1. Міжнародні економічні відносини як наука.

Методологія міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини є галуззю науки, яка вивчає економічні взаємодії між країнами та
іншими суб'єктами на міжнародному рівні. Ця наука досліджує як економічні аспекти міжнародних
відносин, так і політичні, правові, соціальні та культурні аспекти.
Міжнародні економічні відносини вивчаються з метою аналізу та прогнозування економічних
імплікацій міжнародних подій, таких як торгівля, інвестиції, міжнародний розподіл праці, міжнародні
фінанси та інші економічні явища. Вони також досліджують причини та наслідки економічних
конфліктів та співпраці між країнами.
Міжнародні економічні відносини основані на економічних теоріях та методах аналізу, а також на
специфічних знаннях про міжнародні процеси та структури. Дослідження в цій галузі включають
аналіз торговельно-економічних угод, економічні відносини міжнародних організацій, валютні
системи та фінансові ринки.
Міжнародні економічні відносини також вивчають ефективність та економічні наслідки різних
стратегій торгівлі та інвестицій, а також вплив політичних та фінансових регуляторів на економічну
активність у міжнародній арені.
У загальному міжнародні економічні відносини як наука ставить за мету розуміння складних
взаємозв'язків між міжнародними економічними процесами та політичними, соціальними та
культурними факторами, що впливають на них. Вона допомагає формулювати політику і приймати
рішення, що сприятимуть стабільному економічному розвитку та співпраці між країнами.
Методологія міжнародних економічних відносин - це підхід до вивчення та аналізу міжнародного
економічного співробітництва, який включає в себе методи, підходи та інструменти, що
використовуються для дослідження і розуміння процесів, які відбуваються у світовій економіці та
міжнародних відносинах.
Основні складові методології міжнародних економічних відносин включають такі елементи:
1. Економічна теорія: вивчення міжнародних економічних відносин базується на основних принципах
економічної теорії. Це включає в себе засади мікроекономіки, макроекономіки, індустріальної
організації, міжнародної торгівлі та інших економічних дисциплін.
2. Політична наука: політична наука досліджує вплив політичних факторів на міжнародні економічні
відносини. Вона включає в себе вивчення політичних інститутів, державного управління,
регулювання та політичної діяльності, які мають вплив на глобальні економічні процеси.
3. Соціологія: соціологія аналізує соціальні взаємодії, які відбуваються в міжнародному
економічному середовищі. Вона досліджує соціальні структури, цінності, інститути та інші фактори,
які впливають на міжнародні економічні відносини та взаємодію між державами та акторами.
4. Історія: історичний підхід дозволяє зрозуміти, які процеси та події у минулому впливають на
сучасні міжнародні економічні відносини. Вивчення історії економічного розвитку, спеціальних
економічних моделей та політичних рішень дає змогу прогнозувати, аналізувати та розуміти сучасні
геополітичні процеси.
5. Методи дослідження: методологія міжнародних економічних відносин використовує широкий
спектр методів дослідження, таких як кількісний аналіз, статистичні методи, кейс-стаді, опитування,
мета-аналіз тощо. Використання різних методів дослідження дозволяє отримати комплексне
уявлення про міжнародні економічні відносини та їх вплив на світову економіку.
Отже, методологія міжнародних економічних відносин допомагає вивчати, розуміти та аналізувати
процеси, що відбуваються в глобальній економіці та визначають взаємозв'язки між країнами у сфері
економіки.
Кількісний аналіз - це методологія дослідження, що заснована на числових даних та використовує
кількісні методи, статистичні методи і математичне моделювання для аналізу інформації та роботи з
даними. Цей аналітичний підхід дозволяє дослідникам розробляти і тестувати гіпотези, робити
узагальнення та кількісно оцінювати взаємозв'язки між змінними.
Статистичний метод - це систематичний підхід до збору, аналізу та інтерпретації даних, який
використовує математичні та статистичні методи для з'ясування інформативних залежностей в
дослідницькій вибірці. Це дозволяє робити статистичні висновки та зробити узагальнення на більш
широку популяцію.
Кейс-стаді - це метод дослідження, в якому вивчається випадок (кейс) з метою зрозуміти та пояснити
складні реальні ситуації або явища. Кейс-стаді може використовуватися як самостійний метод
аналізу, або ж входити в складі квалітативного або кількісного дослідження.
Опитування - це метод збору даних, при якому дослідник збирає інформацію від учасників за
допомогою письмових або усних запитань, що структуровані та стандартизовані. Опитування
дозволяють отримати кількісні дані про думки, переконання, досвід або демографічну інформацію
про вибірку.
Мета-аналіз - це метод аналізу, в якому проводиться синтез результатів кількох окремих досліджень
для отримання загальних або узагальнених висновків про певну тему або питання. Мета-аналіз
зводиться до кількісного сумічного аналізу результатів досліджень, що в подальшому дозволяє
зробити більш точні і зважені висновки, ніж можна було б зробити на основі окремих досліджень.
 2. Становлення зовнішньоекономічних зв’язків у Стародавньому світі
Становлення зовнішньоекономічних зв’язків у Стародавньому світі було складним процесом, який
розвивався впродовж тисячоліть. У цей період відбувалися торговельні переміщення товарів, обмін
ідеями та культурою між різними народами і цивілізаціями( таких як Стародавній Єгипет,
Месопотамія, Китай, Римська імперія, Стародавня Греція)
Месопотамія, що охоплює сучасну територію Іраку та частину Сирії, була однією з перших цивілізацій
на Землі та мала широкі торговельні контакти з різними країнами. У Месопотамії розвивалися міста-
держави, такі як Ур, Урук, Лагаш та Вавилон. Вони були стратегічно розташовані на межі між Східним
Середземномор'ям, Іраном та Центральною Азією, що дало їм можливість виступати як посередники
у торгівлі між різними регіонами.
Месопотамійці торгували з різними країнами, зокрема з Египтом, Індією, Іраном, Аравією та
Центральною Азією. Вони обмінювалися різними товарами, такими як шовк, природні ресурси
(золото, срібло, каміння), харчові продукти (зерна, олія, вина) та ремесельні вироби (кераміка,
текстиль, прикраси). Торгівля відбувалася по суші та по воді. Месопотамійці використовували річкові
шляхи, такі як річки Єфрат та Тигр, щоб перевозити товари. Вони також використовували верблюді
каравани для перевезення товарів через пустелі.
Торговельні контакти в Месопотамії були важливим елементом їх економіки та сприяли розвитку
культури, ремесел та архітектури. За часів володарів, таких як Хаммурапі та Саргон, Месопотамія
стала великим торговельним центром, в якому процвітали різні культури та народи.
У Стародавньому Єгипті зовнішньоторговельні відносини були досить розвинуті. Єгиптяни торгували
з багатьма країнами Стародавнього Сходу, зокрема з Месопотамією, Нубією та Феніцією. Вони
експортували землеробські продукти, такі як пшениця, ячмінь, виноград і лен, а також предмети з
розкішних матеріалів, наприклад, золоті вироби і фараонські обереги.
Китай теж мав свою роль у становленні зовнішньоекономічних зв'язків. Він був відомий своїми
розкішними виробами, такими як шовк та фарфор, які були дуже цінними у інших частинах світу.
Китай організовував каравани, що перевозили товари через пустелі та гори, що сприяло обміну
товарами з іншими цивілізаціями.
В Римській імперії зовнішня торгівля була ключовою для її економіки. Римляни торгували з далекими
країнами, включаючи Індію, Китай та Персію. Головні торговельні шляхи пролягали через
Середземне море та Червоне море. Товари, такі як шовк, спеції, дорогоцінні камені та метали, були
великим попитом у Римській імперії.
У стародавній Греції зовнішньоекономічні зв'язки відігравали важливу роль у розвитку торгівлі та
економіки. Грецькі міста-держави вступали у торгові відносини з різними країнами Середземномор'я
та часто розміщували зв'язки з колоніями, які вони заснували на узбережжі.
Увесь торгівельний рух базувався на прямому обміні товарів. Головним торговцем було саме
населення, яке самостійно приписувало цінність товарам, вибираючи той, який йому необхідний.
Торговельним маршрутом було Адріатичне море, Срібний шлях та Єгейське море. Головне
торговельне місто, що впливало на грецьку торгівлю, було Афіни.
У ті часи найпопулярнішими товарами для торгівлі були оливки, зерно, вино, мед та срібло. У зв'язку
із недостатком родючих ґрунтів, парків та скотини росли ціни на продукти, що забезпечували
достаток такої жителя грецького полісу. Не дивно, що з циркуляції почали зникаючи монети, замість
них набували популярності ювелірні вироби-наприклад сережки із срібла та іншого дорогоцінного
металу.
Також варто зазначити, що зовнішньоекономічні зв'язки значно впливали на культурний обмін.
Грецькі філософи, мистецтво та архітектура були величезною популярністю у різних країнах. Це
сприяло розповсюдженню грецької культури та інтеграції її з іншими народами.
Таким чином, зовнішньоекономічні зв'язки у стародавній Греції відігравали важливу роль у розвитку
торгівлі, економіки та культурного обміну.
Отже, у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків у Стародавньому світі важлива роль відводилася
торговим шляхам, які забезпечували зв'язок між різними регіонами і країнами. Вони стали основою
для обміну товарами, розповсюдження культурних ідей та інших аспектів стародавнього життя.
 3. Міжнародні економічні відносини у Середньовіччі. Виникнення теорій міжнародних
економічних відносин. Меркантилізм
У середньовіччі міжнародні економічні відносини були досить обмеженими і в основному
базувалися на торговельних зв'язках між містами та країнами. Основними торговими шляхами були
морські маршрути в Середземному морі та по річках, таких як Рейн і Дунай. Купці великого
патриціату контролювали торгівлю та вигодили великі зиски.
Однак існували також інші форми міжнародної торгівлі, наприклад, каравані торгівлі, які пролягали
через пустелі Сходу та Африки, а також різні шляхи, що з'єднували Європу із Азією, такі як Великий
шолковий шлях. Такі маршрути дозволяли обмінюватися товарами та ідеями між східними та
західними культурами.
У цей період також почалася зовнішня торгівля з Африкою та Америкою. Країни Європи здійснювали
експансію та колонізацію нових територій, у тому числі Африки та Америки, для здобуття ресурсів та
здійснення торгових операцій.
Найважливішими товарами, які були об'єктом міжнародної торгівлі в середньовічній епохи, були
шовк, припливні та скибові алмази, скло, кераміка, дорогоцінні метали, спеції та інші екзотичні
товари.
У цей період формувалися перші фінансові інституції, такі як банки та біржі, які допомагали
здійснювати грошові операції та розвивали міжнародні фінансові ринки.
Важливими суб'єктами міжнародних економічних відносин в Середньовіччі були не тільки держави,
але й церква, торгові компанії та особи, такі як купці, підприємці та володарі земель.
Узагальнюючи, міжнародні економічні відносини у Середньовіччі були складними і мали багато
визначальних факторів, включаючи торговельні маршрути, комерційні компанії та індивідуальні
бізнесмени. Торгівля товарами і ресурсами здійснювалася між різними країнами і культурами, що
сприяло розвитку та зміцненню економіки в Середньовіччі.
Початок розвитку теорій міжнародних економічних відносин можна відстежити до 18-19 століть,
коли економічні зв'язки між країнами стали важливою складовою міжнародної політичної економії.
Однією з перших теорій, яка виникла в цей період, була теорія меркантилізму. Вона висувала ідею,
що багатство країни залежить від кількості золота та срібла, які вона може накопичити.
У 19 столітті розвиток промисловості та торгівлі призвів до зростання інтересу до міжнародних
економічних відносин. У цей час з'явилася класична економічна школа, представниками якої були
Адам Сміт та Девід Рікардо. Вони розвинули теорію вільної торгівлі та компаративних переваг,
вважаючи, що країни можуть досягти економічного розвитку шляхом спеціалізації у виробництві
товарів, в яких вони мають перевагу.
У 20 столітті розвиток міжнародної торгівлі став ще активнішим, що призвело до з'яви нових теорій
міжнародних економічних відносин. Наприклад, головною ідеєю теорії загальної рівноваги,
розробленої Леоном Вальрасом, була необхідність встановлення рівноваги у всьому світі з
урахуванням ринкових механізмів та обмежень.
Інша важлива теорія, яка з'явилася у 20 столітті, - це теорія імперіалізму, висунута Йоганном
Гобсоном і Вільфредом Хабермасом. Вони вважали, що міжнародні економічні відносини базуються
на насильстві, контролі та імперській експансії країн.
Також, у 20 столітті, з'явилися різні школи думок, такі як структуралізм, залізний капіталізм,
марксизм, теорія залежності тощо. Вони відіграли важливу роль у розвитку теорій міжнародних
економічних відносин та сприяли більш глибокому розумінню проблем та процесів, що відбуваються
на міжнародній арені.
Меркантилізм - економічна теорія і політика, яка розвивалася в Європі протягом 16-17 століть. Ця
теорія висуває на передній план роль державного втручання у господарське життя для забезпечення
економічного зростання та величі держави.
Основні принципи меркантилізму включають:
1. Баланс торговлі: це означає, що держава повинна експортувати більше, ніж імпортує, щоб
накопичувати золото і срібло. Це призводило до політики обмеження імпорту і сприяло розвитку
колонізації для посилення власних економічних ресурсів.
2. Промислове виробництво: меркантилізм підтримував розвиток промисловості, особливо в сфері
виробництва товарів з високою доданою вартістю, що приносили великі прибутки. Для цього
держава надавала підтримку промисловим підприємствам, субсидіює їх і впроваджувала заходи на
захист внутрішнього виробництва від конкуренції з іншими країнами.
3. Акумуляція золота і срібла: меркантилізм вважав, що наявність великого золотого запасу свідчить
про економічну міцність держави. Тому держава активно стимулювала експорт товарів, що сприяло
накопиченню коштів в золоті та сріблі.
4. Захистна торгова політика: меркантилістські держави ставили обмеження імпорту, застосовували
високі тарифи на імпортні товари, встановлювали монополії на торговельні операції, щоб захистити
внутрішній ринок від іноземної конкуренції.
5. Королівський контроль і централізація: меркантилізм передбачав сильну централізовану владу,
яка б контролювала економіку країни. Це включало в себе встановлення регуляцій та норм для
діяльності підприємств, контроль за торгівлею, видавання привілеїв та дозволів на підприємницьку
діяльність.
Меркантилізм був впливовим напрямком в економічній політиці Європи до появи капіталізму і
ліберального економічного підходу.
1. Структуралізм: ця школа думок була розвинена в сфері лінгвістики та антропології та розглядає
соціальні явища як систему символів та структур. Структуралісти висувають ідею, що світ має вбудовану
структуру, яка визначає наше розуміння й взаємодію з ним. Вони досліджують взаємозв'язки між різними
елементами культури, мови, релігії тощо.
2. Залізний капіталізм: ця школа думок була розвинена у 19 столітті та базується на теорії економічної
науки адама Сміта. Залізний капіталізм обґрунтовує ідею,о вільний ринок та приватна власність є
найкращим способом розвитку суспільства. Його прихильники вважають, що капіталізм сприяє
економічному зростанню та ефективності.
3. Марксизм: розвинений Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом в 19 столітті, марксизм школа думок,
що покликана вивчати соціальну економіку та класову боротьбу. Марксисти вважають, що основний
принцип економічного розвитку полягає в протилежностях між власниками засобів виробництва і
робочою клас, і пропонують виправити цю проблему шляхом створення комуністичного суспільства.
4. Теорія залежності: ця школа думок була розвинена в 1960-х роках латиноамериканськими
соціологами. Вона вивчає причини і наслідки економічної та політичної залежності країн з північної і
південної полукулі. Теоретики залежності вважають, що влада, економічні нерівності та культурні
взаємозв'язки між країнами є ключовими факторами, що призводять до залежності та нерівності у світі.
Експансія - це процес розширення, збільшення або розселення. Це може стосуватися розширення
території, бізнесу, влади чи будь-якого іншого аспекту. Наприклад, компанія може розширити своє
підприємство на нові ринки, або країна може збільшити свою територію шляхом завоювання нових
земель.
Колонізація - це процес, коли одна країна виштовхує людей, ресурси і владу в іншу країну або територію,
щоб контролювати та експлуатувати її. Колонізатори зазвичай привозять свою мову, культуру та закони в
колонізовану територію. Колонізація може мати як позитивні, так і негативні наслідки для колонізованих
людей і територій.
 4. Теорія міжнародної торгівлі Адама Сміта та Девіда Рікардо
У XVIII-XIX ст. в умовах бурхливого розвитку ринкових відносин, в тому числі і в міждержавної сфері,
змінилися погляди вчених-економістів на природу суспільного багатства і економічні функції
держави. У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо вважали основним завданням не придбання і накопичення
дорогоцінних металів, а розширення товарного виробництва на основі поділу праці та її кооперації.
На їхню думку, найкращим чином це завдання вирішувалося в умовах економічної свободи
товаровиробників, політики державного невтручання в економіку і свободи конкуренції.
Теорія абсолютної переваги у зовнішній торгівлі А. Сміта є складовою частиною його загального
економічного вчення. Суть цієї теорії полягає в наступному: країни експортують ті товари, які вони
виробляють з меншими витратами (тобто у виробництві яких мають абсолютну перевагу), і
імпортують ті товари, які з меншими витратами виробляються в інших країнах (у виробництві яких
перевага належить їх торговим партнерам).
Відповідно до теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта держава повинна підтримувати режим вільної
торгівлі, не втручаючись у зовнішньоекономічну діяльність приватних осіб. При цьому нації, як і
приватні особи, повинні виробляти ті товари, у виробництві яких вони мають переваги, і обмінювати
їх на ті товари, перевагою у виробництві яких мають інші країни.
Д. Рікардо розвинув теорію А. Сміта і показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо
жодна з них не володіє абсолютною перевагою у виробництві конкретних товарів.
Теорія міжнародної торгівлі Д. Рікардо відома в економічній науці як теорія порівняльних переваг. В
її основі лежить використання поняття «альтернативна ціна». Це робочий час, необхідний для
виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва
одиниці іншого товару. Отже, порівняльну перевагу залежить тільки від співвідношення
продуктивності праці в кожній з країн. Тому, якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів,
які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля
буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно
більш ефективним, ніж в інший.
Д. Рікардо як приклад використав Англію і Португалію, сукно і вино. З цього прикладу очевидно, що в
Португалії для виробництва певної кількості вина потрібно протягом року затратити працю 80
робітників, а сукна - 90 робочих, а в Англії - праця відповідно 120 і 100 робітників. Відповідно до
теорії А. Сміта в цьому випадку торгівля між країнами даними товарами можлива лише в одному
напрямку, так як Португалія має абсолютну перевагу в їх виробництві.
Однак, якщо використовувати поняття альтернативної ціни, то в Португалії вино коштує 8/9 ярда
сукна (80:90), а в Англії - 6/5 (120: 100). Значить, Португалія зацікавлена торгувати з Англією вином,
так як воно там дорожче. Що стосується сукна, то в Англії воно є більш дешевим - 5/6 бареля (100:
120), ніж в Португалії 9/8 (90:80), тобто в Англії ярд сукна коштує менше 1 бареля, а в Португалії - 11/8
бареля. Отже, Англія також зацікавлена продавати сукно в Португалії за вищою ціною, ніж усередині
країни. Але розвиток взаємної торгівлі можливо лише за умови, що обидві країни почнуть
спеціалізуватися на виробництві певного товару (Португалія на вині, а Англія - на сукні). В цьому
випадку всі будуть у виграші: Португалія на отримане в обмін сукно заощадить працю 10 робітників
(замість 90 витратить 80), а Англія отримає по обміну вино, витративши працю не 120, а 100
робітників, тобто заощадивши працю 20 робітників. На практиці повна спеціалізація неможлива, так
як на міжнародну торгівлю впливає безліч факторів, у тому числі транспортні витрати, еластичність
попиту на товар усередині країни, нерівномірний розподіл вигод від взаємної торгівлі між країнами і
т.д.
Концепція Д. Рікардо є однією з основ теорії міжнародної економіки. Але, як будь-яка теорія, вона
носить абстрактний характер і з її допомогою дуже складно (а часто неможливо) пояснити характер
сучасних торгових відносин між країнами. Однак, незважаючи на абстрактний характер і пов'язаний з
цим ряд спрощень і припущень, принцип порівняльної переваги розкриває суть міжнародної торгівлі
- отримання взаємної вигоди на основі спеціалізації виробництва і його наступної кооперації.
Нерозуміння цього принципу на практиці призводить до встановлення жорстких перешкод на шляху
імпортних товарів і послуг, захисту неефективного національного виробництва, розвитку витратного
імпортозамеще- ня і в кінцевому підсумку - до економічної автаркії і формування неефективної
моделі національної економіки. Досвід багатьох країн, що розвиваються показує, що витрати з
імпортозаміщення часто стають додатковим тягарем для народного господарства і стримують
економічне зростання.
Отже, Обидва автори вважають, що міжнародна торгівля є вигідною для всіх країн, оскільки дозволяє
ефективніше використовувати ресурси, створює більшу різноманітність товарів для споживачів та
сприяє економічному зростанню. їхні теорії і сьогодні є важливими засновками для розуміння та
обґрунтування політик міжнародної торгівлі.
 5. Розвиток капіталізму. Теорія Міжнародної торгівлі Гекшера-Оліна
Розвиток капіталізму - це процес поступового розширення і ускладнення системи капіталістичних
відносин в економіці та суспільстві, що розпочався впродовж XV-XVI століть і триває до сьогодення.
Основні етапи розвитку капіталізму:
 Меркантилізм: цей етап характеризується зосередженням багатства в руках королівства і
монополією внутрішнього та зовнішнього торгівлі. З'являються перші торговельні компанії.
 Промислова революція: починаючи з XVIII століття, в результаті розвитку технологій і
машинобудування відбувається стрімкий розвиток промислового виробництва. Ручна праця
замінюється машинами. Фабрики стають основними одиницями виробництва.
 Фінансовий капіталізм: починаючи з другої половини XIX століття, з'являються інвестиційні
банки та фондові біржі. Фінансовий капітал стає поряд з промисловим капіталом основною
силою у суспільстві.
 Монополізація та глобалізація: у XX столітті низка компаній стають монополістами у своїх
галузях. Капіталістичний ринок розширюється на глобальному рівні, що призводить до
формування транснаціональних корпорацій.
 Інформаційний капіталізм: починаючи з останньої третини XX століття, з появою комп'ютерів
та Інтернету, відбувається розвиток інформаційних технологій і створюється інформаційне
суспільство. Капіталістичні компанії активно використовують ці технології для підвищення
ефективності виробництва та збільшення прибутків.
Розвиток капіталізму супроводжується як оптимізацією виробництва та прискоренням економічного
зростання, так і соціальними проблемами, такими як великі рівні нерівності, зростання безробіття та
низькі заробітні плати. Однак, капіталізм залишається основним економічним системою у більшості
країн світу.
Теорія Міжнародної торгівлі Гекшера-Оліна є одним з найвідоміших економічних теоретичних
підходів, які пояснюють особливості зовнішньоекономічних відносин між країнами та розподіл
ресурсів в міжнародному масштабі.
Згідно з цією теорією, міжнародна торгівля виникає з різниці в виробництві різних товарів у країнах, а
також з різниці в наявності та використанні виробничих факторів.
Основна ідея теорії полягає в тому, що країни будуть спеціалізуватися у виробництві товарів,
використовуючи свої відносні переваги у використанні виробничих факторів. Країни, які мають великі
ресурси одного виду факторів (наприклад, праці або капіталу), будуть спеціалізуватися у виробництві
товарів, в яких використовується цей фактор більш інтенсивно.
За теорією Гекшера-Оліна, розмір та якість виробничих факторів, таких як праця, капітал та природні
ресурси, є основними факторами, що визначають спеціалізацію країн у міжнародній торгівлі. Так,
країни, які мають велику кількість якісних та кваліфікованих робітників, будуть спеціалізуватися у
виробництві товарів, де потрібна висококваліфікована праця. Країни, які мають великі запаси
природних ресурсів, зосередяться на виробництві товарів, які використовують ці ресурси. Країни з
великими запасами капіталу будуть спеціалізуватися у виробництві капітало-інтенсивних товарів.
Теорія Міжнародної торгівлі Гекшера-Оліна наголошує на важливості виробничих факторів у
визначенні конкурентних переваг країн і спеціалізації в міжнародній торгівлі. Вона пропонує
непогану основу для розуміння того, чому країни торгують між собою тими товарами, в яких вони
найбільше відрізняються одна від однієї. Однак, теорія також має свої обмеження і не враховує
інших факторів, таких як технологічний прогрес, розвиток та інновації.