Цивільно-правова відповідальність за порушення прав споживачів.

План
1.Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачі
Цивільна відповідальність — це юридичні наслідки за невиконання чи неналежне виконання
обов'язків, які порушують цивільні права інших.
Цивільна відповідальність базується на принципі відшкодування збитків, тобто особа, яка завдала
шкоду іншим, повинна відшкодувати їх втрати або збитки. Цей принцип сприяє захисту прав та
інтересів громадян і регулює відносини між особами в цивільному суспільстві.
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи
замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою
діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист
прав споживачів»).

Згідно статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) споживачі під час
придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для
задоволення своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її
кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про
забезпечення функціонування української мови як державної";
4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення
функціонування української мови як державної";
5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в
продукції), відповідно до закону;
6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Вид порушення Відповідальність Розмір

Відмова споживачеві в
реалізації його прав,
установлених ч. 1 статті 8 (у
разі виявлення протягом 10-кратний розмір вартості
встановленого гарантійного продукції виходячи з цін, що
строку недоліків), ч. 1 ст. 9 діяли на час його придбання,
(право на обмін але не менше 5 мін.85 грн.
непродовольчого товару неоподатковуваних мінімумів
належної якості) і ч. 3 статті 10 доходів громадян
(у разі виявлення недоліків у
виконаній роботі (наданій
послузі) Закону про захист прав
споживачів
Виготовлення, реалізація
продукції, що не відповідає 300% вартості виготовленої або
вимогам нормативних одержаної для реалізації партії
документів стосовно безпеки товару, виконаної роботи,
для життя, здоров’я та майна наданої послуги, але не менше мін.425 грн.
споживачів і навколишнього 25 н. м. д. г.
середовища
Реалізація продукції, що
підлягає обов’язковій
сертифікації в Україні, але не
має свідоцтва про визнання
відповідності або відсутні
реєстраційні номери
сертифіката відповідності
Реалізація небезпечних товарів
(отрути, пестицидів, вибухо- і
вогненебезпечної речовини
тощо) без належного
попереджувального
маркування, а також без
інформації про правила і умови
безпечного його використання
Відсутність необхідної
доступної, достовірної та
своєчасної інформації про
продукцію
Створення перешкод службовій
особі Держспоживінспекції у
проведенні перевірки якості
продукції, а також правил
торгівельного та ін. видів
обслуговування
Реалізація товару, строк
придатності якого минув
50% вартості виготовленої або
одержаної для реалізації партії
товару, виконаної роботи, мін. 170 грн.
наданої послуги, але не менше
10 н. м. д. г.
100% вартості одержаної для
реалізації партії товару, але не мін.340 грн.
менше 20 н. м. д. г.
30% вартості одержаної для
реалізації партії товару, мін. 85 грн.
виконаної роботи, наданої
послуги, але не менше 5 н. м. д.
г
Від 1 до 10% вартості
реалізованої продукції за мін. 170 грн.
минулий календарний місяць,
але не менше 10 н. м. д. г.
200% залишку одержаної для
реалізації партії товару, але не мін. 85 грн
менше 5 н. м. д. г.

2.Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт ( послуг).

Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних
документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про
продукцію, наданий виробником (виконавцем, продавцем); (п. 15 ст. 1 Закону України «Про захист
прав споживачів»).
Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару
відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його
усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б
однією з нижченаведених ознак:
а) він взагалі не може бути усунутий;
б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;
в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; (п. 12 ст. 1 Закону України «Про
захист прав споживачів»).

Тобто, наявність недоліку у продукції надає споживачу право на пропорційне зменшення ціни,
безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк або відшкодування витрат на усунення
недоліків товару. Наявність істотного недоліку в товарі надає споживачу інші права, а саме:
розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару на
такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя
особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної
продукції у зв'язку з введенням її в обіг; (п. 5 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у

строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару (абз. 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про захист
прав споживачів»).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини
виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності
висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі
обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або
виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця
(виробника), товар (абз. 2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути
усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір
вимагати:
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання
роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги)
своїми силами чи із залученням третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного
договору (ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери
торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: відмову споживачу в
реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною
третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли
на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
(п.1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»).

3.Судовий захист прав споживачів

Частиною 1 статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що захист прав
споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Споживачі за власним вибором можуть звернутися до суду за місцем свого проживання, або за
місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння
шкоди, або за місцем виконання договору.

Заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст.119
Цивільного процесуального кодексу України щодо форми й змісту позовної
заяви, зокрема, містити відомості:
— найменування суду, до якого подається заява;
— ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна
заява подається представником, їх місце проживання
(перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку,
якщо такі відомі;
— зміст позовних вимог;
— ціну позову щодо вимог майнового характеру;
— виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
— зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від
доказування;
— перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви необхідно додати документи залежно від заявлених вимог

(наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, чек,
висновки експертиз тощо).
Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні продукції
(товарів, робіт, послуг) чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача
права доводити факт купівлі-продажу продукції за допомогою свідків.
При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо
відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено право споживача самостійно
обирати, до кого пред'являти вимоги: до продавця за місцем купівлі товару, до виробника або
підприємства, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Частиною 3 цієї ж статті зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за
позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. При цьому судовий збір не сплачується
споживачами ані за подання позову, ані за подання апеляційної та касаційної скарги.

Презумпція вини постачальника

Споживачам варто знати, що при виявленні недоліків товару, на який надана гарантія, виникає
презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від
відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок
порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. Судді ВС
підкреслили, що таке правило є виключенням і застосовується лише у випадках постачання
товару з гарантією. Натомість, за загальним правилом продавець не несе відповідальність за
якість товару після його передачі покупцеві. Коли недоліки товару виявлені після переходу до
покупця, саме він зобов'язаний доводити вину постачальника.

Приклад:
У країні Європейського Союзу споживачі подали скаргу на мобільний оператор через недостатню
якість послуг та непорозуміння в умовах договору. Суд вирішив, що оператор повинен внести зміни у
договорі та відшкодувати споживачам частину вартості послуг.