МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

УКРАЇНИ

Національна академія Державної Прикордонної служби України

Реферат з «Фізичного виховання» на тему:

«Легені»

Виконала: студентка ІI курсу

факультету іноземних мов і
гуманітарних дисциплін
групи 425
Савчук Дар’я Миколаївна

Хмельницький
2021
 ПЛАН

ВСТУП ..................................................................................................................... 3
ТЕМА 1: Легені, їх призначення ........................................................................... 4
ТЕМА 2: Будова легенів ........................................................................................ 5
ТЕМА 3: Захворювання легенів............................................................................ 7
ТЕМА 4: Терапія лікування легень: класичними та народними способами..... 9
ВИСНОВОК ........................................................................................................... 14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...................................................... 15
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 16

2
 ВСТУП
Головним органом дихальної системи є легені.
Це парні об’ємисті органи, займають більшу частину грудної порожнини
і постійно змінюють форму і розміри в загальності від фази дихання.
При окисних процесах утворюються продукти розпаду - вуглекислий газ, який
повинен бути виведений із організму. Таким чином, одночасно із
надходженням кисню має відбуватись і видалення вуглекислого газу. Цю
функцію виконує органи дихання
Крім газообміну, дихання є важливим фактором теплорегуляції. Зігріваючи
вдихуване повітря, легені втрачають теплову енергію.
Значна кількість енергії витрачається при випаровуванні води з величезної
поверхні. Ще легені виконують функцію виділення, через них виводяться із
організму вуглекислий газ, аміак і деякі інші леткі речовини. При
відхаркуванні і кашлі з слизом видаляються деякі продукти обміну речовин, а
також частинки пилу, мікроорганізми (які потрапляють в дихальні шляхи) і
солі мінеральних речовин.
Отже, щоб детальніше знати про легені, розглянемо важливі питання.

3
 ТЕМА 1: Легені, їх призначення

Легені (pulmo, pulmones) мають вигляд конуса, основа якого звернена до

діафрагми. Верхівка легень виступає над ключицею в ділянку шиї. Легені
мають опуклу реберну поверхню (іноді на легенях є відбитки від ребер),
увігнуту діафрагмальну і серединну поверхню, обернену до серединної
площини тіла. Ця поверхня називається медіастинальною (середостінною). Всі
органи, що розташовані між легенями посередині складають середостіння
(mediastinum).
Права та ліва легені – масивні органи, які займають більшу частину грудної
порожнини, розміщуючись у відповідних її половинах з обох боків
середостіння. Легені людини закладаються на третьому
тижні внутрішньоутробного розвитку. На четвертий тиждень виникають два
бронхолегеневі зачатки, які розвинуться відповідно у бронхи і легені.
Бронхіальне дерево формується від п'ятого тижня до четвертого місяця. На
четвертому-п'ятому місяці закладаються дихальні бронхіоли, з'являються
перші альвеоли і формуються ацинуси. До моменту народження кількість
часток, сегментів, часточок відповідає кількості цих утворень у дорослої
людини.
Однак розвиток легень триває і після народження. Впродовж першого року
життя бронхіальане дерево збільшується в півтора-два рази. Наступний період
інтенсивного росту відповідає статевому дозріванню. Поява нових
розгалужень альвеолярних протоків закінчується в період від 7 до 9 років,
альвеол — до 15—25 років. Об'єм легенів до 20 років перевищує обсяг легенів
у новонародженого у 20 разів. Після 50 років починається поступова вікова
інволюція легенів, яка посилюється у віці понад 70 років.
Встановлено важливу участь легень в очищенні організму від шкідливих
речовин, серед яких — вуглекислий газ, монооксид вуглецю, ацетон, оцтова
кислота, ментол, камфора, водень, алкоголь і інші леткі речовини.
Терморегуляторна функція легень, або кондиціонування (нагріття або
охолодження) повітря, яке вдихає людина, відбувається в носових ходах,
гортані, трахеї і бронхах. У легенях відбувається інтенсивний обмін речовин
— ліпідів, простагландинів, вазоактивних пептидів, ацетилхоліну,
катехоламіну і серотоніну. Для здійснення таких складних метаболічних
процесів в легенях синтезуються або накопичуються необхідні ферменти.

4
 ТЕМА 2: Будова легенів
Права легеня є дещо коротшою за ліву, але ширшою й загалом більшою, ніж
ліва, тому що ліва легеня має заглиблення – так звану серцеву виїмку. Права
легеня складається із трьох часток, ліва – із двох. (мал.1)
Кожна легеня має конусоподібну форму: звужену верхівку та розширену
основу, що прилягає до діафрагми.
На внутрішній (оберненій до серця) поверхні легені розміщені ворота легенів,
через які входять бронхи, легенева артерія та нерви, а виходять дві легеневі
вени й лімфатичні судини.
У дітей тканина легень блідо-рожевого кольору. У дорослих тканина легень
поступово темніє за рахунок часточок вугілля, пилу, які відкладаються
у сполучнотканинній основі легень. Структура тканини легень має особливу
будову, тому належать вони до паренхіматозних органів.
Тканина легенів губчаста, м'яка й еластична.
Ззовні легені вкриті щільною гладкою оболонкою зі сполучної тканини
– плеврою, яка складається з двох листків. Зовнішній (пристінковий)
листок плеври прикріплений до внутрішньої поверхні грудної порожнини, а
внутрішній (легеневий) зростається з поверхнею легень.
Між листками знаходиться вузька щілина – плевральна порожнина.
Герметичний простір плевральної порожнини заповнений плевральною
рідиною 1-2 мл (виділяється капілярами й поглинається лімфатичними
судинами плеври), тиск у ній на 6 – 9 мм рт ст. нижчий за атмосферний, у нормі
там ніколи нема повітря.
Значення плевральної порожнини:
• об'єм легенів завжди повторює об'єм грудної порожнини, тому що
герметичний простір плевральної порожнини заповнений рідиною;
• гладка слизька поверхня зменшує тертя легенів об стінки грудної клітки під
час дихальних рухів;
• завдяки відсутності повітря венозна кров великого кола кровообігу
повертається назад до правого передсердя. (мал.2)
Легені в людини, як і у всіх ссавців, мають альвеолярну будову.
Бронхіоли закінчуються альвеолярними мішечками, стінки яких утворені
легеневими пухирцями, або альвеолами.
Альвеоли – найдрібніші структури легень. Це легеневі пухирці діаметром 0,2
– 0,3 мм, вони формують основну поверхню газообміну в легенях.
Стінки альвеол утворені одношаровим плоским епітелієм й тонким шаром
еластичних волокон, які дають змогу альвеолі розтягуватися під час вдиху
і зменшуватися в об'ємі під час видиху. ( мал. 3)
Внутрішня поверхня альвеол вкрита тонким шаром особливої речовини
сурфактанту, що запобігає їх злипанню при видиху. У легенях дорослої
5
людини міститься близько 300 – 500 млн альвеол загальною площею
поверхні 100 – 150 м2, що в 50 – 75 разів більша за площу всієї поверхні тіла
людини, та забезпечує дуже швидкий газообмін в легенях.
Одна легеня складається з 350 мільйонів альвеол.
Стінки альвеол обплетені густою сіткою кровоносних капілярів малого кола
кровообігу, де відбувається газообмін. Усього 1 с перебуває кров у капілярах
легенів, і за цей час вуглекислий газ із крові переміщується в повітряний
простір альвеоли і видаляється з легенів назовні під час видиху, а кисень із
альвеоли – у кров і в складі крові прямує до всіх клітин організму.
Внутрішня поверхня альвеол вкрита плівкою з особливих речовин, що
полегшують дифузію газів, перешкоджають їх злипанню та захищають від
мікроорганізмів.
Порожнина альвеол заповнена повітрям. Під час вдиху атмосферне повітря
надходить до легень і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в
них після видиху.
Обмін газів у альвеолах.
Артеріальна кров – кров, насичена киснем, а венозна кров – кров, насичена
вуглекислим газом і бідна на кисень.
З легенями пов'язані судини малого кола кровообігу.
Артерія – судина, що йде до органа, вена – судина, що йде від органа.
Легенева артерія – судина з венозною кров'ю, що йде до легені по малому
колу кровообігу.
Процес. До легенів капілярами малого кола кровообігу надходить із
розгалужень легеневої артерії венозна кров. Через тонку альвеолярно–
капілярну мембрану вуглекислий газ потрапляє до альвеол шляхом дифузії, а
під час видиху виводиться з організму. Водночас кисень із повітря альвеол
дифундує в кров, перетворюючи її на артеріальну, яка відтікає з альвеол
капілярами легеневою веною в ліве передсердя.

Кровоносні судини легень. Легенева артерія несе кров від правого шлуночка
серця, вона поділяється на праву і ліву галузі, що направляються до легень. Ці
артерії гілкуються, випливаючи за бронхами, постачають великі структури
легені й утворять капіляри, що обплітають стінки альвеол. Повітря в альвеолі
відділений від крові в капілярі 1) стінкою альвеоли, 2) стінкою капіляра й у
деяких випадках 3) проміжним шаром між ними. З капілярів кров надходить у
дрібні вени, що зрештою з'єднуються й утворять легеневі вени, що
доставляють кров у ліве передсердя. Бронхіальні артерії великого кола теж
приносять кров до легень, а саме постачають бронхи і бронхіоли, лімфатичні
вузли, стінки кровоносних судин і плевру. Велика частина цієї крові відтікає в
бронхіальні вени, а в непарну (праворуч) і в напівнепарну (ліворуч). Дуже
невелика кількість артеріальної бронхіальної крові надходить у легеневі вени.
6
 ТЕМА 3: Захворювання легенів
Найпоширеніші такі захворювання— бронхіальна астма, бронхіт, які можуть
давати ускладнення на легені, легеневе серце, пневмонія.
Органи дихання людини і легені зокрема пошкоджуються
при актиномікозі, аспергільозі, грипі, кандидозі, ГРВІ, коронавірусній
хворобі, туберкульозі, сифілісі та інших інфекційних хворобах. При СНІДі в
легенях часто виникає пневмоцистоз.
Паразитарні хвороби, які уражають легені — акаріаз
легеневий, альвеококоз, аскаридоз, метастронгільоз, парагонімоз, стронгілоїд
оз, томінксоз, тропічна легенева еозинофілія, шистосомоз, ехінококоз тощо.
Серед інших патологій зустрічаються різні вади розвитку легенів
(агенезія, аплазія, гіпоплазія, вроджена локалізована емфізема
легенів і т. д.), свищі, пневмопатії, онкологічні захворювання (рак
легень, кісти), спадково обумовлені захворювання (наприклад, муковісцидоз)
і т. д. Пошкодження судин грудної стінки може зумовити гемоторакс, а
пошкодження легеневої тканини — пневмоторакс. Відповіддю легень на
шкідливі частки або гази може стати хронічне обструктивне захворювання
легень.
Розвитку захворювань легенів сприяють куріння, отруєння вихлопними
газами, робота на шкідливому виробництві. Зокрема «запилення» легенів
призводить до пневмоконіозів, антракозу, силікозу
Хронічне обструктивне захворювання легень є одним із найбільш поширених
захворювань, якому зазвичай можна запобігти. За даними ВООЗ, сьогодні ця
хвороба є четвертою основною причиною смерті у світі і, за прогнозами
фахівців, до 2020 року посяде третє місце. За різними оцінками, в Україні
щонайменше 4% населення мають хронічне обструктивне захворювання
легень, а близько 2% смертей українців зумовлено цією хворобою. Розказуємо
детально причини, симптоми, лікування і профілактику.
Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЛЗ) є загальною назвою
групи хвороб. Для таких хвороб характерні стійкі респіраторні симптоми та
обмеження прохідності дихальних шляхів через патологічні зміни у них
та/чи ураження альвеол, що зазвичай спричинені значним негативним
впливом шкідливих частинок або газів. Захворювання істотно обмежує
нормальне життя пацієнта через кашель, постійну задишку, що прогресує, та
виділення мокротиння.
ПРИЧИНИ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ:

7
Головна причина розвитку ХОЗЛ — тютюновий дим (у результаті куріння
тютюну або вдихання вторинного тютюнового диму). Найбільш уразливими
для цієї хвороби у всьому світі є завзяті курці. У таких пацієнтів хвороба
прогресує удев’ятеро швидше, ніж у тих, хто не курить.
До інших найпоширеніших факторів ризику належать: забруднення
атмосферного повітря; забруднення повітря в житлових приміщеннях
(наприклад, унаслідок використання твердого палива для приготування їжі та
обігріву); наявність пилу, диму і випарів хімічних речовин на робочих місцях.
У деяких випадках ХОЗЛ пов’язано із генетичними чинниками,
гіперчутливістю дихальних шляхів, невідповідним розвитком легень
у дитячому віці, тривалим захворюванням на астму.
СИМПТОМИ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ :
ХОЗЛ розвивається повільно і зазвичай проявляється у людей старше 40–50
років. Головні ознаки захворювання: постійна задишка; хронічний кашель;
хронічне відкашлювання мокротиння.
ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ :
Хронічне обструктивне захворювання легень невиліковне. Проте наявні
лікарські препарати й засоби фізіотерапії можуть полегшити симптоми,
підвищити здатність витримувати навантаження і поліпшити якість життя, а
також зменшити ризик смерті. Найбільш ефективним і рентабельним
лікуванням ХОЗЛ у курців є відмова від куріння. У деяких (але не всіх)
пацієнтів позитивний ефект дає призначення інгаляційних кортикостероїдів.
На всіх стадіях ХОЗЛ рекомендовано фізичні навантаження.
Своєчасна діагностика і правильне лікування дають змогу сповільнити
розвиток хвороби.
ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ:
- Повністю вилікувати ХОЗЛ неможливо, тому слід ужити всіх заходів, аби
попередити цю недугу:
- цілком відмовтеся від куріння тютюну та уникайте пасивного куріння;
- старайтесь уникати забрудненого повітря (як атмосферного, так і у
приміщеннях);
- дотримуйтеся здорового способу життя.

8
 ТЕМА 4: Терапія лікування легень: класичними та народними способами
Проблема діагностики та лікування хронічного обструктивного захворювання
легень (ХОЗЛ) надзвичайно важлива для пульмонології. Це зумовлено
патогенетичним зв’язком ХОЗЛ з іншими хворобами легень, високою
захворюваністю на них, значною часткою днів непрацездатності через ці
захворювання, високим показником інвалідизації.
Діагностика проводиться із виключенням інших причин кашлю з
урахуванням клінічних, лабораторних та інструментальних критеріїв.
До клінічних ознак належать кашель (спочатку інколи, з часом – щоденно,
частіше вдень, може бути непродуктивним), виділення харкотиння
(переважно в невеликій кількості, слизового, після кашлю; може бути
гнійним), задишка (прогресує, зростає поступово впродовж років, виникає чи
посилюється під час фізичного навантаження), а також симптоми інтоксикації
та прояви гіпоксії. Фізикальні ознаки зазвичай з’являються при тяжкому
ХОЗЛ. Основне значення мають аускультативні зміни, які, проте, дуже
різноманітні: дихання жорстке або послаблене везикулярне, сухі свистячі
хрипи під час спокійного дихання, вологі хрипи над всіма відділами з обох
сторін або потріскування на вдиху. Системні прояви (кахексія, зменшення
маси скелетних м’язів, остеопороз, депресія, нормохромна анемія)
трапляються за умов важкого перебігу ХОЗЛ.
Лікування ХОЗЛ триває практично протягом життя хворого, передбачає
нормалізацію режиму праці та відпочинку, харчування, застосування
медикаментозних засобів, фізичних чинників та кліматотерапії. Хворий має
бути поінформованим про хворобу та її причини, прогресуючий перебіг,
наслідки порушення рекомендацій. Обов’язковою є санація хронічних
вогнищ назофарингеальної інфекції для забезпечення вільного дихання через
ніс. Цілями лікування є поліпшення структури та функції легень, зменшення
клінічних симптомів хвороби, підвищення фізичної активності, якості життя
та виживання пацієнтів, зменшення системного та місцевого запалення.
Доказова медицина підтвердила важливість легеневої реабілітації (за
рекомендаціями Європейського респіраторного товариства, Британського та
Американського торакальних товариств, Наказу МОЗ України № 499), що
включає лікувальну фізкультуру не менше 3 разів на тиждень, антинікотинову
програму, респіраторну фізіотерапію спеціальними апаратами для тренування
дихальних м’язів [8, 9]. Методика Бутейка є безрезультатною, а ефективна
оксигенотерапія в наших умовах поки що малодоступна.

Засобів медикаментозної терапії ХОЗЛ зараз використовується багато,

проте результати лікування часто незадовільні. Етіотропна
антибактеріальна терапія призначається за умов загострення ХОЗЛ І типу
або ІІ-ІІІ типів з гнійним характером процесу (підвищення температури,
9
симптоми інтоксикації, наявність гнійного харкотиння). Ізольований
бронхообструктивний синдром не є показанням до антибіотикотерапії.
Антибіотики призначають емпірично. Чутливість збудників, які знаходяться у
харкотинні, до антибіотиків не має практичного значення, важливим є лише
мікробіологічне дослідження бронхоальвеолярного вмісту, отриманого при
бронхоскопії, проведення якого малореальне на практиці. Вибір здійснюється
між 3 групами: β-лактамами, макролідами, фторхінолонами.

Серед нових протизапальних засобів, що мають пневмотропну дію, у терапії

хронічних інфекцій верхніх і нижніх дихальних шляхів важливе місце
належить Ереспалу (фенспірид, «Серв’є», Франція). Хоча Ереспал не
належить до нестероїдних чи стероїдних протизапальних препаратів, проте він
здійснює подібний до стероїдів вплив, пригнічує активність фосфоліпази
А2 шляхом блокади транспорту іонів кальцію в клітину, що уповільнює
каскадну трансформацію арахідонової кислоти. Це приводить до зменшення
продукції простагландинів, лейкотрієнів і тромбоксанів та забезпечує
виражений протизапальний ефект. Крім того, Ереспал блокує H1-гістамінові
рецептори (антигістамінний, протинабряковий і спазмолітичний вплив),
зменшує об’єм бронхіального секрету, пригнічує α1-адренорецептори, які
стимулюють секрецію в’язкого слизу, зменшують синтез і секрецію цитокінів.
Проте блокада α1-адренорецепторів при передозуванні препарату може
призвести до зниження артеріального тиску. Доза: 3 табл. на добу, у
стабільному стані – 2 табл. на добу протягом 3 місяців.

Симптоматичне лікування, ефективність якого не доведена доказовою

медициною, включає:

 кисневу терапію та неінвазивну вентиляцію легень;

 призначення імуномодуляторів;
 прийом фітонцидів;
 ендобронхіальну терапію.

Мета кисневої терапії – досягнення парціального тиску кисню в артеріальній

крові (РаО2) > 60 мм рт. ст. або сатурації крові киснем (SаО2) > 90%.
Неінвазивна вентиляція легень здійснюється за допомогою носових чи
лицевих масок. Імуномодулятори призначають із визначенням вихідного
імунного статусу та його змінами в динаміці. У фазі ремісії – пероральна
імунізація (Бронхомунал, ІРС-19, Рибомуніл). Фітонциди доцільно
призначити після курсу антибіотикотерапії. Сік часнику або цибулі готують
перед інгаляцією, розводять в 3 рази ізотонічним розчином або 0,25%
розчином новокаїну. Інгаляції здійснюють 2 рази на день, по 20 процедур на
курс. При тяжких загостреннях, зокрема гнійного бронхіту,
необхідна ендобронхіальна санація – повторні бронхоскопії з інтервалами в 3-
5 днів з інтратрахеальним введенням антибіотиків, муколітиків (АЦЦ,
ферменти) чи антисептиків (фурацилін).
10
При ускладненні ХОЗЛ легеневою та серцевою недостатністю застосовуються
оксигенотерапія, допоміжна штучна вентиляція легень, інгібітори
ангіотензинперетворювального ферменту, сечогінні засоби, серцеві глікозиди,
препарати калію.

У лікуванні ХОЗЛ застосовують також немедикаментозні методи, які входять

до програми легеневої реабілітації, проте місце більшості з них за позиціями
доказової медицини чітко не визначено. До таких методів належать
постуральний дренаж, масаж грудної клітки, лікувальна фізкультура,
фізіотерапевтичні процедури (струми ультрависокої частоти; солюкс;
ультрафіолетове опромінення; електрофорез із десенсибілізуючими засобами
на грудну клітку). На нашу думку, слід виокремити тільки інгаляції (з
бронхолітиками, муколітиками, поташем, олією при атрофічному варіанті
ХОЗЛ, фітонцидами). Доказової бази для акупунктури, аюрведичної
медицини, гомеопатії та фітотерапії немає.

Таким чином, ХОЗЛ характеризується неповністю зворотним обмеженням

повітряного потоку дихальних шляхів та різними формами запалення в
легенях, проявляється продуктивним кашлем, перебігає з загостреннями, які
потребують комплексного лікування. Медикаментозна терапія включає
застосування антибіотиків, бронхолітиків, муколітиків, експекторантів,
протизапальних, симптоматичних засобів. Оптимізація терапії полягає в
адекватному виборі необхідних засобів.

Лікування народними засобами: має багатий народний досвід. Коли не

існувало антибактеріальних засобів, населення лікувало запальні хвороби
легень лікарськими травами, компресами і примочками.
Навіть лікарі підтверджують, що деякі народні рецепти приносять швидкий
ефект при лікуванні запальних змін легеневої тканини, але тільки якщо вони
використовуються одночасно з антибіотиками. Народна медицина ефективна
при запаленні легенів, так як у складі природних трав міститися протизапальні,
протиалергічні, судинорозширювальні і знеболюючі хімічні речовини. Якщо
їх правильно дозувати і поєднувати з рекомендаціями лікарів, можна
вилікувати пневмонію в короткі терміни. Під час лікування народними
засобами, також потрібно дотримуватись правил:

• При запаленні легенів людині необхідний постільний режим;

• Вживання великих кількостей рідини дозволить усунути підвищену
кислотність крові;
• Тепла ванна покращує кровопостачання легеневої тканини і дозволяє
прискорити розсмоктування інфільтративних вогнищ. Застосовується після
зникнення сильного кашлю;
• Правильне і повноцінне харчування необхідно підбирати з урахуванням віку
людини;
• Вроджені запальні зміни легень лікуються антибіотиками, але мати може
11
прискорити процес лікування. Для цього слід зміцнювати імунну систему
малюка ферментованим сумішами, що містять вітаміни і мікроелементи.

Медичні рецепти лікування інфільтративних тіней в легеневій тканині, крім

антибіотиків, радять застосування кисню. Для цих цілей щодня провітрюйте
приміщення, в якому перебуває хворий. Приплив свіжого повітря допоможе
знизити концентрацію патогенних бактерій, які потрапляють в приміщення
при кашлі. Груднички і новонароджені чутливі до холодного повітря, тому їм
необхідна дозована аерація (шляхом невеликого відкриття рами,
розташування дитини подалі від вікна).
Найкраще народний засіб від запалення легенів.

Для типового запалення легенів характерна невелика лихоманка, яка погано

знімається жарознижувальними препаратами.
Перевірені рецепти для вилікування общеінтаксікаціонного синдрому при
пневмонії
Народні способи при інтоксикаційного синдрому можна застосовувати до і
після його дозволу. Рекомендується наступні рецепти:
• Заваріть 2 ложки листя мати-й-мачухи склянкою окропу. Дайте настоятися
30 хвилин і вживайте по ¼ склянки 3 рази на день;
• Пийте чай з шипшини. Він підвищує імунітет і заспокоює після вилікування
запалення легенів. Для його приготування слід кілька ягід додати в окріп і дати
настоятися 10-15 хвилин; При використанні вищеперелічених рецептів можна
розраховувати на зниження лихоманки через тиждень або після нормалізації
лабораторних аналізів.
Як лікувати синдром катаральних змін при легеневому запаленні
Синдром катаральних змін являє собою руйнування і відділення
бронхіального і альвеолярного епітелію. Він спостерігається на початкових
стадіях формування пневмонії у людини. Основна ознака патології - кашель.
Даний акт фізіологічно покликаний видаляти мокроту з дихальних шляхів і
полегшувати дихання. Усунути катаральний синдром можна і народними
методами. Для цих цілей застосовуються такі способи:
• Інгаляції з хріном. Для їх приготування необхідно вимити, очистити і
подрібнити корінь хрону. Для приготування ліків достатньо взяти 15-20 грам
кореня хрону, покласти його в горщик в подрібненому вигляді і вдихати по 10-
15 хвилин з перервами по 10 хвилин протягом 2 годин. Існує і модифікованої
метод: залийте хрін спиртом (80%) і дайте суміші настоятися 20 хвилин. Після
цього дайте хворому подихати над сумішшю протягом 20 хвилин. При даному
лікуванні кашель швидко зникає;
• Візьміть 20 грам подрібнених коренів оману лікарського і варіть його на
повільному вогні протягом 10 хвилин. Після цього дайте настоятися протягом
10 хвилин і укутайте на 4:00 вовняним шарфом. Для лікування пневмонії його
слід приймати по 3-4 рази за 20 хвилин до їжі; • Візьміть 3 ложки листя
подорожника і змішайте їх з аналогічною кількістю меду або цукрового
порошку. Приймайте при відділенні мокротиння за 20 хвилин до їди по 1
12
столовій ложці 3-4 рази щодня;
• Розріжте картоплю навпіл і покладіть його на груди. Укутайте компрес
теплим шарфом і полежіть в такому стані 2 години, поки картопля не охолоне.

Для інфільтративних змін легень характерний обструктивний синдром

(звуження бронхів), який можна припустити по свистячому диханню людини.
Щоб ефективно лікувати інфільтративний синдром, необхідне застосування
антибактеріальних засобів. Одночасно з ними можуть застосовуватися народні
методи:
• Змастіть кірку житнього хліба часником. Вживайте засіб якнайчастіше.
Часник містить антибактеріальні засоби;
• Зробіть домашній інгалятор часнику. Для цього візьміть стакан від йогурту і
виконайте в ньому кілька отворів. Поріжте часник невеликими шматочками і
покладіть його на дно склянки.

Вдихайте пари носом або ротом. Процедуру слід повторювати якомога

частіше, особливо коли на вулиці зима.
Правобічна пневмонія менш схильна до прогресування, на відміну від
лівостороннього аналога. Щоб не допустити ускладнень, слід приймати
антибіотики і народні рецепти з початкових стадій процесу, а також після
зникнення клінічних симптомів захворювання.

Методи народного лікування гематологічного синдрому обов'язково повинні

враховувати зміни лабораторних аналізів крові. Нижчеописані рецепти
рекомендується застосовувати, коли лейкоцити збільшаться більш ніж в 10 *
10 в 9 ступені на літр. Гематологічні зміни спостерігаються при небезпечних
пневмоніях, які вимагають етіологічного лікування (пневмококових,
мікоплазмозной, хламідійних). Народні методи лікування гематологічного
синдрому при запальних змінах легень:
• Засіб називається «кальціум». Воно застосовувалося в стародавні часи при
кровотечах та підвищенні температури одночасно з кашлем. Для приготування
ліків візьміть 10 лимонів, 6 яєць, банку меду і ¾ склянки коньяку. 6 яєць із
шкаралупою необхідно додати в банку і залити їх віджатим соком з 10
лимонів. Покрити банку марлею і обернути щільною, темної папером.
Поставте суміш у тепле і прохолодне місце. Зберігати до повного руйнування
яєчної шкаралупи;
• На наступному етапі слід розігріти мед, остудити і додати в нього суміш, яку
приготували на попередньому етапі. Потім ліки переливається в темну пляшку
і зберігається в прохолодному місці. Приймати по 1 десертній ложці 3 рази на
день після їди.

13
 ВИСНОВОК

На висновок хочу сказати, що одне з важливих завдань на сьогоднішній день

– це здоровий спосіб життя. Адже стан здоров’я населення України свідчить
про існування реальної загрози вимирання нації., особливо в індустріально
розвитих країнах, спостерігається значний ріст захворювань дихальної
системи, що вийшли вже на 3-4-і місце серед причин смертності населення.
Що ж стосується, наприклад, рака легень, те це патологія по її поширеності
випереджає в чоловіків всі інші злоякісні новотвори. Такий підйом
захворюваності зв'язаний у першу чергу з постійно збільшується
забрудненням навколишнього повітря, палінням, що росте аллергізацією
населення (насамперед за рахунок продукції побутової хімії). Усе це в даний
час обумовлює актуальність своєчасної діагностики, ефективного лікування і
профілактики хвороб органів подиху.
Отже, для того щоб бути не хворіти потрібно обов’язково піклуватись про своє
здоров’я, адже Здорова людина випромінює задоволення від життя, вона
менше нарікає на обставини та сама дає відчуття щастя оточуючим. Бодай
задля цього варто вимкнути «Фейсбук», встати з дивана та пройтися до
найближчого парку. Як писали колись в «Букварі» – все починається в житті з
малого.

14
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1 .“Основи фізіології” за редакцією П. Стерки переклад з англійської Н. Ю.

Алексєєнко.
2. Фізіологія з основами анатомії людини / Л.М. Малоштан, О.К. Рядних, Г.П.
Жегунова та ін. — Х., 2003.
3. Біологія: довідник школяра та абітурієнта / І.Барна – Тернопіль: Підручник
і посібник, 2018.
4. http://momandkids.net.ua/narodni-rezepty/6481-likyvana-pnevmonii-
narodnymy-zasobamy.html
5.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%
D1%96
6. https://moz.gov.ua/article/health/chomu-vikikae-hronichne-obstruktivne-
zahvorjuvannja-legen-i-jak-jogo-uniknuti

15
 ДОДАТКИ

мал.1

мал.2 мал.3

16