Professional Documents
Culture Documents
РЕФЕРАТ. Легені.пдф
РЕФЕРАТ. Легені.пдф
УКРАЇНИ
Хмельницький
2021
ПЛАН
ВСТУП ..................................................................................................................... 3
ТЕМА 1: Легені, їх призначення ........................................................................... 4
ТЕМА 2: Будова легенів ........................................................................................ 5
ТЕМА 3: Захворювання легенів............................................................................ 7
ТЕМА 4: Терапія лікування легень: класичними та народними способами..... 9
ВИСНОВОК ........................................................................................................... 14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...................................................... 15
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 16
2
ВСТУП
Головним органом дихальної системи є легені.
Це парні об’ємисті органи, займають більшу частину грудної порожнини
і постійно змінюють форму і розміри в загальності від фази дихання.
При окисних процесах утворюються продукти розпаду - вуглекислий газ, який
повинен бути виведений із організму. Таким чином, одночасно із
надходженням кисню має відбуватись і видалення вуглекислого газу. Цю
функцію виконує органи дихання
Крім газообміну, дихання є важливим фактором теплорегуляції. Зігріваючи
вдихуване повітря, легені втрачають теплову енергію.
Значна кількість енергії витрачається при випаровуванні води з величезної
поверхні. Ще легені виконують функцію виділення, через них виводяться із
організму вуглекислий газ, аміак і деякі інші леткі речовини. При
відхаркуванні і кашлі з слизом видаляються деякі продукти обміну речовин, а
також частинки пилу, мікроорганізми (які потрапляють в дихальні шляхи) і
солі мінеральних речовин.
Отже, щоб детальніше знати про легені, розглянемо важливі питання.
3
ТЕМА 1: Легені, їх призначення
4
ТЕМА 2: Будова легенів
Права легеня є дещо коротшою за ліву, але ширшою й загалом більшою, ніж
ліва, тому що ліва легеня має заглиблення – так звану серцеву виїмку. Права
легеня складається із трьох часток, ліва – із двох. (мал.1)
Кожна легеня має конусоподібну форму: звужену верхівку та розширену
основу, що прилягає до діафрагми.
На внутрішній (оберненій до серця) поверхні легені розміщені ворота легенів,
через які входять бронхи, легенева артерія та нерви, а виходять дві легеневі
вени й лімфатичні судини.
У дітей тканина легень блідо-рожевого кольору. У дорослих тканина легень
поступово темніє за рахунок часточок вугілля, пилу, які відкладаються
у сполучнотканинній основі легень. Структура тканини легень має особливу
будову, тому належать вони до паренхіматозних органів.
Тканина легенів губчаста, м'яка й еластична.
Ззовні легені вкриті щільною гладкою оболонкою зі сполучної тканини
– плеврою, яка складається з двох листків. Зовнішній (пристінковий)
листок плеври прикріплений до внутрішньої поверхні грудної порожнини, а
внутрішній (легеневий) зростається з поверхнею легень.
Між листками знаходиться вузька щілина – плевральна порожнина.
Герметичний простір плевральної порожнини заповнений плевральною
рідиною 1-2 мл (виділяється капілярами й поглинається лімфатичними
судинами плеври), тиск у ній на 6 – 9 мм рт ст. нижчий за атмосферний, у нормі
там ніколи нема повітря.
Значення плевральної порожнини:
• об'єм легенів завжди повторює об'єм грудної порожнини, тому що
герметичний простір плевральної порожнини заповнений рідиною;
• гладка слизька поверхня зменшує тертя легенів об стінки грудної клітки під
час дихальних рухів;
• завдяки відсутності повітря венозна кров великого кола кровообігу
повертається назад до правого передсердя. (мал.2)
Легені в людини, як і у всіх ссавців, мають альвеолярну будову.
Бронхіоли закінчуються альвеолярними мішечками, стінки яких утворені
легеневими пухирцями, або альвеолами.
Альвеоли – найдрібніші структури легень. Це легеневі пухирці діаметром 0,2
– 0,3 мм, вони формують основну поверхню газообміну в легенях.
Стінки альвеол утворені одношаровим плоским епітелієм й тонким шаром
еластичних волокон, які дають змогу альвеолі розтягуватися під час вдиху
і зменшуватися в об'ємі під час видиху. ( мал. 3)
Внутрішня поверхня альвеол вкрита тонким шаром особливої речовини
сурфактанту, що запобігає їх злипанню при видиху. У легенях дорослої
5
людини міститься близько 300 – 500 млн альвеол загальною площею
поверхні 100 – 150 м2, що в 50 – 75 разів більша за площу всієї поверхні тіла
людини, та забезпечує дуже швидкий газообмін в легенях.
Одна легеня складається з 350 мільйонів альвеол.
Стінки альвеол обплетені густою сіткою кровоносних капілярів малого кола
кровообігу, де відбувається газообмін. Усього 1 с перебуває кров у капілярах
легенів, і за цей час вуглекислий газ із крові переміщується в повітряний
простір альвеоли і видаляється з легенів назовні під час видиху, а кисень із
альвеоли – у кров і в складі крові прямує до всіх клітин організму.
Внутрішня поверхня альвеол вкрита плівкою з особливих речовин, що
полегшують дифузію газів, перешкоджають їх злипанню та захищають від
мікроорганізмів.
Порожнина альвеол заповнена повітрям. Під час вдиху атмосферне повітря
надходить до легень і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в
них після видиху.
Обмін газів у альвеолах.
Артеріальна кров – кров, насичена киснем, а венозна кров – кров, насичена
вуглекислим газом і бідна на кисень.
З легенями пов'язані судини малого кола кровообігу.
Артерія – судина, що йде до органа, вена – судина, що йде від органа.
Легенева артерія – судина з венозною кров'ю, що йде до легені по малому
колу кровообігу.
Процес. До легенів капілярами малого кола кровообігу надходить із
розгалужень легеневої артерії венозна кров. Через тонку альвеолярно–
капілярну мембрану вуглекислий газ потрапляє до альвеол шляхом дифузії, а
під час видиху виводиться з організму. Водночас кисень із повітря альвеол
дифундує в кров, перетворюючи її на артеріальну, яка відтікає з альвеол
капілярами легеневою веною в ліве передсердя.
Кровоносні судини легень. Легенева артерія несе кров від правого шлуночка
серця, вона поділяється на праву і ліву галузі, що направляються до легень. Ці
артерії гілкуються, випливаючи за бронхами, постачають великі структури
легені й утворять капіляри, що обплітають стінки альвеол. Повітря в альвеолі
відділений від крові в капілярі 1) стінкою альвеоли, 2) стінкою капіляра й у
деяких випадках 3) проміжним шаром між ними. З капілярів кров надходить у
дрібні вени, що зрештою з'єднуються й утворять легеневі вени, що
доставляють кров у ліве передсердя. Бронхіальні артерії великого кола теж
приносять кров до легень, а саме постачають бронхи і бронхіоли, лімфатичні
вузли, стінки кровоносних судин і плевру. Велика частина цієї крові відтікає в
бронхіальні вени, а в непарну (праворуч) і в напівнепарну (ліворуч). Дуже
невелика кількість артеріальної бронхіальної крові надходить у легеневі вени.
6
ТЕМА 3: Захворювання легенів
Найпоширеніші такі захворювання— бронхіальна астма, бронхіт, які можуть
давати ускладнення на легені, легеневе серце, пневмонія.
Органи дихання людини і легені зокрема пошкоджуються
при актиномікозі, аспергільозі, грипі, кандидозі, ГРВІ, коронавірусній
хворобі, туберкульозі, сифілісі та інших інфекційних хворобах. При СНІДі в
легенях часто виникає пневмоцистоз.
Паразитарні хвороби, які уражають легені — акаріаз
легеневий, альвеококоз, аскаридоз, метастронгільоз, парагонімоз, стронгілоїд
оз, томінксоз, тропічна легенева еозинофілія, шистосомоз, ехінококоз тощо.
Серед інших патологій зустрічаються різні вади розвитку легенів
(агенезія, аплазія, гіпоплазія, вроджена локалізована емфізема
легенів і т. д.), свищі, пневмопатії, онкологічні захворювання (рак
легень, кісти), спадково обумовлені захворювання (наприклад, муковісцидоз)
і т. д. Пошкодження судин грудної стінки може зумовити гемоторакс, а
пошкодження легеневої тканини — пневмоторакс. Відповіддю легень на
шкідливі частки або гази може стати хронічне обструктивне захворювання
легень.
Розвитку захворювань легенів сприяють куріння, отруєння вихлопними
газами, робота на шкідливому виробництві. Зокрема «запилення» легенів
призводить до пневмоконіозів, антракозу, силікозу
Хронічне обструктивне захворювання легень є одним із найбільш поширених
захворювань, якому зазвичай можна запобігти. За даними ВООЗ, сьогодні ця
хвороба є четвертою основною причиною смерті у світі і, за прогнозами
фахівців, до 2020 року посяде третє місце. За різними оцінками, в Україні
щонайменше 4% населення мають хронічне обструктивне захворювання
легень, а близько 2% смертей українців зумовлено цією хворобою. Розказуємо
детально причини, симптоми, лікування і профілактику.
Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЛЗ) є загальною назвою
групи хвороб. Для таких хвороб характерні стійкі респіраторні симптоми та
обмеження прохідності дихальних шляхів через патологічні зміни у них
та/чи ураження альвеол, що зазвичай спричинені значним негативним
впливом шкідливих частинок або газів. Захворювання істотно обмежує
нормальне життя пацієнта через кашель, постійну задишку, що прогресує, та
виділення мокротиння.
ПРИЧИНИ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ:
7
Головна причина розвитку ХОЗЛ — тютюновий дим (у результаті куріння
тютюну або вдихання вторинного тютюнового диму). Найбільш уразливими
для цієї хвороби у всьому світі є завзяті курці. У таких пацієнтів хвороба
прогресує удев’ятеро швидше, ніж у тих, хто не курить.
До інших найпоширеніших факторів ризику належать: забруднення
атмосферного повітря; забруднення повітря в житлових приміщеннях
(наприклад, унаслідок використання твердого палива для приготування їжі та
обігріву); наявність пилу, диму і випарів хімічних речовин на робочих місцях.
У деяких випадках ХОЗЛ пов’язано із генетичними чинниками,
гіперчутливістю дихальних шляхів, невідповідним розвитком легень
у дитячому віці, тривалим захворюванням на астму.
СИМПТОМИ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ :
ХОЗЛ розвивається повільно і зазвичай проявляється у людей старше 40–50
років. Головні ознаки захворювання: постійна задишка; хронічний кашель;
хронічне відкашлювання мокротиння.
ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ :
Хронічне обструктивне захворювання легень невиліковне. Проте наявні
лікарські препарати й засоби фізіотерапії можуть полегшити симптоми,
підвищити здатність витримувати навантаження і поліпшити якість життя, а
також зменшити ризик смерті. Найбільш ефективним і рентабельним
лікуванням ХОЗЛ у курців є відмова від куріння. У деяких (але не всіх)
пацієнтів позитивний ефект дає призначення інгаляційних кортикостероїдів.
На всіх стадіях ХОЗЛ рекомендовано фізичні навантаження.
Своєчасна діагностика і правильне лікування дають змогу сповільнити
розвиток хвороби.
ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
ЛЕГЕНЬ:
- Повністю вилікувати ХОЗЛ неможливо, тому слід ужити всіх заходів, аби
попередити цю недугу:
- цілком відмовтеся від куріння тютюну та уникайте пасивного куріння;
- старайтесь уникати забрудненого повітря (як атмосферного, так і у
приміщеннях);
- дотримуйтеся здорового способу життя.
8
ТЕМА 4: Терапія лікування легень: класичними та народними способами
Проблема діагностики та лікування хронічного обструктивного захворювання
легень (ХОЗЛ) надзвичайно важлива для пульмонології. Це зумовлено
патогенетичним зв’язком ХОЗЛ з іншими хворобами легень, високою
захворюваністю на них, значною часткою днів непрацездатності через ці
захворювання, високим показником інвалідизації.
Діагностика проводиться із виключенням інших причин кашлю з
урахуванням клінічних, лабораторних та інструментальних критеріїв.
До клінічних ознак належать кашель (спочатку інколи, з часом – щоденно,
частіше вдень, може бути непродуктивним), виділення харкотиння
(переважно в невеликій кількості, слизового, після кашлю; може бути
гнійним), задишка (прогресує, зростає поступово впродовж років, виникає чи
посилюється під час фізичного навантаження), а також симптоми інтоксикації
та прояви гіпоксії. Фізикальні ознаки зазвичай з’являються при тяжкому
ХОЗЛ. Основне значення мають аускультативні зміни, які, проте, дуже
різноманітні: дихання жорстке або послаблене везикулярне, сухі свистячі
хрипи під час спокійного дихання, вологі хрипи над всіма відділами з обох
сторін або потріскування на вдиху. Системні прояви (кахексія, зменшення
маси скелетних м’язів, остеопороз, депресія, нормохромна анемія)
трапляються за умов важкого перебігу ХОЗЛ.
Лікування ХОЗЛ триває практично протягом життя хворого, передбачає
нормалізацію режиму праці та відпочинку, харчування, застосування
медикаментозних засобів, фізичних чинників та кліматотерапії. Хворий має
бути поінформованим про хворобу та її причини, прогресуючий перебіг,
наслідки порушення рекомендацій. Обов’язковою є санація хронічних
вогнищ назофарингеальної інфекції для забезпечення вільного дихання через
ніс. Цілями лікування є поліпшення структури та функції легень, зменшення
клінічних симптомів хвороби, підвищення фізичної активності, якості життя
та виживання пацієнтів, зменшення системного та місцевого запалення.
Доказова медицина підтвердила важливість легеневої реабілітації (за
рекомендаціями Європейського респіраторного товариства, Британського та
Американського торакальних товариств, Наказу МОЗ України № 499), що
включає лікувальну фізкультуру не менше 3 разів на тиждень, антинікотинову
програму, респіраторну фізіотерапію спеціальними апаратами для тренування
дихальних м’язів [8, 9]. Методика Бутейка є безрезультатною, а ефективна
оксигенотерапія в наших умовах поки що малодоступна.
13
ВИСНОВОК
14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
15
ДОДАТКИ
мал.1
мал.2 мал.3
16