Тема: Адаптація як загальна властивість біологічних систем

1. Поняття про адаптації та їх значення

Процес пристосування живих організмів до дії факторів навколишнього

середовища називають адаптацією. Цим терміном позначають також зміни в
будові, поведінці організмів, які виникли як результат пристосування до
певних умов існування.
Слід зауважити, що адаптації в певного виду виробляються протягом його
еволюції. Завдяки адаптаціям вид пристосовується до свого середовища
існування. У своєму середовищі він живе і залишає потомство. Але в разі зміни
умов середовища (наприклад потрапляння в інше середовище) в організму
можуть виникнути проблеми і він навіть може померти, бо його адаптації
відповідають тому середовищу до якого він пристосувався. Це явище
називають принципом єдності організму і середовища.

Наприклад, адаптації птахів до польоту:

1) обтічна форма тіла;
2) видозмінені кінцівки;
3) кіль для прикріплення великих м’язів;
4) зрощені кістки для зміцнення скелета;
5) кістки порожнисті, міцні та легкі;
6) гострий зір для орієнтації в просторі;
7) наявність легень, які забезпечують надходження кисню в кров.

Як ви знаєте, програма розвитку ознак організму зберігається в геномі, який

він отримує від батьківського покоління. Тому організми одного виду мають
схожий вигляд і поведінку. Але у кожного організму є свої відмінності в
генетичному матеріалі, які сприяють його пристосування до умов середовища.
Таких відмінностей у геномі може бути багато, але «спрацьовують» лише ті,
завдяки яким він вижив. Тому в процесі еволюції закріплюються такі варіації
генів, які спричинили кращу адаптацію виду. А потім саме ці гени передаються
нащадкам.

2.Класифікація адаптацій

За механізмом пристосування адаптації бувають морфологічні, фізіолого-

біохімічні або етологічні ( поведінкові).

Морфологічні адаптації відбуваються шляхом зміни особливостей будови

тіла. Наприклад, видовження шиї жирафа забезпечує доступ до листків із
верхніх ярусів дерев.

Адаптацією до мешкання в прісних водоймах є поява в процесі еволюції в

одноклітинних еукаріотів скоротливої вакуолі. Ви вже знаєте, що завдяки
роботі скоротливої вакуолі в клітині підтримується відносно постійний тиск -
здійснюється осморегуляція. Що менша концентрація солей у воді, яка оточує
клітину, то швидше скорочується ця органела. Важливою адаптацією багатьох
прокаріотів є здатність формувати стадії спокою - спори та цисти. Спори
вкриті щільнішою оболонкою, ніж цисти, тому вони стійкіші до дії
несприятливих умов середовища мешкання. Цисти прокаріотів стійкі до
висушування, дії опромінювання, але не витримують дії високих температур.
Спори та цисти можуть формувати й різні представники еукаріотів: водорості,
гриби, одноклітинні тварини.

Фізіолого - біохімічні адаптації відбуваються за рахунок змін внутрішніх

процесів організму. Наприклад, у риб, які заходять для нересту з моря в річки
починають діяти фізіологічні механізми, які перешкоджають виведенню солей
з організму і запобігають порушення гомеостазу. Поведінкові адаптації
утворюються за участі центральної нервової системи. Прикладом такої
адаптації є поведінка слонів в Анголі. Під час громадянської війни в цій країні
навчилися впізнавати заміновані місця за запасом і стали обходити їх.
Більшість адаптацій є поєднанням названих форм. Вони можуть стосуватися і
будови тіла, поведінки і зовнішнього виду організму.

3. Властивості адаптацій
Основними властивостями адаптацій можна вважати такі:
1) до дії одного й того самого фактора адаптація може здійснюватися
різними шляхами;
2) будь – яка адаптація є відносною.

Прикладами різних шляхів адаптації до дії одного фактора є адаптації різних

тварин до низьких зимових температур на території Євразії. Так, із настанням
холодів у зайців виростає тепле й густе зимове хутро, ведмеді впадають у
сплячку, суттєво вповільнюючи свій обмін речовин (фізіологічна адаптація), а
лелеки перелітають у південні регіони ( поведінкова адаптація).

Адаптації відносні, тому що фактори, до дії яких організми адаптуються, не є

незмінними. І певні зміни в середовищі існування можуть спричинити навіть
вимирання виду, хоча раніше він набув адаптацій, що були необхідні для
виживання в цьому середовищі. Так, білий колір зимового хутра зайця-біляка
підвищує його шанси на виживання, бо він менш помітний для хижаків на фоні
снігу. Але в ситуації зміни клімату, коли сніг випадає дуже пізно, ця адаптація
стає недоліком. Бо зайця з білим хутром у лісі з опалим листям без снігу видно
набагато краще.
Будь-які адаптації живих організмів ґрунтуються на законах фізики й хімії.
Тому аналіз виявлених ученими закономірностей у формуванні адаптацій
дозволяє вивчити механізми, на яких вони засновані.
Завдання1
Проблемні запитання
1. Дві екологічні групи рослин – ефемери та сукуленти – успішно адаптувалися
до умов життя в пустелі. Але їх адаптації є різними. Поясніть різницю між
їхніми способами адаптації до умов життя в пустелі.

2. Чому адаптації є відносними. Відповідь обґрунтуйте.