а не доз-рівати), ви-правдання (а не
вип-равдання).
6. За збігу однакових приголосних одну літеру залишаємо,
а другу переносимо на наступний рядок: за-кон-ний, розріс-ся.
В іменниках із подовженим приголосним можливий подвійний пе-
ренос: знан-ня і зна-ння; жи-ття і жит-тя.
7. Не розриваємо при переносі односкладові префікси пе-
ред приголосними: над-мірний, най-більший (а не на-дмірний,
на-йбільший). Кількаскладові префікси можна розривати: пе-ре-
працювати, пе-ред-гроззя.
8. Не можна залишати наприкінці рядка початкову частину
другої основи складних слів, якщо вона не становить складу: ба-
гато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний
(а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).
9. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також ком-
біновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень
цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.
1
Тут і далі: правила переносу наведено для школярів.
2
§ 63.
10. У решті випадків, які не відповідають викладеним вище

правилам, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про
й Дніп-ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра. Це пра-
вило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий, видавни-
цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гали-цький і галиць-кий,
росій-ський і російсь-кий, убо-зтво, убоз-тво й убозт-во, суспільс-
тво й суспільст-во.
16.2. Технічні правила переносу1

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи наприкінці по-
переднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що нале-
жать до них: Т. Г. Шевченко (а не Т. Г. // Шевченко), гр. Іванен-
ко (а не гр. // Іваненко), акад. (доц., проф.) Гончаренко (а не акад.
(доц., проф.) // Гончаренко), п. Гнатюк (а не п. // Гнатюк).
Якщо імена, звання і т. ін. подаємо повністю, то прізвища
(а також по батькові) можна переносити: Тарас Григорович Шев-
ченко й Тарас // Григорович Шевченко, академік // Агатангел
Кримський.
2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких
вони належать: 2008 р. (а не 2008 // р.), 150 га (а не 150 // га),
20 см3 або 20 куб. см (а не 20 // см3 або 20 // куб. см), 5 г (а не 5 // г).
3. Граматичні закінчення, з’єднані з цифрами дефісом, не
можна відривати й переносити: 2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го),
10-му (а не 10- // му).
4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення на зразок
вид-во, і т. д., і т. ін., та ін., т-во тощо.
5. Не можна переносити на наступний рядок розділові знаки
(крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок,
а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або від-
криті лапки.
17. ЗНАК НАГОЛОСУ (ˊ)

Знак наголосу (ˊ)2 ставимо на маловідомих словах (локаліз-
мах і т. ін.)3, а також тоді, коли слово може вживатися з двома на-
голосами, змінюючи при цьому своє значення, пор.: Ми схóдили
1
§ 64.
2
§ 65.
3
Також знак наголосу доречний у словниках, виданнях для самостій-
ної роботи дошкільнят, першокласників та іноземців, які вивчають
українську мову.
на гору й Ми сходúли на гору та повернулися додому ще завидна;

Обрáзи (від дієслова ображáти), óбрази (художні, літературні),
образú (ікони).
99. Перепишіть подані слова, виправивши помилки в переносі слів.

Новов-ведення, термос-тійкість, стоо-кий, складот-ворчий,
техо-бслуговування, нав-чання, далекосхі-дний, чугуноп-лавиль-
ний, вузькоп-рофесійний, землет-рус, лісос-плав, півх-вилини,
До-нбас, перевзутися, Т.-Шевченко, мільй-он, двоз-начний.
100. Поясніть помилки в запропонованих варіантах переносу слів. За-

пишіть правильні варіанти переносу.
Пром-чати, перек-ладач, нас-крізний, возз-’єднання, мітин-го-
вий, поз-начити, нас-тупати, ро-зпечатувати, перес-микуватись,
зас-тупитися, неп-риборканий, пос-кладовий, прос-трочений, вит-
рати, нев-ладний, дог-ляд.
101. Випишіть у два стовпці слова: 1) у яких можливі варіанти пере-

носу (зазначте їх); 2) які переносити не можна.
Життя, синька, оса, бур’ян, маяк, щоб, мовби, щасливий, на-
скрізний, постійний, відбутися, ущент, підвищення, постійний,
розв’язує, якийсь, денний, зайшов, гайка, Яна, 2020 рік, дозво-
лити, розклад, ґудзик, майно, гайок, око, оазис, район, ХХІ ст.,
ясик, підзвітний, тестувати, кроква, тихий, Ігор, Юра, язик, яма,
сузір’я, ожеледь, змию, радість, дзьоб, навпростець, знайомий,
дев’яти, курйоз, павільйон, чай, лампа, синька, вибрати, Яків,
Костик, мрія, зріст, операція, чай, ООН, двозначний.
II. ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ
ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ
1. ІМЕННИК
1.1. Поділ на відміни1
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями імен-
ники поділено на чотири відміни.
Відміна Визначення Приклади

Перша Іменники чоловічого, жіночого й подвійного Земля, хмара,
(чоловічого й жіночого) роду із закінченням Ольга, Микола,
-а (-я) сирота
Друга Іменники чоловічого роду, що мають за- Дуб, море,
кінчення основи на твердий або м’який при- кінь, зілля,
голосний (корабель, коваль, дуб), або із за- кущ, плече,
кінченням -о (Дніпро, Василько) та іменники село, змагання,
середнього роду із закінченням -е, -о (поле, знаряддя
небо, стебло) і -я, крім тих, у яких під час
відмінювання з’являється суфікс -ен-,
-ат- (-ят-)
Третя Іменники жіночого роду, що закінчуються на Сіль, ніч,
твердий чи м’який приголосний, та іменник шерсть, любов,
мати подорож, Січ,
мати
Четвер- Іменники середнього роду із закінченням -а Вим’я, тім’я,
та (-я), у яких під час відмінювання з’являється курча, зозуле-
суфікс -ат- (-ят-), -ен- ня, дівча, ягня,
ім’я
Іменники, які не відмінюються (бюро), які змінюються як при-

кметники (вартовий) і які вживаються тільки в множині (две-
рі),— не належать до жодної відміни.
1
§ 66.
1.2. Поділ на групи1

Група Визначення Приклади
І відміна
Тверда Іменники жіночого роду із закінченням -а Жінка, машина,

(крім тих, основа яких має закінчення на сівба; базіка, си-
шиплячий приголосний), а також іменни- рота; Сава, джура,
ки спільного роду (чоловічого й жіночого) Микита
із таким закінченням та чоловічого роду
(назви осіб)
М’яка Іменники жіночого роду із закінченням -я Буря, відмінниця;

та чоловічого роду — назви осіб; іменники тесля; убивця,
спільного роду із цим самим закінченням; суддя
іменник чоловічого роду Ілля
Мішана Іменники жіночого роду із закінченням -а Вежа, гуща, межа;

та з основою на шиплячий приголосний; вельможа, паша�;
чоловічого роду — назви осіб; іменники листоноша, міхо-
спільного роду із закінченням -а та з осно- ноша
вою на шиплячий приголосний
Іменники твердої групи в О. в. однини мають закінчення -ою: хата —

хатою, дорога — дорогою.
Іменники м’якої і мішаної групи в О. в. однини мають закінчення -ею:
землею, вежею, сушею, Іллею
ІІ відміна
Тверда Іменники чоловічого і середнього роду Студент, дуб, па-

з основою на твердий нешиплячий приго- лац, батько, Петро,
лосний, із закінченням -о, більшість імен- вихор, стовбур,
ників чоловічого роду на -р; іменники щур; інженер, аба-
іншомовного походження на -ер, -ор, -ур жур, папір, Каїр
(-юр), іменники зі стало наголошеними
-ар (-яр), -ир
М’яка Іменники чоловічого роду з кінцевим Боєць, велетень,

м’яким приголосним основи (зокрема, на козир — козиря,
-ар, -ир, які в однині мають наголос на кухар — кухаря,
корені); іменники, у яких під час відмі- літерар — літера-
нювання наголос переходить із -ар, -ир на ря, горе, життя
закінчення; іменники середнього роду із
закінченням -е, -я
1
§ 67.
II. Правопис закінчень відмінюваних слів 91
Мішана Іменники чоловічого і середнього роду (із Вантаж, дощ,

закінченням -е) з основою на шиплячий; ложе, плече;
іменники на -яр бджоляр — бджо-
ляра
Окремо слід розрізняти групи іменників ІІ відміни з основою на -р:

yy тверда група: односкладові та з основою на -ір, -ор, -ур, -ер, а також
на -ар, -яр, -ир з постійним наголосом: тхір, авіатор, явір, абажур,
базар, інженер, декламатор;
yy м’яка група: дво- і багатоскладові іменники із суфіксами -ар, -ир і ру-
хомим наголосом: воротар, лікар, друкар, пухир, богатир;
yy мішана група: назви людей за професією або діяльністю з наголо-
шеним суфіксом -яр: школяр, газетяр, повістяр, каменяр, бджо-
ляр.
До м’якої групи належать: Ігор, Лазар, аптекар, бібліотекар, якір, слю-
сар, рицар, козир, цар.
Іменники твердої групи: комар, снігур, звір у Н. в. множини мають за-
кінчення -і: комарі, снігурі, звірі.
Для того щоб не помилитися, до якої групи належить іменник ІІ відміни
з основою на -р, слід ужити його в Р. в. та О. в. однини, а також у Н. в.
множини. Закінчення такі:
Відмінок Тверда М’яка Мішана
Р. в. -а, -у -я, -ю -а, -у
О. в. -ом -ем -ем
Н. в. множини -и -і -і
У складних словах із хабар сполучним голосним є лише о: хабародавець,

хабаромісткість, хабароодержувач.
Іменники ІІІ та ІV відміни поділу на групи не зазнають
102. Іменники запишіть у чотири стовпці за відмінами. Іменники, які

не належать до жодної відміни, не виписуйте.
1. Ніч, сплюха, біль, мрія, галка, галченя, осел, осля, листя,
оцвітина, скатерть, мелодія, люстра, плече, кров, мазь, таксі, ко-
ліща, площа, людина, успішність, одиниця, канікули, дьоготь,
типовість, плем’я, знамено, сирота, хворий, творчість, завзятість,
зневага, калюжа, пальто.
2. Обнова, спостерігач, осінь, лоша, лелека, освітлення, вугіл-
ля, шосе, оздоба, вдача, каченя, з’єднання, столяр, сирість, чаєня,
сім’я, алея, льон, блакить, зайча, ослятко, каліка, дядько, мати.
103. Випишіть із поданих речень іменники І відміни й поділіть їх на

групи.
І за вечерею, і після вечері ми довго розмовляли (Ю. З.). Я до-
брий од свідомості своєї сили. Як тільки де стрельне, так мене ли-
хоманка на метр од землі і підкине. Навіть з власної гвинтівки бо-
явся вистрілити. Я ніколи не забуду тієї картини. Лісок молодий,
край нього — по той бік межі — пшениця достигає, мир і тиша,
сонце просвічує в кожній стеблині… Рушницю взяв Микола…
Старшина доповів, що всі приписи медицини виконано… Каша
була готова. Постелили на підлозі. Здійнялись і палати, й мости,
мов жаліється хвиля осіння, цілує полянам червлені щити золоте
надвечірнє проміння (В. С.).
104. Випишіть іменники І та ІІ відмін у три стовпці, розподіляючи за

групами.
1. Бджола, скрипаль, зять, алмаз, батько, осоння, тюльпан,
стеля, дощ, осердя, звичай, льодосховище, кваша, надія, сніг, ви-
мога, ущільнення, ломаччя, ягілниця, сонце, гараж, площа.
2. Затишшя, мураха, озеленювач, ясен, квітень, лихо, діжа,
стебельце, груша, горище, здоров’я, вишня, вдача, стихія, життя,
діжка, знання, морж, острівець, змішувач, сміх.
105. Випишіть іменники в три стовпці: тверда, м’яка, мішана групи.

1. Секретар, межа, лялька, скриня, Уж (річка), льонар, мадяр,
рілля, хмеляр, еліксир, тесляр, тюбик, анатомія, снігоприбирач,
удар, вівчар, різьбяр, ущемлення, односелець, гусляр, псалтир.
2. Бджоляр, богатир, ідея, Оскар, пластир, вугляр, Ігор, ляль-
кар, пустир, формуляр, сміттяр, усвідомлення, ювіляр, ноша, ліх-
тар, скляр, охоронець, командир.
106*. Установіть відповідність між цифровими та літерними добірка-

ми слів:
1) пуща, воля, верета; а) іменники І відміни;
2) радість, сіль, мідь; б) іменники ІІ відміни;
3) теля, лоша, плем’я; в) іменники ІІІ відміни;
4) сич, жук, поле; г) іменники ІV відміни;
д) незмінювані іменники.
1.3. Приклади відмінювання іменників1
I відміна
Іменники жіночого роду — загальні назви

Відмі- Тверда
М’яка група Мішана група
нок група
Однина
Н. машин-а відмінниц-я наді-я площ-а душ-а
Р. машин-и відмінниц-і наді-ї площ-і душ-і
Д. машин-і відмінниц-і наді-ї площ-і душ-і
З. машин-у відмінниц-ю наді-ю площ-у душ-у
О. машин-ою відмінниц-ею наді-єю площ-ею душ-ею
М. на/у на/у на/у наді-ї на/у площ-і на/у
машин-і відмінниц-і душ-і
Кл. машин-о відмінниц-е наді-є площ-е душе
Множина
Н. машин-и відмінниц-і наді-ї площ-і душ-і
Р. машин відмінниць надій площ душ
Д. машин-ам відмінниц-ям наді-ям площ-ам душ-ам
З. машин-и відмінниць наді-ї площ-і душ-і
О. машин-ами відмінниц-ями наді-ями площ-ами душ-ами
М. на/у на/у на/у наді-ях на/у площ- на/у
машин-ах відмінниц-ях ах душ-ах
Кл. машин-и відмінниц-і наді-ї площ-і душ-і
Іменники жіночого роду — власні назви

Відмі-
Тверда група М’яка група
нок
Однина
Н. Оксан-а Полтав-а Марі-я Лес-я Вінниц-я
Р. Оксан-и Полтав-и Марі-ї Лес-і Вінниц-і
Д. Оксан-і Полтав-і Марі-ї Лес-і Вінниц-і
З. Оксан-у Полтав-у Марі-ю Лес-ю Вінниц-ю
О. Оксан-ою Полта-вою Марі-єю Лес-ею Вінниц-ею
1
§ 68.
Відмі-
Тверда група М’яка група
нок
М. на/у на/у на/у Марі-ї на/у Лес-і на/у
Оксан-і Полтав-і Вінниц-і
Кл. Оксан-о Полтав-о Марі-є Лес-ю Вінниц-е
Множина
Н. Оксан-и Марі -ї Лес-і
Р. Оксан Марій Лесь
Д. Оксан-ам Марі-ям Лес-ям
З. Оксан Мар-ій Лесь
О. Оксан-ами Марі-ями Лес-ями
М. на/у на/у Марі-ях на/у Лес-ях
Оксан-ах
Кл. Оксан-и Марі-ї Лес-і
II відміна
Іменники чоловічого роду — загальні назви
Відмі-
Тверда група М’яка група Мішана
нок
Однина
Н. козак тигр мудрець обрій меч
Р. козак-а тигр-а мудрец-я обрі-ю меч-а
Д. козак-ові /-у тигр-ові /-у мудрец-еві/-ю обрі-єві/-ю меч-еві/-у
З. козак-а тигр-а мудрец-я обрій меч/меч-а
О. козак-ом тигр-ом мудрец-ем обрі-єм меч-ем
М. на/у козак- на/у тигр- на/у мудрец- на/у обрі- на/у меч-
ові/-у ові/-у/-і еві/-ю/-і ї/-ю і/-еві
Кл. козач-е тигр-е мудрец-ю обрі-ю меч-у
Множина
Н. козак-и тигр-и мудрец-і обрі-ї меч-і
Р. козак-ів тигр-ів мудрец-ів обрі-їв меч-ів
Д. козак-ам тигр-ам мудрец-ям обрі-ям меч-ам
З. козак-ів тигр-ів мудрец-ів обрі-ї меч-і
О. козак-ами тигр-ами мудрец-ями обрі-ями меч-ами
М. на/у козак- на/у тигр- на/у мудрец- на/у обрі- на/у меч-
ах ах ях ях ах
Кл. козак-и тигр-и мудрец-і обрі-ї меч-і
Іменники середнього роду — загальні назви

Відмі-
Тверда група М’яка група Мішана група
нок
Однина
Н. крил-о пол-е умінн-я плеч-е
Р. крил-а пол-я умінн-я плеч-а
Д. крил-у пол-ю умінн-ю плеч-у
З. крил-о пол-е умінн-я плеч-е
О. крил-ом пол-ем умінн-ям плеч-ем
М. на/у крил-і на/у пол-і/-ю на/у умінн-і на/у плеч-і/-у/-еві
Кл. крил-о пол-е умінн-я плеч-е
Множина
Н. крил-а пол-я умінн-я плеч-і
Р. крил пол-ів умінь плеч-ей/пліч
Д. крил-ам пол-ям умінн-ями плеч-ам
З. крил-а пол-я умінн-я плеч-і
О. крил-ами/ пол-ями умінн-ями плеч-има
криль-ми
М. на/у крил-ах на/у пол-ях на/у умінн-ях на/у плеч-ах
Кл. крил-а пол-я умінн-я плеч-і
Іменники чоловічого роду — власні назви

Відмі-
Тверда група М’яка Мішана
нок
Однина
Н. Євген Олесь Дністер Ігор Тиміш
Р. Євген-а Олес-я Дністр-а Ігор-я Тимош-а
Д. Євген-ові/-у Олес-еві/-ю Дністр-у/- Ігор-еві/-ю Тимош-еві/-у
ові
З. Євген-а Олес-я Дністер Ігор-я Тимош-а
О. Євген-ом Олес-ем Дністр-ом Ігор-ем Тимошем
М. на/у Євген- на/у Олес- на/у на/у Ігор- на/у Тимош-
ові/-у/-і еві/-ю/-і Дністр-у/- еві/-ю/-і еві/-у/-і
ові/-і
Кл. Євген-е Олес-ю Дністр-е Ігор-ю Тимоше
Відмі-
Тверда група М’яка Мішана
нок
Множина
Н. Євген-и Олес-і Ігор-і Тимош-і
Р. Євген-ів Олес-ів Ігор-ів Тимош-ів
Д. Євген-ам Олес-ям Ігор-ям Тимош-ам
З. Євген-ів Олес-ів Ігор-ів Тимош-ів
О. Євген-ами Олес-ями Ігор-ями Тимош-ами
М. на/у Євген- на/у Олес- на/у Ігор- на/у Тимош-
ах ях ях ах
Кл. Євген-и Олес-і Ігор-і Тимош-і
Іменники чоловічого роду з основою на -р

Відмі-
Тверда група М’яка група Мішана
нок
Однина
Н. пасажир бульвар байкар козир ковзаняр
Р. пасажир-а бульвар-у байкар-я козир-я ковзаняр-а
Д. пасажир- бульвар-у/- байкар- козир-у/- ковзаняр-
ові/-у ові еві/-ю еві еві/-у
З. пасажир-а бульвар байкар-я козир-я ковзаняр-а
О. пасажир-ом бульвар-ом байкар-ем козир-ем ковзаняр-ем
М. на/у на/у на/у на/у козир- на/у
пасажир- бульвар-і/- байкар- еві/-у/-і ковзаняр-
ові/-у/-і ові/-у еві/-ю/-і еві/-у
Кл. пасажир-е бульвар-е байкар-ю козир-ю ковзаняр-е
Множина
Н. пасажир-и бульвар-и байкар-і козир-і ковзаняр-і
Р. пасажир-ів бульвар-ів байкар-ів козир-ів ковзаняр-ів
Д. пасажир-ам бульвар-ам байкар-ям козир-ям ковзаняр-ам
З. пасажир-ів бульвар-и байкар-ів козир-і ковзаняр-ів
О. пасажир- бульвар- байкар-ями козир-ями ковзаняр-
ами ами ами
М. на/у на/у на/у на/у козир- на/у
пасажир-ах бульвар-ах байкар-ях ях ковзаняр-ах
Кл. пасажир-и бульвари байкар-і козир-і ковзаняр-і
III відміна; іменник Господь, іменники на -ИЩЕ

Відмі- Іменники
Господь Третя відміна
нок на -ище
Однина
Н. Господь бабищ-е тінь подорож гідність
Р. Господ-а бабищ-і/-а тін-і подорож-і гідност-
і/-и
Д. Господ-ові/- бабищ-і/-у тін-і подорож-і гідност-і
у/-еві
З. Господ-а бабищ-е/-у тінь подорож гідність
О. Господ-ом бабищ-ею/- тінн-ю подорожж-ю гідніст-ю
ем
М. на/у на/у на/у тін-і на/у на/у
Господ-ові/- бабищ-і подорож-і гідност-і
у/-і
Кл. Господи бабищ-е тін-е подорож-е гідност-е
Множина
Н. Іменник бабищ-а тін-і подорож-і
Р. Господь бабищ тін-ей подорож-ей
форм мно-
Д. жини не бабищ-ам тін-ям подорож-ам
З. має<?> бабищ тін-і подорож-і
О. бабищ-ами тін-ями подорож-ами
М. на/у на/у тін- на/у
бабищ-ах ях подорож-ах
Кл. бабищ-а тін-і подорож-і
IV відміна
Однина
Н. курч-а ім’-я тім’-я
Р. курч-ат-и ім-ен-і, ім’-я тім-ен-і, тім’-я
Д. курч-ат-і ім-ен-і тім-ен-і, тім’-ю
З. курч-а ім’-я тім’-я
О. курч-ам ім-ен-ем, ім’-ям тім-ен-ем, тім’-ям
М. на/у курч-ат-і на/у ім-ен-і на/у тім-ен-і, тім’-ї, але: і по
тім’-ю
Кл. курч-а ім’-я, ім-ен-е тім’-я
Множина
Н. курч-ат-а ім-ен-а тім’-я

Р. курч-ат ім-ен тім’-їв
Д. курч-ат-ам ім-ен-ам тім’-ям
З. курч-ат/-ата ім-ен-а тім’-я
О. курч-ат-ами ім-ен-ами тім’-ями
М. на/у курч-ат- на/у ім-ен-ах на/у тім’-ях
ах
2. ПРАВОПИС ВІДМІНКОВИХ ФОРМ

2.1. Закінчення І відміни
Однина1
Відмі-
Закінчення Приклади
нок
Р. -и — іменники твердої групи; Доньки, дочки, книжки, мами,
-і — м’якої та мішаної груп; перемоги, родини;
-ї — після голосного, м’якого бурі, праці, гривні;
знака й апострофа дуеньї, надії, сім’ї�, площі, тиші
Д. -і; Доньці, дочці, книжці, машині,
-ї — після голосного, м’якого перемозі, фабриці; бурі, гривні;
знака та апострофа дуеньї, надії
З. -у — твердої та мішаної груп; Доньку, дочку, книжку;
-ю — м’якої бурю, гривню, дуенью, надію
О. -ою — твердої групи; Донькою, дочкою, книжкою;
-ею — м’якої та мішаної груп; бурею, гривнею, статтею;
-єю — після голосного, м’якого дуеньєю, надією, сім’єю
знака й апострофа
М. -і; У доньці, у дочці, на книжці,
-ї — після голосного, м’якого на межí;
знака та апострофа у дуеньї, у надії, у сім’ї�
Кл. -о — тверда група; Дружино, дочко, Ганно Михай-
-е — м’яка та мішана групи; лівно;
-є — м’яка група після голосно- воле, земле;
го, м’якого знака й апострофа; дуеньє, Марíє, мрíє, Соломíє;
-ю — пестливі іменники м’якої бабусю, Галю, Катрусю, доню,
групи Марусю, матусю
1
§ 69, 70, 71, 72, 73, 74.
Однакові за написанням форми Р. в. однини та Н. в. множини

окремих іменників нерідко мають різні наголоси, пор.: дочкú —
дóчки, землí — зéмлі, кнúжки — книжкú, межí — мéжі.
1. Перед закінченням -і в Д. в. та М. в. приголосні г, к, х пере-
ходять відповідно в з, ц, с: ногá — нозí, рукá — руцí, мýха — мýсі.
2. У звертаннях, що складаються з двох особових імен — іме-
ні та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного
відмінка: Оксано Іванівно, Маріє Василівно.
3. У звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви
та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва іменники: до-
бродійко Вариводо, пані Гаркýше, поетко Забашто.
Множина1
Відмі-
Закінчення Приклади
нок
Н. -и — тверда група; Книжки, машини, перемоги;
-і — м’яка та мішана групи; бурі, кручі, межі, миші;
-ї — після голосного, м’якого дуеньї, надíї, сім’ї (також імен-
знака та апострофа ники чоловічого роду: джýри,
рáджі, судді)
Р. нульове () — тверда, м’яка та Губ, доріг, долонь, надій,
мішана групи; іменники іншо- леге�нь (і легéнів); арф, догм;
мовного походження; мишей, свиней, сімей, статей;
закінчення -ей або нульова осно- гайдамаків, суддів, старост;
ва на -ей — жіночий рід; Журбíв, Чупри�нків
-ів — чоловічого, жіночого роду,
прізвища
Д. -ам — тверда та мішана групи; Кручам, межам, площам;
-ям — м’яка група бурям, дуеньям, гривням
З. назви істот мають форму, одна- Ведмедиць, вовчиць, листо-
кову з формою Р. в. множини; нош;
назви неістот уживано у формі, книжки, вулиці, гривні, еска-
однаковій із формою Н. в. дрильї, мрії, сім’ї
О. -ами — тверда та мішана групи; Кручами, межами;
-ями — м’яка група; вулицями, гривнями;
-ми (-ами, -ями) — мають лише слізьми (і сльозами), свиньми
поодинокі іменники (і свинями)
М. -ах — тверда та мішана групи; У книжках, на машинах;
-ях — м’яка група у статтях, у сім’ях
Кл. Форма, однакова з Н. в. Баби, дочки, жінки, гривні
1
§ 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81.
В іменників, що мають у Н. в. однини сполучення двох різ-

них приголосних, у Р. в. множини між такими приголосними
з’являються о або е. О виникає в тих іменників, які мають після
приголосного основи суфікс -к: дочок (дочки), книжок (книж-
ки), мисок (миски) і т. ін., а також в іменників між двома при-
голосними: гра (множина ігри), кухня, поверхня, сосна, сукня,
церква — ігор, кухонь, поверхонь, сосон (і сосен), суконь, церкóв.
У низці іменників з’являється відповідно е (є): боєнь, воєн
(і війн), гривень, дуеней, ескадрúлей, копалень, лазень, мітел,
але: літер (однина літера), мавп (однина мавпа), шахт (однина
шахта).
В іменників іншомовного походження з подвоєними приголо-
сними в Р. в. множини це подвоєння збережено: бонн (від бонна),
булл (від булла), ванн (від ванна), вілл (від вілла), мадонн (від ма-
донна).
Іменники — назви окремих свійських тварин, а також комах
мають менш поширену форму, однакову з формою Н. в.: гнати
овець (і вівці), пасти корів (і корови), годувати свиней (і свині),
ловити мух (і мухи).
2.2. Закінчення ІІ відміни
Однина та множина: загальні відмінкові закінчення

М’яка група М’яка група
Мі- Мі-
Від- Тверда шана З осн. Тверда
шана З осн.
група З осн. група З осн.
мі- група не група не
на -й на -й
нок на -й на -й
Однина Множина
Н. , -о    -и, -і -і -і -і
Р. -а, -у -а, -у -я, -ю -я, -ю -ів,  -ів -ів,-ей -їв
Д. -ові/-у -еві/-у -еві/-ю -єві/-ю -ам -ам -ям -ям
З. Як у Н. в. або Р. в. Як у Н. в. або Р. в.
О. -ом, -ем -ем -єм -ами, -ами -ями, -ями
-им -ьми -ьми
М. -і/- -і/- -ї/- -ї/- -ах -ах -ях -ях
ові/-у еві/-у єві/-ю єві/-ю
Кл. -е, -у -е, -у -ю -ю Як у Н. в.
Закінчення родового відмінка однини1

У Р. в. однини іменники ІІ відміни мають:
1) закінчення -а або -я:
а) у назвах істот у звичайній та зменшено-пестливій формах:
академіка, воїна, священника, митця, незнайомця, тату-
ся, соколика; та персоніфікованих предметів і явищ: Вітра,
Мороза та ін.;
б) у назвах неістот у звичайній та зменшено-пестливій формах,
що позначають конкретні предмети (назви дерев, технічних
реалій, машин і їхніх деталей): явора, ясеня; дубка, яворонь-
ка, ескалатора, комп’ютера, поршня; вагончика, літачка;
в) у термінах іншомовного походження, які позначають пред-
мети, структурні елементи, геометричні тіла та їхні части-
ни, математичні, лінгвістичні поняття: атома, вектора,
елемента, еліпсоїда, інтеграла, інтерфікса, локатива, пре-
фікса, суфікса та ін.,
але: синтаксису, фразеологізму (див. п/п. 2а цього пункту);
г) в українських за походженням безафіксних та суфіксальних
іменниках-термінах: відмінка, восьмикутника, додатка,
займенника, променя, прислівника, трикутника, шківа;
але: виду, роду, складу, способу (див. п/п. 2а цього пункту);
д) у назвах одиниць вимірювання довжини або маси, відрізків
часу, днів тижня і місяців та числових назв, грошових зна-
ків, предметів побуту, одягу і взуття та виробів із борошна:
дюйма, метра, грама, фунта; дня, вівторка, тижня, міль-
йона, мільярда; долара, сантима, цента; ножа, чайника,
дивана, стільця; джемпера, костюма, кеда, черевичка; ба-
тона, бублика, калача, калачика;
е) у назвах житлових приміщень, сільськогосподарських і тех-
нічних будівель і їхніх частин, архітектурних деталей: бара-
ка, комина, одвірка, піддашка, причілка, сволока, флігеля,
карниза, пандуса;
ж) у назвах органів і частин тіла: кишківника, м’яза, носа, ро-
тика;
и) у назвах церковних реалій: амвона, іконостаса, вівтаря;
іконостасика;
к) у назвах сайтів і служб електронної пошти: фейсбука, юту-
ба, імейла;
л) у назвах населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець,
елементами -бург-, -град- (-город-), -піль (-поль), -мир-,
1
§ 82.
-слав-: Бердянська, Луцька, Трускавця, Піттсбурга, Мир-

города, Борисполя, Житомира, а також у назвах річок, на-
селених пунктів і різних географічних назвах із наголосом
у Р. в. на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів-
(-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Дніпра, Псла, Збру-
ча; Вільхівця, Дінця, Хустця; Олеськова, Львова, Харкова,
Ходорова; Бахмача, Гадяча, Галича, лише в окремих випад-
ках з наголосом на корені іменника: Брéча, Вóвка, Малóго
Куя�льника, Салгúра, Свíжа, Смóтрича.
Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених
пунктів, другою частиною яких є іменник, що має зазвичай
у родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеле-
ного Гаю, Кривого Рогу, Часового Яру, Широкого Лану;
2) закінчення -у або -ю:
а) в абстрактних іменниках чоловічого роду: назвах власти-
востей і якостей; почуттів і хвороб; процесів, станів, вла
стивостей, явищ суспільного життя, загальних понять; фі-
лософських, літературознавчих та інших наукових понять;
явищ природи: героїзму, ліризму, націоналізму; болю, гніву,
жалю; бронхіту, гаймориту, грипу; аналізу, бігу, вибою,
конфлікту, успіху; абсурду, агностицизму, феномену, хи
сту; граду, вітру, вогню;
б) в іменниках на позначення сукупності істот: електорату, ба-
тальйону, ордену (чернеча громада), хору (але: з наголосом на
останньому складі табунá) або неістот: дерев, кущів, трав’яни
стих рослин, предметів побуту, сортів плодових дерев, установ,
закладів, організацій, об’єднань держав, спортивних ігор і тан-
ців: гаю, лісу, саду (але: садкá); барвінку, бузку, очерету, яч-
меню (але: вівсá); одягу, реманенту, сувою; ранету, ренклоду,
кальвілю; коледжу, ліцею, маркету, музею; комітету, уряду;
союзу (але: блóка — механізм або камінь); альпінізму, боулін-
гу, дайвінгу, серфінгу, футболу; вальсу, краков’яку, тáнку
(але: переважно з наголосом на закінченні танкá); танцю
(але: гопакá, козакá (танець), сéрфінґа (спортивне знаряддя));
в) у іменниках — назвах просторових понять та їхніх різнови-
дів (зокрема, у назвах річок, озер, гір, островів, півостровів,
країн, областей і т. ін.): валу, байраку, лиману, лугу, ручаю
(але: горба, хутора); Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Ватикану;
назвах різних споруд і будинків, зокрема й військових, при-
міщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій:
бастіону, вігваму, гуртожитку, ґанку, фасаду, фільварку,
чуму; метрополітену.
Але: переважно з наголосом на закінченні: бліндажá, гара

жá, куреня�, млинá, сажá, хлівá.
Обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) — мають іменники:
мостá (конкретний предмет) й мóсту (цілісність), под.:
парканá й паркáну, плотá й плóту, столá й стóлу.
Закінчення -а (-я) та -у (-ю) має розрізнювальну функцію
в деяких іменників: Алжира, Рима, Туніса (місто) і Алжи-
ру, Риму, Тунісу (країна), Нью-Йорка (місто) — Нью-Йорку
(штат);
г) у речовинних іменниках та назвах населених пунктів (крім
зазначених у п. 1л): азоту, асфальту, водню, вуглецю (але:
білка, хліба — конкретний іменник); Амстердаму, Гомелю,
Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю.
Ці іменники можуть мати варіантне закінчення -а (-я): Ам-
стердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа,
Чорнобиля;
д) у більшості складних безсуфіксних слів та префіксальних
іменників із різними значеннями (крім назв істот): водогону,
живоплоту, манускрипту (але: електровоза, пароплава);
вибою, випадку, вислову, відбою, прибутку, приклáду.
У низці іменників зміна закінчення, що ґрунтована на про-
тиставленні конкретних іменників та абстрактних іменників,
а також на реалізації іменниками значення сукупності, відбиває
значення слова: алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал),
акта (документ) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату
(установа), бала (одиниця виміру) — балу (святковий вечір), бло-
ка (частина споруди, машини) — блоку (об’єднання держав), бора
(свердло) — бору (хімічний елемент), борта (край одягу, посуду) —
борту (судно), булата (зброя) — булату (сталь), вала (деталь ма-
шини) — валу (насип), дзвона (інструмент) — дзвону (звук), Духа/
духа (безплотна надприродна істота, безсмертна, нематеріальна
основа істоти) — духу (здібність, властивість, стан, зміст і на-
прям, процес), елемента (конкретне) — елементу (абстрактне),
звука (термін) — звуку (процес), інструмента (одиничне) — ін-
струменту (збірне), каменя (одиничне) — каменю (збірне), клина
(предмет) — клину (просторове поняття), корпуса (тулуб) — кор-
пусу (сукупне), листа (одиничне) — листу (збірне), листопада
(місяць) — листопаду (процес), оригінала (особа) — оригіналу
(документ), органа (частина тіла) — органу (установа), папера (до-
кумент) — паперу (матеріал), потяга (поїзд) — потягу (почуття),
придатка (відросток) — придатку (додаток), пояса (предмет) —
поясу (просторове поняття), рахунка (документ) — рахунку (дія),
сирка (сиркова маса) — сирку (зменшувальне до сир), соняшника

(рослина) — соняшнику (насіння), стана (технічний термін) —
стану (музичний термін тощо), телефона (апарат) — телефону
(вид зв’язку); терміна (слово) — терміну (строк), фактора (мак
лер) — фактору (чинник), феномена (особа) — феномену (явище),
шаблона (пристрій; кресленик) — шаблону (зразок), шлунка (орган
травлення) — шлунку (страва, фізіологічна потреба в їжі) і т. ін.
Закінчення давального та місцевого відмінків однини1

У Д. в. однини іменники чоловічого роду мають паралельні за-
кінчення -ові, -еві, -єві та -у, -ю: батькові — батьку, директоро-
ві — директору. Закінчення -у, -ю більшою мірою характерне для
іменників середнього роду, хоча в назвах істот також можливі па-
ралельні закінчення: дитятку — дитяткові, телятку — телят-
кові, немовлятко — немовляткові.
Коли в тексті вживано поряд кілька іменників чоловічого
роду у формі Д. в. однини, то для уникнення одноманітних від-
мінкових закінчень потрібно спочатку використовувати закін-
чення -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Симоненкові Олесю Андрі-
йовичу, Леонідові Миколайовичу Куценку, добродієві бригадиру,
панові капітану.
У прізвищах на зразок Василишин, Волошин, Семенишин,
Ільїн можливі варіантні закінчення -у та -ові: Василишину — Ва-
силишинові, Волошину — Волошинові, Ільїну — Ільїнові.
У М. в. однини іменники ІІ відміни мають паралельні закін-
чення -ові, -еві, -єві та -у, -ю, -і, -ї.
Особливості Приклади
-і (після голосного та апострофа — -ї): В акті, в дусі,
yy іменники чоловічого роду (переважно безсу- у комп’ютері;
фіксні) — назви неістот; у горі, у навчанні, на
yy іменники середнього роду твердої групи (без піддашші, на плечі
суфікса -к-), а також мішаної та м’якої груп
-у (після голосного — -ю): У ставку; на літаку,
yy іменники чоловічого та середнього роду твер- по узбіччю; при ба-
дої групи із суфіксами -к-, -ак-, -ик-, -ок-, -к- теньку;
(о), -ові- — назви неістот; на/по/при/у будинко-
yy іменники чоловічого роду односкладових ві, на/по/при/у дер-
основ із закінченням -у (-ю) в Р. в, якщо наго- жакові;
лос у М. в. переходить з основи на закінчення у гаю�, у соку�, у степу�,
у яру�, у бою�, на льоду�
1
§ 83, 86.
-ові у твердій групі, -еві (після голосного та апо- На/при лісникові,
строфа — -єві) у м’якій та мішаній групах мають: на/при водієві, на/при
yy іменники чоловічого роду — переважно назви вчителеві,
істот; на дитяткові, на леве-
yy іменники середнього роду твердої групи із су- няткові
фіксом -к- (назви істот)
1. Деякі іменники можуть мати варіантні закінчення -і (-ї)

та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у гáї — у гаю�,
у крáї — у краю�, у лíсі — у лісý, на льóді — на льодý, на рóді — на
родý, у сáді — у садý, на стáві — на ставý, на тóрзі — на торгý.
2. Із прийменниками по деякі іменники набувають варіант-
них закінчень — у (-ю) та -і (-ї): по дýбу — по дýбі, по Дніпрý —
по Дніпрí, по мíсту — по мíсті, по облúччю — по облúччі, по
óзеру — по óзері, по пóлю — по пóлі; на позначення часу вжива-
ється переважно закінчення -і (-ї): по закінченні, по обіді; зрід-
ка — -у (-ю): по завершенні і по завершенню, по закíнченні і по
закíнченню і под.
3. Із прийменниками в (у) деякі іменники також набувають ва-
ріантних закінчень -у (-ю) та -і (-ї): у потягу — у потязі.
4. Іменники чоловічого роду твердої групи з основою на -г, -к,
-х, безсуфіксні та із закінченням -о — назви осіб, а також іменни-
ки середнього роду із суфіксами зі значенням пестливості — назви
істот, ужиті з прийменниками на, у (в), по, при, поряд із закін-
ченнями -ові, -еві (-єві), мають і варіантні закінчення -у (-ю): на
батькові — на батьку, при співробітникові — на співробітнику,
на дитяткові — на дитятку.
Іменники чоловічого роду — назви істот (не осіб) мають поряд
із закінченнями -ові, -еві (-єві) закінчення -і (-ї): на звірові — на
звірі; на ослові — на ослі, на тигрові — на тигрі; -ові та -у — пе-
реважно в іменників з основою на -к: на борсукові і на борсуку; на
вовкові і на вовку.
5. Із прийменником по іменники набувають варіантних закін-
чень -ові, -еві (-єві), -у (-ю): по левові і по леву, по вовкові і по вов-
ку; по зайцеві і по зайцю.
6. Окремі іменники — назви осіб чоловічого роду, вжиті з при-
йменниками на, у (в), по, при, мають три варіанти закінчень: -ові
/ -у (-ю) / -і (-ї) — у твердій групі, а в м’якій і мішаній групах —
-еві (-єві), -ю, -і (-ї): на / у (в) / по /при капітанові, капітану, ка-
пітані; на / у (в) / по / при прем’єр-міністрові, прем’єр-міністру,
прем’єр-міністрі.
Закінчення знахідного та орудного відмінків однини1

У З. в. однини іменники другої відміни мають форму, однакову
з формою Р. в. або Н. в.
Деякі конкретні іменники чоловічого роду, переважно назви
побутових предметів, дерев, документів та ін., можуть мати ва-
ріантні форми, спільні з формами або Р. в., або Н. в.: (зрізав) дуб
і дуба, (вивчив) вірш і вірша, (написав) лист і листа, (поклав) олі-
вець і олівця, (розгорнув) довідник і довідника; (уклав) акт і акта.
В О. в. однини іменники другої відміни мають закінчення -ом,
-ем (-єм) і -ям, -им.
-ом мають усі іменники чоловічого та серед- Майстром, містом; коб-
нього роду твердої групи, -ем (після голосного зарем, морем;
та апострофа -єм) — іменники чоловічого та роєм, солов’єм;
середнього роду мішаної та м’якої груп (крім Багрієм, Кублієм
іменників середнього роду з кінцевим -я)
-ям мають усі іменники середнього роду на -я Життям, змаганням
-им: Дарвіном, Кельвіном,
yy прізвища чоловічого роду твердої групи на Чапліном;
-ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн); Кам’яне — Кам’яним,
yy географічні назви середнього роду із суфік- Сватове — Сватовим;
сами присвійності -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-), Києвом, Харковом,
що відмінюються як прикметники; Яготином
-ом: географічні назви чоловічого та середнього
роду із суфіксами -ов-, -ев- (-єв-), -ів- (-їв-), -ин-,
-ін- (-їн-), що не відмінюються як прикметники
Прізвища на -ин (-анин, -янин), які походять від назв осіб за

етнічною належністю чи місцем проживання, в О. в. однини ма-
ють закінчення -ом: Волошином, Лучканином, Русином, Турчи-
ном, Турянином і т. ін.
Кличний відмінок однини2

Іменники ІІ відміни в Кл. в. закінчуються на -у (-ю), -е.
-у — іменники твердої групи із суфіксами -к-, Іванку, Олеже (й Олегу),
-ик-, -ник-, -ок, іншомовні слова на г, к, х, робітнику (і робітниче),
деякі іменники мішаної групи з основою на слуха�чу; Джеку, Жаку,
шиплячий (крім ж), а також іменники дід, Людвіґу, Фрідріху;
син, тато діду, сину, тату
1
§ 84, 85.
2
§ 87.
-ю — більшість іменників м’якої групи Віталію, вчителю, Грицю
-е — безсуфіксні іменники твердої групи, іменни Богдане, Боже, голубе;
ки м’якої групи із суфіксом -ець і деякі іменники молодче, хлопче;
мішаної групи, власні назви з основою на ж, ч, Романове, Чугуєве (мож-
ш, дж і загальні назви з основою на р, ж; прізви- на Романів, Чугуїв);
ща прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, повстанцю, повстанче;
-ев (-єв), -ин, -ін (-їн) умільцю, умільче
У звертаннях, що складаються з двох слів, форму кличного

відмінка мають обидва слова: пане лейтенанте, брате Петре,
друже Максименку, Ярославе Андрійовичу.
Іменники сер, сір, гер мають форму, омонімічну з Н. в.: сер,
сір, гер.
Іменник Господь у кличному відмінку має форму Господи;
іменник Христос може мати варіантні форми кличного відмінка:
Хрúсте, Христé, рідко Христóсе.
Називний відмінок множини1

У Н. в. множини іменники ІІ відміни мають закінчення -и, -і
(-ї), -а (-я).
-и — усі іменники чоловічого роду твердої Батьки, береги (але: друзі)
групи
-і (після голосного та апострофа -ї) — іменни- Купці, лікарі, пазурі (і па-
ки чоловічого роду м’якої та мішаної груп, зури), ножі, слухачі
а також деякі іменники середнього роду
-а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій, Де�на (від дно), міста, пера;
зрідка мішаній, групі) мають усі іменники уміння, моря, обличчя
середнього роду
-и, -а (варіантні) — деякі іменники чоловічо- Вуси — вуса (але: вíвса)
го роду
1. Іменники чоловічого роду із суфіксами -анин- (-янин-), -ин-,

-їн- у множині втрачають -ин- (-н-): болгари, громадяни, кияни, ха-
зяї (хазяїнú), але: грузини, осетини, русини.
2. Іменники чоловічого роду з числівниками два, три, чотири
мають закінчення -и, -і: два хлопці, три робітники, чотири слухачі.
3. В урочистому мовленні замість форми множини слова брат —
брати вживають форму збірності браття (зрідка — братове).
1
§ 88.
Родовий відмінок множини1

У Р. в. множини іменники ІІ відміни мають закінчення -ів (-їв),
 та -ей.
-ів (після голосного та апострофа — -їв) — Ва�тів, татів (множина
іменники чоловічого роду й іменники се- тати), почуттів, прислів’їв
реднього роду на -е, -я
 — усі іменники середнього роду на -о, -е Бажань, боліт, сердець
та більшість на -я (і серць) але: морів, полів
(рідко піль)
-ей — деякі іменники чоловічого й серед- Го�сте�й, оче�й (і віч)
нього роду
Невелика група іменників чоловічого роду мають  (основу)

замість -ів/-їв: вáтів (ват), кіловáтів (кіловат), чóботів (чобіт),
а також у сполученні з числівниками: сто раз (і разів), але: днів
сім, разів сто; чоловік сім і сім чоловік (тобто сім осіб), але: сім
чоловікíв (сім осіб чоловічої статі), чоловік із двісті, а також ті
іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн: болгар, грома-
дян, але: вірменів і т. ін.
У разі збігу двох приголосних наприкінці основи з нульовим
закінченням між ними часто з’являються голосні о або е: вікон,
пасом, сукон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кі-
лець, озерець, ребер.
Давальний і знахідний відмінки множини2

У Д. в. множини ІІ відміни іменники чоловічого та середньо-
го роду мають закінчення -ам (у твердій і мішаній групах) і -ям
(у м’якій групі): батькам, працівникам, слухачам; обріям, ліка-
рям, шахтарям.
У З. в. множини іменники ІІ відміни мають омонімічну форму
або з Н. в., або з Р. в. множини, причому:
а) іменники — назви істот мають закінчення, омонімічне з Р. в.
множини: вчителів, героїв (але: піти в гвардійці, перейти
в робітники);
б) усі іменники — назви неістот мають форму, омонімічну з Н. в.
множини: берегú, вантажі, міста, моря�, обличчя, узвишшя.
1
§ 89.
2
§ 90, 91.
Орудний, місцевий та кличний відмінки множини1

В О. в. множини іменники ІІ відміни мають закінчення -ами,
-ями, -ми.
-ами (у твердій та мішаній групах), Берегами, явищами;
-ями (у м’якій, зрідка в мішаній групі) — ковалями, обличчями,
іменники чоловічого й середнього роду полями
-ми (паралельно з формами на -ами, -ями) — Гостя�ми (й гíстьми);
іменники чоловічого й середнього роду крилами (й крильми)
Іменники середнього роду око, плече мають в О. в. множини за-

кінчення -има: очима, плечима.
У М. в. множини іменники чоловічого та середнього роду ма-
ють закінчення -ах (у твердій та мішаній групах), -ях (у м’якій
групі): на дубах, в озерах, у календарях, на обличчях, на роздоріж-
жях, на узвишшях, в обріях, по селах.
У Кл. в. множини іменники ІІ відміни мають форму, омоніміч-
ну з Н. в.: брати, працівники; діячі, товариші; обрії, учителі, лі-
карі; моря, поля, села; у поетичному та урочистому мовленні ви-
користовують форми на зразок братóве, сватóве.
2.3. Відмінювання іменників ІІІ та ІV відміни2
Відмінювання іменників ІІІ відміни

Відмінок Однина Множина
Н. зустріч, повість, мат-и зустріч-і, повіст-і, матер-і
Р. зустріч-і, повіст-і, матер-і зустріч-ей, повіст-ей,
матер-ів
Д. зустріч-і, повіст-і, матер-і зустріч-ам, повіст-ям,
матер-ям
З. зустріч, повість, матір зустріч-і, повіст-і, матер-ів
О. зустрічч-ю, повіст-ю, зустріч-ами, повіст-ями,
матір’-ю матер-ями
М. на/у зустріч-і, повіст-і, на/у зустріч-ах, повіст-ях,
матер-і матер-ях
Кл. зустріч-е, повіст-е, мат-и зустріч-і, повіст-і, матер-і
1
§ 92, 93, 94.
2
§ 95, 96, 97, 98, 99.
Серед іменників ІІІ відміни виділяється іменник мати. На від-

міну від решти іменників, в усіх непрямих відмінках він має су-
фікс -ер- (у З. в. -ір), у кличному відмінку однини — форму Н. в.,
а в Р. в. множини — закінчення -ів.
Форми непрямих відмінків від іменників, що означають аб-
страктні поняття простору: височінь, глибочінь, далечінь, широ-
чінь, крім З. в. та О. в., зрідка вживані; їх замінюють відповідні
словоформи із суфіксом — ин(а): височинá, глибочинá, широчинá.
У Р. в. та Д. в. однини іменники ІІІ відміни мають закінчен-
ня -і: Бéршаді, ванілі, галузі, герані, гідності, крові, любові, неза-
лежності, ночі.
Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, лю-
бов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у Р. в. однини можуть набувати як
варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти,
чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Рýсú, Білоруси.
В О. в. однини, якщо основа іменника закінчується одним
приголосним (окрім губних б, п, в, м, ф та р), перед закінчен-
ням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється):
Бéршаддю, ваніллю, височінню, віссю, галузззю, міццю, ніччю, по-
дорожжю, сумішшю, тінню. Якщо основа іменника закінчується
на губний б, п, в, м, ф або на р та щ, то перед -ю пишеться апо-
строф: кров’ю, любов’ю, матір’ю.
У Д. в., О. в. та М. в. множини іменники пишуться із закінчен-
нями -ам, -ами, -ах, якщо це іменники, основа яких закінчується
на шиплячий: речам, речами, у речах; та закінченнями -ям, -ями,
-ях у решті випадків: радостям, радостями, у радостях.
Відмінювання іменників ІV відміни

Відмінок Однина Множина
Н. курч-а, тел-я, ім’-я курчат-а, телят-а, іме-на
Р. курч-ати, тел-яти, ім-ені курчат, телят, імен
(ім’-я)
Д. курч-аті, тел-яті, ім-ені курчат-ам, телят-ам, імен-ам
З. курч-а, тел-я, ім’-я курчат (курчат-а),
телят (телят-а), імен-а
О. курч-ам, тел-ям, імен-ем курчат-ами, телят-ами,
(ім’-ям) імен-ами
М. на/у курч-аті, тел-яті, іме-ні на/у курчат-ах, телят-ах,
імен-ах
Кл. курч-а, тел-я, ім-ене курчат-а, телят-а, імен-а
Більшість іменників ІV відміни відмінюються як курча, теля.

У таких іменниках у Р. в., Д. в. і М. в. однини та в усіх відмін-
ках множини з’являються суфікс -ат- (після шиплячих) або -ят-
(у решті випадків). Як ім’я відмінюються лише слова сім’я та
плем’я.
Такі іменники, як гусеня, цуценя, каченя, лосеня, галченя,
крім суфікса -ен-, який зберігається у всіх відмінках, мають су-
фікс -ят-, який з’являється під час відмінювання: гусенята, цуце-
нята, каченята, лосенята, галченята.
В О. в. однини іменники ІV відміни втрачають суфікс -ат-
(-ят-) і мають закінчення -ям (після кінцевого шиплячого осно-
ви) або -ям (у решті випадків): лошам, зайчам, поросям, малям;
а іменники із суфіксом -ен- мають паралельні закінчення -ем (із
суфіксом -ен-) та -ям (без суфікса -ен-): племенем — плем’ям, іме-
нем — ім’ям.
У М. в. однини вживаються форми на –ят (-і) (після шиплячо-
го — -ат (-і)) та –ен (-і): на галченяті; на курчаті; в імені, у пле-
мені; іменники вим’я, сім’я, тім’я мають варіантні форми: на ви-
мені (вим’ї), на тімені (тім’ї).
У Кл. в. деякі іменники мають закінчення -е: імене, племене.
Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини1

Відмінок Приклади
Н. Сум-и, окуляр-и, сан-и, радощ-і, вил-а
Р. Сум, окуляр-ів, сан-ей, радощ-ів, вил
Д. Сум-ам, окуляр-ам, сан-ям, радощ-ам, вил-ам
З. Сум-и, окуляр-и, сан-и, радощ-і, вил-а
О. Сум-ами, окуляр-ами, сан-ями (сань-ми), радощ-ами, вил-ами
М. на/у Сум-ах, окуляр-ах, сан-ях, радощ-ах, вил-ах
У Р. в. вживаються закінчення -ей: грóшéй, гусей, дверей, ку-

рей, саней, сіней; закінчення -ів: в’язів, граблів (і грабéль), джин-
сів, хитрощів; нульове закінчення: збоїн, канікул, конопель, но-
жиць, ночов (ночв), Сум.
У Д. в., О. в., М. в. закінчення -ам, -ами, -ах вживаються
в іменниках, які в Н. в. мають закінчення -и, -а або -і (після ши-
плячого): воротам, Сумам, (у) хитрощах, а закінчення -ям, -ями,
-ях — в іменниках, які в Н. в. мають закінчення -і, -ї, -я: граблям,
помиям, (по) вінцях.
1
§ 100.
Винятки: слова сани, сіни, які в Д. в., О. в., М. в. мають закін-

чення -ям, -ями, -ях, хоча в називному — закінчення -и.
В О. в. деякі іменники мають закінчення -ми (зазвичай пара-
лельно з -ами/-ями): сіньми, ворітьми (воротами), грішми (гро-
шима), саньми (санями). Декілька іменників мають паралельні
закінчення -ми та -има: дверми (дверима), грішми (грошима).
107. Провідміняйте іменники пісня, сім’я, круча, книга, серце, дитя,

Господь.
108. Складіть речення з іменниками надія, гідність, товариш, серце,

майбутнє у формі О. в. однини.
109. Провідміняйте в однині та множині іменники.

1. Паща, зграя, вежа, мрійниця, людина, долоня, дошка,
крихта, сосна, сусіда, сльоза.
2. Місто, поросятко, гай, ліс, альманах, селище, документ,
край, апельсин, око, киянин, сузір’я, гість, чобіт, серце, вікно.
3. Відстань, рішучість, височінь, нехворощ, сіль, емаль, по-
вінь, здатність, мати.
4. Каченя, хлоп’я, курча, ім’я, вим’я, тім’я, дівча, лоша, ко-
шеня, плем’я.
110. Орієнтуючись на таблиці відмінювання, поставте іменники в О. в.

однини й запишіть у два стовпці: 1) з літерою е (є) в закінченні; 2) з літе-
рою о в закінченні.
1. Якір, квартира, осокір, кресляр, ветеринар, столяр, пустир,
панцир, екземпляр, стайня, силач, сторож, льотчиця, вимпел,
ювіляр, кочегар, книжка, остача, тягар, хабар.
2. Вівчар, плащ, комар, пластир, пісняр, вдача, вітер, звіробій,
межа, ядро, директор, яблуня, депеша, яблунька, Ася, серце, ян-
тар, паранджа, сюрприз, алмаз.
111. Орієнтуючись на таблиці відмінювання, іменники поставте

у Н. в. множини й запишіть у два стовпці: 1) із закінченням -и; 2) із за-
кінченням -і.
Взірець, осокір, картяр, огорожа, плуг, горіх, хрущ, подорож,
ювіляр, панчоха, ошуканець, ніша, ударник, бригадир, муляр,
снігур, верф, якір, пустир, книжка, аптекар, льотчик, лижа, ко-
маха, огірок, страйкар, сич, томат.
112. Перепишіть, розкриваючи дужки. Іменники поставте у потрібно-

му відмінку, поясніть особливості вживання відмінкових закінчень.
Віддати належне (майстер, батько, робітниця, лікар, жінка,
товариш, учитель, керівник). Прийти в гості до (ювіляр, Надія,
сестра, перекладач, слюсар, дочка, директор, пісняр, теща). Спе-
ціальний одяг на (школяр, робітниця, перукар, друкарка, маляр,
гончар, водій, санітарка). Іти (коридор, пуща, бульвар, дорога,
тротуар, площа, пустир, вулиця). Завдати збитків (Віктор, фабри-
ка, Ігор, завод, приятель, друг). Покластися на (брат, господар,
доля, лікар, сестра, секретар, дружина, товариш, подруга). За
(вежа, земля, календар, огорожа, завдання, ніша, інвентар, зви-
чай, вантаж, машина).
113. Запишіть подані іменники в Р. в. однини.

Ваучер, ринок, вексель, дебет, фініш, документ, папір, термін,
експорт, експеримент, формуляр, сайт, заголовок, комп’ютер, під-
пис, індекс, заклад, файл, ксерокс, апарат, адресат, бланк, інститут,
курс, колектив, виробіток, інтернет, стиль, журнал, програміст.
114. Запишіть подані словосполучення в Кл. в. однини.

Добродій Литвин, пан президент, колега Василенко, добродій-
ка Шевченко, панна Наталя, Марія Дмитрівна, пані Леся, Василь
Іванович, друг Андрій, шановний Олег Ігорович, улюблене ім’я.
115. Знайдіть у кожній із груп слово, що має неправильне відмінкове

закінчення, виправте його:
а) атомю, водню, азоту, льоду, меду;
б) книжкою, робітницьою, трояндою, перемогою, землею;
в) галченяти, гусеняти, курченяти, дитяту, тигреняти;
г) Віталію, місяцю, ясеню, Грицю, орлю.
116. Поділіть на відміни подані іменники, запишіть їх у формах Д. в.

й О. в. однини.
Межа, коліща, вельможа, теля, груша, староста, насіння, Хома,
круча, внуча, вежа, ім’я, дівча, курча, сім’я, рілля, зілля, Ілля,
слива, Сава, слава, вороння, рідня, збіжжя, Саша, пуща, орля,
тім’я, іржа, життя.
117. Із-поміж наведених іменників виберіть множинні власні імена,

складіть із двома з них речення.
Східці, Піренеї, вафлі, Поліщуки, іменини, канікули, каси,
нетрі, штани, сутінки, заручини, Капрі, пахощі, будні, гастролі,
бандеролі, обійми, дверцята, сіни, уста, вінця, окуляри, очі, пери-

ла, ножиці, окуляри.
118. Розподіліть наведені іменники за відмінами, виокремивши ті, які

не належать до жодної з відмін. Аргументуйте свою думку.
Аргумент, аматор, анексія, ансамбль, бідаха, біль, болість, бу-
день, вариво, вартовий, велич, вечорниці, відлюддя, горіння, дво-
рище, депо, деревце, Дніпро, збіжжя, зелень, індича, індик, їздо-
вий, каліка, канікули, священник, козенятко, лапище, лібрето,
ліки, лоша, метраж, м’якуш, ООН, Петро, плач, путь, радіо, Сочі,
райво, сім’я, ЮНЕСКО, юність, ягня.
119. Перепишіть речення, розкриваючи дужки й уживаючи іменники

в потрібній відмінковій і числовій формі.
Тихі кроки за (двері) кабінету. Увійшов чоловік у (сіряк). По-
чула Палажка з (сіни), взяло її зло. Почала думать, як би помсти-
тись (Оришка). Кого вона бачила? (Татари) скуластих? (Лицарі)
чубатих, козацьких? Чи, може, аж (скіфи)? (А. Т.) Без своїх (оку-
ляри) уже нічого не бачу. А ось за прикладом київських Золотих
(ворота) було збудовано ворота у місті Владимир (Росія). Ні біга-
ти не треба, ні (сіль) рушниці набивати. Одне слово, росте так, як
і кожному (теля) рости треба (О. В.).
120. Перепишіть речення, розкриваючи дужки й уживаючи іменники

в потрібній відмінковій і числовій формі.
Боюсь, їх тепер із (горб) не побачиш, ані при (сонце), ані при
(місяць)… (Р. Толкієн, пер. О. Фешовець) Пливе човен по (Дунай)
один за (вода) (Т. Ш.). Коли ми йшли удвох з тобою вузькою (стеж-
ка) по (поле), я гладив золоте (колос), як гладить милому волосся
щаслива, ніжна наречена (Д. П.). Я візьму той рушник, простелю,
наче (доля). В (тихий шелест) (трава), (щебетання) (діброва). І на
тім (рушничок) оживе все знайоме до (біль): і дитинство, й роз-
лука, і вірна любов (А. М.). (Чорнобривці) насіяла мати у своїм
світанковім (край) (М. Син.). При кожному великому (монастир)
були спеціальні (приміщення) для (прочанин).
3. ПРИКМЕТНИК
3.1. Групи прикметників
Прикметники поділено на дві групи — тверду та м’яку1.
Тверда група
Якісні та відносні прикметники, що мають Босий, бурхливий, велич-
основу на твердий приголосний і в Н. в. од- ний, гіркий, глухий, сві-
нини чоловічого роду закінчуються на -ий жий, сірий, тотожний, шля-
хетний, щасливий
Присвійні прикметники із суфіксами -ів Андріїв, батьків, Галин, ді-
(після голосного та апострофа — -їв), дів, доччин, Ігорів, Маріїн,
-ин (після голосного та апострофа — -їн), ненин, няньчин, шевців
які в Н. в. однини чоловічого роду після
цих суфіксів мають нульове закінчення
Усі короткі форми прикметників Варт, винен, годен, повен,
рад
М’яка група
Відносні прикметники, що мають основу Будній, верхній, вечірній,
на м’який приголосний -ні, у Н. в. однини пізній, порожній, присутній
чоловічого роду закінчуються на -ій (відсутній, посутній)
Усі прикметники на -жній, -шній, що по- Ближній, внутрішній,
ходять від прислівників вчорашній, прийдешній,
сінешній тощо
Відносні прикметники з основою на -й, Безкраїй, короткошиїй,
відносні прикметники з відтінком при- довговіїй; братній, о�рлій
свійності, якісний прикметник синій
3.2. Відмінювання прикметників2
Відмінювання прикметників за групами

Однина
Відмі- Множина
Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід
нок
Н. гарний гарна гарне гарні
Р. гарного гарної гарного гарних
1
§ 101, 102.
2
§ 103.
Однина
Відмі- Множина
Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід
нок
Д. гарному гарній гарному гарним
З. = Н. в. або Р. в. гарну гарне = Н. в. або
Р. в.
О. гарним гарною гарним гарними
М. на/у гарному (-ім) на/у гарній на/у гарному (-ім) гарних
М’яка група
Н. синій синя синє сині
Р. синього синьої синього синіх
Д. синьому синій синьому синім
З. = Н. в. або Р. в. синю синє = Н. в. або
Р. в.
О. синім синьою синім синіми
М. на/у синьому (-ім) на/у синій на/у синьому (-ім) на/у синіх
Прикметники м’якої групи, основа яких закінчується на й, за-

мість закінчень -ій, -ім, -і, -іх, -іми мають на письмі закінчення -їй,
-їм, -ї, -їх, -їми: безкраїй, безкраїм, безкраї, безкраїх, безкраїми.
Іменники прикметникового походження будівничий, лютий
(місяць), подорожній і под. відмінюємо як прикметники: до будів-
ничого, будівничі, з будівничими; лютого, у лютому. Пор.: Сього
дні п’яте лютого та П’ятого лютого 2020 року.
Відмінювання прикметників на -лиций
Відмі- Однина
Множина
нок Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід
Н. білолиций білолиця білолице білолиці
Р. білолицього білолицьої білолицього білолицих
Д. білолицьому білолицій білолицьому білолицим
З. = Н. в. або Р. в. білолицю білолице = Н. в. або
Р. в.
О. білолицим білолицьою білолицим білолицими
М. на/у білолицьо- на/у білолицій на/у білолицьо- білолицих
му (-ім) му (-ім)
3.3. Ступенювання прикметників1

Вищий ступінь порівняння прикметників утворюємо додаван-
ням:
а) суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми
якісного прикметника: новіший, повніший, синіший, дешев-
ший, солодший;
б) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника
(рідше): більш вдалий, більш глибокий, менш вередливий.
Найвищий ступінь порівняння прикметників утворюємо дода-
ванням:
а) префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкра-
ща, найменше;
б) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного при-
кметника (рідше): найбільш зручний, найбільш стійка, най-
менш приємне.
Для посилення ознаки вживаємо при формах найвищого сту-
пеня прикметників частки що і як; пишемо їх із прикметниками
разом: щонайсильніший, якнайбільший, якнайшвидший.
121. Випишіть спочатку прикметники м’якої групи, а потім — твердої.

Безробітний, верхній, весняний, модний, новий, дружній, те-
лячий, Сергіїв, зелен, майбутній, присутній, ладен, глухий, жит-
ній, освітній, вчорашній, справжній, ранній, повен, домашній,
доччин, обідній, Маріїн, сизий, сьогоднішній, тутешній, дідів, зо-
внішній, рідний, останній, завтрашній, західний.
122. Провідміняйте прикметники веселий, дружній, висока, сині, біло-

лице.
123. Складіть словосполучення з поданими іменниками, добираючи

до них прикметники твердої та м’якої груп.
Весна, дитина, вечір, небо, мрія, кошеня, село, море, кохання.
124. Утворіть від поданих прикметників усі можливі форми ступенів

порівняння. Які фонетичні зміни відбуваються під час утворення вищого
ступеня порівняння?
Свіжий, сизий, гладкий, тихий, рідний, солодкий, глибокий,
гарний, малий, старий, гіркий, довгий, далекий, дужий, швид-
кий, близький, тяжкий, товстий, здоровий, великий, високий,
красивий, блакитний.
1
§ 104.

Як не любити утоми цілющ..ї після гаряч..ї гри, поклику пта-
ха над темн..ю пущ..ю, рідних пісень з-за гори? (М. Р.) Чист.. по-
вітря було напоєне терпк.. вранішн..ю свіжістю (О. Г.). Гаряч..
земн.. барвою горить на сонці ячмінь (М. К.). Він не крився ні від
кого, що сам вийшов з давн.. козач.. роду (П. М.). Хоча лежач..
не б’ють, та і полежать не дадуть ледач.. (Т. Ш.). Курна дорога
біжить з-під Маланч.. ніг у поле (М. К.). Свіж.., вогк.. вітерець
потяг з річки (М. К.). Червон.., жовтогаряч.. й жовт.. веселчин..
смуги були так.. ясн.., наче горіли тих.. полум’ям (Н.-Л.). В ши-
рок.. просторі губилось око (Л. У.). Зорі стояли тих.. та прозор..,
як перш.. маки молод.. (А. М.).

ми слів:
1) могутні, дальні, сині; а) прикметники вищого ступеня;
2) крихкі, вологі, боязкі; б) прикметники найвищого ступеня;
3) вищі, нижчі, кращі; в) прикметники короткої форми;
4) найвищі, найнижчі, г) прикметники м’якої групи;
найкращі; д) прикметники твердої групи.
4. ЧИСЛІВНИК
4.1. Відмінювання кількісних та порядкових числівників1
Відмінювання кількісних числівників один, одна, одне (одно), одні

Множина
нок Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід
Н. один одна одне, одно одні
Р. одного однієї, одної одного одних
Д. одному одній одному одним
З. = Н. в. або Р. в. одну одне, одно = Н. в. або
Р. в.
О. одним однією, одною одним одними
М. на/у одному (-ім) на/у одній на/у одному (-ім) на/у одних
1
§ 105, 106.
Відмінювання числівників два (дві), три, чотири, п’ять, шість

Відмінок Два (дві) Три Чотири П’ять Шість
Н. два, дві три чотири п’ять шість
Р. двох трьох чотирьох п’яти шести
(п’ятьох) (шістьох)
Д. двом трьом чотирьом п’яти шести
(п’ятьом) (шістьом)
З. = Н. в. = Н. в. або = Н. в. або п’ять шість
або Р. в. Р. в. Р. в. (п’ятьох) (шістьох)
О. двома трьома чотирма п’ятьма шістьма
(п’ятьома) (шістьома)
М. на/у двох на/у на/у чоти- на/у п’яти на/у шести
трьох рьох (п’ятьох) (шістьох)
Як п’ять або шість відмінюємо числівники де�в’ять, де�сять,

одина�дцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ят
надцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятна
дцять, двадцять, три�дцять.
Відмінювання числівників сім, вісім, п’ятдесят

Відмінок Сім Вісім П’ятдесят
Н. сім вісім п’ятдесят
Р. семи (сімох) восьми (вісьмох) п’ятдесяти (п’ятдесятьох)
Д. семи (сімом) восьми (вісьмом) п’ятдесяти (п’ятдесятьом)
З. сім або сімох вісім або вісьмох п’ятдесят або п’ятдесятьох
О. сьома (сімома) вісьма (вісьмома) п’ятдесятьма
(п’ятдесятьома)
М. на/у семи на/у восьми на/у п’ятдесяти
(сімох) (вісьмох) (п’ятдесятьох)
Складні числівники шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмі-

нюємо як п’ятдесят.
Відмінювання числівників двісті, п’ятсот

Відмінок Двісті П’ятсот
Н. двісті п’ятсот
Р. двохсот п’ятисот
Д. двомстам п’ятистам
З. двісті п’ятсот
Відмінок Двісті П’ятсот

О. двомастами п’ятьмастами (п’ятьомастами)
М. на/у двохстах на/у п’ятистах
Складні числівники триста, чотириста, шістсот, сімсот,

вісімсот, дев’ятсот відмінюємо за зразками двісті, п’ятсот.
У складених кількісних числівниках відмінюємо всі частини:
з чотирьохсот сімдесяти восьми тисяч шестисот п’ятдесяти
дев’яти.
Числівники сорок, дев’яносто, сто в Р. в., Д. в., О. в., М. в.
мають закінчення -а: сорока, дев’яноста, ста.
Збірні числівники двоє, обоє, троє в непрямих відмінках ма-
ють форми від два, обá (давня форма), три: двох, двом…, обох,
обом…, трьох, трьом…
Збірний числівник обидва (обидві) має в непрямих відмінках
такі форми: обох, обом, обома, на обох.
Збірні числівники четверо, п’ятеро, шестеро, семеро, вось-
меро, дев’ятеро, десятеро, одинадцятеро в непрямих відмінках
мають форми відповідних кількісних числівників: чотирьох, чо-
тирьом…, п’ятьох, п’ятьом…, шістьох, шістьом… і т. д.
Числові назви тисяча, мільйон, мільярд відмінюємо як імен-
ники відповідних відмін.
Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількаде-
сят відмінюємо як числівник п’ять: кільканадцятий та кілька-
надцятьох, кількадесятьма й кількадесятьома.
Порядкові числівники, що мають закінчення -ий, відмінюємо як
прикметники твердої групи: перший (перша, перше), другий, четвер-
тий, п’ятий, шостий, сьомий…, одинадцятий…, двадцятий…, соро-
ковий, п’ятдесятий…, дев’яностий, сотий, двохсотий…, тисячний…,
мільйонний і т. д.; числівник третій (третя, третє) відмінюємо як
прикметник м’якої групи.
У складених порядкових числівниках відмінювана остан-
ня частина: вісімдесят восьмий, тисяча дев’ятсот дев’яносто
дев’ятого, у тисяча сімсот вісімдесят дев’ятому (році).
Порядкові числівники на письмі передаємо переважно слова-
ми: шостий поверх, перше березня. Якщо порядковий числівник
передано цифрою, то після неї кінцеву частину порядкового слова
пишемо з дефісом, наприклад: 5-й поверх, на 36-му кілометрі, пі
сля 7-ї години (але: для позначення дат, сторінок видання, а також
після римських цифр закінчення не пишемо: 1 січня 2000 року,
120 сторінка, I тисячоліття, XXI століття).
4.2. Відмінювання дробових числівників1

Дробові числівники відмінюємо як звичайні числівники: двом
третім, трьома п’ятими; ділити на одну двадцяту. Полови-
на (1/2), третина (1/3), чверть (1/4) відмінюються як іменники.
Числівники півтора (відра, кілограма, кілометра), півтори
(тисячі, гривні), півтораста невідмінювані.
127. Провідміняйте числівники, позначте особливості відмінювання,

паралельні й однакові закінчення.
1. Тридцять, дев’яносто, шістсот, дев’ятеро, восьмий, триста
двадцять сім, троє, обоє, третя, сто.
2. Кілька, півтора, вісімнадцять, сімсот, п’ятеро, чотириста со-
рок вісім, двадцятий, обидва.
128. Подані цифрами числівники запишіть у Н. в., Д. в. й О. в.

18, 21, 2, 4, 39, 3, 5, 7, 9, 11, 16, 400, 569, 2005, 13 500, 2/5,
кільканадцять.
129. Провідміняйте дробові числівники: дві цілих одна друга кіломе-

тра, дев’ять цілих сім десятих відсотка, чотири цілих три сьомих метра
та збірні: п’ятеро вікон, четверо дверей.
130. Перепишіть, записавши числівники словами.

Передові польські поети перекладали Шевченка ще з початку
60-х років минулого століття (М. Р.). Не впізнаю себе сьогодні: чому
мені, 60-річному дідові, стало враз жаль себе самого (Р. І.). Як хоро-
ше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде 19-й рік! (І. Н.) Я са-
джанець 2-річний посадив в піщану яму, глиною набиту (Л. П.). Під
липою, над самим джерелом, стояв 4-гранний камінь (І. І.). Кили-
гей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: деся-
тий.. двадцятий.. сотий.. 2-сотий! (О. Г.) Важко гув міддю великий
200-пудовий дзвін (О. Д.). Два дні палали в центрі міста 2- і 3-повер-
хові будинки (Ю. М.).
131. Перепишіть прислів’я та загадки. Випишіть числівники, зазначте

їхні відмінки, поясніть правопис.
Улітку один тиждень рік годує. Одна бджола мало меду на-
носить. Два коти в одному мішку не помиряться. Обіцяного три
роки ждуть. Хто два зайці гонить, той жодного не зловить. Один
за одного стій — виграєш бій. Одна головешка в печі гасне, а дві
1
§ 107.
й у полі горять. Аж на третій яр чути ваш базар. Намолов сім міш-

ків гречаної вовни. П’ять днів нічого не робимо, а на шостий від-
почиваємо. Одному не страшно, а двом веселіше. Семеро одного
не ждуть. У нього сім п’ятниць на тиждень. Хто вранці ходить на
чотирьох ногах, вдень на двох, а ввечері на трьох? Між двома ду-
бами зав’язло теля зубами. Два брати втікають, а два доганяють.
Трьома зубами сіно їсть. Тисяча овець, а між ними один баранець.
5. ЗАЙМЕННИК
5.1. Відмінювання особових та зворотного займенників1
Однина Множина
Відмінок
1-ша особа 2-га особа зворотний 1-ша особа 2-га особа
Н. я ти — ми ви
Р. мене тебе себе нас вас
Д. мені тобі собі нам вам
З. мене тебе себе нас вас
О. мною тобою собою нами вами
М. на/у мені на/у тобі на/у собі на/у нас на/у вас
Однина
Відмінок Множина
Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід
Н. він воно вона вони
Р. його ((у) нього) його ((у) нього) її ((у) неї) їх ((у) них)
Д. йому йому їй їм
З. його ((на) нього) його ((на) нього) її ((на) неї) їх ((на) них)
О. ним ним нею ними
М. на/у ньому на/у ньому на/у ній на/у них
(нім) (нім)
Форми займенника 3-ї особи (він, вона, воно, вони) після при-
йменників уживаємо з приставним н: до нього, на неї, з них. О. в.
має форму з н і без прийменника: ним, нею, ними.
1
§ 108, 109.
5.2. Відмінювання присвійних займенників1

Множина
нок Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід
Н. мій моє моя мої
Р. мого мого моєї моїх
Д. моєму моєму моїй моїм
З. = Н. в. або Р. в. моє мою = Н. в. або Р. в.
О. моїм моїм моєю моїми
М. на/у моєму на/у моєму на/у моїй на/у моїх
(моїм) (моїм)
Так само відмінюємо займенники твій, свій. Займенники

наш, ваш відмінюємо як прикметники твердої групи. Займенник
їхній відмінюємо як прикметник м’якої групи.
5.3. Вказівні займенники2

Множина
Н. той, цей те, це та, ця ті, ці
Р. того, цього того, цього тієї (тої), цієї тих, цих
Д. тому, цьому тому, цьому тій, цій тим, цим
З. = Н. в. або Р. в. те, це ту, цю = Н. в. або Р. в.
О. тим, цим тим, цим тією (тою), тими, цими
цією
М. на/у тому на/у тому на/у тій, цій на/у тих, цих
(тім), цьому (тім), цьому
(цім) (цім)
Так само відмінюємо займенник отой, оцей та рідковживаний

варіант сей.
5.4. Означальні займенники3
Множина
Н. весь все вся всі
Р. всього всього всієї всіх
1
§ 110.
2
§ 111.
3
§ 113.
Множина
Д. всьому всьому всій всім
З. = Н. в. або Р. в. все всю = Н. в. або Р. в.
О. всім всім всією всіма
М. на/у всьому на/у всьому на/у всій на/у всіх
(всім) (всім)
5.5. Питальні займенники1

Відмі- Однина Мно-
нок Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід жина
Н. хто що чий чиє чия чиї
Р. кого чого чийого чийого чиєї чиїх
Д. кому чому чийому (чиє- чийому чиїй чиїм
му)
З. кого що = Н. в. або чиє чию = Н. в.
Р. в. або Р. в.
О. ким чим чиїм чиїм чиєю чиїми
М. на/у на/у на/у чийому на/у чийому на/у чиїй на/у
кому чому (чиїм, чиєму) (чиїм, чиє- чиїх
(кім) (чім) му)
Займенники який, котрий відмінюємо як прикметники твер-

дої групи.
5.6. Відмінювання складних займенників

(неозначених і заперечних)2
Займенники, у складі яких є частки аби-, де-, ні-, -ся, -небудь,
відмінюємо так:
yy абихто, абикого, аби в кого, абикому, абикого, аби в кого, аби-
ким, аби з ким, аби на кому (і аби на кім);
yy абиякий, абиякого, абиякому, абияким, аби з яким, аби на яко-
му (і аби на якім);
yy дехто, декого, декому, декого, де в кого, де з ким, де на кому
(і де на кім), на декому;
yy деякий, деякого, деяким, на деяких (і де на яких);
yy котрийсь, котрогось, котромусь, котримсь, на котромусь;
1
§ 112.
2
§ 114.
yy ніхто, нікого, нікому, ніким, ні з ким, ні на кому (і ні на кім);

yy ніякий, ніякого, ніякому, ніяким, ні на якому (і ні на якім);
yy хто-небудь, кого-небудь, кому-небудь, ким-небудь, на кому-небудь;
yy хтось, когось, комусь, кимсь (і кимось), у комусь;
yy чийсь, чийогось, чийомусь (і чиємусь), чиїмсь (і чиїмось), на чи-
йомусь (і на чиємусь, чиїмсь, чиїмось);
yy що-будь, чого-будь, чому-будь, чим-будь, на чому-будь (і на чім-
будь);
yy що-небудь, чого-небудь, чому-небудь, чим-небудь, на чому-не-
будь (і на чім-небудь);
yy щось, чогось, чомусь, чимсь (і чимось), на чомусь (і на чімсь, чі-
мось).
Числові займенники декілька, кілька, скільки, стільки відмі-
нюємо як числівник два: декількох, декільком, декількома; бага-
то відмінюємо так: багато, багатьох, багатьом, багатьма й ба-
гатьома.
132. Провідміняйте займенники хто-небудь, щось, усякий, оцей.
133. Запам’ятайте правильні відмінкові форми в наведених сталих ви-

словах, складіть речення з цими конструкціями.
Дякую тобі, дякую Вам, даруйте йому, вибачте мені.
134. Займенники в дужках поставте в потрібному відмінку й випишіть

словосполучення спочатку із займенниками, що не мають початкового н,
потім із займенниками, що мають початкове н.
Спитав у (він), передав через (вони), глянув (вона) у вічі, при-
йшла до (вона), перед (він), люблю (вони), сміявся з (вони), ба-
чилась із (вона), згадав про (він), надіявся на (вони), допоможу
(вона), в’ється над (воно), зв’язок з (вони), усміхнувся до (він),
звільнили (воно), переказала через (вона).
135. Перепишіть фразеологізми, визначте відмінки зворотного за-

йменника.
Бути не в собі, відчути на собі, дати собі раду, набивати собі
ціну, показати себе, собі на умі, само собою зрозуміло, сам собі пан,
себе не пам’ятати, сам не при собі, сушити собі голову, та й ні
гадки собі, ціну собі знати, шукати себе.

В єдиний звук мільйони струн народних злиті — у (ця) пшени-
ці, в (це) житі (М. Р.). О краю рідний мій!.. (Ти) красу ні з (що), ні
з (що) я не зрівняю (В. С.). В (моє) серці навіки сині очі (ти) (В. С.).
За (всі) скажу, за (всі) переболію (П. Т.). Єсть (такий) у світі речі,
від (який) душа сія (П. Т.). Від (уся) картини віє (щось) пісен-
ним (О. Д.). Я славлю дружбу піснею (своя), красу і силу сторони
(моя) (В. С.). Хай квітне злагода і праця на (все) полях й у (все)
серцях, щоб у труді святім змагаться, а не в загарбницьких
боях (М. Р.). Копали цей колодязь колись чумаки, (чий) дороги
пролягали в (цей) сивих степах (О. Г.).
6. ДІЄСЛОВО
6.1. Дійсний спосіб1
Дієвідмінювання в теперішньому часі

І дієвідміна ІІ дієвідміна
Особа
Однина
1 ід-у, кол-ю, чу-ю робл-ю, бач-у, го-ю
2 ід-еш, кол-еш, чу-єш роб-иш, бач-иш, го-їш
3 ід-е, кол-е, чу-є роб-ить, бач-ить, го-їть
Множина
1 ід-емо, кол-емо, чу-ємо роб-имо, бач-имо, го-їмо
2 ід-ете, кол-ете, чу-єте роб-ите, бач-ите, го-їте
3 ід-уть, кол-ють, чу-ють роб-лять, бач-ать, го-ять
За такими зразками відмінюємо також дієслова док. в. в май-

бутньому часі.
Поділ дієслів на дієвідміни

До 1-ї дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями:
-у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До 2-ї дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями:
-у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
Дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти та інші з части-
ною -вісти, а також бути з усіма похідними від них становлять
відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу
дієслів док. в.) окрему групу.
1
§ 115.
Особові закінчення дієслів. Дієслова, які мають в інфініти-

ві основу на и, і (ї) або на а (після ж, ч, ш) і в першій особі одни-
ни та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутньо-
го дієслів док. в.) ці голосні втрачають, належать до 2-ї дієвід-
міни: бачи-ти — бач-у — бач-ать; вари-ти — вар-ю — вар-ять;
дої-ти — до-ю — до-ять; леті-ти — леч-у — лет-ять; крича-
ти — крич-у — крич-ать.
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькоті-
ти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як
боятися, стояти (з основою на -я), спати (з основою на -а не пі
сля шиплячого), бігти (з основою на приголосний).
Решта дієслів належить до 1-ї дієвідміни:
а) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні и,
у, які зберігаються в дієвідмінюваних формах, а також похід-
ні від них: ви-ти (док. в. завити) — ви-ю — ви-ють; жи-ти —
жив-у — жив-уть; чу-ти — чу-ю — чу-ють.
В особових формах дієслів бити, вити (док. в. звити), лити,
пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють,
в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють;
б) дієслова з основою інфінітива на і, що зберігається при діє
відмінюванні: білі-ти — білі-ю — білі-ють; жовті-ти —
жовті-ю — жовті-ють;
в) дієслова з основою інфінітива на а не після шиплячого при-
голосного або після шиплячого, коли це а в дієвідмінюваних
формах зберігається, також дієслова з основою інфінітива на я:
гна-ти — жен-у — жен-уть; закиса-ти — закиса-ю — закиса-
ють; міша-ти — міша-ю — міша-ють; писа-ти — пиш-у —
пиш-уть; сія-ти — сі-ю — сі-ють;
г) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які у формах тепе-
рішнього та майбутнього часу дієслів док. в. втрачають компо-
нент -ва-: буд-ува-ти — буд-у-ю — буд-у-ють; гор-юва-ти — го-
р-ю-ю — гор-ю-ють; намал-юва-ти — намал-ю-ю — намал-ю-ють.
Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберіга-
ється в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-
ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють; але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-
ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;
д) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-: поло-ти —
пол-ю — пол-ють; поборо-ти — побор-ю — побор-ють;
е) дієслова з основою інфінітива на -ну-: гляну-ти — глян-у —
глян-уть; кину-ти — кин-у — кин-уть;
ж) дієслова з основою інфінітива на приголосний: нес-ти — нес-у —
нес-уть; пас-ти — пас-у — пас-уть; тер-ти — тр-у — тр-уть;
и) дієслова з основою на -ота-: бульк-ота-ти — булькоч-у —

булькоч-уть; мурк-ота-ти — муркоч-у — муркоч-уть;
к) окремі дієслова: жа-ти — жн-у — жн-уть; іржа-ти — ірж-у —
ірж-уть; реві-ти (і ревти) — рев-у — рев-уть; сла-ти (= поси-
лати) — шл-ю — шл-ють; сла-ти (= стелити) — стел-ю —
стел-ють; хоті-ти — хоч-у — хоч-уть.
Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи наяв-
ний е, втрачають його і в особових формах, і у формах наказового
способу: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у,
тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и; але: дер-ти —
дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.
Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках

і віддієслівних іменниках
У дієсловах 1-ї дієвідміни відбувається зміна приголосних:
г → ж, к → ч, х → ш, з → ж, с → ш, т → ч, ст → щ, ск → щ у всіх
формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів док. в.),
якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш;
пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати —
в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш;
свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.
У дієсловах 2-ї дієвідміни в першій особі однини приголосні д,
т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: води-
ти — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу;
їздити — їжджу, вимостити — вимощу.
У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін.,
що належать до 2-ї дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах
теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів док. в.): бігти —
біжу, біжиш.
Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д,
дз — на дж; ст, ск — на щ:
а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, воже-
ний, печений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений;
б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати,
викочувати, виношувати, принаджувати, виїжджувати; по-
ходжати, саджати, але: заважати, хоча завадити, заваджу;
в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення,
розходження, розгніждження, спрощення, але: перед -інн(я) ці
приголосні зберігаються: водіння, возіння, гніздіння, крутін-
ня, носіння.
У дієсловах 2-ї дієвідміни після губних перед я, ю з’являється
л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю,
люблю�. Л з’являється також після губних у дієприкметниках на

-ен(ий) (зроблений, куплений, розграфлений), у дієприслівниках
на -ячи (гублячи, люблячи, роблячи) і у віддієслівних іменниках
перед -енн(я) (здешевлення, поглиблення).
Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій
особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся,
смієшся, сміється.
Відмінювання дієслів дати, їсти, відповісти

(та ін. з компонентом -вісти), бути
Особа Однина Множина
1 дам, їм, відповім дамо, їмо, відповімо
2 даси, їси, відповіси дасте, їсте, відповісте
3 дасть, їсть, відповість дадуть, їдять, але: дадуть відповідь
Від дієслова бути вживаємо тільки форму є (інколи в поетич-

ній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає
всі інші форми; зрідка вживані ще архаїчні форми: для другої осо-
би однини — єси, а для третьої особи множини — суть.
137. Випишіть дієслова у два стовпці за дієвідмінами.

Бачити, белькотіти, відкрити, відпороти, гуркотати, гуркотіти,
знати, стукотіти, кроїти, наколоти, свистати, оборонити, стругати,
завадити, збігти, тьмяніти, одужати, стелити, краяти, хилитися,
спізнитися, хропіти, збороти, свистіти, ударити, пищати, знехтува-
ти, сипати, зважити, оцінювати, тягти, дирчати, зморитися, схотіти.
138. Перепишіть, ставлячи дієслова з дужок у потрібних особах (спер-

шу визначте їхню дієвідміну).
Життя і мрія в згоді не бувають і вічно (боротися), хоч миру
прагнуть (Л. У.). Поїдеш далеко, (побачити) багато, (задивитися),
(зажуритися) — згадай мене, брате! (Т. Ш.) Ні, на хвилях мор-
ських не (залишити) [2-га особа однини] сліду, на воді не (проора-
ти) тривкої межі (Л. П.). Гуркочуть мотори на сивім Дніпрі, і небо
в моторах (гуркотати) (В. С.). Десь підвода далека в полях (гурко-
тіти) (М. Р.). І де ти (бродити), де ти (волочитися) цілу ніч? (Н.-Л.)
Ми (сидіти) під кручею, поклавши вудочки на хиткі рогачики,
і (гомоніти) (Г. Т.). (Вирости) ти, сину, (вирушити) в дорогу, (ви-
рости) з тобою приспані тривоги (В. Сим.). Криком дуба не (рубати)
(н. т.). Хто пізно (ходити), сам собі (шкодити) (н. т.). Одна бджола
мало меду (наносити) (н. т.).
139*. Позначте речення, у якому вжито дієслово 1-ї дієвідміни.

а) Перелітними птицями летять чутки (М. С.).
б) У сухий настій лісових трав і квітів вплітається повів яблук
і меду (М. С.).
в) Приходь, парубче, картоплі їсти (М. С.).
г) Сива повновода туча вже висіла над цілим степом (М. С.).
140*. Виберіть рядок, усі дієслова якого належать до 2-ї дієвідміни:

а) солю, стоїмо, посушимо, кричать;
б) білимо, варю, ходиш, співає;
в) веземо, ходимо, шиє, печеш;
г) принесу, косять, топлю, лазиш.
141. Визначте дієвідміну поданих дієслів:

а) за інфінітивом: терпіти, хотіти, заспокоїти, дрімати, мити,
дерти, зріти, сидіти, іржати, жати, тягти, відкотити, гоїти, ба-
чити, сідати, боліти, везти, крикнути, дати;
б) за формою 3-ї особи множини теперішнього часу: народитись,
чесати, виносити, різати, дути, заспокоїтись, стати, могти, хо-
дити, труїти, мовчати, стелити, колоти, іржавіти, бігти, сте-
регти, боротися, їсти.
Майбутній час
Майбутній час дієслів недок. в.1 вживаємо в таких формах:
а) особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде,
будемо (зрідка будем), будете, будуть + інфінітив: буду писа-
ти, будете ходити;
б) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти
(иму�) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть,
що стали дієслівними закінченнями, злившись із інфінітивом:
пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пекти-
мем), пектимете, пектимуть.
Майбутній час дієслів док. в. вживаємо в таких формах:
а) префікс + теперішній час: зроблю, напишу;
б) деякі безпрефіксні дієслова док. в. із закінченням теперіш-
нього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну,
ляжу, пущу, стукну.
Минулий і давноминулий час

Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історич-
но форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому
1
в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове за-

кінчення в чоловічому роді, -ла — в жіночому роді, -ло в середньо-
му роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, брала, брало,
брали, несли.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу
цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного
дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.
6.2. Наказовий спосіб1

Наказовий спосіб має лише форми 2-ї особи однини й 1-ї та
2-ї особи множини з такими закінченнями:
2-га особа однини -и = Ø (нульове закінчення);
1-ша особа множини -імо (-ім), -мо;
2-га особа множини -іть, -те.
Закінчення -и, -імо (-ім), -іть можуть бути:
а) під наголосом: берú, берíм(о), берíть; живú, живíм(о), живíть;
б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вúбери, вúберім(о),
вúберіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: берú,
берíм(ó), берíть;
в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного:
кивни, кивнім(о), кивніть;
г) у дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли,
підкреслім(о).
В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях на-
казового способу відсутній:
а) після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, ку-
пуйте;
б) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не
горбте(сь); сип, сипмо, сипте; ріж, ріжмо, ріжте; морщ, морщ-
мо, морщте;
в) після приголосних д, т, з, с, л, н ненаголошений голосний у за-
кінченнях теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються:
сядь, сядьмо, сядьте; злазь, злазьмо, злазьте.
6.3. Умовний спосіб2

Частки б, би в умовному способі пишемо окремо: б пишемо пі
сля слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала;
рада б узяти; би — після слів, що закінчуються на приголосний:
я хотів би; він би сказав; я міг би взяти.
1
§ 116.
2
§ 117.
6.4. Неозначена форма дієслова (інфінітив)1

Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: глибшати, го-
дувати, годуватися (годуватись), жити, кинути, мандрувати,
розуміти, хотіти.
В усному мовленні, а часом і в художньому стилі вживають та-
кож форму інфінітива на -ть, коли основа дієслова закінчується
на голосний: брать, казать, кинуть, терпіть, ходить.
142. Від поданих дієслів утворіть усі форми минулого часу.

Відкривати, вчити, декламувати, захищати, зривати, кресли-
ти, мигтіти, одягатись, писати, святкувати, тремтіти, утримува-
тись, читати, чорніти.
143. Утворіть від поданих дієслів усі можливі форми наказового

й умовного способів.
Бувати, виконати, відібрати, дбати, дивитись, змагатися, пере-
віряти, порадити, поставити, просити, розказати, сміятись, твори-
ти, ховатися.
144. Від форм теперішнього часу утворіть форми майбутнього, скла-

діть з утвореними дієсловами речення.
Їду, їмо, колишу, пишемо, ріжуть, розв’язую.
145. Випишіть дієслова тільки в неозначеній формі. Із трьома з них

складіть речення.
Мусити, читали б, не осліпнути, розмовлятиму, почути, поба-
чу, бути, співати, змагатися, розпустять, посіяти, могти, закри-
ти, синіти, будувати, сміятися, недобачати, збить, хотів би, сядь,
з’їхатись, хотілося, підсипати, ревти, заболіти, їсти, заснула, за-
писавши, розкрити, дослідіть, приголубте, виношуючи.

Ах, скільки радості, коли ти люб..ш землю, коли гармо-
нії шука..ш у житті (П. Т.). Ід..ш і слуха..ш, і чу..ш рідну зем-
лю, що году.. тебе не тільки хлібом і медом, а й думками, пісня-
ми і звичаями (О. Д.). Коли ж ти мрі..ш добре, працю..ш добре
теж (М. Б.). Що за голос там співає, звідкіля та пісня лл..ться,
часом душу сповиває, і лунає і смі..ться (Л. П.). Добро почина..ся
з людського доброго серця (М. Син.). Мости з сучасного в майбутнє
буду..мо (В. С.). Люб..мо Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем, чи-
стою душею (О. П.).
1
§ 118.
6.5. Дієприкметник1
В українській мові розмежовують:
1) дієприкметники активного стану:
а) теперішнього часу на -чий (-а, -е) (вживані переважно в зна-
ченні прикметників та іменників): квітучий, живучий, ле-
жачий, стоячий;
б) минулого часу на -лий (-а, -е): зжовклий, навислий, осілий,
почорнілий;
2) дієприкметники пасивного стану минулого часу:
а) на -ний (-а, -е) (-аний, -яний, -ений, -єний), -ований, -йова-
ний, -ьований, -уваний, -юваний: (зі)гнаний, (по)сіяний,
(с)творений, окрилений, (за)гоєний, (з)будований, скопійо-
ваний, сформульований, знехтуваний, очолюваний;
б) на -тий (-а, -е): битий, взутий, узятий, жатий, закритий,
митий, початий, тертий, ужитий.
Варіантні форми на -тий, -ний утворюємо від дієслів із су-
фіксом -н- (-ну-): вернýти — вéрнутий і вéрнений, замкнýти —
зáмкнутий і зáмкнений, кúнути — кúнутий і кúнений, усýну
ти — усýнутий і усýнений, розвúнути — розвúнутий і розви�нений.
Варіантні форми на -тий, -ний утворюємо й від дієслів з осно-
вою інфінітива на -оло-, -оро-: колóти — кóлотий і кóлений;
порóти — пóротий і пóрений. Від дієслова молóти варіантні фор-
ми — мóлотий і рідше мелений (здебільшого мелена кава).
147*. Виберіть рядок, усі слова якого є дієприкметниками активного

стану:
а) забрьоханий, помарнілий, пожовтілий, зголоднілий;
б) розкритий, зібганий, посірілий, пожовклий;
в) полотий, склеєний, помитий, зжовклий;
г) посивілий, осілий, змарнілий, достиглий.
148*. Виберіть рядок, усі слова якого є пасивними дієприкметниками:

а) знижений, замріяний, занесений, заморожений;
б) стрижений, достиглий, досліджений, оголошений;
в) зображений, січений, завішений, змерзлий;
г) вимащений, колений, збережений, закипілий;
д) погоджений, згорнений, досліджений, знижений.
149. Перепишіть, розкриваючи дужки: від дієслів у дужках утворіть

активні дієприкметники, поставте їх у відповідній формі.
1
§ 119.
Мовчання й тиха скорбота залягти в (заніміти) залі (І. Ц.).

Попадало додолу покручене, (зчорніти) листя (М. К.). Стиха лу-
щиться зерно з (перестигнути) колоса (М. К.). Бачу, як синє небо
розтягли чорні (дихати) крила ворони (М. К.). У лісі вже ставало
тісно від (прибувати) військ (О. Г.). Край шляху серед (палати)
маків зостався свіжий горбик землі з маленьким гранчастим обе-
ліском (О. Г.). Смереки жалібно стогнали, наскрізь (промокнути)
у темній пущі (І. Ф.).
150. Перепишіть, розкриваючи дужки: від дієслів у дужках утворіть

пасивні дієприкметники, поставте їх у відповідній формі.
Сумно в гаю (заспокоїти), вічною ніччю (придавити) (Л. У.). Ні-
ким не (сходити) нас ждуть путі (О. Ю.). Рівно й спокійно дише
(натомитися) з праці земля (М. Р.). І на (оновити) землі врага не
буде, супостата (Т. Ш.). Тепла ніч, (наповнити) степовими пахоща-
ми, пропливла над Асканією (О. Г.). Вже минули село і поїхали по-
над течією, (обсадити) густими старими вербами (Н.-Л.).

ми слів:
1) згорілий, позеленілий, а) пасивні дієприкметники тепе-
змерзлий; рішнього часу;
2) зроблений, рубаний, при- б) активні дієприкметники тепе-
везений; рішнього часу;
3) квітучий, ревучий, робо- в) пасивні дієприкметники ми-
чий; нулого часу;
4) охочий, сіючий, в’янучий; г) активні дієприкметники ми-
нулого часу;
д) дієприкметники, що пере-
йшли в прикметники.
6.6. Дієприслівник1
Дієприслівники теперішнього часу утворюємо від основи дієсло
ва теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи) у діє
прислівниках, утворених від дієслів 1-ї дієвідміни, а суфікс -ачи
(-ячи) — у дієприслівниках, утворених від дієслів 2-ї дієвідміни:
беруть — беручи, виробляють — виробляючи, ідуть — ідучи, ка-
жуть — кажучи; бачать — бачачи, летять — летячи, сидять —
сидячи, сплять — сплячи.
1
§ 120.
Дієприслівники минулого часу утворюємо від основи дієслова

минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після
основи на приголосний) і -вши (після основи на голосний): брав —
бравши, купував — купувавши, купив — купивши, налетів — на-
летівши, приніс — принісши.
Дієприслівники, утворені від зворотних дієслів, мають пост
фікс -сь: сміючись, узявшись; рідше — -ся: сміючися, узявшися.
152*. Виберіть рядок, усі слова якого є дієприслівниками:

а) по-вовчи, закриваючи, п’ючи, переходячи;
б) згорівши, блукаючи, пішовши, забігши;
в) прикладаючи, лежачий, люблячи, одужавши;
г) пломеніючи, поспішаючи, догорівши, забігати.
153. Підкресліть усі орфограми в наведених дієприслівниках.

Підбиваючи підсумок, підтримуючи друга, зібравшись із дум-
ками, з’їхавши на узбіччя, недосипаючи ночей, не виконавши
вчасно, скінчивши заздалегідь, розкусивши горіха, приносячи
в жертву, призвичаївшись до незручностей, притулившись до сті-
ни, недоговорюючи головного, не розгубившись під час пожежі.
154. Перепишіть, замінюючи взяті в дужки дієслова дієприслівника-

ми. Поставте (за потреби) коми.
Андрійко село оббіжить, вернеться червоний (сміятися, пу
стувати). А Василько буде хоч ціленьку ніч ту довгу зі мною сиді-
ти, мене (слухати) та мені у вічі пильненько (дивитися). Було як
місяць у віконечко засвітить, Василько дивиться, очей не (зво-
дить) (М. В.). Часом Остап зупинявся (прислухатися, придивля-
тися) (М. К.).
155*. Визначте, у якому рядку речення побудовано правильно.

а) Переходячи видолинок, нас у дорозі застав дощ.
б) Відспівавши цей концерт, нам аплодували глядачі.
в) Хлопці прибігли до фінішу захекавшись.
г) Приїхавши в місто, нас вразила краса його будівель.
д) Повернувшись із прогулянки, уроки робилися легко.
7. СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ СЛІВ

ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
7.1. Сполучення літер TH у словах грецького походження1
Сполучення літер th у словах грецького походження переда
ємо зазвичай літерою т: антологія, антропологія, католицький,
театр, ортодокс, Амальтея, Прометей, Текля, Таїсія, Теодор.
У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфо-
графічна варіантність на зразок: анафема і анатема; дифірамб
і дитирамб; ефір і етер; кафедра і катедра; логарифм і логаритм;
міф, міфологія і міт, мітологія; Агатангел і Агафангел; Афі-
ни і Атени; Борисфен і Бористен; Демосфен і Демостен; Марфа
і Марта; Фессалія і Тессалія та ін.
7.2. Літера W у словах англійського походження2

Англійське w на позначення звука [w] передаємо зазвичай че-
рез в: вікенд, Вашинґтон, Вебстер, Веллінґтон, Вільсон, Вінні-
пеґ та ін.; у деяких словах за традицією через у: Уельс, уайт-спі-
рит та ін.
7.3. Звук [J]3

Звук [j] зазвичай передаємо відповідно до вимови іншомовного
слова літерою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] літе-
рами є, ї, ю, я: буєр, конвеєр, плеєр, флаєр, круїз, мозаїка, лояль-
ний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк,
ін’єкція, проєкт, проєкція, суб’єкт, траєкторія, фоє, єті, Гаї-
ті, Гоя, Єйтс, Савоя, Феєрбах, Маєр, Каєнна, Ісая, Йоганн, Рам-
бує, Соєр, Хаям, Хеєрдал, Юнона.
7.4. Сполучення літер AU, OU4

Сполучення літер au, ou на позначення звукосполучень [au],
[ou] передаємо через ау, оу: аутсáйдер, гауптвáхта, мáузер;
Кáунас; Клáус, Крáузе, Пáуль, Фáуст.
У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, спо-
лучення літер au зазвичай передається через ав: автентичний, ав-
тобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон, лавра,
Аврора, Мавританія, Павло. У запозиченнях із давньогрецької
1
§ 123.
2
§ 124.
3
§ 126.
4
§ 131.
мови, що мають традицію передавання сполучення літер au шля-

хом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти:
аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавре-
ат, пауза і павза, фауна і фавна.
7.5. Дифтонґи [AU], [EI], [OU] у словах

англійського походження1
Англійські дифтонґи [au], [ei], [ou] зазвичай передаємо, імі-
туючи їхнє звучання в мові оригіналу, через ау, ей, оу: браунінг,
браузер, Джорджтаун, гейм, дисплей, Джеймс, сноуборд, шоу,
Сноу, Беллоу, Сіллітоу, Пауелл.
Окремі слова з дифтонґами [ei] і [ou] ввійшли в українську
мову в адаптованому вигляді з голосними е, о: бебібум, брек, леді,
гол, готель, допінґ, смокінг, Бекон, Чемберлен, Шекспір, Айвенго,
Ґладстон, Олдос, По, Лонґфелло.
8. ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ
ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Іменники іншомовного походження зазвичай відмінюємо2 як
відповідні українські іменники:
І відміна: капсула — капсули, капсулі; вакуоля — вакуолі, ва-
куолею; ескадрилья — ескадрильї, ескадрильєю, Р. в. мн. ескадри-
лей; Будда — Будди, Буддою; Ґоя — Ґої, Ґоєю.
ІІ відміна: арсенал — арсеналу, арсеналом, в арсеналі; блок —
блока (і блоку), блоком, на блоці; Бюлов — Бюлова, Бюловом; Дар-
він — Дарвіна, Дарвіном.
ІІІ відміна: магістраль — магістралі, магістраллю; верф —
верфі, верф’ю.
8.1. Невідмінювані іменники іншомовного походження3

Деякі іменники іншомовного походження не відмінюємо,
а саме:
yy іменники на -а з попереднім голосним: амплуа, боа, буржуа;
Бенуа, Валуа, Джошуа, Жоффруа, Нікарагуа, Пáпуа;
yy односкладові слова на -а, -я: бра, па, спа, фа, ля;
yy іменники на -е, -є: ательє, валіде, дуче, желе, кабаре, каберне,
кафе, кашне, негліже, пенсне, піке, суфле, турне, шале, шосе,
1
§ 133.
2
§ 140.
3
§ 140.
сомельє, шимпанзе; Беранже, Гейне, Ґете, Данте, Туапсе;

Барб’є, Ґотьє, Ле Корбюзьє, Лавуазьє, Рамбує;
yy іменники на -і, -и, -ї: віскі, ефенді, колібрі, мерсі, парі, поні,
таксі; Анрі, Ґальвані, Россіні, Тбілісі, Фірдоусí, Шеллі;
Алматú, Амангельди; Віньї, Шантії;�
yy іменники на -о: бюро, депо, жабо, євро, казино, какао, кредо,
кіно, лото, маестро, метро, радіо, ретро, кімоно, каудильйо,
Антоніо, Базіліо, Вольво, Вудро, «Пежо», «Рено», Арно, Буа-
ло, Вано, Віардо, Дідро, Джо, Макао, Маріо, Лао, Лонґфелло,
Пікассо, По, Торквато Тассо;
за традицією відмінюємо тільки вино, пальто, ситро;
yy іменники на -у, -ю: какаду, рагу, рандеву, фрау, шоу, Бакý,
Сноу, Катманду, Палау; інтерв’ю, інженю, меню, парвеню,
Кюсю, Сю;
yy топоніми з компонентами -лейн, -ривер, -роуд, -сквер, -стріт:
на Друрілейн, біля Парк-лейн, біля Фолл-ривер, на Еббі-ро-
уд, на Монтріол-роуд, на Таймс-сквер, на Адам-стріт, біля
Риджент-стріт, на Сент-Джеймс-стріт;
yy етикетні означення жінки, що закінчуються на приголосний:
міс, місис, мадам, мадемуазель, фрекен, фройляйн, ханум;
yy жіночі особові імена, що закінчуються на -й і на твердий при-
голосний (крім губних): Беатріс, Долорес, Гюльчатай, Елмас,
Енн, Жаннет, Ірен, Кармен, Кім, Клодін, Ленор, Марґарет,
Мерседес, Монíк, Тріш, Фарах і т. ін.
Жіночі імена, що закінчуються на губний або м’який приголо-
сний, відмінюємо: Ізабéль — Ізабéлі, Етéль — Етéлі, Жізéль —
Жізéлі, Мішéль — Мішéлі, Нікóль — Нікóлі, Сесíль — Сесíлі,
Зейнáб — Зейнáбі, Руф — Рýфі.
8.2. Особливості відмінювання власних назв

іншомовного походження1
У дво- і полікомпонентних іменах і прізвищах відмінюємо всі
складники, за винятком тих, які є невідмінюваними: Жана-Жака,
Марії-Антуанетти, Марі-Сесілі, А�ртура Кóнана Дóйла, Кáрла
Ґýстава Емíля Маннергéйма; Хуáна Кáрлоса Альфóнсо Віктóра
Марії де Бурбóна; Клóда Жозéфа Ружé де Ліля.
У чоловічих формах арабських, перських, тюркських імен
із компонентами, що вказують на родинні стосунки, соціальне
становище і т. ін., відмінюємо всі складники, за винятком тих, які
є невідмінюваними: з Ахмедом Гасаном-оглú, у Мамеда-задé, до
Мехмеда-бея, з Кемалем-пашею, у Мірзи-хана.
1
§ 140.
Не відмінюємо особові імена в складі жіночої форм азербай-

джанських імен по батькові з компонентом -кизи: до Зульфії
Мурáд-кизú, з Фатімóю Гасан-кизи і т. ін.
156. Знайдіть у художніх або публіцистичних текстах речення зі сло-

вами секвоя, параноя, маракуя, фоє, феєрверк, Ґойя, майя. Поясніть особли-
вості відтворення на письмі іншомовного звукосполучення [je].
157. Запишіть якомога більше слів, у яких допускається орфографічна

варіантність ф/т. Із трьома з них складіть речення.
158. Перепишіть речення, розкриваючи дужки (за потреби). Поясніть

правопис слів іншомовного походження.
А не була б же Греція Е(л, лл)адою — у нього й дзбан з Афі-
ною Па(л, лл)адою! Хоча був ласий до таких земель, щоб їх пере-
творити на колонії, не той пилип, що з конопель, а той Філі(п, пп),
що з Македонії (Л. К.). В синім світаннім вікні надимає порт(ь, ’)
єру му(с, сс)он, і жалюзі планками бряжчать раз-по-раз (О. З.).
Я стою на вершині гори. Десь в підніжжі Кам(’, ь)ю — зачаївся,
небіжчик, і стежить (О. З.). З Сулейманом читали Ар(і, и)стотеля
по-грецьки. Той будинок споруджував якийсь київський інженер,
який пробував змагатися з відомим київським архітектором Го-
родецьким, що навибудовував по всьому місту чимало х(і, и)мер,
ст(і, и)лізуючись то під гот(і, и)ку, то під баро(к, кк)о, а то під мо-
дерн. Над пр(е, и)столом мав бути напнутий золотий балдах(і, и)н,
стіни з найдорожчих у світі тканин, підлога встелена найтонши-
ми в світі к(і, и)лимами (П. З.). Паганін(і, и) і Корелл(і, и), схи-
літься до душі мені, бо почуття такі веселі, бо почуття такі сум-
ні (М. Сем.). Сивоокові припав до вподоби Гієрон, грек із К(і, и)
кладів, велетенський громоголосий чолов’яга, який годинами міг
з пам’яті вичитувати писані колись (а чи виспівані) дивні вірші
про подорожі Оді(с, сс)ея-Улліса (П. З.).
159. Повторіть правила написання голосних и, і, ї, є та подовження

приголосних у словах іншомовного походження. Перепишіть слова, роз-
криваючи дужки. Із невідмінюваними іменниками складіть речення.
Д..ле(м, мм)а, д..алог, д..фтонг, ант..теза, ц..клон, сп..рт, еп..-
тет, ф..гура, ф..лателія, мерс.., ..нц..дент, х..мера, соч..нський,
В..зантія, Вав..лон, конфе(т, тт).., ша(с, сс).., Од..(с, сс)ей, Кол..зей,
с..лует, п..ані(с, сс)..мо, кюр.., Ка..р, ..п..скоп, арх..д..якон, кард..-
нал, сомель.., Фе(й)..рбах, конве(й)..р, кюр.., Алж..р, дез..нфекц..я,
мюсл.., х..тон, клавес..н, Пер..кл, Д..оген, Ф..лі(п, пп)..ни, пюп..тр.
9. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ1

9.1. Відмінювання прізвищ2
1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закін-
чення іменників I відміни, відмінюємо як відповідні загальні на-
зви I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни
відмінюємо за зразками відмінювання відповідних загальних назв
II відміни.
Прізвища на зразок Дідуньó, Іваньó в Д. в. й М. в. мають
варіанти закінчень -ев-і (-ьов-і, -ю): Дідунéві (-ьóв-і, -ю�), Іванéві
(-ьóв-і, -ю�).
Усі чоловічі прізвища ІІ відміни в Р. в. мають закінчення -а
(-я) на відміну від деяких співвідносних загальних назв: пор.: прі
звища Морóз — Морóз-а, Кулíш — Куліш-á, Коровáй — Коровá-я,
Чорнотíнь — Чорнотíн-я, Рись — Рúс-я і загальні назви морóз —
морóз-у, кулíш — кулеш-ý, коровáй — коровá-ю, тінь — тíн-і,
рись — рúс-і.
За відповідними відмінами відмінюємо неслов’янські зміню-
вані прізвища: Окуджава — Окуджави, Окуджаві й т. д., Стен-
даль — Стендаля, Стендалеві (Стендалю) і т. д.
2. Прізвища прикметникового типу на -ий (-ій) відмінюємо як
відповідні прикметники чоловічого та жіночого роду (твердої чи
м’якої групи).
3. У відмінкових формах чеських, словацьких і польських
прізвищ на -ек суфіксальний -е- зберігаємо: Гáшек — Гáшека,
Гáшекові…, Лóкетек — Лóкетека, Лóкетекові… Так само збе-
рігаємо -е- під час відмінювання прізвищ із кінцевими -ер, -ел:
Пéтер — Пéтера…, Пáвел — Пáвела…, але: в іменах він випа-
дає: Пéтер — Пéтра…, Пáвел (Пáвол) — Пáвла. При відмінюван-
ні прізвищ слов’янського походження на -ець суфіксальний -е-
випадає: Кáролець — Кáрольця, Кáрольцеві…, Мáлець — Мáльця,
Мáльцеві…, Морáвець — Морáвця, Морáвцеві…, Óравець — Óрав
ця, Óравцеві…
4. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюємо: Марíї
Сéник, Надíї Балíй, із Лíною Костéнко, без Нíни Бáйко. Анало-
гічні чоловічі прізвища відмінюємо як відповідні іменники: Ва-
силя� Сéника, Михáйлові Баліє�ві, з Івáном Костéнком, без Андрíя
Бáйка.
1
Детальніше про правопис власних назв див. п. 14 розд. I цього довід-
ника.
2
§ 142.
Від прізвищ прикметникового типу на зразок Романúшин фор-

мою О. в. відрізняється відмінювання прізвищ іменникового типу
на зразок Рýсúн: пор.: Романúшиним, але: Рýсúном.
9.2. Відмінювання імен1

Українські імена передаємо на письмі відповідно до вимови
за загальними нормами українського правопису: Богдáн, Васúль,
Інокéнтій, Микóла, Петрó, Семéн, Ярослáв, Гáнна, Íнна, Надíя,
Оксáна, Світлáна та ін.
1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в Н. в. однини за-
кінчуються на -а, -я, відмінюємо як відповідні іменники I від-
міни.
Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у Д. в. та
М. в. однини перед закінченням змінюємо на з, ц, с: Ольга — Оль-
зі, Палажка — Палажці, Солоха — Солосі. У жіночих іменах на
зразок Одарка, Параска в родовому відмінку множини наприкін-
ці основи між приголосними з’являється о: Одарок, Парасок.
2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку одни-
ни закінчуються на приголосний та -о, відмінюємо як відповідні
іменники II відміни.
В іменах на зразок Антíн, Нéстір, Ничúпір, Прóкіп, Сúдір,
Тимíш, Фéдір і вживаємо в називному відмінку (в закритому скла-
ді), у непрямих відмінках — о: Антóна, Антóнові й т. д., Нéстора,
Нéсторові й т. д., але: Авенíр — Авенíра, Лаврíн — Лаврíна,
Олефíр — Олефíра.
Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родово-
му мають закінчення -а: Віктор — Віктора, Макар — Макара,
Світозар — Світозара, але: імена з історично м’яким р мають за-
кінчення -я: Ігор — Ігоря, Лазар — Лазаря.
Ім’я Лев має паралельні відмінкові форми: Лéва й Львá, Лéвові
й Львóві та ін., але: в кличному відмінку тільки Лéве.
3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини
закінчуються на приголосний, відмінюємо як відповідні іменники
III відміни: Любов, Любові, Любов’ю…; Адель, Аделі, Аделлю…
9.3. Відмінювання географічних назв2

1. Українські, а також іншомовні географічні назви з іменни-
ковими закінченнями відмінюємо переважно як звичайні імен-
ники I, II, III відмін.
1
§ 143.
2
§ 152.
2. Географічні назви, що мають форму множини, відмінюємо

як відповідні загальні іменники.
3. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмі-
нюємо як звичайні прикметники.
4. Географічні назви, що складаються з прикметника та імен-
ника чи, навпаки, іменника та прикметника, відмінюємо в обох
частинах: Гола Пристань — Голої Пристані…; Кривий Ріг — Кри-
вого Рогу…; Кам’янець-Подільський — Кам’янця-Подільського,
Кам’янцеві-Подільському.
5. Географічні назви, що складаються з двох іменників або
іменника та присвійного прикметника, відмінюємо лише в другій
частині: Баден-Баден — Баден-Бадена, у Баден-Бадені.
6. Географічні назви, що складаються з двох іменників та
прийменника між ними, відмінюємо в першій частині: Франк
фурт-на-Майні — Франкфурта-на-Майні, у Франкфурті-на-
Майні.
160. Утворіть по батькові чоловіків і жінок від імен.

Василь, Дмитро, Святослав, Яків, Олексій, Корній, Лаврін,
Геннадій, Ілля, Кузьма, Дем’ян, В’ячеслав.
161. Провідміняйте подані прізвища, імена, по батькові.

Іваньо Володимир Ілліч, Мороз Петро Ігорович; Шевченко Ма-
рія Павлівна, Романишина Палажка Анатоліївна.
162. Перепишіть, підкресліть імена по батькові. Поясніть їх напи

сання.
Кирило Григорович Стеценко був учнем і молодшим сучасни-
ком основоположника української класичної музики Миколи Ві-
талійовича Лисенка. Артистка Марія Костянтинівна Заньковець-
ка — слава й гордість українського народу. Марко Лукич Кро-
пивницький був не тільки видатним драматургом, а й славетним
актором. Олексій Несторович ішов, з насолодою дихаючи свіжим
весняним повітрям. Лікар доручає своїй першій помічниці Ользі
Василівні оглянути хворих.
163. Перепишіть, заповнюючи пропуски у словах. Поясніть правопис

імен по батькові.
Лариса Дмитр..на любила до всього придивлятись і вимагала
сумлінної роботи. Василь Васил..ич любив розповідати своїй доч-
ці про своє неспокійне дитинство. Швидко пройшла шкільним
коридором учителька Галина Серг..на. Щороку в літню перерву

Єфросинія Лук’ян..на й Мусій Роман..ич їздили до моря.
164*. Виберіть рядок (рядки), у якому (у яких) неправильно утворено

всі форми імен по батькові:
а) Василівній, Іванівної, Анатоловна, Петровна;
б) Миколаївна, Левович, Вікторович, Савівна;
в) Валеріївна, Валеріанович, Владиславівна, Іванівна;
г) Гаврильович, В’ячеславівної, Карловна, Миколаєвна;
д) Феодосівна, Трифоновній, Володимировни, Ілльович.
III. УЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ
1. КРАПКА (.)
Крапку ставимо в таких позиціях1.
1. Наприкінці речення — розповідного або спонукального,
якщо останнє вимовлене без окличної інтонації: На полях лежав
туман.
2. У називних реченнях: Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. С.);
між прізвищем автора, назвою його твору, назвою міста: Олесь Гон-
чар. Собор. Київ, 1968; у реченнях з називним відмінком теми (уяв-
лення): Дванадцятирічна шкільна освіта. Це добре чи погано? (заго-
ловок газетної публікації); після речення, що вводить у подальший
розгорнений виклад, опис тощо: А діло було таке.
3. Для надання фрагментам висловлення за допомогою інто-
наційного виокремлення більшої самостійності та змістової ваги
крапку ставимо також у тих випадках, де зазвичай уживаємо
коми,— наприклад, у висловленнях, які могли б бути простими
реченнями, ускладненими наявністю однорідних, повторюваних,
відокремлених членів: Випав сніг. І в селі, і в полі, і в лісі (В. Б.),
у висловленнях, що могли б бути частинами складних речень.
4. В умовних графічних скороченнях: п. (пан; пані), гр. (грома-
дянин; громадянка), проф. (професор), а. а. (авторський аркуш),
ст. (століття), рр. (роки) та ін.
Крапку не ставимо:
а) наприкінці заголовків, у назвах на вивісках, печатках і штам-
пах, на титульних аркушах книжок, журналів тощо — після
імені та прізвища автора, назви твору, назв видавництва і міс-
ця видання і т. ін.
Після цитати або іншої текстової ілюстрації перед прізвищем
автора чи вказівкою на інше їхнє джерело, наведене в дужках,
якщо відповідне речення подається в рядок, крапку ставимо
після дужок. Крапку після таких дужок ставимо наприкін-
ці речення й тоді, коли після цитати перед дужками вже сто-
ять такі розділові знаки, як знак питання, знак оклику, три
1
§ 155.
III. Уживання розділових знаків 145
крапки. Якщо ж указівку на автора (джерело) наводимо нижче

(у дужках чи частіше без них), зокрема в епіграфах, після ци-
тати ставимо крапку, а після такої вказівки її не ставимо;
б) в ініціальних (звукових, літерних і літерно-звукових) абреві-
атурах між літерами на позначення їхніх складових частин:
НАН (Національна академія наук) України, НЕП і неп (нова
економічна політика), НТКУ (Національна телевізійна ком-
панія України) і под.;
в) у графічних скороченнях — у скороченнях назв метрич-
них мір та інших одиниць виміру: м (метр), мм (міліметр),
г (грам), кг (кілограм), т (тонна), ц (центнер), л (літр) і под.;
В (вольт), кВ (кіловольт), кгс (кілограм-секунда), лм (лю-
мен), Мкс (максвел), Р (рентген), год (година), с (секунда), хв
(хвилина); у скороченнях, утворених стягненням звукового
складу слова: грн (гривня), крб (карбованець), млн (мільйон),
млрд (мільярд) і под., на відміну від скорочень, утворених усі-
ченням складу слова, де крапку ставимо: дол. (долар), коп. (ко-
пійка), тис. (тисяча) і под.
2. ЗНАК ПИТАННЯ (?)

Знак питання ставимо в таких позиціях1.
1. Наприкінці питального речення: Чи совам зборкати орла? /
Чи правду кривді подолати? (М. Р.)
2. Наприкінці вставленого речення або після вставленого сло-
ва (словосполучення), вимовленого з питальною інтонацією: —
А я замурував був у хижі дочку від Германії [Німеччини], то
в управі так шмагали, що — вірите? — шкура на мені полопала-
ся (О. Г.).
3. У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитова-
них уривків для вираження сумніву щодо наведеного матеріалу,
критичного ставлення до його автора (тільки знак питання або
знак питання в поєднанні з якими-небудь словами): Упорядники
статистичних даних відзначають у передмові, що «переважна
більшість (скільки це? — Рец.) населення з недовірою (!) ставить-
ся до заявлених реформ», що «певна (?) частина опитаних узага-
лі не вірить в успіх реформ» (!!!) і, нарешті, що «час уже перевіри-
ти (?!) стан виконання попередніх обіцянок нашого керівництва»
(з рецензії).
1
§ 156.
4. У відтворенні реплік діалогу цей знак може передавати не

вимовлене одним із співрозмовників «німе запитання» (виражен-
ня нерозуміння, здивування, сумніву тощо): — Навіщо вам треба
було це робити?! — ???
Знак питання не ставимо наприкінці складнопідрядного ре-
чення з непрямим питанням (хоч інтонація в таких випадках ча
сто мало відрізняється від інтонації власне питальних речень):
— Що ж він тобі говорив? — Питав мене, чого зайшла, чом не-
весела… (М. В.) Якщо ж головна частина речення є питальною,
тоді наприкінці складнопідрядного речення з непрямим питан-
ням знак питання ставимо: Пам’ятаєте, який у мене веселий дід
був? (Ю. Я.)
1. Підвищену проти звичної питальну інтонацію можна пе-
редавати двома або трьома знаками питання: Кляті! кляті! Де
ж слава ваша?? На словах! (Т. Ш.)
2. Складну інтонацію питання/оклику передаємо на письмі
двома відповідними знаками ?!: Се ти, мій чарівниченьку?! (Л. У.)
3. У питальних реченнях (переважно з однорідними членами)
у художній літературі знак питання ставимо після кожного слова
(сполучення слів) для їх повнішого увиразнення: Далі старий до
парубка: як? що? чи все гаразд? який заробіток? (М. В.)
3. ЗНАК ОКЛИКУ (!)

Знак оклику ставимо в таких позиціях1.
1. Наприкінці речення, що вимовляється з окличною інтонаці-
єю (часто це спонукальні речення): Вдар словом так, щоб аж дзве-
ніло міддю! (П. Т.)
2. Наприкінці окличного називного речення, зокрема в кон-
струкціях із називним відмінком теми (уявлення): Рідний край!
На світі немає нічого дорожчого за нього, за землю, яка породила
тебе й виростила (І. Ц.).
Знак оклику зазвичай ставимо наприкінці речень, що почи-
наються словами: як, який, що (то) за, до чого ж, скільки і под.
(у реченнях, що не є підрядними): Як гарно марилось на шкільній
лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проєк-
тів! (М. К.) Іноді (у поетичній мові) такі слова можуть бути всере-
дині речення: На небокраї яка краса огнів сія! (В. С.); а також на-
прикінці речень, що починаються словами: слава, хвала, ганьба,
геть і под., зворотом хай живе.
1
§ 157.
3. Після звертань (непоширених або поширених), що вимовля-

ються з виразною окличною інтонацією: Україно! Ти в славній бор-
ні не одна (М. Р.).
4. Після вигуків, а також після слів так і ні, коли вони стоять
на початку речення й вимовляються з виразною окличною інтона-
цією: Ай! Як тут гарно! (М. К.)
5. Наприкінці вставленого речення або після вставленого слова
(сполучення слів), вимовлених з окличною інтонацією (відповідні
слова й речення в таких випадках зазвичай виділяються з обох бо-
ків тире): Потім один крикнув щось і скачки — ой горенько ж! —
у гречку влетів (А. Г.).
6. У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитова-
них уривків, до яких автор хоче привернути особливу увагу, для
вираження емоційного ставлення (обурення, здивування, іронії
тощо або ж, навпаки, повного схвалення) до наведеного матеріалу.
1. Підвищену проти звичної окличну інтонацію можна переда-
вати двома або трьома знаками оклику: Пустіть нас!!! — закри-
чав Синичка (О. Д.).
2. Складну інтонацію оклику/питання передаємо на пи
сьмі двома відповідними знаками (!?): І де та правда!? Горе! Го
ре! (Т. Ш.)
4. КОМА (,)
Кому ставимо в таких позиціях1.
4.1. У простому реченні

1. Між однорідними членами речення, не поєднаними сполуч-
никами: Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників
та півонії (Н.-Л.).
2. Між однорідними членами речення, поєднаними двома або
більше єднальними і розділовими повторюваними сполучниками:
і… і (й… й), ні… ні (ані… ані), то… то (не то… не то), або… або,
чи… чи (чи то… чи то): А тим часом місяць пливе оглядать /
І небо, і зорі, і землю, і море (Т. Ш.).
3. Між однорідними членами речення, поєднаними протистав-
ними сполучниками а, але, та (= але), однак, проте (а проте),
зате, так, хоч (хоча) та ін.: Не слів мені, а стріл крилатих, вог-
няних! (О. О.)
1
§ 158.
4. Між однорідними членами речення, пов’язаними приєдну-

вальними сполучниками і, та, та й, ще й, та ще (й), а також,
а то й та ін., коли до вже сказаного додається ще один елемент
(або більше), який ніби пізніше виникає у свідомості мовця: За-
пахла осінь в’ялим тютюном, / Та яблуками, та тонким тума-
ном (М. Р.).
5. Між однорідними членами речення перед другим компонен-
том парних сполучників не тільки… а й (не тільки… але й, не
тільки… а ще й, не тільки… але також і), як… так і, не так…
як, хоч… але (та), не стільки… скільки, якщо не… то та ін.: Як
би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал
для роботи (М. К.).
6. У реченнях з однорідними членами перед пояснювальними
сполучниками як, як-от, а саме і под., ужитими після узагаль-
нювальних слів: Нічого специфічного, врочистого, як-от граніт-
них та мармурових пам’ятників, на нашому кладовищі не бу
ло (О. Д.).
7. У разі повторення слова для позначення великої кількості
предметів, тривалості або інтенсивності дії, для увиразнення озна-
ки предмета або дії, для підкреслення згоди або заперечення тощо:
Все, все згадала вона в ту хвилину! (О. Д.); Здається, часу і не
гаю, / а не встигаю, не встигаю! (Л. К.)
8. Для виокремлення звертань і залежних від них слів: Я не
люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Ф.)
9. Після вигуків, якщо вони вимовляються з окличною інто-
нацією меншої сили, ніж наступні слова в реченні, і інтонацій-
но досить тісно пов’язані з реченням у цілому: Гей, на коні, всі
у путь! (П. Т.)
10. Після стверджувальних часток так, еге (еге ж), авжеж,
аякже, гаразд та ін., заперечення ні, запитання що (а що), а та-
кож підсилювального що ж, коли безпосередньо за цими словами
йде речення, яке розкриває їхній конкретний зміст: — Земляка
свого бачили? — Аякже, бачив (А. Г.); Ні, я хочу крізь сльози смі-
ятись, / Серед лиха співати пісні (Л. У.); А що, коли не буде того
дня? (В. Ст.)
11. Для виокремлення вставних слів, сполучень слів і ре-
чень: А в хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до сні
гу (Р. Ф.); З Копачів я, бачте, родом (Д. Б.).
12. Для виокремлення порівняльних зворотів, що вводяться
сполучниками як (як і), мов, мовби, наче, немов, неначе, ніби, бу-
цімто і т. ін., ніж: Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою про-
холодою (О. Г.); Це місто [Київ] прекрасне, як усмішка долі (Л. К.).
13. Для виділення відокремлених означень:

а) узгоджених означень, виражених:
yy дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі
залежні слова й стоять після означуваного іменника: У квіт-
нику, заглушеному бур’яном, розцвілася якась жовтогаряча
квітка (І. В.);
yy дієприкметниками та прикметниками, що не мають залеж-
них слів, але стоять після означуваного іменника, особливо
в тих випадках, коли вони утворюють ряд із двох або більше
однорідних членів речення чи перед іменником уже є озна-
чення: Живе життя, і силу ще таїть / Оця гора, зелена
і дрімлива (М. З.);
yy дієприкметниками та прикметниками (як із залежними сло-
вами, так і без них), що стоять перед іменником і, виступа
ючи у функції означення до іменника, мають ще й обставин-
ний відтінок: У червонім намисті, зав’язана великою хуст-
кою («яка»/«як» або «чому»), Марта була б дуже гарною
молодицею (Н.-Л.);
yy дієприкметниками та прикметниками (як із залежними сло-
вами, так і без них), що стосуються особових займенників:
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. К.);
yy прикметниками та дієприкметниками, що стосуються імен-
ників або особових займенників, відсутніх у реченні: Не
рано встане: / Навіки, праведний, заснув (Т. Ш.);
yy прикметниками та дієприкметниками (як одиничними, так
і з залежними словами), що виступають як уточнення до по-
переднього означення: У тексті було багато маловідомих,
зокрема іншомовних, слів;
б) неузгоджених означень, виражених іменниками в непрямих
відмінках (із прийменниками або без них) для надання їм біль-
шої змістової ваги порівняно з невідокремленими членами
речення: Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка,
з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті,
з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на бі-
лій стіні (Н.-Л.).
14. Для виділення відокремлених прикладок (як поширених,
так і непоширених):
а) прикладок у постпозиції до означуваного іменника: Я син про-
стого лісоруба, / Гуцула із Карпатських гір (Д. П.); зокрема,
прикладок — загальних назв у позиції після власних назв:
Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької
хати (М. К.);
б) прикладок, що стосуються особових займенників (незалежно

від позиції щодо означуваного іменника): Досвідчений педагог,
він знав шлях до серця дітей;
в) поширених прикладок перед означуваним іменником, якщо
вони мають додатковий відтінок значення обставини (причи-
ни, умови, допустовості): Хоробрі воїни, козаки ставали героя-
ми народних пісень і дум (з підручника);
г) прикладок — власних назв, які мають уточнювальне значення
щодо означуваних загальних назв: Обабіч Свирида сиділи Му-
рий і ще один муляр, Тимко (О. Коп.);
д) прикладок, що вводяться сполучниками як, тобто, себто
(цебто), або (= тобто) та деякими іншими: Як учений, етно-
граф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом
ставився до народної творчості (М. Р.);
е) прикладок, що стосуються іменників або особових займенни-
ків, відсутніх у реченні: <…> Та й заплакав, сіромаха, / Сте-
пом ідучи (Т. Ш.).
15. Для виділення відокремлених обставин, виражених:
а) дієприслівниковими зворотами: Маруся, вийшовши з кімна-
ти, засоромилась (Г. К.-О.);
б) одиничними дієприслівниками, коли вони означають час, причи-
ну, умову дії (а не її спосіб): Повечерявши, полягали спати (П. М.);
в) сполученням іменників з прийменниками, прислівниками —
для виокремлення уточнювальних обставин (перед ними мож-
на поставити сполучник а саме): Там, за горами, давно вже
день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч (М. К.).
Якщо такі обставини не є уточненням до попередніх обставин
у реченні, можливість їх змістового й відповідно інтонаційного
виокремлення обмежується й, отже, відокремлення стає менш
обов’язковим, пор.: Погода, всупереч сподіванням, різко погірши-
лася і Погода всупереч сподіванням різко погіршилася. Це стосу-
ється обставин, виражених сполученням іменників з прийменни-
ками відповідно до, завдяки, залежно від, згідно з, на відміну
від, поза (поза його бажанням), понад (понад усі зусилля), попри
(= всупереч), у зв’язку з, унаслідок і т. ін.
16. Для виділення відокремлених додатків — зворотів зі
значенням обмеження, включення, заступлення, що вводяться
в речення прийменниками крім (окрім), опріч, за винятком,
поряд з, замість (також з інфінітивом) та ін.: Було про що ду-
мати цієї ночі, та він примусив себе не думати зараз ні про що,
крім бою (О. С.); За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого
не любив (П. М.).
17. Узагалі для виокремлення зворотів зі значенням:

а) уточнення, пояснення, другої назви, що вводяться словами
тобто, а саме, (а) точніше, або, інакше, по-місцевому і под.:
Чернишеві під час артпідготовки випало бути старшим, тоб-
то командувати з’єднаним вогнем усіх трьох мінрот (О. Г.);
б) додаткового повідомлення, приєднання, що вводимо словами
навіть, особливо, переважно, у тому числі, зокрема, напри-
клад, причому, (і) притому, і (й) (= навіть або притому),
(і) взагалі (та й узагалі) та ін.: Б’є вся артилерія, навіть зе-
нітна (І. Н.); Треба діяти, і не зволікаючи (О. Д.).
18. Для виокремлення іменника (іменникового словосполучен-
ня) у конструкціях із Н. в. теми (уявлення) та в інших подібних
конструкціях: Ріка Супій, і що там тої річечки? (Л. К.)
4.2. У складному реченні

1. Для відокремлення частин безсполучникового складного ре-
чення зі значенням переліку: В житі синіли волошки та сокирки,
білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М. К.).
2. Для відокремлення частин складносурядного речення: Усе
іде, але не все минає / Над берегами вічної ріки (Л. К.); між повто-
рюваними єднальними та розділовими сполучниками і… і, ні… ні,
або… або, то… то, чи… чи, не то… не то, чи то… чи то та ін.:
Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Л. У.); з приєдну-
вальними і пояснювальними сполучниками: Ще в гімназії Борис
займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на ньо-
го як на головну оздобу закладу (І. Ф.).
3. Для відокремлення частин складнопідрядного речення (під-
рядну частину відокремлюємо комою з одного боку або, якщо вона
розташована всередині головної частини, з обох боків): Душа летить
в дитинство, як у вирій, / бо їй на світі тепло тільки там (Л. К.).
4. Для відокремлення частин, що входять до складних синта
ксичних конструкцій (із сурядністю і підрядністю, зі сполучни-
ковим і безсполучниковим зв’язком): Синіють води, зеленіє яр, /
І стеляться сліпучі краєвиди (М. З.).
5. КРАПКА З КОМОЮ (;)

Крапка з комою ставиться1:
1) у простому реченні (або в одній з предикативних частин склад-
ного речення) між досить поширеними однорідними членами
речення — особливо тоді, коли всередині хоч би одного з них
уже є коми: На чому б не спинилось моє око, скрізь і завжди
я бачу щось подібне до людей, коней, вовків, гадюк, святих;
щось схоже на війну, пожар, бійку чи потоп (О. Д.);
2) у складному реченні:
а) між частинами безсполучникового складного речення —
особливо тоді, коли вони досить поширені або всередині них
уже є розділові знаки: Дитинство дивується; молодість
обурюється; тільки літа дають нам рівновагу (О. Д.);
б) між частинами складносурядного речення, пов’язаними пе-
реважно протиставними (а, але, проте, однак та ін.), зістав-
ним (а), рідше єднальними (і, та) сполучниками, якщо ці
речення досить поширені або всередині них уже є коми: Ся
розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись,
брати назад свої слова у мене не було бажання (Л. У.);
в) між досить поширеними однорідними підрядними частина-
ми складнопідрядного речення, підпорядкованими тій самій
головній частині, якщо між ними немає єднальних сполуч-
ників,— особливо тоді, коли всередині таких підрядних уже
є розділові знаки: Доводилося вам їздити пізньої весни чи ран-
нього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених
та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти
їх і вздовж, і вшир, і впоперек; де одні тільки високі могили
нагадують вам про давнє життя людське <…>; де синє небо,
побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє бла-
китне, безмірно високе, бездонно-глибоке шатро <…>? (П. М.);
г) між частинами складних синтаксичних конструкцій (із су-
рядністю й підрядністю, зі сполучниковим і безсполучни-
ковим зв’язком) — для увиразнення їх розмежування (на
противагу розмежуванню інших частин усередині них за
допомогою інших розділових знаків): Було, мабуть, гарно:
вночі випав сніг, і сліпучо-біла вулиця леліла сріблом; крізь
просвічені скісним заполудневим сонцем шибки вікон зеле-
ніло <…> ялинкове гілля; з крутосхилу Ботанічної злітали
верхи на ґринджолятах хлопчаки (В. Др.).
1
§ 159.
6. ДВОКРАПКА (:)1

Перед однорідними членами після узагальнювальних слів —
займенників та займенникових прислівників (всі, все, ніхто,
ніщо, скрізь, усюди, ніде та ін.), слів (словосполучень), що є на-
звами родового поняття або чогось цілого щодо однорідних чле-
нів як назв видових понять або частин цілого (з можливою на-
явністю перед переліком також пояснювальних сполучників на-
приклад, як-от, а саме і под.): У густій мряці, білій як молоко,
все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. К.).
Двокрапку перед однорідними членами речення можна стави-
ти й за відсутності узагальнювального слова, якщо тільки перед
переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени ви-
мовляються з перелічувальною інтонацією.

1. Між частинами безсполучникового складного речення або
складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його
частина:
а) розкриває зміст першої (попередньої) частини (в цілому або
одного з її членів): Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось
діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом,
немов од радощів (М. К.). У заголовках, назвах рубрик і т. ін.:
Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки;
Друга Світова Війна: причини поразок і перемог;
б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про
що йдеться в першій (попередній) частині: Лаврін не поганяв
волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Ме-
лашку (Н.-Л.).
2. У реченнях із прямою мовою після слів автора (див. п. 9.1
розд. III цього посібника).
3. У складних реченнях, проміжних між складним безсполуч-
никовим і складнопідрядним, коли зміст їхньої другої частини
пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої части-
ни є підрядні сполучники і сполучні слова: Ідуть дівчата в поле
жати / Та, знай, співають ідучи: / Як проводжала сина мати, /
Як бивсь татарин уночі (Т. Ш.).
1
§ 160.
7. ТИРЕ (—)1
1. Між підметом та іменною частиною складеного присудка
(як непоширеною, так і поширеною), вираженою іменником або
кількісним числівником у Н. в., за наявності між ними нульо-
вої дієслівної зв’язки: П’ять і п’ять — десять; Київ — столиця
України; Пісня і праця — великі дві сили, / Їм я бажаю до скону
служить (І. Ф.). Потреба в такому тире посилюється за наявності
в реченні зіставлення: Мій брат — лікар, а сестра — учителька.
Тире не ставимо:
а) якщо в таких реченнях логічно й, відповідно, інтонаційно ви-
діляється переважно присудок, тире перед ним можемо не ста-
вити: Мій батько інженер;
б) якщо підмет виражений субстантивованим займенником це:
Це наша хата; якщо іменній частині присудка передує дру-
горядний член речення: Таке життя другому б рай… (Л. Г.),
Діти завжди діти; якщо присудок стоїть перед підметом: Хо-
роша-таки штука життя (А. Г.);
в) перед присудком, вираженим іменником із заперечною част-
кою не: Серце не камінь (прислів’я). Але в разі сильнішого ло-
гікоінтонаційного наголошування на запереченні, а особливо
за наявності в реченні протиставлення не… а потреба в такому
тире увиразнюється: Мій батько — не інженер, а майстер на
фабриці;
г) перед присудком, вираженим порівняльним зворотом зі спо-
лучниками як, мов, наче, що та ін.: Життя як казка. Але
в разі спеціального наголошування на ньому тире можливе:
Вода — як скло (Л. Г.);
д) перед присудком, вираженим кількісним числівником (оди-
ничним або в поєднанні з іменником): Гарантійний термін ви-
користання приладу 2 роки;
е) якщо підмет у таких реченнях виражений особовим займенни-
ком: Я син простого лісоруба (Д. П.). Але в разі спеціального
наголошування на ознаці, вираженій присудком, та інтона-
ційного виокремлення його зв’язку з підметом, особливо в разі
протиставлення, тире можемо ставити: Він — публіцист,
він — прозаїк, він — драматург, от тільки віршів він не пи-
сав, хоча безмірно любив поезію (Ю. С. про О. Д.);
1
§ 161.
ж) якщо між підметом і присудком є вставне слово: — Пан, на-

певно, син шановного <…> Казимира Зборовського? (М. Ст.);
и) при інших способах вираження іменної частини складеного
присудка між присудком і підметом, але в разі спеціального
наголошування на ознаці, вираженій присудком, тире можли-
ве, наприклад: Його поведінка — дитяча; Вода в річці — над-
звичайної свіжості; Усі зошити — в клітинку.
2. Між підметом і присудком, коли один або обидва з цих чле-
нів речення виражені інфінітивом: Життя прожити — не поле
перейти (н. т.); Говорити — річ нудна. / Працювати слід до
дна (М. Р.).
3. Перед словами це (це є), оце, то, ото, ось, (це) значить,
які передують присудку, вираженому іменником у Н. в. або не
означеною формою дієслова: Поезія — це завжди неповтор-
ність, / Якийсь безсмертний дотик до душі (Л. К.).
4. На місці випущеного члена речення (переважно присудка):
Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квіт-
ник (М. К.); Останні дні — знову в Парижі (М. Р.). У реченнях,
що функціонують переважно як заголовки публікацій, назви
рубрик, гасла і т. ін.: Книга — поштою; Сміття — до кошика;
Знижки — тут. У реченнях із відсутнім дієсловом-присудком зі
значенням перебування, наявності і т. ін. та обставинами місця
і часу (переважно на початку) тире між ними і підметом також
ставимо в разі наявності в інтонації відповідної паузи, пор.: Пра-
воруч комора дерев’яна, рублена. Між коморою та будиночком во-
рота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Д.) і Удовина хата —
край села (А. Г.).
Якщо немає потреби в увиразненні паузи, тире можемо не ста-
вити: Мотря вибігла з хати. Мелашка за нею (Н.-Л.).
5. У реченнях з однорідними членами:
а) перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних
членів речення: День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмя-
не (Л. У.);
б) після узагальнювального слова та однорідних членів речен-
ня, якщо такий перелік не закінчує речення: Деякі речі його
[Т. Ш.], як-от: «Утоптала стежечку», «Якби мені, мамо, на-
мисто», «Ой крикнули сірі гуси», «Ой пішла я в яр за водою»
і чимало інших — од першого до останнього рядка витримані
в характері народної лірики (М. Р.);
в) між узагальнювальним словом і однорідними членами речен-
ня: Всі службовці збіглися на бучу — і поштові, і з ощадка-
си (О. Г.);
г) між двома однорідними членами речення, не поєднаними спо-

лучниками, що виражають різке протиставлення: Не хотів
ані дружитись, ані дома жити — чумакував (М. В.); Не для
слави — для вас, мої браття, / Я свій скарб найдорожчий хо-
вав (Л. У.);
д) між однорідними дієслівними присудками, другий (останній)
з яких виражає причину або наслідок, мету дії, вираженої по-
переднім із них, або швидку зміну подій: Сидять — пережида-
ють дощ (П. М.).
Тире можна ставити перед єднальними сполучниками і (й), та
або зрідка після них між двома однорідними дієслівними присуд-
ками, якщо другий з них виражає щось несподіване чи різко про-
тилежне щодо попереднього: Земля на прощання усміхнулася —
і потемніла (П. М.); Я тоді швидко підводжусь і — зирк через ко-
мин (О. Д.).
6. Для відокремлення другорядних членів речення:
а) означень — як поширених або однорідних, так і, рідше, оди-
ничних: І ще раз схиляється Хо перед силою — вищою і силь-
нішою від сили страху (М. К.); Тепер інша доля — холодна
і хмура — заступила матір (П. М.); Була одна звичка — за-
писувати все побачене;
б) прикладок зі значенням уточнення або пояснення (перед ними
можна поставити сполучник а саме): Дочки — Ольга й Оле-
на — визбирували на городі картоплю; У своїм невеличкім гур-
точку він завів новину — гуртову працю (М. К.).
Якщо після відокремленої прикладки за умовами контексту
має бути кома, ставимо лише одне тире — перед нею: Автомо-
біль — наш дім на колесах, довго набираючи швидкість, наре-
шті розігнався;
в) обставин: Їсти хочу — жах як; Людей зібралося небага-
то — усього душ десять; зокрема обставин мети, виражених
інфінітивом: Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбира-
ти» (М. В.).
7. Для виокремлення повторюваних з певним поширенням
слів: Ми побачили актора вже в новій ролі — у ролі гетьмана; Хо-
тілося жити — жити повнокровним життям, а не просто існу-
вати.
8. Для виокремлення конструкцій з називним відмінком
теми (уявлення): А Дике поле, Дике поле! — по груди коням дере-
вій (Л. К.).
9. Для підкреслення в розповіді несподіваності перебігу подій:
Послухали Лисичку / І Щуку кинули — у річку (Л. Г.).
10. Для виразнішого, порівняно з уживанням ком, змістовоін-

тонаційного виокремлення всередині речення вставних і вставле-
них словосполучень та речень, рідше — вставлених слів (вставле-
ні слова та конструкції подають додаткові відомості, зауваження,
пояснення і т. ін. до основного висловлення): Душа моя — послу-
хай! — як яблуня в цвіту… (П. Т.); Опукою згори — аж вітром
зашуміло — / Орел ушкварив на Ягня (Є. Гр.); Скільки всього —
жах! — довелося натерпітися!
Коли після тире перед відокремленим зворотом або вставле-
ною конструкцією стоять слова, що мають бути виокремлені ко-
мами (наприклад, вставні слова), то їх виділяємо тільки з другого
боку: Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позабирали
панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначи-
ли (П. М.).
11. Узагалі для спеціального виокремлення за допомогою пау-
зи різного змістового та стилістичного призначення тих чи інших
фрагментів тексту: Правда, я сам думав, що я вже зледащів, захо-
лонув в неволі. Аж бачу — ні (Т. Ш.); Сьогодні — майбутнього да-
лину я оком прозираю (П. Т.).
12. Між двома або (рідше) кількома власними іменами, сукуп-
ністю яких називається вчення, теорія, науковий закон (замість
словосполучень зі сполучником і): закон Бойля — Маріотта; гі-
потеза Сепіра — Ворфа.
13. Між двома або (рідше) кількома іменниками, сполучен-
ня яких позначає певний зв’язок когось або чогось із кимось або
чимось іншим (замість словосполучень з прийменником між):
відношення «товар — гроші — товар»; система «людина — ма-
шина»; зв’язок «автор — читач»; шаховий турнір Карпов — Фі-
шер; матч команд «Динамо» — «Шахтар»; судно класу «ріка —
море».
14. Між двома або (рідше) кількома словами на позначення
просторових, часових, кількісних меж (замість словосполучень
із прийменниками від… до): автотраса Київ — Львів; велопере-
гони Суми — Київ — Ужгород; на позначення динаміки розвитку
чого-небудь із двох або більше етапів: задум — реалізація — вті-
лення в життя.
Між цифрами в таких випадках тире ставимо без відступів між
знаками: у 2010—2018 роках; пам’ятки української мови ХVІ—
ХVІІІ ст., але: наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.
15. Між словом і сполученням слів або між двома сполучення-
ми слів на позначення приблизної кількості: Приїхати в гості на
день — на два; у квітні — на початку травня.

1. Між частинами безсполучникового складного та (рідше)
складносурядного і складнопідрядного речень для вираження
часових, причиново- та умовно-наслідкових, допустових і т. ін.
відношень, позначуваних ними подій або станів, швидкої чи
несподіваної зміни подій (порівняно з більш узвичаєним роз-
межуванням частин складносурядного і складнопідрядного ре-
чень комою розмежування їх за допомогою тире передає різкі-
ше зіставлення змісту їхніх частин): Защебетав соловейко — /
пішла луна гаєм (Т. Ш.); Не жди ніколи слушної пори — / Твоя
мовчанка може стать ганьбою! (Д. П.); Скільки глянеш —
вилискують розгойдані хліба (О. Г.); Минали літа — росли
сини (А. Г.).
2. Між частинами безсполучникового складного та складносу-
рядного речень, зміст яких різко протиставляється або зіставля-
ється: Не козак вклонявся королеві — король схиляв голову перед
козаком! (П. З.); Ще сонячні промені сплять,— / Досвітні огні
вже горять (Л. У.).
3. Між частинами безсполучникового складного речення, коли
друга частина розкриває зміст першої: Та одинокому мені / Зда-
ється — кращого немає / Нічого в Бога, як Дніпро / Та наша слав-
ная країна… (Т. Ш.); Бувають дивні на землі діла — / Серед зими
черешня зацвіла (Д. П.).
4. Між частинами безсполучникового складного речення,
зміст яких порівнюється: Подивилась ясно — заспівали скрип-
ки (П. Т.).
5. Між частинами безсполучникового складного речення, коли
зміст другої частини завершує, підсумовує, узагальнює зміст пер-
шої (друга частина починається зазвичай указівними словами це,
то, так, цей, такий, ось хто, ось що і под.): Все для людини і за-
вжди з людиною — цей заповіт Максим Рильський проніс крізь
бурю і сніг, крізь усе своє життя (М. С.).
6. Між частинами складнопідрядного речення, коли підрядна
частина ставиться перед головною з метою виразнішого змістового
й, відповідно, інтонаційного її виокремлення, особливо в реченнях
з кількома підрядними, коли в головній частині узагальнюється
зміст попередніх підрядних: Хто спить, хто не спить,— поко-
рись темній силі! (Л. У.)
7. У складнопідрядному реченні між його частинами або
(частіше) наприкінці головної частини — перед словом (сполу-
ченням слів), повторюваним для того, щоб пов’язати з поперед
нім реченням наступне, яке підсилює, доповнює, розвиває його
зміст: Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до дітей,

вимоги до них і дружба з ними,— щоб усе це було самою суттю
вашого духовного життя, мій друже (В. Сух.).
Про вживання тире в реченнях із прямою мовою див. п. 9.1
розд. III цього посібника.
7.3. У простому і складному реченнях

(у деяких стилістичних фігурах)
1. Між частинами заперечного порівняння: І нишком проков-
тнуло море / Моє не злато-серебро — / Мої літа, моє добро, / Мою
нудьгу, мої печалі (Т. Ш.).
2. У періоді (разом із комою або без неї) — для виокремлення
переходу від підвищення до зниження інтонації: Азовськеє море
і Чорнеє море, / Зелені діброви і спів солов’я, / Високі Карпати, до-
нецькі простори — / Це ти, Україно моя! (І. Н.)
Уживання тире в складному реченні може поєднуватися
з уживанням перед ним коми: а) для увиразнення протиставлен-
ня між складовими частинами речення (у складних безсполучни-
кових і в складносурядних реченнях); б) перед указівними слова-
ми це, так, такий і под. на початку другої частини безсполучни-
кових складних речень; в) у різних інших випадках.
8. ТРИ КРАПКИ, АБО КРАПКИ (…)1

1. На позначення перерваності або незакінченості висловлен-
ня: Юнак розплющив очі: синь! Літак… Димки… І височінь (П. Т.).
У реченнях із називним відмінком теми (уявлення): Щастя… Хіба
не думав про нього Степан? (В. П.) Три крапки ставимо всередині
речення також для позначення певної паузи, коли далі висловлю-
ється щось несподіване: Макар Іванович не збрехав: він справді
заслаб… від страху (М. К.).
У випадках, коли три крапки поєднуються в реченні з іншими
розділовими знаками, у препозиції до них вони подаються повні
стю, а в постпозиції — після знака питання і знака оклику — ста-
вимо дві крапки: Стражники на людей стріляли, це відомо, а щоб
селяни?.. (К. Г.); Встає народ, гудуть мости, / Рокочуть ріки яс-
новоді!.. (М. Р.)
1
§ 162.
2. На позначення уривчастості мовлення від хвилювання, збу-

дження та взагалі сильних переживань: «<…> Я не Ганна, не на
ймичка, / Я…» / Та й оніміла (Т. Ш.).
3. На позначення несподіваного продовження чи завершення
думки — з незвичним або й несумісним поєднуванням слів (часто
в заголовках газетних заміток, нарисів, фейлетонів тощо): Вибо-
ри… без вибору; зокрема, з використанням відомих цитат, крила-
тих висловів: …І Щуку кинули у річку.
4. На позначення розриву в оповіді, різкого переходу до нової
думки (у художніх і публіцистичних текстах на початку речен-
ня — зазвичай на початку абзацу): …Маленькі озеречка, малень-
кі лісочки, маленькі річечки, маленькі сільця. І все це там — під
нами! (О. В.)
5. На позначення свідомої недомовленості, умовчання з певних
причин: — Ну, це вже ви того… — прокинувся рибалка.— Це брех-
ня (Ю. Я.). Із цією метою слова, що їх вважають грубими, образ-
ливими, непристойними, можуть подаватися в тексті не повністю,
а з випущенням певної частини їхнього графічного складу (після
початкових літер або всередині слова).
6. На позначення пропуску в цитованому тексті — після остан-
нього слова перед пропуском або перед першим словом після про-
пуску, без дужок чи в дужках, без інтервалу після слова й перед
ним або з інтервалом.
9. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ
ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ
ПРЯМОЇ МОВИ ТА ЦИТАТ1
9.1. Пряма мова
Пряма мова береться з обох боків у лапки. У лапки беруться
також знак питання, знак оклику й крапки, якими закінчується
речення. Крапку й кому виносять за лапки. Проте якщо в лапках
є знак питання, знак оклику чи крапки, то ані крапки, ані коми
після лапок не ставлять. Якщо пряма мова починається з абза-
цу, то перед її початком ставимо тире, а наприкінці, як зазвичай,
крапку, знак питання, знак оклику або три крапки (залежно від
характеру речення).
1
§ 167.
Варіанти Приклади
Са : «Пм !» Са:
<?> <?>
І гукнуло військо хором: «Ми готові йти до бою,
«Пм». Са: «Пм?» Са: краще смерть, ніж вічний сором!» (Л. У.)
«Пм…»
«Пм»,— са. «Пм!» — «Невиправдані людські втрати — найбільша
са. «Пм?» — са. ганьба для командира»,— говорив старий лей-
«Пм…» — са. тенант (О. Г.).
«Я — злодіка?!» — вимовила стара (М. В.).
«Пм,— са,— пм». «Добре,— подумав учень,— це мені зрозуміло».
«Пм,— са.— Пм». «Сюди, мабуть, ніколи не залітали степові
наші птахи,— подумав Козаков.— А ми залеті-
ли» (О. Г.).
«Пм! — са.— Пм». «Ага, книжечку мою читають! — подумав
«Пм? — са.— Пм». Василь Іванович.— Ну нехай собі читають»
(С. В.).
«Пм… — са,— пм». «Гратиму? І я гратиму?.. Ну й… — глянув на-
«Пм… — са.— Пм». вкруги,— ну й життя гарне» (А. Т.). «Ходять
тут усякі… — бурмоче дід.— Недавно двоє про-
йшло» (О. Дон.).
«Пм,— са: — Пм» або «Сьогодні ж додому,— повторив Сахно, згадав
«Пм,— са. Са: — Пм». Юрка, Зою і додав: — Ходімо подарунки дітям
купувати» (В. Соб.). «Зараз,— сказав Матьо-
ха. Потім згадав щось і повернув голову до жін-
ки: — Де там Зінька з кислицями?» (А. Г.)
«Пм».— «Пм?» — «А в тебе земля ще де є?» — «Ні, нема».—
«Пм!» — «Пм…<?>» «А хата є?» — «Є» (П. М.).
9.2. Оформлення цитат та епіграфів

1. У цитатах нічого не можна змінювати, навіть розділових
знаків. Якщо цитата наводиться неповністю, то на місці пропус-
ків ставляться три крапки; три крапки, поміщені у дужки, з від-
ступами між знаками з обох боків дужок (у текстах загального
призначення для цього достатньо тільки вживання трьох крапок).
Для вказування на зроблений пропуск у тексті цитати у спеціаль-
них текстах застосовують також, крім квадратних, кутові дуж-
ки — з трьома крапками всередині них і з відступами між знаками
з обох боків.
2. Якщо цитата супроводжується словами автора, то її оформ-
люють як пряму мову.
3. Цитата може бути складовою авторського речення, тоді до
неї ставляться такі самі вимоги, як до непрямої мови. Цитата
береться в лапки й починається з малої літери: Звичайно, «не той

тепер Миргород, Хорол-річка не та» (М. Р.).
4. Указівка на джерело, звідки взято цитату (автора, книгу
тощо), подається в дужках безпосередньо після цитати. Крапка
ставиться після другої дужки: «Найбільше і найдорожче добро
в кожного народу — це його мова…» (П. М.).
5. Цитата, записана віршем, у лапки не береться. Якщо вказів-
ка на джерело цитати стоїть не безпосередньо за нею, а в наступно-
му рядку, то після цитати ставиться крапка (крім випадків, коли
вона закінчується знаком питання, знаком оклику чи крапками).
Крапка ставиться також після другої дужки вказівки.
У друкованому тексті вказівка на джерело деколи записується
меншим або іншим шрифтом, без дужок, і крапка після неї не ста-
виться.
6. Різновидом цитати є епіграф. Указівка на джерело пишеться
під епіграфом праворуч без дужок, і крапка після неї не ставиться.
10. СКІСНА РИСКА ( / )

Скісну риску ставимо1:
1) в офіційно-діловому та науковому стилях — як розділовий
знак між однорідними членами речення та в інших подібних
випадках у значенні, близькому як до єднального (= і), так і до
розділового (= або) сполучників (із можливістю переважання
в різних контекстах то одного, то іншого з цих значень): склад-
на інтонація оклику/питання; тенденції до синтетизму/
аналітизму; системність/несистемність мовних явищ (із
мовознавчої літератури); на позначення року, що не збігається
з календарним, наприклад: 2018/19 навчального року (без від-
ступів до і після скісної риски).
Уживаються також комбіновані єднально-розділові сполучни-
ки і/або, рідше та/або (без відступів до і після скісної риски):
порушення авторського і/або суміжних прав; Війна і/або по-
езія? (назва газетної публікації).
У випадках, де такі сполучення є вже досить усталеними, різ-
ною мірою наближаючись до складених слів, і між їхніми ком-
понентами можна поставити також дефіс: купівля/продаж і ку-
півля-продаж, категорія істот/неістот і категорія істот-
неістот (у мовознавстві), скісна риска переходить із розряду
пунктуаційних знаків до розряду нелітерних орфографічних
1
§ 165.
знаків (як дефіс у більшості випадків його вживання, апо-

строф);
2) на позначення співвідношення яких-небудь величин, параме-
трів: співвідношення курсу гривня/долар;
3) у графічних скороченнях — без відступів до і після скісної
риски:
а) замість словосполучень та інших сполучень слів і складних
слів (іменників і прикметників): п/в (поштове відділення),
р/р (розрахунковий рахунок), х/к (холодного копчення), п/п
(по порядку: № п/п), к/т (кінотеатр), т/к (телеканал), с/г
(сільськогосподарський) та ін.;
б) у позначеннях складених одиниць виміру: км/год (кілометр
на годину), Ф/м (фарад на метр) та ін.
ДОДАТКИ
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
А. Г.— А. Головко.
А. К.— А. Кащенко.
А. М.— А. Малишко.
А. Т.— А. Тесленко.
Б.-І. А.— Б.-І. Антонич.
Б. О.— Б. Олійник.
В. Б.— В. Бабляк.
В. Д.— Віктор Домонтович.
В. Др.— В. Дрозд.
В. Н.— В. Нестайко.
В. П.— В. Підмогильний.
В. С.— В. Сосюра.
В. Сим.— В. Симоненко.
В. Соб.— В. Собко.
В. Ст.— В. Стус.
В. Сух.— В. Сухомлинський.
Г. К.-О.— Григорій Квітка-Основ’яненко.
Г. Т.— Г. Тютюнник.
Д. в.— давальний відмінок.
Д. Л.— Д. Луценко.
Док. в.— доконаний вид.
Д. П.— Д. Павличко.
Є. Г.— Є. Гуцало.
Є. Гр.— Є. Гребінка.
І. В.— І. Волошин.
Ір. В.— Ірина Вільде.
І. Д.— І. Драч.
І. Ж.— Ірина (Іраїда) Жиленко.
І. К.— І. Котляревський.
І. К.-К.— Іван Карпенко-Карий.
І. Л.— Іван Ле.
І. М.— І. Манжура.
І. Н.— І. Нехода.
Додатки 165
І. Ф.— І. Франко.
І. Ц.— І. Цюпа.
З. в.— знахідний відмінок.
К. Г.— К. Гордієнко.
Кл. в.— кличний відмінок.
Л. Г.— Л. Глібов.
Л. Д.— Л. Дмитерко.
Л. К.— Л. Костенко.
Л. П.— Леонід Первомайський.
Л. С.— Л. Смілянський.
Л. У.— Леся Українка.
М. Б.— М. Бажан.
М. в.— місцевий відмінок.
М. В.— Марко Вовчок.
М. Він.— М. Вінграновський.
М. З.— М. Зеров.
М. І.— М. Івченко.
М. К.— М. Коцюбинський.
М. Кр.— М. Кропивницький.
М. Н.— М. Нагнибіда.
М. Р.— М. Рильський.
М. С.— М. Стельмах.
М. Сем.— Михайль Семенко.
М. Син.— М. Сингаївський.
М. Ст.— М. Старицький.
М. Т.— Микола Трублаїні.
М. Тк.— М. Ткач.
Н. в.— називний відмінок.
Недок. в.— недоконаний вид.
Н.-Л.— Іван Нечуй-Левицький.
Н. т.— народна творчість.
О. в.— орудний відмінок.
О. В.— Остап Вишня.
О. Г.— Олесь Гончар.
О. Д.— О. Довженко.
О. Дон.— О. Донченко.
О. З.— О. Забужко.
О. К.— О. Корнійчук.
О. Коп.— О. Копиленко.
О. Куч.— О. Кучерук.
О. О.— Олександр Олесь.
О. П.— О. Підсуха.
О. С.— О. Сизоненко.
О. Ю.— О. Ющенко.
П. Д.— П. Дорошко.
Пер.— переклад.
П. З.— П. Загребельний.
П. М.— Панас Мирний.
Под.— подібні.
Пор.— порівняйте.
П. Т.— П. Тичина.
Р. в.— родовий відмінок.
Р. І.— Р. Іваничук.
Р.-М. Р.— Р.-М. Рільке.
Розм.— розмовне.
Р. Ф.— Р. Федорів.
С. В.— Степан Васильченко.
С. Ж.— С. Журахович.
Т. Ш.— Т. Шевченко.
У. С.— У. Самчук.
Ю. З.— Ю. Збанацький.
Ю. М.— Ю. Мушкетик.
Ю. Мок.— Ю. Мокрієв.
Ю. С.— Ю. Смолич.
Ю. Я.— Ю. Яновський.
ВІДПОВІДІ ДО ВПРАВ
15. Г.
20. Д.
34. В.
40. Гігантські, невістчину, пустці, щасливим, безшелесно,
брязнуло, тріснуло, хруснуло, зморшками.
44. А, г, и.
49. Б, в, е, ж.
59. Природній, скаженний, порожний, Орисін.
66. Б, г.
67. 1. Електролампа. 2. Водогін. 3. Самовар. 4. Водокачка.
5. Травокосарка. 6. Авторучка.
69. А.
77. А, г.
82. Г.
Додатки 167
85. А.
86. Б.
96. Г.
98. В.
106. 1 — а), 2 — в), 3 — г), 4 — б).
126. 1 — г), 2 — д), 3 — а), 4 — б).
139. Б.
140. А.
147. Г.
148. Д.
151. 1 — г), 2 — в), 3 — д), 4 — б).
152. Б.
155. В.
164. А, г, д.
ЛІТЕРАТУРА
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови /
уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — К. : Ірпінь : ВТФ «Перун»,
2005.
2. Марченко О. Д. Збірник диктантів з української мови.
5—11 кл. / О. Д. Марченко, Л. В. Нартова. — Х. : Ранок, 1999.
3. Українська без помилок. Говоримо і пишемо правильно. Сучас-
ний довідник з урахуванням останніх змін у правописі і мов-
ленні / укл. О. М. Журенко. — Х. : КК «КСД», 2015.
4. Українська мова : практ-ний довідник / уклад. О. Г. Попко. —
Х. : ФОП Співак Т. К., 2009.
5. Українська мова: структурований практикум з орфографії
/ З. С. Сікорська, І. В. Магрицька, А. О. Панченков. — К. :
А. С. К., 2005.
6. Український правопис [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/
05062019-onovl-pravo.pdf.
ЗМІСТ-ПОКАЖЧИК
ПЕРЕДНЄ СЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
УМОВНІ ПОЗНАЧКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
І. ПРАВОПИС ЧАСТИН ОСНОВИ СЛОВА . . . . . . . . . . . . . 5

1. Літерні позначення деяких голосних звуків . . . . . . . . . 5
1.1. Правопис Е, И в словах . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.2. Правопис О, А в словах . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.3. Уживання І, И на початку слова . . . . . . . . . . . . . 6
1.4. Літери Ї, Я, Ю, Є . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
2. Літерні позначення деяких приголосних звуків . . . . . . . 8
2.1. Літери Г, Ґ в українських та в давно запозичених
словах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.2. Літери Г, Ґ для передавання звуків [G], [H] у словах
іншомовного походження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
3. Апостроф ( ’ ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
4. Уживання м’якого знака (Ь) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
5. Написання ЙО, ЬО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
6. Чергування голосних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
7. Чергування приголосних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
7.1. Чергування приголосних під час словозміни . . . . . . 19
Чергування Г, К, Х із м’якими З, Ц, С . . . . . . . . . . . 19
Чергування Ґ із м’яким З . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Чергування Г, К, Х із Ж, Ч, Ш . . . . . . . . . . . . . . . 19
Чергування Д із ДЖ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Чергування Т із Ч; З із Ж; С із Ш; ЗД із ЖДЖ . . . . . . 20
Чергування СТ зі Щ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ;
Ф із ФЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
7.2. Зміни приголосних перед наступним приголосним
під час словотворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Зміни приголосних перед -СЬК- (ИЙ), -СТВ- (О) . . . . . 21
Зміни приголосних у прикметниках і прислівниках

вищого ступеня порівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Зміни приголосних перед суфіксом -Н- . . . . . . . . . . 22
Зміни приголосних перед суфіксальним голосним
під час словотворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
7.3. Спрощення в сполученнях літер . . . . . . . . . . . . . 24
8. Позиції вживання прийменників і префіксів У та В . . . . 26
9. Уживання сполучників і часток І, Й та І, Й
на початку слів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
10. Подвоєння літер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
10.1. Подвоєння літер як наслідок їх збігу . . . . . . . . . . 29
10.2. Подвоєння літер як наслідок подовження
приголосних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
10.3. Неподвоєні й подвоєні літери на позначення
приголосних у словах іншомовного походження . . . . . . 31
11. Правопис префіксів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
11.1. Префікси С-, З-, ЗІ- . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
11.2. Префікси БЕЗ-, ВІД-, МІЖ-, НАД-, ОБ-, ПЕРЕД-,
ПІД-, ПОНАД-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
11.3. Префікси ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- . . . . . . . . . . . . . . . 34
11.4. Префікси АРХІ-, АНТИ-, КВАЗІ- . . . . . . . . . . . . 34
12. Правопис суфіксів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
12.1. Іменникові суфікси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Суфікси -ИК-, -НИК-/-ІВНИК-, -ЛЬНИК- . . . . . . . . . 36
Суфікс -ИВ- (О) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Суфікси -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ . . . . 36
Суфікси -К-, -ИЦ- (Я), -ИН- (Я), -ЕС- . . . . . . . . . . . . 36
Суфікси -НН- (Я) / -ІНН- (Я), -АНН- (Я) (-ЯНН- (Я)),
-ЕНН- (Я) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Суфікс -ИНН- (Я) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Суфікси -ЕН- (Я) (-ЄН- (Я)) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Суфікси -ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК- (А) (-ЄЧК- (А)), -ЕЧК-
(О) (-ЄЧК- (О)), -ИЧОК, -ИЧК- (А) . . . . . . . . . . . . . 37
Суфікси -ЕНК- (О) (-ЄНК- (О)) і -ЕНЬК- (О, А)
(-ЄНЬК- (О, А)) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Суфікси -ИСЬК- (О) (-ЇСЬК- (О), -ИЩ- (Е), (-ЇЩ- (Е)) . . . 38
Суфікси -ОВИЧ- (-ЬОВИЧ-), -ІВН- (А) (-ЇВН- (А)) . . . . . 38
Суфікси -ІВК- (А), -ОВК- (А) . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Зміст-покажчик 171
Суфікс -ОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Суфікси -ИР-, -ИСТ-, -ИЗМ-, -ІР-, -ІСТ-, -ІЗМ- . . . . . . 38
12.2. Прикметникові та дієприкметникові суфікси . . . . . 39
Суфікси -Н- (ИЙ), -Н- (ІЙ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Суфікси -ИЧН- (ИЙ), -ІЧН- (ИЙ) (-ЇЧН- (ИЙ)) . . . . . . 40
Суфікси -ИН-, -ЇН- . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Суфікси -ИН- (ИЙ), -ЇН- (ИЙ) . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Суфікси -ИСТ- (ИЙ), -ЇСТ- (ИЙ) . . . . . . . . . . . . . . . 41
Суфікси -ЕВ- (ИЙ), -ЄВ- (ИЙ), -ОВ- (ИЙ) . . . . . . . . . . 41
Суфікси -УВАТ- (ИЙ) (-ЮВАТ- (ИЙ)), -ОВАТ- (ИЙ),
-ОВИТ- (ИЙ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
12.3. Дієслівні суфікси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Суфікси -УВА- (-ЮВА-), -ОВА- . . . . . . . . . . . . . . . 43
Суфікси -ОВУВА- (-ЬОВУВА-) . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Суфікси -ІР-, -ИР- . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
13. Правопис слів разом, із дефісом, окремо . . . . . . . . . . 45
13.1. Загальні правила правопису складних слів.
Складні слова зі сполучними голосними звуками [О], [Е]
(графічно Е та Є) та без сполучного звука . . . . . . . . . . . 45
13.2. Правопис слів разом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
Складні слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
Складні іменники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
Складні числівники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Займенники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Складні прикметники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Прислівники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
Складні прийменники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
Складні сполучники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
Частки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
13.3. Правопис слів із дефісом . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Складні слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Складні іменники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
Прикладки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Порядкові числівники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Складні неозначені займенники . . . . . . . . . . . . . . 60
Складні прикметники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Прислівники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Складні прийменники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
Сполучники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
Частки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
13.4. Правопис слів окремо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

Прислівникові сполуки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Складені прийменники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Сполучники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Частки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
14. Уживання великої літери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
14.1. Перше слово в реченні . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
14.2. У звертаннях і в ремарках . . . . . . . . . . . . . . . . 70
14.3. Після двокрапки, на початку прямої мови,
цитати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
14.4. У постанові, протоколі, ухвалі тощо . . . . . . . . . . 70
14.5. Власні імена людей, міфологічних осіб, клички
тварин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
14.6. Географічні та адміністративно-територіальні
назви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
14.7. Астрономічні назви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
14.8. Назви історичних подій, епох, календарних
періодів і свят, суспільних заходів . . . . . . . . . . . . . . 74
14.9. Назви, пов’язані з релігією . . . . . . . . . . . . . . . 75
14.10. Назви органів влади, установ, організацій
та ін. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
14.11. Назви документів, пам’яток і творів історії
та культури, друкованих органів тощо . . . . . . . . . . . . 78
14.12. Назви посад, звань, титулів . . . . . . . . . . . . . . 79
14.13. Назви орденів, медалей, відзнак, премій . . . . . . . 80
14.14. Назви товарних знаків, марок виробів . . . . . . . . 80
14.15. Назви порід тварин, видів і сортів рослин . . . . . . 81
14.16. Велика літера в особливому
стилістичному вживанні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
14.17. Велика літера у складноскорочених назвах . . . . . 81
15. Графічні скорочення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
16. Правила переносу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
16.1. Орфографічні правила переносу . . . . . . . . . . . . . 86
16.2. Технічні правила переносу . . . . . . . . . . . . . . . . 87
17. Знак наголосу (ˊ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
II. ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ . . . . . . 89

1. Іменник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
1.1. Поділ на відміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
1.2. Поділ на групи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
1.3. Приклади відмінювання іменників . . . . . . . . . . . 93
I відміна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
II відміна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
III відміна; іменник Господь, іменники на -ИЩЕ . . . . 97
IV відміна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
2. Правопис відмінкових форм . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
2.1. Закінчення І відміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
Однина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
Множина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
2.2. Закінчення ІІ відміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100
Однина та множина: загальні
відмінкові закінчення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100
Закінчення родового відмінка однини . . . . . . . . . . 101
Закінчення давального та місцевого відмінків
однини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104
Закінчення знахідного та орудного відмінків
однини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106
Кличний відмінок однини . . . . . . . . . . . . . . . . . 106
Називний відмінок множини . . . . . . . . . . . . . . . 107
Родовий відмінок множини . . . . . . . . . . . . . . . . 108
Давальний і знахідний відмінки множини . . . . . . . 108
Орудний, місцевий та кличний відмінки
множини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
2.3. Відмінювання іменників ІІІ та ІV відміни . . . . . . . 109
Відмінювання іменників ІІІ відміни . . . . . . . . . . . 109
Відмінювання іменників ІV відміни . . . . . . . . . . . 110
Відмінювання іменників, що мають тільки форму
множини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
3. Прикметник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115
3.1. Групи прикметників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115
3.2. Відмінювання прикметників . . . . . . . . . . . . . . 115
Відмінювання прикметників за групами . . . . . . . . 115
Відмінювання прикметників на -ЛИЦИЙ . . . . . . . . 116
3.3. Ступенювання прикметників . . . . . . . . . . . . . . 117
4. Числівник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
4.1. Відмінювання кількісних та порядкових
числівників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Відмінювання кількісних числівників один, одна,
одне (одно), одні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Відмінювання числівників два (дві), три, чотири,
п’ять, шість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Відмінювання числівників сім, вісім, п’ятдесят . . . . 119
Відмінювання числівників двісті, п’ятсот . . . . . . . 119
4.2. Відмінювання дробових числівників . . . . . . . . . . 121
5. Займенник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
5.1. Відмінювання особових та зворотного
займенників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
5.2. Відмінювання присвійних займенників . . . . . . . . 123
5.3. Вказівні займенники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
5.4. Означальні займенники . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
5.5. Питальні займенники . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
5.6. Відмінювання складних займенників
(неозначених і заперечних) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
6. Дієслово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
6.1. Дійсний спосіб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
Дієвідмінювання в теперішньому часі . . . . . . . . . . 126
Майбутній час . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130
Минулий і давноминулий час . . . . . . . . . . . . . . . 130
6.2. Наказовий спосіб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131
6.3. Умовний спосіб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131
6.4. Неозначена форма дієслова (інфінітив) . . . . . . . . 132
6.5. Дієприкметник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133
6.6. Дієприслівник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
7. Складні випадки правопису слів іншомовного
походження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136
7.1. Сполучення літер TH у словах грецького
походження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136
7.2. Літера W у словах англійського походження . . . . . 136
7.3. Звук [J] . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136
7.4. Сполучення літер AU, OU . . . . . . . . . . . . . . . . 136
7.5. Дифтонґи [AU], [EI], [OU] у словах
англійського походження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137
8. Відмінювання слів іншомовного походження . . . . . . . 137

8.1. Невідмінювані іменники іншомовного походження . . . 137
8.2. Особливості відмінювання власних назв
іншомовного походження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
9. Правопис власних назв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140
9.1. Відмінювання прізвищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140
9.2. Відмінювання імен . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141
9.3. Відмінювання географічних назв . . . . . . . . . . . . 141
III. УЖИВАННЯ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ . . . . . . . . . . . . . 144

1. Крапка (.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144
2. Знак питання (?) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145
3. Знак оклику (!) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146
4. Кома (,) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
4.1. У простому реченні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
4.2. У складному реченні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
5. Крапка з комою (;) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152
6. Двокрапка (:) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
7. Тире (—) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
7.3. У простому і складному реченнях
(у деяких стилістичних фігурах) . . . . . . . . . . . . . . . 159
8. Три крапки, або Крапки (…) . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
9. Розділові знаки для оформлення прямої мови та цитат . . . 160
9.1. Пряма мова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
9.2. Оформлення цитат та епіграфів . . . . . . . . . . . . . 161
10. Скісна риска ( / ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164
Умовні скорочення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164
Відповіді до вправ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166
ЛІТЕРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168
Довідкове видання
Серія «Бібліотечка школяра»
НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС:

КОМЕНТАРІ, ЗАВДАННЯ ТА ВПРАВИ.
5–11-й КЛАСИ
Упорядник КУЦІНКО Ольга Германівна
Відповідальний за видання Ю. М. Афанасенко
Технічний редактор Є. С. Островський
Коректор О. М. Журенко
Підп. до друку 16.08.2019. Формат 60×90/16. Папір газет.

Гарнітура Шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 11,0. Зам. № 19—08/19—05.
ТОВ «Видавнича група “Основа”».

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 6058 від 01.03.2018.
Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66.
Тел. (057) 731-96-32. E-mail: russ@osnova.com.ua
osnova.com.ua, book.osnova.com.ua
Телефон для замовлення: 0-800-505-212
(безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів України)
Надруковано у друкарні ТОВ «ТРІАДА-ПАК».

Харків, пров. Сімферопольський, 6. Тел. (057) 703-12-21.
www.triada-pack.com, e-mail: sale@triada.kharkov.ua
ISO 9001:2015 № UA228351, FAMO TRIADA LLC (065445)

Новий Український правопис (5-11 класи) 2020

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Новий Український правопис (5-11 класи) 2020

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

УДК 811.161.

Серія «Бібліотечка школяра»

Новий Український правопис: коментарі, завдан-

© Куцінко О. Г., упоряд., 2019

Цей довідник укладено відповідно до нової редакції Україн-

— Вправи для виконання.

* — Див. відповідь наприкінці посібника.

1. ЛІТЕРНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ

1. Заповніть пропуски в словах.

2. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах.

3. До лівого стовпця випишіть слова зі вставленою літерою е, до пра-

1.2. Правопис О, А в словах

4. Заповніть пропуски в словах.

5. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах.

1.3. Уживання І, И на початку слова1

И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних на-

6. Випишіть до першого стовпця слова, які потребують літери і, до

7. Складіть та запишіть речення зі словами, що мають варіанти

8. До лівого стовпця випишіть слова, у яких я, ю, є, ї позначають два

9. Випишіть речення, що містять слова з літерами, які позначають два

На другий день, рано-вранці, Чіпка пішов до Грицька. Нова

2. ЛІТЕРНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ

2.2. Літери Г, Ґ для передавання звуків [G], [H] у словах

10. Перепишіть, заповнивши пропуски у словах літерою г чи ґ.

11. Перепишіть речення, дотримуючись правил уживання літер г і ґ.

брата Семена, миргородського наказного полковника. (Г, Ґ)рона

12. Складіть і запишіть речення з поданими словами, дотримуючи

7) у слов’янських географічних назвах апостроф ставимо в тих

13. Заповніть пропуски апострофом (за потреби).

14. Перепишіть, заповнюючи пропуски апострофом (за потреби).

синім димом (Є. Г.). Застоялись у високім бур..яні густі пахощі

15*. Виберіть рядок, усі слова якого слід писати з апострофом:

16. Заповніть пропуски апострофом (за потреби). Поясніть його вжи-

4. УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА (Ь)

донецький; близькість, людськість; близько, військо, багаць-

6) після літер д, н, т перед суфіксами -ченк- (о), -чук-, -чишин-:

4. Польське сполучення літер io передаємо:

17. Заповніть пропуски у словах (за потреби).

18. Запишіть у два стовпці: 1) слова, які потребують м’якого знака;

19. Перепишіть, заповнюючи пропуски (за потреби) м’яким знаком.

20*. Виберіть рядок, усі слова якого пишуться з м’яким знаком.

Чергування У корені У суфіксі

Решта чергувань трапляються зрідка.

21. Заповніть пропуски в словах.

22. Заповніть пропуски в словах. Із поданими словами складіть ре-

23. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах.

24. Заповніть пропуски в словах. Правопис слів поясніть.

25. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах.

бережемó, бережетé, бережуть; бережи, бережімо, бережіть, хай

Чергування Б із БЛ; П із ПЛ; В із ВЛ; М із МЛ; Ф із ФЛ4

26. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах.

27. Подані слова змініть так, щоб відбулося чергування приголосних.

28. Від поданих інфінітивів утворіть І особу однини теперішньо-

29. Замініть наведені слова іншими відмінковими формами або спіль-

30. Перепишіть, заповнюючи пропуски в словах.

7.2. Зміни приголосних перед наступним приголосним

Зміни приголосних перед -СЬК- (ИЙ), -СТВ- (О)1

б) г, ж, з + -ськ- (ий), -ств- (о) = -зьк- (ий), -зтв- (о): Прага —

Зміни приголосних у прикметниках і прислівниках

Зміни приголосних перед суфіксом -Н-2

Зміни приголосних перед суфіксальним голосним

німецький — Німеччина; турецький — Туреччина (але: га-

31. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою су-

33. Перепишіть, розкриваючи дужки.