Луданова Злата ЛПК-22

«Моє бачення шляхів покращення стану

здоров’я людей в Україні»

Здоров’я - це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не

тільки як відсутність хвороби і фізичних дефектів. Ключова ціль будь-якої системи
охорони здоров’я – доступність і якість медичної допомоги, медичних послуг,
медичного обслуговування.
Головна мета будь-якої країни – це за мінімальні ресурси побудувати ефективну
модель системи охорони здоров’я та досягти найвищого рівня здоров’я населення.
«Здоров’я — це не все, але все без здоров’я — ніщо». Сократ
Відповідно до «Основ законодавства України про охорону здоров’я» здоров’я —
це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише
відсутність хвороби і фізичних вад, а охорона здоров’я — це система заходів, які
здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх
посадовими особами, закладами охорони здоров’я, медичними та фармацевтичними
працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних
і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини
при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя.
Чинники які впливають на здоров’я людини це:
 особиста гігієна;
 фізична активність;
 активний відпочинок;
 повноцінний сон;
 відмовитись від шкідливих звичок (куріння та алкоголь).

Стан охорони здоров’я відіграє важливу роль у створенні підґрунтя для здоров’я
населення, профілактики та лікування поширених захворювань, пропаганди здорового
способу життя, зміцнення здоров’я боєздатної нації та забезпечення безпеки держави.
Здоров’я – це людський трудовий ресурс, без якого, незважаючи на всі успіхи та
досягнення науки й техніки, не обійтися. Здорові люди – це повнота довготривалості
використання трудового ресурсу без ранньої втрати працездатності, без інвалідизації, яка
потребує додаткових витрат бюджетних коштів. Здоров’я громадян – це інтелектуальний
потенціал держави, це запорука її обороноздатності. Здоров’я – це чинник життєвого
комфорту громадянина, радості життя, сімейного щастя, це вагома частка духовного
благополуччя.
Головною метою держави в галузі охорони здоров’я є забезпечення умов для
досягнення максимальних термінів природної тривалості життя, високої якості
духовного й фізичного здоров’я, ефективної репродукції здорової нації. Держава
захищає громадян та оточуюче їх середовище шляхом створення розвиненої
законодавчої й нормативно-правової бази, виходячи з Конституції України,
міжнародних конвенцій та інших угод про захист прав, здоров’я та гідності людини.
До профілактики як до найбільш ефективного способу збереження здоров’я
ставлення все ще недостатньо серйозне. В Україні на профілактику виділяється лише
2% витрат на медико-санітарну допомогу. Водночас відомо, що у профілактиці
закладено великий оздоровчий потенціал. Профілактика на рівні всього населення є
найбільш стійкою стратегією в довгостроковій перспективі, є засобом вирішення
проблем, пов’язаних із цілою низкою соціально значущих та соціально небезпечних
хвороб та з їх загальними чинниками ризику.
Питання охорони здоров'я порушено в багатьох державних нормативно-правових
документах через його важливість для суспільства. Здоров'я нації має велике значення
для економічного розвитку та соціальної стабільності. Нормативно-правові акти
визначають права та обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, регулюють діяльність
медичних установ, забезпечують фінансування системи охорони здоров'я і
контролюють якість медичних послуг.
Основним документом щодо захисту життя та здоров'я людини в Україні
є Конституція України. У Конституції України закріплено право кожного на охорону
здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування.
Основні документи нормативно- правової бази щодо захисту життя і здоров’я
людини в Україні. Закон України «Основи законодавства України про охорону
здоров’я». Закон України «Про екстрену медичну допомогу».
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я.
Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень
здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони
здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку
населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і
запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові,
організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють
суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і
духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян,
усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження
захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:

 визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і
держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;
 дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров'я та
забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;
 гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських
цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними
інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств
населення;
 рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної
допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров'я;
 відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного
розвитку суспільства, наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і
фінансова забезпеченість;
 орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання
вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в сфері охорони
здоров'я;
 попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний,
екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;
 багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її
фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та
заохоченням підприємництва і конкуренції;
 децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та
самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.