1

Сумський державний університет

«ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ»
Реферат

Виконав студент
2 курсу групи СФ-21
Матузний В.М.

Суми - 2023
 2

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 «ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ» ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ 3
1.1. «Таємна вечеря» - відома фреска (картина) Леонардо 3
да Вінчі
1.2.Історія створення 5
Розділ 2. ТАЄМНИЦІ КАРТИНИ 8
2.1.Цікаві факти про «Тайну вечерю» 8
2.2. «Таємна вечеря» протягом століть 9
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 13

Розділ 1.
 3

«ТАЙНА ВЕЧЕРЯ» ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ

1.1 «Тайна вечеря» - відома фреска (картина) Леонардо да Вінчі

«Тайна вечеря» — відома картина Леонардо да Вінчі, стінопис якої

створено в період 1495–1497 років у монастирі домініканців Санта-Марія-
делла-Грація в Мілані. Шедевр, який в історії живопису відкриває епоху
Відродження, зображує Ісуса Христа з апостолами та скорботне з ними
застілля у вечір перед самим розп'яттям.
Обмірковуючи майбутню «Тайну вечерю», Леонардо не тільки
виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників цієї
сцени: «Той, що пив і поставив кубок на місце, звертає голову до того, що
говорить, інший з'єднує пальці обох рук і з насупленими бровами дивиться
на свого товариша, інший показує долоні рук, препіднімає плечі до вух і
висловлює здивування ротом…» У записах не зазначені імена апостолів, але
Леонардо, скоріш за все, ясно уявляв собі дії кожного з них і місце, яке кожен
мав зайняти в загальній композиції. Імовірніше за все, за його версією
апостоли розташовуються так (зліва направо): Варфоломій, Яків Менший
(молодший), Андрій, Юда Іскаріотський, Петро (позаду Іуди), Іван. Від
Христа вправо: Фома (ззаду), Яків (старший), Пилип, Матвій, Фаддей, Симон
Зілот. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав таких форм
вираження, які утягнули б всі фігури в єдиний вир пристрастей. Він хотів
зберегти в образах апостолів живих людей, кожен з яких по-своєму
відгукується на події, що відбуваються.
Збереглися малюнки художника до «Тайної вечері». Неканонічність
«Тайної вечері» була закладена самим Леонардо. Майстри задовго до
Леонардо малювали цей сюжет: у камені відтворили його ще майстри готики.
Особливо часто до цього сюжету зверталися художники 15 століття. До
Леонардо вже була ціла низка «Тайних вечерь» (у Андреа Кастаньо, у
Гірляндайо-батька). Неканонічність стінопису Леонардо помічав і Джорджо
Вазарі: «Він (Леонардо) відкинув звичайні канонічні традиції — і розмістив
 4

Іуду Іскаріота серед апостолів, а не вдалині, по інший бік столу, як це робили

до нього». Іуду тепер можна було впізнати за кошелем з срібняками, що той
мав у руці, та острахом, що відбився на обличчі. Легендарна фреска «Таємна
вечеря» Леонардо да Вінчі належить до числа воістину унікальних шедеврів
живопису, у яких немає віку, незважаючи на те що їх елементи стираються,
фарби тьмяніють, а кольори бліднуть з часом.

Значення - ось що головне і що залишається в пам'яті назавжди. Саме

глибокий сенс і внутрішній світ робить цю картину геніальною в розумінні
справжніх цінителів мистецтва та безсмертної в історії людства.
«Тайна вечеря» — відома картина Леонардо да Вінчі, стінопис якої
створено в період 1495–1497 років у монастирі домініканців Санта-Марія-
делла-Грація в Мілані. Шедевр, який в історії живопису відкриває епоху
Відродження, зображує Ісуса Христа з апостолами та скорботне з ними
застілля у вечір перед самим розп'яттям.
Обмірковуючи майбутню «Тайну вечерю», Леонардо не тільки
виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників цієї
сцени: «Той, що пив і поставив кубок на місце, звертає голову до того, що
 5

говорить, інший з'єднує пальці обох рук і з насупленими бровами дивиться

на свого товариша, інший показує долоні рук, препіднімає плечі до вух і
висловлює здивування ротом…» У записах не зазначені імена апостолів, але
Леонардо, скоріш за все, ясно уявляв собі дії кожного з них і місце, яке кожен
мав зайняти в загальній композиції. Імовірніше за все, за його версією
апостоли розташовуються так (зліва направо): Варфоломій, Яків Менший
(молодший), Андрій, Юда Іскаріотський, Петро (позаду Іуди), Іван. Від
Христа вправо: Фома (ззаду), Яків (старший), Пилип, Матвій, Фаддей, Симон
Зілот. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав таких форм
вираження, які утягнули б всі фігури в єдиний вир пристрастей. Він хотів
зберегти в образах апостолів живих людей, кожен з яких по-своєму
відгукується на події, що відбуваються.
Збереглися малюнки художника до «Тайної вечері». Неканонічність
«Тайної вечері» була закладена самим Леонардо. Майстри задовго до
Леонардо малювали цей сюжет: у камені відтворили його ще майстри готики.
Особливо часто до цього сюжету зверталися художники 15 століття. До
Леонардо вже була ціла низка «Тайних вечерь» (у Андреа Кастаньо, у
Гірляндайо-батька). Неканонічність стінопису Леонардо помічав і Джорджо
Вазарі: «Він (Леонардо) відкинув звичайні канонічні традиції — і розмістив
Іуду Іскаріота серед апостолів, а не вдалині, по інший бік столу, як це робили
до нього». Іуду тепер можна було впізнати за кошелем з срібняками, що той
мав у руці, та острахом, що відбився на обличчі.

1.2 Історія створення

Як стверджують історики, художник спеціально зобразив на картині

точно такі ж стіл і посуд, які були на той момент у церкві. Цим він намагався
показати, що Ісус і Юда (добро і зло) набагато ближче до людей, ніж
здається. Замовлення на написання твору живописець одержав від свого
патрона – міланського герцога Людовіко Сфорца в 1495 році, який славився
 6

розпусним життям і з юних років був оточений юними вакханками. Ситуацію

ніскільки не змінювало наявність у герцога прекрасною і скромною дружини
Беатріче Д'есте, яка щиро любила чоловіка і в силу своєї лагідної вдачі не
могла перечити його способу життя.
Треба визнати, що Лодовіко Сфорца поважав свою дружину і був по-
своєму до неї прив'язаний. Але справжню силу кохання розпусний герцог
відчув тільки в момент раптової смерті своєї дружини. Скорбота чоловіка
була настільки велика, що він на 15 днів не залишав своєї кімнати. А коли
вийшов, то першим ділом замовив Леонардо да Вінчі фреску, про яку колись
просила його покійна дружина, і назавжди припинив всі розваги при дворі.
«Таємна вечеря» зображує останню вечерю Ісуса Христа з учнями-
апостолами, що відбувається в Єрусалимі напередодні його арешту
римлянами. Згідно з писанням, Ісус сказав під час трапези, що один з
апостолів зрадить його. Леонардо да Вінчі постарався зобразити реакцію
кожного з учнів на пророчу фразу Вчителя. Для цього він ходив по місту,
говорив з простими людьми, смішив їх, турбував, обнадіював. А сам при
цьому спостерігав за емоціями на обличчях. Метою автора було
відображення знаменитої вечері з чисто людської точки зору. Саме тому він
зобразив всіх присутніх в ряд і нікому не домалював німба над головою, як
це любили робити інші художники.
Одного разу італієць побачив у церковному хорі юного співака –
настільки одухотвореного і чистого, що сумнівів не залишилося: ось він –
прототип Ісуса для його «Таємної вечері». Але, незважаючи на те, що образ
Учителя був написаний, Леонардо да Вінчі ще довго коригував його,
вважаючи недостатньо досконалим.
Найбільш обговорюваним секретом фрески є постать учня, що
розташувався по праву руку від Христа. Вважається, що це не хто інший, як
Марія Магдалина, та її місце розташування вказує на той факт, що вона була
коханкою Ісуса, як це прийнято вважати, а його законною дружиною. Цей
 7

факт підтверджує літера «М», яку утворюють контури тіл пари. Нібито вона
означає слово «Matrimonio», яке в перекладі означає «шлюб».
Деякі історики сперечаються з цим твердженням і наполягають, що на
картині проглядається підпис Леонардо да Вінчі - буква «V». На користь
першого твердження виступає згадка про те, що Марія Магдалина омивала
ноги Христу і витирала їх своїм волоссям. Згідно з традиціями, робити це
могла тільки законна дружина. Більш того, вважається, що жінка на той
момент була вагітною і народила згодом дочку Сару, яка поклала початок
династії Меровінгів. Незвичайне розташування людей Деякі вчені
стверджують, що незвичайне розташування учнів на картині невипадкове.
Мовляв, Леонардо да Вінчі розмістив людей знакам зодіаку. Згідно з цією
легендою, Ісус був козерогом, а його кохана Марія Магдалина – дівою.

Розділ 2
ТАЄМНИЦІ КАРТИНИ
 8

2.1 Цікаві факти про «Таємну вечерю»

Період створення «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі - 1495-1498 роки

(розпочато і завершено), місце створення - Міланський домініканський
монастир. Розпис був виконаний на замовлення герцога Лодовіко Сфорца на
прохання його дружини Беатріче д'Есте. На 15-й день скорботи після її
раптової кончини він твердо вирішив виконати бажання покійної дружини,
заодно припинивши свої розпусні розваги при дворі.
Розміри оригіналу 460 × 880 см, а тема і сюжет котируються як
традиційні для трапезних приміщень. На полотні зображена одна з ключових
біблійних сцен - остання трапеза Ісуса Христа з 12 апостолами-учнями за
великим столом. Одна з найбільш запам'ятовуючих рис фрески - обличчя
Ісуса. Леонардо витратив значний час на вивчення та зображення Ісуса,
намагаючись передати його особливу душевність та чарівність. Він навіть
відвідував місцеві церкви та синагоги, щоб знайти натхнення для цього
надзвичайно важливого персонажа.
Втрачені деталі: Завдяки перебігу часу, війнам та природним
катастрофам, фреска "Таємна вечеря" зазнала значних пошкоджень. Багато
деталей, які Леонардо створив з величезною увагою до деталей, втрачені.
Тому дослідники ведуть постійну роботу з реставрації та відновлення цього
шедевра, спираючись на збережені фрагменти та оригінальні нариси
Леонардо.
Використання реальних моделей: Леонардо да Вінчі здебільшого
використовував реальних людей як моделі для зображення персонажів на
фресці. Він звернувся до своїх спостережень над анатомією та виразами
обличчя, щоб передати реалістичність і виразність на своїх полотнах.
Захоплення деталями: Леонардо да Вінчі відомий своїм неймовірним
пильним ставленням до деталей. Під час створення "Таємної вечері" він
 9

вклав усе своє майстерство в деталізацію одягу, рук, рухів та виразів обличчя
кожного персонажа, щоб передати їхню індивідуальність та внутрішній світ.
Використання перспективи: Леонардо застосував новаторську техніку
глибини та перспективи на фресці. Він вдало використовував перспективну
конструкцію, щоб створити враження глибини простору, розміщуючи
персонажів у відповідних планах та відображаючи різні точки перегляду.
«Таємна вечеря» вважається найбільш зрілим художнім витвором Леонардо
да Вінчі. Першочергова мета, яку він переслідував, було максимально точно
передати весь спектр емоцій Христа і його учнів. Кожного з учасників
процесу італійський художник трактує по-своєму.
Ці цікаві факти підкреслюють геніальність Леонардо да Вінчі як
художника та його революційний підхід до мистецтва. Картину "Таємна
вечеря" можна вважати витвором його геніяльності, творчої багатогранності
та таланту. Технічна складність роботи також внесла свої корективи у процес
створення "Таємної вечері". Леонардо вирішив використати не традиційну
техніку фрески, а експериментувати з сухою штукатуркою та маслом на
замість вапняної штукатурки. Це дозволило йому досягти більшої деталізації
та проникнення у роботі, але такий підхід мав свої
недоліки. Експериментальні матеріали не виявилися настільки стійкими, і з
часом фреска зазнала значних пошкоджень.

2.2 «Таємна вечеря» протягом століть

Протягом століть "Таємна вечеря" зазнала численних втрат і спроб

реставрації. Упродовж Другої світової війни, коли Мілан був бомбардований,
рефекторій, де знаходилася фреска, був серйозно пошкоджений. Проте,
завдяки тим, хто був свідомий важливості цього шедевра, "Таємна вечеря"
була збережена та відновлена у різні періоди.
Не зважаючи на те, що фреска зазнала значних пошкоджень і втрати
деталей, вона продовжує зачаровувати глядачів своєю силою і
 10

виразністю. "Таємна вечеря" стала не тільки мистецьким шедевром, але і

об'єктом вивчення, дослідження та тлумачення. Ця фреска створювала безліч
дискусій і загадок, що викликають захоплення та інтригу до сьогоднішнього
дня. Її символізм і загадковість роблять "Таємну вечерю" не лише шедевром
живопису, але й об'єктом вивчення релігії, історії та культури. Створення
картини "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі - це справжнє свідчення його
геніяльності, майстерності та революційного підходу до мистецтва. Цей
шедевр залишає незгасаючий слід у світовій культурі і визнаний як одна з
найвизначніших творчих досягнень людства.

Скільки б не було його інтерпретацій, всі християнські художники рухаються

в одному напрямку - проілюструвати біблійний сюжет та передати різні
потаємні повідомлення (святе причастя або зрада Іуди) через призму вільного
мальовничого трактування образів:
 Ісус Христос символізує спокійну мудрість та нескінченну любов - він
готовий смиренно мучитися і померти за людство. Його світлий
неземний образ зображений на тлі відкритого вікна та дверей, а руки
жертовно лежать на столі. Він сумний, але незворушний і
умиротворений.
 11

 Іуда представлений як страшний, похмурий та жорсткий контраст в

дрібних деталях. Хижі риси і злісний погляд характеризують цього
негативного персонажа і його підле нутро без зайвих слів. Егоїстична
користь, холодний розрахунок і величезна прірва між ним і Спасителем
... На ньому вікова печатка самотності і почуття провини, підкреслена
фізичним відчуженням.
 Апостоли нагадують переляканий натовп слабких та безпомічних
учнів. Кожен з них поспішає наївно довести Учителю свою вірність.
Всі вони сидять в одному ряду, але розміщені в групах по 3 людини.
Мова йде і суперечка розгорається не стільки про зраду, скільки про
спасіння душі кожної окремої людини. Але все вже вирішено Вищим, і
апостоли не в силах нічого змінити...
Таємна Вечеря із зашифрованими кодами Деякі твори мистецтва починають
жити власним життям і стають іконами поп-культури. Такий статус отримали
«Мона Ліза» і «Таємна Вечеря» Леонардо да Вінчі. Леонардо, попри свою
геніальність і далекоглядність, безумовно не передбачав яку популярність
матиме його фреска, написана на стіні трапезної (або, кажучи людською
мовою, їдальні) монастиря при храмі Божої Матері Милостивої у Мілані.
Твір Леонардо да Вінчі показує момент, коли Ісус сказав: «Один із вас Мене
зрадить». Обличчя й жести апостолів відображають гаму почуттів:
здивування, обурення, шок. Леонардо не тільки «втиснув» усіх учасників
вечері по один бік столу (ніби вони позують для групового фото), а ще й
прилаштував між ними Юду, помістивши його між Андрієм і Петром у
лівому боці кадру. Із Юдою пов’язана загадкова історія з рукою, яка тримає
ніж і виглядає з-за його спини. Лезо спрямоване вгору, що вказує на погрозу,
пересторогу чи готовність завдати удар. Ніж розташований найближче до
руки Петра, якої не видно; тобто, можливо, ця озброєна рука і є його рукою.
Можливо — але є думка, що таке викривлення зап’ястку зламало б йому
кістку. Кут нахилу та рух правого плеча і ліктя Петра радше виключають, що
це він тримає ножа. Адже його рука не могла викрутитися спірально, ніби
 12

вона гумова. Це також не рука Андрія чи Юди, оскільки жоден із них не був
трируким (принаймні Євангелія нічого про це не розповідають). Цю
таємницю важко розгадати через те, що фреска дійшла до наших днів у
жалюгідному стані: вона вицвіла, на ній з’явилися численні знебарвлення і
плями, риси фігур були затерті. Леонардо не передбачав, що через 500 років
люди також захочуть бачити цю картину, і використав фарби зі значно
меншим терміном придатності. Звісно, є багато олеопринтових репродукцій,
часто призначених для масового продажу, і на них уже без сумніву ніж
тримає св. Петро, спираючись зап’ястям на стегно. Це навіть мало би сенс,
адже він відтяв вухо одному зі слуг, посланих схопити Ісуса. Остання
Вечеря. Леонаридо да Вінчі, XV ст. Своєю чергою, автор книжки «Код
Леонардо да Вінчі» Ден Браун побачив у фресці багато закодованої
езотеричної інформації про приховану Церквою «правду», що у Ісуса була…
дружина. Він звернув увагу на постать «улюбленого учня» Ісуса,
ототожненого зі св. Йоаном, автором одного з Євангелій, якого зазвичай
зображують на картинах юним хлопцем. І справді, на фресці праворуч від
Ісуса видно молоду особу без бороди; але Ден Браун вирішив, що це молода
жінка, а не юнак. Окрім цього, Браун зауважив, що фігури Ісуса й
«улюбленого учня» утворюють контури великої літери «М», із чого він
зробив висновок, що Леонардо зобразив у сцені «Таємної Вечері» не
св. Йоана, а… Марію Магдалину. Але письменник не взяв до уваги того
факту, що Леонардо досить часто представляв на своїх картинах юнаків із
жіночними рисами (наприклад, так він малював св. Йоана Хрестителя).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 13

1. Панченко В.І. Етика. Естетика. – Київ: Центр учбової літератури,

2014.– 432 с.
2. Етика та естетика: навчальний посібник для семінарських занять та
самостійної роботи студентів фармацевтичних факультетів / І.Г. Утюж,
Н.В. Спиця, М.О. Мегрелішвілі. – Запоріжжя: ЗДМУ, 2019. – 81 с.
3. Синах А.О. Етика та естетика: Конспект лекцій / Укладач А.О. Синах. –
Суми: ФОП Цьома С.П., 2021. – 204 с.
4. Петрушенко В.Л., Савельєв В.П., Сурмай І.М., та ін. Етика та естетика:
Навчальний посібник / За ред. В.Л.Петрушенко. – Львів: Видавництво
“Новий світ – 2000”, 2020. – 304 с.
5. Етика і естетика: Конспект лекцій для підготовки до лекційних та
семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми
навчання / уклад. О. В. Шимко. - Краматорськ: ДДМА, 2018. - 50 с.