Практикум з Геодезії

Міністерство освіти і науки України
Чугуєво-Бабчанський лісовий фаховий коледж
М.П. Яковлєва
НАВЧАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ З ГЕОДЕЗІЇ

 інструкції для виконання практичних занять
 матеріал для самостійного вивчення
 теоретичний матеріал
Кочеток 2012
1
Розглянуто і схвалено цикловою комісією спеціальних дисциплін
спеціальностей “Лісове та мисливське господарство” (від 30.09.2012 р.,
протокол № 1).
Укладач:
Яковлєва М.П., викладач Чугуєво-Бабчанського лісового фахового
коледжу.
Рецензенти:
Двуліт П.Д, професор кафедри вищої геодезії та астрономії
Національного університету "Львівська політехніка", д-р техн. наук,
професор;
Горошко М.П., професор кафедри лісової таксації і лісовпорядкування
Національного лісотехнічного університету України, канд. с.-г. наук;
Бондаренко В.Д., професор кафедри лісівництва Національного
лісотехнічного університету України, канд. с.-г. наук.
Відповідальна за випуск:
Яковлєва М.П., викладач Чугуєво-Бабчанського лісового фахового
коледжу.
Яковлєва М.П. Навчальний практикум з геодезії (інструкції для вико-

нання практичних занять; матеріал для самостійного вивчення; теоретичний ма-
теріал) : практикум / Яковлєва М.П. – Кочеток, 2012. – 155 с.
В практикумі викладено основні положення опрацювання результатів

бусольної зйомки та побудову плану за румбами, призначеного для
самостійного виконання домашньої розрахунково-графічної роботи для
студентів напряму підготовки "Лісове та мисливське господарство".
© Яковлєва М.П., 2012

© Чугуєво-Бабчанський
лісовий фаховий коледж 2012
2
ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................5
Історія геодезичних вимірювань....................................................................5
Геодезичні роботи сьогодні............................................................................5
РОЗДІЛ 1 ПЛАНИ І КАРТИ. ОСНОВИ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЗЙОМКИ....................7

ТЕМА 1. ЗОБРАЖЕННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ НА ПЛАНАХ І
КАРТАХ..........................................................................................................7
Ортогональна проекція і горизонтальне прокладення................................7
Лісові карти і плани.........................................................................................7
Топографічні карти і плани............................................................................8
Умовні позначення..........................................................................................8
Оновлення топографічних карт.....................................................................8
Розграфлення та номенклатура......................................................................9
Поняття про форму й розміри Землі............................................................12
Метод проекцій у геодезії.............................................................................12
Визначення положення точок на земній поверхні.....................................13
Поняття про геодезичні плани, карти й креслення....................................16
Номенклатура карт і планів..........................................................................17
Практичне заняття № 1.1..............................................................................20
ТЕМА 2. ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ ЗНІМАЛЬНИХ
РОБІТ.............................................................................................................37
ТЕМА 3. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ З ТЕОРІЇ ПОГРІШНОСТЕЙ
ОБЧИСЛЕНЬ...............................................................................................41
РОЗДІЛ 2. ГОРИЗОНТАЛЬНА ЗЙОМКА.............................................................53

ТЕМА 4. ЛІНІЙНІ ВИМІРЮВАННЯ.....................................................53
ТЕМА 5. ЗЙОМКА БУСОЛЛЮ І ГОНІОМЕТРОМ............................55
Способи зйомки ситуації і рельєфу.............................................................55
ТЕМА 6. ТЕОДОЛІТНА ЗЙОМКА..........................................................75
Практичне заняття № 6.4-6.5........................................................................81
ТЕМА 7. ОБЧИСЛЕННЯ ПЛОЩ..........................................................109
Практичне заняття № 7.1-7.2......................................................................110
РОЗДІЛ 3. ВЕРТИКАЛЬНА ЗЙОМКА.................................................................116

ТЕМА 8. ПРИЛАДИ ГЕОМЕТРИЧНОГО НІВЕЛЮВАННЯ..........116
ТЕМА 9. НІВЕЛЮВАННЯ ТРАСИ (ДОРОГИ)..................................117
Практичне заняття № 9.1............................................................................118
Нівелювання за квадратами........................................................................123
РОЗДІЛ 4. АЕРОФОТОТОПОГРАФІЧНА ЗЙОМКА.........................................129

ТЕМА 10. ОСНОВИ АЕРОФОТОТОПОГРАФІЧНОЇ ЗЙОМКИ...129
1. Суть аерофототопографічної зйомки....................................................129
2. Види аерофотознімків.............................................................................129
ТЕМА 11. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗНІМАЛЬНИХ РОБІТ ПРИ
ЛІСОВПОРЯДКУВАННІ........................................................................130
Організація знімально-геодезичних робіт на території
лісовпорядкування.......................................................................................130
ТЕМА 12. ГЕОДЕЗИЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ В
НАТУРІ ОБ'ЄКТІВ ЛІСОВПОРЯДКУВАННЯ І ЛІСОВОГО
ГОСПОДАРСТВА.....................................................................................134
Практичне заняття № 12.1..........................................................................136
Практичне заняття № 12.2..........................................................................138
ЛІТЕРАТУРА.........................................................................................................140
ДОДАТКИ...............................................................................................................141
Додаток 1. Матеріал для самостійної роботи з предмету "Геодезія".....141
Додаток 2. Таблиця натуральних значень тригонометричних функцій 145
Додаток 3. Гурток "Геодезист". Індивідуальні завдання з предмету
"Геодезія".....................................................................................................147
Додаток 4. Контрольно-залікове заняття № 1 з предмету "Геодезія"...150
Додаток 5. Контрольно-залікове заняття № 2 з предмету "Геодезія"...152
4
ВСТУП
Історія геодезичних вимірювань

У давньому Єгипті посадовців, котрі кожен рік після розливу ріки Нил
встановлювали (відновлювали) межі земельних ділянок, що обкладалися подат-
ками називали "натягувальниками ниток". Вони були попередниками сучасних
геодезистів.
Сучасні геодезисти працюють у напрямах:
1. Вимірювання існуючих об'єктів, визначення їхніх координат і вико-
ристання таких даних для складання карт і описів;
2. Встановлення наземних орієнтирів, необхідних при проведенні меж, а
також при виконанні будівельних робіт за геодезичним планом.
Геодезист вимірює або відзначає координати об'єктів, що знаходяться на
землі, під землею і, навіть, над землею.
Лідер у науковій картографії – Франція. У ХVІІ столітті чотири поколін-
ня сім'ї Кассіні провели перше геодезичне вимірювання всієї Франції і склали
карту "La Carte de Cassini". Досвід Франції використала Великобританія, майже
одночасно з нею Австрія і Німеччина. У інших країнах Європи геодезична
зйомка території набула поширення на початку ХІХ століття. Тоді ж геодезія
вийшла за межі Європи. Так, у 1817 році з метою скласти карту Індії було зроб-
лене велике тригонометричне вимірювання. Його проводив Джордж Еверест, в
честь якого названа найвища гірська вершина світу.
Умови, в яких велись перші геодезичні зйомки, були далеко не ідеальни-
ми. В "Історичних повідомленнях щодо вимірювання Індії" за період з 1861 ро-
ку згадується, що геодезистів часто переслідувала лихоманка, загалом із 70 чо-
ловік тільки один повернувся до Англії. Геодезисти були незахищені від напа-
дів диких тварин, від голоду. Але, була можливість працювати на лані природи,
була романтика. І це приваблювало людей до професії геодезиста.
Багато відомих людей, наприклад, президенти США Вашингтон, Джеф-
ферсон і Лінкольн, колись були геодезистами. Дехто навіть вважає, що політич-
ний успіх Лінкольна частково пов'язаний з його заняттями геодезією, тому що
саме як геодезист він став відомий серед співвітчизників.
Геодезичні роботи сьогодні
Геодезичні вимірювання в наш час поділяють на три групи:
1. Зйомка, яку проводять з метою визначення юридичних меж власності.
При виділенні землі під будівництво, прокладанні вулиць, доріг або автомагіс-
тралей геодезисти створюють креслення, що одержують статус документів.
2. Топографічна зйомка включає в себе вимірювання і визначення розмі-
рів, форми і нахилу земельної ділянки, а також встановлення місця розташуван-
ня існуючих будівель, доріг, споруд і т. д. Архітектори, інженери-конструктори
і інші спеціалісти користуються точними геодезичними даними щодо таких
об'єктів при розробці генпланів і конкретних проектів. Така інформація дасть
5
змогу правильно скласти креслення, а у деяких випадках, включити ці об'єкти
до своїх проектів.
3. Третій вид зйомки – інженерна зйомка. Передбачає перевід у натуру
опорних точок об'єктів. Геодезисти наносять на креслення всі важливі точки,
лінії, відмітки висот, щоб інженерні споруди, дороги і інші об'єкти розмістили-
ся саме там, де вони повинні бути за планом.
Геодезичні роботи невеликого масштабу, що проводять на значних тери-
торіях, де необхідно враховувати викривлення земної поверхні, називають гео-
дезичною зйомкою. Зазвичай, така зйомка виконується у системі координат,
прийнятій у країні і зв'язаної з системою паралелей і меридіанів.
У сучасній геодезії використовують спеціальні супутники, які входять
до глобальної системи визначення розміщення точок. До інших видів геодезич-
них робіт відносяться фотограмметрія – фотозйомка місцевості особливими
камерами, що встановлені на супутниках, а також гідрографічна зйомка, при
якій визначають берегові лінії, глибини і фізичні особливості рік, озер, океанів
та інших водойм.
Геодезисти та геодезичні роботи мають значний вплив на діяльність лю-
дей. Усі роботи, пов'язані із проектно-пошуковими, проектними та будівельни-
ми роботами, виконують на основі геодезичних робіт, геодезичних планів, карт
та профілів. Колись за допомогою шнурків, а тепер за допомогою супутників
геодезисти прагнуть внести зміст і порядок у наше складне життя. І поки ми бу-
демо займатись будівництвом і пізнавати наземний та підземний світ, без геоде-
зистів не обійтись.
6
РОЗДІЛ 1
ПЛАНИ І КАРТИ. ОСНОВИ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЗЙОМКИ
ТЕМА 1.
ЗОБРАЖЕННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ НА ПЛАНАХ І КАРТАХ
Ортогональна проекція і горизонтальне прокладення
Ортогональна проекція – це перенесення на площину точок місцевості
способом перпендикулярів. Те, що ми внаслідок ортогонального проектування
одержуємо на площині є горизонтальні прокладення. Ортогональне проектуван-
ня використовують тоді, коли необхідно зробити план місцевості.
План – це відображення на площині певної частини місцевості, наприк-
лад: план коледжу, план лісництва.
Відображення об'єктів місцевості на плані майже відсутні.
Карта – це відображення на площині значної за розмірами території або
всієї планети. Якщо карта невеликого масштабу, то на ній, щоб уникнути поми-
лок, наносяться не всі об'єкти, а лише ті, задля яких створюється ця карта. Нап-
риклад: лісова карта – наносять виділи, квартали, лісництво …
Профіль місцевості – креслення, яке показує розріз місцевості верти-
кальною площиною.
КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ
КАРТ І ПЛАНІВ
Карти і плани за змістом бувають
загальногеографічні тематичні
На загальногеографічних картах нанесені основні елементи місцевості:

населені пункти, дороги, лісова рослинність, ґрунти, рельєф і т. д.
На тематичних картах детально зображують один або декілька елемен-
тів, котрі входять до загальногеографічної карти, наприклад: лісова рослин-
ність. Тематичні карти дуже різноманітні.
Лісові карти і плани
На відміну від загальногеографічних карт, лісові карти подають деталь-
ну інформацію про ліс як природне явище і об'єкт господарювання.
Лісовпорядчий планшет є первинним картографічним документом, який
одержують за результатами геодезичних, таксаційних та лісовпорядчих робіт.
На основі планшетів створюють плани лісництв, плани лісонасаджень, плани
лісогосподарських ділянок і обходів.
Виготовляють ще обзорні плани лісництв, що стосуються лікарських
рослин, технічної сировини.
7
Використовуючи картографічні матеріали лісовпорядкування складають
карти лісів областей та країни.
За змістом їх умовно поділяють на біологічні та економічні.
Біологічні відображають типи лісу, рослинність та деревні породи,
ґрунти і т. д.
Економічні відображають розміщення деревообробних комбінатів, на-
явність лісової сировини, стан шляхів сполучення, спрямування лісогоспо-
дарської діяльності.
Карти лісів, областей, країн загалом виконані у масштабі 1:100000-1:
250000.
Топографічні карти і плани
Масштаби карт становлять від 1: 1000 000 до 1: 1000, а планів – від 1:
5000 до 1: 500.
Крім топографічних карт і планів існують спеціалізовані карти і плани
міст, озер, рік, шельфу (прибережних зон морів).
Фотокарти – комбінують фотографічне і графічне зображення. Такі кар-
ти якісні і дають найдетальнішу характеристику місцевості. Вони бувають чор-
но-білі і кольорові.
Умовні позначення
Масштабні – використовують для зображення доріг, рік, ліній зв'язку і
електропередач, кордонів і огороджень, інших об'єктів лінійного характеру роз-
міри і форму яких можна виразити в масштабі карти.
Немасштабні – використовують для зображення невеликих об'єктів,
форму і розміри яких неможливо виразити в масштабі карти. Наприклад: конто-
ра лісництва, підприємства, мисливська база. (Розгляньте наведений далі ілюс-
тративний матеріал до розділу).
Оновлення топографічних карт
Топографічна карта відображає територію в момент виконання зйомки. З
часом зміст топографічних карт поступово перестає відповідати місцевості, яка
зображена на карті, внаслідок її постійної зміни під впливом природних факто-
рів і, головним чином, діяльності людини. Тобто карта перестає відповідати
фактичному стану місцевості, вона фізично старіє. Термін служби топографіч-
ної карти залежить від особливостей зображеної території, її економічного роз-
витку, масштабу та інших факторів. Поряд із фізичним відбувається моральне
старіння карти, яке виявляється у невідповідності сучасному науково-технічно-
му рівню топографічного картографування. Фонд топографічних карт потребує
постійного оновлення.
Під оновленням карти розуміють приведення її змісту у відповідність із
сучасним станом зображеної на цій карті території і сучасними науково-техніч-
ними вимогами до картографічного виробництва шляхом часткового (або пов-
ного) перескладання і видання нової карти.
В наш час для оновлення топографічних карт застосовують дві системи:
періодичну та безперервну.
8
Періодична система передбачає оновлення карт через певні інтервали
часу по мірі фактичного їх старіння і виконується шляхом:
1) польової зйомки (мензульної та ін.);
2) камерального виправлення карт за матеріалами нової аерофотозйомки
та подальшим польовим обстеженням;
3) складання карт за оновленими картами більших масштабів;
4) спільного застосування (поєднання) вище названих методів.
Основним є метод оновлення карт за матеріалами нової аерофотозйом-
ки.
В Україні, як і в більшості країн, для оновлення топографічних карт
прийнята періодична система: для найбільш важливих, обжитих територій че-
рез 6-8 років і через 10-15 років – для інших районів.
Система безперервного оновлення карт полягає в оперативній реєстрації
на карті усіх поточних змін місцевості. Нанесення змін на карту здійснюють за
матеріалами польової зйомки, аерофотознімками, тощо. Основа безперервного
оновлення топографічних карт – це ведення детальних чергових карт та карто-
тек. Застосування безперервної системи забезпечує одержання в будь-який час
аркуша карти, оновленого на час видання. Проте система безперервного онов-
лення топографічних карт на значні території – трудомісткий процес, пов'яза-
ний із значними витратами сил та коштів.
Існує декілька варіантів безперервного оновлення карт: прискорене
(спрощене), часткове і повне.
Розграфлення та номенклатура
Топографічні карти багатоаркушні. Розподіл багатоаркушної карти на
окремі частини за певною системою називається розграфленням, а прийнята
система позначення окремих аркушів багатоаркушної карти – номенклатурою.
Для топографічних планів і карт використовують дві системи розграф-
лення:
1) межами аркушів карт є лінії картографічної сітки, тобто лінії мериді-
анів і паралелей;
2) межами аркушів планів є лінії кілометрової сітки, тобто лінії прямо-
кутної координатної сітки.
На загальнодержавних топографічних картах і планах масштабів 1:
1 000 000-1: 2 000 використовують першу систему розграфлення.
В Україні та багатьох інших країнах за основу розграфлення і номенкла-
тури топографічних карт взято розграфлення і номенклатуру аркушів міжна-
родної мільйонної карти, які були прийняті на міжнародному географічному
конгресі в 1921 р.
Вся поверхня Землі поділяється меридіанами проведеними через кожні
6 на 60 колон (360о: 6о = 60), які нумерують арабськими цифрами від 1 до 60.
о
Лічба колон іде із заходу на схід, починаючи від меридіана 1800 (рис. 1). Причо-
му граничні меридіани колон співпадають з граничними меридіанами шестиг-
радусних зон у проекції Гауса-Клюгера (рис. 2). А оскільки шестиградусні зони
відлічуються від Грінвіцького меридіана, номери зон і колон різняться на 30.
Так, якщо номер колони 37, то зони – 7, якщо зона 5, то колона – 35.
9
Рис. 1. Зони
Рис. 2. Проекція Гауса-Клюгера
10
Паралелями, які проведені через кожні 40, починаючи з екватора, земна
поверхня поділяється на ряди або пояси. Ряди рахують від екватора на північ і
південь і позначають великими буквами латинського алфавіту від І до V.
Внаслідок вся поверхня Землі поділяється на трапеції, що мають 60 по
довготі і 40 по широті. В зв'язку з тим, що аркуші топографічних карт у високих
широтах виходять вузькими і незручними для практичного використання було
встановлено, що на північ і на південь від паралелі 600 аркуші топографічних
карт необхідно складати і видавати здвоєними по довготі, а на північ і південь
від паралелі 760 – карти випускають по чотири аркуші, складених по довготі, за
винятком карти масштабу 1: 200 000, яка видається окремими аркушами.
Рис. 3. Номенклатура аркуша
Картографічне зображення топографічних карт приполярних областей

має вигляд круга, обмеженого паралеллю 880 і з полюсом (північним або пів-
денним) у центрі (рис. 3).
Номенклатура (позначення) кожного аркуша мільйонної карти скла-
дається із визначення ряду (букви) і через тире колони (цифри), в яких містить-
ся даний аркуш, наприклад, М-37 (аркуш карти, на якому міститься м. Харків).
Щоб позначити, в якій півкулі – північній або південній – міститься даний ар-
куш іноді перед номенклатурою аркуша ставлять ще букву N для аркушів у пів-
нічній півкулі або букву S – для аркушів у південній півкулі. Наприклад, арку-
ші NM-37 і SM-37 містяться в одній колоні, але перший у північній півкулі, а
другий – у південній. На топографічних картах України цю додаткову букву N
не ставлять.
11
Поняття про форму й розміри Землі
Фізична поверхня Землі, що складає із суші й водної поверхні, має
складну форму. Суша представляє сполучення низин і височин, висоти яких
над рівнем моря досягають 8...9 км.
Визначення форми й розмірів Землі складається у встановленні форми й
розмірів деякої типової фігури – математичної поверхні Землі, вивченні
відступів фізичної поверхні Землі від її математичної поверхні.
За математичну поверхню Землі приймають рівневу, що представляє
поверхню води океанів у її спокійному стані, подумки продовжену під
материки. Рівнева поверхня має властивість: у кожній даній точці її поверхня -
перпендикулярна стрімкої лінії, що проходить через цю точку. У загальному
рівнева поверхня Землі не збігається з поверхнею ні однієї математичної фігури
і являє собою неправильну форму, що називають геоїдом.
Як перше наближення Землю приймають за кулю. Більше точні
дослідження показали, що математична форма Землі нагадує більше поверхню
еліпсоїда, що виходить від обертання еліпса навколо своєї малої осі.
Рис. 4. Земний сфероїд

Під керівництвом проф. Ф.Н. Красовского були обчислені розміри
земного еліпсоїда; більша піввісь а= 6 378 245 м, мала піввісь b= 6 356 863 м і
стиск.
Такий еліпсоїд називають референц-еліпсоїдом Красовского. Його
поверхня відхиляється від рівневої на величину не більше 150 м (рис. 4).
Метод проекцій у геодезії
Нехай багатокутник ABCDE (рис. 5) представляє частину земної
поверхні. Візьмемо площину PQ і опустимо з кожної вершини багатокутника
перпендикуляри на цю площину. Основи цих перпендикулярів позначимо
відповідно через а, Ь, з, d, e. Отримані на площині точки називають
ортогональними (прямокутними) проекціями точок простору, лінії ab, be,…-
ортогональними проекціями ліній AB, ВР,…,а кути abc, bed,…-ортогональними
проекціями кутів ABC, BCD,…Плоский багатокутник abcde є ортогональною
проекцією просторового багатокутника ABCDE.
12
Рис. 5. Ортогональна проекція
Рис. 6. Центральна проекція
Іншу проекцію, що має досить важливе значення в геодезії, називають
центральною. Суть її полягає в наступному. Візьмемо довільну точку О (рис. 6)
і з'єднаємо її з усіма вершинами багатокутника ABCDE, що перебуває на земній
поверхні. Отримані в перетинанні з горизонтальною площиною PQ точки a, b,
c, d, e будуть центральними проекціями точок А, В, С, D, E.
Плоский багатокутник abcde називають центральною проекцією
багатокутника ABCDE.
Визначення положення точок на земній поверхні
Положення точок на земній поверхні може бути визначене в різних
системах координат.
Системи географічних і геодезичних координат. Система географічних
координат є єдиною системою для всіх точок вроздріб, які називають зонами.
При цьому всю земну кулю ділять меридіанами на шести- або триградусні зони
(рис. 7). Рахунок зон ведеться на схід від Грінвічського меридіана.
Перш ніж спроектувати таку зону на площину, її спочатку проектують
на поверхню циліндра, що розташовують так,
Рис. 7. Зональна система координат
13
Рис. 8. Географічна й геодезична системи координат
Положення всякої точки М на сфері в цій системі координат
визначається кутом φ, утвореним радіусом-вектором із площиною екватора, і
кутом X, складеним площиною меридіана РМР' даної точки із площиною
початкового меридіана.
Кут φ, називаний географічною широтою, відраховують від площини
екватора до півночі й до півдня від 0 до 90 °. Широти точок, розташованих у
північній півкулі, називають північними, а в південній – південними.
Кут λ, називаний географічною довготою, відраховують від площини
початкового меридіана до сходу й заходу від 0 до 180 °. Точки, розташовані на
схід початкового меридіана, мають східні довготи, а на захід – західні.
Система геодезичних координат визначає положення точок на поверхні
еліпсоїда обертання (рис. 8).
Під геодезичною широтою В точки М розуміють кут між нормаллю MO
до поверхні еліпсоїда й площиною екватора, а під геодезичною довготою L –
двогранний кут між початковим меридіаном і меридіаном даної точки.
Якщо широта й довгота віднесені до рівневої поверхні Землі, то таку
систему називають астрономічною. У геодезичних роботах розходженнями між
астрономічними й геодезичними координатами не зневажають. Більше того, ці
розходження є предметом особливого вивчення.
Рис. 9. Розподіл земної кулі на зони

Зональна система прямокутних координат Гауса. Щоб встановити
зв'язок між географічними координатами будь-якої точки Землі й
14
прямокутними тої ж точки на площині, застосовують спосіб проектування
поверхні земної кулі на площину, щоб його вісь проходила через центр земної
кулі й перебувала в площині земного екватора. При цьому земна куля повинна
стосуватися циліндра при середньому меридіані даної зони. Після цього
циліндр розгортають на площині й одержують на ній зображення проекції даної
зони. Таку проекцію називають проекцією Гауса (рис. 9)
У цій системі початок координат для всіх зон приймають у точці
перетинання осьового меридіана даної зони з екватором. Координати є
відповідно віссю абсцис і віссю ординат.Абсциси, відлічувані від екватора до
північного полюса, уважаються додатними, до південного – негативними;
значення ординат від осьового меридіана на схід – додатними, на захід –
негативними. Точка А буде мати координати: абсцису ха, а ординату yа.
Тому що територія України розташована в північній півкулі, те всі
абсциси для всіх її точок позитивні. Щоб уникнути негативних значень
ординат, ординату осьового меридіана зони приймають не за нуль, а за 500 км.
Рис. 11. Полярна система координат

Рис. 10. Система прямокутних
координат
Система прямокутних координат. У геодезичній практиці часте

положення точок визначають плоскими прямокутними координатами. У цій
системі площина координат збігається із площиною обрію в даній точці О, що є
початком цих координат; вісь X завжди спрямована на північ, а вісь Y-Y- на
схід.
Рис. 12. Абсолютні й умовні відмітки
15
Північний напрямок осі абсцис уважається додатним (+), південний –
від’ємним (-); напрямок осі ординат уважається додатним на схід і від’ємним на
захід.
Осі координат ділять площину креслення на чотири частини, які
називають чвертями: I – ПнС, ІІ – ПдС, III – ПдЗ, IV – ПнЗ (рис. 10).
Полярна система координат. У полярній системі координат (рис. 11)
положення будь-якої точки А на площині визначається радіусом-вектором r, що
виходить із точки О, названої полюсом, і кутом р, відлічуваним по ходу
годинникової стрілки від лінії ОХ – полярної осі до радіуса-вектора. Положення
полярної осі на площині можна вибирати довільно. Іноді його сполучають із
напрямком меридіана, що проходить через полюс О.
Абсолютні й умовні висоти. Спроектуємо точку А (рис. 12) фізичної
поверхні Землі по напрямку стрімкої лінії на рівневу поверхня. Висоту цієї
точки, вимірювану від рівня моря, називають абсолютною, а Н', вимірювану від
довільної рівневою поверхні, умовної. Відносною висотою точки або
перевищенням є її висота над іншою точкою земної поверхні; її позначають
через h. Наприклад, перевищення точки А над точкою В складе: h= HA-НВ. Для
визначення висоти рівня моря на його березі надійно закріплюють у
вертикальному положенні рейку з розподілами – футшток і періодично
фіксують рівень моря щодо цієї рейки.
В Україні висоти точок фізичної поверхні Землі наведені до нуля
Кронштадтського футштока (риса на мідній дошці, установленої в гранітній
підвалині мосту через Обвідної канал у Кронштадті).
Числові значення висот точок називають оцінками.
Рис. 13. Система висот

У випадку виконання геодезичних робіт на більших площах доводиться
враховувати розбіжність поверхонь референц-еліпсоїда й геоїда (рис. 13), тому
розрізняють висоти геодезичні, вимірювані від поверхні еліпсоїда, і
ортометричні, вимірювані від поверхні геоїда.
Поняття про геодезичні плани, карти й креслення
Планом місцевості називають креслення, що представляє собою
зменшене й подібне зображення її проекції на горизонтальну площину.
На плані довжини ліній, кути й площі контурів ділянок місцевості не
спотворюються, а ступінь зменшення її лінійних елементів (масштаб
зображення) постійна для всіх частин плану (рис. 14). Плани, на яких крім
предметів місцевості зображений ще й рельєф, називають топографічними.
16
Картою називають побудоване по певних математичних законах
зменшене узагальнене зображення на площині всієї Землі або значних її частин
з урахуванням кривизни рівневою поверхні.
Карти залежно від масштабу умовно ділять на великомасштабні –
1:100 000 і крупніше, середньомасштабні – від 1:200 000 до 1:1 000 000,
дрібномасштабні – дрібніше 1:1000000.
При виконанні геодезичних робіт, що входять у комплекс будівельно-
монтажного виробництва, для складання планів застосовують масштаби 1:200,
1:500, 1:1000, 1:2000 і 1:5000'.
Рис. 14. Лінійний масштаб
Рис. 15. Поперечний масштаб

При створенні карт насамперед будують картографічну сітку, тобто
сітку меридіанів і паралелей. Крім того, на багатьох картах зображують
кілометрову сітку квадратів, вершини кутів якої мають координати, кратні
цілому числу кілометрів, а сторони – паралельні осям абсцис і ординат.
Профілем місцевості називають зображений в зменшеному вигляді
перетин вертикальною площиною поверхні Землі за заданим напрямком.
Цифри, написані внизу масштабу, зображеного на рис. 15, відповідають
чисельному масштабу 1:10000. Тоді підстава для такого масштабу відповідає на
місцевості 200 м, а найменший розподіл буде f=200/( 10-10)= 2 м. Відрізки ab і
Ш для даного випадку будуть відповідати 468 і 356 м.
Звичайно вважають, що 0,1 мм – найменша відстань, що розрізняється
безпосередньо оком. Точністю масштабу називають горизонтальну відстань на
місцевості, що відповідає в даному масштабі 0,1 мм плану. Так, для масштабів
1:500, 1:1000, 1:5000, 1:10000 і 1:25000 точність відповідно буде 0,05; 0,1; 0,5;
1,0 і 2,5 м; відрізки, менше зазначених, не будуть зображуватися на плані
даного масштабу. Знаючи розміри предметів місцевості, які необхідно
зобразити на плані, можна встановити відповідний масштаб плану.
Номенклатура карт і планів
В інженерній геодезії найчастіше користуються топографічними
картами. Їх виконують у масштабах 1:10000, 1:25000, 1:50 000 і 1:100 000.
Границями аркушів таких карт служать меридіани й паралелі.
Номенклатурою називають систему позначень (нумерації) окремих
аркушів топографічних карт (планів). В основу номенклатури топографічних
карт різних масштабів покладена карта масштабу 1:1000000. Для одержання
одного аркуша карти цього масштабу всю земну кулю ділять (рис. 16)
меридіанами й паралелями на колони й ряди (пояса). Меридіани проводять
через кожні 6 ° на схід і на захід, починаючи від Грінвічського меридіана, а
паралелі – через кожні 4 ° до півночі й півдня, починаючи від екватора.
17
Рис. 16. Поділ земної поверхні на ряди і колони
У результаті цього розміри кожного аркуша такої карти будуть рівні 4°
за широтою (ряди) і 6° за довготою (колони). Номенклатура кожного аркуша
карти 1:1 000 000 складається із двох індексів: великої букви латинського
алфавіту, що визначає широтний ряд – пояс, і числа, що відповідає номеру
колони. Так, Москва перебуває на аркуші N-37.
Рис. 17. Утворення листів карт масштабом 1:50000, 1:25000, 1:10000 і 1:5000
Для одержання карти масштабу 1:500 000 аркуш мільйонної карти ділять
на чотири частини й позначають прописними буквами російського алфавіту А,
Б, В, Г (рис. 17). Аркуш карти масштабу 1:200000 одержують розподілом
аркуша мільйонної карти на 36 частин: I-XXXVI. Для одержання карти
18
масштабу 1:100000 кожний аркуш карти масштабу 1:1 000000 ділять на
144 частині: 1-144.
Аркуші карт масштабів 1:50000, 1:25000 і 1:10000 одержують із аркуша
карти масштабу 1:100000 послідовним розподілом попереднього більше
дрібного масштабу на чотири частини й позначають для масштабу
1:50000 буквами А, Б, В, Г; для масштабу 1:25000 – а, б, в, г і 1:10000 –
цифрами 1, 2, 3, 4. На рис. 23 і в табл. 3 наведена номенклатура й розміри
трапецій аркушів карт масштабів 1:100 000…1:10000…
Трапецію масштабу 1:5000 одержують шляхом розподілу кожного
аркуша карти масштабу 1:100000 на 256 частин і позначають їхніми арабськими
цифрами від 1 до 256 . Для одержання трапецій масштабу 1:2000 кожну
трапецію масштабу 1:5000 ділять на дев'ять частин і позначають буквами
російського алфавіту а…и. Номенклатура трапеції масштабу 1:5000 складається
з назви відповідного аркуша масштабу 1:100000 із вказівкою у дужках
порядкового номера трапеції масштабу 1:5000, наприклад М- 38-5 (232);
номенклатура трапеції масштабу 1:2000 виходить із назви трапеції 1:5000 з
додаванням у дужках відповідної букви трапеції масштабу 1:2000, наприклад
М-38-5 (232-6).
Аркушу масштабу 1:2000 відповідають чотири аркуші масштабу 1:1000,
позначуваних римськими цифрами (I, II, III, ІV), і 16 аркушів масштабу 1:500,
позначуваних арабськими цифрами 1, 2, 3, 4,…,16…
Номенклатура аркушів масштабів 1:1000 і 1:500 складається з
номенклатури аркуша масштабу 1:2000 і відповідної римської цифри для
аркуша масштабу 1:1000 або числа з арабських цифр для аркуша масштабу
1:500.
Рис. 18. Розграфлення топографічних планів

Для окремих площадок позначення аркушів топографічних планів
масштабів 1:1000 і 1:500 установлюється у програмі робіт (рис. 18).
19
Практичне заняття № 1.1
Тема. Визначення величини та графічної точності масштабу. Вимірювання
віддалей на карті (плані) з допомогою технічного транспортиру
Мета:
1. Формування навиків роботи з різними видами масштабів.
2. Вміння користуватись технічним транспортиром.
Прилади та матеріали
1. Технічні транспортири.
2. Циркулі-вимірювачі.
Методичні вказівки
Робота складається з двох завдань:
 студенти ознайомлюються з даною інструкцією або її аналогом;
 виконання завдань ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції;
 вихідними даними для виконання завдань є вказані у варіантах горизон-
тальні прокладення ліній і відповідні масштаби.
Масштаб – це відношення довжини лінії на карті (плані) до відповідної
довжини лінії на місцевості (її горизонтальної проекції).
Величина масштабу – це відстань на місцевості (горизонтальна проек-
ція), що відповідає 1 см карти.
Точність масштабу – це відстань на місцевості, що відповідає 0,01 см.
Види масштабів
1. Чисельний (наприклад: 1:10 000).
2. Іменований (наприклад: 1 см-100 м).
3. Лінійний – графік у вигляді відрізка прямої, розділеної на рівні частини з
підписаними значеннями відповідних їм відстаней на місцевості.
4. Поперечний – графік, у тому числі на металевих лінійках, інших геодезич-
них приладах, картах, дозволяючий з точністю до 0,01 см вимірювати і від-
різняти відрізки.
Завдання 1. Відкласти на папері з допомогою поперечного масштабу гори-
зонтальні прокладення ліній місцевості.
Таблиця 1.1
Варіанти до виконання завдання 1
Довжина горизонтальної лінії місцевості
№ варіанту
1: 1000 1: 2000 1: 5000 1: 10000 1: 25000 1: 50000
1 42,4 84,2 423,5 617 1840 4320
2 64,8 96,6 382,0 720 2520 3845
3 86,2 124,4 296,5 832 1545 2980
4 56,6 106,8 486,5 784 1987 5210
5 38,8 135,2 322,0 658 2448 3625
6 48,8 206,2 285,0 692 1620 4625
7 24,6 174,4 452,0 846 1330 2845
8 72,4 86,6 388,5 952 2675 4440
9 78,2 192,0 362,0 744 1746 5325
10 92,4 122,2 374,0 853 2325 3745
11 98,2 138,4 266,0 688 2840 3610
20
Продовження таблиці 1.1
12 66,2 129,6 422,0 762 1920 4585
13 36,2 92,2 368,0 736 1550 5115
14 42,8 142,0 273,5 848 2735 3280
15 28,2 128,0 398,0 942 1440 4745
16 42,6 134,6 295,5 880 1840 3250
17 48,0 154,0 320,0 920 1780 2920
18 64,0 124,4 370,0 740 2420 3680
19 22,2 94,4 420,0 640 1500 2800
20 18,8 132,2 276,0 838 1540 3225
21 40,6 96,6 135,5 614 1260 4204
22 58,8 102,4 248,0 725 2440 2404
23 82,4 108,2 246,5 843 2880 2208
24 54,6 124,4 412 986 1920 2301
25 34,8 92,4 305 539 1864 4560
26 38,8 88,6 108 743 1736 4320
27 28,6 99,0 96 612 1964 4812
28 70,4 106,2 142 619 1544 4120
29 74,0 119,0 118 814 2050 4240
30 90,2 126,6 196 736 2196 5120
31 82,4 144,2 283 774 2205 5805
32 38,4 139,0 312 686 2261 5010
33 40,4 112,6 216 888 2420 4310
34 46,2 102,4 235 696 2312 3612
35 62,8 98,6 412 674 2112 3820
36 24,8 89,0 121 669 2202 4706
37 54,2 79,2 143 651 2114 4202
38 68,2 114,6 114 648 2201 4306
39 74,4 124,2 148 636 2624 4505
40 84,2 166,6 184 621 2708 4550
Завдання 2. Накреслити у звіті за цим практичним заняттям шість вказа-

них відрізків у співвідношенні 1: 1.
Визначити їх віддаль відповідно у масштабах: 1: 1000; 1: 2000; 1: 5000;
1: 10 000; 1: 25 000; 1: 50 000.
______________________________________
________________________________________________
_________________________
_________________________________
__________________
_____________________________________________________
Контрольні запитання
1. Будова поперечного масштабу.
2. Види масштабів.
3. Що таке величина і точність масштабу?
21
Тема. Визначення за картою географічних та прямокутних координат то-
чок. Нанесення на карту точок з відомими координатами. Вимірювання на
карті дирекційних кутів ліній
Мета:
набуття вмінь та навиків визначення географічних і прямокутних коор-
динат точок на топографічній карті.
1. Топографічні карти масштабу 1: 50 000, 1: 25 000, 1: 10 000.
3. Масштабні лінійки (транспортири).
4. Олівці, лінійки.
 виконання завдань ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції.
Координати – числа, які визначають місцезнаходження точки на площи-
ні або в просторі.
Існує три системи координат: географічні, прямокутні, полярні.
Географічні координати (широта і довгота) визначають географічне по-
ложення точки на карті або на плані.
Прямокутні координати визначають, користуючись прямокутною (кіло-
метровою) сіткою. Такі координати визначають положення точки, спроектова-
ної на площину.
Надпис 6065 на одній із вертикальних ліній означає, що ця лінія віддале-
на від екватора на 6065 км на північ.
Надпис 4307 на одній із горизонтальних ліній означає, що ця лінія знахо-
диться у 4 зоні за Гаусом і віддалена від меридіану на схід на 307 км.
Прямокутні координати розрізняють повні і скорочені. 6065 і 4307 – ско-
рочені координати (за першим числом знаходимо вертикальну лінію сітки, за
другим – горизонтальну).
Перекреслення ліній утворює південно-західний кут квадрату
6507 км 500 м
повні координати
4307 км 500 м
Система прямокутних координат має такий вигляд: х
де: х – меридіан нульовий; у – екватор

Дирекційний кут (α) – це кут, який відраховується від вертикальної лінії
сітки топографічної карти за ходом годинникової стрілки до заданого напрям-
ку.
Дирекційний кут має величину від 0 о до 360 о.
22
На кожній топографічній карті внизу є схема зближення меридіанів, на
якій вказано зближення меридіанів і магнітне схилення.
Наприклад:
Лінія
сітки Ам
Аі
0о 2о24′ 6о
Рис. 19. Схема зближення меридіанів

За даною схемою зближення меридіанів дирекційний кут відрізняється
від азимута магнітного на 8 о 24′, а від азимута істиного на 2 о 24′ (рис. 19).
У дослідницькій військовій справі, в туристичних походах часто дово-
диться пересуватися незнайомою місцевістю. При добрій видимості для визна-
чення потрібного напряму топографічну карту орієнтують за ситуацією на міс-
цевості. Але вночі або в негоду, коли зробити таке зіставлення деколи немож-
ливо, рухаються за азимутами. Для визначення азимута за топографічною кар-
тою треба, насамперед, визначити дирекційний кут цього напряму. Дирекційний
кут – це кут між вертикальною лінією координатної сітки топографічної карти і
напрямом на задану точку, що відлічується за ходом годинникової стрілки в ме-
жах від 0 о до 360 о. Дирекційний кут відповідного напряму і азимут цього нап-
ряму не збігаються, тому що не збігаються на топографічних картах напрями
вертикальних ліній координатної сітки і напрями дійсних меридіанів. Кут між
дійсним меридіаном даної точки і вертикальними лініями координатної сітки
називається зближенням меридіанів.
Зближення меридіанів може бути східним (знак +) або західним (знак -)
залежно від того, в який бік від дійсного меридіану відхиляються вертикальні
лінії координатної сітки. Як і магнітне схилення, зближення меридіанів дається
на всіх топографічних картах.
23
Завдання 1. Визначити географічні координати вказаних населених пун-
ктів або певних точок на карті масштабом 1: 50000 (1: 25000, 1: 10000).
Завдання 2. Визначити прямокутні (повні) координати вказаних пунктів
або певних точок на карті масштабом 1: 50000 (1: 25000, 1: 10000).
Завдання 3. Користуючись схемою зближення меридіанів, яка знаходиться
на топографічній карті і технічним транспортом, виміряти дирекційний
кут вказаного напрямку.
1. Розкажіть про зближення меридіанів.
2. Які кути називають дирекційними?
Тема. Визначення за картою форм рельєфу, абсолютних висот точок, кру-
тості схилів, нахилу ліній місцевості
Мета:
формування навиків і вмінь:
а) переведення азимутів в румби і румбів в азимути;
б) визначення абсолютних висот точок, крутості схилів, нахилу ліній місце-
вості.
1. Топографічні карти.
 вихідними даними для виконання завдань є топографічні карти;
Завдання 1. Перевести азимути в румби, а румби в азимути і показати на
схемах. Завдання 1 виконується згідно варіанту.
Завдання 2. Визначення за картою форм рельєфу, абсолютних висот точок,
крутості схилів, нахилу ліній місцевості. Завдання 2 виконується згідно варі-
анту.
Під рельєфом розуміють сукупність форм горизонтального і вертикаль-
ного розчленування земної поверхні. Рельєф – важливий природний чинник, що
значною мірою визначає характер місцевості і її господарське використання.
Тому вивчення і точне зображення рельєфу є однією з основних вимог, яким
повинна відповідати фізико-географічна карта. Є два способи зображення
рельєфу на топографічних картах: спосіб відзначок і спосіб горизонталей.
Відмітки характеризують абсолютну висоту точки. Але крутизну схилів, їх
орієнтування та форми рельєфу вони не відображають, тому для детального
зображення рельєфу використовують спосіб горизонталей. Він полягає в тому,
що точки з однаковими абсолютними висотами сполучають лініями, що звуться
ізогіпсами, або горизонталями.
Навколо Землі існує постійне магнітне поле. Як видно з ходу його маг-
нітних силових ліній, земна куля схожа на магніт з віссю, направленою приб-
24
лизно з півночі на південь. У північній півкулі всі магнітні силові лінії сходять-
ся в точці з координатами 74 о,9 Пн. ш. і 101 о З. д. Ця точка зветься північним
магнітним полюсом.
У південній півкулі точка сходження силових ліній лежить на 67 о,2 Пд.
ш. і 142 о С. д. Вона називається південним магнітним полюсом.
Таким чином, магнітні полюси Землі не збігаються з її географічними
полюсами. Намагнічена стрілка в межах магнітного поля встановлюється
вздовж силових ліній, вказуючи своїми кінцями на північний і південний маг-
нітні полюси. Цю властивість намагніченої стрілки використовують для визна-
чення напрямів при орієнтуванні на місцевості.
Кут між північним напрямом меридіана і напрямом на задану точку
називають азимутом (А). Відлічують їх за ходом годинникової стрілки від
0 о до 360 о. У зв'язку з тим, що географічні і магнітні меридіани не збігаються,
розрізняють азимути дійсні (географічні) і магнітні. Кут між дійсним і магніт-
ним меридіанами, або кут, на який відрізняються дійсний азимут від магнітно-
го, називається магнітним схиленням. Воно буває східним (знак +), якщо маг-
нітна стрілка відхиляється від дійсного меридіану на схід, і західним (знак -),
якщо магнітна стрілка відповідно відхиляється на захід. Отже, при східному
магнітному схиленні магнітний азимут менший від дійсного, при західному –
більший.
Щоб визначити істинний напрям на північ, треба до показань компаса
або бусолі додати або відняти величину магнітного схилення (рис. 20).
Румб – це кут між найближчим напрямком меридіану і напрямом на
задану точку. Це найменший кут між меридіаном і заданою лінією. Відлі-
чується румб від ближнього кінця меридіану в обидві сторони до 90 о. Гра-
дусна величина румба супроводжується назвою однієї з проміжних сторін
горизонту (ПнС, ПнЗ, ПдС, ПдЗ).
На картах і планах рельєф зображено горизонталями. Горизонталь – лі-
нія, яка з'єднує однакові висоти. Віддаль між сусідніми рівенними поверхнями
при зображенні рельєфу горизонталями називають січенням, а віддаль на карті
між горизонталями – заложенням.
Горизонталі бувають
Основні
Напівгоризонтальні
Допоміжні
Таблиця 1.2
Взаємозв'язок азимутів і румбів
Румби Азимут
Четверть Величина
Направлення Величина (А)
I 0 о – 90 о ПнС r=А А=r
II 90 о – 180 о ПдС r = 180 о-А А = 180 о – r
III 180 о – 270 о ПдЗ r = А-180 о А = 180 о + r
IV 270 о – 360 о ПнЗ r = 360 о-А А = 360 о – r
25
Форми рельєфу: гора, котловина, лощина, хребет, уступ, сідловина.
Абсолютна і відносна висоти точок
Абсолютна висота (На) – висота відносно рівня моря.
Відносна висота (Нb) – висота відносно іншої точки.
Пн Пн
ПнС : 25о22′
А А = 25о22′
З Сх З Сх
Пд Пд А = 122о23′
ПдС : 57о37′
Пн Пн
о
ПнЗ : 25 44′
А = 334о16′
З Сх З Сх
А = 222о09′
ПдЗ : 42о09′
Пд Пд
Рис. 20. Переведення азимутів в румби
1. Дайте визначення азимута і румба.
2. Які є форми рельєфу?
26
3. Як визначити по карті нахил лінії місцевості?
Актуалізація опорних знань

Варіант 1
1. Перевести азимути в румби і показати на схемах:
А = 67о49′;
А = 100о00′;
А = 269о00′;
А = 350о00′.
2. Перевести румби в азимути і показати на схемах:
r = ПнС: 55о49′;
r = ПдС: 40о00′;
r = ПдЗ: 39о12′;
r = ПнЗ: 50о00′.
3. Відкласти відрізки у заданому масштабі:
28,4 м М 1: 1000
62,6 м
Варіант 2
А = 2о20′;
А = 96о45′;
А = 185о25′;
А = 340о20′.
r = ПнС: 65о15′;
r = ПдС: 84о13′;
r = ПдЗ: 58о00′;
r = ПнЗ: 64о14′.
285 м М 1: 5000
455 м
Варіант 3
А = 81о24′;
А = 118о40′;
А = 245о45′;
А = 331о00′.
r = ПнС: 12о10′;
r = ПдС: 45о25′;
r = ПдЗ: 71о30′;
27
r = ПнЗ: 90о00′.
136,4 м М 1: 2000
96,8 м
Варіант 4
А = 17о10′;
А = 144о25′;
А = 256о06′;
А = 317о41′.
r = ПнС: 16о31′;
r = ПдС: 48о01′;
r = ПдЗ: 64о31′;
r = ПнЗ: 41о55′.
134,4 м М 1: 5000
244,5 м
Варіант 5
А = 9о40′;
А = 174о23′;
А = 186о45′;
А = 354о33′.
r = ПнС: 25о20′;
r = ПдС: 43о32′;
r = ПдЗ: 18о00′;
r = ПнЗ: 56о45′.
125,5 м М 1: 5000
230,5 м
Варіант 6
А = 9о25′;
А = 116о36′;
А = 217о07′;
А = 307о00′.
r = ПнС: 25о05′;
r = ПдС: 36о40′;
r = ПдЗ: 83о30′;
28
r = ПдЗ: 89о00′.
850 м М 1: 25000
750 м
Варіант 7
А = 14о33′;
А = 135о20′;
А = 240о30′;
А = 323о21′.
r = ПнС: 14о40′;
r = ПдС: 26о25′;
r = ПдЗ: 73о33′;
r = ПнЗ: 85о00′.
28,2 м М 1: 1000
44,4 м
Варіант 8
А = 3о20′;
А = 114о15′;
А = 235о00′;
А = 318о40′.
r = ПнС: 90о00′;
r = ПдС: 18о25′;
r = ПдЗ: 46о40′;
r = ПнЗ: 8о18′.
92,8 м М 1: 2000
124,4 м
Варіант 9
А = 6о00′;
А = 123о50′;
А = 257о40′;
А = 294о35′.
r = ПнС: 1о00′;
r = ПдС: 29о20′;
r = ПдЗ: 75о50′;
r = ПнЗ: 66о45′.
29
664 м М 1: 10000
242 м
Варіант 10
А = 63о20′;
А = 126о32′;
А = 235о20′;
А = 308о30′.
r = ПнС: 18о43′;
r = ПдС: 26о35′;
r = ПдЗ: 84о20′;
r = ПнЗ: 77о17′.
688 м М 1: 10000
820 м
Варіант 11
А = 18о40′;
А = 134о25′;
А = 217о30′;
А = 295о00′.
r = ПнС: 48о20′;
r = ПдС: 32о00′;
r = ПдЗ: 16о25′;
r = ПнЗ: 74о36′.
422 м М 1: 10000
648 м
Варіант 12
А = 43о10′;
А = 120о50′;
А = 190о00′;
А = 203о50′.
r = ПнС: 30о00′;
r = ПдС: 65о50′;
r = ПдЗ: 18о25′;
r = ПнЗ: 81о10′.
30
410 м М 1: 5000
215 м
Варіант 13
А = 1о35′;
А = 94о23′;
А = 186о45′;
А = 218о00′.
r = ПнС: 35о20′;
r = ПдС: 48о35′;
r = ПдЗ: 64о02′;
r = ПнЗ: 18о00′.
125,5 м М 1: 5000
175,5 м
Варіант 14
А = 55о12′;
А = 149о17′;
А = 202о05′;
А = 295о50′.
r = ПнС: 55о00′;
r = ПдС: 44о22′;
r = ПдЗ: 75о15′;
r = ПнЗ: 89о05′.
185 м М 1: 5000
375 м
Варіант 15
А = 85о15′;
А = 173о00′;
А = 215о43′;
А = 316о00′.
r = ПнС: 65о15′;
r = ПдС: 45о00′;
r = ПдЗ: 12о20′;
r = ПнЗ: 84о12′.
1550 м М 1: 25000
31
655 м
Варіант 16
А = 6о02′;
А = 121о16′;
А = 214о38′;
А = 318о25′.
r = ПнС: 7о12′;
r = ПдС: 36о20′;
r = ПдЗ: 51о40′;
r = ПнЗ: 85о00′.
82,2 м М 1: 1000
64,6 м
Варіант 17
А = 45о20′;
А = 114о43′;
А = 236о20′;
А = 312о50′.
r = ПнС: 2о25′;
r = ПдС: 46о15′;
r = ПдЗ: 35о40′;
r = ПнЗ: 86о00′.
442 м М 1: 10000
684 м
Варіант 18
А = 12о45′;
А = 96о20′;
А = 205о00′;
А = 354о30′.
r = ПнС: 27о34′;
r = ПдС: 17о25′;
r = ПдЗ: 65о00′;
r = ПнЗ: 44о50′.
828 м М 1: 10000
244 м
32
Варіант 19
А = 10о45′;
А = 120о00′;
А = 249о56′;
А = 300о00′.
r = ПнС: 45о39′;
r = ПдС: 10о00′;
r = ПдЗ: 39о45′;
r = ПнЗ: 46о00′.
86,2 м М 1: 1000
42,4 м
Варіант 20
А = 6о23′;
А = 160о40′;
А = 210о35′;
А = 299о00′.
r = ПнС: 8о50′;
r = ПдС: 76о10′;
r = ПдЗ: 85о00′;
r = ПнЗ: 24о30′.
24,8 м М 1: 1000
46,6 м
Варіант 21
А = 5о40′;
А = 106о25′;
А = 189о43′;
А = 348о20′.
r = ПнС: 16о20′;
r = ПдС: 31о35′;
r = ПдЗ: 54о02′;
r = ПнЗ: 76о22′.
64,8 м М 1: 1000
48,2 м
33
Варіант 22
А = 46о07′;
А = 117о33′;
А = 265о15′;
А = 313о40′.
r = ПнС: 74о20′;
r = ПдС: 65о15′;
r = ПдЗ: 59о00′;
r = ПнЗ: 17о44′.
850 м М 1: 25000
1250 м
Варіант 23
А = 10о16′;
А = 117о25′;
А = 196о40′;
А = 298о35′.
r = ПнС: 36о08′;
r = ПдС: 18о25′;
r = ПдЗ: 76о12′;
r = ПнЗ: 90о00′.
145 м М 1: 5000
485 м
Варіант 24
А = 18о20′;
А = 135о35′;
А = 210о40′;
А = 316о30′.
r = ПнС: 35о30′;
r = ПдС: 77о20′;
r = ПдЗ: 8о45′;
r = ПнЗ: 12о00′.
608 м М 1: 10000
842 м
34
Варіант 25
А = 16о20′;
А = 180о50′;
А = 183о30′;
А = 275о50′.
r = ПнС: 20о45′;
r = ПдС: 18о00′;
r = ПдЗ: 34о18′;
r = ПнЗ: 46о16′.
155 м М 1: 5000
345 м
Варіант 26
А = 3о25′;
А = 104о40′;
А = 186о25′;
А = 339о12′.
r = ПнС: 4о20′;
r = ПдС: 16о35′;
r = ПдЗ: 38о40′;
r = ПнЗ: 66о10′.
68,2 м М 1: 1000
44,6 м
Варіант 27
А = 85о00′;
А = 144о15′;
А = 260о00′;
А = 285о15′.
r = ПнС: 35о00′;
r = ПдС: 84о12′;
r = ПдЗ: 7о20′;
r = ПнЗ: 25о15′.
132,8 м М 1: 2000
164,8 м
35
Варіант 29
А = 25о00′;
А = 118о30′;
А = 215о30′;
А = 306о00′.
r = ПнС: 25о10′;
r = ПнЗ: 68о00′;
r = ПдС: 34о50′;
r = ПдЗ: 81о00′.
80,8 м М 1: 1000
42,2 м
Варіант 30
А = 90о00′;
А = 120о20′;
А = 216о25′;
А = 355о50′.
r = ПнС: 25о20′;
r = ПдС: 67о45′;
r = ПдЗ: 53о30′;
r = ПнЗ: 58о20′.
165 м М 1: 5000
285 м
36
ТЕМА 2. ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
ВИКОНАННЯ ЗНІМАЛЬНИХ РОБІТ
Методи і принципи зйомки.
Методи аерофототопографічної (АФЗ) зйомки
стереотопографічний комбінований
(плани і карти складають, (плани і карти складають
користуючись лише даними АФЗ) користуючись АФЗ і даними на-
земних зйомок)
Методи наземних зйомок

Залежно від приладів, які використовуються, розрізняють наступні
методи зйомок:
1. Бусольна;
2. Теодолітна;
3. Нівелювання;
4. Мензульна;
5. Тахеометрична;
6. Фототеодолітна.
Принципи зйомок:
1) перехід від загального до окремого (спочатку знаходять розташування ос-
новних пунктів на місцевості, потім вивчають місцевість детальніше);
2) контроль робіт на кожній стадії вимірювання (наприклад: довжину лінії не-
обхідно МС (мірною стрічкою) міряти 2 раза у прямому і зворотньому нап-
рямках).
Одиниці вимірювання
1. Площа визначається в га 1 га = 10000 м2 = 100 м х 100 м.
2. Горизонтальне прокладення ліній визначається в м.
3. Кути в град., хв., сек. 1 о = 60′; 1′ = 60′′.
Основні геодезичні задачі
Обчислення А (α) за формулою:
Азимут наступної лінії буде дорівнювати азимуту попередньої лінії +
о
180 – горизонтальний кут β, який знаходиться справа по ходу годинникової
стрілки (рис. 21).
Рис. 21. Вимірювання азимута

А1-2 вимірюється
А2-3 = А1-2 + 180о00′ – β2
37
Пряма і обернена геодезичні задачі (рис. 22)
Рис. 22. Схема для розв’язку прямої і оберненої геодезичних задач

Пряма геодезична задача
Дано: А (х1; у1);
α – дирекційний кут;
S – відстань АВ;
Знайти: В (х2; у2)
Розв'язок:
∆х і ∆у – прирости координат:
х2 = х1 + ∆х;
у2 = у1 + ∆у.
Обернена геодезична задача
Дано: А (х1; у1);
В (х2; у2).
Знайти: S (відстань АВ); дирекційний кут – α
Розв'язок:
38
Тема. Розв'язок основних геодезичних задач і задач із визначенням
планового положення точок місцевості
Мета:
1. Формування навиків і вмінь:
а) розв'язку прямої і оберненої геодезичних задач;
б) визначення азимутів наступних ліній, коли відомий азимут попередньої.
1. ЕОМ, калькулятори інженерні.
 виконання роботи ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції;
 початковими даними для виконання завдань є номери варіантів, відповідно
до списку в журналі.
Завдання 1. Визначити азимути наступних ліній, коли відомо азимут
початкової лінії. Знайдені азимути (А1-2, А2-3, А3-4, А4-1) перевести в румби. По-
будувати за румбами і горизонтальними прокладеннями абрис лісової ділянки.
Дано: А1-2 (№ варіанту за списком у журналі);
горизонтальні прокладення: 1-2 = 267, 18 м;
2-3 = 190, 92 м;
3-4 = 220, 18 м;
4-1 = 249, 34 м;
о
горизонтальні кути: β1 = 81 43′;
β2 = 84о17′;
β3 = 110о34′;
β4 = 83о26′.
Наприклад:
А 1-2 = 10о00′;
А 2-3 = 10о00′ + 180 о – 84о17′ =
А3-4 = А2-3 + 180 о – 110о34′ =
А4-1 = А3-4 + 180 о – 83о26′ =
Перевірка:
А1-2 = А4-1 + 180 о – 81о43′ = 10о00′
Дані обчислень треба оформити у вигляді таблиці.
Таблиця 1.3
Визначення азимутів і румбів за даними горизонтальними прокладеннями і
горизонтальними кутами
Горизонтальні ку-
№ точок Азимути Румби Горизонтальні прокладення, м
ти
1 81о43′ 10о00′ Пн.C: 10о00′ 267,18
о
2 84 17′ 190,92
3 110о34′ 220,18
о
4 83 26′ 249,34
39
Завдання 2. Розв'язати приклад прямої геодезичної задачі. Зробити схему
розв'язку задачі.
Дано: А (10,12);
Δх = 20 м;
Δу = 30 м.
Знайти: В (х2, у2)
Формули: х2 = х1 + Δх1
у2 = у1 + Δу1
Завдання 3. Розв'язати приклад оберненої геодезичної задачі. Зробити схе-

му розв'язку задачі.
Дано: А (10,20);
В (20,20);
Знайти: Δх -?
Δу -?
Формули: х2 – х1 = Δх
у2 – у1 = Δу
1. Як знайти азимут лінії 2-3, коли відомі азимут лінії 1-2 і горизонталь-
ний кут β, справа за ходом годинникової стрілки?
2. Як виконується пряма і обернена геодезичні задачі?
40
ТЕМА 3. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ
З ТЕОРІЇ ПОГРІШНОСТЕЙ ОБЧИСЛЕНЬ
Теоретична частина
Вимірювання бувають рівноточні і нерівноточні, оскільки похибки і їхнє
імовірне значення визначають по різному.
Всякі вимірювання, як би точно вони не були виконані, матимуть помил-
ки. Помилки виникають з різних причин: недосконалість мірних приладів, не-
рівномірний вплив середовища, недостатня кваліфікація виконавця, не проду-
мана методика вимірювань та ін.
Види і помилки вимірювань
Помилка – відхилення виміряних величин (L) від їхнього істинного зна-
чення (Х).
Наприклад:
На появу помилки під час вимірювання впливають природні умови, точ-
ність приладу, місцезнаходження і видимість об'єкту, який знімається. Тому
при вимірюванні ми завжди отримуємо величину, приблизну за значенням до
істиної.
Щоб помилка була меншою, необхідно вибрати прилад відповідної точ-
ності, зуміти його налагодити, підібрати метод вимірювання.
Теорія помилок вивчає їх розподіл, встановлює допустимість, оцінює
точність вимірювань.
Класифікація вимірювань
Величини бувають
виміряні обчислені
азимут заміряємо у кожній точці, у точці 1 заміряємо азимут, а в наступ-
після чого викреслюємо план них точках азимут знаходимо за форму-
лою: А2-3 = А1-2 + 180оβ2 або S = ab
Виміряні величини бувають
рівноточні нерівноточні
багаторазові вимірювання одних вели- вимірювання, виконані при недотри-
чин одним приладом або різними прила- манні умов рівноточності
дами, але однакової точності
При математичній обробці, щоб знайти помилку (∆), необхідно знайти

два кути (це необхідні величини), а третій обчислити. Але, якщо говорити про
точність вимірювань, то необхідно міряти і третій кут. Взагалі, в геодезії
прийнято міряти не мінімальну кількість величин, а необхідну для відповідного
класу точності.
41
Класифікація помилок
Грубі Систематичні Випадкові

можуть бути викликані виникають весь час з од- виникають під дією ба-
помилкою приладу, нев- нієї причини. Наприклад: гатьох непередбачених
мінням геодезиста. Вияв- при вимірюванні довжи- чинників, які прилад вло-
ляються повторним вимі- ни лінії весь час вимірю- вити не може
рюванням, а попередні вач випадково додає
результати вибракову- 10 см
ються
Чим точніший прилад і правильно вибрана методика вимірювання, тим
менше помилок.
Властивості випадкових помилок.
Випадкові помилки (∆) мають якусь межу (∆доп.) і за неї не виходять.
Випадкові помилки бувають "-" і "+", так, що кількість "-" дорівнює
кількості "+" і вони взаємно компенсуються.
Малі за величиною помилки зустрічаються частіше великих.
При багаторазовому вимірюванні однієї і тієї ж величини випадкові по-
милки компенсуються в такий спосіб:
де: [Δ] – сума випадкових помилок.

Середнє арифметичне виміряної величини: ,
де: [ℓ] – сума вимірювань, n – число вимірювань,
, звідки
Істина і вірогідна помилки

Істина помилка: ∆ = ℓ – х,
де ∆ – помилка (похибка); ℓ- виміряне значення; х – істинне значення.
Вірогідна помилка: V = ℓ – L,
де: V – помилка; ℓ – виміряне значення; L – середнє арифметичне виміряного
значення.
Поправки до виміряних величин: ω1 = х-ℓ;
ω2 = L -ℓ.
Поправки ω1 і ω2 дорівнюють похибкам ∆ і υ взятим з протилежними зна-
ками
Наприклад: [υ] = [ℓ] – nL,
nL = [ℓ] (дивись попередній матеріал), тоді [υ] = 0
Якщо перевірка, де [ℓ] = 0, виконується, то середнє арифметичне L було
вираховано правильно.
42
Абсолютна і відносна похибки
Δ і υ, вичислені за формулою: Δ=ℓ-х і υ = ℓ-L – абсолютна помилка.
Відносна помилка – відношення абсолютної помилки до виміряної вели-
чини.
Наприклад: довжину просіки поміряли у прямому напрямку (1002,9 м) і
у зворотньому (1003,6 м). Відносна помилка буде становити:

Тема. Визначення помилок і їхньої допустимості. Оцінка точності вимірів
за середньоквадратичними помилками
Мета:
1. Формування навиків і вмінь:
а) обчислення найбільш імовірних величин;
б) обчислення середніх квадратичних помилок окремих вимірів і се-
редньоарифметичних значень.
1. ЕОМ.
2. Калькулятори інженерні.
 виконання роботи ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції.
Послідовність виконання роботи
Завдання 1. Лінія місцевості виміряна 6 разів.
Обчислити:
1. Найімовірніше значення довжини лінії.
2. Середньо-квадратичну помилку окремого вимірювання і результату.
3. Абсолютну і відносну помилки.
Завдання 2. Відома довжина мірної стрічки і довжина лінії внаслідок вимі-
рювання цією стрічкою.
Під час вимірювання стрічку рахували 20-метровою.
Визначити:
1. Систематичну помилку стрічки (шляхом компарування її з контрольною).
2. Загальну поправку за неточність довжини стрічки.
3. Дійсну довжину лінії.
Завдання 3. Визначити горизонтальне прокладення, якщо відомі довжина
лінії і кут нахилу.
Формула:
де: L – довжина лінії, м; β – кут нахилу.
Зробити схему задачі.
43
1. Які помилки зустрічаються при вимірюваннях, заходи їх усунення?
2. Властивості випадкових помилок.
3. Які виміри називають нерівноточними?
4. Абсолютні і відносні помилки.
Вихідні дані для виконання завдань
Варіант № 1
Завдання 1.
Довжина лінії
L1-2 = 1. 190,49 м; 4. 190,68 м;
2. 190,91 м; 5. 190,73 м;
3. 190,44 м; 6. 190,55 м.
Завдання 2.
L мс = 19,98 м; мс – мірна стрічка; L1-2 = 205 м;
Завдання 3.
L1-2 = 136,6 м; β = 5 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 612,49 м; 4. 612,68 м;
2. 612,91 м; 5. 612,73 м;
3. 612,44 м; 6. 612,50 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 75,5 м; β = 6 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 396,48 м; 4. 396,39 м;
2. 396,35 м; 5. 396,44 м;
3. 396,40 м; 6. 396,30 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 125 м; β = 13 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 205,20 м; 4. 205,35 м;
2. 205,15 м; 5. 205,30 м;
3. 205,40 м; 6. 205,24 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 76,6 м; β = 15 о
44
Завдання 1.
L1-2 = 1. 149,9 м; 4. 149,7 м;
2. 149,6 м; 5. 150,0 м;
3. 149,2 м; 6. 150,1 м.
Завдання 2.
L мс = 19,75 м; мс – мірна стрічка; L1-2 = 318,8 м;
Завдання 3.
L1-2 = 446,6 м; β = 15 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 76,6 м; 4. 77.0 м;
2. 76,0 м; 5. 77.1 м;
3. 76,9 м; 6. 77.2 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 506 м; β = 14 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 505,10 м; 4. 505,90 м;
2. 505,12 м; 5. 505,40 м;
3. 505,11 м; 6. 505,05 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 402,2 м; β = 10 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 140,40 м; 4. 140,90 м;
2. 140,00 м; 5. 140,75 м;
3. 140,05 м; 6. 140,50 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 420 м; β = 12 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 320,12 м; 4. 320,98 м;
2. 320,45 м; 5. 320,10 м;
3. 320,00 м; 6. 320,70 м.
45
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 242 м; β = 6 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 112,20 м; 4. 112,10 м;
2. 112,95 м; 5. 112,00 м;
3. 112,80 м; 6. 112,15 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 104 м; β = 15 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 601,12 м; 4. 601,30 м;
2. 601,10 м; 5. 601,52 м;
3. 601,22 м; 6. 601,70 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 305 м; β = 7 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 118,24 м; 4. 118,40 м;
2. 118,38 м; 5. 118,00 м;
3. 118,65 м; 6. 118,10 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 412 м; β = 5 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 122,40 м; 4. 122,68 м;
2. 122,15 м; 5. 122,70 м;
3. 122,90 м; 6. 122,32 м.
Завдання 2.
46
Завдання 3.
L1-2 = 620 м; β = 14 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 111,42 м; 4. 111,12 м;
2. 111,80 м; 5. 111,32 м;
3. 111,64 м; 6. 111,40 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 124 м; β = 6 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 320,50 м; 4. 320,40 м;
2. 320,14 м; 5. 320,90 м;
3. 320,18 м; 6. 320,00 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 132 м; β = 4 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 442,50 м; 4. 442,40 м;
2. 442,12 м; 5. 442,00 м;
3. 442,60 м; 6. 442,95 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 125 м; β = 12 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 508,00 м; 4. 508,64 м;
2. 508,48 м; 5. 508,75 м;
3. 508,35 м; 6. 508,90 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 146 м; β = 18 о
Завдання 1.
L1-2 = 1. 420,18 м; 2. 420,16 м;
47
3. 420,84 м; 5. 420,60 м;
4. 420,75 м; 6. 420,51 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 112,50 м; β = 3 о
Завдання 1. Довжина лінії
L1-2 = 1. 432,00 м; 4. 432,05 м;
2. 431,90 м; 5. 432,10 м;
3. 431,84 м; 6. 432,40 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 110.50 м; β = 7 о
L1-2 = 1. 712,00 м; 4. 712,20 м;
2. 712,10 м; 5. 711,80 м;
3. 711,90 м; 6. 711,70 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 96,6 м; β = 4 о
L1-2 = 1. 96,10 м; 4. 96,15 м;
2. 95,00 м; 5. 96,20 м;
3. 96,05 м; 6. 95,90 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 165 м; β = 4 о
L1-2 = 1. 84,95 м; 4. 85,10 м;
2. 84,80 м; 5. 84,70 м;
3. 85,00 м; 6. 84,68 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 418.5 м; β = 12 о
L1-2 = 1. 44,60 м; 3. 44,00 м;
2. 44,54 м; 4. 44,12 м;
48
5. 44,95 м; 6. 44,70 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 202.2 м; β = 6 о
L1-2 = 1. 84,40 м; 4. 85,00 м;
2. 84,65 м; 5. 84,84 м;
3. 84,90 м; 6. 84,98 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 412,2 м; β = 14 о
L1-2 = 1. 98,00 м; 4. 97,90 м;
2. 98,15 м; 5. 97,85 м;
3. 98,10 м; 6. 97,95 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 176,5 м; β = 12 о
L1-2 = 1. 75,00 м; 4. 74,90 м;
2. 75,10 м; 5. 74,95 м;
3. 75,25 м; 6. 74,80 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 144,5 м; β = 9 о
L1-2 = 1. 412,00 м; 4. 411,98 м;
2. 412,10 м; 5. 411,74 м;
3. 412,25 м; 6. 411,80 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 96,6 м; β = 7 о
L1-2 = 1. 440,70 м; 4. 441,05 м;
2. 440,80 м; 5. 440,95 м;
3. 441,00 м; 6. 441,10 м.
49
Завдання 2.
L мс = 20,25 м; мс – мірна стрічка; L1-2 = 605.45 м;
Завдання 3.
L1-2 = 76,4 м; β = 5 о
L1-2 = 1. 82,6 м; 4. 82,20 м;
2. 82,00 м; 5. 82,35 м;
3. 81,91 м; 6. 81,95 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 320 м; β = 7 о
L1-2 = 1. 74,5 м; 4. 74,8 м;
2. 74,0 м; 5. 73,9 м;
3. 74,2 м; 6. 74,5 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 145.4 м; β = 10 о
L1-2 = 1. 147,00 м; 4. 147,10 м;
2. 146,9 м; 5. 147,20 м;
3. 146,8 м; 6. 147,30 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 415 м; β = 12 о
L1-2 = 1. 210,90 м; 4. 211,10 м;
2. 210,40 м; 5. 211,35 м;
3. 211,00 м; 6. 211,20 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 78.5 м; β = 14 о
L1-2 = 1. 712,4 м; 4. 712,0 м;
2. 712,2 м; 5. 711,8 м;
3. 712,5 м; 6. 711,9 м.
Завдання 2.
50
Завдання 3.
L1-2 = 148,5 м; β = 4 о
L1-2 = 1. 148,00 м; 4. 147,75 м;
2. 147,60 м; 5. 148,10 м;
3. 147,90 м; 6. 148,15 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 75,5 м; β = 7 о
L1-2 = 1. 76,6 м; 4. 76,9 м;
2. 76,0 м; 5. 77,0 м;
3. 76,4 м; 6. 76,2 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 48,8 м; β = 4 о
L1-2 = 1. 95,5 м; 4. 95,9 м;
2. 95,0 м; 5. 95,7 м;
3. 95,2 м; 6. 96,0 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 75,5 м; β = 8 о
L1-2 = 1. 217,5 м; 4. 216,9 м;
2. 217,0 м; 5. 216,7 м;
3. 217,4 м; 6. 216,8 м.
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 86,6 м; β = 8 о
L1-2 = 1. 95,5 м; 4. 95,7 м;
2. 95,2 м; 5. 94,9 м;
3. 95,6 м; 6. 94,8 м.
51
Завдання 2.
Завдання 3.
L1-2 = 276,6 м; β = 15 о
РОЗДІЛ 2. ГОРИЗОНТАЛЬНА ЗЙОМКА
ТЕМА 4. ЛІНІЙНІ ВИМІРЮВАННЯ

Прилади безпосереднього вимірювання віддалей і їх компарування. Для
вимірювання віддалей на місцевості використовують мірні стрічки, рулетки, оптичні
віддалеміри (для відкритої місцевості).
Рулетка має довжину від 20 до 100 м. Нанесені поділки через 1 мм, 1 см, 10 см і
т. д. У лісовому господарстві найширше використовують мірні стрічки.
Мірна стрічка (МС) має довжину 20, 24, 50 м. На кінцях стрічки є прорізи, в
які вставляються шпильки; кожні 10 см позначені наскрізними отворами, кожні 0,5 м –
шайбами, кожний 1 м – пластиною з підписом (рис. 23).
МС складається з наступних частин: вертлюг, прорізи, ручки, 6 або 11 шпильо-
к, закріплюючий гвинт, кільце оправи. МС ще бувають штрихові (МСШ). Вони більш
точні тому, що поділки ідуть через 1 мм і такою стрічкою можна вимірювати віддаль з
точністю до 1 мм. У лісовому господарстві їх використовують рідко.
Рис. 23 Будова землемірної стрічки
Компарування стрічок – це порівняння довжини стрічки робочої з еталонною.

Якщо Lроб. відрізняється від Lетал., то обчислюється поправка за компарування (Δ
Lк).
Δ Lк = L роб. – L етал.
Поправка за компаруваня враховується тоді, коли вона більше 2 мм.
Підготовка лінії до вимірювання на місцевості
Перед вимірюванням на місцевості лінію закріплюють, провішують і розчища-
ють. Закріплення полягає в установленні на кінцях лінії постійних або тимчасових
знаків і віх.
Вішення – це встановлення проміжних знаків (віх) в створі (вертикальній пло-
щині), яка проходить через початкову і кінцеву точки лінії (рис. 24).
Віха – це жердина довжиною 1,5-2 м і товщиною 4-6 см.
Якщо початкова і кінцева точки видимі, то між ними ставлять віхи так, щоб во-
ни попадали у створ лінії. У випадку, коли між початковою і кінцевою точками є пе-
решкода, беруть якусь точку С, з якої буде добре видно і початок і кінець лінії. Саме
так обминають, провішуючи лінію в лісі, стовбури дерев.
Рис. 24. Схеми провішування лінії
Порядок вимірювання ліній у лісі

Лінію вимірюють два мірники – передній і задній. Задній бере одну шпильку,
передній – п'ять (десять).
Мірники натягують мірну стрічку (МС), виставляють шпильки в прорізи. Зад-
ній мірник витягує шпильку, а передній залишає. Передній мірник тягне далі МС, до
тих пір, поки задній не дійде до залишеної переднім шпильки. Мірна стрічка натя-
гується вдруге, задній мірник знову витягує із землі шпильку, а передній залишає. Та-
ким чином, задній мірник підбирає шпильки залишені переднім до того часу, поки у
переднього не залишиться жодної.
Контроль вимірювань ведуть обидва мірники. Лінія міряється двічі у прямому і
зворотньому напрямках, кожного разу з точністю до 2 мм, потім визначається середнє
значення.
Вимірювання віддалей віддалеміром

Віддалеміри поділяються на ниткові і подвійного зображення.
Зорові труби сучасних геодезичних приладів (теодолітів, нівелірів та ін.) явля-
ються одночасно і нитковими віддалемірами.
Перемінна база – віддалемірна рейка, яку виставляють на точці, до якої треба
виміряти віддаль.
Нитковим віддалеміром зручно вимірювати віддаль з сантиметровими поділка-
ми, відлік за такою рейкою в сантиметрах дорівнює віддалі між приладом і рейкою в
метрах. При виготовлені ниткового віддалеміра підбирають коефіцієнт К = 100.
Віддаль визначають за формулою S = K×n,
де n – відрізок за рейкою між верхньою і нижньою нитками сітки ниток окуляра.
Точність вимірювання віддалей нитковим віддалеміром
Внаслідок неоднакового переломлення в атмосфері верхнього і нижнього про-
менів виникають значні помилки визначення віддалі, особливо у жаркі дні. У такі дні
можна міряти лінії невеликої довжини (100-150 м) і використовувати при відліках вер-
хню частину рейки.
Крім того, причинами помилок служать неодночасність зняття відліків за відда-
лемірними нитками, відхилення рейки від вертикального положення і т. ін.
Відносна помилка визначення віддалей нитковим віддалеміром за сприятливих
умов 1: 300-1: 400 при віддалі до 200-250 м, за несприятливих умов може досягати 1:
100.
ТЕМА 5. ЗЙОМКА БУСОЛЛЮ І ГОНІОМЕТРОМ
Способи зйомки ситуації і рельєфу
Залежно від характеру місцевості і розміщення об'єктів, що знімають, за відно-
шенням до пунктів знімальної сітки застосовують різні способи зйомки.
Способи прямокутних координат (перпендикулярів), застосовують для зйом-
ки об'єктів і їхніх контурів, розташованих поблизу сторін ходу. Положення знімальних
точок визначаються ординатами (перпендикулярами, що опущені на сторони ходу) і
абсцисами (віддалями, які вимірюють по ходовій лінії від її початку до основ перпен-
дикулярів).
Зйомку ситуації виконують у процесі вимірювання ліній ходу.
Положення основ перпендикулярів на лінії ходу встановлюють окомірно еке-
ром та рулеткою.
Окомірно встановлюють основання коротких перпендикулярів довжиною не
більше 20 м.
Способи полярних координат
Застосовують для зйомки об'єктів на відкритій місцевості. Прилад виставляють,
н-д: у точці № 3, де бусоллю вимірюють магнітні азимути (рис. 25). Віддаль в більшос-
ті випадків вимірюють віддалеміром. Мірну стрічку використовують тільки для визна-
чення положення об'єктів, близько розташованих до точок ходу.
Спосіб кутових засічок
Використовується при зніманні важкодоступних об'єктів і контурів. Засікають
об'єкт не менше, ніж з трьох пунктів знімальної основи. Лише у випадку, якщо необ-
хідно виміряти контрольний кут при точці, яку визначають, допускається засічка з
двох пунктів. Кути між напрямками у точці вимірювання не повинні бути менше 30 о і
більше 150 о.
Спосіб лінійних засічок
Використовують для зйомки окремих об'єктів, розташованих поблизу точок і
ліній знімальної сітки. Точки для засічок вибирають так, щоб відстань до них від стан-
ції виражалась цілим числом метрів.
Спосіб обходу
Використовується для зйомки площинних об'єктів (дивись "Польові роботи при
бусольній зйомці").
Зйомка рельєфу у більшості випадків виконується полярним способом. При
цьому визначають як планове, так і висотне положення точок, які знімають (пікетів).
Рис. 25. Будова бусолі
Точки розташовують на всіх характерних лініях і відмітках рельєфу, на верши-

нах і у підошви пагорбів, на бровках і на дні котлованів, на водороздільних і водозлив-
них лініях, сідловинах. За обчисленими відмітками цих точок на плані проводять гори-
зонталі.
Екери, їх будова, повірки і використання
Екери – це прилади, які служать для побудови на місцевості прямих кутів.
Найпростіший екер (хрестоподібний), який можна виготовити самостійно,
складається із двох перехрещених під прямим кутом планок, на кінцях яких верти-
кально встановлені булавки а, в, с, d, які являються діоптрами. Лінії візирування по ді-
оптрах ав і сd розміщені між собою під прямим кутом. Уявна вертикальна площина,
що проходить лінією візирування, називається колімаційною або візирною. Для вста-
новлення екера на місцевості, в місці пересічення планок прибивають кілок. Побудова
на місцевості прямого кута в даній точці називається прокладенням перпендикуляра.
Для побудови перпендикуляра до лінії АВ у даній на ній точці О встановлюють екер
так, щоб візирна лінія ав проходила через віхи А і В. Потім знаходять зі сторони другої
пари діоптрів сd і візируючи за ними, переносять і встановлюють віху D так, щоб вона
опинилась у площині, де побудовані суміжні кути АОD і ВОD (рис. 26).
Рис. 26. Екер
Побудова перпендикуляра до лінії АВ із даної точки D поза цієї лінією нази-

вається опусканням перпендикуляра.
Основу перпендикуляру т. О знаходять у кілька прийомів, рухаючись з екером
у створі лінії АВ. У цьому випадку основою перпендикуляра буде точка О стоянки еке-
ра, коли колімаційна площина діоптрів ав суміститься зі створом лінії АВ, а по діоп-
трах сd візирна лінія пройде через точку D.
Рис. 27. Відкладання перпендикулярів
Велике поширення має дводзеркальний відображувальний екер. Він скла-

дається із двох плоских дзеркал, які прикріплені до двох граней тригранної коробки.
Грані розташовані під кутом 45 о; у їхніх верхніх частинах зроблені віконця. Внизу ко-
робки є ручка з гачком для важка. Використання дводзеркального екера побудовано на
законі відбиття променів світла від плоских дзеркал. Промінь світла, що падає на одне
дзеркало, відбивається від нього і, попадаючи на друге дзеркало, відбивається повтор-
но. Двічі відбитий промінь утворює з променем, який падає на перше дзеркало кут в
два рази більший, ніж кут між дзеркалами (рис. 27).
Щоб побудувати прямий кут (відкласти перпендикуляр), стають з екером у да-
ну точку m на лінії ОР, на кінцях встановлюють віхи. Екер тримають так, щоб важок,
прикріплений до гачка, знаходився над точкою m і одне дзеркало було направлене у
бік віхи Р. Побачивши в другому дзеркалі відбиття цієї віхи, спостерігач керує робіт-
ником з віхою К до тих пір, поки ця віха, видима спостерігачу через віконце, буде роз-
ташована на продовженні відбитої в дзеркалі віхи Р. Побудований кут К m Р буде пря-
мим, якщо кут між дзеркалами 45 о. Щоб перевірити цю умову, будують в точці m дру-
гий сміжний кут О m К за віхою О. Якщо при цьому віха К залишається на місці, то
умови дотримано. У протилежному випадку змінюють кут між дзеркалами з допомо-
гою виправних гвинтів і екер знову перевіряють.
Рис. 28. Будова екліметра

Тема. Будова і повірки бусолі, гоніометра, екліметра
Мета:
1. Вивчення будови бусолі, екліметра.
2. Формування вмінь і навиків: приведення бусолі, гоніометра, екліметра у робоче
положення.
1. Бусолі, гоніометри, екліметри.
2. Віхи.
3. Штативи.
 виконання завдань ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції;
 прилади для виконання роботи: бусолі БЛ, БК-20, БС-2, БГ-2, БШ-1, гоніометри,
екліметри.
Бусольна зйомка
Бусоллю виконують роботи, які не потребують високої точності: відведення лі-
сосік, прив'язка пробних площ, зйомка внутрішньоквартальної ситуації. За допомогою
бусолі визначають азимути, румби і горизонтальні кути (рис. 29).
Види бусолей:
1. Бусоль лісова БЛ.
2. Бусоль Стефана (БС-2).
3. Бусоль геодезична (БГ-2).
4. Бусоль конструктивна (БК-2).
5. Бусоль шарнірна (БШ-1)
Послідовність виконання завдань
Завдання 1. Вивчити будову бусолі, гоніометра, екліметра
Будову бусолі, гоніометра, екліметра вивчають за зображеннями та оригінала-
ми цих приладів. Результати вивчення будови представляють у звіті практичного за-
няття. На рисунку підписують номера експозицій, а їхні назви записують нижче.
Бусоль БС-2:
1. Корпус бусолі.
2. Діоптри (оковий і предметний (з ниткою)).
3. Лімб.
4. Бусольне кільце.
5. Магнітна стрілка (червоний кінець або чорний) – північ; білий кінець – південь.
6. Алідадна лінійка з верньєрами (алідада).
7. Втулка.
У бусолі БС-2 алідада і бусольна коробка рухаються відокремлено. Решта будо-
ви БГ-2 і БС-2 в усьому однакові.
Будова ручної бусолі БШ-1:
1. Корпус бусолі.
3. Оковий і предметний діоптри.
4. Шарніри.
Будова гоніометра ГР-1:
1. Корпус гоніометра.
2. Діоптри.
4. Магнітна стрілка.
5. Лімб.
6. Верньєри.
7. Втулка.
8. Закріпляючий гвинт.
Будова та призначення екліметра
Екліметр – прилад для вимірювання кутів нахилу:
1. Візуальна трубка.
2. Циліндрична коробка.
3. Предметний і візуальний діоптри.
4. Стопорна кнопка.
5. Збільшувальне скло.
Завдання 2. Вивчити повірки бусолі, гоніометра, екліметра
Повірки бусолі:
1. Магнітна стрілка повинна бути врівноважена.
2. Магнітна стрілка повинна вільно рухатися на шпилі.
3. Стрілка не повинна мати ексцентриситет.
4. Колімаційна площина діоптрів повинна бути перпендикулярною осі крутизни бу-
солі.
Повірки екліметра
У відрегульованому екліметрі нульовий діоптр вільно підвішеного колеса
займає горизонтальне положення. Перш ніж користуватися екліметром, необхідно пе-
ревірити, чи він є у робочому стані, тобто зробити перевірку. Для цього вимірюють ек-
ліметром кут нахилу однієї і тієї ж самої лінії місцевості в прямому і зворотньому нап-
рямках. Якщо значення є однакові за модулем, то повірки виконуються (рис. 28).
Кути нахилу можна вимірювати і у випадку, коли повірка не виконується (тоб-
то неправильним екліметром). Для цього необхідно визначити положення нульового
діоптра.
Рис. 29. Бусоль геодезична

Тема. Вимірювання і побудова кутів та напрямків бусоллю і гоніометром
Мета:
1. Вивчення правил користування бусоллю, гоніометром, екліметром.
2. Вимірювання горизонтальних кутів способом обходу.
1. Гоніометри ГР-1, бусолі БС-2, БГ-2, БК-20, БШ-1; екліметри.
2. Віхи.
3. Штативи.
4. Журнали бусольної зйомки.
Робота складається з трьох завдань:
 робота виконується з використанням таких приладів як бусоль, гоніометр, еклі-
метр.
Завдання 1. Приведення бусолі в робочий стан
1. Відкріплюємо арретир.
2. Виконуємо перевірки.
3. Виставляємо всі нулі (нуль візуального діоптра) біля південного (білого) кінця
магнітної стрілки.
Бусоль готова до роботи. Нитку предметного діоптра наводимо на віху. За лім-
бом берем відліки азимута, за шкалою румбів – румб.
Перевірка: азимут переводимо у румб за формулою. Порівнюємо теоретичне і
практичне значення.
Завдання 2. Вимірювання горизонтальних кутів
В т. 1 встановлюємо бусоль і знімаємо відліки азимута на задню точку і на пе-
редню (за ходом годинникової стрілки).
ЗВ-ПВ – горизонтальний кут.
Результати вимірювань вносимо в журнал (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Журнал бусольної зйомки
Номер точ- Номер точки Довжина, Горизонт. Горизонтальне
Азимут Румб
ки стояння візування м кут, о прокладення, м
о о
п 200 00′ ПдЗ: 20 00′
1 160о00′
2 40о00′ ПчС: 40о00′
1 160о00′ ПдЗ: 40о00′
2 125о00′
3 35о00′ ПчС: 35о00′
Горизонтальний кут 1 = 200о00′ – 40о00′ = 160о00′
Горизонтальний кут 2 = 160о00′ – 35о00′ = 125о00′
Румб 1-2 – прямий, а румб 2-1 – обернений.
Прямий і обернений румби мають однакову величину, а напрямки протилежні:
ПчС: 40о00′ і ПдЗ: 40о00′.
Завдання 3. Вимірювання кутів нахилу екліметром
Щоб виміряти кут нахилу лінії стають з екліметром в одному кінці цієї лінії, а
на другому кінці встановлюють віху з відзначеною на ній висотою очей спостерігача.
Навівши нитку предметного діоптра на мітку віхи, натискаємо стопорну кнопку і у мо-
мент, коли колесо перестає рухатися, відпускаємо її. Через збільшувальне скло проти
нитки предметного діоптра читаємо на ободі колеса відлік з точністю до 0,25 о (15′).
У відрегульованому екліметрі отриманий відлік представляє собою кут нахилу
лінії.
1. Приведення бусолі в робочий стан.
2. Вимірювання горизонтальних кутів бусоллю.
Тема. Опрацювання журналу бусольної зйомки відповідно до індивідуального
завдання
Мета: формування вмінь та навиків опрацювання журналу бусольної зйомки, складан-
ня абрису ділянки лісу.
1. ЕОМ.
2. Бланки журналів.
Робота складається із двох завдань:
1. Початковими даними для виконання роботи є:
1.1. Журнал бусольної зйомки (бланк) (табл. 2. 2, 2. 3, 2. 4);
1.2. Горизонтальне прокладення, м;
1.3. Азимути, румби, кути нахилу.
 2. Виконання завдань ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції.
Робота виконується в послідовності, вказаній в даній інструкції
Завдання 1. Опрацювання журналу відповідно до індивідуального завдання
Табл. 2. 2.
Журнал бусольної зйомки (зразок)
№ точок Румби середні Довжина, м Кут нахилу Горизонтальне прокладення
1-2 ПнС: 30 31,9 0
2-3 ПнС: 55 30,9 0
3-4 ПдС: 86 55,3 14
4-5 ПдС: 04 34,9 15
5-6 ПдЗ: 83 43,3 0
6-7 ПдЗ: 48 38,4 0
7-1 ПнЗ: 50 32,3 0
Горизонтальне прокладення дорівнює значенню лінії на місцевості, якщо кут її
нахилу – 0 о. Якщо кут нахилу 3 о і більше, то горизонтальне прокладення лінії дорів-
нює добутку значення лінії на місцевості на косинус кута нахилу.
Після обчислення горизонтального прокладення виконується абрис бусольної
зйомки.
Завдання 2. Складання абрису бусольної зйомки
Абрис складається від руки за середніми значеннями румбів і горизонтальних
прокладень. Точки на абрисі нумеруються, значення кутів румбів підписуються нав-
проти відповідних ліній.
Приклад: (Рис. 30, 33)
Рис. 30. Абрис
1. Як будується абрис бусольної зйомки?
2. Як знайти горизонтальне прокладення?
Тема. Складання і оформлення плану ділянки бусольної зйомки
Мета:
1. Формування навиків та вмінь:
а) складання плану бусольної зйомки;
б) оформлення плану.
1. Креслярський папір (ватман або напівватман форматом А 4).
2. Технічні транспортири.
3. Креслярське приладдя.
1. Вихідні дані для виконання роботи:
1.1. Журнал бусольної зйомки;
1.2. Абрис бусольної зйомки.
Завдання 1. Складання плану ділянки бусольної зйомки
Для виконання плану необхідно мати такі прилади: циркуль-вимірювач, техніч-
ний транспортир, олівець, лінійка, косинець, креслярський папір.
План виконується за румбами і горизонтальними прокладеннями ліній.
Через весь формат проводиться по середині лінія, яка показує направлення
Пн – Пд.
Орієнтуючись на абрис встановлюють місцезнаходження точки 1.
У точці 1 орієнтовно можна накреслити олівцем систему координат (рис. 31).
Пн
З С
Пд
Рис. 31. Система координат
Після цього відкладається румб лінії 1-2. Якщо румб лінії 1-2 = ПнС: 30о00′, то
у точці 1 з півночі на схід за транспортиром відкладається 30о00′. Після відкладання
румбу, відкладається горизонтальне прокладення (м) лінії 1-2 у відповідному масшта-
бі. Після цього одержуємо місцезнаходження точки 2. Румб лінії 2-3 відкладається з
точки 2 і т. д.
Внаслідок побудови плану остання точка не завжди збігається із точкою 1, а
знаходиться у т. 1′. Циркулем-вимірювачем вимірюється відстань 1-1′ та за попереч-
ним масштабом переводиться у метри. Це величина абсолютної графічної нев'язки.
Відносна нев'язка дорівнює абсолютній, поділеній на периметр.
Відносна нев'язка повинна мати величину не більше
Це означає, що при вимірюванні довжин лінії мірщики кожні 200 м помилялись
на 1 метр.
Якщо відносна нев'язка допустима, будується графік її розподілу у зменшеному
масштабі. Для цього проводиться промінь і зліва направо відкладаються точки і відріз-
ки у відповідному масштабі.
Наприклад:
У точці 1′ відкладається абсолютна нев'язка по вертикальній лінії, яка є перпен-

дикулярною до відрізка.
Після цього точки 1 і 1' з'єднуються, утворюється трикутник.
На плані бусольної зйомки з кожної точки проводяться лінії паралельні відрізку

1-1′, на них відкладають відповідні віддалі, взяті із графіка розподілу нев'язки. Це від-
різки 7-7′; 6-6′; 5-5′ і т. д.
Отримані точки з'єднуються між собою і з точкою 1.
Завдання 2. Оформлення плану бусольної зйомки
План оформляється тушшю. План з нев'язкою, де точки 1 і 1′ не співпадають,
креслять кольоровою (червоною) тушшю, а план, де нев'язка розприділена, а всі послі-
довні точки з'єднані між собою – чорною (рис. 32).
Трикутник розподілу нев'язок креслять кольоровою тушшю, а цифри підпису-
ють чорною.
Точки на плані і у трикутнику розподілу нев'язки позначаються кружками, ді-
аметром 15 - 20 мм.
Лінії плану і кольорові точки мають меншу товщину, чорні - більшу. Лінії пла-
ну і трикутника розподілу нев'язки не повинні перекреслювати кружки, якими позна-
чаються точки.
Приклад:
Кожна точка плану нумерується. Кожна лінія плану підписується у вигляді дро-
бу, .
У правому кутку формата зазначається площа (га), у лівому – масштаб. На пла-
ні, якщо необхідно, робиться відмивка.
Площа плану обчислюється графічним способом (див. тему 7. Обчислення
площ).
Графік розподілу нев'язки креслять нижче плану бусольної зйомки.
Рис. 32. План бусольної зйомки (за даними С. Д. Дубова, А. Н. Полякова, 1990 р.)
Таблиця 2. 3.
Виміряні довжини лі- Горизонтальні
№ точок Румби середні Кут нахилу
ній прокладення
1-2 ПнС: 40о 129,0 0,0 129,0
2-3 ПдС: 58о 153,6 0,0 153,6
3-4 ПнС: 87о 173,2 0,0 173,2
4-5 ПдС: 06о 135,5 6,0 134,8
5-6 ПдЗ: 78о 216,4 7,0 214,8
6-7 ПнЗ: 65о 120,4 0,0 120,4
7-1 ПнЗ: 40о 127,6 0,0 127,6
Р = 1053,4
Рис. 33. Абрис
Таблиця 2.4
Варіанти для виконання індивідуальних завдань
Горизонтальне
№ точок Румби середні Міра лінії, м Кут нахилу Масштаб
прокладення, м
1-2 ПнС: 30 о 31,9 0о
2-3 ПнС: 55 о 30,1 0о
о
3-4 ПдС: 88 55,3 14 о
о
4-5 ПдС: 04 34,9 15 о
1: 500
5-6 ПдЗ: 83 о 43,3 0о
о
6-7 ПдЗ: 48 38,4 0о
7-1 ПнЗ: 50 о 32,3 0о
1-2 ПдС: 45 о 159,5 0о
2-3 ПдС: 20 о 150,5 0о
о
3-4 ПдЗ: 17 270,5 7о
о
4-5 ПнЗ: 79 170,2 8о
1: 3500
5-6 ПнС: 08 о 216,5 0о
о
6-7 ПнЗ: 27 192,0 0о
7-1 ПнС: 55 о 161,3 0о
№ точок Румби середні Міра лінії, м Кут нахилу Горизонтальне Масштаб
1-2 ПнС: 35 о 63,8 0о
2-3 ПнС: 60 о 60,2 0о
3-4 ПдС: 83 о 108,5 8о
4-5 ПдЗ: 01 о 68,2 9о 1: 1000
5-6 ПдЗ: 88 о 86,6 0о
6-7 ПдЗ: 53 о 76,8 0о
7-1 ПнЗ: 45 о 64,5 0о
о
1-2 ПдС: 55 63,8 0о
2-3 ПдС: 30 о 60,2 0о
3-4 ПдЗ: 07 о 108,2 8о
4-5 ПнЗ: 89 о 68,2 9о 1: 1000
5-6 ПнЗ: 02 о 86,6 0о
6-7 ПнЗ: 37 о 76,8 0о
7-1 ПнС: 45 о 64,5 0о
1-2 ПнС: 03 о 173,2 0о
2-3 ПнЗ: 32 о 153,6 0о
3-4 ПнС: 50 о 129,0 0о
4-5 ПдС: 50 о 127,6 0о 1: 3500
5-6 ПдС: 25 о 120,4 0о
6-7 ПдЗ: 12 о 216,4 7о
7-1 ПнЗ: 84 о 135,5 6о
о
1-2 ПдЗ: 88 86,6 0о
2-3 ПдЗ: 53 о 76,8 0о
3-4 ПнЗ: 45 о 64,5 0о
4-5 ПнС: 35 о 63,8 0о 1: 1000
5-6 ПнС: 60 о 60,2 0о
6-7 ПдС: 83 о 108,5 8о
7-1 ПдЗ: 01 о 68,2 9о
1-2 ПнС: 50 о 129,0 0о
2-3 ПдС: 50 о 127,6 0о
3-4 ПдС: 25 о 120,4 0о
4-5 ПдЗ: 12 о 216,4 7о 1: 3500
5-6 ПнЗ: 84 о 135,5 6о
6-7 ПнС: 03 о 173,2 0о
7-1 ПнЗ: 32 о 153,6 0о
1-2 ПдС: 68 о 542,3 8о
2-3 ПдЗ: 16 о 338,9 6о
3-4 ПнЗ: 77 о 433,0 0о
4-5 ПдЗ: 68 о 384,0 0о 1: 5000
5-6 ПнЗ: 30 о 322,6 0о
6-7 ПнС: 50 о 319,0 0о
7-1 ПнС: 78 о 301,0 0о
1-2 ПдЗ: 68 о 384,0 0о
2-3 ПнЗ: 30 о 322,6 0о
3-4 ПнС: 50 о 319,0 0о
4-5 ПнС: 75 о 301,0 0о 1: 5000
5-6 ПдС: 68 о 542,3 8о
6-7 ПдЗ: 16 о 338,9 6о
7-1 ПнЗ: 77 о 433,0 0о
о
1-2 ПнС: 75 301,0 0о
2-3 ПдС: 68 о 542,3 8о
3-4 ПдЗ: 16 о 338,9 6о
4-5 ПнЗ: 77 о 433,0 0о 1: 5000
5-6 ПдЗ: 68 о 384,0 0о
6-7 ПнЗ: 30 о 322,6 0о
7-1 ПнС: 50 о 319,0 0о
1-2 ПдС: 83 о 108,5 8о
2-3 ПдЗ: 01 о 68,2 9о
3-4 ПдЗ: 88 о 86,6 0о
4-5 ПдЗ: 53 о 76,8 0о 1: 1000
5-6 ПнЗ: 45 о 64,5 0о
6-7 ПнС: 35 о 63,8 0о
7-1 ПнС: 60 о 60,2 0о
о
1-2 ПнЗ: 77 433,0 0о
2-3 ПдЗ: 68 о 384,0 0о
3-4 ПнЗ: 30 о 322,6 0о
4-5 ПнС: 50 о 319,0 0о 1: 5000
5-6 ПнС: 75 о 301,0 0о
6-7 ПдС: 68 о 542,3 8о
7-1 ПдЗ: 16 о 338,9 6о

1-2 ПдЗ: 83 о 43,3 0о
2-3 ПдЗ: 48 о 38,4 0о
3-4 ПнЗ: 50 о 32,3 0о
4-5 ПнС: 30 о 31,9 0о
1: 500
5-6 ПдС: 55 о 30,1 0о
6-7 ПдС: 88 о 55,3 14 о
7-1 ПдС: 04 о 34,9 15 о
1-2 ПдЗ: 12 о 216,4 7о
о
2-3 ПнЗ: 84 135,5 6о
о
3-4 ПнС: 03 173,2 0о
4-5 ПнЗ: 32 о 153,6 0о
о 1: 2000
5-6 ПнС: 50 129,0 0о
о
6-7 ПдС: 50 127,6 0о
7-1 ПдС: 25 о 120,4 0о
1-2 ПдЗ: 16 о 338,9 6о
о
2-3 ПнЗ: 77 433,0 0о
3-4 ПдЗ: 68 о 384,0 0о
о
4-5 ПнЗ: 30 322,6 0о
о 1: 5000
5-6 ПнС: 50 319,0 0о
6-7 ПнС: 75 о 301,0 0о
о
7-1 ПдС: 68 542,3 8о
Азимут лінії 1-
№ кута Внутрішні кути № ліній Довжина лінії Масштаб
2
о
1 54 30′ 1-2 100,1
2 126о30′ 2-3 69,8
о
3 85 30′ 3-4 130,4 57о30′ 1: 1000
4 45о00′ 4-5 63,2
5 228о30′ 5-1 78,4
2
о
1 54 30′ 1-2 50,0
2 126о30′ 2-3 34,9
3 85о30′ 3-4 65,2 75о00′ 1: 500
о
4 45 00′ 4-5 31,6
5 228о30′ 5-1 39,2

2
1 54о30′ 1-2 200,2
2 126о30′ 2-3 139,6
3 85о30′ 3-4 260,8 125о30′ 1: 2000
4 45о00′ 4-5 126,4
5 228о30′ 5-1 156,8
2
1 54о30′ 1-2 500,5
2 126о30′ 2-3 349,0
3 85о30′ 3-4 652,0 205о00′ 1: 5000
4 45о00′ 4-5 316,0
5 228о30′ 5-1 392,0
2
1 54о30′ 1-2 250,3
2 126о30′ 2-3 174,5
3 85о30′ 3-4 326,0 310о30′ 1: 2500
4 45о00′ 4-5 158,0
5 228о30′ 5-1 196,0
Азимут ліній 1-
2
1 54о30′ 1-2 500,5
2 126о30′ 2-3 349,0
3 85о30′ 3-4 652,0 337о00′ 1: 5000
4 45о00′ 4-5 316,0
5 228о30′ 5-1 392,0
2
1 54о30′ 1-2 100,1
2 126о30′ 2-3 69,8
3 85о30′ 3-4 130,4 84о30′ 1: 1000
4 45о00′ 4-5 63,2
5 228о30′ 5-1 78,4

2
1 54о30′ 1-2 250,3
2 126о30′ 2-3 174,5
3 85о30′ 3-4 326,0 249о00′ 1: 2500
4 45о00′ 4-5 158,0
5 228о30′ 5-1 196,0
2
1 54о30′ 1-2 50,0
2 126о30′ 2-3 34,9
3 85о30′ 3-4 65,2 142о30′ 1: 500
4 45о00′ 4-5 31,6
5 228о30′ 5-1 39,2
2
1 54о30′ 1-2 200,2
2 126о30′ 2-3 139,6
3 85о30′ 3-4 260,8 32о00′ 1: 2000
4 45о00′ 4-5 126,4
5 228о30′ 5-1 156,8
Варіант А1
1. Будова бусолі БГ-2.
2. Будова і комплектування мірної стрічки.
3. Перевести азимути в румби.
А = 12˚ 14′
А = 142˚ 15′
А = 259˚ 12′
А = 276˚ 40′
4. Знайти площу ділянки в гектарах, масштаб 1: 2000. (рис. 34)
Рис. 34
Варіант А2
1. Вимірювання азимутів і румбів бусоллю БС-2.
2. Чи допустима відносна нев'язка при бусольному зніманні, якщо масштаб 1: 5000,
віддаль 1-1′ = 2 мм, периметр 1120 м?
3. Румб ліній r1-2 = ПдЗ: 15 º 00'. Знайти зворотній румб. r2-1 =?
4. Користуючись даними журналу бусольної зйомки, накреслити абрис, знайти пло-
щу в масштабі 1: 10 000.
Варіант А3
1. Призначення бусолі і гоніометра. Види бусолей.
2. ЗАДАЧА. Довжина МС 20,7 м. Виміряна віддаль – 200 м. Під час роботи МС вва-
жали 20-метровою.
3. Знайти:
систематичну погрішність МС;
загальну поправку за неточність довжини лінії;
істину довжину лінії.
4. Контроль на кожній точці при вимірюванні бусоллю.
5. Знайти площу ділянки в гектарах, масштаб 1: 5000. (рис. 35)
Рис. 35
Варіант А4
1. Різниця в будові БС-2 і БГ-2.
2. Приведення бусолі в робочий стан.
3. Чи допустима відносна нев'язка, якщо на плані бусольної зйомки віддаль 1-1′ =
2 мм, периметр 1500 м., масштаб 1: 2500.
4. Користуючись даними журналу бусольної зйомки викреслити абрис, знайти пло-
щу в масштабі 1: 2000.
Варіант А5
1. Будова гоніометра ГР-2.
2. Що таке провішування і закріплення лінії на місцевості (у лісі). Порядок вимірю-
вання відстаней у лісі.
3. Комплектування бригади при бусольному зніманні. Розприділення обов'язків між
членами бригади.
4. Перевести азимути в румби:
А = 16 º 40′;
А = 135 º 10′;
А = 214 º 40′;
А = 319 º 19′.
5. Користуючись даними журналу бусольної зйомки, викреслити абрис, знайти пло-
щу в масштабі 1: 1000.
Варіант А6
1. Перевірки бусолі і гоніометра.
2. Підготовка лінії до вимірювання в лісі.
3. Перевести румби в азимути:
r = ПнС: 15 º 00′;
r = ПдС: 46 º 46′;
r = ПдЗ: 0 º 16′;
r =ПнЗ: 35 º 35′.
4. Накреслити квартал 500 м × 500 м у масштабі 1: 5000. Відкласти лісосіку площею
2 га.
Варіант А7
1. Вимірювання азимутів і румбів бусоллю БГ-2.
2. Прилади для вимірювання віддалей у лісі і їх компарування.
3. Польові роботи при бусольному зніманні.
4. Перевести румби в азимути:
r = ПнС: 15 º 15′;
r =ПдС: 28 º 10′;
r =ПдЗ: 79 º 10′;
r =ПнС: 46 º 50′.
5. Накреслити квартал 500 м х 500 м у масштабі 1: 5000. Відкласти лісосіку площею
2 га.
1. Призначення бусолі?
2. При яких лісогосподарських роботах застосовується бусольне зйомка?
ТЕМА 6. ТЕОДОЛІТНА ЗЙОМКА
Тема. Вивчення будови і перевірок теодоліта
Мета:
1. Вивчення будови теодолітів.
2. Формування вмінь і навиків виконання перевірок теодолітів.
1. Теодоліт 2Т-30.
2. Віхи.
3. Журнали.
 початковими даними для виконання завдань є теодоліт 2Т-30, рисунки і табли-
ці даної інструкції.
Галузь застосування і технологічна схема

Теодолітна зйомка – вид горизонтальної зйомки. Її виконують теодолітом та
мірною стрічкою. Послідовність виконання теодолітної зйомки:
 підготовчі роботи (рекогносцирування, прокладення візирів, прорубка просік і т.
д.);
 зйомка;
 камеральні роботи, кінцевим результатом яких є виготовлення плану місцевості.
Призначення, принципи будови і класифікація теодолітів
Теодоліт – геодезичний прилад призначений для вимірювання горизонтальних
і вертикальних кутів. Він має горизонтальний і вертикальний круги з алідадами і зоро-
ву трубу. Теодоліт комплектується бусоллю, з допомогою якої можна вимірювати ази-
мут.
Таблиця 2.5
Класифікація теодолітів
Високоточні Т-1 Точність 01′
Точні Т-2 Т-5 Точність 02′05′
Технічні Т-30 2Т30 Точність 30′
Перевірки і юстирування теодолітів
1. Вісь циліндричного рівня при алідаді горизонтального круга повинна бути перпен-
дикулярна осі "обертання" приладу.
2. Візирна вісь зорової труби повинна бути перпендикулярна осі її обертання.
3. Вісь обертання зорової труби повинна бути перпендикулярна основній осі прила-
ду.
4. Вертикальна нитка сітки ниток зорової труби повинна співпадати із лінією шнура
підвішеного до штативу тягарця.
Послідовність виконання завдань
Завдання 1. Вивчити будову теодоліта 2Т-30
Будову теодоліта 2Т-30 вивчають, розглядаючи сам прилад.
Результати вивчення будови теодолітів наводять у звіті з практичного заняття.
На рисунку 36 теодоліта підписують номера експозицій, а їхню назву записують у
табл. 2.6.
Таблиця 2.6
Деталі теодоліта 2Т-30
Назва вузла № експозиції
Дно футляра 18
Закріплюючий гвинт 15
Наводящий гвинт алідади 12,16
Окуляр зорової труби 3
Окуляр мікроскопа 4
Кожух вертикального круга 5
Приціл оптичний 7
Закріплюючий гвинт зорової труби 10
Об’єктив 9
Гвинт кремальєри 11
Рівень циліндричний 13, 14
Закріплюючий гвинт алідади 17
Підйомний гвинт 1
Бусоль 6
Кремальєра 11
Тригер з 3-ма підйомними гвинтами 2
Зорова труба 8
Рис. 36. Теодоліт Т-30
Завдання 2. Вивчити розміщення головних осей теодоліта

Розміщення головних осей теодоліта вивчають на приладі 2Т-30. Головні осі
теодоліта: вісь обертання, вісь рівня при алідаді горизонтального круга, вісь обертання
труби, візирна вісь труби.
1. Будова та призначення теодоліта 2Т-30.
2. Застосування теодоліта 2Т-30.
3. Перевірки теодоліта 2Т-30.
Тема. Вимірювання горизонтальних кутів
Мета:
1. Вивчення правил користування теодолітом.
2. Формування вмінь і навиків вимірювання горизонтальних кутів.
1. Теодоліти 2Т-30.
2. Віхи.
3. Журнали.
Завдання 1. Приведення теодоліта у робочий стан
1. Центрування.
2. Нівелювання.
Завдання 2. Вимірювання кутів способом прийомів. Перший напівприйом при
вертикальному крузі справа (КП)
Необхідно заміряти горизонтальний кут з центром в точці В. У т. В встанов-
люємо прилад, а в точці А і т. С – віхи. Точка А – задня, точка С – передня, оскільки
вимірювання йде за ходом годинникової стрілки. Прилад встановлюємо в робоче по-
ложення, щоб вертикальний круг був справа. Зорову трубу наводимо на задню т. А і
читаємо відлік.
Аналогічно зорову трубу наводимо на передню т. С. Різниця відліків дає гори-
зонтальний кут. ЗВ-ПЗ = гор. кут. Якщо відлік на задню точку менший ніж на перед-
ню, то ЗВ +360 о -ПВ = гор. кут.
Щоб бути впевненим, що горизонтальний кут заміряний точно, цей кут замі-
ряємо ще раз. Другий напівприйом при вертикальному крузі зліва.
Після першого напівприйома зорову трубу переводять через зеніт, а горизон-
тальний круг повертають приблизно на 90 о і знову закріпляють. Наводять зорову тру-
бу на т. А, беруть відлік, тоді на т. С, теж беруть відлік. ЗВ-ПВ = горизонтальний кут.
Записи і обчислення при вимірюванні горизонтального кута способом прийомів
записують в журнал теодолітної зйомки.
Таблиця 2.7
Журнал теодолітної зйомки
Положення верти- Точки візу- Відліки по Кути
Станція
кального круга вання мікроскопу напівприйом середній
2 3 120о40′50′′
КП 60о05′00′′
1 60о35′50′′
60о05′15′′
3 350о25′35′′
КЛ 60о05′30′′
1 290о25′54′′
Вимірювання необхідно робити або тільки за ходом годинникової стрілки, або
тільки проти ходу.
Вимірювання кутів способом кругових прийомів
Цей спосіб використовують у тому випадку коли з однієї точки беруть декілька
напрямків.
Приклад: необхідно заміряти кути в т. В між направленнями 1, 2, 3. Встанов-
люємо прилад в робочий стан. При КЛ читаємо відлік на т. 1, 2, 3 (за ходом годинни-
кової стрілки). Потім аналогічно читаємо відліки при КП. Відліки записують в журнал
і вираховують кути.
1. Приведення теодоліта в робочий стан.
2. Вимірювання теодолітом горизонтальних кутів.
Тема. Опрацювання журналу теодолітної зйомки, складання схеми теодолітних
ходів
Мета: формування вмінь та навиків опрацювання журналу теодолітної зйомки, скла-
дання схеми теодолітних ходів.
1. ЕОМ.
1. Початковими даними для виконання завдань є:
 журнал теодолітної зйомки (бланк);
 азимут початковий.
2. Виконання завдань ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції.
Завдання 1. Опрацювати журнал теодолітної зйомки (табл. 2.8 зразок)
Індивідуальні варіанти (табл. 2.9)
Знаходження величини середнього кута для точки 3:
1 = 90°50` - 12°08` = 78°42`
2 = 270°56` - 192°13` = 78°43`
сер. = 78°42,5`
Завдання 2. Скласти схему теодолітних ходів

Схема теодолітних ходів складається від руки за значеннями середніх кутів.
Точки на схемі нумеруються, величини кутів підписуються (рис. 37).
2
3
4
5
Рис. 37
Таблиця 2.8
Журнал теодолітної зйомки (зразок)
1
№ точки стояння
Положення
КП
вертикального
кута
2
5 № точки
візирування
22
°
112
Відліки
05
05
`
90
°
Кути
00
`
89
°
59
`
Серед.кут
Міра ліній
прокладення,м
213,60
Азимут
13°00`
Кут нахилу
5 290 34
КЛ 89 58
2 200 36
1 39 42
КП 161 34
3 238 08
2 161 33,5 270,71 31°26`
1 220 03
КЛ 161 34
3 58 30
2 90 50
КП 78 42
4 12 08
3 78 42,5 344,49 132°43`
2 270 56
КЛ 78 43
4 192 13
3 350 39
КП 90 02
5 260 37
4 90 01 344,44 222°42`
3 172 08
КЛ 90 00
5 82 08
4 250 36
КП 119 42
1 130 54
5 119 42,5 213,05 282°59`
4 72 00
КЛ 119 43
1 312 17
Діагональний хід
4 69 16
КП 56 18
6 12 58
5 56 18,5 195,98 346°24`
4 250 08
КЛ 56 19
6 193 49
5 200 18
КП 135 00
7 65 18
6 135 0,5 135,68 31°24`
5 20 34
КЛ 135 01
7 245 33
6 32 18
КП 225 01
3 167 17
7 225 00 186,74 346°24`
6 212 42
КЛ 224 59
3 347 43
7 156 12
КП 33 42
4 122 30
3 33 41,5
7 302 53
КЛ 33 41
4 269 12
Таблиця 2.9
Варіанти для теодолітної зйомки (за даними С. Д. Дубова, А. Н. Полякова, 1990 р.)
Варіанти
Напівприйо Точка
Станція 1-2 3 4-5 6 7-8
м візування
град хв град хв град хв град хв град хв
Замкнутий хід (полігон)
1 КП 5 180 00 196 42 138 16 261 18 105 59
2 77 40 90 06 28 02 156 04 6 02
КЛ 5 359 44 16 52 317 54 81 38 286 06
2 257 23 270 15 207 42 336 23 186 08
2 КП 1 68 09 125 40 108 44 162 16 175 40
3 324 17 20 36 18 43 46 42 73 23
КЛ 1 249 56 306 30 289 32 344 45 354 46
3 146 04 201 26 199 32 229 11 252 30
3 КП 2 107 26 326 55 200 36 121 24 107 16
4 0 02 212 50 100 18 6 04 8 05
КЛ 2 287 31 141 13 22 14 303 12 288 03
4 180 09 27 08 281 57 187 52 188 51
4 КП 3 316 09 315 39 278 14 30 24 333 49
5 210 05 207 54 153 32 281 58 214 41
КЛ 3 135 02 136 12 99 56 209 40 154 05
5 28 57 28 26 335 16 101 14 34 57
5 КП 4 196 25 190 34 205 56 200 15 66 08
1 76 05 84 04 91 09 104 52 306 44
КЛ 4 17 40 10 52 25 00 21 56 245 50
1 257 21 264 23 270 14 286 32 126 24
5 КП 4 196 25 190 34 58 03 48 20 77 32
6 125 50 145 35 2 45 358 57 354 42
КЛ 4 17 40 10 52 240 06 227 16 258 16
6 307 07 325 52 184 47 177 53 175 27
6 КП 5 49 16 82 44 105 35 233 17 131 48
7 281 25 224 51 7 26 56 26 340 55
КЛ 5 230 30 260 55 285 56 54 57 312 36
7 102 38 43 03 187 48 238 08 161 43
7 КП 6 354 54 59 26 315 00 236 24 160 52
3 172 11 334 12 90 01 111 53 42 55
КЛ 6 175 35 240 16 134 33 58 39 341 07
3 352 52 155 01 269 32 294 08 223 10
3 КП 7 110 46 52 08 110 45 259 11 240 36
4 58 01 328 00 73 53 178 22 171 25
КЛ 7 282 36 231 14 279 16 79 50 59 03
4 229 52 147 05 242 24 358 59 349 50
Варіанти
Напівприйо Точка
Станція 9 10-11 12 13-14 15
м візування
град хв град хв град хв град хв град хв
Замкнутий хід (полігон)
1 КП 5 82 46 18 26 164 21 112 05 136 38
2 338 56 255 58 85 42 22 05 52 14
КЛ 5 263 34 201 32 345 16 290 34 316 41
2 159 44 79 03 266 35 200 36 232 18
2 КП 1 208 16 75 58 326 51 39 42 18 26
3 84 47 348 41 210 17 238 08 224 45
КЛ 1 30 43 253 46 147 48 220 03 199 36
3 267 13 166 30 31 15 58 30 45 55
3 КП 2 359 55 91 51 190 42 90 50 185 40
4 239 56 13 10 97 30 12 08 102 02
КЛ 2 179 40 270 33 10 15 270 56 7 32
4 59 40 191 50 277 04 192 13 283 56
4 КП 3 274 51 270 00 48 31 350 39 190 49
5 173 24 108 27 317 20 260 37 77 05
КЛ 3 100 46 95 19 229 08 172 08 12 13
5 359 20 293 46 137 56 82 08 258 28
5 КП 4 260 48 189 56 154 39 250 36 230 49
1 169 33 99 54 354 18 130 54 126 16
КЛ 4 81 18 10 08 335 56 72 00 51 19
1 350 02 280 07 175 36 312 17 306 44
5 КП 4 39 41 60 18 98 19 69 16 88 32
6 351 20 15 17 5 35 12 58 21 33
КЛ 4 219 11 240 59 185 00 250 08 268 00
6 170 51 195 57 92 16 193 49 201 01
6 КП 5 125 16 212 37 236 12 200 18 359 58
7 337 23 59 11 123 35 65 18 233 42
КЛ 5 304 39 31 58 56 54 20 34 180 42
7 156 47 238 32 304 17 245 33 54 25
7 КП 6 157 15 90 04 104 02 32 18 210 15
3 304 24 315 04 264 22 167 17 23 20
КЛ 6 339 59 271 16 285 56 212 42 30 28
3 127 08 136 18 86 16 347 43 203 34
3 КП 7 36 18 356 19 156 39 156 12 345 02
4 6 50 311 19 112 52 122 30 298 54
КЛ 7 218 45 174 52 336 18 302 53 163 52
4 189 17 129 53 292 31 269 12 117 45
М
Сторона
1-2 3 4-5 6 7-8 9 10-11 12 13-14 15
1-2 326,64 342,82 301,56 268,27 324,57 199,07 280,36 347,43 213,60 269,34
2-3 350,58 318,40 301,46 272,67 326,96 195,71 346,73 291,11 270,71 268,95
3-4 289,40 327,50 224,99 220,65 349,02 276,08 203,90 349,88 344,49 301,65
4-5 306,06 324,30 213,53 349,40 167,90 276,64 214,91 253,22 344,44 319,60
5-1 289,40 351,36 203,73 305,20 346,09 349,00 215,42 221,20 213,05 324,95
5-6 169,93 229,26 224,99 189,01 206,15 129,84 152,16 156,61 195,98 183,09
6-7 193,83 201,25 95,45 136,40 162,67 132,00 136,03 156,39 135,68 217,69
7-3 155,67 242,26 134,79 204,13 217,62 180,96 192,38 178,82 186,74 167,89
Практичне заняття № 6.4-6.5
Тема. Складання відомості обчислення координат для замкнутого теодолітного
ходу
Мета: формування навиків та вмінь обчислення прямокутних координат точок.
1. Бланки відомостей координат.
2. Креслярський папір.
3. Транспортири.
4. Мікрокалькулятори.
Робота складається із одного завдання, початковими даними для виконання якого є:
 журнал теодолітної зйомки;
 азимут (дирекційний кут);
 абрис теодолітної зйомки.
Завдання 1. Скласти відомість обчислення координат для замкнутого теодолітно-
го ходу
У бланк відомості записуються значення виміряних кутів і горизонтальних
прокладень із журналу теодолітної зйомки, дирекційний кут α1-2 лінії 1-2 (за номером
свого варіанту; номер варіанту – це порядковий номер за списком у журналі), коорди-
нати першої точки Х1 = 100, 00 м, Υ1 = 100,00 м.
У зошиті необхідно показати розрахунки за всіма графами відомості координат з
короткими поясненнями, перевірками і висновками. Порядок запису розрахунків пока-
зано на наступному прикладі (дані з журналу теодолітної зйомки, робота 6. 3).
Розрахунок кутової нев`язки і ув`язка кутів
Сума кутів теоретична: Ев теор. = 180°(5-2) = 540°

Сума кутів виміряна: Ев. вим. = 539°58,5`
Кутова нев`язка = 539°58,5` - 540° = - 1,5`
Розрахунок азимутів і румбів
А2-3 = А1-2 + 180 – В2

Для нашого прикладу
А1-2 = 13°00`
А2-3 = 13°00` + 180° - 161°34` = 31°26`
A3-4 = 31°26` +180° - 78°43` = 132°43`
A4-5 = 132°43` + 180° - 90°01` = 222°42`
A5-1 = 222°42` + 180° - 119°43` = 282°59`
Перевірка:
А1-2 = 282°59` + 180° - 89°59` = 373°
373° - 360° = 13°
Ч1-2 = A1-2 = ПчС 13°00`
Ч2-3 = 0 + 31°26` = ПчС 31°26`
Ч3-4 = 180° - 132°43` = ПдС 47°17`
Ч4-5 = 222°42` - 180° = ПдЗ 42°42`
Ч5-1 = 360° - 282°59` = ПчЗ 77°01`
Розрахунок приростів координат
∆Х = S cos r∆Y = S sin r

∆X1-2 = 213.6 х 0.9744 = +208.13 м
∆X2-3 = 270.71 х 0.8539 = +231.15 м
∆X3-4 = 344.49 х 0.6780 = -233.56 м
∆X4-5 = 344.44 х 0.7394 = -254.67 м
∆X5-1 = 213.05 х 0.2253 = +48 м
- 488.23м
+ 487.28м
- 0.95м
∆Y1-2 = 213.6 х 0.2250 = +48.06 м

∆Y2-3 = 270.71 х 0.5245 = +141.98 м
∆Y3-4 = 344.49 х 0.73.47 = +253.09 м
∆Y4-5 = 344.44 х 0.6782 = -233.59 м
∆Y5-1 = 213.05 х 0.9745= -207.61 м
+ 443.13м
- 441.2м
+ 1.93м
Розрахунок нев`язки у приростах координат у замкнутому ході
У нас і
Абсолютна лінійна нев`язка
Відносна лінійна нев`язка
Лінійна нев’язка допустима
Розподіл нев`язки в приростах
Оскільки нев`язки в приростах координат допустимі, розподіляємо їх пропорційно

довжинам сторін (графи 10,13 табл. 2.10) із протилежним знаком і обчислюємо
виправлені прирости координат за осями Х та У
За віссю Х За віссю У
+ 0,95м -1.93м
Х1-2 = 208,13+0,95 = 209,08 Y1-2 = 48.06 + 1.93 = 46.13
Х2-3 = 231,15 + 0 = 231,15 Y2-3 = 141.98 + 0 = 141.98
X3-4 = -233.56 + 0 = -233.56 Y3-4 = 253.09 + 0 = 253.09
X4-5 = -254.67 + 0 = -254.67 Y4-5 = -233.59 + 0 = -233.59
X5-1 = 48 + 0 = 48 Y5-1 = -207.61 + 0 = -207.61
Перевірка: Перевірка:
209.08+231.15-233.56-254.67+48=0 46.13+141.98+253.09-233.59-207.61=0
Сума виправлених приростів координат за кожною з осей дорівнює нулю
Розрахунок координат
X1 = 100.00м (згідно завдання)

Х2 = 100,00 + 209,08 = 309,08
Х3 = 309,08 + 231,15 = 540,23
Х4 = 540,23 - 233,56 = 306,67
Х5 = 306,67 - 254,67 = 52
Перевірка:
Х1 = 52 + 48 = 100,00
У1 = -100,00м (згідно завдання)

У2 = -100 + 46,13 = -53,87
У3 = -53,87 + 141,98 = 88,11
У4 = 88,11 + 253,09 = 341,2
У5 = 341,2 - 233,59 = 107,61
Перевірка:
У1 = 107,61 - 207,61 = -100,00
1. Визначення кутової нев'язки, її допустимість і розподіл.
2. Розрахунок дирекційних кутів (азимутів) і румбів.
3. Горизонтальні прокладення і їх розрахунок.
4. Прирости координат, розрахунок їх за формулами і таблицями, знаки при-
росту.
5. Лінійна нев'язка в приростах, її допустимість і розподіл.
6. Обчислення координат.
Таблиця 2.10
Відомість обчислення координат замкнутого теодолітного ходу
Прирощення координат Координати

Кути виміряні(середні)
нев`язка(поправка)
Виправлені кути
Горизонтальні
прокладення
Обчислення Виправлені
№ точки
№ точки
Азимут
Кутова
Румб
Поправка
Поправка
Х У
+,- ∆х +,- ∆у +,- ∆х +,- ∆у
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
ПчС -
1 89°59` 0 89°59` 13°00` 213.6 + 208.13 +0.95 + 48.06 + 209.08 + 46.13 +100 -100 1
13°00` 1.93
ПчС
2 161°33.5` +0.5 161°34` 31°26` 270.71 + 231.15 0 + 141.98 0 + 231.15 + 141.98 +309.08 -53.87 2
31°26`
ПдС
3 78°42.5` +0.5 78°43` 132°43` 344.49 - 233.56 0 + 253.09 0 - 233.56 + 253.09 +540.23 +88.11 3
47°17`
ПдЗ
4 90°01` 0 90°01` 222°42` 344.44 - 254.67 0 - 223.59 0 - 254.67 - 233.59 +306.67 +341.2 4
42°42`
ПчЗ
5 119°42.5` +0.5 119°43` 282°59` 213.05 + 48.00 0 - 207.61 0 + 48.00 - 207.61 +52 +107.61 5
77°01`
1 1
- 1,5´ Р=1386,29 - 488.23м + 443.13м

+ 487.28м - 441.2м
- 0.95м + 1.93м
Румб Cos + Sin - Абсолютна лінійна нев`язка

ПчС 13°00` 0.9744 0.2250
ПчС 31°26` 0.8539 0.5245
ПдС 47°17` 0.6780 0.7347 Відносна лінійна нев`язка
ПдЗ 42°42` 0.7394 0.6782
ПчЗ 77°01` 0.2253 0.9745
Тема. Складання відомості обчислення координат для розімкнутого теодо-
літного ходу
Мета: формування навиків та вмінь обчислення прямокутних координат точок.
1. Бланки відомостей координат.
4. Мікрокалькулятори.
Робота складається із одного завдання, вихідними даними для виконання
якого є:
 журнал теодолітної зйомки;
 відомість обчислення координат замкнутого теодолітного ходу
(табл. 2.11);
 абрис теодолітної зйомки.
Завдання 1. Скласти відомість обчислення координат для розімкнутого те-
одолітного ходу
В бланк відомості, в графу виміряні кути, вписуються величини кутів ді-
агонального ходу із журналу теодолітної зйомки. Це є кути з вершинами у точ-
ках 5, 6, 7, 3 для розімкнутого ходу. Нижче цієї графи підраховуються суми ку-
тів: практична і теоретична.
βпракт. = 5 + 6 + 7 + 3
βтеор. = 180оxn – (Ак – Ап),
де: n – число кутів, (4); Ап – азимут початкової лінії, в даному випадку А4-5; Ак –
азимут кінцевої лінії, в даному випадку А3-4.
Якщо Ап > Ак, то βтеор. = 180 о х n – (Ак+360 о-Ап)
Допустима кутова нев'язка Δβдоп не повинна перевищувати ± 1,5
Кутова поправка розприділяється аналогічно як в відомості замкнутого
теодолітного ходу.
У графу азимути: азимути 4-5 і 3-4 вписуються із відомості замкнутого
теодолітного ходу і аналогічно обчислюються А5-6, А6-7, А7-3, А3-4.
Здійснюється перевірка:
А3-4 обчислений і А3-4 виписаний із відомості обчислення координат зам-
кнутого теодолітного ходу повинні мати одну величину.
Горизонтальні прокладення беруться із журналу теодолітної зйомки.
Приріст обчислюється аналогічно, як у відомості замкнутого ходу.
Суми приростів координат теоретично вираховуються за формулами.
, в даному випадку 487,81- (540,23 – 52) = - 0,42 м.
, в даному випадку -19,29 – (88,11 – 107,61) = 0,21м.
Нев'язки прирощень координат, їх розподіл, виправлені прирости коор-
динат, координати обчислюються аналогічно, як в відомості замкнутого
теодолітного ходу. Координати початкові і кінцеві, в даному випадку точок 5 і
3 беруться із відомості обчислення координат замкнутого теодолітного ходу.
Абсолютна і відносна нев'язки вираховуються аналогічно, як у замкнутому хо-
ді.
1. Визначення кутової нев'язки.
2. Перевірка правильності визначення координат.
3. Визначення допустимості відносної нев'язки.
Таблиця 2.11
Відомість обчислення координат діагонального(розімкнутого) теодолітного ходу
Кутова нев`язка(поправка)
Прирощення координат Координати
Кути виміряні(середні)
Виправлені кути
Горизонтальні
прокладення
Обчислення Виправлені
№ точки
№ точки
Азимут
Румб
Поправка
Поправка
Х У
+,- ∆х +,- ∆у +,- ∆х +,- ∆у
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
4 222°42`
ПчЗ
5 56°18,5` -0,5` 56°18` 346°24` 195,98 + 190,49 +0,42 - 46,07 -0,21 + 190,91 + 46,28 +52 +107,61 5
13°36`
ПчС
6 135°0,5` -0,5` 135°00` 31°24` 135,68 + 115,81 0 + 70,68 0 + 115,81 + 70,68 +242,91 +61,54 6
31°24`
ПчЗ
7 225°00` 0 225°00` 346°24` 186,74 + 181,51 0 - 43,90 0 + 181,51 - 43,90 +358,72 +132,22 7
13°36`
3 33°41,5` -0,5` 33°41` 132°43` +540,23 +88,11 3
4 4
- 0,42 м. 0,21м.
Румб Cos + Sin -
ПчЗ 13°36` 0.9720 0.2351
ПчС 0.8536 0.5210
31°24`
ПчЗ 13°36` 0.9720 0.2351
Тема. Складання і оформлення плану за матеріалами теодолітної зйомки
Мета:
1. Формування навиків та вмінь побудови плану теодолітної зйомки
2. Навчитись користуватись координатною сіткою.
2. Транспортири (лінійки) з поперечним масштабом.
Робота складається із двох завдань, початковими даними для виконання яких є:
 відомості обчислення координат замкнутого і розімкнутого теодолітних
ходів;
 абрис теодолітної зйомки (рис. 7).
Завдання 1. Складання плану теодолітної зйомки
План будується за координатами х, у, які знаходяться у відомості коор-
динат. Система координат має такий вигляд:
х
де, х – нульовий меридіан; у – екватор.

План будується у масштабі 1: 5000. Координати х і у відкладають у сис-
темі координат за допомогою транспортира та циркуля вимірювача.
Наприклад:
х
Завдання 2. Оформлення плану теодолітної зйомки (рис. 38)

План виконують тушшю. Лінія діагонального ходу має меншу товщину,
порівняно із лініями замкнутого ходу.
Лінії підписуються дробом,
На плані вказується масштаб, площа (га), якщо необхідно – робиться
відмивка. Кожна точка плану нумерується. План виконується на креслярському
папері формату А3.
(зразок)
План теодолітної зйомки
М 1:5000 S=11,7 га
Рис. 38. Оформлення плану теодолітної зйомки

Польові роботи при теодолітній зйомці
Польові роботи при теодолітній зйомці починаються з рекогносцируван-
ня ділянки, яку знімають. При цьому на місцевості встановлюють межі терито-
рії, яку знімають і закріплюють їх дерев'яними кілками. Одночасно намічають
теодолітні ходи для зйомки як меж ділянки, так і внутрішньої ситуації. Для не-
великих ділянок знімальна геодезична сітка може представляти один замкнутий
хід – полігон, сторони якого в більшості випадків суміщають з межами ділянки.
Залежно від форми розрізняють замкнуті і розімкнуті (діагональні) хо-
ди, від способу прив'язки – опорні, геодезичні і вільні пункти. Між вершинами
основних ходів можна прокладати діагональні ходи.
Заготовляють віхи (в кількості не менше 2 шт.) та кілки для позначення
точок на місцевості.
При роботі з теодолітом центр сітки ниток окуляра необхідно наводити
не на середину віхи, а на основу віхи біля землі, оскільки віха має певну товщи-
ну, а зорова труба дає збільшення у 20 разів.
Виставляємо прилад у точці 1 так, щоб були добре видимі віхи, що сто-
ять у точках n і 2. Приводимо теодоліт у робоче положення, виставляємо КП
(вертикальний круг справа). Центр сітки ниток окуляра наводимо на віху у точ-
ці n. Закріпляємо робочу частину приладу і знімаємо відлік за нижньою шка-
лою мікроскопа (горизонтальний куг). Потім розблоковуємо робочу частину
приладу і центр сітки ниток окуляра наводимо на віху у точці 2. Робочу частину
приладу закріпляємо і з мікроскопу знімаємо відлік. Горизонтальний кут при
КП обчислюється так:
Горизонтальний кут = задній відлік – передній відлік
β1 = ЗВ-ПВ
Якщо ЗВ менше ніж ПВ, то
β1 = ЗВ + 360 о – ПВ
Перехід від КП до КЛ. Відпускаємо гвинт при алідаді горизонтального
круга, таким чином, закріпляємо шкалу мікроскопа. Повертаємо робочу части-
ну приладу на 90 о, закріпляємо гвинт при алідаді горизонтального круга, зоро-
ву трубу переводимо через зеніт. Аналогічно виконуємо вимірювання при КЛ
(круг ліво) і знову знаходимо горизонтальний кут.
β2 = ЗВ-ПВ
Горизонтальний кут
При умові, що β1 і β2 відрізняються не більше, ніж на 30′′ для теодоліту
2Т-30 вимірювання вважається допустимим.
Довжина лінії міряється двічі.
Результати всіх вимірювань записуються у польовий журнал. Одночасно
ведеться абрис.
Варіант 1
1. За даними табл. 1а визначити координати точок 2 і 3 замкненого поліго-
ну і здійснити контроль обчислень. За даними обчислених координат побудува-
ти план теодолітної зйомки у масштабі 1: 5000.
Таблиця 1а
Номер вершин Прирости координат Координати
(точок) ΔХ ΔY Х Y
1 + 150.48 - 65.54 100 100
2 - 40.32 - 51.12
3 - 110.16 + 116.66
1
2. Визначити площу ділянки на плані.
3. Визначити кутову нев'язку в замкнутому теодолітному ході і її допусти-
мість (табл. 1б).
Якщо нев'язка допустима, то розподіліть її.
Зробити контроль і заповнити графу "Азимути".
Таблиця 1б
Внутрішні кути
Номер точок Азимути
виміряні поправки виправлені
1 50о00′ 10о10′
2 60о40′30′′
3 69о19′
4
Варіант 2
1. За даними вимірювання внутрішніх кутів замкнутого полігону (табл. 2а) те-
одолітом 2Т-30 необхідно визначити:
а) кутову нев'язку і її допустимість;
б) величини поправок до виміряних кутів;
в) значення виправлених внутрішніх кутів.
Таблиця 2а
Номер вер- Внутрішні кути
шини виміряні поправки виправлені
1 81о43′
2 84о16′30′′
3 110о34′
4 83о25′30′′
2. Обчислити прирости координат, якщо горизонтальне прокладення –
364,59 м, а румб лінії – Пн 3: 32о15′.
3. Визначити горизонтальне прокладення, якщо довжина лінії – 286,5 м, а кут
нахилу +4 о.
Варіант 3
1. Визначити теоретичну суму внутрішніх кутів для замкнутого полігону, що
має 9 вершин.
2. Практична сума кутів замкнутого полігону Σβвим. = 540о02′ Теодоліт 2Т-30.
Визначити кутову нев'язку Δβ і зробити висновок про її допустимість.
Полігон має п'ять вершин.
3. За даними вимірюваннями внутрішніх кутів (табл. 3а) порахувати Еβвим.,
Еβтеор., Δβ і Δβдопуст. Теодоліт 2Т-30.
Нев'язку розподілити і визначити азимути. Зробити контроль обчислень.
Таблиця 3а
Номер Внутрішні кути
Азимути
точок виміряні поправки виправлені
1 102о20′30′′ 17о00′
2 103о52′
3 107о23′
4 106о04′30′′
5 120о19′30′′
1
Варіант 4
1. Визначити площу ділянки у масштабі 1: 2000. (рис. 39).
Рис. 39
2. Обчислити внутрішній кут за результатами польових вимірювань. Теодоліт
2Т-30. Зробити висновки допустимості вимірювання (табл. 4а).
Таблиця 4а
Номер Номер точки ві- Відліки в мікрос- Значення Середнє значення
станції зирування копі кута кута
о
КП 3 283 44′45′′
4 5 146о58′30′′
КЛ 3 101о32′30′′
5 324о46′45′′
2. Як здійснюється контроль за обчисленням координат у розімкнутому теодо-
літному ході?
Варіант 5
1. Обчислити значення приростів координат, якщо румб лінії Пд3: 61о20′, а
довжина її горизонтального прокладення 220, 18 м.
2. Визначити кутову нев'язку у замкнутому теодолітному ході і її допусти-
мість (табл. 5а).
Якщо нев'язка допустима, то розподілити її. Зробити контроль обчис-
лень.
Таблиця 5а
Внутрішні кути
Номери точок
виміряні поправка виправлені
1 113о12′
2 74о05′45′′
3 68о54′30′′
4 103о47′00′
3. Що називається координатами точки?
Варіант 6
1. За відомими координатами вершин полігона (табл. 6а) побудувати план
теодолітної зйомки в масштабі 1: 2000 і визначити його площу (га).
Таблиця 6а
Номери вер- Координати, м
шин Х Y
1 0 - 56,40
2 + 52,80 + 150,00
3 - 172,40 + 132,80
4 - 134,00 - 60,40
2. За даними вимірювань внутрішніх кутів замкнутого полігону теодолітом
2Т-30 необхідно визначити Σβвим., Σβтеор., Δβ і Δβ допуст. Обчислити вип-
равлені кути і азимути (табл. 6б).
Таблиця 6б
Номери вер- Внутрішні кути
шин Азимути
1 110о13′ 48о30′
2 90о00′30′′
3 100о17′30′′
4 124о41′
5 114о46′30′′
1
Варіант 7
1. Обчислити координати точки 2, якщо координати першої точки х1 =
+100,00 м, у1 = -100,00 м, довжина лінії ℓ1-2 = 267,18 м, а її азимут 76о11′.
2. Визначити для діагонального ходу Σβвим., Σβтеор., Δβ і Δβдопуст., обчисли-
ти азимути (табл. 7.а)
Таблиця 7а
Номери то- Внутрішні кути
чок Азимути
4 55о18′30′ 259о00′
5 98о08′30′′
6 225о00′
7 36о52′
3
4 203о40′
3. Визначити площу плану графічним і механічним способами (рис. 40).
Масштаб 1: 5000
Рис. 40
Варіант 8
1. Обчислити значення приростів координат, якщо румб лінії ПнС: 76о11′, а
довжина її горизонтального прокладення 267,18 м.
2. Визначити нев'язку в приростах координат і її допустимість у замкнутому
теодолітному ході. Зробити розподіл нев'язки. Контроль (табл.. 8а.).
Таблиця 8а
Горизонтальні Прирощення координат
Номери
прокладення лі- обчислені виправлені
точок
ній, м ΔХ ΔY ΔX ΔY
1
2 128,30 + 94,20 - 46,18
3 250,80 + 126,44 - 213,60
1 286,90 - 220,50 + 259,66
3. Як виконується контроль за обчисленням виправлених кутів.
Варіант 9
1. Чи допустимі нев'язки в приростах координат замкнутого теодолідного хо-
ду ƒΔх = 5,04 м і ƒΔу = +0,2 м, якщо периметр 1000 м, а допустима віднос-
на похибка ;
2. Знайти координати і зробити контроль обчислень (табл. 9а)
Таблиця 9а
Прирощення координат
Номери Координати
виправлені
точок
ΔX ΔY X Y
1 + 312,31 + 95,39 + 20,00 + 14,10
2 - 187,97 + 349,93
3 - 280,48 + 71,25
4 - 154,66 - 264,25
5 + 141,8 - 252,32
1
За координатами побудувати план у масштабі 1: 5000.
3. Визначити площу плану графічним способом.
Варіант 10
1. Чи допустимі нев'язки в приростах координат замкнутого теодолітного хо-
ду ƒΔх = -0,30 м і ƒΔ = + 10,26 м, якщо периметр полігону 1000 м, а допус-
тима відносна похибка .
2. Побудувати план за координатами в масштабі 1: 5000 (табл. 10а).
Таблиця 10а
Координати
Номери вершин
Х Y
1 + 250,08 + 159,40
2 + 81,56 + 234,60
3 - 124,51 + 123,88
4 - 165,23 + 28,85
5 0 0
1
3. Визначити площу плану аналітичним способом (Тема 7).
Варіант 11
1. За даними табл. 11а визначити величини абсолютної і відносної похибок
(нев'язок) у приростах координат для замкнутого полігону, периметр якого
920,00 м.
Таблиця 11а
Прирости координат, м
Номери вершин
ΔX ΔY
1 + 65,32 + 12,30
2 - 116,40 + 82,16
3 + 51,42 - 94,56
2. Визначити площу плану графічним і механічним способами (рис. 41).
Масштаб 1: 5000
Рис. 41
Обчислити нев'язки в приростах координат для діагонального ходу, встановити
їх допустимість і розподілити (табл.. 11б).
Таблиця 11б
Номери Довжина Прирости координат Координати
Румби
точок ліній, м ΔХ ΔY ΔX ΔY
5 + 81,66 + 234,6
6 ПнС:23о41′ 224,99
7 ПдС:74о28′ 95,45
3 ПнС:60о32′ 134,79
- 165,23 + 28,85
Варіант 12
1. Обчислити площу ділянки за координатами вершин (табл. 12а).
Таблиця 12а
вершин Х Y
1 + 100,00 - 100,00
2 + 163,75 + 159,62
3 - 25,30 + 186,65
- 130,96 - 6,38
2. Побудувати план теодолітної зйомки за координатами (табл. 12а) у масшта-
бі 1:5000.
3. Визначити теоретичну суму внутрішніх кутів для замкнутого полігону,
який має 12 вершин.
Варіант 13
1. За даними табл. 13а визначити значення величини абсолютної і відносної
похибок (нев'язок) у приростах координат для замкнутого полігону, пери-
метр якого 927,62 м.
Таблиця 13а
Номери Прирости координат, м
вершин ΔХ ΔY
1 + 63,80 + 259,43
2 - 189,01 + 26,90
3 - 105,62 - 193,19
4 + 231,01 - 93,80
2. Побудувати план теодолітної зйомки за координатами (табл. 13б) у мас-
штабі 1: 5000.
Таблиця 13б
вершин ΔХ ΔY
1 - 100,00 - 100,00
2 + 262,48 + 56,00
2 + 472,47 + 222,76
4 + 261,80 + 437,18
5 - 37,93 + 322,93
1
3. Визначити площу даного плану механічним способом.
Варіант 14
1 а. Визначити за допомогою технічного транспортира і вимірювача площу
ділянки, зображеної на плані. Масштаб 1: 5000 (рис. 42).
1 б. Визначити площу даної ділянки планіметром (рис 42).
1 в. Визначити площу графічним спосбом (рис. 42).
Рис. 42
2. За даними вимірювання внутрішніх кутів (табл. 14а) визначити значення
азимутів ліній і румбів, якщо азимут А1-2 = 212о55′
Таблиця 14а
Номери Внутрішні
Азимути Румби
вершин кути виправлені
1 90о02′ 212о55′
2 29о58′
3 60о00′
1
Варіант 15
азимутів ліній, якщо азимут лінії А1-2 = 76о11′.
2. Знайдені азимути перевести в румби.
Таблиця 15а
1 81о43′ 76о11′
2 84о17′
3 110о34′
4 83о26′
1
2. Визначити величину кутової нев'язки у діагональному ході Δβ і Δβдопуст. Те-
одоліт 2Т-30 (табл. 15б).
Таблиця 15б
Кількість Азимути
Еβ (вимір)
кутів, n Ак (кінцевий) Ап (початковий)
4 433о53′ 165о45′ 239о40′
3. Визначити теоретичну суму внутрішніх кутів для замкнутого полігону,

який має 10 вершин.
Варіант 16
1. За даними, вказаними в табл. 16а, визначити абсолютну і відносну нев'язки
в приростах координат теодолітного ходу і зробити висновок про їх допус-
тимість.
Периметр – 1460,00 м.
Таблиця 16а
Сума обчислених Координати опорних точок ходу
приростів координат початкової кінцевої
ЕΔх ЕΔу Хо Yо Хк Yк
83,90 94,00 132,42 - 236,48 216,18 - 142,16
2. Обчислити координати в замкнутому теодолітному ході (табл. 16б).
Таблиця 16б
Номери Прирости виправлені Координати
вершин Δх Δу х у
1 + 312,31 + 95,39
2 - 18,97 + 349,93
3 - 280,48 + 71,25
4 - 154,66 - 264,25
5 + 141,8 - 252,32
1 0 0
3. За обчисленими координатами побудувати план теодолітної зйомки в мас-
штабі 1: 5000.
Варіант 17
1. За даними табл. 17а визначити абсолютну і відносну нев'язки в приростах
координат для розімкнутого теодолітного ходу і зробити висновок про їх
допустимість. Периметр 1460,00м.
Таблиця 17а
прирощень координат початкової кінцевої
ЕΔх ЕΔу Хо Yо Хк Yк
327,16 188,05 - 112,12 + 36,41 + 216,46 + 224,96
2. Визначити нев'язку в приростах координат у замкнутому теодолітному хо-
ді, встановити її допустимість і розподілити. Обчислити координати
(табл. 17б).
Таблиця 17 б
Прирости координат
Номери Довжина Координати
вичислені виправлені
точок ліній, м
Δх Δу Δх Δу х у
1 + 262,44 + 55,99 + 100 - 100
2 + 209,94 + 166,75
3 - 210,67 + 214,41
4 - 300,23 - 114,26
5 + 37,43 - 322,93
1
3. Побудувати план теодолітної зйомки в масштабі 1: 5000 за обчисленими
координатами.
Варіант 18
1. Визначити теоретичну суму внутрішніх кутів для замкнутого полігону, що
має вісім вершин.
2. Еβвим. = 539о59′. Теодоліт 2Т-30. Визначити кутову нев'язку Δβ і зробити
висновок про її допустимість. Полігон має 5 вершин.
3. Визначити нев'язку в приростах координат у розімкнутому теодолітному
ході та встановити її допустимість.
Розподілити нев'язку і здійснити контроль (табл. 18а).
Таблиця 18а
Номери Довжина Прирости координат Координати
точок ліній, м вичислені виправлені X Y
4
5 - 141,8 + 252,32
6 169,93 + 166,87 - 32,13
7 193,83 + 145,91 + 127,75
3 155,07 + 121,83 + 96,90
4 + 293,34 + 445,32
Варіант 19
1. Визначити площу ділянки у масштабі 1:2000 (рис.43).
Рис. 43
2. Як здійснюється контроль за обчисленнями виправлених приростів?
3. Визначити кутову нев'язку в розімкнутому теодолітному ході та її допусти-
мість. Якщо величина нев'язки допустима, то розподілити її. Теодоліт 2Т-
30. Обчислити азимути (табл. 19а).
Таблиця 19а
Номери Внутрішні кути
Азимути
станцій виміряні виправлені
5 70о34′
6 127о51′30′′ 239о40′
7 182о43
3 52о44′30′′
4
Варіант 20
1. За даними, наведеними в табл. 20а визначити величину кутової нев'язки в
розімкнутому діагональному ході, що спирається на дві опорні точки. Чи
допустима знайдена нев'язка, якщо зйомка проводилось теодолітом 2Т-30.
Таблиця 20а
Сума внутрішніх Азимути
Кількість кутів (n)
кутів (Σβвим.) Ак (кінцевий) Ап (початковий)
3 334о04′ о
147 59′ 302о00′
2. За результатами вимірювання внутрішніх кутів замкнутого полігону теодо-
літом 2Т-30 необхідно визначити Еβвим., Еβтеор., Δβ і Δβдопуст. Обчислити
виправлені кути і азимути (табл. 20б).
Таблиця 20б
Азимути
вершин виміряні поправки виправлені
1 84о23′ 84.23 12о00′
2 153о41′ 153.41 38.19
3 83о37′ +01 83.38 134.41
4 113о44′ 113.44 200.57
5 104о34′ 104.34 276.23
1 539.59 12.00(372)
3. Що називається приростами координат?
Варіант 21
азимутів ліній, якщо азимут лінії А 1-2 = 140о36′
Таблиця 21а
Азимут Румб
1 90о02′
140о36′ ПдС 39.24
2 29о58′
290.38 ПнЗ 69.22
3 60о00′
50.38 ПнС 50.38
1
140.36
Отримані азимути перевести в румби.

2. За відомими координатами вершин полігона (табл. 21б) побудувати план
теодолітної зйомки в масштабі 1: 5000 і визначити його площу (га) аналі-
тичним способом (Тема 7).
Таблиця 21б
Номери Координати, м
вершин Х Y
1 0 0
2 + 250,08 + 159,40
3 + 81,46 + 234,60
4 - 124,51 + 123,88
5 - 165,23 + 28,85
1
Варіант 22
1. Обчислити координати точки 2, якщо координати першої точки Х1 = –
131,40 м, Y1 = + 140,50 м; довжина лінії α1-2 = 122,00 м, а її румб ПдЗ: 40о30′.
2. Визначити кутову нев'язку в замкнутому теодолітному ході і її допусти-
мість.Якщо нев'язка допустима, то розподіліть її. Порахувати азимути, зро-
бити контроль обчислень (табл. 22а).
Табл. 22а
Номери Внутрішні кути Азимут
1 107о23′ 107.23
2 106о04′30′′ +0.30 106.05 225о01′
3 120о19′30′′ 120.19
4 102о20′30′′ 102.21
5 103о52′ 103.52
1 539.59.30. +0.30 540.00
3. Визначити площу плану механічним способом (рис. 44).
Рис.44
Варіант 23
1. За даними табл. 23а визначити абсолютну і відносну нев'язки в приростах
координат для замкнутого теодолітного ходу і зробити висновок про їх до-
пустимість. Периметр 1460м.
Таблиця 23а
приростів координат початкової кінцевої
ΣΔх ΣΔу ХnY Yn Хк Yк
165,42 - 177,84 - 69,32 + 156,18 96,39 - 21,12
2. За даними вимірювання внутрішніх кутів (табл. 23б) визначити Σβвим.,
Σβтеор., Δβ і Δβдопуст., теодоліт 2Т-30.
Нев'язку розподілити і обчислити графи "Азимути " і "Румби". Кон-
троль.
Таблиця 23б
1 153о41′ 153.41
140о25′ ПдС 39.35
о
2 83 37′ 01+ 83.38
236.47 ПдЗ 56.47
3 113о44′
303.03 ПнЗ 56.57
4 104о34′
18.29 ПнС 18.29
5 84о23′
114.06 ПдС 65.54
1 539.59 Сума теор540
140.25
3. Визначити Σβтеор. Для замкнутого полігону, що має 7 вершин.

Варіант 24
1. За даними вимірювання внутрішніх кутів замкнутого полігону теодолітом

2Т-30 (табл. 24а) необхідно визначити:
1) кутову похибку і її допустимість;
2) величини поправок до виміряних кутів;
3) значення виправлених внутрішніх кутів.
Таблиця. 24а

вершин виміряні поправки виправлені
1 90о02′30′′ -30
2 29о58′ 0
3 60о00′30′′ -30
180.01
2. Визначити нев'язку в приростах координат у розімкнутому теодолітному
ході і її допустимість. Розподілити нев'язку і здійснити контроль
(табл. 24б).
Таблиця 24б
Прирости
Номери Довжина Координати
вичислені виправлені
точок лінії, м
ΔХ ΔY ΔХ ΔY Х Y
2 235,60 +221,45 -62,18 +115,25 -128,18
12 121,60 +42,14 +105,22
13 320,20 -156,20 +174,56
7 +263.59 +222,48 +89,46
1
Варіант 25
1. За відомими координатами вершин полігонів (табл. 25а) побудувати план
теодолітної зйомки в масштабі 1: 5000 і визначити його площу (га).
Таблиця 25а
Номери Координати, м
точок Х Y
1 + 100,00 - 100,00
2 + 163,75 + 159,62
3 - 25,30 + 186,65
4 - 130,96 - 6,38
2. Обчислити нев'язку в приростах координат і її допустимість у замкнутому
теодолітному ході, здійснити розподіл нев'язки (табл.. 25б).
Таблиця 25б
Горизонт. Прирости координат, м
Номери
проклад. обчислені виправлені
точок
ліній, м ΔХ ΔY ΔХ ΔY
1
2 269,34 + 262,44 + 55,90
3 268,95 + 209,94 + 166,75
4 301,65 - 210,67 + 214,41
5 319,60 - 300,23 - 114,26
1 324,95 + 37,43 - 322,93
Варіант 26
1 а. Визначити за допомогою технічного транспортира і вимірювача площу
ділянки, зображеної на плані у масштабі 1: 5000 (Тема 7).
1 б. Визначити площу плану планіметром (рис. 45).
Рис. 45
2. Що називається приростами координат?
3. Визначити кутову нев'язку в розімкнутому теодолітному ході і її допусти-
мість (табл. 26а). Якщо нев'язка допустима, то розподілити її. Теодоліт 2Т-
30. Обчислити азимути.
Таблиця 26а
Азимути
станцій виміряні виправлені
2
80о14′
3 35о14′15′-15 35.14
225.00
о
9 153 58′30′′ 153.58
251.02
о
10 205 37′30′′ 205.38
225.24
о
16 82 40′00′′ 82.40
322о44′
17 477.30+15 477.30
Варіант 27
1. Обчислити координати точки 3, якщо координати точки 2 х2 = +162,75 м, у2
= +159,62 м; довжина лінії ℓ2-3 = 190,92 м, а її румб ПдС: 8о06'.
2. Обчислити нев'язку в прирощеннях координат для діагонального ходу і
встановити їх допустимість (табл. 27а).
Таблиця 27а
Номери то- Прирощення координат Координати

чок ΔХ ΔY ΔХ ΔY
5 + 206,00 + 90,35 + 81,66 + 234,60
6 - 25,45 + 91,98
7 + 66,44 + 117,36
- 165,23 + 28,85
3. Обчислити Σβтеор. Для замкнутого теодолітного ходу, що має 14 вер-
шин.
ТЕМА 7. ОБЧИСЛЕННЯ ПЛОЩ
Способи обчислення площ
Залежно від форми і розміру площа ділянки може бути визначена аналі-
тичним, графічним та механічним способами.
Аналітичним способом площу обчислюють за результатами безпосеред-
ніх вимірів на місцевості довжин ліній і кутів між ними. До цього способу від-
носять також обчислення площ багатокутників за координатами їхніх вершин.
Цей спосіб найбільш точний. Помилка обчислень площі залежить також від по-
милок вимірювань на місцевості.
При визначенні площ графічним способом контур на плані розбивають
на прості геометричні фігури: трикутники, чотирикутники, трапеції. Із враху-
ванням масштабу вимірюють їхні елементи (основу, висоту) і за геометричними
формулами визначають площі.
Площі невеликих фігур криволінійної конфігурації визначають за допо-
могою палеток. Для визначення площ механічним способом використовують
прилад – планіметр. На сьогодні використовують планіметри полярні і елек-
тронні.
Полярні бувають з однією або двома каретками.
Однокаретковий полярний планіметр складається із каретки, полюсного
і обводного важілів.
На каретці виставлений обчислювальний механізм, до складу якого
входить обчислювальний ролик з барабаном, що має шкалу із 100 поділок і ци-
ферблат з 10 поділок.
Обчислювальний ролик, пересуваючись по карті, показує число обертів
пройдених ним під час обводу контура фігури.
Число повних обертів ролика відраховують за циферблатом, а його час-
тин – за відліками верньера.
Будова однокареточного полярного планіметра:
1 – каретка;
2 – полюсний важіль;
3 – обвідний важіль;
4 – вантаж з голкою (полюсом);
5 – обвідний пристрій;
6 – сережка;
7 – циферблат;
8 – обчислювальний ролик з барабаном;
9, 10 – верньєри обчислювального механізму і обвідного важіля.
Визначення площ за допомогою палеток
Для визначення площ невеликих контурів на плані (карті) з криволі-
нійними межами застосовують один із найбільш зручних і універсальних спосо-
бів – спосіб палеток. Найбільш уживаними є прямолінійні палетки різних видів.
Квадратна (або сітчаста) палетка (рис. 46) – це сітка взаємо-перпендику-
лярних ліній, які утворюють квадрат із сторонами заданої величини (наприк-
лад: 2 мм; 2,5 мм; 5 мм), побудований на будь-якій прозорій основі (кальці,
пластику, тощо).
Дуже дрібну сітку будувати недоцільно, ос-
кільки ускладнюється підрахунок клітинок при вимі-
рюванні площ. Лінії сітки на кальці (пластику) прод-
ряпують голкою циркуля і заповнюють порошком
чорного або кольорового графіту за допомогою ват-
ного тампону. Щоб спростити підрахунки і уникнути
грубих помилок, кожну п'яту або десяту горизонталь-
ну і вертикальну лінії роблять дещо товстішими.
Для визначення площі квадратною палеткою,
її накладають на контур, площу якого потрібно
знайти, і рахують кількість цілих квадратів, які вміс-
тилися всередині контуру. Потім неповні квадрати
Рис. 46 Палетка оцінюють окомірно, тобто їх замінюють відповідною
кількістю повних. Площу контуру знаходимо за фор-
мулою:
P = a2 n,
де а – довжина сторони квадрата в масштабі карти (плану); n – число квадратів,
які попали в межі контуру. На практиці перед користуванням палеткою визна-
чають ціну клітини палетки. Ціна клітинки буде залежати від розміру сторони
квадрата і масштабу плану (карти), на якому визначається площа. Так, у нашо-
му прикладі а = 2 мм, масштаб карти 1: 50 000. В цьому масштабі 2 мм на карті
відповідає на місцевості 100 м, тобто площа кожної клітинки палетки відповіда-
тиме 100 × 100 = 10000 м2 = 1 га. Таким чином, площа контуру дорівнює P =
1 га × 22,5 = 22,5 га на місцевості.
Основним недоліком квадратної палетки є те, що площі частини квадра-
тів оцінюються візуально, що супроводжується грубими помилками. Крім того,
сам підрахунок цілих квадратів нерідко супроводжується помилками. Тому
квадратною палеткою не рекомендується визначати площі контурів, більших 2-
3 см2 на плані (карті). Цією палеткою вигідно вимірювати площі контурів неве-
ликих розмірів.
Практичне заняття № 7.1-7.2
Тема. Обчислення площ ділянок графічним, механічним і аналітичним
способами. Врівноваження площ.
Мета: 1. Формування вмінь та навиків:
а) визначення площ графічним, механічним і аналітичним способами;
б) врівноваження площ виділів із загальною площею ділянки.
2. Масштабні лінійки.
3. Планіметри полярні – ПП-1.
4. Обчислювальна техніка.
Робота складається із трьох завдань:
 студенти ознайомлюються з даною інструкцією;
 початковими даними для виконання завдань являються плани бусоль-
ної і теодолітної зйомок;
 до звіту включають результати обчислення площі графічним, механіч-
ним і аналітичним способами.
Завдання 1. Визначення площі ділянки графічним способом
План бусольної зйомки тонкими лініями розділяєм на трикутники. У
кожному трикутнику проводимо висоту (висота – це перпендикуляр до основи
трикутника). Циркулем-вимірювачем вимірюємо висоту та основу кожного три-
кутника і, користуючись поперечним масштабом, визначаємо їх довжину в мет-
рах (м). Результати записуємо а графи 2 і 3 табл. 2.12.
Площу кожного трикутника визначають за формулою:
де: SΔ- площа трикутника в м2; а – основа трикутника, м; h – висота трикутника,

м.
Зразок:
основа трикутника 1 (рис. 47) є відрізок 2-4.
Висота проведена з т. 3 і є перпендикуляром до відрізка 2-4.
L2-4 = 373,50 м.
Lh = 343,50 м.
Тоді,
3
2 I h
4
а
1 5
Рис. 47
Загальна площа ділянки визначається за формулою:

S = SΔ1 + S Δ2 + S Δ3 + S Δn,
де: S – загальна площа лісоділянки, га; SΔ1, S Δ2, S Δn – площі трикутників, га.
Таблиця 2.12
Відомість обчислення площі ділянки графічним способом за планом
Масштаб 1:5000
Номер Розміри, м
Площа, м2 Площа, га2
трикутника основа висота
1 2 3 4 5
1 373,75 343,6 64215 6,42
2 394,80 553,0 109261 10,93
3 196,75 340,2 33468 3,35
Всього 20,70
Завдання 2. Обчислення площі ділянки аналітичним способом

(рис. 2.15 зразок)
Із відомості обчислення координат (теодолітна зйомка) виписати до
табл. 2.14 значення координат точок в графи 2, 3. Графи 4, 5 зручно заповнюва-
ти, користуючись таблицею 2.13.
Таблиця 2.13
Формули для обчислення різниці координат
№ вершин Різниця координат

1 х5 – х2 у2 – у5
2 х1 – х3 у3 – у1
3 х2 – х4 у4 – у2
4 х3 – х5 у5 – у3
5 х4 – х1 у1 – у4
Наприклад:
у2 – у5 = 947,36-1200,60 = -253,24
у3 – у1 = 1069,49-1014,08 = +55,41
Таблиця 2.14
Обчислення площі ділянки аналітичним способом
Координати Різниця Добутки
Номери
вершин Хк (Yк+1- Yк (Хк+1-
Х Y ± Хк-1-Хк+1 ± Yк+1-Yк-1 ± ±
Хк-1) Хк+1)
1 2 3 4 5 6 7
1
2
3
4
5
+ + + +
- - - -
0 0 2S 2S
S м2
S га
Таблиця 2.15
Відомість обчислення площі за координатами вершин (зразок заповнення)
Координати, м Різниця координат, м Добуток, м2
№ вершини
х у х у х у
1 2 3 4 5 6 7
1 419,99 1014,08 -253,24 -118,45 -106358 -120118
2 545,38 947,36 +55,41 -269,08 +30220 -254916
3 689,07 1069,49 +319,75 -133,79 +220330 -143087
4 679,17 1267,11 +131,11 +262,14 +189045 +332160
5 426,93 1200,60 -253,03 +259,18 -108026 +311172
Сума -506,27 -521,32 -214384 -518121
+506,27 +521,32 +339595 +643332
0 0 +125211 +125211
= 125211: 2 = 62606 м2 = 6,26 га
Графи 6,7 заповнюються відповідно:
гр. 6 = гр. 2 × гр. 5
гр. 7 = гр. 3 × гр. 4
Завдання 3. Обчислення площі ділянки планіметром (табл. 2.16)

Визначають ціну поділки планіметра за формулою:
де: Р – ціна поділки планіметра, га; S – відома площа, га; n – середня різниця
відліків, одержаних по рахуючому механізму планіметра до і після обводів.
Площу ділянки вираховують за формулою:
S = P · n,
де: S – площа лісоділянки, га; Р – ціна поділки планіметра, га; n – різниця відлі-
ків до і після обводу.
Таблиця 2.16
Відомість обчислення площі лісоділянки планіметром
Планіметр ПП – М №3077. Довжина важіля 182 мм.
Ціна поділки Р = 0,0169 га. Масштаб 1:2000
Номери Відліки за рухомим механізмом Площа,
Різниця Середня
обводів до обводу після обводу га
1 6588 6961 373
372 6,29
2 6961 7342 371
Визначення площі плану аналітичним способом
Варіанти
Координати, м, взяті із відомості обчислення координат (т. 6. Теодолітна
зйомка)
1 2 3 4
№
х у х у х у х у
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +338,50 +78,15 -342,5 +11,3 +312,27 +152,31 +315,54 +133,84
3 +406,73 +361,13 +414,4 +321,7 +315,33 +443,39 +271,57 +449,08
4 +71,67 +462,03 +153,4 +519,5 -33,87 +466,59 -43,02 +540,09
5 -6,46 +221,13 -111,9 +333,0 -56,03 +214,15 -223,92 +270,82
1 0 0 0 0 0 0 0 0
5 6 7 8
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +267,50 +23,52 +267,04 +28,17 +249,23 +100,64 +344,83 +43,27
3 +363,19 +278,93 +358,29 +285,22 +428,01 +301,32 +442,30 +316,44
4 +209,55 +437,51 +201,92 +441,06 -182,27 +475,18 +119,62 +451,81
5 -105,53 +286,29 -110,51 +284,35 -91,30 -311,11 +16,59 +220,35
1 0 0 0 0 0 0 0 0
9 10 11 12
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +332,25 +101,6 +258,77 +105,12 +274,9 +53,51 +339,93 +72,11
3 +380,81 +388,63 +115,27 +420,08 +192,63 +390,46 +413,09 +353,8
4 +39,46 +466,13 -50,75 +300,16 +7,67 +304,21 +252,4 +275,35
5 -21,97 +220,43 -176,47 +125,25 -148,28 +156,33 -2,43 +220,85
1 0 0 0 0 0 0 0 0
13 14 15 16
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +262,47 +55,8 +266,66 +86,63 +345,68 +36,32 +191,26 +54,96
3 +326,74 +321,0 +143,94 +410,86 +448,23 +308,87 +250,03 +241,71
4 +153,71 +459,9 -29,64 +302,94 +127,63 +450,06 +63,41 +445,36
5 -140,21 +271,32 -166,29 +137,17 +20,43 +220,36 -173,64 +302,63
1 0 0 0 0 0 0 0 0
17 18 19 20
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +204,27 +62,46 +196,62 +83,45 +179,49 -199,34 +195,12 +86,87
3 +424,84 +219,4 +399,83 +262,65 +441,06 -122,1 +395,2 +269,56
4 +173,98 +455,4 +125,53 +471,23 +475,26 +96,03 +117,43 +473,03
5 -62,36 +204,2 -83,47 +196,88 +165,01 +256,55 -86,88 +195,41
1 0 0 0 0 0 0 0 0
21 22 23 24
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +251,70 +96,69 +246,0 +109,4 +257,93 +109,54 +246,18 +109,59
3 +434,94 +294,41 +418,0 +316,5 +107,1 +421,87 +418,19 +316,91
4 +190,18 +472,96 +165,0 +482,0 -55,7 +299,01 +165,93 +482,48
5 -86,19 +313,19 -103,0 +308,5 -177,42 +121,96 -102,31 +308,48
1 0 0 0 0 0 0 0 0
25 26 27 28
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +191,0 -205,06 +266,56 +86,66 +300,91 +121,6 +77,0 +334,03
3 +433,0 +43,64 +143,65 +411,0 +245,88 +444,0 -203,93 +483,83
4 +262,0 +154,54 -29,34 +302,84 -103,14 +440,91 -462,23 +282,83
5 +53,9 +208,49 -166,19 +137,06 -183,6 +293,55 -350,63 -22,17
1 0 0 0 0 0 0 0 0
29 30 31 32
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +276,91 +43,85 +199,02 +3,48 +222,65 -149,99 +299,81 +166,12
3 +205,96 +383,34 +304,21 +168,58 +459,3 -11,83 +223,12 +475,05
4 +79,96 +303,38 +176,83 +413,79 +439,69 +207,91 -99,27 +532,77
5 -142,64 +161,67 -88,98 +337,07 +98,6 +288,68 -251,03 +246,0
1 0 0 0 0 0 0 0 0
33 34 35 36
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +268,15 +14,20 +272,37 +67,99 +269,52 +77,30 +193,0 -186,2
3 +372,62 +266,20 +171,88 +400,46 +158,02 +405,73 +448,7 -91,1
4 +224,61 +430,06 -8,33 +304,51 -18,58 +303,69 +467,6 +128,8
5 -95,62 +290,11 -156,50 +148,37 -161,26 +142,74 +147,0 +267,2
1 0 0 0 0 0 0 0 0
37 38 39 40
№
1 0 0 0 0 0 0 0 0
2 +157,7 -217,0 +196,2 -182,8 +196,46 +31,26 +263,1 +56,1
3 +426,0 -167,5 +450,14 -83,3 +277,46 +209,51 +474,9 +222,37
4 +483,0 +45,75 +465,14 +136,92 +116,90 +434,30 +262,5 +437,0
5 191,0 +237,95 +142,14 +269,7 -135,43 +321,55 -36,1 +322,69
1 0 0 0 0 0 0 0 0
РОЗДІЛ 3. ВЕРТИКАЛЬНА ЗЙОМКА
ТЕМА 8. ПРИЛАДИ ГЕОМЕТРИЧНОГО НІВЕЛЮВАННЯ

1. Суть геометричного нівелювання
Нівелювання – вертикальна зйомка для визначення висоти точок віднос-
но рівнинної поверхні (рівнинна поверхня – поверхня Тихого океану в стані
спокою та рівноваги).
Методи нівелювання
1. Геометричне (виконують геометричним приладом з горизонтальним проме-
нем).
2. Тригонометричне (нахиленим променем геодезичного приладу).
3. Фізичне.
4. Стереофотограмметричне.
5. Аеронівелювання (за показниками фізичних приладів встановлених на літа-
ючих апаратах).
Геометричне нівелювання: за допомогою горизонтального променя візи-
руваня нівеліра і двох нівелірних рейок визначається перевищення (h) – між
точками. За перевищенням та висоті початкової точки (НА) визначають висоти
всіх точок.
НВ – НА + h;
НА – висота т. А;
де: h – перевищення (на скільки т. В вище т. А), h – вимірюємо нівеліром.
2. Класифікація, будова і повірки нівелірів
Класифікація
Нівеліри поділяються на:
1. Високоточні (Н-0,5).
2. Точні (Н-3).
3. Технічні (Н-10).
Н – нівелір: 0,5; 3; 10 – точність в мм при дворазових вимірах 1 км ходу.
К – компенсатор.
Л – лімб (для горизонтальних кутів), Н-р; Н-10КЛ.
В лісовому господарстві використовуються точні та технічні нівеліри.
Будова нівеліра Н-3 (рис. 49)
1. Основа 8. Механічний візир.
2. Трегер. 9. Об'єктив.
3. Елеваційний гвинт. 10. Закріпний гвинт.
4. Окуляр. 11. Навідний гвинт.
5. Циліндричний рівень. 12. Круглий рівень.
6. Кремальєра. 13. Виправний гвинт.
7. Корпус труби.
Рис. 49. Нівелір Н-3
Перевірки нівеліра Н-3
1. Вісь круглого рівня повинна бути паралельна осі обертання приладу.
2. Вісь циліндричного рівня повинна бути паралельна візирній осі труби.
3. Горизонтальна нитка сітки повинна бути перпендикулярна осі обертання
приладу.
3. Способи геометричного нівелювання
1) Спосіб із середини
h = ЗА – ПВ ГП – горизонт приладу
НВ – НА + h; ГП – НА + ЗА
НВ – ГП – ПВ
2) Спосіб нівелювання вперед
 НВ – НА + h
 h = і – П, де і висота приладу
: k3 і kn – відліки на задню та передню рейки з червоного боку.
r3 – rn – відліки на задню та передню рейки з чорного боку.
Результати зйомки заносять до журналу.
В журналі проводиться посторінковий контроль.
ТЕМА 9. НІВЕЛЮВАННЯ ТРАСИ (ДОРОГИ)
1. Призначення та зміст робіт
Нівелювання траси виконують при проектуванні різноманітних лінійних
споруд (доріг).
При нівелюванні траси проводиться горизонтальна зйомка смуги місце-
вості потрібної ширини. Траса провішується, в кутах поворотів ставляться кіл-
ки, після чого проводиться вертикальна зйомка. В недоступних районах зйомка
робиться за даними аерофотоматеріалів.
2. Горизонтальна зйомка траси та розбивка пікетажу
Пікет – відстань 100 м. у горизонтальній проекції.
Горизонтальне зйомка проводиться теодолітом.
Розбивання пікетажу:
через кожні 100 метрів на рівні із землею забивається пікетний кілок. В
місцях повороту ставлять плюсові точки.
ПК +80 +20 ПК3
100-метрові відрізки – горизонтальні прокладення ліній.

100 м
100 м
При розбиванні пікетажу ведеться пікетажний журнал, в якому вказу-

ються номери пікетів, кути повороту, наноситься внутрішня ситуація (поле, луг,
болото) і т.д.
3. Нівелірні рейки в залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені
поділяються на дерев’яні і алюмінієві.
На рейки нанесені поділки у вигляді шашок чорного кольору з одного
боку та червоного з іншого. Відлік поділок ведуть від 0, що знаходиться на чор-
ній стороні рейки та відповідає 4787 або 4687 мм. відліку на червоному боці.
Для точного нівелювання використовують рейки РН-3, для технічного
нівелювання РН-3 або РН-10.
Рейки РН-3 (ціна поділки 1 см) виготовляють складними (3-4 м) і
простими (1,5-3 м).
Шифр РН-Т-3000С; РН – рейка нівелірна; Т – для точних вимірів (точ-
ність 5 мм); 3000-3-х метрова; С – складна.
4. Нівелювання траси
Проводить бригада в складі 4 чоловік: 2 – з рейками, 1 – з приладом, 1 –
веде журнал.
Порядок роботи
1) Рейки встановлюють на пікетних кілках.
2) Нівелір встановлюють між ними.
3) Відліки беруться з червоного та чорного боків нівелірних рейок.
Тема. Поглиблене вивчення будови нівеліра і рейок
Мета:
1. Знання будови і повірок нівеліра.
2. Формування вмінь і навиків виконання перевірок нівеліра, рейок. Приведе-
ння нівеліра у робоче положення.
1. Нівеліри Н-3, Н-10 КЛ.
2. Нівелірні рейки РН-3000 С.
3. Штативи.
Робота складається із двох завдань:
 студенти виконують роботу використовуючи нівеліри Н-3, Н-10 КЛ;
рейки РН-3000 С;
 виконання роботи ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції.
Завдання 1. Замалювати нівелір, описати його будову і перевірки
Завдання 2. Замалювати рейку РН-3000 С, описати її будову і перевірки
1. Приведення нівеліра у робоче положення.
2. Вимірювання перевищень.
Тема. Опрацювання журналу нівелювання, побудова профілю та траси
лісогосподарської дороги
Мета:
1. Формування вмінь і навиків опрацювання журналу нівелювання траси.
2. Складання профілю траси.
2. Відмітки висот опорних точок, мм (варіанти).
3. Зразок заповнення журналу.
1. Початковими даними для виконання роботи є:
 журнал нівелювання траси (зразок – табл.. 3.1.).
 варіанти (відмітки висот опорних точок) (табл. 3.2).
Завдання 1. Опрацювання відзначки журналу технічного нівелювання тра-
си згідно індивідуального завдання
Завдання 2. Складання профілю траси
1. Обчислення проектних нахилів.
2. Обчислення відзначок Землі, проектних і робочих відзначок.
3. Вибір горизонтального і вертикального масштабів.
Таблиця 3.1.
Обробка журналу нівелювання траси (зразок заповнення)
Журнал нівелювання
Відліки з рейки Перевищення
Виправлені
Поправки
№ станції
Горизонт
приладу
пікетів
обчислені
проміжні
Відзначка,
№№
передні
середні
задні
мм
1 Rp3 2257 1389 54220

7044 1388 -1 1387
0868 1387
0 5657 55607
0 2846 55607
7633 2608 2610 -1 2609
2
0238 2612
1 5021 58216
1 1592 58216
1+60 6379 0094 -0347 -0345 -1 -0346 59808 59714
3
1939 -0343
2 6722 57870
2 0091 57870
2+40 4878 0250 -2856 -2857 -1 -2858 57961 57711
4
2947 -2858
3 7736 55012
3 1511 759 55012
6298 759 759 -1 758
5
0752
Rp4 5539 55770
СУМА 40529 37419 + 3110 + 1555 + 1560
1) 40529-37419 = +3110/2 = +1555
2) fh = ∑hcp-(Hk-Hn) = +1555-(55770-54220) = +1555-1550 = +5 мм.
fh = ± 50√l1мм = ± 50√0,2 = ± 22,5 (мм), ау на – 5 мм, те.
fh – допустима
3) Розподіл нев'язки 120 + 1 мм.
4) ∑hвипр. = +1560 = 65930-64370 = 1560
5) Нh = Hn-1 + hвипр.
Н1 = 64370 + (+1389) = +65759
Н2 = 65759 + 2611 = 68370
6) ГП = 68370+1592 = 69962
7) Н1+60 = ГП – Н проміжне = 69962 – 94 = 69868
Опрацювання результатів знімання траси (дороги)
1. Журнал технічного нівелювання.
Ув'язка перевищень (поправка) fh = ∑hcp-(Hk-Hn), де
fh – ув'язка перевищень (поправка);
∑hcp – сума середніх перевищень;
(Hk-Hn) – різниця відзначок реперів кінцевої і початкової;
fh = ± 10 √п, де п – число станцій ходу.
Обчислення проектних відміток
, де і – проектний нахил, l – віддаль.

Наприклад:
2. Обчислення відзначок Землі.

–дано (відмітка репера початкова);
+hвиправлене, де hвипр. – перевищене виправлене.
3. Проектування по профілю
Обчислення відзначок проектних.
= +3 м, де Н3 – відмітка Землі; і = 3 м (проектний нахил)
Ннаст = Нпопер + і S, S – віддаль від точки Н1 (попередньої) до даної.
Робочі відмітки (h) – різниця між проектною відміткою і відміткою зем-
лі, тобто
Нроб = Нп – Н3
План траси будують використовуючи горизонтальний і вертикальний
масштаби, причому горизонтальний у 5-10 раз менший від вертикального (рис.
50). При технічному нівелюванні встановлені допуски: різниця чорного і черво-
ного боків повинні відрізнятись не більше як на ± 5 мм.
Таблиця 3.2.
Відмітки висот опорних точок реперів, мм (варіанти)
№ №
Rр3 Rр4 Rр Rр
варіанта варіанта
0 і 50 50530 52090 25 і 75 75460 77010
1 і 51 51510 53060 26 і 76 76310 77860
2 і 52 52330 53880 27 і 77 77540 79090
3 і 53 53440 54990 28 і 78 78380 79930
4 і 54 54220 55770 29 і 79 79190 80740
5 і 55 55460 57010 30 і 80 80410 81960

6 і 56 56310 57860 31 і 81 81660 83220
7 і 57 57540 59090 32 і 82 82390 83950
8 і 58 58380 59930 33 і 83 83480 85040
9 і 59 59190 60740 34 і 84 84360 85920
10 і 60 60410 61960 35 і 85 85630 87190

11 і 61 61320 62880 36 і 86 86140 87700
12 і 62 62450 64010 37 і 87 87320 88880
13 і 63 63560 65120 38 і 88 88410 89970
14 і 64 64370 65930 39 і 89 89230 90790
15 і 65 65240 66800 40 і 90 90110 91670

16 і 66 66510 68070 41 і 91 91320 92880
17 і 67 67190 68750 42 і 92 92450 94010
18 і 68 68610 70170 43 і 93 93560 95120
19 і 69 69360 70920 44 і 94 94370 95930
20 і 70 70530 72090 45 і 95 95240 96800

21 і 71 71510 73060 46 і 96 96510 98070
22 і 72 72330 73880 47 і 97 97190 98750
23 і 73 73440 74990 48 і 98 98610 100170
24 і 74 74220 75770 49 і 99 99360 100920
Рис. 50. Зразок оформлення поздовжнього профілю траси лісовозної дороги від ПК 0 до ПК 3
Нівелювання за квадратами
Щоб нанести на план рельєф земної поверхні, треба виконати зйомку ді-
лянки місцевості і отримати дані про планове і висотне положення характерних
точок рельєфу на даній ділянці. Характерними точками і лініями рельєфу є вер-
шини гір і підвищень, дно котловин, середина сідловин, перегини схилів, осі
лощин і водороздільні лінії.
Зйомку рельєфу на рівному та нерівному за розмірами майданчиках час-
то ведуть способом суцільного нівелювання її за квадратами. Для цього на міс-
цевості ділянку розбивають теодолітом або гоніометром і стрічкою на квадрати
з довжиною сторін від 10 до 150-200 м, залежно від характеру рельєфу і мас-
штабу. Чим складніший рельєф місцевості і більший масштаб, тим менші по-
винні бути сторони квадратів. При розбивці ділянки місцевості на квадрати
спочатку будують основний прямокутник 1…5…8…12…1 і вимірюють азимут
однієї із сторін. Одночасно при вимірюванні сторін на них відкладають потріб-
ної довжини сторони квадратів 1-2, 2-3, 3-4 і т. д. Потім провішують лінії 2…
11, 3…10, 4…9 і на них відкладають прийняті віддалі. Вершини квадратів 15,
16, 17 і 18, 19, 20, отримані за цими лініями, повинні знаходитися також в ство-
рах горизонтальних ліній 14…6 і 13…7. На всіх вершинах квадратів забивають-
ся кілки і на сторожках записуються номери вершин.
Нівелювання проводять із середини кожного квадрату, якщо сторони
його не менші 100 м. Якщо ж сторони квадратів невеликі 10-20 м, то їх групу-
ють у квадрати великих розмірів і нівелювання проводять із середини великих
квадратів. При цьому вершини малих квадратів нівелюють як проміжні точки.
Відліки з рейок на вершинах квадратів записують на схематичному кресленні в
середині квадрату для кожної вершини. Порядок нівелювання квадратів вказа-
ний римськими цифрами. Контролем правильності відліків служить рівність
сум взятих навхрест відліків за загальними сторонами суміжних квадратів. Нап-
риклад, для сторони 2-15 маємо (731+2104) – (284+2550) = 1 мм. Допустиме
розходження не більше 4 мм.
Для обчислення відзначок вершин квадратів спочатку ув'язують переви-
щення за зовнішнім замкнутим ходом 1…5…8…12…1, а потім за внутрішніми
лініями 2…11, 3…10 і т. д. Відмітку однієї вершини для обчислення наступних
приймають умовною або її обчислюють із прив'язки до репера. Внаслідок ніве-
лювання креслять план усіх квадратів у заданому масштабі і біля їхніх вершин
підписують відмітки, за якими потім викреслюють горизонталі.
Розглянемо графічний спосіб проведення на плані горизонталей за допо-
могою палетки, на якій горизонтальні лінії на рівних віддалях одна від другої.
Віддалі між лініями вибирають залежно від масштабу плану і крутизни схилів.
Здебільшого заготовляють кілька палеток з різними інтервалами між паралель-
ними лініями, наприклад: 5, 3, 1 мм, на випадок, якщо на плані в наявності є
різко відмінні схили – пологі і круті.
Горизонтальні лінії на палетці підписують послідовними відзначками
горизонталей, починаючи від меншої до відмітки самої низької точки на плані
всіх квадраті і закінчуючи більшою. Наприклад, якщо січення рельєфу рівне
0,5 м, сама низька точка на плані – 77,30 м і сама висока 81,21 м, то відзначки
горизонтальних ліній на палетці підписують відмітками горизонталей 77,0;
77,5; 78,0…81,5 м.
Для визначення положення горизонталей через 0,5 м на стороні квадрату
з відзначками вершин 78,86 м і 8,68 м на плані накладають палетку і поверта-
ють її так, щоб вершина квадрату 78,86 опинилась між горизонтальними ліні-
ями з підписами відзначок 78,50 і 79,0 (ближче до 79,0), а вершина 80,68 м –
між горизонтальними лініями з підписами 80,5 і 81,0 м (ближче до 80,5 м). По-
тім наколюють голкою точки пересічення сторони квадрату з горизонталями
79,0; 79,5; 80,0; 80,5 м; це будуть точки виходу горизонталей на сторони квад-
рату. Так само знаходять точки відповідних горизонталей на всіх сторонах
квадратів. Отримані точки з однаковими висотами з'єднують плавними криви-
ми лініями – горизонталями.
Положення точок виходу горизонталей на сторонах квадратів можна
визначити обчисленням. Наприклад, на стороні квадрату довжиною на плані
15 мм між вершинами з відмітками 79,0; 79,5; 80,0 м (див. мал. 2 а).
Спочатку знаходять положення крайніх горизонталей 79,0 і 80,5 м на
стороні квадрату. Для цього визначають віддаль х1 від вершини квадрату з
відміткою 78,86 м до ближчої горизонталі 79,0 м із пропорції: віддаль х1 у стіль-
ки разів менша від довжини всієї сторони квадрату (15 мм), у скільки разів пе-
ревищення між горизонталлю і відміткою ближчої вершини квадрату
(79,0-78,86 = 0,17 м), квадрату (80,68-78,86 = 1,82), тобто
Так само визначають віддаль х2 другої крайньої горизонталі 80, 5 м від

ближчої вершини з відміткою 80,68 м.
Відклавши знайдені віддалі на стороні квадрату від відповідних вершин,

отримують на ній виходи горизонталей 79,0 і 80,5 м. Віддалі між точками
крайніх горизонталей між ними (79,5 і 80,0).
Так само обчислюють і отримують положення горизонталей на всіх ін-
ших сторонах квадратів.
Тема. Нівелювання площ.
Мета:
1. Формування вмінь і навиків побудови плану в горизонталях
1. Восківка для інтерполяції.
2. Креслярські приладдя.
Хід роботи
1. На креслярському папері розміром А4 будують план-сітку квадратів і нуме-
руються їх вершини. Сторони квадратів прийнято по 100 м. Масштаб плану
1: 2000. При кожній вершині квадрату виписуються відмітки, взяті з
табл. 3.3 або 3.4.
2. За відмітками вершин квадратів проводяться на плані горизонталі графіч-
ним способом і частково шляхом обчислення.
3. Будується профіль за даною лінією АС на плані в горизонталях (рис. 51).
Оформлення плану
План оформляється чорною тушшю. Лінію АС проводять червоною
тушшю. Сітку квадратів викреслюють синьою або зеленою тушшю, товщиною
0,1- 0,2 мм і виписують відмітки вершин квадратів чорним кольором.
Горизонталі викреслюють коричневим або червоним кольорами. Таким
же кольором підписують горизонталі: наприклад: – 20 –. Цифри повинні бути
повернуті у бік підвищення місцевості. Товщина горизонталей – 0,1 мм. Рельєф
на плані показують із січенням – 0,5 мм.
Таблиця 3.3
Висоти точок нівелювання за квадратами (варіанти)
Закладення при сеченні 0,5 м 50 25 12,5 8,4 6,2 5,0 4,2 м
Закладення при сеченні 1,0 м 100,0 50,0 25,0 16,7 12,5 10,0 8,33 м
Нахили в тисячних, % 10 20 40 60 80 100 120
№ Приклади
вершин 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
(за рис. 5) Відмітки, м
1 20,00 31,41 50,11 51,40 58,50 24,60 70,50 60,30 70,15 75,20
2 20,86 32,27 49,65 50,79 57,88 25,83 72,90 61,12 69,16 76,88
3 21,13 32,54 49,39 50,63 57,72 22,89 73,40 60,12 69,21 74,92
4 21,77 33,19 48,94 51,92 59,02 26,41 73,15 58,56 67,75 72,97
5 22,18 33,60 49,04 51,65 58,76 30,10 73,65 59,26 70,06 73,08
6 22,76 34,18 49,78 50,94 58,05 25,86 73,85 57,91 71,70 73,18
7 22,41 33,85 50,17 50,90 58,00 23,42 75,81 56,70 71,95 74,06
8 22,15 33,56 50,07 50,81 57,92 25,65 74,31 56,86 73,25 73,77
9 21,65 33,06 49,24 50,31 57,49 27,49 72,44 57,47 72,52 73,56
10 20,78 32,20 49,73 52,49 59,60 28,28 72,30 58,73 70,60 74,38
11 21,40 32,84 49,30 52,38 59,51 28,60 74,06 58,98 71,46 75,17
12 21,65 33,03 48,96 52,46 59,56 27,44 75,72 57,65 70,16 74,71
Січення 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0
Таблиця 3.4
Висоти точок нівелювання за квадратами
№ точ- Варіанти
ки 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
1 38,4 19,6 24,5 13,8 16,7 26,0 11,0 32,9 15,9 35,9
2 39,7 20,2 26,2 13,9 14,9 24,2 12,4 31,8 14,6 36,4
3 39,2 23,2 27,1 14,4 15,6 23,2 11,6 32,9 13,4 34,8
4 38,3 24,8 26,6 14,7 17,3 24,9 9,7 33,9 12,3 33,7
5 40,1 22,8 25,4 13,5 19,1 26,8 10,6 33,3 11,4 34,7
6 39,6 22,4 25,6 12,8 18,1 27,5 10,3 29,2 14,6 34,3
7 37,9 23,6 27,3 14,2 16,6 28,2 11,2 30,0 15,2 33,6
8 40,4 26,6 26,4 13,4 14,1 27,0 12,3 32,9 13,8 32,5
9 39,9 23,8 25,3 12,2 16,5 25,3 13,4 33,3 12,6 34,1
10 41,7 22,1 24,1 13,0 18,0 24,9 11,3 32,1 11,7 33,5
11 40,5 20,3 26,3 13,1 16,8 26,8 8,5 31,3 13,5 36,2
12 39,1 21,4 28,5 12,9 14,9 25,9 10,6 32,6 13,9 35,6
13 39,6 23,4 27,9 12,1 15,6 26,3 19,1 31,3 12,7 36,3
14 37,8 22,0 26,3 10,8 17,8 26,5 11,4 30,3 11,5 37,4
15 38,6 19,5 25,6 10,7 19,5 25,8 12,2 28,2 10,3 35,8
16 39,6 21,2 25,2 12,0 17,6 25,5 9,6 33,3 14,4 36,4
17 40,5 23,6 27,1 10,5 16,1 26,2 8,7 30,4 15,2 36,5
18 43,0 26,5 26,8 12,4 17,7 26,9 11,2 32,4 13,6 34,3
19 41,2 23,5 27,2 13,0 19,0 24,2 12,5 31,8 12,3 35,7
20 40,7 20,8 26,3 13,5 17,6 25,3 10,4 32,4 11,4 33,6
21 38,2 20,0 27,1 11,3 18,9 25,0 11,0 34,9 15,2 35,4
22 38,4 22,2 28,4 13,1 17,4 24,9 10,7 32,5 14,3 34,8
23 40,3 23,9 27,2 14,6 15,2 23,6 10,3 33,1 13,2 35,8
24 43,3 22,5 28,5 14,0 17,9 23,1 11,4 30,8 12,1 34,5
25 39,4 20,4 27,1 15,1 19,0 24,5 11,8 30,4 11,2 34,2
Рис. 51. Зразок виконання камеральних робіт нівелювання площі по квадратах
РОЗДІЛ 4. АЕРОФОТОТОПОГРАФІЧНА ЗЙОМКА
ТЕМА 10. ОСНОВИ АЕРОФОТОТОПОГРАФІЧНОЇ ЗЙОМКИ

1. Суть аерофототопографічної зйомки
Аерофотознімок – це фотографічне зображення місцевості, одержане
аерофотоапаратом (АФА) із літака або іншого літального апарату на негативі і
віддрукованого з нього на папері. Фотографування місцевості здійснюється для
створення карт і планів. У загальному фотографування проводиться за 1 рік до
початку лісовпорядкування.
2. Види аерофотознімків
1. Залежно від розміщення в просторі оптичної осі АФА в момент фотографу-
вання знімки діляться на планові і висотні (перспективні).
Планові знімки: в момент фотографування оптична вісь АФА відхилена
від вертикалі не більше ніж на 30. Планові АФЗ є основними.
Перспективні знімки: в момент фотографування оптична вісь АФА зна-
ходиться під нахилом, тобто під кутом більше 30. Перспективні знімки, вико-
ристовуються як додаткові до планових.
2. Залежно від призначення аерофотознімки бувають площі і маршруту.
АФЗ площі перекриваються на 30-40 %, а АФЗ маршруту 60-70 %.
АФЗ маршруту – це зйомка доріг, міжквартальних просік і т.д.
3. Залежно від фотоматеріалів АФЗ бувають чорно-білі, кольорові і спектро-
зональні.
Найбільш якісні спектрозональні аерофотознімки, хоч кольори на них
умовні, часто не відповідають натуральним. Хвойні породи зображуються
близьким до натури зеленим кольором, а листяні – оранжевим, червоним або
жовто-оранжевим з різними відтінками.
Важлива ознака класифікації аерофотознімків – їх масштаб. Чим він
більший, тим більше інформації дає знімок. Але не завжди можливо і економіч-
но доцільно збільшення масштабу. Це веде до збільшення кількості знімків і
збільшення вартості їхнього опрацювання.
У лісовпорядкуванні встановлені наступні масштаби повітряного фотог-
рафування:
Розряд лісовпорядкування І-ІІ ІІІ
Масштаб аерофотозйомки 1:10000 1: 15000
Властивості стереоскопічної пари знімків
Стереопара – два знімки однієї і тієї ж ділянки, зроблені з двох точок
базису, тобто це пара знімків, що перекриваються. Внаслідок правильного і чіт-
кого перекриття знімків одержуємо стереомодель. За стереомоделями склада-
ють топографічні плани. Стереомодель роздивляються приладом стереоскопом.
При стереоефекті проявляється глибина картини (виділяються ріки, гори, во-
дойми, висота дерев і ін.).
Отримання стереоефекту називається дешифруванням аерофотознім-
ків.
Накидний монтаж аерофотознімків
На великому листку ДВП або ДСП знімки складають у тому порядку, в
якому фотографували, скріпляють, приколюють і перефотографовують із змен-
шенням у 3-4 рази. Знімок, отриманий внаслідок цього перефотографування –
репродукція накидного монтажу.
Фототриангуляція – це графічне знаходження координат точок на
АФЗ. При цьому зіставляється 5 аерофотознімків.
ТЕМА 11. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗНІМАЛЬНИХ РОБІТ
ПРИ ЛІСОВПОРЯДКУВАННІ
Організація знімально-геодезичних робіт
на території лісовпорядкування
Метою робіт є встановлення (відновлення) меж між об'єктом лісовпо-
рядкування і суміжними лісокористувачами, встановлення в натурі і відобра-
ження на планово-картографічних матеріалах меж лісництв, найбільш значних
елементів внутрішньої ситуації, меж виділів, доріг і інших ліній, що використо-
вуються в якості таксаційних ходів.
Відповідно до проекту складання топографічних карт або фотосхем у лі-
сі прорубують квартальні просіки і візири, розставляють стовпи, вимірюють хо-
дові лінії, знімають внутрішню ситуацію. Попередньо або в процесі цієї роботи
створюють геодезичну основу лісовпорядкувальних планшетів.
Прорубка квартальних і візирних ліній
При первинному лісовпорядкуванні її починають з прорубки магістраль-
них ходів через середину лісного масиву з півдня на північ та із заходу на схід.
Паралельно їм прорубують квартальні просіки, а візири паралельно одній із
сторін кварталу. Межами кварталів можуть бути наявні на місцевості лінії – за-
лізниці і шосейні дороги, лінії зв'язку і електропередачі, траси нафто- і газопро-
водів, ріки, характерні лінії рельєфу. Квартали нумерують окремо для кожного
лісництва з північного заходу на південний схід.
Ширина квартальних просік, за якими намічають прокладку візирних хо-
дів, – 2 м, решта не менше 0,5м і візирів 0,3 м. Прикордонні (межеві) квартали
неправильної форми не повинні відхилятися від установлених розмірів більше
ніж на 50 %.
Лінії прорубують у певному порядку. Встановлюють кутомірний прилад
у проектній точці магістрального ходу (квартальної просіки) і відкладають від
цієї лінії прямий кут. Визначають магнітний азимут (румб) лінії візування і по-
чинають рубку.
В якості кутомірного приладу використовують GPS (англ. Global
Positioning System). GPS, систе́ма глоба́льного позиціонування — сукупність
радіоелектронних засобів що дозволяє визначати положення та швидкість руху
об'єкта на поверхні Землі або в атмосфері (рис. 52). Положення об'єкту
обчислюється на ньому завдяки використанню GPS-приймача, який приймає та
обробляє сигнали супутників космічного сегменту GPS системи глоба́льного
позиціонува́ння. Для визначення точних параметрів орбіт супутників та
керування, GPS система в своєму складі має наземні центри управління.
Коли мова йде про GPS, частіше за все мається на увазі система NAVSTAR,
розроблена на замовлення військового відомства — Управління Оборони США,
але на даний час існують або розробляються також інші системи глобального
позиціонування (ГЛОНАСС, Galileo та інші).
Принцип дії
GPS приймач обчислює власне положення, вимірюючи час проходження
сигналу від GPS супутників. Кожен супутник постійно надсилає повідомлення,
в якому міститься інформація про час відправки повідомлення, точку орбіти
супутника, з якої було надіслано повідомлення, та загальний стан системи і
приблизні дані орбіт всіх інших супутників угрупування системи GPS
(альманах). Ці сигнали розповсюджуються зі швидкістю світла у всесвіті, та із
трохи меншою швидкістю через атмосферу. Приймач використовує час
отримання повідомлення для обчислення відстані до супутника, виходячи з
якої, шляхом застосування геометричних та тригонометричних рівнянь
обчислюється положення приймача. Отримані координати перетворюються в
більш наочну форму, таку як широта та довгота, або положення на карті, та
відображається користувачеві.
Оскільки для обчислення положення необхідно знати час з високою
точністю, необхідно отримувати інформацію із 4-х або більше супутників задля
усунення необхідності в надточному годиннику. Іншими словами, GPS
приймач використовує чотири параметри для обчислення чотирьох невідомих:
x, y, z та t.
В деяких окремих випадках може бути необхідною менша кількість
супутників. Якщо заздалегідь відома одна змінна (наприклад, висота над рівнем
моря човна в океані дорівнює 0), приймач може обчислити положення
використовуючи дані з трьох супутників. Також, на практиці, приймачі
використовують різну допоміжну інформацію для обчислення положення з
меншою точністю в умовах відсутності чотирьох супутників.
Застосування GPS
Не дивлячись на те, що проекти побудови GPS-систем впроваджувались
військовими відомствами, зараз окрім приймачів спеціального призначення
випускаються прилади, вмонтовані в різноманітну дрібну техніку: наручні
годинники, мобільні телефони, ручні радіостанції, портативні комп'ютери та
фотоапарати, за допомогою яких можна орієнтуватись на місцевості або
фіксувати місцезнаходження користувача. Їх використовують альпіністи,
рятівники, туристи.
GPS-приймач
Споживачам також пропонуються різні пристрої і програмні продукти,
що дозволяють бачити своє місцезнаходження на електронній карті; що мають
можливість прокладати маршрути з урахуванням дорожніх знаків, дозволених
поворотів і навіть заторів; шукати на карті конкретні будинки і вулиці, визначні
пам'ятки, кафе, лікарні, автозаправки і інші об'єкти інфраструктури.
Окремий клас пристроїв, GPS-трекерів, призначений для отримання
інформації про рух обладнаних ними автомобілів або інших рухомих об'єктів в
пункті спостереження. Використання GPS-трекерів дозволяє будувати
диспетчерські системи спостереження та управління рухом, системи GPS-
моніторингу транспорту.
Геодезія: за допомогою GPS визначаються точні координати точок і межі
земельних ділянок.
Картографія: GPS використовується в цивільній і військовій картографії.
Навігація: із застосуванням GPS здійснюється як морська так і дорожня
навігація.
Супутниковий моніторинг транспорту: за допомогою GPS на
диспетчерському пункті ведеться спостереження за маршрутом руху,
швидкістю та іншими параметрами транспорту.
Стільниковий зв'язок: перші мобільні телефони з GPS з'явилися в 90-х
роках. У деяких країнах, наприклад США це використовується для
оперативного визначення місцезнаходження людини, що дзвонить 911. У Росії
в 2010 році почата реалізація аналогічного проекту - Ера-глонасс.
Тектоніка, Тектоніка плит: за допомогою GPS ведуться спостереження рухів і
коливань плит.
Активний відпочинок: є різні ігри, де застосовується GPS, наприклад,
Геокешинг та ін.
Геотегинг: "прив'язка" подій, записів, фотознімків до точного
місцезнаходження та часу їх створення.
Точний відлік часу та синхронізація подій: завдяки використанню GPS
приймачів можливо синхронізувати час рознесених годинників з точністю до
десятків наносекунд.
Точність
Зважаючи на відстань між приймачем та супутниками точність
обчислення положення залежить від багатьох факторів та визначається лише з
деякою вірогідністю. Радіосигнали супутників можуть екрануватись або
відбиватись оточенням приймача, що збільшує похибки визначення часу
надходження сигналу та спотворює результат вимірювання.
В першу чергу мають значення атмосферні явища та поточне
розташування супутників відносно приймача. Похибка обчислення положення
буде більшою, якщо всі доступні супутники згруповані в одній півкулі відносно
приймача в порівнянні з ситуацією, коли приймач має змогу отримати сигнали
супутників з різних боків. Ситуація обмеженої видимості супутників досить
поширена в містах завдяки екрануванню сигналів спорудами.
Звичайна точність сучасних GPS-приймачів в горизонтальній площині
становить 5-10 метрів, та 10-20 метрів за висотою, але за збігом деяких умов,
обчислене приймачем положення може короткочасно відрізнятися на значно
більші величини. Виробники GPS приймачів визначають величину похибки
положення так: не гірше 5 метрів в 50% часу спостереження, та не гірше 8
метрів в 90% часу, похибка визначення швидкості не більше 0,06 м/с.
На території США і Канади є станції WAAS, в Європі діють станції
EGNOS, які передають поправки для диференційного режиму, що дозволяє
збільшити точність обчислення положення до 1-2 метрів. При використанні
більш складного додаткового обладнання, точність визначення координат
можна довести до 10 см. Наприклад, для роботи GPS-приймача в
диференційному режимі йому постійно необхідно отримувати дані від
стаціонарно розташованого приймача диференційної поправки.
Рис. 52. GPS

Недоліки
Загальним недоліком використання будь-якої радіонавігаційної системи є
те, що за певних умов сигнал може не доходити до приймача, або приходити із
значними спотвореннями або затримками. Наприклад, практично неможливо
визначити своє точне місцезнаходження в глибині квартири усередині
залізобетонної будівлі, в підвалі або в тунелі. Оскільки робоча частота GPS
лежить в дециметровому діапазоні радіохвиль, рівень прийому сигналу від
супутників може серйозно погіршитись під щільним листям дерев або через
дуже велику хмарність. Нормальному прийому сигналів GPS можуть завадити
перешкоди від багатьох наземних радіоджерел, а також від магнітних бур.
Невисокий нахил орбіт GPS (приблизно 55) серйозно погіршує точність в
приполярних районах Землі, оскільки супутники GPS невисоко піднімаються
над горизонтом.
Кущі і тонкомірні дерева, які затрудняють провішування, вирубують, а
крупні дерева, що ростуть на лінії візування, обходять, затесуючи їх на 15-20 см
з трьох сторін. Одну засічку роблять до візирної лінії, дві інші – перпендику-
лярно до неї. В лісах І групи роблять лише одну засічку, повернуту до лінії візу-
вання, а в лісопарках і курортних лісах прорубку ведуть без затесок. Заданий
напрямок при прорубці просік і візирів невеликої довжини (до 1 км) у рівнин-
ній місцевості можна витримувати візуальним вішенням ліній. При прорубці
довгих просік, а також коротких на пересіченні місцевості напрямок рубки кон-
тролюють теодолітом або бусоллю.
Першу ділянку просіки прорубують згідно проектного напрямку визна-
ченого приладом, виставленим у початковій точці. По лінії візування ставлять
віхи за вказівками спостерігача. Далі прилад переносять вперед і встановлюють
його на місце однієї із віх. В цій точці двома напівприйомами будують кут 180 о
від напрямку на початкову точку.
В напрямку візирної осі труби продовжують рубання просіки і встанов-
лення віх. При такому способі роботи кожна ділянка просіки відхиляється від
проектного напрямку не більше ніж на ± 1 о, на ділянці 1 км відхилення від за-
даного напрямку може бути на 0,15 м.
Визначають відхилення за допомогою GPS, а також способом побудови
кута якщо на лінії візування не залишається крупномірних дерев. Із-за впливу
колімаційної помилки, неточностей візування відхилення кожної просіки від
раніше заданого направлення можливо до ± 10 о, що в лінійному відношенні
складає 1,5 м.
Якщо при прорубці просіки (візиру) залишають крупномірні дерева,
напрямок рубання задають побудовою початкового магнітного азимута із то-
чок, розміщених поряд з пройденими деревами. При цьому помилка може сяга-
ти ± 1 о, що на 1 км просіки складає 10 м.
Таким чином, контроль правильності витримування напрямків прорубки
просік і візирів способом побудови кутів GPS дає задовільні результати, а при
способі побудови магнітних азимутів може привести до порушення прямокут-
них кварталів. Не менше ніж через кожні 2 км контролюють правильність вит-
римування напрямків. Відповідно до нормативних документів, лінію, що відхи-
лилась від заданого румба на 2 о і більше, прорубують заново. Якість роботи
оцінюють залежно від точності витримування напрямків, дотримання вимог до
ширини і якості прорубки (відсутність пеньків).
ТЕМА 12. ГЕОДЕЗИЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ

В НАТУРІ ОБ'ЄКТІВ ЛІСОВПОРЯДКУВАННЯ
І ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА
В загальному вигляді проектування лісосіки полягає в тому, що на план-
шеті (плані) графічним способом обчислюють площу (ескізний проект), приб-
лизно рівну заданій, потім недостатню, при потребі збільшують чи зменшують.
Виготовлення лісовпорядкувального планшету
Виготовлення оригіналу лісовпорядкувального планшету включає його
підготовку, створення геодезичної основи, складання, викреслення і оформлен-
ня.
Підготовка планшету складається із наклейки на полотно високоякіс-
ного креслярського паперу і розбивки прямокутної сітки. З метою попереджен-
ня деформації папір наклеюють за місяць до роботи на ньому.
Підготовка геодезичної основи. Мета роботи – визначити і нанести на
планшет необхідну кількість пунктів знімальної мережі, як основи для зйомки
квартально-візирних і внутрішньоквартальної ситуації. Геодезичну основу го-
тують як до виїзду на польові роботи (за наявними матеріалами), так і в процесі
їхнього виготовлення (за результатами вимірювання на місцевості). При цьому
використовують каталоги координат пунктів державної геодезичної мережі і
мереж згущення, географічні карти, матеріали фототриангуляції, наявні матері-
али суміжних землекористувань і попереднього лісовпорядкування.
Економічно більш вигідно підготовлювати геодезичну основу за резуль-
татами попередньо виконаних робіт, за картами і аерофотознімками.
За топографічними картами готують основу планшету з використанням
малодиформованих тиражних відтисків. Найбільш зручно використовувати кар-
ту однакового з планшетом масштабу. У такому випадку на неї наносять рамки
планшетів, а на планшети таку ж прямокутну сітку, як на карті. З карти ко-
піюють на планшет квартальну сітку, дороги, гідрографію, хребтові і водозлив-
ні лінії і всі інші орієнтири, а також планшетні рамки.
При використанні карт масштабу меншого, ніж масив планшету,
орієнтири копіюють з карти за допомогою оптичних проекційних приладів. Ме-
жі лісових масивів переносять як і інші об'єкти. Якщо за картою вони не розпіз-
наються, їх показують на планшеті за геодезичними даним суміжних землеко-
ристувань або за результатами зйомки із спеціально прокладених теодолітних
ходів. Точки повороту кордонів накладають на план за їхніми координатами
або за викопіровками з планів суміжних землекористувань, привівши їх попе-
редньо до масштабу планшету.
Найбільш поширений спосіб створення геодезичної основи планшетів –
за аерофотознімками. Якщо планову і висотну підготовку знімків виконують
польовими геодезичними способами, то за аерофотознімками поділяють фотоп-
лани на рівнинні райони і ортофотоплани – на гірські райони. Якщо необхідно,
на рівнинні райони виготовляють уточнені фотосхеми, а на гірські – креслярсь-
кі плани. В доповнення до карт або замість них використовують фотоплани і
креслярські плани попереднього лісовпорядкування, а також плани і фотоплани
з межами суміжних землекористувань.
Виготовлення фотопланів, фотосхем і креслярських планів включає такі
процеси: польову або камеральну підготовку знімків, фотограмметричне згу-
щення опорної сітки, створення фотопланів (ортофотопланів) або креслярських
планів, нанесення і викреслення навколишніх меж, планшетних рамок і інших
квартальних ліній.
Для виготовлення планшетів на основі даних попереднього лісовпоряд-
кування і нової зйомки необхідне погодження з органами землевпорядкувань
положення навколишніх меж підпорядкованого лісового масиву.
Якщо навколишні межі мають велику протяжність, загальний полігон
розбивають на більш менші полігони – планшети; на кожний з них складають
окрему відомість координат. При складанні відомостей перевіряють, чи однако-
во орієнтовані лінії різних землекористувань, суміжних з держлісфондом. В ін-
шому випадку знаходять різницю дирекційних кутів меж однієї і тієї ж ділянки;
на дану величину змінюють дирекційні кути ліній частини межі, меншої про-
тяжності, а за новими кутами обчислюють кордони межевих знаків ділянки.
При наявності гарно збережених планшетів попереднього лісовпорядку-
вання і відсутності змін у кордонах влаштовуваного масиву, точки із старого
планшету переколюють на новий, перевіряють довжини ліній. У випадку силь-
ного зношення і деформацій старих планів, навколишні кордони і квартальну
сітку наносять на нові планшети за попередніми геоданими.
Створення геодезичної основи методом прокладання теодолітних ходів
виконують при відсутності на влаштовуваних об'єктах карт, аерофотознімків і
геоданих суміжних землекористувань. Цей метод застосовують частіше всього
при первинному лісовпорядкуванні особливо цінних насаджень – парків і лісо-
парків, курортних лісів та ін. Польові геодезичні вимірювання виконують після
установки кордонних і квартальних стовпів. Точки і лінії геодезичної основи,
нанесені на планшет олівцем, після ретельної перевірки викреслюють тушшю.
Потім проводять на планшеті центральний істинний меридіан або лінію, пара-
лельну осьовому меридіану зони, про що роблять відповідний запис.
Складання планшету - це перенесення на нього лісової ситуації, отри-
маної при зйомці і таксації. На фотоплан (фотосхему) переносять результати
топографічного і лісового дешифрування аерофотознімків і фотоабрисів (робо-
чих знімків) по ідентичних контурах.
На графічний план ситуацію наносять за даними польових журналів, аб-
рисів (фотоабрисів), фотопланів і фотосхем за допомогою креслярських інстру-
ментів, картографічних і фотограмметричних проекційних приладів у спеціаль-
них лабораторіях. Після зведення планшетних рамок і обчислення площ, план
викреслюють прийнятими умовними знаками.
З нього виготовляють на прозорому матеріалі видавничий оригінал. Ви-
дані копії і сам планшет здаються органам лісового господарства. Їх, зазвичай,
зберігають в папках розміром 615 × 615 мм.
Тема. Проектування лісосіки заданої площі
Мета:
1. Формування навиків і вмінь обчислення недостачі або залишку площі мето-
дом трикутника або трапеції.
2. Придбання знань методів проектування площі заданої величини.
1. Транспортири геодезичні.
2. Обчислювальні машини.
3. Лінійки, олівці.
 початковими даними для виконання роботи є індивідуальні завдання,
зразки яких представлені в табл. 4. 1;
 виконання завдань проводиться у послідовності, вказаній у даній
інструкції.
Завдання 1. За координатами побудувати квартал, знайти його площу.
Завдання 2. Відкласти лісосіку заданої площі.
Масштаб підібрати самостійно.
Таблиця 4.1
Варіанти координат кварталів

(за даними С. Д. Дубова, А. Н. Полякова, 1990 р.)
Координати кутів кварталу, м
№
південно-західно-
варіан- північно-західного північно-східного південно-східного
го
та
x y x y x y x y
1. 2863 4127 2935 5141 1934 5200 1862 4200
2. 3824 4359 3792 6209 1792 6200 1862 4200
3. 5980 4605 5421 8586 1460 8029 1862 4200
4. 9066 7286 9048 9246 7249 9290 7282 7286
5. 9066 7286 9090 9235 7290 9300 7290 7250
6. 9066 7286 9002 8868 7302 8868 7302 7268
7. 9067 4360 8841 6346 6856 6103 7100 4315
8. 9067 4360 8962 6362 6970 6188 7110 4392
19, 9067 4360 9135 6316 7020 6372 7089 4220
10. 8850 3942 8815 4941 7816 4906 7851 3907
11. 9850 3942 9815 5914 7805 5964 7578 3549
12. 6540 2780 6120 6780 2155 6390 2460 2400
13. 4603 6140 4658 6938 3775 6924 3705 6196
14. 5493 4813 5498 7029 3010 6995 3282 4813
15. 7232 3989 7859 8097 3787 8023 3784 3256
16. 2863 4127 2935 5141 1934 5200 1862 4200
17. 3824 4359 3792 6209 1792 6200 1862 4200
18. 5980 4605 5421 8586 1460 8029 1862 4200
19. 9066 7286 9048 9246 7240 9290 7282 7286
20. 9066 7386 9090 9235 7290 9300 7290 7250
21. 9066 7286 9002 8868 7302 8868 7302 7268
22. 9067 4360 8841 6346 6856 6103 7100 4315
23. 9067 4360 8962 6362 6970 6188 7110 4392
24. 9067 4360 9135 6316 7020 6372 7089 4220
25. 8850 3942 8815 4941 7816 4906 7851 3907
26. 9850 3942 9815 5914 7805 5964 7578 3549
27. 6540 2780 6120 6780 2155 6390 2460 2400
28. 4603 6140 4658 6938 3775 6924 3705 6196
29. 5493 4813 5498 7029 3010 6995 3282 4813
30. 7232 3989 7859 8097 3787 8023 3784 3256
1. Способи обчислення площі?
2. Розподіл надлишкової площі?
Тема. Підготовка даних для винесення проекту в натуру. Ознайомлення з
картографічними матеріалами лісовпорядкування
Мета: формування навиків і вмінь підготовки даних для винесення проекту в
натуру
2. Обчислювальні машини.
3. Лінійки, олівці.
1. Вихідними даними для виконання роботи є індивідуальні завдання (табл. 4.
2).
2. Виконання завдань ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції.
Підготовка даних для винесення проекту лісосіки в натуру полягає у ви-
мірюванні горизонтальних кутів, довжин ліній на плані спроектованої лісосіки і
обчисленні напрямків (азимутів, румбів) сторін. Геодезичною основою для ви-
мірювання є точки знімальної основи і мережа квартальних ліній.
Вимірювання і ув'язка горизонтальних кутів
Перед вимірюванням горизонтальних кутів лісосік, запланованих до від-
ведення, їхні сторони продовжують настільки, щоб вони були трохи довші від
радіусу зовнішньої окружності транспортира.
Відліки за транспортиром беруть з точністю до 10′ і записують у спеці-
альну відомість.
Знаходять суму виміряних кутів, обчислюють їх теоретичну суму і виз-
начають кутову нев'язку.
β доп. = ± 2 t ,
де t – точність приладу, n – кількість кутів
Якщо нев'язка недопустима, то вимірювання повторюють.
Заповнюється таблиця, де початковий азимут (румб) беруть із геодезич-
них даних планшету або заміряють транспортиром. Довжини ліній заміряють
циркулем-вимірювачем і переводять за допомогою поперечного масштабу в
метри.
Допустиме розходження в довжинах ліній обчислюється за формулою
L = 0,4 × М,
де: 0,4 – коефіцієнт; М – масштаб.
Наприклад: L = 0,4×2500 = 10 м
Таблиця 4.2.
Дані для винесення проекту лісосіки в натуру
№ ку- Виміряні Виправлені Довжини
Поправка Азимути Румби
та кути кути ліній, м
С 86о20′ -10′ 86о10′ 358о00′ ПнЗ:02 о
562,50
D 99о30′ -10′ 99о20′ 78о40′ о
ПнС:78 40′ 432,60
F 92о20′ - 92о20′ 166о20′ ПдС:13о40′ 625,00
K 76о10′ -10′ 76о00′ 270о20′ ПнЗ:89о40′ 325,00
B 186о20′ -10′ 186о10′
264о10′ ПдЗ:84о10′ 200,00
C
540о40′ -40′ 540о00′
Складання плану починають з нанесення геодезичної основи робіт, роз-
бивки точок зйомочної основи, мережі квартальних ліній і т. д.
Потім викреслюють всі необхідні для перенесення на місцевість лінії і
кути та підписують їхні числові значення.
1. Які етапи включає проектування лісосіки заданої площі?
2. Які випадки проектування зустрічаються на практиці?
3. Способи проектування недостатньої або залишкової площі.
4. Які дані готують для винесення проекту в натуру?
ЛІТЕРАТУРА
1. Дубов С.Д. Геодезия : 2-е изд., перераб. и доп. / Дубов С.Д., Поля-
ков А.Н. – М. : Изд-во "Агропромиздат". 1988. – 238 с.: ил. – (Учебники и учеб.
пособия для учащихся техникумов).
2. Дубов С.Д. Практикум по лесной съёмке : учеб. пособие для технику-
мов / Дубов С.Д., Поляков А.Н. – М. : Изд-во "Лесн. пром.", 1984. – 144 с.
3. Гуль С.М. Инженерная геодезия : методические указания / С.М.
Гуль, Г.М. Дегтярь, А.И. Моврин. – Л., 1971. – 71 с.
4. Сысоев Х.А. Основы геодезии и картографии / Сысоев Х.А. – М. :
Изд-во "Недра", 1974. – 144 с.
5. Гузев Д.Д. Геодезия : методические указания и контрольные задания
по специальности "Лесное хозяйство" № 3101 / Гузев Д.Д. – Всесоюзный лес-
ной техникум РСФСР, 1991. – 76 с.
6. Коз'яков С.М. Інженерна геодезія : методичні вказівки по учбовій
практиці для студентів лісогосподарського факультету / С.М. Коз'яков, М.М.
Сухий, Б.І. Новак. – К. : Вид-во УСГА, 1993. – 84 с.
7. Евсієнко В.П. Геодезія : програма, методичні вказівки та завдання до
контрольних робіт за спеціальністю 5. 09200101 "Лісозаготівля та транспорту-
вання деревини" / Евсієнко В.П. – Малин, 1995. – 44 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Матеріал для самостійної роботи з предмету "Геодезія"
Література
1. Дубов С.Д., Поляков А.Н. Геодезия – 2-е изд., переработ. и доп.- М.,
Агропромиздат. 1988. –238 с.: ил.- (Учебники и учеб. Пособия для учащихся
техникумов).
2. Дубов С.Д., Поляков А.Н. Практикум по лесной съёмке. Учебное по-
собие для техникумов. –М.: Лесная промышленность 1984 –144 с.
3. Рощин О.М. Цікава геодезія: – К.: Рад.шк., 1973.
РОЗДІЛ 1. ПЛАНИ І КАРТИ. ОСНОВИ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЗЙОМКИ.

Тема 1. Зображення земної поверхні на планах і картах
1. Орієнтування ліній.
2. Зближення меридіанів, магнітне схилення, поправка нахилу.
3. Рельєф місцевості і способи його зображення.
4. Визначення за картою абсолютних висот точок, величини і форми схилів,
нахилу ліній місцевості, характерних ліній і точок рельєфу.
1 (38-49)
2 (13-17)
3 (43-60), (172-182)
Питання для самоперевірки
1. Що називають горизонтальним прокладенням і як його обчислюють?
2. Як визначають за картою абсолютну і відносну висоти точок місцевості?
3. Що таке крутизна схилу і які існують способи її визначення за картою?
4. Як обчислити істиний і магнітний азимути напрямку, якщо за картою вимі-
рюють дирекційний кут?
Тема 2. Принципи і методи виконання знімальних робіт

1. Опорна геодезична мережа.
1 (55-60)
3 (157-162)
1. Що таке державна геодезична мережа?
2. Як позначають і закріплюють на місцевості пункти зйомочної мережі (сіт-
ки)?
Тема 3. Основні відомості з теорії погрішностей обчислень
1. Поправка до вимірів.
2. Основні правила геодезичних обчислень та ведення записів вимірів.
3. Література
1 (64-73)
2 (157-162
3 (120-130)
1. Які похибки називають грубими, систематичними, випадковими?
2. Дайте визначення істиної і випадкової, абсолютної і відносної похибки.
РОЗДІЛ 2. ГОРИЗОНТАЛЬНА ЗЙОМКА
Тема 4. Лінійні вимірювання
1. Приведення до горизонту віддалей, виміряних нитковим віддалеміром.
2. Поняття про віддалеміри подвійного зображення і світловіддалеміри.
1 (81-95)
2 (32-44),
3 (92-108)
1. Як вимірюють віддаль нитковим віддалеміром?
2. Розкажіть про особливості роботи світловіддалемірів?
Тема 5. Зйомка кутів бусоллю і гоніометром
1. Вимірювання горизонтальних кутів.
2. Способи зйомки внутрішньої ситуації.
3. Використання екера.
4. Опрацювання журналу бусольної зйомки і складання плану.
1 (86-97)
2(26-32)
3 (108-120).
1. Які величини вимірюють бусолями?
2. Яка будова бусолей БС-2 і Г-2?
3. Як прокладають бусольний хід?
4. Способи зйомки місцевості?
5. Побудова плану бусольної зйомки.
Тема 6. Теодолітна зйомка
1. Галузь застосування і технологічна схема теодолітної зйомки.
2. Вимірювання вертикальних кутів.
3. Вимірювання магнітних азимутів.
4. Перевірки вимірювання кутів і шляхи їх зменшення.
5. Польові роботи при теодолітному зніманні.
6. Зйомка внутрішньої ситуації.
7. Поняття про теодолітні ходи при лісовпорядкуванні.
8. Складання схеми теодолітних ходів.
9. Оформлення плану.
1 (97-132)
2 (44-68)
3 (108-120)
1. Будова теодоліту.
2. Які вимоги до проектування теодолітних ходів?
3. У якому порядку і з якою точністю вимірюють горизонтальні кути?
4. Вимірювання азимута перевірки теодолітом.
5. Обчислення кутової і лінійної нев'язок у теодолітних ходах? Які нев'язки
вважаються допустимими?
6. Побудова плану теодолітної зйомки.
7. Обчислення площі теодолітної зйомки.
Тема 7. Обчислення площ
1. Полярні планіметри і їхня будова.
2. Визначення ціни однієї поділки.
3. Ув'язка площ.
4. Порядок обчислення площ планшету, кварталу, виділу.
5. Визначення площі графічним способом.
1 (133-140)
2 (17-26)
3 (78-92)
1. Які вимірювання виконують на планах (картах) для визначення площ гра-
фічним способом? Які формули використовують для обчислення площ?
2. Будова полярного планіметру і вимірювання ним площ.
3. Як знайти ціну поділки полярного планіметра?
4. Як ув'язати площу виділів із загальною площею ділянки?
5. Порядок визначення площ планіметру?
РОЗДІЛ 3. ВЕРТИКАЛЬНА ЗЙОМКА
Тема 8. Прилади геометричного нівелювання
1. Похибки і точність нівелювання.
1 (151)
2 (68-72)
3 (182-195)
1. Назвіть вимоги до точності технічного нівелювання.
Тема 9. Нівелювання траси
1. Польові роботи при нівелюванні траси.
2. Камеральне опрацювання журналу нівелювання, обчислення висот точок.
3. Проектування профілю.
4. Нівелювання площ.
1 (159-166)
2 (72-85)
3 (195-201)
1. Для чого потрібна зйомка і нівелювання траси?
2. Як закріплюють трасу на місцевості?
3. Як розбивають трасу на пікети?
4. Як контролюють вимірювання і обчислення?
5. Порядок складання профілю траси.
РОЗДІЛ 4. АЕРОФОТОТОПОГРАФІЧНА ЗЙОМКА
Тема 10. Основи аерофототопографічної зйомки
1. Суть аерофототопографічної зйомки.
2. Види аерофототопографічних знімків.
3. Методи визначення масштабу аерофотознімків.
4. Спотворення на знімках і їхні властивості.
5. Поняття про геодезичну прив'язку і їх трансформування. Фотоплан і фотос-
хема.
6. Фотографічне дешифрування знімків.
7. Поняття по космічну фотозйомку.
1 (167-186)
2 (92-103)
3 (221-228)
1. Дайте визначення аерофототопографічної зйомки.
2. За якими ознаками класифікуються аерофотознімки? Назвіть види знімків.
3. Для чого фотографування місцевості ведуть з перекриттями? Якою пови-
нна бути їхня величина?
4. Які геометричні властивості притаманні аерофотознімкам?
5. В якій послідовності виготовляють лісовпорядкувальні планшети за аеро-
фотознімками?
6. Що таке дешифрування фотознімків?
Тема 12. Геодезичне проектування і визначенняв натуру об'єктів лісовпо-
рядкування і лісового господарства
1. Винесення в натуру лісосіки, відновлення межі лісокористування.
1 (140-142)
2 (82-92)
3 (136-137)
1. Як проектують ділянки заданої площі?
Додаток Б
Таблиця натуральних значень тригонометричних функцій
СИНУСИ
А 0′ 6′ 12′ 18′ 24′ 30′ 36′ 42′ 48′ 54′ 60′ 1′ 2′ 3′
0,0000 90 о
0о 0,0000 0017 0035 0052 0070 0087 0105 0122 0140 0157 0175 89 о 3 6 9
1о 0175 0192 0209 0227 0244 0262 0279 0297 0314 0332 0349 88 о 3 6 9
2о 0349 0366 0384 0401 0419 0436 0454 0471 0488 0506 0523 87 о 3 6 9
3о 0523 0541 0558 0576 0593 0610 0628 0645 0663 0680 0698 86 о 3 6 9
4о 0698 0715 0732 0750 0767 0785 0802 0819 0837 0854 0,0872 85 о 3 6 9
5о 0,0872 0889 0906 0924 0941 0958 0976 0993 1011 1028 1045 84 о 3 6 9
6о 1045 1063 1080 1097 1115 1132 1149 1167 1184 1201 1219 83 о 3 6 9
7о 1219 1236 1253 1271 1288 1305 1323 1340 1357 1374 1392 82 о 3 6 9
8о 1392 1409 1426 1444 1461 1478 1495 1513 1530 1547 1564 81 о 3 6 9
9о 1564 1582 1599 1616 1633 1650 1668 1685 1702 1719 0,1736 80 о 3 6 9
10 о 0,1736 1754 1771 1788 1805 1822 1840 1857 1874 1891 1908 79 о 3 6 9
11 о 1908 1925 1942 1959 1977 1994 2011 2028 2045 2062 2079 78 о 3 6 9
12 о 2079 2096 2113 2130 2147 2164 2181 2198 2215 2233 2250 77 о 3 6 9
13 о 2250 2267 2284 2300 2317 2334 2351 2368 2385 2402 2419 76 о 3 6 8
14 о 2419 2436 2453 2470 2487 2504 2521 2538 2554 2571 0,2588 75 о 3 6 8
15 о 0,2588 2605 2622 2639 2656 2672 2689 2706 2723 2740 2756 74 о 3 6 8
16 о 2756 2773 2790 2807 2823 2840 2857 2874 2890 2907 2924 73 о 3 6 8
17 о 2924 2940 2957 2974 2990 3007 3024 3040 3057 3074 3090 72 о 3 6 8
18 о 3090 3107 3123 3140 3156 3173 3190 3206 3223 3239 3256 71 о 3 6 8
19 о 3256 3272 3289 3305 3322 3338 3355 3371 3387 3404 0,3420 70 о 3 5 8
20 о 0,3420 3437 3453 3469 3486 3502 3518 3535 3551 3567 3584 69 о 3 5 8
21 о 3584 3600 3616 3633 3649 3665 3681 3697 3714 3730 3746 68 о 3 5 8
22 о 3746 3762 3778 3795 3811 3827 3843 3859 3875 3891 3907 67 о 3 5 8
23 о 3907 3923 3939 3955 3971 3987 4003 4019 4035 4051 4067 66 о 3 5 8
24 о 4067 4083 4099 4115 4131 4147 4163 4179 4195 4210 0,4226 65 о 3 5 8
25 о 0,4226 4242 4258 4274 4289 4305 4321 4337 4352 4368 4384 64 о 3 5 8
26 о 4384 4399 4415 4431 4446 4462 4478 4493 4509 4524 4540 63 о 3 5 8
27 о 4540 4555 4571 4586 4602 4617 4633 4648 4664 4679 4695 62 о 3 5 8
28 о 4695 4710 4726 4741 4756 4772 4787 4802 4818 4833 4848 61 о 3 5 8
29 о 4848 4863 4879 4894 4909 4924 4939 4955 4970 4985 0,5000 60 о 3 5 8
30 о 0,5000 5015 5030 5045 5060 5075 5090 5105 5120 5135 5150 59 о 3 5 8
31 о 5150 5165 5180 5195 5210 5225 5240 5255 5270 5284 5299 58 о 2 5 7
32 о 5299 5314 5329 5344 5358 5373 5388 5402 5417 5432 5446 57 о 2 5 7
33 о 5446 5461 5476 5490 5505 5519 5534 5548 5563 5577 5592 56 о 2 5 7
34 о 5592 5606 5621 5635 5650 5664 5678 5693 5707 5721 0,5736 55 о 2 5 7
35 о 0,5736 5750 5764 5779 5793 5807 5821 5835 5850 5864 0,5878 54 о 2 5 7
36 о 5878 5892 5906 5920 5934 5948 5962 5976 5990 6004 6018 53 о 2 5 7
37 о 6018 6032 6046 6060 6074 6088 6101 6115 6129 6143 6157 52 о 2 5 7
38 о 6157 6170 6184 6198 6211 6225 6239 6252 6266 6280 6293 51 о 2 5 7
39 о 6293 6307 6320 6334 6347 6361 6374 6388 6401 6414 0,6428 50 о 2 4 7
40 о 0,6428 6441 6455 6468 6481 6494 6508 6521 6534 6547 6561 49 о 2 4 7
41 о 6561 6574 6587 6600 6613 6626 6639 6652 6665 6678 6691 48 о 2 4 7
42 о 6691 6704 6717 6730 6743 6756 6769 6782 6794 6807 6820 47 о 2 4 6
43 о 6820 6833 6845 6858 6871 6884 6896 6909 6921 6934 6947 46 о 2 4 6
44 о 6947 6959 6972 6984 6997 7009 7022 7034 7046 7059 0,7071 45 о 2 4 6
45 о 0,7071 7083 7096 7108 7120 7133 7145 7157 7169 7181 7193 44 о 2 4 6
60′ 54′ 48′ 42′ 36′ 30′ 24′ 18′ 12′ 6′ 0′ А 1′ 2′ 3′
КОСИНУСИ
СИНУСИ
А 0′ 6′ 12′ 18′ 24′ 30′ 36′ 42′ 48′ 54′ 60′ 1′ 2′ 3′
о о
46 7193 7206 7218 7230 7242 7254 7266 7278 7290 7302 7314 43 2 4 6
47 о 7314 7325 7337 7349 7361 7373 7385 7396 7408 7420 7431 42 о 2 4 6
48 о 7431 7443 7455 7466 7478 7490 7501 7513 7524 7536 7547 41 о 2 4 6
49 о 7547 7559 7570 7581 7593 7604 7615 7627 7638 7649 0,7660 40 о 2 4 6
50 о 0,7660 7672 7683 7694 7705 7716 7727 7738 7749 7760 7771 39 о 2 4 6
51 о 7771 7782 7793 7804 7815 7826 7838 7848 7859 7869 7880 38 о 2 4 5
52 о 7880 7891 7902 7912 7923 7934 7944 7955 7965 7976 7986 37 о 2 4 5
53 о 7986 7997 8007 8018 8028 8039 8049 8059 8070 8080 8090 36 о 2 3 5
54 о 8090 8100 8111 8121 8131 8141 8151 8161 8171 8181 0,8192 35 о 2 3 5
55 о 0,8192 8202 8211 8221 8231 8241 8251 8261 8271 8281 8290 35 о 2 3 5
56 о 8290 8300 8310 8320 8329 8339 8348 8358 8368 8377 8387 33 о 2 3 5
57 о 8387 8396 8406 8415 8425 8434 8443 8453 8462 8471 8480 32 о 2 3 5
58 о 8480 8490 8499 8508 8517 8526 8536 8545 8554 8563 8572 31 о 2 3 5
59 о 8572 8581 8590 8599 8607 8616 8625 8634 8643 8652 0,8660 30 о 1 3 4
60 о 0,8660 8669 8678 8636 8695 8704 8712 8721 8729 8738 8746 29 о 1 3 4
61 о 8746 8755 8763 8771 8780 8788 8796 8805 8813 8821 8829 28 о 1 3 4
62 о 8829 8838 8846 8854 8862 8870 8878 8886 8894 8902 8910 27 о 1 3 4
63 о 8910 8918 8926 8934 8942 8949 8957 8965 8973 8980 8988 26 о 1 3 4
64 о 8988 8996 9003 9011 9018 9026 9033 9041 9048 9056 0,9063 25 о 1 3 4
65 о 0,9063 9070 9078 9085 9092 9100 9107 9114 9121 9128 9135 24 о 1 2 4
66 о 9135 9143 9150 9157 9164 9171 9178 9184 9191 9198 9205 23 о 1 2 3
67 о 9205 9212 9219 9225 9232 9239 9245 9252 9259 9265 9272 22 о 1 2 3
68 о 9272 9278 9285 9291 9298 9304 9311 9317 9323 9330 9336 21 о 1 2 3
69 о 9336 9342 9348 9354 9361 9367 9373 9379 9385 9391 0,9297 20 о 1 2 3
70 о 0,9397 9403 9409 9415 9421 9426 9432 9438 9444 9449 0,9455 19 о 1 2 3
71 о 9455 9461 9466 9472 9478 9483 9489 9494 9500 9505 9511 18 о 1 2 3
72 о 9511 9516 9521 9527 9532 9537 9542 9548 9553 9558 9563 17 о 1 2 3
73 о 9563 9568 9573 9578 9583 9588 9593 9598 9603 9608 9613 16 о 1 2 2
74 о 9613 9617 9622 9627 9632 9636 9641 9646 9650 9655 0,9659 15 о 1 2 2
75 о 0,9659 9664 9668 9673 9677 9681 9686 9690 9694 9699 9703 14 о 1 1 2
76 о 9703 9707 9711 9715 9720 9724 9728 9732 9736 9740 9744 13 о 1 1 2
77 о 9744 9748 9751 9755 9759 9763 9767 9770 9774 9778 9781 12 о 1 1 2
78 о 9781 9785 9789 9792 9796 9799 9803 9806 9810 9813 9816 11 о 1 1 2
79 о 9816 9820 9823 9826 9829 9833 9836 9839 9842 9845 0,9848 10 о 1 1 2
80 о 0,9848 9851 9854 9857 9860 9863 9866 9869 9871 9874 9877 9о 0 1 1
81 о 9877 9880 9882 9885 9888 9890 9893 9895 9898 9900 9903 8о 0 1 1
82 о 9903 9905 9907 9910 9912 9914 9917 9919 9921 9923 9925 7о 0 1 1
83 о 9925 9928 9930 9932 9934 9936 9938 9940 9942 9943 9945 6о 0 1 1
84 о 9945 9947 9949 9951 9952 9954 9956 9957 9959 9960 0,9962 5о 0 1 1
85 о 0,9962 9963 9965 9966 9968 9969 9971 9972 9973 9974 9976 4о 0 0 1
86 о 9976 9977 9978 9979 9980 9981 9982 9983 9984 9985 9986 3о 0 0 0
87 о 9986 9987 9988 9889 9990 9990 9991 9992 9993 9993 9994 2о 0 0 0
88 о 9994 9995 9995 9996 9996 9997 9997 9997 9998 9998 0,9998 1о 0 0 0
89 о 9998 9999 9999 9999 9999 0000 0000 0000 0000 0000 1,0000 0о 0 0 0
90 о 1,000
60′ 54′ 48′ 42′ 36′ 30′ 24′ 18′ 12′ 6′ 0′ А 1′ 2′ 3′
КОСИНУСИ
Додаток В
Гурток "Геодезист". Індивідуальні завдання з предмету "Геодезія"
1. Визначити румби, якщо азимути дорівнюють: 35 о, 60о30′, 120о45′, 200о05′,
280о47′, 355о41′.
2. Визначити азимути напрямів за такими румбами: ПнС 65о20′, ПдС 45о38′,
ПдЗ 18о16′, ПнЗ 2о11′, ПнЗ 0о15′, ПдС 3о06′.
3. На карті масштабу 1: 100 000 відстань між двома селами 5,2 см. Чому до-
рівнює відстань на місцевості?
4. Від села до залізничної станції треба йти лісом, лугом, через річку і польо-
вою дорогою. Яка відстань від села до станції, якщо на карті масштабу 1:
500 000 протяжність лісу – 2 см, лугу – 2,5 см, ширина річки – 4 мм, довжи-
на дороги – 3 см?
5. Вулиця завдовжки 2 км на карті зображена лінією, довжина якої 8 см. Який
масштаб карти?
6. Визначити масштаб карт, на яких: 12,5 мм відповідає 1250 м на місцевості,
199 " 19900 "
11 " 550 "
84 " 840 "
22,8 " 570 "
57,4 " 2870 "
26,4 " 5280 "
128,5 " 1285 "
7. Чи можна план двору, довжина якого 300 м і ширина 150 м, скласти на сто-
рінці зошита в масштабах 1:100 і 1:1000?
8. Довжина шосе між двома містами на карті масштабу 1: 500 000 становить
9 см. Якою вона буде на карті масштабу 1: 2000 000?
9. Скільки часу потрібно, щоб з одного села прийти в друге, якщо відстань
між цими селами на карті масштабу 1: 50 000 становить 20 см, а швидкість
руху 5 км/год?
10. З пункту А одночасно виїхали два мотоциклісти. Один з середньою швид-
кістю 60 км/год – у пункт В, другий з середньою швидкістю 68 км/год – у
пункт С. Хто з них прибуде першим, якщо на карті масштабу
1:1000 000 відстань між пунктами А і В дорівнює 15 см, а між пунктами А і
С – 20 см.
11. Визначити масштаби карт, якщо відстань між кілометровими стовпами
відповідно дорівнює: 5 см; 4 см; 2 см; 10 см.
12. Під час військових навчань два командири дістали завдання зайняти висо-
ту. Відстань до неї на карті масштабу 1: 25000, якою користувався перший
командир, становила 10 см, а на карті 1: 50000, якою користувався другий
командир, – 6 см. Загін якого командира і на скільки раніше займе висоту,
якщо вони вийдуть до неї зі своїх точок одночасно і обидва рухатимуться з
швидкістю 6 км/год?
13. Територія лісу на карті масштабу 1: 100 000 має форму прямокутника з
сторонами 42 мм і 57 мм. Визначити площу лісу в гектарах.
14. Визначити площу луків, якщо на карті масштабу 1: 50000 вони мають
форму трикутника з основою 22,7 мм і висотою 15,4 мм.
15. Визначити площу ріллі, якщо на плані масштабом 1: 5000 вона має форму
трапеції з верхньою основою 23,6 мм; нижньою – 39,7 мм; висотою 14 мм.
16. Визначити площу городу, якщо на плані масштабу 1: 2000 він має форму
прямокутного трикутника, один з катетів якого дорівнює 4 см, а гіпотену-
за – 5 см.
17. Визначити площу фруктового саду, якщо на плані масштабу 1: 5000 він
має форму квадрата, діагональ якого на цьому плані дорівнює 12 см.
18. Визначити площу поля, якщо на плані масштабу 1: 6000 воно має форму
ромба з діагоналями 12 см і 8 см.
19. Визначити масштаби двох планів, якщо ліс, завбільшки 20 га, на першому
з них займає 20 см2, а на другому – 80 см2.
20. Визначити числові масштаби карт, якщо відомо, що 1 см2 на карті відпові-
дає на місцевості 1 га, 100 га, 1 км2, 10 000 км2. Відповідно до числових
масштабів накреслити лінійні масштаби з основою 1 см і ціною 2 мм.
21. Лісник, вийшовши з будиночка, пройшов на північ 800 м, потім на захід –
400 м. Повернувши на південь, він пройшов ще 400 м. Накреслити шлях
лісника в зошиті у масштабі 1: 10 000. Визначити, у якому напрямку і
скільки повинен пройти лісник, щоб повернутися додому.
22. Група студентів, відправившись на екскурсію, пройшла на південь 7 км,
потім на захід 3 км, далі повернула на північ і, пройшовши в цьому напрям-
ку 4,4 км, вирушила додому. Скласти план маршруту студентів, підібравши
відповідний масштаб. Визначити, в якому напрямку повинні повертатися
додому студенти та яку відстань пройшли вони під час екскурсії.
23. Від застави прикордонники пройшли 500 м за азимутом (географічним)
45 о, потім 800 м – за азимутом 90 о і 400 м – за азимутом 135 о. Повернувши
на південь, вони подолали ще 600 м і зупинилися біля річки, по якій прохо-
див кордон. Накреслити план маршруту прикордонників у масштабі 1:
20 000. Визначити відстань за прямою від застави до точки, де зупинилися
прикордонники.
24. Командир дістав завдання провести своїх солдат таким маршрутом:
Пункти Географічні азимути, град. Відстань, м
1 180 900
2 270 600
3 315 1200
4 360 750
Накреслити маршрут загону в масштабі 1: 30 000.
25. З порту А в порт В корабель ішов за таким маршрутом:
Пункти Румби географічні, град. Відстань, км
1 ПнС 30 400
2 ПдС 85 350
3 ПдЗ 37 600
4 ПнЗ 85 200
Накреслити шлях корабля в масштабі 1: 10 000 000.
26. На північ від спостерігача, який стоїть у точці А, на відстані 1 км знахо-
диться озеро, поперечник якого 200 м, а на південь на відстані 1,2 км з за-
ходу на схід простягається хвойний ліс. На схід на відстані 800 м розташо-
вана залізнична станція Рудна (залізниця проходить з півночі на південь),
на захід на відстані 900 м – вітряк. Від нього до залізничної станції Рудна
йде польова дорога. Накреслити план місцевості у масштабі 1: 20 000.
27. На північ від невеликого села Витруні на відстані 3,5 км розташована
електростанція; за 3 км на північний схід – цегельний завод з кар'єром; на
північний захід на відстані 2 км – невеликий масив фруктового саду (400 м
х 400 м); на південь на відстані 2,5 км починається болото; за 1 км на схід –
чагарник. На захід від села на відстані 4 км знаходиться пристань на річці
Комлач (річка тече з півдня на північ). Накреслити план місцевості в мас-
штабі 1: 100 000.
28. У селі Петрівка (80 господарств) чотири вулиці, що взаємо перетинають-
ся. Дві з них завдовжки 600 м мають напрям зі сходу на захід дві інші про-
тяжністю 400 м – з півночі на південь. На західній околиці села знаходить-
ся ставок, на північній – мішаний ліс, на східній – городи, на південній –
луки, а далі – річка, що тече зі сходу на захід. На північному сході між лі-
сом і городами розташована пасіка (100 м х 80 м), на південному сході –
стадіон. Накреслити план місцевості в масштабі 1: 20 000.
29. Поліпшена ґрунтова дорога завширшки 6 м простягається з півночі на пів-
день. Уздовж неї розташовані кілометрові стовпи і лінія зв'язку. З цією до-
рогою за азимутом 40 о перехрещується ґрунтова дорога. За 200 м на захід
від перехрестя починається мішаний ліс (ялини й берези заввишки 15 м, ді-
аметр дерев – 20 см, відстань між деревами 3 м). Від будиночка лісника, що
стоїть на узліссі, до перехрестя йде польова дорога. Накреслити план цієї
місцевості в масштабі 1: 10 000.
30. З пункту А топографічний загін пройшов 10 км за азимутом 45 о і досяг
пункту В. Звідси загін вирушив за азимутом 180 о і прибув у пункт С, з яко-
го азимут на пункт А дорівнював 270 о. З точки С загін повернувся в пункт
А. Накреслити маршрут загону в масштабі 1: 100 000. Визначити протяж-
ність маршруту в кілометрах.
Додаток Г
Контрольно-залікове заняття № 1 з предмету "Геодезія"
1. Масштаб 1: 10000
В 1 см карти:
а) 100 м місцевості;
б) 20 м;
в) 10 м;
г) 1 м.
2. Квартал 500×500 м. Площа лісосіки – 3,5 га. Лісосіка відкладена вздовж
сторони квартала.
Ширина лісосіки:
а) 35 м;
б) 70 м;
в) 105 м.
3. У лісі МС виміряли віддаль 230 м. При цьому був кут нихилу 7 о. Гори-
зонтальне прокладення даної лінії буде:
а) 230 м;
б) 232 м;
в) 228 м.
4. Населений пункт розміщений у квадраті 6712, Координати: х = 6067 км
300 м
у = 4312 см 700 м
Східна довгота буде:
1) від 12 о до 18 о;
2) від 0 о до 6 о;
3) від 18 о до 24 о.
Номер зони за Гаусом буде:
а) 1;
б) 15;
в) 4;
г) 32.
5. 7000 м2 дорівнює:
а) 7 га;
б) 70 га;
в) 0,7 га.
6. Квартал 500×500 м має площу:
а) 10 га;
б) 25 га;
в) 50 га.
7. 1 га дорівнює:
а) 10000 м2;
б) 100 м2;
в) 100000 м2.
8. Дирекційний кут відраховується від:
а) істиного меридіану;
б) магнітного меридіану;
в) вертикальної лінії сітки карти.
9. Відомо: А1-2 = 25 о
β2 = 12о12′
А 2-3 дорівнює:
а) 192о00′;
б) 191о12′;
в) 192о48′;
г) 192о12′.
10. Викреслити відрізок 250 м у масштабах:
1: 5000
1: 10000
1: 2500
11. Масштаб 1: 2000
9см
Обчислити довжину відрізка,м.
12. Сотка, це є:
а) 10×10 м = 100 м2;
б) 100×10 м = 1000 м2;
в) 20×50 м = 1000 м2.
13. Вкажіть правильні відповіді:
1. А = 12о17′ R = ПнС: 77о43′
2. А=109 о R = ПдС: 71 о
3. А = 144о50′ R = ПдС: 35о10′
4. А = 360 о R = ПнС: 0 о
5. А = 269 о R = ПдЗ: 89 о
6. А = 180 о R = ПдЗ: 0 о
7. А = 325о25′ R = ПнЗ: 55о25′
8. А = 192о20′ R = ПдЗ: 12о20′
19, А = 89 о R = ПнС: 89 о
10. А = 271 о R = ПнЗ: 89 о
11. А = 218о18′ R = ПдЗ: 38о18′
12. А = 25 о R = ПнС: 25 о
13. А = 311о11′ R = ПнЗ: 48о49′
14. А = 170о15′ R = ПдС: 9о45′
Додаток Д
Контрольно-залікове заняття № 2 з предмету "Геодезія"
1. Азимут А1-2 = 100 о
Горизонтальний кут β2 = 15о15′
Азимут А2-3 =
а) 264о45′;
б) 265о15′;
в) 265о85′.
2. Довжина робочої стрічки
МС = 20,2 м
Виміряли віддаль – 200 м
Під час вимірювання стрічку вважали 20-метровою.
Виміряна віддаль буде:
а) 202 м;
б) 198 м.
3. Віддаль у лісі треба вимірювати з точністю до:
а) 1 м;
б) 0,5 м;
в) 10 см;
г) 2 мм.
4. Арретир відсутній у
а) БС-2;
б) БК-20;
в) БГ-1.
5. Прямий румб r1-2 = ПдЗ: 20 о
Зворотній румб r2-1 =
а) ПчС: 20 о;
б) ПнС: 70 о;
в) ПнС: 100 о.
6. Алідада і бусольна коробка рухаються відокремлено і, щоб поміряти А
та R бусоль треба двічі виставляти у робоче положення.
а) БС-2;
б) БГ-1;
в) БК-20;
г) ГР-1.
7. При бусольній зйомці допустима відносна нев'язка:
а) ;
б) ;
в) .
8. Довжина лінії – 55,3 м
Кут нахилу – 14 о.
Горизонтальне прокладення буде:
а) 58,6 м;
б) 53,6 м.
9. Як знайти відносну нев'язку на плані бусольної зйомки?
а) ;
б) , де Fабс. – абсолютна нев'язка; Р – периметр.

10. Прямий румб R1-2 = ПдС: 17 о
Азимут 2-1
а) 343 о;
б) 163 о;
в) 17 о.
ДЛЯ НОТАТОК
Підп. до друку 10.06.12. Формат 6084/16. Папір офсетний. Друк офсетний.
Ум. др. арк. 9,07. Ум. фарбо-відб. 9,3. Облік.-вид-арк. 9,18. Тираж 250 прим.
Зам. № 11/2012
Видавець: Редакційно-видавничий центр НЛТУ України
79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103
Тел./факс: (032) 240-23-50
E-mail: nauk.visnyk@gmail.com

Практикум з Геодезії

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Практикум з Геодезії

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Чугуєво-Бабчанський лісовий фаховий коледж

НАВЧАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ З ГЕОДЕЗІЇ

Яковлєва М.П. Навчальний практикум з геодезії (інструкції для вико-

В практикумі викладено основні положення опрацювання результатів

© Яковлєва М.П., 2012

РОЗДІЛ 1 ПЛАНИ І КАРТИ. ОСНОВИ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ЗЙОМКИ....................7

РОЗДІЛ 2. ГОРИЗОНТАЛЬНА ЗЙОМКА.............................................................53

РОЗДІЛ 3. ВЕРТИКАЛЬНА ЗЙОМКА.................................................................116

РОЗДІЛ 4. АЕРОФОТОТОПОГРАФІЧНА ЗЙОМКА.........................................129

Історія геодезичних вимірювань

На загальногеографічних картах нанесені основні елементи місцевості:

Рис. 2. Проекція Гауса-Клюгера

Рис. 3. Номенклатура аркуша

Картографічне зображення топографічних карт приполярних областей

Рис. 4. Земний сфероїд

Рис. 7. Зональна система координат

Рис. 9. Розподіл земної кулі на зони

Рис. 11. Полярна система координат

Система прямокутних координат. У геодезичній практиці часте

Рис. 12. Абсолютні й умовні відмітки

Рис. 13. Система висот

Рис. 14. Лінійний масштаб

Рис. 15. Поперечний масштаб

Рис. 18. Розграфлення топографічних планів

Завдання 2. Накреслити у звіті за цим практичним заняттям шість вказа-

Система прямокутних координат має такий вигляд: х

де: х – меридіан нульовий; у – екватор

Рис. 19. Схема зближення меридіанів

Рис. 20. Переведення азимутів в румби

Актуалізація опорних знань

Методи наземних зйомок

Рис. 21. Вимірювання азимута

Рис. 22. Схема для розв’язку прямої і оберненої геодезичних задач

Завдання 3. Розв'язати приклад оберненої геодезичної задачі. Зробити схе-

Виміряні величини бувають

При математичній обробці, щоб знайти помилку (∆), необхідно знайти

Грубі Систематичні Випадкові

милки компенсуються в такий спосіб:

де: [Δ] – сума випадкових помилок.

Істина і вірогідна помилки

Практичне заняття № 3.1

ТЕМА 4. ЛІНІЙНІ ВИМІРЮВАННЯ

Рис. 23 Будова землемірної стрічки

Компарування стрічок – це порівняння довжини стрічки робочої з еталонною.

Рис. 24. Схеми провішування лінії

Порядок вимірювання ліній у лісі

Вимірювання віддалей віддалеміром

Рис. 25. Будова бусолі

Точки розташовують на всіх характерних лініях і відмітках рельєфу, на верши-

Рис. 26. Екер

Побудова перпендикуляра до лінії АВ із даної точки D поза цієї лінією нази-

Рис. 27. Відкладання перпендикулярів

Велике поширення має дводзеркальний відображувальний екер. Він скла-

Рис. 28. Будова екліметра

Практичне заняття № 5.1

Рис. 29. Бусоль геодезична

Рис. 30. Абрис

У точці 1′ відкладається абсолютна нев'язка по вертикальній лінії, яка є перпен-

Після цього точки 1 і 1' з'єднуються, утворюється трикутник.

На плані бусольної зйомки з кожної точки проводяться лінії паралельні відрізку

Журнал бусольної зйомки

Журнал бусольної зйомки