ДІАЛЕКТ

Виконала: Брунець Христина АП-34

Зміст:
1. Територіальний або
місцевий діалект як
соціальний мовний
різновид.
2. Основні властивості
територіальних діалектів,
які відрізняють цей різновид
національної мови від усіх
інших.
Територіальний або місцевий
діалект як соціальний мовний
різновид.
Діалект — місцевий різновид національної мови.
Відтак, розрізняють територіальний і соціальний різновиди
діалектів.
Територіальний діалект — різновид національної мови,
якому властива відносна структурна близькість і який є
засобом спілкування людей, об'єднаних спільністю
території, а також елементів матеріальної і духовної
культури, історично-культурних традицій, самосвідомості.
Соціальний діалект — різновид національної мови, якому
властива відносна структурна близькість і який є засобом
спілкування людей, об'єднаних спільним соціальним колом,
як наприклад спільною роботою, спортивною командою,
гуртком тощо.
Діалектна лексика формувалася під
впливом кількох факторів, і не варто
вважати, що це мова формує діалекти того
чи іншого регіону.
Історично кожне мовне утворення має
мати свої діалекти, які відособились від цієї
мови завдяки особливостям регіону.
Неправильно говорити, що діалект — це
суміш двох сусідніх мов, навіть якщо це
прикордонний діалект, адже це діалекти
формують якусь конкретну мову, а не
навпаки. Передусім був певний регіон із
конкретним мовленням, яке плавно
змінюється від одного регіону до другого:
тут немає різких кордонів, як на
політичній карті.
Якщо йдеться про інші риси, наприклад,
використання передмайбутнього часу — буду робив,
буду ходила — на заході України, не варто його
плутати із впливом польської мови.
Діалекти вважаються живою, народною мовою. І
вперше живу мову для написання твору використав
Іван Котляревський у своїй Енеїді, попри
загальноприйняте правило писати лише
літературною українською.
Діалектизми не можуть засмічувати мову у жодному
разі, адже кожна мова колись була діалектом, а також
діалекти — це одне з базових джерел розвитку
конкретної мови. Можна говорити лише про
стилістичну невідповідність, тобто вживання якогось
діалектного слова в офіційних документах, новинах на
телебаченні, творі на ЗНО.
 Основні властивості територіальних діалектів, які
відрізняють цей різновид національної мови від усіх
інших.
Основною причиною виникнення
територіальних різновидів мови є
утруднення і послаблення зв’язків між
різними місцевими угрупованнями мовної
спільності, що зумовлюється
географічними, економічними,
політичними, релігійними,
демографічними та іншими обставинами.
 ВЛАСТИВОСТІ ДІАЛЕКТІВ:
Є нижчими
формами стосовно
національної мови
як вищої форми
існування мови.
Місцеві (територіальні)
діалекти мають свою
граматичну будову і свій
основний словниковий фонд,
які в основному не
відрізняються від
загальнонародної мови.
Продукт історичного Наявність діалектів не
розвитку, діалекти заперечує, а
існують здавна в підтверджує
загальнонародній існування
мові. загальнонародної
мови.
Деякі місцеві діалекти на Місцеві діалекти можуть в
певному етапі історичного певних історичних
розвитку можуть лягти в умовах (у випадку розпаду
основу національної мови, єдиної загальнонародної
коли вона починає мови) дати початок
формуватися. утворенню окремих
самостійних мов.
 За регіональною належністю діалектизми поділяють
на 3 групи: північні, південно-західні, південно-східні.
Північні діалектні слова:
Північне або Поліське наріччя поширене на частині Чернігівської, Волинської, Рівненської
та Житомирської областей. Воно має 3 діалекти: східнополіський, середньополіський та
західнополіський. Усі вони мають кілька спільних ознак:
1. Додавання літери «г» до слів, що починаються на голосну: Гандрій – Андрій, гоко – око,
годин – один, гонуки – онуки.
2. Вживання «о, у, и» замість «і»: кунь – кінь, вечур – вечір, пид – під, вокно – вікно.
3. Вживання «ве» замість «і»: квет – кіт, поквет – покіт, макветра – макітра.
4. Вживання «а» замість «о»: вазить – возить, рабить – робить.
5. Вживання «у» замість «о»: курувай – коровай, кулишня – колишня, гулува – голова.
10 незвичайних діалектних
слів Північного діалекту:
антобус – автобус;
отово – ось це;
ясниця – веселка;
лесапет – велосипед;
монятися – втрачати час;
кузік – гудзик;
гурок – огірок;
бузько – лелека;
цмоковине – болото.
Південно-західні слова:
Південно-західні наріччя вживаються на всій території Західної
України. Діалектизми поширені у Львівській, Тернопільській,
Хмельницькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Чернівецькій і
Закарпатській областях. Серед основних особливостей
південно-західного діалекту:
1. Вимова літери «и», наближеною до «е»: техо – тихо, сило –
село.
2. Перехід «т» у «к»: кісто – тісто.
3. Відсутність подвоєння деяких приголосних: житя – життя,
бутя – буття.
4. Оглушення дзвінких приголосних: сат – сад, каска – казка.
5. Закінчення іменників на «и»: на земли – на землі, на кони – на
коні.
6. Використання енклітичних займенників: дай ми – дай мені.
7. Часте вживання частки «ся»: я ся маю, я ся роблю.
Приклади діалектизмів:
кугут – півень;
кульчики – сережки;
файний – гарний;
ровер – велосипед;
вуйко – дядько;
крумплі – картопля;
леквар – повидло;
парадичка – помідор;
рехлик – піджак;
фіглі – жарти;
трафити – потрапити;
писок – рот;
гачі – штани.
 Південно-східні слова: приклади діалектизмів
Більшість наших громадян розмовляють саме Південно-східним
наріччям, адже воно дуже схоже на літературну українську мову.
Проте, є кілька ознак, що відрізняють його від стандартної мови:
1. Використання «д, з» замість «дж, жз»: ходю – ходжу, сидю – сижу.
2. Скорочення дієслів: зна – знаю, гука – гукаю, пита – питає.
3. «Де» вживається замість «куди», «звідки», «який», «що».
4. Використання «х, хв» замість «ф»: тухлі – туфлі, хвабрика –
фабрика, бухвет – буфет.
5. Фонеми «е» та «и» не розрізняються: нису – несу, виду – веду, жеве –
живе.
6. Запозичення із російської, болгарської, турецької та румунської
мов.
Найвідоміші приклади
південно-східних діалектизмів:

комиш – очерет;
тремпель – вішак;
тормозок – їжа, яку беруть на роботу;
сявка – хуліган;
чинка – лезо;
локон – плойка;
лайба – велосипед;
порожняк – нісенітниця;
кіндейка – службове приміщення;
ампулка – стрижень ручки.
Дякую за увагу!