МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА

ФРАНКА

Історичний факультет

курс «Роми (Цигани): історія і культура»

Реферат

На тему: Роми - історія і ĸультура

Виконав студент групи Іст-41з

Баран Дем’ян Тарасович

 Вступ

1. Походження циган

2.Мова

3.Духовні цінності

4. Сім'я в циганській культурі

5.Висновок
1. Походження циган

Най більш тривалий час існувала єгипетська теорія походження

циган, яка вже в VIII столітті була залишена вченими як легендарна, але
вона справила вплив на етноніми циган у різних країнах, наприклад,
pharao nepek (фараонів народ) - в Угорщині, gypsy (єгиптяни) - в Англії .
Згадай те статтю «фараонове плем'я» у Купріна або знамениті рядки
Державіна: «Візьми, єгиптянка, гітару, вдар по струнах, вигукував!» Як це
не здасться дивним на рівні сучасних знань про циган, підтвердженням
цієї теорії можуть служити і деякі циганські прислів'я, такі , як: «Каті чи
фараона гай чи гатярел» - «Тут не розбереться і сам фараон», або «Марел
ліс про фараонів» - «Хай поб'є (покарає) й ого фараон". Виникла ж ця теорія
передусім «завдяки» тому, що самі цигани, з'явившись у Європі, називали
себе вихідцями з Єгипту. Жан-П'єр Льежуа, співробітник центру по
вивченню циган у Сорбонні, в одній зі своїх робіт наводить цитату з твору
Себастьяна Мюнстера «Універсальна космографія всього світу», виданого в
1565 році: «Сперечаючись з одним з представників цієї пречудовий орди, я
сказав:« Ваш Нижній Єгипет зовсім не в Африці близько Нілу, а в Азії
близько річки Ганг або біля річки Інд », але цей аргумент був ним
відкинутий допомогою дивною репліки про те, що він не розуміє, що таке
Африка і що таке Азія».

Першою згадкою про циган в Європі традицій но вважається запис

1100 грузинського ченця Георгія Мтацмінделі з монастиря на горі Афон, де
говориться про «атсінганах». Більшість вчених, простежуючи етимологію
цього слова, вважають, що мова й де про циган, хоча ніяких доказів цьому
немає. Ченці Візантії, які писали про атсінганах, вважали їх залишками
маніхей ській секти, яка у Візантії припинила своє існування до VIII
століття, та членів якої називали atsingani. Члени цієї секти зай малися
чаклунством і зовні були до певної міри схожі з циганами. Саме від назви
учасників цієї секти і стався етнонім цигани - так називають цей кочовий
народ у багатьох країнах світу.

Аналізуючи мову циган, можна припустити, що спочатку цигани були

в Передній Азії (на території сучасного Ірану, Афганістану та Вірменії), на
кілька століть «зупинилися» у Візантії, на початку тисячоліття рушили на
Балкани і поширилися на території, що включає, крім країн Балканського
півострова, сучасні Угорщину, Чехію, Словаччину. Згідно з даними хронік і
записок мандрівників, на початку XV століття спостерігається нова хвиля
міграцій циган з Південно-східної Європи до країн Центральної, Західної і
Північної Європи. Протягом XV-XVI ст. цигани з'являються в Німеччині,
Польщі, Нідерландах, Бельгії, Франції, Італії, Іспанії, Англії, Шотландії,
скандинавських країнах. У середині XIX - початку ХХ ст. остання значна
частина міграцій циган призвела до того, що вихідці з Трансільванії
цигани келдерарі і ловарі розселилися практично по всіх країнах Європи і
більшості країн Америки та Австралії.

Предки циган жили на північному заході Індії, вони, по

най популярнішій зараз гіпотезі, належали касти «дім» (про місце цієї касти
в індій ській домусульманського ієрархії вчені до цих пір не прий шли до
єдиної думки) і розмовляли мовою, що відбувається від санскриту й
родинному сучасному хінді. Заняттями касти були пісні, танці, ювелірне і
ковальсько ремесла.

У сучасній культурі циган збереглося деякий спадщина індій ських

предків: граматика і лексика циганської мови залишилися споріднені
санскриту, ремесла касти «будинок» входять до списку традицій них
циганських занять, початкове дроблення на етногрупи відбувалося за
ознакою професії, подібно до того, як в Індії за тим же ознакою відбувалося
формування каст, і ознаки походження багатьох етногруп від
представників певних професій до цих пір видно як у назвах, так і у
відмінності традицій них занять у різних циганських народностей .
 У більшості циганських етногруп збереглося індій ське поняття
«скверни». У циганів воно пов'язане не з соціальним становищем, а з
статевими органами або якимось вчиненим злочином.

З усіх існуючих теорій генезису циган най більш поширеною і

прий нятої всіма дослідниками як науково достовірна є теорія індій ського
походження циган. Усі докази правомірності цієї теорії засновані на
лінгвістичному аналізі. Знай омство європей ських вчених з санскритом,
більш докладне знай омство з циганською мовою, поява порівняльно-
історичного методу в мовознавстві дозволило наприкінці VIII століття
двом німецьким дослідникам - Рюдігеру і Грельманну - висловити гіпотезу
про спорідненість циганської мови з давньоіндій ські мовами і, отже,
науково обгрунтоване припущення про тому, що цигани - нащадки
вихідців з Індії. Протягом XIX століття попередні висновки цих вчених
підтверджуються блискучими роботами Потта, Асколі і Міклошича, які
знову ж таки на підставі лінгвістичних даних простежують шляхи міграції
циган з Індії і вводять в науковий обіг нові діалектні групи циган Європи.
Роботи цих учених до цих пір служать фундаментом для всіх досліджень. І,
як правило, будь-яка робота про циган починається з переказу висновків
вищезгаданих учених.

Таким чином, цигани - вихідці з Індії, до такого висновку прий шли

лінгвісти, що виявили спорідненість циганської мови з санскритом. Не
існує ніяких письмових та археологічних джерел, за якими можна було б
встановити точний час і причини звільнення циган з Індії. Про це можна
тільки будувати припущення або шукати непрямі докази.

Про причини відходу циган з місця свого первинного проживання

теж безліч гіпотез, але єдино правильною буде наступна - цигани втікали
від мусульманських завоювань.
 Не менш суперечливим є питання про те, коли ж цигани рушили в
дорогу. Якщо розглянути всі існуючі точки зору, то картина буде
наступною - розкид у п'ять століть (з V по X ст.). Відсутність письмових та
археологічних джерел робить дискусію безпредметною. Швидше за все,
вихід циган з Індії не був поодиноким актом. Предки циган й шли різними
потоками в різний час.

Ще раз підкреслимо, що всі висновки про походження циган

робилися на підставі лінгвістичних знань. Давай те спробуємо елементарно
застосувати цей метод для того, щоб переконатися у правильності
зроблених нашими попередниками висновків.
Для початку проаналізуємо мову росій ських циган. Ми відразу зауважимо
шар росій ських запозичень. Крім того, ми можемо визначити, що навіть
способи словотворення стали росіяни. Так, воно відбувається шляхом
росій ських приставок до циганським словами - наприклад, поряд з
індій ським словом Гея (й шов) існують загея - зай шов, угея - пішов, подгея -
підій шов.

2.Мова

В якій би точці земної кулі не з'являлися цигани, вони завжди сильно

відрізнялися від навколишнього населення. Незрозумілий мову
«фараонова племені», незвичай ні одягу, своєрідні пісні і танці - все це
надавало цьому народу ореол загадковості, своєрідності, відчуження. Крім
того, кочовий спосіб життя циган традицій но вступав у суперечність з
життям осілого населення міст і сіл. У той же час деякі побутові сторони
поведінки циган, які живуть в інонаціональної оточенні, їх соціальна
замкнутість, небажання вступати ні в які контакти, окрім ділових, також у
достатній мірі сприяли виникненню численних загадок, міфів і легенд.

У самих циган практично не залишилося легенд про їх походження.

Деякі версії, які можна від них почути, не витримують ніякої критики.
Наприклад, у телевізій ній передачі про циган Ельдара Рязанова один з
відомих діячів циганської культури пояснив походження самого слова
цигани дуже просто - це плем'я, що проживало в межиріччі двох річок -
китай ської Ци та індій ської Ганг.

Більшість циган світу (за різними оцінками, до двох третин) говорять

на мовах країн проживання. Май же всі інші говорять на різних діалектах
циганської мови («романи чіб»). Однак, деякі цигани говорять на мовах, що
походять з професій ного жаргону їх предків (наприклад, люлі) і мовами,
хоча і мають сліди циганської лексики та граматики, але є скоріш
діалектами державних мов (іспанські цигани).

Основний лексичний склад циганської мови складається з

санскритських, перських та грецьких коренів, що відображає історичний
процес формування циган як окремого від індій ців народу. Мова кожної з
етногруп також відображає історію даної етногрупи. Наприклад, у мові
росій ських циган можна побачити слова німецького, польського і
росій ського походження.

 Слово «лове» в росій ській жаргоні запозичено з циганської мови, де

має значення «гроші».

 Слова «slang», «pal» і «tiny» в англій ському запозичені з циганської

мови.

 Всупереч думці, що склалася, в циганському мові немає слова

«чавелли».

 Самоназва циган (точніше, деякої їх частини) не «рому ли», а «рома».

«Рома ле» («рому ли») - це слово «рома» в одному з відмінків.

 Цигани розуміють багато прості фрази, вимовлені на хінді. У цьому

причина любові циган до деяких індій ським фільмам.
 Якщо ми продовжимо наш аналіз, то знай демо в росій сько-
циганською мовою безліч польських слів, наприклад, стрoна (сторона) і
тaрго (ринок, ярмарок), Тисенц (тисячі). Точно так само ми виявимо і
німецькі слова, такі, як Штубен - кімната, або фенчтра - вікно. Все це
підтвердить нам, що росій ські цигани, перед тим як прий ти в Росію,
побували в Німеччині та Польщі.

До цих пір ми аналізували тільки мову росій ських циган. Але якщо
ми, знаючи діалекти різних етнічних груп циган, проаналізуємо їх, то явно
побачимо у всіх говірками вплив грецької мови і цілу масу запозичень з
нього: дром-дорога, петaло - підкова, зумu - суп, карфuн-цвях, папuн -
гусак, фoро - місто і багато інших. Це нагадає нам про те, що цигани
надовго зупинялися у Візантії, перш ніж прий ти в Європу. До речі, і
самоназва народу «рома» пов'язано з Візантій ською імперією. Якщо
згадати, що мешканці Візантії вважали за краще називати свою державу
Римською імперією (basileia ton Rhomaion), а себе ромеями (romans), стає
зрозуміло, чому прожили три століття в ромей ської державі цигани
назвалися «рома». У Візантії цигани і прий няли православ'я.
Якщо ми підемо ще далі на схід, то виявимо в циганською мовою
вірменські запозичення: Грастим - кінь, зор - сила, чікaт - лоб, бов - піч. Але
і це проміжний етап, тому що між Вірменією та Індією лежать іранські
землі. Саме там цигани запозичили у персів слова Бахт - щастя, урдoн -
візок, ру по-вовк.
 3.Духовні цінності

Система циганських цінностей не змінювалася століттями.

Най головніші цінності для цигана: належність до циганського суспільству,
сім'я, професія і віра.

Най страшніше покарання для цигана - позбавлення права належати

до циганського суспільству. Це покарання застосовується у випадках
особливо тяжких злочинів, таких як вбивство, згвалтування, крадіжки при
деяких обставинах, та інших причин. Вигнання супроводжується
«оскверненням». Вписатися після вигнання назад у суспільство дуже
складно.

Негативною стороною існування звичаю вигнання є те, що якщо ізгої

вважають, що страшніше вже нічого не буде і нижче падати вже нікуди, це
позначається на їх поведінці і способі життя.

Належність до циганського суспільству можлива тільки на обопільне

бажання цигана або циганського метиса (романо рат) і власне циганського
суспільства. У загальному і цілому, всередині циганського суспільства
прий нята свобода національної самоідентифікації. За певних обставин
нециган також може бути членом циганського суспільства (див. Романіпе)

4. Сім'я в циганській культурі

Для циган характерні культи дитинства, материнства, віку, вірності

сім'ї.

Хоча сучасні циганські сім'ї рідко бувають багатодітними, культ

дитинства від цього не зник. Кожна дитина, в тому числі з чужої сім'ї або
нециганскій , розглядається як особистість, яка б вимагала захисту,
допомоги, добре слово, пригощання. Система порівняння та заохочення
дітей балами вважається у циган дуже шкідливою для дітей . Культ
дитинства настільки сильний , що у циган поширений звичай усиновлення
(яке часто відбувається навіть за наявності власних дітей ), а також
підбирання або підгодовування безпритульних і сиріт. У будинок, де є
дитина або діти, циган, по циганського етикету, повинен взяти
пригощання або невеликі подарунки. Якщо дитині в гостях у цигана дуже
сподобалася якась річ, прий нято пропонувати її в подарунок (виняток,
природно, робиться для дорогих речей , таких як коштовності, побутова
техніка і т. п.).

У багатьох циган жінка не вважається сформованою особистістю,

поки не народить дитину. У всіх циган, материнство називається в одному
ряду з досягненнями соціальними і професій ними при згадці досягнень
якої-небудь жінки, статус матері оточений пошаною. Чим більше жінка
успішна як мати (тобто чим успішніше вона виховує свою дитину або
дітей , на думку циганського суспільства), тим вагоміше її думку і
положення в суспільстві. Вагітним жінкам та жінкам з маленькими дітьми
прий нято надавати особливі привілеї в побуті. Дуже велике увагу до
породіллі. Якщо жінка з кочового табору починала народжувати, табір
негай но зупиняти, чоловіки (незалежно від спорідненості жінці), дружно
споруджували шатер, жінки надавали акушерську допомогу. Потім 40 днів
відводилося на те, щоб мати зміцніла. На весь цей час вона була практично
звільнена від домашньої роботи, її обіхажівалі жінки (родички чи сусідки).
Приблизно так само все відбувається і у осілих циган.

Культ віку у циган виражається повагою не просто до літніх людей , а

повагою до того, хто старше, взагалі. Думка старших за віком
сприй мається як авторитетне, крім особливих випадків (наприклад, якщо
людина вважається недалеким). Страшним злочином вважається підняти
руку на стару людину, навіть якщо він фізично міцний . Посилання на
думку літньої людини - один з най вагоміших аргументів будь-якого спору.
 Вірність родині має різні вирази. Най простіші прояви: визнання
інтересів сім'ї в усьому вище особистих, вірність (зазвичай жінок
чоловікові), вибір молодими людьми професії, що є традицій ною для цієї
родини, або її сучасній модифікації. У етногрупа, не засуджують подружню
невірність з боку чоловіків, чоловіки тим не менш не мають права кидати
своїх дружину і дітей , а також залишати їх без забезпечення. Діти,
подорослішавши, вважаються зобов'язаними утримувати своїх батьків.
допомагати їм у побуті і стежити, щоб вони не відчували потреби. В
останньому суспільство встановлює дуже високу планку - діти повинні
стежити, щоб рівень життя батьків був не нижче, ніж у них самих. Однак
останнім часом спостерігається нехтування цим звичаєм.

Належність до тієї чи іншої сім'ї має дуже велике значення для

«стартового рей тингу» цигана. Циган з невідомою сім'ї або втратив
відомості про свою сім'ю вважається «безбатченком», вага в суспільстві
й ого дуже низький , до нього виявляють повагу тільки в межах норм
ввічливості. Най частіше такі цигани - романо рат або асимілянти, які
вирішили повернутися до циганського співтовариства. Низький
«стартовий рей тинг» не означає, що циган завжди буде на «дні»
суспільства, «рей тинг» змінюється по й ого вчинкам і може стати дуже
високим (приклади: Ляля Чорна, Юл Бріннер). Здобувши «високий
рей тинг», циган може стати засновником сім'ї або навіть династії.

Члени династій мають най вищий «стартовий рей тинг». Династією

сім'я стає, якщо декілька її членів стали знаменитими в межах циганського
співтовариства і хоча б один - за й ого межами. Серед циганських династій
можна назвати Бузилевих (Росія), Реєс (Іспанія), Вудов (Великобританія),
Рей нхардт (Франція), Лакатош (Угорщина) та багато інших. Засновником
династії вважається не засновник сім'ї, а перший представник, котрий
прославив її. Так, для династії Ерденко це Михай ло Гаврилович Ерденко.
 Висновок

Таким чином, цигани - вихідці з Індії, до такого висновку прий шли

лінгвісти, що виявили спорідненість циганської мови з санскритом. Не існує
ніяких письмових та археологічних джерел, за якими можна було б
встановити точний час і причини звільнення циган з Індії. Про це можна
тільки будувати припущення або шукати непрямі докази.

Про причини відходу циган з місця свого первинного проживання теж

безліч гіпотез, але єдино правильною буде наступна - цигани втікали від
мусульманських завоювань.

Усі висновки про походження циган робилися на підставі лінгвістичних

знань.

У всіх країнах і в усі часи цигани зберігали традицій ні кастові заняття,

винесені з Індії (торгівля, акторство, різні ремесла, ворожіння, виступ з
дресированими тваринами та жебракування), які годують їх протягом
століть. До речі, жебрацтво пов'язано з індій ським релігій но-філософським
вченням про карму: для поліпшення карми потрібно бути щедрим, давати
милостиню, а це означає, що повинні існувати ті, хто й ого прий має.
Збереження циганами кастових звичаїв - феномен, гідний окремої уваги.

У нашій діяльності з вивчення циганського культурної спадщини ми

виходимо з того, що в силу об'єктивних обставин в циганологіі просто
неможливо провести чітку грань між фольклористикою, історією,
етнографією, лінгвістикою і т.д. Без комплексного вивчення різних аспектів і
проявів широко зрозумілої циганської культури дослідження в якій -небудь
конкретної зі згаданих дисциплін будуть не тільки неповними, але в ряді
випадків і некоректними.
Друге - як відомо, цигани - Трансдержавне етнос. Різні циганські субетнічні
групи, формування яких обумовлено величезним культурним та мовним
впливом навколишнього населення, є тим не менше інтегральними
частинами великого циганського етносу і володіють поряд з місцевими
особливостями безліччю рис, властивих циганського етносу, який ми
називаємо «цигани Європи». Тому ми не в праві обмежуватися у своїх
дослідженнях національні ми чи регіональними межами. Крім того конкретна
циганська субетнічна група часто проживає в декількох державних
утвореннях (наприклад, т.зв. «польська рому» живуть у Литві, Білорусії,
Латвії та Росії, не кажучи вже про скрізь сущих «келдерарах» і «ловарах»).
Тому ми надаємо дуже велике значення контактам дослідників, які живуть в
різних країнах та регіонах.