ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

Монуш Доріна Йосипівна,

Студентка 1 курсу,
факультету міжнародних економічних відносин,
спеціальність «міжнародні економічні відносини»,
Ужгородський Національний університет,
monush.dorina@gmail.com
Панов Ален Володимирович,
Доктор філософії, професор,
Завідувач кафедрою міжнародної політики,
Ужгородський Національний університет,
alenpanov1@yahoo.com

Анотація. Третьою провідною галуззю матеріального світового

виробництва і основою географічного розподілу праці є транспорт. Транспортна
система Німеччини є однією з найрозвинутіших і ефективних у світі. Вона
включає в себе широку мережу автомагістралей, залізниць, аеропортів і водних
шляхів. Німеччина відома своєю високою якістю транспортної інфраструктури,
а також швидким та пунктуальним громадським транспортом. На світові
країни доводиться 80% світових вантажообіги і пассажирооборота.
Транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа. Вона
виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит
населення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в
Європі. Для пересування Німеччиною необов'язково мати особистий автомобіль.
На автобусах, потягах, електричках і трамваях зручно пересуватися як містом,
так і з одного населеного пункту до іншого.
 Abstract. The third leading branch of material world production and the basis
of the geographical division of labor is transport. Germany's transport system is one of
the most developed and efficient in the world. It includes an extensive network of
highways, railways, airports and waterways. Germany is known for its high-quality
transport infrastructure, as well as fast and punctual public transport. 80% of the
world's freight traffic and passenger traffic are accounted for by the countries of the
world. The transport system of Germany is developed, modern, complex and dense. It
performs not only internal functions, but also carries out international transit of people
and goods. This follows from the country's central position in Europe. It is not
necessary to have a personal car to move around Germany. Buses, trains, electric
trains and trams are convenient for moving around the city and from one settlement to
another.
Ключові слова: транспорт, країна, Німеччина, система, залізниця, авто,
громадський транспорт.
Key words: transport, country, Germany, system, railway, car, public transport.

Виклад основного матеріалу:

Транспортна система Німеччини розвинена, густа, комплексна і
максимально модернізована. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а й
транзитні, оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у
створенні Європейської системи автострад і транс'європейських швидкісних
залізниць.
Вантажо- і пасажироперевезення здійснюються залізницями, автошляхами і
водними шляхами. На водний транспорт припадає 1/5 вантажоперевезень, що
видаляє країну за цим показником в Європі [8].
Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. Німеччина бере
участь у створенні європейської системи автострад і транс’європейських
швидкісних залізниць. Переміщення вантажів здійснюється залізницями,
автомобілями, трубопроводами і водними шляхами, людей – автомобілями,
залізницею і авіатранспортом. У країні зареєстровано понад 40 млн. легкових і 3
млн. вантажних автомобілів. Німецька «Люфтганза» є однією з найбільших і
найдосконаліших авіакомпаній світу. Вона здійснює польоти як у національних
межах, так і в усі куточки Землі [3].
У Німеччині розвинуті всі види транспорту, але провідна роль у
перевезенні пасажирів та вантажів належить автомобільному й залізничному
транспорту. Залізниця вважається найбільш екологічно чистим засобом
перевезення вантажів великих обсягів. Основу транспортної системи складають
залізниці, що перевозять на рік близько 2 млрд пасажирів. Головними
залізничними вузлами в країні є Гамбург, Кельн, Берлін, Франкфурт-на-Майні,
Лейпциг, Мюнхен. Їхня довжина - понад 39 тис. км. Вантажооборот залізничного
транспорту, станом на 2010 рік, становив 107317 млн. тонно - кілометрів, а
пасажирооборот - 82837 млн. пасажиро - кілометрів. Деякі дороги пристосовані
для руху високошвидкісних поїздів Intercity-Express. 16 тис.км залізниць
електрифіковані. Залізниці розділені між німецькою федеральною залізницею і
німецькою імперською залізницею [7].

Види залізничних сполучень Німеччини :

 внутрішні сполучення;

Німеччина є, мабуть, самою потужною й ефективною залізничною

системою миру. На залізницю доводиться переважна більшість міжміських і
приміських поїздок суспільним транспортом. Поїзда ходять у всіх напрямках
щогодини, а на багатьох лініях — кілька разів у годину. В об'єднаній Німеччині
загальна довжина залізничних колій досягла 44 тис. км. Це відіграє особливу роль,
як для внутрішнього туризму, так і для зовнішнього.

Важливим нововведенням для залізничного транспорту Німеччини стало

широке використання швидкісних пасажирських поїздів типу " Інтер-Сіті-
Експрес", на багатьох напрямках відходять потяги в «час пік» з сильним
навантаженням у середньому з годинним інтервалом. Завдяки комфортабельності
й гарним технічним характеристикам такі експреси, без зупинок, що їздять між
центрами великих міст, становлять серйозну конкуренцію авіаційному транспорту
на відстанях до 800 км. Практично всі дороги пристосовані для руху
високошвидкісних поїздів (до 280 км/ч) [6].

Типи німецьких поїздів:

o ІCE — денний високошвидкісний експрес. Зупиняється у великих містах.

Доплата приблизно від 5 до 20 євро до звичайного тарифу.
o ІC і ЄС — денні експреси. Зупиняються у великих і середніх містах.
o NZ — нічний спальний поїзд.
o D і ІR — швидкі поїзди, звичайно за кордон.
o ІRE і RE — регіональні експреси, зупиняються в регіональних центрах і
невеликих містах.
o RB — регіональний поїзд, зупиняється скрізь.
o S-Bahn — приміський [5].

 міждержавне сполучення

У більшості великих західногерманських міст одержали розвиток нові

елементи транспортної інфрасруктури, що зв'язали в єдину мережу наземне міське
й приміське залізничне сполучення, метрополітен, трамвайні й автобусні лінії. У
Берліні після об'єднання Німеччини були проведені більші роботи з відтворення
єдиної системи міського транспорту із двох автономних міських транспортних
мереж, що зложилися слідом за спорудженням в 1961 Берлінської стіни.

Реконструкція мережі залізних доріг Східної Німеччини йшла повільно й

проводилася переважно на ключових магістралях. Незабаром у Східній Німеччині
почалася реконструкція високошвидкісної магістралі Ганновер — Стендаль —
Берлін. Після об'єднання по головних залізницях Східної Німеччини пішли
експреси "Інтерсіті".

Незважаючи на зусилля уряду підвищити роль залізничного транспорту у

вантажних перевезеннях, у Німеччині вони здійснюються головним чином по
автодорогах (за винятком транспортування важких вантажів). Роль вантажного
автотранспорту росте й у міжнародних перевезеннях. Приватні поїздки громадян
також здебільшого здійснюються на автомобілях.

 таксі

Таксі є дуже поширеним транспортом серед німців. В середньому проїзд коштує

від 7 євро, 1 кілометр коштує приблизно 1 євро, плюс 1,5 євро за включення
лічильника. Для поїздок, що становлять менше ніж 2 км, або коротше ніж 5 хв
існує спеціальний тариф. У деяких містах існують такі пільгові розцінки, як до
прикладу темний час доби для жінок. Викликати таксі можна по телефону, або ж
на вулиці чи стоянці.

На початок 2003 року у Німеччині було зареєстровано 53 млн автомобілів (у

тому числі легкових 45 млн). Автодороги всіх класів складають понад 230 тис. км.,
Автобани - близько 12 тис. км. Німеччина має найбільшу мережу автомагістралей
у світі. Вантажооборот автомобільного транспорту становить 313104 млн тонно-
кілометрів. У країні зареєстровано 509 автомобілі на тисячу жителів.

 рейсове автобусне сполучення

Мережа автобусних маршрутів велика, однак автобуси популярні головним

чином там, де залізничне сполучення утруднене через складний рельєф.
Користуватися ж автобусами для далеких поїздок неефективно, тому що поїздом
можна доїхати швидше, і, як правило, не набагато дорожче. Виключення
становлять кілька маршрутів, відкритих спеціально для туристів, таких як
"Романтична дорога" і "Дорога замків". Міжміські автобуси в Німеччині є
допоміжним транспортом, оскільки сильно програють поїздам по швидкості,
комфорту й частоті руху. Звичайно між парою міст є всього 1-2 автобусних рейси в
день, а часто таких рейсів може й не бути зовсім. Разом з тим для разових поїздок
вони помітно дешевше поїздів. Скажемо, автобус від Берліна до Мюнхена їде 7-8
годин за 43 євро.

До 1998 довжина загальнімецької мережі швидкісних автодоріг (автобанів)

склала 11,2 тис. км. Довжина інших категорій автодоріг зросла не настільки
значно, але їхня якість при цьому істотно покращилося. В останні роки
автодорожнє будівництво натрапляє на стійкий опір з боку екологістів. Але
розширення мережі автодоріг відбувалося повільніше, ніж ріст транспортного
руху, у зв'язку із чим гострою проблемою стали часті затори на дорогах, особливо
в промислових зонах або ж, по неділях , на підходах до альпійських тунелів і
перевалів. Західногерманські автобани прямо, через державний кордон пов'язані з
аналогічними мережами автострад у Данії, Нідерландах, Бельгії, Франції й
Австрії; прикордонний контроль на границях між країнами ЄС був поступово
ліквідований [2].

Транспорт у Німеччині ходить строго за розкладом. Вартість проїзду

залежить від відстані. Якщо потрібно кілька разів перетинати місто, то вигідніше
купувати не разові квитки, а одно- або триденні. Ще більше можна заощадити,
якщо їхати на суспільному транспорті не поодинці . Квитки всіх типів можна
купити в газетних кіосках, магазинчиках або автоматах. Квитки потрібно
обов'язково прокомпостирувати перед поїздкою. Компостери є на будь-якій
зупинці або усередині самих транспортних засобів.

У Німеччині кращі в Європі автостради. Проїзд по них безкоштовний.

Швидкість не завжди обмежена, але на границі вам люб'язно порекомендують не
перевищувати швидкість 130 км/година. Німці їздять швидко. Обов'язкове
правило як для водіїв, так і для пасажирів — пристібати ремені безпеки. Після
об'єднання Німеччини автомобільний парк неймовірно збільшився, тому на
дорогах вас можуть очікувати такі неприємності — як дорожні пробки. У Східній
Німеччині багато доріг ремонтуються, мало дорожніх покажчиків, часті пробки.

 система проїзних квитків

Всі квитки можна придбати в спеціальних машинах на станціях метро й

приміських поїздів. Квитки треба компостувати в червоних машинах, що
перебувають на платформах. Штраф за безквитковий проїзд досить високий.

Вартість разової поїздки в берлінському транспорті 2 євро (на коротку

відстань 1,2 євро), квиток на весь день коштує 5,6 євро (з околицями — 6 євро).
Проїзний на тиждень коштує 24,3 євро (з околицями — 30 євро) [2].

При покупці за 3 дні квитка "туди й назад" можна заощадити 25% ціни, а
якщо поїздка назад буде не раніше найближчої неділі, те всі 50%. Але число місць
по цих квитках обмежено. Також обмежена кількість квитків по спецпропозиціям
— по 19, 29 і 39 євро. Для тих, кого влаштовують поїздки регіональними поїздами
з пересадженнями, існує квиток "Wochenende-Tіcket". Він діє в будь-який
вихідний день і дає можливість безлімітних поїздок цілий день по всій Німеччині
за 30 євро відразу для 5 чоловік, але тільки в регіональних експресах,
регіональних і приміських поїздах. У робочі дні такі пропозиції є тільки усередині
федеральних земель [6].

Авіаційний транспорт у зовнішніх повідомленнях відіграє більшу роль, ніж

у внутрішніх. Частка авіаційного транспорту в забезпеченні
зовнішньоторговельних перевезень Німеччини становить по вазі лише 0,1%, але
за вартістю — близько 10%. Всі найбільші ярмаркові центри розташовують
поблизу аеропортів. З 16 наявних у Німеччині міжнародних аеропортів
найважливіші перебувають у Франкфурті-на-Майні, у Дюссельдорфі, Мюнхені й
Гамбурзі. Найбільш насиченою мережею внутрішніх маршрутів розташовує
національний авіаперевізник "Lufthansa". У цієї авіакомпанії можна знайти як
дорогі пропозиції, так і зі знижкою. Альтернативні перевізники — "Aіr Berlіn",
"Germanwіngs", "Hapag-Lloyd Express", "Germanіa Express", "Deutsche BA",
"Condor" — як правило, дешевше. Є ще ряд невеликих регіональних авіакомпаній.
[7].

Найбільший у всій континентальній Європі й основний у Німеччині

аеропорт, перебуває у Франкфурті-на-Майні. Найбільшими після
Франкфуртського є аеропорти Дюссельдорфа й Мюнхена. Провідна авіаційна
компанія Німеччини — "Люфтганза". І Берлін, і Франкфурт —
багатофункціональні міста з перевагою невиробничих функцій, і розвиток їхніх
аеропортів зв'язано насамперед з ростом "третинної сфери", зростанням ролі в
загальній ієрархії міст Німеччини й всієї Європи [1].

Торговий флот Німеччини нараховує 2200 сучасних морських суден. На

водний транспорт припадає 1/5 вантажоперевезень, що виділяє країну за цим
показником в Європі. Важливе значення для здійснення економічних зв'язків у
середині країни відіграє річковий транспорт. Загальна протяжність водних шляхів
Німеччини — 7,4 тис. км. Найважливішим міжнародним водним шляхом, яким
перевозяться близько двох третіх німецьких річкових вантажів, є Рейн, на якому
знаходиться ряд великих портів, у тому числі Дуйсбург - найбільший в світі
річковий порт з вантажообігом до 55 млн т на рік, Кельн, Карлсруе,
Людвигсхафен, Мангейм. Канал Рейн – Ведер дав вихід Руру до Північного моря а
межах державної території. середньо німецький канал, перетинаючи територію з
заходу на схід, сполучає річки півночі в єдину транспортну систему. Збудовані у
90-х роках канал Рейн-Майн-Дунай сполучає Північне і Чорне моря, утворюючи
транєвропейську водну магістраль. З північного порту Кіль починається
глибоководний Кільський канал, що за значенням поступається тільки Суецькому і
Панамському. Поромні переправи сполучають Німеччину з Данією, Швецією,
Фінляндією, Литвою.

Морський транспорт обслуговує, головним чином, зовнішньоторговельні

перевезення країни. Німеччина має потужний морський флот, який обслуговує
частину зовнішньої торгівлі і налічує понад 2200 суден загальним тоннажем біля 7
млн. бр.-рег.т. Морський флот Німеччини за загальним тоннажем знаходиться в
світі в третій десятці, але за тоннажем контейнеровозних судів поступається
тільки США, Панімі і Тайваню. Обсяг перевезення вантажів морським
транспортом становить 275,95 млн. тонн. Найбільші порти - Гамбург, Бремен,
Росток, Вісмар, Варнемюнде, Штральзунд, Засніц. Головний нафтовий порт -
Вільгельмсхафен. Одна із причин програшу німецьких портів у конкурентній
боротьбі з найбільшими портами Нідерландів, Бельгії, Франції - відсутність
природних фарватерів, неможливий доступ танкерів до більшості портів [7].

У Німеччині добре розвинена система громадського транспорту. У

невеликих містах і селах зазвичай ходять автобуси, у великих містах крім
автобусів є міські електрички S-Bahn, метро або підземні потяги U-Bahn, а також
трамваї. U-Bahn – мережа, яка не перетинається з іншими видами транспорту і є
тільки у:

 Берліні,
 Гамбурзі,
 Мюнхені
 Нюрнберзі.

В інших містах біла літера U на синьому тлі вказує на те, що тут не

метрополітен, а так званий штадтбан (Stadtbahn). Це легкорейкові системи, які
інтегровані в трамвайну мережу. Штадтбан справді схожий на метро, тільки
замість підземних потягів трамваї перевозять пасажирів тунелями.

Для пересування ними потрібно придбати квиток. Зробити це можна в

автоматах продажу квитків (Fahrkartenautomaten), що у різних містах мають свій
певний вигляд. У більшості автобусів квитки можна придбати у водія, але лише за
готівку. У багатьох автобусах розрахуватись можна лише монетами чи дрібними
купюрами (5 чи 10 євро), оскільки водій може просто не мати решти. Крім того,
квитки продають у кіосках чи магазинах, розпізнати які можна за символом чи
логотипом міського підприємства громадського транспорту. У деяких містах
квитки також можна придбати за допомогою застосунку для телефону [4].

Для дітей, школярів, студентів, літніх людей та осіб, які отримують

допомогу від служби соціального забезпечення (Sozialamt) або центру
працевлаштування (Jobcenter), передбачено знижки на проїзд у громадському
транспорті. Такі квитки можна придбати в автоматах чи пунктах продажу. Також
там можна отримати інформацію щодо документів, які потрібно показати для
отримання такої знижки.

Якщо ви проживаєте у невеликому містечку чи селі, то зберегти свободу

пересування без автомобіля може бути зовсім непросто. У більших населених
пунктах, найчастіше, є вокзал, з якого можна дістатися до інших сіл і міст, також
додатково курсують автобуси. У менших селах, як правило, доступне лише
автобусне сполучення. Деякі населені пункти взагалі не охоплено мережею
громадського транспорту.
Квитки на потяг можна придбати як заздалегідь онлайн, так і безпосередньо
на вокзалі. Там встановлено автомати продажу квитків, в яких можна ввести місце
призначення і дізнатися вартість поїздки. Як тільки ви внесете плату готівкою чи з
карти, квиток буде роздруковано. У потягах, як правило, працюють контролери. У
деяких потягах квиток можна придбати безпосередньо у вагоні. Однак слід
обов'язково заздалегідь дізнатися про таку можливість у вашій місцевості. Якщо
ви натрапите в потязі на контролера і не зможете показати квиток, то будете
змушені заплатити штраф. Більше інформації про таке наведено в розділі «Якими
є наслідки проїзду без дійсного квитка?» Квиток на автобус, як правило, можна
придбати безпосередньо у водія. Просто скажіть йому місце призначення і внесіть
названу ним суму [4].
 Висновок.
Транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа.
Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит
населення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в Європі.
Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. До другої світової
війни найважливішим транспортним вузлом був Берлін, але за роки існування
двох розділених Німеччин він втратив свою роль. Основний транспортний
коридор проходить по осі Рейну. Є локальні транспортні вузли. Найбільші –
Гамбург, Лейпциг, Мюнхен, Госток та інші. Найбільший повітряний вузол –
Франкфурт-на-Майні. Країна вкрита густою мережею
швидкісних автомагістралей високого класу. Розклад німецького громадського
транспорту дуже зручний, тому можна пересуватися в країні без авто.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн :
Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія» 2007. — 704 с. .
2. Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний
посібник. — К. : Центр учбової літератури 2014. — 319 с

3. Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І.

Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. Ун-т ім. Т. Шевченка, 2
010. — 183 с.
4. Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. :
Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет,
2015. — 95 с.
5. Правове регулювання сфери транспорту в Європейському Союзі та в
Україні: У 2-х т./ Ред. В. Г, Дідик; М-во юстиції України, Державний
департамент з питань адаптації законодавства. — К.: Ніка-Прінт. – 2006. —
Т. 2: Збірник актів acoguis communautaire у сфері транспорту (станом на 30
листо-пада 2005 року)/ Упор. Н. Я. Морозова, Редкол.: В. М. Мароха, Є. В.
Вовк та ін.. — 2006. — 951 с.
6. Рибчук А. В. Транспортні системи світу — важливий елемент глобальної
виробничої інфраструктури // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — №
7. — С. 99 — 105
7. Транспортна система Німеччини. Geograf: Географічна характеристика
Німеччини// ст. 56-59
8. Чим пересуватися в Німеччині. Громадський транспорт, потяги, власне авто.
Інна Кубай