ДОПОВНЕННЯ

1 ПИТАННЯ
Наймасовішим видом репресій стали депортації. В 1940-1941 p. було здійснено чотири
масові операції по адміністративному виселенню краян (лютий, квітень, червень 1940 р. та
травень-червень 1941 p.), які влада мотивувала необхідністю очистити регіон від
"неблагонадійних елементів". Адміністративне переселення здійснювалося без суду і
слідства. Тисячі чоловіків, жінок, дітей загинули під час депортацій від голоду, знущань,
внаслідок непристосованості до природнокліматичних умов Сибіру, північних районів
європейської частини Росії, Казахстану.

2 ПИТАННЯ

3 ПИТАННЯ
цікаві факти про Львівський синод

1. «Невдала імпреза», — саме так влучно Львівський псевдособор

назвав Патріарх Йосиф Сліпий.

2. План агентурно-оперативних заходів для підривання авторитету

«національної Церкви було складено ще у січні 1941 року. Під грифом
„таємно“ у витязі з плану оперативних заходів НКВС СРСР щодо ГКЦ у
західних областях УРСР за 11 січня 1941 р. читаємо, що вона „є сильним
оплотом реакційних впливів Ватикану та українських націоналістів“. А
далі після короткої характеристики митрополита Андрея
Шептицького, статистики парафій, монастирів подано покроковий
план агентурно-оперативних заходів для підривання авторитету
„національної Церкви“.
3. Ліквідація УГКЦ — класичний приклад «гібридної війни». Під час
«собору» голосували методом піднятої руки. За оцінками радянських
державних органів та пропагандистський відеороликів, участь взяли
216 делегатів. Однак, сьогодні історики сумніваються щодо цих цифр.
4. Кінець правління Сталінського режиму став для УГКЦ найважчим
періодом в її історії. Протягом 1945–1946 рр. на Західній Україні було
заарештовано понад 800 греко-католицьких священників, понад 200
священників творили структури у підпіллі, та така діяльність дуже
сильно не подобалась Радянській владі. Кінець правління
Сталінського режиму став для УГКЦ найважчим періодом в її історії.
Підпільний звіт ОУН стверджує, що до 1 вересня 1946 р. у Львівсько-
Тернопільській єпархії було лише 60 священників, що відмовились
прийняти православ’я на волі [1]. Але були відомості і про те, що
священники, які прийняли православ’я брали участь у визвольному
русі.

4 ПИТАННЯ
5 фактів про операцію Вісла, які ви могли не знати:

● Вісла не перша депортація українців з етнічних територій, які

тепер знаходяться у складі Польщі. Між 1944-м та 1946-м із
Закерзоння загалом було переселено близько 482 тисячі
українців.
● Жертвами операції 1947-го стали від 137 до 150 тисяч українців із
1244 населених пунктів Краківського, Ряшівського і
Люблінського воєводств.
● Підготовка списків на виселення почалася ще в січні 1947-го,
тобто за три місяці до того, як у бою з УПА загинув заступник
міністра оборони Польщі комуністичний генерал Кароль
Свєрчевський, смерть якого часто називають причиною
операції.
● До військової групи, яка відповідала за реалізацію депортації
увійшло 17,5 тисяч солдатів. Вони мали найновіші засоби зв'язку
і підтримку розвідувальної авіації.
● Тих кого військові запідозрювали у співпраці з УПА направляли у
концентраційний табір Явожно. Загалом 3936 особи, в тому числі
823 жінки, 27 священиків. Близько 200 бранців загинули
внаслідок катувань.
У статті Наталії Кляшторної в останньому номері “Локальної історії”
вміщені спогади учасників депортації, зокрема, тих, які пережили
пекло Явожно.

5 ПИТАННЯ
Для успішного здійснення відбудови народного господарства насамперед потрібно
було:

● реорганізувати систему управління у відповідності з вимогами мирного

часу;
● відновити діяльність місцевих органів влади;
● максимально мобілізувати трудові ресурси;
● залучити додаткові кошти для відбудови.
Одним з важливих кроків радянського керівництва після завершення війни стала
реорганізація системи управління промисловості. На рубежі 1945-1946 рр.
ліквідовано союзні наркомати танкової промисловості, боєприпасів, мінометного
озброєння. Натомість утворені окремі наркомати транспортного та
сільськогосподарського машинобудування, наркомати машинобудування та
приладобудування. У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР перейменувала Раду
Народних Комісарів у Раду Міністрів УРСР. Відтоді наркомати стали називати
міністерствами, відповідно наркомів стали називати міністрами.