Водний транспорт України

.
Транспорт — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка
забезпечує виробничі і невиробничі потреби господарства і населення країни в усіх
видах перевезення. Без транспорту не було б територіального поділу праці. Тільки
він може забезпечити обмін товарами між окремими територіями, тобто внутрішні
і зовнішні економічні зв'язки.

За призначенням розрізняють транспорт загального користування,

внутрішньовиробничий, особистого користування та спеціальний. Транспорт
загального користування перевозить пасажирів, готову продукцію, сировину та
напівфабрикати з місць виробництва до пунктів споживання або дальшого
перероблення. Внутрішньовиробничий транспорт є складовою частиною
промислового транспорту (заводського, виробничого, портового).
 

В Україні функціонує розгалужена

мережа всіх видів транспорту:
залізничний, автомобільний
(наземні), морський, річковий,
озерний (водні), повітряний,
трубопровідний.
Перевезення вантажів і пасажирів здійснюється також водним транспортом —
морським і річковим. На ці види транспорту припадає 9% загального
вантажообороту України. Морський транспорт. Україна — морська держава. її
морський флот забезпечує 8% вантажообороту країни. У структурі загального
вантажообороту сучасний морський транспорт посідає третє місце після
трубопровідного і залізничного.

Уже в IV-VI ст. на Чорному морі

здійснювалося судноплавство. За часів
Київської Русі налагодилися досить
стабільні морські сполучення з
Візантією. Після перемоги над
Туреччиною у 80-х роках XVIII ст. і
включення до складу Російської
імперії Північного Причорномор'я і
Приазов'я виникають порти — Херсон
(1778 p.), Севастополь (1788 p.), Одеса
(1794 р.). У Миколаєві та Севастополі
створено суднобудівні заводи.
Чорне та Азовське моря майже не замерзають і сполучаються з Середземним
морем через протоку Босфор, Мармурове море і протоку Дарданелли. Загальна
довжина морської берегової лінії України становить близько 2000 км. У зручних
бухтах і пониззях судноплавних річок виникли великі порти. В Україні створено три
територіальні органи управління морським транспортом — пароплавства:
Азовське, Чорноморське і Українсько - Дунайське. В їх системі знаходиться 18
морських портів, найбільшими з яких є Одеса, Чорноморськ, Південний, Херсон,
Миколаїв, Ізмаїл, Маріуполь, Керч, Білгород-Дністровський. На Одеську область
припадає майже 80% переробки всіх вантажів морського транспорту України.

Морський порт — приморський населений пункт з

комплексом споруд, призначених для вантаження і
розвантаження морських суден, постачання їх паливом,
для ремонту та інших послуг. Морські порти
взаємодіють з сухопутним і річковим видами
транспорту. Через порти Чорного й Азовського морів
здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки.
Основними вантажами морського транспорту в
перевезенні між портами України є мінеральні
будівельні матеріали, вугілля, метали, машини, цукор,
хімічні продукти тощо. У закордонних перевезеннях
переважають руди, метал, устаткування і обладнання
тощо.
З 1978 р. функціонує одна з
найбільших у світі поромна
переправа між Чорноморськом і
болгарським портом Варна
протяжністю 435 км. Для поліпшення
зв'язків України з Північним Кавказом
споруджено залізнично-поромну
переправу через Керченську протоку.
Введено в дію також переправу між
Одесою і Грузією (м. Поті).
Незважаючи на давню історію
морського транспорту в світі, в Україні
сучасні його види почали
створюватися лише в повоєнний
період.

Докорінно змінилася структура вантажообороту. У середині 90-х років в Україні

налічувалося 649 торговельних суден, вантажопідйомність яких була майже
такою, як вантажопідйомність усього торговельного флоту Франції. З того часу
сумарна вантажопідйомність українського торговельного флоту знизилась майже
у 10 разів.
Річковий транспорт в Україні має давню історію.
По Дніпру ще за княжих часів проходив відомий
шлях "з варягів у греки", що з'єднував
Скандинавію і Візантію. Цей шлях мав велике
значення для розвитку Київської Русі, зміцнення її
торговельних, культурних і релігійних зв'язків. З
часом (через напади кочовиків, занепад Візантії
тощо) цей шлях втратив своє значення.

XVIII — перша половина XIX ст. були періодом інтенсивного будівництва річкових
каналів, які з'єднали Дніпро з Німаном, Віслою і Західною Двіною (тобто річки, що
впадають у Чорне море, були сполучені з річками Балтійського басейну).
Річковий транспорт в Україні є важливим видом водного транспорту. Він здійснює
значний обсяг перевезень. Після спорудження Дніпрогесу він став судноплавним
від м.Орші (Білорусь) до впадання в Чорне море. Спорудження на Дніпрі каскаду
водосховищ забезпечило судноплавство по всій його довжині. Оскільки гребля
утворює різні рівні води у водосховищі і річці, то для проходження суден будують
шлюзи, що урівнюють рівні води. Найбільшими судноплавними притоками Дніпра
є Прип'ять і Десна. Для річкового плавання використовують також Дунай,
Південний Буг, Сіверський Донець та деякі інші річки. Після спорудження
Дністровського гідровузла поліпшилось суднопдавання Дністром. Пасажирські
перевезення річками здійснюються суднами на підводних крилах. Великими
пасажирськими річковими портами є Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя.
Річковий транспорт вважають
найдешевшим. Ним вигідно
перевозити великогабаритні вантажі
(цемент, ліс, будівельні матеріали).
Такі матеріали становлять 52% усіх
перевезених вантажів. Серед них
найбільш масовими є будівельний
пісок і кам'яні матеріали, які
транспортуються Дніпром у
південному напрямі. Далі за
обсягом перевезень йдуть руди,
кам'яне вугілля і кокс, метали і
металобрухт, зерно.

Найбільшими річковими портами України є Київ, Миколаїв, Херсон, Дніпро і

Запоріжжя. Середня дальність вантажних перевезень річковим транспортом
досить значна (760 км), а пасажирів — невелика (15 км).
• Презентацію підготував учень 9-В класу
• Шкарівський Владислав