Загальна характеристика транспорту світу

Транспорт є один з найважливiших видів діяльності

людини у сучасному світі. Він забезпечує функціонування
світового господарства і потреби людей в усіх видах
перевезень. Транспорт є основою міжнародного
географічного поділу праці. Усі транспортні шляхи світу
утворюють світову транспортну систему. Різні види
транспорту використовують їх залежно від конкретних
умов. 

Залежно від рівня розвитку транспортної системи

розрізняють країни, що мають:

а) високорозвинені всі види транспорту (держави

Європи, США, Канада);

б) високий рівень більшості видів транспорту

(наприклад, Японія не має трубопровідних та річкових
перевезень; Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка
майже не мають річкового транспорту);

в) переважно один вид транспорту (зокрема, залізничні

перевезення є домінуючими в Індії, Аргентині, Марокко,
автомобільні — в Афганістані, Саудівській Аравії, Ефіопії,
річкові — у Судані, Конго, Парагваї).

  Найбільш розвинутими є транспортні системи країн

Європи, Північної Америки, де зосереджено понад
п о л о в и н у з а л і з н и ч н и х к о л і й , р у х о м о г о с к л а д у,
автомобільних шляхів, автопарку тощо. У цих країнах
досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту:
великі швидкості, регулярність сполучення, відносна
дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів,
відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту.
Серед  країн з високим рівнем розвитку транспорту
вирізняються Японія, Республіка Корея, Тайвань,
нафтодобувні країни Перської затоки. Швидкими темпами
розвивається транспорт Китаю.

  Більшості країн, що розвиваються, властивий низький

рівень розвитку транспорту, застарілий малопотужний
рухомий склад. У багатьох країнах Азії, Африки та
Латинської Америки часто використовують в’ючний та
гужовий транспорт.

    Робота різних видів транспорту характеризується

багатьма чинниками: довжиною мережі шляхів сполучення,
кількістю рухомого складу, кількістю зайнятого економічно
активного населення на транспорті, а також обсягом
перевезень, вантажо та пасажирообігом. 

-­


Залізничний транспорт 

Першу залізницю було збудовано у Великій Британії в

1825 р. Проте основна залізнична мережа склалася на
початку XX ст. Нині залізниці є приблизно в 160 країнах
світу,    і цей вид транспорту посідає -ге місце в світі за
вантажо та пасажирообігом. Існують країни, де залізниць
-­
2­
 немає зовсім, наприклад Афганістан, Лівія, Чад, Нігер,
Папу Нова Гвінея, деякі країн -архіпелаги, які
складаються з дрібних островів.

У наш час загальна довжина залізниць становить 1,37

млн кілометрів. Проте тенденції до зміни протяжності доріг
неоднакові в державах різних типів. У країнах, що
розвиваються, будуються нові залізничні траси, тоді як у
високорозвинутих державах їх довжина навіть почала
скорочуватися.  Так, за останні півстоліття зросла
залізнична мережа в Китаї та Індії, водночас у США та
Франції вона скоротилася майже в 1,5 раза, у Великій
Британії – удвічі. Залізниці витісняються автошляхами та
авіаційними лініями. Проте лідером за довжиною залізниць
залишаються США – майже 21,5 % їх світової протяжності.
За ними йдуть Китай (14 %), Росія (6,4 %), Індія (4,6 %) та
Канада (3,4 %). Серед країн Європи протяжністю залізниць
вирізняються Німеччина, Франція, Італія, Україна та
Польща. У Європі також залишається найбільшою густота
залізниць – понад 100 тис. км².

  У високорозвинутих країнах залізниці почали втрачати

своє колишнє значення через неекологічність та
недостатню швидкість. Під впливом науков технічного
прогресу було підвищено їх екологічність внаслідок
електрифікації. Так, майже всі залізниці електрифіковано в
Швейцарії – 99,5 %, більш як половину їх переведено на
електричну тягу в Нідерландах, Швеції, Італії, Австрії,
Україні. У США електрифікованих залізниць мало – лише
0,5 %.

  Завдяки впровадженню нових двигунів та безколісних

потягів вдалося значно збільшити швидкість на залізницях.
Швидкісними вважаються магістралі, якими потяги
рухаються зі швидкістю не менш ніж  200 км/год.
Батьківщиною швидкісних магістралей стала Франція
(перші дороги Париж – Марсель та Париж – Бордо). Європа
а­
и­
о­
 й нині залишається основним регіоном поширення
швидкісних залізниць. Там створено загально європейську
мережу швидкісних залізниць, яка сполучає між собою ряд
країн ЄС. Їх основу становлять швидкісні залізничні
магістралі Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії, Іспанії. В
Японії мережа швидкісних залізниць охоплює усю країну.
Але найдовшу мережу швидкісних ліній має Китай. Її
протяжність перевищує сумарну довжину усіх подібних
залізниць Європи та Японії разом – понад 13 тис. км. Нині у
Китаї відбувається бум високошвидкісного залізничного
будівництва. Розширення швидкісного руху проходить як
за рахунок модернізації звичайних залізниць, так і
створення нових, спеціально під надшвидкісні потяги. У
країні була прокладена перша у світі комерційна лінія для
руху потягів на магнітній подушці – Шанхайський маглев (від
«магнітної левітації»). Працюють швидкісні дороги у США
(Бостон – Вашингтон), Росії (Москва – Санк Петербург,
Санк Петербург – Гельсінкі (Фінляндія), Москва – Нижній
Новгород), Республіці Кореї (Сеул – Пусан), Узбекистані
(Ташкент –Самарканд). Проектується значне розширення
мережі швидкісних залізниць у США, спорудження у
Польщі, Канаді, Бразилії, Аргентині.

  У наш час залізниці прокладають і під дном моря в

тунелях. В Японії споруджено найдовший залізничний
тунель «Сейкан» (54 км), 23 км якого пролягають на глибині
100 м під дном протоки між островами Хонсю і Хоккайдо. У
1994 р. було розпочато регулярне залізничне сполучення
між Парижем і Лондоном. Відрізок дороги завдовжки 37 км
проходить тунелем, прокладеним на глибині 40 м під дном
протоки Л -Манш. 
т­
а­
т­