Міністерство освіти і науки України

Відокремлений структурний підрозділ «Роменський фаховий

коледж Державного вищого навчального закладу «Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Циклова комісія суспільних дисциплін

та зі спеціальностей «Право» і «Соціальна робота»

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Теорія соціальної роботи»
на тему «Волонтерство як соціальний феномен»

Студента(ки) ІІІ курсу групи С-3-1

освітньо-професійної програми
«Соціальна робота»
зі спеціальності 231 Соціальна робота
галузі знань 23 Соціальна робота
Керівник: _________________
(прізвище та ініціали)
Оцінка _____________________
Члени комісії:
_________________ _________________
(підпис) (ініціали та прізвище)
_________________ _________________
(підпис) (ініціали та прізвище)
_________________ _________________
(підпис) (ініціали та прізвище)

м. Ромни – 2022 рік

 2

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ВОЛОНТЕРСТВО ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ............................5

1.1. Етапи становлення волонтерства в історії............................................5

1.2. Різновиди волонтерської активності.....................................................8

1.3. Мотиваційні чинники у волонтерській сфері....................................13

РОЗДІЛ 2. РОБОТА ВОЛОНТЕРІВ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВИХ ПОДІЙ В

УКРАЇНІ ТА СВІТІ...................................................................................................17

2.1. Світовий досвід волонтерської участі в умовах конфліктів.............17

2.2. Волонтерські ініціативи в Україні під час військових подій...........21

РОЗДІЛ 3. ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА

СУСПІЛЬСТВО.........................................................................................................27

3.1. Регулювання волонтерської діяльності від держави в Україні та за

кордоном.................................................................................................................27

3.2. Аналіз волонтерської тематики в ЗМІ та їхній вплив на громадську

думку.......................................................................................................................30

ВИСНОВОК.....................................................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................37

 3

ВСТУП

Наявність активного волонтерського руху є характерною рисою для будь-

якої демократичної країни у світі. Розвиненість волонтерської діяльності
свідчить про глибину громадянського суспільства та його активну соціальну
позицію. Україна, розвиваючись в напрямку сучасного громадянського
суспільства, поступово адаптує цінності демократичних країн. Створення
волонтерського руху стає важливою ознакою усвідомленого суспільства, що
вказує на свободу, прагнення до миру та безпеки громадян.
З розвитком технічного, економічного та соціального секторів виникають
проблеми, які державні інституції не завжди можуть вирішити самостійно.
Благодійні організації та волонтери стають необхідні для надання допомоги
людям із обмеженими соціальними можливостями. Справляючись з
безробіттям, сирітством, фінансовою нестабільністю та культурними
відмінностями, волонтерські організації виступають важливими союзниками
державних інститутів.
Волонтерство неможливе без таких людських якостей, як толерантність,
миролюбивість, щедрість і добропорядність. На сучасному етапі розвитку
України особливо важливо залучати якнайбільше волонтерів та некомерційних
організацій, які готові витратити свої ресурси на розв'язання локальних чи
глобальних соціальних проблем.
Об’єкт дослідження – волонтерський рух в Україні і світі.
Предмет дослідження – волонтерство як соціальний феномен.
Мета дослідження - теоретичне та практичне обґрунтування феномену
волонтерства, зокрема його активізації під час воєнних конфліктів. Згідно з
цією метою визначено наступні завдання:
1. Концептуалізувати поняття "волонтерство".
2. Проаналізувати теоретичні підходи до визначення волонтерської
діяльності.
 4

3. Виявити історичні аспекти виникнення волонтерства.

4. Систематизувати види і напрями волонтерської діяльності.
5. Визначити роль волонтерських організацій у вирішенні конфлікту на
сході України.
6. З’ясувати модель взаємовідносин держави та волонтерських
організацій.
7. Провести контент-аналіз для виявлення відношення між ЗМІ та
волонтерами.
Для досягнення поставлених мети та завдань, використано різноманітні
загальнонаукові та соціологічні методи дослідження, такі як порівняльний
аналіз та синтез для концептуалізації поняття "волонтерство", типологізація для
класифікації аспектів волонтерської діяльності, порівняння для визначення
спільних та відмінних рис роботи волонтерських організацій у різних країнах, а
також контент-аналіз ЗМІ для вивчення відношення до волонтерських заходів.
Праці вітчизняних та зарубіжних науковців про волонтерську діяльність також
взято за методологічну основу дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів включає визначення феномену
волонтерства за допомогою різноманітних теорій українських та зарубіжних
вчених, практичний аналіз діяльності волонтерських організацій в Україні та
контент-аналіз ЗМІ, який розкриває рівень висвітлення волонтерського руху на
національних телеканалах та у соціальній мережі Facebook. Теоретична
цінність роботи виявляється у комплексному описі дослідження волонтерської
діяльності в Україні та за кордоном.
 5

РОЗДІЛ 1. ВОЛОНТЕРСТВО ЯК СОЦІАЛЬНЕ

ЯВИЩЕ
1.1. Етапи становлення волонтерства в історії

Співпраця осіб, які не мають взаємного знайомства чи пов'язаності, є

однією з ключових тем для дослідження в соціальних науках. З розвитком
суспільства і появою нових відкриттів стикаємося з новими викликами.
Проблеми безробіття, шкідливих звичок, війен, і бідності стають характерними
для сучасного суспільства. Держава та її соціальні інститути вже не можуть
самостійно вирішити ці проблеми, тому виникають волонтерські організації, які
приймають на себе цю відповідальність.
Будь-яка волонтерська ініціатива ґрунтується на принципах альтруїзму,
доброти, щедрості, милосердя та небайдужості. Ці якості завжди стимулювали
людей до благодійної діяльності. Волонтерська діяльність – це витрачання
власного вільного часу, енергії, навичок та знань на користь інших осіб чи
групи. Добровільність є ключовим аспектом волонтерства і важливою
частиною соціальної поведінки, що вимагає відданості та бажання бути
корисним. Волонтерські організації базуються на принципах довіри і
добровільності.
З появою нових проблем формуються організації, що займаються їхнім
вирішенням, тож кожна особа може звернутися до конкретної організації, яка
відповідає її індивідуальним потребам. Головною метою цих організацій є
захист прав людини, надання матеріальної або психологічної допомоги та
можливість покращення життя спільноти або міста, щоб реалізувати
громадянський обов'язок.
Етимологія слова "волонтер" походить від латинського "Voluntaries" –
доброволець. Згідно з визначенням в українському тлумачному словнику,
волонтер – це доброволець, який служить на військовій чи соціальній службі.
 6

Добровільна участь іноземних громадян у війні на стороні жертв агресії є також

частиною цього поняття.
Вчена І. Д. Звєрєва описує волонтерський рух як благочинну роботу, яку
здійснюють фізичні особи на засадах безприбуткової діяльності, без отримання
заробітної плати чи просування по службі, лише для добробуту та процвітання
спільнот та суспільства загалом. Добровільна надання безоплатної соціальної
допомоги інвалідам, хворим особам та соціальним групам називається
волонтерством [17].
З. П. Бондаренко розглядає волонтерство як добровільну діяльність, що
полягає в благодійництві фізичних осіб на засадах безприбутковості, без
заробітної плати та просування заради загального благополуччя. Волонтерство
визначається як сукупний процес і результат цілеспрямованого організованого
інформаційного окультурення людини, її освоєнням культурного досвіду.
Мати Тереза визнана символічною фігурою волонтерського руху, яка,
будучи католицькою черницею, засновницею Ордену милосердя, віддавалася
служінню бідним і хворим. Українці, займані суспільно-корисною справою,
традиційно називаються доброчинцями, благодійниками, альтруїстами,
громадськими діячами чи меценатами [17].
Теорії, що пояснюють волонтерство, можна розділити на дві групи: одні
підкреслюють індивідуальні мотиви та особисту вигоду, а інші наголошують на
раціональній дії. Деякі теорії намагаються розширити цей підхід, додавши
соціальні ресурси, зокрема соціальні зв'язки, до факторів індивідуального рівня.
Різноманітність волонтерів за такими параметрами, як вік, стать,
національність, пояснюється в різних людських капіталах, мотивах та
соціальних ресурсах.
Існує припущення, що волонтерська допомога є корисною як для
отримувача, так і для волонтера. Позитивні ефекти включають задоволення від
життя, підвищення самооцінки, покращення здоров'я, а також отримання нових
соціальних зв'язків та професійних навичок і досвіду.
 7

Маліна Войку та Богдан Войку, враховуючи різні теоретичні підходи,

розглядають волонтерство з двох категорій. Перша категорія фокусується на
ресурсах та характеристиках волонтера, таких як соціальний капітал, доход,
гендерна приналежність і вік, і як ці фактори впливають на бажання особи
долучитися до волонтерської діяльності. Друга категорія пояснює волонтерство
через культурні аспекти особистості, вказуючи, що кожна особа має свої
цінності і вірування, які визначають її готовність бути волонтером.
Пеггі А. Тоі та Лінді Н. Хьюітт представляють чотири моделі
добровольців: мотиваційну, ціннісну та ставленнєву, ідентифікаційну роль та
особистого добробуту. Кожна модель визначає різні аспекти мотивації та
користі для волонтера, враховуючи його індивідуальні особливості та культурні
впливи.
У 1859 році бізнесмен Генрі Даунтон висловив ідею створення
національних товариств допомоги, які б складалися з волонтерів і надавали
рівну та неупереджену допомогу військовим. Ця ідея призвела до створення
"Червоного Хреста" у Лондоні в 1870 році, що відзначає свій 160-річний ювілей
у 2019 році [5].
Отже, виникнення волонтерського руху тісно пов’язане з військовими
подіями XIX століття. Початково волонтерами рахувалися добровольці, що
йшли на фронт, і ті, хто допомагав армії. Однак з часом це поняття значно
розширилося. Після війни волонтери брали участь у відбудові зруйнованих
міст, надавали притулок бездомним та надавали різноманітну допомогу
нужденним, включаючи медичну, психологічну та матеріальну допомогу.
Видатний розвиток волонтерство отримало в США, де воно виникло ще в
XIX столітті. Під час Великої депресії у 1930-х роках кількість волонтерів в
некомерційних організаціях сягала 3 мільйонів. У цей період була
започаткована програма Civilian Conservation Corps на ініціативу Франкліна
Рузвельта, яка стала прототипом для численних масових проектів, зокрема
екологічно орієнтованих.
 8

У 1968 році Шах Ірану Мохаммед Реза Пахлеві висловив необхідність

створення офіційної програми волонтерів ООН. У 1970 році була утворена
міжнародна група волонтерів під назвою "Волонтери ООН". 17 грудня 1985
року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою був проголошений
5 грудня Міжнародним днем волонтерів.
У 2001 році було проведено Міжнародний рік волонтерів, під час якого
ООН рекомендувала включати волонтерство в національні стратегії розвитку,
усувати бар'єри для зайнятості волонтерів, надавати їм правовий статус і
соціальний захист [9].
Сучасно волонтерство зростає у популярності у всіх країнах. Наприклад,
у США більше половини жінок та половина чоловіків віддають середньо 3,4-3,6
годин на тиждень на волонтерську діяльність. У Канаді, Ірландії, Франції,
Німеччині, Південній Кореї та Японії також спостерігається значний відсоток
населення, що залучається до волонтерських проектів.

1.2. Різновиди волонтерської активності

Існує безліч способів взяти участь у волонтерській діяльності, починаючи

від фарбування парканів та роздачі листівок до приготування їжі та надання
притулку. Зростання людських потреб і обмеження державних ресурсів
призводять до виникнення благодійних організацій, які самостійно
забезпечують допомогу. Однак важливо розуміти, що кожен вид волонтерської
діяльності, незалежно від специфічної сфери або виду допомоги, вимагає
волонтера маючи базові кваліфікаційні навички. Наприклад, робота з
тваринами вимагає певних знань та навичок у поводженні з ними [6].
Існує різна класифікація видів волонтерської діяльності, зокрема
традиційна класифікація, яка включає формальне та неформальне, державне,
соціальне та проектне волонтерство.
 9

Формальне волонтерство передбачає довготривалу роботу волонтера за

визначеними правилами, і це може бути повний робочий день або щоденне
надання послуг з виконанням плану роботи, часто включаючи структуру бізнес-
менеджменту.
Неформальне волонтерство відбувається на місцевому рівні для
вирішення локальних потреб громад. Волонтери, як правило, є членами
спільноти, об'єднаної спільним інтересом, і їхні дії не обмежені чітко
визначеними ролями.
Державне волонтерство включає роботу в секторах управління та
адміністрування, вимагаючи від волонтерів лідерських, ораторських та
дипломатичних навичок.
Соціальне волонтерство, схоже на неформальне, спрямоване на
досягнення значущих змін на користь суспільства, часто в глобальному
масштабі.
Проектне (організаційне) волонтерство є поширеним видом
волонтерської діяльності, що дозволяє виконати завдання за обмежений період,
наприклад, організацію подій чи фестивалів, і вимагає різних навичок
волонтерів, відповідно до проекту [7].
Один з нових видів волонтерства, що виник завдяки технологічному
розвитку, - це медіа-волонтерство. У сучасний період, коли вся інформація
доступна в Інтернеті та розповсюджується через соціальні мережі, важливо
мати осіб, які відображають діяльність волонтерів. Саме для цього вирізняється
медіа-волонтерство, яке включає фотографів, журналістів та блогерів, які
онлайн розповідають про все, що роблять волонтерські організації, і таким
чином інформують громадськість та сприяють залученню нових волонтерів.
Види послуг, які можуть надавати волонтери, також залежать від
конкретної діяльності, в якій вони беруть участь. Наприклад, дружба або
наставництво виявляються в тому, що волонтери виступають у ролі друзів для
тих, хто переживає складний період в житті, подаючи допомогу через дружбені
розмови, прогулянки або відвідування лікарень.
 10

Адміністративні послуги широко шукаються волонтерами, які готові

допомагати відповідати на дзвінки, друкувати документи та знаходити
інформацію, особливо в періоди інтенсивних рекламних кампаній чи
організації подій.
Волонтерство в культурному секторі дозволяє виявити себе у ролі
дизайнера, співака, актора та інших видів мистецтва, що сприяє не лише
збагаченню особистого досвіду, а й сприяє розвитку практичних навичок.
Вчителювання, репетиторство та наставництво є важливими формами
волонтерської діяльності в країнах з обмеженим доступом до освіти, а також
наданням підтримки у підготовці до екзаменів.
Слухання та консультування є ще одним напрямком волонтерської
діяльності, де волонтери можуть надавати емоційну підтримку особам, які
переживають труднощі [8].
Волонтерство за умов природних катастроф, включаючи військове
волонтерство, сексуальне насильство та допомогу постраждалим від природних
катастроф, є актуальними і важливими напрямками волонтерської діяльності.
Однією з найбільш серйозних загроз для людства в цілому є проблема
голоду. Метою волонтерської організації "Світова продовольча програма" є
протидія цьому явищу, спрямована на зупинення голоду мільйонів осіб по
всьому світу. Ця організація активно працює над врятуванням життів дітей, які
стикаються з проблемами переїдання, і забезпечує харчування вразливих груп
населення.
Ще одним напрямком волонтерської діяльності є протидія потенційно
смертельним хворобам, таким як малярія. Волонтерські організації грають
важливу роль у профілактиці та управлінні цією хворобою, забезпечуючи
необхідні знання щодо захисту від комариних укусів та розпізнавання
симптомів малярії. Надання волонтерами інформації про профілактику та
боротьбу з інфекційними захворюваннями є важливою частиною їх роботи.
 11

Волонтерська організація Rotary International зосереджує свої зусилля на

боротьбі з поліомієлітом у всьому світі протягом понад 30 років. Їхній метою є
зниження поширення цієї хвороби і запобігання її випадкам.
Інший аспект волонтерської діяльності - боротьба з бідністю.
Малозабезпечені люди, які мають обмежений доступ до основних потреб, таких
як їжа, охорона здоров'я та освіта, стикаються з проблемами голоду та
недоїдання, особливо в найбідніших шарах суспільства. Волонтерські
організації активно допомагають у подоланні цих проблем і сприяють виходу
людей із бідності [9].
Ще одним напрямком волонтерської діяльності є збереження
навколишнього середовища. Волонтери виконують різні завдання, такі як
догляд за чистотою пляжів або посадка нових дерев, з метою захисту природи
від забруднення та змін клімату. Організації, такі як Грінпіс та Всесвітній Фонд
Дикої природи, активно працюють над створенням кращого екологічного стану
на планеті.
Важливу роль волонтери відіграють у сфері роботи з молоддю. Вони
залучаються до різних програм та заходів, спрямованих на розвиток та
виховання нового покоління. Волонтери в молодіжному секторі можуть
виконувати ситуативне волонтерство, регулярну роботу, або специфічні
завдання, такі як надання освітніх, виховних або культурних послуг для молоді.
Таким чином, волонтерська діяльність відіграє важливу роль у вирішенні
соціальних проблем, надаючи допомогу в різних сферах та сприяючи
покращенню якості життя людей [10].
Функція набуття нового досвіду - оскільки волонтер не отримує
фінансової винагороди за свою працю, він здобуває інший дохід у вигляді
нового досвіду, який набуває під час волонтерської діяльності. Залежно від
вибраних волонтером соціальних проектів, він отримує різноманітний досвід,
нові навички та вміння, необхідні для виконання завдань, які висуваються
перед ним. Робота в організаціях, що вирішують різні проблеми, надає
 12

можливість волонтеру отримати різноманітний досвід для власного

професійного і особистісного зростання.
Функція формування соціального капіталу - ця функція полягає в
розширенні кола знайомств і контактів. Взаємодія з колегами та
представниками державних органів дозволяє розширити сферу впливу
волонтерських організацій. Особисті відносини з тими, хто потребує допомоги,
а також дружба з іншими волонтерами, допомагають волонтеру будувати
власний соціальний капітал. Кожен новий знайомий приносить новий досвід і
знання, а також спільну ідентичність, цінності і інтереси, що накопичуються і
формують соціальний капітал.
Функція рекреації - волонтерська діяльність не лише спрямована на
допомогу тим, хто її потребує, але може також включати активний та соціально
важливий відпочинок. Наприклад, волонтерство в бібліотеці, на спортивних
заходах, у музеях чи галереях дозволяє волонтеру поєднувати свою роботу із
сферою власних інтересів або хобі [11].
Функція профілактики - високі моральні вимоги до особистості волонтера
та спрямоване використання свого вільного часу на благо суспільства
допомагають перешкоджати розвитку девіантної поведінки у майбутньому.
Крім того, профілактична функція включає в себе висвітлення волонтерської
діяльності як прикладу свідомої праці, що може служити прикладом для
наслідування дітьми та підлітками.
Аксіологічна функція - під час волонтерської діяльності формується набір
цінностей, які визнаються сьогоденням. З урахуванням сучасного світу, з його
глобалізацією, міграцією та іншими процесами, волонтер повинен бути
гнучким, збагачуючи свій набір цінностей, щоб сприймати світ раціонально і
без упереджень.
Функція зростання громадської активності - це важлива роль для
волонтерів, оскільки для зайняття такою діяльністю людина повинна бути
зацікавленою та активною у вирішенні чужих проблем. Волонтери, виконуючи
суспільно важливу роботу, усвідомлюють, що змінюють суспільство на краще і
 13

тим самим заохочують інших долучатися до них та створювати нові організації

допомоги [12].
Соціалізаційна функція - волонтерські організації не обмежуються лише
дорослими, до них також можуть долучатися школярі та студенти. Дитина,
залучаючись до волонтерської діяльності, вчиться прикладати до життя модель
правильної поведінки в суспільстві, набуває нових знайомств, знаходить друзів
та спільноти з однодумцями.
Сприяння вирішенню соціальних проблем - ця функція об'єднує майже
всі перераховані вище функції і полягає в тому, що волонтерська діяльність
спрямована на виявлення соціальних проблем, що потребують вирішення, і
надає їм необхідні ресурси. Ця функція визначає основну сутність
волонтерства.
Отже, можна визначити, що волонтерська діяльність вносить значний
внесок у розвиток особистості, допомагає у формуванні цінностей, розширенні
соціальних зв'язків та вирішенні соціальних проблем.

1.3. Мотиваційні чинники у волонтерській сфері

Волонтерські організації функціонують завдяки людським ресурсам, а

саме волонтерам, що виражають готовність виконувати роботу добровільно. З
огляду на те, що не всі люди готові взяти на себе цей зобов'язання,
неприбуткові організації повинні приготуватися до можливого дефіциту
волонтерів і не розраховувати на сталу кількість працівників. Збільшення
обсягу втрати кадрів в некомерційних організаціях ускладнює вирішення
проблем, якими вони займаються. Для успішного управління організації
повинні визначити кількість волонтерів та шукати способи утримання тих, хто
вже вніс свій внесок. Запевненням ефективності роботи та налагодження
постійного потоку волонтерів важливо знайти правильний підхід до мотивації
цих людей [13].
 14

Мотивація - це складний явище, для якого важко дати чітке визначення.

Кожна особистість має власні інтереси та потреби, і важко визначити, що саме
спонукає конкретну людину долучитися до волонтерської діяльності. У цьому
контексті важливо розглядати мотивацію в некомерційних організаціях, які
часто використовують подібні принципи мотивації, що й комерційні
організації.
Порівнюючи комерційні та некомерційні організації, можна зазначити,
що розбіжності в мотивації часто полягають в матеріальній винагороді. Також
важливий аспект мотивації в некомерційному секторі пов'язаний з емоційним
середовищем, яке створюється і підтримується, сприяючи добровільній
допомозі для досягнення загального блага.
Керівництво будь-якої організації повинно усвідомлювати кількість
волонтерів, залучених до роботи, і, у випадку відсутності цієї інформації,
розвивати методи збереження людей на добровільній основі. Для ефективного
вирішення проблем та забезпечення достатньої кількості волонтерів, організації
повинні вибирати правильний підхід до їх мотивації.
Визначення терміну "мотивація" виявляється проблематичним через його
високу суб'єктивність, яка обумовлена індивідуальністю та намірами
особистості. Різноманітність думок авторів та різниця в часі написання
визначень, екологічні відмінності, а також неможливість фізичного
вимірювання мотивації призводять до різних підходів та розумінь цього явища.
Зокрема, мотивація визначається як внутрішнє явище, що впливає на людину
чи її внутрішній стан, викликаючи збудження та наполегливість у досягненні
цілеспрямованих добровільних зусиль. Розуміння мотивації важливо для
керівників, які повинні мотивувати своїх працівників, особливо в сфері
некомерційних організацій.
Існують деякі автори, які запропонували більш прості визначення
мотивації. Гравітуючи навколо усіх зазначених вище факторів, такі автори, як
Грехем та Вайнер (1996) з Каліфорнійського університету, вказують на
 15

необхідність розглядати мотивацію як модель, яка виникає внаслідок уявлень

людей про свою поведінку [14].
Одним з настільки повних визначень мотивації є визначення Чопри, яке
відзначається своєю застосовностю до менеджменту. Це пояснення включає
характеристики, такі як середовище (різні типи організацій) та цілі (кінцевий
результат поведінки).
Отже, стає зрозумілим, що мотивацію неможливо чітко визначити як
щось конкретне; це складне поняття рушійної сили, що спонукає людей до
досягнення своїх цілей. Важливо враховувати, що це процес, що відбувається в
певному порядку.
Мотиваційний процес виявляється складним через різні суспільні умови.
Люди мають різні потреби, оточення та цілі, і мотиваційний процес
відрізняється залежно від соціального контексту та інших факторів. Цей процес
вимагає значного часового інтервалу, а керівники організацій повинні розуміти
його для ефективного використання мотивації працівників.
У книзі "Керування мотивацією" Прічард і Ешвуд визначають п'ять
факторів, які сприяють мотивації: дії, результат, оцінка, результат та потреба в
задоволенні. Важливим є розгляд структури мотивації, яку Б. Додонов виділив
на чотири компоненти: задоволення від самої діяльності, значущість для
особистості безпосереднього її результату, мотиваційна сила винагороди за
діяльність та тиск, що примушує особистість до певних дій [15].
Центральною проблемою мотивації є мотиви, тобто те, що може
спонукати людину до дії. Розуміння потреб і мотивів людей є ключовим,
особливо при роботі з волонтерами.
Фактори мотивації, які визначають силу мотивації, можуть бути
матеріальними або внутрішніми цінностями. Важливо враховувати
індивідуальність кожної людини, а також вплив зовнішніх умов, таких як
оточення, економічна ситуація та культурні різниці. Також слід враховувати,
що фактори мотивації можуть змінюватися з часом.
 16

Гроші, як один з факторів мотивації, можуть задовольняти різні потреби

від виживання до досягнення. Фінансовий стимул часто розглядається як
менший у ієрархії мотиваційних факторів, але деякі дослідження показують
різницю в уподобаннях між працівниками на різних рівнях ієрархії.
Характеристики роботи, зміст роботи та безпека праці є іншими
важливими факторами мотивації. Сама робота може виступати як стимул,
особливо за умови різноманіття завдань, їх важливості та свободи виконання.
Організація також впливає на мотивацію волонтерів через інтеграцію, тренінги
та забезпечення безпеки в роботі [16].
Соціальні взаємозв'язки, враховані в теорії потреб Маслоу, виступають
ключовим мотиваційним фактором. Бажання належати до групи може значно
впливати на мотивацію людини. Важливо розуміти, що не лише родина, друзі
та колеги можуть бути джерелом мотивації на роботі. Навіть поверхневі зв'язки
з людьми, які не входять до тісного оточення, можуть служити стимулами.
Таким чином, нові знайомства на роботі можна розглядати як професійну
мережу, яка допомагає будувати кар'єру та об'єднувати людей зі схожими
професійними інтересами.
Іншим важливим мотиваційним фактором є визнання, яке може впливати
на моральний настрій людини і перевершувати фінансові стимули. Бажання
отримати визнання та оцінку за свою діяльність стає ефективним інструментом
мотивації, особливо в сфері волонтерства, де співпраця з престижними
організаціями може приносити велике задоволення [17].
Самореалізація, визначена як найвища потреба в ієрархії Маслоу, також
може слугувати мотиваційним фактором, особливо для тих, хто має бажання
волонтерити для допомоги іншим, не шукаючи особистої вигоди.
Підводячи підсумок, важливими характеристиками мотивації волонтера є
індивідуальні потреби та оточуюче середовище, що включає в себе роботу
організації. Виникають певні труднощі при мотивації волонтерів, так як
волонтерська робота часто не формалізована контрактом, і це може призводити
до нестабільних умов праці. Професійне вигорання також може виникнути
 17

внаслідок тривалого зайняття волонтерськими проектами. Таким чином,

визначаючи мотивацію волонтера, важливо розглядати його індивідуальні
потреби, взаємозв'язки з оточуючими та умови роботи.
 18

РОЗДІЛ 2. РОБОТА ВОЛОНТЕРІВ ПІД ЧАС

ВІЙСЬКОВИХ ПОДІЙ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
2.1. Світовий досвід волонтерської участі в умовах
конфліктів

Всесвітнє співтовариство визнає волонтерський рух як ефективний метод

збереження та укріплення загальнолюдських цінностей, реалізації прав і
обов'язків громадян, а також особистісного росту шляхом розуміння людського
потенціалу. Всесвітня Декларація Волонтерства відзначає, що волонтерська
діяльність є основою громадянського суспільства, внесенням у життя потреби в
мирі, свободі, безпеці та справедливості. Міжнародне визнання важливості
волонтерства підтверджується Організацією Об'єднаних Націй, яка розглядає
його як суспільно корисну діяльність на добровільній основі, необхідну для
розв'язання різних проблем, таких як бідність, сталий розвиток, охорона
здоров'я, упередження лих та соціальна інтеграція [18].
Положення резолюцій ООН та рекомендації щодо підтримки
волонтерського руху визивають уряди всіх країн включати волонтерство в
національні плани розвитку як важливий компонент для досягнення цілей
сталого розвитку. Волонтерство виникло як відповідь на виклики суспільства, і
його початок пов'язаний із допомогою військовим та цивільному населенню під
час військових подій.
Під час Першої світової війни тисячі волонтерських медсестер дбали про
поранених солдат, і важливість їхньої ролі стала особливо актуальною в умовах
зростаючої кількості поранених. Після війни волонтерство стало не лише
військовою повинністю, а й інструментом соціальної допомоги. Країни з
найбільш розвинутим волонтерським рухом, такі як США, Велика Британія та
Нідерланди, відігравали ключову роль у створенні та підтримці волонтерських
організацій, що сприяло вирішенню соціальних проблем та інтеграції
поранених в суспільство.
 19

Волонтери Червоного Хреста у Британії активно взяли участь у наданні

різноманітної допомоги, включаючи медичну, соціальну, та психологічну
підтримку для поранених, родин, які шукали зниклих безвісти, та
військовополонених. Робота волонтерів продовжувалась і після війни,
включаючи репатріацію та інтеграцію військових в нове суспільство.
Так само, як і в британському Червоному Хресті, Американський
Червоний Хрест мав свої відділи, і основними з них були:
1) Підтримка американських збройних сил.
2) Допомога іноземним арміям, зокрема французькій.
3) Допомога американським та іноземним військовополоненим.
4) Допомога цивільному населенню, особливо дітям.
Червоний Хрест виконував різні функції, такі як підтримка зв'язку між
військовими і їхніми сім'ями, фінансування родин, інформування людей про
долю їхніх рідних на фронті. Також організація забезпечувала матеріальними
благами, їжею та медикаментами всіх, хто цього потребував. До інших
обов'язків Червоного Хреста входило надання першої медичної допомоги,
управління лікарнями та надання медичних послуг, а також їх технічне
забезпечення.
Навіть до початку військових конфліктів в США волонтерська діяльність
була розвинена і виявляла себе як форма громадянського суспільства.
Волонтери вже тоді брали участь у різноманітних ініціативах, таких як
організація недільних шкіл, встановлення ліхтарів на вулицях тощо. Наприклад,
у 1736 році Бенджамін Франклін заснував "Добровільних пожежників
Філадельфії", що виконували роль пожежників [19].
Розвиток волонтерського руху в США також пов'язують із релігійними
переконаннями XIX століття, коли церкви заохочували своїх прихожан до
соціальної роботи, зокрема, допомоги тим, хто втратив свій дім або хворим.
Велика депресія також вплинула на волонтерський рух, змусивши
багатьох громадян долучитися до благодійних організацій та організацій, таких
 20

як Civilian Conservation Corps, які надавали допомогу безробітним і виконували

важливі роботи для збереження природи.
Від 1990-х років волонтерський рух набув масового характеру в США, з
більшістю дорослого населення країни беручи участь у волонтерській
діяльності. Фінансовий еквівалент волонтерської праці в США становить
більше $5300 млрд на рік.
Отже, волонтерський рух в США є одним із найбільш ранніх і впливових
у світі, виявляючи свою важливість під час кризових ситуацій, війн,
екологічних та економічних криз. Держава регулює та підтримує волонтерську
діяльність, використовуючи її для вирішення соціальних проблем [20].
14 вересня 1990 року в Парижі під час XI Всесвітньої конференції
Міжнародної Асоціації добровільних зусиль була прийнята Загальна
Декларація про волонтерську діяльність, що визнає цю діяльність як ключовий
інструмент для соціального, економічного, культурного та екологічного
розвитку. Декларація підкреслює, що волонтерство є добровільним вибором,
який відображає особисті погляди та позиції, а також активною участю
громадян у житті суспільства через спільну діяльність в різних асоціаціях. Вона
також наголошує на тому, що волонтерство сприяє поліпшенню якості життя,
особистому процвітанню та укріпленню солідарності, сприяє будівництву
справедливого й мирного суспільства, забезпечує більш збалансований
економічний та соціальний розвиток, а також сприяє створенню нових робочих
місць і професій.
У Декларації визначено ключові принципи волонтерського руху, такі як
надання особистих чи організованих послуг, а також трансформація
волонтерства в елемент особистого розвитку, здобуття нових знань і навичок.
Декларація акцентує на правах кожної людини на вільне об'єднання у
волонтерські спілки без будь-якої дискримінації, враховуючи культурне,
етнічне та релігійне походження, вік, стать, фізичний, соціальний чи
економічний стан. Декларація визнає право кожної людини вільно витрачати
 21

свій час, талант і енергію на користь інших, незалежно від того, чи працює вона
індивідуально чи в колективі, і чи очікує вона фінансової винагороди.
Згідно з останнім дослідженням CAF International за 2014 рік, найбільший
відсоток залученого населення волонтерською діяльністю зафіксовано в
країнах, таких як М'янма, Шрі-Ланка, Ліберія, Нова Зеландія та Канада.
Європейські країни також виявляють великий інтерес до волонтерської роботи,
з особливим успіхом в Ірландії, де 41% населення бере участь у волонтерській
діяльності. Волонтерство в Європейському Союзі підтримується чітким
правовим врегулюванням і підтримкою держави, що визнає важливий внесок
цього виду діяльності у соціально-економічний розвиток країни. Волонтерство
також відіграє ключову роль у поширенні демократії, враховуючи, що
громадам довіряють суспільно-важливі рішення, які приймаються самими
людьми.
У Франції, приблизно 20% дорослого населення регулярно бере участь у
добровільних ініціативах, і волонтери також активно співпрацюють з
місцевими органами влади, державними установами, поліцією та громадською
безпекою, а також з посольствами і консульствами. Основні напрямки
волонтерської діяльності включають проекти в галузі охорони здоров'я та
реабілітації, боротьби з ізоляцією та дискримінацією, адаптації іммігрантів,
освітні та культурологічні ініціативи [21].
У Чехії, неурядові організації, що мають акредитацію, відбирають і
навчають волонтерів, укладають з ними контракти та направляють на роботу в
організації, які потребують їхньої допомоги. Це можуть бути державні органи,
територіальні органи влади та самоврядування.
Угорщина визначає організаторів волонтерської діяльності як доброчинні
організації, державні установи та публічні або приватні постачальники послуг у
соціальній допомозі, культурі, освіті та захисті меншин. Організації, які
залучають волонтерів, повинні бути зареєстровані в компетентному
міністерстві, і законодавство країни встановлює докладну процедуру реєстрації
та умови, за яких може бути відмовлено в реєстрації.
 22

Італія регулює відносини між державними установами та волонтерськими

організаціями, надаючи волонтерам певний захист і права. Італійський Фонд
волонтерства є однією з найбільших волонтерських організацій у країні, яка
надає консультаційні та освітні послуги, а також підтримує перспективні
волонтерські групи через національні премії. Італійський постійний комітет
голів волонтерських організацій і фондів представляє інтереси 2 мільйонів
волонтерів перед урядом, парламентом, церквою та іншими суспільними
інститутами [22].
Міжнародні волонтерські організації, такі як UNV, SCI, ALLIANCE,
ICYE, YAP, CCIVS і AVSO, відіграють важливу роль у сприянні глобальному
розвитку, розвитку миру та міжнародному співтовариству через підтримку
волонтерської діяльності.

2.2. Волонтерські ініціативи в Україні під час військових

подій

Згідно з дослідженням "Волонтерський рух в Україні", проведеним GfK

Ukraine за замовленням ООН, українці високо цінують роль волонтерів у
суспільних процесах: 62% вбачають їх внесок у минулорічні зміни, 85%
переконані, що волонтерський рух сприяє утвердженню миру, а 81%
розглядають його як обов'язковий елемент громадянського суспільства.
Останнє всенародне соціологічне дослідження Інституту Горшеніна у
лютому 2016 року показало, що волонтери користуються найвищим рівнем
довіри серед населення (71%), на другому місці – громадські організації (49%).
У цілому 13% населення заявило про волонтерську діяльність у 2015 році, з
особливим активізмом в Донбасі (19%) і на Заході (14%) [23].
Волонтерський рух визнається як невід’ємна складова економічного
розвитку країни. Волонтерські організації сприяють підвищенню економічних
показників і зменшенню державних витрат. Цей сектор також відіграє ключову
 23

роль у створенні умов для економічного процвітання, вкладаючи в навчання,

підвищення кваліфікації та поліпшення можливостей працевлаштування.
Участь у волонтерській діяльності дозволяє людям внести особистий внесок у
розв'язання соціальних проблем, отримати нові навички та знання, а також
зустріти однодумців.
Історія волонтерства в Україні має глибокі коріння, які сягають далеко за
події на Майдані та війну на Донбасі. Згідно з вченою Адріаною Огорчак,
українці завжди дбали про слабших та потребуючих, що стало виявом
громадянської свідомості та спроможності самоорганізації.
2014 рік визначився як період інтенсивного розвитку волонтерства в
Україні, починаючи з допомоги учасникам Революції Гідності і закінчуючи
підтримкою української армії. Волонтерський рух перетворився з хаотичного
явища на організований механізм, який відіграв ключову роль у подоланні
викликів, які виникли під час подій на Майдані та на сході України. Волонтери
забезпечували армію різноманітними ресурсами, а їх діяльність стала проявом
громадянської зрілості та спроможності суспільства самоорганізовуватись,
сприяючи стабілізації та регулюванню суспільних відносин в умовах
децентралізації [24].
Результати соціологічних досліджень свідчать про те, що волонтерський
рух в Україні у 2014 році виявився надзвичайним за своєю розгалуженістю
прикладом громадської самоорганізації. Збільшення активності волонтерів було
обумовлене внутрішньополітичною кризою, яка призвела до розбалансування
системи державного управління, дефіциту якісних управлінських рішень, та
зовнішньою агресією, що поглибила дисбаланс між здатністю держави
ефективно функціонувати та задоволенням основних потреб громадян. Кризові
процеси та зовнішні втручання викликали загрозу існування України як
національної держави, що сприймалося громадянами як особистий виклик та
загрозу для їхньої самоідентифікації [5].
Однак у незалежній Україні перші волонтерські ініціативи з'явилися вже
у 1992 році. Це були представництва Корпусу Миру США, які започаткували
 24

дві програми: економічного розвитку та навчання англійської мови. З часом цей

рух здобув підтримку від українського населення та отримав статус
національного. У 1997 році був зареєстрований Всеукраїнський суспільний
центр "Волонтер". Спочатку волонтерська діяльність була характерною для
молоді, яка приймала участь у благодійних акціях, але з часом до руху
приєдналися й старші громадяни [24].
У травні 1998 року Україна приєдналася до святкування офіційного Дня
Волонтера 5 грудня. Щодо правового врегулювання волонтерської діяльності в
Україні, у квітні 2011 року був прийнятий Закон України "Про волонтерську
діяльність". Протягом грудня 2013 - березня 2015 року 132 громадським
об'єднанням надавався статус "волонтерської організації" відповідно до цього
закону [18]. Пізніше до закону були внесені зміни, що ліквідували необхідність
статусу волонтерської організації для здійснення волонтерської діяльності,
дозволяли волонтерську діяльність на території антитерористичної операції,
надавали грошову компенсацію сім'ям загиблих чи поранених волонтерів під
час військових подій.
У березні 2015 року був прийнятий закон України No 246-VIII, який
врегульовує відносини, пов'язані з волонтерською діяльністю в Україні.
Головною метою цього закону є забезпечення ефективного правового
регулювання ситуацій, що виникають під час волонтерської діяльності,
підтримка розвитку волонтерського руху та підвищення якості волонтерської
допомоги. Зокрема, закон уточнює терміни, знімає обмеження для організацій
та установ, які залучають волонтерів, та визначає особливості відшкодування
витрат, пов'язаних з волонтерською допомогою. Закон також вносить зміни
щодо страхування життя та здоров'я волонтерів під час надання допомоги
волонтерськими організаціями [20].
Отже, основними нормативними актами, які регулюють волонтерський
рух в Україні, є закони "Про волонтерську діяльність", "Про громадські
об'єднання" та "Про благодійну діяльність та благодійні організації", а також
внесені до них зміни. У контексті правового врегулювання волонтерства в
 25

Україні варто відзначити, що держава підтримує співпрацю з волонтерами, але

в суспільстві існують питання стосовно оподаткування волонтерської
діяльності та дотримання цих законів. На відміну від цього, у Міністерстві
оборони діє Рада волонтерів, що взаємодіє з добровільними організаціями.
Волонтери приймають участь у різних аспектах, таких як гуманітарна
допомога, медична допомога, технічне забезпечення, житло тощо. Міністерство
соціальної політики забезпечує реалізацію державної політики у сфері
волонтерської діяльності, сприяє розвитку та популяризації цього руху та
поширює інформацію про волонтерську діяльність [25].
Щодо сучасної волонтерської діяльності в зоні проведення
антитерористичної операції (ООС), основні функції волонтерів включають збір
та постачання необхідних ресурсів для військових. Завдяки Інтернету збір
коштів чи речей став більш ефективним, оскільки волонтерські організації
публікують списки потреб та вартість необхідних матеріалів. Це сприяє
прозорості та швидкості збору коштів через соціальні мережі. Також важливою
частиною волонтерської допомоги є психологічна, правова та соціальна
підтримка для військових та їхніх сімей. Волонтери реалізують різноманітні
проекти, включаючи виготовлення речей для солдатів, надання юридичної
допомоги та психологічну підтримку.
Зокрема, волонтери гарантують армії різні ресурси та послуги, такі як
медикаменти, техніка, ремонт та модернізація зброї, постачання, одяг,
харчування, засоби зв'язку, грошове забезпечення, юридична підтримка та
інше. Важливою рисою волонтерської роботи є також допомога в розбудові
зруйнованого майна та адаптація військових до нових умов.
Зазначимо, що волонтерство у зоні ООС часто стикається з труднощами,
такими як небезпека внаслідок бойових дій та ризик недобросовісної допомоги.
Волонтери розвивають ефективні методи роботи, такі як розподіл ресурсів
через підрозділи та співпраця з міжнародними місіями для забезпечення
надійності та прозорості допомоги [22].
 26

Іншою проблемою, яку можна виявити під час волонтерської діяльності, є

відсутність інтересу громади до волонтерів, особливо коли війна перебуває в
замороженому стані. З іншого боку, коли не відбувається активних воєнних
подій, люди знаходяться в стані байдужості і припиняють підтримку
волонтерських організацій. Для подолання цієї проблеми важливо проводити
заходи з популяризації волонтерства. Створення та підтримка інтернет-
сторінок, каналів та веб-сайтів для висвітлення діяльності волонтерів,
регулярне оновлення інформації, а також створення шкіл волонтерів,
впровадження курсів у навчальних закладах для поширення знань про
волонтерство, організація тренінгів і майстер-класів з організації волонтерських
ініціатив та створення рекламних і соціальних роликів - це всі заходи,
спрямовані на поширення інформації та підтримку волонтерської діяльності [7].
З урахуванням важливого внеску волонтерів у підтримку української
армії, можна розглядати можливість впливу волонтерів на хід військових подій
та їх припинення. Ураховуючи той факт, що на початку конфлікту держава не
мала можливості повністю забезпечити армію всім необхідним обладнанням та
ресурсами, волонтерські організації значно вплинули на хід війни. За короткий
період часу було зібрано достатньо ресурсів у вигляді амуніції, зброї, техніки
тощо. Волонтери самоорганізувалися і взяли на себе відповідальність за повне
забезпечення військових та постраждалих осіб, тим самим запобігши
загостренню ситуації. Важливою функцією волонтерства вирішення конфлікту
є об'єднання людей та сприяння національній єдності.
За результатами дослідження волонтерства і благодійності в Україні у
2014 році можна визначити високий ступінь визнання громадою ролі
волонтерського руху в суспільних процесах. Близько 62% опитаних визнають
важливу роль волонтерів у політичних змінах, 85% вважають, що
волонтерський рух сприяє зміцненню миру, а 81% погоджуються з тим, що
волонтерство є необхідною складовою громадянського суспільства.
При цьому майже четверть українців (23%) мали досвід волонтерства, і
9% з них розпочали займатися цією діяльністю протягом останнього року.
 27

Основним напрямком для волонтерів у 2014 році стала допомога українській

армії та пораненим, чим займались 70% волонтерів. Перед подіями на Майдані
найбільш актуальними напрямками були допомога соціально незахищеним
групам населення та благоустрій громадського простору.
Найбільша частина волонтерів займається цією діяльністю 1-2 рази на
місяць самостійно, не приєднуючись до конкретних проектів. 43% волонтерів
представляють середній клас, 54% - жінки, 46% - чоловіки. Особливо це
стосується жінок до 35 років, які проживають у Києві або на заході України.
Більшість волонтерів (53%) віком від 16 до 35 років мають вищу освіту.
У дослідженні 74% українців жертвували кошти, з яких 25% розпочали це
за останні 12 місяців. Суми пожертв різнилися від декількох гривень до 283 000
гривень на рік. У 2014 році найбільше коштів було жертвовано на допомогу
українській армії та хворим дітям. Кількість українців, які здійснюють
благодійні внески, зросла з 49% до 63%, а сума пожертв була вищою в 2014
році.
Загально, дослідження вказує на позитивне ставлення більшості до
волонтерської діяльності як засобу сприяння мироутворенню та визначає роль
волонтерства в умовах кризи, особливо в 2014 році [25].
 28

РОЗДІЛ 3. ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ

ВПЛИВ НА СУСПІЛЬСТВО
3.1. Регулювання волонтерської діяльності від держави в
Україні та за кордоном

Волонтерська діяльність не може існувати відокремлено від суспільства,

зокрема від державного апарату, що регулює відносини в даному соціумі.
Проте характер взаємодії волонтерського руху з державою залежить від
численних факторів, таких як історичні, політичні та культурні події у країні. В
історії існують приклади країн, де держава тормозила волонтерську діяльність,
або де громадські ініціативи не мали підтримки, а також тих, де розвиток
громадянського суспільства не відбувався [10].
Наприклад, Чехія раніше ставила волонтерство як обов'язкову та
примусову безоплатну працю, але зараз відмовилася від цих традицій і
використовує нові методи регулювання волонтерської діяльності. Іспанія також
пережила зміни: якщо раніше утворення громадських об'єднань було
обмеженим, то зараз існує нормативно-правова база, яка підтримує
волонтерську діяльність під керівництвом держави.
В інших країнах, де громадянське суспільство добре сформоване, уряди
підтримують будь-яку добровільну діяльність як основу демократичного
суспільства. Міжнародні дослідження, проведені у 2001 році під час
Міжнародного року волонтерів, призвели ООН рекомендувати країнам
розвивати волонтерський рух у програмах соціально-економічного розвитку,
ліквідовувати законодавчі бар'єри та надавати волонтерам правовий статус та
соціальний захист [11].
В Україні волонтерський рух в останні роки став масовим і поширеним
явищем, що свідчить про високий рівень участі громадян у волонтерській
діяльності. Державі слід відігравати роль у ряді сфер, таких як економіка,
 29

соціальна сфера, політика, культура та міжнародна співпраця, для забезпечення

стабільності та розвитку країни.
У зв'язку з тим, що волонтери взяли на себе функції державного апарату
під час кризових подій, співпраця з державою стає ключовою для подальшого
розвитку волонтерського руху в Україні. Закон України "Про Волонтерську
Діяльність" визначає волонтерство як добровільну, соціально спрямовану,
неприбуткову діяльність, що виконується волонтерами шляхом надання
волонтерської допомоги. Однак, існують нарікання щодо занадто жорсткого
правового регулювання, яке обмежує розвиток цієї сфери [12].
Важливо, щоб держава визнавала волонтерські організації на офіційному
рівні, оскільки це є ключовим елементом будування повноцінного
демократичного суспільства. Враховуючи зміни в Україні та її стратегії
розвитку, підтримка соціальної роботи, демократичних цінностей і рівності стає
актуальною для сприяння розвитку волонтерства.
Волонтерська допомога представляє собою роботи та послуги, які
виконуються волонтерами та волонтерськими організаціями безоплатно. Ця
діяльність є формою благодійництва, ґрунтуючись на принципах законності,
гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, безкорисливості та
неприбутковості.
Українське законодавство регулює волонтерську діяльність через такі
нормативні акти, як Конституція України, Закон про благодійну діяльність та
благодійні організації, а також наказ Міністерства фінансів про реєстрацію
волонтерів учасників антитерористичної операції.
Зазначено, що волонтерська діяльність має вікові обмеження, вимагаючи
повноліття для вступу в неї. При цьому особам від 14 до 18 років надається
можливість стати волонтерами за умови згоди батьків. Деякі області, такі як
ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій чи волонтерська допомога у
медичних закладах, мають свої обмеження.
Зміни у законодавстві, внесені в 2015 році, спрямовані на покращення
умов для волонтерів. Також вказується на угоду України з Європейським
 30

Союзом, яка сприяє співпраці громадських організацій іноземних діячів та

експертів.
Важливим є також наявність загальноприйнятого документу, який
регулює волонтерську діяльність на державному рівні та визначає права та
обов'язки волонтерів. Наприклад, в Австралії існує "Національна програма
волонтерства", яка визначає принципи і функції волонтерства, а також гарантує
їхні права і безпеку.
Зокрема, для поліпшення умов для волонтерів держава повинна
впроваджувати систему мотивації для привертання більшої кількості людей до
волонтерської діяльності, забезпечувати фінансову підтримку організаціям, що
працюють із соціально вразливими групами, поширювати інформацію про
внесок волонтерів та підтримувати їхню роботу шляхом структурованої
системи правил та відсутності бюрократії.
Оскільки розвиток волонтерства в Україні має таку ж велику вагу, як і за
її межами, дуже важливою стає стратегія та підтримка з боку держави для
іноземних волонтерів, які працюють в Україні. Волонтерські програми обміну
молоді є основним інструментом для популяризації культури України,
поліпшення її іміджу та залучення іноземних студентів до волонтерської
діяльності в Україні.
За даними Міністерства Закордонних Справ, Україна стала одним із
найбільш популярних напрямків для волонтерства у Східній Європі. Одним з
основних центрів, що реалізують волонтерські освітньо-культурні програми, є
ініціатива громадської організації Global Office, відома як GoGlobal. Ця
ініціатива спрямована на вивчення іноземних мов, популяризацію культури
волонтерства та просування України у всьому світі. Її підтримали
Адміністрація Президента, Міністерство закордонних справ, Міністерство
освіти і науки, Міністерство молоді та спорту, Волонтери ООН та посольства
іноземних держав в Україні. GoGlobal реалізує дві волонтерські програми в
Україні:
 31

- GoCamp - літній мовний табір зі залученням іноземного волонтера в

школах у всіх регіонах України.
- GoCamp AfterSchool - програма позашкільного навчання зі залученням
іноземних волонтерів, яка проводиться протягом навчального року в школах по
всій Україні [17].
Участь в програмах можуть приймати не тільки іноземці, але й українці
віком від 18 років, які проживають або навчаються за кордоном та володіють
англійською, німецькою або французькою на рівні вище середнього.
На даний момент до проекту долучилося понад 500 волонтерів з усього
світу, які працюють в 611 школах і надають допомогу близько 70 000 дітям.

3.2. Аналіз волонтерської тематики в ЗМІ та їхній вплив на

громадську думку

В Україні волонтерська діяльність відіграє ключову роль у вирішенні

соціальних конфліктів та проблем. Завдяки матеріальній підтримці,
психологічній допомозі та використанню соціальних мереж і Інтернету,
волонтери вирішують важливі суспільні завдання. З інтернет-розвитком
інформація розповсюджується швидше та ширше. Багато людей дізнаються про
події миттєво після їхнього з'явлення в соціальних мережах або на
інформаційних сайтах. Однак цей зручний спосіб інформаційного поширення
супроводжується недостовірністю та можливістю маніпуляцій, що впливає на
репутацію осіб, про яких йдеться в новинах.
Отже, при отриманні новин чи читанні інформаційних сайтів важливо
розуміти, що подана там інформація обирається спеціально для певної
аудиторії та відображає певні інтереси. Те, що люди читають і бачать, формує
їхню точку зору і впливає на їхнє сприйняття реальності. Однак важливо
розглядати цю інформацію критично, враховуючи її вплив на уявлення про
волонтерів та волонтерську діяльність.
 32

Засоби масової інформації включають публічно поширювану друковану

та аудіовізуальну інформацію. Вони є системою установ і закладів,
призначених для оперативного розповсюдження інформації про події та явища
у світі. Основні функції мас-медіа включають об'єктивну інформацію, свободу
думки і слова, а також підвищення відповідальності влади за її дії. ЗМІ грають
важливу роль у формуванні правосвідомості, правової культури та поведінки
громадян.
Зростання інтересу до загально значущих ситуацій і висвітлення їх ЗМІ
призводить до формування громадянської позиції впливом засобів масової
комунікації. Проте інформатизація може впливати на самостійне мислення
людей, зробивши їх менш критичними до інформації, яку вони споживають.
Таким чином, розуміння впливу ЗМІ на уявлення про волонтерів та
волонтерську діяльність стає важливим аспектом. Контент-аналіз
використовується для опису основних тенденцій поширення інформації про
волонтерську діяльність та формування образу волонтера через різноманітні
ЗМІ.
Існує два типи контент-аналізу: кількісний і якісний. Якісний контент-
аналіз визначається виділенням індикаторів, характерних для дослідження,
зокрема, змістовних категорій. У цьому виді контент-аналізу важливим є
визначення змістовних категорій. З іншого боку, кількісний контент-аналіз
використовує кількісні методи, спрямовані на отримання числових показників,
які дозволяють вивчити структуру тексту та відстежити потрібні індикатори. У
цьому виді контент-аналізу акцентується на механічних процедурах, таких як
чіткі підрахунки згадок конкретних індикаторів у тексті.
Цікаво відзначити, що в минулому СРСР та в Україні науковий контент-
аналіз мав недостатню увагу, що призвело до того, що провідні вітчизняні ЗМІ,
зокрема телеканали, спробували допомагати політикам, публікуючи агітацію та
проти їхніх опонентів. Однак останні роки свідчать про те, що ця пропаганда
була замінена більш ефективними методами замовчування та спотворення
інформації. В сучасний час в Україні контент-аналіз проводять численні
 33

наукові та аналітичні структури, хоча масштаби цих проектів значно менше

порівняно з дослідженнями, проведеними в першій половині 2000-х рр.
Перший етап контент-аналізу є теоретико-методологічним, де
визначаються предмет та об’єкт дослідження, формуються гіпотези.
Особливістю контент-аналізу є те, що головним предметом аналізу є зміст,
зумовлений соціальним контекстом тексту, та його метою — зроблення
висновків щодо соціальної реальності. Гіпотези дослідження включають
контекст джерела тексту, його значення, інтенції комунікатора та потенційні
ефекти. Текст розглядається як об’єкт аналізу в широкому розумінні —
писемний текст, аудіо- та відеозаписи, зображення тощо.
Для проведення контент-аналізу ЗМІ щодо волонтерів було обрано
певний тип контент-аналізу. Об’єктом дослідження виступають інформаційні
сайти, соціальні сторінки, телеканали, медіа видання та інтернет публікації.
Предметом є фігура волонтера, його добровільна соціальна робота, діяльність,
функції та заслуги перед суспільством. Гіпотезами є твердження про те, що
українські ЗМІ сприяють поширенню волонтерської діяльності, формують
позитивний образ волонтера та підтримують некомерційні організації,
стимулюючи людей виділяти кошти чи вступати на службу добровольцями.
Щодо результатів пошукового аналізу конкретних телеканалів, було
виявлено різний рівень висвітлення волонтерської теми. Так, ТРК Україна
акцентувала увагу на спецпроекті про волонтерський рух та заходах на
підтримку волонтерів. ICTV опублікував статтю, яка вказувала, що
волонтерський рух замінив державу. Телеканал 1+1 не висвітлював
волонтерську тему. СТБ розміщував новини та анонси, пов'язані з
волонтерською діяльністю, особливо на музичних фестивалях. Новий Канал
акцентував увагу на волонтерській діяльності ведучих. Телеканал Інтер
публікував статті, які висвітлювали різні аспекти волонтерської діяльності,
надавали контактні дані організацій і наголошували на актуальності цієї
діяльності. Телеканал 2+2 активно висвітлював тему волонтерства за всі роки.
Телеканал ТЕТ не висвітлював волонтерську тему. Телеканал НТН публікував
 34

ряд статей, які частково негативно ставилися до волонтерів. Телеканал К1

розміщував статті з порадами щодо допомоги волонтерам та їхніх організацій
[32].
На сторінці у соціальній мережі Фейсбук, член Національної ради з
питань телебачення і радіомовлення Сергій Костинський оприлюднив рейтинг
п’яти найпопулярніших інформаційних каналів країни: 112, News One, Еспресо,
24 канал та Прямий. Контент-аналіз інформаційних каналів включає в себе
пошук за словами «волонтерство», «волонтерська діяльність», «волонтерські
організації» та «волонтерський рух» на їхніх сайтах для аналізу статей за цією
темою.
1) 112-Україна: На сайті 112-Україна знайдено статі, відео та репортажі
про волонтерську діяльність, зокрема у зоні військових дій. Зміни у тематиці
статей відзначались протягом років, включаючи піковий інтерес у 2014-2015
роках.
2) News One: Пошук матеріалів на сайті News One за вказаними словами
призвів до знаходження понад 100 відео, проте вказівки на волонтерство були
відсутні або використовувались для політичних маніпуляцій [29].
3) Еспресо: Сайт Еспресо містить 35 матеріалів про волонтерство,
більшість з них розкривають діяльність відомих осіб, які підтримують
волонтерів. Також відзначено статті про дії президента щодо волонтерів.
4) 24 Канал: Сайт 24 Каналу має 69 результатів за запитом
«волонтерство», включаючи інтерв’ю та статті, які привертають увагу широкої
аудиторії до волонтерства. Однак деякі матеріали дублювали інші і були не
пов’язані із темою [28].
Отже, у підсумку можна визначити, що аналіз контенту підтверджує
належне освітлення явища волонтерства на веб-сайтах провідних українських
телеканалів. Проте важливо зауважити, що отримати інформацію на
розважальних каналах складно, або вона відсутня, або має виключно
розважальний характер. Також слід врахувати, що розважальні канали мають
найвищі рейтинги і охоплюють найширший аудиторійний діапазон, проте вони
 35

недостатньо або не висвітлюють такі суспільно важливі аспекти, як

волонтерство та діяльність організацій, що займаються цим.
Помітним недоліком у роботі перших десяти каналів є те, що кожен з них
виявляє вірність лише одній точці зору, можливо, підтримуючи спонсора або
працівника телеканалу, що волонтерить. Це може бути обумовлено підтримкою
конкретного спонсора телеканалу або підтримкою працівника, який
волонтерить. Крім того, зазначено, що політика телеканалів не дозволяє
звітувати про події, що відбуваються поза межами їхнього впливу, іншими
словами, те, що роблять інші організації. Негативний відтінок новин про
волонтерів на сайті телеканалу НТН також є важливою позначкою, оскільки
такі інформаційні джерела можуть формувати негативне уявлення про
волонтерів серед пересічних громадян України.
Останнім важливим аспектом є несистематичність публікацій, з
виділенням активного розповсюдження інформації у 2014-2015 роках та майже
повній її відсутності у 2017-2018 роках. Таким чином, телеканал 2+2 виявився
найбільш інформативним, оновлюючи новини про волонтерство щорічно та
активно залучаючи волонтерів до новинного процесу.
Важливим також є відсутність негативних статей. Сайт телеканалу 24
слід відзначити великою кількістю статей, що підтримують волонтерів,
привертаючи увагу до волонтерської справи. Інформація на сайтах
інформаційних телеканалів подається систематично та оновлюється рік в рік.
Хоча можна відмітити більшу активність у 2014-2015 роках, проте
інформаційні новини про волонтерство виходять і у 2017-2018 роках.
Важливим недоліком інформаційних каналів може бути можлива маніпуляція
представників державного сектору, підприємців або ведучих, які
використовують тему волонтерства для підвищення своєї репутації і рейтингів
[31].
Rонтент-аналіз соціальної мережі Facebook продемонстрував значно
більшу взаємодію громадян з темою волонтерства, оскільки тут можна
знаходити коментарі під кожним опублікованим матеріалом, що свідчить про
 36

великий інтерес громадськості. Фейсбук також дозволяє визначити конкретну

специфіку сторінок, оскільки вони фокусуються на певному явищі.
ВИСНОВОК

Важливо відзначити, що волонтерська діяльність представляє собою

суттєве соціальне явище та ключовий стовп громадянського суспільства.
Добровільні організації, спрямовані на подолання соціальних проблем,
визначають активність та свідомість населення. Рішучість громади сприяє
розвитку суспільства та зменшенню соціальних проблем і кризових ситуацій.
Волонтерська робота може впливати на внутрішню та зовнішню політику
держави, вказуючи на важливість громадянського участі.
Засновані на принципах добровільності, щирості, миролюбності і
милосердя, волонтери виховують у населення розуміння та толерантність. У
кризових періодах вони виступають на підтримку держави, допомагаючи
вирішувати виклики, які вона може не впоратися самостійно. Волонтерство
підкреслює рішучість населення у вирішенні проблем та слугує показником
свободи та прагнення до справедливості для всіх.
Отже, волонтерська діяльність представляє собою безоплатну допомогу,
яку здійснюють фізичні особи на альтруїстичних засадах. Це сприяє
покращанню життя соціально незахищених груп населення, а добровільність
визначає її ключову характеристику. Основна мета волонтера полягає в захисті
прав і свобод людини, матеріальній та психологічній підтримці, а також
виконанні громадянських обов’язків.
Історичний контекст виникнення волонтерської діяльності вказує на те,
що першими волонтерами були приватні особи, громадські діячі та меценати.
Ініціатива волонтерства виявилася особливо активною під час світових воєн,
коли волонтери надавали допомогу армії, медикам та населенню на
нейтральних територіях.
 37

Розглядаючи теоретичні аспекти волонтерської діяльності, можна

виокремити різні підходи, такі як двосторонній зв’язок, залучення через
соціальний капітал та інші. Крім того, існують чотири моделі добровольців, які
пояснюють мотивацію волонтерів, визначаючи особисті, ціннісні, соціальні та
інші аспекти, що впливають на їхнє рішення стати частиною волонтерської
діяльності.
У 2013-2014 роках в Україні спостерігався пік волонтерської активності,
спричинений подіями на Майдані та розпочатком війни на Сході. На
сьогоднішній день в країні існує значна кількість різноманітних волонтерських
організацій, які надають допомогу солдатам на передовій, постраждалим та
їхнім сім'ям. Основним напрямком їхньої діяльності є забезпечення
матеріальною та технічною підтримкою армії.
Щодо видів послуг, які можуть надавати волонтери, варто відзначити
їхню широку різноманітність. Це може бути не лише постачання матеріальних
ресурсів, але і психологічна підтримка, а також вчителювання та
репетиторство.
Волонтерська діяльність сильно залежить від конкретної проблеми, яка
потребує втручання. Участь у волонтерстві може мати різноманітні мотиваційні
фактори, такі як самореалізація, визнання колег, отримання нових навичок та
прагнення до змін у суспільстві.
Однією з найважливіших функцій волонтерської діяльності є її вплив на
розвиток якостей та навичок у волонтерів, таких як солідарність, терплячість та
взаєморозуміння. Волонтерство також може призводити до формування
соціального капіталу та соціалізації.
Важливо відзначити, що волонтерська робота не завжди формалізована
офіційними документами, що може створювати ризик недобросовісного
виконання обов'язків волонтерами та впливати на загальне сприйняття цієї
діяльності в суспільстві.
 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про волонтерську діяльність» (Відомості Верховної Ради

України (ВВР), 2011, No 42, ст.435). URL:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3236-17.
2. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо
волонтерської діяльності». URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-19/
3. БУЗДУГАН Я. Еволюція світового волонтерського руху. Віче. 2013. С. 7–10.
4. Волонтерство у публічній бібліотеці: Метод. Поради. Упр. культури,
туризму і курортів Хмельниц. облдержадмін.; Хмельниц. ОУНБ ім. М.
Островського. Хмельницький, 2012.
5. Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики :
аналіт. доп. К.: НІСД, 2015. 36 с.
6. Іванов О. В. КЛАСИЧНИЙ КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ТА АНАЛІЗ ТЕКСТУ:
ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ВІДМІННОСТІ. Вісник
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2013. С. 69–
74.
7. Калениченко Р.А., кандидат психологічних наук, професор кафедри
соціології та соціального управління Волонтерство в соціальній роботі:
Навч. посіб. К.: КиМУ, 2008. 86 с.
8. Кравчук В. М. Вплив ЗМІ на формування громадянської свідомості.
Юридичний науковий електронний журнал. 2015. С. 16–19.
9. Крат Д. А. ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА РОЗВИТОК
ОСОБИСТОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ. Психологічні науки. 2016. С.
241–247.
10.Кутник О. М. ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ
СКЛАДОВОЇ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА В
СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ. Педагогіка формування творчої
особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2013. С. 296–303.
 39

11.Мінєнко Г. М. Волонтерський рух: становлення та розвиток. Освіта України

в умовах військового конфлікту на Донбасі : матеріали Всеукраїнської
науково-практичної конференції (м. Лисичанськ 27 лютого 2017 р.).
Лисичанськ : ВП «Лисичанський педагогічний коледж Луганського
національного університету імені Тараса Шевченка». – Лисичанськ : ФОП
Чернов О.Г. 2017. С. 133–137.
12.НОМЕНКЛАТУРА ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ. Теорія Держави і
Права. 2016. С. 171–176.
13.Огорчак А. Роль школи волонтерів у становленні особистості майбутнього
соціального працівника. Збірник наукових праць ТПУ, 2006. С. 11–19.
14.Павлюк К. С. ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА
ВІТЧИЗНЯНІ ПРАКТИКИ. Інвестиції:практика та досвід. 2015. С. 87–93.
15.Пам’ятка користувачу «Волонтерський рух в Україні та Європі» Укладачі: І.
Фатафутдінова гол. Бібліотекар ЦЕЗІ ОУНБ ім.І.Франка М. Карп’юк
бібліотекар ЦЕЗІ ОУНБ ім. І.Франка. Івано- Франківськ, 2012.
16.Погоріла Л.П. Недержавні засоби масової інформації як інститут
громадянського суспільства (теоретико-правовий аспект) : автореф.дис. ... на
здобуття наук ступення канд.юрид.наук спец. : 12.00.01 «теорія та історія
держави і права ; історія політичних і правових учень»; Національний
педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2015. 20 с.
17.СВІТОВИЙ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ: СТАН І СТАТУС. ВІСНИК
ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ. 2012. С. 73–76.
18.CТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ
(ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ). Актуальні проблеми
правознавства. 2016. С. 22–26.
19.Хилько М. Застосування методу контент-аналізу в журналістикознавчих
дослідженнях. В І С Н И К Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. 2013. С. 29–34.
 40

20.Шамрай В. О. ТРУДОВЕ ПРАВО; ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2015. С.
139–145.
21.Школа волонтерів: Навчальний посібник. За заг.ред. Г.С.Скитьової
[Авторський колектив: Брик Я.А., Говорун Н. В., Дементьєв В.В., Лащук
О.М., Мельник О.В., Потій О.В., Скитьова Г.С., Тищенко М.П.] 166 с.- К:
2016
22.Юрченко І.В. Динаміка суспільно-політичної активності населення України.
Соціальні виміри суспільства. Випуск 8. К.: Інститут соціології НАН
України, 2005. С. 188
23.Юрченко І.В. Становлення і розвиток волонтерського руху в Україні.
Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні:
наукові доповіді і повідомлення ІV Всеукраїнської соціологічної
конференції, 21 трав. 2004 р., Київ. Соціологічна асоціація України, Інститут
соціології НАН України. За ред. В.Ворони, М.Шульги. К., 2004.
24.Аналітична доповідь "Волонтерський рух: світовий досвід та українські
громадянські практики" URL: http://www.niss.
gov.ua/content/articles/files/volonter697e4.pdf
25.Волонтерські організації URL: https://mip.gov.ua/content/volonterski--
organizacii.html.
26.Волонтерський рух в Україні під час проведення антитерористичної
операції: історія, стан, проблеми. URL: http://ipzn.org.ua/wp-
content/uploads/2017/12/Volonterskyj-ruh-pid-chas-ATO.pdf?
fbclid=IwAR1fCRw5PX6iAe_L7nYUSeFQ39FksbrtgS3GZPaIinItHOo_B2enY_
gIGlo.
27.Волонтерські програми в Україні URL:
https://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/volunteering
28.Дані взяті із офіційного сайту телеканалу 112. URL: https://ua.112.ua/
29.Дані взяті із офіційного сайту телеканалу ТРК Україна. URL:
https://kanalukraina.tv/ua/
 41

30.Дані взяті із офіційного сайту телеканалу 1+1. URL: https://1plus1.ua/

31.Дані взяті із офіційного сайту телеканалу ICTV. URL: https://ictv.ua/ua/
32.Дані взяті із офіційного сайту телеканалу СТБ. URL: https://www.stb.ua/ua/
33.Бондаренко А., Вдовцов Ю. Посібник по роботі з волонтерами. — Київ,
2021. — 164 с.
34.Гуменюк І.О. ДО ПИТАННЯ ПРО СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ
ВОЛОНТЕРІВ В УКРАЇНІ. DOI: https://doi.org/10.32886/instzak.2022.02.06
35.Берчук Ю. ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4634.2020.223090
36.Вашкович В. В. Посібник волонтера. Одеса : Видавничий дім «Гельветика»,
2022. 88 с.
37.Горелов Д.М. Волонтерський рух: світовий досвід та українські
громадянські практики : аналіт. доп. К.: НІСД, 2015. 36 с.
38.Блоха Я.Є. СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ ВОЛОНТЕРСТВА В УКРАЇНІ В
УМОВАХ ВІЙНИ. http://doi.org/ 10.33989/2075-1443.2023.47.282578
orcid.org/ 0000-0002-0799-1789