Гійо́м (Вільгельм) Левассе́р де Бопла́н (фр. Guillaume Levasseur de Beauplan; бл.

1600 — 6
грудня 1673 або 1685[3]) — інженер і військовий картограф французького походження. З
початку 1630-х до 1648 перебував на польській службі, переважно на території України, у
1637–1638 роках взяв участь у поході Конєцпольського на Павлюка й Остряницю.

1630 року приїхав до Польщі французький інженер Гійом Левассер де Боплан. Під його
керівництвом споруджувалися фортеці, замки, палаци. Спостережливий, освічений і
літературно обдарований француз довго жив на Україні, склав багато карт її земель і
вславився на всю Європу своєю книгою «Опис України». Вона була перекладена багатьма
мовами, її читали в різних країнах. На час появи першого видання «Опису України» Європа
вже почула, що в козацькому краю спалахнула велика війна проти польської шляхти. Це й
пробудило велике зацікавлення книгою Боплана. Адже багатьом хотілося знати, що за народ
українці, за що вони борються з

Польщею. В усі наступні століття «Опис України» читало багато зарубіжних письменників, які
в своїй творчості зверталися до тем з українського життя. Насичена багатющим фактичним
матеріалом, праця Боплана давала їм багато цінних _ відомостей про Україну. Вона й
сьогодні не втратила свого пізнавального значення і є однією з найважливіших книг
іноземних авторів про людей, події, побут і звичаї козацької давнини в нашому краю.

З «Опису України» видно, що французький автор писав не тільки про те, що бачив сам, а й
вивчав історію українського народу, бо він охоче вдається до різних історичних екскурсів,
сягає часів Київської Русі. От характерний тому приклад: «Київ, званий колись Кісовією, був
одним із найдавніших міст Європи; ще нині це засвідчують пам’ятки старовини, висота й
ширина міських укріплень, глибина оборонних ровів, руїни його храмів, численні стародавні
гробниці колишніх князів...» Ось так Боплан скрізь описує сліди минулого в сучасному,
звертає увагу читача на все, що збереглося в нашому краю від далекої давнини.

Та найдокладніше він говорить, звичайно, про те, що бачив сам. Іноземні автори часто
називали Україну землею козаків. Не виняток серед них і Боплан. Зрештою, його й самого
найбільше цікавило козацтво, що зажило в Європі слави доблесного лицарства, і
французький автор багато уваги в «Описі України» відводить саме йому. Він підкреслював
таку подробицю: «Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо
більшість з них гине на полі слави».

Хоч Боплан і перебував на службі в шляхетської Польщі, з якою часто воювали козаки, однак
про них він здебільшого пише з повагою і захопленням: «У них немає нічого простацького,
крім одягу. Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за
великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля
цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають.
Таким чином, рідко коли минає сім чи вісім років, щоб вони не бунтували чи не піднімали
повстання проти панів».

Точними деталями окреслює автор «Опису України» колективний портрет запорожців: «Вони
добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах,
відважні, сміливі чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать...»